Європейські моделі реалізації соціальної орієнтації економіки в контексті регіональної політики

Розглянуто сучасні підходи в реалізації регіональної політики у Німеччині, Франції та Польщі, їх вплив на забезпечення соціальної орієнтації економіки. Встановлено діалектичний характер регіонального розвитку та регіональної політики в цих країнах, а також шляхи подолання наявних протиріч в межах ін...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2013
Автор:	Вишневський, О.С.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут економіки промисловості НАН України 2013
Назва видання:	Економічний вісник Донбасу
Теми:	Міжнародна та регіональна економіка
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/123334
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Європейські моделі реалізації соціальної орієнтації економіки в контексті регіональної політики / О.С. Вишневський // Економічний вісник Донбасу. — 2013. — № 3 (33). — С. 84–88. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-123334
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1233342017-09-02T03:04:07Z Європейські моделі реалізації соціальної орієнтації економіки в контексті регіональної політики Вишневський, О.С. Міжнародна та регіональна економіка Розглянуто сучасні підходи в реалізації регіональної політики у Німеччині, Франції та Польщі, їх вплив на забезпечення соціальної орієнтації економіки. Встановлено діалектичний характер регіонального розвитку та регіональної політики в цих країнах, а також шляхи подолання наявних протиріч в межах інноваційної моделі розвитку. Рассмотрены современные подходы при реализации региональной политики в Германии, Франции и Польши, их влияние на обеспечение социальной ориентации экономики. Установлено диалектический характер регионального развития и региональной политики в этих странах, а также пути преодоления существующих противоречий в рамках инновационной модели развития. Modern approaches in the implementation of regional policy in Germany, France and Poland, their impact on the social orientation of the economy. Established the dialectical nature of regional development and regional policy in these countries, as well as ways to overcome the existing differences in the innovative development model. 2013 Article Європейські моделі реалізації соціальної орієнтації економіки в контексті регіональної політики / О.С. Вишневський // Економічний вісник Донбасу. — 2013. — № 3 (33). — С. 84–88. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 1817-3772 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/123334 332.012.2:330.44 uk Економічний вісник Донбасу Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Міжнародна та регіональна економіка Міжнародна та регіональна економіка
spellingShingle	Міжнародна та регіональна економіка Міжнародна та регіональна економіка Вишневський, О.С. Європейські моделі реалізації соціальної орієнтації економіки в контексті регіональної політики Економічний вісник Донбасу
description	Розглянуто сучасні підходи в реалізації регіональної політики у Німеччині, Франції та Польщі, їх вплив на забезпечення соціальної орієнтації економіки. Встановлено діалектичний характер регіонального розвитку та регіональної політики в цих країнах, а також шляхи подолання наявних протиріч в межах інноваційної моделі розвитку.
format	Article
author	Вишневський, О.С.
author_facet	Вишневський, О.С.
author_sort	Вишневський, О.С.
title	Європейські моделі реалізації соціальної орієнтації економіки в контексті регіональної політики
title_short	Європейські моделі реалізації соціальної орієнтації економіки в контексті регіональної політики
title_full	Європейські моделі реалізації соціальної орієнтації економіки в контексті регіональної політики
title_fullStr	Європейські моделі реалізації соціальної орієнтації економіки в контексті регіональної політики
title_full_unstemmed	Європейські моделі реалізації соціальної орієнтації економіки в контексті регіональної політики
title_sort	європейські моделі реалізації соціальної орієнтації економіки в контексті регіональної політики
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Міжнародна та регіональна економіка
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/123334
citation_txt	Європейські моделі реалізації соціальної орієнтації економіки в контексті регіональної політики / О.С. Вишневський // Економічний вісник Донбасу. — 2013. — № 3 (33). — С. 84–88. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.
series	Економічний вісник Донбасу
work_keys_str_mv	AT višnevsʹkijos êvropejsʹkímodelírealízacíísocíalʹnoíoríêntacííekonomíkivkontekstíregíonalʹnoípolítiki
first_indexed	2025-07-08T23:27:36Z
last_indexed	2025-07-08T23:27:36Z
_version_	1837123249154031616
fulltext	84 Економічний вісник Донбасу № 3 (33), 2013 Якість соціально-економічного розвитку регіону щільно пов’язана з забезпеченням соціальної орієн- тації його економіки. Низький рівень соціальної орієн- тації регіональної економіки призводить до втрати кон- курентоспроможності регіону як території, привабли- вої для залучення інвестиційних, трудових та турис- тичних потоків. Це знижує можливості та якісний по- тенціал соціально-економічного розвитку відповідної території. Така ситуація відповідає реаліям всіх регі- онів України та зумовлює актуальність дослідження цієї проблематики. Враховуючи, що значний прогрес, порівняно з Україною та її регіонами, спостерігається в країнах Європейського Союзу, доцільним є дослідження ре- гіональної політики найбільш схожих чи співставних з Україною країн. Тому міжнародні моделі соціальної орієнтації економіки регіону доцільно простежити че- рез реалізацію регіональної політики в Німеччині, Франції та Польщі. Саме ці країни співставні з Украї- ною за площею та кількістю населення (Франція, Польша) чи вважаються еталонними щодо забезпе- чення соціальної орієнтації економіки (Німеччина). Аналіз останніх досліджень і публікаціїй свідчить, що проблема посилення соціальної орієнтації еконо- міки та регіональної політики, визначених країн ЄС, знаходиться у фокусі уваги української наукової спільноти. Серед авторів останніх публікацій треба відзначити таких вчених: О. Амошу [1], С. Грінев- ську [1; 4], Н. Дєєву [2], Е. Лібанову [3], О. Новіко- ву [4]. Але безпосередньо дослідження впливу регіо- нальної політики на забезпечення соціальної орієнтації економіки не проводилось, що й зумовило форму- вання мети цієї статті. Метою статті є визначення підходів до реалізації регіональної політики в Німеччині, Франції та Польщі та її вплив на забезпечення соціальної орієнтації регіо- нальної економіки. Соціально орієнтована економічна політика в Німеччині вирішується останніми роками з урахуван- ням рекомендацій ЄС – це поєднання економічної ефек- тивності і соціальної справедливості на всіх рівнях: федерація, земля, громада [4, с. 108]. У Німеччині, із традиційно сильними позиціями регіонів (земель), дер- жавна влада прагне до посилення централізації [5, с. 200]. А першорядним завданням регіональної полі- тики є забезпечення можливості для структурно слаб- ких регіонів брати рівноправну участь в економічно- му житті країни [6, с. 5]. Удосконалення регіональної інфраструктури розглядається як реальний спосіб ней- тралізації наслідків структурної кризи і створення пе- редумов для подальшого розвитку територій. Одно- часно зазначається, що Конституція Німеччини (ст. 28 і 30) передає відповідальність за регіональну політику землям і районам [6, с. 6]. Таким чином, спостеріга- ються різноспрямовані тенденції щодо централізації та децентралізації регіонального розвитку, які в певній мірі зменшують можливості забезпечення його соці- альної орієнтації. Головною проблемою регіонального розвитку Німеччини є диспропорція між соціально-економічним розвитком „нових” (колишнє НДР) та „старих земель” (ФРН), яка продовжує посилюватися стосовно ВРП у розрахунку на одну особу та рівня безробіття. Регіо- нальна політика має важливе значення для досягнен- ня збалансованого економічного розвитку і скорочен- ня нерівності у сфері зайнятості та умов життя в різних регіонах. Це відображає конституційне зобов’язання забезпечити „уніфікацію стандартів життя” та бачення, що націленість на справедливість і ефективність є взає- модоповнюючими в тому, що підвищення продук- тивності слабших регіонів сприймається в інтересах економіки в цілому. Німецька регіональна політика в основному орієнтована на структурні слабкості в „нових” землях і частині „старих” земель [7, с. 134]. Також серед проблем треба визначити, що захист інте- ресів депресивних регіонів перешкоджає міжрегіо- нальній конкуренції, що стає об’єктом критики „замож- них” земель [8, с. 37]. Така ситуація породжує про- тиріччя між економічним розвитком та соціальним ви- рівнюванням, яке потребує вирішення, що знайшло своє відображення в цілях регіональної політики. Цілі регіональної політики були закладені в ме- жах „Об’єднаних завдань з удосконалення регіональ- ної структури економіки (Gemeinschaftsaufgabe „Verbesserung der regionalen Wirtschaftsstruktur” (GRW), надалі ОРСЕ) у 1969 році. Основна мета ОРСЕ є скорочення регіональних недоліків, з якими стика- ються структурно слабкі регіони і тим самим полег- шити їх участь у більш широких економічних проце- сах розвитку і зменшення загального розвитку не- ЄВРОПЕЙСЬКІ МОДЕЛІ РЕАЛІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ ЕКОНОМІКИ В КОНТЕКСТІ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УДК 332.012.2:330.44 О. С. Вишневський, Інститут економіки промисловості НАН України, м. Донецьк О. С. Вишневський 85 Економічний вісник Донбасу № 3 (33), 2013 рівності. Крім того, регіональна політика розглядаєть- ся з точки зору внеску у зростання Німеччини і полі- тики в області зайнятості і підвищення її ефективності, а також шляхом сприяння структурним змінам за рахунок створення постійних робочих місць. ОРСЕ також підкреслює, що німецька регіональна політика має середньо- і довгострокові цілі та фокусується на стороні теорії пропозиції в економіці. Крім того, на- ціональна політика міського розвитку торкається пи- тань із зміцнення міст і міських структур як двигунів і центрів регіональної економіки [7, с. 134]. Таким чином, в Німеччині визначено прихильність до реалізації на практиці регіональної теорії „полюсів зростання”. Конституційна реформа федералізму 2006 року підтвердила статус ОРСЕ як основного інструменту регіональної політики. Так, згідно зі статтею 91А Кон- ституції було підкреслено координуючу роль ОРСЕ, а зміни щодо цього закону у 2007 році визначили його основні положення: прозора система індикаторів для оцінки регіональних проблем; системний підхід до визначення та надання допомоги; засіб для коорди- нації інтересів ЄС та державної регіональної політики; базис для забезпечення координації інших напрямків політики з просторовими ефектами. ОРСЕ фінансується спільно федеральними і земельними властям [7, с. 135]. Це дозволяє узгоджувати інтереси регіонального, дер- жавного та наддержавного рівня у вигляді ЄС. Згідно з ОРСЕ близько 70% ресурсів виділяєть- ся на допомогу бізнесу, а решта підтримки спрямо- вується на бізнес-орієнтовану інфраструктуру, бізнес- консультування, навчання робочої сили, підтримку НДР та мережеві проекти. Деякі незначні зміни були вне- сені в ОРСЕ в 2008 році за рішенням координаційно- го комітету ОРСЕ з сильним акцентом на ініціативи знизу та облік фінансування по співробітництву мере- жевих і кластерних ініціатив, які встановлюються місце- вими акторами [9, с. 6]. Таким чином, в Німеччині проводиться ціле- спрямована регіональна політика, яка відповідає прин- ципам соціальної орієнтації економіки, й зосереджена на поступове подолання регіональних проблем, які переважно зосереджені у міжрегіональних диспропор- ціях між „новими” та „старими” землями. Франція є класичним прикладом унітарної дер- жави, де столична агломерація зосередила до чверті населення й промислового виробництва країни, близь- ко 50% банківського капіталу, значну частину куль- турних національних цінностей [10, с. 143]. Врахову- ючи, що Україна також належить до унітарних дер- жав, досвід Франції щодо регіональної політики має певний потенціал для використання у розробці вітчиз- няних моделей забезпечення соціальної орієнтації еко- номічного розвитку регіонів. Інституціональні та законодавчі основи сучасної регіональної політики Франції закладено у 1995 році згідно із законом про регіональне планування та ста- лий розвиток (Loi d'orientation pour l'amenagement et le developpement durable du territoire, LOADDT, в ре- дакції 1999 року) [11], який встановлює довгостро- кові результати щодо суспільних послуг у восьми областях (вища освіта та дослідження, культура, охо- рона здоров'я, інформація та зв'язок, пасажирський та вантажний транспорт, енергетика, природний і сільський простір). Акцент робиться на наступні цілі: мобілізація територій для розвитку, компенсація не- доліків сільських і міських районів, об'єднання сільських територій та міських районів в межах „пайс” (у Франції, „Pays” це область, жителі якої мають спільні географічні, економічні, культурні чи соціальні інтере- си, які мають право укладення договорів комуналь- ного планування відповідно до закону LOADDT), роз- виток міських районів, що мають міжнародне значен- ня, розширення співробітництва між гравцями націо- нального та місцевого рівня. Головною метою регіональної політики у Франції є підвищення конкурентоспроможності національної економіки через створення ефективних інноваційних систем, мобілізацію територіальних ресурсів для реа- лізації стратегічних проектів на різних рівнях на осно- ві мереж та консенсусу. При цьому передбачається зростаюча роль місцевих стратегій розвитку, а полю- си конкурентоспроможності переходять в нову фазу (з новим викликом в області екотехнологій) і функці- ональні простори на субрегіональному і міжрегіональ- ному рівнях для вирішення конкретних питань розвит- ку. Зростаючий профіль проектів Грант Париж (Grand Paris) і Грант Норд-Іст (Grand Nord-Est) посилює дис- кусію про розміри французьких регіонів, в той час, як реформа місцевих органів влади підвищує наван- таження на міжмуніципальні угруповання [9, с. 7]. Також існує позиція, що потенціал столичного регіону слід заохочувати як двигун зростання, особ- ливо з урахуванням його місця в світі. Проблемним залишається розвиток сільських регіонів, в яких спо- стерігається відтік населення та залежність від сільсько- го господарства. Крім того, не завершена реструкту- ризація старопромислових районів. Головне дискусійне питання стосується того, як найкращим чином підвищити загальну конкуренто- спроможність країни, одночасно враховуючи конкретні нерівності на рівні субрегіональних або муніципаль- них утворень. Підхід, орієнтований на зростання ВВП на душу населення, залишається одним з найбільш важливих показників для аналізу, хоча витрати та науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи (R&D) і регіональний науковий та технологічний по- О. С. Вишневський 86 Економічний вісник Донбасу № 3 (33), 2013 тенціал також підлягають моніторингу, особливо в кон- тексті необхідної поляризації інновацій для підвищен- ня конкурентоспроможності. Інфраструктура (транс- порт та інформаційно-комунікаційна інфраструктура), сталий розвиток і пов’язані з урбанізацією зв’язки також сприймаються як територіальні проблеми. Таким чином, регіональна політика у Франції, переслідує такі цілі: регіональна конкурентоспро- можність і привабливість, сприяння сталому розвит- ку, а також соціальній та територіальній згуртованості. В умовах глобальної конкуренції передбачається по- силення уваги до заходів, пов’язаних з інноваціями та орієнтованими на підвищення конкурентоспромож- ності через функціонування полюсів конкурентоспро- можності та нової політики кластерізації. Основні прин- ципи регіональної політики розвивають привабливість та конкурентоспроможність за рахунок потенціалу розвитку регіонів як реакцію на тиск ЄС та глобаль- ного світу і націлені на збереження територіальної єдності через непрямі механізми вирівнювання на основі створення добробуту в регіонах [7, с. 122]. Враховуючи інноваційний характер соціально орієнтованого розвитку регіонів, корисним є досвід стратегічного регіонального інвестування у Франції, де інноваційний розвиток належить до пріоритетів ре- гіональної політики [12]. Ключовою характеристикою є адресний підхід до стимулювання інноваційного роз- витку на грантовій основі, що дозволяє концентру- вати ресурси на розвиток конкретних підприємств. Переважна частина фінансування зосереджена на дер- жавному рівні (88,2%), у той час, як частка регіо- нального фінансування складає близько 1,4%. Під- тримка інноваційного розвитку на державному рівні проводиться цілою низкою органів, що певною мірою ускладнює узгодженість їхньої діяльності. Саме ін- новаційна спрямованість економічного розвитку гар- монічно сприяє його соціальній орієнтації. Як зазначає В. Бабаєв, Франція є однією з країн, де пошуки шляхів подолання надмірної концентрації населення, економічного регулювання розвитку тери- торій завжди посідали особливе місце в центральній владі [6, с. 4], а регіональна політика спрямовується на зменшення нерівності в умовах мешкання, пов’я- заних з географічним положенням, пом’якшенням його демографічних та економічних наслідків [6, с. 5]. Хоча Францію визнають класичною унітарною держа- вою, у статті 1 Конституції Франції зазначено, що її устрій є децентралізованим [13], що визначає спря- мованість на розширення ресурсного забезпечення ре- гіонального розвитку, яке знайшло своє відображен- ня у статті 72-2. Таким чином, регіональна політика Франції на- цілена на вирішення проблем регіонального розвитку та вирівнювання диспропорції за рахунок стимулюван- ня інновацій на адресній основі та підвищення конку- рентоспроможності регіонів, що відповідає основним положенням забезпечення соціальної орієнтації еконо- міки. Польща належить до низки країн, які з мінімаль- ними втратами для економічного розвитку пройшли через глобальну кризу 2008 – 2009 рр. Але незва- жаючи на стійке зростання ВВП в Польщі, воно не розподіляється рівномірно всією країною. Польща має один з найбільших територіальних відмінностей серед країн-членів ОЕСР за рівнем ВВП на душу на- селення за територіальним рівнем 3 (Territorial level 3). Спостерігаються три види відмінностей: зберігається розрив між східною і західною Польщею; розрив між Варшавою та іншою частиною країни; збільшуються міжрегіональні диспропорції, зокрема, в районах Варшави (Мазовецьке воєводство), Познань (Вели- копольське) і Краків (Малопольське), де спостері- гається збільшення відмінностей між великими міськими районами та сільськими. Тому, фундамен- тальним питанням регіональної політики є зв’язок між різними центрами та малими містами і менш розви- неними районами. Реструктуризація великих і не- конкурентоспроможних центрів важкої промисло- вості Польщі залишається серйозною проблемою регіональної політики. Польщі необхідно прагнути до досягнення належного балансу між підтримкою полюсів зростання, щоб вони могли конкурувати з іншими європейськими мегаполісами і використо- вувати їх потенціал у стимулюванні розвитку інших областей з одного боку, та розвиток відстаючих регі- онів, зокрема східних периферійних районів, з іншого боку [7, с. 230]. До 1999 року територіальна політика Польщі складалася з конкретних заходів з підтримки відстаю- чих регіонів, зокрема промислових регіонів в процесі реструктуризації. Більш динамічна регіональна політика виникла в 2000-х роках, ґрунтуючись на двох тісно пов’язаних процесах: по-перше, створення 16 поль- ських регіонів (воєводств) в 1999 р. (з обов’язками, зокрема, економічної стратегії, управління водними ресурсами, охорони здоров’я та вищої освіти); по-дру- ге, вступ до Європейського Союзу в 2004 році та одер- жання підтримки з фондів ЄС. Територіальна політика перейшла від орієнтації на території в стані кризи до розвитку всіх регіонів. Національна стратегія розвитку на період 2007 – 2015 рр. передбачає створення умов для зростання конкурентоспроможності всіх регіонів таким чином, щоб стимулювати економічну, соціальну і територіаль- ну єдність і спрямованість на вирівнювання можливо- стей розвитку воєводств (регіонів). А національна стра- О. С. Вишневський 87 Економічний вісник Донбасу № 3 (33), 2013 О. С. Вишневський тегія регіонального розвитку на період 2010 – 2020 рр. (Krajowa strategia rozwoju regionalnego 2010 – 2020) [14], визначає та вказує на основні цілі та завдання регіональної політики в Польщі. Ця стратегія вводить нові інструменти регіональної політики, такі, як тери- торіальні контракти. Більшість заходів допомагають зосередитися на так званих „напрямках стратегічного втручання”, що визначає тематичне і географічне за- стосування цієї стратегії. Стратегія націлена на підви- щення конкурентоспроможності територій з ендоген- ним потенціалом, а також створення територіальної згуртованості відстаючих областей в основному за рахунок поліпшення доступу до суспільних благ і послуг. Тому важко погодитися з тезисом, висунутим В. Бабаєвим, згідно з яким у Польщі „чітко виражена концепція та визначення регіональної політики відсутні” [6, с. 9]. Натомість спостерігається достатньо якісна та комплексна стратегія регіонального розвитку, яка відповідає провідним європейським моделям регіо- нального розвитку та спрямована на підвищення рівня її соціальної орієнтації. Отже, можна зробити висновок, що серед країн, які входять до ЄС використовується єдина парадигма щодо запровадження регіонального розвитку. Ця па- радигма передбачає поєднання економічної ефек- тивності для забезпечення діяльності у середовищі глобальної конкуренції, та соціальної справедливості, через підтримку депресивних територій за рахунок більш розвинутих регіонів. При цьому акцент у під- тримці депресивних територій постійно зміщується від звичайних трансфертів на покриття дефіцитів місце- вих бюджетів до розвитку технологічної бази цих ре- гіонів для залучення їх у загальнодержавне та глобаль- не конкурентне середовище. Таким чином, сучасний підхід до регіональної політики щодо забезпечення соціальної орієнтації економіки базується на діалектичному методі, який поєднує посилення точок зростання (як правило, ве- ликих агломерацій) та одночасне стимулювання де- пресивних регіонів (в першу чергу, за рахунок точок зростання) для підтримки національної єдності. При цьому враховується дисбаланс в межах самих регіо- нів, який переважно стосується протиріч між сільськи- ми та міськими територіями. Спостерігається перехід від лінійної моделі регіональної політики субсидуван- ня відсталих територій до комплексної політики спря- мованої на одночасне розв’язання декількох не лише взаємопов’язаних, а також антагоністичних за харак- тером та джерелами виникнення проблем щодо їх еко- номічного розвитку. Розв’язання протиріч забезпечення соціальної орієнтації економіки на державному рівні ґрунтується на інноваційній моделі регіонального розвитку, яка дозволяє одночасно підвищувати конкурентоспро- можність регіонів, прискорювати перехід до постінду- стріального суспільства, активно використовувати людський капітал, забезпечуючи потреби працездат- ного населення у високоінтелектуальній та творчій праці. Такій підхід виступає базисом для поглиблення та розвитку соціальної орієнтації економіки на регіо- нальному рівні, що має враховуватися у процесі роз- робки та реалізації регіональної політики в Україні. Література 1. Амоша О. І. Соціальна орієнтація економіки: проформа чи реальність? / О. І. Амоша, С. М. Грінев- ська // Економіст. – 2012. – № 7. – С. 4 – 7. 2. Дєєва Н. М. Оцінка змін соціалізаційних можливостей регіонів / Н. М. Дєєва // Демографія та соціальна економіка. – 2012. – № 1. – С. 32 – 42. 3. Лібанова Е. М. Соціаль- на орієнтація ринкової економіки як передумова кон- солідації суспільства / Е. М. Лібанова // Вісник НАН України. – 2010. – № 8. – С. 3 – 14. 4. Новікова О. Ф. Соціальна орієнтація економіки: механізм державного регулювання: монографія / О. Ф. Новікова, С. М. Грі- невська, Л. Л. Шамілева / НАН України, Ін-т еконо- міки пром-сті. – Донецьк, 2009. – 220 с. 5. Бубенко П. Інституційна динаміка просторової організації еконо- мічного розвитку: монографія / П. Бубенко. – Х. : ХНАМГ, 2008. – 295 с. 6. Бабаєв В. М. Сучасні полі- тичні практики країн Європи: досвід для формування регіональної політики в Україні [Електронний ресурс] / В. М. Бабаєв // Державне будівництво. – 2006. – № 1. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/ DeBu/2006-1/doc/5/01.pdf. 7. Regional Development Policies in OECD Countries [Electronic resource]. – OECD. – 2010. – 384 p. – Mode of access : http:// www.oecd-ilibrary.org/urban-rural-and-regional- development/regional-development-policies-in-oecd- countries_9789264087255-en;jsessionid=gii4a70l1fr0h.x- oecd-live-02. 8. Региональная политика России: адап- тация к разнообразию: аналит. докл. / по общ. редак- цией Г. А. Сатарова. – М. : Фонд ИНДЕМ, 2004. – 190 с. 9. Yuill D. Regional Policy under Crisis Conditions: Recent Regional Policy Developments in the EU and Norway / D. Yuill, I. McMaster, K. Mirwaldt. – Glasgow : European Policies Research Centre, 2010. – 70 p. 10. Голиков А. П. Региональная политика и эконо- мическое развитие: европейский аспект / А. П. Голи- ков. – Х. : Экограф, 2009. – 240 с. 11. Loi no 99-533 du 25 juin 1999 d'orientation pour l'amé nagement et le dé veloppement durable du territoire. [ressource é lectronique] // Journal Officiel de la Ré publique Franç aise n° 148 du 29 Juin 1999. Paris.p. 9515. - Mode d'accè s : http://www.legifrance.gouv.fr/html/frame_ 88 Економічний вісник Донбасу № 3 (33), 2013 О. С. Вишневський lois_reglt.htm http://www.legifrance.gouv.fr/ffich Texte.do?cidTexte=JORFTEXT000000760911&categorie Lien=id. 12. Краснопольский Б. Х. Инвестиции в региональное стратегическое управление иннова- циями в Европе и Франции [Электронный ресурс] / Б. Х. Краснопольский // Недвижимость и инвестиции. Правовое регулирование. – 2009. – № 2 (39). – Ре- жим доступа : http://dpr.ru/journal/journal_37_9.htm. 13. Constitution of October 4, 1958 by virtue of the Constitutional Law no. 2008-724 of July 23, 2008. [Electronic resource]. – Mode of access : http:// www.conseil-constitutionnel.fr/conseil-constitutionnel/ english/consti tution/consti tution-of-4-october- 1958.25742.html. 14. Krajowa strategia rozwoju regionalnego 2010 – 2020: regiony, miasta, obszary wiejskie. Dokument przyję ty przez radę ministrow dnia 13. – Warszawa, 2010. – 201s. Вишневський О. С. Європейські моделі ре- алізації соціальної орієнтації економіки в кон- тексті регіональної політики Розглянуто сучасні підходи в реалізації регіональ- ної політики у Німеччині, Франції та Польщі, їх вплив на забезпечення соціальної орієнтації економіки. Вста- новлено діалектичний характер регіонального розвит- ку та регіональної політики в цих країнах, а також шляхи подолання наявних протиріч в межах іннова- ційної моделі розвитку. Ключові слова: соціальна орієнтація економіки, регіональна економіка, регіональна політика, Німеч- чина, Франція, Польща. Вишневский А. С. Европейские модели реа- лизации социальной ориентации экономики в контексте региональной политики Рассмотрены современные подходы при реали- зации региональной политики в Германии, Франции и Польши, их влияние на обеспечение социальной ори- ентации экономики. Установлено диалектический ха- рактер регионального развития и региональной поли- тики в этих странах, а также пути преодоления суще- ствующих противоречий в рамках инновационной модели развития. Ключевые слова: социальная ориентация эконо- мика, региональная экономика, региональная полити- ка, Германия, Франция, Польша. Vishnevsky A. S. European Models for the Implementation Social Orientation of the Economy in the Context of Regional Policy Modern approaches in the implementation of regional policy in Germany, France and Poland, their impact on the social orientation of the economy. Established the dialectical nature of regional development and regional policy in these countries, as well as ways to overcome the existing differences in the innovative development model. Key words: social orientation of the economics, regional economics, regional policy, Germany, France, Poland. Стаття надійшла до редакції 11.06.2013 Прийнято до друку 30.08.2013

Європейські моделі реалізації соціальної орієнтації економіки в контексті регіональної політики

Репозитарії

Схожі ресурси