Хлібні ресурси України в добу капіталістичного розвитку (1861–1914 рр.)

Стаття присвячена дослідженню хлібних ресурсів України у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст., їх місцю в розвитку економічних процесів у регіоні. У дослідженні проаналізовано чинники, що так чи інакше впливали на обсяги хлібних ресурсів на українських землях в досліджуваний період....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
1. Verfasser:	Реєнт, О.П.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2010
Schriftenreihe:	Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.
Schlagworte:	Сторінки вітчизняної економічної історії
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/123411
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Хлібні ресурси України в добу капіталістичного розвитку (1861–1914 рр.) / О.П. Реєнт // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 17. — С. 6-40. — Бібліогр.: 137 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-123411
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1234112017-09-05T03:03:13Z Хлібні ресурси України в добу капіталістичного розвитку (1861–1914 рр.) Реєнт, О.П. Сторінки вітчизняної економічної історії Стаття присвячена дослідженню хлібних ресурсів України у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст., їх місцю в розвитку економічних процесів у регіоні. У дослідженні проаналізовано чинники, що так чи інакше впливали на обсяги хлібних ресурсів на українських землях в досліджуваний період. Статья посвящена исследованию хлебных ресурсов Украины во второй половине XIX – начале ХХ века, их месту в развитии экономических процессов в регионе. В исследовании проанализированы факторы, так или иначе влияли на объемы хлебных ресурсов на украинских землях в исследуемый период. Article is devoted to grain resources of Ukraine in the second half of XIX – early XX century., their place in the development of economic processes in the region. The investigarion analyzes the factors that somehow affect the amount of grain resources in the Ukrainian lands during this period. 2010 Article Хлібні ресурси України в добу капіталістичного розвитку (1861–1914 рр.) / О.П. Реєнт // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 17. — С. 6-40. — Бібліогр.: 137 назв. — укр. 2307-5791 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/123411 631.6.02.(477): «1861–1914» uk Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Сторінки вітчизняної економічної історії Сторінки вітчизняної економічної історії
spellingShingle	Сторінки вітчизняної економічної історії Сторінки вітчизняної економічної історії Реєнт, О.П. Хлібні ресурси України в добу капіталістичного розвитку (1861–1914 рр.) Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.
description	Стаття присвячена дослідженню хлібних ресурсів України у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст., їх місцю в розвитку економічних процесів у регіоні. У дослідженні проаналізовано чинники, що так чи інакше впливали на обсяги хлібних ресурсів на українських землях в досліджуваний період.
format	Article
author	Реєнт, О.П.
author_facet	Реєнт, О.П.
author_sort	Реєнт, О.П.
title	Хлібні ресурси України в добу капіталістичного розвитку (1861–1914 рр.)
title_short	Хлібні ресурси України в добу капіталістичного розвитку (1861–1914 рр.)
title_full	Хлібні ресурси України в добу капіталістичного розвитку (1861–1914 рр.)
title_fullStr	Хлібні ресурси України в добу капіталістичного розвитку (1861–1914 рр.)
title_full_unstemmed	Хлібні ресурси України в добу капіталістичного розвитку (1861–1914 рр.)
title_sort	хлібні ресурси україни в добу капіталістичного розвитку (1861–1914 рр.)
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Сторінки вітчизняної економічної історії
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/123411
citation_txt	Хлібні ресурси України в добу капіталістичного розвитку (1861–1914 рр.) / О.П. Реєнт // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 17. — С. 6-40. — Бібліогр.: 137 назв. — укр.
series	Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.
work_keys_str_mv	AT reêntop hlíbníresursiukraínivdobukapítalístičnogorozvitku18611914rr
first_indexed	2025-07-08T23:37:07Z
last_indexed	2025-07-08T23:37:07Z
_version_	1837123852098863104
fulltext	6 Проблеми історії України XIX–XX ст. Розділ І. СТОРІНКИ ВІТЧИЗНЯНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ІСТОРІЇ УДК 631.6.02.(477): «1861–1914» О.П. Реєнт (м. Київ) ХЛІБНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ В ДОБУ КАПІТАЛІСТИЧНОГО РОЗВИТКУ (1861–1914 рр.) Стаття присвячена дослідженню хлібних ресурсів України у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст., їх місцю в розвитку економічних процесів у регіоні. У дослідженні проаналізовано чинники, що так чи інакше впливали на обсяги хлібних ресурсів на українських землях в досліджуваний період. Статья посвящена исследованию хлебных ресурсов Украины во второй половине XIX – начале ХХ века, их месту в развитии экономических процессов в регионе. В ис- следовании проанализированы факторы, так или иначе влияли на объемы хлебных ре- сурсов на украинских землях в исследуемый период. Article is devoted to grain resources of Ukraine in the second half of XIX – early XX cen- tury., their place in the development of economic processes in the region. The investigarion analyzes the factors that somehow affect the amount of grain resources in the Ukrainian lands during this period. Обсяги хлібних ресурсів визначаються багатьма чинниками, серед яких дуже важливу роль відіграють розміри посівних площ, родючість ґрунтів та досягнення у царині культури землеробства. За останнім показником у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. попереду всіх у світовому землеробстві були країни Західної Європи. Сільські господарі цих держав створили широку ме- режу кооперативів для збуту на ринках своєї продукції, вдало використовува- ли передову сільськогосподарську техніку й мінеральні добрива, завдяки чому мали найбільші у світі врожаї. Останнє яскраво демонструють дані Римського міжнародного агрокультурного інституту, що містяться у табл. 2.1. Дані таблиці засвідчують, що за врожайністю країни Західної Європи і Російська імперія перебували на діаметрально протилежних позиціях. Погек- тарний збір пшениці у Франції переважав урожай в європейській частині Ро- сійської імперії на 106%, у Німеччині – на 212, у Великій Британії – на 230, у Бельгії – на 271, у Данії – на 358%. Майже аналогічні співвідношення у вро- жайності стосуються й інших зернових культур. 7 Сторінки вітчизняної економічної історії Випуск XVII Таблиця 2.1 Середній збір п’яти головних зернових культур з гектара у країнах хлібного виробництва за 1905–1914 рр. (у квінталах)1 Країна Пшениця Жито Ячмінь Овес Кукурудза Данія 30,2 16,6 21,6 17,7 – Бельгія 24,5 21,9 27,4 24,2 – Голландія 23,9 17,3 26,2 21,4 – Велика Британія 21,8 18,3 19,2 18,4 – Німеччина 20,6 17,2 20,0 19,4 – Швеція 20,6 14,7 15,7 13,9 – Норвегія 16,5 16,6 18,2 15,6 – Франція 13,6 10,7 13,4 12,7 11,8 Австрія 13,4 13,3 14,5 12,3 12,3 Японія 13,0 – 15,8 16,3 16,2 Канада 12,8 11,2 15,6 13,3 35,6 Угорщина 12,4 11,4 13,0 10,9 16,1 Румунія 11,5 8,5 9,8 8,6 12,3 Болгарія 10,4 9,8 11,1 8,3 11,3 США 9,9 10,1 13,4 10,6 16,8 Італія 9,7 11,0 8,4 10,1 14,8 Іспанія 8,7 8,4 10,9 7,9 14,4 Індія 7,7 – – – – Австралія 7,6 7,6 10,7 8,7 17,7 Аргентина 6,9 – – 9,3 14,1 Європ. Росія 6,6 7,3 8,1 7,5 10,8 Азіатська Росія 6,3 – 6,9 5,6 – 6,8 6,5 – 8,2 7,5 – 7,8 8,5 – 10,8 Однак спочатку розглянемо світові ресурси пшениці, яка протягом трива- лого часу була і залишається головним хлібним продуктом міжнародного обмі- ну. Світовий урожай пшениці в 1908 р. становив 5373 млн пудів, а по окремих країнах, що були найбільшими експортерами цієї хлібної культури, розподі- лявся в 1905–1908 рр., як видно з табл. 2.2, наступним чином: Таблиця 2.2 Урожай пшениці в головних країнах хлібного виробництва в 1905–1907 і в 1908 рр. (тис. пудів)2 Країна Середній збір за 1905–1907 рр. Урожай 1908 р. США 1 098 936 1 122 513 Російська імперія 915 445 946 178 Канада 178 742 194 593 Балканські країни 298 831 282 648 Аргентина й інші країни регіону Ла-Плати 293 338 304 008 8 Проблеми історії України XIX–XX ст. Розділ І. Австралія і Нова Зеландія 114 067 130 190 Індія 546 237 348 410 Угорщина 287 405 254 009 Загалом 3 733 001 3 582 549 Дані таблиці свідчать про лідерство США у виробництві головного експортного хлібного продукту – пшениці. У 1908 р. фермери США ви- ростили 1 122 513 тис. пудів пшениці, що становило близько 21% світо- вого збору даної культури. Ця цифра сповна відображає експортні мож- ливості американського сільського господарства, особливо з урахуванням того, що чисельність населення цієї країни була на той час майже вдвічі меншою, ніж у Російській імперії. У великих обсягах могли експортувати пшеницю такі країни, як Канада, Аргентина, Австралія, населення яких на початок ХХ ст. становило лише: Австралія – до 4 млн, а Аргентина – близько 7 млн осіб3. У наступні роки світовий збір пшениці продовжував збільшуватися, досяг- ши рекордного рівня у 1909–1910 рр. Останнє підтверджується статистичними обчисленнями табл. 2.3, складеної на основі ретельного зіставлення офіційних і приватних даних різних країн. Таблиця 2.3 Світовий збір пшениці у 1907–1910 рр. (млн пудів)4 Країна, конти- нент, світовий збір 1907 р. 1908 р. 1909 р. 1910 р. Середній збір за 1907–1910 рр. США 1 094 150 1 141 240 1 276 545 1 204 259 1 179 048,5 Російська імперія 848 498 946 188 140 5871 1 389 383 1 147 485 Європа 2 882 483 3 016 440 3 571 255 3 568 821 3 259 750 Світовий збір 5 353 711 5 392 840 6 320 660 6 332 631 5 849 961 Дані таблиці відображають зростаючі можливості забезпечення населення земної кулі головним хлібним продуктом – пшеницею. По-перше, за чотири роки світове виробництво пшениці зросло на 978 920 тис. пудів. Це сталося переважно завдяки щедрим врожаям у США, ре- кордному збору цієї культури в Російській імперії у 1909–1910 рр. та почасти в ряді інших країн. Сумарний урожай пшениці у США і Російській імперії за ці роки становив близько 39,8% від усього світового збору. По-друге, попри рекордні врожаї у Російській імперії у 1909–1910 рр., за середнім збором пшениці за чотири роки були попереду США. По-третє, найкраще була забезпечена пшеницею Європа, у країнах якої се- редній збір за чотири роки становив 55,72% світового врожаю. Зрештою, слід відзначити, що країни Західної Європи ще й завозили пшеницю та продукти її переробки у величезних кількостях з інших континентів. Останнє зайвий раз свідчить про високий життєвий рівень населення цих країн, його фінансові можливості. 9 Сторінки вітчизняної економічної історії Випуск XVII У 1911 р. світовий збір пшениці зменшився до 5789 млн пудів, у 1912 р. зріс до 6158, а в 1913 р. досяг рекордного рівня – 6540 млн пудів5. Напередодні Першої світової війни світовий збір пшениці розподілявся, за англійськими джерелами, зокрема The London Crain, Jeed and Oil Reporter, по континентах, як видно з табл. 2.4, таким чином: Таблиця 2.4 Розподіл світового виробництва пшениці по континентах у 1913 – 1914 рр. (тис. квартерів)6 Континент 1913 р. 1914 р. Європа 282 875 246 383 Америка 143 030 157 728 Азія 50 122 43 413 Африка 10 424 9093 Австралія і Нова Зеландія 13 672 4110 Загалом 500 123 460 727 З таблиці видно, що головним виробником пшениці, як і раніше, залишала- ся Європа – 56,56% світового врожаю у 1913 р. і 53,47% у 1914 р. Друге місце посів Американський континент – 28,60 і 34,23% світового збору. Проте його частка у світовому виробництві пшениці у 1914 р. вже перевищила третину врожаю. Як і раніше, найбільше пшениці вирощувалося у США й Російській імперії – 214 984 тис. квартерів у 1913 р., або 42,98% світового виробництва, і 220 686 тис. квартерів у 1914 р., або 47,90% світового збору7. Перша світова війна (1914–1918 рр.) призвела до надзвичайних продо- вольчих ускладнень в ряді країн Європи і блокування Німеччини з моря англо- французьким флотом. Майже повністю припинився експорт сільськогосподар- ських продуктів, зокрема й пшениці, у країни Західної і Південної Європи з Російської імперії та країн Балканського регіону. За таких обставин США й експортери з інших держав Американського континенту стали ледве не моно- полістами у постачанні хліба в Західну Європу. Тим більше, що врожай пше- ниці у США в 1915 р. становив 126 440 тис. квартерів, в Аргентині – 24 млн, Канаді – 42030 тис. квартерів8. Отже, роль американських експортерів пшениці на світовому ринку зросла ще більше. У забезпеченні людства продовольством величезну роль відігравали й інші хлібні культури – жито, ячмінь, овес, кукурудза тощо. Найбільш доклад- ні, на наш погляд, дані щодо збору п’яти хлібних культур наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. подає Арно Шульц, чиновник відділу сільської економії і сільськогосподарської статистики Головного землеробського відомства Ро- сійської імперії. У своїй праці, призначеній, зокрема, і для підготовки май- бутнього торгового договору з Німеччиною, А. Шульц широко використав статистику міністерства фінансів й міністерства торгівлі і промисловості Ро- сійської імперії до 1910 р., а для наступних років дані Beerbohm’a. Наводимо їх у таблиці 2.5. 10 Проблеми історії України XIX–XX ст. Розділ І. Таблиця 2.5 Світове виробництво п’яти головних хлібних культур (млн пудів)9 Рік Пшениця Жито Ячмінь Кукурудза Овес 1888 3632 2005 993 3843 2404 1889 3450 1723 925 4105 2233 1890 3597 1951 1044 3076 2281 1891 3792 1580 1071 4070 2480 1892 3958 1917 1113 3381 2324 1893 4151 2212 1228 3378 2320 1894 4254 2338 1223 2450 2635 1895 4138 2157 1209 4344 2886 1896 3967 2161 1192 4523 2688 1897 3673 1845 1077 3470 2529 1898 4676 2072 1166 3601 2311 1899 4335 2460 1154 4269 3054 1900 4349 2553 1154 4309 2906 1901 4559 2194 1243 3537 2620 1902 5122 2500 1454 4907 3302 1903 5,231 2553 1476 4681 2959 1904 4,827 2832 1487 4881 3309 1905 5,407 2433 1487 5320 3225 1906 5591 2287 1697 5838 3225 1907 5186 2463 1672 4985 3341 1908 5218 2543 1672 5234 3418 1909 5924 2767 1935 5431 4058 1910 6194 2669 2016 6233 3892 1911 5748 2584 1964 5054 3455 1912 6472 3019 2039 6390 4188 Обчислення даних таблиці показує, що за 25 років світове виробництво пшениці збільшилося на 78,19%, жита – 50,57%, ячменю – 105,33%, кукуру- дзи – 66,27%, вівса – на 74,20%. Приріст виробництва пшениці був значно більшим від іншого продовольчого хліба – жита, а серед фуражних найбільши- ми темпами зростало виробництво ячменю. У наступному 1913 р. світове виробництво пшениці досягло, як мовилося вище, рекордного рівня – 6540 млн пудів, жита зменшилося до 2980 млн пу- дів, ячменю зросло до 2155 млн пудів, вівса до 4253 млн пудів, а кукурудзи зменшилося до 5282 млн пудів10. Загалом світове виробництво п’яти хлібних культур протягом усього 25-літнього періоду, як видно з даних таблиці, неу- хильно, хоча й з деякими коливаннями, зростало й досягло у 1912 р. 22 108, а в 1913 р. – 21 210 млн пудів. Виробництво чотирьох головних хлібних культур у 1913 р. було рекордним – 15 928 млн пудів, але збір кукурудзи зменшився по- рівняно з попереднім роком на 1108 млн пудів. На певну увагу заслуговують хлібні ресурси країн, які конкурували з укра- їнськими виробниками на світовому ринку. Для цього наводимо обчислення А. 11 Сторінки вітчизняної економічної історії Випуск XVII Шульца за п’ятиліття 1908–1912 рр., які віддзеркалюють виробництво чоти- рьох головних хлібних культур у табл. 2.6, за даними Римського міжнародного агрокультурного інституту і Beerbohm’a. Таблиця 2.6 Виробництво чотирьох головних зернових культур у країнах-експортерах (млн т)11 Хліб Країна 1908 р. 1909 р. 1910 р. 1911 р. 1912 р. Пшениця Угорщина 4,1 3,4 4,9 5,2 5,0 Румунія 1,5 1,6 3,0 2,6 2,4 Ост-Індія 6,2 7,7 9,7 10,2 10,0 Канада 3,0 4,5 4,1 5,9 5,6 США 17,5 20 17,3 16,9 19,6 Аргентина 5,2 4,2 3,5 3,7 4,5 Австралія 1,3 1,9 2,6 2,8 2,0 Жито Німеччина 10,7 11,3 10,5 10,9 11,6 Овес Німеччина 7,6 9,1 7,9 7,8 8,5 Канада 4,0 5,7 5,0 5,4 5,9 США 10,9 14,9 17,1 13,3 20,5 Аргентина 0,5 0,4 0,8 1,0 1,6 Австралія 0,4 0,6 – – – Ячмінь Канада 0,9 1,2 1,0 0,8 1,0 США 3,6 3,7 3,8 3,5 5,0 Дані таблиці свідчать, що українські виробники стикалися на світовому ринку, не рахуючи власне Росії, з конкуренцією семи країн по пшениці, одній – по житу, п’яти – по вівсу і двох – по ячменю. Ряд інших країн також експорту- вав зернові продукти, але в малих обсягах, що слабо впливало на кон’юнктуру світового ринку. Проте на ринках Близького Сходу Україна зазнавала гострої конкуренції ще й з боку французьких комерсантів. Щодо хлібних ресурсів Російської імперії, то ситуація на її величезних про- сторах завжди була неоднозначною. У більшості губерній Росії, Білорусії, При- балтійського краю та деяких інших регіонів збір зернових відставав від прирос- ту населення. Існували навіть цілковито безхлібні території. За підрахунками сучасних російських дослідників, дві третини губерній європейської частини Російської імперії не могли забезпечити свої продовольчі потреби за рахунок власного виробництва і залежали від привізного хліба12. Зокрема, дефіцит власного продовольчого зерна в 1911–1915 рр. становив у Тульській губернії 26%, Псковській – 29%, Рязанській – 32%, Гродненській – 34, Віленській – 36%, Смоленській – 36%, Мінській – 37%, Естляндський – 37%, Ліфлянд- ській – 38%, Могильовській – 38%, Костромській – 44%, Вологодській – 50%, Калузькій – 54%, Тверській – 56%, Новгородській – 57%, Ярославській – 57%, Олонецькій – 66%, Архангельській – 77%, Московській – 85%, Петербурзь- кій – 88%. Забезпечення цих та інших територій хлібом повною мірою залежа- 12 Проблеми історії України XIX–XX ст. Розділ І. ло від 18 південних губерній України і Росії, де надлишки продовольчого зерна становили 647,2 млн пудів13. Наявність цього надлишку залежала від освоєння нових орних площ у степових районах та почасти зростання врожайності. Однак напрями перевезення зерна з південних регіонів регулювалися уря- довими приписами. Як уже мовилося вище, надходження українського хліба до центральних російських губерній значною мірою блокувалося високими залізничними тарифами. Українській хліб вивозився переважно до Царства Польського, Білорусії, Прибалтики і на світовий ринок. Для докладнішого з’ясування продовольчої ситуації необхідно знати за- гальні обсяги виробництва зернових та споживання їх чисельно зростаючим населенням. За даними перших дослідників питання, середнє річне споживан- ня чотирьох головних хлібних культур у Російській імперії у 1893–1897 рр. ста- новило 22,1 пуда, а за п’ятиліття 1908–1912 рр. – 23,1 пуда. Душове споживан- ня пшениці протягом першого п’ятиліття становило 3,9 пуда, а другого – вже 5,5 пуда. Дещо збільшилося у зазначені роки й душове споживання ячменю і вівса – на 0,4 і 0,2 пуда, а жита, навпаки, зменшилося на 1,2 пуда14. Наведені обчислення підтверджуються даними урядових установ. Зокрема, статистики Особливої наради з продовольства підрахували, що середнє річне споживання продовольчих і фуражних зернових культур у Російській імперії на душу насе- лення за тривалий 20-літній період (1893–1914) рр. коливалося від 22,1 до 23,6 пуда15. Проте у країнах Західної Європи споживання чотирьох головних хліб- них культур на душу населення було значно більшим: у Франції – 25,5 пуда, Німеччині – 28,8, Бельгії – 29,9 пуда16. Надто вразливою стороною хлібної справи в імперії був низький рівень урожайності. Маючи майже третину посівної площі земної кулі, Російська імперія вирощувала тільки трохи більше п’ятої частини світового врожаю в 1910 – 1914 рр. – 21,8%17. Притому слід відзначити, що тут враховано збо- ри хліба у країнах з екстенсивним на той час веденням сільського господар- ства – Аргентині, Австралії, Індії тощо. Аналогічні тенденції ще рельєфніше простежуються в європейському вимірі. Займаючи більше половини всієї єв- ропейської посівної площі, Російська імперія вирощувала тільки трохи більше третини хлібного збору континенту18. Проте в абсолютних цифрах збір чотирьох головних зернових культур досяг на початку ХХ ст. солідних розмірів. Останнє знаходить підтвердження, зокрема, в дослідженні члена третьої Державної думи Челишова, обчислення якого щодо врожайності хлібів дещо відрізняються від статистичних даних ЦСК МВС Російської імперії й інших джерел. Подаємо їх у табл. 2.7. Таблиця яскраво відображає наслідки розорювання степів в Україні й Росії наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. По-перше, за два десятиліття приріст збору пшениці в Російській імперії становив 307,59%, жита – 51,29%, ячменю – 267,46% і вівса – 79,80%. Загальний збір чотирьох головних хлібних культур збільшився за ці роки на 121,04% й 13 Сторінки вітчизняної економічної історії Випуск XVII становив у 1910 р. 4169 млн пудів, у тому числі продовольчого зерна – пшениці й жита – 2633 млн пудів. Таблиця 2.7 Збір чотирьох головних хлібних культур у Російській імперії у 1889–1910 рр. (млн пудів)19 Рік Пшениця Жито Овес Ячмінь Разом 1889 316 889 515 166 1886 1890 353 1054 545 227 2179 1891 287 791 434 196 1708 1892 539 965 473 280 2257 1893 733 1167 676 454 3030 1894 655 1360 676 364 3055 1895 626 1242 688 328 2884 1896 607 1223 700 325 2855 1897 476 1014 581 306 2377 1898 678 1163 556 394 2781 1899 754 1428 896 306 3387 1900 702 1443 771 321 3237 1901 740 1189 570 325 2824 1902 1009 1439 840 454 3742 1903 1032 1430 726 482 3670 1904 1108 1579 1013 467 4166 1905 1057 1161 848 468 3534 1906 845 1034 632 415 2956 1907 848 1253 803 469 3373 1908 946 1213 835 502 3496 1909 1301 1390 1014 629 4334 1910 1288 1345 926 610 4169 По-друге, загальний урожай збільшився переважно за рахунок пшениці й ячменю, зернових культур, які у великих обсягах вирощувалися в Україні та південно-східних регіонах європейської Росії й вивозилися на ринки Європи і Близького Сходу. По-третє, таблиця демонструє різкі коливання врожайності у Російській імперії, що було дуже вразливою стороною торгівлі на світовому ринку. За під- рахунками самого Челишова, частка виробництва пшениці, головної експорт- ної хлібної культури, коливалася у світовому зборі від 1/11 у 1889 р. до 1/5 у 1903–1905 і 1909–1910 рр.20 Зрештою, дані таблиці засвідчують стрибок у зростанні хлібного збору в 1909–1910 рр. То були роки так званого «пан-урожаю», за оцінками представ- ників підприємницьких кіл і засобів масової інформації. Проте надалі збір хліба в імперії помітно зменшився. Засоби масової інформації регулярно аналізували ситуацію на хлібному ринку, наводячи дані щодо врожайності у різних регіонах. Часопис Всеросійського 14 Проблеми історії України XIX–XX ст. Розділ І. об’єднання промисловців і торговців повідомляв, що «збори хлібів у Росії удвічі, а то й утричі менші, ніж у наших західних сусідів і нових конкурентів на міжнародному хлібному ринку». За наведеними часописом даними, збір ярої пшениці в різних губерніях імперії коливався за п’ятиліття 1903–1907 рр. між 59,9 пуда з десятини в Курляндській губернії, 54 – у Київській, 24,7 – у Саратовській і 22,5 пуда – в Астраханській. «У тій же Київській губернії, – продовжувало видання, – озима пшениця дає у середньому за ці роки 83,2 пуда з десятини, у Саратовській – 51 і тут же в сусідній Самарській – 19,9 пуда з десятини»21. У тому ж номері часопис коментував наслідки різких коливань у зборі зер- нових. Неврожайний для жита 1906 р. призвів до того, що Німеччина стала витісняти «наше жито з Фінляндії та інших північних ринків». Не кращою була ситуація щодо пшениці, вивіз якої дуже коливався: у 1906 р. – 220 млн пудів, 1907 р. – 142, 1908 р. – 90, 1909 – 314, у 1910 р. – 375 млн пудів. «Постачаль- ник, що продає одного року 375 млн пудів, а іншого тільки 90, тобто у понад чотири рази менше, – слушно зауважувало видання, – у ділових взаємовідно- синах дуже незручний контрагент. Товар його візьмуть, а справжньої ціни за нього і не дадуть. У результаті ми є постачальниками, без яких не обійтися на міжнародному ринку, але не ми визначаємо ціни»22. У 1911 р. збір хлібних культур у Російській імперії різко зменшився вна- слідок посухи. Недорід уразив не менше 20 губерній та областей південного сходу європейської Росії і Сибіру, серед них Пермську, Уфимську, Оренбурзь- ку, Тобольську, Саратовську, Самарську, Казанську, Симбірську, Акмолинську, Уральську, Тургайську та ін. Збір пшениці становив лише 846,5 млн пудів, а за даними Римського міжнародного агрокультурного інституту – 847,9 млн пудів. Продовольчого зерна було зібрано на 258,7 млн пудів менше від середнього врожаю за п’ятиліття 1906–1910 рр.23 Збір усіх зернових становив 3877 млн. пудів. До того ж, урожай картоплі зменшився у порівнянні з попереднім роком на 275 млн пудів24. Виникла потреба у завезенні хліба до перелічених вище губерній для прохарчування тамтешнього населення. Падіння збору зернових культур у Російській імперії призводило до зменшення експорту і почасти хлібних запасів в Європі, особливо пшениці. Останнє віддзеркалюють статистичні дані табл. 2.8. Таблиця 2.8 Світові запаси пшениці на початку ХХ ст. (тис. англійських квартерів)25 Рік Європа США і Канада Загалом 1902 8500 12 650 21 150 1903 7010 10 720 17 730 1904 8230 8140 16 370 1905 10 060 8100 18 160 1906 7955 9450 17 405 1907 8480 10 260 18 740 15 Сторінки вітчизняної економічної історії Випуск XVII 1908 7410 8500 15 910 1909 5955 10 750 16 705 1910 7980 7400 15 380 1911 12 345 9830 22 175 1912 9480 14 090 23 570 У таблиці зафіксовано світові запаси пшениці на 1 січня 1902–1912 рр., обсяги яких, безпечно, впливали на ціни світового ринку. На 1 січня 1911 р. світові та європейські запаси пшениці досягли найвищого рівня. Проте з кінця 1911 р. постачання ринків пшеницею зменшувалася і запаси останньої в Єв- ропі становили в 1912 р. 9480 тис. англійських квартерів. Але світові запаси продовжували зростати і досягли рекордні цифри – 23 570 тис. англійських квартерів. Їх накопичення сталося найперше за рахунок США і Канади, вира- зившись у небувалій раніше цифрі – 14 090 тис. англійських квартерів. Подаємо ще одну таблицю, в якій відображено, за даними ЦСК МВС, збір усіх хлібних культур у Російській імперії на початку ХХ ст. Таблиця 2.9 Збір хлібних культур у Російській імперії на початку ХХ ст. (тис. пудів)26 Хлібна культура Середній збір за 1905 – 1909 рр. 1909 р. 1910 р. Жито 1 218 400 1 401 244 1 357 069 Пшениця 1 099 399 1 405 871 1 389 383 Ячмінь 516 275 650 941 630 120 Овес 837 902 1 030 617 943 281 Гречка 64 720 71 337 76 902 Просо 142 459 174 675 166 854 Кукурудза 105 796 85 610 158 171 Горох 41 685 52 070 47 953 Чечевиця 13 296 23 108 17 860 Боби 4683 4773 4345 Картопля 1 791 249 2 001 278 2 231 788 Таблиця відображає досягнення зернового господарства Російської ім- перії на початку ХХ ст. На її просторих – у Царстві Польському, в Україні, Білорусії, Росії, Прибалтиці, на Кавказі та інших регіонах – помітно зросло виробництво продовольчих і фуражних культур та картоплі. Найбільших успіхів у польовому господарстві було досягнуто протягом двох років по- спіль – у 1909 і 1910 рр. Саме тоді хлібні збори були найбільшими, а екс- порт зерна з імперії досяг максимального обсягу за всю добу капіталістич- ного розвитку. Протягом пореформеного періоду збільшувалися хлібні ресурси України. Родючі ґрунти і хліборобські традиції населення та колосальний експорт сприяли розширенню зернового господарства. За даними засобів масової інформації, виробництво хліба у Подільській губернії зросло на 62% від п’ятиліття 1883–1887 16 Проблеми історії України XIX–XX ст. Розділ І. рр. до 1906–1910 рр. Увесь приріст хлібної продукції, як відзначив подільській часопис, «відбувся перш за все за рахунок закордонного збуту пшениці й ячменю»27. На наш погляд, цей висновок можна перенести і на інші українські губернії. З іншої сторони, структура посівних площ України, пристосована до експорту зерна, гальмувала перехід до багатопільної системи господарювання, а, отже, і до прискореного підвищення врожайності, надзвичайно важливої складової загального обсягу хлібних ресурсів. Враховуючи ці та інші чинники сільські господарі нерідко констатували, що «навіть за сприятливих ґрунтових і кліматичних умов урожайність у нас ще занизька порівняно з країнами Західної Європи». А згаданий вище часопис порівнював стан українського землеробства з «невідшліфованим від шкарлупи первісного стану алмазом, котрий ще не вправлено в обідок сучасної агрокультури». Попри ці та інші чинники врожайність зернових в Україні помітно підви- щувалася внаслідок поширення сільськогосподарської техніки, переходу до ба- гатопільної системи господарювання та поступового входження українського землеробства у фазу інтенсивного розвитку. Доволі системні дані щодо обсягу хлібних ресурсів України у пореформе- ну добу навів А. Радціг, котрий використав для цього урядову статистику28. За його підрахунками, середній щорічний збір хлібів становив у губерніях Право- бережної України за 1864–1866 рр. 15 094, а за 1883–1887 рр. – 22 837 тис. чет- вертей. Збір хліба на душу населення становив тут у 1864–1866 рр. 2,75 чверті, а в 1889–1893 рр. – 2, 96 чверті29. Із кожним п’ятиліттям збільшувалося виробництво зернових у губерніях Лівобережної України. У 1864–1866 рр. тут було зібрано щорічно у середньому 13 728 тис. четвертей хліба, в 1870–1872 рр. – 18 606, у 1883–1887 рр. – 20 543, а в 1889–1893 рр. – 21 854 тис. чверті. Збір усіх хлібних культур становив на душу населення 2,75 четверті у 1864–1866 рр., а в 1889–1893 рр. – 2, 88 четверті30. Прискорено зростав збір зернових у південному краї України, де розорю- валися степи і з кожним роком розширювалися посівні площі під зерновими культурами. Річний збір усіх хлібних культур становив тут у середньому за 1864–1866 рр. лише 6112 тис. четвертей, а 1883–1887 рр. уже 17 079 тис. чет- вертей. За обсягом врожаю попереду була Херсонщина, де збір хлібних куль- тур у зазначені роки зріс на 441%, за нею йшла Катеринославщина – 289%, а слідом Таврія – 235%31. За підрахунками А.Радціга, приріст хлібного збору в усіх регіонах України перевищував приріст населення, що стало запорукою по- дальшого зростання експорту. Винятково високоврожайним виявився 1894 р. У трьох південних губерніях України було зібрано 40 042 тис. четвертей всіх хлібних культур, на Право- бережжі – 31 810, на Лівобережжі – 31 726 тис. четвертей, а разом 103 578 тис. четвертей32, тобто понад мільярд пудів.1Такий колосальний урожай, За свідченням П.Лященка, хліб в Україні купували, зважуючи на пуди або чверті, рахуючи по 10 пудів у чверті для всіх зернових культур (Лященко П.И. Хлебная торговля на внутренних рынках Европейской России. – СПб., 1912. – С.124). 17 Сторінки вітчизняної економічної історії Випуск XVII враховуючи мінімальне поширення на той час сільськогосподарської техніки і мінеральних добрив, міг виростити тільки дуже працелюбний народ із давніми хліборобськими традиціями. Надзвичайно щедрі врожаї хлібів усередині 1890-х рр. призвели до небува- лого зростання надлишку зерна в Україні, що само по собі вимагало його ви- возу на світовий ринок для запобігання закупорювання торгового обороту. За даними українського дослідника І.Гуржія, надлишок чотирьох головних хлібів становив тут у середньому за 1870 – 1872 рр. 97 млн пудів, у 1883 – 1887 рр. – 79,3, а в 1895 р. – 286 млн пудів33. Урожайність на селянських і поміщицьких землях помітно відрізнялася. У селянських господарствах розміри хлібного збору залежали переважно від ґрунтово-кліматичних умов, розміру земельних площ, досвіду та працездат- ності сімей. З часом стало виходити на передній план уміле впровадження в польове господарство прогресивних елементів агрикультури. За статистични- ми даними, представленими на обласній сільськогосподарській виставці в Ка- теринославі, збір хлібів в Україні на селянських землях досяг у середньому в 1909 р. 58,9 пуда з десятини34. Проте для нас важливіші узагальнені дані протя- гом тривалого часу. З цього погляду вельми корисними стали обчислення ста- тистиків Головного землеробського відомства Російської імперії, використані часописом Харківського губернського товариства сільського господарства. По- даємо їх у табл. 2.10. Таблиця 2.10 Середній збір хлібних культур з десятини земельної площі на селянських землях наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. (пудів)35 Регіон 1881– 1889 рр. 1890– 1899 рр. 1900– 1909 рр. Ріст урожайності у % Південна Україна, Бессарабія, Донська область 34 36 42 23,5 Правобережна Україна 47 55 67 42,5 Лівобережна Україна 41 44 54 31,7 Європейська частина Російської імперії 42 45 51 21,4 Таблиця відображає динаміку хлібного збору на селянських землях на всій території європейської частини Російської імперії та в окремих її регіонах протягом майже 30 років. У першому десятилітті ХХ ст. вро- жайність на селянських землях порівняно з 80-ми роками ХІХ ст. зросла в губерніях. Південної України на 23,5%, Лівобережної – 31,7%, Правобережної – 42,5%, а загалом на всій території європейської частини Російської імперії – на 21,4% Найвищий середній рівень урожайності у селянських господарствах був на початку ХХ ст. у Правобережній Україні – 67 пудів з десятини. Безперечно, врожайність хлібів на поміщицьких землях була вищою, ніж у селян, хоча на початку ХХ ст. вже було немало протилежних випадків. Загалом поміщицькі 18 Проблеми історії України XIX–XX ст. Розділ І. господарства інтенсивніше використовували природні органічні добрива, сільськогосподарську техніку та досягнення агрономічної науки. У Михайла і Павла Скоропадських у Дунаєцькому маєтку врожайність хлі- бів з десятини в 1903 р. була такою: озима пшениця – 113 пудів, жита – 85,2, овес – 66,3, просо – 70 пудів36. Павло Скоропадський, майбутній гетьман Укра- їни, як відомо, з молодих літ перебував на військовій службі, а господарство маєтку вів управитель, що не сприяло його продуктивності. У чотирьох еко- номіях Карлівського маєтку на Полтавщині «на належно угноєних чорноземах пересічно протягом 25 років поспіль урожайність жита становила 130 пудів 11 фунтів»37. Враховуючи тривалий часовий проміжок цей результат у виро- щуванні жита можна вважати видатним наприкінці ХІХ ст. Доволі високими були врожаї хлібів в економіях графів Бобринських на Київщині, де дуже важливу роль відігравала озима пшениця – банатка. Середній урожай банатки з десятини земельної площі становив у 1912 р. 141,1 пуда, пшениці сорту озима – 127,9, кукурудзи – 152,8, озимого жита – 115,7, гороху – 105,2, вівса – 104,3, ячменю – 103,2, ярої пшениці – 80,3, чечевиці – 60,3, проса – 125,138. Високі збори хлібів були й в інших поміщицьких господарствах. У маєтностях П.Харитоненка на Сумщині протягом 15 років поспіль урожайність озимих хлібів становила у середньому 120 і більше пудів з десятини39. Загалом збори хлібів на поміщицьких землях були значно меншими, ніж в окремих економіях. У 1903 р., коли врожай зернових на Волині був «середнім і нижче середнього», в губернії пересічно зібрано з десятини 72,5 пшениці, 56,5 жита і 56 пудів вівса40. У 1905 р. у Волинській губернії було зібрано в середньому з десятини власницьких земель 61,3 пуда жита і 72,7 пуда пшениці, а в селянських господарствах – 56,7 пуда жита і 72,1 пуда пшениці41. Губернатор Волині повідомляв імператору, що завдяки сприятливому клімату, родючим ґрунтам та опадам губернія «не знає суцільного недороду»42. Що стосується Київської губернії, то середня врожайність усіх ґрунтів за десятиліття з 1896 до 1906 рр. була такою: пшениця – 75 пудів, жито – 70, овес – 60, гречка – 40 пудів. Доцільно навести й ціни на хлібні культури на Ки- ївщині у ті роки: пшениця – 0,71 руб. за пуд, жито – 0,48 руб., овес – 0,47 руб., гречка – 0,60 руб.43 Занизькі ціни, безперечно, стимулювали прагнення сіль- ських виробників експортувати зерно та вироби з нього на ринки Європи. Попри наявність в історичних документах і матеріалах критичних оцінок щодо стану землеробства в губерніях Правобережної України, саме тут були найвищі врожаї в усій Російській імперії. П.Лященко виокремлював україн- ське Правобережжя як «регіон порівняно високого рівня сільськогосподарської культури»44. Тут розкинулися розлогі маєтності польських і російських лати- фундистів. Власники тисяч і десятків тисяч найкращих у регіоні земель, маючи величезні статки, могли широко впроваджувати у своїх господарствах доскона- лу сільськогосподарську техніку й передові технології. У зв’язку з цим цікавим і доволі актуальним є питання щодо продуктивності їхніх земель, зокрема вро- 19 Сторінки вітчизняної економічної історії Випуск XVII жайності хлібів у порівнянні з селянами. Про це переконливо свідчать дані про врожайність у Подільській губернії у 1905 р., які ми наводимо у табл. 2.11. Таблиця 2.11 Збір хлібних культур у Подільській губернії у 1905 р.45 Хлібна культура Поміщицькі господарства Селянські господарства С ер ед ні й ур ож ай з д ес . у п уд ах В ис ів н а од ну д ес . у пу да х Ч ис ти й зб ір х лі ба (п уд ів ) С ер ед ні й ур ож ай з д ес . у п уд ах В ис ів н а од ну д ес . у пу да х П ро це нт зб ор у в се ля н з д ес . по рі вн ян о з п ом іщ ик ам и Ч ис ти й зб ір хл іб ів (п уд ів ) Озима пшениця 102 10 16 444 724 78 10 76,47 19 757 196 Яра пшениця 63 9 12 869 82 52 10 82,54 3 530 814 Озиме жито 90 9 2 214 378 76 10 84,44 17 618 634 Кукурудза 89 2,5 2 486 010 75 2,5 84,27 8 981 735 Гречка 61 8 668 754 54 9 88,52 2 256 525 Просо 73 3 245 350 66 3,5 89,52 1 843 563 Горох 71 13 3 293 124 62 11 87,32 2 106 096 Чечевиця 65 9 353 304 60 1 92,30 1 769 800 Загалом – – 26 992 626 – – 57 864 363 Картопля 543 95 2 836 432 462 91 85,08 16 962 120 Дані таблиці надзвичайно цікаві у різних вимірах. По-перше, різниця у врожайності хлібів на поміщицьких і селянських землях була не така вже й велика, і коливалася щодо різних сільськогосподарських культур від 7,70 (чечевиця) до 23,53% (озима, пшениця). В інших районах України вона була ще меншою, і продовжувала скорочуватися на користь селян. По-друге, навіть на Правобережжі, зокрема в Подільській губернії, де домінувало латифундистське землеволодіння, дрібні селянські господарства на початку ХХ ст. залишалися головними виробниками хліба. Ними було зібрано 57 864 363 пуди різних зернових, не рахуючи навіть головних фуражних культур – ячменю і вівса. Урожай власницьких господарств, також без ячменю і вівса, становив тільки 26 992 626 пудів. Загалом у губернії було зібрано близько 84 857 тис. пудів хлібів, без урахування ячменю і вівса. Частка поміщицького хліба становила менше третини – 31,8%. По-третє, з таблиці видно, що поміщики відправляли на ринок в основному пшеницю і горох, а жито, кукурудза, картопля, гречка, просо та чечевиця були продуктами переважно селянських господарств. Зрештою, врожайність хлібів у цьому регіоні наближалася, а то й зрівнялася, з більшістю європейських країн, за винятком Данії, Бельгії, Голландії та Вели- кої Британії. Тим більше, що збір хлібів тут продовжував зростати. У 1916 р. 20 Проблеми історії України XIX–XX ст. Розділ І. середній збір озимої пшениці становив на Поділлі 98 пудів з десятини, ярої пшениці – 77, озимого жита – 100, ячменю – 79, вівса – 93, чечевиці – 87, гороху – 90, бобів – 105 пудів46. Негативно впливали на врожайність хлібів природні катаклізми – холодні весни, градобої, буревії та посухи. Проте навіть у такі роки збір хлібів, як пра- вило, забезпечував прохарчування населення й почасти вивіз зерна, борошна та висівок за межі України. Через украй несприятливі кліматичні умови на Ки- ївщині восени 1906 р. і весною 1907 р. на селянських полях загинуло близько 28% озимих посівів, а ще 17% озимини мали низьку врожайність. Київський губернатор граф О.Ігнатьєв у своєму звіті міністру внутрішніх справ охарак- теризував недорід 1907 р. «як рідкісне явище для Київщини». Проте завдяки хлібним запасам у населення від минулих літ і «загальної порівняно заможно- сті селянської маси» його наслідки було мінімізовано. Тим більше, що урожай ярих хлібів, як повідомляв губернатор, визрів «вище середнього рівня, а проса, овочів і картоплі – щедрий». Загалом Київщина вийшла з недороду 1907 р. «без особливих ускладнень». Щоправда, вивіз хлібів на ринки Європи у тому році різко зменшився47. Коливання у зборі хлібів були й в інших губерніях, що впливало на обсяги експортних операцій. У 1903 р. в Подільській губернії «за сповна задовільно- го врожаю» зерновий надлишок озимих хлібів становив 3 064 750 четвертей, ярих – 3 509 008, а разом – 6 573 758 четвертей48. Однак осінь 1906 р. і вес- на 1907 р. були в губернії, як і в сусідній Київщині, несприятливими для ви- рощування озимини. За даними неодмінного члена губернського присутствія П. Синьогуба, які він подав губернатору О.Ейлеру, збір хлібних культур разом з картоплею перевищив у губернії 116 707 тис. пудів, «тоді, як для задоволення продовольчих та деяких інших потреб населення, за винятком посівного фонду, потребувалося близько 95 332 тис. пудів»49. Згідно зі звітом подільського губернатора за 1909 р., «загальний збір усіх хлібів з картоплею становив 16 109 983 четверті. Хлібний надлишок, з ураху- ванням потреб для прохарчування населення, для наступного посіву та виноку- ріння, становив лише 3 160 699 четвертей, або близько п’ятої частини «знятого врожаю» – 19,61%50. Землеробське населення губернії «зазнало великих втрат під час збору врожаю внаслідок сильних злив і градобою». Цікаво, що навіть за таких несприятливих умов «надлишок селянських ярих хлібів, за підрахун- ками з’їзду мирових посередників, становив 726 728 четвертей»51. Зменшення хлібного збору у сезоні 1909 р. призвело до значного скорочення вивозу хліба з цієї губернії на світовий ринок. Несприятливі кліматичні умови в 1907–1909 рр. помітно вплинули на обся- ги збору хлібних культур у п’ятиліття 1905–1909 рр. Про це свідчать, зокрема, дані П. Лященка, поміщені у табл. 2.12. Як свідчать наведені у таблиці дані, середньорічний урожай чотирьох головних зернових культур на Правобережжі становив у 1905–1909 рр. майже 220 млн пудів. Попереду у хлібному зборі була Київщина. Але Подільська 21 Сторінки вітчизняної економічної історії Випуск XVII губернія була в Україні ще й найбільшим виробником кукурудзи. У зазначені в таблиці роки на Поділі збиралося щорічно у середньому 10 597,8 тис. пудів цієї культури. За підрахунками П.Лященка, виходячи з пудової 15 норми споживання на душу продовольчих хлібів, Подільська губернія мала щорічно в середньому близько 24 млн пудів хлібного надлишку, а Київська – до 15,5 млн пудів∗.2Місцева промисловість, що переробляла сільськогосподарську сировину, споживала не більше 3,5 млн пудів хліба53. Решта вивозилася за межі України. Насправді, збір усіх хлібних культур у губерніях Правобережної України був більшим у ці роки. У 1905–1906 рр. він перевищував у середньому навіть 300 млн пудів54. За даними Ярошевича, доповідь якого була виголошена на установчих зборах Південно-Західного відділення Російської експортної палати, річний збір озимої і ярої пшениці у цьому регіоні становив у 1905–1906 рр. у середньому 72,1 млн пудів, або 17% урожаю цієї культури в усій Російській імперії. У Київській губернії на залізниці й водні шляхи надходило дві третини середнього збору пшениці в зерні й борошні, не рахуючи навіть висівок, а з Волинської губернії вивозилося близько половини пшеничного збору. Ще більшу роль відігравала пшениця у Подільській губернії, де її середній збір у ці роки становив 34,9 млн пудів, або близько 48% середнього збору в регіоні55. Аналізуючи проблематику хлібного надлишку в Україні, слід ураховувати чисельність населення у тій чи іншій губернії. У південному степовому краї посівні площі хлібів були більшими, а щільність населення в декілька років меншою порівняно з давніми хліборобськими центрами України. Внаслідок цього навіть за значно меншого збору хлібів з десятини земельної площі надлишок на душу у цьому регіоні був незрівнянно більшим. У 1906 р. він обчислювався такими цифрами: Волинська губернія – 14, 3пуда, Київська – 21, Подільська – 29,3, Херсонська – 61 пуд56. За даними статистики залізничних перевезень, хлібні експортні надлишки «в районі Харківської і Полтавської губерній становили напередодні Першої світової війни від 13 до 16 пудів з кожної десятини посіву»57. Причому значну частку вивозу становило борошно. У свою чергу, статистики згаданої вище обласної сільськогосподарської * Різниця в обчисленнях хлібного надлишку дослідниками нерідко стає наслідком від- несення до нього промислового використання зерна, зокрема для виготовлення спирту і пива, врахування посівного фонду та довільного визначення норми споживання на душу. Таблиця 2.12 Чистий збір чотирьох головних зернових культур на Правобережжі за 1905–1909 рр. (тис. пудів)52 Губернія Пшениця Озиме жито Овес Ячмінь Разом Київська 22 008,3 24 293,7 22 057,1 11 103,8 79 462,9 Подільська 29 772 18 091,8 16 191,4 12 083,4 76 138,6 Волинська 136 46,7 23 850 18 601,6 7977,7 64 076 Загалом 65 427 66 235,5 56 850,1 31 164,9 219 677,5 22 Проблеми історії України XIX–XX ст. Розділ І. виставки в Катеринославі валовий збір хлібів на одного жителя виразили у таких цифрах: Волинська губернія – 26 пудів, Київська – 29, Таврійська – 61, Херсонська – 59, Катеринославська – 57, Чернігівська – 18, Полтавська – 39 пудів58. У цьому цифровому переліку кидається в око щедрий збір на душу не тільки у південному регіоні України, але й на Полтавщині, в губернії з надмірною щільністю населення і переважанням селянського та середнього і дрібного поміщицького землеволодіння. За свідченням засобів масової інформації, тут щорічно вирощувалося в середньому на 94 млн руб. одних тільки шести головних зернових культур, у тому числі пшениці – на 41 млн руб.59 Про значне переважання Полтавщини у зборі хлібів у регіоні Лівобережної України свідчать і підрахунки П.Лященка, котрі ми наводимо у табл. 2.13. Таблиця 2.13 Середньорічний збір чотирьох головних хлібних культур на Лівобережжі за 1905–1909 рр.60 Губернія Пшениця Озиме жито Овес Ячмінь Разом Полтавська 32 528,7 28 268,9 16 424,7 16 030,6 93 252,9 Харківська 23 889,3 18 052,2 9887,1 16 871.4 68700 Чернігівська 780,1 16 222,7 8774,9 2099 27 876,7 Загалом 57 198,1 62 543,8 35 086,7 35 001 189 829,6 З таблиці видно, що середньорічний урожай чотирьох культур у регіоні в 1905–1909 рр. становив майже 190 млн пудів, з яких на Полтавщині збиралося 93 252,9 тис. пудів, або 49,12%. Приймаючи річну норму споживання продо- вольчих хлібів за 15 пудів, регіон міг дати надлишку для переробки і експорту до 50–75 млн пудів61. Як йшлося вище, посуха охопила величезні території Росії у 1911 р., що призвело до значного зменшення хлібного збору. Проте в Україні ситуація була іншою. За даними Київського біржового комітету, врожай у поміщицьких еко- номіях Київської, Волинської, Подільської, Полтавської і Чернігівської губер- ній обчислювався у середньому в солідних величинах: пшениці – 120 пудів з десятини, жита – 90, вівса – понад 100 пудів, ячменю – 95 пудів. У селянських господарствах урожай хлібів визрів на 30% менше, окрім жита, збір якого не поступався поміщицьким економіям62. За повідомленням Катеринославсько- го біржового комітету, врожай хлібів у губернії перевищив збір попереднього року на 10%63. За даними Кременчуцького біржового комітету, врожай жита на Полтавщині також був більшим на 10% проти попереднього року, а решта хлі- бів – на 15%. У різних місцевостях губернії урожай виразився у таких цифрах: пшениці – 60–90 пудів з десятини, жита – 60–100, вівса і ячменю – до 70 пудів з десятини, а в ряді повітів – на 15–20% більше. Із Кременчука надходили по- відомлення про накопичення великих запасів пшениці, які були на 25% більше від попереднього року. У Харківському районі врожай озимої пшениці стано- вив до 80 пудів з десятини, ячменю – 80–90, ярої пшениці й вівса – до 100 пу- дів64. Тільки завдяки солідному врожаю в Україні в 1911 р. був забезпечений 23 Сторінки вітчизняної економічної історії Випуск XVII пристойний вивіз зернових на світовий ринок. Проте збір пшениці у 1911 р. був також значно меншим у районах землеробства, що тяжіли до Миколаїв- ського порту на Чорному морі. Для з’ясування об’єктивних можливостей експорту українського хліба на світовий ринок слід установити його сумарний надлишок протягом тривалого періоду. У висвітлення цього аспекту досліджуваної тут тематики цінний вне- сок зробив свого часу професор О.М.Челінцев, який відносив губернії Наддні- прянської України до регіону з величезними хлібними надлишками. Наводимо обсяги надлишку чотирьох головних зернових культур в Україні за його обчисленнями наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. у табл. 2 14. Таблиця 2.14 Надлишок чотирьох головних хлібних культур в Україні у 1880–1884 і 1907–1910 рр. (тис. пудів)65 Губернія 1880–1884 рр. 1907–1910 рр. Ріст надлишку у % Волинська 4130 6190 50 Катеринославська 8059 78 427 873,16 Київська 9688 16 375 69 Подільська 11 895 19 134 61 Полтавська 4498 20 464 355 Таврійська 11 968 61 253 411,8 Харківська 2928 16 171 442 Херсонська 36 081 106 840 196 Чернігівська 7529 2514 – 33,4 Загалом 96 776 327 368 238,27 Ряд моментів у наведеній таблиці привертає увагу. По-перше, сумарний надлишок чотирьох головних хлібних культур в Україні за 25 – 30 років збіль- шився на 238,27%, а в абсолютних цифрах – на 230 592 тис. пудів – з 96 776 до 327 368 тис. пудів. За абсолютним нарощуванням хлібного надлишку попе- реду були у 1907 – 1910 рр. три південні губернії України: Херсонщина – 106 840 тис. пудів, Катеринославщина – 78 427, Таврія – 61 253 тис. пудів. За тем- пами приросту хлібного надлишку на першому місці була Катеринославщина – 873,16%, за нею слідувала Харківщина – 442%, а далі Таврійська і Полтавська губернії – 411,8 і 355%. По-друге, більш уповільнений приріст хлібного надлишку в регіоні Правобережної України пояснюється тим, що щільність населення, особливо в Подільській і Київській губерніях, була найбільшою, а нові земельні площі, що вводилися у сільськогосподарський оборот, найменшими. По-третє, зменшення приросту темпу хлібного надлишку на Чернігівщині стало наслідком того, що населення стало прикупляти хліб із сусідніх губерній. За подальшими підрахунками О.Челінцева, надлишок чотирьох головних хлібних культур у дев’яти українських губерніях становив у середньому в 1909–1910 рр., з урахуванням борошняного резерву, 338,29 млн пудів, у тому 24 Проблеми історії України XIX–XX ст. Розділ І. числі пшениці – 185,5 млн пудів, жита – 29,12, ячменю 113,02, вівса – 10,65 млн пудів66. Внутрішній ринок ніяк не міг поглинути всю пропозицію з боку виробників України й останні були гостро зацікавлені у зовнішніх ринках, особливо для збуту пшениці та ячменю. Заслуговують на увагу й дослідження О.Челінцева щодо динаміки зростання збору всіх хлібних культур між 1883–1887 і 1906–1910 рр., приросту населення в Україні за період 1886–1910 рр. та посівних площ під хлібами. Про це яскраво свідчать дані табл. 2.15. Таблиця 2.15 Зіставлення приросту населення, хлібного збору і посівних площ під зерновими культурами в Україні у середині 80-х рр. ХІХ ст. – 1910 р. (у %)67 Губернія Населення Хлібний збір Площа засіву Волинська +66 +78 +18 Катеринославська +60 +267 +59 Київська +50 +67 +6 Подільська +49 +95 +18 Полтавська +29 +62 +9 Таврійська +68 +196 +46 Харківська +38 +76 +14 Херсонська +61 +177 +36 Чернігівська +36 +12 -4 Із таблиці видно, що приріст хлібного збору в українських губерніях, за винятком Чернігівщини, випереджав приріст населення і розширення під хлібні культури земельних площ. Проте була й суттєва відмінність між південним степовим регіоном і давніми хліборобськими центрами України. У південних губерніях зростання хлібного збору відбувалося переважно за рахунок введення у сільськогосподарський обіг нових земельних площ шляхом їх розорювання, а в губерніях Право- і Лівобережної України – більш інтенсивного ведення польового господарства. Певний внесок у подальше дослідження проблеми зробив О.Щадилов. Не посилаючись на використані джерела, дослідник навів загальну цифру середньорічного збору шести головних зернових культур у 1909–1913 рр., яка майже стовідсотково відповідає дійсності, – 1 131 776 тис. пудів. За його даними, збір окремих злакових розподілявся таким чином: пшениця і жито – 652 185 тис. пудів, ячмінь і овес – 419 146, просо і гречка – 60 445 тис. пудів68. Внутрішнє споживання хлібів, за підрахунками О.Щадилова, наводимо у табл. 2.16. Таблиця 2.16 Середньорічний обсяг внутрішнього споживання шести головних зернових культур в Україні в 1909–1913 рр. (тис. пудів)69 Зернова культура тис. пудів у % Жито і пшениця 442 592 68 25 Сторінки вітчизняної економічної історії Випуск XVII Овес і ячмінь 288 824 69 Просо і гречка 60 000 95 Разом 791 416 69,92 Із таблиці видно, що всередині України споживалося майже 70% урожаю шести головних зернових культур. Решта хлібного збору вивозилася на продаж за межі України, у тому числі пшениці – 179 696 тис. пудів, жита – 29 897, вівса – 9242, ячменю – 121 080, а разом – 339 915 тис. пудів, або 31,72% від середньорічного збору чотирьох головних злаків у 1909–1913 рр.70 Підрахунки О.Щадилова відображають колосальний обсяг українського експорту на початку ХХ ст., про що свідчить зіставлення їх з іншими статистичними обчисленнями. За даними статистиків Особливої наради з продовольства, «звичайний надлишок п’яти головних хлібів, тобто пшениці, жита, вівса, кукурудзи і ячменю» в усій Російській імперії становив з 1910–1914 рр. 600–700 млн пудів71. Це означає, хоча й у загальних обсягах, що вивіз хліба за межі України в 1909– 1913 рр. становив не менше половини всього імперського експорту. Про це йтиметься в одному з наступних розділів нашого дослідження. Що ж до даних О.Щадилова про обсяги збору шести головних зернових культур, то вони сповна підтверджуються нашими підрахунками, які ми подаємо в табл. 2.17. Таблиця всебічно відображає досягнення польового господарства України на початку ХХ ст. Середньорічний збір усіх хлібних культур разом із картоплею в 1909–1913 рр. перевищив півтора мільярда пудів. Зокрема, річний збір чотирьох головних зернових культур становив 1 071 350,1 тис. пудів, шести – 1 131 293,7, а разом із кукурудзою, горохом, чечевицею і бобовими культурами – 1 185 754,2 тис. пудів. Не враховуючи картоплі, за обсягом хлібного збору попереду була Херсонщина – 190 428 млн пудів, а далі у низхідному порядку губернії розташувалися так: Катеринославська – 180 897,2, Полтавська – 140 064,1, Київська – 137 317,6, Подільська – 129 517,9, Таврійська – 126 443,4, Харківська – 124 244,4, Волинська – 100 329,6, Чернігівська – 56 512 тис. пудів. Займаючи провідні позиції у зборі чотирьох головних хлібів, три південні губернії України давали лише 5066,8 тис. пудів проса, гречки, гороху, чечевиці та бобів, що становило 6,31% від виробництва цієї культури в Наддніпрянській Україні. Те ж стосується і картоплі, збір якої у цьому регіоні був замалим – 41 079 тис. пудів, або 12,62% від загального виробництва. У Волинській і Чернігівській губерніях, навпаки, переважав збір картоплі – 139 133,3 тис. пудів, або 42,75% від урожаю в усіх українських губерніях. Значна частка врожаю картоплі відправлялася з цих губерній на ринок та використовувалася для винокуріння і відгодівлі домашньої худоби. Слід відмітити й те, що виробництво кукурудзи зосереджувалося переважно в Подільській і Херсонській губерніях – 23 273,2 тис. пудів, або 68,17% збору в Наддніпрянській Україні. Статистичні дані таблиць 2.6, 2.17 та деяких інших джерел дали нам можливість встановити місце Наддніпрянської України у світовому виробництві 26 Проблеми історії України XIX–XX ст. Розділ І. хліба. Маючи близько 2% на- селення земної кулі, її частка у світовому виробництві чотирьох головних хлібних культур ста- новила у середньому в 1909– 1913 рр. 7,16%, у тому числі пшениці – 6,68%73. За виробниц- твом пшениці Україна поступала- ся тільки США, Індії і Росії, чи- сельність населення кожної з яких була в декілька разів більшою. За збором жита попереду України були тільки Ро сія і Німеччина, а вівса – Росія, Канада і США. За виробництвом ячменю Україна не поступалася жодній країні сві- ту. Її частка в імперському зборі, враховуючи Царство Польське, Бессарабію, Білорусію та інші ре гіони, становила, за нашими під рахунками, близько 45%74. О.Щадилов, який аналізував цей аспект проблеми, відзначав, що український яч мінь – найкращий у світі за своїми смаковими якос- тями і міст кістю білка. Німецькі сільські гос подарі закуповували його у великих обсягах для від- годівлі свиней і з солідним зиском реалізували м'ясо на ринках Данії, Австрії та інших країн75. Отже, Україна була наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. одним із найбіль- ших у світі виробників хліба, над- лишки якого вивозилися на ринки інших країн. Аналіз хлібних ресурсів був би незавершеним без з’ясування продуктивності українського мли нарства. Останнє відчут- но впливало на розширення і кон’юнктуру хлібного ринку, спо- нукаючи експортерів підвищува- Та бл иц я 2. 17 С ер ед нь ор іч ни й ур ож ай х лі бн их к ул ьт ур в У кр аї ні за 1 90 9– 19 13 р р. (т ис . п уд ів )72 Гу бе рн ія С іл ьс ьк ог ос по да рс ьк а ку ль ту ра О зи м а пш ен иц я Я ра п ш ен иц я Ж ит о О ве с Я чм ін ь К ук ур уд за Го ро х К ар то пл я Гр еч ка Ч еч ев иц я, бо би П ро со За га ло м Х ар кі вс ьк а 68 08 ,8 37 7 93 ,4 28 5 08 ,7 15 1 88 ,6 29 3 29 ,4 53 6, 4 19 0, 1 32 6 46 ,9 17 05 ,8 72 ,8 41 10 ,4 15 6 89 1, 3 Че рн іг ів сь ка 10 08 ,7 27 0, 8 29 9 97 ,0 13 0 59 ,1 28 78 ,3 – 14 20 ,2 67 7 49 ,9 58 43 ,0 36 7, 4 16 67 ,5 12 4 26 1, 9 П ол та вс ьк а 83 62 ,1 35 7 05 ,3 40 3 03 ,7 22 1 16 ,9 21 7 78 ,2 26 0, 4 49 3, 2 45 1 55 ,1 59 65 ,9 16 4, 7 49 13 ,7 18 5 21 9, 2 Х ер со нс ьк а 21 0 39 ,0 56 6 28 ,4 21 8 30 ,2 98 93 ,5 67 7 74 ,5 10 2 91 ,4 27 2, 5 14 7 25 ,3 39 3, 2 16 3, 3 21 42 ,0 20 5 15 3, 3 Та вр ій сь ка 41 2 97 ,4 23 1 04 ,1 82 38 ,9 65 10 ,8 43 4 24 ,6 35 18 ,9 – 50 91 ,1 – – 34 8, 7 13 1 53 4, 5 Ка те ри но - сл ав сь ка 58 20 ,4 84 1 80 ,5 94 65 ,1 70 92 ,4 66 4 39 ,7 61 52 ,0 73 ,2 21 2 62 ,6 11 0, 7 80 ,0 14 83 ,2 20 2 15 9, 8 К иї вс ьк а 31 5 69 ,4 96 4, 0 38 6 48 ,2 27 4 69 ,8 13 7 08 ,5 39 8, 5 52 21 ,7 36 4 45 ,1 54 07 ,2 12 93 ,3 12 63 7, 0 17 3 76 2, 7 П од іл ьс ьк а 34 9 90 ,5 46 43 ,8 26 71 8, 8 21 3 70 ,1 16 2 20 ,8 12 9 81 ,8 46 14 ,1 30 9 54 ,2 26 90 ,7 26 14 ,5 26 72 ,8 16 0 47 2, 1 В ол ин сь ка 18 1 18 ,0 37 5, 6 35 81 2, 9 24 5 00 ,0 10 3 91 ,2 – 23 66 ,1 71 3 83 ,4 52 77 ,3 91 4, 0 25 74 ,5 17 1 71 3, 0 Ра зо м 16 9 01 4, 3 24 3 66 5, 9 23 9 52 3, 5 14 7 20 1, 2 27 1 94 5, 2 34 1 39 ,4 14 65 1, 1 32 5 41 3, 6 27 39 3, 8 56 70 ,0 32 54 9, 8 1 51 1 16 7, 8 27 Сторінки вітчизняної економічної історії Випуск XVII ти ціну на вивізне зерно. Особливо наочно це проявилося під час загострення міжнародних відносин у басейні Середземного моря в 1912 р., коли Туреччина закрила чорноморські протоки, що могло призвести до закупорювання торго- вельного обороту. Саме тоді українське млинарство підтримало ціни на належ- ному рівні, запобігши паніці на хлібному ринку. Зокрема, ціна на пшеницю в Катеринославській губернії була помітно вищою, ніж в Одесі. З урахуванням залізничного тарифу і накладних витрат від Катеринослава до Одеси різниця на одному пуді досягла 14–15 коп.76 Продуктивність як українського, так і всього імперського млинарства на початку ХХ ст. вже аналізувалася нами у попередніх працях77. Проте справжні його масштаби в Україні були більшими. За даними департаменту землеробства Головного землеробського відомства, у 64 губерніях Російської імперії, розташованих в європейській частині, у 1908 р. налічувалося 2416 млинів І–V розрядів, на яких щорічно перемелювалося 653,3 млн пудів зерна, або у середньому 272 тис. пудів на один млин. Їх власники були по суті солідними підприємцями, які закуповували великі партії зерна, переробляли його на борошно й реалізували на внутрішньому і почасти зовнішньому ринках. Нерідко борошномели були одночасно й великими землевласниками. На млинах нижче V розряду з продуктивністю близько 20–30 тис. пудів переробки зерна, яких налічувалося більше 140 тис., перемелювалося понад 1286 млн пудів хліба78. Окрім того, діяло близько 33 тис. млинів, які обкладалися промисловим податком, і десятки тисяч вітряків для обслуговування потреб місцевого населення. На них перероблялося близько 75% житнього й 25% пшеничного борошна79. У подальшому кількість великих млинів промислового значення збільшу- валася. Удосконалювався технологічний процес у млинарській галузі. Зросла чисельність парових машин, газогенераторів та нафтових двигунів, замість примітивних жорен з’являлися вальцювальні верстати. Проте собівартість переробки зерна і далі залишалася зависокою через недостатню розвиненість вітчизняного машинобудування та надмірні митні тарифи на імпортовану мли- нарську техніку. Через ці та інші причини різниця між ціною на зерно і борош- но була значно більшою, ніж в Америці, Німеччині, Угорщині та деяких інших країнах, що не могло не гальмувати вивіз продукції на світовий ринок. Водночас слід відзначити, що борошномельна промисловість України ха- рактеризувалася витонченістю і різноманітністю виробних продуктів, усіляко уникала шаблонності за умов масового виробництва. На більшості млинів, оснащених досконалою технікою, вироблялося пшеничне борошно семи, вось- ми, а то й десяти сортів. Потужні райони млинарства розташовувалися в губерніях Правобережної України. Згідно з дослідженнями, які проводилися з кінця ХІХ ст., у цьому ре- гіоні поряд із великими млинами збереглася ще й маса дрібних з примітивним устаткуванням, на яких розмелювалося зерно або для власного споживання у великих поміщицьких господарствах, або для потреб близької околиці. Кіль- 28 Проблеми історії України XIX–XX ст. Розділ І. кість товарних млинів, що працювали в 1893 р. на далекий збут борошна, за даними департаменту торгівлі й мануфактур Міністерства торгівлі й промис- ловості, відображає табл. 2.18. Таблиця 2.18 Товарні млини в губерніях Правобережної України у 1893 р.80 Губернія Кількість млинів Оборот у тис. руб. Кількість парових котлів Київська 156 6364 38 Подільська 205 5703 6 Волинська 36 6609 20 Загалом 397 18 676 64 Із таблиці видно, що на теренах Правобережної України в 1893 р. було 397 товарних млинів, у тому числі в Київській губернії – 156, Волинській – 36, Подільській – 205. Різниця в обсягу їх торгового обороту в грошовому ви- раженні була не дуже значною. Проте кидається в око надто велика різниця в технічному оснащенні млинів: у Київській губернії на товарних млинах було 38 парових котлів, у Волинській – 20, а в Подільській – усього 6. Безперечно, з кожним роком рівень технічного оснащення млинів під- вищувався. За даними волинського губернатора, у 1905 р. у губернії ді- яло вже 507 млинів, у тому числі 130 парових і 377 водяних. Загальна річна продуктивність парових млинів досягла 2 064 136 руб., а водяних – 1 425 138 руб.81Аналогічна тенденція проглядається і на Поділлі: у Вінниць- кому повіті в 1904 р. було вже 10 парових млинів, а в Балтському – 5982. За свідченням преси, напередодні Першої світової війни в Подільській губернії налічувалося 44 великих товарних млини83. Великі вальцювальні млини було споруджено на залізничних станціях Жмеринка, Ярошенка, Браїлів, Гнівань, Вінниця, Калинівка. На них перемелювалося близько 3620 тис. пудів однієї тільки пшениці84. Загалом зерно перемелювалося в губерніях Правобережної України на 570 великих млинах, з яких 35–40 належали до перших трьох роз- рядів. У 1908 р. на млинах цього регіону діяло 625 удосконалених двигунів, а четверта частина навіть не дуже великих млинів була оснащена газогенера- торами85. За іншими джерелами, на Правобережжі налічувалося ще в 1903 р. 708 млинів І–V розрядів, на яких перероблялося 68 млн пудів продовольчого зерна86. П’ять років по тому млинарство Правобережжя переробляло на рік 87,5 млн. пудів зерна, у тому числі Волинська губернія – 27 млн пудів, По- дільська – 23, Київська – 37,587. За статистичними даними Південно-Західного відділення Російської експортної палати, торговий оборот борошномельного виробництва в губерніях Правобережної України становив приблизно 40 млн руб. Річні експортні відправки пшеничного борошна з Київської і Волинської губернії перевищували у середньому за 1905–1909 рр. 11 млн пудів88. Про перемелювання пшениці у великих обсягах для експорту повідомлялося й в інших часописах89. 29 Сторінки вітчизняної економічної історії Випуск XVII Водночас слід назвати чинники, що гальмували розвиток млинарства на Правобережжі, особливо в Подільській губернії. Згідно з анкетуванням, проведеним фабричним інспектором губернії, абсолютна більшість млинів використовувала місцеве або з близької околиці зерно. На переконання фахівців, для губернії було б набагато вигідніше відправляти свою пшеницю на далекі ринки не у зерні, а в борошні. Тоді для місцевого населення залишалися б і вартість переробки зерна. Проте недостатня розвиненість залізничної мережі зводила нанівець прагнення виробників з глибинки. «Справді, чи можливе існування масштабного сільського господарства, з успіхом працюючого на ринок, – писав подільський часопис, – коли виробники перебувають на відстані від 60 до 80 верст від залізниці, а підвіз ведеться тільки гужовим транспортом»90. Саме в такому становищі опинилися, зокрема, території між австрійським кордоном і залізничною лінією Козятин – Ковель – Івангород. До того ж, надзвичайно високі тарифи на залізничних лініях до центральних районів європейської Росії максимально обмежили вивіз подільського хліба. Усі спроби тамтешніх борошномелів збувати там борошно виявилися марними, оскільки «фрахт для них становив до 0,30 руб. з кожного пуда»91. З цієї причини головними ринками збуту для подільських виробників стали країни Західної Європи і почасти Близького Сходу, а всередині Російської імперії –Царство Польське, прибалтійські та білоруські губернії. Розвиненістю млинарства на теренах Правобережної України виділялися Біла Церква, Умань, Вінниця, Бердичів, Ковель, Рівне, Житомир, Балта, а най- більше Київ. Останній з давніх часів був визначним ринком хлібної торгівлі не тільки Київської, але й Полтавської, Подільської, Чернігівської і почасти Во- линської губерній. Величезний попит на зерно у Києві визначався перш за все зі сторони дев’яти великих промислових млинів. Серед них виділялися своєю потужністю акціонерне товариство київського парового млина Я.І.Кельберг і К° з капіталом на 1 грудня 1912 р. у 500 тис. руб. та товариство «Київський млин» з капіталом у 2500 тис. руб. наприкінці 1912 р.92 На цьому підприємстві працювало на початку ХХ ст. близько 130 робітників93. За даними Київського біржового комітету, обороти міста зерновими продуктами сягали 40 млн руб. на рік, причому більше половини всіх угод припадало на пшеницю. Продуктив- ність одного тільки київського млинарства була не менше 8 млн пудів. Хлібний надлишок для вивозу на віддалені ринки становив 2 млн. пудів пшеничного і житнього борошна і 1 млн пудів висівок94. Слід зазначити, що в Києві уклада- лися угоди на постачання зернових продуктів для інтендантського відомства в обсязі до 6 млн пудів на рік. У місті також розміщувалося декілька дуже солід- них хліботоргових фірм, які вели торгівлю переважно на закордонних ринках, в обсязі декількох мільйонів пудів щорічно. Зрештою, в Києві укладалися уго- ди щодо хлібних продуктів з місцевими землевласниками, цукрозаводчиками та власниками винокурень95. За обсягами розмолу зерна визначне місце посідали губернії Лівобережної України, де вироблялося до 49 млн пудів борошна на рік. У повітовому місті 30 Проблеми історії України XIX–XX ст. Розділ І. Кременчуку Полтавської губернії перемелювалося в різні роки від 10 до 15 млн пудів зерна на великих млинах промислового значення. У місті працювали та- кож макаронні фабрики і крупорушки з обсягом виробництва 995 тис. пудів продукції96. Тільки у місцевостях, що обслуговували залізничну магістраль Кременчук – Курськ, працювало 33 великих парових млина97. Десятки потуж- них млинів промислового значення, на кожному з яких було зайнято декілька десятків, а подекуди 100 і більше робітників, розташувувалися в різних повітах Полтавської губернії98. Паровий млин у м. Костянтинограді переробляв за рік близько 750 тис. пудів зерна. На двох парових млинах у м. Ромнах з основним капіталом у 900 і 800 тис. руб. працювало 90 робітників. Млин Хмельницького й Островського у м. Хорол з основним капіталом близько 1 млн руб. забезпечу- вав роботою 59 робітників. У цьому ж місті переробляли зерно потужні млини графині Капніст і Зеленського. Пирятинський млин мав основний капітал у 400 тис. руб., на ньому працювало 40 робітників99. Надзвичайно примітним явищем для Полтавщини, Київщини та деяких ін- ших губерній наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. стало те, що парові млини промислового значення з’явилися у селах. Розмелювання зерна мало тут без- посередній зв'язок із сільськими господарями. Для селян створювалися робо- чі місця, вартість переробки зерна також зумовлювала додаткові можливості для накопичення капіталу в сільській місцевості. Перещепинський млин у с. Мала Перещепинка на Полтавщині мав основний капітал у 500 тис. руб. По- тужні парові млини було споруджено у селах Баранівка Миргородського повіту і Маслівка Канівського повіту на Київщині100. Майже повсюдно у великих по- сілостях поміщиків діяли водяні, а то й парові млини, зокрема в Кубарівському і Полошківському маєтках Павла і Михайла Скоропадських101. Слід відзначити й те, що Полтавська губернія, маючи потужні промислові млини, переробляла місцеву високосортну пшеницю, яка розцінювалася на внутрішньому ринку вище, ніж у приморських портах102. Засоби масової інформації причисляли до потужних центрів млинарства і Харківщину103. У 1908 р. тут налічувалося 64 товарних борошномельних мли- нів ІІ–V розрядів, на яких перероблялося 16,5 млн пудів зерна104. На станції Барвенкове, наприклад, розмелювалося щоденно до 15 тис. пудів зерна, що звозилося з близької околиці у 30–40 верст і де «на місці величезних при- ватновласницьких маєтків виникли тисячі дрібних господарств». Щорічно зі станції відправлялося на далекі ринки більше 1 млн пудів борошна105. «Край цей багатий на пшеницю … тут усі їдять прекрасний хліб, – відзначав часо- пис Всеросійського об’єднання борошномелів. – Величезні площі під пше- ницею призвели до спорудження сотень механічних млинів уздовж гужових шляхів та на базарах. Хлібна ріка тече від хуторів і селищних зсипок до са- мого Барвенкового»106. І до наших днів залишаються повчальними результати господарювання на землі у цій місцевості. Величезні хлібні обороти призвели до відкриття в Барвенковому цілого ряду контор великих банків, заснування двох товариств взаємного кредиту тощо. Грошові перекази досягли тут суми 31 Сторінки вітчизняної економічної історії Випуск XVII у 2,5 млн руб. на рік. У селищі з’явився автомобільний магазин, контора між- міського телефонного зв’язку для спілкування з гірничозаводським регіоном Донбасу і Придніпров’я щодо реалізації сільськогосподарської продукції. Міс- цеві комерсанти настільки розбагатіли на хлібній торгівлі, що внесли понад 100 тис. руб. для будівництва шестикласного комерційного училища107. Однак і на Харківщині давалися взнаки високі хлібні тарифи, запроваджені на залізничних магістралях до центральних районів європейської Росії108. Російський уряд давав зелене світло млинарству Поволжя, яке забезпечувало хлібом губернії північного і центрального промислових регіонів Росії, зокрема й Москву та С.-Петербург. На товарних млинах Саратова, Самари, Костроми, Казані й Нижнього Новгорода було споруджено ряд промислових млинів, які переробляли десятки мільйонів пудів зерна. «Ці борошномельні центри, – писав дослідник даної проблеми К. Вебер. – явище ненормальне і викликане не загальним підняттям цього виробництва в Росії, а засноване винятково на спекулятивній грі». Проте на більш серйозну критику політики уряду обережний німець не наважився. Усе ж тарифна політика російської влади на залізницях викликала гостре незадоволення буржуазії національних окраїн. VІІІ Всеросійський з’їзд борошномелів, який відбувся в Петербурзі 19–22 листопада 1907 р., наголосив у своїй резолюції, що «штучна підтримка млинів, розташованих не в хлібородних губерніях імперії, не може бути нічим виправдана»109. Доволі розвиненою була борошномельна промисловість у трьох південних губерніях України, де щорічно перероблялося 73 млн пудів зерна на 235 млинах І і ІІІ–V розрядів110. В Одесі, зокрема, працювало 24 парових і десятки дрібних млинів111. На них перероблялося близько 10,5 млн пудів тільки пшеничного зерна з виходом борошна до 8 млн пудів на рік112. У Єлисаветградському пові- ті Херсонської губернії обсяги річного розмолу на 15 вальцювально-парових млинах становили 6 млн пудів на рік113. У самому повітовому центрі дев’ять великих товарних млинів виробляли пшеничного борошна до 15 тис. пудів на добу114. До того ж, у місті працювало немало крупорушок. Єлисаветградщина була також постачальником хліба як на внутрішні ринки, так і за кордон. «Мож- на сказати, – відзначав столичний часопис, – що єлисаветградське борошно має всі підстави для того, щоб завоювати собі солідне становище на світовому ринку. Доказом цьому служить те, що за останні роки єлисаветградські млини платять за пшеницю дорожче, ніж представники закордонних фірм. І в цьому немає нічого дивного, якщо врахувати, що кожен млин фактично сортує пше- ницю за її якістю і відправляє продукцію туди, де є відповідний споживач»115. Виробництво борошна збільшувалося в усіх регіонах України. За підрахунка- ми П.Лященка, на товарних млинах І–V розрядів перероблялася на теренах дев’яти українських губерній у 1908 р. 209,5 млн. пудів зерна116. Однак слід ураховувати, що збір хлібних культур у 1908 р. був украй замалим. Тому значно важливішими є статистичні дані Полтавського губернського земства, уміщені у табл. 2.19. 32 Проблеми історії України XIX–XX ст. Розділ І. Таблиця 2.19 Середньорічний збір продовольчих хлібних культур і продуктивність промислового млинарства в Україні в 1901–1908 рр. (млн пудів)117 Губернія Збір пшениці і жита (млн пудів) Розмол зерна (млн пудів) Полтавська 72,1 67,6 Київська 47,5 54,7 Катеринославська 85,2 46,1 Волинська 49,9 49,9 Херсонська 118,8 44,3 Подільська 72,2 44,2 Харківська 56,9 28,0 Таврійська 62,4 27,5 Чернігівська 27,0 14,1 Разом 592,0 376,4 Дані таблиці надзвичайно цікаві у різних вимірах. По-перше, середньоріч- ний розмол продовольчого зерна на товарних млинах у 1901–1908 рр. становив 376,4 млн пудів. Найбільш потужним центром млинарства були губернії Пра- вобережної України – 148,8 млн пудів, або 39,53% від усієї переробки. За ними слідували південні губернії – 117,9 млн пудів (31,32%), а далі – губернії Ліво- бережної України (109,7 млн пудів (29,14%)). Відмінність цих цифр від підра- хунків П.І. Лященка, наведених вище, свідчить про те, що продовольче зерно розмелювалося у значних обсягах на млинах нижче V розряду. Очевидно, що таких млинів було менше у Харківській, Чернігівській і південних губерніях України. По-друге, Полтавська губернія була безумовним лідером у виробни- цтві борошна, котре розмелювалося для місцевих потреб і для вивозу на далекі ринки. По-третє, Київщина переробляла зерна більше власного виробництва, завозячи його почасти з інших українських губерній. Зрештою, різниця між виробництвом продовольчого зерна і його розмолом у 1901–1908 рр., яка становила у середньому близько 215, 6 млн пудів, свідчить про величезні обсяги експортного потенціалу, хоча певна частка хлібного збору використовувалася ще й для промислових потреб та перероблялася на вітряках для місцевого населення. У п’ятилітті 1909–1913 рр. середньорічний збір пшениці й жита, як видно з таблиці 2.17, зріс у порівнянні з 1901–1908 рр. на 10,16% і становив в абсолютних цифрах 652 187 млн пудів. Водночас зростали потреби внутрішнього ринку на борошно. У роки Першої світової війни «нормальний» річний розмол продовольчого зерна в Україні на товарних млинах І–V розрядів становив уже 284 616 тис. пудів118. Отже, українське млинарство характеризувалося доволі високим рівнем розвитку і масштабністю виробництва. Дослідження даної проблеми потребує аналізу ще одного важливого її аспекту – якості пшениці, що була головним продуктом міжнародного хлібного обміну і характеризувалася цінними харчовими властивостями. Пшеничний 33 Сторінки вітчизняної економічної історії Випуск XVII білок має унікальну здатність виділяти клейковину при змішуванні борошна з водою і утворювати тісто. Клейковина, своєю чергою, утримує двоокис вуглецю, що виділяється під час ферментації дріжджів. Тому пшеничний хліб легший, м’якший і краще перетравлюється, ніж будь-який інший. До того ж, пшеничне зерно надзвичайно поживне. Воно містить у середньому близько 70% вуглеводів, 12% білка, 2% жиру і 1,8% мінеральних речовин. Один кілограм пшениці має поживність понад 3 тис. калорій119. Проте на просторах континентів земної кулі вирощувалися сорти пшениці, які відрізнялися за вмістом клейковини та інших цінних компонентів. Зовнішніми ознаками пшеничного зерна є його форма, колір і навіть прозорість: м’яка пшениця – округла й борошниста; тверда – довгаста, тригранна або рогоподібна й склоподібна. Тверда пшениця відрізняється від м’якої властивостями зерна, а також структурою колоска і навіть соломи. Але маючи справу з пшеницею, як товаром, найперша увага зверталася на властивості зерна, що змінюються під впливом клімату і ґрунту. За традицією, в експортній торгівлі вважалося за необхідне закуповувати сорти твердих і м’яких пшениць з якомога більшим вмістом клейковини. Останнє забезпечувало належне підіймання тіста, необхідну припічку і пухкий смачний хліб. Найбільш докладну, хоча й загальну, характеристику різним сортам пшени- ці дав згаданий вище Арно Шульц. Пшеницю західноєвропейських країн він відносив до м’яких сортів, яка давала після розмолу біле борошно з вмістом білка від 8 до 10%. Причому клейковина була такої якості, що тісто було тя- гучим і недостатньо еластичним, а припічка – недостатньо задовільною. При- близно такі ж сорти були і у Східній Канаді та США. Чим далі на схід від Атлантичного океану, а в США і Канаді навпаки – а захід, тим поширенішими були вже напівм’які і напівтверді сорти пшениці. Кліматичні умови тут такі, що озимі пшениці поступово змінювалися ярими. Річна амплітуда температури ставала більшою, зими – суворішими, а літо – спекотливішим. Борошно цих сортів темніше і жовтіше, тісто за його тягучості ще й еластичніше, припічки більше, а вміст білка – від 10 до 12%. Ці сорти вже задовольняли вимоги борошномелів і часто без домішок використовувалися пекарями. Вони були поширені на схід від Німеччини, в Польщі, Аргентині та західних атлантичних штатах США120. Далі на схід і південь Європи – в Угорщині, почасти в Румунії, Україні, Італії, Іспанії, Греції й майже усій центральній смузі Америки були поширені напівтверді та тверді сорти пшениці, що містили 14–16% білка і давали жовто-біле або темнувате борошно, еластичне тісто з солідною припічкою. Кліматичні умови цих країн характеризувалися жарким або помірно спекотним літом і відносно холодною зимою та річними опадами від 400 до 500 мм на рік. Притому у губерніях Правобережної України були більш поширені озимі сорти, а на Лівобережжі і Півдні переважали ярі пшениці121. Нарешті, на сході й південному сході європейської Росії, у західній частині Канади, почасти в Південній Америці, Індії, Малій Азії, Марокко, подекуди 34 Проблеми історії України XIX–XX ст. Розділ І. в Австралії і Північній Америці також вирощувалися тверді сорти пшениці. У цих місцевостях клімат сухий, літо спекотне, зима холодна, опадів не більше 350 мм. Зерно цієї пшениці містить 16–18%, а інколи навіть 22–26% білків, борошно жовте, але тісто недостатньо еластичне. Це так звана макаронна пшениця, яка порівняно мало придатна для домішування до м’яких сортів122. У Самарській і західній частині Оренбурзької губернії та прилеглих до них степах культивувався дуже цінний сорт пшениці – білотурка, що містила до 22% білкових речовин. Однак її найкращі властивості проявлялися на щойно розораних степах, тобто на цілинних і перелогових землях123. Таким же цінним сортом пшениці була й кубанка, що вирощувалася на окультурених землях, а на виснажених ґрунтах висівалася гірка і так звана «російська пшениця». Останні два сорти також високо цінувалися й містили 16 – 18% білкових речовин. В.Ден, який досліджував цей аспект проблеми, відносив терени України, Бессарабії, Донської області та Північного Кавказу до регіонів з «прекрасною пшеницею»124. Славетна на той час американська пшениця з Дакоти містила 15,1% білкових речовин, канадська пшениця з провінції Онтаріо – 12,5%, індійська – 12,33%, каліфорнійська – 10,9%. Тільки малоазійська, сирійська, північноафриканська і південноєвропейська наближалися до наших сортів пшениць за вмістом протеїнів, але все ж мали їх менше на 1–2%. Румунська і угорська пшениці були близькі до сортів Право- і Лівобережної України, проте мали менший вміст клейковини125. За свідченням фахівців з європейських країн, висловлених ними в наукових працях, зокрема Карла Баллода, вміст білкових речовин та клейковини в українській пшениці був значно вищим, ніж у західноєвропейській, індійській чи американській. Більш високий вміст клейковини обумовлював і кращу припічку та поживність. Вміст білкових речовин у борошні англійських сортів пшениці, вирощуваних в інтенсивних господарствах Німеччини, становив тільки 9–10%. Таке борошно потребувало для нормальної випічки добавок з інших сортів. Тому під час розмелювання німецька чи англійська пшениця змішувалася з українською, американською або південноросійською. Відсоткове відношення німецького пшеничного зерна до українського було різним: у 1907 р. домішок становив 20%, у 1908 р. – 10%, у 1909 – 40%, у 1910 р. – 11%, у 1911 р. – 22,5%, у 1912 р. – 30%126. На початку ХХ ст. в Наддніпрянській Україні вирощувалися десятки сортів пшениці. Часопис Харківського губернського товариства сільського господар- ства навів на своїх шпальтах дев’ять найбільш поширених сортів озимої пше- ниці та десять – ярової. Їх перелік ми подаємо у табл. 2.20. Окрім перелічених у таблиці, у різних джерелах зустрічаємо й інші сорти пшениць, деякі з них являли собою регіональні різновиди. На півдні Харківщини значні земельні площі відводилися під білоколоску. В ряді місцевостей України набула поширення зерниста чорноуска. Гірка з її пристойними врожаями і невимогливістю до ґрунтів була популярною майже в усіх регіонах, особливо у степових районах України. 35 Сторінки вітчизняної економічної історії Випуск XVII Таблиця 2.20 Найбільш поширені сорти пшениці в Україні на початку ХХ ст.127 Озима пшениця Яра пшениця 1.Банатка 1.Австралійська 2.Біла сандомирка 2.Червона гірка 3.Подільська 3.Улька 4.Шампанка 4.Руська 5.Улька 5.Ельзаська 6.Червона сандомирка 6.Кальверт 7.Єгипетка 7.Арнаутка 8.Тріумф Поділля 8.Чорноколоска 9.Червона остиста 9.Гарновка 10.Білотурка На дослідно-показових полях Верхньодніпровського повіту Катерино слав- ської губернії вирощувалися сорти білотурки, арнаутки, ульки, білоколоски і гірки. В економіях поміщиків Павла і Михайла Скоропадських засівалися в ос- новному озима гірка та банатка128. П.Харитоненко, в економіях якого були чи не найщедріші врожаї в усій Російській імперії, торгував елітним насінням озимої пшениці (банатки) і ярої (арнаутки), а також жита, вівса та інших хлібних куль- тур129. Губернії Правобережної України вирощували пшеницю високої якості, вражаючої ваги і вмісту клейковини. Серед них слід назвати угорські сорти банат, теїс і єгипетку. Арно Щульц виокремлював в Україні такі сорти пшениць найвищої якості: Київщина – напівтверда озима; Одеський повіт – тверда ози- ма з вмістом білка 16%; Олександрійський повіт на Катеринославщині – озима з вмістом білка 14–15%; Катеринославський і Таганрозький повіти – тверда яра пшениця130. Однак слід ураховувати, що кількість білків у сортах твердих і м’яких пшениць змінювалася залежно від географічного розташування того чи іншого регіону, якості ґрунтів, щорічних кліматичних умов. До того ж, про- ведені дослідження виявили, що чим вище врожайність, тим менше у пшениці білкових речовин. Про українські пшениці різних сортів, які високо котирувалися на світовому ринку, писали свого часу відомі знавці цієї справи. В їх переліку незмінно згадуються такі сорти, як арнаутка, білотурка, гарновка, озима, яра пшениця для виготовлення макаронів, червоний сорт пшениці, дрібнозерниста яра пшениця з високою натуральною вагою, кубанка, улька, крупнозерниста тощо. Окремі сорти мали регіональні назви, інколи залежно від порту відправлення на світовий ринок: улька-Миколаїв, гірка-Бердянськ, київська озима пшениця, подільська озима, подільська весняна улька, дніпровська улька, херсонська весняна улька, жовта озима пшениця тощо131. За вмістом клейковини поза конкуренцією в Європі були пшениці з Харківщини і Приазов’я (таганрозька). Зокрема, арнаутка, за дослідженням Ковенка, накопичувала на землях Харківщини 24,88% білка132. За даними Миколаївського біржового комітету, в Одеському і Миколаївському повітах Херсонської губернії переважало виробництво 36 Проблеми історії України XIX–XX ст. Розділ І. твердої пшениці, що мала до 24% білкових речовин133. За свідченням інших дослідників цього аспекту проблеми, одеська гарновка надзвичайно високо цінувалася на італійському ринку. М’яка червона пшениця, що вивозилася з Одеси, користувалася попитом в Англії. У значних обсягах вивозилися з південних губерній України через порти Чорного й Азовського морів озима гірка, сандомирка, арнаутка і білотурка134. Популярність українських пшениць на світовому ринку була б ще більшою, коли б численні посередники і торговці свідомо не засмічували з метою певного збагачення експортні партії на залізницях і в портах. Слід окремо згадати про високу якість українських м’яких пшениць, які у великих обсягах вивозилися на світовий ринок. Як засвідчили опитування споживачів за кордоном, проведені Костровим, вони були найкращими за вміс- том клейковини. Останнє підтвердилося і лабораторним аналізом Ковенка: ав- стралійська пшениця – 5,93%, французька – 6,69%, алжирська – 8,21, озима одеська – 9,72, улька херсонська – 9,99%135. За свідченням інших дослідників, домішок нашої пшениці став засобом збільшення клейковини у французькому борошні. Заслуговує на увагу й порівняльне дослідження пшениці, що завозилася у Францію, проведене свого часу Aime Girard’om i Fleurent’om. Його результати відображено нами у табл. 2.21. Таблиця 2.21 Вміст клейковини у пшеницях ряду країн світу136 Сорт пшениці Вміст клейковини (%) Білок (%) Французька яра 6,69 10,14 Австралійська 5,93 9,74 Індійська 6,68 10,18 Алжирська 8,21 11,93 Українська гірка (Одеса) 10,95 14,83 Червона бессарабська 10,17 14,43 Із таблиці видно, що українська гірка переважала за вмістом білків і клей- ковини французьку, австралійську, індійську, алжирську та інші пшениці. Про найвищі якості української пшениці писав у своєму дослідженні чиновник Головного землеробського відомства Російської імперії Б.Сокольський. З експортованого в Англію пшеничного борошна з різних регіонів Російської імперії вимогам тамтешніх споживачів найбільш відповідала продукція українського млинарства. Спроба російських борошномелів з Уралу експортувати своє борошно з твердої пшениці в Англію в 1905 р. була невдалою, попри те, що лондонський ринок в особі хлібопекарів «доброзичливо поставився до їх намірів й усіляко експериментував з доставленими зразками борошна». Більше того, експерти і пекарі «визнали абсолютно непридатними в умовах лондонського хлібопечення кращі сорти уральської крупчатки, оскільки тісто з неї дуже важко піддавалося бродінню». У цьому плані борошно 37 Сторінки вітчизняної економічної історії Випуск XVII з Херсонщини і правобережних губерній України, вироблене з м’якої озимої пшениці, було більш придатним для англійського ринку. «Справді, якщо до цих пір експортується наше борошно в Англію, – писав Б.Сокольський, – то майже винятково південними млинами, особливо з Одеського повіту»137. Отже, борошно з української пшениці за своїми якостями і властивостями мало високий рейтинг на світовому хлібному ринку. 1 Ден В.Э. Положение России в мировом хозяйстве. Анализ русского экспорта до войны. Статистический очерк. – Пг., 1922. – С.47. 2 Кечеджи-Шаповалов М.В. Мировая торговля и участие в ней России. Изд. 3-е. – СПб., 1911. – С.19. 3 Лященко П. Русское зерновое хозяйство в системе мирового хозяйства. – М., 1927. – С.202, 214. 4 Обзоры главнейших отраслей промышленности и торговли за 1910 год. – СПб., 1911. – С.32–33. Далі: Обзоры… 5 Промышленность и торговля. – 1914. – №2. – С.96. 6 Там же. – 1916. – №.10. – С.278. 7 Там же. 8 Там же. 9 Шульц А.К. Исследование о производстве и торговле Германии продуктами полеводства за 30 лет в связи с русско-германским торговым договором. Материалы к пересмотру торгового договора с Германией. – СПб., 1913. – С.17. 10 Промышленность и торговля. – 1914. – №2. – С.96. 11 Шульц А.К. Указ. соч. – С.15–16. 12 Островский А.В. Государственно-капиталистические и кооперативные тенденции в экономике России: 1914–1917 гг. // Россия и первая мировая война (материалы международного научного коллоквиума). – СПб., 1999. – С.484. 13 Там же. – С.483. 14 Южно-русская сельскохозяйственная газета. – 1915. – 10 сент. 15 Известия Особого совещания по продовольственному делу. – 1916. – № 23/24. – С.53. 16 Кондратьев Н.Д. Рынок хлебов и его регулирование во время войны и революции. – М., 1991. – С.95. 17 Ден В.Э. Указ. соч. – С.46. 18 Там же. 19 Челышов М. Положение России на мировом хлебном рынке и об упорядочении нашей торговли хлебом за границей. – СПб., 1911. – С.11. 20 Там же. 21 Промышленность и торговля. – 1911. – №12. – С.537–538. 22 Там же. – С.538–540. 23 Там же. – 1912. – №1. – С.2. 24 Горно-заводское дело. – 1914. – №41. – С.9751. 25 Промышленность и торговля. – 1912. – №2. – С.96. 26 Обзоры… – С.34. 27 Экономическая жизнь Подолии. – 1914. – №18. – С.25–26. 28 Статистика Российской империи. ХХХ. – СПб., 1895. 29 Радциг А. Влияние железных дорог на сельское хозяйство, промышленность и торговлю. – СПб., 1896. – С.138. 30 Там же. 38 Проблеми історії України XIX–XX ст. Розділ І. 31 Там же. – С.133, 140–141. 32 Там же. – С.132, 133, 138, 140. 33 Гуржій І.О. Україна в системі всеросійського ринку 60–90-х років ХІХ ст. – К., 1968. – С.53. 34 Земщина. – 1910. – 30 августа (12 сент.). 35 Агрономический журнал. Издание Харьковского общества сельского хозяйства. – Вып. 1. – 1916. – С.68–69. 36 ЦДІА України. – Ф.1219. – Оп.1. – Спр.566. – Арк. 6–7. 37 Двадцатилетние результаты Карловского имения // Земледельческая газета. – 1903. – №15. – С.551–553. 38 Ежегодник департамента земледелия. – 1914. – Пг., 1915. – С.143. 39 Южно-русская сельскохозяйственная газета. – 1916. – 24 марта. 40 ЦДІА України. – Ф.442. – Оп.634. – Спр.641. – Арк. 4. 41 Там само. – Оп.636. – Спр.391. – Арк. 10 зв. 42 Там само. – Оп.634. – Спр. 641. – Арк. 4. 43 Там само. – Оп. 706. – Спр.254. – Арк. 9 зв. 44 Лященко П.И. Хлебная торговля на внутренних рынках Европейской России. Описательно-статистическое исследование. – СПб., 1912. – С.28. 45 Экономическая жизнь Подолии. – 1915. – №16. – С.24. 46 Там же. – 1917. – № 1. – С.11. 47 ДАКО. – Ф.2. – Оп.224. – Спр. 307. – Арк.14. 48 ЦДІА України. – Ф.442. – Оп.634. – Спр.640. – Арк. 2 зв. 49 Там само. – Оп.707. – Спр. 289. – Арк.87. 50 Там само. – Оп.641. – Спр. 704. – Арк. 8. 51 Там само. 52 Лященко П.И. Хлебная торговля на внутренних рынках Европейской России… – СПб., 1912. – С.28–29. 53 Там же. – С.29. 54 Речи и доклады, произнесённые в учредительном собрании Юго-Западного отде- ления Российской экспортной палаты // Труды Юго-Западного отделения Российской экспортной палаты. – Вып.1. – К., 1912. – С.42. 55 Там же. – С.43–44. 56 ЦДІА України. – Ф.442. – Оп.644. – Спр.350. – Арк. 28. 57 Вестник путей сообщения. – 1916. – №49. – С.306. 58 Земщина. – 1910. – 30 августа (12 сент.). 59 Там же. 60 Лященко П.И. Хлебная торговля на внутренних рынках Европейской России… – СПб., 1912. – С.185. 61 Там же. – С.186. 62 Анкета Министерства торговли и промышленности об урожае хлебов // Промышленность и торговля. – 1911. №14. – С.76. 63 Там же. – С.77. 64 Там же. 65 Челинцев А.Н. Перемены в хлебной продукции Европейской России в связи с общим развитием сельского хозяйства // Агрономический журнал… – Кн. 7. – Х., 1913. – С.45. 66 Там же. – С.56–57. 67 Там же. – С.39. 68 Щадилов О. Економічна політика України. – К., 1919. – С.3–4. 69 Там само. – С.4. 70 Там само. 71 Известия Особого совещания по продовольственному делу. – 1916. – № 23/24. – С.53. 39 Сторінки вітчизняної економічної історії Випуск XVII 72 Стоимость производства главнейших хлебов. – Вып.ІІ. – Пг., 1916. – С.209, 232, 251, 291, 310, 312, 327, 329, 354, 356, 389. 73 Шульц А.К. Указ. соч. – С.17; Промышленность и торговля. – 1914. – №2. – С.96. 74 Див.: Шульц А.К. Указ. соч. – С.15–17. 75 Щадилов О. Назв. праця. – С.23. 76 Южно-русская сельскохозяйственная газета. – 1914. – 25 сент. 77 Див.: Реєнт О., Сердюк О. Перша світова війна і Україна. – К., 2004. – С.64–71. 78 Русский мельник. – 1913. – №5. – С.365; №12. – С.222. 79 Там же. 80 Экономическая жизнь Подолии. – 1914. – №22. – С.50. 81 ЦДІА України. – Ф.442. – Оп.636. – Спр.391. – Арк. 17. 82 Там само. – Оп.635. – Спр.20. – Арк. 68 зв. 83 Экономическая жизнь Подолии. – 1914. – №22. – С.50. 84 Там же. – 1916. – №2/3. – С.5–6. 85 Экономическое положение России накануне Великой Октябрьской социалистичес- кой революции: Документы и материалы. – Ч. ІІІ. – С.34–36. 86 Лященко П.И. Зерновое хозяйство и хлеботорговые отношения России и Германии в связи с таможенным обложением. – Пг., 1915. – С.230. 87 Лященко П.И. Хлебная торговля на внутренних рынках Европейской России… – СПб., 1912. – С.23, 39, 52, 65. 88 Труды Юго-Западного отделения Российской экспортной палаты. – Вып.1. – К., 1912. – С.44. 89 Вестник Всероссийской выставки 1913 г. в Киеве. – 1913. – №7. – С.104. 90 Экономическая жизнь Подолии. – 1914. – №22. – С.51. 91 Там же. – С.52. 92 Промышленность и торговля. – 1914. – №7. – С.401. 93 ЦДІА України. – Ф.575. – Оп.1. – Спр.73. – Арк. 131–132. 94 Русский мельник. – 1914. – №2. – С.95. 95 Там же. 96 Там же. – 1913. – №5 – С.367–368; №7. – С.540. 97 Вестник путей сообщения. – 1916. – №49. – С.306. 98 ЦДІА України. – Ф.575. – Оп.1. – Спр.73. – Арк. 94, 132, 133, 165, 166, 170, 173. 99 Там само. – Арк. 174. 100 Там само. – Арк. 132, 164, 173. 101 Там само. – Ф.1219. – Оп.1. – Спр.563. – Арк. 1,3. 102 Лященко П.И. Хлебная торговля на внутренних рынках Европейской России… – СПб., 1912. – С.195. 103 Промышленность и торговля. – 1916. – №11. – С.305. 104 Лященко П.И. Хлебная торговля на внутренних рынках Европейской России… – СПб., 1912. – С.213. 105 Русский мельник. – 1914. – №1. – С.35. 106 Там же. – С.34–35. 107 Статистический ежегодник. Харьковская губернская земская управа за 1910 г. 108 Промышленность и торговля. – 1916. – №11. – С.305. 109 Вебер К. Мукомольное дело. Руководство к устройству мукомольных и крупяных мельниц при конных, ветряных, водяных и паровых двигателях и производство мучных продуктов. – СПб., 1908. – С.33.; Китанина Т.М. Хлебная торговля в России в 1875–1914 гг. (Очерки правительственной политики). – Ленинград, 1978. – С.250. 110 Лященко П.И. Хлебная торговля на внутренних рынках Европейской России… – С.96, 108, 121. 111 Вебер К. Указ. соч. – С.33. 40 Проблеми історії України XIX–XX ст. Розділ І. 112 Русский мельник – 1913. – №5. – С.368. 113 Там же. 114 Там же. – 1914. – №2 – С.95. 115 Там же. 116 Лященко П.И. Хлебная торговля на внутренних рынках Европейской России… – СПб., 1912. – С.39, 52,65, 96, 108, 121, 193, 213, 219. 117 Земщина. – 1910. – 30 августа. (12 сент). 118 Известия Особого совещания по продовольственному делу. – 1917. – № 2. – С.41. 119 Дейвіс Н. Європа. Історія. – К., 2000. – С.94. 120 Шульц А.К. Указ. соч. – С.49. 121 Там же. – С.49–50. 122 Там же. 123 Ден В.Э. Положение России в мировом хозяйстве. Анализ русского экспорта до войны. Статистический очерк. – Пг., 1922. – С.60. 124 Там же. – С.61. 125 Там же. 126 Шульц А.К. Указ. соч. – С.52. 127 Южно-русская сельскохозяйственная газета. – 1909. – 17 окт. 128 ЦДІА України. – Ф.1219. – Оп.1. – Спр.572. – Арк. 39 зв. 129 Южно-русская сельскохозяйственная газета. – 1911. – 8 авг. 130 Шульц А.К. Указ. соч. – С.56–57. 131 Волков А.Ф. Курс международной хлебной торговли. – СПб., 1910 – С.63–64. 132 Ковенко А.И. Ежегодник ГУЗиЗ. – 1908. – С.304. 133 Костров Н.И. Торговля России с Италией и наш вывоз сельскохозяйственных про- дуктов в эту страну. – М., 1915. – С.170. 134 Золотов В.А. Хлебный экспорт России через порты Чёрного и Азовского морей в 60–90-е годы ХІХ в. – Изд. Ростовского университета, 1966. – С.97. 135 Костров Н.И. Указ. соч. – С.174. 136 Федоровский В.К. Торговля России с Францией и Бельгией и наш вывоз сельскохозяйственных продуктов в эти страны. – М., 1915. – С.143. 137 Сокольский Б. Экспорт русской муки в Англию. – СПб., 1913. – С.130.

Хлібні ресурси України в добу капіталістичного розвитку (1861–1914 рр.)

Institution

Ähnliche Einträge