Ідеали романтизму як чинник подорожей польських мандрівників до Криму в першій чверті – середині ХІХ ст.
У статті розглядаються причини та обставини подорожей польських мандрівників ХІХ ст. по Кримському півострові, висвітлено найбільш традиційні способи їх пересування та охарактеризовані культурні стереотипи, властиві мандрівникам доби романтизму. Також наведено короткі нариси про вояжерів....
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2010
|
| Schriftenreihe: | Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/123424 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Ідеали романтизму як чинник подорожей польських мандрівників до Криму в першій чверті – середині ХІХ ст. / С.В. Громенко // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 17. — С. 190-195. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-123424 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1234242017-09-05T03:02:54Z Ідеали романтизму як чинник подорожей польських мандрівників до Криму в першій чверті – середині ХІХ ст. Громенко, С.В. Культурні й духовні питання У статті розглядаються причини та обставини подорожей польських мандрівників ХІХ ст. по Кримському півострові, висвітлено найбільш традиційні способи їх пересування та охарактеризовані культурні стереотипи, властиві мандрівникам доби романтизму. Також наведено короткі нариси про вояжерів. В статье рассматриваются причины и обстоятельства поездок польских путешественников ХІХ в. по Крымскому полуострову, освещены наиболее традиционные способы их передвижения и охарактеризованы культурные стереотипы, присущие путешественникам эпохи романтизма. Также приведены краткие очерки о вояжерах. This article discusses the causes and circumstances of the visits of Polish travelers of the nineteenth century to the Crimean peninsula, describes the most traditional ways of movement and characterized by cultural stereotypes inherent Travel Romantic period. Short essays are also resulted about travelers. 2010 Article Ідеали романтизму як чинник подорожей польських мандрівників до Криму в першій чверті – середині ХІХ ст. / С.В. Громенко // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 17. — С. 190-195. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 2307-5791 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/123424 930.1+[94(477.75):910.4(=162.1)„17/19”] uk Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Культурні й духовні питання Культурні й духовні питання |
| spellingShingle |
Культурні й духовні питання Культурні й духовні питання Громенко, С.В. Ідеали романтизму як чинник подорожей польських мандрівників до Криму в першій чверті – середині ХІХ ст. Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. |
| description |
У статті розглядаються причини та обставини подорожей польських мандрівників ХІХ ст. по Кримському півострові, висвітлено найбільш традиційні способи їх
пересування та охарактеризовані культурні стереотипи, властиві мандрівникам доби
романтизму. Також наведено короткі нариси про вояжерів. |
| format |
Article |
| author |
Громенко, С.В. |
| author_facet |
Громенко, С.В. |
| author_sort |
Громенко, С.В. |
| title |
Ідеали романтизму як чинник подорожей польських мандрівників до Криму в першій чверті – середині ХІХ ст. |
| title_short |
Ідеали романтизму як чинник подорожей польських мандрівників до Криму в першій чверті – середині ХІХ ст. |
| title_full |
Ідеали романтизму як чинник подорожей польських мандрівників до Криму в першій чверті – середині ХІХ ст. |
| title_fullStr |
Ідеали романтизму як чинник подорожей польських мандрівників до Криму в першій чверті – середині ХІХ ст. |
| title_full_unstemmed |
Ідеали романтизму як чинник подорожей польських мандрівників до Криму в першій чверті – середині ХІХ ст. |
| title_sort |
ідеали романтизму як чинник подорожей польських мандрівників до криму в першій чверті – середині хіх ст. |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Культурні й духовні питання |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/123424 |
| citation_txt |
Ідеали романтизму як чинник подорожей польських мандрівників до Криму в першій чверті – середині ХІХ ст. / С.В. Громенко // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 17. — С. 190-195. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
| series |
Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. |
| work_keys_str_mv |
AT gromenkosv ídealiromantizmuâkčinnikpodorožejpolʹsʹkihmandrívnikívdokrimuvperšíjčvertíserediníhíhst |
| first_indexed |
2025-07-08T23:38:29Z |
| last_indexed |
2025-07-08T23:38:29Z |
| _version_ |
1837123931703607296 |
| fulltext |
190
Проблеми історії України XIX–XX ст.
Розділ IV.
КУЛЬТУРНІ Й ДУХОВНІ ПИТАННЯ
УДК 930.1+[94(477.75):910.4(=162.1)„17/19”]
С.В. Громенко
(м. Сімферополь)
ІДЕАЛИ РОМАНТИЗМУ ЯК ЧИННИК ПОДОРОЖЕЙ
ПОЛЬСЬКИХ МАНДРІВНИКІВ ДО КРИМУ
в першій чверті – середині ХІХ ст.
У статті розглядаються причини та обставини подорожей польських мандрів-
ників ХІХ ст. по Кримському півострові, висвітлено найбільш традиційні способи їх
пересування та охарактеризовані культурні стереотипи, властиві мандрівникам доби
романтизму. Також наведено короткі нариси про вояжерів.
Ключові слова: Крим, польські мандрівники, ХІХ століття, доба Романтизму,
подорожні записки.
В статье рассматриваются причины и обстоятельства поездок польских путе-
шественников ХІХ в. по Крымскому полуострову, освещены наиболее традиционные
способы их передвижения и охарактеризованы культурные стереотипы, присущие пу-
тешественникам эпохи романтизма. Также приведены краткие очерки о вояжерах.
Ключевые слова: Крым, польские путешественники, ХІХ век, эпоха романтизма,
дорожные записки путешественников.
This article discusses the causes and circumstances of the visits of Polish travelers of
the nineteenth century to the Crimean peninsula, describes the most traditional ways of
movement and characterized by cultural stereotypes inherent Travel Romantic period. Short
essays are also resulted about travelers.
Keywords: Crimea, Polish travelers, ХІХ-th century, Romantic period, messages of
travelers.
Особливості географічного розташування, багатий економічно-торго-
вель ний потенціал, бурхлива історія, розмаїття культурних традицій завжди
приваблювали до Криму мандрівників із різних куточків світу. Проте
переважна більшість подорожніх відвідали півострів з прагматичних причин:
наприклад, для географічних пошуків, як Ібн Батута, чи комерційних справ, як
Ніколо Поло – батько славнозвісного мандрівника Марко Поло, чи в процесі
історичних досліджень, як Евлія Челебі, чи з нагоди поновлення дипломатичних
зв’язків, як М.Броневський, чи, нарешті, з метою докладного опису нещодавно
191
Культурні й духовні питання Випуск XVII
завойованих земель, як Петро-Симон Паллас. Труднощі, небезпеки і вартість
мандрівки стояли на заваді масовим виправам до Криму освічених європейців
аж до ХІХ ст. (чи, радше, до 1783 р.)1.
Однак слід мати на увазі, що сама думка про можливість здійснення такої
подорожі просто заради розваги була довгий час недоступною для свідомості
цивілізованої людини. Лише з крахом наприкінці XVIII ст. ідеалів Просвітництва
та утвердженням у західному суспільстві культу почуттів, власне, Романтизму,
мотивація мандрівників щодо подорожей відчутно змінилася. Класичним
прикладом для наслідування на довгі десятиліття став геній англійської
літератури Дж. Байрон, котрий у 1809–1811 рр. здійснив поїздку по Іспанії,
Албанії, Греції й Туреччині, а після того опублікував «Паломництво Чайльд
Гарольда» – шедевр жанру романтичної поеми. Захоплення, викликане цим
твором, змусило тисячі молодих аристократів Європи залишати власні маєтки,
аби набути нового досвіду, побачити на власні очі різноманітні дива Сходу
та отримати надзвичайні враження. Саме пошук нового і незвичайного й став
могутнім стимулом для мандрівників ХІХ ст. А одним із головних ефектів
стрімкої появи романтизму в суспільному житті стала зміна їх записок як за
формою, та і за змістом.
В Російській імперії значенню подорожніх нотаток надавали уваги, як
і тому, що «відомості мандрівників – особлива низка багатих джерел, низка
також ще не розроблена, навіть не вповні видана»2. А от радянська історіографія
постійно легковажила записками останніх; у кращому разі вони були потрібні
дослідникам як «спосіб визначити значущість тієї чи іншої подорожі як
джерела»3. За такого підходу годі було сподіватися на появу ґрунтовних
досліджень, котрі були б присвячені комплексному вивченню щоденників та
спогадів мандрівників. Навіть фундаментальна «История дореволюционной
России в дневниках и воспоминаниях» за редакцією П.Зайончковського4 є лише
покажчиком, але й він охоплює тільки російськомовні джерела.
Ситуація принципово змінилася із набуттям Україною незалежності. Серед
«реабілітованих» опинилися також нотатки мандрівників, чия суб’єктивність
із вади перетворилася на специфічну ознаку цього жанру. Піонером вивчення
їх є професор Таврійського національного університету ім. В. Вернадського
А.Непомнящий. Низка його праць5 започаткувала нові підходи до вивчення
мемуарів мандрівників – як до повноцінного джерела з історії й етнографії
Криму. У його спеціальній праці «Записки путешественников и путеводители
в развитии исторического краеведения Крыма»6 вперше згадані й деякі з поль-
ських мандрівників по півострову. Проте в новітній українській історіографії
стан справ з вивченням спадщини вояжерів, особливо іноземних, у цілому за-
лишається незадовільним.
Першим польським мандрівником у Криму ХІХ ст. став граф Г.Олізар (1798–
1865)7, відомий невдалим сватанням до Марії Раєвської, що знайшло відгук у
творчості О.С.Пушкіна8. Намагаючись віднайти душевну рівновагу, він Олізар
приїхав до півострова в 1824 р. та залишився там ще на рік. Подробиці його во-
192
Проблеми історії України XIX–XX ст. Розділ IV.
яжу можемо дізнатися з детальних мемуарів графа9. Прибув Г.Олізар до Криму
морським шляхом з Одеси, й саме останній майже на все століття став єдино
можливим для мандрівників. Приїхав він не один, а разом із Новоросійським
генерал-губернатором, графом М.Воронцовим. Після висадки поблизу бухти
Ласпі подорожні зупинилися в Гурзуфі, а згодом Г.Олізар придбав невелику
місцевість, де заклав маєток – пізніший славнозвісний Артек. У ньому граф
мешкав постійно, лише зрідка навідуючи знайомих і приїжджаючи до Сімфе-
рополя. Восени 1825 р. він залишив Крим, суходолом виїхавши на Київщину.
Його перебування на півострові не надто багате подіями, проте саме граф за-
охотив багатьох своїх співвітчизників відвідати останній. Слід відзначити, що
із самого початку Г.Олізар збирався відвідати Схід і лише захопившись краєви-
дами та безлюдністю тогочасного Криму, облишив свій намір.
У 1825 р. землі Тавриди відвідали ще кілька польських мандрівників, і як
минулого року, їхнім провідником знову виступив граф М.Воронцов. На служ-
бі в Одесі та у приватному житті генерал-губернатор був оточений поляками:
дружиною Єлизаветою – донькою одного з останніх гетьманів Речі Посполитої
Ф.К.Браницького, К.Собаньською – головною «світською левицею» тогочасної
Одеси, коханою О.С.Пушкіна10, Г.Жевуським (1791–1866) – письменником і рід-
ним братом останньої, А.Міцкевичем (1798–1855) – генієм польської літератури й
багатьма іншими. Саме для цієї унікальної за складом компанії граф М.Воронцов
організував восени 1825 р. подорож до Криму11. Але ще раніше на півострові по-
бували Г.Жевуський та Адам Міцкевич. У червні вони прибули морем до Євпато-
рії, зробили невелику екскурсію до Сімферополя і за кілька днів повернулися до
Одеси. Наступного разу «польська компанія» графа М.С.Воронцова затрималася
у Криму надовше, відвідавши Тарханкут, Євпаторію, Бахчисарай, Чуфут-Кале,
Балаклаву, Байдарські ворота, Гурзуф з Аю-Дагом, Алушту й Чатир-Даг. Вся по-
дорож тривала майже два місяці12. Саме тоді А.Міцкевич відвідав Г.Олізара. На
жаль, лише декілька листів, що їх можна вважати за історичні джерела, залиши-
ли по собі тоді польські мандрівники13, втім світовій культурі дісталися у спадок
«Кримські сонети»14. Радянські дослідники були певні, що А.Міцкевич навмисне
відправився у цю мандрівку, аби налагодити зв’язки із російськими революціо-
нерами15; проте поет не мав за мету нічого подібного. Його цікавила лише мож-
ливість побачити «Схід у мініатюрі»16.
Цією компанією не вичерпується список польських мандрівників, які від-
відали Крим у 1825 р. Серед подорожніх був і К.Качковський (1797–1867), то-
вариш Г.Олізара по Кременецькому ліцею, лікар, ботанік-аматор та в майбут-
ньому генерал польської армії17. Цей мандрівник залишив по собі невеликий,
але надзвичайно цікавий щоденник18. Прибувши морем з Одеси до Балаклави,
він направився до Алушти, по дорозі побачивши Байдарську долину, Гурзуф
і маєток Г.Олізара. Після підйому на Чатир-Даг польський мандрівник відві-
дав Бахчисарай та Чуфут-Кале, а потім через Сімферополь виїхав до Євпаторії,
звідки повернувся до Одеси. Надзвичайно показовим є те, що сам мандрівник
порівнював свою подорож з експедицією аргонавтів.
193
Культурні й духовні питання Випуск XVII
Після насиченого 1825 р. в подорожах поляків до Криму відбулася пере-
рва аж до 1843 р., коли на півострів приїхав Е.Хоєцький (1822–1899), відомий
письменник, публіцист і приятель О.І.Герцена, І.С.Тургенєва та Наполеона
ІІІ19. Він став автором книги «Спогади з подорожі по Криму», котру недавно
було перекладено українською мовою20. Польський мандрівник прибув до пів-
острова знову-таки морем з Одеси, але – не в Євпаторію чи на околиці Севасто-
поля, а до Ялти. Е.Хоєцький також став першим мандрівником, що комплексно
відвідав Крим – не тільки його центральні міста, але ще й схід півострова.
Загальний маршрут вояжера виглядав так: з Ялти до Балаклави морем, потім
суходолом до Георгіївського монастиря, Севастополя, Інкермана і Мангупа,
й далі до – Бахчисараю, Чуфут-Кале, Сімферополя, Алушти, Карасу-Базара
(теперішнього Білогірська), Судака, Старого Криму, Феодосії та Керчі. Він
залишив надзвичайно детальні описи всього, що траплялося йому на шляху.
За обсягом книга спогадів Е.Хоєцького стала найбільшою з-поміж усіх творів
польських мандрівників.
Першу половину ХІХ ст. у Криму завершила подорож ще одного польського
мандрівника – А.Якси-Марчінковського (1823–1880), який мав літературний
псевдонім «Новосельський». Цей вельми освічений публіцист і етнограф,
збирач фольклору й літературний критик21 прибув до півострова 1850 р. морем
з Одеси, відвідав Євпаторію, потім дістався Севастополя, а звідти до Ялти, ніби
наслідуючи маршрут А.Міцкевича. Потім по Південному узбережжю Криму
А.Марчінковський приїхав до Байдарської долини, помандрував до Бахчисарая
та навколишніх «печерних міст», а з Чатир-Дагу знову приїхав до Ялти. Його
багаті на цікаві відомості спогади вже невдовзі були надруковані у двох томах22.
Жоден з польських мандрівників доби романтизму не приїхав до Криму
з прагматичних міркувань. Г.Олізар шукав сердечного спокою, А.Міцкевича
цікавило натхнення для майбутніх сонетів, його приятеля Г. Жевуського – від-
починок. Лікар К.Качковський мав би цікавитися організацією на півострові
курортних закладів, проте він вдався до спостережень за кримськотатарськими
жінками й записування місцевих легенд. Для Е.Хоєцького подорож до Криму
стала немовби «розминкою» перед його численними мандрівками від Єгипту
до Гренландії. А.Марчінковський подорожував з метою поправити рано втра-
чене здоров’я, а також навідати місця, пов’язані із ім’ям А.Міцкевича.
Усіх мандрівників доби романтизму об’єднує також і певний комплекс сте-
реотипних уявлень про півострів, що був сформований задовго до подорожі
кожного з них творами мистецтва та історичною пам’яттю. Головним чином, це
«татарська гостинність», «східне неробство» (без негативного відтінку), «без-
доріжжя» й приклади «великих мандрівників» минулого, насамперед Одіссея
та аргонавтів.
Серед того, що відрізняє подорожніх між собою, особливе місце посідає
форма їхніх спогадів: Г.Олізар згадав Крим в автобіографії, А.Міцкевич та
Г.Жевуський залишили по собі листи й сонети, К.Качковський – щоденник, а
Е.Хоєцький та А.Марчінковський виклали свої враження в окремих мемуарах.
194
Проблеми історії України XIX–XX ст. Розділ IV.
На відміну від попередників, з чиїми працями більшість вояжерів-
романтиків були знайомі, останні не намагалися «просвітити» своїх читачів, не
переймалися дидактичною складовою своїх записок і не намагалися дати ви-
черпний опис побаченому ними під різним кутом зору – історії, географії, гос-
подарства тощо. Навіть більше, вони уникали загальної систематизованості на
користь найяскравіших сюжетів, особливих вражень чи неординарних легенд
Криму. Саме тому їхні спогади є витвором не тільки мемуарної літератури, а й
справжніми художніми шедеврами.
1 Непомнящий А.А. Історичне кримознавство (кінець XVIII – початок XX століття). –
Сімферополь, 2001. – С.76–77.
2 Надеждин Н. Об исторических трудах в России. // Библиотека для чтения. – 1837. –
Т.20. – Отд. 3. – С.93–136.
3 Никитин С.А. Источниковедение истории СССР: XIХ век. – Москва, 1940. – С.84–85.
4 История дореволюционной России в дневниках и воспоминаниях: аннотированный ука-
затель книг и публикаций в журналах: в 4 т. – Т.2, Ч.1. – Москва, 1977. – 367 с.
5 Непомнящий А.А. Развитие исторического краеведения в Крыму в XIX – нач. XX в.
Симферополь, 1995. – 104 с.; его же. Иностранные путешественники о колонизации Крыма
в конце XVIII – XIX веке. // Заселение Юга Украины: проблемы национального и культур-
ного развития: науч. докл.: в 2 ч. – Ч.1. – Херсон, 1997.– С.219–223; його ж. Мандрівницт-
во по Криму у першій третині XIX ст. та його роль у розвитку краєзнавства та туризму.
// Туристично-краєзнавчі дослідження. Вип. 1: Матеріали III Всеукр. наук.-практ. конф.
«Туризм в Україні: економіка та культура»: у 2 ч. – Ч.2. – К., 1998. – С.138–144; його ж.
Первые европейские туристы в Крыму: записки иностранных путешественников конца
XVIII – первой трети XIX века // Туристично-краєзнавчі дослідження: зб. наук. ст. – К.,
2005. – Вип. 6. – С.457–466.
6 Его же: Записки путешественников и путеводители в развитии исторического крае-
ведения Крыма (последняя треть XVIII – начало XX в.). – К., 1999. – 212 с.
7 Громенко С.В. Густав Олизар и его воспоминания как источник по истории Крыма.
// Историческое наследие Крыма. – Симферополь, 2006. – № 15. – С.156–167.
8 Пушкин А.С. Графу Олизару. // Собр. соч.: в 10 т. – Т.2. – М., 1959–1962. – С.495.
9 Копылов А. Мемуары графа Олизара. // Русский вестник. – 1893. – Авг. – С.1–41;
Сент. – С.101–132.
10 Ковальчук И.И. Элленора – так называл ее Пушкин: Каролина Собаньская. – О., –
2006. – 354 с.
11 Громенко С.В. Михаил Семенович Воронцов в воспоминаниях польских путеше-
ственников по Крыму в ХІХ веке. // Воронцовы и русское дворянство: Х Крымские Межд.
Воронцовские чтения: сб. докл. – Симферополь, 2008. – С.24–33.
12 Живов М.А. Адам Мицкевич. – М., 1956. – С.134–150.
13 Цинал С. Мицкевич в гостях у караимов в Евпатории. // Пилигримы Крыма: сб. науч.
ст. и мат. – Симферополь, 2003. – Вып. 1(6). – С.23–37.
14 Мицкевич А. Крымские сонеты. – К.: Етнос, 2004. – 128 с.
15 Нечкина М.В. Грибоедов и декабристы. – М.,1977. – С.540–541.
16 Mickіewicz A. Dzieła: wydanie rocznicowe (1798–1998): w 18 t. Т. 14: Listy, część
pierwsza (1815–1829) – Warszawa, 2006. – S.420.
17 Навроцький В. Польские аргонавты шествуют по Крыму. // Пилигримы Крыма-97:
Путешествия по Крыму, путешественники о Крыме: межд. науч. конф.: мат. – Симферо-
поль, 1998. – 68 с.
195
Культурні й духовні питання Випуск XVII
18 Качковский К. Путешествие в Крым. // Крымский альбом: историко-краеведческий
и литературно-художественный альманах. 1998. – Феодосия; Коктебель, 1998.– С.90–111.
его же: Дневник путешествия в Крым, совершенного в 1825 г., дня 19, дня 20. // Алушта в
литературе и живописи. – Алушта, 2007.– С.47–49.
19 Dębicki Z. Edmund Chojecki. // Głos warszawski. – 1899. – № 49/50; Chmielowski P.
Historia literatury polskiej: w 6 t. – Т.6. – Warszawa, 1900. – S.115–119; Rzepecka H. Ojczyzna
w piśmie i pomnikach: w 5 t. –Т.2. – Poznań, 1911. – S.372–373; Chojecki A. Chojecki Edmund
Franciszek Maurycy (pseud. fr. Charles Edmond). // Polski Słownik Biografi czny. – Т.3.– Kra-
ków, 1937. – S. 391–392; Chojecki Edmund (1822–1899). // Bibliografi a literatury polskiej. – T.7:
Romantyzm. – Warszawa, 1968. – S.217–221.
20 Хоєцький Е. Спогади з подорожі по Криму. – Сімферополь: СГТ, 2008. – 384 с., іл.
21 Antoni Marcinkowski. // Kowalczykowa А. Idee programowe romantyków polskich:
аntologia. – Wrocław: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1991. – 406 s.; Kwapiszewski M.O
tworczości Antoniego Marcinkowskiego: Z dziejów środowiska literackiego «Gwiazdy». //
Z problemуw preromantyzmu i romantyzmu: Studia i szkice. – Lublin, 1991. – S.171–200; Kwa-
piszewski M. Od Alberta Gryfa do Antoniego Nowosielskiego: Biografi a intelektualna późnoro-
mantycznego krytyka. // Polska krytyka literacka XIX wieku.– Toruń, 2005. – S.170–189.
22 [Marcinkowski А.] Stepy, morze i góry: szkice i wspomnieina z podróży: w 2 t. – T.2 –
Wilno, 1854. – 277 s. – Изд. под псевд.: A.Nowosielski.
|