Етноконфесійні благодійні товариства Таврійської губернії (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)
Стаття присвячена роль національних меншин в зародженні державної системи захисту населення в Таврійській губернії. Вірмени, греки, кримські караїми, євреї та інші народи утворили в регіоні на початку ХХ ст. більше 70 благодійних організацій. Філантропічна діяльність цих національних меншин охопл...
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2010
|
| Назва видання: | Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/123432 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Етноконфесійні благодійні товариства Таврійської губернії (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) / А.М. Савочка // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 17. — С. 271-279. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-123432 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1234322017-09-05T03:02:58Z Етноконфесійні благодійні товариства Таврійської губернії (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) Савочка, А.М. Культурні й духовні питання Стаття присвячена роль національних меншин в зародженні державної системи захисту населення в Таврійській губернії. Вірмени, греки, кримські караїми, євреї та інші народи утворили в регіоні на початку ХХ ст. більше 70 благодійних організацій. Філантропічна діяльність цих національних меншин охоплювала основні категорії бідних верств населення, такі, як сироти, вдови, ветерани війни та інваліди. Статья посвячена роли национальных меньшинств в генезисе общественной системы защиты в Таврической губернии. Армяне, греки, крымские караимы, евреи и другие народы создали в регионе в начале ХХ в. более, чем 70 благотворительных организаций. Их филантропическая деятельность, охватывала основные категории бедных слоев населения, такие, как, сироты, вдовы, ветераны войны и инвалиды. The article is devoted to the national minorities’ role in genesis of the public protection system in the Taurida province. The Armenians, the Greeks, the Crimean Karaites, the Jews and other nations had established more than 70 welfare organizations in the region by the beginning of the 20th century. Charitable activity of these national minorities covered the main categories of impoverished population such as orphans, widows, war veterans and disabled people. 2010 Article Етноконфесійні благодійні товариства Таврійської губернії (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) / А.М. Савочка // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 17. — С. 271-279. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. 2307-5791 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/123432 061.235-054.57(477.75)«18/19» uk Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Культурні й духовні питання Культурні й духовні питання |
| spellingShingle |
Культурні й духовні питання Культурні й духовні питання Савочка, А.М. Етноконфесійні благодійні товариства Таврійської губернії (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. |
| description |
Стаття присвячена роль національних меншин в зародженні державної системи
захисту населення в Таврійській губернії. Вірмени, греки, кримські караїми, євреї та
інші народи утворили в регіоні на початку ХХ ст. більше 70 благодійних організацій.
Філантропічна діяльність цих національних меншин охоплювала основні категорії бідних верств населення, такі, як сироти, вдови, ветерани війни та інваліди. |
| format |
Article |
| author |
Савочка, А.М. |
| author_facet |
Савочка, А.М. |
| author_sort |
Савочка, А.М. |
| title |
Етноконфесійні благодійні товариства Таврійської губернії (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) |
| title_short |
Етноконфесійні благодійні товариства Таврійської губернії (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) |
| title_full |
Етноконфесійні благодійні товариства Таврійської губернії (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) |
| title_fullStr |
Етноконфесійні благодійні товариства Таврійської губернії (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) |
| title_full_unstemmed |
Етноконфесійні благодійні товариства Таврійської губернії (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) |
| title_sort |
етноконфесійні благодійні товариства таврійської губернії (друга половина хіх – початок хх ст.) |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Культурні й духовні питання |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/123432 |
| citation_txt |
Етноконфесійні благодійні товариства Таврійської губернії (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) / А.М. Савочка // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 17. — С. 271-279. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
| series |
Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. |
| work_keys_str_mv |
AT savočkaam etnokonfesíjníblagodíjnítovaristvatavríjsʹkoíguberníídrugapolovinahíhpočatokhhst |
| first_indexed |
2025-07-08T23:39:16Z |
| last_indexed |
2025-07-08T23:39:16Z |
| _version_ |
1837123981823442944 |
| fulltext |
271
Культурні й духовні питання Випуск XVII
УДК 061.235-054.57(477.75)«18/19»
А.М. Савочка
(м. Сімферополь)
ЕТНОКОНФЕСІЙНІ БЛАГОДІЙНІ ТОВАРИСТВА
ТАВРІЙСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ
(друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)
Стаття присвячена роль національних меншин в зародженні державної системи
захисту населення в Таврійській губернії. Вірмени, греки, кримські караїми, євреї та
інші народи утворили в регіоні на початку ХХ ст. більше 70 благодійних організацій.
Філантропічна діяльність цих національних меншин охоплювала основні категорії бід-
них верств населення, такі, як сироти, вдови, ветерани війни та інваліди.
Статья посвячена роли национальных меньшинств в генезисе общественной
системы защиты в Таврической губернии. Армяне, греки, крымские караимы, евреи
и другие народы создали в регионе в начале ХХ в. более, чем 70 благотворительных
организаций. Их филантропическая деятельность, охватывала основные категории
бедных слоев населения, такие, как, сироты, вдовы, ветераны войны и инвалиды.
The article is devoted to the national minorities’ role in genesis of the public protection
system in the Taurida province. The Armenians, the Greeks, the Crimean Karaites, the Jews
and other nations had established more than 70 welfare organizations in the region by the
beginning of the 20th century. Charitable activity of these national minorities covered the
main categories of impoverished population such as orphans, widows, war veterans and
disabled people.
Процес відродження суспільної благодійності, який розпочався у 90-ті рр.
ХХ ст. в Україні, супроводжується зростанням інтересу з боку вітчизняних на-
уковців до цього соціокультурного явища. Розбудова громадянського суспіль-
ства в сучасній державі потребує залучення досвіду минулих поколінь у царині
громадського піклування та відповідної діяльності, оскільки організована бла-
годійність була і є наразі ефективним інструментом у боротьбі з жебрацтвом,
безпритульністю і злочинністю. Вивчення історії доброчинної діяльності наці-
ональних меншин, що мешкали на теренах України в ХІХ – на початку ХХ ст.,
є важливим елементом не тільки у контексті дослідження історії філантропії, а
й невід’ємним чинником сучасного культурного відродження народів країни.
Вітчизняні історики розпочали докладно вивчати філантропічну діяльність
вірмен, греків, євреїв, караїмів, які проживали в українських губерніях Росій-
ської імперії, з початком ХХІ ст. Так, наприклад, О.Г.Бистряков у монографії
«Евреи Екатеринослава – Днепропетровска» окремий розділ присвятив добро-
дійності відповідної громади міста1. 2004 р. О.О.Терентьєва захистила канди-
272
Проблеми історії України XIX–XX ст. Розділ IV.
датську дисертацію «Просвітницька та громадська діяльність грецьких купців
діаспори: на прикладі родини Зосимів (кін. XVIII – сер. ХІХ ст.)». У ній дослі-
джується благодійність останніх в Україні2. На жаль, вичерпні дослідження з
цієї проблеми в сучасній кримській історіографії практично відсутні.
Становлення і розвиток доброчинності національних громад у Таврій-
ській губернії мали свої специфічні регіональні ознаки, пов’язані з національ-
ним складом її населення. Протягом ХІХ ст. на теренах Тавриди відбувались
складні етнодемографічні процеси, котрі були обумовлені цілим комплексом
чинників – російсько-турецькими війнами, колонізацією південних земель,
еміграцією кримських татар – та багатьма іншими факторами, що привели до
утворення у Криму й Північній Таврії поліетнічного населення, яке складалось
з вірменів, греків, євреїв, караїмів, кримських татар, росіян, українців і пред-
ставників багатьох інших національностей3.
Активний розвиток суспільної благочинності в губернії розпочався під час
реформ Олександра ІІ, уряд котрого не тільки зняв таємну заборону Миколи
І на діяльність філантропічних товариств, а й значно спростив законодавство
стосовно заснування громадських доброчинних організацій. Завдяки полегшен-
ню реєстрації останніх, послабленню контролю за ними з боку поліцейських
органів та соціально-економічним реформам благодійні спілки почали масово
створюватися по всій території Російської імперії наприкінці 60-х – на початку
70-х рр. ХІХ ст.4 В Таврійській губернії відбувались процеси, які відповідали
загальнодержавним тенденціям, тому становлення і розвиток філантропічних
об’єднань, котрі надавали допомогу за національною й конфесійною ознакою,
відбувалися в той же період.
Важливо зазначити, що серед представників національних меншин регіо-
ну спостерігалося досить значне майнове розшарування. Так, наприклад, ка-
раїмська спільнота Криму мала у своєму складі як заможних представників
(С.Е.Дуван, С.М.Пампулов), котрі володіли мільйонними статками, так і над-
звичайно збіднілих осіб, що не мали змоги придбати собі навіть їжу. В умо-
вах соціальної нестабільності та зростання революційного руху у Таврійській
губернії на початку ХХ ст., участь багатих представників національних мен-
шин у доброчинній діяльності, забезпечувала їм підтримку населення, а також
згладжувала суспільні суперечності. Саме тому промисловці, підприємці, діячі
науки й просвіти відігравали надзвичайно важливу роль у розвитку етноконфе-
сійної благодійності в регіоні5.
Головними напрямками діяльності всіх етноконфесійних добродійних ор-
ганізацій, які існували в межах Таврійської губернії, були: надання їжі, одягу та
грошової допомоги збіднілим співвітчизникам, сприяння останнім у пошуках
роботи, надання їм необхідних матеріалів та інструментів, а також забезпечен-
ня медичними препаратами, послугами лікарів та розміщення хворих у лікар-
нях за рахунок коштів товариства, влаштування осіб похилого віку до богаді-
лень, сиріт до притулків та ясел, виплата нужденним коштів, розповсюдження
серед знедолених літератури морального змісту6.
273
Культурні й духовні питання Випуск XVII
Караїмське товариство піклування про бідних (м. Євпаторія), засноване
1872 р. за ініціативою міського голови С.М.Пампулова, було першою благодій-
ною спілкою, котра надавала допомогу населенню за національною ознакою.
Основною метою організації стало забезпечення матеріальною і грошовою до-
помогою, медикаментами збіднілих караїмів міста, а також сприяння їм у по-
шуках роботи7. Завдяки допомозі цього об’єднання в Євпаторії було створено
Жіноче ремісниче училище, в якому дівчат з бідних роди навчали грамоті та
рукоділлю. На жаль, після того як С.М.Пампулов залишив пост голови това-
риства через кілька років після його заснування, справи спілки пішли значно
гірше: кількість пожертв та членських внесків значно скоротилася, об’єднання
існувало здебільшого на кошти міської управи і земства повіту.
Караїмська спільнота Євпаторії дбала про освітній рівень своєї молоді.
1882 р. у місті заснували Товариство допомоги особам, що навчалися в караїм-
ських училищах, котре займалось підтримкою учнів з бідних родин. Діяльність
доброчинної спілки було зосереджено на наданні одягу й взуття нужденним
дітям, сплаті за навчання останніх, а також придбанні для них підручників, зо-
шитів та письмового приладдя8.
Ініціативу створення благодійних товариств підтримали караїми інших міст
Таврійської губернії. Так, у Сімферополі ними було засновано дві доброчинні
спілки. За ініціативою представників міської громади, 1897 р. до Міністерства
внутрішніх справ було направлено клопотання про необхідність створення в
губернському центрі благодійної організації, що мала б своїм завданням спри-
яти поширенню зага льної й профільної освіти серед караїмів. 4 липня 1898 р.
МВС затвердило статут Сімферопольського караїмського благодійного това-
риства. До складу об’єднання ввійшли 122 особи, серед яких був загальнові-
домий громадський діяч і меценат С.Е.Дуван та караїми Вірменського Базару,
Євпаторії, Карасубазара, Москви, Миколаєва й Харкова. Філантропічна спілка
надавала учням з бідних родин матеріальну допомогу, а також сплачувала за
їх навчання в гімназіях9. На жаль, невідомо, чи вдалося товариству розшири-
ти свою діяльність і підтримувати зубожілих караїмів губернського центру,
оскільки до нас дійшов лише один звіт цієї організації.
Турботу про сімферопольських караїмів також було покладено на Товари-
ство допомоги нужденним, яке утворилося у 1906 р. Оскільки останнє мало
досить невеликий початковий капітал, його діяльність зосереджувалась на
роздачі бідним невеликих щомісячних та одноразових пожертв і на допомозі
похованні померлих караїмів10. Представники караїмської спільноти створили
також організації допомоги співвітчизникам практично у всіх великих містах
Таврійської губернії – Вірменському Базарі, Мелітополі, Керчі, Севастополі,
Феодосії й Ялті.
Серед національних меншин Таврійської губернії найбільш активно до-
брочинною діяльністю займалась єврейська громада. Це явище було обумов-
лено рядом факторів – таких, як релігійні традиції цього народу, високий
відсоток знедолених серед осіб іудейського віросповідання, а також їх по-
274
Проблеми історії України XIX–XX ст. Розділ IV.
стійне переслідування з боку царського уряду11. В таких важких умовах лише
активна благодійницька діяльність заможних та суспільно активних пред-
ставників єврейського народу могла врятувати цю національну громаду від
повного вимирання. Саме тому у Таврійській губернії з’явилося більше два-
дцяти філантропічних спілок, що надавали допомогу бідним євреям. 1898 р.
в Сімферополі, Севастополі й Керчі було засновано перші Товариства допо-
моги останнім у регіоні. Надалі подібні об’єднання з’явилися практично в
усіх містах Таврійської губернії та навіть у селах – таких, як Михайлівка
Мелітопольського повіту12.
Сімферопольське єврейське благодійне товариство було одним із найбільш
послідовних об’єднань у справі боротьбі з професійним жебрацтвом. Органі-
зація розподілила губернський центр на окремі ділянки, котрі мали дільничних
піклувальників, які збирали свідчення стосовно знедолених і жебраків. Крім
того, правління спілки запровадило спеціальні «марки» номіналом в одну,
п’ять, десять копійок, які розповсюджувалися серед нужденних євреїв. Їх мож-
на було обміняти на гроші, лише звернувшись до Товариства. Подібний захід
дозволяв контролювати кошти організації, що розповсюджувалися серед бід-
них, запобігаючи розповсюдженню професійного жебрацтва серед осіб іудей-
ського віросповідання13. Об’єднання з кожним роком покращувало свою робо-
ту – 1903 р. до складу організації належали бібліотека-читальня та притулок
для бідних єврейських паломників. Того ж року видатки філантропічної спілки
на благодійність сягнули 7845 крб.14
На кінець ХІХ – початок ХХ ст. припадає розквіт діяльності єврейської
спільноти у царині громадської доброчинності. В містах Таврійської губернії
з’явилися не тільки об’єднання, котрі намагались надавати благодійну допо-
могу нужденним, а й організації, що підтримували окремі групи єврейського
населення. Так, у 1898 р. в губернському центрі було засновано Товариство
надання коштів жіночому єврейському училищу А.М.Коган15. За кілька років у
Сімферополі з’явилася спілка «Лінас-Гацедек», яка займалась опікою хворих
євреїв міста. Подібне об’єднання також було засноване в Керчі 1910 р. Крім
того, єврейська спільнота Керч-Єнікальського градоначальства створила низку
благодійних організацій, що надавали знедоленим співвітчизникам їжу, мож-
ливість працевлаштування і тимчасовий притулок, – «Гімас-Хесед», «Менад-
Гацедек» та «Лехем-Евіонім»16.
Одним з головних напрямків доброчинної діяльності єврейської спільноти
Тавриди було надання їжі збіднілим співвітчизникам. Усі без винятку єврей-
ські благодійні товариства губернії організовували безкоштовні обіди й вечері
під час іудейських свят, – таких як Ханука, Песах тощо. Згодом у Сімферополі
з’явився проект з утворення окремої філантропічної спілки, котра мала надава-
ти їжу бідним євреям за низькими цінами. Так у губернському центрі з’явилося
Товариство для надання коштів їдальням для бідних євреїв, які видавали деше-
ві обіди вартістю 10 коп. і безкоштовно годувало знедолених. Протягом року
така їдальня надавала їм у середньому близько 8000 обідів17.
275
Культурні й духовні питання Випуск XVII
Однією з форм доброчинності серед представників іудейської громади було
поховання померлих та присутність на них збіднілих («галваят гамет»)18. Для
реалізації цього виду благодійної допомоги спільноти Бердянська та Сімферо-
поля створили особливі філантропічні об’єднання. Так, Єврейське поховальне
товариство було сформовано в губернському центрі 1910 р. у зв’язку з необхід-
ністю організувати нове кладовище, оскільки старе було переповнено. Загальні
видатки його по створенню нового цвинтаря й наданню допомоги нужденним
з поховання родичів щорічно сягали 2500 крб.19
З початком Першої світової війни єврейська спільнота півострова актив-
но брала участь у наданні допомоги біженцям із західних регіонів Російської
імперії. В травні 1915 р. було засновано Таврійське єврейське товариство до-
помоги постраждалим від війни, яке мало відділки в Євпаторії та Сімферопо-
лі. Наприкінці 1915 р. – на початку 1916 р. до Криму щомісячно прибували
тисячі біженців, причому велика кількість з них хворіла на туберкульоз й інші
захворювання, тому була непрацездатна, що значно ускладнювало ситуацію.
Новостворена благодійна організація займалась наданням дешевого житла, ме-
дичної допомоги, сприяла пошукам освітніх закладів й робочих місць для по-
страждалих від бойових дій. Витрати спілки лише за рік (з 9 травня 1915 р. по
1 травня 1916 р.) становили 100 000 крб.20
Серед інших народів іудейського віросповідання, що проживали у Криму,
були кримчаки. Цей нечисленний народ також досить активно займався добро-
чинною діяльністю. На початку ХХ ст. його представники сформували шість
благодійних об’єднань в Євпаторії, Карасубазарі, Керчі, Севастополі, Сімфе-
рополі та Феодосії. Кримчацька спільнота Таврійської губернії не відзначала-
ся значною кількістю великих підприємців та промисловців, більшість із них
сама потребувала матеріальної підтримки. Це явище обумовило колективний
характер філантропічної допомоги серед представників цього народу. Зусилля
кримчаків були спрямовані на забезпечення співвітчизників паливом під час
зими й надання їм грошової підтримки у невеликих розмірах21.
Кримськотатарська громада Таврійської губернії активно розвивала мере-
жу доброчинних товариств, котрі надавали допомогу як за національною, так
й релігійною ознакою. У Сімферополі та на південному березі Криму активно
діяли спілки допомоги бідним кримським татарам, в інших містах (Карасуба-
зар, Севастополь, Феодосія) – мусульманські благодійні організації. У 1896 р.
в губернському центрі було засновано найбільш заможне об’єднання губер-
нії – Товариство допомоги бідним мусульманам Криму. Завдяки бурхливій ді-
яльності голови спілки Ізмаїла Мурзи Муфтія-заде, а також його найближчого
помічника Асана Мурзи Уланова, організації вдалось заручитися підтримкою
бакинського мільйонера Аджі Зейнала Талієва. На його пожертви товариство
відкрило школу, вартість будівництва якої становила 11.000 крб. Об’єднання
брало участь у будівництві першого в губернії мусульманського училища, у
котрому викладали російською й татарською мовами. Учбовий заклад, що був
відкритий 25 жовтня 1905 р., проіснував лише 5 років, після чого його було
276
Проблеми історії України XIX–XX ст. Розділ IV.
зачинено за розпорядженням місцевої адміністрації. На той час філантропічна
активність спілки майже припинилась, оскільки до його складу входило лише
40 осіб22.
Товариство піклування про мусульман-паломників виникло в Сімферополі
у 1909 р. Головною метою організації була охорона і допомога віруючим, які
прямували до святих місць. Спілка допомагала паломникам дістатися Феодо-
сії, де знаходився комітет об’єднання, що дбав про подальшу долю мандрівни-
ків. Загальна кількість членів товариства нараховувала більше, ніж 140 осіб,
доброчинну спілку очолював Таврійський магометанський духовний муфтій
Аділь Мурза Карашайський23.
Вірмени, котрі брали участь у заселенні Криму та Північної Таврії з
1783 р., також намагались утворити мережу добродійних об’єднань для своїх
співвітчизниках на теренах губернії. Перше вірменське доброчинне товариство
було засновано 1880 р. у передмісті Перекопа – Вірменському базарі. На жаль,
ця філантропічна спілка не визначалась активною діяльністю. Організація
була об’єктом критики з боку сучасників, які зі сторінок місцевих періодичних
видань наголошували про необхідність реорганізувати останню й залучити до
її керівництва активних та заможних вірмен24.
Справжній розквіт доброчинної діяльності вірменської спільноти став-
ся лише після революції 1905 р. Наступного року розпочало свою роботу
Вірмено-католицьке жіноче благодійне товариство. Об’єднання, яке нарахову-
вало 60 членів, утримувало за власний кошт загальноосвітню школу, а також
допомагало знедоленим та учням, що не мали коштів на навчання. За рік у Сім-
ферополі з’явилося Вірмено-католицьке благодійне товариство. Головним за-
вданням його було покращення матеріального стану незаможних осіб вірмено-
католицького віросповідання. Маючи досить невеликий початковий капітал
(1200 крб.), організація зосередила свою діяльність на видачі грошової допо-
моги нужденним. Вірменська громада Сімферополя також створила церковне
піклувальництво, що допомагало бідним парафіянам, надаючи їм безкоштовне
житло, медичний нагляд і гроші25. Крім того, вірмени губернії утворили філан-
тропічні спілки у Євпаторії, Карасубазарі, Мелітополі і Ялті.
Грецька спільнота Тавриди також досить активно займалась доброчинною
діяльністю. Їх перше філантропічне об’єднання – Ялтинське грецьке благодій-
не братство – було засновано 1900 р. На початок 1903 р. вона нараховувала
253 члени. Філантропічна спілка відрізнялася від інших високим ступенем ор-
ганізації. Її правління розділило територію міста та повіту на шість ділянок,
які очолювалися дільничними піклувальниками, до обов’язків яких входило
визначати розмір матеріальної допомоги нужденним та наглядати за витратами
осіб, які отримували гроші. За кошти грецьких доброчинних товариств Євпато-
рії, Карасубазара, Керчі, Севастополя, Сімферополя, Феодосії й Ялти будува-
лись школи, зводились та ремонтувалися храми, підтримувались лікарні26.
Представники польської спільноти не мали на теренах Таврійської губернії
жодного об’єднання, яке б надавало допомогу за національною ознакою, хоча
277
Культурні й духовні питання Випуск XVII
вони і брали активну участь у діяльності римо-католицьких благодійних това-
риств. Ці організації не тільки сприяли працевлаштуванню незаможних осіб,
купували медикаменти, їжу та одяг для бідних, але й намагалися відкрити в гу-
бернському центрі бібліотеку, притулок і початкове училище27. Крім того, члени
цих філантропічних спілок організовували доброчинні акції, вечори, лотереї.
Так, наприклад, узимку 1910 р. представники Ялтинського римо-католицького
благодійного товариства провели концерт на користь бідних міста, на котрому
виконувались польські національні пісні, танці та короткі театральні вистави28.
Національні меншини Таврійської губернії наприкінці ХІХ – на початку
ХХ ст. утворили більш ніж 70 доброчинних товариств. Надзвичайно виском
рівнем філантропічної діяльності відзначались євреї, караїми, кримчаки. Так,
лише єврейська спільнота регіону створила більше 20 благодійних спілок. Ві-
рмени, греки, кримські татари, поляки також досить активно брали участь у
розбудові системи громадського піклування регіону. Більшість філантропічних
організацій губернії було зосереджено в Криму, особливо у причорноморських
містах – Євпаторії, Керчі, Феодосії, Ялті, оскільки саме ці населені пункти
були найбільш національно розмаїтими. В містах Північної Таврії (Бердянську,
Мелітополі, Олешках), у яких це явище було виражено не так сильно, спостері-
гався значно менший відсоток доброчинних об’єднань, що надавали допомогу
за національною і релігійною ознаками.
Філантропічні організації й спілки, котрі засновувались вірменами, грека-
ми, караїмами, кримськими татарами, охоплювали своєю допомогою практич-
но всі верстви нужденного населення: дітей, учнів, інвалідів, осіб похилого
віку. Крім того, народи Таврійської губернії надавали допомогу своїм співвіт-
чизникам, які мешкали за межами регіону – паломникам, мандрівникам, емі-
грантам тощо. Завдяки діяльності етноконфесійних благодійних товариств у
Криму та Північній Таврії вдавалось успішно втримувати рівень безпритуль-
ності й злочинності на досить низькому рівні, а також налагодити і підтриму-
вати конструктивний міжнаціональний діалог у межах краю.
Таблиця.
Кількість благодійних товариств заснованих національними меншинами
Таврійської губернії (кінець ХІХ – початок ХХ століть)
Національність Кількість товариств %
Вірмени 7 10
Греки 7 10
Євреї 26 36
Караїми 8 11
Кримчаки 6 8
Кримські татари 13 18
Німці 1 1.4
Поляки 4 5.6
Загальна кількість 72 100
278
Проблеми історії України XIX–XX ст. Розділ IV.
Зауважимо, що не всі народи, котрі мешкали на теренах Таврійської губер-
нії, створили доброчинні товариства. Так, нами не було виявлено жодного бол-
гарського, молдавського чи естонського благодійного об’єднання та лише одне
німецьке (в м. Ялта). Це пояснюється тим, що ці народи у більшості випадків
проживали компактно в межах свої поселень. Оскільки лише невеликий відсо-
ток із них мешкав у містах регіону, заснувати національну філантропічну орга-
нізацію було надзвичайно важко. Саме тому болгари, молдавани, німці, естонці
вважали за краще надавати допомогу нужденним співвітчизникам традиційни-
ми засобами, такими як громадська взаємодопомога й опіка над зубожілими.
1 Быстряков А.Г. Евреи Екатеринослава – Днепропетровска – Днепропетровск,
2001. – С.44–55.
2 Терентьєва О.О. Просвітницька та громадська діяльність грецьких купців діаспори:
на прикладі родини Зосимів (кін. XVIII – сер. ХІХ ст.): Автореф. дис. … канд. іст. наук. – К.,
2004. – 20 с.
3 Крючков А.В. Присоединение Крыма к России начальный этап его включения в об-
щеимперское пространство (последняя треть XVIII – начало XIX вв.): Автореф. дис.…канд.
ист. наук. – Саратов, 2006. – С.21.
4 Соколов А.Р. Российская благотворительность в XVIII – XIX веках (к вопросу о пери-
одизации и понятийном аппарате). // Отечественная история. – 2003. – № 6. – C.152–153.
5 Савочка А.М. Благодійність у Таврійській губернії: пошук громадської злагоди чи
спроба вирішення приватних питань? // Література та культура Полісся. Вип. 48: Регіональ-
на історія та культура в сучасних дослідженнях. – Ніжин, 2009 – С.155–156.
6 Устав Общества пособия бедным евреям г. Симферополя. – Симферополь, 1897. –
С.3–4.
7 Устав Евпаторийского общества попечения о бедных. – Симферополь, 1897. –
С.3–5.
8 Отчет о приходе и расходе сумм Общества вспомоществования нуждающимся уча-
щимся в караимских училищах г. Евпатории за 1912 г. – Евпатория, 1913. – С.6.
9 Отчет Симферопольского караимского благотворительного общества. – Симферо-
поль, 1900. – С.3–10.
10 Памятная книжка Таврической губернии, 1917. – Симферополь, 1917. – С.64.
11 Полное собрание законов Российской империи. – Собр. 2. – Т. 6. – № 24299. – П. 1 –
Санкт-Петербург, 1906.
12 Памятная книжка Таврической губернии, 1915 г. – Симферополь, 1915. – С. 243.
13 Упорядочивание дела благотворительности // Крым. – 1902. – 16 июня.
14 [Эйдлин М.М.] Годовое собрание Еврейского благотворительного общества. //
Крым. – 1904. – 25 мая.
15 Устав Общества для доставления средств бесплатному женскому профессионально-
му училищу, учрежденному А. М. Коган [Текст]. – Симферополь, 1898. – С.4.
16 Державний архів Автономної Республіки Крим. – Ф.162. – Оп.1. – Спр.3613. –
Арк. 1–77.
17 Отчет правления Общества для доставления средств столовой для бедных евреев
города Симферополя за 1910 год. – Симферополь, 1911. – С.19.
18 Тора. Быт. 3:21. – Иерусалим, 1990.
19 Отчет Еврейского погребального братства. – Симферополь, 1913. – С.3.
20 Краткий очерк деятельности Симферопольского отдела Таврического еврейского
общества помощи пострадавшим от войны. – Симферополь, 1913. – С.25.
279
Культурні й духовні питання Випуск XVII
21 Крымчаки как благотворители и как «благотворимые». // Южный курьер. – 1902. –
15 (28) февраля.
22 Отчет правления Общества для пособия бедным мусульманам Крыма в г. Симферо-
поле. – Симферополь, 1913. – С.3–4.
23 В. Г-нъ. Среди паломников-мусульман. // Русская Ривьера. – 1910. – 16 января.
24 Б. Благотворительное общество в Армянске // Салгир. – 1902. – 7 апреля.
25 Справочная книга по г. Симферополю за 1911 год. – Симферополь, 1911. – С.143.
26 Отчет правления Греческого благотворительного братства в г. Ялте за 1900 г. – Се-
вастополь, 1901. – С.6–8.
27 Устав Симферопольского Римско-Католического благотворительного общества. –
Симферополь. – 1913. – С.1–2.
28 Я. Вечер католического благотворительного общества. // Русская Ривьера. – 1910. –
30 декабря.
|