Створення регіональних інноваційних систем у межах економічних районів - майбутнє України
Наукові центри могли б стати потужним механізмом міжвідомчої координації на рівні економічних районів, ядром розбудови інноваційної інфраструктури - мережі бізнес-інкубаторів, наукових, техно- та індустріальних парків (як це вдало було втілено в Ірландії), тим самим підсилити роль саме цієї ланки в...
Збережено в:
| Дата: | 2017 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2017
|
| Назва видання: | Економічний вісник Донбасу |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/123501 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Створення регіональних інноваційних систем у межах економічних районів - майбутнє України / С.В. Іванов // Економічний вісник Донбасу. — 2017. — № 2 (48). — С. 187–195. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-123501 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1235012017-09-07T03:03:28Z Створення регіональних інноваційних систем у межах економічних районів - майбутнє України Іванов, С.В. Менеджмент інновацій Наукові центри могли б стати потужним механізмом міжвідомчої координації на рівні економічних районів, ядром розбудови інноваційної інфраструктури - мережі бізнес-інкубаторів, наукових, техно- та індустріальних парків (як це вдало було втілено в Ірландії), тим самим підсилити роль саме цієї ланки в економічній системі України, а також зв’язків між підсистемами регіональних інноваційних систем. Це дозволило б підвищити роль науки у розвитку РІС, забезпечити їх більшу взаємопов’язаність і дієвість, поєднати державні та регіональні інтереси щодо забезпечення стійкого економічного розвитку країни. Для цього наукові центри необхідно наділити відповідними повноваженнями та ресурсами і закріпити в Законі. Научные Центры могли бы стать мощным механизмом межведомственной координации на уровне экономических районов, ядром развития инновационной инфраструктуры - сети бизнес-инкубаторов, научных, техно- и индустриальных парков (как это удачно было воплощено в Ирландии), тем самым усилить роль именно этого звена в экономической системе Украины, а также связей между подсистемами региональных инновационных систем. Это позволило бы повысить роль науки в развитии РИС, обеспечить их большую взаимосвязь и действенность, совместить государственные и региональные интересы по обеспечению устойчивого экономического развития страны. Для этого центры необходимо наделить соответствующими полномочиями и ресурсами, закрепить в Законе. Research centers could become a powerful mechanism for inter-agency coordination at the level of economic regions, the core of the development of innovation infrastructure - the network of business incubators, scientific, techno- and industrial parks (as has been successfully implemented in Ireland), thus enhancing the role of this link in the economic the system of Ukraine, as well as links between subsystems of regional innovation systems. This would increase the role of science in the development of RIS, ensure their greater interconnectivity and effectiveness, combine state and regional interests in ensuring sustainable economic development of the country. For this purpose, scientific centers should be given the appropriate powers and resources that are enshrined in the law. 2017 Article Створення регіональних інноваційних систем у межах економічних районів - майбутнє України / С.В. Іванов // Економічний вісник Донбасу. — 2017. — № 2 (48). — С. 187–195. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 1817-3772 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/123501 332.14:330.341.46(477) uk Економічний вісник Донбасу Інститут економіки промисловості НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Менеджмент інновацій Менеджмент інновацій |
| spellingShingle |
Менеджмент інновацій Менеджмент інновацій Іванов, С.В. Створення регіональних інноваційних систем у межах економічних районів - майбутнє України Економічний вісник Донбасу |
| description |
Наукові центри могли б стати потужним механізмом міжвідомчої координації на рівні економічних районів, ядром розбудови інноваційної інфраструктури - мережі бізнес-інкубаторів, наукових, техно- та індустріальних парків (як це вдало було втілено в Ірландії), тим самим підсилити роль саме цієї ланки в економічній системі України, а також зв’язків між підсистемами регіональних інноваційних систем. Це дозволило б підвищити роль науки у розвитку РІС, забезпечити їх більшу взаємопов’язаність і дієвість, поєднати державні та регіональні інтереси щодо забезпечення стійкого економічного розвитку країни. Для цього наукові центри необхідно наділити відповідними повноваженнями та ресурсами і закріпити в Законі. |
| format |
Article |
| author |
Іванов, С.В. |
| author_facet |
Іванов, С.В. |
| author_sort |
Іванов, С.В. |
| title |
Створення регіональних інноваційних систем у межах економічних районів - майбутнє України |
| title_short |
Створення регіональних інноваційних систем у межах економічних районів - майбутнє України |
| title_full |
Створення регіональних інноваційних систем у межах економічних районів - майбутнє України |
| title_fullStr |
Створення регіональних інноваційних систем у межах економічних районів - майбутнє України |
| title_full_unstemmed |
Створення регіональних інноваційних систем у межах економічних районів - майбутнє України |
| title_sort |
створення регіональних інноваційних систем у межах економічних районів - майбутнє україни |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| publishDate |
2017 |
| topic_facet |
Менеджмент інновацій |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/123501 |
| citation_txt |
Створення регіональних інноваційних систем у межах економічних районів - майбутнє України / С.В. Іванов // Економічний вісник Донбасу. — 2017. — № 2 (48). — С. 187–195. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
| series |
Економічний вісник Донбасу |
| work_keys_str_mv |
AT ívanovsv stvorennâregíonalʹnihínnovacíjnihsistemumežahekonomíčnihrajonívmajbutnêukraíni |
| first_indexed |
2025-07-08T23:46:40Z |
| last_indexed |
2025-07-08T23:46:40Z |
| _version_ |
1837124447698419712 |
| fulltext |
С. В. Іванов
187
Економічний вісник Донбасу № 2(48), 2017
УДК 332.14:330.341.46(477)
С. В. Іванов,
доктор економічних наук,
Міжнародний центр дослідження соціально-економічних
проблем модернізації та розвитку кооперації, м. Полтава
СТВОРЕННЯ РЕГІОНАЛЬНИХ ІННОВАЦІЙНИХ СИСТЕМ
У МЕЖАХ ЕКОНОМІЧНИХ РАЙОНІВ – МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ
Європа зазнає трансформації. Криза знищила
роки економічного і соціального прогресу і виявила
структурну слабкість європейської економіки. У той
же час, світ дуже швидко змінюється і довгострокові
виклики – глобалізація, інтенсивне використання
природних ресурсів, виснаження – посилюються.
ЄС повинен прийняти на себе свою частку відпові-
дальності за майбутнє світу. Європа може досягти
успіху, якщо діятиме колективно, як Союз. Необ-
хідна стратегія, щоб допомогти вийти з кризи і по-
вернути Європейському Союзу розумний, стійкий,
всебічний економічний розвиток, високий рівень
зайнятості, продуктивності, і суспільної згуртовано-
сті.
Введення в економічний аналіз характеристики
технологічних змін як окремого ключового чинника
розвитку, що досліджується ендогенно, а не у ви-
гляді «чорної скрині» загального фактора продук-
тивності, переважно відбувалося в рамках теоретич-
ної течії, яка сьогодні має узагальнюючу назву
«шумпетеріанська економіка». Цей блок теорій роз-
глядає науково-технічні інновації як головний дви-
гун економічного зростання. Фундаментальні теоре-
тичні підвалини цієї теорії було закладено ще на по-
чатку XX ст. Одним із основних її фундаторів висту-
пив видатний український економіст та політичний
діяч часів Української народної республіки М.І. Ту-
ган-Барановський. До корифеїв цього напряму тео-
рії можна віднести його учня М.Д. Кондратьєва, ні-
мецького дослідника А. Шпитгофа та класика еко-
номічної теорії Й. Шумпетера.
Сучасні неошумпетеріанські теорії в центр ана-
лізу ставлять структурні зміни в економіці, які від-
буваються під впливом технологічних змін. Вони
продемонстрували вплив технологічних революцій
на економічний розвиток, встановили тісний зв’язок
між впровадженням у виробництво базових науко-
во-технологічних інновацій і довгостроковими ко-
ливаннями циклічного розвитку економічних про-
цесів. У цій теорії однією з центральних категорій є
«руйнівне творення», коли базові технологічні інно-
вації одночасно руйнують старі галузі виробництва
і створюють нові. У цьому контексті важливо в ана-
лізі та при формуванні пріоритетів чітко розрізняти
«старі» і «нові» галузі, а також проблему «лідирую-
чих секторів» та засобів їхньої державної підтримки.
Обґрунтування категорії технологічної системи
як основи довгострокового циклічного розвитку
економіки пов’язано з іменами К. Фрімена, Д. Досі,
К. Перес. Розвиваючи ідеї Й. Шумпетера і Г. Менша
щодо впливу базових науково-технічних інновацій
на довгострокову економічну динаміку, К. Фрімен
вводить до наукового вжитку поняття технологічної
системи, зміна якої відбувається як технологічна ре-
волюція. Остання розуміється як сукупність еконо-
мічно та технологічно пов’язаних інновацій, що
складають нову технологічну систему. Техноло-
гічна революція призводить до радикальних змін па-
нівних у господарській системі технологічних пара-
дигм, які впливають на важливі аспекти функціону-
вання економіки. Період існування та необхідність
зміни технологічної парадигми спричиняються суто
економічними чинниками. Досягаючи межі еконо-
мічного зростання, господарська система набуває
стану, коли взаємодія технічної та економічної сфер
започатковує утворення нової парадигми, яка знову
революційно змінює виробничу систему. Старі соці-
альні та інституційні механізми, що пристосувалися
до старої парадигми, не в змозі бути адекватними
новій структурі інвестицій, ринковій поведінці
тощо. Вони витискуються процесом дифузії (поши-
рення) нової техніко-економічної системи. Зміна па-
радигми зумовлює радикальну зміну звичного типу
інженерного та управлінського мислення щодо
ефективної господарської практики [1, с. 131-133].
Програма «Європа 2020» встановлює бачення
Європейської соціально-орієнтованої економіки
ХХІ ст. Європа 2020 висуває вперед три загальні
зміцнюючі пріоритети: 1) розумне зростання: розви-
ток економіки, заснований на знаннях та інноваціях;
2) стійкий розвиток: просування раціональнішого
використання ресурсів, «зеленішу» і конкурентозда-
тну економіку; 3) всебічний розвиток: стимулю-
вання розвитку економіки з високим рівнем зайня-
тості, що забезпечує соціальну і територіальну цілі-
сність [2, с. 34].
В Україні, крім Інституту економіки промисло-
вості НАН України [3-5], теоретико-практичним ас-
пектам проблем формування інноваційно-орієнто-
ваної економіки, у тому числі регіональних іннова-
ційних систем [6; 7; 11], присвячено дослідження,
виконані в Інституті регіональних досліджень імені
М.І. Долішнього НАН України, Інституті економіки
і прогнозування НАН України, Інституті досліджень
науково-технічного потенціалу та історії науки
С. В. Іванов
188
Економічний вісник Донбасу № 2(48), 2017
ім. Г.М. Доброва НАН України, Міжнародному цен-
трі дослідження соціально-економічних проблем
модернізації та розвитку кооперації. Так, у моногра-
фії [8] висвітлюються процеси становлення регіона-
льних інноваційних екосистем України в умовах
євроінтеграційних викликів. Оцінювання стану
формування технологічного потенціалу регіонів та
ідентифікація детермінант його реалізації у кон-
тексті розбудови регіональних інноваційних систем
України представлена у монографії [9]. У збірнику
науково-аналітичних матеріалів [10] розглянуто до-
свід розвинених країн у розвитку регіональних інно-
ваційних систем та можливості його імплементації
до українських реалій.
В український літературі категорія технологіч-
ної парадигми частіше вживається під назвою «тех-
нологічний уклад» наслідуючи термінологію росій-
ських учених. Проте, вживаючи термін «техноло-
гічний уклад», і російські, і українські автори вкла-
дають у нього зміст категорії «технологічна пара-
дигма», яка використовується в іноземній літера-
турі. Слід зазначити, що аналіз розвитку інновацій-
них технологій у контексті економічної динаміки
наштовхується на певні методичні проблеми. Річ у
тім, що статистична інформаційна база орієнтована
на облік видів продукції (виробництв) і структуру-
ється в окремі галузі за типом продуктів, що вироб-
ляються. Спроби окремого обліку розвитку техноло-
гій у контексті потреб економічного аналізу вияви-
лися невдалими, бо залишилася не вирішеною про-
блема ідентифікації органічності зв’язку впрова-
дження нової технології та економічного результату
виробництва. Не кажучи вже про проблему від-
окремлення для ведення статистичного обліку різ-
них типів технологій в умовах єдиного виробничого
циклу, нова технологія може бути нерепрезентатив-
ною щодо економічного результату виробництва.
Тому в аналізі певні види технологій репрезенту-
ються певними галузями виробництва чи агрегова-
ними видами продукції. Такий підхід дає змогу ско-
ристатися розвинутою економічною статистикою і,
що дуже важливо, чітко фіксує інноваційну резуль-
тативність нової технології. Останнє набуває винят-
кового значення для перехідних економік, які наслі-
дували риси командної економіки, коли найсучас-
ніша технологія впроваджується як одиничний до-
слідний зразок, що не впливав не технологічний рі-
вень всього виробництва та рівень конкурентоспро-
можності продукції.
Нами в роботах [17, с. 53-57; 18, с. 67-71] запро-
поновано нову парадигму сучасного індустріаль-
ного розвитку країн та регіонів (рис. 1).
Рис. 1. Парадигма сучасного індустріального розвитку країн та регіонів
У ній зроблено спробу на графічній моделі по-
єднати шляхи та можливі сценарії переходу від до-
мінуючого зараз «традиційного індустріалізму» (3-
го та 4-го технологічних укладів) до постіндустрі-
алізму (з домінуванням 5-го укладу) та неоіндустрі-
алізму (з домінуванням 6-го укладу), а також наве-
дено можливі критерії оцінки проходження відпо-
відних етапів. Відповідно трансформувалися на різ-
них рівнях (глобальному, національному та рівні
конкретного робочого місця) і основні «цеглинки»
побудови економічних систем (рис. 2).
С. В. Іванов
189
Економічний вісник Донбасу № 2(48), 2017
Рис. 2. Основні «соціоекономічні одиниці зборки» економічних систем
Характеристики 3-го укладу описані ще «кла-
сиками марксизму» кінця ХІХ – початку ХХ ст.,
конфігурація, яка буде відповідати сучасному 6-му
укладу лише формується і зараз можна тільки фан-
тазувати, яким буде її остаточний вигляд. Але певні
ретроспективні «ланцюжки» вже можна відстежити.
На глобальному рівні: «Колоніальна супердержава –
Транснаціональна корпорація – міждержавний еко-
номічний блок (СЕНТО, СЕАТО, МЕРКОСУР) –
Глобальний союз (ринок з чисельністю населення
500 млн – 1 млрд осіб)»; на макрорівні; « Підприєм-
ство – промислове мономісто з 1-2 «місто утворюю-
чими підприємствами» – Агломерація міст або ре-
гіон (з втратою промпідприємствами містоутворю-
ючої функції) – Регіон з чисельністю населення 3-
7 млн осіб (NUTS-1 за сучасною євро класифіка-
цією, аналог малої країни, землі, провінції, регіону,
а в Україні – економічного району); на соціальному
нанорівні: «Робоче місце (як джерело «мінімального
достатку») – Робоче місце (як джерело «середнього
достатку») – Людина (як представник «середнього
класу») – Людина (з особистим диференційованим
незалежним грошовим потоком)». Відповідним чи-
ном необхідно формувати і стратегії розвитку на
кожному рівні.
Перехід до ринкових відносин висвітлив проб-
лему низької конкурентоздатності «радянських» то-
варів, передусім на теренах комерціалізації та дифу-
зії (поширення) інновацій. У сучасній Україні ця
проблема стала критичною при визначенні пріори-
тетних напрямів розвитку науки і техніки. Тому при
економічній оцінці технологічного розвитку дуже
важливим моментом є фіксація ринкового успіху
продукції, яка вироблятиметься за допомогою тех-
нологій, що пропонуються для державної підтрим-
ки. Сучасна аналітична практика економічної оцін-
ки технологічного розвитку базується переважно на
порівняльному аналізі галузевого розвитку з різним
ступенем деталізації галузевої структури. Класифі-
кація виробництв за критерієм їх належності до тієї
чи іншої технологічної парадигми здійснюється, як
правило, двома методами. Перший пов’язаний з екс-
пертною аналітичною оцінкою історії закономірно-
стей розвитку технологій та прогнозуванням їх май-
бутнього. Укладений таким методом перелік техно-
логій є результатом наукових досліджень і прогноз-
них оцінок. Другий метод побудовано на більш точ-
ному ґрунті, яким виступає вимірювання показника
наукомісткості різних виробництв. Ранжуючи ви-
бірку виробництв за показником наукомісткості, ви-
значають високо-, середньо- та низькотехнологічні
галузі.
Треба зауважити, що результати галузевої кла-
сифікації, отримані за цими двома методами, в
принципі збігаються, що також є свідченням слуш-
ності неошумпетеріанської теорії технологічних па-
радигм (укладів). Так, високо-, середньо- та низько-
технологічні галузі можна розглядати як 5, 4 та 3-й
технологічні уклади відповідно.
Для аналізу структурних аспектів розвитку
промисловості України в контексті концепції тех-
ніко-економічних парадигм (укладів) в роботі [1,
с. 134] виконано групування галузей промисловості,
щоб представити кожний зазначений уклад окремо.
В статистиці України та інших країн складно чітко
здійснити узагальнюючу класифікацію видів техно-
С. В. Іванов
190
Економічний вісник Донбасу № 2(48), 2017
логій за технічними ознаками, бо об’єктом масових
спостережень реально може виступати лише про-
дукція. Тому в міжнародній практиці для макроха-
рактеристик розвитку технологій застосовується
підхід групування відповідних галузей виробництва
товарів, які репрезентують певний економічний тип
технологій, визначений шкалами типу: передові –
традиційні – застарілі чи наукомісткі – масові – ру-
тинні виробництва. За такою аналогією можна за-
пропонувати класифікацію товарів, технологія ви-
робництва і технічна сутність яких буде приблизно
відповідати суті різних техніко-економічних пара-
дигм (укладів). Зрозуміло, що така класифікація є
достатньо умовною, але, на наш погляд, вона може
стати дієвим інструментом аналітичної економічної
оцінки технологічної еволюції виробничого апарату
господарської діяльності в контексті концепції тех-
нологічного детермінізму щодо соціально-еконо-
мічного розвитку країни.
Для статистичного виокремлення виробництв
за технологічними укладами ми використовували
підходи, які застосовуються Організацією еконо-
мічного співробітництва і розвитку (OECD). Про-
мислові виробництва розподілено на групи за «про-
сунутістю» (ступенем розвитку) технологій, що ви-
користовуються: 1 група – високотехнологічні;
2 група – середньо – високотехнологічні; 3 група –
середньо – низькотехнологічні; 4 група – низькоте-
хнологічні. Така класифікація фактично збігається з
класифікацією за технологічними укладами. Висо-
котехнологічні галузі відповідають п’ятому та шос-
тому укладам, середньотехнологічні – четвертому, і
низькотехнологічні – третьому та другому укладам.
Відповідні розрахунки для промислових регіонів
зроблені в ІЕП НАН України наведено в табл. 1.
Узагальнюючи вищевикладене цікаво порів-
няти стан процесів пост- та неоіндустріальної мо-
дернізації у співставних регіонах – малих країнах
Європи та економічних районах України (рис. 3).
Таблиця 1
Структура промислової продукції регіонів України за рівнем наукоємкості, %
Рівень наукоємності продукції
Україна
Регіони
Дніпро-
петров-
ська
Донецька
Запорі-
зька
Полтав-
ська
Харків-
ська
Київська
Луган-
ська
Високий 1,6 0,1 0,1 0,9 0,2 3,2 2,2 2,1
Виробництво комп’ютерів, електрон-
ної та обчислюваної техніки 0,6 0,1 0,7 0,1 1,0 0,8 1,8
Виробництво основних фармацев-
тичних продуктів 1,0 0,1 0,2 0,1 2,2 1,4 0,3
Середньовисокий 10,1 6,3 6,9 16,9 10,7 15,8 7,5 21,4
Виробництво електричного устатку-
вання 1,5 0,6 1,6 4,6 0,5 4,5 2,0 0,1
Виробництво машин і устаткування,
не віднесених до інших групувань 2,3 1,1 3,4 1,6 1,9 6,6 1,8 0,6
Виробництво автотранспортних засо-
бів 2,8 1,6 0,4 9,0 6,9 3,3 1,4 11,0
Виробництво хімічних речовин та хі-
мічної продукції 3,5 3,0 1,5 1,7 1,4 1,4 2,3 9,7
Середньонизький 35,2 70,6 64,1 45,4 52,8 22,9 22,4 60,4
Металургійне виробництво 16,6 37,7 41,7 35,4 0,8 3,2 6,5 38,2
Виробництво коксу та продуктів наф-
топерероблення 3,3 1,7 6,1 4,4 22,9 3,6 0,1 3,0
Добувна промисловість та розроб-
лення кар’єрів 10,8 26,8 14,3 3,2 28,2 9,5 0,7 18,4
Виробництво гумових та пластмасо-
вих виробів та іншої неметалевої мі-
неральної продукції 4,5 4,4 2,0 2,4 0,9 6,6 15,1 0,8
Низький 53,1 23,0 28,9 36,8 36,3 58,1 67,8 16,1
Виробництво харчових продуктів, на-
поїв, тютюну 21,2 8,3 7,2 9,2 27,3 30,9 38,1 1,2
Текстильне виробництво, виробни-
цтво одягу, шкіри та ін. матеріалів 0,8 0,3 0,2 0,2 0,3 13 0,7 0,2
Виробництво виробів з деревини, па-
перу, поліграфічна діяльність 3,1 1,5 0,5 0,5 0,4 3,7 9,4 5,1
Виробництво меблів, ін. продукції 2,1 1,7 2,0 3,3 0,5 3,1 2,7 0,8
Постачання електроенергії, газу,
пари та повітря 24,6 9,5 17,0 228 7,3 17,5 15,7 8,2
Водопостачання, каналізація, пово-
дження з відходами 1,3 1,7 2,0 0,8 0,5 1,6 1,2 0,6
С. В. Іванов
191
Економічний вісник Донбасу № 2(48), 2017
Рис. 3. Порівняльна оцінка стану модернізації економічних районів України
та малих країн Європи [2, с. 67-68]
Як бачимо відповідні оцінки для постсоціаліс-
тичних країн (Болгарія, Хорватія, Словаччина) та
промислових економічних районів України (Дон-
басу, Придніпров’я, Слобожанщини, Полісся) не
дуже відрізняються. Інша річ у порівнянні з «капіта-
лістичними» країнами. І тут може стати при нагоді
досвід інноваційного «кельтського тигра» – Ірлан-
дії.
Оскільки через складну ситуацію з відпливом
капіталу в нас уже немає часу на поліпшення інвес-
тиційного клімату в надії на наступний приплив іно-
земних інвестицій, тому уже зараз нам необхідний
стрімкий і масштабний приплив грошових ресурсів.
У цьому ключі цікавим є вивчення досвіду саме Ір-
ландії. Динаміка структурних пост- та неоіндустрі-
альних зрушень в економіці цієї, ще в середині ми-
нулого століття аграрної, країни за останні півсто-
ліття наведена в табл. 2.
Які підходи й механізми використовувала кра-
їна наприкінці 1990-х років для стрімкого збіль-
шення обсягів іноземного капіталу? Передумовами
до створення інвестиційної привабливості Ірландії
послужили дві групи факторів: демографічні й еко-
номічні. Демографічні фактори включали високу
народжуваність, а також значну еміграцію, особ-
ливо молоді, аж до середини 1990-х років. Серед
економічних факторів слід виокремити такі: високу
внутрішню відкритість для іноземного капіталу (ще
в 1958 р. було лібералізовано закон про контроль
над виробниками); низьку ставку податку на прибу-
ток та її поширення на іноземні компанії; низьку
ефективну ставку прибуткового податку на доходи
фізичних осіб; заснування систем регіональних тех-
нічних коледжів і підготовку висококласних фахів-
ців-технарів; реструктуризацію телекомунікацій-
ного сектора.
Таблиця 2
Структура економіки Ірландії (1970-2012*), %,
Рік
Сільське
господарство
Промис-
ловість
Будів-
ництво
Тор-
гівля
Транс-
порт
Пос-
луги
1970 16,7 19,9 10,2 17,6 7,1 28,5
1980 11,4 19,2 11,6 16,5 6,6 34,6
1990 9 22,7 6 18,9 7,2 36,2
2000 3,6 28,1 7,3 16,1 8,8 36
2010 1,5 24,6 1,9 18,2 7,3 46,5
2012 1,6 26,3 1,6 18 7,2 45,3
* URL: http://www.be5.biz/makroekonomika/profile/.
Адже до середини 1990-х років іноземці прак-
тично не довіряли Ірландії. Країна вважалася най-
біднішою «хворою людиною» Західної Європи з ак-
тивними діями терористичного угруповання ІРА,
С. В. Іванов
192
Економічний вісник Донбасу № 2(48), 2017
часто змінюваними урядами, високим безробіттям.
Тому створення комфортного інвестиційного клі-
мату виявилося недостатньо – необхідно було пра-
вильно донести цю інформацію усьому світові. І
влада вирішила, що найкращим провідником інфор-
мації про інвестиційні можливості країни може
стати значна ірландська діаспора. Тільки в США
проживає близько 34 млн чоловік з ірландським ко-
ріннями, ще майже 6 млн – у Великобританії, бли-
зько 4 млн – у Канаді, 2 млн – в Австралії, 1 млн – у
країнах Латинської Америки. Загалом у різних дже-
релах фігурує цифра від 50 до 70 млн осіб ірландсь-
кого походження. На відміну від багатьох країн, які
роблять ставку на залучення грошових переказів мі-
грантів, влада Ірландії зробила ставку спочатку на
залучення самих мігрантів і діаспори. Вони сподіва-
лися, що ірландці покличуть за собою своїх колег,
партнерів, співінвесторів. І в результаті і перекази, й
інвестиції потечуть у країну потоком. Тому Ірландія
почала шукати виходи на ірландців за кордоном,
приділивши їм особливу увагу в США. За підрахун-
ками влади, 45% керівників різних рівнів у компа-
ніях з рейтингу Fortune 500 мали ірландське коріння
й походження. А багато американських компаній
були засновані в містах із сильною ірландською діа-
спорою (Бостон, Нью-Йорк, Філадельфія). Їхні топ-
менеджери часто мали ірландське коріння. Інвести-
ції таких компаній із США в стратегічні техноло-
гічні платформи Ірландії могли б стати символічним
поверненням на батьківщину (табл. 3).
Таблиця 3
Стратегічні технологічні платформи Ірландії [12]
Ключові сектори Приклади СТП
Інформаційні та
комунікаційні технології
Мережеві технології;
розробка систем розподілених і паралельних обчислень, прогнозування та безпеки;
компоненти: інтеграція, мініатюризація, низьке енергоспоживання;
нова архітектура;
системи взаємодії «людина-машина»
Створення нових матері-
алів, технологій та бізнес-
процесів
Розробка та виробництво нових і вдосконалених матеріалів, включаючи біоматеріали;
«розумні» і повторно використані матеріали;
інтеграція і мініатюризація обладнання
Охорона здоров'я та науки
про живе
Біотехнології в медицині, сільському господарстві, рибній промисловості, харчовій проми-
словості;
геноміка;
нові види діагностики;
цілеспрямована доставка ліків до хворих органів за допомогою;
нанороботів
Хімія і фармацевтика
Традиційні та передові технології біологічного синтезу;
гнучкі, екологічно чисті й ефективні процеси;
автоматизація і моніторинг виробничих процесів
Природні ресурси
Виробництво якісної і безпечної харчової продукції;
управління якістю навколишнього середовища;
використання біотехнологій у сільському господарстві і харчовій промисловості;
аналіз ринків, визначення майбутніх потреб у продуктах харчування
Енергетика
Використання нових та поновлюваних джерел енергії;
інтелектуальні рішення на основі енергетичних технологій;
технології енергозбереження та повторного використання
Транспорт та логістика
Інтермодальні транспортні системи (ефективне розділення простору між різними видами
транспорту);
телематичні технології (керування транспортними маршрутами);
управління транспортною інфраструктурою
Будівництво та інфра-
структура
Використання ІКТ (системи тривимірного проектування, кошторисні розрахунки і т. д.);
нові будівельні матеріали та елементи;
оптимізація процесів будівництва
Мірою успіху Ірландії на сьогодні є здатність
притягувати прямі зарубіжні інвестиції в нові техно-
логії із США, Європи, Азії і тихоокеанського регі-
ону, що демонструє довіру компаній, які відкрива-
ють свої офіси на її території. Близько 1 000 компа-
ній, включаючи відомі світові бренди, зробили Ір-
ландію центром свого представництва в Європі,
завдяки поєднанню вигідних чинників, яке забезпе-
чує економіка країни. Ось деякі приклади вкладення
іноземних інвестицій в НДДКР Ірландії: Merrill
Lynch вклала € 30 млн в НДДКР в Dublin; IBM Tivoli
вклало в розробки програмного забезпечення лабо-
раторій Cork і Galway € 24 млн інвестицій, створила
130 нових робочих місць; Smith і Nephew об’єдна-
лися в REMEDI центр National University Galway з
метою розвивати освоєння нових методів лікування
ортопедичних захворювань суглобів; Intel заснував
Центр Technology Research for Independent Living
С. В. Іванов
193
Економічний вісник Донбасу № 2(48), 2017
(TRIL), який був спрямований на використання тех-
нологій для підтримки життя літніх людей спільно з
асоціацією Trinity College Dublin, University College
Dublin і National University Galway; GlaxoSmithKline
проводило наукові дослідження і розробки щодо
хвороби Альцгеймера спільно з Інститутом нейро-
наук в Trinity College Dublin і National University
Galway; Wyeth Corporation вклала € 24 млн у НДДКР
і розвиток технологічних об’єктів в Dublin [13].
Таким чином, Ірландія довела всьому світові,
що на діаспору можна обпертися в питанні розвитку
національної економіки і залучення іноземного ка-
піталу [14]. Виходячи з цього досвіду, можна зро-
бити ряд висновків, корисних для України, яка та-
кож має значну діаспору (15-20 млн чол.) у досить
розвинених країнах світу. По-перше, мігранти й діа-
спора – це найкращі у світі провідники (посеред-
ники) із залучення фінансового та інтелектуального
капіталу в країну. По-друге, діаспора є першопро-
хідниками у країну, і вони можуть відіграти роль ка-
талізатора для залучення капіталу вже «по-справж-
ньому» іноземного походження. По-третє, емо-
ційні зв'язки зі своєю рідною країною, почуття пев-
ного обов'язку можуть мотивувати членів діаспори
інвестувати кошти навіть у разі нестабільного інве-
стиційного клімату. По-четверте, члени діаспори
можуть надихати іноземних інвесторів вкладати у
свої країни шляхом надання їм інформації про кра-
їну, умови роботи. Допомагати інвестувати кошти
шляхом проведення переговорів з покупцями, під-
рядниками, партнерами, органами влади, кредито-
рами та іншими організаціями в інвестованій країні.
По-п'яте, через впровадження мотиваційних про-
грам і проектів країни можуть регулювати й контро-
лювати так званий відплив мізків (brain drain) і пере-
творювати його на в «циркуляцію мізків» (brain
circulation) і максимально використовувати знання
діаспори (brain gain).
Формування регіональних інноваційних систем
в Україні пропонується здійснювати навколо регіо-
нальних наукових центрів НАН України та МОН
України (далі – наукові центри), статус яких закріп-
лений в Законі України «Про наукову і науково-тех-
нічну діяльність». Так, відповідно до ст. 25 цього за-
кону, регіональні наукові центри створюються НАН
України спільно з центральним органом виконавчої
влади, який реалізує державну політику у сфері на-
укової та науково-технічної діяльності, за пого-
дженням із відповідними місцевими органами вико-
навчої влади «з метою підвищення ролі науки в роз-
робленні та реалізації ефективної регіональної полі-
тики, її орієнтації на поєднання загальнодержавних
і регіональних інтересів, наукове забезпечення
розв’язання актуальних проблем соціально-еконо-
мічного розвитку регіонів» [16].
В Україні створено шість наукових центрів, які
охоплюють декілька областей (рис. 4). Ареали їх дії
загалом співпадають з межами економічних райо-
нів, які сформувались, виходячи з адміністративно-
територіального поділу України з урахуванням ет-
нічних та історичних особливостей областей, розмі-
щення продуктивних сил і територіального поділу
праці.
Рис. 4. Наукові центри НАН України та МОН України *
* Джерело: Наукові центри НАН України та МОН України / Головний портал НАН України [Електронний ресурс].
– Режим доступу: http://www1.nas.gov.ua/rsc/all/Pages/default.aspx.
С. В. Іванов
194
Економічний вісник Донбасу № 2(48), 2017
В умовах реформи децентралізації влади удо-
сконалення мережі наукових центрів як потенціаль-
ного ядра майбутніх регіональних інноваційних си-
стем (РІС) має принципове значення. Наукові цент-
ри могли б стати потужним механізмом міжвідомчої
координації на рівні економічних районів, ядром
розбудови інноваційної інфраструктури – мережі
бізнес-інкубаторів, наукових, техно- та індустріаль-
них парків (як це вдало було втілено в Ірландії), тим
самим підсилити роль саме цієї ланки в економічній
системі України, а також зв’язків між підсистемами
регіональних інноваційних систем. Це дозволило б
підвищити роль науки у розвитку РІС, забезпечити
їх більшу взаємопов’язаність і дієвість, поєднати
державні та регіональні інтереси щодо забезпечення
стійкого економічного розвитку країни. Для цього
наукові центри необхідно наділити відповідними
повноваженнями та ресурсами, закріпити в Законі
України «Про наукову і науково-технічну діяль-
ність».
Ця пропозиція адресована Верховній Раді Ук-
раїни, центральному органу виконавчої влади, який
реалізує державну політику у сфері наукової та на-
уково-технічної діяльності, місцевим органам вико-
навчої влади та широкому колу зацікавлених сторін.
Літературf
1. Фінанси України: інституційні перетво-
рення та напрями розвитку / за ред. І. Я. Чугунова. –
К.: ДННУ АФУ, 2009. – 848 с. 2. Ляшенко В.І. Ук-
раїна ХХІ: неоіндустріальна держава або «крах про-
екту»?: моногр. / В.І. Ляшенко, Є.В. Котов% НАН
Украины, Ин-т экономики пром-сти. – Полтава,
2015. – 196 с. 3. Амоша О.І. Удосконалення системи
управління інноваціями як умова прискорення
структурних реформ в Україні / О.І. Амоша, А.І.
Землянкін, І.Ю. Підоричева // Економіка України. –
2015. – № 9. – С. 49-65. 4. Перший етап модернізації
економіки України: досвід та проблеми [Електрон-
ний ресурс]: моногр. / О.М. Алимов, О.І. Амоша,
Л.М. Кузьменко, М.О. Солдак, Л.І. Тараш та ін.; за
заг. ред. В.І. Ляшенка; ІЕП НАН України, КПУ. – За-
поріжжя: КПУ, 2014. – С. 13-30. – Режим доступу:
http://www.twirpx.com/file/1449252/. 5. Кацура С.Н.
Исследование тенденций развития научно-техниче-
ского потенциала Украины / С.Н. Кацура, Н.А. Ле-
пихова, В.И. Ляшенко // Вісник економічної науки
України. – 2014. – №2. – С. 31-38. 6. Підоричева
І.Ю. Актуальні питання розвитку національних і
регіональних інноваційних систем / І.Ю. Підоричева
// Наука та інновації. – 2015. – Т. 11. – № 2. – С. 20-
30. 7. Іванов С.В. Про створення Подільського на-
укового центру НАН та МОН України як ядра регі-
ональної інноваційної системи в умовах децентралі-
зації / С.В. Іванов, В.І. Ляшенко // Проблеми та пер-
спективи розвитку інноваційної діяльності в Укра-
їні: Матеріали Х Міжнар. бізнес-форуму (Київ,
21 бер. 2017 р.). – К.: КНТЕУ, 2017. – С. 75-76.
8. Давимука С. А. Регіональні інноваційні екосис-
теми: напрями розбудови в умовах європейської ін-
теграції: монографія / С.А. Давимука, Л.І. Федулова.
– Львів: ДУ «Інститут регіональних досліджень
імені М.І. Долішнього НАН України», 2016. – 464 с.
9. Регіональні інноваційні системи України: стан
формування та розвитку в умовах інтеграційних
процесів: монографія / за ред. Л.І. Федулової; НАН
України, ДУ «Ін-т екон. та прогнозув. НАН
України». – К., 2013. – 724 с. 10. Регіональні інно-
ваційні системи: досвід розвинених країн і перспек-
тиви його використання в Україні: збірник інфор-
маційно-аналітичних матеріалів / за ред. Т.І. Євту-
хової, О.В. Красовської. – К.: ДП «КиївЦНТЕІ»,
2012. – 254 с. 11. Іванов С.В. Діаспора як інвести-
ційне джерело сталого інноваційного розвитку: дос-
від Ірландії для України / С.В. Іванов, В.І. Ляшенко
// Фінанси, аудит та соціальна економіка: аналіз те-
нденцій та науково- економічний розвиток: матері-
али Міжнародної науково-практичної конференції
(Львів, 28-29 липня 2017 року); ГО «Львівська еко-
номічна фундація». – Львів: ЛЕФ, 2017. – С.7-10.
12. Бойкова М. Ирландия: новый контекст развития
/ М. Бойкова, М. Салазкин // Форсайт. – 2007. – № 3
(3). – С.21-26. 13. Ирландия: кельтский тигр или ин-
новационный оффшор? / Ляшенко В.И., Бобков
А.М., Каптуренко Н.Г. и др. – Донецк: МСПСБ-
Пресс, 2010. – 120 с. 14. Гайдуцький А. Грузія vs
Ірландія: якого досвіду не вистачає Україні? /
А. Гайдуцький // Дзеркало тижня. – 2015. - №23. –
С. 8. 15. Ляшенко В.І. Регіональні наукові центри
НАН України та МОН України як ядро розбудови
регіональних інноваційних систем в умовах децент-
ралізації / В.І. Ляшенко, І.Ю. Підоричева // Еконо-
мічний вісник Донбасу. – 2017. – №1. – С. 13-20.
16. Про наукову і науково-технічну діяльність: За-
кон України від 26.11.2015 р. № 848-VIII // Відо-
мості Верховної Ради України. – 2016. – № 3. –
Ст. 25. 17. Иванов С.В. Перспективы и критерии
пост- и неоиндустриализма в Донбассе в условиях
перехода к технологиям 6-й длинной волны Н.Кон-
дратьева / С.В. Иванов, В.І. Ляшенко // Фінансово-
економічні та соціальні фактори розвитку між-
народних економічних відносин: матеріали Міжнар.
наук.-практ. конф. (м. Дніпро, 16-17 червня 2017 р.).
– У 2-х ч. – Дніпро: НО «Перспектива», 2017. –
Ч. 1. – 116 с. 18. Амоша О.І. Критерии пост- и нео-
индустриализма в условиях перехода к технологиям
6-й длинной волны Н.Кондратьев / О.І. Амоша, С.В.
Іванов, В.І. Ляшенко // Проблеми та перспективи
розвитку економіки в контексті євроінтеграційних
процесів : матеріали доповідей Міжнар. наук.-практ.
конф. (м. Запоріжжя, 21 квітня 2017 р.). – За-
поріжжя: Класичний приватний університет, 2017. –
С.67-71.
С. В. Іванов
195
Економічний вісник Донбасу № 2(48), 2017
Іванов С. В. Створення регіональних іннова-
ційних систем у межах економічних районів –
майбутнє України
Наукові центри могли б стати потужним меха-
нізмом міжвідомчої координації на рівні економіч-
них районів, ядром розбудови інноваційної інфра-
структури – мережі бізнес-інкубаторів, наукових,
техно- та індустріальних парків (як це вдало було
втілено в Ірландії), тим самим підсилити роль саме
цієї ланки в економічній системі України, а також
зв’язків між підсистемами регіональних інновацій-
них систем. Це дозволило б підвищити роль науки у
розвитку РІС, забезпечити їх більшу взаємопов’яза-
ність і дієвість, поєднати державні та регіональні ін-
тереси щодо забезпечення стійкого економічного
розвитку країни. Для цього наукові центри необ-
хідно наділити відповідними повноваженнями та
ресурсами і закріпити в Законі.
Ключові слова: наука, інновації, регіон, інфра-
структура, система.
Иванов С. В. Создание региональных инно-
вационных систем в рамках экономических рай-
онов – будущее Украины
Научные Центры могли бы стать мощным ме-
ханизмом межведомственной координации на
уровне экономических районов, ядром развития ин-
новационной инфраструктуры – сети бизнес-инку-
баторов, научных, техно- и индустриальных парков
(как это удачно было воплощено в Ирландии), тем
самым усилить роль именно этого звена в экономи-
ческой системе Украины, а также связей между под-
системами региональных инновационных систем.
Это позволило бы повысить роль науки в развитии
РИС, обеспечить их большую взаимосвязь и дей-
ственность, совместить государственные и регио-
нальные интересы по обеспечению устойчивого
экономического развития страны. Для этого центры
необходимо наделить соответствующими полномо-
чиями и ресурсами, закрепить в Законе.
Ключевые слова: наука, инновации, регион, ин-
фраструктура, система.
Ivanov S. Creation of regional innovation sys-
tems in economic regions – the future of Ukraine
Research centers could become a powerful mecha-
nism for inter-agency coordination at the level of eco-
nomic regions, the core of the development of innova-
tion infrastructure - the network of business incubators,
scientific, techno- and industrial parks (as has been suc-
cessfully implemented in Ireland), thus enhancing the
role of this link in the economic the system of Ukraine,
as well as links between subsystems of regional innova-
tion systems. This would increase the role of science in
the development of RIS, ensure their greater intercon-
nectivity and effectiveness, combine state and regional
interests in ensuring sustainable economic development
of the country. For this purpose, scientific centers
should be given the appropriate powers and resources
that are enshrined in the law.
Keywords: science, innovation, region, infrastruc-
ture, system.
Стаття надійшла до редакції 22.06.2017
Прийнято до друку 22.06.2017
|