Селянська реформа 1861 р. на сторінках «Українського селянина»

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2011
1. Verfasser:	Бундак, О.А.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2011
Schriftenreihe:	Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.
Schlagworte:	Історіографія «селянського питання» ХІХ — початку ХХ ст. та методологія історико-аграрних досліджень
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/123538
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Селянська реформа 1861 р. на сторінках «Українського селянина» / О.А. Бундак // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 18. — С. 25-32. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-123538
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1235382017-09-07T03:03:53Z Селянська реформа 1861 р. на сторінках «Українського селянина» Бундак, О.А. Історіографія «селянського питання» ХІХ — початку ХХ ст. та методологія історико-аграрних досліджень 2011 Article Селянська реформа 1861 р. на сторінках «Українського селянина» / О.А. Бундак // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 18. — С. 25-32. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 2307-5791 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/123538 uk Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історіографія «селянського питання» ХІХ — початку ХХ ст. та методологія історико-аграрних досліджень Історіографія «селянського питання» ХІХ — початку ХХ ст. та методологія історико-аграрних досліджень
spellingShingle	Історіографія «селянського питання» ХІХ — початку ХХ ст. та методологія історико-аграрних досліджень Історіографія «селянського питання» ХІХ — початку ХХ ст. та методологія історико-аграрних досліджень Бундак, О.А. Селянська реформа 1861 р. на сторінках «Українського селянина» Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.
format	Article
author	Бундак, О.А.
author_facet	Бундак, О.А.
author_sort	Бундак, О.А.
title	Селянська реформа 1861 р. на сторінках «Українського селянина»
title_short	Селянська реформа 1861 р. на сторінках «Українського селянина»
title_full	Селянська реформа 1861 р. на сторінках «Українського селянина»
title_fullStr	Селянська реформа 1861 р. на сторінках «Українського селянина»
title_full_unstemmed	Селянська реформа 1861 р. на сторінках «Українського селянина»
title_sort	селянська реформа 1861 р. на сторінках «українського селянина»
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Історіографія «селянського питання» ХІХ — початку ХХ ст. та методологія історико-аграрних досліджень
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/123538
citation_txt	Селянська реформа 1861 р. на сторінках «Українського селянина» / О.А. Бундак // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 18. — С. 25-32. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.
series	Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.
work_keys_str_mv	AT bundakoa selânsʹkareforma1861rnastorínkahukraínsʹkogoselânina
first_indexed	2025-07-08T23:50:40Z
last_indexed	2025-07-08T23:50:40Z
_version_	1837124698868023296
fulltext	Історіографія «селянського питання» ХІХ — початку ХХ ст. Випуск ХVIII 25 О.А. Бундак СЕЛЯНСЬКА РЕФОРМА 1861 р. НА СТОРІНКАХ «УКРАЇНСЬКОГО СЕЛЯНИНА» Десятиріччя тому в Україні вперше вийшов у світ науковий часопис, що згодом став періодичним виданням міжнародного масштабу, яке користується авторитетом і науковою популярністю вчених України та далекого і близького зарубіжжя. Репрезентувавши себе в 2000 р. як видання Інституту історії України НАНУ, Науково-дослідного інституту селянства, Наукового товариства істори- ків-аграрників, з ініціативи Черкаського тоді ще державного університету імені Богдана Хмельницького, воно консолідувало навколо себе найяскравіших пред- ставників української наукової інтелігенції, яка продуктивно, конструктивно та цілеспрямовано висвітлює аграрну історію України. Статті розміщені в «Укра- їнському селянинові», як зауважив директор Інституту історії України НАН України, академік НАН України В.А. Смолій, «…є вагомим внеском у консо- лідацію селянознавчих досліджень, піднесення суспільного інтересу до проблем українського села та дослідження аграрної історії» [1, 2]. Нині часопис отримав наукове визнання не лише на теренах нашої дер- жави, але і далеко за її межами. Власне це підтверджують не лише публікації науковців з Росії, Білорусії, але й наявність журналу, причому всіх номерів видань (на січень 2011року — їх нараховується 12), у бібліотеці Гарвардського університету. За словами А.Г. Морозова, наукова громадськість Гарвардського університету вважає «…видання “Український селянин” найбільш змістовним сучасним часописом, який висвітлює всі сторінки життя українського селян- ства» [1, 3]. Тому не дивним є висвітлення на сторінках видання однієї з найакту- альніших подій другої половини XIX ст., що відіграла вагому роль в еконо- мічному та політичному становищі селянства і краю загалом, — селянської реформи 1861 р. Традиційно достатньо різноманітною сюжетно є проблематика Великої реформи 1861 р. на шпальтах видання. Вчених, які спеціалізуються у цій сфері, цікавить досить широкий спектр питань: передумови для її проведення, початок підготовки реформи, її обговорення в різних соціальних колах тогочасного сус- пільства, революційні бунти селянства, організація та діяльність різноманітних комісій, особливості реалізації реформи в різних регіонах царської Росії та інше. Своєрідним поштовхом для публікацій матеріалів, що стосувалися Великої реформи, було відзначення 140-річчя з часу її проведення. З огляду на важли- вість події, історики-аграрники Черкаського тоді ще державного університету імені Богдана Хмельницького, зініціювали проведення наукової конференції «Велика реформа 1861 р.», що, власне і знайшло своє відображення у другому номері «Українського селянина». Проблеми історії України ХІХ — початку ХХ ст. Розділ І 26 Нове осмислення українськими істориками Великої реформи 1861 р. ви- явилося не лише у кількісних, але і в якісних показниках. Його характерними проявами стали: розширення тематичного поля, посилення документальної і тео- ретичної основи авторських викладів, показ позитивних та негативних оцінок і підходів українських, радянських та зарубіжних вчених щодо розгляду питань, пов’язаних із реформою. О.П. Реєнт наголосив на різноманітності підходів щодо висвітлення різних сторін реалізації селянської реформи в різних регіонах цар- ської Росії та України [2, 6–11]. Аналізуючи напрацювання авторитетних спеці- алістів у цій галузі, він звернув увагу на вектори протистояння між окремими групами сільського населення та процес диференціації, що викликав концент- рацію земельних угідь у руках заможних селян та появу куркулів-банкірів [2, 7]. Закликаючи наукову громадськість до подальшого вивчення впливу се- лянської реформи 1861 р., вчений звернувся до малодосліджених проблем, які потребують або нового дослідження, або переосмислення з нових наукових позицій: з’ясування причин конкретних виявів і наслідків аграрного перенасе- лення, що викликали масову еміграцію українців за кордон; визначення причин провалу реформи; визначення конкретного впливу реформи на розвиток сіль- ськогосподарського виробництва та соціальних змін на селі, та ряду інших питань. Закономірним є звернення науковців до причин, що викликали селянську реформу. В.М. Шевченко розкриваючи ці питання, зауважив, що дана реформа була викликана об’єктивними та суб’єктивними причинами, що слугували від- правним мотивом для перебудови в царській Росії [3]. Аналізуючи ситуацію в світі, автор підкреслив, що економічні, політичні трансформації та поступовий перехід до ринкової економіки розвинених країн Європи продемонстрували втрату Російською державою провідних позицій на європейському політичному небосхилі. І це було однією з вагомих причин проведення ряду реформ, серед яких чільне місце належить скасуванню кріпосного права, які ставили за мету часткову реформацію існуючого суспільства. Незважаючи на незавершеність ре- форми, підірвану економіку поміщицьких господарств, частина яких не змогла адаптуватися та перебудуватися на нові економічні рейки, царська Росія посту- пово утверджувала нову ринкову економіку, яка набрала обертів з 80-х рр. XIX ст. В епіцентрі дослідницької уваги опинилися і освітні аспекти реформи 1861 р. З огляду на це, слід відмітити наукові розробки А.І. Кузьмінського та Т.В. Тронько [4; 5]. А.І. Кузьмінський, аналізуючи основні аспекти реформи на прикладі Лівобережної України, підкреслив, що «до відміни кріпосного права усі проекти реформи освіти — і не тільки освіти — йшли «на вітер»… Завершення реформи системи освіти, як і проведення решти буржуазних реформ раніше за відміну кріпосного права, яке було основним гальмом економічного, соціального і культурного розвитку країни, було принципово неможливим», [4, 12]. Доля шкільної реформи, як і доля всіх інших перетворень 1860-х рр., залежала не лише від того, коли буде вирішене «селянське питання», а й від того, як воно буде вирішене. Вплив селянської реформи на стан освіти в царській Росії досліджувала Т.В. Тронько. Вона звернула увагу на те, що внаслідок «великих реформ» Історіографія «селянського питання» ХІХ — початку ХХ ст. Випуск ХVIII 27 змінилося правове і соціально-економічне становище окремих верств населення. Ліквідація станової замкненості духовенства, поширення ідеї про емансипацію жінок призвели до реформування жіночої освіти [5, 105]. Жіночі гімназії, за висновком Т. Тронько, започатковані Міністерством народної освіти і Маріїн- ським відомством в епоху «великих реформ», з кожним роком набували попу- лярності завдяки їх організаційним засадам: всестановості та відкритості вихо- вання [5, 102]. В.В. Гоцуляк, розглядаючи історіософський та джерелознавчий аспект селянської реформи 1861 р., дійшов висновку, що її здійснення в Україні засвід- чило всю неорганічність соціонормативної діяльності щодо цілого селянського організму, оскільки моральна його зрілість не збігалась з існуючим державним і навіть суспільним устроєм [6, 20]. Це підкреслюється різними точками зору на проблему трактування суспільних проблем села: маргінальним характером укра- їнських наукових досліджень, пов’язаних з різними аспектами проблеми «село і суспільство»; марксистсько-радянським підходом, що ґрунтується на класово- ідеологічних засадах; загальносвітовому, європейському підході до цієї проб- леми, на якому наголошує О.П. Реєнт [6, 21–22]. В руслі останньої тенденції слід інтегрувати весь можливий джерельний матеріал для його втілення у працях з селянства як зразка інтелектуальних знань людського духу. Історіософський аспект вивчення реформи 1861 р., за підсумком історика, повинен включати три головних аспекти: ідейно-змістовний, інституційний та людський [6, 18–25]. Питання соціального статусу, ментальності, змін у свідомості тих, кому безпосередньо була адресована реформа — селян, проаналізована Ю. Присяж- нюком [7]. Науковець наголосив на суперечностях між суспільно-історичною сутністю «емансипації» 1861 р. та характером її сприйняття хліборобським зага- лом, які зумовили не тільки «значні моральні шкоди», а й великі матеріальні збитки. І лише через певний проміжок часу, поступово у ментальність селян почне проникати потяг до інноваційних ініціатив [7, 95]. Щодо сприйняття і оцінки селянином довгоочікуваної волі, то, — наголошує автор, — «…вона була на загал негативною, оскільки особисте звільнення та одержана під викуп земля морально-психологічно не компенсували йому душевних страждань, які спри- чинилися наступаючими проблемами» [7, 96]. І.В. Звірковський, аналізуючи тенденції розвитку селянства, стверджував, що реформа виступала відправною точкою до початку ряду інших реформ та нововведень у царській Росії [8]. Адже основне її завдання, за визначенням науковця, — підрив законодавчих бар’єрів, які установив старий порядок між різними соціальними групами, було виконано [8, 76]. Скасування кріпацтва по- кінчило з фундаментальною розбіжністю між тими, хто був особисто вільними і кріпосними. Реформа принесла своєрідний прогрес: втрачене дворянством було придбане іншими соціальними групами; розпочалося піднесення середніх кла- сів; селяни отримували ряд громадянських прав тощо. Особливо позитивний результат реформа принесла в галузі освіти, — підкреслив науковець [8, 76]. Роль і місце соціальних прошарків у проведенні реформи з’ясовано В.В. Опанасенко. Дворянський стан Чернігівської губернії ініціював відкриття Проблеми історії України ХІХ — початку ХХ ст. Розділ І 28 комітету в Чернігові для створення проекту положення про покращення побуту залежних від поміщиків селян [9, 40]. На підставі аналізу архівних матеріалів, журналів засідань комітету науковець довів, що кожне питання всебічно обго- ворювалося, висловлювалися різні думки та пропозиції. Проте оголошення Маніфесту та «Положень…» зробило селянина формально вільним [9, 43]. Л.Ю. Беренштейн наголосив на соціальних аспектах аграрних відносин у Східній Україні [10]. Реформа 1861 р., — за висновком дослідника, — сприяла багатьом позитивним змінам у тогочасному українському суспільстві: створила умови для розвитку товарного селянського господарства; зініціювала впрова- дження у сільськогосподарське виробництво нових технологій; активізувала освітню діяльність в Україні [10, 62–64]. Скасування кріпосного права стало початковим кроком, своєрідним поштовхом до модернізації Російської імперії, що стимулювало, активізацію суспільно-політичного руху [10, 64]. Селянська реформа 1861 р. розпочала процес структурування селянства і формування ринкових відносин, поставила перед українською суспільно-полі- тичною думкою питання про зміну наукової парадигми, — вважає В.В. Ігна- тенко [11]. Науковець підкреслив, що реформа 1861 р. мала опосередкований вплив на еволюцію української суспільно-політичної думки. Саме ця подія зумо- вила заміну народницького напрямку української політичної думки еволю- ційним [11, 74]. В епіцентрі дослідницької уваги на сторінках часопису опинилися питання адміністративно-територіальних змін та управлінського апарату під час прове- дення та після реформи 1861 р. Вплив селянської реформи на зміни в адмініст- ративно-територіальному устрої українських земель в складі Російської імперії дослідив О.В. Андрощук [12]. Автор проаналізував правову базу та порядок створення волості як основної ланки адміністративно-територіального поділу. Структура, порядок утворення та повноваження управлінських органів цього рівня визначалися статтями 69, 93–100 «Положення». Автор констатує, що на кінець 1861 р. в Україні було завершено фінансування волостей та формування їх управлінського апарату [12, 59]. Розбудову системи управління селянським станом з’ясував А.В. Ващенко [13]. Він довів, що селянське самоврядування мало дворівневу структуру. Це зумовлювалося ускладненням господарського і суспільного життя селян та спро- бою їхнього поступового включення до державної системи управління, середня ланка якої базувалася на адміністративно-територіальному принципі [13, 69]. Роль мирових посередників у реалізації законодавчих змін на селі під час проведення реформи 1861 р. висвітлив В.В. Бондар [14]. Дослідник проаналі- зував висвітлення в сучасній вітчизняній історичній літературі впливу на прове- дення реформи суб’єктивного фактору. Зокрема, йдеться про вплив діячів інсти- туту мирових посередників на реалізацію аграрних перетворень на місцях. Новою для часопису виявилася проблематика життєдіяльності реформа- торів, які відіграли вирішальну роль у проведенні реформи. М.М. Верховський своєю статтею започаткував цей напрямок на сторінках «Українського селя- нина» [15]. Історіографія «селянського питання» ХІХ — початку ХХ ст. Випуск ХVIII 29 Вплив реформи на поширення ідей кооперації розкрито І.А. Фаренієм [16]. Кооперативне будівництво, яке започаткувалося в результаті реформи 1861 р., на його думку, не дало очікуваних результатів. З’ясовуючи причини цього, науковець апелює до відсутності соціально-економічних умов, необхідних для поширення ідей кооперації в середовищі селянства та неготовності робітничого класу чітко усвідомити свої соціальні інтереси та способи їх задоволення [16, 107–108]. Проте 90-ті роки XIX ст. вже переконливо довели життєздатність кооперативних форм економічної діяльності, що було одним із об’єктивних соціально-економічних наслідків «Великої реформи 1861 р.». Зростання інтересу до реформи викликало і зініціювало наукові дослід- ження щодо переосмислення місця та ролі поміщиків у реформі 1861 р. Н.Р. Темірова висвітила погляди дореволюційних авторів на місце поміщиків в аграрному секторі у 1861–1917 рр. [17]. Дослідниця стверджує, що, незважаючи на розмаїття поглядів дворянських авторів (Х. Петров, В. Іонов, О. Антонович, П. Маслов та інші), їх об’єднує прагнення підтримати й зберегти приватне землеволодіння дворян [17, 19]. Радикальні погляди на розв’язання аграрного питання в Росії були притаманні прибічникам марксистської ідеології (В.І. Ле- нін, О.В. Пешехонов) [17, 20]. Альтернативу аграрного розвитку села вони вба- чали у поширенні класової боротьби, започаткувавши у такий спосіб негативну оцінку поміщицького господарства, яка стала нормою для радянської історіо- графії. Представники ліберального напрямку, (М.П. Огановський, В.З. Святлов- ський, П.І. Лященко, доводили необґрунтованість гіпертрофованого уявлення дворян про «оскудение», показали, що внаслідок ринкового перерозподілу зе- мельної власності відбувався процес диференціації станів, а також звернули увагу на інформаційні можливості видання «Материалы по статистике движения землевладения в России» [17, 22]. Отже, переконує Н.Р. Темірова, — думка про необхідність усунення великого поміщицького господарства виникла в силу об’єктивних причин і знайшла своє реальне втілення у Великій реформі. Проте погляди щодо її реалізації були різні [17, 22]. Значну наукову цінність мають публікації, в яких висвітлено вивчення селянської реформи 1861 р. науковими осередками та історичними школами. Цим питанням, зокрема присвячено статтю О.З. Медалієвої [18]. дослідниця підкреслює, що праці членів історичного товариства Нестора-Літописця в кінці ХІХ — на початку ХХ ст. становлять наукову цінність, розширюють і допов- нюють наявний історичний матеріал, а тому заслуговують на особливу увагу з боку сучасних істориків. Традиційним є блок публікацій, що стосуються регіональних аспектів проведення селянської реформи 1861 р. Зокрема, її особливості на території Волині на шпальтах «Українського селянина», досліджено Г.Т. Панишко, С.А. Шульгою та П.С. Олешко[19; 20; 21]. П.С. Олешко розкрито особливості проведення аграрних перетворень на Волині, які були зумовлені відмінностями економічного, соціального та політичного характеру [20, 39]. Враховуючи наяв- ність польського елементу в краї, реформування аграрного сектору було роз- почате урядом у 1847–1848 рр. Інвентарними правилами, які були покладені в Проблеми історії України ХІХ — початку ХХ ст. Розділ І 30 основу документів реформи 1861 р. Внаслідок польського повстання 1863 р., було видано маніфест, який проголосив усіх селян вільними. Виходячи з цього, селяни отримали обмежену можливість до економічної свободи, що і вплинуло на подальший розвиток аграрного сектора економіки краю [20, 39]. Г.Т. Панишко охарактеризовано фактори і умови, що були створені сус- пільно-політичною ситуацією та царським урядом у пореформений період, для переходу земельних наділів у руки російського дворянства, чиновництва та буржуазії з рук українських, польсько-українських та іноземних громадян, що проживали на території Волинської губернії [19, 43–47]. У контексті впливу реформи на різні групи населення заслуговує на увагу дослідження С.А. Шульги про роль і значення чеських колоністів та німецьких поселень на території Волині. Автором доведено, що користуючись доскона- лішими знаряддями обробітку землі, маючи пільги при сплаті податків, ско- риставшись законодавчим обмеженням польського землеволодіння внаслідок повстання 1863 р., німецькі та чеські колоністи активно запроваджували нові елементи в агрокультурі Волинського краю та сприяли його прогресивному розвитку. Порушуючи питання міграції населення внаслідок царських реформ 60– 70-х рр. ХІХ ст., слід звернутися до наукового доробку Т.Д. Крамарчук [21]. Обезземелення значної частини українського населення, на думку дослідниці, призвело до зростання кількості мігрантів до східних регіонів імперії, а також Башкирії [22, 80]. Наголошуючи на проблематичності вирахування кількості переселених, науковець звертає увагу на складність соціально-економічного ста- новища переселенців, що було зумовлено рядом причин: мізерній допомозі дер- жави переселенцям; невиправданості сподівань землеробів на «дешеву землю»; спекуляцією; нерівномірністю розселення переселенців на території Башкирії (більшість осіла на зручних для хліборобства землях); обмеженість права влас- ності на землю, придбану переселенцем за допомогою кредиту Селянського банку; фінансова залежність від місцевих шахраїв. Проте для економічного розвитку південного Приуралля активне аграрне заселення відіграло важливу роль, оскільки стимулювало продуктивні сили та стимулювало економічний розвиток регіону. Оглядово питання селянської реформи висвітлено у ряді публікацій, при- свячених різним питанням економічного, політичного та соціального розвитку українських земель у другій половині XIX століття Н.Р. Темірової, А.М. Шато- хіна, О.А. Бундак, В.М. Мельниченка, М.А. Якименка тощо [23]. Це зумовлено економічною періодизацією розвитку не лише України, але і Росії загалом. Адже реформи 60–70-х рр. XIX ст. виступали вихідним моментом щодо наступного етапу — етапу поступового відмирання і занепаду феодального соціально-еко- номічного укладу та поступовим формуванням нових індустріальних відносин у всіх сферах соціально-економічного життя на теренах Росії та підвладних тери- торіях. Інтерес до проблематики Великої реформи зберігається і нині, що власне засвідчує можливість подальшого наукового пошуку. Історіографія «селянського питання» ХІХ — початку ХХ ст. Випуск ХVIII 31 1. Смолій В.А. Науковому товариству істориків аграрників // Історико-аграрні обрії. — 2010. — № 20. 2. Реєнт О.П. Реформаторські процеси в агарній сфері другої половини XIX — початку XX століття (стан наукової розробки) // Український селянин: Збірник наукових праць / За ред. А.Г. Морозова. — Черкаси: Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького, 2001. — Вип. 2. 3. Шевченко В.М. Деякі думки з приводу реформи 1861 р. // Український селянин: Збірник наукових праць / За ред. А.Г. Морозова. — Черкаси: Черкаський націо- нальний університет ім. Б. Хмельницького, 2001. — Вип. 2. 4. Кузьмінський А.І. Основні аспекти реформи 1861 р. // Український селянин: Збірник наукових праць / За ред. А.Г. Морозова. — Черкаси: Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького, 2001. — Вип. 2. 5. Тронько Т.В. Зміни в організації шкільної середньої освіти в Наддніпрянській Україні другої половини XIX ст. // Український селянин: Збірник наукових праць / За ред. А.Г. Морозова. — Черкаси: Черкаський національний університет ім. Б. Хмель- ницького, 2001. — Вип. 2. 6. Гоцуляк В.В. Реформа 1861 р. в Україні: історіософський та джерелознавчий аспекти // Український селянин: Збірник наукових праць / За ред. А.Г. Морозова. — Черкаси: Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького, 2001. — Вип. 2. 7. Присяжнюк Ю.П. «Емансипація» 1861 р. очима пересічного хлібороба // Укра- їнський селянин: Збірник наукових праць / За ред. А.Г. Морозова. — Черкаси: Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького, 2001. — Вип. 2. 8. Звірковський І.В. Тенденції соціального розвитку селянства Російської імперії в пореформений період // Український селянин: Збірник наукових праць / За ред. А.Г. Морозова. — Черкаси: Черкаський національний університет ім. Б. Хмель- ницького, 2001. — Вип. 2. 9. Опанасенко В.В. Місце дворянського стану в Чернігівській губернії в проведенні земельної реформи 1861 року // Український селянин: Збірник наукових праць / За ред. А.Г. Морозова. — Черкаси: Черкаський національний університет ім. Б. Хмель- ницького, 2001. — Вип. 2. 10. Бернштейн Л.Ю. Соціальні аспекти аграрних відносин в Східній Україні в другій половині XIX століття // Український селянин: Збірник наукових праць / За ред. А.Г. Морозова. — Черкаси: Черкаський національний університет ім. Б. Хмель- ницького, 2001. — Вип. 2. 11. Ігнатенко В.В. Вплив реформи 1861 р. на формування української суспільно- політичної думки в другій половині XIX століття // Український селянин: Збірник наукових праць / За ред. А.Г. Морозова. — Черкаси: Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького, 2001. — Вип. 2. 12. Андрощук О.В. Вплив реформи 1861 р. на зміни в адміністративно-територіальному устрої українських земель у складі Російської імперії // Український селянин: Збірник наукових праць / За ред. А.Г. Морозова. — Черкаси: Черкаський націо- нальний університет ім. Б. Хмельницького, 2001. — Вип. 2. 13. Ващенко А.В. Розбудова органів селянського самоврядування (законодавчий аспект) // Український селянин: Збірник наукових праць / За ред. А.Г. Морозова. — Черкаси: Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького, 2001. — Вип. 2. 14. Бондар В.В. Суб’єктивний фактор проведення реформи 1861 р. в українському селі: історіографія проблеми // Український селянин: Зб. наук. пр. / Інститут історії України НАН України; Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького; Відп. ред. С.В. Кульчицький. — Черкаси, 2008. — Вип. 11. Проблеми історії України ХІХ — початку ХХ ст. Розділ І 32 15. Верховський М.М. Особистості в реформі 1861 р. // Український селянин: Збірник наукових праць / За ред. А.Г. Морозова. — Черкаси: Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького, 2001. — Вип. 2. 16. Фареній І.А. Вплив селянської реформи 1861 р. на поширення ідей кооперації // Український селянин: Збірник наукових праць / За ред. А.Г. Морозова. — Черкаси: Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького, 2001. — Вип. 2. 17. Темірова Н.Р. Місце поміщиків в аграрному секторі в 1861–1917 рр.: погляд дореволюційних авторів // Український селянин: Зб. наук. пр. / Інститут історії України НАН України; Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького; Відп. ред. С.В. Кульчицький. — Черкаси, 2002. — Вип. 6. 18. Медалієва О.З. Вивчення проблем історії селянської реформи 1861 р. членами історичного товариства Нестора-Літописця в кінці XIX — на початку XX ст. // Український селянин: Зб. наук. пр. / Інститут історії України НАН України; Чер- каський національний університет ім. Б. Хмельницького; Відп. ред. С.В. Куль- чицький. — Черкаси, 2002. — Вип. 6. 19. Панишко Г.Т. Еволюція великого землеволодіння на Волині у другій половині XIX ст. // Український селянин: Збірник наукових праць / За ред. А.Г. Морозова. — Черкаси: Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького, 2001. — Вип. 2. 20. Олешко П.С. особливості аграрного реформування 50–60-х рр. XIX ст. на Волині // Український селянин: Збірник наукових праць / За ред. А.Г. Морозова. — Черкаси: Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького, 2001. — Вип. 2. 21. Шульга С.А. Аграрна реформа 1861 року та колонізація Волині // Український селянин: Збірник наукових праць / За ред. А.Г. Морозова. — Черкаси: Черкаський націо- нальний університет ім. Б. Хмельницького, 2001. — Вип. 2. 22. Крамарчук Т.Д. Переселення українського селянства до Південного Уралу у поре- формений період // Український селянин: Збірник наукових праць / За ред. А.Г. Мо- розова. — Черкаси: Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького, 2001. — Вип. 2. 23. Темірова Н.Р. До питання про стосунки поміщиків і селян у пореформений період // Український селянин: Збірник наукових праць / За ред. А.Г. Морозова. — Черкаси: Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького, 2001. — Вип. 2.; Шатохін А.М. Селянське питання у соціологічній думці Росії та України у після- реформений період // Там само; Бундак О.А. Становлення індустріальних відносин у волинському селі у пореформений період // Там само; Мельниченко В.В. Основні соціальні групи сільського населення Правобережної України в середині ХІХ ст. (порівняльний аналіз) // Український селянин: Праці Науково-дослідного інституту селянства: Зб. наук. пр. / Інститут історії України НАН України; Науково-дослідний інститут селянства; Відп. ред. С.В. Кульчицький. — Черкаси, 2000. — Вип. 1; Якименко М.А. Економічна ефективність індивідуального селянського (фермер- ського) господарства Лівобережної України в епоху утвердження і розвитку рин- кових відносин (1861–1917) // Там само. — 2001. — Вип. 3.

Селянська реформа 1861 р. на сторінках «Українського селянина»

Institution

Ähnliche Einträge