Медична допомога селянам Херсонської губернії у період, що передував земській медицині
Gespeichert in:
| Datum: | 2011 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2011
|
| Schriftenreihe: | Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/123570 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Медична допомога селянам Херсонської губернії у період, що передував земській медицині / В.С. Єрмілов // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 18. — С. 231-236. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-123570 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1235702017-09-07T03:03:59Z Медична допомога селянам Херсонської губернії у період, що передував земській медицині Єрмілов, В.С. Культурні та духовні аспекти Великої реформи 2011 Article Медична допомога селянам Херсонської губернії у період, що передував земській медицині / В.С. Єрмілов // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 18. — С. 231-236. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 2307-5791 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/123570 uk Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Культурні та духовні аспекти Великої реформи Культурні та духовні аспекти Великої реформи |
| spellingShingle |
Культурні та духовні аспекти Великої реформи Культурні та духовні аспекти Великої реформи Єрмілов, В.С. Медична допомога селянам Херсонської губернії у період, що передував земській медицині Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. |
| format |
Article |
| author |
Єрмілов, В.С. |
| author_facet |
Єрмілов, В.С. |
| author_sort |
Єрмілов, В.С. |
| title |
Медична допомога селянам Херсонської губернії у період, що передував земській медицині |
| title_short |
Медична допомога селянам Херсонської губернії у період, що передував земській медицині |
| title_full |
Медична допомога селянам Херсонської губернії у період, що передував земській медицині |
| title_fullStr |
Медична допомога селянам Херсонської губернії у період, що передував земській медицині |
| title_full_unstemmed |
Медична допомога селянам Херсонської губернії у період, що передував земській медицині |
| title_sort |
медична допомога селянам херсонської губернії у період, що передував земській медицині |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Культурні та духовні аспекти Великої реформи |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/123570 |
| citation_txt |
Медична допомога селянам Херсонської губернії у період, що передував земській медицині / В.С. Єрмілов // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 18. — С. 231-236. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| series |
Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. |
| work_keys_str_mv |
AT êrmílovvs medičnadopomogaselânamhersonsʹkoígubernííuperíodŝopereduvavzemsʹkíjmediciní |
| first_indexed |
2025-07-08T23:53:45Z |
| last_indexed |
2025-07-08T23:53:45Z |
| _version_ |
1837124894373969920 |
| fulltext |
Культурні та духовні аспекти Великої реформи Випуск ХVIII
231
В.С. Єрмілов
МЕДИЧНА ДОПОМОГА СЕЛЯНАМ ХЕРСОНСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ
У ПЕРІОД, ЩО ПЕРЕДУВАВ ЗЕМСЬКІЙ МЕДИЦИНІ
Історія доземської медицини в Російській імперії мала важливий попе-
редній період під назвою «приказна медицина». Цей період незаслужено отри-
мав виключно негативну оцінку як діячів земської медицини, так і, особливо,
радянських істориків медицини. Таке ставлення було дещо упередженим, адже
приказна медицина, при всіх її недоліках (матеріальна бідність і управлінська
слабкість, недостатність медичного персоналу і невисока його кваліфікація,
низька культура медичного обслуговування тощо), являла собою першу орга-
нізовану форму державної медицини і стала певною основою для розвою на-
ступної, досить прогресивної, форми охорони здоров’я сільського населення —
земської медицини.
Після прийняття у 1775 р. закону про установи для управління губерніями
у Російській імперії була створена нова державна система допомоги бідним
і нужденним, яка об’єднала заклади громадської опіки і медичної допомоги.
Основою цієї системи стали спеціальні державні установи — прикази гро-
мадської опіки. У кожній губернії при створенні приказу йому державою нада-
вався капітал в 15 тис. руб., який можна було збільшувати власною фінансово-
господарською діяльністю. Таким чином, прикази, покриваючи витрати на утри-
мання підпорядкованих їм закладів, мали можливість накопичувати залишки,
завдяки чому сумарний капітал усіх губернських приказів у 1803 р. складав
5 млн руб., а у 1854 р. уже досягав суми майже у 100 млн руб. [1, 109].
Згідно із законом, прикази громадської опіки повинні були влаштовувати
і утримувати народні школи, сиротинці, богоугодні заклади, перш за все —
лікарні, аптеки, будинки для невиліковних хворих і для божевільних. Створення
приказів і організація ними медичних закладів започаткували в історії медицини
період так званої «приказної медицини». Особливе місце в цій системі відво-
дилось лікарням. У них передбачалось лікувати і опікувати «всякого звания бед-
ных и неимущих безденежно, прочих же больных и господских служителей
только тогда принимать, когда порожние места случатся, и класть особо, а плату
за излечение сих установить умеренную» [2].
Вищий нагляд за наказами і видання обов’язкових для виконання ними
інструкцій покладали на Міністерство внутрішніх справ, а нагляд за діяльністю
лікарень доручався генерал-штаб-лікарю цивільної частини. Одночасно з прика-
зами громадської опіки були запроваджені також посади повітових лікарів.
У 1797 р. був здійснений ще один важливий захід — у кожній губернії ство-
рювались лікарські управи. Вони, представляючи державне управління, також
видавали «надлежащие правила и постановления, соответственные местным
условиям каждой губернии», підтримували діючі заклади «соответственно мест-
Проблеми історії України ХІХ — початку ХХ ст. Розділ V
232
ным надобностям» та надавали можливість використовувати для цього місцеві
кошти [3, 48–49]. Таким чином здійснювався крок до децентралізації управління
медичною справою, досить самостійної діяльності медиків відповідно до міс-
цевих умов і на базі місцевих ресурсів, що пізніше з успіхом розвинула і здійс-
нила земська медицина [4, 132–134].
Херсонська губернія була утворена в 1803 р. шляхом переведення губерн-
ського управління з Миколаєва у Херсон, з цього часу і починається тут
громадська опіка. Губернський приказ громадської опіки складався з голову-
ючого — губернатора і трьох дійсних членів (називались засідателями, або
депутатами) — по одному від дворян, купців та поселян. У діяльності попе-
чительської ради приказу брали участь губернський або повітовий предводитель
дворянства, військовий начальник місцевого гарнізону, один із дійсних членів
приказу, лікарський інспектор, старший лікар лікарні та міський голова.
У Херсонській губернії було два прикази громадської опіки — в Одесі та
Херсоні. Одеський приказ завідував богоугодними закладами Одеського градо-
начальства, а Херсонський — рештою таких закладів у губернії, за винятком
міста Миколаєва, де громадською опікою займалось військово-морське ві-
домство.
Губернський приказ завідував закладами, що знаходились у Херсоні і в
6 повітових та заштатних містах. У 1828 р. приказ вирішив збудувати нові
приміщення для богоугодних закладів у Херсоні. Але кошторис будівництва був
поданий Новоросійському і Бессарабському генерал-губернатору аж у 1832 р.
У січні 1834 р. генерал-губернатор повідомив «Высочайшее соизволение»:
«построить приказу здания для больницы на 60 человек, богадельни — 80
человек, для неспособных к ссылке в Сибирь на поселение — 60 человек, для
домов: умалишенных — 20 человек, рабочего и смирительного — 60 человек, по
исчисленной смете 361 287 р. ассигн. (103 224 р. 85 5/7 к. серебром), —
производя оную из ежегодного остатка от доходов приказа, а в случае недос-
татка — из капитала в течении 3–4 лет» [5, 166]. Будівництво почалося у
середині 1835 р. і на кінець наступного, 1836-го, року було майже здійснене, та
остаточно не завершене: закінчились виділені кошти. Почалася неспішна пере-
писка по складанню додаткових кошторисів, ревізія витрат раніше виділених
коштів, розгляд і затвердження додаткових кошторисів, а тим часом новобудова
стала руйнуватися. І тільки у 1851 р. були виділені додаткові кошти на будів-
ництво, яке і було врешті закінчено у 1859 р. — у липні цього року в нові
приміщення переїхали чоловіче та жіноче відділення лікарні. Такий більш ніж
30-річний строк тривалих канцелярських формальностей та надто повільного
будівництва лікарні свідчив про бюрократичний стиль діяльності приказів гро-
мадської опіки, що суттєво гальмувало вирішення поставлених перед ними
завдань.
У 1828 р. «Височайшим повелением» на міські думи було покладено
обов’язок опіки хворих військових службовців, що започаткувало утворення
повітових лікарень. У 1851 р. затвердженим статутом лікувальних закладів
діяльність міських лікарень була регламентована, при цьому питання влаш-
Культурні та духовні аспекти Великої реформи Випуск ХVIII
233
тування і управління ними були зосереджені у приказах громадської опіки.
У Херсонській губернії повітова приказна медицина складалася з лікарень: в
Олександрії — на 30 ліжок, Бериславі — на 24, Бобринці — на 17, Ананьєві —
на 16, Дубоссарах — на 13 і в Очакові — на 10 ліжок [5, 724]. Головними
джерелами утримання цих лікарень були кошти міських управлінь, плата за
лікування заможних громадян, а також за нижчих військових чинів різних
відомств. У разі нестачі цих надходжень витрати покривав приказ зі своїх
коштів. Приказні лікарні слугували переважно інтересам міст та військового
відомства, сільські жителі в них майже не лікувалися. Цими лікарнями заві-
дували городові лікарі, які були в кожному повітовому і заштатному місті.
Також у кожному повіті був повітовий лікар, а при ньому один-два фельдшери
або лікарські учні і кожному місті — бабка-повитуха. Головним завданням
городових і повітових лікарів було виконання судово-медичних і медико-полі-
цейських обов’язків. Міський і повітовий медичний персонал підпорядковувався
Херсонській лікарській управі. У губернії всього було: лікарів — 20 (8 городо-
вих, 6 повітових і 6 при міських лікарнях), фельдшерів при міських лікарнях —
11, лікарських учнів — 9 (2 — при міських лікарях і 7 — при повітових),
повитух — 9 [6, 193, 195].
Слід зазначити, що Херсонська губернія, попри недоліки в організації
медичної допомоги, уже на початку свого існування посідала помітне місце в
медичній справі Російської імперії. Так, у розпорядженні Медичної колегії
імперії для виготовлення ліків знаходились (через лікарські управи) 4 бота-
нічних сади і 7 садових закладів, у тому числі один заклад — у Херсоні. Також у
Херсоні знаходився один з чотирьох заводів з виготовлення хірургічних інст-
рументів та перев’язувальних засобів [4, 135].
Характерним для Херсонської губернії було те, що у доземський період
медичну допомогу її населенню крім приказної медицини і медичного персоналу
лікарських управ надавали ще й медичні працівники різних категорій кількох
відомств: палати державних маєтностей, управління військових поселень та
попечительського комітету у справах іноземних поселенців Південної Росії [5,
718–724; 6, 195–197].
Відомство державного майна повинно було піклуватись наданням медич-
ної допомоги державним селянам, яких у Херсонській губернії налічувалось
більше 90 тис. (всього населення у Херсонській губернії було 1 083 000 душ
обох статей) [6]. Відомство не мало своїх лікарень у губернії. За всією медичною
справою цього відомства наглядав губернський лікар, також було ще два лікарі —
старший окружний лікар у Тирасполі і молодший окружний лікар у Ананьєві.
У волостях усіх повітів знаходились 9 приймальних покоїв, 14 фельдшерів та 10
віспощеплювачів. Покої утримувались натуральною повинністю, а вся медична
справа відомства — з коштів особливого громадського збору — по 2 коп. із
селянина.
Відомство управління військових поселень налічувало 275 тис. казенних
селян у 36 волостях Олександрійського, Єлизаветградського, Ананьївського і
Херсонського повітів. Усі волості цих повітів були розділені на три лікарські
Проблеми історії України ХІХ — початку ХХ ст. Розділ V
234
дільниці. Дільничні лікарі знаходились у посаді Нова Прага і містах Ново-
миргороді та Вознесенську. Також у відомстві працювали 36 фельдшерів (по
одному в кожній волості, де були військові поселення) і 147 віспощеплювачів.
Кожна волость мала приймальний покій на 4 ліжка, який знаходився або при
волосному правлінні, або в особливому будинку управління військового посе-
лення. Витрати на медицину цього відомства здійснювалися з мирських капі-
талів громад поселян.
Попечительський комітет у справах іноземних поселенців (їх у губернії
проживало 53 тис. чол.) і євреїв-землеробів (16 тис. чол.) завідував медичною
справою у 6 округах і 5 окремих колоніях Тираспольського, Одеського і Хер-
сонського повітів. Головний нагляд за медичною частиною здійснював коло-
ніальний лікар, який знаходився при попечительському комітеті в Одесі.
Безпосередній догляд за цією справою входив у обов’язок окружних і сільських
старшин. Лікарня у поселенців була тільки одна — у єврейській колонії Великий
Нагартав (Херсонський повіт). Тут знаходився і другий лікар попечительського
комітету. На утримання цієї лікарні євреї щорічно вносили 15-копійчаний збір з
душі, що давало їм право лікуватись безплатно, а інші хворі платили 70–80 коп.
за день лікування. Обов’язки фельдшерів у колоніях виконували віспощеп-
лювачі, їх було 30–32. Утримувались вони за рахунок громадських коштів.
Повитух не було, допомогу при пологах надавали письменні жінки-колоністки,
що навчались своєї справи одна в одної і мали спеціальні книги з малюнками
і описами пологів, утримувались вони коштом добровільних винагород від сім’ї
породіллі.
Для поміщицьких селян-кріпаків, яких у губернії нараховувалось більше
321 тис., не було ніякої медичної організації. Тільки деякі поміщики-одиночки
влаштовували у своїх маєтках невеличкі лікарні, наймали лікарів або фельд-
шерів та віспощеплювачів, що обслуговували і селян.
Єдиного медичного управління в губернії не було — усі відомства у
медичній справі діяли цілком самостійно, кожне на свій розсуд. «Исторический
очерк деятельности Херсонского Губернского Земства…» стосовно доземського
періоду також повідомляв: «Следует присовокупить, что заботы о принятии мер
при эпидемиях и вообще по охране народного здоровья были вверены еще
губернскому и уездным комитетам общественного здравия. Однако, для выпол-
нения намеченных санитарных задач комитеты не располагали положительно
никакими средствами. Единственными исполнителями их распоряжений и
постановлений являлись городовые и уездные врачи, обремененные… еще и
другими сложными обязанностями. Поэтому совершенно понятно, что сани-
тарная деятельность этих учреждений… сводилась по преимуществу к обшир-
ной бумажной переписке с различными инстанциями и выражалась почти
исключительно в представлении высшему начальству полугодовых отчетов» [7,
198]. Такий незадовільний стан охорони здоров’я сільського населення у
Російській імперії був повсюди, що підтверджував у свій час Медичний депар-
тамент: «…штатное число врачей не расчитывалось сообразно массе народо-
населения, а налагаемые на врачей обязанности — их физическим силам. Один и
Культурні та духовні аспекти Великої реформи Випуск ХVIII
235
тот же врач должен был исполнять в уезде все, что ему предпишут; средств к
исполнению предписанного не полагалось, содействия врачу почти никто не
оказывал, а ответственности и взысканию он подвергался» [8, 12].
На той період у губернії було всього 28 лікарів, переважна більшість з них
працювала у містах, а медичну допомогу безпосередньо селянам могли надавати
тільки 8 лікарів. Про них відомий земський лікар М.С. Уваров писав: «Врачи не
были врачевателями, да и не могли быть по своему ничтожному числу; они
были контролерами деятельности фельдшеров. По уездам они разъезжали ради
вскрытий и других судебно-медицинских целей, ради практики у помещиков и
ради надзора за фельдшерами. Весьма понятно, что это был призрачный конт-
роль» [5, 722]. Якщо із 102 фельдшерів усіх відомств вирахувати лікарських
учнів при лікарях та віспощеплювачів на фельдшерських посадах, то для губер-
нії залишався 61 практикуючий фельдшер; акушерок не було зовсім. Про фельд-
шерів того часу Херсонське повітове земство згадувало так: «Врачевание сель-
ского населения находилось таким образом всецело в руках фельдшеров или
чаще — производилось знахарями и бабками, уже без всякого отношения к
научной медицине. Фельдшера того времени, лишенные образования и специ-
альной подготовки, также были вполне невежественны в медицине» [9, 57].
Віспощеплювачами ставали місцеві сільські жителі: «Малограмотные и не под-
готовленные для этого дела, они действовали однако на своем медицинском
поприще самостоятельно и безконтрольно, прививая «с ручки на ручку» оспу и
вместе с нею разные заразные болезни» [9, 54]. Приймальні покої були у
жалюгідному стані. Лікарні налічували всього 180 ліжок, селяни їх боялись
і уникали. Ось як констатував Новоросійський и Бессарабський генерал-губер-
натор у своєму відношенні від 31 жовтня 1860 р. стосовно типової для Хер-
сонської губернії Дубоссарської лікарні: «Пользовавшихся в городской боль-
нице отправляли по выздоровлении в полицию для взыскания следуемых
приказу за лечение денег. Подобных лиц полиция задерживала до уплаты долга
приказу, или до представления благонадежного поручительства, или, наконец,
до окончания формального и присяжного удостоверения в действительной их
бедности. Таким образом, если получивший в больнице облегчение от болезни
не в состоянии был тотчас уплатить следуемых с него денег, то помощь,
оказанную ему в больнице, он покупал тягостным арестом в полиции в течении
нескольких дней, даже недель, до приискания поручителя или до окончания
следствия о его недостаточности» [7, 200]. А Херсонський губернатор Клушин,
який відвідав приказну Бериславську лікарню перед прийняттям її земством, так
описав побачене: «…больница содержится грязно, воздух невыносимо тяжел и
удушлив, белье на больных дурно вымыто и частью вовсе не мыто. Тюфяки
залежалые с перебитой соломой, пропитанные нечистотами, заражают воздух в
палатах. Нет внимания, ни сострадания к больным как от самого доктора, так и
от смотрителя вместе с фельдшерами» [9, 54].
Констатуючи в цілому незадовільний стан організації охорони здоров’я
населення у дореформений період, слід зазначити, що на момент утворення
земств у Херсонській губернії їм не довелося починати з нічого, адже на цей час
Проблеми історії України ХІХ — початку ХХ ст. Розділ V
236
все ж склалася деяка система медичної допомоги селянам, яка стала певним
підґрунтям для створення в подальшому нової, досить прогресивної земської
медицини. Розгалужена мережа хоч і небагатьох лікувальних закладів, розмі-
щений в усіх повітах різного ґатунку медичний персонал, деякий досвід
медичної діяльності кількох відомств дозволили земському самоуправлінню з
самого початку, при всій його критиці стану попередньої медичної справи, все ж
фактично визнати набуте приказною та відомчою медициною як позитив і на
певний початковий час навіть задовольнитися отриманим. У перший же рік
свого існування губернська земська управа у поданій доповіді запропонувала:
«принимая во внимание, что для повсеместного по губернии правильного уст-
ройства медицинской части потребовались бы от земства большие затраты,
можно ограничиться тем, что уже сделано в уездах» [5, 724].
___________________
1. Осипов Е.А., Куркин П.И., Попов И.В. Русская земская медицина. — М., 1899.
2. Полное собрание законов Российской империи. — СПб. — Т. ХХ. — № 14392.
3. Чистович Я. Очерки из истории русских медицинских учреждений XVIII столетия. —
СПб., 1870.
4. Мирский М.Б. Медицина России XVI–XIX веков. — М.: РОССПЭН, 1996.
5. Уваров М. Обзор состояния земской медицины в Херсонской губернии // Земская
медицина Херсонской губернии. — Херсон: Издание Губернской Земской Управы,
1888.
6. Кількість різних категорій населення Херсонської губернії взята з матеріалів Х
ревізії 1858 р., розміщених у кн.: Шмидт А. Материалы для географии и статистики
России, собранные офицерами генерального штаба. Херсонская губерния. — Ч. I. —
1863.
7. Исторический очерк деятельности Херсонского Губернского Земства за 1865–
1899 гг. Вып. II. — Херсон: Издание Херсонской Губернской Земской Управы, 1906.
8. Архив судебной медицины и общественной гигиены. — 1865. — № 2.
9. Деятельность земства в Херсонском уезде за 50-летие 1864–1913 гг. Составлено
земскими служащими под редакцией управы. — Б.м., Тип. преемн. О.Д. Ходу-
шиной, Б.г.
|