Політична і військова складові російської цензури під час війни 1812 р.
У статті розглянуто способи контролю імперської влади за ходом висвітлення у друкованих виданнях політичної та військової інформації щодо Наполеона та війни з Францією 1812 р., розкрито еволюцію підходів до її цензурування....
Збережено в:
| Дата: | 2013 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2013
|
| Назва видання: | Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/124010 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Політична і військова складові російської цензури під час війни 1812 р. / О.Ю. Кирієнко // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 21. — С. 62-67. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-124010 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1240102017-09-19T03:02:40Z Політична і військова складові російської цензури під час війни 1812 р. Кирієнко, О.Ю. Матеріали Міжнародної науково-методичної конференції "Вітчизняна війна 1812 р. і Україна: погляд крізь віки" Передумови, регіональні аспекти та наслідки Вітчизняної війни 1812 р. У статті розглянуто способи контролю імперської влади за ходом висвітлення у друкованих виданнях політичної та військової інформації щодо Наполеона та війни з Францією 1812 р., розкрито еволюцію підходів до її цензурування. В статье рассматриваются способы контроля имперского правительства за процессом освещения в печатных изданиях политической и военной информации о Наполеоне и войне с Францией 1812 г., раскрыта эволюция подходов к ее цензурной экспертизе. In the article the ways of the control of the imperial power of the progress of the coverage in the print editions of political and military information on Napoleon and the war with the French in 1812 was shown, the evolution of the approaches to the censoring was revealed. 2013 Article Політична і військова складові російської цензури під час війни 1812 р. / О.Ю. Кирієнко // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 21. — С. 62-67. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 2307-5791 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/124010 070.13 (477) uk Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Матеріали Міжнародної науково-методичної конференції "Вітчизняна війна 1812 р. і Україна: погляд крізь віки" Передумови, регіональні аспекти та наслідки Вітчизняної війни 1812 р. Матеріали Міжнародної науково-методичної конференції "Вітчизняна війна 1812 р. і Україна: погляд крізь віки" Передумови, регіональні аспекти та наслідки Вітчизняної війни 1812 р. |
| spellingShingle |
Матеріали Міжнародної науково-методичної конференції "Вітчизняна війна 1812 р. і Україна: погляд крізь віки" Передумови, регіональні аспекти та наслідки Вітчизняної війни 1812 р. Матеріали Міжнародної науково-методичної конференції "Вітчизняна війна 1812 р. і Україна: погляд крізь віки" Передумови, регіональні аспекти та наслідки Вітчизняної війни 1812 р. Кирієнко, О.Ю. Політична і військова складові російської цензури під час війни 1812 р. Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. |
| description |
У статті розглянуто способи контролю імперської влади за ходом
висвітлення у друкованих виданнях політичної та військової інформації щодо
Наполеона та війни з Францією 1812 р., розкрито еволюцію підходів до її
цензурування. |
| format |
Article |
| author |
Кирієнко, О.Ю. |
| author_facet |
Кирієнко, О.Ю. |
| author_sort |
Кирієнко, О.Ю. |
| title |
Політична і військова складові російської цензури під час війни 1812 р. |
| title_short |
Політична і військова складові російської цензури під час війни 1812 р. |
| title_full |
Політична і військова складові російської цензури під час війни 1812 р. |
| title_fullStr |
Політична і військова складові російської цензури під час війни 1812 р. |
| title_full_unstemmed |
Політична і військова складові російської цензури під час війни 1812 р. |
| title_sort |
політична і військова складові російської цензури під час війни 1812 р. |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Матеріали Міжнародної науково-методичної конференції "Вітчизняна війна 1812 р. і Україна: погляд крізь віки" Передумови, регіональні аспекти та наслідки Вітчизняної війни 1812 р. |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/124010 |
| citation_txt |
Політична і військова складові російської цензури під час війни 1812 р. / О.Ю. Кирієнко // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 21. — С. 62-67. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
| series |
Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. |
| work_keys_str_mv |
AT kiríênkooû polítičnaívíjsʹkovaskladovírosíjsʹkoícenzuripídčasvíjni1812r |
| first_indexed |
2025-07-09T00:42:15Z |
| last_indexed |
2025-07-09T00:42:15Z |
| _version_ |
1837127945223667712 |
| fulltext |
ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2013. Випуск 21
62
УДК 070.13 (477)
О.Ю. Кирієнко
(м. Київ)
ПОЛІТИЧНА І ВІЙСЬКОВА СКЛАДОВА РОСІЙСЬКОЇ ЦЕНЗУРИ
ПІД ЧАС ВІЙНИ 1812 р.
У статті розглянуто способи контролю імперської влади за ходом
висвітлення у друкованих виданнях політичної та військової інформації щодо
Наполеона та війни з Францією 1812 р., розкрито еволюцію підходів до її
цензурування.
Ключові слова: Війна 1812 р., цензура, військова цензура, Перший цензурний
статут, Наполеон І Бонапарт.
В статье рассматриваются способы контроля имперского правительства
за процессом освещения в печатных изданиях политической и военной ин-
формации о Наполеоне и войне с Францией 1812 г., раскрыта эволюция подходов
к ее цензурной экспертизе.
Ключевые слова: Война 1812 г., цензура, военная цензура, Первый цен-
зурный статут, Наполеон І Бонапарт.
In the article the ways of the control of the imperial power of the progress of the
coverage in the print editions of political and military information on Napoleon and
the war with the French in 1812 was shown, the evolution of the approaches to the
censoring was revealed.
Keywords: War of 1812, censorship, military censorship, the First censoring
articles of Association, Napoleon I Bonaparte.
У Російській імперії армія була однією зі складових автократичного ре-
жиму, тому формування позитивного іміджу цього інституту, захист авторитету
військових був ключовим завданням цензури. До того ж російська держава, яка
вела досить агресивну зовнішню політику і була учасником масштабних вій-
ськово-політичних конфліктів, намагалася впливати на характер висвітлення
подій, пов’язаних із військовим протистоянням, підтримувати патріотичні по-
чуття народу, не допускати появи інформації, яка б могла піддати сумніву міць
імперської армії, правильність політичного курсу.
Початок правління імператора Олександра І супроводжувався участю Росії в
антифранцузьких коаліціях, війною з Туреччиною 1806–1812 рр., зі Швецією
1808–1809 рр., тріумфом у Вітчизняній війні 1812 р. Ситуація вимагала забез-
печення ефективного контролю за інформацією з зон воєнних конфліктів.
Необхідно було дотримуватися режиму військової таємності, стримувати гро-
мадську думку й журналістику, які як камертон, відображали поразки й успіхи
Росії та її союзників у всіх військових баталіях. Механізмами виконання цих
© О.Ю. Кирієнко, 2013
Передумови, регіональні аспекти та наслідки Вітчизняної війни 1812 р.
63
завдань ставали загальна та військова цензура, перлюстрація приватної корес-
понденції.
Питання цензурного контролю у роки війни 1812 р. не отримало достатньо
повного висвітлення в історіографії. Лише побіжно воно розглядалося дорадян-
ськими вченими — К. Арсеньєвим, В. Сивковим, російськими сучасними вче-
ними — В. Жирковим, Д. Івановим1.
У Російський імперії на початку ХІХ ст. апарат цензури ще тільки набував
більш-менш оформлених рис. 9 червня 1804 р. імператор Олександр І затвердив
Перший цензурний статут. Згідно з цим статутом, цензурою повинні були
займатися цензурні комітети з професорів і магістрів при університетах на чолі з
Головним управлінням училищ при Міністерстві народної освіти. Основними
положеннями Першого цензурного статуту були такі: цензура має розглядати всі
книги, журнали, газети, які плануються до друку; вся друкована продукція, що
суперечить «просвещению ума и образования» повинна вилучатися; забороня-
лось видавати книги, які не пройшли цензурної комісії; продукція книговидання
не повинна містити «нічого проти закону Божого, правління, моралі та честі
когось з громадян»; цензорам необхідно було керуватися явним змістом тексту,
а не тлумачити його відповідно до своїх суб’єктивних поглядів2. Цей норма-
тивно-правовий акт не міг охопити всю сферу суспільних відносин, тому ви-
світлення більшості інформації, що стосувалася важливих міжнародних та внут-
рішньополітичних тем, регулювалася адміністративними рішеннями вищих
владних органів. Історик і сучасник царювання Олександра І М. Богданович
зазначав: «Умеренное направление нашего цензурного устава (1804 г.) было
изменено произвольным толкованием важнейших параграфов его»3.
Перший відхід від норм цензурного статуту відбувся вже у 1805 р., коли
Росія почала брати участь у антифранцузьких коаліціях. Необхідно було стри-
мувати російське суспільство у симпатіях до Франції та її культури. Тому книги
«Histoire de Bonaparte» та «Du commerce francais dans l’etat actuel de l’Europe»,
які фактично не містили ніяких порушень цензурних норм, за подачі Петербур-
зького генерал-губернатора Вязмітінова у 1807 р. були заборонені головним
цензурним органом і відразу ж вилучені поліцією з продажу. Цензурний орган у
своїй резолюції щодо першої книги зазначив: «Сочинитель этой книги от начала
до конца превозносит Бонапарта как некое божество, расточает ему самые
подлые ласкательства, представляет все его властолюбивые деяния в самом
благовидном виде; все его несправедливые присвоения и хищничества пред-
ставляет праведными и законными». У змісті другої книги цензори помітили:
«Порицание английского правительства, будто оно золотом своим подкупает
прочие европейские державы (а, следовательно, и Россию) к союзу против
Франции»; «будто Англия есть единственная причина всякой войны в Европе»4.
Після Тільзитського миру міжнародна ситуація змінилася, і до 1812 р. цен-
зура, навпаки, забороняла вітчизняним друкованим виданням критикувати та
висміювати Наполеона. Щодо причин такого крутого повороту у політиці та
цензурній стратегії влада воліла взагалі мовчати і спеціальними цензурними
розпорядженнями «тримала тишу» у суспільстві. У розпорядженні уряду попе-
ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2013. Випуск 21
64
чителям навчальних округів вказувалося аби «цензоры не пропускали никаких
артикулов, содержащих известия и рассуждения политические…, обо всем, каса-
ющемся правительства, можно писать только по воле самого правительства,
которому лучше известно, что и когда сообщить публике»5.
Окрім газет та журналів, що видавалися в Росії, піддані імперії могли перед-
плачувати закордонні періодичні видання (переглядалися спеціальною пошто-
вою цензурою). Протягом 1811–1812 рр., посилаючись на закордонну пресу, у
російському суспільстві почали говорити про наближення війни з Францією.
Частково таку інформацію почали поширювати і російські приватні періодичні
видання, які моніторили західну пресу та подавали коротенькі дайджести з
різних сфер життя Європи.
Ситуація викликала занепокоєння імперської влади, яка у квітні 1812 р. в
екстреному порядку забороняє приватним періодичним виданням передруко-
вувати із закордонних газет та журналів політичні статті і повідомлення щодо
Росії. Сучасники пригадували, що вітчизняні газети й напередодні нападу фран-
цузів продовжували прославляти Наполеона, писати про карнавал у Парижі,
маскарад у Тюльєрі, розлив Рейну. Невеликий прошарок російського суспіль-
ства все ж знав чи здогадувався про наближення війни з Францією, але
«печатного, — як відмітив сучасник, — от правительства почти ничего не
было»6.
Обрана імперським урядом тактика замовчування інформації про військові
приготування Франції проти Росії була пов’язана у першу чергу не з побою-
ванням викликати паніку серед населення (навпаки, можна було розігрівати
патріотичні почуття та ненависть до ворога), а з реальною небезпекою соці-
ального вибуху. Із запланованим походом Наполеона на Росію багато хто в цій
країні міг пов’язувати ліквідацію кріпосницького ладу, лібералізацію полі-
тичного життя, відновлення автономного устрою національних окраїн. Імпер-
ський уряд чітко розумів, що протистояти наполеонівській пропаганді дуже
важко. І кращий спосіб інформаційного протистояння французам — цензурний
контроль за друкованими виданнями, що поширюються на території Російської
імперії, недопущення появи в них повідомлень про майбутню невідворотну
війну.
Разом із цим європейські воєнні конфлікти початку ХІХ ст. усе більше
цікавили читаючу російську публіку не тільки у політичній, але й суто вій-
ськовій площині. У суспільстві назріла необхідність появи окремих рубрик у
вже існуючих періодичних виданнях, створення окремої спеціалізованої вій-
ськової преси. Тому, реагуючи на зростання кількості інформаційних повідом-
лень і статей у пресі про військові події початку ХІХ ст., появу у 1809 р.
приватних спеціалізованих періодичних видань військової тематики, імператор
Олександр І 20 серпня 1810 р. видає указ, згідно з яким при Артилерійському та
Інженерному департаментах Воєнного міністерства вводилися посади військо-
вих цензорів. Вони мали контролювати зміст приватних військових періодичних
видань7. Але поряд з інституалізацією окремого військово-цензурного органу
продовжував існувати, встановлений цензурним статутом 1804 р., подвійний
Передумови, регіональні аспекти та наслідки Вітчизняної війни 1812 р.
65
принцип цензури. Тобто після розгляду військовим цензором при Артилерій-
ському й Інженерному департаментах Воєнного міністерства періодичне видан-
ня направлялось на розгляд до відповідного цензурного комітету, який і при-
ймав остаточне рішення.
Війна з французами 1812 р. призвела до неабиякого патріотичного підйому,
що охопив широкі верстви тодішнього російського суспільства. Не залишились
осторонь цього процесу і видавці: з’являлися патріотичні вірші, засновувалися
патріотичні пропагандистські періодичні видання. Більшість тодішніх газет і
журналів, самі того не плануючи, стали інструментом урядової пропаганди, от-
римували державні дотації та нагороди. Охоплені патріотичним підйомом, вони,
без особливих на те вказівок влади, заповнили свої шпальти пропагандист-
ськими матеріалами і лише поверхневими повідомленнями про внутрішньо-
політичні події.
Пізніше самою імперською владою буде підсумовано, що в умовах пат-
ріотичного підйому 1812 р. цензура зовсім залишилася без роботи. Друковані
видання самі намагалися дотримуватися цензурних норм і всі свої зусилля
спрямовували на боротьбу з ворогом8. Насправді ж покірність преси була забез-
печена відсутністю можливостей самостійно отримувати оперативну інформа-
цію. Доводилося використовувати лише офіційні «сильно прикрашенные, пре-
ломленные сквозь призму воинственного патриотизма» повідомлення зі штабу
головнокомандувача. Так, протягом червня−липня 1812 р. преса отримала ін-
формацію тільки про перемоги і полонених французів, про відступ та його
причини не говорилося ні слова. Про втрати російських військ або нічого не
повідомлялося, або вони штучно занижувалися і подавалися у вражаючих
порівняннях (5 тис. французьких загиблих проти 600 росіян). Здача Смоленська
пояснювалася тільки тим, що він був охоплений полум’ям і що наші війська
зайняли позиції від Дніпра до Дорогобужа, про жителів же повідомлялося, що
вони «кілька днів до битви вийшли з міста»9.
Інформація з інших джерел (чутки, власні спостереження журналістів,
свідчення очевидців) через пильний цензурний контроль, особливо у Петербурзі
та інших містах країни, апріорі не могла потрапити на сторінки періодичних
видань. Влада боялася, що повідомлення про відступ російської армії можуть
загострити невдоволення політикою уряду й активізувати соціальні та сепара-
тистські рухи на окраїнах імперії.
Інформаційний вакуум мала заповнити пропагандистська продукція та
«Известия с армии», що виходили при штабі Кутузова. Ця газета й інші видання
похідної військової друкарні 1812 р. були єдиним видом друкованої продукції в
Росії, яка не піддавалася в той час офіційній цензурі і могла більш широко
оповіщати населення країни про становище на фронті10.
Отже, політична складова була фактично виключена з кола інтересів преси,
критика влади була неможливою як через цензурний контроль, так і недостатній
розвиток самої журналістики. На початок ХІХ ст. для її контролю ще не був
потрібний розгалужений цензурний апарат.
ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2013. Випуск 21
66
Окрім політичної складової та спрямування громадської думки і журна-
лістики у вигідному інтересам держави напрямі, необхідно було подбати про
дотримання режиму військової таємності. Слід було унеможливити збирання
ворогом оперативної військової інформації з друкованих видань Російської
імперії, передачу такої приватною кореспонденцією. Для цього були інститу-
алізовані військова цензура й таємна перлюстрація приватної кореспонденції
іноземців.
Франко-російська війна 1812 р. якісно не вплинула на правову регламен-
тацію військової цензури, але призвела до деякої структурної реорганізації.
У 1812 р. Артилерійський та Інженерний департаменти були об’єднані в єдиний
Воєнно-науковий комітет, в якому запроваджувалася посада військового цен-
зора, котрий мав забезпечувати цензурний контроль за змістом статей вій-
ськових видань. Зміст армійських друкованих видань контролював головно-
командувач армії, а військові повідомлення, які публікувались у центральній
пресі, цензурував сам імператор, залучаючи до цієї роботи також військового
міністра графа О. Аракчєєва11.
Ще до початку війни у 1811 р. при Міністерстві поліції була створена
Особлива канцелярія, яка видавала закордонні паспорти, реєструвала іноземців,
проводила цензурну ревізію приватної кореспонденції. Точні дані про об’єми
перлюстрованих епістоляріїв відсутні, але листування міністра внутрішніх справ
Козодавлева з вітебським губернатором, ген.-губернатором Петербурга Вязмі-
тіновим, імператором Олександром І протягом 1813 р. свідчили, що перлюст-
рація листів у роки Вітчизняної війни 1812 р. набула значного розмаху і
вважалася звичайним явищем12.
Таким чином, напередодні та у період війни 1812 р. за змістом періодичних
видань був установлений досить пильний цензурний контроль, що регламен-
тувався у своїй більшості окремими розпорядженнями вищих державних ор-
ганів. Влада намагалася обмежити потрапляння політичної та військової інфор-
мації на сторінки друкованих видань, не допустити її поширення у приватному
листуванні. Нею застосовувалася «тактика мовчання», заміщення інформацій-
ного вакууму про хід війни патріотичною та антинаполеонівською пропагандою.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
————————
1 Арсеньев К. Законодательство о печати / К.К. Арсеньев. — СПб., 1903. — 264 с.;
Жирков Г. История цензуры в России ХIХ–ХХ вв.: Учебн. пособие для студентов выс-
ших учебных заведений / Г.В. Жирков. — М., 2001. — 368 с.; Сивков К. Война и цензура /
К.В. Сивков // Отечественная война и русское общество. 1812−1912. Юбилейное изда-
ние. — Т. 7. — М., 1912. — 356 с.; Иванов Д. Формирование военной цензуры России
1810−1905 р.: автореф. дис. ... канд. ист. наук: 07.00.02. — М., 2000. — 20 с.
2 Жирков Г. Указ. соч. — С. 44.
3 Богданович М. История царствования императора Александра I и России в его
время: В 6 т. — Репринтное издание 1869–1871 гг. / М.И. Богданович. — СПб., 2008. —
Т. 5. — С. 193.
Передумови, регіональні аспекти та наслідки Вітчизняної війни 1812 р.
67
4 Сивков К. Указ. соч. — С. 232.
5 Там же. — С. 233.
6 Там же. — С. 233.
7 Иванов Д. Указ. соч. — С. 15.
8 Щебальский П. Исторические сведения о цензуре в России / П.К. Щебальский. —
СПб., 1862. — 76 с.
9 Сивков К. Указ. соч. — С. 234.
10 Волковский Н. История информационных войн. В 2 ч. / Н.Л. Волковский. — СПб.,
2003. — Ч. 1. — С. 149.
11 Сивков К. Указ. соч. — С. 234.
12 Смыкалин А. Перлюстрация корреспонденции и почтовая военная цензура в
России и СССР / А.С. Смыкалин. — СПб., 2008. — С. 48–49.
Стаття надійшла до редколегії 08.11.2012.
|