Праці Постійної комісії історично-географічного словника Української землі ВУАН — джерело написання «Історії міст і сіл України»

Праці Постійної комісії історично-географічного словника Української землі ВУАН — джерело написання «Історії міст і сіл України»

У статті досліджується діяльність «Постійної комісії історично-географічного словника Української землі», подана характеристика її друкованих праць.

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2010
1. Verfasser: Вербиленко, Г.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут історії України НАН України 2010
Schlagworte:
Історіографічні дослідження
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12417
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Праці Постійної комісії історично-географічного словника Української землі ВУАН — джерело написання «Історії міст і сіл України» / Г. Вербиленко // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2010. — Вип. 36. — С. 386-396. — Бібліогр.: 24 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-12417
record_format dspace
spelling irk-123456789-124172013-02-13T02:23:32Z Праці Постійної комісії історично-географічного словника Української землі ВУАН — джерело написання «Історії міст і сіл України» Вербиленко, Г. Історіографічні дослідження У статті досліджується діяльність «Постійної комісії історично-географічного словника Української землі», подана характеристика її друкованих праць. В статье исследуется деятельность «Постоянной комиссии историко-географического словника Украинской земли», дана характеристика ее печатных изданий. The paper investigates the activities of the Standing Committee of historical and geographical glossary Ukrainian land, the features of its own publications. 2010 Article Праці Постійної комісії історично-географічного словника Української землі ВУАН — джерело написання «Історії міст і сіл України» / Г. Вербиленко // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2010. — Вип. 36. — С. 386-396. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. XXXX-0012 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12417 uk Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Історіографічні дослідження
Історіографічні дослідження
spellingShingle Історіографічні дослідження
Історіографічні дослідження
Вербиленко, Г.
Праці Постійної комісії історично-географічного словника Української землі ВУАН — джерело написання «Історії міст і сіл України»
description У статті досліджується діяльність «Постійної комісії історично-географічного словника Української землі», подана характеристика її друкованих праць.
format Article
author Вербиленко, Г.
author_facet Вербиленко, Г.
author_sort Вербиленко, Г.
title Праці Постійної комісії історично-географічного словника Української землі ВУАН — джерело написання «Історії міст і сіл України»
title_short Праці Постійної комісії історично-географічного словника Української землі ВУАН — джерело написання «Історії міст і сіл України»
title_full Праці Постійної комісії історично-географічного словника Української землі ВУАН — джерело написання «Історії міст і сіл України»
title_fullStr Праці Постійної комісії історично-географічного словника Української землі ВУАН — джерело написання «Історії міст і сіл України»
title_full_unstemmed Праці Постійної комісії історично-географічного словника Української землі ВУАН — джерело написання «Історії міст і сіл України»
title_sort праці постійної комісії історично-географічного словника української землі вуан — джерело написання «історії міст і сіл україни»
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2010
topic_facet Історіографічні дослідження
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12417
citation_txt Праці Постійної комісії історично-географічного словника Української землі ВУАН — джерело написання «Історії міст і сіл України» / Г. Вербиленко // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2010. — Вип. 36. — С. 386-396. — Бібліогр.: 24 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT verbilenkog pracípostíjnoíkomísííístoričnogeografíčnogoslovnikaukraínsʹkoízemlívuandžerelonapisannâístoríímístísílukraíni
first_indexed 2025-07-02T14:32:34Z
last_indexed 2025-07-02T14:32:34Z
_version_ 1836546003446005760
fulltext ІСТОРІОГРАФІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ 386 Галина Вербиленко* Праці Постійної комісії історично-географічного словника Української землі ВУАН — джерело написання «Історії міст і сіл України» У статті досліджується діяльність «Постійної комісії історич- но-географічного словника Української землі», по- дана характеристика її друкованих праць. Ключові слова: словник, комісія, ВУАН, УАН, «Історія міст і сіл», Петро Тронько. 12 липня виповнюється 95 років видатному вченому, держав­ ному і громадському діячеві, академіку НАН України, Герою Ук­ раїни Петру Тимофійовичу Троньку. За своє плідне, активне жит­ тя, за роки подвижницької праці зроблено чимало задля збере­ ження історичної правди, українських святинь, розвитку істори­ ко­культурної  спадщини  України.  Це створення  Національного заповідника «Хортиця», музею архітектури і побуту «Пирогове», відтворення  Успенського  та  Михайлівського Золотоверхого  со­ борів,  відродження  Національної  спілки  краєзнавців  України. Чільне місце, безумовно, належить виданню 26­ти томної «Історії міст і сіл Української РСР»1. 35 років минуло з дня виходу останнього тому «Історія міст і сіл. Кримська область». Робота над виданням тривала 12 років. Це  досить невеликий  термін  для  такого масштабного  проекту. При безпосередньому керівництві голови Головної редакційної колегії П. Т. Тронька в цій роботі були задіяні академічні інсти­ туції, Міністерства  і відомства, обласні редколегії, багатотисяч­ ний авторський колектив2. З набуттям незалежності України постало питання про вив­ чення  нових  сторінок  історії.  Через  вивчення минувшини  кож­ * Вербиленко Г.А. — науковий співробітник Інституту історії НАН України. 1 Докладніше дів: Що ми залишимо нащадкам?: Зб. матер. і док. про держ., громад. діяльн. та наук. роботу акад. НАН України, Героя України Петра Тимофійовича Тронька / За ред. акад. НАН України В. А. Смолія. – К., 2008. 2 Див: Тронько П. Історія міст і сіл України в контексті регіональних дослід­ жень. Досвід, проблеми, перспективи – К., 2001. Праці Постійної комісії іст.-географ. словника ... 387 ного  регіону, міста,  містечка  необхідно  подбати  про  створення правдивого, «без купюр», літопису рідної землі. У розпорядженні Президента України від 19 листопада 2000 р. «Про забезпечення комплексного розвитку малих міст України» Кабінету Міністрів України доручено «забезпечити підготовку за участю Національної Академії наук України дослідження і видан­ ня енциклопедичного збірника «Історії міст і сіл» у новій редакції. Адже, як зазначав П. Т. Тронько: «В попередньому виданні, на жаль, є недоліки, що при- таманні були в той час всій історичній науці. Не завжди ми вміли уникати в книгах схематизму, одноманітності, за- гальних декларативних фраз, зробити належний правди- вий науковий аналіз і узагальнення. Мало місце лакування дійсності,пропуски «незручних» з ідеологічного погляду сю- жетів, фактичні помилки»3. Підготовка нового  видання  «Історії міст  і  сіл потребує  вив­ чення і використання всіх доступних джерел. Розглянемо  одне  з  важливих  джерел,  яке  містить  багатий фактичний  і  статистичний  матеріал  з  історії  регіонів,  окремих населених пунктів України. Це праці Постійної комісії історично­ географічного словника Української землі, яка однією з перших в Українській академії наук розпочала регіональні дослідження. Слід зазначити, що значна увага історико­регіональним дос­ лідженням приділялася академічною наукою з перших днів існу­ вання  Української  академії  наук.  Зокрема,  працюючи  над  зако­ нопроектом  про  організацію  історично­філологічного  відділу УАН, Д. І. Багалій, А. Ю. Кримський, Г. Г. Павлуцький, Є. К. Тимчен­ ко у записці від 10 серпня 1918 р. пропонували утворити при ка­ федрі географії й етнографії України Постійну комісію для скла­ дання історично­географічного словника. «Беручи також на увагу, — відзначали вчені, — що тільки на історично-географічному ґрунті можна будувати істо- рію українського народу, необхідно закласти при цій ка- федрі особливу Постійну комісію для складання історич- но-географічного словника української землі в усіх її ме- жах та за всі часи існування України […]. До цього треба додати, що історично-географічний словник України по- 3 Тронько П. Історія міст і сіл України в контексті ... – С. 22. 388 Галина Вербиленко чав складати у Києві ще небіжчик проф. В. Б.Антонович, який заводив ще на картки всі звістки, котрі йому трапля- лися по джерелах про міста і всякі оселі»4. Створений ще у 1870­х рр. за участю В. Б. Антоновича гурток укладачів історико­географічного словника Української землі в її етнографічних межах мав  на меті  скласти довідник  українських земель, з описом історії міст, сіл, повітів, тощо, при цьому передба­ чав охопити всі території, на яких проживали українці, аж до Сибі- ру і Далекого Сходу. Оскільки за життя В. Б. Антоновича заверши­ ти цю  роботу не вдалося, К. Мельник­Антонович та  І. Каманін у 1910 р. опублікували бібліографічний реєстр зібраних матеріалів під назвою «Список материалов для составления историко­геогра­ фического словаря». Адже, за спогадами К. Мельник­Антонович, «за 20 з лишком літ зібрано й систематизовано силу мате- ріалу до всіх українських губерній, повітів, округ, комітатів»5. Розпочаті гуртківцями В. Антоновича дослідження продовжи­ ла створена в структурі УАН комісія для видання історично­гео­ графічного словника української землі. 16  грудня  1918 р.  голова  І  історично­філологічного  відділу академік  Д. І. Багалій  доповідав  на Спільному  зібранні УАН  про заснування комісії  історико­географічного  словника6.  Її очолив академік Д. І. Багалій, але її фактичним керівником комісії — ди­ ректором з правами дійсного академіка історично­філологічного відділу став професор О. С. Грушевський. Комісія розпочала роботу на матеріалах, зібраних УНТ під ке­ рівництвом професора В. Б. Антоновича7 .  Її планами передбача­ лося видати словник в кількох томах.  Співробітники Комісії,  за якими були закріплені конкретні регіони збирали як друковані, так і архівні матеріали історично­географічного змісту, які фіксу­ валися на відповідних картках. Крім того, вони готували статті словникового типу. Протягом  1919–1924 рр. комісія  зусиллями 4 Історія Академії наук України 1918–1923. Док. і матер. К., 1993. – С.  19. 5 Мельник-Антонович К.М. До видання І тому творів В. Антоновича //Анто­ нович В. Твори. – Т. 1. – С. VІІІ–ІХ. 6 Історія Академії наук України 1918–1923. – С. 201. 7 Там само. Праці Постійної комісії іст.-географ. словника ... 389 штатних  і  позаштатних  працівників  провела  значну  роботу  по опрацюванню  матеріалів  про  Полтавщину,  Остерський та  Кро­ левецький повіти  на Чернігівщині,  Холмщину, Галичину, підго­ тувала ряд статей про населені пункти. Протягом 1927–1931 рр. комісія видала чотири томи Історич­ но­географічного  збірника.  Було  підготовлено  ще чотири томи та кілька монографій, які так і не були видані. Не побачив світ і сам «Словник». Безумовний  інтерес  для  розуміння  наукової  спрямованості діяльності Комісії  становить  аналіз  опублікованих  нею  дослід­ жень.  Переважна кількість  статей у  збірниках стосувалась XVI– XVIII ст.: історії окремих регіонів, як досліджень політично нейт­ ральних. Щодо тематики, то в збірниках досліджувалися окремі історико­географічні  регіони, населені  пункти  (містечка,  села), окремі види господарської діяльності та  ін. Друкувалися статті про селянські виступи, становище робітників на державних і при­ ватних  підприємствах.  Часом  друкувалися  частини  наукових праць8.  Як  правило,  статті  написані  з  використанням  значної кількості джерел, як опублікованих, так і архівних. Характерною особливістю публікацій можна вважати те, що в них, як правило, переважає  фактичний  матеріал  —  детальне  фіксування  явищ, подій без належного узагальнення. Частина статей у збірниках присвячена історично­географіч­ ним описам окремих регіонів. Йдеться, зокрема, про Звенигород­ щину,  Чернігівщину,  Переяславщину,  Київщину,  Балтщину,  По­ ділля, Харківщину. Досліджують автори і історію окремих міст і сіл. В збірниках є дописи про Бориспіль, Васильків, Стародуб, Ніко­ поль,  села  Ядлівку  на  Переяславщині,  Романівку  на  Київщині, Суличівку на Чернігівщині. Крім того, відомості про окремі міста і села містяться в дописах про регіони. Так, зокрема, в статті Ми­ хайла Карачківського «Матеріали до історії міст на Поділлі нап­ рикінці  XVIII  віку»9,  наводяться  описи  міст  Балти,  Брацлава, 8 Тищенко Микола. Форпости, митниці та карантини на західньому погра­ ниччю, в зв’язку з зовнішньою торговлею України в XVIII в. // Історично­ географічний  збірник.  Т. 4.,  –  К.,  1931.  –  С. 37–107.  Виноградський Ю.  До історії колонізації середньої Чернігівщини. Там само. – С. 109–143. 9 Історично­географічний збірник. Т. 4. – К., 1931. – С. 161–187. 390 Галина Вербиленко Вінниці, Літина, Летичева, Могилева, Проскурова10. Планами ро­ боти Комісії передбачалося дослідження питань історії заселення України. Цій тематиці, дослідники приділяли значну увагу. В стат­ тях процес заселення позначався терміном «колонізація» і аналі­ зувався детально з урахуванням напрямів колонізації, зумовле­ них як історичними подіями, так і господарськими мотивами. Важливого значення в аналізі процесу заселення різних регіо­ нів України, дослідники надавали фольклору. Вивчаючи варіан­ ти казок,  легенд, переказів  тощо в  різних  регіонах,  дослідники робили відповідні висновки про міграційний рух населення, про єдність регіонів. Вони називають легенди, перекази «однією з не­ видних ниток, що пов’язувала різні регіони»11. Зокрема, в статті Ю. Виноградського йдеться про Чернігівщину, Київщину, Звени­ городщину, Галичину, Наддніпрянщину12. Процеси  заселення  території  та  міграційні  потоки  автори прослідковують, порівнюючи та співставляючи назви річок і на­ селених пунктів. Якщо Чернігівщина на підставі аналізу археологічних знахі­ док описувалась дослідниками починаючи з часів палеоліту, то Звенигородщина — з літописних джерел XIV в., в яких вона фігу­ рує.  Простежуючи  міграційний  рух  населення,  автори  основну увагу звертали на сприятливі природні умови, які приваблюва­ ли людність. Йшлося про полювання, рибальство, бортництво. Цікавий матеріал наводять автори про «колонізаційну діяль­ ність» землевласників і монастирів, які «певними полегкостями» заохочували людей осідати на постійне життя13. Рядом дописів представлена історія окремих міст і сіл. Основ­ ним джерелом цих статей був «Рум’янцевський Опис». Саме тому в них подано великий обсяг емпіричного матеріалу, зібрати який поодиноким дослідникам в короткий термін практично неможли­ во. Проте ці досліди часто доповнювалися архівними джерелами 10 Назви міст подано за текстом статті. 11 Виноградський Ю. До історії колонізації середньої Чернігівщини // Істо­ рично­географічний збірник. Т. 3. – К., 1929. – С. 210. 12 Там само. 13 Див. Юркевич В. Звенигородщина в XV–XVI вв. // Історично­географічний збірник. Т. 3. – К., 1927. – С. 19. Праці Постійної комісії іст.-географ. словника ... 391 та  друкованими матеріалами,  в яких  або роз’яснювалися  певні положення, або наводилися інші трактування подій і явищ. С. Шамрай, який опублікував дві статті про місто Бориспіль, до- повнив дослідження полемікою, що точилася  з приводу сумлін­ ності, а, отже, й достовірності відомостей, які містять 219, 220 томи «Рум’янцівського Опису» «Опись Малоросійського Кіевского пол­ ку сотеному местечку Борисполь учинення […] 1766 году»14. Автор- простежив історію міста, аналізував адміністративний устрій пе­ реважно за козацьких часів, міській Магдебурзький устрій після Хмельниччини, економічний стан різних соціальних груп міста. Той же автор дослідив історію Василькова за період ІХ–ХVIII ст. Він  навів  цікаві  відомості  щодо виникнення  Василькова  і  його назви. «За найдавніших часів, — пише автор, — торговельний і оборонний пункт, у литовсько-польську добу монастирське місто й важливий укріплений пункт проти татар, — нарешті у XVIII ст. одночасно й торговельний і укріплений пункт і ад- міністративна одиниця»15. Посилаючись на археологічні джерела і численні друковані праці, автор довів, що Васильків заснував Володимир Київській і назвав його на честь свого християнського імені Василевим. Першу звіст­ ку про місто, наголосив автор, знаходимо в літописах р. 996. Слід зазначити, що  крім  «Рум’янцівського Опису», автор використав значну кількість джерел. Це і літописи, і праці українських, росій­ ських і польських істориків, архівні матеріали. На цій багатій дже­ рельній базі вивчена історія м. Василькова, його занепади, руй­ нації, піднесення і подано детальний опис життя і господарської діяльності у  XVIII ст.  Зовсім  інший  характер  має  допис  Ол. Гру­ шевської «З минулого м. Стародуба». Історію. М. Стародуба вона досліджує за матеріалами збірки «фамільних документів» стар­ шинського роду Скорупів. Автор ставила завдання з’ясувати пе­ редумови  зміцнення  старшинського  елементу  в  економічному житті  за  часів  Гетьманщини  XVII–  XVIII ст.  Аналіз  економічної діяльності  цього  роду,  зростання  його  маєтностей  за  рахунок 14 Шамрай С. Місто Бориспіль у XVIII в. // Історично­географічний збірник. Т. 2.–  К., 1928. – С. 35–38. 15 Шамрай  С.  Місто  Васильків  (ІХ–ХVIII вв.  )  //  Історично­географічний збірник. Т. 3. – С. 33. 392 Галина Вербиленко купівлі  і  переважно, за борги, автор підтвердила  архівними до­ кументами, а саме борговими зобов’язаннями16. В статті М. Карачківського «Матеріали до  історії міст на По­ діллі наприкінці XVIII віку» публікувалися матеріали камераль­ них і топографічних описів кінця XVIII – поч. ХІХ ст. за наступною структурою: географічне розташування міста, великі будівлі, цер­ кви,  панські двори,  магістрати,  єврейські  школи,  лазні,  аптеки, промислові підприємства, крамниці, кількість міської  людності та її заняття. Є в дописах і попередня історія міст, яка представ­ лена за тією ж схемою. Цікавим  і  змістовним  є  допис  Г. Шапошнікова  «Як  виникло місто Никопіль». Відповідь на це питання автор дав, дослідивши велику кількість джерел — народні перекази, літературні праці і архівні документи17. Стаття заслуговує на увагу з двох позицій. Перш за все, йдеться про значну джерельну базу, що само по собі становить  певний  історичний  інтерес.  По­друге  —  автор  саму історію міста розглядав на тлі історії держави. Йдеться про відно­ сини запорожців з російським урядом, всебічний розвиток тор­ говельних відносин, російсько­турецьку війну та ін. Стаття вже згадуваного автора С. Шамрая «Містечко Трипілля на Київщині», присвячена не стільки заснуванню, як історії Три­ пілля. Починав автор з послання на статтю В. Г. Ласкоронського про Трипілля 1906 р. Загалом позитивно оцінюючи її, він проте наго­ лосив,  що  стаття  неповна,  адже  основна  увага  зосереджена  на князівській добі в історії міста і майже не йдеться про XVII– XVIII ст. Поміж тим автор досліджував історію Трипілля за археологічни­ ми знахідками, літературними джерелами, літописами та архів­ ними матеріалами. Тут знов слід наголосити, що джерельна база праці ґрунтовна. Саме тому історія містечка представлена як до­ кументальний допис. Вигідне географічне положення «на круто­ му мисі над Дніпром»18 забезпечило Трипіллю низку переваг для 16 Грушевська Ол.Ол.  З  минулого  м.  Стародуба.  Додаток  //  Історично­гео­ графічні збірник. Т. 3. – К., 1929. – С. 141–147. 17 Шапошников  Г.  Як  виникло  місто  Никопіль  //  Історично­географічний збірник. Т. 4. – К., 1931. – С. 190. 18 Шамрай  С.  Містечко  Трипілля  на  Київщині  //  Історично­географічний збірник. Т. 4. – К., 1931. – С. 10. Праці Постійної комісії іст.-географ. словника ... 393 зростання  і  розвитку.  Це  і  торговельний  форпост  на  великому водному шляху «із Варяг в Греки» і відповідний розвиток реме­ сел, зокрема гончарного, це і військово­стратегічний форпост. За умов відсутності постійних князівських волостей «Трипілля — наголошує автор, — чи саме, чи на чолі ще кількох міст досить часто, особливо в другій половині ХІІ ст., було княжим столом для різних другорядних князів»19. Разом з тим, це був період боротьби князів за Трипілля. Його по­ дальша історія — це калейдоскоп історичних подій. Іноземні нава­ ли, перехід в литовське, польське, козацьке, російське володіння і відповідна зміна власників негативно позначились на становищі мешканців.  Конфлікти  в  Трипіллі,  доводить  автор,  тривали  аж до 1780 р., що зумовлювалося його стратегічним положенням. В збірниках є декілька дописів про села. Так, в статті В. Юрке­ вича  «Романівка  на  Київщині» представлена  історія села  XVII– XVIII ст. переважно через зміну його власників. В дописі абсолют­ но відсутні  посилання, що  взагалі  не  характерно  для  збірника. Аналогічна  стаття О. Грушевського  «Суличівка  на  Чернігівщині XVII– XVIII ст.», проте в ній є посилання на «Рум’янцівський Опис» та архівні матеріали. Стаття  І. Бойка  «Село  Ядлівка  на  Переяславщині  у  XVIII в.» представлена в схемі притаманній збірнику. Висвітливши геогра­ фічне положення села, його історію за часів Гетьманщини, автор за «Рум’янцівським Описом» наводить дані про соціальний склад села та забезпеченість різних станів землею, худобою тощо. Серія статей в збірниках присвячена питанням оборони при­ кордонних місцевостей, замків і відповідно, стану їх мешканців. Людність прикордонних зон, яка постійно перебувала під загро­ зою нападів татарських загонів і, навіть,  їх проривів через при­ кордонну лінію, повинна була весь час дбати про оборону замків. Адже замкові та міські укріплення забезпечували захист як міщан, так і мешканців околиць. Цінним джерелом для дослідників слугували матеріали люст­ рацій замків XV–XVI ст. Автори статей звертали увагу на дві сто­ рони змісту питань, які піднімались в люстраціях. Це, перед усім, стан  прикордонної  лінії,  її  обороноздатність,  забезпеченість 19 Шамрай С. Містечко Трипілля на Київщині. – С.11. 394 Галина Вербиленко замків військовим знаряддям і матеріальними запасами на випа­ док облоги. По­друге — це соціальний стан місцевої людності, яка забезпечувала утримання замків у належному стані. В статтях О. Грушевського значна увага приділена, як безпо­ середньо питанню оборони замків, так і соціальному стану меш­ канців. В дописі «До історії сторожі в замках XV в.» детально про­ аналізовані характер, організація оборони, її особливості в різних замках. Автор чітко визначив види, напрями сторожі, її обов’язки, практику утримання. О. Грушевський акцентував увагу, що проб­ лема оборони викликала турботу не лише адміністрації, а й насе­ лення. Окремі верстви населення, які зверталися із скаргами до адміністрації, ревізорів з приводу недоліків оборони, несправед­ ливих рішень адміністрації, разом з тим висловлювали не лише зауваження а й надавали корисні поради «про стан сторожі, про недогляди в цій справі, про можливість поліпшення»20. Безумовний інтерес становлять публікації з економічних пи­ тань.  М. Тищенко  опублікував  статтю  «Нариси  історії  торгівлі Лівобережної України з Кримом у XVIII ст.». Праця, як засвідчив автор, становила лише частину праці про зарубіжну торгівлю Ук­ раїни у XVIII ст. Розвиток торгівлі автор дослідив детально. Він розкрив при­ чини послаблення торговельних відносин між Лівобережною Ук­ раїною і Кримом у XVIII ст. порівняно з попередніми століттями. Це й російсько­турецька війна 1736–39 рр. і система наказів росій­ ського уряду щодо регулювання торговельних відносин. Це нака­ зи про заборону вивозу з України ряду товарів, фактично найбільш експортоспроможних,  про  вивіз  товарів  за  кордон  лише  через російські північні порти, заборону вивозити золоті і срібні гроші. Проте, як пише автор, — «не зважаючи на все це, торгівля Ліво­ бережної  України  з  Кримом  не  поривалася»21.  Він  дослідив  ос­ новні торгові шляхи, торгові центри, виявив перелік товарів як експортованих, так і  імпортованих, висвітлив еволюцію форму­ вання митних зборів і їх роль в торгівлі тощо. 20 Грушевський О. До історії сторожі в замках XVI в. // Історично­географіч­ ний збірник. Т. 4. – К., 1931. – С. 1. 21 Тищенко  М.  Нариси  історії  торгівлі  Лівобережної  України  з  Кримом  у XVIII ст. // Історично­географічний збірник. Т. 2. – К., 1928. – С. 87. Праці Постійної комісії іст.-географ. словника ... 395 Цікавою в дописі є інформація про початок формування офі­ ційних торгових відносин з зарубіжними країнами. Йдеться, зок­ рема, про торгову угоду між полтавським купецтвом і голландсь­ кою кампанією 1740 р. В статті «Форпости, митниці та карантини на західному погра­ ниччю в зв’язку з зовнішньою торгівлею України в XVIII в.» розпи­ сана географія  торговельних відносин та детально  проаналізо­ вано рух товарів через митниці. В обох статтях присутня солідна джерельна база. Зверталися дослідники і до селянського питання. Так, С. Шам­ рай в статті «Вінницьке селянство 1840 р.» писав про селянські заворушення, викликані нестерпними умовами життя і праці се­ лянства. З  допису  О. О. Грушевської  «З  історії  кріпацтва  в XVIII в.  на Гетьманщині», ми  дізнаємося про  практику продажу  смоленсь­ кими поміщиками кріпаків на Гетьманщині, куди вони приїзди­ ли за дешевим хлібом22. Не поминули в збірниках і «робітниче» питання. В статті П. Не­ чипоренка «Умови робітничої праці на Батуринських та Глухівсь­ ких “національних строєніях”» йдеться фактично не про найма­ ну робочу силу, а про відбування примусової «державно­громад­ ської повинності». Автор дослідив умови праці на будівництві в Батурині і Глухові, яке було розпочате за царським указом здобу­ тим «променієм малоросійських депутатов 1748 г.»23. Написана за  архівними матеріалами  стаття містила  деталь­ не висвітлення організації праці  на будівництві,  умови життя  і праці робітників, часткову оплату праці. Автор зробив висновок, що XVIII в. в Україні — це доба запровадження кріпацької системи, «і таке з’явище, як масова мобілізація вільної людності, тільки всебічно сприяла запровадженню цієї кріпацької системи, проторювало для неї шлях»24. 22 Грушевська Ол. З історії кріпацтва в XVIII в. на Гетьманщині // Історично­ географічний збірник. Т. 1. – К., 1927. – С. 121. 23 Нечипоренко П. Умови робітничої праці на Батуринських та Глухівських «національних строєніях» // Історично­географічний збірник. Т. 1. – К., 1927. – С. 121. 24 Там само. – С. 134. 396 Галина Вербиленко В статті М. Тищенка «Суконна фабрика київського «Приказа общественного  призрения» досліджено  питання організації  су­ конних фабрик за ініціативою російського уряду у зв’язку із зрос­ танням потреб на сукно для російської армії. Йдеться про к. XVIII – поч. ХІХ ст. Значний інтерес становить стаття С. Шамрая «До історії Київ­ ської сотні Київського полку». В статті на значному літературному і архівному матеріалі висвітлена історія Київської сотні Київсь­ кого полку, яка після Хмельниччини по сідала територію на пра­ вому березі Дніпра і за яку вперто боролися і Росія і Польща. Таким чином, використавши величезний пласт напрацьова­ ного матеріалу, можливо і необхідно розпочати підготовку ново­ го видання «Історії міст і сіл України», яке, безумовно, має стати важливим етапом і могутнім поштовхом у розвитку регіональної історії. В статье исследуется деятельность «Постоянной комиссии историко-географического словника Украинской земли», дана характеристика ее печатных изданий. Ключевые слова: словарь, комиссия, ВУАН, УАН, «история городов и сел», Петр Тронько. The paper investigates the activities of the Standing Committee of historical and geographical glossary Ukrainian land, the features of its own publications. Key words: vocabulary, the commission, Ukrainian Academy of Science, «The History of Cities and Villages», Peter Tronko.

Ähnliche Einträge