Проблеми влади в європейській консервативній політичній традиції і Конституції Пилипа Орлика

Проблеми влади в європейській консервативній політичній традиції і Конституції Пилипа Орлика

У статті автором здійснена спроба вдатися до аналізу проблем виконавчої влади в контексті європейської консервативної політичної традиції і Конституції Пилипа Орлика....

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2010
Автор: Радько, П.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2010
Теми:
Студії з історії України
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12418
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Проблеми влади в європейській консервативній політичній традиції і Конституції Пилипа Орлика / П. Радько // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2010. — Вип. 36. — С. 371-384. — Бібліогр.: 49 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-12418
record_format dspace
spelling irk-123456789-124182013-02-13T02:23:33Z Проблеми влади в європейській консервативній політичній традиції і Конституції Пилипа Орлика Радько, П. Студії з історії України У статті автором здійснена спроба вдатися до аналізу проблем виконавчої влади в контексті європейської консервативної політичної традиції і Конституції Пилипа Орлика. В статье автором осуществлена попытка прибегнуть к анализу проблем исполнительной власти в контексте европейской консервативной политической традиции и Конституции Филиппа Орлика. In the article an author is carry out an attempt to resort to the analysis of problems of executive power in the context of European conservative political tradition and Constitution of Filippa Orlika in the first time. 2010 Article Проблеми влади в європейській консервативній політичній традиції і Конституції Пилипа Орлика / П. Радько // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2010. — Вип. 36. — С. 371-384. — Бібліогр.: 49 назв. — укр. XXXX-0012 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12418 uk Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Студії з історії України
Студії з історії України
spellingShingle Студії з історії України
Студії з історії України
Радько, П.
Проблеми влади в європейській консервативній політичній традиції і Конституції Пилипа Орлика
description У статті автором здійснена спроба вдатися до аналізу проблем виконавчої влади в контексті європейської консервативної політичної традиції і Конституції Пилипа Орлика.
format Article
author Радько, П.
author_facet Радько, П.
author_sort Радько, П.
title Проблеми влади в європейській консервативній політичній традиції і Конституції Пилипа Орлика
title_short Проблеми влади в європейській консервативній політичній традиції і Конституції Пилипа Орлика
title_full Проблеми влади в європейській консервативній політичній традиції і Конституції Пилипа Орлика
title_fullStr Проблеми влади в європейській консервативній політичній традиції і Конституції Пилипа Орлика
title_full_unstemmed Проблеми влади в європейській консервативній політичній традиції і Конституції Пилипа Орлика
title_sort проблеми влади в європейській консервативній політичній традиції і конституції пилипа орлика
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2010
topic_facet Студії з історії України
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12418
citation_txt Проблеми влади в європейській консервативній політичній традиції і Конституції Пилипа Орлика / П. Радько // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2010. — Вип. 36. — С. 371-384. — Бібліогр.: 49 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT radʹkop problemivladivêvropejsʹkíjkonservativníjpolítičníjtradicíííkonstitucíípilipaorlika
first_indexed 2025-07-02T14:32:36Z
last_indexed 2025-07-02T14:32:36Z
_version_ 1836546006428155904
fulltext Проблеми влади в європейській консервативній політ. традиції... 371 Петро Радько* Проблеми влади в європейській консервативній політичній традиції і Конституції Пилипа Орлика У статті автором здійснена спроба вдатися до аналізу проб- лем виконавчої влади в контексті європейської кон- сервативної політичної традиції і Конституції Пилипа Орлика. Ключові слова: Конституція Пилипа Орлика, влада, консер- ватизм, розподіл влади, координація влади, делегу- вання влади, координація влади, субординація вла- ди, участь у владі. Сьогодні  для українського  суспільства характерно  якомога краще зрозуміти національні проблеми, знайти шляхи їх вирішен­ ня, корелюючи їх з обов’язками членів світової спільноти. Для ха­ рактеристики ситуації України у контексті прагнення європейсь­ кого виміру доречне висловлювання М. Тетчер: «Наше чуття історії прищеплює нам обережність і смирення». Ми усвідомлюємо, що різні національні традиції, різний досвід і релігійні цінності можуть вплинути на соціально­політичні та економічні розв’язки. Доцільно враховувати, що є не тільки певні людські  та  матеріальні  потреби,  цінності,  а  й  права  людини,  її гідність,  свобода  від  страху.  Ці  права  необхідно  утверджувати всюди, але що далі ми відходимо від цих фундаментальних основ lishing the National commission for return the lost cul- tural values to Ukraine and it’s reorganizing into the State Control Service for supervising the displacement of the cultural values over the state border of Ukraine. Key words: Ukraine, state policy, state institutions, lost cultural values, retrieval and return of the cultural values, res- titution. * Радько П.Т. — кандидат історичних наук, доцент Полтавського національ­ ного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка. 1 Тетчер М. Виміри консерватизму // Консерватизм: Антологія. 2­ге вид. / Упо­ ряд.: О. Проценко, В. Лісовий. – К.: ВД «Простір», «Смолоскип», 2008. – С. 27. 372 Петро Радько до політичних та економічних заходів, то почуваємося менш ком­ петентними зробити щось  більше,  ніж просто визнати успіх чи невдачу. У  працях  українських  дослідників  О. Апанович,  І. Борщака, М. Василенка, М. Костомарова, Б. Крупницького, О. Пріцака, В. Різ­ ниченка,  В. Ульяновського  глибоко  з’ясовано зміст  Конституції Пилипа Орлика як важливого політико­правового документу ук­ раїнської політичної думки початку ХVІІІ ст. Мета публікації полягає в тому, щоб на основі європейської політичної традиції розкрити основні принципи діяльності вико­ навчої влади, і проаналізувати наскільки цей досвід узгоджується з основними ідеями та принципами викладеними й обгрунтова­ ними у першій українській Конституції Пилипа Орлика. Основним завданням  даної  статті став аналіз базових засад європейської теорії і практики консервативної політики, їх спів­ звучність із ідеями та принципами Конституції Пилипа Орлика, їх практичне значення для сучасного українського державотвор­ чого процесу. Сьогодні актуальним є завдання — гарантувати сильну урядо­ ву владу для стримування антиправних виявів людської слабкос­ ті,  але  водночас влада  повинна забезпечити  умови,  щоб  кожна людина або група людей не були наділені необмеженою політич­ ною владою. Впродовж століть ця проблема була болісною спра­ вою і для України. Практично немає проблем зі встановленням чи то авторитаристського ідеалу сильного правління, чи то про­ тилежного, лібертаристського ідеалу повної свободи. Для нашого суспільства сьогодні існує дилема: сильне президентське чи пар­ ламентське урядове правління? Утім, значною проблемою є вста­ новлення системи управління, спроможної забезпечити як поря­ док, так і свободу, і як зазначав Е. Берк, «щоб сполучити протилежні елементи волі та обмеження в одній узгодженій роботі, необхідно багато міркувань, глибоких роздумів, а також проникливий, могутній та об’єднуючий розум»2. 2 Еванс М. Стентон. Проблема Людини в консерватизмі // Консерватизм: Антологія. 2­ге  вид. / Упоряд.  О. Проценко, В.  ісовий. – К.: ВД «Простір», «Смолоскип», 2008. – С. 297. Проблеми влади в європейській консервативній політ. традиції... 373 Обговорення конституційних засад українського державотво­ рення має виходити з трьох складових: використання світового досвіду;  прийнятність  тих  чи  інших положень  у  нинішніх  умо­ вах; знання власних історико­правових традицій. Саме українсь­ кий досвід державотворення, допоможе обрати найбільш прий­ нятні норми суспільного життя3 . У конституції Пилипа Орлика сформульовані головні принци­ пи побудови держави, закладено історичний пріоритет Українсь­ кої держави, першість у якій віддавалася козакам як прогресив­ ному соціальному класу покликаному здійснити соціально­еконо­ мічний і політичний поступ українського суспільства, прилучити українські землі до європейської цивілізації. Виконавча влада певної держави однакова геть у всьому світі. Якщо  у незалежних державах дотримуються  похвального й ко­ рисного для публічної рівноваги порядку, а саме — і під час війни, і в умовах миру збирати приватні й публічні ради обмірковуючи спільне благо батьківщини, на яких і незалежні володарі у при­ сутності  (правителя)  не  відмовлялися  підкорити  свою  думку спільному рішенню урядовців і радників, то чому б вільній нації (українській) не дотримуватися такого ж прекрасного порядку?4 Сьогодні  доречно  звернутися  до  авторитетних  політичних традицій західної цивілізації, що стосується основних компонен­ тів теорії  і практики консерватизму в контексті поглядів пред­ ставників європейської політичної думки. 1) Людина, по суті, релігійна істота, а релігія — це основа гро­ мадянського суспільства. Божественна санкція пронизує законний наявний соціальний  порядок5.  Віра,  що  існує  трансцендентний моральний порядок, який ми повинні підтримувати у суспільних справах, визнання потреби у сталому моральному авторитеті6. Істо- 3 Слюсаренко  А.Г.  Томенко  М.В.  Історія  української  Конституції.  –  К.:  Т­во «Знання» України, 1993. – С. 4. 4 Пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорозького. – К.: Т­во «Знання» України, 1993. – С. 30. 5 Гантінґтон Ф.С. Консерватизм як ідеологія // Консерватизм: Антологія. 2­ге вид. / Упоряд.: О. Проценко, В. Лісовий. – К.: ВД «Простір», «Смолос­ кип», 2008. – С. 124. 6 Керк Р. Основи і принципи консерватизму // Консерватизм: Антологія. 2­ге вид. /  Упоряд.  О. Проценко, В. Лісовий. –  К.:  ВД  «Простір», «Смолоскип», 2008. – С. 78. 374 Петро Радько рія містить божественний задум і обов’язок людини полягає у дот­ риманні  богом  даних  незмінних  моральних  законів.  Порядок  і стабільність є найважливішими умовами до будь­якого врядуван­ ня; цієї мети найкраще можна досягнути за допомогою певних об­ межень і пошанування традицій7. 2) Суспільство — це природний, органічний результат повіль­ ного історичного розвитку, наявні інституції втілюють мудрість попередніх поколінь. Право —  це  функція часу.  «Право  давнос­ ті, — за словами Е. Берка, — найважливіше з усіх прав»8. Підтрим­ ка принципу суспільної безперервності, переконання в тому, що порядок, справедливість є штучними витворами довготривало­ го і болючого суспільного досвіду, здобутком цілих століть, спроб, роздумів  і жертв.  Безперервність не можна порушувати,  крово­ носні судини суспільства не можна розсікати. У проведенні змін потрібно проявляти мудрість. Необхідні зміни повинні бути по­ ступовими, а не «відчалюванням, від усього старого». Революції розсікають артерії культури, це ліки, що вбивають9. 3) Людина —  це  витвір  інтелекту,  емоцій  і  розуму.  Розваж­ ливість, передсуд, досвід і звичка — кращі проводирі, ніж розум, логіка. Істина існує не в загальних твердженнях, а в конкретно­ му досвіді. Віра в те, що може бути назване принципом припису. «Мудрість наших предків» — одне з найважливіших гасел урядо­ вої політики. Краще не запроваджувати безоглядно нововведен­ ня в моралі, політиці чи у смаках10. 4) Враховуючи, що спільнота вища за індивіда, права людини походять від її обов’язків. Зло закорінене в людській природі, а не властиве  якимсь  конкретним  соціальним  інституціям.  Існує презумпція «на користь будь­якої усталеної системи врядуван­ ня, супроти будь­якого невипробуваного проекту». Людина має високі сподівання, проте її бачення обмежене, намагання усуну­ ти наявне зло, здебільшого, приводить до ще більших лих11. 7 Шуттінгер  Р.  Проблеми  ідентичності  консерватизму  //  Консерватизм: Антологія. 2­ге вид. / Упоряд.: О. Проценко, В. Лісовий. – К.: ВД «Простір», «Смолоскип», 2008. – С. 89. 8 Гантінґтон Ф.С. Вказ. праця. – С. 124. 9 Керк Р. Вказ. праця. – С. 78. 10 Там само. – С. 78. 11 Гантінґтон Ф.С. Вказ. праця. – С. 124. Проблеми влади в європейській консервативній політ. традиції... 375 5) Керуватися принципом розважливості — має бути найваж­ ливішою чеснотою державного діяча. Будь­яке громадське почи­ нання повинно оцінюватися з погляду його ймовірних віддале­ них наслідків, а не тільки з погляду, його негайних здобутків чи його популярності. Діяти тільки після продумування, після зва­ жування  наслідків.  Раптові  й замашні  реформи  небезпечні  так само, як і раптова замашна хірургія12. 6) Бути уважним до принципу варіантності, адже різноманіт- ність у багатьох відношеннях є бажаною, ніж одноманітність, а сво­ бода є важливішою, ніж рівність13. Важливо відчувати прихильність до зростаючої складності суспільних інститутів та способів життя, що утверджуються тривалий час — на відміну від обмежуючої од­ нотипності та життєвбивчого егалітаризму радикальних систем. Для того, щоб зберегти здорову різнорідність у будь­якій цивіліза- ції мають існувати верстви і класи та відмінності у матеріальних умовах і  багато інших різновидів нерівності. Єдиним виправда­ ним різновидом рівності є рівність перед Судом, що ґрунтується на Законі; всі  інші  спроби урівнювання  призводять, у  кращому разі, до суспільної стагнації14. Якщо не брати до уваги остаточного судження про рівність усіх людей із погляду моралі, люди не рівні між собою. Соціальна організація складна і завжди поєднує різні класи, товариства та групи, диференціація, ієрархія та лідерство неодмінні риси будь­якого громадянського суспільства15. 7) Стримувати себе за допомогою принципу недосконалості. Визнавати, що за своєю природою людина неминуче приречена на певні вади; вона — істота недосконала, і таким же недосконалим є будь­який суспільний лад, який будь­коли був створений. Унас­ лідок своєї невгамовності люди схильні до бунтарства під впли­ вом якихось утопій, схильні вибухати у шаленстві частіше всього від незадоволення, або ж в інших випадках, підштовхнуті до того нудьгою. Пориватися до утопій означає закінчити нещастям16. 12 Керк Р. Вказ. праця. – С. 79. 13 Черчіль Вінстон. Консервативні принципи // Консерватизм: Антологія. 2­ге вид. / Упоряд.: О. Проценко, В. Лісовий. – К.: ВД «Простір», «Смолос­ кип», 2008. – С. 89–90. 14 Керк Р. Вказ. праця. – С. 80. 15 Гантінґтон Ф.С. Вказ. праця. – С. 124. 16 Керк Р. Вказ. праця. – С. 80. 376 Петро Радько Виконавча влада різна в різних країнах, проте не за своєю при­ родою і структурою, не за своїми цілями, діями й функціями, а за своїм характером, тобто або вона швидка, пряма, ефективна, або сильна, або слабка. Якщо виконавча влада реалізує свої цілі, енер­ гійно  здійснює  дії  та  успішно  виконує  функції,  тоді  це  сильна виконавча влада17 . Пилип Орлик писав: «Новообраний Гетьман присягав незмінно виконувати кон- ституцію, з вірною любов’ю і належною турботою про благо України, державну недоторканість якої боронити, а також як найширше дотримуватися законів усіма ста- раннями і зусиллями на які лише (він) здатний»18. Слабка виявлялася влада: «Коли деякі гетьмани…узурпували владу порушуючи уся- ке природне право й рівність вони на власний розсуд установили такий закон: “Я так хочу, я так велю”». Через таке  деспотичне право (завдяки) некомпетентності Геть­ манського правління на батьківщині і в Війську Запорозькому ви­ никли численні безпорядки, порушення законів і вольностей, гро­ мадські утиски, насильницьке розміщення військових постоїв, зне­ важливе ставлення до старшин, полковників і знатних козаків19. Бенджамін Дізраелі помітив очевидну річ — чим концентрова­ ніша влада, тим менше вона має джерел, і тим простий її механізм, тобто вона сильніша, бо їй властиве менше «тертя, і менше витрат енергії»; з другого боку, чим численніші та розпорошені центри її здійснення, чим складніша та опосередкованіша їх взаємодія, то слабша влада. Отже, виконавча влада найсильніша тоді, коли зосереджена в державі в руках однієї людини, а найслабша тоді, коли розділена внаслідок участі кожного або спільного здійснен­ ня — між усіма людьми20. Будь­яка влада поєднує у собі два нача­ ла — примушування до якихось дій і взасадничення права на таке 17 Ньюмен Джон Генрі. Захист і свобода: кого звинувачувати? // Консерва­ тизм:  Антологія.  2­ге  вид.  /  Упоряд.:  О. Проценко,  В. Лісовий.  –  К.:  ВД «Простір», «Смолоскип», 2008. – С. 253. 18 Пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорозького. – С. 36. 19 Там само. – С. 30. 20 Ньюмен Джон Генрі. Вказ. праця. – С. 253. Проблеми влади в європейській консервативній політ. традиції... 377 примушування, легітимність, яка здобувається через звернення до  цілей,  що  перебувають  понад  повсякденними  й  мінливими інтересами підданих. Безсумнівно підставою і санкцією на засто­ сування сили у суспільстві, засадою, яка є вищою і правдивішою, більш значимою, ніж окремі потреби когось із учасників взаємодії, постає усезагальний інтерес, що його розуміємо як саме існуван­ ня суспільства, людське існування людей. Влада — це «можливість виконання функцій заради і від імені суспіль- ства», це «здатність змобілізувати ресурси суспільства» (Т. Парсонс)21 . Проблема ефективності влади турбувала фундаторів амери­ канської нації. Проблема, яка дістала найкраще розв’язання в тій угоді  завдяки  якій  були  засновані  Сполучені  Штати  Америки. Дилема уряду, як  її бачили творці Конституції США, полягала в обмеженні влади самим актом її надання, у встановленні повнова­ жень, які б можна було б використовувати для певних обмежених цілей, але лише для них, повноважень, які б стримувалися альтер­ нативними центрами прийняття рішень, ревними щодо здійснен­ ня  власних  прерогатив, а  також  конституційними  заборонами. На меті було розподіл і врівноваження влади, щоб кожне її джере­ ло обмежувало та стримувало інші, маючи в той же час достатньо сили для виконання власних завдань. Вартим уваги є те, що ані «авторитарні» ідеї А. Гамільтона, ані «лібертариські» уявлення Т. Джефферсона не домінували у Кон­ ституції.  Навпаки,  значний  концептуальний  баланс  створений Д. Медісоном, превалював на деякий час і в нації. «Уряду значною мірою не вистачає, — говорив Медісон, — такої модифікації незалежності, яка робить його достат- ньо нейтральним щодо різних інтересів і фракцій з ме- тою контролю за тим, щоб одна частина країни не втру- чалася у права іншої та водночас була достатньою мірою самоконтрольованою, аби не сприяти інтересам шкідли- вим для цілого суспільства»22. І, знову цитуючи Медісона: 21 Рябов С.Г. Політична теорія держави. 2­ге вид. – К.: Тандем, 1996. – С. 15. 22 Еванс М. Стентон. Вказ. праця. – С. 297. 378 Петро Радько «…У формуванні уряду, який повинен керувати через одних людей іншими, значна складність полягає в наступному: спочатку необхідно надати урядові змогу контролювати громадян, а вже потім зобов’язати його контролювати себе»23. Якщо конкретно визначити депозитарій політичної влади, її конституційні принципи, то їх можна назвати принципами: а)координації; б)субординації; в)делегування та г) участі. А. Оскільки політична влада зумовлює єдність, слово «коорди- нація» може видаватися несумісним з провідною ідеєю політичної влади, а проте під координацією варто розуміти стан суспільства, коли деспотизм обмежений голосом народу, який так недвознач­ но відданий певному зовнішньому авторитетові, що про цей авто­ ритет, усупереч очевидній аномалії, треба говорити як про влас­ не конституцію даної держави. Саме таким є визнання авторите­ ту релігії, яка  існує у формі своїх власних інституцій, зовнішніх стосовно суто політичної структури. Церква, по суті, — це народ­ на інституція,  що обстоює інтереси й заохочує таланти нижчих класів, і ставить зовнішні бар’єри на користь вищих або нижчих класів, відгороджуючи їх від амбіцій і зажерливості світської влади. «Якби не існувало християнської церкви, — зауважував Гізо, — увесь світ був би відданий на поталу нещадній ма- теріальній силі»24. У конституції Пилипа Орлика акцентується увага на тому, що «Господь дивний і незбагнений у судах своїх милосер- дний у довготривалій терпеливості, праведний у карі від самого сотворіння цього видимого світу він найсправед- ливішими терезами свого суду одні царства і народи підно- сить, а інші за гріхи й провини принижує, одних пригноб- лює інших звільняє, одних возвеличує, інших притискує»25. Релігія дає нам не тільки цінності — певну систему, в межах якої мають своє місце економічна, соціальна й пенітенціарна полі­ тика,  а  й  наше  історичне  коріння.  Релігія  вчить  нас, що  кожна 23 Еванс М. Стентон. Вказ. праця. – С. 297. 24 Ньюмен Джон Генрі. Вказ. праця. – С. 250. 25 Пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорозького. – С. 25. Проблеми влади в європейській консервативній політ. традиції... 379 людська істота унікальна й має відігравати свою роль у побудові власного  шляху  спасіння.  Релігійна  традиція  цінує  економічну діяльність —  те, як ми  заробляємо на життя, створюємо багат­ ство, але застерігає від надмірного переймання ним, застерігає, що не потрібно ставити багатство на найвищий щабель. Гроші — не самодостатня мета, а засіб досягнення мети26. Б. Принцип субординації є системою найдосконалішого способу боротьби з абсолютизмом. Влада розділена серед багатьох осіб, і то без усякої плутанини та випадкових зіткнень; має кілька васалів під рукою одного володаря і обмежує можливість виявів тиранії, сприяє створенню ефективної громадської думки, що має найбіль- шу  силу тоді, коли відносини між володарем  і підвладним най- тісніші. Крім того, в разі, якби кому­небудь заманулося узурпува­ ти владу, завжди  повинно бути кілька різних  партій, які мають можливість об’єднатися проти тирана­диктатора, як було раніше: «Барони і нижчі класи — проти короля; король і нижчі кла- си — проти баронів»27. Або як сьогодні в Україні, буває так, що олігархи і нижчі класи — проти президента або прем’єра; а президент або прем’єр з нижчи­ ми класами проти олігархів. Державна влада покликана, як заз­ начає С. Рябов, узгоджувати різноманітні прагнення членів сусп­ ільства, домагатися нехай вимушеної субординації, спілкування багатьох розрізнених позицій, репрезентувати, нехай тільки по­ зірно, інтереси усіх верств28. В. Важливе  значення  має  принцип  делегування,  як  угода, згідно з якою владу на деякий час передано індивідам, які підля­ гають, водночас, і не меншій відповідальності й складають свої повноваження тоді, коли закінчується визначений термін. Із все­ світньої історії відомо, що диктатор у Римі, якого обирали за над­ звичайних ситуації, впродовж врядування був необмеженим авто­ кратом. Так само і військовий командир має необмежені повнова­ ження робити, що йому заманеться, поки триває його команду­ вання, і так само й капітан корабля, але згодом їхні вчинки підля­ 26 Тетчер М. Вказ. праця. – С. 28. 27 Ньюмен Джон Генрі. Вказ. праця. – С. 250 28 Рябов С.Г. Вказ. праця. – С.20. 380 Петро Радько гають розслідуванню і, якщо доведеться, то й критиці та покаран­ ню. Така система має великі переваги, дає змогу виховувати ви­ датних людей і здійснювати грандіозні заходи. До кожної сфери громадяни вибирають найпридатнішу людину, щиро довіряють їй,  дають  їй  повноваження,  великодушно  підтримують  її  своїм авторитетом, проте дозволяють їй діяти самостійно, виявити свої найкращі здібності та можливості. Згодом громадяни придивля­ ються до її дій та або винагороджують, або засуджують чи навіть карають її. Такою, фактично, є у нас ситуація зі свободою преси, цензура стала просто неконституюваною, а суд перетворився на засіб боротьби з провокаційними наклепницькими й демораліза­ ційними публікаціями. Тут знову суспільство має велику перева­ гу: формувати громадську думку й оцінювати розум нації29. З цьо­ го приводу Т. Джефферсон зауважував: «Прагніть завжди виконати свій обов’язок, і людство виправдає вас навіть коли вас спіткає невдача». Г. Протилежністю принципові делегування є принцип участі. Цей принцип, згідно з яким народ нічого не дозволяє своїм воло­ дарям, а сам чи з допомогою якихось безпосередніх інструментів бере участь у всьому, що відбувається. Діючи на основі припущен­ ня, мовляв, нікому не можна довіряти, навіть на певний час, і що за кожною дією урядовців потрібен пильний нагляд, народ нікому не доручає влади, не створивши перешкод для її здійснення. За­ мість  наважитися  на  щось  трансцендентне,  він  твердо  дотри­ мується безпечної пересічності. Якусь роботу він довірить радше десятку людей, а не одній людині. Саме цей принцип стає провід­ ним у діяльності багатьох рад та урядовців, що здійснюють взаєм­ ну перевірку, коли діяльність одного апарату, контролює якийсь другий апарат, а ще якісь урядовці пильно приглядаються до обох. Дж. Медісон зауважив: «Можливо, потреба в таких механізмах для приборкання зловживань владою є певним віддзеркаленням природи людини. Проте чим є сама державна влада, як не найве- личнішим віддзеркаленням людської природи? Адже якби люди були янголами, не було б потреби в жодному уряді. 29 Ньюмен Джон Генрі. Вказ. праця. – С. 251. Проблеми влади в європейській консервативній політ. традиції... 381 А якби янголами були члени уряду, то непотрібен був би ні зовнішній, ні внутрішній контроль за урядом»30. Таким чином, основними цілями національної урядової полі­ тики в контексті європейської політичної традиції в особі Вінсто­ на Черчіля і поглядів Пилипа Орлика повинні бути наступні. По­перше, підтримка  християнської релігії  і протидія всіляким на неї нападам31. «Щоб вовіки міцніла одна-єдина Віра […], і щоб поши- рилася слава Божа […], і щоб віра Господня як троянда серед колючок»32. По­друге, захист нашої Конституції, як Основного закону, завдяки якому функціонує і удосконалюється громадянське суспільство33. «Новообраний Гетьман […], обраний вільним волевияв- ленням відповідно до […] Закону і звичаїв (нашої) вітчизни […], зобов’язаний незмінно виконувати (Конституцію […], з вірною любов’ю і належною турботою про благо України, нашої батьківщини і спільної Матері, державну недотор- каність якої […], боронити»34. По­третє, вжити конкретних ефективних заходів для належно­ го захисту від зовнішнього ворога35. «Подібно до того, як будь-яка держава, існує і міцніє завдяки недоторканій цілісності кордонів, так і наша бать- ківщина […], нехай лишається у своїх кордонах […], які встановленні та підтверджені силою договорів. Обов’язком Ясновельможного Гетьмана під час складання угод […], нехай стане турбота про це, і нехай він чинить твердо, наскільки вдасться, коли справа, вимагатиме протидії»36. По­четверте, підтримка закону і порядку37. «Гетьману з обов’язку його уряду, керувати й нагляда- ти за порядком щодо всіх громадян […], він повинен пиль- 30 Еванс М. Стентон. Вказ. праця. – С. 296. 31 Черчіль Вінстон. Вказ. праця. – С. 20. 32 Пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорозького. – С. 28. 33 Черчіль Вінстон. Вказ. праця. – С. 20. 34 Пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорозького. – С. 36. 35 Черчіль Вінстон. Вказ. праця. – С. 20. 36 Пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорозького. – С. 28. 382 Петро Радько но дбати проте, щоб на рядовий і простий народ не по- кладали надмірних тягарів, утисків і надмірних вимог […], заборонити ці зловживання, що так поширилися, й, уни- каючи їх сам, гідним наслідування прикладом, і викоріню- ючи (їх)»38. По­п’яте, забезпечення безсторонньої справедливої політики наших сусідів, вільних від втручання або тиску з боку виконавчої влади39. «Нехай Ясновельможний Гетьман, наскільки це можли- во за теперішніх умов дбає через послів […] про віднов- лення давнього братерства […] для збройного об’єднан- ня і скріплення вічної дружби, щоб надалі сусідні землі […] не пробували зухвалим нападом у спину підкорити собі Україну, а навпаки — самі побоювалися нападу, які не со- ромляться, звикнувши жити у гріхах, не тільки ламати пра- ва сусідства й дружби, але й розривати мирні угоди»40. По­шосте, забезпечити здорову економічну й фінансову системи й чіткий нагляд за національними доходами та витратами41. «Належить […] обрати Генерального Скарбника мужа ви- датного, заслуженого, багатого і прямодушного, який взяв би під свою опіку державну скарбницю, відав би […] всіма прибутками і дбав про них не для власної, а для загальної потреби. Нехай буде призначена через спеціально встанов- лених комісарів здійснена Ревізія усіх видів публічних і при- ватних володінь […], і ухвалено урочисто і непорушно: кому належить згідно з законом, а кому не належить корис- туватися правом володіння публічними (об’єктами)»42. По­сьоме, захищати й розвивати нашу вітчизняну торгівлю без якої Україна не зможе забезпечити добробуту громадян43. «Ринкові комісари (податківці — Авт.) повинні збирати ринковий податок лише від тих, хто йому підлягає, а не від 37 Черчіль Вінстон. Вказ. праця. – С. 20. 38 Пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорозького. – С. 33. 39 Черчіль Вінстон. Вказ. праця. – С. 20. 40 Пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорозького. – С. 29. 41 Черчіль Вінстон. Вказ. праця. – С. 20. 42 Пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорозького. – С. 32–34. 43 Черчіль Вінстон. Вказ. праця. – С. 20. Проблеми влади в європейській консервативній політ. традиції... 383 бідних людей, які прибувають на ринок, щоб продати чи купити дешеву річ для хатніх потреб. Вони також не повинні чинити жодного судочинства не тільки в кримінальних, а й в (інших) термінових справах і не накладати незвичних сплат і штрафів на народ і міста, про що має подбати (геть- ман) зі звичною турботливістю Гетьманської влади, до обов’язків якої належить великодушно направляти й поліп- шувати усі права в країні стосовно надійного дотримання непорушних громадських вольностей»44. По­восьме,  сприяти  усім  заходам спрямованим  на  поліпшення здоров’я  і  соціальних  умов життя  людей45.  Здоров’я  народу  це найперша справа, про яку повинен дбати кожен державний діяч46. «А шпиталь […] для козаків обмежених похилим віком, пригнічених крайньою бідністю, а також виснажених ранами слід спорудити за громадський кошт, щоб їм не довелося турбуватися ні про харчування, ні про одяг»47. По­дев’яте, дотримуватися як основного правила розвитку віль­ ного підприємництва й ініціативи на противагу державній тор­ гівлі й націоналізації промисловості48. «Бо підштовхуванні (тягарями, утисками і надмірними вимогами податківців люди) залишивши свої домівки, відходять як правило, до чужих країв за межі рідної землі, аби полегшити подібні тягарі та шукати життя кращого, спокійнішого і легшого»49. Таким чином, здійснений аналіз проблем діяльності виконав­ чої влади в європейській консервативній політичній традиції та першій українській Конституції Пилипа Орлика, дає можливість у теоретичному й практичному контексті переосмислити сучасні проблеми українського державотворення. 44 Пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорозького. – С. 36. 45 Черчіль Вінстон. Вказ. праця. – С. 20. 46 Дізраелі Б. Захист національних традицій // Консерватизм: Антологія. 2­ге вид. / Упоряд.: О. Проценко, В. Лісовий. – К.: ВД «Простір», «Смолоскип», 2008. – С. 542–543. 47 Пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорозького. – С. 29–30. 48 Черчіль Вінстон. Вказ. праця. – С. 20. 49 Пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорозького. – С. 33. 384 Петро Радько В статье автором осуществлена попытка прибегнуть к ана- лизу проблем исполнительной власти в контексте европейской консервативной политической тради- ции и Конституции Филиппа Орлика. Ключевые слова: Конституция Филиппа Орлика, власть, кон- серватизм, распределение власти, координация вла- сти, делегирование власти, координация власти, субординация власти, участие во власти. In the article an author is carry out an attempt to resort to the analysis of problems of executive power in the context of European conservative political tradition and Consti- tution of Filippa Orlika in the first time. Key words: Constitution of Filippa Orlika, power, conservatism, distributing of power, co-ordination authorities, dele- gation of power, co-ordination of power, deference to the rank of power, participation, in power.

Схожі ресурси