З історії формування організаційних засад державної політики повернення та реституції культурних цінностей в незалежній Україні

З історії формування організаційних засад державної політики повернення та реституції культурних цінностей в незалежній Україні

В статті розглядаються питання формування державних органів України в сфері розшуку та повернення втрачених культурних цінностей. Автор висвітлює процес створення Національної комісії з питань повернення в Україну втрачених культурних цінностей та її реоргаізацію в Державну службу контролю за перемі...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2010
1. Verfasser: Кот, С.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут історії України НАН України 2010
Schlagworte:
Студії з історії України
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12419
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:З історії формування організаційних засад державної політики повернення та реституції культурних цінностей в незалежній Україні / С. Кот // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2010. — Вип. 36. — С. 361-371. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-12419
record_format dspace
spelling irk-123456789-124192013-02-13T02:23:33Z З історії формування організаційних засад державної політики повернення та реституції культурних цінностей в незалежній Україні Кот, С. Студії з історії України В статті розглядаються питання формування державних органів України в сфері розшуку та повернення втрачених культурних цінностей. Автор висвітлює процес створення Національної комісії з питань повернення в Україну втрачених культурних цінностей та її реоргаізацію в Державну службу контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України. В статье рассматриваются вопросы формирования государственных органов Украины в сфере розыска и возвращения утраченных культурных ценностей. Автор освещает процесс создания Национальной комиссии по вопросам возвращения в Украину утраченных культурных ценностей и ее реорганизацию в государственную службу контроля за перемещением культурных ценностей через государственную границу Украины. Following article considers the topics of forming state institutions of Ukraine related to retrieval and return of the lost cultural values. The author describes the process of estab lishing the National commission for return the lost cultural values to Ukraine and it’s reorganizing into the State Control Service for supervising the displacement of the cultural values over the state border of Ukraine. 2010 Article З історії формування організаційних засад державної політики повернення та реституції культурних цінностей в незалежній Україні / С. Кот // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2010. — Вип. 36. — С. 361-371. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. XXXX-0012 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12419 uk Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Студії з історії України
Студії з історії України
spellingShingle Студії з історії України
Студії з історії України
Кот, С.
З історії формування організаційних засад державної політики повернення та реституції культурних цінностей в незалежній Україні
description В статті розглядаються питання формування державних органів України в сфері розшуку та повернення втрачених культурних цінностей. Автор висвітлює процес створення Національної комісії з питань повернення в Україну втрачених культурних цінностей та її реоргаізацію в Державну службу контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України.
format Article
author Кот, С.
author_facet Кот, С.
author_sort Кот, С.
title З історії формування організаційних засад державної політики повернення та реституції культурних цінностей в незалежній Україні
title_short З історії формування організаційних засад державної політики повернення та реституції культурних цінностей в незалежній Україні
title_full З історії формування організаційних засад державної політики повернення та реституції культурних цінностей в незалежній Україні
title_fullStr З історії формування організаційних засад державної політики повернення та реституції культурних цінностей в незалежній Україні
title_full_unstemmed З історії формування організаційних засад державної політики повернення та реституції культурних цінностей в незалежній Україні
title_sort з історії формування організаційних засад державної політики повернення та реституції культурних цінностей в незалежній україні
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2010
topic_facet Студії з історії України
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12419
citation_txt З історії формування організаційних засад державної політики повернення та реституції культурних цінностей в незалежній Україні / С. Кот // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2010. — Вип. 36. — С. 361-371. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT kots zístorííformuvannâorganízacíjnihzasadderžavnoípolítikipovernennâtarestitucííkulʹturnihcínnostejvnezaležníjukraíní
first_indexed 2025-07-02T14:32:39Z
last_indexed 2025-07-02T14:32:39Z
_version_ 1836546009150259200
fulltext 361 Сергій Кот* З історії формування організаційних засад державної політики повернення та реституції культурних цінностей в незалежній Україні В статті розглядаються питання формування державних ор- ганів України в сфері розшуку та повернення втраче- них культурних цінностей. Автор висвітлює процес створення Національної комісії з питань повернення в Україну втрачених культурних цінностей та її реорга- нізацію в Державну службу контролю за переміщен- ням культурних цінностей через державний кордон України. Ключові слова: Україна, державна політика, державні органи, втрачені культурні цінності, розшук та повернення культурних цінностей, реституція. Перші кроки у формування сучасної державної політики Ук­ раїни у сфері повернення та реституції культурних цінностей бе­ руть початок в останні роки існування СРСР. Тоді це питання набу­ ло актуальності на загальносоюзному рівні у зв’язку з оприлю­ денням у західних виданнях сенсаційної інформації про перехо­ вування в радянських музеях колосальних культурних цінностей світової ваги, що були таємно вивезені за наказами керівництва СРСР під час та після Другої світової війни і походили з територій різних країн Європи. Як відповідь на претензії з боку інших дер­ жав щодо повернення виявлених культурних цінностей, Радянсь­ кий Союз повернувся до теми власних втрат в роки війни як аль­ тернативи реституційним вимогам. В орбіту цього протистояння були включені й окремі республіки СРСР, на території яких вели­ ся бойові дії в роки війни. Проте в умовах національного підне­ сення, яке наприкінці 1980­х рр. охопило Україну, питання втрат культурних цінностей вийшло за межі подій Другої світової війни й охопило своїм змістом проблему несправедливого примусово­ го перерозподілу й вивезення українських культурних цінностей * Кот С. — кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інсти­ туту історії України НАН України. 362 Сергій Кот до Росії за часів Російської імперії та СРСР. Суспільні настрої знай­ шли відображення в рішеннях та діях керівництва республіки. Відповідно  до  «Комплексної  програми  основних  напрямів розвитку культури в Україні у період до 2005 року», затвердже­ ної постановою Ради Міністрів УРСР від 16 квітня 1990 р., перед­ бачалося здійснити роботу по розшуку поза межами країни істо­ ричних і архівних документів, національних реліквій і цінностей культури та історії України з метою їх повернення і культурно­ освітнього та наукового використання. Реалізація цієї програми покладалася на Міністерство культури УРСР та Головне архівне управління при  Раді  міністрів  УРСР.  Зважаючи  на  значення  та масштаби цієї  роботи,  Міністерство  культури  УРСР  звернулося до українського уряду з клопотанням щодо створення спеціаль­ ної  структури,  яка  б  могла  поєднати  представників  рідних відомств та організацій й забезпечити її виконання. Ця ініціати­ ва була підтримана. Дорученням Ради міністрів УРСР від 3 жовт­ ня 1990 р. при Міністерстві  культури республіки була створена Республіканська комісія по розшуку та поверненню в Україну іс­ торичних і культурних цінностей, які знаходяться за її межами1. Новостворена Республіканська комісія з питань розшуку і по­ вернення  в Україну втрачених  історичних  і культурних  ціннос­ тей працювала на громадських засадах. Очолив комісію автори­ тетний український науковець, член­кореспондент АН  України, головний  науковий  співробітник  Інституту  історії  АН  України Ф. Шевченко.  До  її  роботи  були  залучені  відомі  науковці,  діячі культури, фахівці музейної, архівної та бібліотечної справи, пред­ ставники громадських організацій. Зокрема, серед них були такі відомі  постаті  як  організатор  масового  пам’яткоохоронного  та краєзнавчого руху в Україні, голова Всеукраїнської спілки краєз­ навців України, завідувач відділом Інституту історії України ака­ демік АН України П. Тронько, голова Українського фонду культу­ ри  поет академік  Б. Олійник, директор  Інституту археології  АН України, голова Українського товариства охорони пам’яток історії та культури  академік  П. Толочко,  заступник міністра  культури 1 До засідання Колегії Державної думи України. Доповідь міністра культу­ ри України Л. Хоролець «Про розшук і повернення в Україну історичних і культурних цінностей», 1992. – С. 1–2. З історії формування організаційних засад держ. політики ... 363 України  В. Врублевська  (заступник  голови  комісії),  заступник начальника головного архівного управління України В. Лозиць­ кий, начальник управління культурних зв’язків Міністерства за­ кордонних справ України В. Скофенко, а також начальник відділу музеїв  Міністерства  культури  України  А. В’ялець,  завідувач відділу  технічних  засобів  національного  музею  історії  України І. Явтушенко, науковці С. Заремба, С. Кот (відповідальний секре­ тар) та інші. Як одне з головних завдань комісії було визначено створення Банку даних про втрачені культурні цінності України та підготовка пропозицій для державних органів щодо їх повер­ нення2. Комісія продовжила діяльність і після проголошення не­ залежності  України. В  складі Республіканської комісії діяло  кілька робочих груп по різних напрямках пошуку: архівних матеріалів (Л. Гісцова), біб­ ліотечних цінностей (В. Навроцька), музейних цінностей (І. Куро­ ленко), пам’яток історії українського козацтва (С. Заремба), кіне­ матографічних фондів (О. Мусієнко), театрального архіву та тво­ рів театрально­декоративного мистецтва (Н. Єрмакова).  Водно­ час, під егідою комісії працювали робочі групи практично в усіх областях України, які опрацювали списки вивезених, викрадених чи знищених культурних цінностей. Менш ніж за перші два роки існування Республіканська комісія зібрала дані про 42 646 пам’я­ ток культури, що були втрачені по 27 музеях України в різні часи та за різних обставин. Була розроблена спеціальна форма уніфіко­ ваних паспортів, за якою дані про втрачені пам’ятки заносилися до  Автоматизованої бази  даних. В  результаті  наукових  дослід­ жень були виявлені нові документи про обставини втрат та виве­ зення з України культурних цінностей. Питання про повернення культурних цінностей ставилися перед Міністерством закордон­ них справ України, українським урядом та Президентом України. Зокрема, активну участь члени комісії брали у підготовці Мінської угоди Країн СНД від 14 лютого 1992 р. «Про повернення культур­ них та історичних цінностей державам їх походження»3. 2 Атаманчук Микола. Де наше золото­срібло?  // Старожитності. – 1992. – Ч. 7 (23). – С. 1. 3 До засідання Колегії Державної думи України. Доповідь міністра культури України Л. Хоролець «Про розшук і повернення в Україну історичних і куль­ турних цінностей». – С. 4; Атаманчук Микола. Де наше золото­срібло? – С. 1. 364 Сергій Кот Однак досвід роботи Республіканської комісії по розшуку та по- верненню в Україну історичних і культурних цінностей, які знахо­ дяться за її межами показав, що діючи виключно на громадських засадах, такі масштабні завдання було складно  вирішити. Вже  у 1992 р. до Президента України Л. Кравчука було направлено офі- ційне звернення,  підготовлене головою комісії Ф. Шевченком та відповідальним  секретарем  С. Котом,  в якому  аргументувалася доцільність створення спеціального державного органу, який був би спроможний реалізувати державну політику в цій сфері. Ця про­ позиція ґрунтовно обговорювалася у відділі міжнародних зв’язків Адміністрації президента України, який очолював відомий україн- ський дипломат,  згодом заступник міністра закордонних справ України А. Бутейко. Сама по собі ідея забезпечення справи розшу­ ку та повернення втрачених культурних цінностей не викликала жодних заперечень. Дискусія, учасником якої від комісії був С. Кот, велася навколо питання рівня відповідного державного  органу, який мав цією справою займатися. Було поставлене питання чи достатньо було б створити окремий відділ в складі Міністерства культури України. Однак детальний виклад масштабів тих завдань та труднощів, які стоять перед українською державою на даному напрямку державної політики, було досягнуто згоди щодо необхід- ності створення окремого державного органу для забезпечення її реалізації. Невдовзі, ця ідея була підтримана Колегією Державної думи України, яку очолював  академік М. Жулинський,  і яка при­ святила питанням розшуку та повернення культурних цінностей в Україну окреме засідання. В доповіді міністра культури України Л. Хоролець, яка була центральною під час засідання, значна увага приділялася обґрунтуванню  необхідності створення  Державної комісії по розшуку та поверненню в Україну історичних і культур­ них цінностей, характеристиці тих завдань, які вона повинна була б виконати. «Велика державна справа повинна вирішуватися на дер- жавному рівні, — наголошувалося в доповіді, — Український народ усім ходом свого історичного розвитку вистраждав право на повернення до рідної землі своїх реліквій»4. 4 До засідання Колегії Державної думи України. Доповідь міністра культу­ ри України Л. Хоролець «Про розшук і повернення в Україну історичних і культурних цінностей». – С. 8. З історії формування організаційних засад держ. політики ... 365 Ці пропозиції зрештою були підтримані українською владою. 28 грудня  1992 р.  спеціальною  постановою  уряду,  при Кабінеті міністрів України була створена Національна комісія з питань по­ вернення в Україну культурних  цінностей, яку  очолив  відомий мистецтвознавець, заступник директора Інституту мистецтвоз­ навства, фольклору  та етнографії  НАН  України  ім. М. Т. Рильсь­ кого О. Федорук. Основними завданнями комісії були визначені: виявлення та облік культурних цінностей, які були вивезені до інших держав і підлягають поверненню в Україну; координація роботи відповідних міністерств і відомств щодо визначення нап­ рямів проведення досліджень та вжиття практичних заходів для повернення на батьківщину національних культурних цінностей; участь у реалізації заходів, пов’язаних з виконанням зобов’язань України як учасника міжнародних угод з питань захисту культур­ них цінностей, запобігання незаконному їх вивезенню та ввезен­ ню, сприяння поверненню їх державам, яким вони належать. Слід зазначити, що новостворена Національна комісія мала доволі ви­ сокий статус і відповідала рівню комітетів при Кабінеті міністрів України із фактичним статусом окремих міністерств5. Наступного року окремою постановою від 18 червня 1993 р. уряд України затвердив «Положення» про Національну комісію з питань повернення в Україну культурних цінностей, яким були більш детально визначені її повноваження та компетенція. Зок­ рема, було зафіксовано, що комісія «реалізує державну політику щодо відновлення та збе- реження національної духовної спадщини, повернення в Україну культурних цінностей, координує діяльність з цих питань міністерств, відомств та інших зацікавлених ор- ганізацій»6. В  тому  числі  на Національну  комісію  покладалися наступні завдання: 5 Збірник постанов Уряду України. – 1993. – № 1–2. – Ст. 29. 6 На сторожі культурних цінностей // Урядовий кур’єр. – 1993. – 13 липня; Постанова Кабінету міністрів України від 18 червня 1993 р. № 464 «Про затвердження Положення про Національну комісію з питань повернення в Україну культурних цінностей». http://zakon1rada.gov.ua/cgi-bin/laws/ main.cgi?nreg=464-93-%EF. 366 Сергій Кот  захист національних інтересів України щодо переміщених куль­ турних  цінностей, запобігання  втратам культурних  надбань, нанесенню шкоди міжнародному престижу України;  виявлення і сприяння поверненню в Україну переміщених куль­ турних цінностей та вжиття заходів щодо відшкодування втрат, зумовлених їх знищенням, руйнуванням чи пошкодженням;  формування, координація та реалізація разом з іншими держав­ ними відомствами програм і планів, спрямованих на виявлення, вивчення, облік та повернення культурних цінностей в Україну;  участь у  розробці та виконанні заходів по виконанню  міжна­ родних зобов’язань України з питань захисту, запобіганню не­ законному  ввезенню  та  вивезенню  культурних  цінностей, сприяння їх повернення державам, яким вони належать;  здійснення погоджених дій з державами, які були колишніми республіками СРСР стосовно культурних цінностей, втрачених, або переміщених з її території в період Другої світової війни;  науково­методичне та  інформаційне забезпечення діяльності заінтересованих організацій з питань повернення культурних цінностей в Україну, видання відповідної довідкової літератури, створення банків і баз даних, фонду копій зарубіжної україніки. В  контексті цих  завдань, Національна  комісія мала  забезпе­ чити складання реєстрів і каталогів культурних цінностей Украї­ ни, що знаходяться за її межами; опрацювання юридичного об­ ґрунтування  правомірності  чи  неправомірності  перебування культурних цінностей України на території інших держав; органі­ зовувати експертну оцінку культурних цінностей, які знаходять­ ся на території інших держав, особливо тих, що могли опинитися там незаконно; брати участь в роботі міжнародних організацій з питань повернення культурних  цінностей,  а також налагодити тісні контакти з українською діаспорою з метою пошуку україн­ ських культурних цінностей та створення необхідних умов для їх передачі в Україну. Комісія мала тісно співпрацювати з митни­ ми органами України в справі запобігання незаконному вивезен­ ню культурних цінностей. При ній передбачалося створення між­ відомчої Науково­методичної ради (її склад затверджувався Ка­ бінетом міністрів  України), а також спеціального  добродійного З історії формування організаційних засад держ. політики ... 367 фонду  «Спадщина»,  який  мав  спрямовувати  добродійні  внески на виконання завдань  комісії. Привертає увагу надання Комісії повноважень  щодо  створення  фонду  культурних  цінностей,  їх дублікатів для обміну на культурні цінності України, що знахо­ дяться за її межами. Окремо слід відзначити такі завдання Націо­ нальної комісії, як організація роботи, пов’язаної з виявленням та обліком на території України культурних цінностей інших дер­ жав,  і  сприяння  вирішенню  питань  про  їх  повернення  згідно  з чинним законодавством України та нормами міжнародного пра­ ва7. Були визначені також і інші повноваження комісії. Як бачимо, завдання, які покладалися на Національну комісію з питань повернення в Україну культурних цінностей мали масш­ табний характер і до певної міри відображували ті ключові нап­ рямки її діяльності, як їх розуміли експерти та українська влада. Однак вже в 1996 р. статус Національної комісії було пониже­ но. Її підпорядкували Міністерству культури і мистецтв України. Відтак голова комісії мав затверджуватися та звільнятися мініс­ терством, чисельність та структура її апарату також мали прохо­ дити процедуру затвердження у міністерстві. Пропозиції до ви­ щих органів державної влади України відповідно мали вноситися комісією через Міністерство культури і мистецтв. Водночас Націо­ нальна  комісія  продовжувала  зберігати  пряме  фінансування  з державного бюджету України на свою діяльність, в новому «Поло­ женні» про неї було збережено увесь той обсяг завдань, який виз­ начався для неї раніше8. Наприкінці 1999 р. відбулися масштабні зміни структури цент­ ральних органів влади України, наслідком яких стало скорочен­ ня значної кількості державних комітетів та комісій, що діяли в складі уряду як окремі одиниці. У відповідному указі Президента України Л. Кучми від 15 грудня 1999 р., зокрема, зазначалося, що ці  зміни  вносяться  «з  метою  вдосконалення  структури  органів виконавчої  влади  та підвищення  ефективності  державного  уп­ 7 Постанова  Кабінету  міністрів України  від  18  червня 1993 р.  №464  «Про затвердження Положення про Національну комісію з питань повернення в Україну культурних цінностей». 8 Україна в міжнародно­правових відносинах. Кн. 2. Правова охорона куль­ турних цінностей. – К., 1997. – С. 688–692. 368 Сергій Кот равління». Серед ряду  інших державних структур, зазначених у пункті  1(б) указу  була  ліквідована  й Національна  комісія  з  пи­ тань  повернення в  Україну культурних  цінностей  при  Кабінеті міністрів  України.  Тимчасово  її  функції  були  покладені  на Міністерство культури і мистецтв України9. Поза всякими сумні­ вами, це  було  помилкове  рішення, яке  в подальшому  справило значний вплив на реалізацію державної політики у цій сфері. Із створенням рішенням уряду України від 7 лютого 2000 року Державної служби  контролю за переміщенням культурних  цін­ ностей  через  державний  кордон  України  відповідно  до  змін  у національному законодавстві розпочався новий етап організацій­ ного забезпечення вирішення питань повернення та реституції культурних цінностей10. Державна служба контролю засновувалася при Міністерстві культури і мистецтв України. 20 червня 2000 р. Кабінет Міністрів України затвердив «Положення», яким було визначено її компе­ тенцію.  Головними  її завданнями  відповідно  до  законодавства визначалися заходи,  спрямовані на  виконання  контрольних  та дозвільних функцій, пов’язаних з легальним вивезенням з тери­ торії України чи ввезенням на її  територію культурних  ціннос­ тей. В тому числі, проведення державних експертиз, оформлення дозволів та свідоцтв на право вивезення чи тимчасового вивезен­ ня (з метою виставок) предметів культури, а також, відповідно, ввезення таких предметів, запобігання незаконному переміщен­ ню культурних цінностей через кордон України, ужиття заходів щодо  повернення  в Україну викрадених культурних  цінностей. Разом з тим, до компетенції новоствореного державного органу було передано основні завдання ліквідованої Національної комісії з питань повернення в Україну втрачених культурних цінностей. В тому числі, розробка та реалізація програм і планів, координа­ 9 Указ Президента України від 15 грудня 1999 р. «Про зміни в структурі цен­ тральних  органів  влади». http://zakon1rada.gov.ua/cgi-bin/laws/ main.cgi?nreg=1573%2F99; Акуленко В.І. Формування державної політики і управлінських структур в Україні в реституційному процесі культурних цінностей // Праці Центру пам’яткознавства НАН України та УТОПІК. – К., 2005. – Вип. 8. – С. 11. 10 Офіційний вісник України. – 2000. – №6. – Ст. 214. З історії формування організаційних засад держ. політики ... 369 ція дій по виявленню, обліку та поверненню в Україну культур­ них цінностей, що перебували за її межами. Забезпечення міжна­ родних зобов’язань України, пов’язаних із втраченими або перемі­ щеними з її території під час Другої світової війни культурними цінностями, а також організація роботи по виявленню на терито­ рії України культурних цінностей інших держав та сприяння вирі­ шенню питань їх повернення відповідно до законодавства України та норм міжнародного права. Налагодження контактів з україн­ ською  діаспорою  з  метою  розшуку  культурних  цінностей  та  їх передачі в Україну тощо11. Коли ж висвітлювати суто організаційний бік створення ново­ го державного органу, то він був заснований повністю на існую­ чій кадровій та матеріальній базі ліквідованої Національної ко­ місії. Фактично, можливо вести мову про її реорганізацію в нову державну службу із значним розширенням завдань в бік опера­ тивного контролю за сучасним процесом переміщення культур­ них цінностей через кордон України. На наш погляд, ліквідація Національної комісії з питань по­ вернення в Україну культурних цінностей і поєднання її функцій з Держслужбою контролю за переміщенням культурних ціннос­ тей через державний кордон України було помилковим кроком. Адже чинне тоді законодавство України передбачало паралель­ не існування цих двох структур як окремих одиниць із власними завданнями та компетенцією. Зокрема, в сусідній Росії, з досвіду якої було запозичено ідею створення Державної служби контро­ лю, функції вирішення питань реституції культурних цінностей та функції контролю за переміщенням культурних цінностей роз­ ділено  між  двома  окремими  державними структурами.  Відтак, очевидно, що за нових умов справами власне виявлення, обліку, розшуку і повернення втрачених в минулому українських куль­ турних цінностей в складі новоствореної держслужби могли зай­ матися лише окремі співробітники, тоді як раніше цим завданням була присвячена уся діяльність і весь штат національної комісії. 11 Постанова Кабінету міністрів України від 20 червня 2000 р. «Про затвер­ дження «Положення про Державну службу контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України» // Збірник уря­ дових нормативних актів України. – 2000. – № 21. – Ст. 608. 370 Сергій Кот Між  тим питання розшуку  і  повернення втрачених  культурних цінностей потребують великої організаційної та пошукової робо­ ти, специфічних методів збирання інформації, копіткої аналітичної роботи з архівними документами, знання та практичного застосу­ вання правових норм для обґрунтування претензій на повернен­ ня цінностей на підставі міжнародно­правових норм. Тим самим, стосовно даної сфери своєї компетенції функції Державної служ­ би контролю за переміщенням культурних цінностей через дер­ жавний кордон України в реальному практичному вимірі мають переважно координаційно­методологічний  характер. Незважаючи на ці обставини, закладена у  2000 р. принципи організації роботи по розшуку та поверненню в Україну втраче­ них  культурних  цінностей  у  незмінному  вигляді  зберігаються впродовж наступних десяти років. Отже, в умовах існування незалежної України питання повер­ нення втрачених культурних цінностей було піднесено на рівень офіційної державної політики. Безумовним досягненням на цьому напрямку слід вважати створення та діяльність спеціальних дер­ жавних органів, на які покладається завдання її реалізації. Їх рівень, місце в структурі державної влади України та компетенція зміню­ валися. Проте загалом завдання повернення в Україну культурних цінностей продовжувала лишатися важливою сферою національ­ них інтересів і підтримувалася на найвищому державному рівні. В статье рассматривается вопросы формирования государ- ственных органов Украины в сфере розыска и воз- вращения утраченных культурных ценностей. Автор освещает процесс создания Национальной комис- сии по вопросам возвращения в Украину утрачен- ных культурных ценностей и ее реорганизацию в го- сударственную службу контроля за перемещением культурных ценностей через государственную гра- ницу Украины. Ключевые слова: Украина, государственная политика, госу- дарственные органы, утраченные культурные ценнос- ти, розыск и возвращение культурных ценностей, реституция. Following article considers the topics of forming state institutions of Ukraine related to retrieval and return of the lost cul- tural values. The author describes the process of estab- Проблеми влади в європейській консервативній політ. традиції... 371 Петро Радько* Проблеми влади в європейській консервативній політичній традиції і Конституції Пилипа Орлика У статті автором здійснена спроба вдатися до аналізу проб- лем виконавчої влади в контексті європейської кон- сервативної політичної традиції і Конституції Пилипа Орлика. Ключові слова: Конституція Пилипа Орлика, влада, консер- ватизм, розподіл влади, координація влади, делегу- вання влади, координація влади, субординація вла- ди, участь у владі. Сьогодні  для українського  суспільства характерно  якомога краще зрозуміти національні проблеми, знайти шляхи їх вирішен­ ня, корелюючи їх з обов’язками членів світової спільноти. Для ха­ рактеристики ситуації України у контексті прагнення європейсь­ кого виміру доречне висловлювання М. Тетчер: «Наше чуття історії прищеплює нам обережність і смирення». Ми усвідомлюємо, що різні національні традиції, різний досвід і релігійні цінності можуть вплинути на соціально­політичні та економічні розв’язки. Доцільно враховувати, що є не тільки певні людські  та  матеріальні  потреби,  цінності,  а  й  права  людини,  її гідність,  свобода  від  страху.  Ці  права  необхідно  утверджувати всюди, але що далі ми відходимо від цих фундаментальних основ lishing the National commission for return the lost cul- tural values to Ukraine and it’s reorganizing into the State Control Service for supervising the displacement of the cultural values over the state border of Ukraine. Key words: Ukraine, state policy, state institutions, lost cultural values, retrieval and return of the cultural values, res- titution. * Радько П.Т. — кандидат історичних наук, доцент Полтавського національ­ ного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка. 1 Тетчер М. Виміри консерватизму // Консерватизм: Антологія. 2­ге вид. / Упо­ ряд.: О. Проценко, В. Лісовий. – К.: ВД «Простір», «Смолоскип», 2008. – С. 27.

Ähnliche Einträge