Участь громадськості України у процесі реабілітації жертв державного терору радянської доби

Участь громадськості України у процесі реабілітації жертв державного терору радянської доби

У статті висвітлюється діяльність громадських організацій, Головної редакційної колегії науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією», науковців і краєзнавців щодо увічнення пам’яті жертв політичних репресій, відновлення історичної правди та об’єктивної оцінки подій сталінського беззако...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2010
1. Verfasser: Місінкевич, Л.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут історії України НАН України 2010
Schlagworte:
Студії з історії України
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12420
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Участь громадськості України у процесі реабілітації жертв державного терору радянської доби / Л. Місінкевич // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2010. — Вип. 36. — С. 340-360. — Бібліогр.: 52 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-12420
record_format dspace
spelling irk-123456789-124202013-02-13T02:23:35Z Участь громадськості України у процесі реабілітації жертв державного терору радянської доби Місінкевич, Л. Студії з історії України У статті висвітлюється діяльність громадських організацій, Головної редакційної колегії науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією», науковців і краєзнавців щодо увічнення пам’яті жертв політичних репресій, відновлення історичної правди та об’єктивної оцінки подій сталінського беззаконня та свавілля. В статье отражена деятельность общественных организаций, Главной редакционной коллегии научно-документальной серии книг «Реабилитированы историей», ученых и краеведов по увековечению памяти жертв политических репрессий, восстановлению исторической правды та объективной оценки событий сталинского беззакония и произвола. This article reflects the activity of social organizations, the Main editorial staff Scientific-documentary series of books «Rehabilitated persons with History», scientists for immortalization the memory of victims of political repressions, restoration the historical truth and objective estimate the events of Stalin’s lawlessness and tyranny. 2010 Article Участь громадськості України у процесі реабілітації жертв державного терору радянської доби / Л. Місінкевич // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2010. — Вип. 36. — С. 340-360. — Бібліогр.: 52 назв. — укр. XXXX-0012 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12420 uk Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Студії з історії України
Студії з історії України
spellingShingle Студії з історії України
Студії з історії України
Місінкевич, Л.
Участь громадськості України у процесі реабілітації жертв державного терору радянської доби
description У статті висвітлюється діяльність громадських організацій, Головної редакційної колегії науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією», науковців і краєзнавців щодо увічнення пам’яті жертв політичних репресій, відновлення історичної правди та об’єктивної оцінки подій сталінського беззаконня та свавілля.
format Article
author Місінкевич, Л.
author_facet Місінкевич, Л.
author_sort Місінкевич, Л.
title Участь громадськості України у процесі реабілітації жертв державного терору радянської доби
title_short Участь громадськості України у процесі реабілітації жертв державного терору радянської доби
title_full Участь громадськості України у процесі реабілітації жертв державного терору радянської доби
title_fullStr Участь громадськості України у процесі реабілітації жертв державного терору радянської доби
title_full_unstemmed Участь громадськості України у процесі реабілітації жертв державного терору радянської доби
title_sort участь громадськості україни у процесі реабілітації жертв державного терору радянської доби
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2010
topic_facet Студії з історії України
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12420
citation_txt Участь громадськості України у процесі реабілітації жертв державного терору радянської доби / Л. Місінкевич // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2010. — Вип. 36. — С. 340-360. — Бібліогр.: 52 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT mísínkevičl učastʹgromadsʹkostíukraíniuprocesíreabílítacíížertvderžavnogoteroruradânsʹkoídobi
first_indexed 2025-07-02T14:32:41Z
last_indexed 2025-07-02T14:32:41Z
_version_ 1836546011696201728
fulltext 340 Леонід Місінкевич Леонід Місінкевич* Участь громадськості України у процесі реабілітації жертв державного терору радянської доби У статті висвітлюється діяльність громадських організацій, Головної редакційної колегії науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією», науковців і крає- знавців щодо увічнення пам’яті жертв політичних репресій, відновлення історичної правди та об’єктив- ної оцінки подій сталінського беззаконня та свавілля. Ключові слова: контрреволюційні злочини, реабілітація, жер- тви політичних репресій, позасудові органи. Останнє десятиріччя ХХ століття увійшло історію України як період  проголошення  незалежності  суверенної  держави,  який сприяв  переосмисленню  історичних  подій,  відновлення  прав співвітчизників, що зазнали жорстоких репресій. Чимало грома­ дян активно долучилися до надзвичайно важливої справи — реа­ білітації  жертв  політичних  репресій,  яка  ятрила  свідомість  не одного покоління українців. січня 1996 р.  у Москві,  але за  його  заповітом  13 червня  1996 р. перепохований у Києві на Байковому цвинтарі. Статья посвящена одному из драматических эпизодов в по- литической карьере украинского партийного деяте- ля Петра Шелеста. Анализируется механизм и тех- нология отлучения от власти первого секретаря ЦК КПУ в начале 1970-х гг. Ключевые слова: Петр Шелест, автономизм, маланчукизм, национал-коммунизм. The article is dedicated to one of the dramatic event in the politi- cal career of Ukrainian party figure Petr Shelest. It analy- zed how the first secretary of Central committee of KPU was ousted from his office. Key words: Pert Shelest, autonomy, malanchukism, national- communism. * Місінкевич Л.Л. — канд. істор. наук, професор кафедри філософії та політо­ логії Хмельницького університету регіонального управління та права. Участь громадськості України у процесі реабілітації ... 341 Горбачовська  «перебудова»  започаткувала  створення  гро­ мадських об’єднань. В Україні перші неформальні об’єднання ви­ никли 6 серпня 1987 р. в м. Києві. Тут був започаткований Україн- ський культурологічний клуб. У м. Львові 19 жовтня того ж року було засноване Товариство Лева. Ці неформальні об’єднання роз­ вивалися межах чинного законодавства, а основними питаннями їх діяльності стали нагальні проблеми розвитку суспільства1. Суспільно­політичні зміни, започатковані у республіці, вселя­ ли віру в об’єктивне розкриття таємниць сталінського беззакон­ ня. Ініціатором таких дій стала Київська організація спілки пись­ менників, яка звернулася до міського комітету партії з проханням про впорядкування місць поховань Биківнянського могильника та встановлення пам’ятника жертвам політичних репресій. Заці­ кавленість громадськості до масових поховань у Дарницькому лісі спонукали секретаря ЦК Компартії України Ю. Єльченка, першо­ го секретаря Київського міськкому партії К. Масика та голову КДБ при Раді Міністрів УРСР М. Голушка 22 грудня 1987 р. порушити клопотання перед ЦК Компартії України про утворення Урядової комісії, яка без упередженості встановила б обставини масових поховань у 19 та 20 кварталах Дніпровського лісництва. Державна комісія,  очолювана  міністром внутрішніх  справ І. Гладушом,  не спромоглася об’єктивно встановити обставин масових поховань у Биківнянському лісі2. Прагнення владних структур приховати злочинні діяння ста­ лінізму були оприлюднені в пресі. Публікації викликали хвилю протестів громадськості Києва. 6 грудня  1988 р. громадські ор­ ганізації «Меморіал», «Спадщина», «Громада», «Небайдужі», «Зе­ лене милосердя» та представники творчих  спілок провели  збо­ ри, у резолюції яких була викладена вимога правдивої інформацій щодо масових поховань у Биківнянському лісі та створення ме­ моріалу, який «відповідав би історичній правді»3. 1 Українська  Громадська Група сприяння виконанню Гельсінкських угод: Особистості: в 4­х т. / Харківська правозахисна група. Т. 1. – Харків: Фоліо, 2001. – C. 13. 2 Бажан О. Биківня: в зоні особливого мовчання // Пам’ять Биківні: доку­ менти та матеріали. – К.: Рідний край, 2000. – С. 20–22. 3 Звернення учасників зборів громадськості м. Києва до Верховної Ради УРСР з  вимогою  об’єктивного  вивчення  обставин  масових  поховань  поблизу 342 Леонід Місінкевич Зважаючи на зростаюче невдоволення громадськості столиці, Рада Міністрів УРСР видала розпорядженням від 8 грудня 1988 р. про проведення  додаткового вивчення документів, пов’язаних з масовими похованнями радянських громадян у 19 кварталі Дніпров­ ського лісництва Дарницького лісопаркового господарства м. Києва4. 22 березня 1989 р. газета «Вечірній Київ» у публікації «Народ­ ження  правди»  оприлюднила  результати  кримінального  роз­ слідування Биківнянської справи прокуратурою м. Києва. Зокре­ ма, зазначалося — під Биківнею поховані страчені жертви сталін­ ського  свавілля.  Цю  інформацію  підтвердила  слідча  група Урядової комісії на підставі опитування більше 250 свідків, про­ ведених 15 відтворень обставин подій, 7 криміналістичних екс­ пертиз.  При  проведенні  експертиз було  встановлено,  що  пред­ мети, які виявлені в місцях захоронення, належали особам, реп­ ресованим за «контрреволюційну діяльність», засуджених поза­ судовими  органами  або  Військовою  колегією Верховного  Суду СРСР до розстрілу5. 11  липня  1989 р.  у  пресі  з’явилося  повідомлення  сектора інформації Ради Міністрів УРСР: «На підставі зібраних матеріалів Урядова комісія дійшла висновку, що в районі селища Биківня в 1936–1941 рр. проводилися поховання репресованих і страчених у  Києві  осіб.  Слідством  встановлено  прізвища  декого  з  похова­ них, які були реабілітовані. Усього в цій місцевості було виявле­ но 6 783 поховання»6. селища Биківня, 6 грудня 1988 р. // Пам’ять Биківні: документи та мате­ ріали. – К.: Рідний край, 2000. – С. 45–46. 4 Розпорядження  Ради  Міністрів  Української  РСР  про  проведення  Урядо­ вою комісією додаткового вивчення обставин і документів, пов’язаних з масовими похованнями радянських громадян у 19 кварталі Дарницького лісопаркового господарства м. Києва, 8 грудня 1988 р. // Пам’ять Биківні: документи та матеріали. – К.: Рідний край, 2000. – С. 46–47. 5 Записка заступника прокурора УРСР С. Ф. Литвинчука та прокурора слідчо­ го  управління  Прокуратури  УРСР, керівника  слідчої  групи  В. Д. Кулика Урядової комісії Української РСР про попередні результати розслідуван­ ня кримінальної справи № 50­0092 щодо обставин масових поховань гро­ мадян в районі селища Биківня // Пам’ять Биківні: документи та матеріа­ ли. – К.: Рідний край, 2000. – С. 64–65. 6 Лисенко М. Биківня: злочин без каяття: літературно­публіцистичний на­ рис. – Бровари: Криниця, 1996. – С. 34. Участь громадськості України у процесі реабілітації ... 343 Урядова  комісія  пропонувала відповідно  до  Указу  Президії Верховної Ради СРСР від 16 січня 1989 р. «Про додаткові заходи щодо відновлення  справедливості стосовно жертв репресій, які мали місце в період 30–40­х і початку 50­х років», спорудити па­ м’ятник жертвам репресій у 19 кварталі Дніпровського лісництва Дарницького  лісопаркового  господарства  м. Києва7.  Упродовж шести років ініціатори та активісти вивчення Биківнянської тра­ гедії прагнули не тільки з’ясувати правду про події далеких 1930– 1940­х рр., а й спорудити на місці захоронення репресованих ме­ моріальний комплекс. У 1994 р. громадськість Києва разом з ке­ рівництвом Інституту історії України НАН України звернулася до адміністрації  Президента  України  з  пропозицією  спорудження меморіального комплексу в Биківнянському лісі. 11 серпня 1994 р. у розпорядженні Президента України «Про заходи щодо вшану­ вання  пам’яті  жертв  політичних  репресій,  похованих  у  селищі Биківня»,  визначалися  конкретні  завдання  Кабінету  Міністрів України  для  увічнення  пам’яті  жертв  сталінізму,  похованих  у Биківні8. 30 квітня 1995 р. був відкритий Меморіал, який вшано­ вував пам’ять безневинно страчених. Матеріали Урядової комісії з поховання репресованих, засуд­ жених до розстрілу в 1936–1941 рр. у с. Биківня, сприяли підготов­ ці  Радою  Міністрів  УРСР  рекомендаційного листа  від 10  липня 1989 р., в якому зверталася увага окремих виконкомів рад на не­ достатнє інформування громадян про організацію роботи щодо увічнення пам’яті жертв репресій та виявлення місць захоронень. Пасивність виконкомів місцевих рад сприяла виникненню само­ діяльних груп, які проводили самостійні розкопки та розповсюд­ жували неправдиву інформацію, що породжувала різні пересуди9. Уряд  вимагав  активізації діяльності  місцевих комісій  через включення до їх складу авторитетних ветеранів, народних депу­ 7 Висновки  і  пропозиції  Урядової  комісії  УРСР  щодо  вшанування  пам’яті жертв політичних репресій, похованих у 19 та 20 кварталах Дніпровсько­ го лісництва Дарницького лісопаркового господарства м. Києва. Не пізніше 10 липня 1989 р. // Пам’ять Биківні: документи та матеріали. – К.: Рідний край, 2000. – С. 82. 8 Урядовий кур’єр. – 1994. – 12 серпня. 9 Державний архів Хмельницької  області  (далі  –  ДАХм.О), ф. Р­1823,  оп. 3, спр. 259, арк. 199. 344 Леонід Місінкевич татів  та  представників  правоохоронних  органів  і  громадських організацій. Це сприяло б активізації пошуку місць захоронення, визнання їх офіційними кладовищами з подальшим виконанням робіт щодо впорядкування і встановлення пам’ятників. Виконкомам місцевих рад та комісіям спільно з правоохоронни­ ми органами за участю громадськості пропонувалося продовжити пошук можливих місць захоронення, не допускаючи самовільних розкопок. Рекомендувалося зосередити увагу на уважному розгляді звернень громадян щодо увічнення пам’яті жертв репресій та задо­ волення прав і законних інтересів реабілітованих та членів їх сімей10. Лист Ради Міністрів УРСР активізував роботу облвиконкомів і правоохоронних органів з увічнення пам’яті жертв репресій. До прикладу, управління КДБ по Хмельницькій області в 1989 р. ра­ зом з представниками громадськості виявили на Хмельниччині три місця захоронення жертв сталінських злодіянь: два у м. Ка­ м’янці­Подільському та одне у м. Хмельницькому. Там встановле­ ні меморіальні дошки, а на околиці м. Кам’янця­Подільського — меморіал  Вічної  пам’яті.  У м. Хмельницькому  неподалік  від  ко­ лишнього  будинку,  де  розміщувався Проскурівський  окружний відділ НКВС, споруджений Меморіал скорботи, який увічнює па­ м’ять про страчених хмельничан11. Управлінням КДБ по Хмельницькій області внесена пропози­ ція обласній раді народних депутатів встановити 19 жовтня  — єдиний День пам’яті жертв репресій. У цей день 1937 р. був підпи­ саний  перший  протокол засідання  «трійки»  Кам’янець­Поділь­ ського управління НКВС про масовий розстріл 102 осіб за сфаль­ сифікованими  обвинуваченнями12. Увічнення пам’яті жертв сталінських злодіянь було проведе­ но в усіх областях України. До прикладу, на Вінниччині у 1990– 1992 рр. пам’ятники репресованим встановили у селах Кошари­ нець Барського13, Вербовій Томашпільського14, Держанівці Хміль- 10 ДАХм.О, ф. Р­1823, оп. 3, спр. 259, арк. 200–201. 11 Там само, ф. Р­338, оп. 25, арк. 49. 12 Крохмалюк В.  Що пропонують  чекісти?  // Радянська  Україна. – 1990. – № 257. – 13 листопада. 13 Мрачковська Л. Пам’ятник репресованим // Вінницька правда. – 1991. – 14 лютого. 14 Васильчук А. Жертвам сталінізму // Вінницька правда. – 1990. – 13 квітня. Участь громадськості України у процесі реабілітації ... 345 ницького15 районів. У м. Бершаді репресованих у 1930­х рр. свя­ щеннослужителів увічнено в меморіальному комплексі16. 25 квіт­ ня 1993 р.  у  м. Вінниці  на цвинтарі  «Підлісний» перед  фасадом комплексу­храму відкритий пам’ятник жертвам сталінського ге­ ноциду. Фінансували виготовлення та встановлення пам’ятника товариство «Меморіал» та міська рада народних депутатів17. Серед численних організацій, спрямованих на захист прав та інтересів колишніх політрепресантів, на зламі 1980–1990­х рр. на теренах України особливе  місце  належало  історико­культурно­ му товариству «Меморіал», яке розпочало діяльність у 1988 р., а організаційно оформилося у березні 1889 р. Фундаторами това­ риства були відомі громадсько­політичні та культурні діячі, пись­ менники  О. Деко,  В. Маняк,  С. Макєєв,  Ю. Прилюк,  Є. Пронюк, юристи П. Братасюк і О. Ємець, політологи М. Лисенко, А. Лупиніс, О. Сергієнко,  кінорежисер  В. Кузнєцов,  журналіст  Ж. Мосенкіс, режисер, громадський діяч Л. Танюк та інші18. Після оформлення республіканського товариства «Меморіал» їх відділення  почали формуватися в регіонах. Зокрема, у  квітні 1989 р. за ініціативою доцента історичного факультету Харківсь­ кого  університету, народного депутата України  В. Мещерякова, викладачів  інституту  механізації  та  електрифікації  сільського господарства П. Цимбала та вищого командного училища ракет­ них військ ім. Крилова Х. Чаковського започаткувало роботу Хар­ ківське відділення  «Меморіалу»,  яке об’єднало  у лавах  близько 400 членів. Вони з  представниками громадськості здійснювали пошук місць поховань жертв репресій, збирали і оприлюднювали архівні документи і спогади, чинили тиск на органи влади про не­ обхідність оприлюднення інформації про масові політичні репресій19. Товариство «Меморіал»  сприяло формуванню  ветеранських організацій  правозахисного  характеру  з  колишніх  політрепре­ 15 Поминальний день // Подолія. – 1992. – 4 липня. 16 Пам’яті В. Лопушанського // Новий час. – 1993. – 4 вересня. 17 Пастушенко Л. Увічнено  пам’ять  невинних жертв //  Демократична  Ук­ раїна. – 1994. – 30 квітня. 18 Кондрацький А.А. Часопис київського політрепресантства (коротка історія Київського товариства політв’язнів та жертв репресій 1988–2001 рр.). – К.: Укр. Центр духов. культури, 2003. – С. 12–13. 19 Державний архів Харківської області, ф. П­2, оп. 5, спр. 98, арк. 80–81. 346 Леонід Місінкевич сантів Києва, Львова, Одеси, Слов’янська Донецької області. Так, у серпні 1989 р. в м. Києві була створена ініціативна група в складі С. Малєєва,  Л. Городіна,  Н. Бородуліна,  В. Ольшевського,  В. Сі­ дерського, Є. Михайлика та інших, які розпочали роботу над ут­ воренням Київського товариства політв’язнів та жертв репресій. Публікація С. Малєєва в газеті «Прапор комунізму» «Створюється товариство...» стала відправним моментом в об’єднанні 96 політ­ в’язнів, які в січні 1990 р. на установчих зборах проголосили утво­ рення товариства20. Для його роботи міськвиконкомом було виді­ лене приміщення, де двічі на тиждень проводився прийом грома­ дян, потерпілих від репресій. Реабілітаційні  процеси  сприяли  формуванню  громадських організацій, зокрема таких: Товариство української мови, «Народ­ ний рух  України», «Товариство Лева»  у  Львові.  На тлі  офіційно зареєстрованого Львівського товариства «Меморіал» було органі­ зовано роботу Клубу репресованих, до складу якого увійшли най­ радикальніші учасники опору комуністичній системі. Цілеспря­ мована робота Клубу, щотижневі зустрічі колишніх політрепре­ сантів сприяли подальшому згуртуванню політв’язнів, репресо­ ваних тоталітарним режимом, і трансформації його у Львівську обласну Спілку політичних в’язнів України, яку очолив Іван Губка. Надалі регіональні товариства політв’язнів були об’єднані у квітні 1991 р. установчим з’їздом у Спілку політичних в’язнів України21. У грудні 1992 р. на спільному засіданні проводів Спілки політич­ них в’язнів України і  Всеукраїнського товариства  репресованих відбулося об’єднання двох організацій в єдине Всеукраїнське то­ вариство політичних в’язнів і репресованих на чолі з двома співго­ ловами І. Губкою та Є. Пронюком22. Діяльність громадських та релігійних організацій спрямову­ валася на увічнення імен сотень тисяч осіб, які потрапили в жор­ на більшовицьких репресій. Важливою була ініціатива громадсь­ 20 Створюється товариство... // Прапор комунізму. – 1989. – 2 грудня. 21 Українські політичні в’язні і крах більшовицької імперії / Упоряд. І. Губ­ ка. – Львів: Укр. технології, 2001. – С. 20–21, 26. 22 Всеукраїнське товариство політичних в’язнів і репресованих: історія ство­ рення та діяльність / Упоряд. Є. Пронюк. – К.: Укр. Центр духов. культури, 2007. – С. 19. Участь громадськості України у процесі реабілітації ... 347 кості,  зокрема віруючих  окремих храмів.  Доцільно згадати про багаторічні пошуки архієпископа Черкаського і Канівського Саф­ ронія, які дали можливість встановити близько 300 імен свяще­ ників, що були вислані з України, а пізніше розстріляні. Заслуго­ вувала  на  увагу  діяльність  Свято­Тихонівського  богословного інституту,  заснованого  з  благословення  Святішого  Патріарха Алексія, у встановленні імен репресованих священнослужителів та віруючих. Завдячуючи наполегливості віруючих, навчальний заклад зумів нагромадити та систематизувати унікальні матеріа­ ли, які містили 10 тисяч біографічних довідок та 1400 фотографій репресованих за віру Господню23. Процес реабілітації жертв терору радянської доби викликав підтримку громадськості, особливо істориків, які найбільше були зацікавлені у відновленні історичної правди та об’єктивної оцінки подій сталінського беззаконня і свавілля. В їх наукових пошуках відобразилося прагнення віднайти вагоме місце важливій справі дослідження політичних репресій і реабілітаційних процесів. Це певним  чином  спонукало  до  перегляду  планів  науково­дослід­ ницької тематики з урахуванням нагальних потреб новітніх до­ сягнень вітчизняної історіографії. У дослідженнях була започат­ кована абсолютно нова для вітчизняної історіографії проблема­ тика  «Увічнення  пам’яті  жертв  незаконних  репресій  30–40­х  – початку  50­х  років  у контексті  розробки проблем  регіональної історії: На матеріалах України» під керівництвом академіка НАН України П. Т. Тронька та кандидата історичних наук Ю. Данилюка24. Започаткована  тематика з  великим  інтересом  сприймалася науковцями. До прикладу, у Полтавській області спільними зусил­ лями  Полтавського  педагогічного  інституту  ім. В. Г. Короленка, Полтавської обласної спілки краєзнавців, обласної організації Ук­ раїнського  товариства  охорони  пам’яток  історії  та  культури, 23 Місінкевич Л. Опір духовенства та віруючих більшовицькій політиці: ствер­ дження державного атеїзму в 20–30­х рр. ХХ ст. // Історія України: мало­ відомі  імена, події, факти /  Ін­т історії України  НАН України  та  ін. – К.: Рідний край, 2005. – Вип. 31. – С. 75–76. 24 Подкур Р. Ю, Рубльов О. С. Історіографія політичних репресій в Україні (дру­ га половина 1980­х – 1990­ті рр.) // Політичні репресії в Україні (1917– 1980­ті рр.). – Житомир: «Полісся», 2007. – С. 11. 348 Леонід Місінкевич Управління Служби безпеки України була підготовлена книга про реабілітованих полтавців25.  Книга  «Репресоване краєзнавство», що вийшла у світ за участю Інституту історії України НАН України та Служби безпеки України, вперше дала можливість довідатися про трагічні долі академіків Ф. Шміта, М. Слабченка, М. Біляшівсь­ кого, М. Яворського, професорів О. Гермайзе, О. Янати, В. Герено­ вича та багатьох інших26. Прагнучи  надати системного характеру в дослідженні  полі­ тичних репресій, президент Національної академії наук України академік НАН України Б. Патон, голова Служби безпеки України Є. Марчук та голова правління Всеукраїнської спілки краєзнавців академік НАН України  П. Тронько звернулися до Президії Верхов­ ної Ради України з пропозицією про підготовку багатотомної нау­ ково­документальної серії книг «Реабілітовані історією». Ця про­ позиція  була  підтримана  Президією  Верховної  Ради  України. 6 квітня 1992 р. за № 2256­ХІІ прийнята постанова, яка започатко­ вувала складну та багатопланову роботу. На її виконання 11 ве­ ресня 1992 р.  відповідну постанову  за № 530  «Про підготовку  і випуск  серії  книг  «Реабілітовані  історією»  ухвалив  Кабінет  Мі­ ністрів України27. Остання передбачала цілий комплекс науково­ методичних і організаційних заходів щодо розв’язання питань ма­ теріально­технічного забезпечення підготовки унікальної праці. Підготовка  видання  покладалася  на  Національну  академію наук, Держкомвидав, Службу безпеки України та  Всеукраїнську спілку краєзнавців. Інститут історії України НАН України здійсню­ вав науково­методичне  керівництво написання томів,  які мали виконуватися  в областях під  керівництвом  обласних  редакцій­ них колегій. Постановою уряду була затверджена Головна редак­ ційна колегія, до складу якої увійшли провідні вчені, керівники міністерств,  правоохоронних  органів.  Очолив  її  академік  НАН України П. Тронько. Редколегії належало здійснити розробку та 25 Реабілітовані історією: Зб. наук. праць / Відп. ред. П. Т. Тронько та ін. – К.; Полтава: Рідний край, 1992. – 401 с. 26 Репресоване краєзнавство (20–30­ті роки) / Редкол.: П. Т. Тронько (гол.) та ін.; Ін­т історії України НАН України. – К.: Рідний край, 1991. – 478 с. 27 Тронько П.Т. В ім’я історичної правди // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. – 1994. – № 1. – С. 4. Участь громадськості України у процесі реабілітації ... 349 сформувати джерельну базу дослідження з подальшою підготов­ кою науково­документального видання. Серія книг «Реабілітова­ ні  історією»  мала ввести  в  інформаційний  обіг  і  оприлюднити раніше закриті  для дослідників  документи  політичного  керів­ ництва, вищих органів державної влади та управління, колишніх спецслужб, правоохоронних органів та відкрити можливості для наукового вивчення і узагальнення проблем формування і функ­ ціонування тоталітарної держави і пов’язаних з нею масових не­ законних репресій. Передбачалося повернути народу забуті імена державних  діячів, творців  культури,  вчених та тисяч громадян, яких знищила тоталітарна система. Незаконно репресовані громадяни  України мали бути реабі­ літовані  не  лише  формально  за  висновками  правоохоронних органів, за справами, які з СБ України, прокурорських та судових органів поверталися в архіви і про них забували. Передбачалося публічно оприлюднити списки реабілітованих, відновлюючи па­ м’ять про загиблих громадян України, повертаючи родинам добрі імена батьків, дідів та прадідів. Публікація їх прізвищ передбачала можливість відновити чесні імена жертв тоталітаризму. На першому організаційному етапі діяльності Головна редак­ ційна колегія вирішувала два важливі завдання. По­перше, роз­ робку  методичних  рекомендацій  з  підготовки  томів.  По­друге, формування  науково­організаційних  структур  на  місцях.  Упро­ довж  жовтня  1992 р.  –  червня  1993 р.  колегія  відпрацьовувала «Методичні рекомендації», апробовані в Інституті історії України НАН  України,  Інституті  українознавства НАН  України  та  інших наукових установах і вищих навчальних закладах. Заплановане видання за спрямуванням,  формою  та  змістом не мало аналогів не лише в республіках колишнього СРСР, а й у світовій практиці. Багатотомна наукова праця мала містити уза­ гальнення, які дозволяли б з’ясувати природу тоталітарного уст­ рою  і  водночас  служила  своєрідним  меморіалом  тим,  хто  став жертвою немилосердної  системи28. 28 Поточний  архів  Головної  редакційної  колегії  науково­документальної серії книг «Реабілітовані історією». Звіт Головної редакційної колегії нау­ ково­документальної  серії  книг  «Реабілітовані  історією»  за  1993  – 2000 рр., арк. 3. 350 Леонід Місінкевич Розпочинаючи роботу над випуском серії книг «Реабілітовані історією», оцінюючи тогочасні умови жорстокої економічної кри­ зи, бурхливі політичні пристрасті, головна редакційна колегія ус­ відомлювала, що завершення складної і важливої державної прог- рами може бути успішним лише за умови зацікавленого об’єднання в Україні всіх політичних, громадських, наукових і творчих сил. Реалізуючи  ці  завдання,  редакційна  колегія  звернулася  через пресу за підтримкою до керівників міністерств і відомств України, уряду Республіки Крим, державних адміністрацій областей, міст Києва і  Севастополя, народних депутатів усіх рівнів, керівників підприємств, організацій та представників бізнесу щодо підтримки редакційних колегій, комісій та авторських колективів на місцях. У ході підготовки проекту до активної співпраці, поміркова­ ності у предметних дискусіях, розсудливих та виважених оцінок запрошувалися всі політичні партії, рухи, громадські організації, творчі спілки та священнослужителі. Сподівання на всебічну до­ помогу і підтримку були висловлені на адресу наукових праців­ ників, викладачів вищих навчальних закладів, дослідників, крає­ знавців,  роботи яких  могли  стати  основою багатотомної  праці. Особливу надію головна редакційна колегія покладала на колиш­ ніх політв’язнів, усіх тих, чиї долі знівечив тоталітарний режим. Їхні об’єктивні свідчення могли надати виданню виняткової до­ стовірності розпочатого дослідження. Організатори запрошували до співпраці журналістів, працівників засобів масової інформації, чий талант міг донести до народу правду про трагічні сторінки історії. Спільна праця мала стати єднальним моментом злагоди, взаєморозуміння і консолідації в суспільстві29. При запровадженні Державної програми «Реабілітовані істо­ рією» Раді Міністрів Республіки Крим, державним адміністраціям областей, міст Києва й Севастополя доручалося сформувати ре­ дакційні  колегії  томів,  які очолили  заступники адміністрацій  з гуманітарних питань. До їх складу увійшли науковці, викладачі вищих навчальних закладів, працівники архівних та культурно­ освітніх установ, органів Служби безпеки, внутрішніх справ, суду, 29 Звернення  головної  редакційної  колегії  науково­документальної  серії книг «Реабілітовані історією» / П. Т. Тронько // Поділля. – 1993. – № 26. – 30 квітня. Участь громадськості України у процесі реабілітації ... 351 прокуратури, громадських організацій. До цієї справи залучали­ ся творчі  спілки,  громадські  об’єднання колишніх  політв’язнів, репресованих, широкі кола краєзнавців, зацікавлених громадян30. Обласним редакційним колегіям підпорядковувалися штатні редакційно­видавничі підрозділи, які нараховували залежно від обсягу роботи від 4 до 8 осіб. До роботи залучалися провідні ук­ раїнські вчені, знані фахівці з історії України радянської доби. Се­ ред  них  доктори  історичних  наук  Р. Лях,  З. Лихолобова,  В. Бут, П. Бачинський,  С. Білокінь,  О. Довганич,  О. Настуля,  П. Тронько, О. Турченко,  О. Гончар,  Є. Скляренко,  В. Іваненко,  Г. Швидько, В. Ченцов, доктор політичних наук В. Войналович, кандидати істо­ ричних наук О. Бажан В. Васильєв, О. Єрмак, М. Кучерепа, Д. Омель­ чук, Р. Подкур та інші. Одним із перших 24 листопада 1992 р. розпорядженням Пред­ ставника Президента України у Херсонській області був затверд­ жений склад  обласної редакційної  колегії  книги  «Реабілітовані історією» у складі 13 осіб. Закарпатська обласна редакційна коле­ гія започаткувала роботу 13 січня 1993 р. розпорядженням Пред­ ставника  Президента  України  М. Краіла.  До  її  складу  увійшли кращі наукові сили області, серед яких 2 доктори та 5 кандидатів історичних наук, представники обласної організації Всеукраїнсь­ кого товариства в’язнів та репресованих, громадських організа­ цій,  національно­культурних  товариств, обласного  державного архіву та комісій за відновлення прав реабілітованих, працівники суду, прокуратури, обласних управлінь служби безпеки та внут­ рішніх справ31. Одеська обласна редакційна колегія була сформована розпо­ рядженням  обласної  державної  адміністрації  від  14  вересня 1996 р. за № 130/А — 96 «Про організацію виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про підготовку та випуск серії книг «Реабілітовані історією». До її складу увійшло 11 осіб, серед яких четверо докторів та стільки ж кандидатів наук. Роботу редколегії 30 Тронько П.Т.  Наш  священний  обов’язок  //  З  архівів  ВУЧК–ГПУ–НКВД– КГБ. – 1995. – № 1/2. – С. 5. 31 Поточний  архів  Головної  редакційної  колегії  науково­документальної серії книг «Реабілітовані історією». Звіт Миколаївської обласної редакц­ ійної колегії «Реабілітовані історією», арк. 1. 352 Леонід Місінкевич очолила кандидат філологічних наук Л. Ковальчук, доцент Одесь­ кого державного університету ім. І. І. Мечникова32. Враховуючи обсяг та складність дослідницької роботи, відділ регіональних проблем Інституту історії України НАН України 14 вересня 1993 р. підготував програму та методичні рекомендації для підготовки науково­документального видання, які були схва­ лені Головною  редколегією33. Затверджена програма видання  і структурний підхід до оформлення томів у п’яти розділах відобра­ жали як  загальні, так  і специфічні особливості регіонів, місцеві події того часу. Для систематизації роботи з репресованим кон­ тингентом  Головною  редколегією  була розроблена  спеціальна уніфікована картка, яка характеризувала особу репресованого34. Основними джерелами дослідницької роботи стали архівно­кри­ мінальні справи обласних управлінь СБУ та фонди обласних дер­ жавних архівів. Вісімнадцятирічна діяльність обласних редколегій книг «Ре­ абілітовані історією» та науково­редакційних відділів дали мож­ ливість провести значну науково­пошукову та дослідницьку ро­ боту.  Майже  всі  обласні  науково­редакційні  групи  закінчують підготовку томів, а створені на місцях картотеки даних про гро­ мадян, що постраждали від політичних репресій, дають підстави стверджувати: обсяг зібраних матеріалів у областях України різ­ ний, але попередні підрахунки визначають чисельність репресо­ ваних у понад 700 тисяч35, зокрема у Вінницькій, Донецькій, Жи­ томирській, Одеській та Хмельницькій областях їх кількість пе­ ревищує 219 тисяч осіб36. 32 Поточний  архів  Головної  редакційної  колегії  науково­документальної серії  книг  «Реабілітовані  історією». Звіт  Одеської  обласної  редакційної колегії «Реабілітовані історією», арк. 2–3. 33 Програма і методичні рекомендації підготовки науково­документальної серії книг «Реабілітовані історією». – К., 1993. – 35 с. 34 Пам’ятка щодо зібрання і вивчення матеріалів  для тому «Реабілітовані історією. Київська область». – С. 9–10. 35 Книга  памяти  жертв  политических  репрессий  в  СССР:  Аннотирований указатель. – СПб: Рос. нац. б­ка, 2004. – Режим доступу: http: // visz.nlr.ru/ project/books/uk2003/index.html#content 36 Поточний  архів  Головної  редакційної  колегії  науково­документальної серії  книг  «Реабілітовані  історією».  Лист  Головної  редакційної  колегії науково­документальної серії книг «Реабілітовані історією» начальнику Участь громадськості України у процесі реабілітації ... 353 Редакційно­видавничою  групою Миколаївської  редакційної колегії  «Реабілітовані  історією»  опрацьовано  15  тисяч  архівно­ слідчих справ обласного управління Служби безпеки, 2 511 кримі­ нально­слідчих  справ  обласного  архіву  та 4 700  архівно­кримі­ нальних справ  архіву управління оперативної  інформації  УМВС України в Миколаївській області. Вони стали науковою базою для підготовки і випуску у світ 14 науково­інформаційних бюлетенів, де подані бібліографічні довідки про жителів Миколаївщини, які зазнали репресій. Редколегією вперше опубліковано і введено у науковий обіг понад 400 документів для ознайомлення широкому загалу громадськості37. З ініціативи редколегії «Реабілітовані історією» Закарпатської області у квітні 2001 р. проведена наукова конференція «Політич­ ні репресії громадян Закарпатської області: їх зміст та деякі під­ сумки підготовки обласної книги «Реабілітовані історією». Її учас­ ники  підвели  підсумки  наукових  досліджень,  прорецензували окремі наукові розвідки. З області вийшли у світ 9 окремих ви­ дань, в яких відображена репресивна політика сталінізму на За­ карпатті. Серед них: «Крізь пекло ГУЛАГів: документи, спогади, нариси», «У сутінках  забуття»  —  документальні  матеріали  про репресованих делегатів першого з’їзду народних комітетів Закар­ патської України,  «У  жорнах  сталінських  репресій»  —  з  історії ліквідації греко­католицької церкви та її возз’єднання з руською православною церквою, переслідування інших релігійних громад у 40–50­х рр. ХХ ст., «В тенетах «Смершу», матеріали про репре­ сованих діячів Карпатської України та інші38. Члени обласної редколегії Вінницької області у 2000–2001 рр. взяли  участь  у  міжнародній  науково­практичній  конференції «Політичні репресії на Поділлі», в обласній науково­практичній конференції «Голодомор як засіб політичного терору»39. Галузевого  державного  архіву  Служби  безпеки  України  Богунову С.М., арк. 1–2. 37 Там само. Звіт Миколаївської обласної редакційної колегії «Реабілітовані історією», арк. 1–2. 38 Там само. Звіт Закарпатської обласної редакційної колегії «Реабілітовані історією», арк. 6–7. 39 Там само. Звіт Вінницької обласної редакційної колегії «Реабілітовані істо­ рією», арк. 1–2. 354 Леонід Місінкевич Вагомий внесок для  увічнення пам’яті жертв  тоталітарного режиму  зробили  науковці та  краєзнавці Хмельницької  області. Результати їхніх досліджень знайшли своє відображення у Всеук­ раїнській науково­теоретичній конференції «Знищення опозиції в 20–30­х рр. ХХ століття як засіб формування тоталітарної систе­ ми в Україні», що відбулася 14 квітня 2006 року в Хмельницькому інституті імені Митрополита Київського і всієї України, Предстоя­ теля Української Православної Церкви Блаженнійшого Володими­ ра Міжрегіональної Академії управління персоналом. Тут щорічно впродовж останніх трьох років відбуваються наукові конференції, під час яких на широкому фактичному матеріалі висвітлювалися історико­правові,  соціально­демографічні та  економіко­правові аспекти голодомору 1932–1933 рр. та політичних репресій40. Творчий  колектив  книги  «Реабілітовані  історією»  з  Теофі­ польського району Хмельницької області, працюючи чотири роки з  документами  державного  архіву  області,  архіву  управління Служби безпеки, міліції та суду, вивчив та узагальнив матеріали справ про репресованих земляків, які дали цілісну картину жах­ ливих  репресій,  що  чинилися  проти  населення  прикордонного району. Сотні мешканців були обвинувачені у шпигунстві, дивер­ сіях  та  інших  «діях».  Архівні документи  дозволили  відстежити процес фальсифікації 15 справ «контрреволюційних організацій» Теофіпольщини. Серед  них «Святецька  контрреволюційна  пов­ станська  шпигунсько­диверсійна  організація»,  за  наслідками «діяльності» якої було ув’язнено та вислано в Сибір близько 400 осіб41. Факти, які викладені у книзі, — гірка правда, що видруку­ вана у двох томах загальним обсягом 75,3 умовного друкованого аркуша.  Створений доробок  став  актом  увічнення  пам’яті  імен тих,  кому  в трагічні часи навішували  ярлики  «ворогів  народу», інших політично неблагонадійних елементів. Обласні  редколегії,  організовуючи  масові  пропагандистські заходи, вносять свої пропозиції державним органам влади. Так, за  участю редколегії  серії книг  «Реабілітовані  історією»  Терно­ 40 Місінкевич Л. Увічнення пам’яті жертв політичних репресій // Реабілітова­ ні історією. Хмельницька область. – Хмельницький, 2008. – Кн. 1. – С. 866. 41 Стасюк І.А. Трагічні долі репресованих теофіпольців. Історико­меморіаль­ не видання. В 2 т. – Хмельницький: «Поділля», 2000. – Кн. 1. – С. 37. Участь громадськості України у процесі реабілітації ... 355 пільської області відкрито музей репресованому режисеру теат­ ру «Березіль» Лесю Курбасу в с. Старий Скалат Підволочиського району, встановлено пам’ятник художнику Якову Струхмачуку в с. Росохуватець Козівського району, передано ряд цікавих доку­ ментів до обласного краєзнавчого та місцевого музеїв, встанов­ лені меморіальні дошки письменнику Ю. Виливчуку, політичному діячеві В. Чорноволу, іншим політичним в’язням та репресованим42. Вихід у світ у серпні 1994 р. науково­публіцистичного журна­ лу «З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ» безпосередньо пов’язаний з реалізацією  Державної програми  «Реабілітовані  історією».  Зас­ новниками  часопису  виступила Національна академія наук  Ук­ раїни, Служба безпеки України, Державний комітет з питань пре­ си  та  Головна  редакційна  колегія видання  «Реабілітовані  істо­ рією». Виходячи у світ за виключно спонсорські кошти, видання не має аналогів на пострадянському просторі. Упродовж остан­ нього десятиліття журнал став єдиним спеціалізованим  видан­ ням, де публікуються наукові розробки з історії колишніх спец­ служб,  дослідження  щодо  становлення  та  функціонування  ра­ дянської тоталітарної системи. Ці  матеріали дають  можливість глибше зрозуміти процеси колективізації, розкуркулення, масові депортації, причини і наслідки голодоморів, переслідування іна­ комислячих та інші негативні прояви тоталітарної системи43. Для  виявлення  таких  джерел  Головна  редакційна  колегія «Реабілітовані  історією»  спільно  з  редакцією  журналу  провела низку наукових експедицій в архіви Москви, Санкт­Петербурга, Харкова, Донецька, Львова, Луцька, Полтави, Чернігова, які доз­ волили виявити близько 2 тисяч документів, що дали можливість з’ясувати важливі проблеми в історії України, проаналізувати ви­ токи  та  етапи  становлення  тоталітарної  системи,  з’ясувати  її трагічні наслідки для України і світового співтовариства44. 42 Поточний архів Головної редакційної колегії науково­документальної се­ рії книг «Реабілітовані історією». Звіт Тернопільської обласної редакцій­ ної колегії «Реабілітовані історією», арк. 2. 43 Скляренко Є. Видання, пов’язані з реабілітацією жертв політичних репре­ сій в Україні // Історія України. Маловідомі імена, події, факти / Ін­т історії України НАН України та ін. – К., 2004. – Вип. 25. – С. 350–351. 44 Місінкевич Л. Реалізація в областях Державної програми увічнення пам’яті жертв  політичних  репресій  //  Історія  України.  Маловідомі  імена,  події, 356 Леонід Місінкевич Результати копіткої наполегливої роботи державних органів, науковців,  ентузіастів  «Меморіалу»,  товариств  політв’язнів  та жертв репресій, журналістів відобразилися у численних публікаці- ях на сторінках періодичних видань на кшталт списків реабіліто- ваних, нарисів, статей та ґрунтовних розповідей про них. За останні десять років за програмою «Реабілітовані історією» видані десятки книг: збірників статей,  нарисів, художніх творів, спогадів репре­ сованих та  їх дітей, збірників документів та архівних матеріалів, 32 числа наукового часопису «З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ». До прикладу, у 1994 р. у Рівненській області випущена книга «За відсутністю провини», в якій вміщені короткі відомості про жителів  15 районів та міста  Рівне, що  зазнали політичних  реп­ ресій і були офіційно реабілітовані до 1959 р.45 У наступні роки було видрукувано 4 випуски книг «Із криниці печалі», в яких опуб­ ліковані  місцеві  матеріали  про  масові репресії на Рівненщині  у 1944–1953 рр. На архівних документах, спогадах та листах розк­ рита депортація населення області у віддалені райони колишньо­ го Союзу, відображений хід «розкуркулення». З  ініціативи  добровільного  історико­просвітницького  това­ риства  «Меморіал»  та  редакційної  колегії  «Реабілітовані  істо­ рією» проведена пошукова робота, яка дозволила оприлюднити у двотомнику «Одеський мартиролог» списки на 33012 осіб, без­ невинно репресованих у період сталінських репресій46. У книзі пам’яті жертв політичних репресій «Вінницький мар­ тиролог» вміщено бібліографічні довідки майже на 7 тисяч реабі­ літованих47. Донецьке культурно­освітнє товариство «Меморіал» засвідчило свою роботу виданням у 1995 р. першої книги «Прав­ да  через роки»  із  загальноукраїнської  серії  «Реабілітовані  істо­ рією». За сім років обласна редакційна колегія та науково­редак­ факти / Ін­т історії України НАН України та ін. – К.: Рідний край, 2004. – Вип. 25. – С. 391. 45 За відсутністю провини. Довідник про репресованих жителів Рівненщи­ ни, реабілітованих у 50­ті роки. – Рівне: Азалія, 1994. – 63 с. 46 Одеський мартиролог: Дані про репресованих Одеси і Одеської області за роки радянської влади. – Одеса: ОКФА, 1997. – Т. 1. – 752 с. 47 Вінницький  мартиролог:  Книга  пам’яті  жертв  політичних  репресій  на Вінниччині (20–50­і рр. ХХ ст.). – Вінниця: Велес, 2001. – С. 181. Участь громадськості України у процесі реабілітації ... 357 ційна група підготували і видрукували п’ять випусків книг, в яких вміщені  наукові статті  істориків, спогади  реабілітованих, доку­ менти про репресивні дії влади, уперше введені в науковий обіг. Понад трьох тисяч біографічних довідок про реабілітованих у  Запорізькій  області  опубліковано  у  двох  книгах  «Повернені імена»,  виданих  у  1998–2000 рр.  Окрім  них,  з’явилося  близько сотні публікацій у періодичних виданнях, п’ять випусків збірни­ ка «Спокута». Репресії часів сталінізму на Дніпропетровщині по­ казані у книгах «Свідчення з минувшини», випущених обласною редакційною колегією48. Інститутом історії України НАН України та Головною редак­ ційною колегією науково­документальної серії книг «Реабілітова­ ні історією» підготовлена книга «Пам’ять Биківні», де були опуб­ ліковані  списки  мешканців м. Києва,  розстріляних  у  казематах НКВС49. Усі вони обвинувачувалися за різними пунктами 54 статті КК УРСР та 58 статті КК РРФСР, що передбачали головним чином вищу міру покарання — розстріл. Відповідно до документів, що зберігаються в ЦДАГО України, встановлено, що в 1937–1938 рр. у тюрмах НКВС м. Києва розстріляно 2 266 осіб, які найімовірніше поховані в 19–20 кварталах Дніпровського лісництва Дарницько­ го лісопаркового господарства — селище Биківня. Про 1 641 реп­ ресованого вміщені відомості у книзі «Пам’яті Биківні». Обласними  редколегіями  вперше  досліджено,  узагальнено  і оприлюднено велику кількість документів про незаконні репре­ сії, що згубили і покалічили життя ні в чому не винних співвітчиз­ ників. Вийшли друком сотні книг, документальних добірок, ста­ тей у періодичних виданнях з розповідями про загиблих у роки репресій.  Відновлено світлу  пам’ять безневинно постраждалих, яким на місцях поховань встановлені меморіальні дошки, пам’ят­ ні знаки та обеліски. Головна редколегія  «Реабілітовані  історією»,  узагальнюючи шістнадцятирічну діяльність сотень істориків, архівістів, бібліо­ текарів, музейних працівників, журналістів, краєзнавців, видала 48 Поточний  архів  Головної  редакційної  колегії  науково­документальної серії книг «Реабілітовані  історією». Звіт Запорізької обласної редакцій­ ної колегії «Реабілітовані історією», арк. 1–2. 49 О внесудебных органах // Известия ЦК КПСС. – 1989. – № 10. – С. 80–82. 358 Леонід Місінкевич бібліографічний покажчик  «Політичні  репресії в Україні.  1917– 1980­ті роки». Його упорядники Сергій Калитко, Роман Подкур, Олександр Рубльов,  Лариса Шевченко,  Сергій  Білокінь  зібрали близько 5 тисяч позицій  україноцентричних досліджень,  серед яких: наукові статті, монографії, розвідки, кандидатські та док­ торські дисертації50. У контексті підготовки багатотомної науково­документаль­ ної  серії книг  «Реабілітовані  історією»  налагодилося  співробіт­ ництво зі Службою безпеки України. На початковому етапі дале­ ко не всі керівники її центрального апарату, обласних управлінь усвідомлювали необхідність виконання такої Державної програ­ ми. Лише поступово, зі  зміною керівників старої генерації,  роз­ гортанням  процесу наукового  пошуку  виникло  взаєморозумін­ ня й почали складатися творчі стосунки. Проте без оприлюднен­ ня узагальнених статистичних даних репресивного апарату СРСР, УРСР, його інформаційно­аналітичних документів немає ніяких підстав сподіватися на реконструкцію реальних історичних подій, з’ясування умотивованості й масштабів репресій в Україні зага­ лом та її регіонах зокрема. Необхідно зазначити, що якщо Служба безпеки України спів­ працює з обласними редакційними колегіями та авторськими ко­ лективами, то цього  не можна сказати про відомчий архів МВС України, який ставиться до них з певною обережністю.  І  зовсім незрозумілим є те, що документи і матеріали, які вже давно опублі­ ковані в Москві, до цього часу в Україні позначені грифом «таємно». Процес розсекречення, як на наш погляд, триває надзвичайно довго. Аналізуючи звіти обласних редакційних колегій, провідних фа- хівців Головної редакційної колегії, констатуємо, що науково­пошу- кова робота над унікальною фундаментальною працею про полі- тичні репресії та реабілітацію жертв сталінізму в Україні в переваж- ній більшості областей завершується. Особливо вона пожвавилася після підписання Президентом України В. Ющенком Указів щодо увічнення пам’яті жертв голодомору та політичних репресій51. Сут­ 50 Правда через роки: Статті, спогади, документи. – Донецьк: Либідь, 1995. – Вип. 1. – 128 с. 51 Указ  Президента  України  «Про  оголошення  в Україні  2008 року  Роком пам’яті жертв Голодомору» // Офіційний вісник Президента України. – Участь громадськості України у процесі реабілітації ... 359 тєвим чином прискорили роботу обласні редакційні колегії щодо підготовки та друку обласних томів науково­документальної серії книг «Реабілітовані історією». У 23 областях України та Автономної республіці Крим видано 57 книг. Низка областей видала четверті та п’яті книги обласних томів. Загальний обсяг надрукованих томів становить 38 тисяч сторінок, опубліковано понад 600 нарисів, майже 3 тисячі оригі­ нальних документів, 988 фотодокументів, оприлюднено 2 53 878 прізвищ репресованих громадян України52. Започатковуючи Державну програму, Головна редакційна ко­ легія науково­документальної серії книг «Реабілітовані історією» не мала  належного  уявлення  ні про  масштаби політичних  реп­ ресій, ні про кількість архівних документів, які підлягали вивчен­ ню, ні про ареали їх зберігання. Спочатку планувалося видати 25 томів. Однак у 2009 р. вже видано та рекомендовано до друку 57 томів. Усього передбачається видати понад 100 томів. Узагальнюючи досліджені матеріали, зазначимо, що увічнен­ ня  пам’яті  жертв  політичних репресій  в Україні  в кінці  ХХ  –  на початку ХХІ  століття проходило через певні етапи, які характе­ ризуються такими заходами:  відкриття доступу до матеріалів спеціальних фондів ВУНК– ДПУ–НКВС–КДБ,  пов’язаних із  репресіями,  і  передача їх  до державних  архівів;  активізація роботи громадських організацій, утворення то­ вариств політв’язнів та жертв репресій, формування істори­ ко­культурних просвітницьких товариств «Меморіал»;  розробка Державної  програми  увічнення пам’яті жертв ста­ лінізму  та створення Головної редакційної  колегії  з  підго­ 2007. – № 35. – С. 806. Указ Президента України «Про заходи у зв’язку з 70­ми роковинами Великого терору – масових політичних репресій 1937 – 1938 років» // Офіційний вісник України. – 2007. – № 37. – С. 15–16. Указ Президента України «Про персональну відповідальність посадових осіб за незадовільний стан підготовки заходів у зв’язку з 75­ми роковинами Голодомору 1932–1933 років в Україні» // Офіційний вісник Президента України. – 2007. – № 37. – С. 949. 52 Виступ академіка П. Т. Тронька на презентації видань державної програ­ ми «Реабілітовані історією» 2 квітня 2008 р. – С. 2. 360 Леонід Місінкевич товки  багатотомного  науково­документального  видання книг «Реабілітовані історією»;  формування регіональних (обласних)  редакційних колегій, науково­редакційних груп для опрацювання відкритих арх­ івних матеріалів, підготовка та видання на місцях томів серії «Реабілітовані  історією». На жаль, у тих виданнях, які вийшли у світ, названі далеко не всі жертви тоталітаризму, яким судилося пройти через такі жахи кривавих  сталінських  тортур, як  «виїзні  сесії», «особливі  нара­ ди», «трійки», «двійки»,  оскільки  надто  багато  судово­слідчих справ загубилося  в нетрях архівних спецхранів. Пошуки  їх про­ довжуються з надією, що всі імена будуть названі у книгах вели­ кого  народного  болю,  що  перейдуть  до  нащадків,  як  грізне свідчення, як реквієм про незліченні людські жертви, немилосер­ дно і безневинно загублені на очах цивілізованого ХХ століття. В статье отражена деятельность общественных организаций, Главной редакционной коллегии научно-докумен- тальной серии книг «Реабилитированы историей», ученых и краеведов по увековечению памяти жертв политических репрессий, восстановлению истори- ческой правды та объективной оценки событий ста- линского беззакония и произвола. Ключевые слова: контрреволюционные преступления, реа- билитация, жертвы политических репрессий, внесу- дебные органы. This article reflects the activity of social organizations, the Main editorial staff Scientific-documentary series of books «Rehabilitated persons with History», scientists for im- mortalization the memory of victims of political repres- sions, restoration the historical truth and objective esti- mate the events of Stalin’s lawlessness and tyranny. Key positions: counter-revolution crimes, rehabilitation, victims of political rehabilitation, victims of political repressions, extrajudicial organs.

Ähnliche Einträge