Облік як форма контролю та стеження за репатріантами у повоєнному СРСР

Облік як форма контролю та стеження за репатріантами у повоєнному СРСР

У статті досліджується форми контролю та стеження за «остарбайтерами» як нелояльною до радянської влади категорії населення у повоєнному Радянському Союзі.

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2010
1. Verfasser: Гальчак, С.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут історії України НАН України 2010
Schlagworte:
Студії з історії України
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12422
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Облік як форма контролю та стеження за репатріантами у повоєнному СРСР / С. Гальчак // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2010. — Вип. 36. — С. 316-327. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-12422
record_format dspace
spelling irk-123456789-124222013-02-13T02:23:50Z Облік як форма контролю та стеження за репатріантами у повоєнному СРСР Гальчак, С. Студії з історії України У статті досліджується форми контролю та стеження за «остарбайтерами» як нелояльною до радянської влади категорії населення у повоєнному Радянському Союзі. В статье исследуются формы контроля и наблюдения за «остарбайтерами» как нелояльной к советской власти категории населения в послевоенном Советском Союзе. The article investigates the forms of control and monitoring Ostarbeiter as disloyal to the Soviet power category of the population in the postwar Soviet Union. 2010 Article Облік як форма контролю та стеження за репатріантами у повоєнному СРСР / С. Гальчак // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2010. — Вип. 36. — С. 316-327. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. XXXX-0012 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12422 uk Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Студії з історії України
Студії з історії України
spellingShingle Студії з історії України
Студії з історії України
Гальчак, С.
Облік як форма контролю та стеження за репатріантами у повоєнному СРСР
description У статті досліджується форми контролю та стеження за «остарбайтерами» як нелояльною до радянської влади категорії населення у повоєнному Радянському Союзі.
format Article
author Гальчак, С.
author_facet Гальчак, С.
author_sort Гальчак, С.
title Облік як форма контролю та стеження за репатріантами у повоєнному СРСР
title_short Облік як форма контролю та стеження за репатріантами у повоєнному СРСР
title_full Облік як форма контролю та стеження за репатріантами у повоєнному СРСР
title_fullStr Облік як форма контролю та стеження за репатріантами у повоєнному СРСР
title_full_unstemmed Облік як форма контролю та стеження за репатріантами у повоєнному СРСР
title_sort облік як форма контролю та стеження за репатріантами у повоєнному срср
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2010
topic_facet Студії з історії України
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12422
citation_txt Облік як форма контролю та стеження за репатріантами у повоєнному СРСР / С. Гальчак // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2010. — Вип. 36. — С. 316-327. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT galʹčaks oblíkâkformakontrolûtastežennâzarepatríantamiupovoênnomusrsr
first_indexed 2025-07-02T14:32:46Z
last_indexed 2025-07-02T14:32:46Z
_version_ 1836546016997801984
fulltext 316 Сергій Гальчак* Облік як форма контролю та стеження за репатріантами у повоєнному СРСР У статті досліджується форми контролю та стеження за «ос- тарбайтерами» як нелояльною до радянської влади категорії населення у повоєнному Радянському Союзі. Ключові слова: нацизм, остарбайтери, репатріанти, фільтра- ція, Надзвичайна комісія, облік. Понад  півстоліття тема  «остарбайтерів» («східних  робітни­ ків») практично не  знаходила належного висвітлення у  вітчиз­ няній історичній науці. Через відсутність доступу дослідників до необхідних  архівних  джерел,  існуючі  в  колишньому  СРСР  ідео­ логічні та інші перепони, вона практично залишалася невідомою для широкого кола громадськості, розглядалася у виданих збірни­ ках документів, колективних академічних працях, окремих науко­ вих  розвідках, присвячених Другій  світовій війні, лише  складо­ вою частиною злочину нацистів на окупованій території й обме­ жувалася загальним описом тогочасних подій1. Акцент робився на  героїку,  вирішальний  внесок  СРСР  у  перемогу над  ворогом, * Гальчак С.Д. — кандидат історичних наук, старший викладач Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. 1 Нюрнбергский процесс: Сб. матер. Т. 1. – М.: Гос изд­во юрид. лит­ры, 1955. – С. 787–808; Німецько­фашистський окупаційний режим на Україні: Зб. док. і матер. – К.: Політвидав України, 1963. – С. 488; Історія застерігає: трофейні документи про злочини німецько­фашистських загарбників на тимчасово окупованій території України в роки Великої Вітчизняної війни. – К.: Політ­ видав України, 1986. – С. 130–159; История Второй мировой войны, 1939– 1945. В  12­и т. / Глав. ред.  комис.: А. А. Гречко (пред.), П. А. Жилин (зам. пред.), Е. М. Жуков (зам. пред.),  В. Г. Куликов (зам. пред.), Г. А. Арбатов и др. – М.: Воениздат, 1973–1982; Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу 1941–1945 рр. У 3­х т. / Редкол.: Назаренко І.Д. та ін. – К.: Політвидав України, 1967 – 1969; Супруненко Н.И. Украина в Великой Отечественной войне Советского Союза (1941–1945 гг.). – К.: Госполитиз­ дат УССР, 1956. – 472 с.; Коваль М.В. Історія пам’ятає кривавий шлях фа­ шистів на Україні.  – К., 1965; Он же.  Борьба населения Украины против фашистского рабства. – К., 1979. – С. 20–28; Першина Т.С. Фашистский ге­ ноцид на Украине 1941–1944. – К.: Наукова думка, 1985. – С. 88–112. Облік як форма контролю та стеження за репатріантами ... 317 керівну та мобілізуючу  роль  комуністичної  партії у  боротьбі  із гітлерівськими  загарбниками. Нові життєві реалії визначили не тільки необхідність реабілі­ тації жертв політичних репресій, але й всебічного наукового осмис- лення історичної правди про життя колишніх каторжан, які деся­ тиліттями незаслужено несли тавро «фашистських наймитів». Певних успіхів у цьому  плані домоглись останнім часом  ук­ раїнські дослідники. Зокрема, проблемам депортації присвятила наукові статті «Остарбайтери Київщини: історико­статистичний та  джерелознавчий  аналіз»2  та  «Примусове вивезення  робочої сили з Броварського району до нацистської Німеччини»3 Т. В. Пас­ тушенко. У першій — дослідниця намагалася дати відповідь на питання скільки ж всього громадян Києва та області було виве­ зено  нацистами  до  Німеччини на  примусову працю,  а також як співвідноситься у процентному вираженні кількість депортова­ них до кількості тих, хто залишився на рідній землі після відсту­ пу  Червоної армії?  Причому  до числа  насильно вивезених вона включає не лише корінних мешканців, але й біженців з інших те­ риторій, котрих окупація застала на Київщині, а також військо­ вополонених червоноармійців, які одними із перших опинилися в нацистському рабстві. Через брак достовірної документальної бази дослідниця веде мову лише про наближені показники. Значно конкретніша її оповідь про примусове вивезення робо­ чої сили з Броварського району Київської області. Ряд важливих даних про кількісні показники депортованого у  нацистський рейх  населення  Поділля  міститься у  монографії С. Д. Гальчака «Східні робітники» з Поділля у Третьому рейху»4. 2 Пастушенко Т.В. Остарбайтери Київщини: історико­статистичний та дже­ релознавчий аналіз // Історія України. Маловідомі  імена, події, факти. – К.; Хмельницький; Кам’янець­Подільський: Абетка­НОВА, 2004. – Вип. 28. – С. 99–115. 3 Пастушенко Т.В. Примусове вивезення робочої сили з Броварського району до нацистської Німеччини // Літописна скарбниця: нариси з історії Бровар­ ського краю (радянський період та доба незалежності України) / Уклад. І. До­ цин. – Бровари: Водограй, 2003 / Броварська минувшина. – Кн. 2. – С. 147–159. 4 Гальчак С.Д. «Східні робітники» з Поділля у Третьому рейху: депортація, нацистська  каторга,  опір  поневолювачам.  –  Вінниця:  «Книга­Вега»  ВАТ «Віноблдрукарня», 2004. – 344 с. 318 Сергій Гальчак М. П. Куницький у своєму дослідженні «Примусова репатріа­ ція радянських громадян до СРСР після Другої світової війни (ук­ раїнський вектор)»5,  реалізуючи поставлені завдання,  намагав­ ся дати відповідь й на питання скільки наших співвітчизників не повернулися на Батьківщину? Зрозуміло, їхня кількість ретельно вираховувалася радянською стороною. Як і кількість тих, котрі повернулися в країну громадян­ ства. Причому, як показує  аналіз архівних  документів, він  вівся особливо ретельно, переслідуючи конкретну політичну мету. Однак праць, присвячених розкриттю даної сторінки історич­ ного минулого СРСР, небагато. У пропонованому дослідженні ав­ тор ставить за мету на основі архівних документів, що стосують­ ся колишніх «остарбайтерів» з Подільського регіону, в певній мірі заповнити існуючі «білі плями». Матеріали дослідження можуть бути використані при напи­ санні  робіт  з  історії  Другої  світової  війни,  сприятимуть  більш широкому пізнанню суспільно­політичних процесів, явищ, подій минулого століття, вивченню нелегкої долі колишніх невільників рейху — жертв двох тоталітарних режимів. Із завершенням війни мільйони радянських громадян — тих, хто із зброєю в руках здобував перемогу, як і тих, хто не з власної волі  опинився  у  нацистському  рабстві,  поверталися  до  рідних домівок. Усі потребували допомоги, насамперед, матеріальної… Однак не лише невирішені матеріальні проблеми постали тоді на порядку денному. Органи влади чи не більше турбував облік радянських громадян, котрі опинилися за межами СРСР та репат­ ріюються у рідні краї. Ще 12 лютого 1944 року, коли Червона армія вела визвольні бої на радянській території і майже все Поділля перебувало під контролем  нацистських  загарбників,  коли  в  ролі  репатріантів виступали  лише  «внутрішні  переміщені  особи»,  а про  «класич­ них»  взагалі не йшла  мова,  випереджаючи можливий  розвиток подій, з’явилася директива першого секретаря ЦК КП(б)У М. С. Хру­ 5 Куницький М.П. Примусова репатріація радянських громадян до СРСР після Другої світової війни (український вектор): Автореф. дис. канд. істор. наук: 07.00.02  /  Чернівецький  національний  ун­т  ім. Юрія  Федьковича.  – Чернівці, 2008. – 20 с. Облік як форма контролю та стеження за репатріантами ... 319 щова, котра  зобов’язувала секретарів  обкомів  партії  розпочати збирання  відомостей  про  вивезення  в  Німеччину  українського населення. В ній, зокрема, йшлося: «Організуйте збір матеріалів про вигнання в Німеччину українського населення. Зберіть яскраві факти знущання над нашими людьми; факти і достовірні документи вербуван- ня та насильного вивезення населення в містах і селах; дос- товірні накази, розпорядження, таємне листування німців із цього питання; кількість вигнаних в Німеччину по обласному центру, містах, селах і області в цілому; оригінали листів із Німеччини; фотознімки. Найяскравіші оповіді очевидців, котрі повернулись із німецької неволі, а також лікарняні акти про травми, отримані на роботах у Німеччині. Особливо зверніть увагу на збір матеріалів про вигнання в рабство дітей і підлітків, якщо можливо, дати в загальних цифрах їхній вік і кількість вигнаних. Всі матеріали необхідно доставити в ЦК КП(б)У не піз- ніше 1 березня»6. Однак у  той  період  директива  не  була актуальною.  Місцеві партійні структури, не маючи необхідних даних, її фактично про­ ігнорували. Проте вже наступного року, а то й раніше, порушені в ній проблеми заявили про себе на повен голос. Величезне число осіб, що поверталися на Батьківщину з на­ цистського рабства,  стало  несподіванкою  для  місцевих органів відновленої радянської влади, у т. ч. й на Поділлі. Щоб уяснити яких  же  саме  кількісних  змін зазнало  населення Вінниччини  в результаті гітлерівської навали, в кінці 1944 р. з Вінниці в райони області було надіслано телефонограму, котра зобов’язувала голів райвиконкомів зібрати відомості про кількість насильно вивезе­ них  німецько­румунськими  загарбниками  мирних  громадян7. Узагальнені у червні 1945 року дані виявилися   приголомшую­ чими — 61 256 осіб8 депортовано ворогом і використовувалися ним у його інтересах (насправді ж даний показник лише набли­ жався до реального). 6 Центральний державний архів громадських об’єднань України, ф. 1, оп. 23, спр. 1062, арк.1. 7 Державний архів Вінницької обл. (ДАВО), ф. Р­2700, оп. 5, спр. 382, арк. 3а. 8 ДАВО, ф. Р­2700, оп. 5, спр. 382, арк. 4. 320 Сергій Гальчак На Кам’янець­Подільщині — «для організації обліку громадян, насильно вивезених у Німеччину, [було] створено обласну комісію під керівницт- вом першого секретаря обкому партії Устенка і відповідні районні комісії під керівництвом перших секретарів […]»9. Робота  комісій  відзначалася  високою  організованістю,  відпові­ дальністю  за справу, ретельністю,  скрупульозністю перевірки  і дала дуже близький до істини, але ще більш шокуючий резуль­ тат — 117 тис. громадян10. Це серйозно підривало ідеологічний постулат, що радянські люди  всі,  як один,  захищали рідну  Вітчизну,  що  вони не могли працювати на ворога. Але найголовніше, — що приблизно таку ж кількість людей потрібно було приймати назад додому: трудо­ влаштовувати їх, забезпечувати житлом, соціальною увагою, до­ помагати матеріально. До цього в таких масштабах на місцях, як уже згадувалося, просто не були готовими. Та й післявоєнна роз­ руха суттєво обмежувала можливості… Важливим етапом обліку подолян (як насильно вивезених у Німеччину осіб, так і тих, хто повернувся на батьківщину) стала робота Надзвичайної державної комісії по встановленню і розслі­ дуванню  злодіянь  німецько­фашистських  загарбників  та  їхніх спільників  і  завданих  ними  збитків  громадянам,  колективним господарствам, громадським організаціям, державним підприєм­ ствам і установам СРСР. 21 квітня 1945 р. її голова М. Шверник видав розпорядження про початок цієї роботи. Загалом належало встановити, яких саме матеріальних збитків завдано гітлерівцями народному господар­ ству, культурно­освітній мережі окупованих територій, яким реп­ ресивним та каральним заходам піддавалось місцеве населення. Належало встановити імена злочинців та пособників, у тому числі власників промислових підприємств, начальників таборів, бауе­ рів, котрі експлуатували «східних робітників» у Німеччині, зну­ щались над ними (тут досить важливими були свідчення самих «остарбайтерів», а для цього їх потрібно було опитати). 9 Державний архів  Хмельницької  області  (ДАХмО),  ф. Р­338,  оп. 14, спр. 2, арк. 1. 10 Там само, спр. 3 Облік як форма контролю та стеження за репатріантами ... 321 У відповідь на дане розпорядження Вінницький обком КП(б)У надіслав 4 травня 1945 р. секретарям райпарткомів листа за но­ мером 06/298 такого змісту: «Із зайняттям Червоною Армією німецької території звіль- нені і звільняються радянські громадяни, котрі перебували у німецькій неволі. Багато уже повернулись і в нашу область. На підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР від 2 листопада 1942 р. і у відповідності з нотою Народного Ко- місара Закордонних Справ тов. Молотова від 11/V-1943 р. Вам належить здійснити поіменний облік рабовласників, вин- них в експлуатації і знущаннях громадян Вашого району для притягнення їх до суду, а також для пред’явлення німецьким загарбникам позову на відшкодування затрат, здійснюваних на лікування та виплату пенсій радянським громадянам у зв’язку з втратою ними працездатності в німецькій неволі. Роботу по опитуванню репатрійованих із Німеччини слід проводити через районні організації із залученням праців- ників слідчих органів і громадськості. Заповнені опитувальні аркуші мають бути підписані опи- туваними і завірені сільрадою чи райвиконкомом… Крім опитувальних аркушів бажано зібрати заяви з опи- сом умов життя, знущань, які німецькі рабовласники здійсню- вали над радянськими громадянами…»11. Опитувальний аркуш містив 17 пунктів. Помимо стандартних анкетних даних репатріанту потрібно було відповісти й на такі питання: «Хто із німців (угорців, румунів та ін.) керував вигнанням, хто їм допомагав?», «Де працював (детальна назва підприємства, прізвище та ім’я власника, господаря, господарки, їх прикмети)?», «Короткий виклад умов праці і життя в неволі (вид роботи, кількість годин робочого часу, оплата, харчування, житло, забезпечення необхідними речами — взуттям, одягом та ін., охорона і т.д.)», «Короткий виклад фактів знущання, насильства, катувань, побоїв та інших злочинних дій власників підприємств, їх служ- бовців, господарів, господарок та інших осіб стосовно до вигнаних у німецьку неволю»12. 11 ДАВО, ф. П­136, оп. 13, спр. 67, арк.1. 12 Тамсамо, ф. Р­2700, оп. 5, спр. 341, арк.1. 322 Сергій Гальчак Заповнюючи опитувальний аркуш, репатріант таким чином, немов на перекличці, заявляв про себе, підтверджував своє при­ буття на батьківщину. Взагалі  у  центр  уваги  діяльності  Надзвичайної  державної комісії, створених під її егідою республіканських, обласних, район­ них комісій сприяння по обліку збитків та злодіянь ставився саме облік. Помимо матеріальних збитків на місцях ретельно підрахо­ вувалась  кількість  убитих  та  замучених  гітлерівцями  мирних громадян,  військовополонених,  обліковувалось  насильно  виве­ зене у німецьке рабство цивільне населення. В результаті підрахунків, кількість насильно депортованого цивільного населення Вінниччини на каторжні роботи в Німеч­ чину становила уже не 61 256, а 74 344 особи13, що, однак, теж не відповідало істині, але значно наближалося до неї. Оскільки в умовах сталінського тоталітарного режиму зрад­ ником Батьківщини міг вважатися кожен, хто побував за кордо­ ном, в інтересах держави, а точніше, правлячого в країні більшо­ вицького режиму, на обліку мали перебувати всі реальні, прихо­ вані чи потенційні вороги народу (колишні «остарбайтери»  не­ гласно якраз і відносились до цієї «неблагополучної» категорії). Ось чому облік диктувався ще й потребами безпеки держави. Важливі функції у цій справі покладались на приймально­роз­ подільчі пункти. Вони вели не лише кількісний, але й поіменний облік прибулих репатріантів. Якщо ж комусь із звільнених з німецького рабства вдавалося добратись додому самотужки, прослизнути повз увагу фільтра­ ційно­контролюючих органів, тому теж потрібно було ставати на облік. Причому без зайвих зволікань, до чого зобов’язували роз­ порядження місцевих органів влади. Так у постанові, прийнятій 9 березня 1945 р. Жмеринським райвиконкомом  і  адресованій  головам  сільських  Рад  депутатів трудящих: «На основі постанови РНК СРСР… про репатріацію ра- дянських громадян, райрада депутатів трудящих під Вашу особисту відповідальність пропонує направити всіх грома- дян, котрі прибули з Німеччини, в райвиконком для реєстра- ції в 3-денний строк. І в подальшому не дозволяти прожи- 13 ДАВО, ф. Р­2700, оп. 5, спр. 382, арк. 5. Облік як форма контролю та стеження за репатріантами ... 323 вання вищевказаних осіб на території с/ради без помітки н-ка Жмеринського пункту прийому репатрійованих»14. У кожній сільраді складалися списки насильно депортованих у Німеччину місцевих громадян, а також прибулих звідти. Щоб легше було здійснювати облік репатріантів, їх адмініст­ ративно «прив’язували» до конкретної місцевості, точніше, вони мали право повертатися лише в місця довоєнного проживання, де їх добре знали. Дане рішення приймалося на урядовому рівні: «У період німецької окупації території СРСР у німецьке рабство була вигнана велика кількість радянських грома- дян. Після звільнення від німецьких окупантів території Ук- раїнської РСР частина громадян інших союзних республік опинилась в областях УРСР і до цього часу не повернулась у місця попереднього проживання. Мають місце випадки, коли радянські люди, що поверта- ються на Батьківщину з німецького рабства, як через пере- вірчо-фільтраційні пункти НКВС СРСР, так і фронтово-пе- ресильні пункти, в дорозі розвантажуються і залишаються жити в різних областях і районах УРСР. Керуючись постановою РНК СРСР від 6 січня 1945 р. за № 30-12т “Про організацію прийому і влаштування репатр- ійованих радянських громадян”, яка зобов’язує всіх “військо- возобов’язаних, непридатних для військової служби, а та- кож осіб непризовного віку і жінок, після відповідної пере- вірки відправляти, як правило, у місця їх постійного прожи- вання”, РНК УРСР пропонує виявити проживаючих у Вашій області згадуваних радянських громадян і сприяти повер- ненню їх до місць свого постійного проживання, — йшлося, зокрема, у директиві заступника Голови Ради Народних Ко- місарів УРСР Л. Корнійця, адресованій 16 травня 1945 р. голові Вінницького облвиконкому М. Годову. — Ця вказівка поширюється й на радянських громадян інших областей Ук- раїнської РСР»15. Про ретельність  виконання розпоряджень органів  влади на місцях свідчить хоч би фрагмент із інформації Кам’янець­Поділь­ ського облвиконкому про проведену в 1945 р. роботу «по органі­ зації і матеріальному забезпеченню, прийому, трудовому і госпо­ 14 ДАВО, ф. Р­2700, оп. 5, спр. 386, арк. 451. 15 Там смо, спр. 380, арк.79. 324 Сергій Гальчак дарському влаштуванню  репатрійованих радянських  громадян на території області»: «[…] В райвиконкомах, міськвиконкомах, у сільських і селищних радах є первинні списки реєстрації громадян, що повернули- ся. Крім того на кожному приймально-розподільчому пункті встановлено суворий облік всіх прибуваючих у нашу область громадян, а також громадян інших областей, які проїжджа- ють через вище вказані приймально-розподільчі пункти»16. В результаті, ті, хто не бажав повертатися в рідні краї, прак­ тично не мали  шансів залишитись  в обраному  ними місці.  Так, уродженка  м. Свердловська (Росія) Віра Максимівна  Мельнико­ ва була забрана на німецьку каторгу у м. Вінниці. Після війни зно­ ву повернулася у місто над Бугом. Проте дозволу на помешкання тут не отримала, а була відправлена в м. Свердловськ. Уродженка с. Малинок Погребищенського р­ну Євфросинія Дем’янівна Мит­ занська до 1949 р. не прибула у визначене їй місце проживання — в рідне  село. З подачі Погребищенського райвідділу  УМВС  весь цей час перебувала у розшуку. Особливо ретельний облік репатріантів вівся органами дер­ жбезпеки, які допускали, що серед тих, хто повернувся до місць постійного проживання, могли бути зрадники Батьківщини, по­ сіпаки, ворожі агенти. Тому найголовніше — виявити їх, присікти можливі ворожі дії. При цьому краще когось перепровірити, ніж залишити поза увагою. «ЗАПИСКА по “ВЧ” Заст. народного комісара держбезпеки УРСР генерал-майору Єсипенку. Про хід реєстрації і перевірку репатріантів Вінницької області станом на 30 серпня ц. р. Кількість репатріантів, прибулих і взятих на облік — 13 996 осіб, з них прибулих не за призначенням — 15 осіб. Кількість отриманих реєстраційних матеріалів — даних по об- ласті не маємо. а) Профілактовано — 3 113 осіб. б) Належать фільтрації — 10 882. 16 ДАХО, ф. Р­338, оп. 14, спр. 2, арк.1. Облік як форма контролю та стеження за репатріантами ... 325 Із числа профілактованих: а) Арештовано всього — 31 особу. З них передано для ведення слідства органами НКВС — 12 осіб, органами НКДБ — 19 осіб. Начальник управління НКДБ по Вінницькій області підполковник Касаткін. 31 серпня 1945 р.»17 Якщо проаналізувати іншу записку по «ВЧ», підготовлену че­ рез півтора місяця заступником начальника управління НКДБ по Вінницькій  області  полковником Антоновим,  то  побачимо,  що головні цифри­показники суттєво зросли. Так, при кількості при­ булих репатріантів 17 426 арештовано — 52 особи (зокрема, орга­ нами НКДБ — 30 осіб), агентів гестапо і СД — 19 осіб, зрадників Батьківщини і посібників окупантів — 25 осіб; взято в оперативне опрацювання по справах­формулярах — 26 осіб, по обліково­спос­ тережних справах — 48 осіб, на допоміжний облік — 402 осіб18. В  полі зору контролюючих органів перебували всі категорії репатріантів. Причому  контроль  за  їх  обліком посилювався.  30 березня 1946 р. міністр внутрішніх справ СРСР видав наказ «Про організацію централізованого оперативного обліку репатрійова­ них радянських громадян». Згідно нього, «кожен репатріант, що прибував на перевірчо-фільтрацій- ний пункт, у перевірчо-фільтраційний чи виправно-трудо- вий табір, до місця постійного проживання чи на спецпосе- лення, а також той, що перебував у трудовому батальйоні, мав бути зареєстрованим протягом 24 годин з моменту при- буття чи виявлення»19. На прибулих з розгромленої нацистської Німеччини радянсь­ ких  громадян заповнювались  облікові  картки.  Заповнення здійснювалось у такому порядку: «перевірчо-фільтраційні пункти складали облікові картки у двох екземплярах — для 1-го спецвідділу МВС СРСР і внут- рішнього обліку; районні перевірчо-фільтраційні комісії на 17 ГДА СБ України, м. Вінниця, спр. 20/4, арк. 1. 18 Там само, арк. 3–6. 19 Белорусские остарбайтеры. Репатриация (1944–1951). – Мн.: НАРБ, 1998. – Кн. 3. – Ч. 1. – С. 9. 326 Сергій Гальчак осіб, котрі не пройшли реєстрації на перевірчо-фільтрацій- ному пункті, складали облікові картки в трьох екземплярах: для 1-го спецвідділу МВС СРСР, для 1-го спецвідділу МВС союзної республіки, що не мала обласного поділу, авто- номної республіки, краю, області і для внутрішнього обліку в райміськвідділах МВС; оперативні групи перевірчих комісій МВС–МДБ “Смерш” заводили облікові картки по трудових батальйонах у двох екземплярах: для 1-го спецвідділу МВС СРСР і 1-го спецвідділу МВС–УМВС республіки, краю, об- ласті; перевірчо-фільтраційні і виправно-трудові табори МВС заповнювали облікові картки в двох екземплярах для 1-го спецвідділу МВС СРСР і для внутрішнього обліку; спецко- мендатури МВС складали облікові картки на осіб із числа репатріантів, що прибули у спеціальні поселення МВС»20. В облікових картках обов’язково відображались відомості про переміщення репатріантів: прибуття та вибуття з різних причин — у зв’язку з переводом, звільненням, арештом, втечею, смертю. На осіб, котрі пройшли перевірку у перевірчо­фільтраційних пунктах і прибули до місця постійного проживання, облікові карт­ ки оформлялись за формою, встановленою наказом НКВС СРСР від 21 липня 1945 р. Форма передбачала відповіді на 12 запитань і відтиск вказівного пальця правої руки. Отже, колишні «остар­ байтери», як і у нацистській Німеччині, були проідентифіковані ще раз. На всяк випадок… Як  бачимо, щоб  оволодіти ситуацією,  на місцях  спорадично взялися за підрахунок демографічних змін, які сталися в резуль­ таті  нацистської  окупації  краю.  Отримані  дані  вразили  своїми розмірами. Забезпечити нормальні умови життя такій кількості тих, хто повертався з німецького рабства, в обох областях просто не могли. Крім того, серйозно похитнувся постулат більшовиць­ кої ідеології, що радянські люди всі, як один, захищали соціаліс­ тичну Вітчизну. Облік репатріантів продовжувався й після їх прибуття на бать­ ківщину. Причому, він був повсюдним і постійно вдосконалював­ ся. Оскільки усі прибулі з  розгромленої нацистської  Німеччини негласно  вважалися  неблагополучною  категорією  населення, крім господарських та суто статистичних завдань він ще й дик­ тувався  «потребами  безпеки  держави».  Врешті,  облік  репатрі­ 20 Белорусские остарбайтеры. Репатриация (1944–1951). – С. 9. Петро Шелест: вигнання з політичного Олімпу 327 антів став витонченою формою тотального контролю та стежен­ ня за ними. У плані подальшого дослідження теми цікавим бачиться роз­ криття  аспектів  адаптації  колишніх  «східних  робітників»  у  ра­ дянському  суспільстві,  їхня  соціальна реабілітація,  повернення із небуття в умовах незалежності Української держави. В статье исследуются формы контроля и наблюдения за «ос- тарбайтерами» как нелояльной к советской власти категории населения в послевоенном Советском Союзе. Ключевые слова: нацизм, остарбайтеры репатрианты, фильт- рация, Чрезвычайная комиссия, учет. The article investigates the forms of control and monitoring Ostar- beiter as disloyal to the Soviet power category of the population in the postwar Soviet Union. Key words: Nazism, Ostarbeiter immigrants, filtering, Emergency Commission, records. Олег Бажан* ПЕТРО ШЕЛЕСТ: вигнання з політичного Олімпу Статтю присвячено одному з драматичніших епізодів у полі- тичній кар’єрі українського партійного діяча Петра Шелеста. Аналізується механізм та технологія усу- нення від влади першого секретаря ЦК КПУ на по- чатку 1970-х рр. Ключові слова: Петро Шелест, автономіям, маланчукізм, на- ціонал-комунізм. Процес  лібералізації  радянського  режиму,  який  розпочався відразу після смерті Й. Сталіна справив значний вплив на  полі­ тичну й моральну­психологічну атмосферу в Україні. Початковий період десталінізації українського суспільства характеризувався припиненням масового терору, кампаній боротьби з буржуазним націоналізмом, уповільненням процесу русифікації, зростанням * Бажан О.Г. — кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України.

Ähnliche Einträge