Римокатолицизм у контексті розвитку державно-церковних стосунків в СРСР (1920–1960-ті рр.)

Римокатолицизм у контексті розвитку державно-церковних стосунків в СРСР (1920–1960-ті рр.)

У статті досліджується ставлення вищого політичного керівництва СРСР до римо-католицької церкви.

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2010
Автор: Байдич, В.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2010
Теми:
Студії з історії України
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12423
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Римокатолицизм у контексті розвитку державно-церковних стосунків в СРСР (1920–1960-ті рр.) / В. Байдич // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2010. — Вип. 36. — С. 294-315. — Бібліогр.: 49 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-12423
record_format dspace
spelling irk-123456789-124232013-02-13T02:24:27Z Римокатолицизм у контексті розвитку державно-церковних стосунків в СРСР (1920–1960-ті рр.) Байдич, В. Студії з історії України У статті досліджується ставлення вищого політичного керівництва СРСР до римо-католицької церкви. В статье исследуются отношения высшего партийно-государственного руководства СССР к римо-католической церкви. The article is dedicated to the attitude of higher party and state authority of the USSR towards Roman-Catholic Church. 2010 Article Римокатолицизм у контексті розвитку державно-церковних стосунків в СРСР (1920–1960-ті рр.) / В. Байдич // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2010. — Вип. 36. — С. 294-315. — Бібліогр.: 49 назв. — укр. XXXX-0012 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12423 uk Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Студії з історії України
Студії з історії України
spellingShingle Студії з історії України
Студії з історії України
Байдич, В.
Римокатолицизм у контексті розвитку державно-церковних стосунків в СРСР (1920–1960-ті рр.)
description У статті досліджується ставлення вищого політичного керівництва СРСР до римо-католицької церкви.
format Article
author Байдич, В.
author_facet Байдич, В.
author_sort Байдич, В.
title Римокатолицизм у контексті розвитку державно-церковних стосунків в СРСР (1920–1960-ті рр.)
title_short Римокатолицизм у контексті розвитку державно-церковних стосунків в СРСР (1920–1960-ті рр.)
title_full Римокатолицизм у контексті розвитку державно-церковних стосунків в СРСР (1920–1960-ті рр.)
title_fullStr Римокатолицизм у контексті розвитку державно-церковних стосунків в СРСР (1920–1960-ті рр.)
title_full_unstemmed Римокатолицизм у контексті розвитку державно-церковних стосунків в СРСР (1920–1960-ті рр.)
title_sort римокатолицизм у контексті розвитку державно-церковних стосунків в срср (1920–1960-ті рр.)
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2010
topic_facet Студії з історії України
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12423
citation_txt Римокатолицизм у контексті розвитку державно-церковних стосунків в СРСР (1920–1960-ті рр.) / В. Байдич // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2010. — Вип. 36. — С. 294-315. — Бібліогр.: 49 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT bajdičv rimokatolicizmukontekstírozvitkuderžavnocerkovnihstosunkívvsrsr19201960tírr
first_indexed 2025-07-02T14:32:49Z
last_indexed 2025-07-02T14:32:49Z
_version_ 1836546019597221888
fulltext 294 Володимир Байдич* Римокатолицизм у контексті розвитку державно-церковних стосунків в СРСР (1920–1960-ті рр.) У статті досліджується ставлення вищого політичного керів- ництва СРСР до римо-католицької церкви. Ключові слова: церква, римо-католики, католицизм, держав- но-церковні стосунки, репресії. Антирелігійна політика радянської держави і правлячої Кому­ ністичної партії  базувалася  на  системі терору  і фізичному  зни­ щенні мільйонів представників духовенства і віруючих, широко­ масштабній агресивній антирелігійній пропаганді, що йменува­ лась «войовничим атеїзмом» і фактично виконувала функції іде­ ологічної  індоктринації  населення1.  У програмних  документах Комуністичної партії цілеспрямовано проголошувався курс на ут­ вердження масового атеїзму, викорінення релігії як «опіуму наро­ ду» і знищення її як «авгієвої стайні». «Ми з релігією боролись і боремося по­справжньому», — писав у 1921 р. В. Ленін2. Загалом у радянській політиці щодо релігії і церкви у дослід­ жуваний  період  можна виділити  такі  два  основні етапи:  1939– 1943 рр.,  1943–1948 рр.  Переконливу  аргументацію  на  користь * Байдич В.Г. — здобувач Камянець­Подільського національного універси­ тету імені Івана Огієнка. 1 Серед чисельної літератури про радянський тоталітаризм передвоєнного і воєнного періоду і його політику щодо релігії й церкви див. основні праці, в яких, попри фокусування авторів на Руській Православній Церкві, авто­ ри досліджують механізми та практику партійно­державної антирелігій­ ної політики, зокрема, й в Україні: Поспеловский Д.В. Русская Православ­ ная Церковь в XX веке: М.: Республика, 1993; Его же: Тоталитаризм и веро­ исповедание. – М.: ББИ, 2003; Регельсон Р. Трагедия Русской Церкви. 1917– 1945. – М.: Крутицкое патриаршее подворье, 1996; Про антирелігійну полі­ тику комуністичного режиму в Україні див.: Пащенко В.О. Держава і пра­ вослав’я в Україні: 20–30­ті роки XX ст. – К., 1993, а також праці В. Улья- новського, Б. Андрусишина. 2 Ленін  В.І.  До  четвертих  роковин  Жовтневої  революції  //  ПЗТ.  –  Т. 44.  – С. 137–138. Римокатолицизм у контексті розвитку державно-церковних ... 295 саме такої періодизації подав один із провідних сучасних російсь­ ких  дослідників  державно­церковних  відносин  в  СРСР  В. Шка­ ровський, наголошуючи, що вона багато в чому співпала з пере­ ломними етапами в історії радянської держави і суспільства: «І таке співпадання не є випадковим, оскільки церков- на політика [держави] кожного разу у свій спосіб відобра- жає внутрішню політику владних структур загалом»3. Запропонована періодизація є цілком слушною для дослідження державно­церковних відносин в СРСР на макрорівні, або ж у кон­ тексті стосунків між державою і домінуючою в СРСР Руською (до 1943 р. — Російською) православною церквою. Однак, на мікрорі­ вені, у випадках великої кількості інших, чисельно менших релі­ гійних  організацій,  що  представляли  етнічні  меншини,  або  не були суцільно інтегровані в російську історичну і культурну тра­ дицію,  або  ж  взагалі  були  нехристиянськими,  радянська  влада вдавалася до диференційованих підходів з врахуванням, насам­ перед, її політичних пріоритетів на тому чи іншому, коротшому чи  довшому  історичному  етапі. Це  стосується,  насамперед,  ста­ новища Римо­католицької церкви в СРСР, ставлення до якої зав­ жди  визначали  політичні  цілі  і  завдання  партійно­державного радянського режиму, міжнародний політичний контекст. Тотальний  наступ  більшовицького  режиму  одразу  ж  після захоплення влади на домінуючу в країні Руську православну церк­ ву, не залишав шансів на виживання й меншим релігійним органі­ заціям. Наступ на них розгорнувся у 1921 р. Але дослідники від­ значали, що увага більшовицької влади і, насамперед, її каральних органів, дедалі більше починає зосереджувалася на діяльності Ри­ мо­католицької церкви, її духовенства і віруючих дещо раніше — вже у 1920 р. У період між лютневою революцією і жовтневим більшовиць­ ким  переворотом  1917 р.,  Римо­католицька  церква  на  теренах колишньої Російської імперії змінила свою структуру відповідно до політичних змін, що принесла  зі собою Перша світова війна. До складу Римо­католицької церкви входило 6 дієцезій: Могилів­ 3 Шкаровский М.В. Русская Православная Церковь при Сталине и Хрущеве (Государственно­церковные отношения в СССР в 1939–1964 гг.). – М.: Кру­ тицкое Патриаршее подворье, 1999. – С. 9. 296 Володимир Байдич ська архієпископія (центр у Санкт­Петербурзі), Ковенська, Луць­ ко­Житомирська, Кам’янець­Подільська, Мінська та Тираспольсь­ ка (центр у Саратові). У 1921 р. було створено Апостольський віка­ ріат для  Сибіру  і  Кавказу  (останній  —  для  вірмено­католиків), 1923 р. — Владивостокська дієцезія. У 1926 р., у розпал радянсь­ ких  репресій  проти  Католицької  церкви,  Ватикан таємно  ство­ рив додаткові апостольські адміністратури в Москві, Ленінграді, Казані, Самарі  та  Симбірську.  Безпосередньо території  України охоплювали стара  Луцько­Житомирська  і  відновлена  у  1918 р. Кам’янець­Подільська (існувала від XIV ст.) дієцезії. Юрисдикція Тираспольської (або як її ще називали Саратовської) дієцезії по­ ширювалася, зокрема, й на Південь України, Крим, Донбас, Слобо­ жанщину.  Найбільша кількість  католицьких парафій  історично була зосереджена на Півдні (Бердянський, Катеринославський/ Дніпропетровський,  Сімферопольський,  Миколаївський,  Одесь­ кий деканати). Після усталення кордону між Польщею і СРСР після підписання  Ризького  мирного  договору  (1921 р.)  від  Луцької дієцезії,  що  відійшла  до  Львівської  митрополії  (1926 р.),  була відділена Житомирська,  яка  опинилася  в межах  підрадянської України. Центр і єпископська резиденція Кам’янець­Подільської дієцезії також  були  перенесені  з радянської  території за  Збруч до Бучача (1921 р.), а у 1926 р. ця частина дієцезії була підпоряд­ кована Львівському архієпископу (1926 р.)4. У міжвоєнний період до 80 % віруючих РКЦ за національною ознакою становили поляки. На Півдні і Сході України, Північно­ му  Заході Росії  і Поволжі  римо­католицькі громади  складалися переважно з осіб німецької національності. У міжвоєнний період римо­католики СРСР зазнавали жорстоких репресій і депортацій не лише за релігійною, а у 1936–1938 рр. і з початком радянсько­ німецької війни у 1941 р. — і за національною ознакою. Радянська влада була послідовна у політиці, спрямованій на знищення Католицької церкви в СРСР, духовенство і віруючі якої трактувалися як «агенти Ватикана». Ватикан радянською пропа­ гандою  визначався  зовнішньополітичним  ворогом  СРСР.  Така 4 Див.: Szuba Z. Katolicy obrządku іacińskiego i Polacy w ZSRR — stan obecny // Polacy w kosćiele Katolickim w ZSRR, pod red. ks. E. Walewandra. – Lublin, 1991. – S. 283–288. Римокатолицизм у контексті розвитку державно-церковних ... 297 інтерпретація з’явилася після переговорів між папським нунцієм Е. Пачеллі (майбутній папа Пій XII) і радянським послом М. Крес­ тинським, наркомом іноземних страв Г. Чичеріним у Берліні впро­ довж 1924–1928 рр. про дипломатичне визнання Ватиканом СРСР і  врегулювання  правового  статусу  Католицької  церкви  в  СРСР. Однак вони не дали позитивних результатів5. Ще у 1923 р. було ліквідовано ієрархію РКЦ внаслідок прове­ дення  у  Москві  т. зв.  «процесу  Цепляка­Будкевича».  Перед  ра­ дянським правосуддям постав архієпископ Я. Цепляк та 14 като­ лицьких священиків. Главу римо­католиків  в СРСР засудили до смертної кари. Згодом замінили на депортацію до Латвії, звідки він у 1924 р. виїхав до Польщі. Ватикан спробував у 1926 р. таєм­ но відновити католицьку ієрархію на теренах СРСР, але новопос­ тавлені єпископи дуже скоро були ув’язнені. Впродовж 1920–1930­х рр. влада проводила також цілеспря­ мовану  політику  щодо  закриття  католицьких  парафій,  храмів, репресій і арештів проти духовенства і віруючих6. За внутрішньою церковною  статистикою  після  Ризького  миру  1921 р.  на  підра­ дянських  теренах  залишилося  504  парафіяльних  храми  РКЦ  з приписаними до них 141 храмами­філіями, 533 каплиці і 58 ора­ торій7 . За даними НКВС в межах РРФСР на 1928 р. кількість като­ лицьких  храмів  скоротилася  вже  до  1288.  Загалом  на  кінець 5 Див. докладніше: Graham R.A. Vatican Diplomacy. – Princeton, 1959; Stehle H. Gehiemdiplomatie im Vatikan: Die Päpste und die Kommunisten. – Zürich, 1993; Карлов Ю.  Дипломатические  контакты  России  со  Святым  Престолом  // Католическая энциклопедия. – Т. 1. – М., 2002. – С. 1647. 6 Див. докладніше: Рубльова Н. Антикостьольна кампанія в УРСР: причини, інструментарій, перебіг (кінець 20­х – 30­ті рр.) // З архівів ВУЧК–ГПУ– НКВД–КГБ. – 1999. – № 1/2. – С. 388–405; Її ж: Ліквідація в Україні ієрархії Римо­католицької церкви (кінець 1917–1937 рр.) // З архівів ВУЧК–ГПУ– НКВД–КГБ. – 2000. – № 2/4; Стронський Г. Римо­католицька Церква в Ра­ дянській Україні у 20–30­ті роки XX століття. – Львів: Ковчег, 2000. – Ч. 2. – С. 149–164; Осипова И. «В язвах своих сокрой меня…»: Гонения на Католи­ ческую Церковь в СССР. По материалам следственных и лагерных дел. – М: Серебряные нити, 1996. 7 Elenchus cleri et ecclesiarum Archidioecesis Mohyloviensis in Russia in diem 5 Decemdris 1932. – S. 59. 8 Одинцов М. «Хождение по мукам» //Наука и религия. – 1990. – № 5. – С. 56, 19. 298 Володимир Байдич 1936 р. кількість храмів на території СРСР порівняно з дореволю­ ційними показниками скоротилась на 28,5 %, у тому числі в Ук­ раїні — на 9 %, в Азербайджані — 4,3 %9. Релігійне життя дедалі більше переходило у підпілля. Так, у Києві у 1924–1929 рр. като­ лицька семінарія діяла нелегально при храмі св. Олександра10. Про темпи наступу репресивного режиму на Римо­католицьку церкву свідчила статистика. На кінець 1930­х рр. у більшовицькій Росії було ліквідовано усі католицькі храми за винятком двох — св. Людовика Французького в Москві та Лурдської Богоматері в Ленінграді,  які функціонували для працівників  дипломатичних місій. Ці два храми працювали під захистом французького і аме­ риканського посольств в СРСР до 1945 р. і обслуговували їх двоє священиків­іноземців, капеланів при посольствах західних країн. Стрімко скорочувалася  і  кількість римо­католицького  духо­ венства в країні. У 1933 р. у Житомирській єпархії РКЦ налічува­ лося 17 священиків, Кам’янецькій — 13; у наступному році їх стало відповідно 16 і 911. На 1935 р. величезна Могилівська архієписко­ пія, що простяглася від берегів Білого моря до кордону із Китаєм і Японією, мала лише 16 католицьких священиків12. За неповними даними в СРСР у період з 1918 по 1939 рр. загинуло приблизно 470 католицьких священиків13. Переважна більшість їх була зви­ нувачена  у  «контрреволюційній  фашистській  діяльності»  на користь Ватикану. На 1939 р. Римо­католицька церква в СРСР як організаційна структура фактично повністю була знищена. Кількість віруючих римо­католиків, які проживали на території СРСР не піддається обрахуванню  через  брак  достовірних  статистичних  даних  і  ко­ 9 Поспеловский Д. Русская Православная Церковь в XX веке – С. 168. 10 Про  історію  Києвсько­Житомирської дієцезії див.: Білоусов О.  Київсько­ Житомирська  римсько­католицька  єпархія.  Історичний  нарис.  –  Жито­ мир, 2000. 11 Dzwonkowsky R. SAC, Koscioł katolicki w ZSRR, 1917–1939: Zarys historii. – Lublin, 1997. – S. 38. 12 Задворный В.,  Юдин А.  История  Католической  Церкви  в Росии.  Краткий очерк. – М., 1995. – С. 27. 13 Dzwonkowsky R. SAC, Losy duchowienstwa katolickiego w ZSSR, 1917–1939. Martyrologium. – Lublin, 1998 – S. 121. Римокатолицизм у контексті розвитку державно-церковних ... 299 ливається у різних дослідженнях від 5 до 2 млн. осіб. Дослідники, визначаючи статистику,  були обмежені у розрахунках певними географічними ареалами і неповними даними14. Депортації представників народів СРСР за національною озна­ кою у  1939–1941 рр. змінили  географію поширення римо­като­ лицизму в СРСР вглиб Сибіру, Казахстану, Далекого Сходу. Повна ізоляція підрадянських католиків від зовнішнього світу і немож­ ливість для  них підтримувати зв’язки з  церковним центром  та одновірцями, відсутність ієрархії, духовенства, храмів, нелегаль­ не сповідування віри — все це свідчило про ефективність дій тота­ літарного режиму з «остаточного вирішення питання» як щодо римо­католицизму, так і релігії в СРСР в цілому15. Оптимізму не додавала реалізація у вересні 1939 р. радянсько­німецького пакту Молотова­Рібентропа. Тоді до складу СРСР увійшли численні нові структури Римо­католицької церкви, а також на Східній Галичи­ ні — Української греко­католицької церкви, що могли б підтри­ мати вогнище віри там, де її вже сповідували нелегально. Але для радянської репресивної машини «радянізація» анексованих тери­ торій було питанням «технології» і часу. На приєднаних територі­ ях було запроваджено радянське законодавство, в однобічному порядку скасовано конкордат з Ватиканом, ліквідована папська нунціатура. Позаяк,  щодо  періодизації  періоду  репресій  проти  релігії  і церкви СРСР у міжвоєнний період М. Шкаровський погоджував­ ся  з  думкою  британського  дослідника  В.  Флетчера,  що  вже  у 1939 р.  спостерігався  відхід  радянського  керівництва  від  різко антицерковного курсу, хоча чимало дослідників і не погоджують- 14 Див.: Линценберген О. Римско­Католическая Церковь в Росии. История и правовое положение. – Саратов: Поволжская академия гос. службы, 2001. – С. 303; Dzwonkowzki R. Odrodzenie Kościoła katolickiego obrządku łacińskiego w ZSRR // Polacy w kościele Katolickim w ZSRR, pod red. ks. E. Walewandra. – S. 213–214. 15 Див. докладніше: Шкаровский М.В., Шикер А.К. Римско­католическая цер­ ковь  на  Северо­Западе  Росии  в  1917–1945 гг.  –  СПб.,  1998.  Про  втрати Римо­католицької церкви на території України див. збірник документів та передмову до нього Н. Рубльової // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. – 2003. – № 2 (21). – С. 17–48. 300 Володимир Байдич ся з цією думкою16. Однак прирощення Радянського Союзу на за­ хідноєвропейському  напрямку  новими  територіями  з  багато­ мільйонним населенням, що мало відмінну політичну культуру і традиції, не могло не виявити передчасність ліквідації в СРСР у 1938 р. такого органу як Постійна комісія з культових питань при Президії ВЦВК, що задавав напрями державної політики стосов­ но релігії і церкви в СРСР. До того ж, на анексованих територіях репресії і депортації щойно розпочиналися і енергія радянських каральних органів до великої міри була зосереджена саме тут. Початок радянсько­німецької війни у червні 1941 р., стрімке просування військ вермахту вглиб європейської частини СРСР і тривалий  період  окупації  України,  Білорусії,  Балійських  рес­ публік, частини РРФСР створили умови для відновлення релігій­ ного  життя.  У  римо­католицькому  середовищі  на  окупованих нацистами  землях  відкрито проявилися антирадянські  настрої, спричинені масовими репресіями у міжвоєнний період. Частина духовенства нерідко  брала участь  в  антирадянській  пропаган­ дистській діяльності  окупаційної влади.  Інколи німецька влада опосередковано сприяла активізації релігійного життя. Зокрема, за наказом командуючого 11­ю німецькою армією, генерал­пол­ ковника Е. Шоберта від 15 серпня 1941 р. громадяни німецького походження, які опинилися на території бойових операцій, були взяті  під  захист  німецького  Рейху,  що  дозволило  поодиноким вцілілим  місцевим  німецьким  римо­католицьким  священикам одразу ж безперешкодно приступити до виконання обов’язків17. У багатьох випадках віруючі римо­католики у місцях компакт­ ного проживання самостійно відкривали храми, згуртовувалися у парафії, не зустрічаючи протидії з боку окупаційної влади. На території  Кам’янець­Подільської  області  у  1941 р.  відновили діяльність 18 римо­католицьких парафій, у 1942 р. — 10. Загалом за роки німецької  окупації з червня 1941 р. до  весни 1944 р. на території цієї області римо­католики мали у користуванні 26 хра­ мів  і  каплиць18.  На  Житомирщині  і  Поділлі активну  діяльність 16 Шкаровский М.В.  Русская  Православная  Церковь  при  Сталине  и  Хруще­ ве… –  С. 8;  Fletcher W. The Russian Orthodox Church Underground, 1917– 1970. – Oxford Univ. Press, 1971. 17 Лиценбергер О. Цит. соч. – С. 309. 18 Державний архів Хмельницької області, ф. 338, оп. 9, спр. 1, арк. 6. Римокатолицизм у контексті розвитку державно-церковних ... 301 розгорнув  єпископ  Луцький  А. Шельонжик.  Зосередившись  на пасторській праці на територіях за Збручем, єпископ спрямував туди священиків С. Добжанського, Л. Вродарчука, А. Хомицького, М. Фолцика, Ф. Оленя, Й. Козинського, призначивши вікарієм для дієцезії в Кам’янці священика А. Кукурузинського19. На західноукраїнських землях, в Галичині і на Волині, в умо­ вах ескалації україно­польського конфлікту етнонаціональний і релігійний чинники виявилися тісно переплетеними, і представ­ ники католицького  духовенства обох  обрядів  —  греко­  і  римо­ католицького — нерідко виявлялися так чи інакше втягнутими у цей конфлікт20.  Якщо греко­католицьке духовенство було  ак­ тивним чинником боротьби загонів УПА, то римо­католицьке — польської  Армії  Крайової.  Етнонаціоналізм  у  поєднанні  з  релі­ гією — український і польський — виявився вкрай нищівною си­ лою,  руйнівні наслідки якої  до сьогодні  відчуваються у  пам’яті україно­польського населення порубіжних земель. Без особливих ускладнень була відновлена діяльність римо­ католицьких громад на Півдні України: в Одесі, Кишиневі. Трап­ лялось, що німецьке римо­католицьке духовенство прибувало на окуповані території і розпочинало відновлювати душпастирську діяльність серед католицького населення слідом за окупаційними військами. У такий спосіб від 1941 р. працював в Одесі і навколиш­ ніх селах Страсбурзі, Карлсруе, Катериненталі, Мюнхені прелат з Нюрнберга Н. Пігер. Загалом римо­католицьким місіонерам лег­ ше було працювати саме на територіях дислокації румунських і угорських військ, тобто на Півдні України. На територіях окупо­ ваних військами німецького вермахту перебування без дозволу окупаційної влади загрожувало смертною карою. В дозволах вла­ да відмовляла навіть римо­католицьким єпископам, які з виму­ шеної еміграції намагалися повернутися на терени своїх дієцезій. Певну кількість кліриків поспішно скеровував на ці землі для душпастирської роботи Ватикан: «Для Святого Престолу і для духовного добра віруючих є вкрай необхідно, щоб хто-небудь виїхав до Росії, балтій- ських держав і в Україну. Якщо німці там остаточно утвер- 19 Білоусов О. Київсько­Житомирська римсько­католицька єпархія. – С. 262–263. 20 Див.: Лисенко О. Церковне життя в Україні. 1943–1946. – К., 1998. – С. 251. 302 Володимир Байдич дяться, то буде неможливо вислати туди представника Святого Престолу. Тому єдиним шляхом для здійснення цього завдання є використання італійських або угорських військ, які ідуть на Схід… Все це треба зробити дуже швид- ко, аби не втратити жодної можливості, яку маємо сього- дні, а завтра можемо вже втратити»21. Саме  таким  чином  прибув для  керівництва релігійним  життям на Півдні України колишній ректор Тираспольської духовної семі­ нарії М. Глазер. У цьому ж регіоні до кінця окупації душпастирю­ вали італієць П. Леоні і француз Ж. Ніколя. Із вцілілих після радян­ ських переслідувань священиків до душпастирської праці прис­ тупив  священик Грейнер,  який до  смерті у  1943 р.  служив  біля Одеси в с. Ландау. Були випадки, коли католицькі священики заз­ навали арештів з боку німецької влади. Більшість же римо­като­ лицького духовенства зайняла в роки війни на окупованих тери­ торіях СРСР вичікувальну позицію22. Тим часом, в ході війни змінилася релігійна політика в СРСР, насамперед стосовно Руської православної церкви. Переломною у  цьому  контексті  стала  вереснева  1943 р.  зустріч  Й. Сталіна  з ієрархами Руської православної церкви і, як її результат, миттєве скликання  Помісного собору  РПЦ, першого  після  Собору  1917– 1918 рр., відновлення  її повноцінної  ієрархічної структури  і  об­ рання патріарха, залучення церкви до благодійної і патріотичної діяльності. Після цієї зустрічі знову почали відкриватися храми, створюватись парафії. Зустріч знаменувала  початок нового етапу у  державно­цер­ ковних стосунках в СРСР, коли держава силою обставин вимуше­ но дещо пом’якшувала політику щодо РПЦ, без закріплення дея­ ких  поступок  церкві  на рівні  законодавства,  що  дозволяло  їх  в будь­який слушний момент відновити вповні норми закону. Як стало відомо набагато пізніше зі свідчень очевидців і учасників цієї  зустрічі Й. Сталін,  ідучи на  певне послаблення  антицерков­ ної політики, переслідував зовнішньополітичні цілі з переустрою 21 Цит. за: Роод В. Рим и Москва. Отношения между Святым Престолом и Рос­ сией/Советским Союзом в период от Октябрьской революции 1917 г. до 1 декабря 1989 г. Пер. с немецкого. – Львів: Свічадо, 1995. – С. 148. 22 Див. докладніше: Лиценбергер О. Цит. соч. – С. 310; Юдин А. Кашуба // Като­ лическая єнциклопедия. – Т. 2. – М., 2005. – С. 951. Римокатолицизм у контексті розвитку державно-церковних ... 303 на користь СРСР повоєнної Європи, відводячи у досягненні цих планів важливу роль Руській православній церкві. Його цікавили зв’язки РПЦ із православними церквами у Східній та Центральній Європі  для  використання  їх  у  створення блоку  автокефальних церков під егідою Московського патріархату (тобто підконтроль­ ного  СРСР).  Водночас Й. Сталіна  цікавили зв’язки РПЦ  з  право­ славними церквами Середземноморського регіону (Греція, Туреч­ чина, Ізраїль), які він також планував використати у зовнішньо­ політичних цілях після закінчення війни23 . Тоді ж у вересні 1943 р. Й. Сталін провів зустріч з представни­ ками Грузинської православної церкви (йшлося про відновлен­ ня її автокефального статусу) і мусульманських організацій СРСР. На цій зустрічі Сталін також озвучив ідею щодо піднесення Моск­ ви до  рангу столиці «вселенського  православ’я»,  мотивуючи це необхідністю протидії претензіям Рима24 . Отож, про полегшення існування Римо­католицької церкви в СРСР мови не йшло. У  грудні  1943 р.  Й. Сталін  віддав  наказ  підготувати  довідку про стан Римо­католицької церкви на теренах СРСР. Довідка «Про стан римо­католицьких костелів на території СРСР» від 4 травня 1944 р. була підготовлена за наказом Л. Берії начальником 2­го управління  НКДБ  СРСР  Федотовим.  З  неї  випливало,  що  РКЦ  в СРСР була повністю знекровлена за роки більшовицького терору, оскільки легально діючими в країні залишалися лише два храми в Москві і Ленінграді для обслуговування дипломатичного корпу­ су. Однак у записці зверталася увага, що у розпорядженні Вати­ кану залишилися чисельна Греко­католицька церква на Західній Україні та Закарпатті25 . 23 Див.: Шкаровский М.В. Русская православная церковь при Сталине и Хру­ щеве… – С. 195–216; Русская православная церковь. XX век, гл. редактор архим. Тихон (Шевкунов). – М., 2008. – С. 327–332. 24 Голованов С., свящ. Католичество и Россия (Исторический очерк). – СПб, 1998. – С. 43. 25 Деякі джерела подають інші дати щодо цього документа. Зокрема, наказ Сталіна  про  підготовку  доповідної  записки  датують  травнем  1944 р.,  а саму  записку  6  листопадом  1944 р.  (Русская  православная  церковь.  XX век. – С. 353). Шкаровський М. у цит. вище праці (С. 297, прим. 2) з поси­ ланням на архівні документи з Державного архіву Російської Федерації подає наведені у тексті дати. 304 Володимир Байдич З записки випливало, що на цьому етапі СРСР вбачав у Ватикані супротивника на міжнародній арені. І він мав на це підстави, оскіль­ ки у Ватикані і в міжвоєнний період, і в роки війни саме комунізм вважали більшим злом від гітлерівського нацизму. Ще у 1937 р. папською енциклікою «Divini Redemptoris» було засуджено і підда­ но анафемі комунізм та політика державного атеїзму в СРСР (окре­ мий розділ енцикліки мав заголовок «Про атеїстичний комунізм»), а католикам було заборонено спілкуватись з комуністами. З 1943 р. Ватикан почав проводити активну зовнішню полі­ тику, намагаючись стати посередником між державами нацист­ ського блоку і західними союзниками, щоби пом’якшити умови капітуляції Німеччини. Задля протидії у повоєнній Європі поши­ ренню комунізму Ватикан був зацікавлений в існуванні сильної Німеччини, «великої Польщі», відновленні кордонів по довоєнній лінії, посунувши «санітарний кордон» із СРСР якомога далі на Схід. Це  докорінно  суперечило  сталінським  планам  поширення  ра­ дянського впливу якомога далі на Захід. Як зазначав посол Німеч­ чини при Ватикані Е. Вейцзекер у доповідній записці від 28 жовт­ ня 1943 р., папа Пій XII уникав того, що могло б створити прикрощі для Німеччини. Адже німецький католицизм залишався відданим Німеччині  і,  на думку папи,  «є  найнадійнішим  бастіоном  проти більшовизму»26. Крім того, впродовж війни Ватикан послідовно засуджував  комуністичний  режим  як  атеїстичний,  обстоюючи право особи на свободу віросповідання. Наприкінці війни Радянський Союз намагався знайти шляхи до відновлення контактів із Ватиканом. З одного боку, до цього спону­ кали практичні міркування: просування радянських військ на Захід, в райони традиційного впливу католицизму. З іншого, стратегічні плани Й. Сталіна на якомога більше послаблення повоєнної Німеч­ чини, унеможливлення  її відродження як потужної європейської держави. Однак  Ватикан на натяки радянських дипломатичних служб щодо можливості започаткування діалогу не реагував27. Питаннями  становища  римо­католицьких  парафій  на  тери­ торії СРСР займалися органи державної безпеки, від літа 1944 р. 26 Винтер Э. Политика Ватикана в отношении СРСР. 1917–1968. – М.: Прог­ ресс, 1977. – С. 175–176, 178. 27 Шкаровський М. Цит. соч. – С. 296–298. Римокатолицизм у контексті розвитку державно-церковних ... 305 новостворена Рада у справах релігійних культів РНК СРСР (далі — РСРК).  Різкий  антикомуністичний  курс  Ватикану  наприкінці війни,  різновекторність  політичних  інтересів  СРСР  і  Ватикану свідчили про неминучість подальшого загострення відносин між СРСР і  Ватиканом, заручниками яких стали структури Римо­ка­ толицької церква в СРСР. Новий етап у житті римо­католицьких громад СРСР почався із початком визволення радянськими військами окупованих тери­ торій України, Білорусії, Прибалтики. Відновлене за роки окупації релігійне життя на цих теренах вимагало від партійно­державного апарату нестандартних рішень. Стало очевидним, що ліквідація релігійних громад, як це було зроблено у міжвоєнний період, у но­ вих суспільно­політичних реаліях воєнного часу буде неможливо. Від кінця 1943 р. та впродовж 1944 р. РНК СРСР прийняв біль­ ше 10 постанов, що конкретизували напрями державної політики щодо релігійних організацій та регулювали коло питань, пов’яза­ них із функціонуванням громад, діяльністю духовенства28. Зокре­ ма, у постанові РНК СРСР від 19 листопада 1944 р. «Про порядок відкриття церков». Якщо громадам РПЦ дозволи надавалися на рівні  обласних  і  республіканських  виконавчих  органів  Ради  у справах РПЦ (далі — РС РПЦ), то всі інші релігійні організації муси­ ли звертатися тільки до союзної РСРК, що гарантувало владі не тільки проведення уніфікованої політики щодо тих чи інших релі­ гійних організацій на усій території СРСР, але й уможливлювало ефективний тотальний контроль за їх діяльністю. Аналізуючи правове поле, в якому діяли релігійні організації, слід враховувати той важливий факт, що жодного загальносоюз­ ного законодавчого акта про культи не було ухвалено в СРСР до 1990 р.29 Держава залишала собі простір для маневрування, дифе­ ренційованого підходу до кожної конкретної релігійної організа­ ції, зважаючи на конкретні обставини. Так, наприклад, на терито­ рії Білорусії після її визволення було закрито всі католицькі хра­ 28 Аналіз урядових документів союзного та республіканського рівнів щодо релігії і церкви у досліджуваний період див.: Войналович В. Партійно­дер­ жавна  політика  щодо  релігії  та  релігійних  інституцій  в  Україні1940– 1960­х років: політологічний дискурс. – К., 2005. – С. 104–111. 29 Поспеловский Д. Цит. соч. – С. 172. 306 Володимир Байдич ми і перший легальний було відкрито лише у 1980 р. Водночас у Латвії і Литві збереглося чимало парафій, а у Вільнюсі та Ризі з дозволу влади діяли навіть римо­католицькі семінарії, яким було дозволено готувати кадри виключно для потреб місцевих дієце­ зій. Духовні семінарії в Україні та Білорусії було ліквідовано. Най­ більшим католицьким спільнотам у Вінницький, Кам’янець­По­ дільській (Хмельницькій), Житомирській областях України після 1945 р. вдалося зареєструвати по кілька парафій (Бар, Житомир, Мурафа, Шаргород, Жмеринка, Городок, Полонне, Бердичів)30. Не під силу  було владі  перешкодити реєстрації римо­католицьких громад в Галичині. Однак політика влади щодо римо­католиць­ ких структур у республіках Прибалтики, з одного боку, і Білорусі, України, Молдавії, з другого, була відмінною. Менш жорсткою у першому випадку і спрямованою на максимальне придушення, в другому. Однак в обох випадках структури РКЦ на звільнених від окупантів землях не мали більше можливостей підтримувати від­ носини з Римом, залишилися позбавленими повноцінного ієрар­ хічного і адміністративного устрою, переходячи переважно на не­ легальне  існування. Знаковим з точки зору незмінності пріоритетів партійно­дер­ жавної політики щодо релігії і церкви та провісником нових реп­ ресій стала постанова ЦК ВКП(б) «Про організацію науково­про­ світницької пропаганди»  від  27  вересня  1944 р.  У постанові  не вживалося словосполучення «антирелігійна пропаганда», а лише ставилося завдання «широкої пропаганди природничо­наукових знань  у  справі  подолання  пережитків  безкультур’я,  забобонів, марновірства», змістом якої мало бути «матеріалістичне пояснен­ ня природи, роз’яснення досягнень науки, техніки, культури»31. Поява постанови була викликана не лише необхідністю окресли­ ти межі «лібералізації» свободи віросповідання, але й підтверди­ ти дещо розгубленому такими різкими змінами партійно­комсо­ мольському активу незмінність принципового курсу партії щодо релігії і церкви. Невдовзі по закінченні війни у 1945 р. з’явилася наступна постанова партії, де вже відкрито вказувалося про зав­ дання посилення антирелігійної пропаганди. 30 Дзвонковський Р. Відродження Католицької церкви… – С. 215–218. 31 Русская православная церковь. XX век. – С. 356. Римокатолицизм у контексті розвитку державно-церковних ... 307 Доля Римо­католицької церкви в СРСР залежала не лише від загального курсу партії щодо релігії, але й від дедалі більшої еска­ лації протистояння між СРСР і Ватиканом, країнами «західної де­ мократії». Вже 2 березня 1945 р. за наказом Й. Сталіна і В. Молото­ ва головою РС РПЦ при РНК СРСР Г. Карповим була підготовлена доповідна записка, що містила пропозиції з послаблення позицій Ватикану на міжнародній арені і скорочення кількості католиць­ ких структур  в СРСР.  У записці  було  запропоновано  приєднати греко­католицькі парафії до РПЦ, тобто ліквідувати Греко­като­ лицьку церкву на території України. Пропозиція була реалізована на Львівському соборі у 1946 р. і на Закарпатті у 1949 р.32 Стосовно римо­католицького духовенства владою було взято курс на формування корпусу лояльно налаштованих до СРСР свя­ щеників. Про це йшлося у розісланій уповноваженим РСРК в Ук­ раїні, Білорусії, Литві та Естонії секретній директиві голови РСРК І. Полянського № 134/цт від 8 травня 1945 р. Йшлося про вивчен­ ня настроїв у середовищі римо­католицького духовенства, їх став­ лення до відсутності зв’язків з Римом і можливості використання їх для створення «автокефальної», незалежної від Римо­католиць­ кої церкви в СРСР33. Уповноважений РСРК при Раді Міністрів СРСР по УРСР П. Віль­ ховий інформуючи 5 вересня 1945 р. центр про хід виконання цієї директиви  наголошував  на  передчасності  її  запровадження  на території  України,  оскільки  в  республіці  не  завершено  процес репатріації населення польського походження, а тому й мережа римо­католицьких структур не набула остаточних обрисів. Проте П. Вільховий запропонував  вдосконалити механізм  вербування римо­католицького духовенства: надавати підтримку духовенст­ ву прорадянської, антиватиканської орієнтації; заснувати «Брат­ ство католиків Радянського Союзу», яке зірвало б зв’язки з Вати­ каном, відмовилося  від  латинської  мови  у  богослужіннях  і  ла­ 32 Розгляд ліквідації радянським режимом УГКЦ у 1946 р. виходить за рам­ ки даної статті. Докладніше див.: Боцюрків Б. Греко­Католицька Церква і Радянська держава (1939–1950). Перекл. з англ. – Львів: Свічадо, 2005. 33 Білас І.Г. Репресивно­каральна система в Україні. 1917–1953: Суспільно­ політичний та історико­правовий аналіз. Кн. 2: Документи і матеріали. – К.: Либідь: Військо України, 1994. – Т. 2. – С. 311, 317–320. 308 Володимир Байдич тинського обряду, увійшло у спілкування з РПЦ і, врешті, стало основою проголошення автокефальної  Римо­католицької церк­ ви в Україні34. За Ялтинською угодою після Другої світової війни в межах СРСР опинилося понад третини території передвоєнної польської дер­ жави. Від передвоєнного адміністративного устрою РКЦ в Польщі на ці  території  припадали  частини Віленської,  Львівської, Лом­ жинської, Пінської та Перемишльської дієцезій. У межах БРСР опи­ нилося біля 350 парафій, в т.ч. з Віленської дієцезії, УРСР — 56035. Трагічно склалася доля римо­католицьких громад в Україні після підписання 9 вересня 1944 р. між урядом СРСР і Польським Комітетом  Національного  Визволення  угоди  «Про  евакуацію польських  громадян  з  території Української  РСР і  українського населення з Польщі». Акція, що тривала до серпня 1946 р. і яку прикривали евфемізмом  «обмін населенням»,  була по  суті при­ мусовою депортацією тисяч сімей за етнічною ознакою. Опір цій акції чинило як українське, так і польське населення по обидва боки кордону,  тому  вона  була  проведена  з  надзвичайною  жор­ стокістю36. Всього з України до Польщі було депортовано 789 982 особи37,  з  них духовенства різних  віросповідань  —  2 927  осіб38. До цієї кількості треба додати також велику кількість польського населення, яке змушене було полишити українські землі внаслі­ док україно­польського конфлікту. 34 Державний архів Волинської області, ф. 4648, оп. 4, спр. 2, арк. 37. 35 Hlebowicz A. Polskie duchowieństwo katolickie na Białorusi i Ukrainie po II wojnie światowej // Polacy w Kociele Katolickim w ZSRR. – S. 175. 36 Про депортації польського населення України див. збірки архівних доку­ ментів: Депортація українців та поляків: кінець 1939 – початок 50­х років (До 50­річчя операції «Вісла») / Упоряд. Ю. Сливка. – Львів: Ін­т україноз­ навства ім. І. Крип’якевича НАН України, 1998; Депортації. Західні землі України кінця 30­х – початку 50­х рр.: Документи, матеріали, спогади. У 3­х т. / Відп. ред. Ю. Сливка. – Львів: Ін­т українознавства ім. І. Крип’яке­ вича НАН України, 1998. 37 Сергійчук В.  Депортація  поляків  з  України.  Невідомі  документи  про  на­ сильницьке переселення більшовицькою владою польського населення УРСР в Польщу в 1944–1946 роках. – К.: Видав. спілка, 1999. – С. 20–21. 38 Czerniakiewicz J. Repatriacija ludności polskej z ZSRR 1944–1948. – Warszawa, 1987. – S. 111, 132. Римокатолицизм у контексті розвитку державно-церковних ... 309 Матеріали  Центрального  державного  архіву  вищих  органів влади України (ЦДАВО України) дозволяють побачити кількісні зміни, що вібдулись у структурі РКЦ в Україні внаслідок евакуа­ ції населення польського походження з України у 1944–1946 рр. (див. табл. 1). Таблиця 1 Кількість римо-католицьких храмів, монастирів і їх насельників на території Західних областей УРСР, 1944–1946 рр.39 Отже,  з  1007  римо­католицьків  храмів,  що  діяли  в  західних областях УРСР на момент початку проведення висилки польсько­ го населення, на час завершення акції вціліли лише 165, припи­ нили існування усі 43 монастирі, а з 1060 ченців і черниць зали­ шилося 10 осіб. Впродовж  депортаційного  періоду  всі три  римо­католицькі єпископи,  які  залишилися  в  СРСР  —  Віленський  архієпископ Х Р А М І В МОНАСТИРІВ МОНАСТИРІВ В них насельників В них насельників ОБЛАСТЬ Б ул о на 1 .1 .1 94 4 З ак ри то н а 1. 6. 19 46 П ус ту ю чі З р уй н о ва н і Д ію чі н а 1. 6. 19 46 Б ул о на 1 .1 .1 94 4 че н ці в че р н иц ь Б ул о на 1 .1 .1 94 6 че н ці в че р н иц ь Волинська 91 24 24 40 3 — — — — — — Дрогобицька 114 49 26 3 36 1 9 — — — — Рівненська 57 23 21 7 6 — — — — — — Станіславська 118 19 75 7 17 11 — — — — — Тернопільська 274 113 78 — 83 11 192 179 — — — Львівська 300 — 268 14 18 17 177 418 — 1 9 Чернівецька 53 7 42 2 2 3 5 80 — — — РАЗОМ 1007 235 534 73 165 43 383 677 — 1 9 39 Див.: Вайналович А. Цит. праця. – С. 615–616. 40 Hlebowicz A. Polskie duchowieństwo katolickie na Białorusi… – S. 176. 310 Володимир Байдич Р. Ялбжиковський, Луцький  єпископ А. Шельонжек,  Львівський архієпископ Є. Базяк — забороняли підлеглому духовенству за­ лишати парафії доти, доки там залишатимуться віруючі40. Єпис­ копа А. Шельонжека, якому було вісімдесят років, було заарешто­ вано у Луцьку на початку 1945 р. Він провів в ув’язненні півтора роки і  лише завдяки втручанню дипломатичних представників США в СРСР, за допомогою до яких звернувся Ватикан, А. Шельон­ жека було депортовано 15 травня 1946 р. до Польщі. Архієпископ Є. Базяк  виїхав  зі  Львова  наприкінці  квітня  1946 р.  з  останнім транспортом,  яким  вивозили  депортованих поляків,  перенісши свою резиденцію в межах того ж таки Львівського архієпископст­ ва, але з польського боку кордону, до Любачева41. 7 липня 1945 р. залишив Вільнюс архієпископ Р. Ялбжиковський. У такій ситуації повноту влади і відповідальності мусили бра­ ти до  рук священики. У  Віленській  і  Пінській дієцезіях  вдалось зберегти тяглість інституту генеральних вікаріїв, однак в Україні це  виявилося  неможливим  і  вся  відповідальність  за  релігійне життя римо­католиків лягла на плечі парафіяльного духовенст­ ва42. Одним з таких священиків став священик­капуцин С. Кашуба (1910–1977), який у повоєнні роки працював на Волині і Поліссі. Під час німецької окупації у 1941 р. його було заарештовано, але невдовзі звільнено. З приходом радянських військ у 1944 р. він категорично відмовився повертатися до Польщі, залишився пра­ цювати у Рівному (1945–1958) і таємно надав духовну опіку віру­ ючим  у  багатьох місцевостях  Західної  України,  Литви, Латвії.  У 1960­х рр.  він відбув  п’ять  років  на  поселеннях  у  Казахстані  за нелегальну душпастирську діяльність і до кінця життя продовжу­ вав служіння Церкві. Католицька церква Польщі у 1992 р. розпоча­ ла підготовку процесу до беатифікаціїї С. Кашуби43. З розгортанням нової хвилі репресій римо­католицькому ду­ ховенству  із  західних областей  України і  Білорусії  інкримінува­ лась участь у польській Армії Крайовій, надання їй підримки, ан­ 41 Szuba Z. Katolicy obrządku łacińskiego… S. 286–287. 42 Hlebowicz A. Polskie duchowieństwo katolickie na Białorusi… – S. 179–180. 43 Яноха А. Отець Серафим­Алоїз Кашуба (1910–1977). – Білий­Дунаєць, 1999; Варахим І. Духовний силует Слуги Божого о. Серафима Кашуби OFMCap. – Білий­Дунаєць, 2000. Римокатолицизм у контексті розвитку державно-церковних ... 311 тирадянська діяльність, саботаж переселенької акції. Саме ці зви­ нувачення були висунені групі священиків, яких було заарешто­ вано у січні 1945 р. разом з єпископом А. Шельонжиком — В. Буко­ вінському та К. Галензовському. Тоді ж було заарештовано інших співробітників єпископа: Б. Джепецького та С. Шпита в Житомирі, А. Кукурузинського та Беня в Кам’янець­Подільському, Ю. Кучин­ сього у Дніпродзержинську та ін. Комісар державної безпеки С. Савченко з приводу арешту цієї групи  римо­католицького духовенства  доповідав М. Хрущову  у доповідній записці від 3 лютого 1943 р., що «активну підтримку польським націоналістичним організа- ціям в їх діяльності, яка спрямована на зрив Люблінської угоди, всюди надавало римо-католицьке духовенство, серед якого виявлено велику кількість учасників ПЗП–АК, ендеків і членів інших антирадянських організацій. Ряд римо-католицьких ксьондзів (заарештованих нами: архіє- пископ Шельонжек, ксьондзи Буковінський, Галензовсь- кий, Гладишевич, Бохонек, Хвірут та ін.) проводили ак- тивну антирадянську націоналістичну пропаганду під час служби божої в костьолах. Під час арешту деяких з них і під час обшуків в деяких костьольних приміщеннях були конфісковані документи підпільних польських організацій, нелегальні газети, листівки, зброя, друкарські машинки й засоби радіозв’язку»44. Зазначених  С. Савченком  священиків  було  переведено  на­ прикінці січня 1944 р. до київської в’язниці НКВС і, за винятком єпископа А. Шельонжика, якого визволили американськи дипло­ мати, згодом засуджено до ув’язнення у таборах на різні терміни: Б. Джепецький провів у таборах 15 років, А. Кукурузинського — 10 років (повернувся до Польщі у 1957 р.)45. Відомий у Львові в повоєнні роки і в перших роках незалеж­ ності України, а у час війни монах­францисканець Р. Керницький (1912–1995) був заарештований вже в липні 1944 р. разом зі шта­ бом  Львівського осередку  Армії Крайової  (АК). У 1944–1947 рр. утримувався у таборі для інтернованих бійців АК в Росії поблизу 44 Центральний  державний архів  громадських  об’єднань  України  (ЦДАГО України), ф. 1, оп. 23, спр. 1446, арк. 44–45. 45 Szuba Z. Katolicy obrządku łacińskiego… – S. 286. 312 Володимир Байдич міста Рязань, у 1947–1948 рр. — у таборі для офіцерів АК у Грязов­ ці. Після звільнення у березні 1948 р. повернувся до Львова, відмо­ вившись категорично повертатись до Польщі, і розпочав своє ба­ гатолітнє  служіння  у  львівському  римо­католицькому  кафед­ ральному соборі. 16 січня 1991 р. Р. Керницький був номінований єпископом­помічником Львівським46 . Після звільнення радянськими військами м. Одеси за звинува­ ченням в антирадянській діяльності, агентурній роботі на користь Ватикану і шпигунській роботі на території СРСР було заарешто­ вано священиків­іноземців, які душпастирювали у місцевому хра­ мі Л. Леоні та Ж. Ніколя. Обвинувальний вирок від 13 вересня 1945 р. передбачав покарання за сумнозвісними статтями 58­6 та 58­10 ч. 2 КК РРФСР. Вироком Особливої наради при НКВС СРСР П. Лео­ ні було  засуджено до  10 років ув’язнення у  виправно­трудових таборах, а Ж. Ніколя — до 8 років47. Статистичні дані РСРК по УРСР за перші повоєнні роки дали змогу прослідкувати динаміку скорочення кількості римо­като­ лицьких парафій  і  діючого  духовенства, за  якою стоять  масові репресії і депортації віруючих РКЦ (див. табл. 2). Статистичні дані українських радянських контролюючих орга­ нів засвідчують скорочення за перші чотири повоєнні роки (1945– 1949 рр.) на території УРСР  кількості зареєстрованих римо­като­ лицьких громад з 1194 до 218 (у 5,5 разів), а духовенства з 772 до 72 осіб (у 3,3 рази). Але уповноважені РСРК по Українській РСР й надалі ставили завдання із закриття костелів, які не мали постій­ ного священика (тобто практично ще в три рази), а діючим свяще­ никам — заборонити обслуговувати будь­які  інші парафії, окрім власної, контролювати недопущення ведення духовенством релі­ гійної освіти дітей, не дозволяти мирянам проводити традиційні різноманітні релігійні зібрання у гуртках терціаріїв, ружанців, «ка­ толицької дії», особливо ж за відсутності священика48. 46 Див. докладніше: [Б.р., б.м.] Barcik S.J. Rafał Władysław Kiernicki franciszkanin (1912–1995). 47 Данилюк  Ю.  Сліди  «злочину»  вели  у  Ватикан…//  З  архівів  ВУЧК–ГПУ– НКВД–КГБ. – 2000. – № 2–4. – С. 336. 48 Інформаційний звіт про роботу Уповноваженого Ради у справах релігій­ них культів при Раді Міністрів СРСР по Українській РСР за квітень–чер­ вень 1949 р. – ЦДАГО України, ф. 1, оп. 23, спр. 5667, арк. 220–223. Римокатолицизм у контексті розвитку державно-церковних ... 313 49 Таблицю укладено за: ЦДАГО України, ф. 1, оп. 23, спр. 1640, арк. 171–175; спр. 5069, арк. 249–266; спр. 5667, арк. 220–223. * На 1 липня 1945 р. загальна кількість римо­католицьких парафій і духо­ венства  у  західних  областях  України  не  специфікується  по  областям,  а подається сукупно: 1099 парафій і 754 священика. ОБЛАСТЬ Перебуває на обліку Перебуває на обліку Перебуває на обліку Перебуває на обліку Станом на: 01.07.1945 р. 01.07.1947 р. 01.07.1948 р. 01.07.1949 р. громад свяще- ників громад свяще- ників громад свяще- ників громад свяще- ників Закарпатська * * 63 39 62 32 62 28 Дрогобицька * * 32 22 29 20 14 17 Львівська * * 13 10 12 9 12 8 Тернопільська * * 11 6 10 6 10 6 Житомирська 24 11 37 3 31 2 27 2 Чернівецька 1 немає 16 2 16 2 15 2 Станіславська * * 4 3 4 2 4 2 Волинська * * 2 2 2 2 2 2 Кам’янець- Подільська 31 5 34 1 32 1 30 2 Вінницька 33 немає 34 немає 30 1 31 1 Рівненська * * 5 2 6 1 6 1 Одеська 2 2 2 немає 2 1 2 1 Київська 1 немає 1 немає 1 немає 1 немає Дніпропетровська 2 немає 2 немає 2 немає 1 немає Харківська 1 немає 1 немає 1 немає 1 немає РАЗОМ 1194 772 257 90 240 79 218 72 Таблиця 2 Кількість римо-католицьких громад і духовенства на території УРСР у 1945–1949 рр.49 Наведені дані свідчать про початок від 1944 р. нової хвилі ма­ сових репресій проти віруючих і духовенства Римо­католицької церкви.  Переслідуваному  духовенству,  як  правило,  висувалося звинувачення в участі в Армії Крайовій, веденні антирадянської діяльності, агентурній роботі на користь Ватикану або ж зриву радянської політики з «репатріації» польського населення. 314 Володимир Байдич У 1948 р.  розпочалася  друга хвиля  репресій проти римо­ка­ толицького духовенства. Зовнішнім фактором, що змушував ка­ ральні органи переслідувати римо­католиків за фактом їх вірос­ повідної приналежності, польського походження або навіть вищої освіти, став черговий виток напруги у стосунках між СРСР і Вати­ каном після опублікування ватиканською Священною канцеля­ рією у  липні 1949 р.  декрету, де  вкотре засуджувався  комунізм як  політична  система,  заборонялося віруючим  вступати до  лав комуністичних партій, поширювати комуністичні пресові видан­ ня. Близько  половини католицьких  священиків, які  працювали на території України, під час цих репресій було ув’язнено. Друга хвиля повоєнних  репресій радянського режиму проти Римо­ка­ толицької церкви тривала до смерті Й. Сталіна у 1953 р. Аналізуючи  становище  Римо­католицької  церкви  в  СРСР  у 40­х рр. XX ст. в контексті еволюції політики радянського режи­ му щодо релігії і церкви можна зробити наступні висновки. Пер­ ший  —  стосується  уточнення  періодизації  основних етапів цієї політики. Погоджуючись,  загалом, зі  згадуваною  вище  схемою М. Шкаровського, яка стосується державно­церковних відносин в СРСР, вважаємо необхідним деталізувати і уточнювати її у ви­ падку кожної конкретної релігійної організації. Так, якщо репресії проти церковних організацій вщухли на 1939 р., то у досліджува­ ному  випадку  Римо­католицької  церкви вже  на  1937 р.  можна говорити про повну  ліквідацію її  структур і  ієрархії на  теренах СРСР. З  вересня 1939  по червень  1941 рр. проводилася  чергова хвиля репресій проти Католицької церкви, пов’язана з анексією СРСР територій Східної Галичини, Східної Прибалтики, Бессарабії і Буковини,  де проживала велика кількість  римо­католиків,  а в Західній Україні — і греко­католиків. З  початком  звільнення  окупованих  нацистами  радянських земель — від кінця 1943 і впродовж перших місяців 1944 рр. — зусилля радянської влади були спрямовані на з’ясування реаль­ ної картини релігійно­церковного життя за часів окупації. Впро­ довж  1944 р.  римо­католицькі  громади  не  зазнавали  суттєвих утисків як громади релігійні, на відміну від римо­католицького духовенства, яке з приходом радянських військ, як правило, підда­ валося арештам  і  з’ясуванню  характеру  їх  діяльності на  окупо­ ваній території. У період між 1944 р. і вереснем 1946 р. до різкого Римокатолицизм у контексті розвитку державно-церковних ... 315 скорочення римо­католицької мережі, кількості віруючих і духо­ венства  спричинила  примусова  депортація  («репатріація») польського  населення  України  до  Польщі,  втеча  великої  його кількості вглиб Польщі внаслідок україно­польського конфлікту, за яким з обох боків стояли націоналістичні збройні формування, а також цілеспрямована політика СРСР з максимального витіснен­ ня населення польського походження і римо­католицьких струк­ тур за межі СРСР, до Польщі. Хронологічно  можна  виділити два найінтенсивніших  періо­ ди  репресій проти  Римо­католицької  церкви  у другій половині 40­х рр. XX ст.: з 1944 по 1946 рр. і з 1948 до 1953 рр., до смерті Сталіна. Під час першої хвилі репресованим римо­католикам ви­ сували звинувачення співпраці з польською Армією Крайовою, у колабораціонізмі і шпигунстві на користь тих чи інших «імперіа­ лістичних держав», але, насамперед, їх трактували як «агентів Ва­ тикану». Під час другої хвилі репресували і карали римо­католи­ ків переважно за віросповідною, етнонаціональною і соціальною ознакою. У випадку польського населення у мотивах пересліду­ вання з боку радянських каральних органів релігійний і етнона­ ціональний чинники були тісно взаємопов’язаними. Досліджений матеріал дозволяє також зробити висновок про диференційовані підходи в радянській партійно­державній полі­ тиці щодо  Римо­католицької  церкви,  які змінювали  відповідно до регіону. У прибалтійських республіках ця політика була менш жорсткою, ніж в Україні і Білорусії. Врешті, політику СРСР щодо Римо­католицької церкви немож­ ливо зрозуміти і неправомірно розглядати без аналізу стосунків між СРСР і Ватиканом у цей період. Ставлення до РКЦ в СРСР обу­ мовлювалося, насамперед, політичними міркуваннями і набагато менше завданнями політики державного атеїзму. В статье исследуются отношения высшего партийно-госу- дарственного руководства СССР к римо-католичес- кой церкви. Ключевые слова: церковь, римо-католики, католицизм, го- сударственно-церковные отношения, репрессии. The article is dedicated to the attitude of higher party and state authority of the USSR towards Roman-Catholic Church. Key words: church, Roman Catholics, Catholicism, state-church relationships, persecutions.

Схожі ресурси