Ліквідація Української греко-католицької церкви на Закарпатті (друга половина 1940-х рр.)

Ліквідація Української греко-католицької церкви на Закарпатті (друга половина 1940-х рр.)

У статті досліджується ставлення вищого партійно-державного керівництва СРСР до Української греко-католицької церкви, конкретні кроки щодо ліквідації парафій УГКЦ, арешти священиків та віруючих....

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2010
Автор: Дмитрук, В.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2010
Теми:
Студії з історії України
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12424
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Ліквідація Української греко-католицької церкви на Закарпатті (друга половина 1940-х рр.) / В. Дмитрук // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2010. — Вип. 36. — С. 283-293. — Бібліогр.: 35 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-12424
record_format dspace
spelling irk-123456789-124242013-02-13T02:24:31Z Ліквідація Української греко-католицької церкви на Закарпатті (друга половина 1940-х рр.) Дмитрук, В. Студії з історії України У статті досліджується ставлення вищого партійно-державного керівництва СРСР до Української греко-католицької церкви, конкретні кроки щодо ліквідації парафій УГКЦ, арешти священиків та віруючих. В статье исследуется отношение высшего партийно-государственного руководства СССР к Украинской греко-католической церкви, конкретные шаги по ликвидации парафий УГКЦ, аресты священников и верующих. The article is dedicated to the attitude of higher party authority of the USSR towards Ukrainian Creek Catholic Church as well as to specific steps for liquidation of its parishes, arrests of priests and believers. 2010 Article Ліквідація Української греко-католицької церкви на Закарпатті (друга половина 1940-х рр.) / В. Дмитрук // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2010. — Вип. 36. — С. 283-293. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. XXXX-0012 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12424 uk Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Студії з історії України
Студії з історії України
spellingShingle Студії з історії України
Студії з історії України
Дмитрук, В.
Ліквідація Української греко-католицької церкви на Закарпатті (друга половина 1940-х рр.)
description У статті досліджується ставлення вищого партійно-державного керівництва СРСР до Української греко-католицької церкви, конкретні кроки щодо ліквідації парафій УГКЦ, арешти священиків та віруючих.
format Article
author Дмитрук, В.
author_facet Дмитрук, В.
author_sort Дмитрук, В.
title Ліквідація Української греко-католицької церкви на Закарпатті (друга половина 1940-х рр.)
title_short Ліквідація Української греко-католицької церкви на Закарпатті (друга половина 1940-х рр.)
title_full Ліквідація Української греко-католицької церкви на Закарпатті (друга половина 1940-х рр.)
title_fullStr Ліквідація Української греко-католицької церкви на Закарпатті (друга половина 1940-х рр.)
title_full_unstemmed Ліквідація Української греко-католицької церкви на Закарпатті (друга половина 1940-х рр.)
title_sort ліквідація української греко-католицької церкви на закарпатті (друга половина 1940-х рр.)
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2010
topic_facet Студії з історії України
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12424
citation_txt Ліквідація Української греко-католицької церкви на Закарпатті (друга половина 1940-х рр.) / В. Дмитрук // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2010. — Вип. 36. — С. 283-293. — Бібліогр.: 35 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT dmitrukv líkvídacíâukraínsʹkoígrekokatolicʹkoícerkvinazakarpattídrugapolovina1940hrr
first_indexed 2025-07-02T14:32:51Z
last_indexed 2025-07-02T14:32:51Z
_version_ 1836546022015238144
fulltext Ліквідація УГКЦ на Закарпатті ... 283 The article is dedicated to the relationships of state security institutions of Soviet Ukraine and public procurator's office in the context of the end of «Great Terror» (November 1938–1939). Key words: public procurator's office, «Great Terror», purge, «ezhovtsy», NKVD, «Rehabilitate by history». Володимир Дмитрук* Ліквідація Української греко-католицької церкви на Закарпатті (друга половина 1940-х рр.) У статті досліджується ставлення вищого партійно-держав- ного керівництва СРСР до Української греко-като- лицької церкви, конкретні кроки щодо ліквідації па- рафій УГКЦ, арешти священиків та віруючих. Ключові слова: УГКЦ, репресії, релігійні громади, православ’я, Теодор Ромжа. Ліквідація  Української  греко­католицької  церкви,  репресії проти її священнослужителів і віруючих, партійно­державна полі­ тика щодо релігії повоєнного періоду з різних позицій висвітлю­ валися в багатьох наукових дослідженнях1, збірниках документів і матеріалів2, розглядалися на різноманітних тематичних конфе­ * Дмитрук В.І. — кандидат історичних наук, старший науковий співробіт­ ник Інституту історії України НАН України. 1 Українська греко­католицька церква. – Львів: Логос, 1992. – 144 с.; Добош О. Унія на Україні. Вік ХХ. – Кам’янець­Подільський: Дзвін, 1996. – 144 с.; Ба- жан О.,  Данилюк Ю.  Випробування  вірою:  Боротьба  за  реалізацію  прав  і свобод віруючих в Україні в другій половині 1950­х – 1980­ті рр. – К., 2000. – 332 с.; Пащенко В. Греко­католики в Україні. – Полтава, 2002.; Войналович В. Партійно­державна політика щодо релігії та релігійних інституцій в Украї­ ні 1940–1960­х років: Політологічний дискурс. – К.: Світогляд, 2005. – 741 с. 2 Мартирологія українських церков: В 4­х т. – Торонто; Балтимор: Укр. вид­во «Смолоскип» ім. В. Симоненка, 1985. – Т. 2: Українська католицька церква; Сергійчук В. Нескорена церква. Подвижництво греко­католиків України в боротьбі  за  віру  і  державу.  –  К.:  Дніпро,  2001. –  494 с.;  Ліквідація  УГКЦ (1939–1946). Документи радянських органів державної безпеки / Упоряд.: С. Кокін, Н. Сердюк, С. Сердюк; заг. ред. В. Сергійчука. – К.: ПП Сергійчук М.І., 2006. – Т. І. – 920 с.; Ліквідація УГКЦ (1939–1946). Документи радянських 284 Володимир Дмитрук ренціях3. Попри підвищений інтерес щодо репресій проти греко­ католиків 1944–1946 рр. в Західній Україні, в даній статті особ­ ливу увагу приділено долі УГКЦ на Закарпатті. Встановлення радянської влади  на західноукраїнських зем­ лях  і  Закарпатті обумовило чітко  організований  і  спланований наступ на Українську греко­католицьку церкву. Формальним при­ водом для цього стали співробітництво УГКЦ з фашистською оку­ паційною владою, підтримка «українського буржуазно­націона­ лістичного  підпілля»,  використання  будь­якої  можливості  для створення соборної, незалежної Української держави. Крім того, УГКЦ була українською національною церквою, носієм українсь­ кої національної ідеї. Втілюючи в життя план ліквідації греко­католицької церкви на Галичині, вище партійно­державне керівництво СРСР і УРСР, радянські спецслужби не залишили поза увагою і Закарпаття, де УГКЦ мала тривалі й усталені традиції та сильні позиції. Харак­ терно, що наступ на УГКЦ у цьому регіоні розпочався ще напри­ кінці 1944 р. Для цього використовувалося зорієнтоване на Моск­ ву православне духовенство. Яскравим прикладом є лист заступ­ ника єпископа й адміністратора православної Мукачівсько­Пря­ шівської єпархії, ігумена Ф. Сабова, ігумена Свято­Миколаївського монастиря, архімандрита О. Коболюка та інших до Й. Сталіна від 18 листопада 1944 р., в якому говориться про те, що місцеве на­ селення свою долю пов’язує лише з Москвою4. Конкретніше  сформулювала свою позицію делегація  право­ славного  духовенства  Мукачівсько­Пряшівської  єпархії,  очолю­ вана Ф. Сабовим у Москві 7–13 грудня 1944 р. Вона звернулася до патріаршого місцеблюстителя, митрополита Алексія з проханням про підтримку  Російською  православною  церквою  перед  Сино­ дом Сербської православної церкви їхнього клопотання про пе­ редачу православної Мукачівсько­Пряшівської єпархії в каноніч­ не підпорядкування Московській патріархії5. органів державної безпеки / Упоряд.: С. Кокін, Н. Сердюк, С. Сердюк; Заг. ред. В. Сергійчука. – К.: ПП Сергійчук М. І., 2006. – Т. ІІ. – 804 с. 3 Див.: Історія релігій в Україні. Науковий щорічник. – Львів: Логос, 2006. – Кн. І. – 768 с. 4 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 23, спр. 887, арк. 26–27. 5 Там само, арк. 23–25. Ліквідація УГКЦ на Закарпатті ... 285 Про необхідність надання широкої допомоги єпархії вислов­ лювався у листі до голови Ради у справах РПЦ при РНК СРСР Г. ­ Карпова від 11 жовтня 1945 р. уповноважений Ради у справах РПЦ при РНК СРСР по УРСР П. Ходченко, який зазначав, що без цього буде неможливо піднести авторитет православної церкви в рег­ іоні6.  Причому,  втручання  владних  структур  у  церковні  справи давало бажані для них результати. Якщо в жовтні 1944 р. на За­ карпатті  налічувалося 88  православних парафій і 463 греко­ка­ толицьких, то в другій половині 1946 р. вже відповідно — 152 і 3997. Підтримка православних парафій була одним із обов’язків місцевих партійних і радянських органів8. Можна навести ряд інших прикладів, які свідчать, що у ствер­ дженні православ’я на Закарпатті в усьому домінували лише во­ льові рішення. Зокрема, в серпні 1946 р.  на прохання патріарха Алексія  було  передано  РПЦ Успенський  монастир на  Чернечій Горі в м. Мукачевому.  Повідомляючи про це  заступника голови Ради Міністрів України Л. Корнійця, голова Ради у  справах РПЦ при союзному уряді Г. Карпов писав: «Вилучення Успенського монастиря (у греко-католиків — Авт.) буде сприяти зміцненню православної церкви в За- карпатській області й дасть можливість покласти початок руху за розрив унії з Ватиканом і возз’єднання уніатської церкви з православною»9.  Уже наступного року в Успенському монастирі було відзна­ чено свято Успіння за участю ієрархів РПЦ, гостей із зарубіжних православних церков10. Це повинно було яскраво продемонстру­ вати, що православ’я на Закарпатті поступово набирає силу, зна­ ходить все більше прибічників. Разом із тим, у своїх внутрішніх документах вище політичне та місцеве керівництво республіки, апарати уповноважених  рад у  справах релігійних культів  і  Рос­ ійської православної церкви при Раді Міністрів СРСР по УРСР не могли не визнати, що: 6 ЦДАВО України, ф. 4648, оп. 4, спр. 4, арк. 71–73. 7 Государственный архив Российской Федерации  (далее – ГАРФ), ф. 6991, оп. 1, д. 33, л. 57. 8 ЦДАВО України, ф. 4648, оп. 3, спр. 24, арк. 149. 9 ГАРФ, ф. 6991, оп. 1, д. 114, л. 82. 10 ЦДАВО України, ф. 4648, оп. 3, спр. 34, арк. 25. 286 Володимир Дмитрук «… в Закарпатській області рух до переходу в православ’я призупинено»11. Що готові були протиставити владні структури міцній і впли­ вовій позиції УГКЦ в Закарпатській області? Про це ми довідуємо­ ся зі звіту уповноваженого Ради у справах релігійних культів при Раді Міністрів СРСР по УРСР, датованого січнем 1947 р., який пе­ редбачав  цілий  комплекс  ідеологічних,  організаційних  і  репре­ сивних заходів12. Містив цей цинічний за своїм змістом документ один особливий пункт — пункт 16, в якому ставилася вимога: «Стосовно єпископа Ромжі та його оточення необхідно вжити більш рішучих заходів»13. Результатом цієї вимоги стало те, що 27 жовтня 1947 р. на під­ воду, якою їхали єпископ греко­католицької церкви Теодор Ром­ жа та ще кілька священиків, наїхала військова автомашина, паса­ жири якої, на перший погляд,  із незрозумілих причин утекли з місця події. Єпископа та його сподвижників із різними поранення­ ми було доставлено до Мукачівської лікарні. Самопочуття влади­ ки визначалося лікарями цілком задовільним, і раптом у ніч на 1 листопада він помер14. Навіть неупередженим оком можна побачити, що травмуван­ ня і смерть єпископа Теодора Ромжі, висвяченого за кілька днів до приходу на Закарпаття Червоної Армії, були невипадковими. Впливовий, авторитетний, енергійний, з широкими зв’язками у світі, він служив серйозною перепоною для реалізації планів влад­ них структур і спецслужб з остаточного викорінення УГКЦ у регіо­ ні. Підтримка десятків тисяч віруючих давала йому можливість рішуче відстоювати власні погляди, активно боротися за їхні пра­ ва. Саме тому  до  єпископа Ромжі  й було  «вжито більш  рішучих заходів», на яких наполягав офіційний Київ. Характерно, що причетність до вбивства єпископа радянських спецслужб не викликала вже й тоді сумніву, породжувала відвер­ те обурення навіть у тих священнослужителів і віруючих, які пе­ 11 ГАРФ, ф. 6991, оп. 1, д. 32, л. 43. 12 ЦДАВО України, ф. 4648, оп. 4, спр. 15, арк. 107–109. 13 Там само, арк. 108. 14 Там само, спр. 26, арк. 94–95. Ліквідація УГКЦ на Закарпатті ... 287 рейшли в православ’я. Показовим у цьому плані є лист православ­ них єпископів Західної України до першого секретаря ЦК КП(б)У, Голови Ради Міністрів України М. С. Хрущова, датований січнем 1948 р. У ньому говорилося: «Ми, відповідаючи перед Великим Патріархом Всієї Росії за розвій молодої православної церкви на західних землях України і Закарпаття, занепокоєні фактом, що дуже нашко- див православ’ю. А саме, всім вже відомий упланований органами МДБ Закарпатської області напад на тамтешньо- го єпископа католицької церкви Теодора Ромжу осінню 1947 р., коли від побоїв чотирьох (нападників —Авт.) єпископ не умер, то ті самі придумали таке. Повідомили міську лікар- ню про випадок, що, мовляв, автомашина наїхала на підводу, де їхав єпископ і ще шість чоловік духовенства. Хворих було завезено до лікарні, де єпископу стало легше, він, як зізна- лись свідки, попросив вина і закурив папіроску. Боячись компрометації, органи МДБ наказали уколом струїти єписко- па Теодора. Одна медсестра зі східних областей це зроби- ла, не допускаючи нікого з місцевої медичної обслуги. Після уколу єпископ серед крику загинув»15. У першій половині 1947 р. М. Хрущов, як свідчив П. Судопла­ тов в опублікованих мемуарах, звернувся до Й. Сталіна та міністра державної  безпеки  СРСР В. Абакумова з  проханням  ліквідувати верхівку греко­католицької церкви на Закарпатті й, перш за все, Т. Ромжу. Принципову згоду Й. Сталіна було отримано, після чого підготовку операції було доручено особисто міністру державної безпеки України С. Савченку. Перший її етап пройшов невдало для її організаторів. Наїзд військового автомобіля на підводу призвів лише до травмування єпископа. Тоді до Ужгорода прибув началь­ ник токсикологічної лабораторії Міністерства державної безпеки СРСР  І. Майрановський,  який  і  передав  медсестрі  Мукачівської лікарні — агенту місцевого управління держбезпеки, ту фатальну ампулу з отрутою16. За проведення акції з ліквідації Т. Ромжі С. Савченко отримав підвищення і згодом опинився в Москві, заступаючи В. Молотова 15 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 23, спр. 5069, арк. 587–588. 16 Судоплатов П. Разведка и Кремль. Записки нежелательного свидетеля. – М.: ТОО «Гея», 1996. – С. 300–301. 288 Володимир Дмитрук в  Комітеті  з  інформації  при  Раді Міністрів  СРСР.  Водночас  нові перспективи відкрилися в організаторів і координаторів роботи з ліквідації УГКЦ на Закарпатті. Уповноважений Ради у справах РПЦ при Раді Міністрів СРСР по УРСР П. Ходченко не приховував задоволення, заявляючи, що «до цього часу головним гальмом в успішному проведенні місіонерської роботи православної церкви серед віруючих уніатів був глава цієї церкви — єпископ Ромжа, а значить із його смертю — це гальмо фактично усунене»17. Релігійна ситуація на Закарпатті активно обговорювалася на засіданні Ради у справах Російської православної церкви і релігій­ них культів при Раді Міністрів СРСР 29 жовтня 1947 р., тобто ще в  ході  операції  з  ліквідації  Т. Ромжі.  Прийнята  з  цього  приводу постанова  визначала: «Доручити голові Ради у справах Російської православної церкви т. Карпову Г.Г. переговорити з патріархом Московсь- ким і всія Русі Алексієм про заходи Московської Патріархії стосовно уніатської церкви в Закарпатській області УРСР»18. Наприкінці 1947 р. діяльність із ліквідації греко­католицької церкви на Закарпатті значно активізувалася. Інформації уповно­ важених рад у справах РПЦ і релігійних культів при Раді Міністрів СРСР  по  УРСР  нагадували  за  своїм  змістом  швидше  зведення  з театру бойових дій, ставили й вирішували питання передачі хра­ мів православним громадам, кадрового зміцнення зорієнтованих на контроль за релігією та церквою структурних підрозділів пар­ тійних і радянських органів19. Приблизно так само виглядав, погоджений із М. С. Хрущовим, «Календарний план проведення заходів з ліквідації греко­като­ лицької  церкви в Закарпатській області УРСР»  на 1948  р.,  який доводив, що наступ на УГКЦ вступив у завершальну стадію20. Безпосереднє керівництво  реалізацією накреслених  заходів покладалося на П. Ходченка, чиї дії чітко регламентувало розпо­ 17 ЦДАВО України, ф. 4648, оп. 3, спр. 34, арк. 60. 18 ГАРФ, ф. 6991, оп. 1, д. 147, л. 71. 19 ЦДАВО України, ф. 4648, оп. 3, спр. 19, арк. 36–44. 20 Там само, спр. 49, арк. 20–24. Ліквідація УГКЦ на Закарпатті ... 289 рядження Ради Міністрів СРСР від 21 грудня 1947 р. № 19002­рс, підписане заступником голови уряду К. Ворошиловим21, а також на архієпископа Львівського і  Тернопільського та Мукачівсько­ Ужгородського Макарія. Маючи повноваження від органів державної влади та управ­ ління,  Московської  патріархії,  архієпископ  Макарій  енергійно взявся за доручену справу. Зокрема, він зініціював передачу РПЦ Ужгородського собору й капітули, де 26 лютого 1949 р. відправив першу архієрейську службу22 . Одночасно з цим було заявлено про припинення діяльності єпархіального управління УГКЦ. Наскіль­ ки «добровільно» проходив цей процес розкриває у своєму дослід­ женні о. Даниїл Бендас: «Коли режимові стало зрозумілим, що о. Мурані (капіту- лярний вікарій — Авт.) ніколи не пристане на їхні умови, голова Закарпатської обласної ради Іван Туряниця 14 люто- го 1949 р. видав розпорядження про введення в дію рішен- ня облвиконкому від 25 липня 1947 р. про передачу Ужго- родського катедрального храму і всіх приміщень, якими користувались члени Мукачівської капітули, разом з усім рухомим майном, Російській Православній Церкві. 16 люто- го місцеві урядовці разом з працівниками НКВС (МВС — Авт.) увірвались в єпископські палати і намагалися бруталь- ним способом змусити о. Миколу Мурані підписати складе- не ними послання (пізніше воно було розіслано всім греко- католицьким священикам) такого змісту: “Дорогі браття в Христі! Дня 16.11.1949 р. по прошенію вірників Катедраль- ний наш храм в Ужгороді и зданіе Єпархіального Правле- нія передані во владеніе православноі церкви…”»23. Зрозуміло, що написати такого листа о. М. Мурані не міг. Цю вер­ сію підтверджує о. Стефан Бендас24. Примусова  ліквідація  капітули  значно  полегшила  владним структурам реалізацію завдань із ліквідації УГКЦ на Закарпатті. 21 ЦДАВО України, ф. 4648, оп. 3, спр. 48, арк. 5–6. 22 Там само, спр. 64, арк. 10. 23 Бендас Д. Репресії радянської влади проти греко­католицького духовен­ ства на Закарпатті в 1944–1949 роках // Ковчег. Науковий збірник із цер­ ковної історії. – Л., 2000. – № 2. – С. 297. 24 Там само. – С. 297–298. 290 Володимир Дмитрук Зокрема, відпала необхідність у розгортанні діяльності Ініціатив­ ної групи з возз’єднання греко­католицької церкви з православ­ ною, на керівника якої вже було підготовлено кандидатуру архі­ диякона Іринея Кондратовича25. Загнані в кут греко­католицькі священики були змушені пере­ ходити в православ’я. Уповноважений Ради у справах релігійних культів при Раді Міністрів СРСР по УРСР П. Вільховий констатував, що до другого кварталу 1949 р. возз’єднання Греко­католицької церкви з  РПЦ завершилося. Хоча це  було  перебільшенням.  Так, формально возз’єдналися з РПЦ всі 394 греко­католицькі парафії. Однак  неоднозначну позицію  займали священики.  Лише 116  із 235 прийняли нав’язане рішення. Ідею возз’єднання не підтримав жоден  із  членів  капітули,  проти  неї  виступали  монахи  ордену Василя Великого, деякі благочинні26. Єдиним  засобом в  арсеналі партійних  і  радянських  органів, спецслужб, щоб нейтралізувати непокірних, залишалися репресії, які перманентно проходили починаючи з 1945 р. Тоді за грати по­ трапили прелат­протоієрей Мукачівської єпархії Олександр Іль- ницький, о. Стефан Фенцик, ієромонах Теофан Іван Скіба. У другій половині 1946 р. за сфальсифікованими звинуваченнями було за­ арештовано вісім  греко­католицьких  священиків  (оо. А. Азарій, Т. Дурневич, М. Микула, І. Міня, М. Монді, І. Попович, С. Уйгелі, К. Фе- делеш). 1947 р. цей трагічний список поповнило ще сім священиків. 1948 р. органами державної безпеки було ув’язнено дванадцять священиків.  Усього в 1945–1948 рр. жертвами  репресій стало  32 греко­католицьких парохи27. Загалом же в жорна тоталітарної сис- теми на  Закарпатті потрапило  близько 170  греко­католицьких священиків: 18 із них померло під час допитів, 147 — вивезено на заслання, 40 із них загинуло в концентраційних таборах28. За таких умов 35 священикам, що перейшли в православ’я, не залишалося ніякого іншого виходу як 28 червня 1949 р. проголо­ 25 Волошин Ю. «Самоліквідація» Ужгородської унії. До 50­річчя спроби зни­ щення Греко­Католицької церкви на Закарпатті // Людина і світ. – 1999. – № 1. – С. 38. 26 ЦДАВО України, ф. 4648, оп. 4, спр. 53, арк. 32. 27 Бендас Д. Репресії радянської влади… – С. 290–299. 28 Українська греко­католицька церква. – Л.: Логос, 1992. – С. 56. Ліквідація УГКЦ на Закарпатті ... 291 сити  про  ліквідацію  Ужгородської  унії  1646 р.  та  возз’єднання Греко­католицької церкви на Закарпатті з РПЦ29. Про цю подію віруючі вперше довідалися лише 28 серпня 1949 р. на урочистому богослужінні в Мукачівському Свято­Миколаївському монастирі на Чернечій Горі, коли І. Кондратович проголосив що «[…] віднині й повік ми — православні чада святої Матері нашої Руської Православної Церкви»30. Однак і на цьому в справі ліквідації УГКЦ не було поставлено останньої крапки. Рішення, прийняті 28 червня 1949 р., не визна­ вали священики й монахи Імстичівського греко­католицького мо­ настиря. В уповноваженого Ради у справах РПЦ при Раді Міністрів СРСР  по  УРСР  П. Ходченка  залишилися  такі  враження  про  його відвідування: «Виявляється, що це єдине місце в Закарпатській об- ласті, де ще є монахи-уніати. Але що це за монахи! У мене склалося тверде переконання, що це скупчення українських буржуазних націоналістів і при тому не без того, щоб вони не мали певних зв’язків з бандерівцями, які просочуються сюди з суміжних західних областей […]»31. Уповноважений Ради у справах РПЦ при Раді Міністрів СРСР по Закарпатській області А. Шерстюк писав до свого київського та московського керівництва: «Після припинення діяльності єпархіального управління уніатської церкви Імстичівський монастир став опорним центром стійких і активно протидіючих православній церкві уніатських священиків і уніатів взагалі […]»32. Незабаром подані А. Шерстюком пропозиції стосовно монастиря в найкоротші терміни «проштампував» Закарпатський облвикон­ ком, який 17 вересня 1949 р. виніс рішення № 0360. За ним будівлі Імстичівського монастиря передавалися під монастир РПЦ33. Зліквідувавши греко­католицьку церкву на Західній Україні й Закарпатті,  вище  партійно­державне  керівництво СРСР  вису­ 29 Українська греко­католицька церква. – С. 55. 30 Волошин Ю. «Самоліквідація» Ужгородської унії… – С. 38. 31 ЦДАВО України, ф. 4648, оп. 3, спр. 64, арк. 24–25. 32 Там само, спр. 75, арк. 26. 33 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 24, спр. 12, арк. 99. 292 Володимир Дмитрук нуло категоричну вимогу аналогічних дій і від тих країн, які після Другої світової війни опинилися в зоні його впливу. Однак у листі голови Ради у справах РПЦ при Раді Міністрів СРСР Г. Карпова від 20 грудня 1949 р. наступнику М. Хрущова на посаді першого секретаря ЦК КП(б)У Л. Мельникову говорилося, що «[…] деякі групи духовенства обмежились формальним возз’єднанням, вважаючи його тимчасовим, і тому збер- ігаючи деякі католицькі — латинські обряди, а окремі ко- лишні уніатські священики навіть не припинили поминан- ня римського папи […]»34. Таким чином, говорити про ліквідацію УГКЦ було не лише пе­ редчасним, а й недоцільним. Українська греко­католицька церк­ ва, хоча й існувала в підпіллі, продовжувала жити та боротися за реалізацію  своїх  прав.  Так,  практично  не  припинялася  широка петиційна кампанія,  яку  проводили  католики східного  обряду, починаючи вже з другої половини 40­х рр. На адресу вищого полі­ тичного керівництва, урядів СРСР та УРСР, засобів масової інфор­ мації, міжнародних організацій надходили десятки листів, у яких віруючі  вимагали  повернення  відібраних  храмів,  звільнення  з ув’язнення священиків, дозволу на проведення богослужінь. Особливо посилилися заворушення серед католиків східного обряду в середині 50­х рр., коли із заслання почали повертатися греко­католицькі священики. На 6 серпня 1956 р. з 344 репресо­ ваних священиків УГКЦ в західні області України й Закарпаття повернулося 24335. Незважаючи на категоричну заборону, звільнені з ув’язнення священики не полишали своїх вірних, здійснювали богослужіння, виконували необхідні треби. Для того,  щоб  унеможливити  діяльність  священиків  УГКЦ, реально відірвати їх від віруючих, застосовувалися найрізнома­ нітніші заходи — від порушення кримінальних справ до адміні­ стративного  покарання. У другій половині 40­х – першій половині 60­х рр. ХХ ст. унаслі­ док активної протидії УГКЦ,  відвертого невдоволення  віруючих релігійна ситуація в Україні набула загострення. Будь­яка щонай­ 34 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 24, спр. 12, арк. 3. 35 Там само, спр. 4263, арк. 204. Ліквідація УГКЦ на Закарпатті ... 293 менша іскра могла викликати вибух серед греко­католиків, які від незалежних від них причин були змушені обернутися в православ’я. Отже, викладені матеріали дають підстави для таких основ­ них висновків:  ліквідацію  Української  греко­католицької  церкви на  Закар­ патті  було здійснено  штучним  шляхом  з  ініціативи  вищого партійно­державного  керівництва  СРСР  при  найактивнішій участі радянських спецслужб, які використовували найрізно­ манітніші засоби впливу на священнослужителів і віруючих;  активним учасником ліквідації УГКЦ на Закарпатті була Росій­ ська православна церква, яка співпрацювала з органами дер­ жавної влади, фактично перетворившись на «гвинтик» тота­ літарної системи;  усі проведені акції повністю йшли в розріз із канонічними ви­ могами й досягалися лише шляхом насилля та залякування кліру і віруючих;  у реалізації поставленої мети не останню роль відіграли реп­ ресії щодо священнослужителів і віруючих, які активно висту­ пали проти нав’язаної згори ідеї возз’єднання Української гре­ ко­католицької церкви з Російською православною церквою;  заходи вищого політичного керівництва СРСР та УРСР, радян- ських спецслужб зрештою все ж не призвели до остаточної лік- відації УГКЦ, оскільки остання продовжувала діяти в підпіллі. В статье исследуется отношение высшего партийно-государ- ственного руководства СССР к Украинской греко-ка- толической церкви, конкретные шаги по ликвидации парафий УГКЦ, аресты священников и верующих. Ключевые слова: УГКЦ, репрессии, религиозные общества, православие, Теодор Ромжа. The article is dedicated to the attitude of higher party authority of the USSR towards Ukrainian Creek Catholic Church as well as to specific steps for liquidation of its parishes, arrests of priests and believers. Key words: Ukrainian Creek Catholic Church, persecutions, reli- gious associations, Theodor Romzha.

Схожі ресурси