Типологія поведінки сільських активістів у контексті здійснення суцільної колективізації сільського господарства в Україні (початок 1930-х рр.)

Типологія поведінки сільських активістів у контексті здійснення суцільної колективізації сільського господарства в Україні (початок 1930-х рр.)

У статті досліджується типологія поведінки сільських активістів під час проведення суцільної колективізації в Україні (початок 1930-х рр.).

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2010
Автор: Лисенко, О.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2010
Теми:
Студії з історії України
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12430
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Типологія поведінки сільських активістів у контексті здійснення суцільної колективізації сільського господарства в Україні (початок 1930-х рр.) / О. Лисенко // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2010. — Вип. 36. — С. 189-203. — Бібліогр.: 37 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-12430
record_format dspace
spelling irk-123456789-124302013-02-13T02:24:04Z Типологія поведінки сільських активістів у контексті здійснення суцільної колективізації сільського господарства в Україні (початок 1930-х рр.) Лисенко, О. Студії з історії України У статті досліджується типологія поведінки сільських активістів під час проведення суцільної колективізації в Україні (початок 1930-х рр.). В статье исследуется типология поведения сельских активистов во время проведения сплошной коллективизации в Украине (начало 1930-х гг.). The article is dedicated to classification of village activists’ behaviour during the total collectivization in Ukraine (at the beginning of 1930th). 2010 Article Типологія поведінки сільських активістів у контексті здійснення суцільної колективізації сільського господарства в Україні (початок 1930-х рр.) / О. Лисенко // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2010. — Вип. 36. — С. 189-203. — Бібліогр.: 37 назв. — укр. XXXX-0012 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12430 uk Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Студії з історії України
Студії з історії України
spellingShingle Студії з історії України
Студії з історії України
Лисенко, О.
Типологія поведінки сільських активістів у контексті здійснення суцільної колективізації сільського господарства в Україні (початок 1930-х рр.)
description У статті досліджується типологія поведінки сільських активістів під час проведення суцільної колективізації в Україні (початок 1930-х рр.).
format Article
author Лисенко, О.
author_facet Лисенко, О.
author_sort Лисенко, О.
title Типологія поведінки сільських активістів у контексті здійснення суцільної колективізації сільського господарства в Україні (початок 1930-х рр.)
title_short Типологія поведінки сільських активістів у контексті здійснення суцільної колективізації сільського господарства в Україні (початок 1930-х рр.)
title_full Типологія поведінки сільських активістів у контексті здійснення суцільної колективізації сільського господарства в Україні (початок 1930-х рр.)
title_fullStr Типологія поведінки сільських активістів у контексті здійснення суцільної колективізації сільського господарства в Україні (початок 1930-х рр.)
title_full_unstemmed Типологія поведінки сільських активістів у контексті здійснення суцільної колективізації сільського господарства в Україні (початок 1930-х рр.)
title_sort типологія поведінки сільських активістів у контексті здійснення суцільної колективізації сільського господарства в україні (початок 1930-х рр.)
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2010
topic_facet Студії з історії України
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12430
citation_txt Типологія поведінки сільських активістів у контексті здійснення суцільної колективізації сільського господарства в Україні (початок 1930-х рр.) / О. Лисенко // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2010. — Вип. 36. — С. 189-203. — Бібліогр.: 37 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT lisenkoo tipologíâpovedínkisílʹsʹkihaktivístívukontekstízdíjsnennâsucílʹnoíkolektivízacíísílʹsʹkogogospodarstvavukraínípočatok1930hrr
first_indexed 2025-07-02T14:33:06Z
last_indexed 2025-07-02T14:33:06Z
_version_ 1836546037152481280
fulltext Типологія поведінки сільських активістів ... поч. 1930-х рр. 189 Ключевые слова: цензура, литература, искусство, свобода слова. The author investigated J. Stalin and L. Trotskiy influence on the creation of censorship system in the USSR. Key words: censorship, literature, art, freedom of speech. * Лисенко О. В. — аспірантка Інституту історії України НАН України. Олена Лисенко* Типологія поведінки сільських активістів у контексті здійснення суцільної колективізації сільського господарства в Україні (початок 1930-х рр.) У статті досліджується типологія поведінки сільських активістів під час проведення суцільної колективізації в Україні (початок 1930-х рр.) Ключові слова: селянство, суцільна колективізація, активіст, сільрада, маргінали, гуманісти. Проблема  реакції  селянства  України  на  здійснення  вищим політичним керівництвом СРСР колективізації сільського госпо­ дарства  актуалізувалася  через  дослідження  глибинних  меха­ нізмів становлення сталінської економічної політики та системи державного терору. Наслідки такої політики незалежна Україна постійно переборює у політичному, соціальному, економічному, культурно­освітньому  сьогоденні. Нові архівні документи надали настільки різнобічну інформа­ цію, що подібною проблемою зацікавилися не лише історики, які намагалися реконструювали та класифікували її форми та різно­ види. Інші вчені — психологи, соціологи, юристи — активно поча­ 190 Олена Лисенко ли вивчати поведінку особистості екстремальних умовах масової депортації, колективізації та опору сталінському режиму1. Прагнення вчених дослідити історичні події крізь призму соці­ альної історії із залученням здобутків психології, соціології, полі­ тології  є  не  тільки  виявом  загальної  закономірності  розвитку сучасної  історіографії.  Це реакція  на радянський  історіографіч­ ний  досвід  минулого  століття,  у  якому  не  знаходилося  місця «живій» людині. Тому нині є актуальним дослідження поведінки окремих соці­ альних груп, що займали активну політичну позицію у сталінсь­ ких соціально­економічних перетвореннях. Саме поведінка позна­ чала сукупність вчинків людини, її прояви надавала можливість проникнути у її духовний світ, була критерієм оцінювання рівня моральності і соціалізації особистості. Основним завданням істо­ риків­дослідників стало виявити політичні, економічні, соціальні, культурно­освітні чинники, які кардинальним чином змінювали традиційну поведінку громадянина в конкретно­історичній епосі. З середини 1920­х рр. Й. Сталін та його оточення почали пос­ тупово формувати систему загального та безмежного контролю державних органів над суспільством. Її основними проявами були тотальна ідеологізація життєдіяльності та напівфеодальна ієрар­ хизація соціальних  відносин,  культивування  страху  перед  ухи­ ленням від «генеральної лінії» правлячої партії, програмування побуту та життєдіяльності окремої особистості та перетворення її на безособового індивіда, підкореного цілому. З цієї точки осо­ бистість та роль у соціальних перетвореннях сільського активіс­ та викликає неабиякий інтерес. Адже активна політична  позиція  сільських активістів стала одним з головних чинників реалізації господарчо­політичних кам­ паній на селі. Саме вони були виконавцями модернізації сільсько­ го господарства, переходу від дрібного, традиційного землероб­ ства до «великих сільськогосподарських фабрик» оснащених ме­ ханізацією. Вважаючи поняття «традиція» синонімом відсталості, 1 Афонін Е., Мартинов А. Соцієтально­психологічний чинник трансформації і соцієтальна структура кризового суспільства // Соціальна психологія. – № 4. – 2009. Лобода Ю.П. Правова традиція українського народу (Феномен та об'єкт загальнотеоретичного дискурсу) – Львів: Світ, 2009. – 280 с. та ін. Типологія поведінки сільських активістів ... поч. 1930-х рр. 191 нераціональності та забобонів активісти стали вістрям та рушій­ ною силою більшовицької владної політики на селі. Новий фактичний матеріал та цікаві міркування, що розкри­ вали соціально­психологічну сутність виконавців більшовицько­ го  соціально­економічного  експерименту  у  сільському  госпо­ дарстві, знаходимо у працях С. Дровозюка2, В. Васильєва3, С. Куль­ чицького4,  Л. Гриневич5,  І. Рибака  та  А. Матвєєва6,  Р. Подкура7, І. Шульги8 та інших дослідників. Досліджуючи цю тему історики неодноразово замислювалися над важливими питаннями: «Хто вони, сільські активісти?», «Їх роль та місце у соціалістичних пе­ ретвореннях?», «Чи були вони гвинтиками бездушної машини?». У 1929–1933 рр. минулого століття намагання вищого партій­ но­державного керівництва  ліквідувати приватне  землеволоді­ ння  й сконцентрувати  основну  масу  селянських  господарств  у колгоспах не знайшли серед українських селян підтримки. Ця ідея не була новою. В січні 1919 р. на Всеросійському з’їзді земельних відділів, комітетів бідноти і комун були спроби теоре­ 2 Дровозюк С. Соціально­психологічний портрет сільського «активіста» 20– 30­х рр.  в  українській  історіографії  //  Проблеми  історії  України:  факти, судження, пошуки. – К., 2003. – № 9. – С. 360–372. Її ж: Поведінка сільських активістів  під  час  суцільної  колективізації  та  голодомору  українського народу (1932–1933 рр.) // Історія України. Маловідомі імена, події, фак­ ти. – К., 2007. – Вип. 34. – С. 67–79. 3 Васильєв В.Ю. Селянський опір колективізації в Україні (1930­ті рр.) // Істо­ рія України. Маловідомі імена, події, факти. – К., 2005. – Вип. 31. – С. 140–150. 4 Кульчицький С. 1933: трагедія голоду // Літературна Україна. – 1989. – 26 січня; Кульчицький С.В. Україна між двома війнами (1921–1939 рр.). – К.: «Альтернативи», 1999. – 335 с. 5 Гриневич Л. Червона армія і українське суспільство під час кампанії ліквіда­ ції куркульства як класу (зима–весна 1930 р.): історичний аналіз соціальної психології і поведінки // Проблеми історії України: факти, судження, пошу­ ки. – К., 2003. – Вип. 7. – С. 290–292. 6 Рибак І.В., Матвєєв А.Ю. Трагічний перелом. Колективізація і розкуркулен­ ня на Поділлі та Південно­Східній Волині. – Кам’янець­Подільський: Абет­ ка, 2001. – 140 с. 7 Подкур Р.Ю. Збройний виступ як радикальна форма опору радянській владі в УСРР в 1920­ті – початку 1930­х рр. (за матеріалами ВУЧК–ГПУ) // Істо­ рія України. Маловідомі імена, події, факти. – К., 2005. – № 31. – С. 90–102. 8 Шульга І. Людомор на Поділлі. – К.: Респуб. асоц. українозн., 1993. –235 с. 192 Олена Лисенко тичного обгрунтування колективізації. Для її практичного втілен­ ня було прийнято резолюцію «Про колективізацію землеробст­ ва». Незабаром Всеросійський з’їзд рад схвалив декрет «Про соціа­ лістичний землеустрій і про заходи переходу до соціалістичного землеробства». У тексті декрету, опублікованого газетою «Прав­ да» 19 лютого 1919 р., зазначалася його суть: «На всі види одно­ осібного землекористування треба дивитися як на скороминущі і відживаючі»9. Поодинокі комуни та колгоспи в Україні виникли переважно у поміщицьких маєтках, врятованих від поділу всілякими ініціа­ тивними групами (не завжди селянськими за складом). Зокрема, перші  спроби  колективізації  на  Чернігівщині  були  ініційовані місцевими  більшовиками після  утвердження радянської влади. Уже  навесні  1919 р.  з’явилися  перші  колективні  господарства. Влітку по губернії було зареєстровано 46 радгоспів, 54 комуни, 69 артілей10. Однак, в умовах НЕПу вони були або збиткові, або працювали на межі рентабельності. На листопад 1928 р. в окрузі було зареєстровано 76 колектив­ них господарств: комун — 5, сільгоспартілей — 19, товариств по спільному обробітку землі 5211. Землі у користуванні вищезазна­ чених колективів на листопад 1928 р. було 5 897 дес., що склада­ ло 0,6%12  від загальної площі. Після проголошеного Й. Сталіним курсу на суцільну колекти­ візацію  керівники  УСРР  на  листопадовому  1929 р.  пленумі  ЦК КП(б)У взяли підвищені зобов’язання щодо здійснення «соціаліс­ тичної реконструкції села». С. Косіор заявив, що для «більшовиків немає нічого неможливого»,  і закликав до збільшення в 1930 р. посівної площі удвічі, а кількість колгоспів мала зрости у 3,5 рази13. 9 Політичний терор і тероризм в Україні. XIX–ХХ ст. Історичні нариси. – К.: Наукова думка, 2002. – С. 343. 10 Державний архів Чернігівської області (далі – ДАЧО), ф.  Р­5, оп. 1, спр. 4, арк. 30–31. 11 ДАЧО, ф. П­10, оп. 1, спр. 748, арк. 20. 12 Там само. 13 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 1, спр. 331, арк. 1–24. Див. також: Васильєв В., Віо- ла Л. Колективізація і селянський опір на Україні (листопад 1929 – бере­ зень 1930 рр.). – Вінниця: Логос, 1997. – С. 47. Типологія поведінки сільських активістів ... поч. 1930-х рр. 193 Після таких політичних обіцянок наркомзем СРСР накреслив для України план — весною 1930 р. повинно бути колективізо­ вано 33,8% селянських посівів, до осені 1930 р. — 53,8%, до кінця п’ятирічки (осінь 1933 р.) — 95%14. Зокрема, по районах, які зго­ дом  увійшли  до  складу  Чернігівської  області рівень  колективі­ зації становив у 1930 р. — 20% господарств, у 1932 р. — 48%15, у 1933 р.  —  61,8%,  на  перше  січня  1934 р.  —  71,6%,  на  1  січня 1935 р. — 91,1%, на перше січня 1937 р. в колгоспи було об’єдна­ но вже 94,4% селянських господарств16. Політика масового розкуркулення, що була проголошена од­ ночасно з початком кампанії колективізації зимою 1929–1930 рр. була покликана створити матеріально­технічну основу колгоспів та змусити селян у примусово­добровільно об’єднуватися у  ко­ лективи. В умовах примусової колективізації розкуркулення було вагомим аргументом сталінського керівництва на користь всту­ пу до колгоспу. Самим фактом розкуркулювання держава озна­ чала економічні та соціальні пріоритети і надавала широкі пов­ новаження місцевим  органам влади  у проведені колективізації та  розкуркулення.  Так,  у  доповідній  записці  інформаційному відділу ГПУ УСРР начальник Ніжинського окрвідділу ГПУ Самов­ ський 20 березня 1930 р. інформував, що у с. Британи Комарівс­ кого району, за ініціативи уповноваженого окрпарткому Шевлю­ ги,  сільрадою,  КНС  і  осередком  ЛКСМ  була  винесена  постанова про висилку за межі України групи бідняків і середняків, які ніби­ то зривають колективізацію сільського господарства17. Головною ударною силою у колективізації стали сільські ак­ тивісти. Протягом 1920­х рр. більшовицьке керівництво намага­ лося через місцеві вибори, призначеннями, надсиланням робіт­ ників з великих промислових центрів «на допомогу селу» утвер­ дити свій вплив на сільські органи самоуправління. 14 Ивницкий Н.А. Коллективизация и раскулачивание (начало 30­х годов). – М., 1994. – С. 31; Васильєв В., Віола Л. Вказ. праця. – С. 47. 15 Краєзнавчі матеріали з історії Чернігівщини. – К., 1968. – С. 120. 16 Коваленко О., Ткаченко В. Політика розкуркулення і голодомор 1932–1933 років на Чернігівщині // За них скажемо (Голодомор 1932–1933 років на Чернігівщині). – Чернігів, 2003. – С. 76. 17 ДАЧО, ф. П­8, оп. 1, спр. 269, арк. 44. 194 Олена Лисенко Практика  направлення  міських  комуністів,  комсомольців, робітників  і  студентів  на проведення колективізації  на  певний термін мала з точки зору керівників ВКП(б) мала сенс. У відряд­ жуваних осіб  не було  ніяких місцевих  зв’язків,  вони практично нічого не розуміли у селянській праці, селянських традиціях та звичаях. Тому для них було психологічно легко вирішувати проб­ леми реалізації настанов політбюро ЦК ВКП(б) щодо колективі­ зації. Будучи з точки зору селян «чужаками», свій вплив на сільські органи самоуправління вони утверджували через адмініструван­ ня та залякування. Загалом всі попередні цільові господарчо­політичні кампанії, на зразок «безбожної» чи створення комун, переслідували, окрім головної мети, виявлення осіб, здатних реалізовувати ідеологічні засади більшовизму серед сільського населення. Юнацький революційний романтизм, бажання змінити «ото­ чуюче похмуре життя» залучав до середовища активістів молодь. У 1929 р. в 6 900 комсомольських осередках на селі на обліку було 200 тис. комсомольців. Цього було достатньо, зазначав відомий український  дослідник  доктор  історичних  наук  С. Р. Лях,  щоб підтримувати певне ідеологічне і емоційне напруження на селі, але якихось реальних наслідків не мало: на комсомольців мало хто зважав. Це визнавали самі патрони комсомолу — функціонери партійних і радянських органів. Наприклад, в аналітичному огля­ ді Уманського окрвиконкому за підсумками перевиборчої кампа­ нії до сільських рад 1927 р. визнавалося: «Роль комсомолу як організатор всієї молоді села ще й по цей час лишається невеликою […]. Участь комсомольців в повсякденній роботі сільрад і взагалі в громадсько-полі- тичному житті села ще невелика, господарськими справа- ми села ЛКСМ цікавиться ще мало[…]»18. Демобілізовані солдати Червоної армії, учасники громадянсь­ кої війни, ставали ударною силою більшовиків на селі. З одного боку,  вони визнавалися владою  за повноправних громадян,  а  з 18 Нариси  повсякденного  життя  радянської  України  в  добу  непу  (1921– 1928 рр.) / Відп. ред. С. В. Кульчицький: В 2 ч. Ч. 1. – К.: Ін­т історії України НАН України, 2009. – С. 164. Типологія поведінки сільських активістів ... поч. 1930-х рр. 195 іншого, їх визнавали за своїх більшість односельчан. Після служ­ би в армії  вони  поверталися додому  озброєними певним  набо­ ром навичок успішної політичної поведінки, знанням риторики правлячого режиму, письменними, впевненими у собі. Про рівень їх впливовості свідчили результати виборів до місцевих сільських рад. Серед членів сільрад, обраних у 1927 р., чоловіки, які пройш­ ли службу в Червоній армії, становили 26%, у 1929 р. — 35%. Се­ ред голів сільрад їх у 1926 р. було 41%, а в 1929 р. — 50%19. Вчителі, культурно­освітні фахівці, направлялися у сільську місцевість не лише для проведення роботи по ліквідації безгра­ мотності, а й для масштабної політичної роботи. Наступним  джерелом активістів стали найбідніші  селянські верстви.  С. Р. Лях,  вказував, що селянська біднота всіляко  вису­ валася владою на роль провідної політичної сили, але реалізува­ ти цей намір на селі було важко. Біднота отримувала від держави настільки значні матеріальні пільги, що це викликало нарікання з боку більшості сільського населення, і навіть ставало предме­ том глузувань, докорів на адресу «голодранців». Бідноту звину­ вачували у «дармоїдстві», «ледарстві». Полегшення для неімущої частини села  оберталися побільшеним  посиленим тягарем  для решти селян. Особливою  категорією сільського  населення були  наймити. З точки зору впливу на місцевих селян, вони не мали особливих шансів в царині громадської роботи. Переважна більшість  най­ митів постійно міняла місце роботи, а отже, і проживання. Части­ на з них приходила на заробітки здалеку, і вони були чужими для місцевих мешканців. Наймити не мали авторитету господаря­зем­ лероба, який був особливо важливий для селянина. Нарешті, най­ мит економічно залежав від наймача, з чого могла випливати його громадська залежність. Документи зберегли свідчення зневажливої оцінки здібнос­ тей наймитів як можливих депутатів рад не тільки з боку селян, а й з боку окремих представників радянських органів. В Крини­ чанському районі Дніпропетровського округу при виборах сіль­ рад у 1929 р. висловлювалися відводи кандидатурам із наймитів: 19 Нариси  повсякденного  життя  радянської  України  в  добу  непу  (1921– 1928 рр.). – С. 164. 196 Олена Лисенко «Він буде тільки до весни дома, а там піде служити і в сільраді працювати не буде», «Батрак у мене свиней пас, він у сільраді нічого не пойме»20. Фактично наймити були маргіналами у сільському середовищі. Як показала практика 1920­х рр., не дивлячись на зусилля ви­ щого та місцевого партійно­державного  керівництва України та СРСР, сільські активісти не зуміли змінити традиційне селянське життя, зовнішній вплив не створив політичної підтримки більшо­ вицьким ініціативам щодо перебудови сільського господарства. Постійні акції,  які проводилися  сільськими  активістами  без відповідної підготовки, радше дискредитували ідеї більшовиків. Типовими були випадки у 1920­х рр., коли сільські активісти на­ магалися протягом короткого терміну змінити традиційний плин селянського  життя.  Зокрема,  доктор  історичних  наук  С. Р. Лях зазначав,  що у  1920­х рр. до  комуни  ставилися як до  «фабрики нової людини», як експериментального майданчика по розселя­ нюванню, по перетворенню хлібороба у різновид індустріально­ го робітника. Аргументами і критеріями в цій справі виступали не  продуктивність  праці  і  навіть  не  піднесення  добробуту,  а «свідомість», мораль. Типовим зразком рефлексії з приводу «кол­ госпного будівництва» може слугувати такий газетний матеріал: «“Комуни імені Леніна” та “Червона зірка” на Харківщині є яскравим прикладом нового побуту. Перш за все, ці дві великі сільськогосподарські одиниці вільні зовсім від релігій- них забобонів та рішуче одсахнулись од усіх релігійних обря- дів. Народження, шлюб, смерть нового члена комуни зустрі- чається й проводиться без попа й кадила. Святкують кому- нари тільки революційні свята, на які запрошують до себе околишніх селян та пояснюють їм значення колективізації й т.ін. Жіночої справи по колективах не існує. Колективне хар- чування звільняє жінку від віхтя та кухні, а ясла та дитячий будинок — від пелюшок. Жінка є повноправним членом ко- лективу і вільний від праці час вона використовує на само- освіту та вчиться керувати колективом. …Праця в колективі є настільки організована, що кожний робітник вперед на декілька днів знає, що йому треба робити»21. 20 Нариси  повсякденного  життя  радянської  України  в  добу  непу  (1921– 1928 рр.). – С. 166. 21 Там само. – С. 152. Типологія поведінки сільських активістів ... поч. 1930-х рр. 197 Й. Сталіну та його оточенню в умовах хлібозаготівельної кри­ зи 1928 р. стало зрозуміло, що без прийняття кардинальних уп­ равлінських  змін  він  втратить  владу.  Ставка  була зроблена  на здійснення реорганізацій економіки силовими засобами. За допомогою  засобів масової  інформації  влада  створювала відповідну  атмосферу.  Масована  кампанія,  що  розгорнулася  в пресі, була покликана піднести бойовий дух та створити атмос­ феру найбільш сприятливу для виконання політико­господарчих кампаній. Майже в кожному номері Ніжинської газети «Нове село» за 1930 р. було вміщено публікації зі схожими на військові закли­ ки заголовками — «Не дати глитайні зірвати пляни колективізації»22, «В наступ на глитайню»23, «За ліквідацію глитайні як кляси»24, «Підглитайникам не місце в радах (Притулок злочинства)»25, «Посилити темпи соціалістичної перебудови села», «Завдамо рішучого вдару глитайні! Замінимо глитайське гос- подарство радгоспами й колгоспами. Ліквідуємо глитай- ство — клясу дармоїдів, кровопивців, експлуататорів»26, «З бойового фронту колективізації. Будемо переможцями і на господарчому фронті»27. Враховуючи наведені гасла, вище політичне керівництво СРСР видало своєрідний  карт­бланш місцевим  партійно­радянським органам на проведення колективізації та розкуркулення. В умовах форсованої колективізації та розкуркулення прояви­ лися, в першу чергу, людські якості сільських активістів. Одразу проявилася маргінальність більшості сільських активістів. Під  виглядом  виконання  директив партії  та уряду,  частина сільських  активістів  демонструючи  владу  відверто  грабувала односельців та зводила особисті  рахунки. Так,  тимчасово вико­ 22 Нове село. – 1930. (Орган окрпарткому, окрвиконкому та окрпрофнаради Ніжинщини) – № 524 – С. 2. 23 Там само. – 1930. – № 532 – С. 1. 24 Там само. 25 Там само – 1930. – № 545 – С. 2. 26 Там само. – № 542 – С. 4. 27 Там само. 198 Олена Лисенко нуючий обов’язки Чернігівського дільничного прокурора Клімен­ ко у доповідній записці до Чернігівського та Олишівського рай­ виконкому зазначав, що «до прокуратури поступили відомості, які свідчать про те, що деякі сільради стають на шлях масового продажу май- на 7%, які не виконали повністю твердих завдань. Є ви- падки, сільрада за не здачу 7 пудів хліба штрафує й про- дає все майно […]. В більшості сільрад при ліквідації кур- кульського господарства б’ють вікна, ламають двері, ви- ганяють сім’ю куркуля з будинку, не надають будь якого приміщення, а заявляють: “Іди куди хоч, а дітей можеш потопити […]”»28. Також  непоодинокими  були  випадки  простого  присвоєння розкуркуленого майна. Так, у с. Комарівка Комарівського району постановою президії райвиконкому, без затвердження окрвикон­ кому конфісковано майно куркуля  Івана Васильця  і передано в користування  колективу  сільгоспартілі  «Хвиля  революції».  Од­ нак, майно фактично присвоєне членами правління артілі Васи­ лем Колодкою, Лукою Харченко і Омеляном Чумаком29. Привертає увагу  ставлення сільських  активістів до  простих селян. Цілком очевидно, що людина, яка мала реальну владу та не була наділена високими моральними якостями, починала са­ мостверджуватися  за рахунок  пригнічення ближнього.  Подібні явища виникали на  тлі культивування  Й. Сталіним  ідеї  «класо­ вої війни», «знищення куркуля як класу» та створення «безкла­ сового» соціально однорідного суспільства. Ідея «класової війни» було одним із виправдань беззастереж­ ного  виконання  наказів  та  вказівок,  незважаючи  на  будь­які етичні засади. Селянин, який не бажав йти у «світле майбутнє», для сільського активіста­маргінала був «класовим ворогом». Тому цілком  закономірним  було  застосування  знущань,  катувань,  а іноді й вбивства. Особливий інтерес з точки зору антигуманного, деструктив­ ного змісту історичного процесу становить тип активіста, що ха­ рактеризувався ознаками садизму. Поведінці його представників притаманна жорстокість, хвороблива «карнавальність», вигаду­ 28 ДАЧО, ф. П­466, оп. 1, спр. 4, арк. 166. 29 ДАЧО, ф. П­8, оп. 1, спр. 269, арк. 44. Типологія поведінки сільських активістів ... поч. 1930-х рр. 199 вання різноманітних засобів і прийомів катування та принижен­ ня людської гідності. У такий спосіб вони давали вихід власним емоціям, виявляли не тільки свідоме, а й підсвідоме. Гадаємо, цей аспект міг би ста­ ти предметом спеціального психолого­історичного дослідження. Архівні  документи  переповнені  фактами  та  вигадливими методами знущань на селянами, які застосовувалися сільськими активістами. Зокрема, у постанові Олишівського райпарткому від 25 грудня 1931 р., розглянувши справу с. Горбове, визнано грубе поводження  членів  бригади  з  окремими  твердоздавцями  на кшталт викидання з люльки немовляти в момент вилучення по­ душки з під голови дитини. «Практика вилучення барахла замість незнайденого хліба, включаючи найдрібніші і зовсім непотрібні речі […]. Поява на чолі бригади по хлібозаготівлі озброєного бригадира […], майже систематичне пияцтво у середовищі активу»30, — викликали закономірне обурення та супротив селян. У  спецзведенні від  14 січня 1932 р.  Бахмацького  райвідділу ГПУ УСРР доповідалося райкому КП(б)У про незадоволення селян хлібозаготівлею, зловживаннями з боку влади, покарання за неви­ конання плану хлібозаготівлі та агітацію проти хлібозаготівлі. Так, «в с. Фастівці, члени президії сільської ради Ганага Кирило, Шкерба (Щерба) Василь, член партії Муха Максим пішли до сьомої та восьмої дільниці перевіряти громадян щодо виконання хлібозаготівлі. Зайшли до твердоздатчика Ковтун Ганни, у якої була замкнута хата, почали бити двері в кори- дорі. Зачувши це, член двору Ковтун Параска прибігла від сусідів і запитала: “В чому справа? Що ви б’єте двері? Ось у мене ключ”. Бригада одімкнувши двері, в коридорі поча- ла бити цю жінку, вимагаючи від неї гроші. Ганга Кирило почав давити горло, Шкерба (Щерба) Василь держав в руках шило — почав колоти боки, а Муха Максим, тримаю- чи в руках ножа, говорив: “Говори живо, а то все рівно тобі кінець жизні”. Коли Ковтун Параска, втратила свідомість, бригада злякалася цього, її залишили і втекли […]”»31. 30 ДАЧО, ф. П­466, оп. 1, спр. 9, арк. 174. 31 Голодомор  1932–1933 рр.  на  Чернігівщині:  Влада  та  народ:  Зб.  док. Чернігів., 2008. – С. 22. 200 Олена Лисенко У доповідній записці за період з 15 по 25 січня 1933 р. Чернігів­ ського обласного прокурора Чернігівському обкому КП(б)У вка­ зувалося про «перекручення лінії партії та уряду та зламання ре­ волюційної законності в різних районах області». За інформацією обласної  прокуратури  типовим  явищем  стали  допити,  побиття селян,  погрози зброєю  та розстрілом.  У с. Івашківка Чернігівсь­ кого району хлібозаготівельна бригада, «викликаючи селян до штабу, мордувала їх, що виявлялося в підвішуванні, обкурюванні димом. Окремих селян роздя- гали та саджали в холодні приміщення, незаконно затри- мували по 7 діб»32. В  інформаційному  листі  секретаря  Чернігівського  обкому КП(б)У Тодреса від 7 березня 1935 р., зазначалося, що у 1934 р. в Ічнянському районі в с. Гужовка директор МТС Селецький, голова сільради Христюк, парторг артілі ім. Постишева Івченко стали на шлях насильницької колективізації та знущань над одноосібни­ ками. Тих одноосібників, що не бажали вступати до колгоспів Се­ люцький, Христюк та Івченко примушували знімати взуття, виво­ дили на двір і залишали стояти босими на снігу, незаконно заби­ рали майно, розламували житло. В Понорницькому районі в с. Осьмаки голова сільради Царен­ ко (член ЛКСМ), голова артілі Кравець (член КП[б]У) вирішили залучити одноосібників до колгоспів. З цією метою вони органі­ зували бригади, котрі почали ходити по всіх дворах одноосібників з пропозицією написати заяву про вступ до колективу. Для тих одноосібників,  що  відмовились  вступати  до  колгоспів,  були організовані так звані «комуни». Таких комун було організовано дві, одна в будинку психічнохворого Кота Єгора. В ці комуни стали примусово переселяти одноосібників, що відмовились вступати до колгоспів. В хатах одноосібників виймали вікна, двері, розва­ лювали печі33. Вміле нагнітання ажіотажу навколо політико­господарських кампаній взагалі та суцільної колективізації зокрема, відсутність нормативно­правової  бази  створювало  сприятливі  умови  для 32 ДАЧО, ф. П­470, оп. 1, спр. 78, арк. 112–119. 33 Там само, спр. 14, арк. 110–111. Типологія поведінки сільських активістів ... поч. 1930-х рр. 201 різноманітних «перекручувань»  та  «перегинів».  Так,  у  повідом­ ленні  до  інформвідділу  ГПУ  УСРР  від  начальника  Ніжинського окрвідділу ГПУ Самовського від 25 березня 1930 р. зазначається, що в окремих місцях уповноважені райкомів і райвиконкомів, а також активісти, що проводять на селі кампанію колективізації сільського господарства, перекручують лінію партії в цьому пи­ танні, шляхом залякування селян примусово записують в колек­ тиви, незаконно вилучають і усуспільнюють майно та інвентар34. Типовими ставали випадки примусового записування до ко­ лективу. Так, уповноважений по проведенню кампанії колективі­ зацій сільського господарства в м. Носівка, по 4­ій ділянці голова СТВ Руденко обходив квартири бідняків і середняків, робив опи­ си майна, не кажучи господарям для якої мети. Закінчивши опис, Руденко  пропонував  селянам  розписуватися,  а  після  розписки Руденко говорив: «Поздоровляю тебе зі вступом в колектив»35. Привертає увагу випадок, що мав місце в с. Тертишники Носів­ ського району 8 березня 1930 р. На зборах жінок розбиралося пи­ тання про колективізацію сільського господарства. Коли одна з присутніх на зборах біднячка запитала доповідача Блінова: «Що робитимуть в колективах люди похилого віку, які не здатні до праці?». Блінов відповів: «Людей похилого віку будемо переварювати на мило». Після такої відповіді, що викликала обурення присутніх на збо­ рах жінок, почулись вигуки: «Нам такий колектив не потрібен!»36. Але  потрібно  зауважити,  що  активісти  не були  однорідною масою. Замість  проявів  більшовицької  «твердості» та  «незлам­ ності»,  окремі  активісти  виявили сумніви,  вагання,  а  то  й  пря­ мий протест проти дій місцевого партійно­радянського апарату. 34 ДАЧО, ф. П­8, оп. 1, спр. 269, арк. 46. 35 Там само, арк. 46 –47. 36 Там само, арк. 47. 202 Олена Лисенко Так, голова сільгоспартілі ім. Петровського на хуторі Ленден Ко­ марівського району  Захарій Опанасович Чуб відмовився  прово­ дити розкуркулення заявляючи: «Я не ходив і не буду грабувати людей»37. Влада жорстко розправлялась із такими активістами­«гума­ ністами». У протоколах засідань первинних осередків та райкомів КП(б)У указувалося, що їх дії кваліфікувалися як «жалісливість», «м’який характер», «відсутність більшовицької твердості». Адже вони «не підходили» для виконання завдань тому були вичищені як «непридатний» матеріал. Наявність у селянському середовищі цих двох типів сільських активістів вказує, що пояснення жорстокості активістів низьким рівнем освіти та культури не є переконливим. Адже та частина активістів, яка не виявила справжньої більшовицької «твердості», мала таку ж освіту, як і ті, які безпосередньо здійснювали кату­ вання. Якщо б готовність до безпосередньої участі у катуваннях і знущаннях визначалася виключно майновим станом, то тоді було б  незрозумілим,  чому  активістами стали  не  всі  бідні  селяни,  а тільки незначна, цілком конкретна частина. Таким чином, одним із чинників проведення суцільної колек­ тивізації  були  сільські  активісти.  Протягом  1920­х рр.  більшо­ вицьке керівництво намагалося через місцеві вибори, призначен­ нями,  надсиланням  робітників з  великих промислових  центрів «на допомогу селу» утвердити свій вплив на сільські органи са­ моуправління. Також лави сільських активістів поповнювалися за рахунок сільської молоді (комсомольців), колишніх червоно­ армійців,  бідняків  та наймитів. Однак,  з  точки зору  селян —  ці люди знаходилися поза селянським світоглядним виміром. Мар­ гінальність сільських активістів стала вирішальним у визначенні їх ролі у проведенні суцільної колективізації. Наявність, принаймні, двох крайніх типів поведінки сільських активістів­«гуманістів»  та  з  ознаками  садизму  —  свідчить  про неоднозначність середовища сільських маргіналів. Дослідження  всього  спектру  можливих  типів  поведінки сільських  активістів  дозволило  б  розкрити  глибині  механізми 37 ДАЧО, ф. П­8, оп. 1, спр. 269, арк. 44 зв. Грошові перекази як джерело доходу системи «Торгсину»... 203 впливу  на  формування  свідомості  українських  селян  в  умовах радянської дійсності. В статье исследуется типология поведения сельских акти- вистов во время проведения сплошной коллективи- зации в Украине (начало 1930-х гг.). Ключевые слова: крестьянство, сплошная коллективизация, активист, сельсовет, маргиналии, гуманисты. The article is dedicated to classification of village activists’ beha- viour during the total collectivization in Ukraine (at the beginning of 1930th). Key words: peasantry, total collectivization, activist, soviet of the village, marginal, humanists. Ольга Мельничук* Грошові перекази як джерело доходу системи «Торгсину» в УСРР У статті описано діяльність системи «Торгсин» в УСРР, показано значення грошових переказів для зростання доходів торговельної мережі. На основі архівних матеріалів, більшість з яких до наукового обігу введено вперше, висвітлено економічні та суспільні передумови викачу- вання коштовностей та іноземної валюти у населення на користь держави, показано недоліки та зловживан- ня. У висновку зазначається, що за допомогою систе- ми «Торгсин» репресивними методами видобувалася валюта для потреб індустріалізації. Ключові слова: торгівельна мережа, голод, структура, репре- сивні методи, грошові перекази. В історії України Голодомор 1932–1933 рр. був явищем супе­ речливим та багатостороннім. Одним з його аспектів стала діяль­ ність системи «Торгсину», розквіт припав на голодні 1930­ті рр. Адже  її  «золотий  час»  прийшов  з  погіршенням  продовольчої ситуації  на  українських  землях  та  репресивною  політикою  ра­ дянської влади. * Мельничук О.Ю. — аспірантка відділу історії України 20–30 рр. ХХ ст. Інсти­ туту історії України НАН України.

Схожі ресурси