Наглядово-контрольна діяльність інспекції Київського навчального округу (кінець ХІХ — початок ХХ ст.)
Проаналізовано нормативно-правову базу, що регулювала статус та повноваження інспекції навчальних округів у Російській імперії (кінець ХІХ — початок ХХ ст.). Висвітлено наглядово-контрольну діяльність інспекції Київського навчального округу у вказаний період....
Збережено в:
| Дата: | 2013 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2013
|
| Назва видання: | Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/124316 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Наглядово-контрольна діяльність інспекції Київського навчального округу (кінець ХІХ — початок ХХ ст.) / В.І. Милько // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 22. — С. 268-279. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-124316 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1243162017-09-24T03:02:53Z Наглядово-контрольна діяльність інспекції Київського навчального округу (кінець ХІХ — початок ХХ ст.) Милько, В.І. Історія культури, науки та освіти Проаналізовано нормативно-правову базу, що регулювала статус та повноваження інспекції навчальних округів у Російській імперії (кінець ХІХ — початок ХХ ст.). Висвітлено наглядово-контрольну діяльність інспекції Київського навчального округу у вказаний період. Проанализирована нормативно-правовая база, которая регулировала статус и полномочия инспекции учебных округов в Российской империи (конец XIX — начало ХХ в.). Освещена надзорно-контрольная деятельность инспекции Киевского учебного округа в указанный период. Normative-legal base which regulated the status of the inspection's authority of educational districts in Russian empire (the end of XIX — beginning of XX century) is analyzed. Observing and controlling activity of the inspection of Kyiv educational district in the mentioned period is reflected. 2013 Article Наглядово-контрольна діяльність інспекції Київського навчального округу (кінець ХІХ — початок ХХ ст.) / В.І. Милько // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 22. — С. 268-279. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. 2307-5791 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/124316 37.014.6+371.1 «18/19» uk Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія культури, науки та освіти Історія культури, науки та освіти |
| spellingShingle |
Історія культури, науки та освіти Історія культури, науки та освіти Милько, В.І. Наглядово-контрольна діяльність інспекції Київського навчального округу (кінець ХІХ — початок ХХ ст.) Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. |
| description |
Проаналізовано нормативно-правову базу, що регулювала статус та повноваження інспекції навчальних округів у Російській імперії (кінець ХІХ — початок
ХХ ст.). Висвітлено наглядово-контрольну діяльність інспекції Київського навчального округу у вказаний період. |
| format |
Article |
| author |
Милько, В.І. |
| author_facet |
Милько, В.І. |
| author_sort |
Милько, В.І. |
| title |
Наглядово-контрольна діяльність інспекції Київського навчального округу (кінець ХІХ — початок ХХ ст.) |
| title_short |
Наглядово-контрольна діяльність інспекції Київського навчального округу (кінець ХІХ — початок ХХ ст.) |
| title_full |
Наглядово-контрольна діяльність інспекції Київського навчального округу (кінець ХІХ — початок ХХ ст.) |
| title_fullStr |
Наглядово-контрольна діяльність інспекції Київського навчального округу (кінець ХІХ — початок ХХ ст.) |
| title_full_unstemmed |
Наглядово-контрольна діяльність інспекції Київського навчального округу (кінець ХІХ — початок ХХ ст.) |
| title_sort |
наглядово-контрольна діяльність інспекції київського навчального округу (кінець хіх — початок хх ст.) |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Історія культури, науки та освіти |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/124316 |
| citation_txt |
Наглядово-контрольна діяльність інспекції Київського навчального округу (кінець ХІХ — початок ХХ ст.) / В.І. Милько // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 22. — С. 268-279. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. |
| series |
Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. |
| work_keys_str_mv |
AT milʹkoví naglâdovokontrolʹnadíâlʹnístʹínspekcííkiívsʹkogonavčalʹnogookrugukínecʹhíhpočatokhhst |
| first_indexed |
2025-07-09T01:14:50Z |
| last_indexed |
2025-07-09T01:14:50Z |
| _version_ |
1837129997379174400 |
| fulltext |
ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2013. Випуск 22
268
УДК 37.014.6+371.1 «18/19»
В.І. Милько
(м. Київ)
НАГЛЯДОВО-КОНТРОЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ ІНСПЕКЦІЇ
КИЇВСЬКОГО НАВЧАЛЬНОГО ОКРУГУ
(кінець ХІХ — початок ХХ ст.)
Проаналізовано нормативно-правову базу, що регулювала статус та повно-
важення інспекції навчальних округів у Російській імперії (кінець ХІХ — початок
ХХ ст.). Висвітлено наглядово-контрольну діяльність інспекції Київського на-
вчального округу у вказаний період.
Ключові слова: навчальний округ, попечитель, інспектор, міністерство
народної освіти, Російська імперія.
Постійні дискусії щодо напрямів освітньої реформи в Україні стосуються
переважно обговорення питань, пов’язаних із назрілою необхідністю покра-
щення якості навчально-виховного процесу, демократизації та дебюрократизації
процедури вступу до ВНЗ, реструктуризації (відповідно до потреб суспільства)
системи державного замовлення, прискорення розвитку науки та інноваційних
технологій, тощо. У цьому відношенні дедалі більша увага приділяється такій
стратегічній проблемі, як децентралізація міністерської вертикалі управління
системою освіти. Однак, вирішення останньої поєднується з очевидною необ-
хідністю збереження державного контролю за відповідністю якості та змісту
навчально-виховного процесу (на усіх рівнях освіти) встановленим вимогам та
рекомендаціям. Зважаючи на це, опосередковану важливість має порівняльно-
історичний аналіз попереднього досвіду, зокрема, періоду функціонування
навчальних округів в Російській імперії. Тематичне спрямування та український
контекст вимагає акцентування уваги саме на інспекції Київського навчального
округу, її наглядово-контрольній діяльності наприкінці ХІХ — на початку
ХХ ст.
Вищевказана окружна система в Російській імперії була сформована у
1803 р. і, відповідно, передбачала поділ території на окремі відомчі навчальні
округи. Їх управлінню, на чолі якого стояв попечитель, підпорядковувалися
місцеві навчальні заклади усіх рівнів. Створення Київського навчального округу
(в межах Київської, Чернігівської, Волинської та Подільської губерній)
відноситься до 14 грудня 1832 р.1 Крім того, 26 квітня 1839 р. до його складу
були включені навчальні заклади Полтавської губернії (до цього — в Хар-
ківському)2.
Структура управління Київського навчального округу наприкінці ХІХ — на
початку ХХ ст., подібно до інших, мала наступний вигляд: попечитель округу —
помічник попечителя — окружний інспектор. Перші дві посади були створені
© В.І. Милько, 2013
Історія культури, науки та освіти
269
одночасно із створення округу. Натомість посада окружного інспектора запро-
ваджена відповідно до імператорського указу «Про посилення засобів огляду
навчальних закладів міністерства народної освіти та збільшення утримання
окружних інспекторів» від 24 грудня 1863 р. Ним передбачалося «…пере-
йменування встановлених відповідно до чинного штату управління навчальними
округами, інспекторів казенних училищ на окружних інспекторів…», які при
цьому вважалися постійними членами ради при попечителях3. Встановлювалася
також їх чисельність: для Санкт-Петербурзького начального округу — три;
Московського, Казанського та Одеського — по два; Київського, Віленського і
Харківського — по одному. Вказані штати не залишалися сталими і постійно
зростали (наприклад, у 1865 р. у Віленському окрузі налічувалося вже три
окружні інспектори). Оклад окружного інспектора Київського округу складав
1 667,52 руб., витрати на роз’їзди для огляду навчальних закладів — 3000 руб.4
Основне завдання окружних інспекторів полягало у здійсненні ревізійних
оглядів навчальних закладів, наданні педагогічному складу шкіл методичної та
методологічної допомоги, веденні діловодства управління навчального округу.
У випадку відсутності попечителя (хвороба, службове відрядження, відпустка та
ін.) та його помічника (який першочергово повинен замінити попечителя)
окружний інспектор очолював управління. Однак, у даному випадку, чиновник
повинен був звітувати у міністерство з приводу практично усіх рішень та змін.
По суті, основними формами та методами практичної роботи окружних
інспекторів Київського навчального округу наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст.
були наступні:
– здійснення поїздок в межах навчального округу з метою інспектування
навчальних закладів;
– реєстрація виявлених недоліків щодо організації навчально-виховного
процесу в спеціальному журналі, який повинен бути у кожній школі;
– впровадження у навчальний процес нових методик навчання (шляхом
ознайомлення з ними педагогічного персоналу);
– застосування засобів адміністративного та дисциплінарного впливу на
тих вчителів, у роботі яких були виявлені недоліки.
Крім вказаного, окружний інспектор очолював Випробувальний комітет,
який проводив так звані «випробування» (іспити) при вступі та закінченні на-
вчального закладу (в тому числі й у ході прийому до університету), для отри-
мання дозволу на викладацьку діяльність5.
Необхідно підкреслити, що окремим чинником мотивації діяльності чинов-
ників тих округів, які відрізнялися «дефіцитом» політично благонадійних управ-
лінських кадрів російського походження, була матеріальна винагорода. Зокрема,
28 грудня 1864 р. були прийнято указ про 50% надбавку до окладу окружного
інспектора, директорів, інспекторів гімназій і прогімназій Київського навчаль-
ного округу, які були російського походження, а також благонадійним остзей-
цям та іноземцям6. Вказане нововведення стосувалося також і Віленського
навчального округу.
ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2013. Випуск 22
270
Основним джерелом інформації про наглядово-контрольну діяльність інс-
пекції Київського навчального округу служать їх звіти на основі яких можна
судити про активність відповідної роботи, її специфіку, а також загальний стан
навчальних закладів. Зокрема, активізація з початку 1860-х рр. процесу ство-
рення початкових шкіл у сільській місцевості (особливо після створення зем-
ських установ) стосувалася й досліджуваного регіону. Зважаючи на це, у 1863 р.
окружний інспектор, займаючись переважно питанням відкриття сільських на-
родних шкіл, оглянув лише два державні єврейські училища — Могилівське та
Балтське7. Відтак, основну роботу з інспектування у цьому році виконали
попечитель та його помічник, які загалом оглянули 9 гімназій, 44 училища,
2 народні школи, 7 пансіонів та ряд приватних навчальних закладів. Окремо
варто враховувати і ревізування директорами училищ губерній підпорядкованих
їм установ.
Окружний інспектор стояв на верхівці системи інспектування в навчаль-
ному окрузі, натомість система управління конкретним навчальним закладом
кожного рівня в Російській імперії передбачала прикріплення відповідного
чиновника при них. Зокрема, інспектор студентів в університеті наглядав за
поведінкою (навіть, за можливості, в позанавчальний час), виконанням вста-
новлених правил та порядку у вищому навчальному закладі. Лише із загост-
ренням внутрішньополітичної ситуації в період 1905–1907 рр., в тому числі і з
наростанням студентського руху, були ліквідовані посади інспектора студентів
та його помічника. Однак, по суті, їх замінив проректор, який контролював
«виконання в університетських будівлях встановлених правил»8.
В інших навчальних закладах (сільськогосподарських, технологічних, вете-
ринарних та ін. інститутах) обов’язки вказаного чиновника поширювалися не
лише на дисциплінарну частину, а й на навчальну.
У гімназіях, реальних, технічних та комерційних училищах вся повнота
повноважень належала директорам. Натомість інспектор фактично був лише
його помічником «з навчальної та виховної частин»9.
Реформування у 1864 р. системи початкової освіти (створення початкових
народних училищ) обумовило й необхідність внесення змін в структуру її
управління. Так, у 1867 р. міністр народної освіти Д. Толстой подав на розгляд
Державній раді проект, яким передбачалося створення нових місцевих органів з
нагляду за початковими училищами. Відтак, у імператорському указі від
29 травня 1869 р. вказувалося: «…для нагляду за народним училищами, запро-
ваджуються посади інспекторів цих училищ, по одній в кожній із губерній…»10.
Інспектор народних училищ призначався міністром народної освіти, входив до
складу місцевої губернської ради та був зобов’язаний «усіма засобами сприяти в
облаштуванні та поширенні початкового народного училища». Його річний
посадовий оклад встановлювався у розмірі 1500 руб., витрати на роз’їзди скла-
дали 500 руб. Отже, загальна сума додаткових асигнувань на відповідні потреби
на наступний 1870 р. складала 68 000 руб. Вищевказаний указ носив загально-
імперський характер, натомість ще 26 травня 1869 р. у Київській, Подільській та
Волинській губерніях Київського навчального округу було запроваджено посади
Історія культури, науки та освіти
271
шести інспекторів народних училищ, нагляду яких підпорядковувалися одно-
класні народні училища, двохкласні міські училища, а також відповідні приватні
навчальні заклади подібного статусу і єврейські училища 1-го та 2-го рівня11.
У «Положенні про народні училища в губерніях: Київській, Подільській і
Волинській» перераховувалися основні адміністративні обов’язки вказаних чи-
новників:
– особистий огляд училищ, перевірка їх стану та виявлення недоліків;
– пошук шляхів вирішення існуючих проблем;
– представлення на розгляд попечителю округу заходів, які можуть по-
кращити стан училищ.
Важливі питання, що стосувалися управління народними училищами Київ-
ської, Подільської та Волинської губерній вирішувалися на так званій «раді
інспекції» під головування попечителя Київського навчального округу або його
помічника.
Перелік кадрових повноважень інспекторів народних училищ наступний:
– подання клопотання попечителю округу щодо відкриття однокласного
народного училища;
– вибір серед кандидатів та призначення на посаду вчителя однокласного
народного училища;
– подання на затвердження попечителю округу кандидатур на посади
наглядача, законовчителя та вчителя двохкласного народного училища,
вчителя підготовчого відділення12.
Таким чином, охарактеризовані вище нормативно-правові акти визначили
створення у 1869 р. інспекції нижчої ланки освіти в Київському навчальному
окрузі. По суті, як справедливо відмічав С. Рождественський, створення від-
повідної системи нагляду стало першим кроком на шляху реформи, основною
ціллю якої було підпорядкування управління початковою освітою більш дієвому
впливу та контролю з боку Міністерства народної освіти13.
25 серпня 1871 р. міністр Д. Толстой вніс на розгляд Державної ради
«Проект інструкції інспекторам народних училищ», дещо змінений варіант якої
був затверджений імператорським указом 29 жовтня цього ж року. Серед ново-
введень про які йшлося у документі і які стосувалися повноважень інспекторів
слід виділити наступні:
– обов’язок інспектора щорічно доповідати попечителю навчального ок-
ругу про результати оглядів училищ;
– обов’язок інспектора представляти на розгляд губернських училищних
рад звіти з огляду тих початкових навчальних закладів, діяльність яких регу-
лювалася «Положенням про початкові народні училища» 1864 р. (це стосува-
лося, перш за все, земських шкіл);
– право інспектора подавати клопотання про призначення помічників для
огляду училищ, якщо їх чисельність була непомірно великою;
– нагляд інспекторів повинен стосуватися: а) особистого складу училищ;
б) навчальної та моральної їх частин; в) навчальних програм та посібників;
г) зовнішнього та внутрішнього благоустрою училищ (як матеріального забез-
ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2013. Випуск 22
272
печення, так і кадрового складу); д) відкриття нових початкових навчальних
закладів, переміщення та закриття діючих14.
Контрольні повноваження інспекторів народних училищ щодо кадрового
складу стосувалися з’ясування чи мають вчителі право викладати, чи володіють
належними моральними якостями та здібностями, чи користуються повагою
серед учнів та в суспільстві, чи отримують належну винагороду за свою роботу
та ін. Характерно, що «Інструкція…» заохочувала особисті розмови з педаго-
гами та налагодження з ними тісного дружнього контакту. Щодо навчальної та
моральної частин, інспектори, серед іншого, повинні були ретельно стежити за
об’ємом та змістом, методами та характером викладання кожного із предметів.
Також до сфери їх відповідальності належав контроль за наявність в училищах
двох бібліотек (учительської та учнівської) і складу навчально-методичної літе-
ратури (підручників та посібників рекомендованих міністерством) та іншого
класного реманенту15.
Основним результатом введення у дію «Інструкції…» стало те, що досить
швидко завдяки саме інспекторам (перш за все, їх щорічним звітам) назбирався
величезний об’єм інформації про початкову систему освіти Російської імперії, в
тому числі й Київського навчального округу. Наслідком вивчення цих відо-
мостей стала міністерська ідея про необхідність подальшого посилення конт-
ролю за народними училищами. Подібний задум був втілений у відповідному
проекті Д. Толстого 1873 р., який, однак, відхилила Державна рада. Його більш
поміркований варіант під назвою «Положення про початкові народні училища»
був затверджений імператорським указом від 25 травня 1874 р. Тим не менш,
у ході запровадження цього «Положення…», система нагляду за початковою
освітою не була встановлена Державною радою в нормах, пропонованих про-
фільним відомством, і передбачала призначення лише по два інспектори народ-
них училищ на губернію. Втім, міністр отримав право (і вже в наступному році
скористався ним) клопотати про збільшення цієї кількості16.
Необхідно вказати, що вказаним «Положенням…» існуючі посади 34-х інс-
пекторів народних училищ в тих губерніях, де існували земські установи, були
перейменовані на Директорів народних училищ. При цьому кожному з них
призначалися по два помічника із званням «інспектора народних училищ».
Останні відтепер затверджувалися на посаді попечителем навчального округу
(а не міністром народної освіти, як було до того)17.
У 1876 р. було прийнято «Інструкцію ради інспекції народних училищ в
губерніях: Київській, Подільській і Волинській» та «Інструкцію інспекторам
народних училищ в губерніях: Київській, Подільській і Волинській». Зауважимо,
що другий документ фактично дублював текст охарактеризованої вище «Інст-
рукції інспекторам народних училищ» 1871 р. Натомість у першому було
визначено склад вищезгаданої ради інспекції, предмет та об’єм її діяльності.
Зокрема, до складу цього колегіального органу (створеного у 1869 р.), який
повинен збиратися як мінімум двічі на рік, входили: попечитель Київського
навчального округу або його помічник та усі інспектори народних училищ.
В окремих випадках на засідання ради могли бути запрошені місцеві директори
Історія культури, науки та освіти
273
учительських семінарій. Рада інспекції повинна розглядати важливі питання
управління вказаних навчальних закладів, а саме:
– щорічний розгляд відомостей наглядачів двохкласних училищ щодо
витратної частини;
– щорічний розгляд розкладу занять та термінів випробувань, складений
наглядачами двохкласних училищ;
– розгляд правил навчального та дисциплінарного характеру усіх народних
училищ;
– вибір навчальних програм із числа рекомендованих міністерством;
– складання списку книг, навчальних посібників, класного реманенту від-
повідно до міністерських списків;
– обговорення загальних пропозицій та затвердження заходів щодо по-
кращення навчально-виховної частини;
– розгляд пропозицій інспекторів щодо витратної частини (на утримання
окремих училищ, винагороду окремим вчителям) і щодо закриття учи-
лищ, їх щорічних звітів та ін.18
Окремо необхідно підкреслити, що сума щорічних витрат на діяльність ради
інспекції Київського навчального округу складала 2400 руб.
Видання окремих указів, що стосувалися винятково трьох губерній Київ-
ського навчального округу (Київської, Подільської та Волинської) було пов’я-
зане із тим, що чинність указу 1869 р. про запровадження посади інспектора
народних училищ не поширювалася на регіони, де не існували земства. У да-
ному випадку під цю категорію підпадала й Правобережна Україна, оскільки
«Положення губернські та повітові земські установи» від 1864 р. на її території
не діяло. На наш погляд, ця специфіка встановлена російським урядом у зв’язку
із особливим адміністративно-політичним та соціально-економічним впливом
поляків у регіоні та, відповідно, їх високою можливістю перемоги на виборах до
земств.
Варто вказати, що у тому ж 1876 р. було збільшено чисельність інспекторів
народних училищ у губерніях, де були створені земські установи. Загалом, ця
цифра не залишалася сталою і постійно спостерігався ріст.
Після переведення Д. Толстого на посаду члена Державної Ради міністром
народної освіти було призначено А. Сабурова. Цей період (1880–1881), а також
час перебування на вказаній посаді О. Ніколаї (1881–1882) відзначений деякою
лібералізацією щодо нагляду та контролю за навчальними закладами. Зокрема, з
21 червня 1880 р. було скасовано практику надсилання попечителями округів до
центрального управління міністерства звітів директорів та інспекторів народних
училищ19.
Швидке зростання кількості початкових навчальних закладів у Російській
імперії наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. зумовлювало об’єктивну необ-
хідність у збільшенні чисельності інспекторів народних училищ. Відповідна
тенденція була характерною і для Київського навчального округу, де з 1889 р.
особистий склад інспекції був посилений двома інспекторами20. Про об’єм їх
робіт можна судити із наступних цифр: станом на 1 січня 1891 р. в межах т. зв.
ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2013. Випуск 22
274
«Південно-Західного краю» налічувалося 799 народних училищ (у Волинській
губ. — 299, Подільській — 277, Київській — 203), за якими наглядали 14 інс-
пекторів. Натомість у губерніях, де існували земські установи відповідні показ-
ники були наступними: у Полтавській губ. налічувалося 669 народних училищ
(6 інспекторів), Чернігівській — 556 (5 інспекторів); всього 122521. Про темпи
зростання чисельності початкових навчальних закладів можна судити на основі
даних станом на 1 січня 1898 р. Так, у цей період у Київському навчальному
окрузі налічувалося вже 2289 народних училищ. Зважаючи на таке постійне
зростання, 24 травня 1900 р. було затверджено рішення Державної ради про
посилення штатів народних інспекторів: 1) з 1 липня 1900 р. на дві особи — у
Волинській та Чернігівській губ., на одну — у Полтавській та Подільській губ.;
б) з 1 січня 1901 р. додатково ще на одного інспектора у Полтавській та
Чернігівській губ. Цим же рішенням було ліквідовано раду інспекції Київського
навчального округу, що, на наш погляд, пов’язано із бажанням уніфікувати
діяльність місцевої інспекції із подібними наглядово-контрольними органами
інших округів, незалежно від існування чи відсутності в їх межах земських
установ (як відомо, повноваження ліквідованої ради поширювалися лише на
Правобережну Україну)22.
Станом на 1901 р. у Київському навчальному окрузі налічувалося вже
32 інспекторів народних училищ (див. табл. 1).
Таблиця 1
Інспекція народних училищ Київського навчального округу
(станом на 1901 р.)23
Губернія Район повноважень інспектора Інспектор
1 2 3
1-й: Київський, Радомишльський
повіти
Т.Г. Лубенець
2-й: Бердичівський, Васильківський,
Сквирський пов.
П.А. Войцехівський
3-й: Канівський, Черкаський,
Чигиринський пов.
В.М. Бутович
Київська
4-й: Звенигородський, Липовецький,
Таращанський, Уманський пов.
О.Я. Шпаков
1-й: Кам’янецький, Новоушицький пов. А.М. Швачка
2-й: Летичівський, Літинський,
Проскурівський пов.
О.І. Чеботкевич
3-й: Брацлавський, Гайсинський,
Ямпільський пов.
С.О. Караваєв
4-й: Балтський, Ольгопільський пов. вакансія
Подільська
5-й: Вінницький, Могилівський пов. О.О. Фаворов
Історія культури, науки та освіти
275
Закінчення таблиці 1
1 2 3
1-й: Житомирський пов. О.С. Євсевський
2-й: Новоград-Волинський пов. І.І. Смирнов
3-й: Рівненський пов. Л.М. Василенко
4-й: Володимир-Волинський,
Ковельський пов.
М.Ф. Боришкевич
5-й: Луцький пов. Д.О. Кішка
6-й: Заславський, Острозький,
Старокостянтинівський пов.
Ф.П. Кутневич
7-й: Дубенський, Кременецький пов. І.Я. Радецький
Волинська
8-й: Овруцький пов. О.Г. Безверхий
1-й: Чернігівський, Городнянський пов. С.Х. Свідзинський
2-й: Козелецький, Ніжинський,
Остерський пов.
О.О. Дмитревський
3-й: Глухівський, Кролевецький пов. Д.О. Нікольський
4-й:Новгород-Сіверський, Сосницький
пов.
О.О. Бершадський
5-й: Новозибківський, Суразький пов. В.П. Бабієвський
6-й: Мглинський, Стародубський пов. М.Ю. Ягн
Чернігівська
7-й: Борзнянський, Конотопський пов. М.І. Левицький
1-й: Полтавський, Зіньківський пов. І.Л. Панаженко
2-й: Гадяцький, Роменський пов. П.Г. Богданович
3-й: Лохвицький, Пирятинський пов. вакансія
4-й: Кобеляцький,
Костянтиноградський пов.
К.І Воблий
5-й: Переяславський, Прилуцький пов. Є.О. Соболєв
6-й: Золотоніський, Кременчуцький
пов.
М.Г. Паризький
7-й: Хорольський пов. О.Г. Пономарьов
Полтавська
8-й: Лубенський, Миргородський пов. І.М. Малиновський
У 1904 р. було додатково збільшено штати інспекторів народних училищ в
Київському навчальному окрузі: на два інспектори в Полтавській губ. (один із
них повинен утримуватися за рахунок коштів місцевих земств) та по одному —
в Київській та Чернігівській губ.24 Загальне уявлення про відповідну динаміку,
що стосувалася вже середніх навчальних закладів Київського навчального ок-
ругу (інспектори гімназії, прогімназій та реальних училищ; інспектори та
ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2013. Випуск 22
276
наглядачі міських та земських училищ) можна скласти на основі даних таб-
лиці 2.
Таблиця 2
Інспекція середніх навчальних закладів Київського навчального округу
(1901–1911 рр.)
Загальна кількість інспекторів
Навчальні заклади
1901 р. 1905 р. 1911 р.
Чоловічі гімназії та прогімназії 22 23 32
Реальні училища 8 9 12
Міські та земські училища25 73 87 133
З початком ХХ ст. в межах Київського навчального округу актуалізувалося
питання не лише необхідності збільшення чисельності інспекторів народних
училищ, а й загалом окружних інспекторів, оскільки відповідний чиновник вже
не міг одноосібно повноцінно контролювати навчальні заклади регіону. Так, з
1 січня 1902 р. запроваджувалася друга посада окружного інспектора26, а напе-
редодні Першої світової війни — третя. Відповідно у цей період їх займали —
О.В. Липеровський (з 1907 р.), В.Ф. Іванов (1907–1910) та А.Д. Сильницький
(з 1913 р.)27.
Окремо варто відзначити, що зважаючи на специфіку повноважень інспек-
тора будь-якого рівня (народного училища, гімназії, училища, студентів універ-
ситету та ін.) ця посада зазвичай давала особливі кар’єрні можливості. Зокрема,
інспектор міської гімназії міг зайняти посаду директора народних училищ
губерній. Приклад — у 1838 р. інспектор Кам’янець-Подільської гімназії був
призначений виконуючим обов’язки директора народних училищ Подільської
губернії28. Відповідно його місце зайняв інспектор місцевого благородного
пансіонату29. В іншому випадку варто вказати на неабияке значення в управлінні
Київським навчальним округом М. Юзефовича у 1843–1856 рр. Останній, окрім
посади помічника попечителя мав також повноваження нагляду за студентами
Київського університету та інспектора студентів. Вказаний період відноситься,
головним чином, до попечительства Д. Бібікова (1848–1852) та І. Васильчикова
(1852–1856), які при цьому одночасно займали посаду місцевого генерал-
губернатора. Характерно, що після того як таке сумісництво було заборонене у
1855 р., І. Васильчиков передав управління Київським навчальним округом саме
М. Юзефовичу30.
Прикладом більш успішного службового зростання може слугувати П. Із-
вольський, який до того як стати обер-прокурора Св. Синоду (1906–1909), крім
іншого, був командирований для інспекції палестинських та сирійських шкіл
Імператорського православного палестинського товариства (1893), тимчасово
виконував обов’язки інспектора Київського навчального округу у 1894 р. та
постійно займав цю посаду у 1896–1899 рр. У подальшому в різні періоди він —
попечитель Київського, Ризького та Санкт-Петербурзького навчальних округів31.
Історія культури, науки та освіти
277
Всі вищевказані кадрові зміни були регламентовані чинною системою гро-
мадянських чинів та їх класів (відповідно до «Табелю про ранги»).
Специфіка кар’єрного потенціалу посади інспектора напряму залежала від
вже вказаної системи ієрархії посад навчального округу: попечитель навчаль-
ного округу — помічник попечителя округу — окружний інспектор — директор
народних училищ — інспектор народних училищ. Власне у відповідному
напрямку зазвичай і відбувалися кадрові перестановки. Як додаткове підтверд-
ження — призначення 20 березня 1900 р. на посаду окружного інспектора
Київського навчального округу дійсного статського радника Преліна Миколи
Степановича, який до цього займав посаду директора народних училищ Пол-
тавської губ.32. Звісно, при цьому ми не відкидаємо факт впливу професійного
рівня, політичної благонадійності та інших, характерних для системи держав-
ного управління Російської імперії, чинників кар’єрного росту чиновництва.
Ситуація кардинально змінилася із приходом до влади більшовиків, основ-
ним методом боротьби яких із колишніми царськими службовцями були вбив-
ства. Саме така доля чекала у 1919 р. колишнього окружного інспектора В. Іва-
нова, якого було розстріляно за рішенням Київського виконавчого комітету ради
робітничих депутатів. Інший приклад — відомий український громадський і
політичний діяч І. Стешенко, який займав відповідну посаду у 1917 р. (пізніше
генеральний секретар освіти) і був смертельно поранений невідомими у Полтаві
(1918).
Таким чином, наглядово-контрольна діяльність інспекції Київського на-
вчального округу носила характер, властивий цим органам в інших округах
Російської імперії. У даному випадку мова йде про обов’язок періодичного та
системного нагляду за навчальними закладами: начально-виховним процесом та
поведінкою учнів і студентів. Основна відмінність стосувалася лише нетри-
валого періоду існування в 1869–1874 рр. ради інспекції у Київській, Поділь-
ській та Волинській губерніях, що було пов’язане із відсутністю в їх межах
земських установ. Загалом, варто констатувати постійне розширення штату
інспекції округу, яке відповідало не лише тенденціям росту чисельності на-
вчальних закладів, а й намагання російського уряду посилити нагляд за їх
вихованцями, не допускаючи поширення в їх середовищі «шкідливих» револю-
ційних та ліберально-демократичних ідей.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
————————
1 Полное собрание законов Российской империи (ПСЗРИ). — Собр. 2-е. — Т. VІІ
(1832). — СПб.: Типография II отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1833. —
№ 5825. — С. 903–904.
2 Там же. — Т. ХІV (1839). — Отд. 1-е. — СПб.: Типография II отделения Собствен-
ной Е.И.В. Канцелярии, 1840. — № 12272. — С. 384–385.
3 Об усилении средств осмотра учебных заведений министерства народного
просвещения и увеличении содержания окружных инспекторов // Журнал министерства
ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2013. Випуск 22
278
народного просвещения (ЖМНП). — Т. CXХІ. — 1864 (январь). — СПб.: Тип. Иосафата
Огризко, 1864. — С. 6–7.
4 Там же. — С. 8.
5 Крапоткина И.Е. К вопросу структуры и деятельности Казанского учебно-
окружного центра // Известия Российского государственного педагогического универ-
ситета им. А.И. Герцена. — 2010. — № 124. — С. 55.
6 О прибавке 50% к жалованию некоторым должностным лицам, служащим в
Виленском и Киевском учебных округах // ЖМНП. — Т. CXХV. — 1864. — СПб.: Тип.
Рогальского и К°, 1865. — С. 10.
7 Извлечение из отчета по управлению Киевским учебным округом, за 1863 год //
ЖМНП. — Т. CXХІІІ. — 1864 (июль). — СПб.: Тип. Рогальского и К°, 1864. — С. 7.
8 Об упразднении в университетах должностей инспектора студентов и его помощ-
ника и об учреждении взамен сего должности проректора // ЖМНП. — Новая серия.
Часть VІ. — 1906 (ноябрь). — СПб.: Сенатская типография, 1906. — С. 32.
9 Устав реальных училищ ведомства Министерства народного просвещения //
ЖМНП. — Т. CLХІ. — 1872 (июнь). — СПб.: Тип. В.С. Балашева, 1872. — С. 61.
10 О некоторых мерах к развитию начального народного образования // ЖМНП. —
Т. CXLІІІ. — 1869 (май). — СПб.: Печатня В. Головина, 1869. — С. 96–97.
11 Об устройстве училищной части в Киевской, Подольской и Волынской губерниях //
ЖМНП. — Т. CXLІІІ. — 1869 (май). — СПб.: Печатня В. Головина, 1869. — С. 80–81.
12 Положение о народных училищах в губерниях: Киевской, Подольской и Волынс-
кой // ЖМНП. — Т. CXLІІІ. — 1869 (май). — СПб.: Печатня В. Головина, 1869. —
С. 84–87.
13 Рождественский С.В. Исторический обзор деятельности Министерства народ-
ного просвещения: 1802–1902. — СПб.: Государственная типография, 1902. — С. 546.
14 Высочайше утвержденная инструкция инспекторам народных училищ // ЖМНП. —
Т. CLVІІІ. — 1871 (ноябрь). — СПб.: Печатня В.И. Головина, 1871. — С. 14–15.
15 Там же. — С. 15–18.
16 Рождественский С.В. Указ. соч. — С. 550–552.
17 ПСЗРИ. — Собр. 2-е. — Т. ХLХІ (1874). — Отд. 1-е. — СПб., 1876. — №53574. —
С.835–837.
18 Инструкция совету инспекции народных училищ в губерниях: Киевской, По-
дольской и Волынской // ЖМНП. — Т. CLХХХV. — 1876 (май). — СПб.: Типография
В.С. Балашева, 1876. — С. 17–19.
19 Циркулярное предложение гг. попечителям учебных округом об отмене представ-
ления министерству отчетов директоров и инспекторов народных училищ // ЖМНП. —
Т. CСХ. — 1880. — СПб.: Типография В.С. Балашева, 1880. — С. 68.
20 Об усилении инспекции народных училищ Киевского округа // ЖМНП. —
Т. CСХ. — 1889 (январь). — СПб.: Типография В.С. Балашева, 1889. — С. 19–20.
21 Средние и низшие школы в Киевском учебном округе в 1890 году // ЖМНП. —
Т. CСLХХХ. — 1892 (март). — СПб.: Типография В.С. Балашева, 1892. — С. 22–46.
22 Об учреждении новых должностей директоров и инспекторов народных училищ и
устройстве канцелярий сих директоров // ЖМНП. — Т. CССХХХ. — 1900 (июль). —
СПб.: Типография В.С. Балашева, 1900. — С. 91–93.
23 Памятная книжка Киевского учебного округа на 1901 год. Часть ІV. Черниговская
губерния. Издание Управления учебного округа. — К.: Типо-литография Т-ва И.Н. Куш-
нерев и К°. — С. ІХ–ХІІ.
Історія культури, науки та освіти
279
24 Об усилении штатов инспекции народных училищ и об учреждении в некоторых
особых училищных советов // ЖМНП. — Т. CССLІІІ. — 1904 (май). — СПб.: Сенатская
типография, 1904. — С. 10–11.
25 У даному випадку вказано загальну чисельність інспекторів та наглядачів.
26 Об учреждении второй должности окружного инспектора при управлении Киев-
ского учебного округа // ЖМНП. — Т. CССХХХVІІ. — 1901 (сентябрь). — СПб.:
Типография В.С. Балашева, 1901. — С. 18–19.
27 Памятная книжка народных училищ и других учебных заведение Киевской
Дирекции на 1914–1915 гг. — Умань: Типография «Энергия» Х. Баренбойма и
Я. Перельштейна. — С. 2.
28 Центральний державний історичний архів України, м. Київ, ф. 707, оп. 4, спр. 222,
арк. 1–3.
29 Там само, спр. 340, 6 арк.
30 Там само, оп. 261, спр. 19, арк. 17.
31 Императорский Дом. Выдающиеся сановники: Энциклопедия биографий: В 2 т. —
Красноярск: БОНУС, М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2003. — Т. 1. — С. 504.
32 Памятная книжка Киевского учебного округа на 1901 год… — С. V.
Стаття надійшла до редколегії 04.12.2013.
НАДЗОРНО-КОНТРОЛЬНАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ ИНСПЕКЦИИ
КИЕВСКОГО УЧЕБНОГО ОКРУГА (конец XIX — начало ХХ в.)
Проанализирована нормативно-правовая база, которая регулировала статус и
полномочия инспекции учебных округов в Российской империи (конец XIX — начало
ХХ в.). Освещена надзорно-контрольная деятельность инспекции Киевского учебного
округа в указанный период.
Ключевые слова: учебный округ, попечитель, инспектор, министерство народного
образования, Российская империя.
OBSERVING AND CONTROLLING ACTIVITY OF THE INSPECTION OF KYIV
EDUCATIONAL DISTRICT (the end of XIX — beginning of XX century)
Normative-legal base which regulated the status of the inspection's authority of
educational districts in Russian empire (the end of XIX — beginning of XX century) is
analyzed. Observing and controlling activity of the inspection of Kyiv educational district in
the mentioned period is reflected.
Keywords: educational district, the Trustee, Inspector, Ministry of National Education,
Russian Empire.
|