Земське вчительство українських губерній Російської імперії як соціально-професійна група (70–80 рр. ХІХ ст.)

Проаналізовано особливості правового і соціального статусу земського вчителя Російської імперії наприкінці ХІХ ст. Особливу увагу приділено таким аспектам питання, як умови прийняття на службу, соціально-матеріальні права та переваги, інституційні взаємовідносини із державними органами влади та...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2013
Автор:	Яременко, І.О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2013
Назва видання:	Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.
Теми:	Історія культури, науки та освіти
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/124320
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Земське вчительство українських губерній Російської імперії як соціально-професійна група (70–80 рр. ХІХ ст.) / І.О. Яременко // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 22. — С. 289-302. — Бібліогр.: 28 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-124320
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1243202017-09-24T03:03:33Z Земське вчительство українських губерній Російської імперії як соціально-професійна група (70–80 рр. ХІХ ст.) Яременко, І.О. Історія культури, науки та освіти Проаналізовано особливості правового і соціального статусу земського вчителя Російської імперії наприкінці ХІХ ст. Особливу увагу приділено таким аспектам питання, як умови прийняття на службу, соціально-матеріальні права та переваги, інституційні взаємовідносини із державними органами влади та земським керівництвом і т. ін. Проанализированы особенности правового и социального статуса земского учителя Российской империи в конце XIX ст. Особое внимание уделено таким аспектам вопроса, как условия приема на службу, социально-материальные права и преимущества, институциональные взаимоотношения с государственными органами и земским руководством и т. д. Также констатировано незащищенность и недостаточную урегулированность их правового статуса. Features of the legal and social status of teachers sheriff Russian Empire in the late XIX centuries analyzed. Focuses on the conditions of employment, relationship to leadership. Defined insecurity and inadequate regulation of their legal status. 2013 Article Земське вчительство українських губерній Російської імперії як соціально-професійна група (70–80 рр. ХІХ ст.) / І.О. Яременко // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 22. — С. 289-302. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. 2307-5791 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/124320 371.12/16: 94(477) «ХІХ» uk Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія культури, науки та освіти Історія культури, науки та освіти
spellingShingle	Історія культури, науки та освіти Історія культури, науки та освіти Яременко, І.О. Земське вчительство українських губерній Російської імперії як соціально-професійна група (70–80 рр. ХІХ ст.) Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.
description	Проаналізовано особливості правового і соціального статусу земського вчителя Російської імперії наприкінці ХІХ ст. Особливу увагу приділено таким аспектам питання, як умови прийняття на службу, соціально-матеріальні права та переваги, інституційні взаємовідносини із державними органами влади та земським керівництвом і т. ін.
format	Article
author	Яременко, І.О.
author_facet	Яременко, І.О.
author_sort	Яременко, І.О.
title	Земське вчительство українських губерній Російської імперії як соціально-професійна група (70–80 рр. ХІХ ст.)
title_short	Земське вчительство українських губерній Російської імперії як соціально-професійна група (70–80 рр. ХІХ ст.)
title_full	Земське вчительство українських губерній Російської імперії як соціально-професійна група (70–80 рр. ХІХ ст.)
title_fullStr	Земське вчительство українських губерній Російської імперії як соціально-професійна група (70–80 рр. ХІХ ст.)
title_full_unstemmed	Земське вчительство українських губерній Російської імперії як соціально-професійна група (70–80 рр. ХІХ ст.)
title_sort	земське вчительство українських губерній російської імперії як соціально-професійна група (70–80 рр. хіх ст.)
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Історія культури, науки та освіти
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/124320
citation_txt	Земське вчительство українських губерній Російської імперії як соціально-професійна група (70–80 рр. ХІХ ст.) / І.О. Яременко // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 22. — С. 289-302. — Бібліогр.: 28 назв. — укр.
series	Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.
work_keys_str_mv	AT âremenkoío zemsʹkevčitelʹstvoukraínsʹkihguberníjrosíjsʹkoíímperííâksocíalʹnoprofesíjnagrupa7080rrhíhst
first_indexed	2025-07-09T01:15:15Z
last_indexed	2025-07-09T01:15:15Z
_version_	1837130021413584896
fulltext	Історія культури, науки та освіти 289 УДК 371.12/16: 94(477) «ХІХ» І.О. Яременко (м. Київ) ЗЕМСЬКЕ ВЧИТЕЛЬСТВО УКРАЇНСЬКИХ ГУБЕРНІЙ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПРОФЕСІЙНА ГРУПА (70–80-ті рр. ХІХ ст.) Проаналізовано особливості правового і соціального статусу земського вчителя Російської імперії наприкінці ХІХ ст. Особливу увагу приділено таким аспектам питання, як умови прийняття на службу, соціально-матеріальні права та переваги, інституційні взаємовідносини із державними органами влади та земським керівництвом і т. ін. Ключові слова: вчитель, земство, освітня діяльність, Російська імперія, Міністерство народної освіти. Особливості розвитку шкільної освіти в Україні обумовлюють важливість проведення ефективних реформ, які б спиралися на сучасні педагогічні та управлінські досягнення. Актуальність вказаної проблеми підтверджується об’єктивними обставинами та відповідними громадськими й політичними дис- кусіями протягом останніх років. Вагоме місце в них займає питання належного фінансування загальноосвітніх навчальних закладів — як матеріально-тех- нічного забезпечення, так і педагогічного складу. Вирішення цього завдання потребує, серед іншого, і вивчення історичного досвіду з метою усунення можливості нехтування суспільно-політичними та культурно-освітніми особли- востями вітчизняного континууму. Зважаючи на це, важливим є вивчення земського вчительства українських губерній Російської імперії, його статусу як окремої соціально-професійної групи протягом перших десятиліть після запо- чаткування земської та освітньої реформ 1864 р. (70–80-ті рр. ХІХ ст.). Емпірична база наукового дослідження сформована на основі аналізу до- статнього кола джерел (нормативно-правові та підзаконні акти, офіційні звіти інспекторів народних училищ, надруковані у «Повному зібранні законів Росій- ської імперії» та «Журналі Міністерства народної освіти») та історіографічних праць таких дослідників кінця ХІХ — початку ХХ ст. як Б. Веселовський1, О. Тютрюмов2, В. Чарнолуський3 та ін. Проведення у Російській імперії реформ у 1860–1870-х рр., на шляху до модернізації усіх сторін соціально-економічного життя держави, торкнулося й освітньої сфери, зокрема, народної (початкової) освіти. Так, вже на етапі теоретичної підготовки відповідних заходів стала очевидною необхідність не лише простого збільшення кількості навчальних закладів, а й актуалізувалася важливість реформування самої системи початкових шкіл, перш за все, за рахунок якісної зміни її педагогічного складу. У цьому відношенні вже протягом © І.О. Яременко, 2013 ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2013. Випуск 22 290 перших пореформених років став проявлятися неабиякий потенціал новоство- рених земських установ, які з перших зібрань почали приділяти увагу стану і перспективам розвитку народних училищ. 1867 р. став першим роком, коли вказані установи надали конкретну матеріальну допомогу закладам початкової освіти, що включала три напрямки: підготовка та оплата праці педагогічних кадрів, утримання приміщень шкіл (оренда, опалення, освітлення, ремонт) та закупівля навчальних посібників (перш за все, книг для читання) і канце- лярського приладдя для письма. Таблиця 1 Народні училища в українських навчальних округах (станом на 1873 р.)4 Навчальний округ Загальна кількість народних училищ Фінансування народних училищ земствами (у руб.) Київський 2480 89 2075 Одеський 1177 180 467 Харківський 2397 217 343 Прагнучи перейти від фінансування існуючих церковнопарафіяльних шкіл до створення власних земських, було започатковано, перш за все, створення мережі для підготовки педагогічного персоналу. Зокрема, якщо у 1864 р. під- готовка педагогів цілком належала до компетенції міністерських вчительських семінарій, до вже у 1865 р. при п’яти повітових училищах було створено спеціальні педагогічні курси земських вчителів6. Суто ж земські вчительські школи та семінарії почали виникати з 1869–1870 рр. (наприклад, Новгородська школа (1869 р.), Рязанське училище (1869 р.), Чернігівська (1870 р.), Московська (1871 р.) та Новоторжська (1871 р.) школи, тощо), тобто після прийняття у 1868 р. так званого закону «Про приватні навчальні заклади» (фактична назва — «Про зміну та доповнення нині діючих узаконень про приватні училища»). Варто зауважити, що спочатку міністр народної освіти Д. Толстой виступав проти створення земствами власних навчальних закладів. Зокрема, у своїй доповіді імператору Олександру ІІ він зазначав наступне: «надання земствам права готувати вчителів для народу вельми небажано» і «варто було б відхиляти клопотання земств про відкриття нових вчительських семінарій, а відкривати їх винятково за рахунок уряду»7. Однак, зважаючи на фінансові можливості орга- нів місцевого самоврядування, профільне відомство змінило своє ставлення, ставши при цьому на шлях посилення контролю за їх освітньою діяльність (див. нижче про умови призначення на посаду земського вчителя). Вже у 1871 р. міністерство додатково роз’яснило вищезгаданий закон 1868 р. «Про зміну та доповнення нині діючих узаконень про приватні училища» вказавши, що право надавати земствам дозвіл на відкриття навчальних закладів належить місцевому навчально-окружному керівництву8. Цей документ сприяв активізації процесу створення земських вчительських семінарій з 1870-х рр. Історія культури, науки та освіти 291 Характерно, що навчальні програми земських вчительських шкіл були ширші порівняно із урядовими семінаріями і, за словами В. Чарнолуського, на перший план висували не «ремісничу виучку шкільної техніки, а загальну освіту майбутніх вчителів та вчительок»9. Однак міністерство народної освіти не було зацікавлене у тому, щоб «давати народним вчителям занадто великий розумовий розвиток, внаслідок якого вони здатні захопитися якими-небудь вищими загаль- нолюдськими питаннями…» — йшлося у записці Тверських губернських зем- ських зборів. «Багатьом безпечнішою здається така школа, — зазначалося там же, — яка дає своїм вихованцям помірну кількість знань, дисциплінує їх та випускає юнаків обмежено розвинутих, скромних…»10. Досить швидко основ- ним засобом міністерського впливу стало затвердження нових уставів земських навчальних закладів, відповідно до яких органи місцевого самоврядування по- збавлялися можливості впливати на особливості навчально-виховного процесу, тобто, по суті, скеровувати власні фінанси у потрібне русло. Наслідком стала відмова від асигнувань, передача земських шкіл та семінарів міністерству на- родної освіти або навіть їх закриття. Наприкінці ХІХ ст. така доля спіткала наступні школи: Московську (1874 р.), Чернігівську (1879 р.), В’ятську (1880 р.), Костромську (1886 р.), Новгородську (1889 р.), Курську (1890 р.), Олонецьку (1892 р.), тощо. Вагомою проблемою в діяльності початкових народних училищ була також проблема педагогічного складу. Так, у звіті міністра народної освіти Д. Толстого за 1873 р. ішлося: «Вчительський склад початкових народних училищ, подібно до матеріального стану училищ, є також цілком незадовільним, як у якісному, так і кількісному відношенні. Із 11 000 училищ в губерніях Московського, Харківського, Казанського та Одеського округів у 1873 р., за донесеннями інспекторів народних училищ, більше 500 училищ взагалі не мають вчителів; більше 3000 залишились, за необхідності, з вчителями малограмотними, які випадково потрапили на педагогічний терен і які терпимі лише тому, що їх ніким замінити, та й з інших вчителів лише менша частина може бути визнана задовільною за своїми пізнаннями та умінню вести навчальну справу. При такому становищі, вчительські семінарії, які готують вчителів, що мають на- лежну освіту та знайомі з методами початкової освіти, є суттєво необхідними»11. Зважаючи на це, прискорено відкривалися навчальні заклади для підготовки вчителів народних училищ. Так, станом на 1 січня 1873 р. в Російській імперії діяло 42 вчительські семінарії та школи, з них — 11 утримувалися за рахунок земств (ще дві семінарії відкрилися власне у 1873 р.). Кадрова проблема обу- мовлювала необхідність і інших способів підготовки вчителів, зокрема, педаго- гічних курсів, випускниками яких за вказаний рік стали 30 осіб. На основі наведених даних із офіційного звіту міністра народної освіти Д. Толстого за 1873 р. (див. табл. 2) можна зробити висновок про те, що про- фільне відомство мало досить обмежені дані про земські вчительські школи та курси. Відтак, доцільно говорити про відсутність належної уваги до тих на- вчальних закладів, які не фінансувалися із державної казни. ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2013. Випуск 22 292 Таблиця 2 Земські вчительські школи та курси в українських навчальних округах (за даними офіційного звіту міністра народної освіти за 1873 р.) Кількість учнів Фінансування Навчальний округ Навчальний заклад 01.01.73 01.01.74 земство пожертви Київський Вчительська земська школа12 183 201 немає даних Земська вчительська школа немає даних немає даних Харківський Земські педагогічні курси при Воронізькій гімназії 24 52 3795 – Одеський – – – – – Ця ситуація почала поступово змінюватися вже з середини 1870-х рр. Зокрема, у 1874 р. було прийнято новий варіант «Положення про початкові народні училища», яке, на відміну від попереднього 1864 р., було покликане реорганізувати центральну систему управління початковою освітою — посилити роль директорів та інспекторів училищ, та, відповідно, послабити вплив учи- лищних рад (які відтепер займалися виключно господарськими та адміністра- тивними питаннями). Окремі статті вказаного документу стосувалися і земських шкіл, зокрема: – для відкриття земством початкового училища потрібен попередній дозвіл інспектора народних училищ та згода голови повітової училищної ради (така ж процедура закриття у випадку «безладів та шкідливого спрямування навчання») (ст. 10, 11); – земство має право самостійно встановлювати розмір утримання почат- кового училища та порядок звітності (ст. 12); – земство повинно обирати попечителя/попечительку для «завідування» початковим училищем, які затверджувалися та звільнялися губернською учи- лищною радою за поданням повітової училищної ради (в роботі останніх вони мали право брати участь та голосувати при розгляді справ, що стосувалися їх училищ та шкіл) (ст. 14)13. При цьому в «Положенні...» 1874 р. досить нечітко були прописана про- цедура прийняття на роботу земського вчителя: мова йшла лише про необ- хідність отримання «дозволу» та «допуску для виконання вчительських обов’яз- ків» від інспектора народних училищ. Після річного випробувального терміну відповідна кандидатура, за наявності позитивного відгуку від того ж інспектора про придатність до педагогічної діяльності, затверджувалася повітовою учи- лищною радою (ст. 18)14. З огляду на численні «непорозуміння, які виникають між земськими та громадськими установами з одного боку, та місцевими директорами і інспек- торами, з іншого — з приводу порядку заміщення вчительських вакансій у початкових народних училищах» Міністерство народної освіти 3 травня 1875 р. видало відповідний роз’яснювальний циркуляр. Основний зміст документу, який стосувався земських вчителів, зводився до наступного: Історія культури, науки та освіти 293 1) право пошуку та відбору кандидатів на посади вчителів належить, перш за все, земствам як засновникам шкіл, а потім — інспекторам народних училищ; 2) право надавати дозвіл та допуск до виконання вчительських обов’язків належить винятково інспекторам народних училищ (однак, якщо саме інспектор підібрав відповідну кандидатуру, то додатково потрібна була згода земства); 3) право затверджувати на посаді осіб, допущених до виконання вчитель- ських обов’язків, належить повітовим училищним радам15. Таким чином, вказаний вище циркуляр, деякою мірою, розширив права земств (як засновників шкіл та установ, що їх утримують) стосовно підбору педагогічних кадрів, однак остаточне рішення про призначення та затвердження належало до компетенції інспекторів народних училищ та училищних рад, які контролювалися профільним міністерством. У другій половині 1870-х рр. досить актуальною залишалася проблема якісної підготовки вчителів для земських шкіл. Прагнучи ліквідувати відповід- ний кадровий дефіцит Полтавська губернська земська управа розробила проект створення особливих педагогічних курсів. Необхідність у них була обумовлена, з одного боку, відсутністю належної кількості осіб із спеціальною педагогічною освітою, а з іншої — відсутністю досвіду та підготовки у осіб із середньою освітою. Відтак, тривале засвоєння ними методів та способів викладання ем- піричним шляхом, з огляду на їх відносну чисельність (порівняно із кадровим дефіцитом), управа планувала нівелювати за рахунок попередньої підготовки на педагогічних курсах16. Однак, зважаючи на опір зі сторони міністерства, яке намагалося мінімізувати повноваження земства в управлінні курсами, проект не було реалізовано. Активізація діяльності революційного народництва з другої половини 1870-х рр. та поширення відповідних ідей в навчальних закладах обумовила прийняття 8 лютого 1880 р. циркуляру міністра народної освіти, який дещо змі- нював процедуру призначення на посаду вчителя народного училища. Зокрема, особа, яка не пройшла повний курс навчання у вищому або середньому на- вчальному закладі мала право викладати у земських школах (та інших подібних установах) лише із дозволу попечителя округу. При цьому останні були зо- бов’язані забезпечувати збір «детальних відомостей про цих осіб від керівників навчальних закладів… та від місцевих губернаторів»17. Варто вказати, що до цього (у 1874–1880 рр.) існував механізм внесення «спеціальних відміток до документів» тих вихованців, які достроково виключалися із навчальних закладів. На прикладі окремих земств українських губерній можна простежити особ- ливості їх ініціатив щодо розвитку системи початкової освіти, підготовки вчительських кадрів, їх матеріального забезпечення. Характерною у цьому відношенні є діяльність земств Зміївського повіту Харківської губернії (повітова земська управа була створена у 1865 р.). Так, станом на 1867 р., коли вказані місцеві установи отримали повноваження щодо управління народною освітою, у регіоні налічувалося 36 шкіл та близько 1200 учнів. При цьому «вчителями були переважно напівграмотні солдати, ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2013. Випуск 22 294 писарі, селяни, які задовольнялися вельми нікчемною винагородою найчастіше лише за навчальні місяці… Вчителі запрошувалися товариствами, для яких дешевизна була головною умовою придатності вчителя… Про напрям шкільної освіти не могло бути і мови, оскільки самі вчителі, зважаючи на ступінь їх розвитку, не могли і підозрювати про можливість існування якогось напряму [навчання], коли їх справа просто навчати грамоті»18. Відтак, одним із ключових напрямів освітньої діяльності Зміївського пові- тового земства стало підвищення якості педагогічного складу — вчителі, які не відповідали вимогам були відразу замінені на більш кваліфікованих спеціалістів. Підготовка останніх здійснювалася на короткотривалих педагогічних курсах у Змієві (суч. районний центр Харківської обл.). У цілому, місцеве земство за 25 років своєї діяльності (1865–1889 рр.) асигнувало на потреби народної освіти 124 594,67 руб.19 Таблиця 3 Народні училища у Зміївському повіті Харківської губернії (станом на 1885 р.)20 Училище21 Дата відкриття Земський вчитель Річний оклад (руб.) Кількість учнів 1 2 3 4 5 Верхньобишкинське 1882 Бухаріна А. 150 30 Берецьке 1-ше 1860 Лебединський І. 240 74 Берецьке 2-ге 1883 Склярова Є. 150 35 Єфремівське 1881 Урюпіна С. 240 50 Борчанське –22 Сукачев П. 200 34 Іванівське 1883 Арендт Ю. 200 56 Введенське 1878 Лазаревська М. 150 54 Волохоярське 1862 Орел П. 180 51 Бригадирівське 1883 Яновська О. 150 60 Яковенківське 1884 Жуковська М. 150 35 Замостянське 1862 Федюшин М. 240 64 Зідьківське 1880 Кипарисов М. 240 43 Зароженське 1860 Василевська М. 160 78 Тетлежське 1878 Лісовиков А. 120 71 Соколівське 1879 Тимофєєв П. 180 70 Коробчанське 1862 Олександров Г. 180 120 Граківське 1874 Нечаєва Г. 160 52 Малиновське 1879 Мигулін І. 180 85 Мосьпанівське – Каростелєв Я. 150 48 Леб’яженське – Журавльова Н. 180 35 Історія культури, науки та освіти 295 Закінчення таблиці 3 1 2 3 4 5 Лиманівське – Єгоров Г. 180 40 Черкаськобишкинське 1876 Батавріна В. 180 30 Мотузівське 1880 Курасовська Ю. 192 41 Лигівське 1868 Щербина І. 192 61 Новоандріївське 1865 Кгаєвська М. 180 66 Геніївське – Тертичникова О. 150 40 Скрипаєвське 1865 Гурський П. 180 50 Гнилицьке 1883 Васильківський В. 100 28 Новоборисоглібське – Бугайов Д. 240 110 Пришибське – Луценкова В. 160 65 Новосерпухівське 1860 Воскобійникова З. 180 89 Лагерське – Радіонов А. 204 42 Вербівське 1870 Жданова П. 150 42 Борщевське – Яновська О. 150 60 Отрадівське 1880 Лукіна О. – 26 Охоченське 1875 Філонович З. 200 56 Ленівське – Лейко К. 240 65 Чорнокам’янське – Лук’янова С. 180 35 Преображенське 1840 Курасовська А. 200 33 Таранівське 1841 Зозуля І. 220 72 Чугуївське 1861 Кобизєв А. 180 115 Зачугівське 1870 Ястремська Н. 120 50 Осинівське 1873 Логвінов П. 180 87 Кам’яноярузьке 1868 Забудська О. 200 53 Старопокровське 1883 Переверзєва П. 150 28 Шебелинівське 1858 Бортнікова Л. 204 60 Лозовенківське 1874 Корнієнко Ф. 150 49 Михайлівське 1874 Цингері К. 180 51 На основі наведених даних (див. табл. 3) можна зробити обґрунтований висновок про те, що рівень оплати праці земських вчителів не завжди залежав від кількості учнів, а в цілому відповідав фінансовим можливостям місцевих земських установ. Вказана тенденція була характерною не лише для Зміївського повіту, а й загалом для усіх українських губерній. Досить активною була освітня діяльність земств Полтавської губернії. Зокрема, станом на 1882 р. в регіоні діяло 485 земських шкіл. При цьому на утримання навчальних закладах у тому ж році було виділено 129 467 руб. (частина цієї суми асигнувалася на церковнопарафіяльні школи та міністерські ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2013. Випуск 22 296 народні училища). Звичайною практикою була діяльність педагогічних курсів та проведення з’їздів для народних вчителів, а з 1890 р. — більшість повітових земств Полтавської губ. почала організовувати у канікулярний період курси садівництва та городництва для сільських педагогів23. Практика проведення земських курсів стала досить поширеною по усій території Російської імперії вже з 1870-х рр. Спочатку вони мали несистемний характер і мали форму короткотривалого, кількаденного ознайомлення вчителів із поширеними методами навчання. Більш організованого вигляду курси-з’їзди набули після розробки їх теоретичних засад відомим педагогом та земським діячем Катеринославської губернії М. Корфом (1834–1883 рр.). Таблиця 4 Проведення земствами українських губерній вчительських курсів-з’їздів24 Губернія Дата проведення Населений пункт 1867–1869 Нєскучноє, Олександрівський повіт Катеринославська 1870 Гуляйполе, Олександрівський повіт 1870 Херсон 1871 Злин, Єлисаветградський повіт 1872 Херсон 1873 Єлисаветград (суч. Кіровоград) Херсонська 1874 Херсон 1870 Сміле, Роменський повіт 1874 Лубни, Кобеляки 1875 Кобеляки, Ромни 1876 Переяслав, Лубни, Ромни, Миргород 1877 Гадяч, Костянтиноград 1878 Лубни 1879 Зіньків, Кобеляки, Ромни, Золотоноша 1880 Кременчук, Лубни Полтавська 1881 Гадяч, Кременчук, Миргород, Золотоноша 1873 Лебедин, Вовчанськ 1878 Мерефа, Харківський повіт 1879 Григорівка, Харківський повіт 1880 Харків 1883 Зміїв Харківська 1884 Харків 1872 Чернігів 1873 Ніжин Чернігівська 1874 Ніжин Історія культури, науки та освіти 297 На основі даних таблиці 4 можна зробити висновок про досить активну практичну реалізацію земствами власних планів щодо підвищення якості початкової освіти за рахунок більш ефективної підготовки педагогічного складу. Саме щорічні курси/з’їзди стали вагомим засобом виконання цього завдання. Характерними у цьому відношенні є педагогічні курси вчителів Миргород- ського, Полтавського та Зіньківського повітів (Полтавська губ.), проведені у 1881 р. в Миргороді. Зокрема, загальна кількість їх учасників склала 36 осіб, які поділившись на три групи (молодша, середня та старша), ознайомлювалися та вивчали тогочасні новітні методи навчання. Програма курсів передбачала що- денне проведення практичних уроків та їх теоретичний аналіз. Подібно до цього, тоді ж (у 1881 р.) були організовані курси в Гадячі (27 вчителів, 11 кандидатів на посади з Гадяцького, Лохвицького і Роменського повітів) та Кременчуці (50 учас- ників з Кременчуцького та Золотоніського повітів)25. Аналізуючи процес формування земського вчительства як окремої соці- ально-професійної групи необхідно вказати на таку особливість міністерської кадрової політики як пріоритетний вибір жінок при призначенні на відповідні посади. Про це свідчить циркуляр попечителям навчальних округів від 27 ве- ресня 1882 р. в якому були обґрунтовані відповідні міркування. Зокрема, вка- зувалося, що «вчительки початкових народних училищ виявляються в деяких відношеннях більш придатними для заміщення викладацьких посад в цих учи- лищах порівняно із вчителями. Так, незадоволення власною долею та бажання змінити її, яке часто зустрічається серед вчителів, взагалі не є відмінною рисою вчительок, по тій причині, що перед жінкою відкрито набагато менше доріг, ніж перед чоловіком, і в їх [чоловічому] середовищі викладання у народній школі є гіршим… Окрім більшої прихильності до свого покликання, вчительки, у біль- шості випадків, віддають перевагу більш лагідному, терплячому спілкуванню із учнями, звичці до порядку та охайності…»26. При цьому здатність педагогів- чоловіків підтримати за необхідності сувору дисципліну, відзначалася у доку- менті як їх єдина перевага над жінками-педагогами. Насамкінець, аналізуючи процес формування земського вчительства в укра- їнських губерніях Російської імперії як окремої соціально-професійної групи, варто узагальнено розглянути питання щодо чисельності вказаної категорії насе- лення протягом досліджуваного періоду. Зважаючи на складність відповідних підрахунків та постійне розширення мережі початкових навчальних закладів, за максимально близький до дійсного нами був взятий показник чисельності зем- ських шкіл. Його вірогідність обумовлена тим, що зазвичай одній школі відпо- відав один вчитель (в окремих, однак нечисленних випадках, вчителю допомагав помічник). Підтвердження цього наведено вище у табл. 3. Відтак, наведена у табл. 5 кількість земських шкіл в цілому відповідає чисельності вчительського складу. Аналізуючи дані, наведені у табл. 5 варто враховувати факт існування, додатково до вказаних земських шкіл, інших початкових навчальних закладів, наприклад, церковнопарафіяльних шкіл, міністерських та приватних народних училищ. У цілому, чисельність земських вчителів українських губерній за період 1877–1898 рр., з певною долею умовності, зросла з понад 1,3 тис. осіб до понад ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2013. Випуск 22 298 3,2 тис. (відповідне число дещо занижене за рахунок відсутності узагальнених даних про школи, де були або посади помічників вчителів або працювало два вчителі). Таблиця 5 Кількість земських шкіл в українських губерніях27 Кількість земських шкіл Губернія Повіт у 1877 р. у 1898 р. Катеринославський 35 61 Олександрівський 39 73 Бахмутський 31 60 Верхньодніпровський 26 43 Маріупольський 48 85 Новомосковський 25 31 Павлоградський 30 47 Катеринославська Слов’яносербський 19 48 Полтавський 26 53 Гадяцький 29 46 Зіньківський 20 38 Золотоніський 22 55 Кобеляцький 17 42 Костянтиноградський 41 80 Кременчуцький 36 53 Миргородський 21 48 Лубенський – 39 Лохвицький 19 68 Переяславський 18 40 Пирятинський – 66 Прилуцький 28 50 Роменський 24 52 Полтавська Хорольський 28 79 Сімферопольський 4 20 Бердянський 83 151 Дніпровський 34 66 Євпаторійський – 10 Мелітопольський – 112 Перекопський 4 11 Ялтинський – 13 Таврійська Феодосійський – 28 Історія культури, науки та освіти 299 Закінчення таблиці 5 Кількість земських шкіл Губернія Повіт у 1877 р. у 1898 р. Харківський 37 51 Охтирський 17 25 Богодухівський 20 29 Зміївський – 52 Ізюмський 39 49 Куп’янський 37 59 Валківський – 24 Вовчанський 33 73 Лебединський 20 36 Старобільський 61 70 Харківська Сумський 25 42 Херсонський 28 123 Одеський 21 59 Олександрійський 19 65 Ананьївський 33 56 Єлисаветградський 53 81 Херсонська Тираспольський 26 26 Чернігівський 15 56 Борзнянський 22 54 Глухівський 30 47 Городнянський 11 40 Козелецький – 38 Конотопський – 30 Кролевецький 21 43 Мглинський 7 29 Новозибківський – 43 Новгород-Сіверський – 51 Ніжинський – 43 Остерський 16 31 Сосницький 21 43 Стародубський 22 37 Чернігівська Суразький 5 26 ЗАГАЛОМ 1346 3199 ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2013. Випуск 22 300 Таким чином, на основі наведених даних можна впевнено зробити висновок про те, що протягом перших двох десятиліть після створення земських установ та надання їм повноважень щодо відкриття початкових навчальних закладів в українських губерніях (та й загалом на тій території Російської імперії, де існували земства) сформувалася окрема соціально-професійна група — земське вчительство, яку, перш за все, вирізняли ряд характерних та загальних ознак: 1) наявність організаційно оформленої координуючої основи для перебу- вання в межах єдиної соціально-професійної групи — земських установ, які забезпечували професійну підготовку (вчительські земські школи, семінарії, канікулярні курси та з’їзди) та матеріальне утримання (залежно від можливостей конкретного земства); 2) спільна і відокремлена участь в організації навчально-виховного процесу в тих народних училищах, які були підпорядковані земствам (у фінансовому та адміністративно-господарському відношенні) і можливість, за рахунок цього, вирізнення земського вчительства від інших педагогічних груп; 3) інтенсивна внутрішня групова взаємодія (чітко простежується на при- кладі обміну професійним досвідом під час педагогічних курсів/з’їздів) та від- повідна самоідентифікація; 4) державне визнання на законодавчому (підтверджується нормативно-пра- вовими актами, насамперед, міністерськими указами та циркулярами) та гро- мадське на повсякденно-побутовому рівнях28. Загалом же існування земського вчительства відображає тогочасні законо- мірності розвитку суспільства, а саме — назрілу необхідність кардинальної зміни структури функціонування початкових навчальних закладів та принципів організації в них навчально-виховного процесу. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ ———————— 1 Веселовский Б. История земства за сорок лет: в 4 т. — Т. 1: Бюджет. — Медицина. — Общественное призрение. — Народное образование. — Систематический указатель литературы по земским вопросам. — М.: Изд-во О.Н. Поповой, 1909. — 724 с. 2 Тютрюмов А.М. Обзор мероприятий земств по народному образованию за 25-ти летний период времени // Русская школа. — 1891. — № 7/8. — С. 176–196. 3 Чарнолуский В. Земство и народное образование. Очерки из прошлого и насто- ящего земской деятельности в различных отраслях общественного образования. Формы, типы, результаты и очередные задачи земского хозяйства и земских учреждений в этой области. В 2-х ч. — Часть первая. — СПб.: Типография М.А. Александрова, 1910. — 186 с. 4 Извлечение из всеподданнейшего отчета г. министра народного просвещения за 1873 год // Журнал министерства народного просвещения (ЖМНП). — Т. CLХXХ. — 1875 (июль). — СПб.: Тип. В.С. Балашева, 1875. — С. 163. 5 Вказана сума стосується лише витрат на однокласні народні училища. При цьому варто враховувати те, що у Київській, Подільській та Волинській губерніях земських установ не існувало до 1911 р. Історія культури, науки та освіти 301 6 Чарнолуский В. Указ. соч. — С. 30. 7 Цит. за: Сергеенкова В.В. Проблема подготовки учительских кадров для началь- ных школ в политике российского правительства (вторая половина 60-х — 70-е гг. ХІХ в) // Российские и славянские исследования: Сб. науч. статей / Редкол: О.А. Яновский (отв. ред.) и др. — Мн.: БГУ, 2004. — Вып. 1. — С. 107. 8 Чарнолуский В. Указ. соч. — С. 36. 9 Там же. — С. 37. 10 Там же. — С. 40. 11 Извлечение из всеподданнейшего отчета г. министра народного просвещения… — С. 168. 12 Дані про кількість учнів стосуються вчительської земської школи та вчительської семінарії. 13 По проекту нового Положения о начальных народных училищах (№ 53 574) // Полное собрание законов Российской империи (ПСЗРИ). — Собр. 2-е. — Т. ХLІХ (1874). — Отд. 1-е. — СПб., 1876. — С. 836–837. 14 Там же. — С. 837. 15 Циркулярное предложение гг. попечителям учебных округов о порядке определе- ния преподавателей в начальные училища // ЖМНП. — Т. CLХXХ. — 1875 (июль). — СПб.: Тип. В.С. Балашева, 1875. — С. 114–115. 16 Чарнолуский В. Указ. соч. — С. 51. 17 Циркулярное предложение гг. попечителям учебных округов о мерах к ограж- дению начальных народных училищ от неблагонадежных преподавателей // ЖМНП. — Т. CCVІІІ. — 1880 (март). — СПб.: Тип. В.С. Балашева, 1880. — С. 12. 18 Краткий очерк 25-ти летней деятельности Змиевского земства, 1865–1889 / Соста- вил П. Волкодаев. — Харьков: Тип. М.Ф. Зильберга, 1890. — С. 12. 19 Там же. — С. 15. 20 Складено на основі: Народные училища Змиевского земства в 1885 году. — Харьков: Тип. М. Зильберга, 1885. — С. 2–20. 21 Перелік училищ подано відповідно до алфавітного порядку назв волостей Чугу- ївського повіту, в яких вони розташовані. В Гуляйпільській волості, яка не включена до таблиці, існувала лише церковнопарафіяльна школа. 22 Цей символ означає відсутність даних. 23 Двадцать пять лет деятельности земства в Полтавской губернии, с 1866 по 1892 год: Краткий очерк / Сост. С.Н. Велецкий. Изд. Полтавского сельскохозяйствен- ного о-ва. — Полтава: Типо-Лит. Л. Фришберга, 1894. — С. 107, 112. 24 Складено на основі звітів губернських земських управ. 25 Педагогические курсы учителей и учительниц начальных народных училищ в гг. Миргороде, Гадяче и Кременчуге в 1881 г. // ЖМНП. — Т. CCХХІV. — 1882 (ноябрь). — СПб.: Тип. В.С. Балашева, 1882. — С. 37–60. 26 Циркулярное предложение гг. попечителям учебных округов о пригодности учи- тельниц для замещения преподавательских должностей в начальных народных учили- щах // ЖМНП. — Т. CCХХІV. — 1882 (ноябрь). — СПб.: Тип. В.С. Балашева, 1882. — С. 12. 27 Веселовский Б. История земства за сорок лет: в 4 т. — Т. 1… — С. 715–719. 28 Дет. про правовий статус земських вчителів та ставлення до них з боку селянства див.: Яременко І.О. Соціально-правовий статус земського вчителя Російської імперії наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. // Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць / Гол. ред. В.М. Вашкевич. — К.: ВІР УАН, 2013. — Вип. 77 (№ 10). — С. 36–39. ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2013. Випуск 22 302 Стаття надійшла до редколегії 05.12.2013. ЗЕМСКОЕ УЧИТЕЛЬСТВО УКРАИНСКИХ ГУБЕРНИЙ РОССИЙСКОЙ ИМПЕРИИ КАК СОЦИАЛЬНО-ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ГРУППА (70–80-е гг. ХІХ в.) Проанализированы особенности правового и социального статуса земского учи- теля Российской империи в конце XIX ст. Особое внимание уделено таким аспектам вопроса, как условия приема на службу, социально-материальные права и преиму- щества, институциональные взаимоотношения с государственными органами и зем- ским руководством и т. д. Также констатировано незащищенность и недостаточную урегулированность их правового статуса. Ключевые слова: учитель, земство, образовательная деятельность, Российская империя, Министерство народного просвещения. ZEMSKI TEACHER OF THE UKRAINIAN PROVINCES OF THE RUSSIAN EMPIRE AS SOCIO-PROFESSIONAL GROUP (70–80 years of XIX century) Features of the legal and social status of teachers sheriff Russian Empire in the late XIX centuries analyzed. Focuses on the conditions of employment, relationship to leadership. Defined insecurity and inadequate regulation of their legal status. Keywords: the teacher, zemstvo, educational activity, Russian Empire, Ministry of National Education.

Земське вчительство українських губерній Російської імперії як соціально-професійна група (70–80 рр. ХІХ ст.)

Репозитарії

Схожі ресурси