Бикова Т.Б. Створення Кримської АСРР (1917–1921 рр.): [монографія]
Рецензія на книгу: Бикова Т.Б. Створення Кримської АСРР (1917–1921 рр.): [монографія] / Т.Б. Бикова; Нац. акад. наук України, Ін-т історії України. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2011. — 247 с....
Збережено в:
| Дата: | 2013 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2013
|
| Назва видання: | Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/124331 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Бикова Т. Б. Створення Кримської АСРР (1917–1921 рр.): (монографія) / В.Б. Молчанов, Л.С. Аджиєва // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 22. — С. 428-434. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-124331 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1243312017-09-24T03:03:51Z Бикова Т.Б. Створення Кримської АСРР (1917–1921 рр.): [монографія] Молчанов, В.Б. Аджиєва, Л.С. Рецензії та огляди Рецензія на книгу: Бикова Т.Б. Створення Кримської АСРР (1917–1921 рр.): [монографія] / Т.Б. Бикова; Нац. акад. наук України, Ін-т історії України. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2011. — 247 с. 2013 Article Бикова Т. Б. Створення Кримської АСРР (1917–1921 рр.): (монографія) / В.Б. Молчанов, Л.С. Аджиєва // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 22. — С. 428-434. — укр. 2307-5791 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/124331 uk Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії та огляди Рецензії та огляди |
| spellingShingle |
Рецензії та огляди Рецензії та огляди Молчанов, В.Б. Аджиєва, Л.С. Бикова Т.Б. Створення Кримської АСРР (1917–1921 рр.): [монографія] Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. |
| description |
Рецензія на книгу: Бикова Т.Б. Створення Кримської АСРР (1917–1921 рр.): [монографія] / Т.Б. Бикова; Нац. акад. наук України, Ін-т історії України. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2011. — 247 с. |
| format |
Article |
| author |
Молчанов, В.Б. Аджиєва, Л.С. |
| author_facet |
Молчанов, В.Б. Аджиєва, Л.С. |
| author_sort |
Молчанов, В.Б. |
| title |
Бикова Т.Б. Створення Кримської АСРР (1917–1921 рр.): [монографія] |
| title_short |
Бикова Т.Б. Створення Кримської АСРР (1917–1921 рр.): [монографія] |
| title_full |
Бикова Т.Б. Створення Кримської АСРР (1917–1921 рр.): [монографія] |
| title_fullStr |
Бикова Т.Б. Створення Кримської АСРР (1917–1921 рр.): [монографія] |
| title_full_unstemmed |
Бикова Т.Б. Створення Кримської АСРР (1917–1921 рр.): [монографія] |
| title_sort |
бикова т.б. створення кримської асрр (1917–1921 рр.): [монографія] |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Рецензії та огляди |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/124331 |
| citation_txt |
Бикова Т. Б. Створення Кримської АСРР (1917–1921 рр.): (монографія) / В.Б. Молчанов, Л.С. Аджиєва // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 22. — С. 428-434. — укр. |
| series |
Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. |
| work_keys_str_mv |
AT molčanovvb bikovatbstvorennâkrimsʹkoíasrr19171921rrmonografíâ AT adžiêvals bikovatbstvorennâkrimsʹkoíasrr19171921rrmonografíâ |
| first_indexed |
2025-07-09T01:16:24Z |
| last_indexed |
2025-07-09T01:16:24Z |
| _version_ |
1837130094499332096 |
| fulltext |
ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2013. Випуск 22
428
Бикова Т.Б. Створення Кримської АСРР (1917–1921 рр.): [монографія] /
Т.Б. Бикова; Нац. акад. наук України, Ін-т історії України. — К.: Ін-т історії
України НАН України, 2011. — 247 с.
Півострів Крим, маючи вигідне геополітичне і стратегічне положення, з
давніх-давен відігравав важливу роль у процесах, що відбувалися в Чорно-
морському регіоні. Після анексії Криму Російською імперією проводилася ціле-
спрямована політика виштовхування корінного населення за межі півострова,
штучна колонізація його різними етнічними групами з метою створення міцного
плацдарму для підтримки царату й покращення авторитету імперії. Наслідками
цього стало те, що за 130 років хазяйнування росіян у Криму, кількість крим-
ських татар зменшилася з 4 млн осіб до 150 тис. (с. 36). Натомість збільшилася
кількість росіян, українців, представників інших етнічних груп. Однак, незва-
жаючи на ці обставини, у Криму в 1921 р. було створено автономію, в якій
найширші права отримали саме кримські татари, що було цілком прийнятним в
рамках політики «коренізації», що її проводила радянська влада.
Тривалий час у Радянському Союзі (майже до Перебудови) всі історичні
події, факти стосовно періоду існування Кримської автономії навмисно пере-
кручувалися, замовчувалися, подавалися з певної радянської ідеологічної точки
зору. Варварські, криваві методи встановлення своєї влади більшовиками, згор-
тання політики «коренізації», репресії, проголошення кримських татар «воро-
гами» радянського народу та їх депортація, владі було вкрай необхідним ви-
правдати, а отже, історію переписували під цим ракурсом.
У сучасній українській історіографії проблема, яку дослідила у своїй моно-
графії Т. Бикова, виявилася недостатньо вивченою. Адже для проведення подіб-
ного дослідження багатьом дослідникам-історикам необхідно було спочатку
змінити власну думку стосовно всього, що відбувалося у радянські часи, від-
найти в архівах документи, які б спростовували сталі твердження, підтверд-
жували правдивість нових висновків, нового бачення історії як усього Радян-
ського Союзу в цілому так і Кримського півострова зокрема. Саме це й вдалося
зробити авторці монографії. Отже, така робота має велику цінність у науковому
плані, адже формує нове історичне бачення того, що тривалий час було загаль-
ноприйнятим.
У вступі дослідниця здійснила наскрізний аналіз місця і ролі Криму у
політиці тих держав, до складу яких він входив; цілком слушно підкреслюючи
переплетіння історичної долі України і півострова впродовж століть (с. 4); смі-
ливо та неупереджено визначила, що «повернення кримськотатарського народу
на свою Батьківщину є актом високої історичної справедливості» (с. 5).
У першому розділі Т. Бикова подала історіографічний нарис та огляд дже-
рел. Аналізуючи історіографію, дослідниця виділила чотири періоди: 1920-ті
роки; перша половина 1930-х — перша половина 1950-х рр.; друга половина
1950-х — початок 1990-х років; після 1991 р. Досить детально розкрила зміст
праць, що були опубліковані протягом зазначеного часу, приділяючи особливу
© В.Б. Молчанов, Л.С. Аджиєва, 2013
Рецензії та огляди
429
увагу тим роботам, що стосуються кримських татар (с. 7, 12), агітації (с. 8; 13);
змістовно дослідила сучасний стан розробки заявленої проблеми (с. 14–17) та
дійшла висновку, що «… питання щодо основи, на якій у 1921 р. створювалася
Кримська АСРР (територіальна чи національна), й зараз продовжує залишатися
дискусійним» (с. 17).
Огляд джерел був здійснений авторкою на основі матеріалів архівних фон-
дів, комплексу надрукованих документів, мемуаристики, періодики. Наукову
цінність цієї монографії посилює використання Т. Биковою інформації з доку-
ментів 29 фондів трьох архівів України і Криму, більшість з яких вводиться до
наукового обігу вперше. Саме використання цих матеріалів підкреслює новизну,
актуальність дослідження, неупередженість думок авторки тощо.
Опубліковані джерела дослідниця поділила на сім груп, детально характе-
ризуючи кожну з них (с. 20–21). Найважливішими, на думку авторки, є стено-
грами і протоколи з’їздів кримських рад робітничих, селянських, солдатських і
червонофлотських депутатів (друга група джерел) (с. 21) та мемуари партійних
діячів (шоста група). Так, наприклад, мемуари В. Оболенського, А. Денікіна,
Я. Слащова, П. Врангеля, Д. Пасманика, написані в еміграції, там же і надру-
ковані, містять тверезу оцінку діяльності більшовиків у Криму на шляху до
досягнення влади. Їх використання дозволило дослідниці дати об’єктивну оцінку
подіям, що відбувалися на півострові у досліджуваний період (с. 22).
Другий розділ Т. Бикова цілком і повністю присвятила аналізу соціально-
політичного та економічного становища Криму від середини ХVIII ст. до 1917 р.
Досліджуючи колонізаційну політику царату у регіоні, авторка детально роз-
крила її особливості щодо виштовхування кримських татар за межі півострова
(с. 25–33); стан розвитку міст; дії уряду стосовно колонізації Криму представ-
никами інших етнічних груп (с. 37–39).
Вивчаючи стан економіки регіону, дослідниця ретельно проаналізувала
особливості земельних відносин (с. 40), розвиток зернового господарства (с. 41–
42), виноградарства, садівництва, виноробної справи, промислів (с. 43) тварин-
ництва (с. 44), промисловості (с. 45–46), торгівлі (с. 47–49), навела цікаві ста-
тистичні дані. Т. Бикова цілком слушно підкреслила, що «… у господарсько-
економічному відношенні вся Таврійська губернія взагалі, і Кримський півострів
зокрема, являли собою аграрний край, на території якого знаходилися невеликі
промислові центри. Основними центрами зосередження промисловості були
Сімферополь і Керч. Менша частина підприємств знаходилася в Сімферополі та
Феодосії. Характерною особливістю промисловості Криму було переважання
дрібних підприємств. Велика частина промисловості носила напівкустарний
характер і була подана ремісничими майстернями …» (с. 50).
У третьому розділі монографії на широкому фактографічному тлі розкри-
ваються особливості державних утворень під час революції і громадянської
війни. Досліджуючи боротьбу політичних сил у 1917 р., авторка підкреслила, що
«оформлення більшовицьких організацій на півострові відбулося досить пізно, а
їхній вплив у Криму (як і по всій Україні) був мізерним. До 1917 р. самостійних
осередків більшовицької партії в Криму не було взагалі. Маємо підстави стверд-
ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2013. Випуск 22
430
жувати, що протягом першої половини 1917 р. на півострові налічувалося не
більше двох–трьох десятків осіб, які належали до більшовицької партії та вхо-
дили до складу Кримського союзу РСДРП» (с. 51). Отже, більшовики були
політичними аутсайдерами на півострові, проте тривалий час у підручниках
друкували зовсім «іншу» історію.
Думка Т. Бикової, що «… серед національних рухів найвпливовішою силою
були кримські татари. Їх велика роль у революційному русі наклала свій
відбиток на розвиток усього політичного життя в Криму» (с. 52) спростовує
стале бачення тих процесів, що проходили в регіоні, адже в радянські часи «…
він (тобто рух) висвітлювався як буржуазно-націоналістичний, факти або під-
тасовувалися, або свідомо перекручувалися. Багато інформації, яка стосувалася
історії татар Криму, замовчувалася і приховувалася» (с. 12).
Велику увагу авторка монографії приділила взаємовідносинам місцевих
осередків влади із Центральною Радою. Аналізуючи усі події, котрі відбувалися
у 1917 р. у Криму, дослідниця констатувала, що наприкінці року у регіоні «…
склалася складна ситуація. Одночасно в краї існувало три форми державної
влади: Рада народних представників, татарська Директорія і Севастопольська
рада робітничих та солдатських депутатів з військово-революційним комітетом»
(с. 60).
Досліджуючи історичні обставини створення Радянської Соціалістичної
Республіки Тавриди, авторка ретельно вивчила й описала усі події, що пере-
дували цьому, відзначивши, що «одразу після захоплення влади в Криму
більшовики розпочали побудову нової системи влади. … Переможці постійно
відчували кадровий голод. … Частина ревкомів була скасована. У повітах та
волостях діяли ради, але їх вплив поширювався лише виключно на російсько-
мовне населення. … Під репресії нової влади підпали всі органи влади, в яких
нові володарі не мали переважної більшості, — як старі, так і відносно нові. …
Були розпущені численні партії Криму (від кадетів до Міллі-Фірка), закриті їхні
газети (с. 72). … До кінця березня всі органи земського самоврядування при-
пинили існування. …Більшовики … почали проводити жорстоку розправу над
політичними супротивниками з інших політичних партій і мешканцями пів-
острова, хто мав „буржуазне“ походження. Спочатку терор мав „класово-стихій-
ний“ характер, але протягом першої половини 1918 р. він набув організованих,
„революційно-доцільних“ форм» (с. 73).
Далі дослідниця розкрила умови існування кримських крайових урядів
1918–1919 рр., зазначивши: «Реальну владу мали військові сили, котрі підтри-
мували й керували діяльністю цих урядів» (с. 78).
Вивчаючи плани радянської Росії, влади УНР, Німеччини та Туреччини
стосовно Криму як стратегічного плацдарму, авторка не оминула плани націо-
нальних рухів та партій. Вона зазначила, що «так само, як проти татар, Крим-
ський крайовий уряд боровся й проти українського руху. Одразу після одер-
жання влади він почав запроваджувати політику спрямовану на відрив півост-
рова від України. Усі заходи Української Держави ігнорувалися. Було розпочато
переслідування українських газет, мови, громад та ін. Так, було заборонено
Рецензії та огляди
431
приймати навіть урядові телеграми з Києва, складені українською мовою (с. 84).
… Своїм першочерговим завданням уряд вважав зближення з усіма державними
організаціями, які прагнули до „возз’єднання Криму з єдиною Росією на основі
російської державності“, відбудову органів „громадського самоврядування“ та
переобрання їх згідно законів Тимчасового уряду; скликання Кримського крайо-
вого сейму; проведення рішучої боротьби з більшовизмом. … Другий Крим-
ський крайовий уряд виступав різко проти вимог кримських татар про надання
їм культурно-національної автономії та самоврядування» (с. 86).
Вивчаючи історію Кримської Соціалістичної Радянської Республіки, автор-
ка ретельно описала усі події, підтверджуючи їх правдивість цитатами з доку-
ментів (с. 89, 91–105). Окремо вона зупинилася на питанні взаємодії ЦК РКП(б)
з більшовицькими організаціями на території інших радянських республік (с. 90)
та дійшла слушного висновку, що «ЦК національних комуністичних партій
користувалися в єдиній РКП(б) правами обласних комітетів і цілком підпо-
рядковувалися ЦК РКП(б)» (с. 91). У цілому, даючи оцінку діяльності більшо-
виків у Криму у 1919 р., дослідниця правдиво написала, що вони «… лише
загравали з національними меншинами, а реально надавати їм повноту влади
зовсім не збирались» (с. 103) та на підтвердження навела низку фактів. У під-
сумку вона зазначила: «Політика, котру впроваджували більшовики, невдовзі
викликала масові повстання серед селян» (с. 105).
Після припинення існування Кримської Соціалістичної Радянської Респуб-
ліки у регіоні встановили свою владу білогвардійці на чолі із А. Денікіним.
Характеризуючи останнього, авторка висловилася так: «А. Денікін був прихиль-
ником тези про „єдину та неподільну Росію“. Тому у власних наказах і
приватному листуванні він відмовлявся навіть вживати саму назву „Україна“»
(с. 106). Говорячи про П. Врангеля, дослідниця написала, що він «намагався
встановити тісні стосунки з усіма антибільшовицькими силами. … Відстоював
ідею „тактичного федералізму“ (с. 113). … Використовував назву „Україна“.
…Визнавав право українського уряду боротися за „рідну Україну“ і не про-
тиставляв її „єдиній Росії“. … Намагався встановити дружні відносини з крим-
ськотатарським рухом. … Однак … рішуче відмовився виконати вимогу крим-
ських татар щодо відновлення їх незалежної держави» (с. 114).
Четвертий розділ стосується кримської автономії. Вже в назві «Кримська
територіальна автономія» авторка заклала власне бачення характеру створеної
автономії. Проте таке формулювання викликає певні питання, адже, за нашим
баченням, автономія була національною.
Розкриваючи жахливі особливості «червоного терору» на півострові, дослід-
ниця зазначила, що «з полоненими „розібралися“ цілком у „більшовицькому
дусі“ — шляхом масових розстрілів. … В місцевій пресі було надруковано наказ
кримського ревкому, … щоб жодна людина не мала змоги врятуватися від
„революційного правосуддя“ (с. 121), „… всі іноземні піддані, всі особи, що
прибули на територію Криму з червня 1919 р. (разом з Добровольчою армією), а
також „всі офіцери, чиновники військового часу, робітники в установах Добр-
армії повинні з’явитися для реєстрації в триденний термін“. … Реєстрація, як
ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2013. Випуск 22
432
незабаром виявилося, означала смерть. Тих, хто мав наївність повірити у
доброзичливість влади, після реєстрації вже додому не відпускали. Їх збирали
спочатку в солдатських казармах, а потім перевозили до в’язниці. Через декілька
днів їх усіх вбили. Вбивали в тюрмах, вішали на стовпах, розстрілювали в ярах
за містом, топили у морі. Доля поранених теж була жахливою. Їх вбивали просто
у шпиталях або санаторіях (с. 122). … В радянській історіографії подавалася як
аксіома теза про „страшенний розгул „білого“ терору на півострові“, завдяки
чому, начебто, більшовики були вимушені реагувати адекватно. … Шляхом
репресій та висилок нова влада позбувалася як від всіх тих, кого вважала своїми
наявними ворогами, так й від тих, хто міг стати загрозливими для неї в май-
бутньому. Причому, людей вбивали не за які-небудь реальні злочини, а лише за
те, що вони не вважалися більшовиками особами, котрі були б достойні жити в
радянській державі, адже вони були „соціально чужі всьому радянському наро-
дові”» (с. 131–132). Деякі факти (с. 131), наведені Т. Биковою щодо кількості
жертв «червоного терору», вражають та повністю змінюють бачення характеру
володарювання більшовиків у Криму у 1921 р.
Аналіз політики радянізації Криму дослідницею був проведений завдяки
ретельному простеженню процесів націоналізації галузей економіки, заборони
партійних, національних організацій на півострові. Характеризуючи довгост-
рокові плани Кремля стосовно Криму, Т. Бикова відмітила, що «головною при-
чиною, яка змусила більшовиків створити на території Кримського півострова
автономну республіку, був курс партії на світову революцію» (с. 150).
Усі перипетії, пов’язані з визначенням адміністративно-територіального
статусу Криму у боротьбі місцевих політичних сил, дослідниця описала у
4 пункті четвертого розділу.
Власне створення Кримської автономії, яке відбулося на І Всекримському
з’їзді рад, розкривається в останньому пункті монографії. Дослідниця детально
вивчила це питання, розкривши основні моменти: порядок денний з’їзду, юри-
дичну сторону питання (с. 187–188), та зазначивши: «Це державне утворення не
було і не могло бути правовим, бо в ньому не було здійснено розподілу
основних гілок влади. … Кримська республіка проголошувалася союзною, а не
автономною. Тільки в цьому статусі вона могла вести від свого імені війну з
Антантою і Врангелем у випадку їх вторгнення до Криму. А саме цього й чекали
в той час як місцеві більшовики, так і їх колеги з Москви» (с. 189). Т. Бикова
зробила важливий висновок: «Фарисейськи складена більшовиками Конституція
Кримської республіки давала юридичні підстави для найрізноманітнішого тлу-
мачення й використання її в майбутньому. Існування подібної правової „лазівки“
могло кожної миті надати правове обґрунтування будь-якому рішенню, котре
міг прийняти московський партійний центр. Проте інакше не могло й бути, адже
це було цілком природно для законотворчої діяльності більшовицької партії. …
І цього разу при створенні республіки в Криму однією з найважливіших причин
було створення „буферної“ республіки, подібно тому як більшовики це вже
робили в 1918 р. з Республікою Тавриди, і в 1919 р. з Кримською республікою.
… Це було жорстко централізоване утворення, котрим було досить зручно
Рецензії та огляди
433
керувати з Москви. Всі рішення глобальних питань „спускалися“ зверху, і лише
місцеві, дрібні проблеми вирішувалися на місцях. Відповідальність органи влади
несли, власне, лише перед самими собою. Загалом можна сказати, що це було
маріонеткове державне утворення, яке за формою правління являло собою
парламентську республіку, за територіальним устроєм — унітарну, а за режимом
правління — партійну диктатуру (с. 190). … Більшовики були лише за „право на
відокремлення“, але проти його реальної реалізації (с. 194). … Ми можемо
сказати: створюючи кримські республіки, більшовики керувалися лише бажан-
ням захоплення та утвердження власної влади на Кримському півострові
(с. 198). … Створення Кримської Автономної Соціалістичної Радянської Респуб-
ліки викликане не намаганням московського уряду надати півострову повну
самостійність у вирішенні питань свого власного життя. Як й у всіх інших
радянських республік, самостійність Кримської АСРР мала суто номінальний
характер. … Намагання кримськотатарських лідерів до отримання власної націо-
нальної автономії також ігнорувалися більшовицьким керівництвом. Деклару-
ючи створення самостійної республіки, воно сподівалося таким чином погасити
національно-визвольний рух кримських татар, адже їх національний рух в роки
громадянської війни став могутнім фактором суспільно-політичного життя
Кримського півострова. Намагання „приборкати“ цей небезпечний для існуван-
ня твердої більшовицької влади на півострові рух, спонукало їх центральний
уряд до дій, спрямованих на „загравання“ з місцевим корінним населенням.
Саме так більшовики намагалися звести нанівець всі здобутки національно-
визвольного руху татар Криму» (с. 199).
У висновках Т. Бикова зазначила: «Починаючи з 1917 р. кримські татари
були силою, з якою не можна було не рахуватися будь-якій політичній чи
військовій силі, котра бажала встановити свій контроль над півостровом (с. 200).
… „Головним болем“ для ЦК РКП(б) протягом громадянської війни і надалі
було питання про взаємовідносини між Кримом і Україною. … Україна могла
„звикнути“ до думки, що Крим належить саме їй (с. 202).… Окрім стосунків з
Україною, в Криму приховувалася ще одна небезпека — національно-визволь-
ний рух кримських татар. Це стало третьою причиною створення Кримської
республіки (с. 202). … Всі три більшовицькі кримські радянські республіки
створювалися за територіальним принципом. В 1921 р. до нього додався деякий
національний антураж. Проте не можна стверджувати, що через це Кримська
АСРР була державою кримських татар (с. 203)». Із останнім висновком ми
маємо не погодитись, адже авторка нижче зазначила: «Окрім згадки в Конс-
титуції про державну мову, прапор, герб і фіксовану квоту татар, які мали
працювати в органах влади, татари серед інших національностей, які мешкали
на півострові, не виділялися. … Процес подальшої татаризації в жодному разі не
відрізнявся від політики коренізаціі в інших радянських республіках» (с. 203),
що, на наш погляд, прямо підтверджує національний характер створеної авто-
номії в Криму.
У цілому монографія цікава, написана науковою мовою, містить багато
фактів, раніше недоступних загалу, цитат із документів. Проте необхідно
ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2013. Випуск 22
434
зазначити певні зауваження до монографічного дослідження. У другому розділі
авторка почала аналіз розвитку господарства із кінця ХІХ ст. (с. 39), проте це
необхідно було зробити у загальних рисах, починаючи із другої половини
ХVIII ст., що й було заявлено у назві розділу, потім звернутися до першої
половини ХІХ ст. (с. 43). Назва підрозділу 2.2. «Розвиток народного госпо-
дарства» — дещо радянське висловлювання і, відверто кажучи, ріже вухо.
У монографії на початку підрозділів бракує невеличких вступів, а наприкінці їх
та розділів –узагальнень і висновків; деінде незрозуміло позицію авторки щодо
питань, які вона дослідила.
Підбиваючи підсумки, слід зазначити, що Т. Бикова, видавши монографію
«Створення Кримської АСРР (1917–1921 рр.)», зробила вагомий внесок у роз-
виток вітчизняної історичної науки. Питання, порушені у дослідженні, є дуже
складними, над якими працюватиме ще не один історик. Дослідниця зробила
один з перших кроків у напрямі викриття реальних фактів, подій історії, яку
роками перекручували, спотворювали радянські історики. Отже, науковий доро-
бок Т. Бикової представляє інтерес для дослідників-істориків та усіх, хто ціка-
виться вітчизняною історією.
В.Б. Молчанов (м. Київ),
Л.С. Аджиєва (м. Ялта)
|