Становлення місцевих органів влади на Поділлі в добу Директорії Української Народної Республіки

Становлення місцевих органів влади на Поділлі в добу Директорії Української Народної Республіки

У статті висвітлюється становлення місцевих органів влади на Поділлі в період Директорії Української Народної Республіки (листопад 1918 – листопад 1920 рр.).

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2010
Автор: Гудима, В.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2010
Теми:
Студії з історії України
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12435
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Становлення місцевих органів влади на Поділлі в добу Директорії Української Народної Республіки / В. Гудима // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2010. — Вип. 36. — С. 140-150. — Бібліогр.: 48 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-12435
record_format dspace
spelling irk-123456789-124352013-02-13T02:24:07Z Становлення місцевих органів влади на Поділлі в добу Директорії Української Народної Республіки Гудима, В. Студії з історії України У статті висвітлюється становлення місцевих органів влади на Поділлі в період Директорії Української Народної Республіки (листопад 1918 – листопад 1920 рр.). В статье освещается становление местных органов власти на Подолии в период Директории Украинской Народной Республики (ноябрь 1918 – ноябрь 1920 гг.). In the article we show the formation of the local municipality on Podill’a in the period of Directory of Ukrainian National Republic during the November of the 1918 – November of the 1920 years. 2010 Article Становлення місцевих органів влади на Поділлі в добу Директорії Української Народної Республіки / В. Гудима // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2010. — Вип. 36. — С. 140-150. — Бібліогр.: 48 назв. — укр. XXXX-0012 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12435 uk Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Студії з історії України
Студії з історії України
spellingShingle Студії з історії України
Студії з історії України
Гудима, В.
Становлення місцевих органів влади на Поділлі в добу Директорії Української Народної Республіки
description У статті висвітлюється становлення місцевих органів влади на Поділлі в період Директорії Української Народної Республіки (листопад 1918 – листопад 1920 рр.).
format Article
author Гудима, В.
author_facet Гудима, В.
author_sort Гудима, В.
title Становлення місцевих органів влади на Поділлі в добу Директорії Української Народної Республіки
title_short Становлення місцевих органів влади на Поділлі в добу Директорії Української Народної Республіки
title_full Становлення місцевих органів влади на Поділлі в добу Директорії Української Народної Республіки
title_fullStr Становлення місцевих органів влади на Поділлі в добу Директорії Української Народної Республіки
title_full_unstemmed Становлення місцевих органів влади на Поділлі в добу Директорії Української Народної Республіки
title_sort становлення місцевих органів влади на поділлі в добу директорії української народної республіки
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2010
topic_facet Студії з історії України
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12435
citation_txt Становлення місцевих органів влади на Поділлі в добу Директорії Української Народної Республіки / В. Гудима // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2010. — Вип. 36. — С. 140-150. — Бібліогр.: 48 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT gudimav stanovlennâmíscevihorganívvladinapodíllívdobudirektorííukraínsʹkoínarodnoírespublíki
first_indexed 2025-07-02T14:33:18Z
last_indexed 2025-07-02T14:33:18Z
_version_ 1836546049970274304
fulltext 140 Вадим Гудима* Становлення місцевих органів влади на Поділлі в добу Директорії Української Народної Республіки У статті висвітлюється становлення місцевих органів влади на Поділлі в період Директорії Української Народної Республіки (листопад 1918 – листопад 1920 рр.). Ключові слова: місцеві органи влади, самоврядування, дер- жавні місцеві адміністрації, Поділля, Директорія, Ук- раїнська Народна Республіка. До  важливих  завдань  історичної  науки  належить  вивчення регіональних особливостей функціонування українських держав­ них органів влади доби визвольних змагань 1917–1920 рр., зок­ рема  історії  Поділля  в  період  Директорії  Української  Народної Республіки (УНР). В умовах зміни державного устрою влада має два шляхи фор­ мування  державного  апарату:  або  створити  нові  установи,  або пристосувати старі органи державної  влади. Головна проблема полягає —  чи зможе система центральних  та місцевих  держав­ них установ ефективно провадити в життя політику уряду без­ посередньо в регіонах. Аналіз наукового доробку вчених дозволяє зробити висновок, що дана проблема й досі є малодослідженою. Фрагментарні відо­ мості щодо становлення органів місцевої адміністрації та само­ врядування на території Поділля подають у працях безпосередні учасники національно­визвольних змагань1, історики діаспори2. * Гудима В.В. — аспірант кафедри історії України Кам’янець­Подільського національного університету імені Івана Огієнка. 1 Винниченко В. Відродження нації / В. Винниченко. В 3­х т. – К.: Вид­во політ. літ­ри, 1990. – Т. 3. – 543 с.; Мазепа І. Україна в огні й бурі революції. – К.: «Темпора», 2003. – 608 с.; Христюк П. Українська революція. Розвідки і ма­ теріали. Замітки і матеріали до історії української революції 1917–1920 рр. /  П. Христюк.  В  4­х т.  –  Відень, 1922. –  Т. ІV. –  192 с.;  Шаповал М.  Велика революція і українська визвольна програма. – Прага, 1928. – 325 с. 2 Стахів М. Україна в добу Директорії УНР. – Скрентон, 1962–1966. – Т. 1–7. Становлення місцевих органів влади на Поділлі ... 141 Сучасні українські  історики3 значно розширили джерельну базу дослідження, але натомість, коло науково­дослідницьких завдань, вирішенню яких присвячені ці праці, не передбачають цілісного висвітлення проблеми формування місцевого апарату влади і уп­ равління на терені Подільської губернії в добу Директорії УНР. Мета даного дослідження    —    охарактеризувати  діяльність центральних та місцевих державних органів влади щодо розбу­ дови місцевих органів державної адміністрації та самоврядуван­ ня на терені Подільської губернії протягом листопада 1918 – лис­ топада 1920 рр. Головну увагу звернено на регіональну специфіку формування  та  налагодження  діяльності  місцевих  державних адміністрацій та органів самоврядування. Директорія  відмовилася  від  використання  державного  апа­ рату, створеного за доби гетьманату. Всі урядовці, як в централь­ них  установах, так  і  на  місцях, негайно  звільнялися.  Нове  при­ значення відбувалося згідно спеціальних доповідей відповідних начальників за умови наявності рекомендації на кандидата у дер­ жавні службовці громадських організацій чи відомих громадян4. 3 Верстюк В.Ф. Махновщина. Селянський повстанський рух на Україні (1913– 1920). – К.: Либідь, 1991. – 352 с.; Завальнюк О.М. Селянство Кам’янеччини і Українська влада (1918–1919) // Кам’янеччина в контексті історії Поділ­ ля: Наук. зб. – Кам’янець­Подільський, 1997. – Т. 1. – С. 6–10.; Лозовий В.С. Внутрішня і зовнішня політика Директорії Української Народної Респуб­ ліки (Кам’янецька доба). – Кам’янець­Подільський: Аксіома, 2005. – 224 с.; Реєнт О.П.  Внутрішня  політика  Директорії  //  Історія  України.  –  2000.  – Травень. – № 10. – С. 1–7.; Солдатенко В.Ф. Українська революція. Історич­ ний нарис. – К.: Либідь, 1999. – 976 с. Яблонський В. Від влади п’яти до дик­ татури одного. Історико­політичний аналіз Директорії УНР. – К.: Генеза, 2001. – 160 с.; Васковський Р.Ю. Діяльність Директорії УНР (листопад 1918 – квітень 1919 рр.): дис. … канд. іст. наук: 07.00.01. – Дніпропетровськ, 1999. – 183 с.;  Верховцева І.Г.  Діяльність  земств  Правобережної  України  (1911– 1920 рр.): дис… канд. іст. наук: 07.00.01. – Ізмаїл, 2004. – 237 с.; Гай-Ниж- ник П.П. Налагодження державної служби в добу Української революції // Державна служба України в історичному контексті: проблеми становлення та розвитку: Зб. наук.­практ. конф. (Київ, 18 листоп. 2008 р.) / Головне уп­ равління державної служби України; за заг. ред. А. Вишневського – К.: Центр адаптації держслужби до стандартів Євросоюзу, 2009. – С. 37–91та ін. 4 Центральний державний архів вищих органів влади та управління Украї­ ни (далі – ЦДАВО України), ф. 1065, оп. 1, спр. 20, арк. 2. 142 Вадим Гудима На державній нараді у Вінниці 12–14 грудня 1918 р. представ­ ники окремих політичних партій, В. Винниченко висловилися за впровадження в Україні системи Рад. Однак,  Голова Директорії С. Петлюра запропонував утворення в центрі і на місцях верти­ калі «трудових рад», які формувалися за «трудовим принципом»5. До Рад мали входити лише трудівники і громадяни, які не вико­ ристовують найману працю. Мали бути утворені губернські і по­ вітові «трудові ради». Їх представники мали зібралися на Конгрес Трудового  Народу  України  (КТНУ)  для  формування  вищих  та центральних органів державної влади та управління. Відповідно «Універсалу до українського народу КТНУ», від 28 лютого 1919 р. місцевими виконавчими органами влади були комі- сари, які призначалися на посади «Міністром внутрішніх справ та затверджувалися Директорією. Вони мали працювати в контакті і  під  контролем  місцевих Трудових  Рад»6.  Але постанови  КТНУ «Про форму влади в Україні» в умовах війни не виконувалися7. Через постійні військові дії сама вертикаль цивільної влади була розгорнута. У всіх контрольованих урядом регіонах України, за інформацією в.о. міністра внутрішніх справ П. Христюка, збері­ галися інститути комісарів8. В процесі встановлення контролю над Поділлям, Директорія УНР здійснила реформу місцевих адміністрацій: відновила поса­ ди губернських і повітових комісарів. Було розпочато формування керівного складу апарату. Часто місцевими державними службов­ цями  призначалися  особи,  які  займали  керівні  посади  в період Центральної ради, працювали державними службовцями у місце­ вих органах. 19 листопада 1918 р. Директорія УНР призначила Г. К. Степуру на посаду Подільського губернського комісара (ГК)9. Уже 20 лис­ топада 1918 р. губернський староста С. Кисельов передав у м. Ка­ 5 Винниченко В. Вказ. праця. – С. 142. 6 Вісник УНР. – Кам’янець­Подільський. – 1919. – Ч. 5. – С. 4. 7 Галицький голос. – Кам’янець­Подільський. – 12 жовтня. – 1919. – Ч. 6. – С. 3.; Вісник УНР. – Кам’янець­Подільський. – 4 березня. – 1919. – Ч. 10. – С. 1. 8 Наша справа.  (Орган  Катеринославського комітету УСДРП). – 1918. – 29 листопада. – С. 2. 9 Лозовиий В.С. Григорій Степура — політичний та громадський діяч Поділ­ ля… – С. 555. Становлення місцевих органів влади на Поділлі ... 143 м’янці­Подільському службові справи представнику Директорії. Одразу Подільський ГК розпочав роботу по відновленню діяль­ ності органів  влади УНР: місцевих комісарів,  міських та повіто­ вих демократичних самоврядувань10 . Протягом  листопада–грудня  1918 р.  було  укомплектовано штати ГК. До їх складу входили губкомісар, його помічник, управ­ ляючий канцелярією, завідувач діловодством у справах місцевого самоврядування, чотирьох діловодів, двох урядовці з особливих доручень, одного урядовця з особливих доручень 8 класу, шести помічників діловодів, двох рахівників, двох журналістів, восьми урядовців I­го рангу, шести урядовців II­го рангу, двох урядовці III­го рангу, шести кур’єрів. Таким чином, штат губернського комі­ сара Поділля складали 39 службовців11 . Протягом 21–25 листопада 1918 р. ГК Поділля замість звільне­ них старост призначив повітових комісарів (ПК): 21 листопада — Ольгопільського,  Гайсинського,  Літинського,  25  листопада  — Новоушицького,  Летичівського,  Балтського,  Ямпільського,  Мо­ гилівського12. Під натиском більшовицьких сил Директорія постійно виму­ шена  змінювати місце  перебування.  Так,  6 березня  Директорія 1919 р. переїхала з Вінниці до Проскурова. На нараді соціал­демок­ ратів 8 березня 1919 р, що відбулася у вагоні на жмеринському вокзалі, С. Петлюра змушений був констатувати, що республіці «бракує також працездатного державного апарату, бо ми не маємо підготованих людей, як в центрі, так і на місцях»13. Вертикаль місцевих органів влади визначала затверджена 24 червня Міністерством внутрішніх справ Інструкція «Про органі­ зацію влади на місцях». В регіонах запроваджувався інститут ко­ місарів на всіх щаблях (згори донизу) адміністративно­територ­ іального поділу УНР. ГК призначав міністр внутрішніх справ. Його завданням було реалізація законів і постанов уряду та контроль за  їх  виконанням  губерніальними державними  інституціями14. 10 ЦДАВО України, ф. 538, оп. 1, спр. 8, арк. 1. 11 Там само, оп. 2, спр. 7, арк. 95. 12 Кравчук О.М. Встановлення влади Директорії УНР на Поділлі… – С. 212. 13 Гай-Нижник П.П. Налагодження державної служби… – С. 60. 14 ЦДАВО України, ф. 1092, оп. 2, спр. 60­А, арк. 51. 144 Вадим Гудима Подібні ж функції виконував у повіті й призначений губкоміса­ ром ПК.  Крім того, він мав також виконувати й розпорядження вищих органів влади, організовувати сільські, волосні, повітові комісаріати,  створювати  народні  управи  і  наглядати за  їхньою діяльністю. ПК повинен був також створити народну самоохоро­ ну, відновити діяльність міліції, займатися підготовкою мобіліза­ ції та організувати роботу інструкторів­інформаторів для пропа­ ганди серед населення політики Директорії. Волосним комісаром (ВК) ставав голова волосної Народної управи, а його повноважен­ ня були подібними до повітового, але лише на рівні волості. Най­ нижчою ланкою вертикалі місцевої влади був сільський комісар (СК),  що  обирався  громадою  села  і  затверджувався  повітовим комісаром. СК мав запроваджувати на селі закони УНР та директи­ ви вищої  влади, організовувати охорону села  та проводити бо­ ротьбу з антидержавною агітацією і злочинцями. Якщо ж у селі не було проведено виборів, то губерніальні та повітові комісари повинні були негайно призначити у ці села комісарів за пропози­ цією місцевих громадських організацій («Просвіт», Селоспілки)15. У червні, коли влада УНР відновилася на Поділлі, гостро по­ стало питання організації місцевих органів  влади. Ситуація  ви­ магала якнайшвидшого становлення і функціонування владних структур. Тоді ж Г. Степуру було звільнено від обов’язків ГК16. Но­ вим ГК Поділля став член Кам’янець­Подільської Народної управи М. Куриленко17. Зі звільненням Подільської губернії, ПК приступали до вико­ нання обов’язків і організації влади на місцях. У середині червня 1919 р. приступили до своїх обов’язків повітові комісари: Кам’я­ нець­Подільського18,  Могилів­Подільського19,  Гайсинського20, Проскурівського, Новоушицького21, Ямпільського22 повітів та ін. 15 ЦДАВО України, ф. 1092, оп. 2, спр. 60­А, арк. 52. 16 Там само, оп. 3, спр. 314, арк. 4. 17 Вісник УНР. – Кам’янець­Подільський. – 1919. – Ч. 10. – С. 1. 18 ЦДАВО України, ф. 1092, оп. 2, спр. 71, арк. 29. 19 Там само, арк. 31. 20 Там само, спр. 78, арк. 96. 21 Там само, спр. 57, арк. 138. 22 Там само, спр. 402, арк. 6. Становлення місцевих органів влади на Поділлі ... 145 Подільський ГК у циркулярі від 31 червня 1919 р. пропонував ПК негайно вжити заходів для організації твердої влади на місцях. ГК наказав об’їхати підлеглі території, роз’яснити порядок віднов­ лення місцевої адміністрації УНР, розповісти про сучасне станови­ ще в Україні а також затвердити голів волосних Народних управ на посади волосних комісарів23. Особлива увага приділялася во­ лосним апаратам, яким за потреби видавалися позички для тех­ нічного обладнання апарату. Кожного волосного комісара офіці­ йно  затверджували,  видавали посвідчення  і  оголошували  його призначення  через  друковані  листи  у  селах.  ПК доручалося  не допускати безсистемних і самочинних перевиборів24. 25 липня 1919 р. ГК Поділля М. Куриленко за «праві погляди» був звільнений з посади, а на його місце було призначено члена УПСР  М. Кондрашенка (колишнього  ГК  Катеринославщини)25. Вже 12 серпня ГК Поділля М. Кондрашенко з помічником виїхали по губернії з метою перевірки формування та діяльності місцевих органів влади26 Для  інформування  населення про  політику  Директорії  УНР при комісаріатах створювався інститут інструкторів­інформато­ рів27. Губернський комісаріат виділяв кошти для організації во­ лосних інструкторів­інформаторів. ГК Поділля 27 липня 1919 р. було призначено на посаду Губернського інструктора­інформато­ ра  Юхима Співака,  який  організував  «інструкторсько­інформа­ торський відділ» при губкомісаріаті Поділля28. Дуже негативно впливала на функціонування ВК відсутність коштів. Траплялися випадки, коли волосні комісари не отримува­ ли платні і відмовлялись виконувати свої обов’язки. МВС пропо­ нувалося ГК «вжити негайно найрішучіших заходів через ПК, аби не- гайно були скликані волосні та сільські сходи, на яких мав бути визначений розмір платні комісарам»29. 23 Лозовий В.С. Внутрішня і зовнішня політика… – С. 110. 24 ЦДАВО України, ф. 1092, оп. 2, спр. 57, арк. 160. 25 Останні Новини. – Кам’янець­Подільський. – 1919. – Ч. 4. – С. 3. 26 Україна. – Кам’янець­Подільський. – 1919. – Ч. 7. – С. 3. 27 ЦДАВО України, ф. 1092, оп. 2, спр. 67, арк. 39. 28 Трудова Громада. – Кам’янець­Подільський – 1919. – 6 серпня. – С. 1. 29 ЦДАВО України, ф. 1092, оп. 2, спр. 67, арк. 12. 146 Вадим Гудима Ставлення  населення  до  представників  місцевих  адмініст­ рацій було, здебільшого, негативним і часто воно не виконувало розпоряджень комісарів30. Інколи на них вчиняли замахи під час виконання їх обов’язків31. В окремих установах відповідальні посади обіймали урядовці, які вороже  ставилися  до  української влади32.  Вони  гальмували роботу,  викликаючи  невдоволення  населення, і  своїми  діями підривали довір’я до уряду УНР. Відновлення інституту комісарів як представників державної влади, не призвело до створення функціонуючої вертикалі влади. Військові дії не тільки постійно змінювали межі території контро­ льованої УНР, але й не давали можливість сформувати адміністра­ тивні апарати з кваліфікованих кадрів, середньої та нижньої лан­ ки державних чиновників. Цю проблему уряд намагався вирішити за допомогою службовців­галичан. Так, скажімо, у серпні 1919 р. Подільським  губерніальним комісаром, МВС та Галицьким уря­ дом були організовані курси для майбутніх державних службов­ ців33.  Заняття  щодо ознайомлення  з  наддніпрянським  устроєм проводили Міністр юстиції, Внутрішніх справ, Земельних справ, ГК Поділля. По закінченні навчання понад 40 чоловік було направ­ лено у звільнені повіти Подільської та Волинської губернії. У серпні 1919 р. до губкомісаріату було запрошено відомого діяча — правника галичанина Білінського, який розпочав робо­ ту над проведенням реформи канцелярії ГК34. Для зміцнення зв’язку повітових та волосних адміністратив­ них установ, повітовими комісарами скликалися з’їзди волосних комісарів та секретарів Народних Управ, на яких проводилося ін­ структування про організацію влади у волості і на селі. Такі з’їзди були організовані Кам’янецьким, Могилів­Подільським 35 , Новоу­ шицьким ПК36. 30 ЦДАВО  України,  ф. 1092,  оп. 2,  спр. 57,  арк. 157;  Арк.18;  спр. 71,  арк. 31; спр. 78, арк. 96; спр. 56­А, арк. 76; спр. 70, арк. 10­12 зв.; спр. 58, арк. 73. 31 Там само, спр. 76, арк. 185. 32 Там само, спр. 58, арк. 8; спр. 57, арк. 57. 33 Україна. – Кам’янець­Подільський. – 1919. – Ч. 3. – С. 3. 34 Діяльність в Губкомісаріаті. // Україна. – 16 серпня. – 1919. – Ч. 7. – С. 3. 35 ЦДАВО України, ф. 1092, оп. 2, спр. 57, арк. 23. 36 Там само, оп. 2, спр. 70, арк. 8 зв. – 9. Становлення місцевих органів влади на Поділлі ... 147 12 жовтня 1919 р. в приміщенні Кам’янецької повітової Народ­ ної управи відбувся повітовий з’їзд волосних і сільських комісарів. Тут розглядалися питання організації влади на місцях, допомога армії, матеріальне становище сільських і волосних комісарів37. На квітень 1920 р. управління ГК значно зменшилося у порів­ нянні з листопадом–груднем 1918 р. До його складу входили ГК, помічник, керуючий канцелярією, один урядовець для доручень 7 класу, бухгалтер (він же скарбник) та друкар (він же завгосп). Крім зазначених осіб, залишилися також на посаді і прикоманди­ ровані до комісаріату радники губернської і військової управи38. Директорія УНР 5 жовтня 1920 р. прийняла закон «Про скасу­ вання посад губерніальних та повітових комісарів і про встанов­ лення посад  «начальника  губернії  і  начальника  повіту».  В  усіх законах та постановах уряду УНР вживалися відповідні назви39. Поряд з формуванням державних адміністрацій, відбувалося утворення  органів  місцевого  самоврядування. Місцеві  земські органи самоврядування, які обиралися ще за часів Керенського не влаштовували керівництво УHP і  не користувалися довір’ям населення. Вони втратили повноваження ще на початку 1919 р.40 Партії урядової коаліції ще раніше домовилися про формуван­ ня владних структур за «трудовим принципом». Але швидко про­ вести  нові  вибори  до  Трудових  Рад  за  умови  продовження військових дій було практично неможливо. Тому і довелося тим­ часово  відновити  роботу  губернських,  повітових  та  волосних земств, які називалися «Народними управами», а також міських управ.  Органи  самоврядування  були  репрезентовані  міськими управами та управами у містечках та селах41. Директорія УНР демократизувала  стосунки виконавчої  вла­ ди з  органами місцевого самоврядування. Губернський комісар Поділля 19 листопада 1918 р.  запропонував негайно відновити роботу  міських  і  повітових  самоврядування42.  Органи  самовря- 37 З’їзд волосних комісарів Кам’янець­Подільського повіту // Новини. – 16 жовтня. – 1919. – Ч. 1. – С. 2. 38 ЦДАВО України, ф. 1092, оп. 2, спр. 402, арк. 3. 39 Там само, спр. 571, арк. 69. 40 Селянська Громада. – Кам’янець­Подільський. – 1919. – Ч. 2. – С. 5–6. 41 ЦДАВО України, ф. 1092, оп. 2, спр. 548, арк. 8зв. 42 Там само, ф. 538, оп. 1, спр. 25, арк. 1. 148 Вадим Гудима дування  почали  залучати  до  розбудови  республіканського війська. Директорія 20 грудня 1918 р. затвердила «Закон про органи місцевого самоврядування». Ним скасовувалася чинність закону Української держави про розпуск волосних і земських зібрань й управ. Також поновлювалися повноваження представників  цих управ;  натомість  призначені  губернськими  старостами  члени волосних рад звільнялися зі посади. Для  покращення матеріального  становища органів  місцево­ го самоврядування, Директорія УНР 25 лютого 1919 р. прийняла закон «Про асигнування 1 800 000 гривень на видачу допомоги волосним  земствам  на  видатки  в  зв’язку  з  виконаннями  ними адміністративних  функцій»43. 6 серпня 1919 р. було  опубліковано основні положення «За­ конопроекту про місцеве громадське управління УНР». В основу місцевого управління було взято громаду. Владу на місцях «трудо­ вий народ мав здійснювати в сільській і міській громадах через Народні Ради та їхні виконавчі органи — Народні Управи». Ради відали  адміністративними,  судовими,  фінансовими,  освітніми, сільськогосподарськими, земельними, продовольчими та іншими справами, тобто в межі їх компетенції входили всі справи місцево­ го  і  частково  державного  значення.  Кожна  нижчестояща  Рада повинна була виконувати постанови та розпорядження вищої по інстанції Ради та центральних органів влади. Оскільки загальні вибори  провести  було  неможливо,  то  для  швидкого  утворення вертикальної структури Рад, формування вищих по інстанції Рад повинно проводитися  за принципом делегування депутатів від нижчих до вищих рівнів Рад44. Гостро потребували органи місцевого самоврядування досвід­ чених кадрів. Тому подільські державні органи влади та самовря­ дування влаштували курси для підготовки інструкторів­органі­ заторів  місцевої  влади.  На  курси  обиралися  авторитетні  особи серед населення даної місцевості45. 8 серпня  1919 р.  у  м. Кам’янці­Подільському було  скликано нараду земських діячів України. Представники 5 губерній на засі- 43 ЦДАВО України, ф. 1092, оп. 6, спр. 2, арк. 40–41. 44 Селянська Громада. – Кам’янець­Подільський. – 1919. – Ч. 2. – С. 5–6. 45 ЦДАВО України, ф. 1092, оп. 2, спр. 57, арк. 74. Становлення місцевих органів влади на Поділлі ... 149 данні обговорювали питання поточної ситуації в Україні, законо­ проект про Трудові Ради, ставлення уряду до самоврядування46. Подільський  ГК  3  вересня  1919 р.  звернувся  до  директора департаменту самоврядування МВС з проханням відкрити креди­ ти повітовим управам Поділля і надати волосним управам одно­ разову допомогу (5 тис. крб. кожній)47. Головний отаман С. Петлюра 12 вересня 1919 р. відвідав По­ дільську  губернську  народну  управу,  де  цікавився  її  роботою  і особливо справою збору податків48. Безпорадність органів самоврядування, неможливість їх функ­ ціонування зумовила розробку законопроекту про негайну зміну складу земських управ. Таке рішення було прийнято на засіданні Кабінету Міністрів 21 жовтня 1919 р. Для встановлення контакту з  представниками  місцевих самоврядувань,  вищі  органи  влади УНР мали намір скликати повітові з’їзди голів волосних та сіль­ ських  Народних  Управ,  які  мали відвідати Головний  отаман  та члени  уряду.  Однак  через  поразки  на  фронті  подібний  захід здійснити не вдалося. Директорія,  після  Декларації  поновлення  демократичного устрою в Україні, в умовах громадянської війни не змогла реалізу­ вати ці свої наміри. Але ідея широкого самоврядування відроджу­ ється в УНР наприкінці 1920 р, коли з’являються офіційні проек­ ти нової Конституції УНР, де пропонувалася система громад, во­ лостей,  повітів  і  «вищих  над  ними  одиниць  самоврядування», вводилося  розмежування  (починаючи  з  рівня  повітів)  компе­ тенції «урядових чиновників» і «чиновників самоврядування». Таким чином, процес формування місцевих органів влади на терені Подільської губернії залишився незавершеним. Натомість, не можна не визнати той факт, що центральні та місцеві владні структури доби Директорії протягом листопада 1918 – листопада 1920 р. досягли певних успіхів. Протягом короткого проміжку часу у більшості повітів було утворено органи державної адміністрації та вжито низку заходів, спрямованих на оптимізацію функціону­ вання місцевого самоврядування. Як доводить аналіз архівного 46 Нарада Земських діячів України // Україна: – 1919. – 13 серпня. – С. 3. 47 Хроніка. Вінницьке земство // Шлях: – 1919. – 3 вересня. – Ч. 15. – С. 2. 48 Лозовий В.С. Внутрішня політика… – С. 121. 150 Олександр Даниленко Олександр Даниленко* Українська радянська дипломатія 1920-х рр.: персоналії, статус, функції Стаття присвячена вивченню персонального складу, статусу та функцій українського радянського дипломатичного корпусу 1920-х років. Ключові слова: дипломатія, УСРР, НКЗС, РНК. Історія  радянської  дипломатії  широко  представлена  в  істо­ ричній літературі, а також в тематичних збірниках документів, формальний бібліографічний перелік яких зайняв би не один де­ сяток сторінок аналітичного тексту. Міжнародні відносини були і залишаються актуальною науковою та прикладною проблемою, * Даниленко О.В. — доцент кафедри української історії та етнополітики Київ­ ського національного університету імені Тараса Шевченка. матеріалу, становлення органів державного управління та само­ управління на терені Поділля відбувалося подібно до інших адмі­ ністративно­територіальних одиниць УНР. Але значні корективи у цей процес внесли військові дії, руйнація економіки, що в окремі історичні періоди унеможливлювали становлення та діяльність органів державної адміністрації та місцевого самоврядування. В статье освещается становление местных органов власти на Подолии в период Директории Украинской На- родной Республики (ноябрь 1918 – ноябрь 1920 гг.) Ключевые слова: местные органы власти, самоуправление, государственные местные администрации, Подолье, Директория, Украинская Народная Республика. In the article we show the formation of the local municipality on Podill’a in the period of Directory of Ukrainian National Republic during the November of the 1918 – November of the 1920 years. Key words: local municipality, government administration, Podill’a, Directory.

Схожі ресурси