Про еквівалентність у просторах аналітичних функцій деяких операторів, пов'язаних з узагальненим інтегруванням та диференціюванням Гельфонда--Леонтьєва

Отриманi умови еквiвалентностi в просторах аналiтичних функцiй двох рiзних операторiв узагальненого диференцiювання Гельфонда–Леонтьєва, а також двох операторiв, якi є правими оберненими до рiзних операторiв узагальненого диференцiювання Гельфонда–Леонтьєва....

Full description

Saved in:
Bibliographic Details
Date:2005
Main Author: Звоздецький, Т.І.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Інститут прикладної математики і механіки НАН України 2005
Series:Український математичний вісник
Online Access:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/124601
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Про еквівалентність у просторах аналітичних функцій деяких операторів, пов'язаних з узагальненим інтегруванням та диференціюванням Гельфонда--Леонтьєва / Т.І. Звоздецький // Український математичний вісник. — 2005. — Т. 2, № 4. — С. 490-501. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-124601
record_format dspace
spelling irk-123456789-1246012017-09-30T03:04:04Z Про еквівалентність у просторах аналітичних функцій деяких операторів, пов'язаних з узагальненим інтегруванням та диференціюванням Гельфонда--Леонтьєва Звоздецький, Т.І. Отриманi умови еквiвалентностi в просторах аналiтичних функцiй двох рiзних операторiв узагальненого диференцiювання Гельфонда–Леонтьєва, а також двох операторiв, якi є правими оберненими до рiзних операторiв узагальненого диференцiювання Гельфонда–Леонтьєва. 2005 Article Про еквівалентність у просторах аналітичних функцій деяких операторів, пов'язаних з узагальненим інтегруванням та диференціюванням Гельфонда--Леонтьєва / Т.І. Звоздецький // Український математичний вісник. — 2005. — Т. 2, № 4. — С. 490-501. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 1810-3200 2000 MSC. 47B38. http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/124601 uk Український математичний вісник Інститут прикладної математики і механіки НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
description Отриманi умови еквiвалентностi в просторах аналiтичних функцiй двох рiзних операторiв узагальненого диференцiювання Гельфонда–Леонтьєва, а також двох операторiв, якi є правими оберненими до рiзних операторiв узагальненого диференцiювання Гельфонда–Леонтьєва.
format Article
author Звоздецький, Т.І.
spellingShingle Звоздецький, Т.І.
Про еквівалентність у просторах аналітичних функцій деяких операторів, пов'язаних з узагальненим інтегруванням та диференціюванням Гельфонда--Леонтьєва
Український математичний вісник
author_facet Звоздецький, Т.І.
author_sort Звоздецький, Т.І.
title Про еквівалентність у просторах аналітичних функцій деяких операторів, пов'язаних з узагальненим інтегруванням та диференціюванням Гельфонда--Леонтьєва
title_short Про еквівалентність у просторах аналітичних функцій деяких операторів, пов'язаних з узагальненим інтегруванням та диференціюванням Гельфонда--Леонтьєва
title_full Про еквівалентність у просторах аналітичних функцій деяких операторів, пов'язаних з узагальненим інтегруванням та диференціюванням Гельфонда--Леонтьєва
title_fullStr Про еквівалентність у просторах аналітичних функцій деяких операторів, пов'язаних з узагальненим інтегруванням та диференціюванням Гельфонда--Леонтьєва
title_full_unstemmed Про еквівалентність у просторах аналітичних функцій деяких операторів, пов'язаних з узагальненим інтегруванням та диференціюванням Гельфонда--Леонтьєва
title_sort про еквівалентність у просторах аналітичних функцій деяких операторів, пов'язаних з узагальненим інтегруванням та диференціюванням гельфонда--леонтьєва
publisher Інститут прикладної математики і механіки НАН України
publishDate 2005
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/124601
citation_txt Про еквівалентність у просторах аналітичних функцій деяких операторів, пов'язаних з узагальненим інтегруванням та диференціюванням Гельфонда--Леонтьєва / Т.І. Звоздецький // Український математичний вісник. — 2005. — Т. 2, № 4. — С. 490-501. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.
series Український математичний вісник
work_keys_str_mv AT zvozdecʹkijtí proekvívalentnístʹuprostorahanalítičnihfunkcíjdeâkihoperatorívpovâzanihzuzagalʹnenimíntegruvannâmtadiferencíûvannâmgelʹfondaleontʹêva
first_indexed 2025-07-09T01:42:00Z
last_indexed 2025-07-09T01:42:00Z
_version_ 1837131705311297536
fulltext Український математичний вiсник Том 2 (2005), № 4, 490 – 501 Про еквiвалентнiсть у просторах аналiтичних функцiй деяких операторiв, пов’язаних з узагальненим iнтегруванням та диференцiюванням Гельфонда–Леонтьєва Тарас I. Звоздецький (Представлена М. Л. Горбачуком) Анотацiя. Отриманi умови еквiвалентностi в просторах аналiтич- них функцiй двох рiзних операторiв узагальненого диференцiюван- ня Гельфонда–Леонтьєва, а також двох операторiв, якi є правими оберненими до рiзних операторiв узагальненого диференцiювання Гельфонда–Леонтьєва. 2000 MSC. 47B38. Ключовi слова та фрази. Простiр аналiтичних функцiй, еквiва- лентнiсть, узагальнене диференцiювання Гельфонда–Леонтьєва, уза- гальнене iнтегрування Гельфонда–Леонтьєва. 1. Нехай G — область комплексної площини. Через H(G) позна- чимо простiр усiх аналiтичних в областi G функцiй, надiлений топо- логiєю компактної збiжностi, а символом L(H(G)) — множину всiх лiнiйних неперервних операторiв, що дiють у просторi H(G). Нехай H′(G) — сукупнiсть усiх лiнiйних неперервних функцiоналiв на H(G). Нагадаємо, що коли G1 i G2 — областi в C, то оператор A ∈ L(H(G1)) називається еквiвалентним до оператора B ∈ L(H(G2)), якщо iснує такий iзоморфiзм T : H(G1) → H(G2), для якого TA = BT . У данiй роботi розглядаються двi задачi про встановлення умов еквiвалентностi операторiв, якi пов’язанi з рiзними операторами уза- гальненого iнтегрування чи диференцiювання Гельфонда–Леонтьєва i дiють у рiзних просторах аналiтичних функцiй. Нехай для i = 1, 2 область Gi — зiркова вiдносно точки ai ∈ C, а (Iif)(z) = ∫ z ai f(t)dt, f ∈ H(Gi). В [1] було доведено, що I1 та I2 еквiвалентнi тодi i лише тодi, коли G1 − a1 = G2 − a2. Там же було отримано, що коли Gi — однозв’язна область в C, (Dif)(z) = f ′(z), f ∈ H(Gi) (i = 1, 2), то оператор D1 в H(G1) еквiвалентний ISSN 1810 – 3200. c© Iнститут прикладної математики i механiки НАН України Т. I. Звоздецький 491 до D2 в H(G2) тодi i лише тодi, коли iснує таке a ∈ C, що G2 + a = G1. У випадку, коли Gi — зiркова вiдносно нуля область, (If)(z) =∫ z 0 f(t)dt, f ∈ H(Gi), Li ∈ H′(Gi) (i = 1, 2), у [2] встановленi деякi необхiднi умови еквiвалентностi операторiв I +L1 в H(G1) та I +L2 в H(G2), а також висловлено припущення, що для еквiвалентностi цих операторiв необхiдно i досить, щоб при деякому a ∈ G1 областi G1 i G2 були пов’язанi рiвнiстю G2 +a = G1, а функцiонали L1 i L2 — спiввiдношенням L1(f) = ∫ 0 a f(t) dt+ L2(f(z + a)), f ∈ H(G1). Для довiльних сталих ̺ > 0 i µ ∈ C (Re µ > 0) через E̺(z;µ) позначатимемо функцiю Мiттаґ–Лефлера, яка визначається рiвнiстю E̺(z;µ) = ∞∑ k=0 zk Γ(k̺ + µ) , z ∈ C, через I̺,µ — оператор узагальненого iнтегрування Гельфонда–Леон- тьєва [3], який лiнiйно й неперервно дiє в H(G) (G — зiркова вiдносно нуля) за правилом (I̺,µf)(z) = z Γ(1 ̺) 1∫ 0 (1 − t) 1 ̺ −1 tµ−1f ( zt 1 ̺ ) dt, f ∈ H(G), а через D̺,µ — оператор узагальненого диференцiювання Гельфонда– Леонтьєва [4], який на функцiях iз повної в H(G) системи {E̺(λz;µ) : λ ∈ C} визначається спiввiдношенням D̺,µE̺(λz;µ) = λE̺(λz;µ), λ ∈ C. У [5] було доведено, що D̺,µ ∈ L(H(G)). Легко перевiрити, що опера- тор I̺,µ є правим оберненим до D̺,µ. Загальний вигляд таких опера- торiв дається формулою I̺,µ + L, де L ∈ H′(G). Нехай для i = 1, 2 область Gi — ̺-опукла в C [6], а Li ∈ H′(Gi). У [7] були встановленi необхiднi й достатнi умови еквiвалентностi опе- раторiв I̺,µ + L1 в H(G1) та I̺,µ + L2 в H(G2). Якщо Gi — зiркова вiдносно нуля область, а ̺i > 0, µi ∈ C (Reµi > 0) (i = 1, 2), то у [8] доведено, що I̺1,µ1 в H(G1) еквiвалентний до I̺2,µ2 в H(G2) то- дi i лише тодi, коли ̺1 = ̺2 i G1 = G2. Зауважимо, що для випадку G1 = G2 = {z ∈ C : |z| < R} (0 < R ≤ +∞) умова ̺1 = ̺2 еквiвалент- ностi операторiв I̺1,µ1 та I̺2,µ2 (а також D̺1,µ1 та D̺2,µ2) випливає з результатiв роботи [1]. У данiй статтi отримуються критерiї еквi- валентностi операторiв I̺1,µ1 + L1 в H(G1) та I̺2,µ2 + L2 в H(G2), а також операторiв D̺1,µ1 в H(G1) та D̺2,µ2 в H(G2), у випадку, коли Gi — ̺i-опукла область в C (i=1,2). Вiдзначимо, що в роботi [9], коли 492 Про еквiвалентнiсть у просторах... G1 i G2 є ̺-опуклими областями в C (причому G1 ⊆ G2), було описано множину всiх лiнiйних неперервних операторiв T : H(G1) → H(G2), для яких TD̺,µ = D̺,µT , а в [10] було одержано зображення всiх iзо- морфiзмiв T : H(G1) → H(G2), якi задовольняють останнє рiвняння. 2. Розглянемо для i = 1, 2 числа ̺i > 0, µi ∈ C (Re µi > 0), ̺i-опуклу область Gi в C, функцiонал Li ∈ H′(Gi). Припустимо, що оператори I̺1,µ1 + L1 ∈ L(H(G1)) та I̺2,µ2 + L2 ∈ L(H(G2)) є еквi- валентними, тобто iснує такий iзоморфiзм T : H(G1) → H(G2), що T (I̺1,µ1 + L1) = (I̺2,µ2 + L2)T. (1) Тодi цi два оператори мають однаковi власнi значення. Зафiксуємо якесь i = 1, 2. Якщо число 1 λ0 є власним значенням оператора I̺i,µi+ Li в H(Gi), то iснує така функцiя f 6= 0 з H(Gi), для якої λ0(I̺i,µi + Li)f = f , тобто (E − λ0I̺i,µi)f = Li(f), де E — тотожний оператор в H(Gi). Тому f(z) = Li(f) ∞∑ n=0 λn0In̺i,µi1 = Γ(µi)Li(f)E̺i(λ0z;µi), тобто f(z) = CE̺i(λ0z;µi), де C ∈ C \ {0}. Крiм цього, (I̺i,µi + Li)E̺i(λ0z;µi) = 1 λ0 E̺i(λ0z;µi) тодi й лише тодi, коли 1 Γ(µi) − λ0li(λ0) = 0, де li(λ) = Li(E̺i(λz;µi)), λ ∈ C, — характеристична функцiя функцiонала Li. Отже, число 1 λ0 є власним значенням оператора I̺i,µi + Li тодi й лише тодi, коли число λ0 є нулем функцiї 1 Γ(µi) − λli(λ), причому це власне значення є простим. Таким чином, функцiї 1 Γ(µ1) −λl1(λ) i 1 Γ(µ2) −λl2(λ) мають однаковi нулi. У [7] було доведено, що кратнiсть нуля λ0 функцiї 1 Γ(µi) − λli(λ) дорiвнює спектральнiй кратностi числа 1 λ0 для оператора I̺i,µi + Li, тобто розмiрностi пiдпростору ∞⋃ n=1 Ker ( I̺i,µi + Li − 1 λ0 E )n в просторi H(Gi) (i = 1, 2). В [11] було встановлено, що спектраль- нi кратностi одного й того ж числа для еквiвалентних операторiв збiгаються. Тому кратностi вiдповiдних нулiв функцiй 1 Γ(µ1) −λl1(λ) i Т. I. Звоздецький 493 1 Γ(µ2) −λl2(λ) однаковi. Тодi, використовуючи теорему Адамара, одер- жимо, що цiлi функцiї скiнченного порядку 1 Γ(µi) − λli(λ), i = 1, 2, задовольняють спiввiдношення 1 Γ(µ1) − λl1(λ) = exp[p(λ)] ( 1 Γ(µ2) − λl2(λ) ) , λ ∈ C, (2) де p(λ) — многочлен, степiнь якого не перевищує max{̺1, ̺2} (позна- чатимемо надалi степiнь многочлена p(λ) через deg p(λ)). У [12, §§ 2.2–2.3] було встановлено, що коли G є ̺-опуклою обла- стю, L ∈ H′(G), то для кожного z ∈ C формулою (f ∗ g)(z) = Λ ζ ( 1 (2πi)2 ∫ γz ∫ γz f(t)g(τ)B̺,µ t B̺,µ τ [h(t, τ, z, ζ)] dτ dt ) , де Λ(f) = f(0)−L(D̺,µf), γz — деякий замкнений контур, що охоплює z i мiститься в G, B̺,µ – оператор узагальненого перетворення Бореля [6, с. 324], а h(t, τ, z, ζ) = E̺(tz;µ)E̺(τζ;µ) − E̺(τz;µ)E̺(tζ;µ) t− τ , визначається неперервна згортка для оператора I̺,µ+L в H(G), тобто бiлiнiйна, комутативна й асоцiативна операцiя ∗ : H(G) × H(G) → H(G), для якої (I̺,µ + L)(f ∗ g) = [(I̺,µ + L)f ] ∗ g, f, g ∈ H(G). Там же доведено, що оператор U ∈ L(H(G)) є розв’язком опера- торного рiвняння U(I̺,µ + L) = (I̺,µ + L)U тодi i лише тодi, коли Uf = D̺,µ(ϕ ∗ f), де ϕ = U1 — фiксована функцiя з H(G). Якщо тепер аналогiчним чином розв’язувати рiвняння (1) у класi лiнiйних неперервних операторiв T : H(G1) → H(G2), то, врахову- ючи (2), для характеристичної функцiї t(λ, z) = (TE (1) λ )(z) (E (i) λ (z) = E̺i(λz;µi) i = 1, 2) оператора T матимемо t(λ, z) = exp[p(λ)][D̺2,µ2(ϕ ∗ E(2) λ )](z), де ϕ = T1 — фiксована функцiя з H(G2). Таким чином, якщо лiнiйний неперервний оператор T : H(G1) → H(G2) є розв’язком рiвняння (1), то його характеристична функцiя t(λ, z) подається у виглядi t(λ, z) = exp[p(λ)]t2(λ, z), (3) 494 Про еквiвалентнiсть у просторах... де t2(λ, z) — характеристична функцiя деякого оператора T2 ∈ L(H(G2)), переставного з оператором I̺2,µ2 + L2. При цьому, для z ∈ G2 (T2f)(z) = 1 2πi ∫ γz B̺2,µ2 λ [t2(λ, z)]f(λ) dλ, f ∈ H(G2), де γz — замкнений контур, що лежить в G2 i охоплює всi особли- востi узагальненого перетворення Бореля по змiннiй λ вiд функцiї t2(λ, z). Тодi, пригадуючи означення характеристичної функцiї опе- ратора, одержимо E̺1(λz;µ1) = exp[p(λ)]T−1T2E̺2(λz;µ2), λ ∈ C, z ∈ G1. (4) Аналогiчно, якщо виходити з рiвняння T−1(I̺2,µ2 +L2) = (I̺1,µ1 + L1)T −1, отримаємо рiвнiсть E̺2(λz;µ2) = exp[−p(λ)]TT1E̺1(λz;µ1), λ ∈ C, z ∈ G2, (5) де T1 ∈ L(H(G1)). Переконаємось тепер, що ̺1 = ̺2. Нехай це не так, тобто ̺1 6= ̺2. Припустимо, що ̺1 < ̺2. Тодi або deg p(λ) < ̺2, або deg p(λ) = ̺2. Якщо deg p(λ) < ̺2, то при фiксованому z ∈ G2 \ {0} лiва частина (5) як цiла вiдносно λ функцiя має порядок ̺2. З iншого боку, вра- ховуючи лiнiйнiсть i неперервнiсть операторiв T1 i T у вiдповiдних просторах, маємо, що порядок правої частини (5) як цiлої вiдносно λ функцiї не перевищує max{deg p(λ), ̺1} < ̺2. Отримали суперечнiсть. Якщо deg p(λ) = ̺2, то при фiксованому z ∈ G1 \ {0} лiва частина (4) як цiла вiдносно λ функцiя має порядок ̺1, а порядок правої частини (4) як цiлої вiдносно λ функцiї дорiвнює ̺2. Тому i в цьому випадку одержуємо суперечнiсть. Отже, ̺1 = ̺2. Вважатимемо надалi, що ̺1 = ̺2 = ̺. Нагадаємо, що для цiлої функцiї g(λ) порядку ̺ iндикатором h(θ; g) називається функцiя [6, c. 328] h(θ; g) = lim r→+∞ ln |g(reiθ)| r̺ , 0 ≤ θ ≤ 2π. Розглянемо два випадки. Нехай deg p(λ) < ̺. Тодi, враховуючи (3), отримаємо, що для кожного фiксованого z ∈ G2 iндикатори цiлих вiдносно λ функцiй t(λ, z) i t2(λ, z) збiгаються, а тому збiгаються i ̺-опуклi оболонки особливостей узагальненого перетворення Бореля Т. I. Звоздецький 495 цiлих вiдносно λфункцiй t(λ, z) i t2(λ, z) [6, c. 335–336]. Тому оператор T̃ , який визначається рiвнiстю ∀ z ∈ G2 : (T̃ f)(z) = 1 2πi ∫ γz B̺,µ2 λ [t(λ, z)]f(λ) dλ, f ∈ H(G2), (6) належить до множини L(H(G2)). Оскiльки для кожного λ ∈ C маємо [6, c. 325–326] T̃E̺(λz;µ2) = t(λ, z) = TE̺(λz;µ1), z ∈ G2, то E̺(λz;µ1) = T−1T̃E̺(λz;µ2), z ∈ G2. (7) У [13] було встановлено, що коли G — зiркова вiдносно нуля об- ласть в C, то оператор S, який на елементах повної в H(G) системи {E̺(λz;µ1) : λ ∈ C} визначається спiввiдношенням SE̺(λz;µ1) = E̺(λz;µ2), λ ∈ C, z ∈ G, є iзоморфiзмом простору H(G) на себе. Тодi з (7) отримуємо E̺(λz;µ1) = T−1T̃ SE̺(λz;µ1), λ ∈ C, z ∈ G2. (8) Розглянемо функцiю f , для якої G2 є областю аналiтичностi, i по- значимо g = T−1(T̃ Sf). Зрозумiло, що g ∈ H(G1). Враховуючи повно- ту в H(G2) системи {E̺(λz;µ1) : λ ∈ C} та лiнiйнiсть i неперервнiсть операторiв T−1, T̃ i S у вiдповiдних просторах, з (8) для z ∈ G1 ∩G2 матимемо f(z) = (T−1T̃ Sf)(z), тобто f(z) ≡ g(z), z ∈ G1 ∩ G2. Звiд- си одержимо, що f аналiтично продовжуєтся в G1. Оскiльки G2 є областю аналiтичностi функцiї f , то G2 ⊃ G1. Повнiстю аналогiчно, якщо виходити з рiвняння T−1(I̺,µ2 + L2) = (I̺,µ1 + L1)T −1, можна отримати i включення G2 ⊂ G1. Отже, у першому випадку областi G1 i G2 збiгаються. Розглянемо другий випадок. Нехай deg p(λ) = ̺. Використовую- чи (3), отримаємо, що для кожного фiксованого z ∈ G2 iндикатори hz(θ; t) i hz(θ; t2) цiлих вiдносно λ функцiй t(λ, z) i t2(λ, z) задоволь- няють спiввiдношення hz(θ; t) = hz(θ; t2) + Re (aei̺θ), 0 ≤ θ ≤ 2π, де a — це коефiцiєнт при λ̺ у p(λ). Нехай k̺(θ;G) — це ̺-опорна функцiя ̺-опуклої областi G [6, c. 334], тобто k̺(θ;G) = sup z∈G, |Arg z−θ|≤ min{π,π/(2̺)} Re (ze−iθ)̺, 0 ≤ θ ≤ 2π. 496 Про еквiвалентнiсть у просторах... Вiдзначимо, що кожна ̺-опорна функцiя ̺-опуклої областi є додат- ною, 2π-перiодичною та ̺-тригонометрично опуклою, тобто k̺(θ;G) ≤ k̺(θ1;G) sin[̺(θ2 − θ)] + k̺(θ2;G) sin[̺(θ − θ1)] sin[̺(θ2 − θ1)] , де θ1 ≤ θ ≤ θ2 i 0 < θ2 − θ1 < min{2π, π̺}. I навпаки, кожна така функцiя визначає єдину ̺-опуклу область в C. Оскiльки для кожного z ∈ G2 замкнена ̺-опукла оболонка всiх особливостей узагальненого перетворення Бореля функцiї t2(λ, z) мi- ститься в G2 [12, § 2.2], то hz(−θ; t2) < k̺(θ;G2), 0 ≤ θ ≤ 2π. Тодi для кожного ε > 0 hz(−θ; t) < k̺(θ;G2) + Re (ae−i̺θ) < < max{0, k̺(θ;G2) + Re (ae−i̺θ)} + ε, 0 ≤ θ ≤ 2π. Права частина останньої нерiвностi є додатною, 2π-перiодичною та ̺-тригонометрично опуклою функцiєю, тому вона визначає деяку ̺- опуклу областьGε. Отже, для кожного z ∈ G2 замкнена ̺-опукла обо- лонка всiх особливостей узагальненого перетворення Бореля функцiї t(λ, z) мiститься всерединi областi Gε. Тому оператор T̃ , який визна- чається рiвнiстю (6), у якiй γz є замкненим контуром, що лежить в Gε i охоплює всi особливостi функцiї B̺,µ2 λ [t(λ, z)], дiє лiнiйно та непе- рервно з простору H(Gε) у простiр H(G2). Оскiльки характеристичнi функцiї операторiв T i T̃ збiгаються, то, як i в першому випадку, матимемо, що Gε ⊃ G1, тобто max{0, k̺(θ;G2) + Re (ae−i̺θ)} + ε ≥ k̺(θ;G1), 0 ≤ θ ≤ 2π. Враховуючи довiльнiсть ε > 0 i те, що k̺(θ;G1) > 0, 0 ≤ θ ≤ 2π, звiдси одержимо нерiвнiсть k̺(θ;G2) + Re (ae−i̺θ) ≥ k̺(θ;G1), 0 ≤ θ ≤ 2π. Цiлком аналогiчними мiркуваннями можна отримати, що k̺(θ;G1) − Re (ae−i̺θ) ≥ k̺(θ;G2), 0 ≤ θ ≤ 2π. Отже, ̺-опорнi функцiї ̺-опуклих областей G1 i G2 задовольня- ють спiввiдношення k̺(θ;G2) + Re (ae−i̺θ) = k̺(θ;G1), 0 ≤ θ ≤ 2π. (9) Таким чином, встановленi необхiднi умови наступної теореми. Т. I. Звоздецький 497 Теорема 1. Нехай для i = 1, 2 маємо числа ̺i > 0, µi ∈ C (Reµi > 0), ̺i-опуклу область Gi в C та функцiонал Li ∈ H′(Gi). Оператор I̺1,µ1 + L1 в H(G1) еквiвалентний до оператора I̺2,µ2 + L2 в H(G2) тодi i лише тодi, коли: 1) ̺1 = ̺2 = ̺; 2) для характеристичних функцiй li(λ) = Li(E̺(λz;µi)) функцiо- налiв Li, i = 1, 2, виконується рiвнiсть (2), де p(λ) — многочлен, для якого deg p(λ) ≤ ̺; 3) якщо deg p(λ) < ̺, то G1 = G2, а якщо deg p(λ) = ̺, то ̺-опор- нi функцiї k̺(θ;G1) i k̺(θ;G2) ̺-опуклих областей G1 i G2 пов’язанi спiввiдношенням (9), де a — це коефiцiєнт при λ̺ у p(λ). Доведення. Достатнiсть. Нехай виконуються умови 1)–3) теореми. Переконаємося, що iснує iзоморфiзм T : H(G1) → H(G2), який задо- вольняє рiвнiсть (1). Розглянемо оператор T , який визначається формулою ∀ z ∈ G2 : (Tf)(z) = 1 2πi ∫ γz B̺,µ1 λ [exp[p(λ)]E̺(λz;µ2)]f(λ) dλ, f ∈ H(G1), де γz — замкнений контур, що лежить в G1 i охоплює всi особливос- тi функцiї B̺,µ1 λ [exp[p(λ)]E̺(λz;µ2)]. У [12, § 2.1] було доведено, що коли G1 i G2 — ̺-опуклi областi в C, то функцiя t(λ, z) є характе- ристичною для деякого лiнiйного неперервного оператора, що дiє з H(G1) в H(G2), тодi й лише тодi, коли вона аналiтична при λ ∈ C та z ∈ G2 i ∀K2 ⊂ G2 ∀ ε > 0 ∃K1 ⊂ G1 ∃C > 0 ∀ r ≥ 0 ∀ θ ∈ (−π;π] : max z∈K2 |t(re−iθ, z)| ≤ C exp[(k̺(θ;K1) + ε)r̺], де K1 i K2 — ̺-опуклi компактнi пiдмножини вiдповiдних областей. Враховуючи 3) й оцiнки для модуля функцiї Мiттаґ–Лефлера [6, c. 337], отримаємо, що функцiя exp[p(λ)]E̺(λz;µ2) задовольняє умови наведеного вище твердження з [12]. Тому T лiнiйно й неперервно дiє з H(G1) в H(G2), причому TE̺(λz;µ1) = exp[p(λ)]E̺(λz;µ2). Оскiльки T має лiнiйний неперервний обернений оператор (його характеристи- чна функцiя рiвна exp[−p(λ)]E̺(λz;µ1)), то T є iзоморфiзмом про- стору H(G1) на простiр H(G2). Перевiримо, що T задовольняє (1). Справдi, для λ ∈ C \ {0} маємо T (I̺,µ1 + L1)E̺(λz;µ1) = 1 λT ( E̺(λz;µ1) − 1 Γ(µ1) + λl1(λ) ) = = 1 λ [ exp[p(λ)]E̺(λz;µ2) − exp[p(λ)] ( 1 Γ(µ2) − λl2(λ) )] = 498 Про еквiвалентнiсть у просторах... = exp[p(λ)] 1 λ ( E̺(λz;µ2) − 1 Γ(µ2) ) + exp[p(λ)]l2(λ) = = (I̺,µ2 + L2)[exp[p(λ)]E̺(λz;µ2)] = (I̺,µ2 + L2)TE̺(λz;µ1), звiдки i випливає (1), оскiльки система {E̺(λz;µ1) : λ ∈ C} є повною в H(G1), а оператори T , I̺,µi+Li, i = 1, 2 є лiнiйними i неперервними у вiдповiдних просторах. Теорему доведено. Зауваження. Вiдзначимо, що коли ̺ ∈ N i областi G1 та G2 є iн- варiантними вiдносно повороту на кут 2π ̺ навколо 0, то рiвнiсть (9) рiвносильна наступному спiввiдношенню мiж областями: G̺2+a = G̺1. 3. Розглянемо для i = 1, 2 числа ̺i > 0, µi ∈ C (Re µi > 0) та ̺i- опуклу область Gi в C. Припустимо, що оператори D̺1,µ1 ∈ L(H(G1)) та D̺2,µ2 ∈ L(H(G2)) є еквiвалентними, тобто iснує такий iзоморфiзм T : H(G1) → H(G2), що TD̺1,µ1 = D̺2,µ2T. (10) Подiємо обома частинами цiєї рiвностi на функцiю E (1) λ (z)=E̺1(λz;µ1) (λ ∈ C). Тодi для характеристичної функцiї t(λ, z) = (TE (1) λ )(z) опе- ратора T одержимо D̺2,µ2t(λ, z) = λt(λ, z), λ ∈ C, z ∈ G2. Звiдси, враховуючи спiввiдношення I̺2,µ2D̺2,µ2f(z) = f(z) − f(0), f ∈ H(G2), отримаємо (E − λI̺2,µ2)t(λ, z) = c(λ), (11) де E — тотожний оператор в H(G2), а c(λ) = t(λ, 0), λ ∈ C. Тодi, використовуючи формулу (E − λI̺2,µ2) −1 = ∞∑ n=0 λnIn̺2,µ2 , з (11) матимемо t(λ, z) = c(λ)Γ(µ2)E̺2(λz;µ2), λ ∈ C, z ∈ G2. Оскiльки оператор T є лiнiйним та неперервним, то порядок цiлої функцiї c(λ) = t(λ, 0) = TE̺1(λz;µ1)|z=0 не перевищує ̺1. Крiм цього, Т. I. Звоздецький 499 оператор T не має нетривiальних нулiв (бо вiн є iзоморфiзмом), а тому функцiя c(λ) не має нулiв у C. Отже, c(λ)Γ(µ2) = exp[p(λ)], λ ∈ C, де p(λ) — деякий многочлен, причому deg p(λ) ≤ ̺1. Тому t(λ, z) = exp[p(λ)]E̺2(λz;µ2), λ ∈ C, z ∈ G2. (12) Оскiльки для фiксованого z ∈ G2 \ {0} порядок лiвої частини цiєї рiвностi як цiлої вiдносно λ функцiї не перевищує ̺1, а порядок правої частини як цiлої вiдносно λ функцiї дорiвнює max{deg p(λ), ̺2}, то з (12) одержуємо, що ̺2 ≤ ̺1. Якщо тепер замiсть рiвностi (10) виходити з рiвностi T−1D̺2,µ2 = D̺1,µ1T −1, то аналогiчними мiркуваннями можна отримати, що ̺1 ≤ ̺2. Таким чином, якщо оператори D̺1,µ1 ∈ L(H(G1)) та D̺2,µ2 ∈ L(H(G2)) еквiвалентнi, то ̺1 = ̺2 = ̺. Крiм цього, якщо пригада- ти означення характеристичної функцiї t(λ, z) та iзоморфiзму S iз попереднього пункту, то формулу (12) можна записати у виглядi TE̺(λz;µ1) = exp[p(λ)]SE̺(λz;µ1), λ ∈ C, z ∈ G2, (13) де p(λ) — многочлен, причому deg p(λ) ≤ ̺. Враховуючи подiбнiсть рiвностей (13) i (3), як i в попередньо- му пунктi отримуємо, що коли deg p(λ) < ̺, то G1 = G2, а коли deg p(λ) = ̺, то ̺-опорнi функцiї k̺(θ;G1) i k̺(θ;G2) ̺-опуклих обла- стей G1 i G2 задовольняють спiввiдношення k̺(θ;G2) + Re (ae−i̺θ) = k̺(θ;G1), 0 ≤ θ ≤ 2π, (14) де a — це коефiцiєнт при λ̺ у p(λ). Отже, встановленi необхiднi умови наступної теореми. Теорема 2. Нехай ̺i > 0, µi ∈ C (Reµi > 0), Gi — ̺i-опукла область в C (i = 1, 2). Оператор D̺1,µ1 в H(G1) еквiвалентний до оператора D̺2,µ2 в H(G2) тодi i лише тодi, коли ̺1 = ̺2 = ̺ i або G1 = G2 (якщо ̺ 6∈ N), або iснує таке a ∈ C, що ̺-опорнi функцiї k̺(θ;G1) i k̺(θ;G2) ̺-опуклих областей G1 i G2 пов’язанi спiввiдношенням (14) (якщо ̺ ∈ N). Доведення. Достатнiсть. Нехай ̺1 = ̺2 = ̺ i ∃ a ∈ C : k̺(θ;G2) + Re (ae−i̺θ) = k̺(θ;G1) (15) 500 Про еквiвалентнiсть у просторах... (a = 0 при ̺ 6∈ N). Розглянемо оператор T , який визначається фор- мулою ∀ z ∈ G2 : (Tf)(z) = 1 2πi ∫ γz B̺,µ1 λ [exp(aλ̺)E̺(λz;µ2)]f(λ) dλ, f ∈ H(G1), де γz — замкнений контур, що лежить в G1 i охоплює всi особливостi функцiї B̺,µ1 λ [exp(aλ̺)E̺(λz;µ2)]. Враховуючи (15), як i при доведен- нi достатностi теореми 1 отримаємо, що T лiнiйно й неперервно дiє з H(G1) в H(G2), причому TE̺(λz;µ1) = exp(aλ̺)E̺(λz;µ2). Оскiльки T має лiнiйний неперервний обернений оператор (його характеристи- чною функцiєю є exp(−aλ̺)E̺(λz;µ1)), то T є iзоморфiзмом просто- ру H(G1) на простiр H(G2). Переконаємось, що T задовольняє (10). Справдi, для λ ∈ C \ {0} маємо TD̺,µ1E̺(λz;µ1) = λTE̺(λz;µ1) = = λ exp(aλ̺)E̺(λz;µ2) = exp(aλ̺)D̺,µ2E̺(λz;µ2) = = D̺,µ2 [exp(aλ̺)E̺(λz;µ2)] = D̺,µ2TE̺(λz;µ1). Звiдси, оскiльки система {E̺(λz;µ1) : λ ∈ C} — повна в H(G1), а оператори T , D̺,µ1 i D̺,µ2 — лiнiйнi й неперервнi у вiдповiдних прос- торах, випливає спiввiдношення (10). Теорему доведено. Лiтература [1] М. К. Фаге, Н. И. Нагнибида, Проблема эквивалентности обыкновенных ли- нейных дифференциальных операторов. Новосибирск: Наука, 1987, 280 с. [2] М. I. Нагнибiда, С. С. Лiнчук, Т. I. Звоздецький, Про деякi властивостi опе- раторiв, якi є правими оберненими до диференцiювання, в просторi аналi- тичних функцiй // Iнтегральнi перетворення та їх застосування до крайових задач: Зб. наук. пр. Київ, Iн-т математики НАН України, 13 (1996), 148–164. [3] I. H. Dimovski, V. S. Kiryakova, Convolution and commutant of Gelfond-Leontiev operator of integration // Конструктивная теория функций: Труды междунар. конф. (Варна, 1-5 июня, 1981). София, 1983, 288–294. [4] А. О. Гельфонд, А. Ф. Леонтьев, Об одном обобщении ряда Фурье // Матем. сб. 29 (1951), N 3, 477–500. [5] Н. Е. Линчук, Представление решений некоторых операторных уравнений в аналитических пространствах и их применения. Дисс. ... канд. физ.-мат. наук. Киев, 1987, 121 с. [6] М. М. Джрбашян, Интегральные преобразования и представления функций в комплексной области. М.: Наука, 1966, 671 с. [7] Т. I. Звоздецький, Про еквiвалентнiсть операторiв, якi є правими обернени- ми до узагальненого диференцiювання Гельфонда–Леонтьєва // Мат. студiї, 6 (1996), 105–112. Т. I. Звоздецький 501 [8] Т. I. Звоздецький, Еквiвалентнiсть двох операторiв узагальненого iнтегру- вання у просторi аналiтичних функцiй // Наук. вiсник Чернiвецького ун-ту. Вип. 160. Математика, Чернiвцi: Рута, 2003, 73–75. [9] В. А. Ткаченко, Об операторах, коммутирующих с обобщенным дифферен- цированием, в пространствах аналитических функционалов с заданным ин- дикатором роста // Матем. сб. 102 (144) (1977), N 3, 435–456. [10] Т. I. Звоздецький, Про iзоморфiзми, якi є переставними з оператором уза- гальненого диференцiювання Гельфонда–Леонтьєва // Iнтегральнi перетво- рення та їх застосування до крайових задач: Зб. наук. пр. Київ, Iн-т матема- тики НАН України, 10 (1995), 243–248. [11] Н. Е. Линчук, Сверточное представление некоторых классов операторов, связанных с умножением на аналитические функции, и их применения // Укр. мат. журн. 36 (1984), N 5, 626–631. [12] Т. I. Звоздецький, Деякi операторнi рiвняння, що пов’язанi з узагальненим iнтегруванням, та згортки в просторах аналiтичних функцiй. Дис. ... канд. фiз.-мат. наук. Чернiвцi, 1996, 135 с. [13] Н. Е. Линчук, Представление коммутантов оператора обобщенного инте- грирования Гельфонда–Леонтьева // Изв. вузов. Математика. (1985), N 5, 72–74. Вiдомостi про авторiв Тарас Iванович Звоздецький Кафедра математичного аналiзу, Чернiвецький нацiональний унiверситет iменi Юрiя Федьковича, вул. Коцюбинського, 2, 58012, Чернiвцi, Україна E-Mail: mathan@chnu.cv.ua