Іноземці європейського походження в соціально-економічному житті міст Східної України. 1796–1856 рр.

Стаття присвячена розглядові питання про участь вихідців з-за кордону в основних сферах міського життя тієї частини сучасної України, що до лютого 1917 р. входила до складу Російської імперії. Конкретно-історичний матеріал викладено з урахуванням адміністративно-територіального розподілу всіх тодіш...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2016
Автор:	Машкін, О.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2016
Назва видання:	Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.
Теми:	Сторінки вітчизняної соціально-економічної історії
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/124796
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Іноземці європейського походження в соціально-економічному житті міст Східної України. 1796–1856 рр. / О.М. Машкін // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2016. — Вип. 25. — С. 70-84. — Бібліогр.: 89 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-124796
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1247962017-10-06T03:03:16Z Іноземці європейського походження в соціально-економічному житті міст Східної України. 1796–1856 рр. Машкін, О.М. Сторінки вітчизняної соціально-економічної історії Стаття присвячена розглядові питання про участь вихідців з-за кордону в основних сферах міського життя тієї частини сучасної України, що до лютого 1917 р. входила до складу Російської імперії. Конкретно-історичний матеріал викладено з урахуванням адміністративно-територіального розподілу всіх тодішніх населених пунктів краю на губернські, повітові й заштатні. Європейців, котрі приїздили тоді в зазначені регіони, розподілено за їх національним походженням. Для більш глибокого аналізу проблеми автор використав статистичні матеріали, спогади, нотатки окремих мандрівників тощо. Статья посвящена рассмотрению вопроса об участии выходцев из-за границы в основных сферах городской жизни той части современной Украины, которая до февраля 1917 г. входила в состав Российской империи. Конкретно-исторический материал изложен с учетом административно-территориального разделения всех тогдашних населенных пунктов края на губернские, уездные и заштатные. Европейцы, которые приезжали в то время на указанные территории, делятся по их национальной принадлежности. Для более глубокого анализа проблемы используются прежде всего статистические материалы, воспоминания, записки отдельных путешественников и т.д. The article considers the question of the participation of people from abroad in the major urban areas of the life of the modern Ukraine, which until February 1917 was part of the Russian Empire. Concrete-historical material is presented according to the administrativeterritorial division of the then all settlements on the edge of the district and provincial. The Europeans, who came to the time for these areas, are divided according to their nationality. For a deeper analysis of the issue are used primarily statistical data, memories, notes, individual travelers, etc. 2016 Article Іноземці європейського походження в соціально-економічному житті міст Східної України. 1796–1856 рр. / О.М. Машкін // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2016. — Вип. 25. — С. 70-84. — Бібліогр.: 89 назв. — укр. 2307-5791 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/124796 94(477) uk Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Сторінки вітчизняної соціально-економічної історії Сторінки вітчизняної соціально-економічної історії
spellingShingle	Сторінки вітчизняної соціально-економічної історії Сторінки вітчизняної соціально-економічної історії Машкін, О.М. Іноземці європейського походження в соціально-економічному житті міст Східної України. 1796–1856 рр. Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.
description	Стаття присвячена розглядові питання про участь вихідців з-за кордону в основних сферах міського життя тієї частини сучасної України, що до лютого 1917 р. входила до складу Російської імперії. Конкретно-історичний матеріал викладено з урахуванням адміністративно-територіального розподілу всіх тодішніх населених пунктів краю на губернські, повітові й заштатні. Європейців, котрі приїздили тоді в зазначені регіони, розподілено за їх національним походженням. Для більш глибокого аналізу проблеми автор використав статистичні матеріали, спогади, нотатки окремих мандрівників тощо.
format	Article
author	Машкін, О.М.
author_facet	Машкін, О.М.
author_sort	Машкін, О.М.
title	Іноземці європейського походження в соціально-економічному житті міст Східної України. 1796–1856 рр.
title_short	Іноземці європейського походження в соціально-економічному житті міст Східної України. 1796–1856 рр.
title_full	Іноземці європейського походження в соціально-економічному житті міст Східної України. 1796–1856 рр.
title_fullStr	Іноземці європейського походження в соціально-економічному житті міст Східної України. 1796–1856 рр.
title_full_unstemmed	Іноземці європейського походження в соціально-економічному житті міст Східної України. 1796–1856 рр.
title_sort	іноземці європейського походження в соціально-економічному житті міст східної україни. 1796–1856 рр.
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2016
topic_facet	Сторінки вітчизняної соціально-економічної історії
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/124796
citation_txt	Іноземці європейського походження в соціально-економічному житті міст Східної України. 1796–1856 рр. / О.М. Машкін // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2016. — Вип. 25. — С. 70-84. — Бібліогр.: 89 назв. — укр.
series	Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.
work_keys_str_mv	AT maškínom ínozemcíêvropejsʹkogopohodžennâvsocíalʹnoekonomíčnomužittímístshídnoíukraíni17961856rr
first_indexed	2025-07-09T02:03:01Z
last_indexed	2025-07-09T02:03:01Z
_version_	1837133026982625280
fulltext	ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2016. Випуск 25 70 УДК 94(477) О.М. Машкін (м. Київ) ІНОЗЕМЦІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ В СОЦІАЛЬНО- ЕКОНОМІЧНОМУ ЖИТТІ МІСТ СХІДНОЇ УКРАЇНИ. 1796–1856 рр. Стаття присвячена розглядові питання про участь вихідців з-за кор- дону в основних сферах міського життя тієї частини сучасної України, що до лютого 1917 р. входила до складу Російської імперії. Конкретно-істо- ричний матеріал викладено з урахуванням адміністративно-територіаль- ного розподілу всіх тодішніх населених пунктів краю на губернські, повітові й заштатні. Європейців, котрі приїздили тоді в зазначені регіони, роз- поділено за їх національним походженням. Для більш глибокого аналізу проблеми автор використав статистичні матеріали, спогади, нотатки окремих мандрівників тощо. Ключові слова: іноземці, вихідці з-за кордону, мігранти, емігранти, місто, містечко, населений пункт, губернія, повіт, провінція, економіка, соціальні відносини, Російська імперія, Східна Україна, переселення, статис- тика, динаміка, чисельність. Для того, щоб досягти хоча б мінімального успіху у вивченні заявленої теми, потрібно, використовуючи макроісторичні методи дослідження, по- стійно мати на увазі матеріал, чия доля в загально-демографічній статистиці навряд чи перевищує 2–3 відсотки. Зокрема, серед губернських центрів у тому ж таки Південно-Західному краї (ПЗК) (себто, в Подільській, Волин- ській і Київській губерніях) з точки зору іноземної присутності найбільш повно представлено саме Київ, в якому, за даними 1835 р., серед десятків тисяч місцевих жителів постійно проживало 542, а ще через десятиліття — 866 європейців (відповідно: 285 і 257 та 486 й 380 чоловіків і жінок)1. Поруч з цим 598 вихідців з-за кордону мали тоді ж на берегах Дніпра тимчасове перебування2 й 949 проїхали через майбутню столицю незалежної України «сухопутным путем»3. «Места и занятия по найму, — відзначав один з добре обізнаних зі справою сучасників описуваних нами явищ, — иностранцы обыкновенно приискивают здесь себе во время Киевских контрактов, на которые ежегодно они съезжаются из здешней и соседних губерний, а не- которые — и из-за границы. В последние 12 лет приезжало их следуюшее число: в 1835 году — 39, 1836 — 43, 1837 — 51, 1838 — 39, 1839 — 113, 1840 — 112, 1841 — 108, 1842 — 93, 1843 — 82, 1844 — 92, 1845 — 86, 1846 — © О.М. Машкін, 2016 Сторінки вітчизняної соціально-економічної історії 71 113. Из иностранцев, приезжающих в 1846 году, было: австрийско-под- данных — 41, прусских — 16, французских — 9, великобританских — 6, швейцарских — 5, остальные — саксонцы, баварцы и из прочих германских государств, также датчане и итальянцы в незначительном количестве»4. Говорячи про сусідню з ПЗК Малоросію (куди входили Полтавська, Чернігівська й Харківська губернії), перш за все варто відзначити Полтав- щину, де в 1844–1845 рр. на 1 636 317 чоловік загального населення на- раховувалося 373 іноземці («141, — як зазаначає тогочасна статистика, — земледельцев и 232 фабриканта») й 570 «натуральних» переселенців (серед яких а) 71 чужинець та б) 135 колоністів, котрі мешкали безпосередньо в Полтаві, неподалік від урочища Бойков)5. Найбільше серед «полтавчан», тоді було, напевне, все ж таки германців, чиї 54 родини проживали у вказаному губернському центрі вже задовго до Наполеонівської навали на Росію6. На Харківщині значним центром перебування емігрантів традиційно був сам Харків. Наприклад, вже у 1802–1826 рр. вихідці з-за кордону селилися щонайменше у двох його районах, десятиліттями ховаючи власних небіж- чиків на розташованому у північній частині міста, між Театральною площею і Сумською вул., так званому Лютеранському цвинтарі. «Місцевість ця, — вказували, спираючись на журнали міської дореформеної пори, історики міста першого десятиліття ХХ ст., — була зайнята кладовищем іноземців, котрих продовжували ховати по-старому, не дивлячись на те, що даний цвинтар був за планом перетворений вже на вулицю»7. Якщо ж деталізувати виклад з точки зору представників окремих націо- нальностей, то насамперед слід звернути увагу на харків’ян — уродженців різних частин тогочасної Німеччини. Так, з 1801 по 1841 рр. тут існували відповідні квартали в межах «розташованої у північній частині міста, з лівого боку від Сумської» Німецької та Чернишевської вулиць, й окремі помешкання в районі Журавлівки, діяли кірха (перебудована у 1826–1830 роках, вона стала однією з найкрасивіших споруд свого часу), лютеранська община й Комітет допомоги нужденним, працювали такі суспільні діячі, як А. Мейєр, І.-А. Розенштраух, Ф. Ольденборгер, С. Пітра, А. Юртенс, А. Бет- хер та інші8. Навіть у 1850 р. харківські німці за своєю чисельністю пере- важали всіх інших іноземців вказаного міста9. Варто зауважити, що харківські німці майже зовсім не знали говірки місцевих жителів. «Живучи певний час у Росії, — зазначали з цього приводу дослідники Д. Багалій і Д. Міллер, — зовсім не оволодів російською мовою професор Харківського університету Швейкардт. «Його російська, — писав сучасник стосовно останнього, — нагадувала мені російську тамтешнього професора римського права, котрого я зустрів у Кенігсбергу. Панові Швей- кардту в Харкові дуже став до вподоби наш будинок; це був світський, освічений чоловік та надзвичайно приємний співбесідник. Швейкардт роз- повідав мені, що відразу ж після свого прибуття до Харкова він позна- ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2016. Випуск 25 72 йомився з однією місцевою дамою й вирішив прийти до неї з візитом. Удома, перш ніж іти, вивчив він про всяк випадок декілька російських слів і виразів та, спираючись на них, сміливо ввійшов до передпокою своєї господині. Швейкардт знав всю різницю між словами «бариня» і «баранина», однак, прямуючи в гості, забув про неї, й, опинившись у вітальні, врочисто запитав: «Баранина вдома?» Лакеї, які почули це, так і впали зі сміху»10. Не можемо обійти увагою й громадян Південних Нідерландів (або тери- торії, де трохи згодом постало незалежне Королівство Бельгія), невеличка община яких вже у 20-х роках XIX ст. проживала на харківських теренах (маючи за плечима щонайменше одне покоління власних співвітчизників — «харків’ян»11). Що й не дивно, оскільки майбутні бельгійці, за чисельністю становлячи крихту автохтонного населення, завжди тяжіли до тих населених пунктів, де можна було б примінити власні сили і творчі здібності на тамтешніх фабриках і заводах. Помітну роль у житті Харкова відігравали також греки (інформація щодо їх перебування тут збереглася як у топографічних, так і в генеалогічних даних стосовно цього адміністративного центру однойменної губернії). Зокрема, вже у 1799 р. помітним фактором демографічного буття міста стали окремі грецькі родини, представники однієї з яких — Анадольських, навіть зуміли, образно кажучи, «вийти в люди»12. Трохи пізніше, 1804 р., на хар- ківських картах з’являється Грецька («Греківська») вулиця, де, окрім вели- чезного саду Черкасова аж до 1852 р. стояли розкішні будинки прямих нащадків слави ромейських імператорів13. Не менш активно освоювали місто і французи. Наприклад, щонайменше з середини 20-х років XIX ст. саме тут уже не одне покоління підряд проживали сім’ї Морелі, Буассере, Саде (Гельферіх-Саде) і ще десяток сімей з берегів Сени, Луари та інших місцин тодішніх Французького Королівства й Імперії Наполеона III14. Цікаві спостереження маємо й щодо історичної Новоросії (Катерино- славська, Херсонська й Таврійська губернії). Вже наприкінці XVIII ст. у губернському (й тоді ще досить таки молодому) Катеринославі проживало декілька французів15. З іншого боку, певні елементи національного різно- барв’я були притаманні й головному адміністративному центру тодішньої Херсонщини, де на початку XIX ст., а) мешкала певна кількість греків — емігрантів першого покоління16, б) активно діяли такі відомі тоді у світі приватної ініціативи постаті, як «парижани» де Мулен та брати Васал (Вассаль)17. Що ж стосується Таврії, то в її основному центрі — місті Сімферополь, тільки на межі 30–40-х років XIX ст. діяло три грецькі церкви (що засвідчує відносну «популярність» вказаного народу на берегах р. Салгир)18, а також оселилося декілька французів19. Розглядаючи повітові міста, варто зазначити, що, за нашими спосте- реженнями, в Південно-Західному краї серед 12 провінційних центрів Сторінки вітчизняної соціально-економічної історії 73 історичної Київщини20 зарубіжні мігранти найбільш щільно «освоїли» такі з них, як Бердичів (32 душі, з них 25 чоловіків та 7 жінок), Умань (відповідно — 20, 12 та 8 із 8 267 місцевих жителів взагалі), Звенигородку (один пред- ставник) та Коростишів (16 сімей)21. «Иностранцы, — зазначає І. Фундуклей, — проживающие тут по паспортам, составляют значительный класс, имеющий немалое влияние на местную промышленность. Помещики и другие богатые люди, предпринимая хозяйственное устройство своих имений, заведение овчарен, конских заводов и так далее, обыкновенно прежде всего стараются найти людей сведущих в деле, специально для него образованных, от чего зависит большею частью успех предприятий, и они находят таких людей всегда почти в иностранцах, по недостаточности знания и искусства в туземных жителях. Посему значительная часть иностранцев в Киевской губернии пристроена и обеспечена хорошим содержанием в имениях част- ных владельцев, в которых занимают обыкновенно должности овцеводов, садовников, сахароваров, пивоваров, суконных фабрикантов. Другие занима- ются медицинской практикой, воспитанием детей, обучением музыке и другим предметам. Наконец, многие промышляют в городах и местечках разными мастерствами и ремеслами, содержат какие нибудь заведения; немногие занимались хлебопашеством. Большая часть их — выходцы из Германии. В 1844 году число их с семействами было следующее: В уездах: Киевском 865 — в городах; 16 — в местечках и селениях Радомысльском 5 294 Васильковском — 26 Сквирском 2 43 Бердичевском 28 27 Липовецком — 23 Таращанском — 11 Уманском 14 52 Звенигородском 2 14 Чигиринском 15 Черкасском 1 71 _________________________________________________ Каневском 65 Итого: 917 657 Большая часть проживающих в Киевской губернии иностранцев — люди полезные, снискивающие себе пропитание и прибытки производительным трудом и способствующие своими специальными знаниями к развитию местной промышленности»22. В Малоросії досить рано чисельні групи іноземців різних національ- ностей «розкотилися» просторами Полтавщини23. Зокрема, вже у 1808 р. ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2016. Випуск 25 74 41 німецька родина проживала в такому повітовому центрі краю, як Кос- тянтиноград24, а в першій половині XIX ст. греки компактною масою населяли однойменну з їхнім етносом вулицю у Кременчуці25. Вони ж (тобто — греки) значною мірою визначали й демографічне обличчя «малоросійської» Чернігівщини26. Так, за даними 1805 р., у вка- заному регіоні знайшли собі притулок 559 нащадків античних елінів27, більшість з яких віддала перевагу крайовій «глибинці», до заштатних містечок включно. В результаті чого переферійні частини «грецької карти» даної території виявилися зацяткованими чисельними позначками, тоді як саме «місто князя Чорного» опинилося б у порівнянні з ними у відносному запустінні. Окрему групу чернігівських обивателів складали греки повітового Ніжина, стосовно яких, за авторськими спостереженнями, написано статей, нарисів та монографій більше, аніж про всіх інших іноземців тогочасної України, разом узятих. Для конкретного ж окреслення образу щойно згадуваного нами тут ніжинського грека найповніше підходить наступне свідчення підполковника Генерального штабу російської імператорської армії, військового статистика М. Домонтовича: «Ці греки живуть у місті Ніжині й становлять окреме Ніжинське грецьке братство, котре користується особливими правами і привілеями. Права ці зараз полягають у тому, що ніжинські греки звільнені від податків, постачання до армії підвід та осо- бистої служби. Навіть оселяючись в інших містах імперії, ніжинські греки, однак, не залишають свого товариства, й, продовжуючи числитися у ньому, надсилають до грецького Ніжинського магістрату про себе ревізькі довідки, а також щорічно отримують від останнього посвідчення для життя в інших місцевостях. Зберігаючи у зовнішності своїй власний природний тип, ні- жинські греки майже нічим іншим не вирізняються серед іншого купецтва вказаного поселення. Між іншим, характерну рису обіднього столу тих греків становлять бринза (сир) і качкавал (ковбаси). В тому ж таки Ніжині знаходиться грецький інвалідний будинок, де постійно утримується 16 осіб, щорічні витрати на який становлять більше ніж 11 171 руб. До речі, будинок цей було зведено в 1820 р. на суто грецькі пожертви у розмірі 20 тис. рублів асигнаціями»28. Дещо подібне можна було б сказати й про тих уродженців Пелопоннесу, які в 20–30-х рр. XIX ст. компактно проживали у Стародубі29. Досить цікаві явища відбувалися й у Бессарабській губернії30, особливо ж — на її степовому півдні, більше відомому нам, як Буджак. У 1800– 1801 рр., коли вказаний регіон не входив ще до складу Російської імперії, тут існували поселення вихідців із Балканського півострова, котрі, через пере- важання серед їх жителів етнічних болгар, отримали назву «болгарських»31. Наявні джерела дозволяють вельми чітко розділити процес переселення тодішніх болгар до міст Південної Бессарабії на декілька етапів. Так, до 1806–1807 рр. тисячі з них перебралися з різних областей Блискучої Порти в Сторінки вітчизняної соціально-економічної історії 75 міста Ізмаїл, Кілію, Бендери, Аккерман32. Трохи пізніше, у 1811–1821 рр., нова хвиля болгарських колоністів прибуває в дану область, причому за- гальна чисельність їх, після відрахування молдаван, українців, росіян, греків та албанців, становила 23 916 чоловік, 404 сім’ї з яких (за даними 1819 р.) оселилися в тому ж таки Ізмаїлі, 194 — у Рені, 70 — в Аккермані, 23 — у Бендерах, 18 — в Кілії33. За інформацією ж 1828–1830 рр., в межах Нижньо-Буджакської округи понад 50 тисяч болгар-християн заснували бесарабські поселення Саталик-Хаджі, Нандаклія, Финтине-Дзінілор, Селіог- ло, Єникіой, Старотроян, Дюльмень, Тропокло, Дельжілер, Ісерлія, Хасан- Батир, Чумлекіой, Бургуджі, Комрат, Слободзея, Дермендер34. Упродовж 1835–1844 рр. представники цієї національної групи мешкали вже приблизно у 83 власних населених пунктах, серед яких особливо виділялися Конгаз, Чийшин, Імпуцити, Пандаклія, Башалми, Курчі, Болград (до 1819 р. — селище Табак, або Табаки), Вулканешт, Каракурт Болгарський, Вайоала, Казаяклія, Чадир-Лунг, Чимшікиой, Татар-Копчак, Фрікацей, Кубай, Твар- диця35. У жовтні ж 1851 — квітні 1852 рр. місцевим болгарам належали також містечка Кірсово, Вайсал, Кубей, Чешмеваруіт, Ташбунари, Кіріют- ні36. Коли ж із 40-х років ХІХ ст. невід’ємною складовою частиною від- повідних районів Бессарабської губернії Російської імперії стали Ізмаїльська, Кагуло-Прутська та Верхньо-Буджакська округи болгарських колоністів, до їхнього складу додатково увійшли й такі населені пункти етнічних болгар, як Етулія, Картал, Конгаз, Казаяклія, Кірсово, Бешалма, Баурчі, Гайдар, Беш- гіоз, Томай, Дезгінже, Башкалія, Чок-Майдан, Авдарма37. Бессарабські бол- гари вперто добивалися також дозволу освоїти містечко Голицю, де малося до 3000 десятин незайманих земель, однак їх намагання скінчилися без- результатно38. Паралельно з цим, прибувши на свою нову Батьківщину, переселенці з Болгарії, що називається — «на другий день» приймали росій- ське підданство (саме так вчинили П. Петракогло, І. Златов, Р. Петрович, Я. Ніколаєвич, Д. Міров, М. Петрович й тисячі інших їх співвітчизників)39. На особливу увагу заслуговують також бессарабсько-буджацькі серби. Зокрема, вже у 1819 р. значні групи їх почали прибувати в район селища Табак (пізніше — містечко Табаки) й до колишнього центру Томарівського цинута, міста Рені40. Дещо подібне можемо сказати й про тамтешніх німців. Наприклад, у 1820 р. вюртембержці на чолі зі своїм пастором Ліндлем почали освоювати Аккерман41. А ще через 25 років у регіоні нараховувалося вже 8 германських колоній, поміж яких особливо доброю славою користувалися поселення поблизу містечка Кучерони42. Окрім того, у 1819–1822 рр. на узбережжі Дніпровського лиману, неподалік від щойно згадуваного нами міста Аккер- ман, здавна оселилася певна кількість швейцарців43. Із другої половини XVIII ст. почалося масове розселення іноземців й у повітових центрах Новоросійського краю. Зокрема, вже у 1770-х рр. ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2016. Випуск 25 76 проходила міграція на терени Катеринославщини44 греків, котрі (поруч із двадцятьма населеними пунктами між річками Мокрі Яли, Калець, Гізеле та Вовча), освоїли також морське узбережжя в районі гирла Кальміусу, за- снувавши тут своє місто Маріупіль, що трохи згодом перетворилося на важливий повітовий центр і визначний економічний осередок45. За даними ж 1801–1811 рр., у вказаному районі виникло ще й до 10 селищ так званих «маріупільських греків» (які від інших своїх співвітчизників відрізнялися тим, що, будучи переведені російською казною сюди з Таврії, володіли кримсько-татарською говіркою краще, ніж рідною грецькою мовою!), з- поміж яких особливо виділялися колонії Ялта, Гурзуф, Бешев й Чердакли46. Не менше значення мала й регіональна сербська община. Так, саме її представники ініціювали виникнення тут міста Слов’яносербськ вельми компактною масою заселили територію однойменного повіту. Коріння, пу- щене цими вихідцями з Балкан на новому місці, було настільки глибоким і міцним, що, коли у 1848 р. постало питання про перенесення центру даної адміністративно-територіальної одиниці із вказаного Слов’яносербська до Лугані (Луганів, називний відмінок — «Лугани»; нині — Луганськ), міс- цевий цивільний губернатор Фабр ініціював збереження за повітом уста- леної, «сербської», назви, «оскільки саме в цьому виражається масове пере- селення туди сербів»47. Поруч з ними, в Луганську48 та Слов’яносербську здавна жили французи49, а у Таганрозі — італійці (саме тут у 1833 р., окрім інших, побував також ставший трохи згодом всесвітньо відомим рево- люціонером — «карбонарієм» Дж. Гарібальді)50. Не залишалася осторонь і Херсонщина51, де тільки в одній Одесі нара- ховувалося 1365 постійно проживаючих іноземців, котрі продовжували зберігати за собою підданство тих держав, звідкіль вони були родом52. Причому зазначений сплеск «чужинної присутності» не міг бути загаль- мований ані повним припиненням переїзду сюди іноземців у 1797–1807 рр., ані різким уповільненням темпів його у 1820–1821, 1829 та 1835 рр. (відповідно — 5, 10, 8 й 3 прибульці з-за кордону щорічно)53. За національною ж ознакою насамперед варто звернути увагу на оде- ських болгар. Так, уже пізньої осені 1801 р. на судні, що належало від- ставному прапорщику, шкіперу, греку Мускулі, до «Південної Пальміри» на чолі зі своїм священиком прибуло 19 болгарських сімей (148 чоловік) з османської Румелії. В ході розслідування російською владою даного інци- денту виявилося, що зазначений корабель, випадково зайшовши на рейд в один із портів Андріанопільського району Порти, був миттєво оточений групою жителів місцевого селища Кючук-Буслики, котрі, зі сльозами на очах розповідаючи капітанові про жорстоке ставлення до православних болгар відинського паші Пазванд-огли, благали врятувати їх від неминучої смерті. Будучи не в змозі відмовити цим нещасним прохачам, Мускулі на власний ризик перевіз їх до колишнього Хаджибею, чиє населення саме в такий Сторінки вітчизняної соціально-економічної історії 77 спосіб поповнилося другою після заснування міста групою болгар54. Третє ж із відомих нам більш-менш масових заселень Одеси болгарами, припадаючи на 1815–1819 рр., було пов’язане з долею Грецького батальйону — однієї з військових частин російської імператорської армії, у складі якої, попри її відверто неболгарську назву, несли службу й болгарські вояки55. Крім того, ще у 1795 р. дехто з болгар брав участь у становленні такого тамтешнього повітового центру, як Тирасполь56. Одеса стала другою Вітчизною й для багатьох італійців. Відомо, що у 1797 р. серед 7–8 тисяч жителів міста нараховувалося 800 співвітчизників геніального Леонардо да Вінчі, а до початку 30-х років наступного, XIX ст., цей показник зріс до 1600 чоловік57. Крім того, тут розташовувалися консульські осередки Королівства Обох Сицилій, Тоскани та Сардинії, що, звісна річ, постійно приваблювало сюди нових переселенців з Апеннінського півострова58. Якщо ж говорити про сербів, то в місті дюка де Рішельє мешкали переважно ті з них, хто свого часу служив у дислокованих навколо батальйонах Російської армії (так звані «військові серби» тогочасних дже- рел)59. У 1815 р. в Одесу з Чорногорії прибуло 16 сімей, котрі заснували в межах Буяликської колоніальної округи селище Цетин (через 40 років — містечко Цетинець, Цетиньє) (148 чол.). Знаємо серед тодішніх одеситів і окремих французів60; здавна перебували тут також греки61. Багатонаціональними були й окремі повітові центри тодішньої Таврії62. Наприклад, у спогадах російського князя А. Демідова-Сан-Донато, котрий 1837 р. здійснив подорож сучасною йому Тавридою, можемо прочитати, що «Феодосія вважається містом вельми приємним. Головне населення її складають греки, яких тут надто забагато. Всі вони мешкають у середній частині міста, займаючи будинки новітньої архітектури, в більшості своїй — досить привабливі. Кожна грецька сім’я живе окремо; майже скрізь є окремі невеличкі садибки із садочками. Серед грецького населення Феодосії іно- земців найбільше вражає врода їх жінок; є чимало грецьких родин, в яких слабка стать продовжує зберігати витонченість давньогрецького типу, при- крашену чарівністю обходження, запозиченого від освічених верств Західної Європи»63. Чимало налічується тут й італійців. Зокрема, у центрі міста у 1836– 1837 рр. існувала ціла Італійська вулиця («Прекрасна, — за словами одного з подорожніх, — під чиїми аркадами було облаштовано дуже багато крам- ниць»), а серед тамтешніх італійців особливо виділялася родина Аморетті, в чиєму будинку не раз зупинявся імператор Микола І під час своїх візитів до західного Криму64. З Феодосією були тісно зв’язані особисте життя й творча діяльність директора тамтешнього місцевого музею, аматора російської нау- ки, лікаря, француза за походженням, Е. Граперона65. В той же час колишні піддані Людовіка XVIII і Карла X у зазначений період освоїли повітову Ялту66. ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2016. Випуск 25 78 Демографічною строкатістю відзначався й центр Єнікальського градона- чальства67. Зокрема, саме в Керчі у вказаний проміжок часу мешкала певна кількість італійців — вихідців з Генуї68, а також окремі французькі родини69. Теж саме можемо сказати і щодо Севастополя70. Наприклад, уродженців Аппенін презентувала в ньому сім’я Кабалзаро, про яку із захватом писала більшість тодішніх мандрівників71. У дореформені часи тут працював і бри- танський винахідник, англієць Гюптон, створена на новому місці прожи- вання сім’я якого нараховувала загалом 8 чоловік72. Другорядні населені пункти міського типу. В Південно-Західному краї заштатними73 [за данними 1897 р. — О.М.] вважалися лише подільські міста Бар, Вербовець, Сальниця, Хмельник, Стара Ушиця; всі інші не мали навіть й цього статусу. З точки ж зору нашої теми у вказаному регіоні варто згадати «не згадуване ніде через його ницість» містечко Дунаївці Подільської губернії (яке не пізніше 1829 р. почали освоювати заїжджі німці)74, а також Коростишів на Київщині (де з 1832 р., від моменту появи тут перших 50-ти родин з Німеччини, розпочинається існування суто європейської колонії)75. В Малоросії76 освоєння переферійних населених пунктів розпо- чалося десь у 1765–1766 рр., коли 140 прусських сімей вперше з’явилися в чернігівському с. Біла Вежа Борзненського повіту. У 1805 р. їх нараховува- лося там уже 565 чоловік «німецької нації католицького (в колоніях Великий та Малий Вердери), лютеранського (в Рундевізе й Кальчинівці) і рефор- містського сповідань»77, а в 1851–1856 рр. вказане селище, ставши містеч- ком, перетворилося на головний осередок германського розселення в одно- йменній губернії78. В той же самий час у Шостці мешкала певна кількість бельгійців. Трохи більше даних маємо по Новоросії79. Зокрема, прибуваючи в регіон, такий суто північний народ, як шведи, селилися головне в кате- ринославській «глибинці», на просторах між середньою течією Дніпра та Кримом. Саме тому першою місциною, тут ними освоєнною, стало містечко Кизикермен (з 1784 р. — Берислав), в якому, поряд з обрусілими шведами — уродженцями острова Даго (Хіум) (Естляндська губ.), знаходилася й певна кількість іноземних шведів80. На Херсонщині ж тодішній новоросійський генерал-губернатор Ем- мануель Арман де-Рішельє, провівши силами своїх підлеглих ревізію зе- мельних володінь Григоріополя (Тираспольський пов.), залишився невдово- леним тим, що величезні площі останніх хронічно пустували. Будучи активним прибічником саме іноземної колонізації підлеглого йому за поса- дою краю, Рішельє, спираючись на постанову уряду Російської імперії від 30 січня 1802 р., наказав поселити в Григоріополі перші 495 сімей авст- рійських угорців, зробивши таким чином даний населений пункт місцем тимчасового перебування переселенців вказаної національності. Крім того, власним ордером від 24 листопада 1806 р. на ім’я тираспольського повіто- Сторінки вітчизняної соціально-економічної історії 79 вого землеміра Шаржинського цей російський високопосадовець французь- кого походження наказав виділити кожному сімейству «григоріопільських австрійців» по 60 десятин землі81. Проте такого відвертого пограбування місцеві жителі винести вже не могли! Григоріопільська міська дума на одному зі своїх екстрених засідань висловила рішучий протест з приводу такого несправедливого щодо всіх інших городян рішення адміністрації. До Одеси терміново виряджається спеціальна делегація, котра повинна була пояснити Рішельє неправомірність його кроків. Крім того, григоріопільці збиралися навіть писати листа самому імператорові Олександру Першому, вимагаючи захисту від сваволі місцевих чиновників. І лише після 1809 р. ситуація поступово «вирівнялася», а при- страсті — трохи вщухли82. У 1819–1842 рр., поруч з вищеописаними мадя- рами, в зазначеному місті проживала й невеличка група етнічних греків83. У Таврії «інтернаціональною» місциною завжди вважалася Балаклава, де, поруч з цивільним населенням, мешкала значна кількість службовців батальйону грецької міліції (більш відомих нам, як «арнаути»)84; проживала тут й певна кількість природних сербів85. Головними ж осередками регіону, де щонайменше з 1802 р. компактно мешкали німці, були міста Карасубазар (Кара-су-Базар)86 та Ногайськ87, а з 1804–1805 рр. — ще й Суу-Даг (з його поселенням вихідців з Вюртембергу «Судак-Фортеця»)88. Окрім того, Бах- чисарай (Бахчі-Сарай), Алушта, Кастропуло (нині — м-ко Кастрополь), Отуз, Кутлаг, Судаг, Артек, окремі населені пункти Інкерманської та Ласпійської долин (де, зокрема, поруч з генералом Потьє, хазяйнували випускники Політехнічної школи Парижа, брати Компер) стали центрами французького переселення89. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ —————— 1 Статистическое описание Киевской губернии, изданное тайным советником сена- тором Иваном Фундуклеем. В 3-х ч. — Ч. 1. — СПб.: В типографии МВД, 1852. — С. 350. 2 Там же. — С. 352. 3 Там же. — С. 355. 4 Там же. — С. 263–265. 5 Арандаренко Н. Записки о Полтавской губернии, составленные в 1846 году. В 3-х ч. — Ч. 2. — Полтава, 1849. — С. 53–54; Ч. 3: Частное описание губернии. — Полтава, 1852. — С. 9, 10, 14, 98, 117. 6 Чтения в Императорском Обществе истории и древностей Российских при Мос- ковском университете. — М., 1869. — Кн. 2, отд. II. — С. 82–84; Павловский И.Ф. Полтава в XIX ст. — Вып. 2. — К., 1906. — С. 13–19. 7 Багалей Д.И., Миллер Д.П. История Харькова за 250 лет его существования (с 1665 по 1905 годы): Историческая монография. В 2-х т. — Т. 2: XIX и начало XX века. — Харьков: Типография «Зильберберг и сыновья», 1912. — С. 6, 12, 126. ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2016. Випуск 25 80 8 Там же. — С. 12, 20, 39, 126, 442, 927. 9 Там же. — С. 173. 10 Там же. — С. 952. 11 Там же. — С. 541, 952. 12 Там же. — С. 142. 13 Там же. — С. 8, 9, 465. 14 Там же. — С. 173, 354, 952. 15 Демидов А.Н. Путешествие в Южную Россию и Крым через Венгрию, Валахию и Молдавию, совершенное в 1837 году. — М.: Типография А. Семена, 1853. — С. 312–313; Дружинина Е.И. Южная Украина в период кризиса феодализма. 1825–1860. — М.: Наука, 1981. — С. 32. 16 Статистическое обозрение городов и посадов Российской Империи по 1825 год. — СПб., 1829. — С. 18–19; Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами генерального Штаба. Херсонская губерния / Сост. Генерального Штаба подполковник А. Шмидт. В 2-х ч. — Ч. 1. — СПб., 1863. — С. 543; Ч. 2. — С. 373; Теохаріді Т.Ю. Грецька військова колонізація на Півдні України наприкінці XVIII на початку XIX століть (Поселення під Одесою) // Вісник Одеської комісії краєзнавства при УАН. — Ч. 4/5 (Секція для вивчення грецької нацменшості). — Одеса, 1930. — Вип. 1. — С. 9–44; Ананян Ж.А. Армянская колония Григориополь. — Ереван, 1969. — С. 212–215; Дружинина Е.И. Южная Украина в 1800–1825 годах. — М.: Наука, 1970. — С. 120. 17 Демидов А.Н. Указ. соч. — С. 409–410. 18 Там же. — С. 289–290, 442. 19 Там же. — С. 347–348, 353, 360, 373, 376–377, 452–453, 464, 495, 498, 502, 507, 509. 20 Котрими були тоді сам Київ, а також Бердичів, Васильків, Звенигород (Звени- городка), Канів, Липовець, Радомисль, Сквира, Тараща, Умань, Черкаси та Чигирин. 21 Статистическое описание Киевской губернии, изданное тайным советником сена- тором Иваном Фундуклеем. — Ч. 1. — С. 424. 22 Там же. — С. 263–265. 23 Повітові центри Полтавської губернії: Зеньків, Золотоноша, Кобеляки, Костянти- ноград, Кременчук, Лохвиця, Лубни, Миргород, Переяслав, Пирятин, Полтава, Прилуки, Ромни, Хорол. 24 Чтения в Императорском обществе истории и древностей Российских при Мос- ковском университете. — С. 82–84; Павловский И.Ф. Указ. соч. — С. 13–19. 25 Топографическое описание Малороссийской губернии 1798–1800 годов // Описи Лівобережної України кінця ХVІІІ — початку ХІХ ст. — К.: Наукова думка, 1997. — С. 59, 115. 26 Куди на правах повітових центрів входили Глухів, Городня, Козелець, Конотоп, Кролевець, Мглин, Ніжин, Новгород-Сіверський, Новозибків, Остер, Сосниця, Стародуб, Сураж і губернський Чернігів. 27 Топографическое описание Малороссийской Черниговской губернии 1805 года // Описи Лівобережної України кінця ХVІІІ — початку ХІХ ст. — К.: Наукова думка, 1997. — С. 188. 28 Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами Гене- рального Штаба. Черниговская губерния / Сост. Генерального Штаба подполковник М. Домонтович, действительный член Императорского Русского Географического об- щества. — СПб.: Типография Ф. Персона, 1865. — С. 528, 542–543. 29 Топографическое описание Малороссийской губернии 1798–1800 годов. — С. 59, 115. Сторінки вітчизняної соціально-економічної історії 81 30 Де повітовими центрами були міста Аккерман, Бєльці, Бендери, Ізмаїл, Кишинів, Оргєєв, Сороки та Хотин. 31 Дружинина Е.И. Южная Украина в 1800–1825 годах. — С. 111. 32 Скальковский А. Болгарские колонии в Бессарабии и Новороссийском крае. — Одесса, 1848. — С. 4; Жуков В.И. Города Бесарабии 1812–1861 годов (Очерки соци- ально-экономического развития). — Кишинев, 1964. — С. 59. 33 Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами Гене- рального Штаба. Бессарабская область / Составил А. Защук. В 2-х ч. — Ч. 1. — СПб., 1862. — С. 165; Клаус А. Наши колонии. Опыты и материалы по истории и статистике. — СПб., 1869. — С. 319; Жуков В.И. Города Бесарабии 1812–1861 годов. — С. 59; Дружинина Е.И. Южная Украина в 1800–1825 годах. — С. 115. 34 Справочный энциклопедический словарь Крайя. — Т. 6. — СПб., 1847. — С. 776– 777; Грек И.Ф. Общественное движение и классовая борьба болгар и гагаузов Юга России (конец 20-х — середина 50-х годов XIX ст.). — Кишинев, 1988. — С. 43, 45, 67. 35 Справочный энциклопедический словарь Крайя. — Т.6. — С. 776–777; Грек И.Ф. Указ. соч. — С. 36, 51, 68, 70–71, 85. 36 Грек И.Ф. Указ. соч. — С. 37, 71. 37 Там же. — С. 51, 71–72. 38 Там же. — С. 85. 39 Там же. — С. 43, 45. 40 Справочный энциклопедический словарь Крайя. — Т. 6. — С. 777; Устройство задунайских переселенцев и деятельность А.П. Юшневского. — Кишинев, 1957. — С. 4, 9; Дружинина Е.И. Южная Украина в 1800–1825 годах. — С. 112. 41 Справочный энциклопедический словарь Крайя. — Т. 6. — С. 776–777; Дружинина Е.И. Южная Украина в 1800–1825 годах. — С. 27–28. 42 Демидов А.Н. Указ. соч. — С. 249. 43 Справочный энциклопедический словарь Крайя. — Т. 6. — С. 776. 44 У Катеринославській губернії містами повітового значення були Олександрівськ, Бахмут, Верхньодніпровськ, Маріуполь, Новомосковськ, Павлоград й Слов’яносербськ. 45 Дружинина Е.И. Кючук-Кайнарджийский мир 1774 года. — М., 1955. — С. 328; Дружинина Е.И. Южная Украина в 1800–1825 годах. — С. 118. 46 Дружинина Е.И. Южная Украина в 1800–1825 годах. — С. 118; Кабузан В.М. Заселение Новороссии (Екатеринославской и Херсонской губерний) в XVIII — первой половине XIX века (1719–1858 гг.) — М., 1976. — С. 173, 187–188. 47 Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами Гене- рального Штаба. Екатеринославская губерния / Сост. Генерального Штаба капитан В. Павлович. — СПб.: Типография Департамента Генерального Штаба, 1862. — С. 265; Дружинина Е.И. Южная Украина в период кризиса феодализма. 1825–1860. — С. 36. 48 На той час, що нас цікавить — повітове місто; після 1897 р. — заштатний населенний пункт Катеринославської губ. Див. нижче примітку 79. 49 Демидов А.Н. Указ. соч. — С. 312–313; Дружинина Е.И. Южная Украина в период кризиса феодализма. 1825–1860. — С. 32. 50 Гарибальди Дж. Мемуары. — М., 1966. — С. 21. 51Тут повітовими центрами були міста Олександрія, Ананіїв, Єлисаветград, Одеса, Тирасполь та Миколаїв (причому останнє являло собою ще й адміністративний осередок однойменного військового губернаторства). 52 Демидов А.Н. Указ.соч. — С. 372. 53 Кабузан В.М. Указ. соч. — С. 284–286. ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2016. Випуск 25 82 54 Демидов А.Н. Указ.соч. — С. 262; Миллер А.Ф. Мустафа паша Байрактар. — М.– Л., 1947. — С. 378, 457–458; Дружинина Е.И. Южная Украина в 1800–1825 годах. — С. 110. 55 Дружинина Е.И. Южная Украина в 1800–1825 годах. — С. 119. 56 Кабузан В.М. Указ.соч. — С. 173–174. 57 Скальковский А.А. Первое тридцатилетие города Одессы. — Одесса, 1837. — С. 155; Шишмарев В.Ф. Романские поселения на Юге России. — М., 1975. — С. 161. 58 Берти Дж. Россия и Итальянские государства в период Рисорджименто. — М., 1959. — С. 427–429; Варварцев Н.Н. Украина в российско-итальянских общественных и культурных связях (первая половина XIX века). — К.: Наукова думка, 1986. — С. 35–36. 59 Дружинина Е.И. Южная Украина в 1800–1825 годах. — С. 117–120; Внешняя политика России XIX и начала XX века. Документы Российского Министерства ино- странных дел. — Серия 2: 1815–1830. — Т. 4 (14): март 1821 — декабрь 1822 годов. — М., 1980. — С. 587–588; Дружинина Е.И. Южная Украина в период кризиса феодализма. 1825–1860. — С. 32. 60 Демидов А.Н. Указ.соч. — С. 409–410. 61 Статистическое обозрение городов и посадов Российской Империи по 1825 год. — СПб., 1829. — С. 18–19; Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами Генерального Штаба. Херсонская губерния / Сост. Генерального Штаба подполковник А. Шмидт. В 2-х ч. — Ч. 1. — СПб., 1863. — С. 543; Ч. 2. — С. 373; Теохаріді Т.Ю. Вказ. праця. — С. 9–44; Ананян Ж.А. Указ. соч. — С. 212–215; Дружинина Е.И. Южная Украина в 1800–1825 годах. — С. 120. 62 Чий повний список виглядав так: Бердянськ, Мелітополь, Альошкі (російський оригінал — «Алешки», спотворене — «Олешки»; адміністративний осередок Дніпров- ського пов.), Перекоп, Євпаторія, Феодосія, Ялта. 63 Демидов А.Н. Указ. соч. — С. 294–295. 64 Там же. — С. 455, 459–460; Варварцев Н.Н. Указ. соч. — С. 16. 65 Демидов А.Н. Указ. соч. — С. 347–348, 353, 360, 373, 376–377, 452–453, 464, 495, 498, 502, 507, 509. 66 Там же. 67 Не дивлячись на те, що «по земско-хозяйским делам» Керч-Єникальське градоначальство входило до складу Феодосійського повіту Таврійської губернії, однак, враховуючи а) його площу (163,77 кв. км; «по берегам Чёрного и Азовского морей от мыса Елкен-кале до Обыточной косы включительно»), б) загальну кількість населення (35 845 чоловік), в) термін існування (майже 100 років, з 1821 до лютого 1917 рр. включно) ми вважаємо за можливе прирівняти центр даного градоначальства, древнє місто Керч, до населенних пунктів повітового рівня. — О.М. 68 Демидов А.Н. Указ. соч. — С. 482. 69 Там же. 70 Із 3 червня 1783 по 10 лютого 1784 рр. — Ахтіар (Ах-Тіар; з кримсько-татарської — «белый берег» або «обрыв»), з 10 лютого 1784 по 1797 рр. — Севастополь (із старо- грецької «высокочтимый город», «священный город»), з 1797 до 1826 рр. — Ахтіар (Ах- Тіар), після 1826 р. — сучасна назва. Враховуючи значну військово-політичну роль цього міста-порту в історії країни та регіону, автор вважає за можливе віднести його до міст повітового значення. — О.М. 71 Демидов А.Н. Указ. соч. — С. 347–348. 72 Там же. — С. 353. 73 У Російській імперії заштатне місто — населений пункт, що, користуючись правами міста, в той же самий час не був повітовим центром. Сторінки вітчизняної соціально-економічної історії 83 74 Дерев’янкін Т.І. Мануфактура на Україні в кінці XVIII — першій половині XIX ст. Текстильне виробництво. — К.: Вид-во АН УРСР, 1960. — С. 55; Бовуа Д. Шляхтич, кріпак і ревізор. Польська шляхта між царизмом та українськими масами (1831–1863) / З франц. переклала З. Борисюк. — К., 1996. — С. 294. 75 Дерев’янкін Т.І. Вказ. праця. — С. 55. 76 Тут зазначений статус мали а) Глинськ та Градизьк (Полтавщина), б) Березна, Короп, Нове Мєсто (російський оригінал — «Новое Место»), Погар (Чернігівщина), в) Бєлопольє (Білопілля), Золочів, Краснокутськ, Недригайлів, Слов’янськ, Чугуїв (Харківщина). 77 Справочный энциклопедический словарь Крайя. — Т. 6. — С. 776–777; Мате- риалы для географии и статистики России, собранные офицерами Генерального Штаба. Черниговская губерния. — С. 543; Топографическое описание Малороссийской Черни- говской губернии 1805 года // Описи Лівобережної України кінця ХVІІІ — початку ХІХ ст. — К.: Наукова думка, 1997. — С. 188. 78 Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами Гене- рального Штаба. Черниговская губерния. — С. 417. 79 Заштатними тут вважалися міста: в Херсонській губернії — Берислав, Бобринець, Вознесенськ, Григоріопіль, Дубосари, Маяки, Новогергієвськ, Новомиргород, Овідіо- поль, Ольвіополь, Очаків; у Таврійській — Балаклава, Бахчисарай, Єнікале, Карасубазар, Ногайськ, Орєхів, Старий Крим. 80 Писаревский Г.Г. Из истории иностранной колонизации в России в XVIII веке. (По неизданным архивным документам). — М.: Печатня А.И. Снегиревой, 1909. — С. 222–230; Дружинина Е.И. Северное Причерноморье в 1775–1800 годах. — М., 1959. — С. 68. 81 Ананян Ж.А. Указ. соч. — С. 209. 82 Там же. — С. 212–215. 83 Статистическое обозрение городов и посадов Российской Империи по 1825 год. — С. 18–19; Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами гене- рального Штаба. Херсонская губерния. — Ч. 1. — С. 543; Ч. 2. — С. 373; Теохаріді Т.Ю. Вказ. праця. — С. 9–44; Ананян Ж.А. Указ. соч. — С. 212–215; Дружинина Е.И. Южная Украина в 1800–1825 годах. — С. 120. 84 Демидов А.Н. Указ. соч. — С. 321–322, 367. 85 Дружинина Е.И. Южная Украина в 1800–1825 годах. — С. 120. 86 Справочный энциклопедический словарь Крайя. — Т. 6. — С. 776–777; Демидов А.Н. Указ. соч. — С. 457. 87 Демидов А.Н. Указ. соч. — С. 300–301. 88 Дані відомості отримані автором у результаті польових досліджень, проведених у липні 2007 року. — О.М. Див. також: Справочный энциклопедический словарь Крайя. — Т. 6. — С. 776. 89 Демидов А.Н. Указ. соч. — С. 347–348, 353, 360, 373, 376–377, 452–453, 464, 495, 498, 502, 507, 509. Стаття надійшла до редколегії 15.11.2015 р. ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2016. Випуск 25 84 А.Н. Машкин ИНОСТРАНЦЫ ЕВРОПЕЙСКОГО ПРОИСХОЖДЕНИЯ В СОЦИАЛЬНО- ЭКОНОМИЧЕСКОЙ ЖИЗНИ ГОРОДОВ ВОСТОЧНОЙ УКРАИНЫ. 1796–1856 гг. Статья посвящена рассмотрению вопроса об участии выходцев из-за границы в основных сферах городской жизни той части современной Украины, которая до февраля 1917 г. входила в состав Российской империи. Конкретно-исторический мат- ериал изложен с учетом административно-территориального разделения всех тогдаш- них населенных пунктов края на губернские, уездные и заштатные. Европейцы, которые приезжали в то время на указанные территории, делятся по их национальной принадлежности. Для более глубокого анализа проблемы используются прежде всего статистические материалы, воспоминания, записки отдельных путешественников и т.д. Ключевые слова: иностранцы, выходцы из-за границы, мигранты, эмигранты, город, местечко, населенный пункт, губерния, уезд, провинция, экономика, социальные отношения, Российская империя, Восточная Украина, переселение, миграция, ста- тистика, динамика, численность. O.M. Mashkin FOREIGNERS EUROPEAN ORIGIN IN SOCIO-ECONOMIC LIFE OF THE CITY IN EASRERN UKRAINE. 1796–1856 The article considers the question of the participation of people from abroad in the major urban areas of the life of the modern Ukraine, which until February 1917 was part of the Russian Empire. Concrete-historical material is presented according to the administrative- territorial division of the then all settlements on the edge of the district and provincial. The Europeans, who came to the time for these areas, are divided according to their nationality. For a deeper analysis of the issue are used primarily statistical data, memories, notes, individual travelers, etc. Keywords: foreigners, immigrants from abroad, migrants, city, town, village, district, province, the economy, social relations, Russian Empire, Еastern Ukraine, relocation, migration, statistics, dynamics, strength.

Іноземці європейського походження в соціально-економічному житті міст Східної України. 1796–1856 рр.

Репозитарії

Схожі ресурси