Шандра В. Міщанські органи станового самоврядування в Україні (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.)
Рецензія на книгу: Шандра В. Міщанські органи станового самоврядування в Україні (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.). – К.: Інститут історії України НАН України, 2016. – 344 c....
Gespeichert in:
| Datum: | 2017 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2017
|
| Schriftenreihe: | Сiверянський лiтопис |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/125138 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Шандра В. Міщанські органи станового самоврядування в Україні (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.) / Т. Демченко, Л. Шара // Сiверянський лiтопис. — 2017. — № 4. — С. 233-235. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-125138 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1251382017-10-17T03:03:09Z Шандра В. Міщанські органи станового самоврядування в Україні (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.) Демченко, Т. Шара, Л. Рецензії. Огляди. Анотації Рецензія на книгу: Шандра В. Міщанські органи станового самоврядування в Україні (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.). – К.: Інститут історії України НАН України, 2016. – 344 c. 2017 Article Шандра В. Міщанські органи станового самоврядування в Україні (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.) / Т. Демченко, Л. Шара // Сiверянський лiтопис. — 2017. — № 4. — С. 233-235. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/125138 uk Сiверянський лiтопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії. Огляди. Анотації Рецензії. Огляди. Анотації |
| spellingShingle |
Рецензії. Огляди. Анотації Рецензії. Огляди. Анотації Демченко, Т. Шара, Л. Шандра В. Міщанські органи станового самоврядування в Україні (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.) Сiверянський лiтопис |
| description |
Рецензія на книгу: Шандра В. Міщанські органи станового самоврядування в Україні
(кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.). – К.: Інститут історії України НАН
України, 2016. – 344 c. |
| format |
Article |
| author |
Демченко, Т. Шара, Л. |
| author_facet |
Демченко, Т. Шара, Л. |
| author_sort |
Демченко, Т. |
| title |
Шандра В. Міщанські органи станового самоврядування в Україні (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.) |
| title_short |
Шандра В. Міщанські органи станового самоврядування в Україні (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.) |
| title_full |
Шандра В. Міщанські органи станового самоврядування в Україні (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.) |
| title_fullStr |
Шандра В. Міщанські органи станового самоврядування в Україні (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.) |
| title_full_unstemmed |
Шандра В. Міщанські органи станового самоврядування в Україні (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.) |
| title_sort |
шандра в. міщанські органи станового самоврядування в україні (кінець хvііі – початок хх ст.) |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2017 |
| topic_facet |
Рецензії. Огляди. Анотації |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/125138 |
| citation_txt |
Шандра В. Міщанські органи станового самоврядування в Україні (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.) / Т. Демченко, Л. Шара // Сiверянський лiтопис. — 2017. — № 4. — С. 233-235. — укр. |
| series |
Сiверянський лiтопис |
| work_keys_str_mv |
AT demčenkot šandravmíŝansʹkíorganistanovogosamovrâduvannâvukraíníkínecʹhvííípočatokhhst AT šaral šandravmíŝansʹkíorganistanovogosamovrâduvannâvukraíníkínecʹhvííípočatokhhst |
| first_indexed |
2025-07-09T02:38:30Z |
| last_indexed |
2025-07-09T02:38:30Z |
| _version_ |
1837135260674949120 |
| fulltext |
Сіверянський літопис 233
Шандра В. Міщанські органи станового самоврядування в Україні
(кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.). – К.: Інститут історії України НАН
України, 2016. – 344 c.
В історіописанні сучасної України однією із затребуваних тем є дослідження
муніципального управління (земського й міського), самоорганізації соціуму в пе-
редмодерний і модерний час. Посилений інтерес до даної тематики детермінований
у тому числі суспільно-політичними змінами, що відбуваються в нашій державі, та
урядовою політикою, націленою на децентралізацію. За таких обставин, безумовно,
знадобиться історичний досвід, ґрунтовне й усебічне вивчення якого створює можли-
вості запозичити приклади наслідування й уникнути помилок у процесі формування
моделі взаємин держави і суспільства у новітніх реаліях.
Поміж низки наукових студій, присвячених історії громадського управління,
помітно вирізняється монографія київської дослідниці Валентини Шандри «Мі-
щанські органи станового самоврядування в Україні (кінець ХVІІІ – початок ХХ
ст.)». Продуманим, логічним і чітким є структурування рецензованого видання. Свої
напрацювання авторка презентувала у двох розділах, що розкривають специфіку об-
рання та діяльності цехових і ремісничих управ, міщанських управ і староств. Перша
складова наукової розвідки дає уявлення про ґенезу цехових і ремісничих управ від
часів катерининської Жалуваної грамоти містам, в якій детально прописувалося
ремісниче положення, до листопада 1917 р., відколи, згідно з декретом радянської
влади, ліквідували станові й цивільні чини, а відтак, і ремісничі управи (с. 13 – 154).
Дослідниця покроково відстежила та усебічно проаналізувала законодавчі іні-
ціативи імперського уряду стосовно станових установ ремісників. На її глибоке
переконання, у колишніх землях Речі Посполитої та Гетьманщини існував цеховий
устрій на залишках маґдебурзького права, тримаючись на традиціях, без державної
опіки майже до 1830 р. Потому централізаторська влада вдалася до переведення його
на власні рейки, засновуючи цехові й ремісничі управи, роблячи їх союзниками в
управлінні місцевими справами, передусім у забезпеченні фінансового становища
держави (с. 267 – 268). Не можемо не погодитися з таким аргументованим потрак-
туванням, адже аналогічний спонукальний мотив проглядається і в процесі запро-
вадження муніципального врядування. «Його організація, – зауважив свого часу
земець М. Шелгунов, – пов’язувалася насамперед з усвідомленням урядовими колами
потреби простого перерозподілу праці для виходу з кризового стану»*. Безперечно,
дозволивши самоорганізацію місцевих громад, наділивши їх правом фінансової іні-
ціативи й самостійного вирішення господарсько-побутових проблем, держава звіль-
нилася від чималої частини зобов’язань і, що важливо, зекономила бюджетні кошти.
Неабияке зацікавлення викликають підрозділи 1.3 та 1.4., де показано життя
цехових і ремісничих управ ізсередини (с. 82 – 154). Підібрані сюжети дозволяють
достеменно довідатися про фіскально-облікові повноваження станових інституцій,
способи контролю фахового рівня ремісників і можливості соціального захисту. Важ-
ливо, що актуалізоване авторкою розмаїття форм матеріальної підтримки ремісників
може послугувати гарним прикладом для корпоративних взаємин у сучасних реаліях.
Характеризуючи управи як соціально-історичні органи самоврядування, дослід-
ниця зосередилася на його прикметних ознаках – виборності, сходах і звітності. У
її розумінні виборність була найголовнішою рисою самоврядності міських громад,
гарантувала обрання до власних керівних органів соціально активних й авторитетних
людей. Практикування загальних сходів ремісників уможливлювало не лише залаго-
дження спірних питань, але й формувало у ремісничому середовищі певні поведінкові
норми, виховувало почуття колективної відповідальності й зацікавленого наглядача
за діяльністю старшин і голів. Натомість звітність, вважає В. Шандра, здійснювалася
лише перед адміністрацією. Перед громадою виборні посадовці рапортували у разі
* Див.: Герасименко Г. Земское самоуправление в Росии. – М., 1990. – С. 262.
234 Сіверянський літопис
незаконного витрачання громадських коштів, аби запобігти судовому переслідуванню
(с. 268 – 269). Таке твердження дозволяє припустити, що відсутність регулярного
звітування делегованих осіб про свою роботу була однією із причин службових зло-
вживань. Вони також не обійдені увагою авторки монографії. Нею, зокрема, визначено
типи правопорушень, способи притягнення до відповідальності й превентивні захо-
ди запобігання злочинам. Залучені архівні матеріали наживо демонструють судові
справи про хабарництво, привласнення громадських грошей, грубість у поводженні,
схильність до чарки керівників управ у Житомирі, Умані, Києві, Харкові, Переяславі
(с. 141 – 149). При цьому, цікаве зауваження висловила дослідниця щодо писарів
ремісничих самоврядувань. «Виборні старшини, – читаємо у підрозділі 1.4.2, – через
свою неписемність і малограмотність потрапляли у залежність від писарів, більше
того, ті привласнювали собі їхні прерогативи. Як правило, писарі, набувши досвіду у
державних установах, дозволяли собі зловживання, використовуючи недосвідченість
виборних посадовців» (с. 145).
Про міщанські управи і староства йдеться у другому розділі рецензованої моногра-
фії. В. Шандра реконструювала процес формування міщанством виборних інституцій,
охарактеризувала сферу їхньої компетенції й практику повсякденного врядування.
Поза усяким сумнівом досягненням авторки є побудова матеріалу за проблемним
принципом, поєднання фактологічної інформації з теоретичною викладкою. Такий
підхід апріорі розкриває перед читачем усі грані формування та діяльності міщанських
самоврядних органів. Понад те, у динаміці показано трансформування законодавчої
бази, на підставі якої вибудовувалася самоорганізація міщанства. При цьому до заслуг
дослідниці можемо віднести чітке демонстрування того, яким чином корелювалося
правове поле діяльності міщанських виборних органів із запровадженням громад-
ського управління у містах на підставі Жалуваної грамоти 1785 р., міських Положень
1846 р. (Петербург), 1862 р. (Москва), 1863 р. (Одеса), 1870 та 1892 рр. (с. 155 – 266).
Наскрізно через монографічне дослідження простежено процес здобуття єв-
рейським населенням права формувати інституції ремісничого й міщанського
врядування, обіймати виборні посади. Дослідниця повсякчас тримала у полі зору
загальноімперське законодавство щодо межі осілості, реформу введення спрощеного
ремісничого управління, Положення 1870 р., реалізоване у містах Південно-Західного
краю 29 квітня 1875 р. Виклад матеріалу подано у форматі порівняння чисельності й
особливостей проживання ремісників-юдеїв і міщан-юдеїв в українських губерніях
Правобережжя та Лівобережжя (с. 43 – 60; 238 – 248). Добірка фактажу переконливо
свідчить, що активна громадська позиція єврейства стала важливим чинником сут-
тєвого прориву в етнічному складі посадовців самоорганізації ремісників і міщан на
початку ХХ ст. Зваживши на думку представників центральної влади й губернського
правління на місцях, дослідниця вважає, що держава прагнула інтегрувати єврейські
громади у життя міських спільнот, але при цьому тривалий час делегати даного етно-
су не допускалися до станових міщанських органів. Водночас, задля стимулювання
ремісництва дозволялося тим, хто набув свідоцтва про професійність, залишати
місця проживання у межах смуги єврейської осілості й долучатися до наповнення
товарами ринків збуту. Наприкінці ХІХ ст., наголошує авторка, прагматизм верхов-
ної влади переміг остаточно: євреям-міщанам дозволили обіймати виборні посади й
очолювати міщанські управи (с. 270 – 271).
Доказом усебічної обізнаності В. Шандри з презентованою темою є ґрунтовні
додатки (с. 272 – 303). Вони не лише демонструють глибину занурення у проблему,
але й вочевидь наштовхують науковців на нові об’єкти дослідження. Понад те, до-
датки слугують своєрідним путівником, інформуючи пошуковців стосовно збере-
женості й репрезентативності джерельної бази. Дуже детально вивчено міщанські
управи й староства в українських губерніях, відновлено особовий склад ремісничих
і міщанських управ (с. 272 – 297). Властиво, що дослідниці вдалося ідентифікувати
персоналії у тому числі за конфесійною приналежністю, соціальним походженням,
функціональними обов’язками, професійними навичками. Приміром, характеризу-
Сіверянський літопис 235
ючи старшин цехів Одеси 1892 р., позначені місця їхнього проживання й підданства.
Імпонує скрупульозність науковця при упорядкуванні географічного та іменного
покажчиків (указано фах, соціальне походження). Добірка фотоматеріалів дозволяє
зануритися в атмосферу тогочасного життя, відчути дух тієї епохи (ярмарок на київ-
ському Подолі, базар в одному з міст Правобережної України, будівлі ремісничих і
міщанських управ). Чимало раніше невідомих артефактів віднайдуть для себе фахівці
з історії Чернігівської губернії. У цілому ж, монографія стане у нагоді широкому колу
читачів не лише поміж професійних істориків, але й тих, хто цікавиться минулим
нашої держави.
Любов ШАРА,
Тамара ДЕМЧЕНКО
236 Сіверянський літопис
«СІВЕРЯНСЬКИЙ ЛІТОПИС»
Журнал.
Коректор О.В. Василенко.
Підписано до друку 22.08.2017. Формат 70х108 1/16
Папір офсетний. Гарнітура PeterburgCyr., Journal Sans.
Ум. друк. арк. 14,75. Обл.-вид. арк. 19,18. Тираж 300 прим. Зам. 0094.
Віддруковано ТОВ «Видавництво «Десна Поліграф».
Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру
видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції.
Серія ДК № 4079 від 1 червня 2011 року
тел. (0462) 972-664
|