Експериментальна реконструкція технології виготовлення ножів VII-IX ст.

У роботі розглядається питання актуальності дослідження металургії східних слов’ян VII-IX ст. Тематикою вивчення обирається реконструкція ножів. Проводиться аналіз технологічної бази. Дається основна характеристика ножам у побуті та на основі існуючих типологій ножів IX-XIII ст. робиться спроба...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2012
Автор:	Коба, О.О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2012
Назва видання:	Сіверщина в історії України
Теми:	Історія та культура давніх часів і Середньовіччя
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/125522
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Експериментальна реконструкція технології виготовлення ножів VII-IX ст. / О.О. Коба // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2012. — Вип. 5. — С. 73-76. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-125522
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1255222017-10-29T03:03:20Z Експериментальна реконструкція технології виготовлення ножів VII-IX ст. Коба, О.О. Історія та культура давніх часів і Середньовіччя У роботі розглядається питання актуальності дослідження металургії східних слов’ян VII-IX ст. Тематикою вивчення обирається реконструкція ножів. Проводиться аналіз технологічної бази. Дається основна характеристика ножам у побуті та на основі існуючих типологій ножів IX-XIII ст. робиться спроба створення класифікації для ножів VII-IX ст. східних слов’ян. Проводиться реконструкція за визначеною типологією. В работе рассматривается вопрос актуальности исследования металлургии восточных славян VIІ-IX ст. Тематикой изучения выбрана реконструкция ножей. Проводится анализ технологической базы. Дается основная характеристика ножам в быту и на основании существующих типологий IX-XIII ст. делается попытка создания классификации для ножей VII-IX ст. восточных славян. Проводится реконструкция по указанной типологии. This paper discusses the relevance of the study of metallurgy of the Eastern Slavs VІI-IX century. The reconstruction of knives was selected as the theme of the study. The analysis of the technological base is taking place. We give a basic characteristic of the knives in usual life and there is an attempt to create a classification for the knives of the Eastern Slavs VII-IX century on the basis of the existing typologies of IX-XIII century. The reconstruction is carried out in the specified typology. 2012 Article Експериментальна реконструкція технології виготовлення ножів VII-IX ст. / О.О. Коба // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2012. — Вип. 5. — С. 73-76. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/125522 94(477): 672. 712/713 «6-8» uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія та культура давніх часів і Середньовіччя Історія та культура давніх часів і Середньовіччя
spellingShingle	Історія та культура давніх часів і Середньовіччя Історія та культура давніх часів і Середньовіччя Коба, О.О. Експериментальна реконструкція технології виготовлення ножів VII-IX ст. Сіверщина в історії України
description	У роботі розглядається питання актуальності дослідження металургії східних слов’ян VII-IX ст. Тематикою вивчення обирається реконструкція ножів. Проводиться аналіз технологічної бази. Дається основна характеристика ножам у побуті та на основі існуючих типологій ножів IX-XIII ст. робиться спроба створення класифікації для ножів VII-IX ст. східних слов’ян. Проводиться реконструкція за визначеною типологією.
format	Article
author	Коба, О.О.
author_facet	Коба, О.О.
author_sort	Коба, О.О.
title	Експериментальна реконструкція технології виготовлення ножів VII-IX ст.
title_short	Експериментальна реконструкція технології виготовлення ножів VII-IX ст.
title_full	Експериментальна реконструкція технології виготовлення ножів VII-IX ст.
title_fullStr	Експериментальна реконструкція технології виготовлення ножів VII-IX ст.
title_full_unstemmed	Експериментальна реконструкція технології виготовлення ножів VII-IX ст.
title_sort	експериментальна реконструкція технології виготовлення ножів vii-ix ст.
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate	2012
topic_facet	Історія та культура давніх часів і Середньовіччя
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/125522
citation_txt	Експериментальна реконструкція технології виготовлення ножів VII-IX ст. / О.О. Коба // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2012. — Вип. 5. — С. 73-76. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.
series	Сіверщина в історії України
work_keys_str_mv	AT kobaoo eksperimentalʹnarekonstrukcíâtehnologíívigotovlennânožívviiixst
first_indexed	2025-07-09T03:20:53Z
last_indexed	2025-07-09T03:20:53Z
_version_	1837137923972005888
fulltext	ISSN 2218-4805 73 Шевченко Ю.Ю. Древній печерний християнський храм Криму епохи перших готських походів ІІІ ст. н. е. (за матеріалами печерного монастиря Чилтер-Коба у Криму) У статті розглянуто престол давнього типу (до 692 р. н. е.), розміщений у Ай-Тодорському підземному храмі печерного монастиря Чилтер-Коба у Криму. Оскільки заснування Сюйренської фортеці, яка знаходиться на сусідньому відрозі, відноситься до III-IV ст., а християнство з’являється на берегах Тавріди разом із полоненими з Кападокії у процесі готських воєн (походів через Боспор 264 і 275 рр.), можна віднести даний пам’ятник печерного комплексу Чилтер-Коба саме до цього часу. Ключові слова: літургійне облаштування, система стоків для проливу вина по поверхні престолу при його перетворенні в кров Христову, престол, що примикає до апсиди древнього типу, Чилтер-Коба, Таврида. The ancient temple cave in the Crimea in the epoch of the first Gothic campaign III A.D. (by the case study of the cave monastery Chilter-Koba in the Crimea) In this article the ancient throne ( up to 692 years) which is situated in the temple cave Ai-Todorskyi of the cave monastery Chilter-Koba in the Crimea is examined. The cave temple in Chilter-Koba (the Crimea) was arranged after the Gothic trips to Cappadocia (264/65 g.). From Cappadocia Goths led captives, among whom were Christians. Key words: content of liturgy, flowing system of the throne for transformation vine in Christ’s blood, ancient throne, Chilter-Koba, Taurida. 14.02.2012 р. УДК 94(477): 672. 712/713 «6-8» О.О. Коба ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РЕКОНСТРУКЦІЯ ТЕХНОЛОГІЇ ВИГОТОВЛЕННЯ НОЖІВ VII-IX СТ. У роботі розглядається питання актуальності дослідження металургії східних слов’ян VII-IX ст. Тематикою вивчення обирається реконструкція ножів. Проводиться аналіз технологічної бази. Дається основна характеристика ножам у побуті та на основі існуючих типологій ножів IX- XIII ст. робиться спроба створення класифікації для ножів VII-IX ст. східних слов’ян. Проводиться реконструкція за визначеною типологією. Ключові слова: східні слов’яни, цільноковані ножі, засапожні ножі, кричне залізо, шамот. Утворення Руської держави у Х ст. сприяло збільшенню обсягів торгівлі, розвитку ремесел, у тому числі металургійного виробництва. На думку Б. Колчіна та І. Забєліна, ще у VII-IX ст. відбувається новий стрибок у технологічній і виробничій сферах металургії [5, 14]. Згідно досліджень Б. Рибакова, тоді ж формується особливий культурний стиль східнослов’янських племен [7, 144], а коваль стає улюбленим героєм слов’янського фольклору [7, 167]. Вивчення ковальської справи цього періоду потребує спеціалізованого дослідження, в тому числі із залученням результатів експериментів. На основі аналізу відомих даних про металургійний процес, технологічну базу нами було зроблено спробу реконструювати виготовлення ножів VII-IX ст. за їх функціональними типами. Аналізуючи розвиток металургії VII-IX ст., можна відзначити зростання виробничих сил у цій галузі. Так за П. Толочком і А. Лауданські, на територіях мешкання східних слов’ян зростає потреба в залізі і сталі у зв’язку із розвитком виробничих сил, збільшенням військових і соціальних потреб [11, 98]. У цей період металургія відокремлюється від ковальства, що викликає появу перших спеціальних поселень металургів і формування специфічної верстви населення. Розпочинається торгівля напівфабрикатами. Тому у технологічному процесі виготовлення кованих виробів навіть за професійною диференціацією можна виділити два головні етапи: виплавку заліза із болотної руди і сам процес кування. За етнографічними та археологічними дослідженнями, а також згідно реконструкції В.Віргинського та В. Хотенкова [2, 177], сировиною у визначеному процесі найчастіше ставала болотна, лугова руда – лімоніт, основою якого був гідроксид заліза. Вона утворювалася шляхом відкладень бурого залізняка на дні боліт у вигляді конкрецій, твердих шарів і корок. Існували різні способи її видобутку з болотистої місцевості, а далі йшла підготовка до завантаження у печі [6, 71]. Сировиною для плавки Сіверщина в історії України, випуск 5, 2012 74 знахідками, а їхня кількість у порівнянні з минулими століттями постійно зростає [9, 132]. Форма ножів зазнала змін, збільшилася і кількість функціональних типів, що пов’язано із появою нових ремесел і виробничих потреб [4, 77]. За дослідженнями П. Толочка, асортимент предметів, які виготовлялися у кузні, збільшився з 20 найменувань у IV-VI ст. до 30-35 у VII-IX ст. [11, 143]. Попри різноманіття існувало три основні типи ножів, виділених за технологічними особливостя- ми виготовлення. І. Ножі, які виковувалися з одного шматка заліза (дешеві і доступні для усіх верств населення). Вони були в широкому використанні, швидко сточували- ся, тупилися, після чого їх віддавали на перековку або просто викидали. ІІ. Ножі, в яких для покращення властиво- стей проводилася цементація ріжучої кромки. Ця операція проводилася в звичайних глиняних горщиках. За один раз можна було покращити властивості значної кількості виробів. Даний про- цес мав широке використання, адже був вигідним у порівнянні з виплавкою сирцевої сталі, хоча, за- звичай, підвищував ціну. Його застосування вима- гало від виробника й певних технологічних знань: підтримувати постійну температуру до 900 Со, не допускати відпуску заліза і вижигу вуглецю зі сталі при підвищенні температури [4, 94]. ІІІ. Ножі, які робилися шляхом зварювання заліза і сталі. У масовому використанні вони з’являються в кінці VII – на початку VIII ст. і у IX-X ст. уже зустрічаються рідко [5, 121]. Зварювання найчастіше проходило з трьох частин. Якщо ніж був клиноподібним, то в середину заварювали залізо, а по краям приварювалась сталь; якщо ж це був заточений з одного краю ніж, то кромка сталі йшла по ній, а за нею – залізо. Якщо ж лезо ножа мало бути м’яким за функціональним призначенням, робили навпаки. Це давало змогу виковувати набагато міцніші ножі. Починаючи з IX ст., при виковуванні ножів застосовували п’ятишарову зварку. Переходячи до класифікації за функціональними і зовнішніми характеристиками, варто зазначити, що для періоду VII-IX ст. відповідної типології не існує. Класифікації ножів розроблені лише на матеріалах, починаючи з кінця ІХ ст. До основних типологічних схем можна віднести поділ ножів за їхньою формою, зроблений В. Сізовим на початку ХХ ст. За функціональним призначенням розподіляє залізні ножі Б. Колчин. До цього можна додати своєрідну експериментальну перевірку класифікації Б. Колчіна ковалем-реконструктором Б. Поповим. Для визначення основних типів ножів за їх формою і функціональним призначенням ми співвіднесли археологічні знахідки цих виробів VII-IX ст. із тими типами, які наведені у вище зазначених класифікаціях. Так, В. Сізов орієнтувався на особливості форми руди ставало деревне вугілля. Воно утворювалося в результаті випалювання деревини у ямах чи ровах із подальшим закриттям доступу повітря до випаленої сировини на декілька днів. Під тиском газів вугілля збагачувалось вуглецем і збільшувало коефіцієнт тепловіддачі. За Б.Рибаковим, у VII-IX ст. існувало близько 20 способів отримання шамоту [8, 128]. Після завершення підготовки до самої виплав- ки, сиродутна піч заповнювалася подрібненою бо- лотною рудою в перемішку з деревним вугіллям. В результаті горіння вугілля оксид вуглецю підіймався вгору, нагріваючи руду. Оксид вуглецю в руді відновлювався до металічного заліза, в цей мо- мент порода руди шлакувалася і відокремлювалася від металу. Рідкий шлак, що утворювався, стікав на дно печі, а відновлені зерна заліза спускалися по мірі вигорання вугілля до низу печі [8, 131]. На думку Б. Колчіна, залізо при цьому не плавилося, адже максимальна температура, якої на той момент могли досягти у сиродутних печах, сягала лише 1000 Со, у той час, як для плавки заліза темпера- тура має бути 1539 Со. Тому плавилася лише пуста порода, перетворюючись на шлак, який накопичу- вався на дні шахти [5, 74]. За три години плавки утворювалася криця, сильно забруднена шлаком. Після багаторазової проковки отримували метале- ву чушку, маса якої залежала від кількості і якості руди, температури плавки. Залізо мало пористий і безформний вигляд, через що називалося губчатим. В. Віргинський і В. Хотенков, за даними проведе- них реконструкцій, стверджують, що постійна ро- бота печі VII-IX cт. за добу могла видати до 350 кг сировини з виходом заліза близько 2-6 % [2, 154]. Сама ж конструкція печей VII-VIII ст. не за- лишалася сталою [8, 140]. На кінець VI – початок VII ст. більшість печей мала розміри від 35 до 50 см заввишки і від 50 до 70 см завширшки [5, 87]. Наприклад, сиродутна піч Лубенського городи- ща мала розмір 46 × 51 см, а печі, віднайдені на території Смоленщині, в середньому мали розмір 55×60 см [11, 111]. Наприкінці VII-VIII ст. у зв’язку із бурхливим розвитком виробництва потреба у залізі викликала збільшення об’єму сиродутних печей. До кінця VIII ст. вони досягали вже від 80 до 100 см в діаметрі [5, 91]. У цей період почали з’являтися печі з викопа- ною ямою, обмазаною глиною, розміром близь- ко 70 × 90 см завширшки, наприклад Псковські шахтоподібні печі (до 1 м глибиною), печі, віднайдені на території Чернігівщини [6, 71]. Технологічний прорив VII-VIII ст. включав у себе оволодіння технологією виготовлення сталі, ускладнення ковальської техніки, розвиток нових конструкцій і форм, розширення асортименту виробів. Серед останнього найуніверсальнішими знаряддями праці стають ножі, які постійно супроводжують слов’ян упродовж віків. Вони є найбільш масовими ISSN 2218-4805 75 ножів IX-XI ст. і виділив три основні типи [10, 31]. І. Звичайні ножі (лезо переходить у хвостовик). ІІ. Ножі, лезо яких представляє собою неперервну лінію з ручкою (ніж не мав хвостовика, а ручка з лезом викувана з одного шматка заліза). ІІІ. Тип, де лезо не знаходилось на одній осі з черешком, а через коліно відходило вгору. Усі зазначені типи вже існували у період VII- IX ст., але третій зустрічається рідше за інші. В свою чергу, за класифікацією Б.Колчіна існували лише два типи ножів: звичайні і бойові або захалявні [5, 164]. Різниця зі звичайними була у потовщенні спинки до 3-5 мм. Відношення ширини леза до товщини спинки коливається в 4-6 кратному розмірі, а в бойових воно зменшується до 1,8-2,7 кратного. Крім того, друга група характеризується більш складною технологією виготовлення. Звичайні ножі були поширені у VII-IX ст. і представляли собою перший тип згідно технологічної класифікації, а другий тип відносився відповідно до другого і третього типу. У класифікації Б.Попова перша група ножів була класифікована на підвиди в залежності від їх функціонального призначення, утворюючи із групою бойових ножів вісім типів. Із цих груп ми виділили ті, аналоги яких використовувались і у VII- IX ст. Зауважимо, що тип косторізних і хірургічних ножів майже не існував, тому у даній класифікацій наведені лише 6 груп. І. Господарські ножі. За типологією В. Сізова відносяться до першої групи. Мали паралельну вісь ручки до леза. Вони вирізнялись розмірами, що дозволяє припустити, що їх довжина коливалась в залежності від роду господарських потреб, статі і навіть віку господарів. ІІ. Столові ножі. За типологією В. Сізова – відносяться до першої групи. Вирізняються більшим розміром в порівнянні із господарськими. На думку Б. Попова вони є універсальними. ІІІ. Робочі (столярні) ножі. За типологією В. Сізова відносяться до першої групи. Мали вигнуте вниз лезо. За Б. Колчіним вони використовувалися під час обробки дерева, але експериментальні дослідження Б. Попова показують, що їх відсутність може бути лише результатом сточування, а не ковки, і це могли бути звичайні кухонні ножі. Аргументом для цього слугує і те, що під час виконання робіт по дереву вони не були зручними. IV. Сапожні ножі. За типологією В. Сізова відносяться до третьої групи. У VII-IX ст. мали менший кут нахилу, ніж у пізніші періоди, і ще не мали специфічного пізніше торсування (скручування навколо осі) на ручці. Вони призначалися для роботи зі шкірою, мали упор на кінці для великого пальця. V. Малі робочі ножі. За типологією В. Сізова відносяться до першої групи. Мали довжину до 30- 40 мм. Могли використовуватись для деревооброб- них робіт чи взагалі бути залишками ножів, метал яких зберігся. VI. Бойові або захалявні ножі. За типологією В.Сізова відносяться до другої групи. Мають пряме довге лезо, а ручка утворена із одного шматка заліза із лезом. В порівнянні із бойовими ножами IX-XI ст. у VI-IXст. вони мають меншу довжину і нижчу якість заліза. Вивчивши основні технології, процеси, археологічні аналоги, було проведено реконструкцію за першим типом технологічної класифікації за усіма шістьма групами, визначеними в результаті зіставлення ножів VII-IX ст. за типологією Б. Попо- ва. Для цього взяли шматки заліза із низьким вмістом вуглецю та вмістом шлаків. Для випалювання гор- на використовували деревне вугілля. У викопаній ямі глибиною 50 см і діаметром близько 1 м були спалені березові дрова. Після заповнення яму заси- пали і залишили на декілька днів. В результаті було отримано 2 мішки деревного вугілля. Заготовки були підібрані зі шматків заліза, аналоги яких пред- ставляли собою напівфабрикати VII-VIII ст. Далі їх порубали на прямокутні шматки по гарячому. Горн працював на міхах. Ковка заготовок проходила при температурі від 900 до 700 Со, а обробка металу – за принципами ковальства визначеного періоду. Шматок заліза відтягувався у відповідну форму, зберігаючи дорогий для тих часів матеріал. Леза були доведені на піщаному абразиві. Але у ті часи ножі з гладкими лезами майже не виготовлялись. По-перше, на це впливала велика потреба у знаряддях праці і на проковку із шліфовкою дзеркала не відводилось багато часу. По-друге, сам інструмент, на якому проводилась ковка, не був ідеально рівним, оскільки ще не існувало виробництва високовуглецевої сталі для дзеркал ковадел і молотів. Відтак інструменти швидко втрачали свою гладкість, отримували «кратери» і пізніше ставили «штампи» на інших заготовках. По-третє, сировина мала шлаки, які вигорали, а недотримання температурного режиму призводило до утворення окалин, на місці яких знову ж таки виникали «кратери». Проводити шліфування піщаним абразивом на прокованому ножі було нераціонально з точки зору часових затрат. Отже в нашому випадку при реконструкції на окремих ножах було проведено цементацію із підтриманням високої температури протягом трьох годин у глиняних горщиках, наповнених вугіллям. Отримані вироби хоча і мають кращу якість за ножі VII-IX ст., але все ж таки значно поступаються сучасним стальним аналогам внаслідок своєї м’якості. У свою чергу, при практичній перевірці третій тип за функціональною класифікацією Б. Попова через м’якість заліза недоцільний у використанні при різьбленні по дереву і зручний при виконанні господарських справ. П’ятий тип, крім визначених у типології, на практиці показує гарні результати при Сіверщина в історії України, випуск 5, 2012 76 тесанні берести і дерева. Таким чином, експериментальні реконструкції по виготовленню ножів VII-IX ст. підтвердили ряд положень щодо процесу виготовлення і функціонального використання ножів і, водночас, дали можливість уточнити технологію та сферу ви- користання окремих типів. Посилання 1. Аристов Н.Я. Промышленность древней Руси / Я.Н. Аристов. – СПб.: [б. и.], 1866. – 321 с. 2.. Виргинский В.С. Очерки истории науки и техники с древнейших времен до середины XV века / В.С. Виргинский, В.Ф. Хотеенков. – М.: Просвещение, 2006. – 287 с. 3. Попов Б. Ножи Древней Руси / Б. Попов // Клинок. – 2005. – № 2. – С. 71-74. 4. Забелин И.Е. О металлическом производстве в России до конца XVII в. / И.Е. Забелин. – СПб.: ЗРАО, 1853. – Т. 5 – 136 с. 5. Колчин Б.А. Черная металлургия и металлообработка в древней Руси (домонгольский период) / Б. А. Колчин. – М.: АН СССР, 1953. – 257 с. 6. Лауданский А.Н. Поликарпович К.М. Славянские древ- ности. – М.: Наука, 1977. – 143 с. 7. Рыбаков Б.А. Язычество Древней Руси / Б.А. Рыбаков. АН СССР, Отделение истории. Институт археологии. – М.: На- ука, 1987. – 782 с. 8. Рыбаков Б.А. Ремесло Древней Руси / Б.А. Рыбаков [от- ветств. ред. Б.Д. Греков, АН СССР]. – М.: АН СССР, 1948. – 791 с. 9. Русанова И.П. Славянские древности VI-VII вв. / И.П. Русанова. – М.: Наука, 1976. – 177 с. 10. Сизов В.И. Курганы Смоленской губернии / В.И. Сизов. Императорская археологическая комиссия. – СПб.: Типография Главного Управления Уделов. – 57 с. 11. Толочко П.П. Давня історія України / П.П. Толочко. – К.: Либідь, 1995. – Т. 2. – 289 с. Коба А.А. Экспериментальная реконструкция технологии изготовления ножей VII-IX ст. В работе рассматривается вопрос актуальности исследования металлургии восточных славян VIІ-IX ст. Тематикой изучения выбрана реконструкция ножей. Проводится анализ технологической базы. Дается основная характеристика ножам в быту и на основании существующих типологий IX- XIII ст. делается попытка создания классификации для ножей VII-IX ст. восточных славян. Проводится реконструкция по указанной типологии. Ключевые слова: восточные славяне, цельнокованые ножи, засапожные ножи, крица, шамот. Koba О.О. Experimental reconstruction of the technology of knives VII-IX century This paper discusses the relevance of the study of metallurgy of the Eastern Slavs VІI-IX century. The reconstruction of knives was selected as the theme of the study. The analysis of the technological base is taking place. We give a basic characteristic of the knives in usual life and there is an attempt to create a classification for the knives of the Eastern Slavs VII-IX century on the basis of the existing typologies of IX-XIII century. The reconstruction is carried out in the specified typology. Key words: the Eastern Slavs, monolithic knives, fight knives, smelted bog ore, charcoal. 20.01.2012 р. УДК 902.2 «08/09» Л.И. Красильникова К.И. Красильников СЕМЬЯ ПРАБОЛГАР В СЕЛЬСКОЙ ОБЩИНЕ САЛТОВСКОЙ КУЛЬТУРЫ IX – X ВВ. Праболгары в IX – X веках находились в состоянии оседлости. Данные по реконструкции семьи сельских общин получены в результате раскопок селищ, на которых раскрыто 120 построек, из них – 54 жилища различной конструкции и площади. По размерам жилищ, интерьеру, эколого-бытовым нормам, другим свидетельствам определяются составы семей в пределах 6-9 человек. «Экономический» потенциал семей, их статус в общине изучены по комплексам хозяйственно-бытового, промыслового назначения. По ним определены индивидуальные и коллективные хозяйственные структуры в системах закрытых комплексов, дворов, подворий, амбаров, гончарных мастерских. Ключевые слова: жилища, семья, хозяйственные комплексы, сельская община. Вопрос о формах семьи у прабогар VIII – начала Х вв. имеет значение уже хотя бы потому, что их племена, отошедшие от кочевнического уклада, в этот период переходят к оседлости [12, 110-125], принципиально меняя прежние хозяйственные, социально-семейные структуры, вызванные появлением земледелия, ремесленных отраслей, промыслов, с последующим возникновением индивидуальной собственности. Как следствие внутри селищ происходит процесс формирования хозяйственных структур – дворов, подворий семейного статуса [1, 186-192]. Не вызывает сомнения, что общество праболгар находилось в состоянии сельской общины, ячейкой которой была семья. В этнографической терминологии семьи раннего средневековья различают двух типов: первый тип – простые нуклеарные семьи, второй тип – семьи расширенные, сложные, многолинейные [7, 27-28]. Эта типология приемлема и для южных массивов Восточной Европы, но в особенности к Северо-Кавказскому региону, где схема перехода от большой семьи к малой и наоборот знает множество примеров [22, 78-83]. Ретроспективу этого процесса можно наблюдать и по отношению к истории народов, отошедших от кочевого уклада, на примере одной из групп археологических источников – построек [15, 7-13]. Информацию для реконструкции семьи у праболгар степей Подонцовья в раннем средневековье нам дают, прежде всего, поселения, на которых раскрыто 120 построек, 54 из которых являются жилищами различных типов и конструктивных видов. Подробней остановимся на их характеристике. Жилища – один из основных компонентов материальной культуры, отражающий сложность пройденного народом пути. Они в первую очередь реагируют на изменения баланса хозяйственной

Експериментальна реконструкція технології виготовлення ножів VII-IX ст.

Репозитарії

Схожі ресурси