Музейна справа у науковому доробку В. Дубровського
У статті систематизовано й проаналізовано студії В.Дубровського, які стосуються розвитку музейної справи в Україні.
Gespeichert in:
| Datum: | 2012 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2012
|
| Schriftenreihe: | Сіверщина в історії України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/125592 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Музейна справа у науковому доробку В. Дубровського / В.А. Казимір // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2012. — Вип. 5. — С. 361-363. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-125592 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1255922017-10-30T03:02:51Z Музейна справа у науковому доробку В. Дубровського Казимір, В.А. Музейна справа У статті систематизовано й проаналізовано студії В.Дубровського, які стосуються розвитку музейної справи в Україні. В статье систематизировано и проанализировано работы В. Дубровского, в которых рассматривается развитие музейного дела в Украине. The article deals with the systematization and analysis of V. Dubrovskyi’s works about Ukraine. 2012 Article Музейна справа у науковому доробку В. Дубровського / В.А. Казимір // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2012. — Вип. 5. — С. 361-363. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/125592 94(477.51):069 uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Музейна справа Музейна справа |
| spellingShingle |
Музейна справа Музейна справа Казимір, В.А. Музейна справа у науковому доробку В. Дубровського Сіверщина в історії України |
| description |
У статті систематизовано й проаналізовано студії
В.Дубровського, які стосуються розвитку музейної справи
в Україні. |
| format |
Article |
| author |
Казимір, В.А. |
| author_facet |
Казимір, В.А. |
| author_sort |
Казимір, В.А. |
| title |
Музейна справа у науковому доробку В. Дубровського |
| title_short |
Музейна справа у науковому доробку В. Дубровського |
| title_full |
Музейна справа у науковому доробку В. Дубровського |
| title_fullStr |
Музейна справа у науковому доробку В. Дубровського |
| title_full_unstemmed |
Музейна справа у науковому доробку В. Дубровського |
| title_sort |
музейна справа у науковому доробку в. дубровського |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Музейна справа |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/125592 |
| citation_txt |
Музейна справа у науковому доробку В. Дубровського / В.А. Казимір // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2012. — Вип. 5. — С. 361-363. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT kazimírva muzejnaspravaunaukovomudorobkuvdubrovsʹkogo |
| first_indexed |
2025-07-09T03:28:03Z |
| last_indexed |
2025-07-09T03:28:03Z |
| _version_ |
1837138375073595392 |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
361
відомо, 1 квітня 1925 р. постановою ВУЦВКу і РНК УСРР
було реорганізовано Наркомосвіти УСРР, а керівництво
музеями покладалося на Укрнауку [12, 59-60], яка, не без
участі голови музейно-бібліотечної секції, ініціювала у
травні 1926 р. нараду музейних представників, оскільки
положення про підпорядкування музейних установ
залишалося спірним, і за керівництво над музеями
змагалися Укрнаука та Укрполітосвіта.
Доповідь В. Дубровського розкривала теоретичні
засади музейного будівництва в Україні, висвітлені
згодом детальніше в його численних статтях у
періодичних виданнях. Основну увагу науковець ак-
центував на функціях музеїв: а) зберігання та експону-
вання речей, які мають культурну й історичну цінність;
б) науково-дослідна робота співробітників музею;
в) екскурсійні та лекційні заходи в межах музейної
інституції. В. Дубровський обґрунтував рішення про
підпорядкування музейної мережі Укрнауці, оскільки
музей, на його думку, перш за все наукова установа,
яка водночас займається експозиційною, науковою та
політосвітньою діяльністю [13, 183].
Відтак, рішення наради музейних представників
дало свої результати. 16 червня 1926 р. РНК УСРР
прийняла «Положення про пам’ятки культури і
природи» − перший у республіці законодавчий
акт загально-нормативного значення в галузі
збереження історико-культурних цінностей. Згідно з
«Положенням», усі пам’ятки наукового, історичного
або культурного значення перебували у віданні
Укрнауки та її органів на місцях. 28 вересня колегія
НКО остаточно «визнала необхідним керування
всією музейною роботою УСРР передати Управлінню
науковими установами зі всіма робітниками, що
працюють в музейному відділі УПО» [12, 64-65].
У 1926-1929 рр. Укрнаука спрямувала свої зу-
силля на впорядкування музейної мережі, зміцнення
її матеріальної бази. Особливий інтерес становлять
міркування В. Дубровського з питань класифікації
музеїв, особливостей науково-дослідної та екскурсійної
роботи музейних установ. На думку науковця, осо-
бливу увагу слід було приділити цим питанням, тому
що «у галузі культурного будівництва на Вкраїні нема
більш забутої справи, ніж музейна». У вступній статті
до збірника «Український музей» В. Дубровський пи-
сав: «Доводиться констатувати, що оволодіння тими
скарбами пам’яток матеріальної культури та природи,
які залишилися нам з дореволюційного часу, – є спра-
ва занедбана. Майже до останнього часу не було ще
встановлено ясно й остаточно, що та як робити з му-
зейною спадщиною, яка нам дісталася, як її зберегти,
використати, збільшити» [13, 3].
Значний інтерес становлять розвідки В. Ду-
бровського «Про потребу впланування історично-
УДК 94(477.51):069
В.А. Казимір
МУЗЕЙНА СПРАВА У НАУКОВОМУ
ДОРОБКУ В. ДУБРОВСЬКОГО
У статті систематизовано й проаналізовано студії
В.Дубровського, які стосуються розвитку музейної справи
в Україні.
Ключові слова: В. Дубровський, музейна справа в Україні.
До діапазону наукових інтересів Василя Ду-
бровського (1897-1966) належали історія України,
архівознавство, музеєзнавство, бібліотекознавство,
тюркологія, політологія та інші галузі
гуманітаристики. На жаль, науковий доробок В. Ду-
бровського досі не зібраний докупи і не системати-
зований, а окремі аспекти його наукової діяльності
потребують подальшого дослідження.
Л. Биковський [1] та Г. Курас [2; 3] займалися
впорядкуванням біографії В. Дубровського.
О.Коваленко [4; 2; 5; 6] та В. Ткаченко [7] розглядали
його постать у контексті розвитку краєзнавчого руху,
І. Матяш − в галузі архівознавства [8], М .Дмитрієнко
та О. Ясь присвятили розвідку його внеску в охорону
пам’яток культури в Україні [9]. Водночас студії
В. Дубровського у сфері музеєзнавства не здобули
належного висвітлення у науковій літературі.
Відтак, метою даної розвідки є систематизація
студій В. Дубровського, які стосуються музейної
справи, та визначення їх місця у науковому до-
робку вченого.
У червні 1925 р. у складі Наркомату освіти було
створено Управління наукових установ Наркомату
освіти УСРР (далі − Укрнаука), посаду заступника
голови якого обіймав науковий керівник В. Дубровсь-
кого академік Д. Багалій. Відтак, за рекомендацією
останнього [10] В. Дубровський переїхав до Харко-
ва, де з 1 червня 1925 р. і до 15 липня 1930 р. пра-
цював завідувачем музейно-бібліотечної секції [11].
Професійна діяльність та перебування на посаді голо-
ви музейно-бібліотечної секції знайшли відображення
і у проблематиці публікацій В. Дубровського. Зміст
його публікацій після переїзду до Харкова поповнив-
ся новою тематикою: охорона пам’яток, екскурсійна
робота, музейна та бібліотечна справа. І. Матяш
вважає, що проблематика досліджень В. Дубровсько-
го дещо випереджала час, адже лише згодом виникло
розуміння необхідності досліджень у галузі архівної,
бібліотечної та музейної справи [8, 132].
Теоретичні розробки В. Дубровського з питань
типологізації музеїв, створення єдиної державної
музейної мережі, підпорядкування Укрнауці чи
Укрполітосвіті були надзвичайно актуальними. Як
РОЗДІЛ V. МУЗЕЙНА СПРАВА
Сіверщина в історії України, випуск 5, 2012
362
археологічних досліджень України» [14], «Поточні
справи охорони пам’яток культури на Україні»
[15], «Охорона пам’яток культури в УСРР» [16] та
монографія «Історично-культурні заповідники та
пам’ятки України» [17]. В. Дубровський висвітлив
стан справ у пам’яткоохоронній галузі, яка на той час
не набула чітких організаційних форм. Він констату-
вав, що Україна в цьому відношенні значно відставала
від РСФСР. Науковець, хоча й називав термінологію
штучною, розподіляв пам’ятки на музейні (рухомі)
та позамузейні (нерухомі). Охорона першої категорії
пам’яток найчастіше зводилася до заходів по їх вияв-
ленню, транспортуванню, інвентаризації, описуван-
ню, догляду, консервуванню чи реставрації [16, 11].
На думку науковця, робота з охорони пам’яток у
1922-1925 рр. мала здебільшого практичний характер
і проводилася переважно персоналом державних та
місцевих музеїв [17, 10; 14, 36].
У статті «Чергові завдання сучасного музейного
будівництва на Вкраїні» В. Дубровський наполягав
на необхідності негайного впорядкування музейної
справи та забезпечення «єдності музейної політики»
у різних регіонах країни. Заслуговує на увагу і
розроблена науковцем типологізація музеїв [18, 11].
Цікавою також є розвідка «Екскурсійне питання
на Україні». В. Дубровський простежив позитивну
тенденцію до зростання «серед працюючих України
інтересу до пізнання свого краю, його продук-
тивних сил, його історії, культури». Втім, історик
виявив стурбованість, що екскурсійна робота про-
водиться на низькому науково-теоретичному та
організаційному рівні, а співпраця між централь-
ними та місцевими залишається задекларованою
лише на папері. В. Дубровський пропонував вжити
невідкладних заходів по виявленню та виправленню
недоліків у організації екскурсійної справи [19].
Привертає увагу і студія В. Дубровського «До
утворення центрального музею України». Він вва-
жав за необхідне, за прикладом Грузинської СРР,
створити центральний державний музей, завдання-
ми якого було б вивчення та комплексне відтворення
історії Україні. Музей мав стати головною науково-
дослідною музейною установою республіки, яка б го-
тувала кваліфікованих музейних працівників. На його
думку, такий музей мав би складатися з 11 відділів: 1)
геолого-палеонтологічного; 2) ґрунтів; 3) ботанічного;
4) зоологічного; 5) географічного; 6) археологічного;
7) антропологічного; 8) етнографічного; 9) українського
мистецтва; 10) технічного і 11) соціально-історичного з
відповідними допоміжними закладами (лабораторіями,
майстернями) [20].
Кілька розвідок В. Дубровського стосувалися
історії охорони пам’яток культури й природи в
Україні [21; 22]. Витоки українського музейництва
В. Дубровський пов’язував з Київською Руссю та
запровадженням християнства. Бібліотеки Софії
Київської, Києво-Печерської лаври, Михайлівського
монастиря, Чернігівського Спаського собору були
першими осередками, де зосереджувалися рукописні
книги й старожитності.
Важливим етапом розвитку музейництва в
Україні історик вважав козацьку добу. Артефакти
накопичувалися переважно у приватних зібраннях
української старшини (Полетик, Миклашевських,
Лизогубів, Апостолів й інших, церквах і монастирях.
Втім, науковець не називав це «музейництвом у
справжньому розумінні», оскільки колекції були
закриті для широкого загалу.
«Організоване музейництво» у ХІХ ст. в Україні
було пов’язане з національно-визвольним рухом, а
ініціатива створення музеїв, за умов бездержавності,
належала громадським установам, органам
місцевого самоврядування та окремим меценатам.
Монографія В. Дубровського «Музеї на Україні»
засвідчила позитивні зрушення у галузі музейного
будівництва в Україні. У ній ішлося про значення
музею як культурної установи і специфіку його
роботи. В.Дубровський схарактеризував зібрання
провідних музеїв України − Всеукраїнського
історичного музею імені Т.Г. Шевченка, Музею
мистецтв Української Академії наук, Київської
картинної галереї, Всеукраїнського музейного
містечка (Києво-Печерської лаври), Харківського
археологічного музею, Музею Слобідської
України імені Г. Сковороди, Одеського історико-
археологічного музею, Дніпропетровського краєвого
музею та ін. Науковець звернув увагу на зростання
кількості музеїв та їх відвідувачів, яке пов’язане із
«культурним зростанням робітничих мас» [23, 12].
Робота «Чергові завдання сучасного музейного
будівництва на Вкраїні» мала науково-публіцистичний
характер і була присвячена теоретичним засадам
музейництва в Україні. За визначенням В. Дубровського,
державні музеї здебільшого мали певну спеціалізацію,
а місцеві − переважно краєзнавчий характер [23,
9-10]. Науковець розподіляв музеї за змістом колекцій
з тієї чи іншої галузі й за територіальним обсягом
його експонатів та діяльності. Він поділяв музеї на
губернські, окружні, повітові та крайові [13].
Отже, музейна справа та її теоретичні засади
належали до кола наукових інтересів В.Дубровського.
Це було пов’язано з його посадовими обов’язками
як голови музейно-бібліотечної секції Укрнауки у
другій половині 1920-х рр.
Посилання
1. Биковський Л. Василь Дубровський (1897-1966):
[Некролог] / Л. Биковський // Український історик. – 1966. – Ч.
1-2. – С. 92-97.
2. Коваленко О. Михайло Грушевський: тиждень в
Чернігові / О. Коваленко, Г. Курас // Сіверянський літопис. –
1999. – № 1. – С. 144-156.
3. Дубровський В. Уривки зі споминів / Публікація і передмова
Г. Кураса // Сіверянський літопис. – 2000. – № 6. – С. 145-150.
4. Заремба С.З. Становлення радянського історичного
краєзнавства на Чернігівщині / С.З. Заремба, О.Б. Коваленко //
ISSN 2218-4805
363
УДК [902-027.21(091):378] (477) «192/193»
А.С. Яненко
С.В. Тарнавська
ПІДГОТОВКА ТА ПІДВИЩЕННЯ
КВАЛІФІКАЦІЇ АРХЕОЛОГІЧНИХ
КАДРІВ ПРИ МУЗЕЯХ УСРР
(1920-ТІ – ПОЧАТОК 1930-Х РОКіВ)
У статті розглядаються форми підготовки та підвищення
кваліфікації наукових та науково-педагогічних кадрів археологів при
музеях УСРР упродовж 1920-х – початку 1930-х рр. Аналізується
регламентація аспірантської підготовки у Одеському історико-
археологічному музеї. Висвітлюється діяльність семінарів при
Харківському археологічному музеї та при археологічному відділі
Всеукраїнського історичного музею ім. Т.Г. Шевченка.
Ключові слова: УСРР, підготовка археологічних кадрів, музеї.
Період 1920-х – початку 1930-х років у вітчизняній
історії позначився розквітом національної науки.
Політичний курс коренізації (українізації) [8, 282-286]
сприяв розквіту краєзнавчого руху, в рамках якого
зріс інтерес до археологічних досліджень регіонів. У
перші післяреволюційні роки були реорганізовані або
утворені нові науково-дослідні інституції – установи
при Всеукраїнській академії наук, вищих навчальних
закладах, музеї, науково-дослідні кафедри тощо, які
зосередили у своїх стінах більшість т. зв. сформованих
дослідників і разом з тим покликали до життя проблему
нестачі нових наукових кадрів. Підготовка й підвищення
кваліфікації кадрів здійснювалась у формі семінарів і
аспірантури. Майбутніх археологів готувала низка
установ: Український науково-дослідний інститут
матеріальної культури (Харків), археологічна секція
науково-дослідної кафедри географії та антропології
(Харків), Науково-дослідна кафедра історії України (з
1929 р. Науково-дослідний інститут історії української
культури ім. акад. Д. Багалія, Харків), науково-дослідна
кафедра геології (Харків). Потужними осередками
підготовки кваліфікованих кадрів з історії та археології
упродовж 1920-х – першої половини 1930-х рр. були
також державні музеї історичного профілю.
У вітчизняній історіографічній традиції
дослідники неодноразово зверталися до темати-
ки вищої освіти 1920-х – 1930-х рр. Різні аспекти
підготовки кадрів через аспірантуру розглянуті у
роботах Я. Столярова [16], С.Ю. Семковського [15],
Я.П. Ряппо [13], М.А. Бистрова [3], Л.В. Іванової
[5], В.В. Липинського [9], М.М. Кузьменка [7],
О.Ю. Осмоловської [12] та ін. Проте наразі не існує
праць, у яких розглядається проблема підготовки
археологічних кадрів при музейних аспірантурах й
семінарах упродовж 1920-х – 1930-х рр.
Метою цієї роботи є дослідження підготовки
та підвищення кваліфікації археологічних кадрів
при музеях УСРР, визначення основних засад і
принципів науково-освітнього процесу у музейних
аспірантурах й семінарах.
Український історичний журнал. – 1983. – № 4. – С. 104-112.
5. Коваленко О.Б. Чернігівський інститут краєзнавства /
О.Б. Коваленко // Історія України: маловідомі імена, події та
факти: збірник статей. − К., 1999. − Вип. 8. − С. 352-357.
6. Коваленко О.Б. На варті духовних скарбів України:
архівісти Чернігівщини 20-30-х рр. / О.Б.Коваленко //
Сіверянський літопис. – С. 106-112.
7. Ткаченко В. Історичне краєзнавство: Чернігово-
Сіверщини у перше пожовтневе двадцятиріччя / В.Ткаченко. –
К.: Знання, 2007. – 215 с.
8. Матяш І. Особа в українській архівістиці: Біографічні
нариси / І.Матяш – К., 2001. – 226 с.
9. Дмитрієнко М.О. Українське пам’яткознавство
і музеєзнавство в науковій спадщині В. Дубровського /
М.Дмитрієнко, О. Ясь // Історичне краєзнавство в Україні: традиції
і сучасність: Матеріали VII Всеукраїнської наукової конференції з
історичного краєзнавства. – К., 1995. – Частина II. – С. 368-370.
10. Дубровський В. Всенародна бібліотека України (ВБУ)
(З IVго тому спогадів – «Харків») / В.Дубровський // Наш клич
(Буенос-Айрес, Аргентина). – 1964. – 10 вересня. – С. 5.
11. Центральний державний архів вищих органів влади та
управління України, ф. 166, оп. 8, спр. 4, 31 арк.
12. Маньковська Р.В. Музейництво в Україні /
Р.В.Маньковська. − К., 2000. − 140 с.
13. Дубровський В. Чергові завдання сучасного музейного
будівництва на Вкраїні // Український музей: Збірник 1
[Репринтне видання 1927 р.]. – К, 2007. – 478 с.
14. Дубровський В. Про потребу впланування історично-
археологічних досліджень України / В.Дубровський // Наука на
Україні. – 1926. – № 1. – С. 35-38.
15. Дубровський В. Поточні справи охорони пам’яток
культури на Україні / В. Дубровський // Наука на Україні. –
1927. – № 2 – 4. – С. 348-356.
16. Дубровский В. Охорона пам’яток культури в УСРР /
В. Дубровський // Охорона пам’яток культури на Україні. –
Харків, 1927. – 159 с.
17. Дубровський В. Історично-культурні заповідники та
пам’ятки України / В. Дубровський – Харків, 1930. – 76 с.
18. Дубровський В. Чергові завдання сучасного музейного
будівництва / В. Дубровський.−К., 1927. − 16 с.
19. Дубровський В. Екскурсійне питання на Україні /
В.Дубровський // Культура і побут. – 1926. – № 35. – С. 1.
20. Дубровський В. До утворення центрального музею
України // Вісти. – 1926. – 27 січня. − С. 3.
21. Дубровський В. Як петлюрівці губили пам’ятки
української культури та історії / В. Дубровський // Культура і
побут. – 1926. – № 42. – С. 7.
22. Дубровський В. Музеї і пам’ятки культури й природи
на Україні / В. Дубровський // Енциклопедія українознавства у
2 т.– Мюнхен-Нью-Йорк, 1949. – Т. 1. − С. 1018-1027.
23. Дубровський В. Музеї на Україні / В.Дубровський. −
Харків: ДВУ, 1929. − 59 с.
Казимир В.А. Музейное дело в научном наследии
В. Дубровского
В статье систематизировано и проанализировано
работы В. Дубровского, в которых рассматривается развитие
музейного дела в Украине.
Ключевые слова: В. Дубровский, музейное дело в Украине.
Kazymir V.A. Museum management studies in the scientific
heritage of V. Dubrovskyi
The article deals with the systematization and analysis of
V. Dubrovskyi’s works about Ukraine.
Key words: V. Dubrovskyi, museum management studies in
Ukraine .
25.03.2012 р.
|