З історії створення і розвитку Державного інституту наукової і практичної ветеринарії Наркомзему УРСР у довоєнний період

Показана эпизоотологическая ситуація в Украине на рубеже 19 и 20 столетий и причины создания и деятельности Государственного института научной и практической ветеринарии Наркомзема УССР в первые довоенные годы....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Корольов, А.Г.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр пам'яткознавства НАН України та Українського товариства охорони пам'яток історії та культури 2009
Теми:	Історія галузей та підприємств
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12636
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	З історії створення і розвитку Державного інституту наукової і практичної ветеринарії Наркомзему УРСР у довоєнний період / А.Г. Корольов // Питання історії науки і техніки. — 2009. — № 3. — С. 19-23. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-12636
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-126362013-02-13T02:51:54Z З історії створення і розвитку Державного інституту наукової і практичної ветеринарії Наркомзему УРСР у довоєнний період Корольов, А.Г. Історія галузей та підприємств Показана эпизоотологическая ситуація в Украине на рубеже 19 и 20 столетий и причины создания и деятельности Государственного института научной и практической ветеринарии Наркомзема УССР в первые довоенные годы. The epizootology situation in Ukraine on a boundary of 19 and 20 centuries and the reasons of creation and activity of the State institute of scientific and practical veterinary science of Narkomzema Ukr.SSR in the first pre-war years is shown. 2009 Article З історії створення і розвитку Державного інституту наукової і практичної ветеринарії Наркомзему УРСР у довоєнний період / А.Г. Корольов // Питання історії науки і техніки. — 2009. — № 3. — С. 19-23. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 2077-9496 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12636 619:616.98 uk Центр пам'яткознавства НАН України та Українського товариства охорони пам'яток історії та культури
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія галузей та підприємств Історія галузей та підприємств
spellingShingle	Історія галузей та підприємств Історія галузей та підприємств Корольов, А.Г. З історії створення і розвитку Державного інституту наукової і практичної ветеринарії Наркомзему УРСР у довоєнний період
description	Показана эпизоотологическая ситуація в Украине на рубеже 19 и 20 столетий и причины создания и деятельности Государственного института научной и практической ветеринарии Наркомзема УССР в первые довоенные годы.
format	Article
author	Корольов, А.Г.
author_facet	Корольов, А.Г.
author_sort	Корольов, А.Г.
title	З історії створення і розвитку Державного інституту наукової і практичної ветеринарії Наркомзему УРСР у довоєнний період
title_short	З історії створення і розвитку Державного інституту наукової і практичної ветеринарії Наркомзему УРСР у довоєнний період
title_full	З історії створення і розвитку Державного інституту наукової і практичної ветеринарії Наркомзему УРСР у довоєнний період
title_fullStr	З історії створення і розвитку Державного інституту наукової і практичної ветеринарії Наркомзему УРСР у довоєнний період
title_full_unstemmed	З історії створення і розвитку Державного інституту наукової і практичної ветеринарії Наркомзему УРСР у довоєнний період
title_sort	з історії створення і розвитку державного інституту наукової і практичної ветеринарії наркомзему урср у довоєнний період
publisher	Центр пам'яткознавства НАН України та Українського товариства охорони пам'яток історії та культури
publishDate	2009
topic_facet	Історія галузей та підприємств
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12636
citation_txt	З історії створення і розвитку Державного інституту наукової і практичної ветеринарії Наркомзему УРСР у довоєнний період / А.Г. Корольов // Питання історії науки і техніки. — 2009. — № 3. — С. 19-23. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT korolʹovag zístoríístvorennâírozvitkuderžavnogoínstitutunaukovoíípraktičnoíveterinaríínarkomzemuursrudovoênnijperíod
first_indexed	2025-07-02T14:41:08Z
last_indexed	2025-07-02T14:41:08Z
_version_	1836546542828257280
fulltext	ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИЕМСТВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 3 19 УДК: 619 : 616. 98 З ІСТОРІЇ СТВОРЕННЯ І РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНОГО ІНСТИТУТУ НАУКОВОЇ І ПРАКТИЧНОЇ ВЕТЕРИНАРІЇ НАРКОМЗЕМУ УРСР У ДОВОЄННИЙ ПЕРІОД Королев А.Г., канд. вет. наук (Державна наукова сільськогосподарська бібліотека УААН) Показана эпизоотологическая ситуація в Украине на рубеже 19 и 20 столетий и причины создания и деятельности Государственного института научной и практиче- ской ветеринарии Наркомзема УССР в первые довоенные годы. The epizootology situation in Ukraine on a boundary of 19 and 20 centuries and the rea- sons of creation and activity of the State institute of scientific and practical veterinary science of Narkomzema Ukr.SSR in the first pre-war years is shown. Епізоотична ситуація на території старої Росії і теперішньої України у кі- нці ХIХ і на початку ХХ століть була надзвичайно важкою. У багатьох губе- рніях виникли спустошливі спалахи чуми, пошесного запалення легень великої рогатої худо- би, часто реєструвався ящур. Серед кінського поголів’я були широко розповсюджені інфекційна анемія, сап, інфе- кційний енцефаломієліт ко- ней, серед свиней – бешиха, холера (пневмоентерит), сеп- тицемія (чума); у овець – віс- па, шкірна гниль, у птиць – холера. Справжнім лихом тваринництва була сибірка. В царській Росії від неї щорічно гинуло біля 50 тисяч тварин, і захворю- вало до 20 тисяч людей. Наприклад, у 1912 році було виявлено 9826 неблаго- получних пунктів у 88 губерніях із за- гальною кількістю хворих тварин 43306 голів. Одночасно захворіли сибіркою 15 тисяч людей, з яких 380 – з леталь- ним результатом. Напруженою була епізоотична ситуація по сибірці і в ін- ших країнах. В цих умовах ветеринарна медицина, здавалась, була безсилою. А між тим знаменитий Луї Пастер уже в 1881 році на фермі Паї-ла-Фор у Фран- ції провів успішні випробування першої виготовленої ним протисибіркової вак- цини. Це наполегливо спонукало вче- них України до створення власних іму- нізуючих препаратів. Після громадянської війни Україна успадкувала такий епі- зоотичний стан, який не знала і земська ветеринарія у самі не- сприятливі роки передвоєнних десятиліть. Спостерігалось зна- чне поширення сапу, сибірки, сказу, швидкий ріст чуми сви- ней, у колосальних розмірах розповсюдилась короста коней і овець. Чума великої рогатої худоби, за виключенням Черні- гівської губернії, реєструвалась по всій Україні. У країні не було ні одно- го пункту, де б не було уражених корос- тою тварин, число хворих сапом коней у 1921 році було більше 22000. Заразні хвороби ставали суттєвим гальмом у роз- витку тваринництва. Необхідні були тер- мінові заходи боротьби з такими дуже небезпечними епізоотіями, як чума вели- кої рогатої худоби, сап, періпневмонія, сибірка, короста та інші. Гостро відчувалась недостатність здійснюваних наукових досліджень у ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИЕМСТВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 3 20 галузі ветеринарії того часу, а також відставання цих досліджень від запитів практики. Ветеринарна спільнота все більш наполегливо висувала вимоги щодо реорганізації системи ветеринар- ного обслуговування тваринництва і про переведення її на наукові засади. У цей складний час початку 1922 року на посаду начальника ветеринар- ного управління Наркомзему України на заміну Л.Й.Бонч-Бруєвичу був при- значений Карл Густавович Мартін. Приступив він до своїх обов’язків 4 лютого 1922 року. В Україні його очі- кувала важка і велика робота – перебу- дова всієї ветеринарної служби. Зважаючи важкий епізоотичний стан тваринництва, К.Г.Мартін зосере- див зусилля, передусім, на боротьбі з чумою великої рогатої худоби, яка була справжнім лихом для країни. Він роз- ширив функції і укріпив кадрами ство- рений раніше Л.Й.Бонч-Бруєвичем Центральний протичумний комітет. Однак предметом особливої уваги К.Г.Мартіна було створення в Україні центрального крупного і сучасного на- уково-дослідного інституту з ветерина- рії [1, с. 6]. При створенні науково-дослідного центру в Україні К.Г.Мартін повинен був вирішити ряд завдань, серед яких особливо важливими були фінансуван- ня і вибір місця організації інституту. Що стосується вибору місця створення майбутнього інституту, то увагу могла привертати, передусім, центральна бак- теріологічна станція при Харківському ветеринарному інституті. Тут доречно відмітити, що Харкову історично випа- ла честь стати місцем започаткування ветеринарної медицини в Україні. Ще у 1805 році при Харківському універси- теті була відкрита кафедра скотоліку- вання. Очолював цю кафедру спеціаль- но запрошений з Гессена (Німеччина) професор Федір Васильович Пільгер. В наступному на базі кафедри ско- толікування медичного факультету Ха- рківського університету була створена ветеринарна школа у 1839 році, яка в 1851 році була виділена в окреме вете- ринарне училище, перетворене у 1873 році у ветеринарний інститут, і в ньому в 1889 році була створена перша в Росії і в Україні бактеріологічна станція, ме- тою якої було виготовлення у виробни- чих об’ємах біологічних препаратів (вакцин і діагностикумів). Створена станція стала прообразом закладу ново- го типу, який мав за мету не тільки ви- рішення наукових задач, а також виго- товлення препаратів для запобігання хвороб тварин. Досвід створення такої станції був високо оцінений сучасни- ками. На цій станції активно працювали багато відомих вчених: А.О.Раєвський, М.О.Мальцев, О.В.Дедюлін, Є.Ф.Лиси- цький, Д.Ф.Конєв, І.І.Гордзялківський, І.М.Садовський, П.М.Андреєв, М.Д.Агаллі, М.І.Самодєлкін та інші. В бактеріологічній станції при Харківсь- кому ветеринарному інституті, яка яв- ляється наступницею бактеріологічної лабораторії Л.С.Ценковського при Хар- ківському університеті, проводились інтенсивні дослідження не тільки по протисибірковій вакцині і виготовлен- ню вакцин проти бешихи свиней (Д.Ф.Конєва). Тут також займались ви- вченням сапу, віспи овець, мокрецю, сказу, змішаних інфекцій [3, с.10]. При виборі місця створення майбу- тнього інституту конкурували дві про- позиції: місто Київ або місто Харків. В якості переваг створення інституту у Києві висувались центральне розташу- вання міста на території України, зруч- ність території, що відводилася для цієї мети у Голосіївському парку, і виділення вже готового приміщення. Перевага Хар- кова була у тому, що тут вже діяв визна- ний науковий заклад у виді центральної бактеріологічної станції, співробітники якої працювали спільно з висококваліфі- ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИЕМСТВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 3 21 кованими кадрами вельми авторитетного Харківського ветеринарного інституту, тобто вже мали серйозний досвід і заділи в області виробництва біологічних пре- паратів. Дуже важливе значення мали ви- сокий рівень розвитку ветеринарної нау- ки в цілому у Харкові і висока освіченість працюючих тут ветеринарних лікарів. Мало, очевидно, значення і те, що місто Харків у ті роки був столицею України. Все це було враховано, і Харкову була віддана перевага. Ще в 1920 році було прийнято рі- шення про передачу Харківської бакте- ріологічної станції із Наркомату освіти в систему Наркомзему України, що ви- значало юридичне виділення станції в незалежний від Харківського ветерина- рного інституту заклад і стало початком створення інституту. 20 травня 1921 року Колегія Центрального ветеринар- ного управління Наркомзему РРФСР прийняла рішення реорганізувати існу- ючу при Харківському ветеринарному інституті бактеріологічну станцію в до- слідний інститут. У лютому 1923 року відбувся II Все- український ветеринарно-делегатський з'їзд, який поряд з іншими питаннями розглянув і прийняв постанову про орга- нізацію Державного Інституту наукової і практичної ветеринарії і визначив його задачі, вказав, що він повинен бути ви- щим науковим закладом, який буде об’єднувати діяльність губернських ла- бораторій і станцій і, разом з тим, мати свої науково-дослідні задачі по вивченню захворювань, вишукуванню і виготовлен- ню спеціальних ветеринарних біологічних препаратів для всієї України [4, с.3]. Комісія Всеукраїнського Центра- льного виконавчого комітету 28 квітня 1923 року затвердила у системі Нарко- мзему УРСР Державний Інститут нау- кової і практичної ветеринарії. Таким чином, відбулося остаточне оформлення офіціального статусу ін- ституту. Інститут створювався на добре під- готовленій науковій базі центральної бактеріологічної станції, однак її виро- бничі і структурні можливості були для того часу вже недостатніми. Штат Дер- жавного Інституту наукової і практичної ветеринарії налічував 18 чоловік, а саме: директор –-1, завідуючі відділами – 3, асистенти – 3, лаборанти-техніки – 3, рахівник – 1, завгосп – 1, санітари – 6. Так виникла необхідність будівни- цтва в Україні спеціалізованого науко- во-дослідного інституту по ветеринар- ній медицині. Цю необхідність глибоко розумів К.Г.Мартін і він зробив все для того, щоб втілити свої плани у життя. В величезній справі створення первістка наукової ветеринарії К.Г.Мартін спира- вся на досвід, знання і ініціативу пер- ших трьох керівників інституту: О.В.Дедюліна, Г.О.Кудрявцева і М.Д.Агаллі. Першим директором інституту був видатний вчений в області ветеринар- ної бактеріології і м’ясознавства, епізо- отолог – професор Олександр Васильо- вич Дедюлін. Інститут в ту пору мав всього два відділи (відділ по вивченню сапу з лабораторією по виготовленню малеїну і сибірковий відділ, що відав матриксами вакцин проти сибірки і бе- шихи свиней), а також лабораторію по виготовленню туберкуліну. В плані Наркомзему на 1924 рік за- вдання, які були поставлені перед інсти- тутом, були достатньо великими. Зокре- ма, інститут повинен був приготувати до 100 тисяч доз малеїну, 50 тисяч доз тубе- ркуліну і до 300 тисяч доз овіни. Крім то- го, він повинен був виготовляти матрикси сибіркових вакцин у кількостях, достат- ніх для забезпечення роботи всіх губерн- ських бактеріальних інститутів. Одноча- сно інституту пропонувалось продовжу- вати і розширяти наукові дослідження сапу коней з метою удосконалення мето- дів його діагностики. Планувалась розро- бка ефективних методів дезінфекції шкі- ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИЕМСТВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 3 22 ряної сировини і шерсті. Вже в той час була поставлена задача по розробці мето- дів імунізації великої рогатої худоби про- ти ящуру. Таким чином, створений Державний Інститут наукової і практичної ветерина- рії з перших днів свого існування почав вирішувати дуже важливі проблеми, які мали велике значення не тільки для Укра- їни, але і для країни в цілому. В період з 1924 по 1925 рік інсти- тутом керував виконуючий обов’язки директора, майбутній професор Г.О.Кудрявцев, який вніс великий вклад у розвиток наукової тематики ви- вчення сапу і сибірки. З 1925 по 1930 рік Державний Ін- ститут наукової і практичної ветерина- рії очолював професор М.Д.Агаллі. Ставши директором інституту, М.Д.Агаллі направив свою енергію на пошуки кардинальних рішень по роз- ширенню лабораторної, експеримента- льної бази і покращення умов роботи і побуту співробітників. В цей час різко виросло поголів’я худоби у населення, покращилось фінансове забезпечення протиепізоотичних заходів, що обумо- вило необхідність підвищення об’ємів проведених наукових досліджень. Од- нак, реальні можливості інституту ос- тавались обмеженими. Найбільш гостро відчувалась відсутність власних лабора- торних приміщень. Взяті в оренду лабо- раторні площі Харківського ветеринар- ного інституту, а також орендований дім у місті Харкові по вулиці К.Маркса №3/5-а не задовольняли навіть мініма- льних потреб інституту. В сформованій ситуації гостро встало питання про буді- вництво нового комплексу будівель, які б забезпечили розгортання наукових до- сліджень у відповідності із зрослими вимогами часу [2, с.5]. За клопотанням Наркомзему Укра- їни Харківський окружний виконком у 1926 році виділив земельну ділянку у місті Харкові по Пушкінській вулиці, площею в 4000 квадратних саженів для будівництва інституту. Головний кор- пус інституту, допоміжні будівлі і жи- лий дім для співробітників проектували архітектори О.Молокін та Іконников. В 1928 році будівництво комплексу будівель інституту і оснащення його новітнім по тому часу вітчизняним і за- рубіжним устаткуванням (транспорт- ний ліфт, центральне кондиціонування повітря, багатокамерний холодильник великої ємкості, рентгенівська установ- ка та інше) були повністю закінчені. Слідує відмітити, що до цього часу ко- лектив інституту значно розширив свою діяльність. В його структуру увійшли нові відділи: мікробіології, па- томорфології, санітарно-гігієнічний, вивчення туберкульозу, хвороб свиней, гельмінтозів і лабораторія Асколі. У 1934 році, у зв’язку з передачею функцій виробництва вакцин і сирова- ток для ветеринарної практики в регіо- нальні ветеринарно-бактеріологічні ін- ститути і біофабрики, Інститут наукової і практичної ветеринарії був перейме- нований в Український інститут експе- риментальної ветеринарії (УІЕВ). До кінця періоду роботи К.Г.Мартіна (1933 рік) завершилось формування структури інституту. У складі інституту були організовані від- діли: вивчення хвороб коней, великої рогатої худоби, свиней, дрібних тварин і птиць, мікробіології, протозоології, гельмінтології, санітарії і гігієни, фар- макології і хіміотерапії, патофізіології, патоморфології, діагностики, виробни- цтва біопрепаратів, а також дві лабора- торії: вивчення хвороб бджіл і токсико- логічна. Формується кваліфікований науковий склад лабораторій. У сферу наукових інтересів і завдань включені крупні проблемні питання вивчення фундаментальних і прикладних аспек- тів профілактики і боротьби з основни- ми інфекційними хворобами коней, ро- гатої худоби, свиней, птиць і бджіл. ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИЕМСТВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 3 23 Темпи нарощування ефективності досліджень послідовно посилювалися і в період між 1934 та 1941 роками, коли інститутом керували І.М.Фірсов, а по- тім І.А.Артюх [5, с.8-9]. Цей період був разом з тим для ін- ституту роками тяжких випробувань. Ряд співробітників зазнали репре- сій, оскільки, відповідно формулюван- ню органів Державного політичного управління, інститут являвся центром контрреволюційної змови ветеринарів і бактеріологів. По сфальсифікованій справі були арештовані: Агаллі М.Д., Кудрявцев Г.О., Вишневський П.П., Обуховський Б.І., Василець Я.Ю., Ко- зелкін П.М., Фірсов І.М., Гурвич Б.М., Кльосов М.Д., Середа М.Й., Тамарін І.Б., Батюк І.Т., Романов Д.С., Ковальов А.О., Майборода О.А., Холопов О.С. Не обійшлося і без жертв. І.М.Фірсов, Б.М.Гурвич, Д.С.Романов були розстрі- ляні. А І.Б.Тамарін і О.С.Холопов по- мерли у в’язниці [6,с.236]. Не дивлячись на складності і втра- ти, інститут продовжував активно пра- цювати, і до початку Великої Вітчизня- ної війни його розробки одержали ви- соке визнання. ЛІТЕРАТУРА 1. Бабкин В.Ф., Красников Г.А. К 75-летию организации института экспериментальной и клинической ветеринарной медицины // Ветеринарна медицина, 1998. - № 75. – С. 5-17. 2. Гладенко І.М. 50 років наукової діяльності Українського науково-дослідного інституту експериментальної ветеринарії // Ветеринарія, 1973, № 35. – С. 3 – 16. 3. На передовом рубеже ветеринарной науки / Х., 2002. – 107 с. 4. Протоколы заседаний и постановления II-го Всеукраинского ветеринарно- административного совещания. – ЦДАВО України. – Ф.27. – Оп.4. – Од.зб.67. 5. Служение ветеринарной науке / Х., 2001. – 361 с. 6. Стегний Б.Т., Красников Г.А., Королёв А.Г. К истории института эксперимен- тальной и клинической ветеринарной медицины УААН // Ветеринарна медицина, 2004. - № 83. – С.227-236. УДК 631.117.4:061(477) ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ МЕРЕЖІ ДОСЛІДНИХ УСТАНОВ ПОДІЛЬСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ КІНЦЯ ХІХ - ПОЧАТКУ ХХ СТ. ДЛЯ ПОТРЕБ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА: З ІСТОРІЇ СТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ Корзун О.В. (Державна наукова сільськогосподарська бібліотека УААН) В статье проанализированы особенности формирования сети сельскохозяйствен- ных опытных учреждений Подольской губернии конца ХІХ - начала ХХ столетия, дея- тельность, значение и основные результаты их работы. In the article activity, importance and main results of Podilska region is analyzed for par- ticular of forming and development agricultural research work of the end of ХІХ - at the be- ginning of XX century.

З історії створення і розвитку Державного інституту наукової і практичної ветеринарії Наркомзему УРСР у довоєнний період

Репозитарії

Схожі ресурси