Парафіяльне життя м. Глухова кінця ХІХ – початку ХХ ст.
На основі матеріалів Державного архіву Чернігівської області досліджується церковно-приходський устрій м. Глухова початку ХХ ст. та з'ясовується місце церкви у суспільно- громадському житті міста....
Gespeichert in:
| Datum: | 2014 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2014
|
| Schriftenreihe: | Сіверщина в історії України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/127355 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Парафіяльне життя м. Глухова кінця ХІХ – початку ХХ ст. / Ю.А. Шишкіна // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2014. — Вип. 7. — С. 208-213. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-127355 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1273552017-12-19T03:02:40Z Парафіяльне життя м. Глухова кінця ХІХ – початку ХХ ст. Шишкіна, Ю.А. Нова історія На основі матеріалів Державного архіву Чернігівської області досліджується церковно-приходський устрій м. Глухова початку ХХ ст. та з'ясовується місце церкви у суспільно- громадському житті міста. На основе материалов Государственного архива Черниговской области исследуется церковно-приходское устройство г. Глухова начала ХХ в. и определяется роль церкви в общественной жизни города. On the basis of materials of the State archive of Chernihiv region it is investigated parish build of Hlukhiv at the beginnings of the XX century and the church place in social and public life of the city becomes clear. 2014 Article Парафіяльне життя м. Глухова кінця ХІХ – початку ХХ ст. / Ю.А. Шишкіна // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2014. — Вип. 7. — С. 208-213. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/127355 94 (477): 001. 84: 2-523. 42 «190» uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Нова історія Нова історія |
| spellingShingle |
Нова історія Нова історія Шишкіна, Ю.А. Парафіяльне життя м. Глухова кінця ХІХ – початку ХХ ст. Сіверщина в історії України |
| description |
На основі матеріалів Державного архіву Чернігівської
області досліджується церковно-приходський устрій м. Глухова
початку ХХ ст. та з'ясовується місце церкви у суспільно-
громадському житті міста. |
| format |
Article |
| author |
Шишкіна, Ю.А. |
| author_facet |
Шишкіна, Ю.А. |
| author_sort |
Шишкіна, Ю.А. |
| title |
Парафіяльне життя м. Глухова кінця ХІХ – початку ХХ ст. |
| title_short |
Парафіяльне життя м. Глухова кінця ХІХ – початку ХХ ст. |
| title_full |
Парафіяльне життя м. Глухова кінця ХІХ – початку ХХ ст. |
| title_fullStr |
Парафіяльне життя м. Глухова кінця ХІХ – початку ХХ ст. |
| title_full_unstemmed |
Парафіяльне життя м. Глухова кінця ХІХ – початку ХХ ст. |
| title_sort |
парафіяльне життя м. глухова кінця хіх – початку хх ст. |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Нова історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/127355 |
| citation_txt |
Парафіяльне життя м. Глухова кінця ХІХ – початку ХХ ст. / Ю.А. Шишкіна // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2014. — Вип. 7. — С. 208-213. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT šiškínaûa parafíâlʹnežittâmgluhovakíncâhíhpočatkuhhst |
| first_indexed |
2025-07-09T06:50:25Z |
| last_indexed |
2025-07-09T06:50:25Z |
| _version_ |
1837151109642190848 |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 7, 2014
208
10. Держархів Чернігівської обл., ф. 127, оп. 11, спр. 1347,
31арк.
11. Журналы заседаний Черниговского губернского
земского собрания ХХХVII очередной сессии 1901 года (15
ноября–5 декабря). – Чернигов: Типография Губернского
земства, 1902. – 429 с.
12. Журналы заседаний Черниговского губернского
земского собрания экстренной сессии 15–23 мая 1905 года. –
Чернигов: Типография Губернского земства, 1905. – 76 с.
13. Черниговское губернское земское собрание ХХХVIII
очередной сессии // Земский сборник Черниговской губернии.
– 1903. – № 1. – С. 9–27.
14. Журналы заседаний Черниговского губернского
земского собрания ХХХVIІІ очередной сессии 1902 года (26
ноября–11 декабря). – Чернигов: Типография Губернского
земства, 1903. – 424 с.
15. Свод постановлений Черниговского губернского
земского собрания ХХХVI–ХLVI сессий 1900–1909 годов
/ [Составил по поручению губернской земской управы
В. М. Хижняков]. – Чернигов: Типография Губернского земства,
1912. – Т. 1. – 567 с.
16. Журналы заседаний Черниговского губернского земского
собрания 43 очередной сессии 1907 года с приложениями (26
ноября–11 декабря). – Чернигов: Типография Губернского
земства, 1908. – 179 с.
17. Свод постановлений Черниговской городской думы от
15 апреля 1893 г. до открытия действий нового состава Думы 18
июня 1897 г. / [Составил по поручению Думы В.М. Хижняков].
– Чернигов: Типография Губернского земства, 1898. – 352 с.
18. Отчет Правления Общества вспомоществования
нуждающимся воспитанницам Черниговской женской гимназии
за 1883 год // Черниговские губернские ведомости. – 1884. – №8,
26 февраля. – Часть неофициальная. – С. 85–89.
19. Календарь Черниговской губернии на 1911 год (простой) //
[Издание Черниговского губернского статистического комитета]. –
Чернигов: Типография Губернского правления, 1910. – 376 с.
20. Хроника // Черниговские губернские ведомости. – 1905.
– № 148, 9 июля. – Часть неофициальная. – С. 1.
21. Боиович М.М. Члены Государственной думы (Портреты и
биографии). Третий созыв / М.М. Боиович. – М., 1909. – С. 388.
22. Н. Из жизни законодательных учреждений / Н. //
Земский сборник Черниговской губернии. – 1911. – № 5. –
С. 182–192.
23. Незабытые могилы: Российское зарубежье: некрологи
1917–1997: В 6 т. / [Рос. гос. б-ка; сост. В.Н. Чуваков; под ред.
Е.В. Макаревич]. – М., 1999. –Т. 2. Г–З. – 648 с.
рахно а.Я. Предводитель дворянства Черниговского
уезда Г.н. Глебов: вехи жизни и общественной
деятельности
Статья посвящена анализу жизненного пути и
общественной деятельности предводителя дворянства
Черниговского уезда, активного деятеля Черниговских уездного
и губернского земских собраний Г.Н. Глебова (1856–1930).
Ключевые слова: Г.Н. Глебов, Чернигов, предводитель
дворянства, земство, гласный.
Rakhno O.Ya. Marshal of the Chernihiv district nobility H.
M. Hlibov: landmarks of life and public activity
The article is dedicated to the analysis of the course of life and
public activity the leader of Chernihiv district nobility, well-known
figure of the Chernihiv district and province zemstvo meeting H. М.
Hlibov (1856–1930).
Key words: H. M. Hlibov, Chernihiv, marshal of the nobility,
zemstvo, glasnyi.
14.03.2014 р.
УДК 94 (477): 001. 84: 2-523. 42 «190»
Ю.А. Шишкіна
ПараФіЯЛЬне ЖиттЯ ГЛУХова ПоЧаткУ
ХХ Ст.(За МатеріаЛаМи ДерЖавноГо
арХівУ ЧерніГівСЬкої оБЛаСті)
На основі матеріалів Державного архіву Чернігівської
області досліджується церковно-приходський устрій м. Глухова
початку ХХ ст. та з’ясовується місце церкви у суспільно-
громадському житті міста.
Ключові слова: доброчинність, церковний прибуток, церков-
но-приходська школа, власність церкви, церковний приход.
Враховуючи пожвавлення інтересу до церковної
історії в умовах духовного відродження в Україні, тема
облаштування парафіяльного життя міст на початку
ХХ ст. – період ідеологічного панування церкви та
її тісних взаємозв’язків з державними структурами
– є актуальною і викликає зацікавлення не тільки в
наукових колах, а й серед широкого загалу.
Церква у зазначений період була не тільки
засобом організаційного оформлення духовного
життя послідовників певної конфесії – вона
водночас поставала як релігійно-громадська
організація, бо завжди брала певну участь в
облаштуванні суспільного життя населеного пункту,
у якому розташовувалась. Звідси важливим бачиться
з’ясування місця церкви у суспільно-громадському
житті міста, зокрема Глухова, у її стосунках з
міською громадою, виявлення всіх аспектів цих
взаємовідносин, що сприятиме об’єктивній оцінки
ролі релігійного впливу на життя міської громади.
Історіографія місця церкви у громадському
житті суспільства представлена широким спек-
тром наукових досліджень. На високому науково-
теоретичному рівні ці питання узагальнені у
десятитомній «Історії релігії в Україні», зокрема у
її третьому томі «Православна церква в Україні»[1],
у монографіях Г.М. Надтоки [2], дисертаційних
роботах Ю.В. Хитровської [3], С.О. Гладкого [4],
публікаціях Т.В. Ковальчук [5] та ін. Водночас,
попри значний історіографічний доробок, сформо-
ваний здебільшого в умовах незалежної України,
залишається чимало проблем, які потребують по-
дальшого вивчення. Часто, в силу великого маси-
ву джерел, з поля зору дослідників випадають пи-
тання облаштування парафій українських міст та
вплив на їх громадське життя.
Метою даної наукової розвідки є оприлюднення
архівних матеріалів, які висвітлюють парафіяльне
життя міста Глухова початку ХХ ст. та
підтверджують роль церкви в громадському житті
міста у зазначений період.
У Державному архіві Чернігівської області
(фонд № 679 Чернігівської духовної консисторії)
зберігаються справи № 387 та № 388, які
ISSN 2218-4805
209
містять дані про церкви і церковних служителів
Глухівського повіту початку ХХ ст. Переглянувши
ці справи, автор виокремила низку документів,
які є підґрунтям всебічного аналізу засобів
організаційного оформлення духовного життя
м. Глухова початку ХХ ст. На підставі зазначених
документів, проблемне поле облаштування
парафіяльного життя міста можна структурувати
за такими напрямами:
- приходський устрій церков першого округу
Глухівського повіту;
- опис архітектурних особливостей церковних
будівель;
- система церковних прибутків парафії;
- освітня діяльність церкви;
- опис церковного майна;
- діяльність церковних служителів та їх
сімейний стан;
- кількісний аналіз приходу за соціальною та
статевою ознаками.
На території м. Глухова на початку ХХ ст.
знаходилося дев’ять церков: Вознесенська,
Миколаївська, Спасо-Преображенська, Покровська,
Різдва Пресвятої Богородиці, соборна Свято-
Троїцька, Трьох-Анастасіївська, Трьохсвятительська
та Покровська (наразі у с. Годуновка). Благочинним
у 1911 р. значився протоієрей Герасим Смоличев,
під наглядом якого і перебували названі церкви [6,
12]. Зупинимося на їх описі.
вознесенська церква кам’яна, міцна,
будівлею та дзвіницею в одній зв’язці. При
церкві знаходився міський цвинтар, обнесений
кам’яною та дерев’яною огорожею. В храмі було
три престоли: головний (на честь Вознесіння
Господня) і два бічні (на честь Успіня Пресвятої
Богородиці та Феодосія Углицького). У 1911 р.
церква отримала прибутку на 250 крб., у т. ч.
за виконання християнських треб – приблизно
100 крб., відсотків з капіталу, вкладеного на час
поминання померлих, – 27 крб. 30 коп. До церкви
відносилось 110 десятин землі, проте через
непридатність для обробітку вона не приносила
прибутку. Біля церкви розташовувався міцний
двоповерховий будинок, споруджений стараннями
прихожан. Належних до церкви каплиць не
існувало. Церква мала цегляний завод за межею
міста з майже ¾ десятини землі, прибуток від
заводу обчислювався близько 100 крб.
У 1895 р. при церкві була відкрита
приходська школа, де постійно навчалось близько
70 хлопчиків. Розміщувалась вона у будинку
протоієрея Смоличева. Кошти на її утримання
виділяли Св. Синод (200 крб.) та Глухівське
повітове відділення (400 крб.).
Опис церковного майна з 1855 р. був
перевірений у 1905 році. Копії метричних книг
зберігались з 1817 р., сповідальні розписи
знаходились у цілості з 1810 р.
У 1911 р. священиком при Вознесенській
церкві служив Микола Миколайович Самбурський,
1861 р. н., син священика. Закінчив курс Чернігівської
духовної семінарії у 1883 р. Мав дружину та 9 дітей.
Родина проживала у дерев’яному будинку і мала при
ньому 140 кв. сажнів землі. Церковним старостою
тоді був Іван Петрович Єжов,1860 р. н. [6, 14].
Приход Вознесенської церкви [6, 15]
Соціальний стан
Бу
ди
нк
и
Чо
ло
ві
ки
Ж
ін
ки
духовні 2 12 14
дворяни 17 29 47
міщани 169 404 456
селяни 13 124 139
військові 18 131 137
іновірці 24 102 94
всього 273 802 887
хутір Родионівка 11 29 31
Миколаївська церква розташовувалась у
центрі міста на Соборній площі. Була кам’яною
з такою самою дзвіницею, мала один престол на
честь св. Миколая архієпископа Мирлікійського.
По штату при ній знаходились священик та
псаломщик, жалування їм не передбачалося. У
1911 р. церква отримала до 400 крб. прибутку.
Відсотків з капіталу, що належали «причту», з
1905 р. щорічно надходило до 70 крб. Орендна
плата з будинків та лавок становила 280 крб., з
5,5 десятин землі – 40 крб. Садибна земля при
церкві мала задовільну якість і складала 50 кв.
сажень 11,5 десятин. Середній прибуток з неї
обраховувався у 80 крб. на рік: 40 крб. йшло на
користь церкви, 40 крб. – на користь причту. У
своїй власності церква мала три невеличкі лавки
в одній будівлі, два будинки, обкладені цеглою,
та три дерев’яних будинки. До причту належали
дерев’яна м’ясна лавка, будинок, спільний з
церквою, з якого половина орендного прибутку
йшла на користь церкви. Більшість будинків
були старими і потребували щорічного ремонту.
Каплиць, що відносились до церкви, не існувало.
Опис церковного майна був заведений у 1904 р.
Копії метричних книг зберігались з 1807 р.,
сповідальні розписи – з 1815 р.
Школи при церкві не існувало через бідність
та малочисельність приходу, а діти, що належали
до нього, навчалися у школі при Анастасіївській
церкві. Старостою Миколаївської церкви був
дворянин Михайло Васильович Волоцький. У
1911 р. священиком при церкві служив Олександр
Сіверщина в історії України, випуск 7, 2014
210
Миколайович Бумаков, 1847 р. н., син священика, у
1867 р. закінчивший Орловську духовну семінарію.
Удовець, мав дочку Катерину 1889 р. н. [6, 19–24].
Приход Миколаївської церкви [6, 27]
Соціальний стан
Бу
ди
нк
и
Чо
ло
ві
ки
Ж
ін
ки
духовні 2 9 5
військові 10 17 24
статські 9 15 29
купці, міщани 48 135 161
селяни 14 33 34
іновірці 17 47 55
всього: 100 256 308
Покровська церква на Усівці збудована
у 1783 р. стараннями прихожан та священика
Якова Івановича. Кам’яна, з такою ж дзвіницею.
У 1899 р. на кошти прихожан, священика Олексія
Рязанцева та пожертвування таємного радника
Миколи Артемійовича Терещенка була зроблена
прибудова і утворений другий престол на честь
св. Феодосія Чудотворця Чернігівського.
У 1911 р. церква отримала прибуток у сумі
400 крб. За штатом при церкві служили священик
та псаломщик, які з 1902 р. отримували від казни
400 крб. жалування на рік. Були й інші джерела
утримання членів причту: за білетом Глухівського
міського громадського банку у 50 крб. виходило
на рік 2 крб., за свідоцтвом у 500 крб. Державної
ренти, що зберігалась у Глухівському казначействі,
отримували відсотків 20 крб. та із розрахункової
книжки у 34 крб. 89 коп. – 1 крб. Всього за
відсотками причт отримував 23 крб.
Присадибної землі під церквою із погостом
малося 2 десятини, орної – 0,5 десятини,
сіножатної – 1,5 десятини. Всього у володінні
причту знаходилось 342 десятини присадибної
та сіножатної землі. Зроблений у 1898 р. план
на землю зберігався у церкві. Ці угіддя були
подаровані прихожанами Дмитром Свистуном та
Герасимом Косяковським. Земля хоча і не була
родючою, проте здавалася в оренду, даючи церкві
прибуток у розмірі 40 крб.
Храм мав два дерев’яні будинки, збудовані
у 1894 р. стараннями прихожан. При квартирі
священика знаходились дерев’яні хлів, комора
та дровник. У 1899 р. на церковному погості
збудували дерев’яний сарай. У 1909 р. з’явилась
дерев’яна на кам’яному фундаменті караульня.
Будинок священика потребував термінового
ремонту, будинок псаломщика був цілком
придатним для житла. Опис церковного майна
вівся з 1903 р. Копії метричних книг зберігалися з
1810 р., сповідальні – з 1824 р.
При церкві діяло міське приходське училище.
Церковним старостою (і по сумісництву
приходським учителем) був губернський секретар
Віктор Павлович Балабан. Відомо, що у 1911
р. священиком служив Олексій Михайлович
Рєзанов, 1850 р. н. Закінчив Орловську духовну
семінарію, мав дружину Неонілу Пилипівну, 1856
р. н., шестеро дітей [6, 31–42].
Приход Покровської церкви[6, 45]
Соціальний стан
Бу
ди
нк
и
Чо
ло
ві
ки
Ж
ін
ки
духовні 2 10 13
дворяни та
почесні громадяни 6 25 28
міщани та військові 115 323 360
селяни та козаки 132 391 392
іновірці 3 1 6
всього: 258 750 799
Церква різдва Пресвятої Богородиці збудована
у 1799 р. стараннями священика, прихожан та
на пожертви доброчинців. Кам’яна, з такою ж
дзвіницею, прибудованою у 1836 р. Територія храму
обнесена кам’яною огорожею, у якій вбудована
сторожка, де проживав сторож караулу. Церква тепла,
престол один, на честь Різдва Пресвятої Богородиці.
Церковний цвинтар знаходився за межею міста і був
огороджений парканом.
До штату приписані священик, диякон та
псаломщик. Жалування їм не передбачалося,
а притч задовольнявся винагородженням за
справляння треб.
У 1911 р. церквою отримано 1200 крб. прибутку.
З цієї суми видавалася платня священику (300 крб.),
диякону (200 крб.) та псаломщику (100 крб.)
Відсоток зі вкладених капіталів складав 80 крб. на
рік. У власності церкви перебувало 1366 кв. сажнів
землі. 1898 р. при церкві збудовані зручні, міцні
дерев’яні, криті залізом будинки для священика та
церковнослужбовців. У 1905 р. на цвинтарі коштом
дворянки Дарини Грицевич була споруджена
дерев’яна, крита соломою, хата-богадільня для
проживання найбідніших верств населення.
До храму була приписана дерев’яна і з такою
ж дзвіницею цвинтарна церква Всіх Святих,
збудована у 1873 р. почесним дворянином Артемієм
Яковичем Терещенком. Служби у ній проводились
рідко, причту не передбачалося. На Ярмарковій
площі глухівською громадою була збудована
каплиця, яка належала Різдва Богородицькій
ISSN 2218-4805
211
Один із псаломщиків взагалі не мав житла, і йому
надавали від церкви на квартирні витрати 12 крб.
на місяць. Копії метричних книг зберігалися з
1823 р., сповідальних – з 1823 р.
Церковна школа, у якій навчалось 39 дівчаток,
розташовувалася у квартирі священика, на
утримання якої церквою виділялося 89 крб.
У 1911 р. церковним старостою був міщанин
Федір Кирилович Куликов, настоятелем – протоієрей
Микола Стефанович Разнатовський, 1834 р. н.
Закінчив Чернігівську духовну семінарію у 1857 р.
Удівець, мав 5 дітей. Священик – Андрієвський
Іван Михайлович, 1856 р. н., у 1878 р. закінчив
Орловську духовну семінарію. Був одружений і
мав 8 дітей [6, 57-61].
Приход соборної Свято-Троїцької церкви [6, 63]
Соціальний стан
Бу
ди
нк
и
Чо
ло
ві
ки
Ж
ін
ки
духовні 4 22 7
дворяни 17 50 54
міщани 40 110 140
селяни 5 29 38
інших 2 3 2
всього 68 996 1082
іновірців - 600 640
Спасо-Преображенська церква холодна,
однопрестольна, збудована у 1765 р. коштом
артилериста Григорія Кологривого за допомогою
прихожан та доброчинних пожертвувань. У
1867 р. коштом надвірного радника Стефана
Яковича Спановського була споруджена тепла
двопрестольна прибудова. Церква кам’яна, міцна,
вкрита залізом. Міцна, вкрита залізом кам’яна
дзвіниця збудована окремо від церкви. Навколо
храму та дзвіниці з трьох боків малася кам’яна
огорожа із залізними ґратами.
Головний престол на честь Преображення
Господнього розташований у холодній церкві,
у теплій – престоли на честь Входу Пресвятої
Богородиці та на честь Святителя Тихона,
Єпископа Воронезького. По штату при церкві
були священик, диякон та псаломщик, але платню
від казни не отримували. Церква утримуалась
за рахунок треб у земській лікарні, пожертв від
прихожан та відсотків від уставного капіталу,
покладеного на помилування.
Присадибної землі при церкві разом із погостом
малося ¼ десятини кв. сажень, орної – 2 десятини
1616 кв. сажень на відстані 2-х верст від церкви.
На цій землі раніше знаходився цегляний завод.
Прибуток від неї на користь церкви становив 50 крб.
У 1911 р. загальний прибуток складав 300 крб.
церкві. Каплиця слугувала для розміщення ікони
Божої Матері, яку приносили із Глинської пустині.
Опис церковного майна заведений з 1854 р., копії
метричних книг – з 1780 р., сповідальні розписи
– з 1800 р. При церкві функціонувало міське
приходське училище (6 учнів і 1 законоучитель),
на утримання якого містом виділялося 274 крб.
Церковним старостою був Михайло Мойсейович
Чайковський. Священиком служив Михайло
Миколайович Флеров, 1849 р. н., син священика.
У 1871 р. закінчив Орловську духовну семінарію.
Мав дружину Анну Євдокимівну, 1849 р. н., та
двох дітей [6, 48–54].
Приход Різдва Богородицької церкви [6, 56]
Соціальний стан
Бу
ди
нк
и
Чо
ло
ві
ки
Ж
ін
ки
хутір Іванівський 1 2 5
духовних 6 14 20
дворян 31 42 63
міщан та козаків 334 1107 1130
іновірців 9 53 64
інших 69 236 249
у Глухові 440 1396 1462
всього: 450 1451 1531
Соборна Свято-троїцька церква
розташовувалась на Соборній площі. Збудована
у 1746–1786 рр. на кошти казни та пожертвувань.
Після пожежі відновлена. Будівництво закінчено за
казенний рахунок у 1795–1806 рр. Церква кам’яна,
міцна, з кам’яною дзвіницею. Престолів п’ять, всі
теплі: головний – на честь Св. Трійці, праворуч –
на честь Св. Захарія та Єлизавети, ліворуч – Св.
Великомучениці Варвари, на хорах – праворуч
– Св. Митрофанія Воронезького, ліворуч – Св.
Архистратига Михаїла.
По штату при церкві служили протоієрей,
священик, диякон та два псаломщики, від казни
жалування не отримували, а з 1875 р. з орендної
плати за церковні лавки виплачувалось: протоієрею
– 300 крб., священику – 250 крб., диякону – 180 крб.,
двом псаломщикам – по 140 крб. на рік.
У 1911 р. церквою отримано 1500 крб. прибутку.
Від 383 прихожан надходило за рік 200 крб. на весь
причт. Землі при церкві малося 1063 кв. сажні. На
відстані 5 верст від церкви знаходилось 8 десятин
1932 кв. сажні посівної землі, прибуток від якої
становив 50 крб. на рік. Церкві також належало
32 номери кам’яних лавок, розташованих навколо
неї у вигляді огорожі. Лавки здавалися в оренду
господарським способом. Будинки, у яких
розміщувалися квартири для причту, були старими
(крім № 2) і потребували капітального ремонту.
Сіверщина в історії України, випуск 7, 2014
212
При церкві було два будинки, збудовані у
1890–1901 рр. коштом духовно-приходського
опікування та прихожан. Хата з двором здавалась
в оренду за 30 крб. на рік. Будинок священика був
дерев’яним, з необхідними спорудами: сараєм для
дров, льодовником. В іншому будинку знаходилось
дві квартири для диякона та псаломщика. Всі
приміщення потребували ремонту. Приписана до
церкви каплиця розміщувалась у ряду кам’яних
лавок, що стояли на території приходу. У каплиці
час від часу проходила служба.
Опис церковного майна вівся з 1855 р.,
перевірений у 1903 р. Копії метричних зберігались
з 1801 р., сповідні розписи – з 1815 р. У церковній
бібліотеці налічувалось 125 книжок для читання.
До приходу відносилось Міністерське двокласне
міське училище.
Посаду старости з 11 червня 1894 р. обіймав
Фома Євстратович Шинкаренко. Священиком
служив Іоан Михайлович Богуславський, 1855
р. н., із стану священиків, на службі з 1886 р.
Нерухомого майна не мав, у 1879 р. закінчив
курси при Чернігівській духовній семінарії. З
1882 р. учителював при Земському начальному
народному училищі. Дружина – Марія Григорівна,
1863 р. н., донька священика. У подружжя було 5
синів та 4 доньки [6, 67–74].
Приход Спасо-Преображенської церкви [6, 75]
Соціальний стан
Бу
ди
нк
и
Чо
ло
ві
ки
Ж
ін
ки
духовні 3 17 19
дворяни 31 46 66
міщани 41 87 112
селяни 18 54 59
євреї 60 180 175
інославні 2 - 3
трьох-анастасіївська церква збудована у
1893 р. братами Терещенками. Церква кам’яна,
п’ятиглава, із позолоченими куполами та дзвіницею,
розташованою на самій церкві. У храмі три престоли:
головний – на честь Св. Мучениці Анастасії; бічні –
на честь Св. Великомученика Артемія (праворуч), на
честь Св. Преподобної матері Єфросинії (ліворуч).
За штатом при церкві були священик, диякон,
псаломщик, які отримували від казни платню
10 крб. 77 коп. на рік.
У 1911 р. прибутки приходу складали
436 крб., отримані благочинністю. Недоторканий
капітал (40000 крб.) знаходився в трьох білетах,
покладених у Державний Банк під відсотки на
«вічний час», з якого священик отримував 800
крб. на рік, диякон – 300 крб., псаломщик – 240 крб.
Відсоток з 4000 крб., покладених на «вічний час»
А.Я. Терещенком у Глухівський Громадський
банк та з капіталу у розмірі 100 крб., покладеного
на причт Голубовскою, складав 232 крб. 72 коп.
Щорічно причт отримував 99 крб. від Глухівської
міської управи за землю, що відійшла у власність
міста, 4 % білет Державного казначейства у
розмірі 50 крб., пожертвуваний В.М. Кармазіним.
При церкві знаходилось 2 десятини 240
кв. сажнів присадибної землі, 34 дес. 888 кв.
сажнів під засів, 4 дес. 444 кв. сажнів сінокосу у
3-х верстах від церкви. Cередній прибуток від
землі складав 230 крб. на рік.
Будинок для церковнослужителів, збудований
міщанками Євдокією Стеслявською та Варварою
Логичевою, був кам’яним, одноповерховим. Також
при церкві знаходився одноповерховий цегляний
будинок для школи. Приписаних до церкви каплиць
не існувало. Копії з метричних книг та сповідальні
розписи зберігались з 1815 р.
Старостою при церкві був дворянин Порфирій
Михайлович Мальченко, настоятелем – протоієрей
Герасим Пилипович Смоличев (1859 р. н.). Він мав
40 десятин землі, закінчив Чернігівську духовну
семінарію, був одружений з Ганною Олександрівною,
виховував 2-х дітей [6, 76-84].
Приход Трьох-Анастасіївської церкви [6, 85]
Соціальний стан
Бу
ди
нк
и
Чо
ло
ві
ки
Ж
ін
ки
с. Нова Гребля 73 194 224
м. Глухів 71 242 246
духовних 3 8 7
дворян 3 16 29
міщан 43 198 181
селян 95 214 253
всього: 144 436 470
У 1780 р. коштом прихожан була збудована
кам’яна трьох-Святительська церква. Дзвіницю
прибудували дещо пізніше. Церква була теплою,
з трьома круглими печами, мала один престол на
честь Трьох Святителів: Василя Великого, Григорія
Богослова та Іоана Златоуста. По штату при церкві
служили священик та псаломщик, які від казни
жалування не отримували. У 1911 р. її прибуток
складав більш ніж 300 крб., за «требоправлення»
було отримано приблизно 250 крб. та 44 крб. 23
коп. відсотків з суми у 1100 крб. При церкві малося
¾ десятини присадибної землі гарної якості, яка
приносила прибутку 20 крб. на рік.
У власності церкви знаходилось два будинки,
збудованих у 1884 та 1894 рр. на пожертви прихожан
та родини Терещенків, які потребували капітального
ISSN 2218-4805
213
ремонту. При квартирах священика та псаломщика
було два дерев’яні сараї та два дровника. У південно-
східному куті погосту біля огорожі знаходилась
дерев’яна, обкладена цеглою, лавка-комора. Також
на території церковного двору стояла дерев’яна
караулка. Копії з метричних книг зберігались з
1780 р., сповідальні розписи – з 1815 р.
На території приходу знаходились міське
приходське училище та ремісниче училище.
Старостою при церкві значився міщанин Григорій
Михайлович Козлов, настоятелем – протоієрей
Федір Петрович Костенецький, 1846 р. н. У 1869 р.
він закінчив Чернігівську духовну семінарію.
Мав дружину Варвару Єпіфанівну, 1856 р. н.,
виховував 5 дітей [6, 86–94].
Приход Трьох-Святительської церкви [6, 95]
Соціальний стан
Бу
ди
нк
и
Чо
ло
ві
ки
Ж
ін
ки
духовні 2 6 8
дворяни та почесні
громадяни 19 43 40
міщани та купці 68 170 206
козаки, селяни та
військові 111 326 378
іновірці 8 24 28
інославці 2 5 4
всього: 210 574 664
Отже, опрацьований архівний матеріал дозволяє
на прикладі парафіяльного устрою м. Глухова
певним чином реконструювати типову для тодішньої
Російської імперії систему церковного-приходського
облаштування міст початку ХХ ст., здійснити опис
архітектурних особливостей церковних будівель,
охарактеризувати освітню діяльність парафії,
провести кількісний аналіз приходу за соціальною
та статевою ознаками та визначити місце церкви у
громадському житті міста.
Посилання
1. Історія релігії в Україні: У 10 т. // Редкол. А. Колодний
(голова) та ін. – Т. 3. Православ’я в Україні / За ред. А. Колодного,
В. Климова. – 1999. – 560 с.
2. Надтока Г.М. Православна церква і процес українського
національного відродження 1900–1917 років. – К., 1996. – 112 с.
; Православна церква в Україні 1900–1917 років: соціально-
релігійний аспект. – К., 1998. – 271 с.
3. Хитровська Ю.В. Громадсько-політична позиція
духовенства Правобережної України наприкінці ХVІІІ
– в середині ХІХ ст. (В контексті церковної політики
самодержавства): автореф. дис. канд. іст. наук 07.00.01 «Історія
України» / Ю.В. Хитровська. – К., 2001. – 19 с.
4. Гладкий С.О. Православне парафіяльне духовенство у
суспільному житті України початку ХХ ст.: дис. канд. іст. наук.
07.00.01 «Історія України» / С.О. Гладкий. – Полтава., 1997. –
189 с.
5. Ковальчук Т.В. Взаємодія світської та церковної влади
в Російській імперії на початку ХХ століття (за матеріалами
українських єпархій РПЦ) // Проблеми історії України ХІХ –
початку ХХ ст. – Вип. ХIV. – К., 2008. – С. 331–339.
6. Державний архів Чернігівської області (ДАЧО), ф. 679,
оп. 3, спр. 387, 551 арк.
Шишкина Ю.а. Парафияльная жизнь г. Глухова
начала ХХ в. (по материалам Государственного архива
Черниговской области)
На основе материалов Государственного архива
Черниговской области исследуется церковно-приходское
устройство г. Глухова начала ХХ в. и определяется роль церкви
в общественной жизни города.
Ключевые слова: благотворительность, церковный
доход, церков-но-приходская школа, церковный приход,
собственность церкви.
Shyshkina Yu. A. Parishional Hlukhiv’s life of the
beginning of the XX century (on materials of the State Archive
of Chernihiv region)
On the basis of materials of the State archive of Chernihiv
region it is investigated parish build of Hlukhiv at the beginnings of
the XX century and the church place in social and public life of the
city becomes clear.
Key words: charity, church profit, parish school, church
property, church arrival.
10.04.2014 р.
УДК 283.9 (477.51) «1912/1917»
М.М. Блакитний
Церковна ПеріоДика ЧерніГівСЬкої
ЄПарХії на ПоЧаткУ ХХ ст. (1912–1917)
У статті йдеться про церковну періодичну пресу
Чернігівської єпархії на початку ХХ ст., а саме розглядається
діяльність редакцій, інформаційний потенціал, особливості
і специфіка часопису «Вера и жизнь» (1912–1917) та газети
«Черниговский церковно-общественный вестник» (1914–1917).
Ключові слова: часопис, газета, Чернігівська єпархія,
редактор, «Вера и жизнь».
На початку ХХ ст. на території Російської імперії
доволі стрімко розвивалися усі сфери економічного
і суспільного життя, в тому числі і друковані ЗМІ.
Складовою частиною останніх були церковні
періодичні видання, інформаційний потенціал
яких досліджений частково і фрагментарно.
Ще з 1861 р. почав друкуватися часопис
«Черниговские епархиальные известия», на
зміну якому, у 1912 р., постало інше єпархіальне
періодичне видання «Вера и жизнь».
У радянський час через ідеологічні тенденції
єпархіальна періодика фактично не вивчалася.
Так, лише невелику інформацію про часописи
|