Історія глухівської фотографії кінця ХІХ – початку ХХ ст.

У статті розглядаються питання розвитку регіональної фотографії на тлі загального стану фотосправи в Україні на рубежі століть. Акцентовано увагу на історії глухівської фотографіі кінця ХІХ – початку ХХ ст....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2015
Автор:	Онопрієнко, О.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2015
Назва видання:	Сіверщина в історії України
Теми:	Нова історія
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/127574
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Історія глухівської фотографії кінця ХІХ – початку ХХ ст. / О.В. Онопрієнко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2015. — Вип. 8. — С. 230-233. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-127574
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1275742017-12-25T03:03:05Z Історія глухівської фотографії кінця ХІХ – початку ХХ ст. Онопрієнко, О.В. Нова історія У статті розглядаються питання розвитку регіональної фотографії на тлі загального стану фотосправи в Україні на рубежі століть. Акцентовано увагу на історії глухівської фотографіі кінця ХІХ – початку ХХ ст. В статье рассматриваются вопросы истории развития региональной фотографии на фоне общего состояния фотодела в Украине на рубеже двух веков. Акцентировано внимание на истории глуховской фотографии конца ХІХ – начала ХХ века. In article questions of history of development of the regional photo against the general condition of photobusiness in Ukraine at a turn of two centuries are considered. The attention to stories of Hlukhiv photo of the end of XIX – the beginning of the XX century is focused. 2015 Article Історія глухівської фотографії кінця ХІХ – початку ХХ ст. / О.В. Онопрієнко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2015. — Вип. 8. — С. 230-233. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/127574 94(477):77.026 «189/190» uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Нова історія Нова історія
spellingShingle	Нова історія Нова історія Онопрієнко, О.В. Історія глухівської фотографії кінця ХІХ – початку ХХ ст. Сіверщина в історії України
description	У статті розглядаються питання розвитку регіональної фотографії на тлі загального стану фотосправи в Україні на рубежі століть. Акцентовано увагу на історії глухівської фотографіі кінця ХІХ – початку ХХ ст.
format	Article
author	Онопрієнко, О.В.
author_facet	Онопрієнко, О.В.
author_sort	Онопрієнко, О.В.
title	Історія глухівської фотографії кінця ХІХ – початку ХХ ст.
title_short	Історія глухівської фотографії кінця ХІХ – початку ХХ ст.
title_full	Історія глухівської фотографії кінця ХІХ – початку ХХ ст.
title_fullStr	Історія глухівської фотографії кінця ХІХ – початку ХХ ст.
title_full_unstemmed	Історія глухівської фотографії кінця ХІХ – початку ХХ ст.
title_sort	історія глухівської фотографії кінця хіх – початку хх ст.
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate	2015
topic_facet	Нова історія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/127574
citation_txt	Історія глухівської фотографії кінця ХІХ – початку ХХ ст. / О.В. Онопрієнко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2015. — Вип. 8. — С. 230-233. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.
series	Сіверщина в історії України
work_keys_str_mv	AT onopríênkoov ístoríâgluhívsʹkoífotografííkíncâhíhpočatkuhhst
first_indexed	2025-07-09T07:16:03Z
last_indexed	2025-07-09T07:16:03Z
_version_	1837152721069670400
fulltext	Сіверщина в історії України, випуск 8, 2015 230 УДК 94(477):77.026 «189/190» О.В .Онопрієнко ІСТОРІЯ ГЛУХІВСЬКОЇ ФОТОГРАФІЇ КІНЦЯ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ. У статті розглядаються питання розвитку регіональної фотографії на тлі загального стану фотосправи в Україні на рубежі століть. Акцентовано увагу на історії глухівської фотографіі кінця ХІХ – початку ХХ ст. Ключові слова: Глухів, історія розвитку, фотограф, фотоательє, професіоналізм. Офіційною датою винаходу фотографії вважається 7 січня 1839 р., коли спосіб практичного отримання зображення на солях срібла, відкритий французом Луї Жаком Дагерром, оприлюднили на засіданні Французької академії наук. Становлення фотосправи припадає на 40–50-ті роки ХІХ ст. Якщо в перші десятиріччя вона була лише засобом протокольного запису навколишнього світу, то у 1880-ті роки прийшло розуміння того, що фотографія може виконувати не тільки утилітарну, а й естетичну функцію, може не лише збирати факти, а й передавати почуття фотографа, його сприйняття краси світу. Поряд із побутовою з’являється і перша документальна та наукова фотографія. Прогрес у візуальній культурі, естетичне ставлення до фотографії привели до появи нового напрямку, так званого піктореалізму (1889–1914 рр.). Фотомайстри пробували себе у жанровій фотографії, натюрморті, фотомонтажі, фотоколажах, фотосесіях. Говорячи про виникнення і розвиток фотографії на теренах сучасної України, треба відмітити її золотий вік, який припадає на 1897–1915 рр. Перші фотографії виникли в 1839 р. у Львові завдяки фотографу Я. Глойзеру. У Києві та Одесі фотографи з’явилися у першій половині 1840-х, у Харкові – у 1851 р. У цей же період виникає і вітчизняна фотолітература. Одеський майстер Й. Мичурський написав перший у Російській імперії «Практичний підручник з фотографії та новітніх удосконалень і застосувань» (1859 р.), харківський професор М. Бекетов – «Розвиток та сучасний стан світлопису» (1865 р.). У 50–70-х роках ХІХ ст. з’являються і Невідомий портрет. Фото О.П. Шапоріна Картонний бланк фото О.П. Шапоріна ISSN 2218-4805 231 перші фотоаматори. Автор нового, сучасного науково-популярного видання, присвяченого українській фотографії, відомий дослідник фотографії і фотограф О.Й. Тра- чун, спростовуючи поширену думку про відсутність фотографічної традиції й школи в Україні, дово- дить, що світлини вітчизняних майстрів різних часів не поступалися найкращим європейським зразкам, про що свідчили й отримані ними численні нагороди на виставках Європи та Америки. З виникненням у середині ХІХ ст. фотографії як різновиду образотворчого мистецтва, у людства з`явилась можливість зберегти важливі миттєвості свого розвитку. Фотографія – це справжнє мистецтво. Далеко не кожному, хто взяв у руки фотокамеру, вдається досягнути його вершин. Завдяки справжнім майстрам своєї справи нам дана унікальна можливість усвідомити просту істину: немає нічого ціннішого за людський талант. Фонди Глухівського міського краєзнавчого музею налічують близько 200 фотографій, датованих кінцем ХІХ – початком ХХ ст. Серед них – роботи відомих у м. Глухові фотографів І.Д. Любомирського, О.П. Шапоріна, О.А. Перського, І.С. Раскіна, І. Соркіна, Єзерського. Крім них зберігаються і фотографії інших майстрів, відомих не тільки на Чернігівщині, а й за її межами: путивльського фотографа Фесика, чернігівського – Гофмана, ніжинського – Малкина, середино-будського – Крижановського, рильського – Добриніна. На основі аналізу діяльності даних фотографів і опису їх робіт, що зберігаються у фондах, автор має на меті проаналізувати розвиток фотосправи у Глухові на фоні загального розвитку фотографії періоду 1897–1915 рр. та його вплив на її подальшу долю, а також вести до наукового обігу роботи глухівських майстрів як професіоналів своєї справи. У 1850 р. Л. Бланкар-Еврар винайшов альбумінний фотопапір, що підштовхнуло фотографів до наклеювання відбитків на картонні бланки, які вони стали використовувати в рекламних цілях, зазначаючи адресу свого закладу, види виконуваних робіт, отримані нагороди тощо. Ця інформація сьогодні може використовуватися для атрибуції фотографій. Для цього важливо знати не тільки місце розташування чи ім’я власника фотоательє, але і літографічну майстерню, де був виконаний бланк для нього. Упродовж 1863–1904 рр., якщо фотограф хотів відкрити фотоательє чи змінити його статус, необхідно було отримати довідку-дозвіл від губернатора. Для цього майстер мав надати докази своєї кваліфікації, бути політично благонадійним тощо. Губернаторська канцелярія робила запит до чиновника, якому було доручено здійснювати нагляд за фотоательє. Обов’язково про його власника прикладалася думка начальника поліції, у якій останній зазначав вік, належність до тієї чи іншої конфесії, склад сім’ї, сімейне положення, освіту, професію (або чим він займався раніше) та політичну і моральну благонадійність фігуранта. Такі дозволи, як правило, публікувалися в губернських відомостях Сюжетне фото роботи І. Любомирського, 1900 р. Портрет роботи І. Любомирського, 1909 р. Сіверщина в історії України, випуск 8, 2015 232 (в даній статті автор посилається на видання «Чернігівські губернські відомості»). Одним із засновників фотосправи у Глухові був Ошер Абрамович Перський. Його перші роботи датуються 1871 р. Фотоательє О.А. Перського знаходилося на великій Московсько-Києвській вулиці в будинку Красовицького, пізніше – на вулиці Квасніковській в будинку Бурновської. Всі бажаючі зробити високохудожні візитні і кабінетні фото приходили за цією адресою. Зворотна сторона бланків його фото не була прикрашена медалями та регаліями, але рівень майстерності, з якими вони були виконані, не перестають дивувати і сьогодні. 10 липня 1894 р. в «Чернігівських губернських відомостях» за № 54 повідомлялося про надання дозволу О.А. Перському займатися фотографуван- ням протягом шести місяців в м. Середино-Буді. Справу батька продовжив син Рувим Ошерович Перський. Учасник російсько-японської війни, він, повернувшись до рідного міста Глухова, одружився, а потім разом із сім’єю переїхав до Севська, пізніше – до Середино-Буди, де мав своє фотоательє до 1917 р. [5, 33]. Дозвіл на його відкриття було надано начальником Чернігівської губернії 28 жовтня 1908 р.: «…Разрешено мещанину Рувиму Ошерову Перскому открыть постоянное фотографическое заведение в м. Серединой-Буде, Новгород- Северского уезда» [2, 305–306]. У 1910-х роках Ошер Абрамович Перський слідом за дітьми перебрався до м. Севськ Орловської губернії. Там, незважаючи на поважний вік, він почав займатися ремонтом годинників, але ще декілька років продовжував працювати фотографом, знімаючи види міста та його мешканців, завдяки яким сьогодні ми можемо мати уяву про Севськ початку ХХ ст. Особливу роль у розвитку професійної фотографії у Глухові відіграв Олександр Павлович Шапорін. Будучи випускником Строганівського художнього училища, він до фотосправи відносився як до мистецтва. У 1889 р. О.П. Шапорін брав участь у Всеросійській ювілейній фотографічній виставці, що проходила у Москві. Заснована ним фотостудія під скляним дахом проіснувала до 70-х років ХХ ст., де ефекти освітлення досягались не включенням електроламп, а встановленням екранів затемнення. Про це дізнаємося зі спогадів про Глухів О.О. Гільдуніної (уродженої Шапоріної): «У отца была фотография, просто как любимое занятие к его художеству. При доме…был громадный застеклен- ный павильон. В этом павильоне были декорации, расписанные моим отцом, в этом павильоне снималась вся знать Глухова… все фотографии снимающихся были занесены в специальный альбом с датой и номером фото. Приходившие фотографироваться, интересовались альбомом. В нем находили те же позы, которые хотели бы и они принять во время съемки. Дело было поставлено на широкую ногу…Арендовал фотографию еврей Любомирский…На тех фото, что снимал мой отец, скромная монограмма (А.Ш.)…» [1, 145]. Спочатку підмайстром, а згодом майстром і співвласником фотостудії О.П. Шапоріна працював Ілля Давидович Любомирський. Пізніше він викупив майстерню у нащадків і все своє життя займався фото справою: «22-го июня 1900 г. Г. Начальником Черниговской губернии разрешено мещанину м. Макарова Киевской губернии Элье Давидову Любомирскому приобрести в собственность и содержать под личной ответственностью фотографическое заведение Шапорина в Глухове» [2, 262]. За спогадами старожилів він був неперевершеним майстром. Фотознімки Любомирського виконані у різний час і у різному форматі. Серед них є листівки, портрети, сімейні альбоми, міські краєвиди. Вивчаючи творчий доробок майстра, можна відтворити багато утрачених сторінок історичного минулого Глухова. У 1909 р. Любомирський брав участь у Всеросійських виставках і був нагороджений срібною медаллю та золотою медаллю «За трудолюбие и искусство». Пізніше він відкрив своє відділення і в Середино-Буді. І.Д. Любомирський вклав багато майстерності у фотофіксацію життя міста, портрети і характери його жителів. Напис на кожному знімку «негатив зберігається» говорить про повагу не тільки до своєї справи, а й до суб’єктів і об’єктів фотографії. Ательє Фотопортрет роботи І. Любомирського, 1913 р. ISSN 2218-4805 233 Любомирського, відкрите для осіб будь-якого суспільного стану [4], користувалось великою популярністю у глухівчан. Воно проіснувало до 1917 р., а пізніше, після скасування непу, тут розмістили державну фотографію, створену об’єднанням приватних фотосалонів І. Любомирського, І. Соркіна, І. Раскіна. Останній і очолив держфото, а Ілля Давидович продовжував працювати фотографом. У 1931 р. до фотосправи долучилися Михайло Гендлін, Леонід Борисов, Леонід Мнушкін, Олексій Гавриленко. Вони стали продовжувачами справи старого обдарованого майстра. М.Я. Гендлін так згадував про свого вчителя: «Була то дуже порядна, добра людина з природною гуморинкою» [3]. У травні 1941 р. І.Д. Любомирського раптово паралізувало, тому він залишився в окупованому Глухові і разом з дружиною Анною Соломонівною мужньо прийняв смерть. Їх розстріляли в урочищі Борок у жовтні 1941 р. По фотографіям І.Д. Любомирського різних років, що зберігаються у фондах Глухівського краєзнавчого музею, можна на тлі загальних тенденцій 1897–1915 рр. з’ясувати особливості розвитку регіональної фотосправи. Колекція нараховує близько 30-ти одиниць зберігання. Найстаріша фотографія датується 1896 р., коли фотоательє належало О.П. Шапоріну, а І.Д. Любомирський був орендарем. Офіційно він став власником тільки після 1900 р. Одна з пізніх фотографій датується 1927–1928 рр. Ставши власником, він змінив логотип, зовнішній дизайн фото та літографічну майстерню (до 1909 р. літографії для паспарту виготовлялися в майстерні Покарнаго в Одесі). У подальшому він ще раз змінив своє клеймо, а літографії для паспарту став замовляти на фабриці бристольського картону і фотографічних бланків «Табольт» у м. Вільно, що належала І.К. Клембацькому. Зміна зовнішнього дизайну, літографічних майстерень, логотипу були покликані зміною у статусі самого фотомайстра. Участь у виставках, нагородження золотою медаллю «За трудолюбие и искусство» та срібною медаллю характеризувало його майстерність, підносило його фотороботи до нового рівня. Загальною тенденцією цього періоду стало активне відкриття нових фотоательє, незважаючи на наявність існуючих. Це був «золотий вік» фотографії, який визначався поширенням даної справи на всіх теренах тодішньої України. Значною подією у житті Глухова другої половини ХIХ ст. було відкриття фотоательє, що належало Іцке-Залману Ехієлєву Соркіну. У № 79 «Чернігівських губернських відомостей» за 9 жовтня 1897 р. читаємо: «Черниговский губернатор разрешил Кролевецкому мещанину Ицке- Залману Эхиелеву Соркину открыть в г. Глухове фотографическое заведение» [2, 248]. Фотографія розташовувалася на вул. Квасниковській поряд із будинком М. Неплюєва. У фондах Глухівського краєзнавчого музею зберігається колекція фоторобіт І. Соркіна із 10-ти відбитків. У переважній більшості це – портрети гімназистів, зроблені, як правило, на картонній основі, що гарантувало їх довговічність. На зворотному боці кожного фотознімку зображений логотип майстра з позначкою наступного змісту: «Увеличение портретов. Негативы хранятся». Отже, фотосправа у Глухові, маючи свої досягнення, на рубежі двох століть удосконалювалась на тлі загального процесу розвитку української фотографії. Про українську фотографію кінця ХІХ ст. – початку ХХ ст. можна без перебільшення сказати: це справді її золотий вік, час створення широкої мережі професійних фотоустанов, фотооб’єднань аматорів, перших паростків фотожурналістики, поширення випуску фотолітератури, розгортання системи фотоосвіти та широкої виставкової діяльності, перших кроків фотовиробництва, коли твори українських фотографів цілком відповідали світовому рівню. Посилання 1. Заїка В.В. Спогади про Глухів у листах О.О. Гільдуніної (Шапоріної) // Сіверщина в контексті історії України: Збірник наукових праць.. – Суми, 2007. – С. 144–147. 2. История и генеалогия Глуховских евреев в заметках Черниговских губернских ведомостей. Сборник материалов и документов. / Сост. В. Назарова. – Можайск, 2014. – 400 с. 3. Садовский О. Любомирский і його справа // Народна трибуна. – 1993. – № 54. – 28 серпня. 4. Большой русский альбом. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: httр://www.rusalbom.ru/hlus.html. 5. Часницький М.М. Евреи. Глухов и Сумщина. Страницы истории евреев Глуховщины и Сумщины. – К., 2011. – 378 с. Оноприенко Е.В. История глуховской фотографи конца ХIX – начала ХХ в. В статье рассматриваются вопросы истории развития региональной фотографии на фоне общего состояния фотодела в Украине на рубеже двух веков. Акцентировано внимание на истории глуховской фотографии конца ХІХ – начала ХХ века. Ключевые слова: Глухов, история развития, фотограф, фотоательє, профессионализм. Onopriienko O.V. History of Hlukhiv photo of the end of XIX – the beginning of the XX century. In article questions of history of development of the regional photo against the general condition of photobusiness in Ukraine at a turn of two centuries are considered. The attention to stories of Hlukhiv photo of the end of XIX – the beginning of the XX century is focused. Key words: Hlukhiv, development history, photographer, photographic studio, professionalism 02.04.2015 р.

Історія глухівської фотографії кінця ХІХ – початку ХХ ст.

Репозитарії

Схожі ресурси