Ф. П. Дусик – особистий лікар гетьмана України К. Г. Розумовського

На основі історичних джерел досліджується життєвий шлях лікаря Ф.П. Дуссика – особистого лікаря гетьмана України графа К.Г. Розумовського. Подаються дані про деякі хвороби гетьмана....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2015
Автори:	Нікітін, В.Г., Терех, М.І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2015
Назва видання:	Сіверщина в історії України
Теми:	Польсько-литовська доба та Гетьманщина
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/127590
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Ф. П. Дусик – особистий лікар гетьмана України К. Г. Розумовського / В.Г. Нікітін, М.І. Терех // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2015. — Вип. 8. — С. 163-165. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-127590
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1275902017-12-25T03:03:25Z Ф. П. Дусик – особистий лікар гетьмана України К. Г. Розумовського Нікітін, В.Г. Терех, М.І. Польсько-литовська доба та Гетьманщина На основі історичних джерел досліджується життєвий шлях лікаря Ф.П. Дуссика – особистого лікаря гетьмана України графа К.Г. Розумовського. Подаються дані про деякі хвороби гетьмана. На основании исторических источников исследуется жизненный путь лекаря Ф.П. Дуссика – личного доктора гетмана Украины, графа К.Г. Разумовского. Наводятся сведения о некоторых заболеваниях гетмана. On the basis of historical sources briefly examines the life of doctor F. P. Dussik, personal physician Hetman’s count of K. Rоzumovskii. Some diseases of the Hetman are also analyzed. 2015 Article Ф. П. Дусик – особистий лікар гетьмана України К. Г. Розумовського / В.Г. Нікітін, М.І. Терех // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2015. — Вип. 8. — С. 163-165. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/127590 614.23:94.(477) «17» Ф.П.Дусик uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Польсько-литовська доба та Гетьманщина Польсько-литовська доба та Гетьманщина
spellingShingle	Польсько-литовська доба та Гетьманщина Польсько-литовська доба та Гетьманщина Нікітін, В.Г. Терех, М.І. Ф. П. Дусик – особистий лікар гетьмана України К. Г. Розумовського Сіверщина в історії України
description	На основі історичних джерел досліджується життєвий шлях лікаря Ф.П. Дуссика – особистого лікаря гетьмана України графа К.Г. Розумовського. Подаються дані про деякі хвороби гетьмана.
format	Article
author	Нікітін, В.Г. Терех, М.І.
author_facet	Нікітін, В.Г. Терех, М.І.
author_sort	Нікітін, В.Г.
title	Ф. П. Дусик – особистий лікар гетьмана України К. Г. Розумовського
title_short	Ф. П. Дусик – особистий лікар гетьмана України К. Г. Розумовського
title_full	Ф. П. Дусик – особистий лікар гетьмана України К. Г. Розумовського
title_fullStr	Ф. П. Дусик – особистий лікар гетьмана України К. Г. Розумовського
title_full_unstemmed	Ф. П. Дусик – особистий лікар гетьмана України К. Г. Розумовського
title_sort	ф. п. дусик – особистий лікар гетьмана україни к. г. розумовського
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate	2015
topic_facet	Польсько-литовська доба та Гетьманщина
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/127590
citation_txt	Ф. П. Дусик – особистий лікар гетьмана України К. Г. Розумовського / В.Г. Нікітін, М.І. Терех // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2015. — Вип. 8. — С. 163-165. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.
series	Сіверщина в історії України
work_keys_str_mv	AT níkítínvg fpdusikosobistijlíkargetʹmanaukraínikgrozumovsʹkogo AT terehmí fpdusikosobistijlíkargetʹmanaukraínikgrozumovsʹkogo
first_indexed	2025-07-09T07:17:48Z
last_indexed	2025-07-09T07:17:48Z
_version_	1837152830963580928
fulltext	ISSN 2218-4805 163 К. Н. Милевского, 1893. – ІV /521/ ХХV /3/ с. 9. Милорадович Г.А. Василий Григорьевич Туманский: биографический очерк / Г.А. Милорадович. – Чернигов: В Гу- бернской типографии, 1858. – 48 с. 10. Модзалевський В.Л. Малоросійський родословник. Т. 5, вип. 2 / В.Л. Модзалевський ; [ред. кол.: С.В. Шурляков (відп. секретар) та ін. ; упорядкув.: В.В. Томазов]. – К.: [б. в.], 1998. – 96 с. 11. Оглоблин О.П. Люди старої України / О. Оглоблин. – Мюнхен: Дніпрова хвиля, 1959. – 326 с. 12. Російський державний історичний архів, ф. 1343, оп. 30, спр. 3351. 13. Семенников В.П. Собрание старающееся о переводе иностранных книг, учрежденное Екатериной II. 1768–1783 гг.: Историко-литературное исследование / В. П. Семенников. – СПб.: Тип. «Сириус», 1913. – 98 [1] с. 14. Сенатский архив. – СПб.: Сенатская тип., 1909. – Т. 13: Указы. Протоколы Правительствующего сената по секретной экспедиции 1764 и 1765 г.; Указы и повеления Императрицы Екатерины II за июль – декабрь 1763 и январь 1764 г. – XXXVIII, 614 с. 15. Сочинения, письма и избранные переводы Дениса Ивановича Фон-Визина / [Ред. изд. П. А. Ефремова]. – СПб.: изд. И. И. Глазунова, 1866. – [4], LXII, [2], 691 с. 16. Туркестанов Н.Н. Губернский служебник, или Список генерал-губернаторам, правителям, поручикам правителя, председателям уголовной и гражданской палат и дворянским предводителям в 47 наместничествах (губерний). (1777–1796 г.) / Сост. кн. Н. Туркестановым. – СПб.: тип. В.В. Нусвальта, 1869. – [8], 143 с. 17. Центральний державний історичний архів України у Києві (далі – ЦДІАК України), ф. 54, оп. 1, спр. 2899. 18. ЦДІАК України, ф. 54, оп. 1, спр. 3108. 19. ЦДІАК України, ф. 54, оп. 3, спр. 11352. 20. ЦДІАК України, ф. 54, оп. 1, спр. 14099. 21. ЦДІАК України, ф. 206, оп. 1, спр. 344. 22. ЦДІАК України, ф. 990, оп. 1, спр. 118. 23. Частная переписка Г.А. Полетики (1750–1784 г.) // Киевская старина. – 1893. – № 48. – С. 98–119; 1894. – № 10. – С. 111–135. 24. Шемшученко Ю.С. Наш друг Туманский (К 200-летию со дня рождения) / Ю.С. Шемшученко. – К. : Издательский дом «Юридична книга», 2000. – 654 с. 25. Штранге М.М. Демократическая интеллигенция России в XVIII веке / М.М. Штранге. – М.: Наука, 1965. – 306 с. 26. Фенелон Ф.О воспитании девиц / Сочинение г. Фенелона архиепископа дюка Камбрийскаго; С французского языка переводил Иван Туманский Геролдмейстерской конторы переводчик. – 3-е изд. – М.: Типография университета у Н. Новикова, 1788. – 240 с. Тригуб А.А. Иван Григорьевич Туманский – переводчик и чиновник конца XVIII в. В статье освещается жизненный путь и просветительская деятельность «подзабытого» представителя казацко-старшинского рода Туманских – Ивана Григорьевича Туманского. Ключевые слова: И.Г. Туманский, Глухов, биография, Просветительство. Tryhub О.О. Ivan Hryhorovych Tumansky – translator and official of the late 18th century The article highlights the life and educational activities of Ivan H. Tumansky, an almost forgotten representative of the Tumansky Cossack starshyna family. Key words: Ivan H. Tumansky, Hlukhiv, biography, Enlightenment. 11.03.2015 р. УДК 614.23:94.(477) «17» Ф.П.Дусик В.Г. Нікітін М.І. Терех Ф.П. ДУССИК – ОСОБИСТИЙ ЛІКАР ГЕТЬМАНА УКРАЇНИ К.Г. РОЗУМОВСЬКОГО На основі історичних джерел досліджується життєвий шлях лікаря Ф.П. Дуссика – особистого лікаря гетьмана України графа К.Г. Розумовського. Подаються дані про деякі хвороби гетьмана. Ключові слова: лікар, Батурин, надвірний радник, гетьман, надгробний пам’ятник. У 1794 р. після угамування політичних пристрастей, мотивуючи погіршенням стану здоров’я (так було насправді), гетьман України, граф Кирило Григорович Розумовський відходить від державних справ, складає повноваження Президента Академії наук і повертається знову до Батурина, на Україну. Тут він проведе останні роки життя і зробить ще немало добрих справ. Із графом до Батурина переселяється і його особистий лікар Ф. Дуссик. Він замінив доктора медицини француза Ді Фаї і лікаря Ено, які літом 1761 р. «приехали в Батурин, приглашённые из Франции Разумовским» [1, 265]. Відомо, що у 1796 р. в Батурині, при графському дворі, працювали «доктор Гунт англичанин, живу- щий по контракту; доктор немец надворный советник Дуссик; лекарь Дуссик, сын доктора…» [2, 472]. Ряд дослідників, зокрема О. Васильчиков [2], Я. Чистович [4], О. Грандо [5], В. Різниченко [12] згадували у своїх працях прізвице Ф. Дуссика. Розширити знанння про діяльність особистого лікаря гетьмана К.Г. Розумовського. Фома (Хома) Петрович Дуссик (народився 1765 року, помер 20 грудня 1801 року) – онімечений чех, який спочатку працював лікарем в австрійській службі (армії). Звільнившись у 1782 р., він приїхав до Полоцького намісництва в Городнецький повіт, потім – у Рязанське намісництво [3, 46]. 23 липня 1784 р. Ф. Дуссик здобув право «лекарской практики», і з цього часу перебував при генерал-фельдмаршалі К.Г. Розумовському [4, СLХІІ]. Культ науки і культури, який сповідався в гетьманський родині, сприяв піднесенню творчих сил придворного лікаря. У березні він 1785 р. звернувся до Медичної колегії за дозволом скласти докторський екзамен і в травні того ж року здобув ступінь доктора медицини. Цього року ним була підготовлена наукова праця «Об астме» (це – рукопис латинською мовою) [5, 76]. Фома Петрович мав трьох синів – Михайла, Олександра та Фому. Фома та Михайло Дуссики пішли по батьківським стопам, отримали диплом лікаря. У 1806 р. Фома Фомич працював в Московському відділенні Державного асигнаційного банку лікарем [6, 504]. Через декілька років він отримав чин штаб-лікаря і у 1821 р. обійняв Сіверщина в історії України, випуск 8, 2015 164 постійно знаходився при К. Розумовському протягом 18 років і став його улюбленцем. Між ними склались особливі стосунки: спересердя гетьман лаявся, називаючи лікаря «ослом», «дурнем», «козлом», але тут же відходив і мирився, бо без нього не міг обходитись ні хвилини. В родинній хроніці гетьмана Дуссик відомий під іменем Чубук. Так у в листі від 21 січня 1791 р. до сина Андрія Кирило Григорович пише: «Нога моя в тому ж самому стані, лише Чубук каже, що вона краще, але Чубук дурак, как лошадь…» [2, 449]. Останні роки життя К. Розумовський страждав від хвороб суглобів і судин нижніх кінцівок, які практично не піддавались лікуванню. На початку 1800 р. син гетьмана, Андрій, приїхав до Батурина з Відня. У листі до своєї дружини він розповідає: «Я имел несказанное счастье застать доброго батюшку в гораздо лучшем состоянии, чем я предполагал… Он обедает за столом со всеми, ест с большим апетитом и это, как кажется, ему не вредит, но зато почти уже не ходит. Он с трудом передвигается… опираясь одной рукой на костыль, а другою на своего камердинера. Ноги его стянуты в бинтах, что несомненно способствует их онемению. Батюшка носит бандажи и на руках. Дурные соки бросились к оконечностям и слава Богу, это освободило грудь и он уже давно не страдает одышкою…» [2, 470]. Син, не маючи медичної освіти, декілька разів з повною впевненістю із радістю повторює: «Батюшка гораздо бодрее… С наступлением весны ноги его поправляються…». У лютому 1800 р. дійсний статський радник Нікола- єв після відвідин Розумовського доповів Київському генерал-губернатору А.А. Беклешову: «В местечке Батурине нашел я графа Кирилла Григорьевича без ног и ходить он не может, а возят его в колясочке. Также на левой руке у кисти, на суставе, большая шишка, отчего худо и рукой владеет» [2, 471]. Такий стан здоров’я графа підтверджує і син Андрій в листі до своєї дружини: «Батюшка почти не владеет ногами, с ним делается одышка и он очень страдает, когда, едва передвигаясь, с помощью костылей, пройдет несколько шагов. Он страдает даже сидя. Доктор говорит, что общее состояние здоровья удовлетворительно, что не только он может еще прожить несколько лет, но даже можно бы было помочь местному страданию, ежели бы он согласился на путешествие к минеральным водам» [2, 473]. Про поїздку до Карлсбаду (Карлових Вар) пише і сам хворий: «Чубук меня уговаривает в Карлсбад шествие предпринять, почитая весьма сіе полезным здоровью моему. Я еще не решился на сіе…» [2, 468]. Незважаючи на всі заходи, стан здоров’я гетьма- на стрімко погіршувався. Погодившись на поради лікаря Дуссика, він почав збиратись до Карлсбада. Для поїздки у Лондоні була замовлена і доставлена до Батурина розкішна, позолочена, з гербом гетьмана карета. Поїздка зірвалась. До цього додалась інша посаду інспектора при «Физикате в Санпетербурге» Міністерства внутрішніх справ [7, 335]. Був нагороджений орденами «Святой Анны 2-ой степени, Владимира 4-ой степени, алмазными знаками Святой Анны» та мав звання «штаб-лекарь» [8, 72]. Михайло Фомич після смерті свого батька та графа Кирила Розумовського переїхав із Батурина до Санкт-Петербургу і з 1807 р. став працювати доктором у VI Межевій канцелярії. Третій син – Олександр – мав військове звання прапорщика і проходив службу в Єгерському полку 4-ї гвардійської піхотної бригади [9, 180]. Голодне і холодне сільське дитинство К.Г. Ро- зумовського наклало відбиток на його фізичний стан і здоров’я, «нагородивши» складною, важ- кою, невиліковною і хронічною хворобою – ревма- тизмом, яка, за влучним висловом, «лиже суглоби і кусає серце». В листі до імператриці Єлизавети Петрівни в серпні 1757 р. Кирило Григорович про- сить дозволу повернутися у вересні до столиці, оскільки «сырой и гнилой воздух» Глухова шко- дить його здоров’ю: «Болезнь в правом боке, кото- рая началась уже у меня более четырех лет и почти всего меня высушила, перестала было на несколь- ко месяцев, как я себя отдал в руки доктору Крузу, а ныне чувствительно опять показался. Ежели же мне остаться осень и зиму в Глухове, то самовидец тому Бог, что она меня преодолеет» [10, 28]. Він ще наголошує, що його хвороба, «кажеться, не по летам моим к гробу меня ведет» [11, 536]. Пристойні умови проживання у зрілому віці дали можливість останньому гетьману успішно боротися і стримувати розвиток хвороби, прожити досить довге, як на той час, життя – 74 роки, 9 місяців і 22 дні. Але ускладнення хвороби і розвиток нових недуг (поліартриту, серцево-судинної недостатності, подагри, астми тощо) даватимуть про себе знати протягом усього життя, а в останні 19 років змусять взятися за милиці, заберуть можливість писати листи і навіть підписувати документи. Надвірний радник, доктор медицини Ф. Дуссик Могила придворного гетьманського лікаря Хоми Дуссика біля Батурина ISSN 2218-4805 165 біда – 20 грудня 1801 р. раптово помер вірний, улюблений, нерозлучний лікар Дуссик. Це був справжній удар для хворого, він ледве пересувався за допомогою милиць і камердинерів. Фому Петровича Дуссика поховали на скиті Бату- ринського Миколо-Крупицького монастиря, «верстах в одинадцяти від Батурина» [12, 21]. Над могилою на мурованому цегляному фундаменті був встановлений пам’ятник, виготовлений з монолітного сірого граніту з горельєфним скульптурним зображенням. У своїй науковій доповіді «Поховання Хоми Дуссика на території скитка Батуринського Миколо- Крупицького монастиря» на ХІ Батуринських читаннях (2011 р.) науковий співробітник НІКЗ «Гетьманська столиця» А.І Потребенко наголосила на можливості встановлення приблизних розмірів надгробку. Виходя- чи із розмірів середньостатистичної надгробної плити, довжина її має бути близько 170 см, висота – 100 см, ширина – 60 см. Верхня та нижня частини надгробка оздоблені виступаючими карнизами. Передня частина гробниці прикрашена ліпниною у вигляді звисаючої тканини флер – покривала забуття. Бокова частина плити прикрашена двома сонцями-квітками, що у надгробній символіці виступають не тільки символом небесного світила, а і воскресіння. На флері зображені фігури двох римських жінок в античному одязі, які стоять на раковинах і підтримують руками епітафію: «Под сим каменем положено тело почившего раба Божия господина надворного советника, медицины доктора Фомы Петровича Дуссика, скончавшегося в Батурине 1801 года декабря 20 дня. Жития его было 36 лет. Да почиет с миром» [13, 237]. Дослідник Батуринського краю В. Різниченко по- бував на могилі лікаря 14(27) липня 1914 р. Під вра- женням побаченого у своїй книзі він запише: «Широкі – Батуринські степи!.. Не мало крови пролилось на них за кращу долю України, не мало забутих, самот- них могил розкидано на їх безкраїх просторах. ... До сеї категорії належить і могила «наддворного совет- ника, медицины доктора Фомы Петровича Дуссика. Нікому з широкого українського громадянства вона не відома; забута, закинута, далека від усяких куль- турних, осьвічених центрів, позбавлена якої-небудь охорони перед атмосферичними явищами природи і хижацькою рукою некультурної людини, швидко- швидко доживає вона свого і так уже недовгого віку: розбивається і зникає на все горелєфна орнаментація її, їзтірається єпітафія і т. п.» [12, 17]. Тоді ж дослідник зробив фотографію, а потім виготовив «листовні карт- ки», які називались «Могила придворного гетьмансь- кого лікаря Хоми Дуссика біля Батурина». Декількома роками раніше, у 1910 р., батуринський фотограф Ми- кола Бокань також сфотографував надгробок, і його світлина зберігається у фондовій колекції НІКЗ «Геть- манська столиця». На ній бачимо пам’ятник, його оздоблення та місце розташування на цвинтарі, де до- вкола видніються хрести, чагарники та дерева. Пророкування В. Різничека, що «міцний зуб часу і безпощадна рука вандала ні перед чим не зупиняються і все руйнують на своєму шляхові...», збулись [12 ,24]. Пройшли роки, і вже на кладовищі немає пам’ятника, загубилась серед поховань і могила придворного гетьманського лікаря Хоми Петровича Дуссика. Дякуючи українському історику Василю Федоровичу Різніченку, маємо хоча б опис надгробного пам’ятника Хоми Петровича. Посилання 1. Лазаревский А.М. Описание старой Малороссии. Материалы для истории заселения, землевладения и управления. Том 2. Полк Нежинский. – К., 1898. – 559 с. 2. Васильчиков А.А. Семейство Розумовських. – СПб., 1880. – Т. І. – 601 с. 3. Медицина в Україні. Видатні лікарі XVIII– першої половини XIX ст. Біобібліограівчний словник. Додатковий випуск І. – К., 2002. – 196 с. 4. Чистович Я. История первых медицинских школ в России. – СПб., 1883. – 1034 с. 5. Грандо О. Визначні імена в історії української медицини. – К., 1997. – 246 с. 6. Месяцеслов и общий штат Российской империи на 1833 год. Часть первая. – СПб., 1832. – 800 с. 7. Месяцеслов с росписью чиновных особ или общий штат Российской империи, на лето от Рождества Христова 1807. Часть первая. – СПб., 1806. – 262 с. 8. Российский медицинский список. Изданный Медицинским департаментом Министерства внутренних дел на 1827 год. – СПб., 1826. – 406 с. 9. Месяцеслов с росписью чиновных особ или общий штат Российской империи, на лето от Рождества Христова 1822. Часть первая. – СПб., 1821. – 486 с. 10. Болотина Н.Ю. Последний гетьман Малороссии и Войска Запорожского – граф Кирилл Григорьевич Разумовский // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. – Запоріжжя, 2009. – Вип. XXVI. – С. 27–32. 11. Васильчиков А.А. Семейство Разумовских / Осмнадцатый век. Исторический сборник, издаваемый Петром Бартеневым. Книга вторая. – М., 1869. – 604 с. 12. Різниченко В.Ф. На могилі придворного гетьманського лікаря Хоми Дуссика біля Батурина // З минулого Батурина. – К., 1916. – С. 40. 13. Опис пам’ятника на могилі особистого лікаря К. Розумовського Х. Дуссика в Батуринському Крупицькому Миколаївському монастирі, 1801 р. // Батурин: сторінки історії: Збірник документів і матеріалів. Вид. 2-е, доповн. – Чернігів, 2012. – С. 882. Никитин В.Г., Терех Н.И. Ф.П. Дуссик – личный лекарь гетмана Украины К.Г. Разумовского На основании исторических источников исследуется жизненный путь лекаря Ф.П. Дуссика – личного доктора гетмана Украины, графа К.Г. Разумовского. Наводятся сведения о некоторых заболеваниях гетмана. Ключевые слова: лекарь, Батурин, надворный советник, гетман, надгробный памятник. Nikitin V.H., Terekh M.I. F.P.Dussik - the personal doctor of the Hetman of Ukraine Kyrylo Rozumovskyi On the basis of historical sources briefly examines the life of doctor F. P. Dussik, personal physician Hetman’s count of K. Rоzumovskii. Some diseases of the Hetman are also analyzed. Key words: doctor, Baturyn, court counsellor, Hetman, a funerary monument. 14.03.2015 р.

Ф. П. Дусик – особистий лікар гетьмана України К. Г. Розумовського

Репозитарії

Схожі ресурси