В. К. Щербаков – керівник Чернігівського інституту народної освіти

Стаття присвячується маловідомим сторінкам історії Чернігівського інституту народної освіти 20-х років ХХ ст. Мова йде про короткий період управління вузом В.К. Щербаковим....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2015
Автор:	Боровик, А.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2015
Назва видання:	Сіверщина в історії України
Теми:	Нова історія
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/127610
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	В. К. Щербаков – керівник Чернігівського інституту народної освіти / А.М. Боровик // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2015. — Вип. 8. — С. 277-280. — Бібліогр.: 29 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-127610
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1276102017-12-25T03:03:08Z В. К. Щербаков – керівник Чернігівського інституту народної освіти Боровик, А.М. Нова історія Стаття присвячується маловідомим сторінкам історії Чернігівського інституту народної освіти 20-х років ХХ ст. Мова йде про короткий період управління вузом В.К. Щербаковим. Статья посвещена малоизвестным страницам истории Черниговского института народного образования 20-х годов ХХ в. Речь идёт о небольшом периоде управления вузом В.К. Щербаковым. The article devoted to little-known pages of Chernihiv Public Education Institute’s history in the 20’s XX c. The matter is about short period of V.K. Shcherbakov’s direction of the institute. 2015 Article В. К. Щербаков – керівник Чернігівського інституту народної освіти / А.М. Боровик // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2015. — Вип. 8. — С. 277-280. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/127610 37(09)(477.51) «1924/1929» uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Нова історія Нова історія
spellingShingle	Нова історія Нова історія Боровик, А.М. В. К. Щербаков – керівник Чернігівського інституту народної освіти Сіверщина в історії України
description	Стаття присвячується маловідомим сторінкам історії Чернігівського інституту народної освіти 20-х років ХХ ст. Мова йде про короткий період управління вузом В.К. Щербаковим.
format	Article
author	Боровик, А.М.
author_facet	Боровик, А.М.
author_sort	Боровик, А.М.
title	В. К. Щербаков – керівник Чернігівського інституту народної освіти
title_short	В. К. Щербаков – керівник Чернігівського інституту народної освіти
title_full	В. К. Щербаков – керівник Чернігівського інституту народної освіти
title_fullStr	В. К. Щербаков – керівник Чернігівського інституту народної освіти
title_full_unstemmed	В. К. Щербаков – керівник Чернігівського інституту народної освіти
title_sort	в. к. щербаков – керівник чернігівського інституту народної освіти
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate	2015
topic_facet	Нова історія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/127610
citation_txt	В. К. Щербаков – керівник Чернігівського інституту народної освіти / А.М. Боровик // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2015. — Вип. 8. — С. 277-280. — Бібліогр.: 29 назв. — укр.
series	Сіверщина в історії України
work_keys_str_mv	AT borovikam vkŝerbakovkerívnikčernígívsʹkogoínstitutunarodnoíosvíti
first_indexed	2025-07-09T07:22:51Z
last_indexed	2025-07-09T07:22:51Z
_version_	1837153152279773184
fulltext	ISSN 2218-4805 277 Чернігові його призначили заступником завідувача агітаційно-пропагандистського відділу, у вересні 1923 р. зарахували лектором історичного матеріалізму і пролетарської революції Чернігівського інституту народної освіти, а ще через рік призначили і затвердили Наркоматом освіти політкомісаром інституту. У 1923–1924 навчальному році він проводив лекції на курсах перепідготовки учителів, одночасно друкував статті у місцевій пресі, у 1924 р. надрукував книгу «Подготовка октября». На початку 1924 р. В.К. Щербаков був призначений завідувачем Чернігівського губернського агітаційно-пропагандиського відділу, а у серпні 1924 р. – ректором Чернігівського інституту народної освіти [1, арк. 9–9 зв.]. Початок роботи в інституті позначився не до- сить коректними справами по відношенню до пер- шого директора учительського інституту. Перебу- ваючи на посаді політкомісара інституту, В.К. Щер- баков намагався звільнити з роботи О.П. Фльорова – глибоко релігійної людини. Ставши ректором у 1924 р., колишнього директора було звільнено з ро- боти не без сприяння В.К. Щербакова. Першою відповідальною справою, яку мав довести до завершального етапу новий ректор, білорус за національністю, стало завершення українізації інституту. Комісія з українізації ЧІНО розробила відповідний план, який був затверджений Правлінням інституту й надісланий до Наркому освіти [2, арк. 129]. Для кожного навчального закладу було встановлено термін «цілковитої українізації» [3, 165]. Згідно з планом Головпрофосу, українізація повинна була завершитись у 1925–1926 навчальному році [4, арк. 14], проте остаточний термін українізації ЧІНО було відкладено на початок 1926–1927 академічного року [5, арк. 129]. На засіданні комісії з українізації ЧІНО 4 січня 1926 р. було ухвалено рішення встановити за остаточний термін повної українізації студентів початок 1927– 1928 навчального року [6, арк. 6]. Як показала проміжна перевірка стану українізації ЧІНО, що проходила 9 січня 1925 р., даний напрямок роботи проходив не досить добре. Серед 24 лекторів у закладі викладав українську мову один, а українською мовою викладало – п’ять лекторів і три лаборанти. Українською мовою викладались українська мова, українське письменство, природознавство, історія України, антирелігійна пропаганда, теорія ремесла, що складало 25 % від загальної кількості предметів. Українських книжок в книгозбірні налічувалось 855 назв, що складало до 10 % від наявних у бібліотеці книг; використовувалось приблизно 5 % україномовних підручників [7, арк. 5]. З метою поліпшення ходу українізації ЧІНО з 1924–1925 року в навчальний план були введені курси української мови на першому році навчання, УДК 37(09)(477.51) «1924/1929» А.М. Боровик В.К. ЩЕРБАКОВ – КЕРІВНИК ЧЕРНІГІВСЬКОГО ІНСТИТУТУ НАРОДНОЇ ОСВІТИ Стаття присвячується маловідомим сторінкам історії Чернігівського інституту народної освіти 20-х років ХХ ст. Мова йде про короткий період управління вузом В.К. Щербаковим. Ключові слова: Чернігівський інститут народної освіти, В.К. Щербаков, навчальна база, організація навчання. За майже столітній період діяльності Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка відбулось багато змін не лише в назві, структурі його підрозділів, а й у керівництві цим навчальним закладом. У даній статті мова піде про короткий час з історії інституту та про одного з двадцяти його керівників. Саме ці питання не знайшли належного висвітлення в історичній літературі. В.К. Щербаков народився 27 лютого 1898 р. у с. Дубровці Оршанського повіту у багатодітній сім’ї селянина-бідняка. У дитинстві до 13-річного віку він допомагав сім’ї на сільгоспроботах, з 13 до 16 років батракував і таким чином заробляв собі на життя. У зимовий період Василь навчався у школі, і до 16-річного віку закінчив двокласну початкову школу. Протягом 1914–1915 рр. він займався самопідготовкою, що дало змогу в 1915 р. вступити до Рогачівської учительської семінарії. 25 жовтня 1918 р. В.К. Щербаков був прийнятий до лав РКП(б). Через місяць на окружній партійній конференції він був обраний членом повітового парткому і з цього часу став працювати в м. Рогачах лектором та пропагандистом і завідувачем повітового агентством друку. У квітні 1919 р. Василь Карпович разом із військовим батальйоном був направлений на Східний фронт в якості рядового бійця. Після дев’яти місяців служби він був обраний членом бригадного партійного бюро і призначений пропагандистом та агітатором бригади. В ході переміщення 23-ої дивізії, до якої увійшла бригада на Південному фронті навесні 1920 р., В.К. Щербаков був призначений інструктором- агітатором політвідділу дивізії. З серпня 1920 р. до травня 1921 р. він виконував обов’язки начальника політпросвіти, а згодом очолив політпросвіт політвідділу тієї ж дивізії. У травні 1921 р. майбутній ректор був відряджений до Харківської вищої партійної школи, де пройшов однорічний курс навчання в лекторсько-педагогічній групі. Після навчання у ВПШ при ЦК КП(б)У в квітні 1922 р. В.К. Щербаков був направлений на роботу лектором до Чернігівської губернської партшколи. У Сіверщина в історії України, випуск 8, 2015 278 рвою, а замість триместрового розподілу навчаль- ного часу застосовувався семестровий [14, 133]. Нагальною стала необхідність встановлення чотирирічного курсу навчання в ІНО. У «Правилах і програмах для вступу до інститутів, технікумів, робфаків та профшкіл УСРР на 1926–1927 академічний рік» зазначалося, що курс ІНО розрахований на 4 роки [15, арк. 104 зв.]. На третьому і четвертому курсах відбувалась спеціалізація: існувало три відділення – суспільствознавче, біологічне і фізико-математичне [16, арк. 22 зв.]. В інститутах народної освіти склалась цікава практика проходження стажування, яка діяла до початку 30-х років. Кожний випускник інституту повинен був пройти обов’язкове річне педагогічне стажування і відзвітуватися перед кваліфікаційною комісією, яка приймала рішення про видачу диплома. Щорічно до 1-го травня ІНО повинен був подати до відповідного губернського відділу народної освіти списки тих, хто в поточному році повинен закінчити вуз. Усі випускники були зобов’язані пройти стажування. Списки подавались із зазначенням спеціальності кожного студента [17, арк. 72]. Студенти-випускники педвузів мали виконувати дипломні роботи і після річного стажування в школі захищати їх у факультетських комісіях під головуванням декана. Після закінчення навчання в інституті студентам видавались тимчасові посвідчення про закінчення вузу і залікова книжка зі стажування. За результатами проходження стажування і отримання заліку всі документи подавались до Головпрофосвіти, після чого студентам видавали свідоцтва про закінчення вузу. Тим, хто закінчив навчання раніше 1919 р., видавались лише довідки про закінчення вузу із зазначенням колишньої назви інституту. Всі ці положення вступили в дію з 1-го червня 1923 р. [18, арк. 14]. Випускник, крім атестату про закінчення вузу, одержував характеристику-направлення, в якій вказувалося, що випускника слід «кваліфікувати як педробітника переважно старших класів семирічної школи» [19, арк. 65]. За ректора В.К. Щербакова Чернігівський ІНО розміщувався в окремій цегляній будівлі колишнього реального училища, нині – Чернігівського кооперативного технікуму. Дане помешкання повною мірою задовольняло потреби інституту. Крім навчальних аудиторій, кабінетів адміністрації та студентських організацій, 22 кімнати були навчально-допоміжного призначення в яких проводились лабораторно-практичні заняття. Систематичні заняття в лабораторіях були розпочаті 1 жовтня 1924 р. Вони проходили в 9-ти лабораторіях. Були відкриті соціально- економічна, соціального виховання, географічна, фізико-механічна, біологічна, виробнича, матема- українського письменства – у другому та третьому роках. Для невстигаючих студентів першого курсу упродовж третього триместру проводились додаткові заняття з української мови. Поступово в студентській читальні українські газети й журнали стали переважати російські, а українські книжки й підручники, хоч і в невеликій кількості, з’явилися в лабораторіях і кабінетах. Живе українське слово можна було почути в піснях студентського хору та зі сцени при постановках українських п’єс силами драматичного гуртка. Так створювалась українська атмосфера в стінах ЧІНО, хоч умови ці не можна вважати цілком сприятливими – російськомовна громада, представлена студентами білорусами, росіянами, євреями й українцями, вихованими в оточенні російської культури, значно переважала українську. Тим не менше, між ними не було ворожого ставлення [8, арк. 2 зв.]. У лекторському складі також переважали російськомовні лектори. Вони свідомо й з повагою поставилися до справи українізації. Ті з них, хто володіли українською мовою, читали свої лекції українською. Для лекторів, що не знали мови зовсім, організували курси української мови [9, арк. 2 зв.]. Зважаючи на такий стан речей, правління ЧІНО 5 липня 1927 р. відстрочило термін переходу на викладання українською мовою до 1 січня 1928 р. Проте за даними на 1928–1929 навчальний рік, з 42 викладачів 35 викладали українською мовою, 7 – російською [10, арк.6 зв.]. У навчальному плані усі дисципліни, які вивчалися на факультеті соціального виховання, були поділені на три цикли: соціально-економічний, педагогічний і виробничий [11, арк. 175]. З переходом ЧІНО до факсоцвиху змінилися і прийоми педагогічної роботи. Навчальна робота переважно зосереджувалась в кабінетах, лабораторіях, студіях та гуртках. Визначальне значення отримала самостійна робота студентів, яка набула системних рис в рамках реалізації Дальтон-плану, що широко запроваджувався у систему освіти у 20-х рр. Систематичні заняття в лабораторіях ЧІНО були започатковані 1 жовтня 1924 р. [12, арк. 19 зв.]. Лекційний метод, з огляду на теоретичний і практичний досвід попередніх років, з інститутської практики остаточно не виключався. Він повинен був бути зведений до необхідного мінімуму і застосовуватися там, де це необхідно. Втім, домінуючою залишалась самостійна робота студентів, яка проходила у вигляді семінарських занять, обстежень дитячих закладів, підприємств і педагогічної практики студентів [13, арк. 1 зв.]. Наприкінці 20-х рр. Наркомос розробив проект організації навчального року за новою схемою – на- вчальний рік тривав 10 місяців з двомісячною пере- ISSN 2218-4805 279 умови для навчання та проживання [27, 18]. Наказом Наркомату освіти України за №422–е від 22 жовтня 1929 р. В.К. Щербаков був звільнений з посади ректора ЧІНО і направлений в розпорядження ЦК Компартії України [28, арк. 82]. Подальша доля колишнього ректора була пов’язана з науковою діяльністю, хоча він, по суті, не мав вищої освіти. Наприкінці 1929 р. В.К. Щербаков переїздить до Харкова, де працює у республіканському інституті історії партії. На початку 30-х років він очолив інститут історії Білорусії, був обраний академіком та віце-президентом Академії наук Білорусії, ви- кладав у вищих навчальних закладах Мінська. У 1939 р. він став жертвою необґрунтованих репресій. Реабілітований посмертно [29, 354]. Отже, діяльність В.К. Щербакова у Чернігівському інституті народної освіти слід оцінювати по-різному. У позитивному плані можна відзначити роботу по формуванню належної навчально-матеріальної бази для за- безпечення виховного процесу достатньою кількістю навчальних аудиторій, кабінетів тощо. Проте, не без участі В.К. Щербакова зазнав знач- них переслідувань перший директор учительсь- кого інституту, професіонал-педагог, глибоко релігійна людина О.П. Фльоров, якого у 1924 р. було звільнено з роботи. Посилання 1. ЦДАВО України, ф. 166, оп. 12, спр. 8862, 18 арк. 2. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-608, оп. 1, спр. 165, 476 арк. 3. Майборода С.В. Державне управління вищою освітою в Україні: структура, функції, тенденції розвитку (1917 – 1959 рр.). – К., 2000. – 308 с. 4. Держархів Чернігівської обл., ф. Р–608, оп. 1, спр. 163, 36 арк. 5. Там само, спр. 165, 476 арк. 6. Там само, спр. 308, 25 арк. 7. Там само, спр. 163, 36 арк. 8. Там само, спр. 164. 9. Там само. 10. Там само, спр. 700, 6 арк. 11. Там само, спр. 175, 65 арк. 12. Держархів Чернігівської обл., ф. Р–608, оп. 1, спр. 280, 87 арк. 13. Там само, спр. 166, 56 арк. 14. Липинський В.В. Становлення і розвиток нової системи освіти в УСРР у 20-ті роки. – Донецьк, 2000. – 247 с. 15. Держархів Чернігівської обл., спр. 168, 263 арк. 16. Там само, спр. 488, 38 арк. 17. Там само, спр. 117, 161 арк. 18. Там само. 19. Там само. 20. Там само, спр. 280, 87 арк. 21. Там само, спр. 488. 22. Там само, спр. 162, 138 арк. 23. Там само, спр. 282, 86 арк. 24. Там само, спр. 373, 116 арк. 25. Там само, спр. 145, 29 арк. 26. Там само. 27. Півстоліття невтомної праці: Нарис історії Чернігів- ського державного педагогічного інституту ім. Т.Г.Шевченка. тична лабораторії та психофізіологічна і художня студії [20, арк. 19 зв.]. Кількість лабораторій з кожним роком збільшувалась. Станом на 28 січня 1928 р. ЧІНО мав 12 навчальних лабораторій: 1) фізичну, 2) хімічну, 3) біологічну, 4) мате- матичну, 5) психофізіологічну, 6) педологічну, 7) чужоземних мов, 8) історичну, 9) літератури, 10) «марксівську», 11) політекономії, 12) рефлексології і художню студію [21, арк. 4]. Експонати педагогічного музею (2900 од.) розміщувались у двох кімнатах. Він складався з кількох відділів, з них зоологічний налічував 498 експонатів, ботанічний – 491, історичний – 534, географічний – 1234, геологічний з мінералогією – 143. Музей мав 453 діапозитиви. 531 експонат було передано зі шкіл м. Чернігова [22, арк. 113]. Станом на 25 грудня 1925 р. в музеї налічувалось 3617 експонатів [23, арк. 40]. Важливим нововведенням радянської системи професійної освіти було проведення виробничих практик. З цією метою навесні 1925 р. ЧІНО влаштував радгосп на орендованих ділянках колишнього господарства Троїцького монастиря (сад, город, частина поля). Таким чином, інститут з 1925 р. орендував землю площею 13 дес. 1562 кв. саж. [24, арк. 20]. Цю справу було розпочато, як зазначав В.К. Щербаков, виключно з метою навчання, а саме, щоб ув’язати теоретичні курси (виробництва, хімії, природознавства) з практичною роботою в радгоспі. Разом із тим, інститут мав здійснити сільськогосподарський ухил в плані навчання, бо студенти в майбутньому – переважно сільські учителі, які повинні були на селі провідниками прогресивної думки в галузі сільського господарства. Важливу роль в навчально-виховній роботі інституту відігравала бібліотека. Вона обслуговува- ла як викладачів, так і студентів, і була відкритою для користування в позалекційні години тричі на тиж- день. В правилах користування читальнею у 1925 р. зазначалося, що читальня і бібліотека відчинені щодня, окрім неділі та понеділка з 6 до 10 години вечора [25, арк. 15]. Бібліотечний фонд складався із 20328 найменувань. Із загальної кількості книг 4432 були україномовними, 7816 – російськомовними, 780 надруковані німецькою і 300 книг французь- кою мовами [26, арк. 2 зв.]. Поповнення фондів бібліотеки здійснювалось коштами держбюджету, які відпускались на утримання ЧІНО. У 1928 р. місцеві органи влади передали для використання інститутом приміщення радпартшколи (колишня духовна семінарія). У розпорядженні ЧІНО були будівлі колишнього реального училища, колишньої духовної семінарії, ще три будинки. В одному з них розміщувалась бібліотека, в двох інших – гуртожитки. Для 712 студентів, які на той час знаходились в інституті, були створені задовільні Сіверщина в історії України, випуск 8, 2015 280 поняття «пролетар» залишалося невизначеним. До- сить важко сказати, що це означало: походити з робітничої сім’ї, мати стаж роботи на виробництві чи «свідомість робітника». Тож молодь миттєво відреагувала на запити нової влади: пролетарська ідентичність конструювалася різними шляхами [16]. Анкети, які заповнювали студенти при вступі до вищого навчального закладу, свідчать, що робітниками вони вважалися не лише за фактом народження у пролетарській сім’ї. Необхідний для вступу робітничий стаж можна було отримати, по- працювавши рік-два на виробництві. Пролетарсь- кий статус студента мало підтвердити направлення, яке видавалося комсомольськими, компартійними чи профспілковими організаціями. Досить часто ко- ристувалися мішаними критеріями – походженням та стажем, але «пролетарськими» студенти залиша- лися до першої чистки, перереєстрації чи соціально- академічної перевірки [10, 131]. Починаючи з 1921 р., у Ніжинському ІНО регулярно проводилися так звані «чистки» студентського контингенту. Започатковано їх було під головуванням ректора О.О. Карпека [9, 281]. Так, студентка Г.І. Козловська у грудні 1921 р. була виключена за неблагонадійність, оскільки у своїй анкеті вказала, що її батько в 1918 р. виїхав до Польщі [3, арк. 115]. У протоколах засідань реєстраційної комісії навчального закладу зафіксована процедура опитування студентів та результати їх перереєстрації із зазначенням причини відрахування у випадку негативного рішення [12, 171]. Нижче для порівняння наведено опитувальні анкети з позитивним і негативним рішеннями реєстраційної комісії. «Голенко Митрофан Алексеевич. – Сколько лет? – 23. Где служите? – Работаю в Укродкоме. К какому классу принадлежит отец? – Середняк. Сколько душ семьи? – 6, брат красноармеец, младший учащийся. Почему не принимаете участие в общественной жизни? – Болен неврастенией и порок сердца. Заключение комиссии – оставить в составе студентов. Борисов Иван Петрович. – Только учитесь? – Да. Семья? – 8 душ. Хватает ли заработка отца на содержание семьи? – Мало. Профессия отца? – Столяр, я ему помогаю. Был ваш брат в Белой армии? – Да. Почему сочувствуете Октябрьской революции? – Не может объяснить. Взгляд ваш на значение молодежи в революции? – Не может объяснить точно, так как политически еще не созрел. Почему сочувствуете коммунистической партии? – Как ремесленник. У вас был национализирован дом? – Да. Имела ваша семья еще что-нибудь? – Лавку. Заключение комиссии – исключить за неблагонадежность» [4, арк. 345]. У цьому випадку перевагу надали хворому, проте соціально придатному студентові, аніж фізично здоровій, адекватній молодій людині, але з сумнівним – К., 1966. – 100 с. 28. Держархів Чернігівської обл., ф. Р–608, оп. 1, спр. 4141, 83 арк. 29. Коваленко О.Б., Ткаченко В.В. Щербаков Василь Карпович. Український та білоруський історик, активний учасник краєзнавчого руху 20-30-х років // Репресоване краєзнавство (20-30-ті роки). – К., 1991. – С. 353–354. Боровик А.Н. В.К. Щербаков – руководитель Черниговского института народного образования Статья посвещена малоизвестным страницам истории Черниговского института народного образования 20-х годов ХХ в. Речь идёт о небольшом периоде управления вузом В.К. Щербаковым. Ключевые слова: Черниговский институт народного обра- зования, В.К. Щербаков, учебная база, организация обучения. Borovyk A.M. V.K. Sherbakov – manager of Chernihiv public education institute The article devoted to little-known pages of Chernihiv Public Education Institute’s history in the 20’s XX c. The matter is about short period of V.K. Shcherbakov’s direction of the institute. Key words: Chernihiv Public Education Institute, V.K. Shcherbakov, training facilities, training management. 01.03.2015 р. УДК 37 (09): 37.091.212 (477. 51–2) «192» С.В. Рой «ЧИСТКИ» СТУДЕНТСЬКОГО КОНТИНГЕНТУ НІЖИНСЬКОГО ІНСТИТУТУ НАРОДНОЇ ОСВІТИ У 20-Х РОКАХ ХХ СТ. Стаття присвячена так званим «чисткам» студентського контингенту Ніжинського інституту народної освіти як складової частини політики компартійної влади в галузі вищої освіти у 20-х роках ХХ ст. Ключові слова: Ніжинський інститут народної освіти, студентство, репресії, «чистки». Останнім часом помітно зростає інтерес до вивчен- ня політичних репресій в Україні у 1920–1930-х рр., жертвами яких були не лише педагоги усіх категорій, а й студенти вищих навчальних закладів. Репресивні акції по відношенню до студентів Ніжинського інституту народної освіти знайшли відображення у працях Г.В. Касьянова [10; 11], І.В. Мошик [12], В.І. Прилуцького [13], О.Л. Рябченко [16; 17; 18], Г.В. Самойленка та О.Г. Самойленка [19], В. Циби [20], але в цілому ця проблема потребує подальшого по- глибленого вивчення. До студентського контингенту радянських вишів, згідно з настановами компартійного керівництва, мог- ли входити лише особи пролетарського походження. Але, як відзначають дослідники, протягом 1920-х рр.

В. К. Щербаков – керівник Чернігівського інституту народної освіти

Репозитарії

Схожі ресурси