Юридична методологія Р. Циппеліуса
Рецензія на книгу: Циппеліус Райнгольд. Юридична методологія / Роман Корнута (пер., адапт., прикл.з права України і список термінів). – К.: Реферат, 2004. – 176 с.
Gespeichert in:
| Datum: | 2005 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2005
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12807 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Юридична методологія Р. Циппеліуса / Р.І. Корнута // Проблеми філософії права. — 2005. — Т. III. — С. 424-425. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-12807 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-128072010-10-25T12:01:42Z Юридична методологія Р. Циппеліуса Корнута, Р.І. Рецензії Рецензія на книгу: Циппеліус Райнгольд. Юридична методологія / Роман Корнута (пер., адапт., прикл.з права України і список термінів). – К.: Реферат, 2004. – 176 с. 2005 Article Юридична методологія Р. Циппеліуса / Р.І. Корнута // Проблеми філософії права. — 2005. — Т. III. — С. 424-425. — укр. 1818-992X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12807 uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії Рецензії |
| spellingShingle |
Рецензії Рецензії Корнута, Р.І. Юридична методологія Р. Циппеліуса |
| description |
Рецензія на книгу: Циппеліус Райнгольд. Юридична методологія / Роман Корнута (пер., адапт., прикл.з права України і список термінів). – К.: Реферат, 2004. – 176 с. |
| format |
Article |
| author |
Корнута, Р.І. |
| author_facet |
Корнута, Р.І. |
| author_sort |
Корнута, Р.І. |
| title |
Юридична методологія Р. Циппеліуса |
| title_short |
Юридична методологія Р. Циппеліуса |
| title_full |
Юридична методологія Р. Циппеліуса |
| title_fullStr |
Юридична методологія Р. Циппеліуса |
| title_full_unstemmed |
Юридична методологія Р. Циппеліуса |
| title_sort |
юридична методологія р. циппеліуса |
| publisher |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| publishDate |
2005 |
| topic_facet |
Рецензії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12807 |
| citation_txt |
Юридична методологія Р. Циппеліуса / Р.І. Корнута // Проблеми філософії права. — 2005. — Т. III. — С. 424-425. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kornutarí ûridičnametodologíârcippelíusa |
| first_indexed |
2025-07-02T14:48:50Z |
| last_indexed |
2025-07-02T14:48:50Z |
| _version_ |
1836547027153977344 |
| fulltext |
РЕЦЕНЗІЇ
424 Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2.
© 2005 Р. І. Корнута
ЮРИДИЧНА МЕТОДОЛОГІЯ Р. ЦИППЕЛІУСА*
(АВТОРЕФЕРАТ ПЕРЕКЛАДУ АБО СПРОБА ПОМІРКУВАТИ НАД ТВОРОМ)
Sapere aude! – каже девіз древних римлян. Май
мужність послуговуватись власним розумом –
у тон йому закликає Кант. Продовжувачем цієї нау-
кової традиції без зайвих сумнівів можна вважати
вченого з Німеччини, професора, академіка Акаде-
мії наук та мистецтв з Майнцу Райнгольда Циппе-
ліуса. Широко відомий в Україні з 2000 року нау-
ковець, автор перекладеної українською мовою
«Філософії права» не є невідомою українським на-
уковцям, правничій спільноті особою. Ріст інтересу
до західної наукової, у тому числі й юридичної,
думки, а також визнання і значний інтерес україн-
ських науковців до тематики філософії права, до
методологічних основ юриспруденції і, зрештою,
до більш широких і абстрактних, але від того не
менш значущих та актуальних тем справедливості і
добра в нашій країні стали добрим підґрунтям для
зерен сумлінної інтелектуальної праці і чесного та
неупередженого наукового пошуку, який пропагує
і втілює у своїх працях проф. Райнгольд Циппеліус.
Одним із прикладів скромного, але добротного
і перевіреного часом доробку цього автора є праця
«Юридична методологія», яка витримала ось уже 9
видань у Німеччині і до адаптації якої до викорис-
тання в українському юридичному середовищі маю
безпосереднє відношення. Назва цієї книги –
«Юридична методологія» – була обрана з ряду мо-
жливих способів розуміння німецького словоспо-
лучення Juristische Methodenlehre не без певного
наміру. Для того, щоб його розкрити, неможливо
не згадати ставлення, яке панує до права в країнах
«старої» Європи. Навіть монархи змушені були
підкорятись законам престолонаслідування та пе-
редачі влади, а сама природа владних стосунків
мала дивінаторичний характер і тому не була до-
ступною не лише простим смертним, а й особам мо-
наршого статусу. Розуміння цього доволі складного
але й досі живучого феномену (варто лише пригада-
ти, з яким ставленням у країнах Європи громадсь-
кість спостерігає за монаршим життям) може багато
дати для розуміння культурного феномену права в
Європі, і зокрема у Європейському Союзі.
Отже, вчення про методику права (і його спові-
дує й Райнгольд Циппеліус) – це в першу чергу і в
основному вчення про те, як і чому слід розуміти
* Циппеліус Райнгольд. Юридична методологія /
Роман Корнута (пер., адапт., прикл.з права України
і список термінів). – К.: Реферат, 2004. – 176 с.
право у повсякденному житті, якими мають бути
правові рішення для того, щоб розв’язувати своє
основне завдання – завдання належного впорядку-
вання людського співіснування. Щоправда, слід
визнати, що сучасна історія позначається втратою
правом значної частини свого сакрального харак-
теру. Варто згадати лише часи нацистського чи
сталінського правового свавілля, зовні оформле-
ного у бездоганну форму парламентського, себто
здійсненого від імені народу його представницьким
органом, волевиявлення. Масштаби беззаконня і
нехтування людською гідністю, які мали за собою
формально реалізовану волю народу, змусили по-
ставити під сумнів демократичні за своєю формою
акти волевиявлення народу, а відтак і безспірні для
юриста норми священного акту – норми закону.
Відлуння таких міркувань можна помітити вже на
перших сторінках книги. Там згадується про існу-
вання вищого критерію правомірності, не-
доступного вимірюванням та обчисленням, і тим не
менше не просто помітного, а навіть такого, під
гаслом захисту якого світова історія пережила ба-
гато буремних сторінок, іноді навіть рясно скрап-
лених кров’ю жертв, принесених в ім’я цього абст-
рактного феномену, – справедливості. Справедли-
вість, яку Циппеліус бачить вже у девізі древніх
римлян, яким вони характеризували право – jus est
ars boni et aequi – є для нього мотивом і керівницт-
вом до дії, ба більше – критерієм, мірилом права.
А тому нестерпна несправедливість для Циппеліуса
– не просто привід, а свідчення гострої необхіднос-
ті відмовитись від позитивної норми, переступити
вигадану людиною форму для торжества змісту, що
його прагне душа і серце. Тому з особливою старанніс-
тю Циппеліус протягом усієї своєї праці розкриває зміст
і значення для правника феномену юридичного прин-
ципу – конструкції, не настільки жорсткої і безальтерна-
тивної, як норма, але в той же час більш живої та здатної
витворювати нову форму і дати правникові в руки апа-
рат для того погляду на право взагалі і на норму зокре-
ма, який, залишаючись технічно бездоганним, більш
повно відобразить панівні у суспільстві уявлення про
справедливість. А останні – уявлення – є для Циппеліуса
прототипом для творення права, тією мозаїкою, з якої
має за допомогою відповідно техніки складатись масш-
табний витвір людського духу – феномен права.
Однак все це Циппеліус уміє відтворити прос-
тою і доступною мовою, слідуючи заповіту древніх
мислителів – думай як філософ, але говори прос-
тою і зрозумілою, словом, людською мовою. Звідси
Р. І. Корнута
Проблеми філософії права. – 2005. – Том III. – № 1-2. 425
може постати ще одна складність для юристів
з високим фаховим рівнем, та глибокими і спе-
ціалізованими знаннями. До певної міри незвич-
ний, нестандартний хід думки може створити вра-
ження, що автор сповідує чужі, неприйнятні для
українського суспільства цінності, пропагує з од-
ного боку прості до спантеличення, а з другого –
неприйнятні для нашої системи права методи і ін-
струментарій. Але таке враження може бути шви-
дко подолане, якщо читати книгу неупереджено, не
вишукуючи у ній знайомі з практики чи власних
доробків конструкції, а просто терпеливо слідувати
за автором. Адже Циппеліус, як сумлінний пово-
дир, не кидає читача посеред дороги, полишаючи
наодинці в густому лісі складної термінології і не-
зрозумілого теоретизування. Чи то мова йде про
засоби тлумачення, чи автор розкриває методику
встановлення «належної» норми права – його ду-
мки завжди залишаються ясними та раціональ-
ними, тобто контрольованими, а відтак – легкозро-
зумілими. Він розкриває технічні и то пак юри-
дико-технічні прийоми, якими пропонує користу-
ватись при правозастосуванні і які він ілюструє
зрозумілими життєвими прикладами. Ці приклади
однак ні в якому разі не слід розглядати як
розв’язання чи бодай розкриття тієї чи іншої про-
блеми матеріального права. Коли наприклад у при-
кладі йдеться, як на сторінці 47 і далі, про втрату
мисливцем своєї здобичі через легковажність вело-
сипедиста, то в жодному разі цей приклад не слід
розглядати крізь призму матеріального зобов’язального
права. Зрештою, не лише цей, а практично усі приклади
в книзі з точки зору їх матеріального змісту є хрестома-
тійними, елементарними. Але Циппеліусу набагато ва-
жливіше показати на конкретному прикладі загальну
концепцію співвідношення дійсності і права. За допомо-
гою простого співвідношення норми і факту він розкри-
ває зміст юридичного силогізму, а за тим і його місце у
практичній діяльності юриста.
Невипадково юридичний силогізм є за задумом
Циппеліуса центральним елементом його твору,
а зміст «юридичної методології» він обмежує тех-
нічним викладом способів правозастосування
і пов’язаних із цим методологічний питань. Адже
вміння «зійти» із висоти абстрактної норми до реаль-
ного життя, «торкнутись» дійсності, а потім – повер-
нутись до ідеалу і на основі ідеального, впорядкова-
ного зробити висновок про належне ось зміст і мета
права, його покликання як феномену людського ду-
ху. Саме спосіб поєднання ідеального з дійсним, су-
щого з належним є предметом, за який на мою думку
проф. Циппеліус заслуговує на увагу і визнання.
З Циппеліусом можна не погоджуватись або йти
далі, вважаючи його міркування лише прелюдією
до справжнього вирішення проблем (ба й сам Цип-
пеліус запрошує до власних пошуків, зазначаючи
тезу про множинність правових рішень та їх ком-
плементарність: «юридичні міркування, чи то
пак юридична аргументація, хоча й мають ра-
ціональну структуру, не забезпечують бездоган-
ної точності»). Але водночас йому складно заки-
нути зверхність так само, як і поверховість, він –
юрист з майже п’ятдесятилітнім трудовим стажем –
свідомий швидкоплинності людського віку і об-
меженості людських можливостей – зізнається
в оприлюдненому в Юридичному журналі влітку
2004 року (№ 9) інтерв’ю – наостанок своєї трудо-
вої біографії він активно займається пошуком та
виправленням помилок – помилок мислення і мір-
кування – у власних творах.
Поряд з усім сказаним у праці Циппеліуса
є один, на мою думку, не надто підкреслений, але
в умовах підвищеної уваги до права, до судочинст-
ва, а відтак і до методики його здійснення, корис-
ний приклад. Йдеться про спосіб юридичних мір-
кувань, які Циппеліус услід за своїм вчителем Кар-
лом Енгішем називає «кидання погляду туди-
сюди» з метою встановлення відповідності факту
життя та норми права і отримання відповідних ви-
сновків щодо правомірності чи неправомірності
представлених на розсуд фактів – чи то наявності
або відсутності обов’язку відшкодувати збитки, чи
то права вимагати сплати ціни за куплену річ тощо.
Раціональні міркування, тобто міркування зрозумі-
лі, контрольовані і відтворювані, – найкращий спо-
сіб переконати. А людину, здатну міркувати і ро-
бити неупереджені висновки навіть з готовністю за-
знати тимчасових втрат, якщо вони робляться задля
вищої, більш цінної та загальної мети, такі міркуван-
ня здатні навіть переконати у потребі поступитись
власними інтересами (задля відстоювання – сподіва-
юсь, як сподівається й Циппеліус – власних ціннос-
тей).
Його близький приятель і науковий авторитет йо-
го творчості – Карл Поппер – вважав, що людство
простує своїм шляхом, роблячи експерименти і вису-
ваючи припущення (the way of conjectures and refuta-
tions). Циппеліус переносить цю тезу у право повніс-
тю, пропагуючи у ньому «експериментальне мислен-
ня». І тут, як зрештою і в усій його Юридичній мето-
дології – він закликає до обережності і витриманості,
застерігаючи від поспішних рішень та поверхових
висновків, водночас попереджаючи про небезпеку за
обережністю не пристати до обмеженості та консер-
ватизму, пам’ятаючи про багатогранність життя і
незбагненність усіх його проявів.
|