Античні контексти топонімії Сіверщини

Античні контексти топонімії Сіверщини

Стаття підсумовує студії ознак контактів з античним Єгиптом, виявлених у топонімії України методом контекстування. Істотна частка висновків цих досліджень стосується Сіверщини....

Full description

Saved in:
Bibliographic Details
Date:2016
Main Author: Тищенко, К.М.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2016
Series:Сіверщина в історії України
Subjects:
Історія та культура давніх часів і Середньовіччя
Online Access:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128210
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Античні контексти топонімії Сіверщини / К.М. Тищенко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2016. — Вип. 9. — С. 125-139. — Бібліогр.: 51 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-128210
record_format dspace
spelling irk-123456789-1282102018-01-08T03:04:16Z Античні контексти топонімії Сіверщини Тищенко, К.М. Історія та культура давніх часів і Середньовіччя Стаття підсумовує студії ознак контактів з античним Єгиптом, виявлених у топонімії України методом контекстування. Істотна частка висновків цих досліджень стосується Сіверщини. Статья подводит итог изучения признаков контактов с античным Египтом, обнаруженных в топонимии Украины методом контекстирования. Ряд существенных выводов этих исследований касается Северщины. The article embodies a total of the studies of the toponymical vestiges of the contacts with the Graeco-Roman Egypt, detected in Ukraine by the contextualization method. Some essential conclusions of these studies concern Severia. 2016 Article Античні контексти топонімії Сіверщини / К.М. Тищенко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2016. — Вип. 9. — С. 125-139. — Бібліогр.: 51 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128210 94(477): 81'373.21 uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Історія та культура давніх часів і Середньовіччя
Історія та культура давніх часів і Середньовіччя
spellingShingle Історія та культура давніх часів і Середньовіччя
Історія та культура давніх часів і Середньовіччя
Тищенко, К.М.
Античні контексти топонімії Сіверщини
Сіверщина в історії України
description Стаття підсумовує студії ознак контактів з античним Єгиптом, виявлених у топонімії України методом контекстування. Істотна частка висновків цих досліджень стосується Сіверщини.
format Article
author Тищенко, К.М.
author_facet Тищенко, К.М.
author_sort Тищенко, К.М.
title Античні контексти топонімії Сіверщини
title_short Античні контексти топонімії Сіверщини
title_full Античні контексти топонімії Сіверщини
title_fullStr Античні контексти топонімії Сіверщини
title_full_unstemmed Античні контексти топонімії Сіверщини
title_sort античні контексти топонімії сіверщини
publisher Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate 2016
topic_facet Історія та культура давніх часів і Середньовіччя
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128210
citation_txt Античні контексти топонімії Сіверщини / К.М. Тищенко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2016. — Вип. 9. — С. 125-139. — Бібліогр.: 51 назв. — укр.
series Сіверщина в історії України
work_keys_str_mv AT tiŝenkokm antičníkontekstitoponímíísíverŝini
first_indexed 2025-07-09T08:36:49Z
last_indexed 2025-07-09T08:36:49Z
_version_ 1837157803357110272
fulltext ISSN 2218-4805 125 Скорочення АВУ – Археологічні відкриття в Україні КСИИМК – Краткие сообщения Института истории материальной культуры МИА – Материалы и исследования по археологии СССР ПСА – Проблемы скифской археологии Ольговский С.Я. Происхождение форм для отливки скифских наконечников стрел В статье рассматриваются литейные формы для изготовления наконечников стрел, которые происходят из двух кладов, случайно найденных на севере Украины. Типологически они похожи на уже известные литейные формы из лесостепной зоны, а также с поселений иткульской культуры Приуралья, которые были развитыми ремесленными центрами и из которых известны матрицы для отливки таких литейных форм. Это позволяет предположить, что именно из восточных районов литейные формы поступали к скифским литейщикам в Северное Причерноморье. Ключевые слова: литейная форма, случайная находка, наконечники стрел, клад, мастер-литейщик. Olhovskyi S. Ya. Оrigin of the molds for casting Scythian arrowheads The article deals with molds for making arrowheads, which are derived from two hoards, accidentally found in northern Ukraine. Typologically they are similar to the known molds of the forest- steppe zone, as well as those, found in settlements of Itkul culture of the regions near Ural, which used to be developed handicraft centers and are known for matrixes for the casting such molds. This allows making a suggestion that the molds from the eastern regions were received by Scythian molders in the northern Black Sea region Key words: mold, an accidental fi nd, arrowheads, treasure, master caster. 29.02.2016 р. перекази наївні і не претендують на науковість, а про р. Ікопеть Хм, с. Говилів Тр і Ємадикине См там і мови нема. Історики ж сподіваються на таке наукове вивчення топонімії, яке б давало обґрунтоване нове знання про давній період міжетнічних зв'язків, – що «повною мірою посильно лише для лінгвіста» [1, с. 300]. Річ ясна, вони очікують на щось інше, ніж на перекази про жуків і лелек. Свого часу відомий топоніміст О. Попов вказував на брак історизму у професійній в інших відношеннях книзі про назви річок Верхньої Наддніп рянщини: «Лінґвістичний аналіз зводиться [в ній] до розподілу річкових назв «за формантами», [тобто] ...за закінченнями... [Тому] майже всі створені ав торами карти, що мають... на меті показ розподілу тут найдавніших балтійсь ких імен, неможливо вважати достатньо обґрунтованими і такими, що відо бражують історичну дійсність». І далі: «Історико-географічні області не можна обирати довільно, відтинаючи від географічно й історично сформова ного ареалу якусь частину, хай навіть особливо цікаву для досліджень (на приклад, для археології)» [2, с. 37-38]. Про недоліки тієї ж монографії, зумов лені неврахуванням топонімічного ландшафту, писав В. Жучкевич [3, с. 31]. Один з авторів обговорюваної книги О. Трубачов і сам іноді визнавав механі чність методу формантного аналізу [4, с. 226, 237, 238 та ін.], але, тим не менше, віддав да нину «панівній науковій парадигмі» тієї епохи. Кращі праці з топоніміки іншого автора В. Топорова написані з позицій історизму, як-от дослідження про топооснову Галінд- у Європі [5], яке досі дає приріст знань у своїй галузі, – пор. [6, с. 414–419; 7, с. 331–334; 19, с. 49–51]. Проникло до топоніміки й маніпулювання, що обслуговує позанаукові великодержавницькі цілі: див. критику в оглядовій ґрунтовній рецензії В. Бушакова [8]. 1. Топонімія – мовно-історичне явище. Це пізно (і лише частково) записані, але значно давніші від часу запису імена географічних об'єктів. Ті імена існували в суспільній пам'яті місцевих людей і до запису – і продовжують існувати в ній далі. Спростовуючи популярний у ХІХ ст. міф про запустіння України після татарської навали і про пізню появу тут українців, П.Клепатський у 1912 р. писав: «Вже Срезневським [1859 р.] була висловлена думка, що давні назви, численні [в Україні], «могли утриматися лише через постійне знання місцевостей, яким вони відповідали, постійно близькими до них мешканцями». ...Ми лише констатуємо факт і вказуємо на його очевидні наслідки. Ми кажемо: у середній Наддніпрянщині збереглося безліч міст зі старими літописними назвами, отже, спадково збереглося і населення їх» [9, с. 449]. 2. Словникові запозичення, відображені у словниках [10], самим фактом свого існування сти- мулюють пошук сліду давніх подій у топонімії. Так, УДК 94(477): 81'373.21 К.М.Тищенко АНТИЧНІ КОНТЕКСТИ ТОПОНІМІЇ СІВЕРЩИНИ Стаття підсумовує студії ознак контактів з античним Єгиптом, виявлених у топонімії України методом контекстування. Істотна частка висновків цих досліджень стосується Сіверщини. Ключові слова: топонімія, контекст, античність, греки, копти, Сіверщина. Суспільний запит на зміну методів дослідження топонімії зумовлений потребою повернути до них принцип історизму. Ні формально-аналітичний, ні формантний способи «пояснення» топонімів не враховують їх історичної природи. Брак приросту нових знань у «традиційній» топоніміці – очевидна ознака кризи. Наука не може бути й служницею «народної етимології», адже та і без неї знає, що в Жуківках водяться жуки, у Лелеківках лелеки, а Глухів (і лише він) був заснований у глухих краях. Місцеві Сіверщина в історії України, випуск 9, 2016 126 Bastei [пор. 14, т. І, с. 156]), а на військову варту при ній: звідси назви річок Бáшта Зк, Од, Бáштина Кг, Бáхтин Хк, с. Бáхтин на р. Бáхтинка Вн. Француз Дю Канж (Du Cange), автор словника 1680 р., ще застав ті середньовічні вахти при в’їзді до міст Європи: Wactæ/ Wachte [15, т. VIII, с. 398b]. Отже, бахта/ башта не “малоросійський провінціалізм”, а мовна коштовність, жива ланка мовного зв’язку сучасності зі щоденним життям столиці Гетьманщини. Наведені запозичення в українському словнику з мов різних народів-сусідів не можуть не заохочувати до пошуків сліду тих же народів у топонімії. Якщо Париж, Відень і Мілан – це кельтські назви (Lutetia) Parisiorum, Vindobona, Mediolanum, якщо Balaton у мадярів – це слов’янське болото, якщо турецький İstanbul – це грецький зворот εἰς τὴν Πόλιν ‘до Міста’ [16, 293], якщо ім’я столиці арабомовного Іраку Багдад – це іранське ‘Богом даний’ [17, 50], – то чому в нас має бути інакше? Просто там збережено більше письмових свідчень про етапи розвитку тих назв, а в нас менше, – звідки й потреба шукати невраховані мовні контексти [18]. 3. Той самий об’єкт розуміють щораз повніше як через виявлення нових подробиць у його складі, так і через приріст контекстуа льних знань навколо нього (про сутність методу топонімічного контекстування див. [20]). Ці невраховані мовні контексти справді ще є. Випадково помічена схожість ґотського власного імені з Астурії Tractemirus з топонімом Трахтемирів спонукала до пошуків інших таких аналогій серед пізньоантичних імен, і знайшовся цілий їх неосвоєний масив. Про ґотів у минулому як Наддніпрянщини (черняхівська культура), так і Піренейського півострова (вестґотське королівство) історики знають, але мовний слід їх був у нас засвідчений лише у словнику (буква, буквар, лихвар, мито, князь, полк тощо). А тепер на зміну гіпотезам з опертям на словники прийшли з історичних документів 180 ґотських імен реальних осіб, і основа, і формант яких повторені у топонімах-репліках Наддніпрянщини. Сутність знахідки викладена на сайті [https://uk.wikipedia. org/wiki/Ключі з Астурії]. Головний висновок книги – вдалося довести, що топонімія досі документує входження Наддніпрянщини до мовно-культурного простору пізнього Риму й раннього середньовіччя. Тепер це стає науковою підставою шукати й інші ознаки контактів тієї доби. Але як ґотські назви дійшли до нас, коли їх не знає літопис? – не здаються опоненти. Бо літопис пишуть у Києві, а «ґоти живуть у Половеччині» (Іоанн Ґалоніфонтибус, 1404 р. [21, с. 106]), тобто серед тих половців, з якими Київ воює, яких мон- голи дозволяли хрестити на продаж через Судак до Єгипту як мамлюків, про хрещення яких свідчить Codex Cumanicus і які стали тепер нами, як і давні кияни. «Ось чому у Наддніпрянщині триває джиґун, шнипорити, шнипорка, нишпорка, діал. мешти прийшли з литовської: це žygūnas вістовий, šnìpas шпигун, mègzti в’язати [11]. Це було в часи перебування українців у Великому князівстві ли- товському (XIV-XVI ст.), тобто 500-700 років тому. Литовці й собі засвоїли тоді українізми ulioti, trivo- ti, večerioti, akrajcas, akrajčikas (гуляти, тривати, вечеряти, окраєць, окрайчик) та ін. [12]. Ровесниками ВКЛ є назви с. Литвиновичі, Шáтрищі (šã tryškis лозове), Шакутівщина (šakõ tis гіллясте дерево). Сіверське укр. плентатися прийшло з польс. plętać się плутатися 400 років тому, в часи появи назв Кролéвець, г. Попів Грудок біля Мутина, Башта (пол. król, gród, baszta). Або укр. хнюпитися і похнюплений, очуняти, діал. нахромитися, ст. ускромити ‘придушити’, ускробати ‘утікти’, цямрина – ці слова засвоєні з ґотської: dis.hniu- pan, ga.qiunan, us.hramjan, us.graban, timbrjan (бути розбитим, одужати, розіп’ясти, врятуватися, ставити зруб). Тим словам по 1700 років: це ровесники топонімів Трахтемирів Кв, Вел. і Мал. Говилів Тр, Синдаревське Чг (від імен осіб ґотс. Tracte.mirus, Gav.ila, Sintharius [7, с. 23, 30-34, 41]). Свої контакти з ґотами мала й російська мова: вопить, ст. гобинный ‘заможний’ (wopjan кричати, gabei багатії); топоніми Гдов, Судогда. Нещодавно виявлено групу раніше не помічених специфічно українських грецизмів: халепа, рипатися, пундики, дрімлюга < χαλεπός важкий, ἕρπω impf. είρπον вештатися, Πόντος Чорне море, δρύμος нетрі – це перші століття нашої ери, час появи назв р. Ікопеть,нп Рогань, Коломия – від гр. οἰκό-πεδον ‘місце у стані забудови’, ἐpγάνη ‘роботяща’ (епітет Афини), пор. Рыкань РФ Ворон., καλαμίας ‘зарості очерету’. Тоді ж, у черняхівський час, прийшли й запозичення з коптської мови: яр ІАРО річка, канал, келеп KЄΛЄВІN сокира, лелека ΛЄΛЄ мандрувати (букв. мандрівник), лохми, лахманина ΛАХМН клапоть, ст. воропай OYOPOП-, OYЄPП- вістовий, буча, зчинити бучу ВΩТС битва, бій, шаніжка ШАNЄШ годувати, оживити, шаткувати ШАТ різати, очіпок АТШІПІ незганьблена, бездоганна [13]. У російській є свій слід контактів того ж часу і з того ж джерела: ере- пениться OYЄPП- вістовий, прізвище Воропаев. Можна сказати, що тут є старі слова, яких дех- то й не знає. Так, бо йдеться про історію, а не про сучасність, а особисті пробіли у знанні історії їй не шкодять. Типовим прикладом є боротьба навколо наз- ви окраси історичного заповідника у Глухові, свідка пізнього середньовіччя Башти: слово башта вживане у нас від XVI ст., за 200 років до побудови Башти, а після її побудови сáме так цю споруду називали де- сять поколінь глухівчан. Її ім'я – ровесник Шатрищ, Шакутівщини і Кролевця. У говірках укр. башта = бахта, це пізньолат. Wactæ 'варта, вахта' [7, с. 488-489]. Істотно, що слово вказує не на будівлю (вежу, нім. ISSN 2218-4805 127 Україні ще не раз: (3) ГЛУХи Вл Ст. ВИЖівка: ^ТЕКЛя; РОКИТа, СИНове, ЯРевище, ДУБечне; (4) оз. ГЛУШець у кол. с. Чигирин- Дубрава [24, с. 381] Пл Кременчук: р. РОКИТа у с. РОКИТне- ДОНівка; ПідДУБне, ЯРемівка, РОКИТне, БАБки, БІЛики; (5) ГЛУХове Пл Пл: бол. РОКИТ.ЯНське у с. Ваці, ЗаТУРине Tur = Troyu, БЕРЕЗівка, ЖУКи, ЯР, ШОСТаки. На схід від Ракут і Ракужі на Сіверщині показано групу назв від основ Сопич-/ Собич- з найдавнішої верстви цих південних контактів. З краще збережених контекстів, як-от біля р. Стубло на Рівненському Поліссі (див. нижче) було зроблено висновок, що в таких селищах шанували Собека, єгипетське божество з головою крокодила, грецьким ім’ям якого було Сух. У племен з далекої Наддніпрянщини вигляд уперше побаченого крокодила мав викликати жах, і виникла причина цю дику силу й собі обожнити. Маєтністю Собека вважали Фаюмську оазу, а найбільший центр культу Собека поза Фаюмом був на півдні Єгипту в м. Омбос: цим можна пояснити його слід у топонімії України у вигляді назви с. Омбиш Чг (Борзна). Інші фонетично близькі назви – б. Собкова під Каневом, с. Собківка Пл, ставки і р. Совки у Києві, р. Сович під Харковом. тяглість населення, історичної та етнічної пам'яті, збережені сотні назв з місцевої дополовецької топонімії... Ґотський епічний спадок козацьких дум також мав шанс вижити саме тут, у половець- кому середовищі» [7, с. 443, 499]. 4. Звідси виросла й тема студій копто-грецьких впливів у топонімії України, синхронних до ґотського часу (черняхівської культури). Слід зв'язків з античним Єгиптом і шляху до нього був помічений 2008 р.: Ракути Чг, Омбиш Чг, Копті, Табаївки, Олександрії (десятки назв в Україні), бол. Пунтусова Вода Пл, став Пундівський у с. Долина Кв Обухів, Ченокалівка і Штомпелі Пл, Осколонівка Лг (пор. назви міст у Єгипті Ракотіс, Омбос, Копт, Тебаї 'Фіви', Олександрія, також топоніми Понт, протока Чанак-кале 'Дарданелли', о. Стампалія 'Астюпалея', м. Аскалон 'Ашкелон'). Звідки ці дивні гості? Втрата історичного контексту зумовлювала обережність: наші предки – і у якихось зв'язках з Єгиптом, таких, що й на карті помітні? Самі факти топонімічних аналогій були опубліковані у словнику 2010 р. [22, с. 22–39] (Розділ 1. «З античного світу»), але теоретичне осмислення їх зайняло кілька років. Знахідка «ключів з Астурії» змінила всю атмосферу студій: зміцнила їх і спонукала до поглиблення, адже Єгипет був у складі Римської імперії, як і Астурія і Галісія. Далі втрутився випадок: до поля пошуків потрапив словник топонімів античного Єгипту Г.Верета [23], оприлюднений в електронній формі 2013 р. Це прекрасна праця про 11 тисяч місцевих назв, елементи їх етимології та синоніми кількома давніми мовами. Був сенс повернутися до топонімії Єгипту, досконаліше відтвореної у новому словнику. Цього разу пощастило розшукати значно більше грецьких і коптських прототипів топонімів-реплік в Україні, які розкривають подробиці тривалих і масових контактів наших предків зі сходом Середземномор'я доби еллінізму. Важлива частина висновків цього етапу студій стосується і Сіверщини. Дальший виклад статті організовано навколо двох ілюстрацій – орієнтаційної схеми виявлених аналогій і детальнішої карти з античними прототипами топонімів-реплік Сіверщини. Спочатку коментар до загальної схеми. На півночі Чернігівщини позначено назви сіл Ракути і Ракужа. Ці назви найближчі до прототипів копт. РАКОТЄ, РАКО† Ракотіс/ Ракоде (залежно від діалекту коптська літера † читається як -ті або -де). Поблизу цих двох сіл існують нп Глухівщина, Калинівське, Турове (1). Більшість назв від цих основ зазнали народної етимології, давши форми від Рокит- і Рогіз-, як-от під Глуховом р. Рокита, с. Калинівка (2), але ці два топоніми – Ракути й Ракужа – застигли як були внаслідок чимось зумовленого найдовшого спогаду про старий зміст. Сусідство основ Глух- і Рокит- трапляється в Рис. 1. Копто-грецький слід у топонімії Центру і Сходу України та прилеглих земель Сіверщина в історії України, випуск 9, 2016 128 БУРД.ЯКІВці Тр (пор. сир. Ya’quv Burd’oyo букв. ‘у ганчір’ї’), БУРД.ЮГ Чв, БУРДЕЙ, БУРДІЇ Вн, БУРДівка Од, БУРДуни См, БОРДУлЯКи Лв, БОРОДАЇ Пл, БОРОДАЇвка Дп, Зп, БОРОДоЯРське Хк, БОРТ.ЯХІВка Вл. Пор. також: ЯГУБець Чк, ЯКУБів ІФ, ЯКУБівка Вн, ІФ, Тр, Чг, ЯКОВенщина ГОРова Пл (див. рис. 1); ОСЬМ.АКИ 2, ХОМ’ЯКІВка ІФ2 “Єгипет + Яків”, ЧЕРН.ЯКІВка, ЧЕРН.ЯХІВ 3 назви, ЧЕРН. ЯХІВка 5 назв “Єгипет + Яків”, ВЕРХнЯКИ, ВЕРХнЯКІВці, ВЕРХнЯКІВка 4 назви, ВИШнЯКИ 5 назв “Верхній Єгипет + Яків”, СИН.ЯКІВці, СИН.ЯКІВщина “Сін (Саїс) + Яків”, стр. ГРЕКОЗАЙЦівський у с. ГРЕКО-ЗАЙЦеве “греки + Саїс” Дц, пор. ЗАЯКИ РФ Кіровс. “Саїс + Яків”, ЗАЇКІВка Лг, ЗАнЯКОВо Ниж. Новг. (вставка -н- як “заять > занять»). Не раз згадано у топонімії «кораблі Якова»: ДУБ’ЯГИ, ДУБнЯКИ; оз. БОРЖ.АЧка См; оз. БАРЗ. ЯКІВське βᾶριδ баржа у кол. с. Пищики Чк ЧОР НоБАЙ (пор. і оз. ВАРЗень біля с. Олександрівка См Путивль, ВЕРЗ.ЯКИНо Іван., ВЕРТ.ЯГИно Вологд., Владим., ВЕРТ. ЯКино Орл., ВЕРТ.ЕХОВо Смол.). “Доми Якова”: БУН. ЯКИне См єгип. P-Un-Ya’quv ‘дім - Ешмун - Яків’ (і укр. діал. пуня), р. БУНЯК у с. БУНЯКІВка Пл, БУНАКове Хк; (ПУНі, БУНі, БУНьковичі Лв, БУНів ЯР Чв, р. БУНя п РОКИТи Рв, пот. ПУНчева ІФ; ● бол. ПУНище у Києві: ^р. СИРець Σῖρις Ніл ~ БАБин ЯР ^РЕП’ЯХІВ ЯР РЄЧ, КЛЕБАНські озера, зат. КЛЕПАНь). Інші важливі осмислені сполуки: КОБЕЛ.ЯКИ, КОБИЛ.ЯКИ *”Кібле (напрям на Мекку) + Яків”, ЛЕЛ.ЯКИ 3 назви *”копт. ΛЄΛЄ (мандрувати) + Яків”, СІР.ЯКІВщина *” Σῖρις Ніл + Яків”, ХОД.ЯКИ *”ход- + Яків”, ШЕВ’ЯКИне, ШЕВ’ЯКІВка *”ЖЄЄВЄ (прибульці) + Яків”, ШУЛ.ЯКИ *”школа + Яків”, ЮН.АКІвка *”йонійці + Яків”, ГРИШ.АКИ Смол. *”греки + Яків”. Окремо згадує карта “людей Якова”: Слід цього культу є і на прилеглих землях – пор. в Росії с. Сопычи і Сибеки під Брянськом, у Польщі не раз Sobicze. Центр оази Фаюм мав незвичну назву Крокодилополіс, з якої серед відомих нам топонімів- реплік збережено лише перші два склади: це назви с. Корогод Кв Чорнобиль (тепер перенесене у Новий Корогод на Київщині), також у Росії Корогодино (на Орловщині біля витоків Оки поблизу від сіл Вавилоновка і Єфратово!) або Корохоткино на Дніпрі під Смоленськом. Окрім топонімів до студій були залучені словникові дані [25; 26; 27]. У назві с. Шалойки – пототип копт. ШАΛОYKI, ШАΛАYKI ‘оса’ / читається “шалукі, шалаукі”/ або ШАΛОYKС, бАΛОYKС ‘скарабей’ /шалукс, чалукс/. На карті України 1650 р. Ґ.Боплана [28] на витоках р. Воргол пока зано с. ЧАЛКУЗи (тепер Новоселівка См Кролевець), ім'я якого також найближче до бАΛОYKС /чалукс/ скара бей. Пізніша форма цієї ж основи – у назві села ● ЧОВГУЗів бАΛОYKС скарабей Хм ТЕ ОФІполь: р. СЕМЕНівка = КУР.ЛЕВиця (440-461) у с. ТУРівка Тур = Troyu, ТРОЯнівка, МИХИРинці Михр Єгипет, КОРОП’є копт. KОРЧ /корф/ руйнувати, КАРАБІЇ вка скарабей/ ар. хараб- руйнувати, ГАЛЬчинці галеї, БЕРЕЖинці, ОЛІЙники ел ліни. Греко-латинський відповідник назви цього жука scarabeus став прототипом топонімів Шкурупії, Шкурупіївка на Полтавщині, Шку- рупилово (РФ, Краснодарс.), прізвищ Шкурупій (пор. і _Карабіївка з мож ливою аферезою). Після такої глибокої відповідності всі попередні пояснення цієї основи починають виглядати як менш обґрунтовані. Чалукса-скарабея місцеві люди звали просто жуком, – за цих історичних обставин це слово і могло стати прототипом Жуківок і прізвищ від основи Жук- (як-от художника у Чернігові з кола знайомих П.Тичини). Були знайдені й репліки, схожі на імена інших язичницьких божеств Єгипту – Тота, Сета, Озириса, Ізиди: Тутове (Тотове), Тутаки, оз. Сетне, Босири, Пузирки, Іськів Яр, Ісківці. 5. Це архаїчне середовище контрастує з ознаками присутності поблизу тих самих місць ранніх євангелізаторів, зокрема з церкви Св. Якова Барадеї. Безсумнівними є не раз повторені репліки самого ім’я Св. Якова: КИР’ЯКІВка Мк, КИРиЯКІВка Пл, КИРиЯКІВщина См, КИРЯКОВе Пл (пор. укр. ст. кир, коурь, кур (< гр. κύριος ‘господь’) “титул осіб вищого священичого сану” [29, т. І, с. 475]). Дуже показові архаїчні форми на півночі Росії з вимовою літери υ (юпсилон) ще як [у]: КУРьЯКИ Яросл., КУРьЯКОВо Вологод., КОРьЯКОВо Костр. У процесі студій чимраз повніше розкривалися масштаби діяльності євангелізаторів. Топонімія зберегла навіть сирійську форму прізвиська Св. Якова: Рис. 2. Св. Яків Барадеї ISSN 2218-4805 129 Про цілий застиглий світ минулого говорять топонімічні околиці навколо ● лісу КАЛУБЕРище біля с. Василівка См С-Буда: ^БІЛоУСівка+ (від 2000 р. – вже не село, а урочище) м. Ушу біля Тира; р. БОРЖ.АЧКа βᾶριδ у с. ОЧКине, ХРЕЩикове, ЧЕРНацьке, кут МАКА Рівщина і ЖИГАЛівка (*жегл- плавба) у с. ЛУКашенкове на р. СВИГа, ур. ХОМки, яр ХОМкин Рів, КОСенки, р. СІТна у с. СИТне, хут. МИРська на березі р. Знобівка, кут МИРщина (копт. МНР ‘берег’) на березі р. БОБРИк βούβαρις великий човен, ур. СИВАйов Бугор ^ур. В'ЮНівщина у с. Вел. БЕРІЗка, ур. ЮНище у с. КРИВ.ОНОСівка, ур. ЮНИЦЬке, СИДОРівщина затока Сидр, МУДРикове дперс. Mudraya Єгипет, ур. РОГОЗня у с. ОЛТАР+ (= Уралове) осет. aldar ‘князь’; ур. РОГОЗня у с. Жихове, КРЕНИДівка (Кренідес, місто IV ст. до н.е. біля золотих копалень у Фракії, поруч з м. Філіппі [31, 30]), ПИЛИПи Філіппі, ХИЛЬЧичі ар. Filikus ‘Пилип’, Нова СПАРТа, ур. СИБИЛівщина Сивілла, ур. БРАТовець (на болоті) гр. βάραθρα ‘болото’, ур. ЩУРівка ШбОYP /шчур/ [25, с. 121b] кільце, обручка у с. КАМЕНка, оз. СИН.ИЧе Сін, семітська назва міста Саїс і АРАПівка біля р. Десни. Тут збережено мовний слід Єгипту (Хм-/ Мудр-), міст Пелузій, Кос, Саїс/Сін, Ракотіс, оази Сіва, пророчиці Сивілли, божества Сета, йонійців- греків (Юн-, В’юн-, пор. і Іонине під Глуховом), ченців і охрещень, плавби (Борж-, Жигал-, Калуб-), монастиря св. Макарія і арабів. Гр. κολυμβάω ‘плавати’ упізнаване в основах назв сіл Колибаївка і Колубаївці Хм, Колбаєвичі Лв, Колибань Хм, також імовірно у гідронімі під Путивлем оз. Колдобань в оточенні тематично пов’язаних топонімів Посем’я: ● оз. КОЛдОБАНь κολυμβάω біля с. НеЧАЇвка См Буринь: р. Сейм, оз. ЩИМля, оз. ЛЮБИТове, оз. ЛЮБневе (ΛАВΩ канат для буксировки човнів), ХРЕЩАТе і БОКове ВΩK слуга у с. Хижки, р. ЛОКня, б. ЧОРНИШова, б. ЧУХУТів ЯР, р. ВОРГОЛка (= ПУЗИРка?), ЗАЗІРки, р. КЛЕВЕНЬ, ур. ВЕРЗань біля с. ОЛЕКСАНДРівка, ур. ГНИЛище і ур. ЧЕРНече біля с. БОЧечки, канава Нова КОСова, ур. БЕРЕЖниця, ур. ЖУКове біля с. ЧОРНоплатове. 6. Пошуку аналогій часів еллінізму сприяла двомов ність сліду тих контактів. У сотнях топонімів від гре цьких основ було б значно важче орієнтуватися, якби не грецькі запози чення до коптської – з вужчою хронологією і зафіксованими змінами значень. У свою чергу, знайти такі довізантійські грецизми можна було лише за словником Г.Верета, де вони вказані не просто серед грецьких слів, а серед вживаних саме в елліністичному Єгипті. Типовим прикладом є коптський грецизм СТАВΛА (Gk; Lat) стайня, поштова станція, який став прототипом для п’ятьох гідронімів в Укра їні від основи Стубл- Рв3, Хк2. Через ці Стубли вдалося вийти до сліду божества Со бека, далі – Тота (село Тутовичі = Тотовичі Рв) і осередків навчання під його захистом (це в Україні!). Аналогічні назви збереглися й на сусідніх землях, які, виходить, теж були в полі діяльності рухливих грецьких мореплавців з Єги пту: пор. STUBLe, STUBLine, STUBAL Srb., STUBLino (Kosovo UN), STÜBLau = Steblewo i Hoch STÜBLau РЕВ’ЯКИне См (копт. РЄЧ /реф/ (людина) + Яків), пот. РЕВнЯК Чв, РЕВ.АКІВці Чв, РЕП’ЯХи Мк, РЕП’ЯХІВка Хк, ур. РЕП’ЯХІВ ЯР у Києві, став РЕП’ЯХІВський у с. БЕРЕЗівка Кг, став РИП’ЯХІВський у с. Великодрюкове Кг; ХРОМ’ЯКІВ копт. РОМ, РЄМ- (людина) + Яків, (сюди ж і прізв. Г.РОМ.АК См, р. Г.РАМ.АЦька Пл [30, с. 153], – пор. неісторичні позначення ур. Общественные Рудки замість *ГРАМАЦькі (чи Громадські) Рудки під с. Алтинівка См, або оз. Монашеское замість *ЧЕРНече під с. БОЧечки См, – р. Г.РОМ.ОКлія = А.РгАМ.АКлы Кг, Мк і нп 1774: АРгАМАКлы-сарай), р. Г.РЕМлЯГА Жт (з закономірним після губної -м- “вставним Л” старослов’янської мови, як-от “щем-іти ~ щемлять”), с. Г.РЕМ’ЯЧка См, р. ГРЕМ’ЯЧка копт. РЄМ- = РЕВуха, БІЛа, БІЛуга Хм; Г.РЕМ.ЯКИ РФ Рязанс. Останні два коптські прототипи пройшли через грецьке середовище, де початкове ρ- ‘ро’ було з обов’язковим придиханням: ῥ. За аналогією у тому середовищі також і перед Рев-/ Реп- мало з’являтися Г-, – і такі форми справді збереглися: Г.РЕБЕнЯКИ Пл (пор. і с. БІЛо.ГРИВе “озброєні списами люди” См Кролевець). Висновок важливий і істотний: євангелізатори прибували до Наддніпрянщини для боротьби не лише з місцевим язичництвом, а і з поту жним впливом вірувань з Єгипту, сформованим за віки. Практично усюди, де на карті видно слід Собека, скарабеїв, Озириса, – неподалік є і слід присутності ченців-євангелізаторів, що дбали про спасіння душ місцевих язичників. Ці арґументи цілком історичні, адже по яснюють обставини появи назв цінностями суспільної свідомості того часу. Чому слід “людей Якова” так сильно пов’язаний з Єгиптом? Тому, що з-поміж 27 висвячених Св. Яковом єпископів 12 мали єпископії у Єгипті. Борючися з місцевим язичництвом, вони мали знати про його паростки за морями і тому дбали про їх викорінення. Серед найраніших назв ченців було слово калугер – від гр. καλόγερος ‘чер нець’ (καλός ‘гарний’ + γέρων ‘старець’) [14, т. ІІ, с. 354; 29, т. І, с. 467]. Воно представлене у топонімії України в іменах села Калагарівка Тр, гір Гологори Лв, двох річок Калигі рка Кг. Більшість євангелізаторів прибували до Наддніпрянщини морем і рі чками. Грецькою κολυμβάω плавати NT (слово з Нового Завіту); пор. kolumb.yra хрещальня. Якесь із цих слів вплинуло на слово калугер, внаслідок чого утворилася незвична місцева гібридна форма *колубер з інакше не пояснимим сполученням при- голосного -б- з кінцевим -р. Вона не утрималася у словнику, але досі живе у топонімах, пор.: ліс Колуберище біля с. Василівка См С-Буда (з матеріалів В.К. Шейка, Суми), Kaluvere в Естонії, Kalübberhof, Kalübberholz у Німеччині і низку назв у Росії – Колыберово Моск., Кулеберово Іван., Кулубарово Во лог., Голоперово Яросл., Колыбели Брянс., Колыбелька Ворон. (біля печер ного монастиря на Дону і неподалік від с. Пирамиды!). Сіверщина в історії України, випуск 9, 2016 130 ISSN 2218-4805 131 ласть) Сýха” (Σουχου Νόμος) [23, с. 108], а Сух було грецьким ім’ям божества Собек. У en.wikipedia наведено низку його синонімів – Sobek, Sebek, Sochet, Sobk, Sobki, гр. Σοῦχος, лат. Suchus – божество Нілу, війська, плодючості і крокоди лів. Таке пояснення має важливі наслідки. По- перше, це розв’язок питання про джерело поширеної в України топооснови Сух-. По- друге, дістає мотивацію факт сліду конта ктів з Єгиптом на Чернігівщині – с. ОМБИШ, адже Ombos ‘Ком Омбо’ це найбільший поза Фаюмом центр шанування Собека. По-третє, стає доступ- ною внутрішня форма топонімів Собич, Собичеве См Шостка, Сопич См Глу хів, Сопычи РФ Брянс. на Десні, кількох сіл Sobicze у Польщі, р. Совки з великим ставом під Києвом (поруч ур. ПРОНівщина πρόνοια ‘земля, дана за військову службу, лен'): вихо дить, це все назви, які звучать дотепер принаймні від початку нашої ери. Стає зрозумілою і синонімія окремих гідронімів, як-от наведений у Л.Похилевича ряд: р. СОБОК = СОБИК Sobek, Сибакъ = РосСОХо ВАТа Σοῦχος п СОБу у с. ІВАНЬки, ЯКУБівка [32, с. 253-255] Вн ІЛЛІнці. Це пояснює і факт численності топонімів РозСУХи, РозСОХи як імовірного сліду закінчення плавби до язичницького Фаюму після євангелізації, а потім і арабського завоювання Єгипту. 7. Час навести коментар до розпізнаних частин античного пласту топо німії Сіверщини (рис. 3). Період історичних контактів наших предків з греками винятково довгий: 23–25 століть. На Сіверщині збережено низку топонімічних ознак присутно сті греків, як-от назви сіл Гречкине, Іонине, ур. Радивонівка, Родіонівка, ур. Юницьке 2, ур. В’юнівщина, ур. Сиби-лівщина, Атинське, Кренидівка, Нова Спарта, Хильчичі, ур. Пилипи, Філіппово, ур. Братовець, Білокопитове, Селезенівка, Бубликове, Бобилівка, Калинівка, Локня 2 (йонійці, Сивілла, Athenes ‘Афіни’, Кренідес, Спарта, Пилип, βάραθρα болото, Caphutkia ‘м. Дамієтта (1250 р.)’, σελίδες сторінки, βύβλος луб для письма, Καλλινίκος (531 р.) Калінік, λόχοι загін воїнів). = Zblewo у Пониззі Вісли Pl, також СТУБЛе РФ Рязанс., Тульс., СТУБЛенка Тульс. 2 та ін. Районні контексти цих назв перевірені, і в усіх виявлено інші незалежні ознаки елліністичних реалій. Приголосні іменника СТАВΛА за дві тисячі років не змінилися (!). Закономірно змінився лише іншомовний голосний а > о > у, да вши топооснову Стубл-. В Україні це виключно гідроніми, що є додатковим ар гументом особливо давнього і тривалого часу контактів. Вони можуть вказу вати на осередки грецької діаспори серед предків українців. При цьому три з них розміщені досить близько один від одного у трьох районах Рівненської області: ● 1) р. СТУБЛА СТАВΛА (Gk; Lat) стайня, поштова станція = БІЛюга від с. БІЛАШів Рв Здолбунів Istanbul: БУДЕРаж ВОYСІРІ ̂ МОСТи мощі; Мала МОЩаниця ̂ ЗАЛІБівка ар. саліб хрест, ОЗЕРко, В’ЮНівщина ̂ МИРоТИН; ТРОЯН, КОПИТКове Caphutkia Дамієтта ^МАР’ЯНівка, ЦУРКів, ПідЦУРКів сир. Цур м. Тир, ЗаГРЕБля, УЇЗДЦІ; р. БЕЗОДНя; р. ДОЛИНа-ЛУЖки л КРАСНої ЛУКи п УСТя; р. ЧОРНоЛУЗка у с. Ст. МОЩаниця ^ПідГАЙне гАЄ щогла [25, с. 635]; р. ЧОРНявка у с. Святе; ● 2) р. СТУБЕЛка СТАВΛА (Gk; Lat) стайня, поштова станція п СТУБЛи у с. ПереСОП ниця Рв Рв: ^р. СТУДенка; РОГАЧів ЄРГАТНС (Gk) хлібороб, орач ^БІЛівські Хутори, БІ Лів, СтароЖУКів ̂ ГОЛИШів, МИХАЙЛівка, КЛЕВАНь KЄΛЄВІN [25, с. 102] сокира, келеп; КОПТовичі ^ОЛЕКСАНДРІЯ; РЕМель РЄМ-, РЄМгЄ [25, с. 297a] вільна людина, СВЯТтя; БІЛа КРИНИЦя ^АНТопіль; руч. ГНИЛУШка у с. ІВАНичі; ПЛОСКа, КОРНин, РАДУ Хівка Rawdah район Каїра ^СУХівці, ШУБків, ГОРиньград 2 ^РИСВ’ЯНка ар. rizwan рай ^КОТів; ● 3) р. СТУБЛО СТАВΛА (Gk; Lat) стайня, поштова станція від с. Половці (тепер “Поло влі”) Рв ВОЛО.ДИМИРець: ^ЗЕЛЕНиця; РАФАЛівка, БЕРЕЗина, ЧУДля, ОЗЕРці, КАНО- Ничі, МОСТище, РОМЕЙКи, ЖОВКині ШАΛОYKС, бАΛОYKС Scarabaeus, скарабей, СУХоВОЛЯ, СОШники, СОБІЩиці Sobek?, ЦЕПЦевичі 2, СОПАЧів Sobek? ̂ ДІБРОва, ХИН.ОЧі гІNІ [25, с. 689a] плисти (веслуючи) + тюрк. ok стріла, ВЕРЕТЕНо єг. wrt великий / βᾶριδ, БАБка, РАДИЖеве Rawdah район Каїра, р. БІЛА; р. ЧОРНа Істотно, що більшість топооснов цих контекстів тепер пояснимі з однієї теми прототипів. Оаза Фаюм становила в елліністичний час “Ном (об- Рис. 3. Слід у топонімії Сіверщини копто-грецьких контактів доби еллінізму. Місцеві іранські кочовики: Ємадикине, Вовна, Олтар (Уралово), Туранівка. Грецький слід видно у назвах Гречкине, Іонине, Радивонівка, ур. Юницьке 2, ур. В’юнівщина, ур. Сибилівщина, Атинське, Кренидівка, Нова Спарта, Хильчичі, ур. Пилипи, Філіппово, ур. Братовець, Білокопитове, Селезенівка, Бубликове, Бобилівка, Калинівка, Локня 2 (йонійці, Сивілла, Атени ‘Афіни’, Кренідес, Спарта, Пилип, βάραθρα болото, Caphutkia ‘м. Дамієтта (1250р.)’, σελίδες сторінки, βύβλος луб для письма, Καλλινίκος (531 р.), λόχοι загін воїнів). Єгипетське язичництво: Собич, Собичеве, Суходіл, Сухиновка < єгип. Sobek (дгр. Σοῦχος) 'божество Собек', Шулешівка, Чал кузи (копт. ШАΛОYKС, бАΛОYKС 'скарабей'), ур. Жукове, Жуківка, Білозерка, Зазірки, р. Пузирка, Амонь, р. Амонька ('божество сонця Амон'), Сонцеве, Ясне Солнце. Топоніми Єгипту: Черневе, Чернівське, Землянка 2, Синявка, Сліпород, Некрасове, Пиротчине, Обтове, Ковтунове, р. Ходунь, Ходуня, ур. Ошмань, р. Есмань 2, Косинське, Олександрівка 2, Олександрівське, Локотки, Локоть, Рогізне, р. Рогізна, ур. Рогозня, Рокитне, р. Рокита, Яструбщина, Білоусівка (Кос, Лаката, Ракотіс 'Олександрія Єгипетська', Атрибі 'середнє'/ або Ятрив арабська назва Медини, Ушу). Коптський мовний слід: р. Рома, ур. Репетин, Реутинці, Рев'якине, Ярове, Ярославець, Ярославка, Отрохове, Башаровка, Клевень, Клепачі, Нехаєвка, Вербівка, г. Коробчина, г. Кирпичина, Коровяковка, р. Бичиха, стр. Бики, Бачівськ (РΩМІ, РЕЧ людина, ІАРО річка, ЄТРΩҺЄ шаповал – пор. Отрохи Чг, прізв. Отрощенко, ВАШОР лисиця, KЄΛЄВІN келеп, NХАІ, ЄNХАІ власність, ОYЄРП посилати, KОРЧ руйнувати, ВЄТС, ВΩТС війна). Християнізація: Хрещатик, ур. Хрещикове, Крижик, Кросна, ур. Кросна, Папкине, Поповка, ур. Макарівщина, Катеринівка, ХодЯКОВка, КоровЯКОВка, Рев’ЯКине, БунЯКине, ур. КурьЯНово, Самарщина, Самарка, ліс Колуберище, оз. Колдобань. Пунктирними овалами показані райони історико-тематичної взаємопов’язаності назв Сіверщина в історії України, випуск 9, 2016 132 ● СОПИЧ Sobek См ГЛУХів: ^р. КЛЕВЕНЬ = 1966: КЛИВЕНЬ KЄΛЄВІN (102b) сокира, келеп, БОБИЛівка; БАЧівськ, ЯСТРУБщина, БАРАНівка ^МУРАВейня, БІЛоКОПИТове, СЛІПород + rud річка, ЄМАДИКине амадоки ^ЧЕРНівське, ЧЕРНеве ^ХОЛОПкове, СОРОКові Бальчики, КАЛИНІвКа Καλλινίκος (531 р.), БІЛове, ТОВСТоДУБове, ПОПівщина, ДУНАЄць, ШУЛЕШівка ШАΛОYKС, ЧАЛ- КУЗи копт. бАΛОYKС ‘скарабей’, ПОЛОШки, ур. ВЕРЕТЕН у с. Уздиця, КАТЕРИНівка м-р св. Катерини на Синаї, НЕКРАСове ар. Niqrash = Naucratis, грецьке місто у Єгипті, ІОНИНе йонійці, СЕМЕ Нівка на р. ЕСМАНЬ = ЯС МАНь Ζμουν; БЕШКИНе Bisacena, БІЛа БЕРЕЗа, ЧОРТоРИГи; руч. БЕРЕГи у с. БЕРЕЗа, прот. БІЛИНа бас. ЛОКні λόχοι у с. СУХоДІЛ ^руч. БІЛЬня р. ОБЕСТА Авеста, р. ПУРниця л ЛОКОТі Лакате ‘Олександрія’ [27, с. 453], р. РОКИТа Ракотіс ‘Олександрія’ у с. ОБЛОЖки, р. СЛИВка ар. саліб ‘хрест’ л Зах. ЕСМАНі; р. ХЛІБівка Халеб у с. КОРЕНЬок; + РФ Курс.: БЕРЕЗняк, ЯРославка копт. яр ‘річка’, ЛОБки ΛАВΩ (137b) канат для буксировки човнів, ЮРАСов Хутор, р. АМОНЬка Амон ‘божество сонця’ у нп АМОНЬ, р. СУХая АМОНЬ, НЕХАЕвка, МАЛАХовка ар. малах ‘моряк’., 10. Регулярну появу в цих контекстах з різних країн основ Біл- і Чорн- можна пояснити з гр. βῆλος /белос, билос/ ‘цар Єгипту, володар’ (пор. НеБЕЛиця Кв, НеБЕЛівка Кг, НеБИЛів ІФ, БІЛоГРИВе, БІЛоКОПИТове См) і єгип. Хем ‘Єгипет’; букв. ‘чорний; земля’. Таке пов’язання з Єгиптом знецінює легенди про численні в Україні назви від цих основ, як-от Чернігів, Чернівці, Черняхів, Чорнобиль, Чорні Лози, Чорноплатове, або Біличі, Білогородка, Білокопитове. 11. З виключно кленовими берегами Клевені (начебто від лит. klevýnas ‘кленовий ліс’) уже час прощатися. На карті є залізнична платформа КЛЕВАНЬ κολυμβάω біля с. Кучері вка. Така ж назва села є на Рівненщині. А у степу – р. КЛЕБАН-Бик κολυμβάω Дц = 1881: КЛЕВАНЪ Быкъ, він же 1772: КЛІБИНъ БИЧокъ, (1842): Клебинъ Быкъ, 1924: Кли бін-Бик, 1963: Клепен-Бик [30, с. 252]. “Бичок” це ВΩТС /буц/ (46a) бойовий стрій, битва, а за його епітетами стоять два прототипи: “кле ванъ- клебан” (κολυμβάω плавати) та “кле бинъ-клепен” (KЄΛЄВІN /келебін, келевін/ (102b) сокира, келеп. Для нас ва жливо, що бойова сокира вказує на сиве минуле і що обидва прототипи є копто-грецькими (пор. і озера Клебанські κολυμβάω, зат. Клепань κολυμβάω у Києві). 12. Видатна група свідчень контактів елліністичної доби збереглася навколо р. ПУЗИРівка п. КЛЕВЕНі KЄΛЄВІN у с. Литвиновичі См Кролевець: усього за 8 км – с. Зазірки або Заозірки. В Україні є десяток топонімів від основи Пу зир- і єдиний найповніший – від основи Босир-: це с. БОСИРИ (від копт. ВОYСІРІ ‘місто Бусирис’) Тр Чортків. Так назву подано на офіційному сайті в Інтернеті [37]; у довіднику 1947 р. – Босирі. З топонімічних оточень назв від основи Пузир- встановлено, що прототипом їх найімовірніше є ПОYСІРІ ‘місто Бусирис’. Сусідство р. Пузирівка Неподалік на Курщині є основа Пармен- у назві Парменовка, яка у контексті з назвами сусідніх сіл Александровка і Ґніловка дістає імовірний прототип – конкретне грецьке ім'я, непоширене в історії, а тому діагностичне: тут може йтися про архітектора Пармена, якому Олександр доручив побудува- ти храм-серапей у своєму новозаснованому місті Олександрії Єгипетській в дельті Нілу [33, с. 987]. 8. Переконливий приклад однієї з найдавніших назв давньогрецького век тору зв'язків зберігся у назві с. Кренидівка См С-Буда. Тут жодних сумнівів немає, адже прототипом Крени дівки є добре відомий в античній історії топонім Κρηνίδες Кренідес: це грецька назва прадавніх копалень золота у Фракії, свого часу захоплених батьком Олександра Македонського царем Пилипом, який поруч з Кренідесом засну вав місто для контролю над Фракією Φιλίπποι [31, с. 30; 33, с. 1027]. По- казово, що у тому ж С-Будському р-ні См є ур. Пилипи (донедавна село), а ближче до Кренидівки Хильки від імовірного прототипу ар. Filikus Пилип. Чому цей прототип теж є імовірним? Це араби звали Олександра ібн-Філікус 'син Пилипа' – але ж біля Десни за 13 км від Хильчич існує р. Арапівка, а нижче по Десні с. Араповичі: отже, було від кого по чути ім'я Пилипа у формі Filikus. Але чому тоді у назві Хильчичі ім'я Filik- передане у звуковій форми Хильк-? Тому що заміна -ф- на -х- типова для іранських степовиків – скіфів, сарматів, аланів. Це їхня спадщина у нашому сьогоденні – назви Ходоси, Ходосівка < Феодосій, Хурси < Фурса, або Ходурки, Ходорків < Федір. Слід цих степовиків- іранців саме на Сіверщині не раз підтверджено, зокрема й у назвах на нашій схемі – Вовна (ст. Волна < алан; пор. назву по рогу на Дніпрі Вовнізький), Туранівка (Туран 'Скіфія' [34, с. 30-31]), Ємадикине (це Αμάδοκοι амадоки Птолемея (скіфи-сироїди), див. [35]). Але най ближчі іранці жили прямо в сусідньому з Хильчичами селі: від 1924 р. воно умовно зветься «Уралове», але його справжня, прадавня історична назва – Олтар. Подібність зі словом вів тар випадкова, бо топонім відомий від Аф ганістану до Італії [36] і пояснимий з аланського (осетинського) aldar 'князь'. 9. Ось у такому місцевому тисячолітньому історичному контексті опиняється тепер новий пласт досліджених назв з коптськими і грецькими мовними прототипами. Основа Собич-: ● СОБИЧ Sobek См ШОСТка: прот. БОБРИк βούβαρις великий човен у с. СОБИЧеве Со бек; КОВТ.УНове Єгипет + Ouni, Ounou – це місто у Єгипті ШМОYN [ешмун] букв. ‘Місто Восьми’ [23, с. 483], ур. ОШМАНь Ешмун у с. КЛИШки еккліс-, р. ХОД.УНЬ Ouni у с. МИРОНівка, ХОДУНя, ЧОРНі ЛОЗи єгипетські човни, р. РОГІЗня Рагоде ‘Олександрія’ у с. ВОВНа алан ^р. СУХа ВОВНа, ЛО КОТки Лакате ‘Олександрія’, ГАМАЛІЇвка Гамалія ‘район Каїру’, р. БИС ТЯР на хут. САМАРщина м. Самарія і самаритяни; р. БІЛоГОЩа гості з Єгипту = БІЛоГОРЩа л Івоту; ISSN 2218-4805 133 Καλαντίωνος селище в Єгипті, пот. БІЛявина у нп БІЛа ^БІЛобожниця ^БІЛий Потік ^КАЛИНівщина Καλλινίκος (531 р.), КОСів, РОМашівка, СОКИРинці Σακοορε, РоСОХач, б. ЯГОЛЬницький ЖОЛОБ у с. ЯГІЛЬНиця, пот. Некрасів = НАКРАСов! Наукратіс, р. ЖАБи [30, с. 524]. З погляду порівняльної фонетики істотно, що особливості самої коптської мови зумовили появу перед початковим приголосним невиразного голосного ə-, вагання у передачі якого досконало пояснюють сучасні варіанти початку назви Есмань = Єсмань, Яс мань; Осман; ур. Ошмань. ● р. (Західна) ЕСМАНь = ОСМАН, ОСМАНЬ [30, с. 190] См Кролевець: ^прот. СИНій п ЛОКНі л Реті л Зах. Есмані; БОЦМАНів, р. ПУЗИРівка ПОYСІРІ у с. Литвиновичі на р. ЕСМАНь п КЛЕВЕНі, ЗаОЗІРки = ЗаЗІРки, ЯРославець, КОВБАСИНе Kobasa (нп біля Саїса); МАРУХи Marsa Maţrūh, Червона ГІРка; БІЛоГРиве, ХРЕЩатик, ГРЕЧкине, ЛОКня, ТАРАСівка, ТЕРЕХове ТЄРСΩ (місто біля Оксиринху), МОСТище, МУТИН, ХОМенкове; ОБТове АВΩТ? ^ГУБАРівщина, ПоГОР.ІЛІвка; ЗаГОРівка ^ЯРове, ПИР. ОТЧине, САЖалки САІ; ● р. ЕСМАНь См ПУТИВль: (контекст См Глухів див. вище: Сопич) р. ХОРОБ.РА carabus у с. Бояро-лЕЖачі, БУН. ЯКине; КУБАРеве, СОНЦеве, ЗІНове, БІЛогалиця, КУБЕР, КАРДАШі, САФОНівка, ШИРяєве, ІВАНівка, ШАРПівка 2; ПАР.ФЕН дім моря. Етапи адаптації незвичного Ζμουν Дзмун збережені у формах Цумань Вл, Чомон.ин Зк, Кіцмань (*к-іцмань) Чв, – адже Ц – це глухий ДЗ. Очевидно, що й ці околиці насичені реаліями копто- грецького Єгипту: ● ЦуМАНь Ζμουν Вл Ківерці: ^КАРПилівка, КАДИще; ХРОМ’ЯКІВ РΩМІ людина + Яків, ЯКІВці, бол. СІМУНЬ! ШМОYN у с. НеБІЖка, РОМашківка, МАКАРевичі, ОЛЕКСАНДРІЯ, бол. В’ЮНиська ЛОЗа грецькі човни біля с. Лички, КОНОПелька, бол. СЛІПе Σληπιος Γῆ у с. Завітне, торф. ПАРФЕНове дім моря у с. Борохів, ПУТИлівка ^МОЩаниця, ДУБище, ГАЙове, КЛЕПАчів, ЖАБка, ВИШНів, ГРЕМ'ЯЧе РЄМ людина, ОЗЕРо, СОКИРичі, ЗнаМИРівка; ● ЧоМОНин Ζμουν Зк Мукачів: СИН.ЯК Sin = САІ “Саїс Якова”, КОНОПлівці Kanop, РІВНе РЄЧ, БАБичі πάπας, БОБОвище πάπας, БОРОДівка βᾶριδ / Burd’oyo, жБОРівці βᾶρ-, МАКАРове, ЖУКове, ЛОХове λόχοι, КОРОПець, ЛУЧки, ІВАНівці, ДУБине, ЯБЛУНів, БЕРЕЗники, РАКОШин, БАРКасове; ● К.ІЦМАНь *к-ə-Ζμουν Чв рц: РЕВАКІВці РЄЧ /реф/ людина “люди Якова” ^ДУБівці, БЕРЕГомет; РЕВне РЄЧ /реф/ людина, БУРДЕЙ! сир. Burd’oyo Барадеї, БІЛа, ОШИХЛІБи, ХЛІВище, КЛІВОДин KЄΛЄВІN, БОРівці βᾶρ-, ЗЕЛЕНів, ЧОРТОРИЯ, ГЛИНиця, КОРОСТуВАТа, ІВАНківці, ШИПинці, ШИШківці ШНШ сучити мотузок, БРУСниця. Укладені раніше безперечно об’єктивні картосхеми поширення основи Єсман- у Європі [38] не втрачають цінності як зведення фактів, однак дістають тепер повніше розуміння. Поза сумнівом, реальними є й історична активність арабів у VII ст., і втеча від них авестійців-ґабрів аж до Швеції [39, с. 142–184]. Однак копто- і р. Клевень KЄΛЄВІN тепер впливає на розу- міння історії назв Заозірки, Зазірки: етимологічною формою має бути Заозі рки “за Озирисом”, звідки демотивована назва Зазірки. 13. Про місто Дзмун або Ешмун. Столицею Верхнього Єгипту було священне місто Теби/ Фіви (Dios Polis, Θηβαίς [тебаїс], Thebais, пор. в Україні репліки Табаївка Лг, Хк, Чг). Близько 298 р. у Єгипті пройшла адміністративна реформа, і доти єдиний край (єпархія, провінція) Фів був поділений на 22 номи (області) [23, с. 777] – від 22-го на півночі до 1-го (Омбос) на півдні. Столицею 15-го ному U15 було місто Гермополіс, єгипетс. Hmnw “Восьми- біжжя” [27] (вісім правічних божеств у космогонії давніх єгиптян), коптс. ШМОYN ешмун > гр. Ζμουν [дзмун]. Повне документальне зведення історичних назв Гермополіса наводить Г.Верет: Hermopolis ([сучасний] El-Ashmunein) – U15 [Geo ID: 816] G Ἑρμοῦ Πόλις Μεγάλη - Ἑρμοπολιτῶν Πόλις - Ζμουν [дзмун] L Hermupolis Magna - Mercuri E Hmnw C ШМОYN [(е)шмун]. Var.: Hermopolis (Hermou Polis / Hermoupolis / Hermupolis) Megale / Ano (Magna / Superior) - he Hermopoliton Polis - Chemenou [хемену] (Zmoun - Shmoun) (‘Eight-town’) - El-Ashmunein - sites including Tuna el- Gebel; Kom Kusum; the Monastery of Epiphanios ... Status: city: polis; metropolis; civitas. Admin.: the U15 Hermopolites incorporates the former U14 and U16; in the U Thebais. Loc.: on the western Nile bank. Ident.: Ounou [уну] (11169) / Ouni [уні] (11577) [23, с. 272]. У якийсь час Ешмун мав і назви Ounou, Ouni. Крім офіційного ім’я Гермополіс греки вживали й місцеве у формі Ζμουν [дзмун] з копт. ШМОYN [ешмун] від ще давнішого єгип. Chemenou [хемену] (‘Місто Восьми’), – це сучасне селище з арабською назвою El-Ashmun.ein і руїнами численних пам’яток. Явні репліки у нас – назви нп ШМЕНЬки Вл, ШМАНьківці Тр, ЦУМАНь Вл, кІЦМАНЬ Чв; дві р. ЕСМАНЬ = Єсмань, Яс мань; ур. ОШМАНЬ См; Осьмаки Чг, р. Осьмачка Пл, прізвище Осьмак. При цьому грецька форма Ζμουν [дзмун] – імовірний прототип репліки *цмань/ *смань (пор. Цумань, Кіцмань, Есмань), а коптська ШМОYN – *шмань (Шманьківці, Шменьки, ур. Ошмань). Голосним найдавнішої єгипетської форми Cheme- nou [хемену] найповніше відповідає основа Шмен-. Важливо, що в Україні є ці ймовірні продовження прототипу копт. ШМОYN без протетичного е-: ● ШМЕНьки ШМОYN Вл Ратне: р. КРИВиця = КРУТиць у с. ДАТинь; ТЕРЕБовичі, бол. МАКЕДОНиха у с. КОМА Рове, ЗдоМИШЕЛЬ stoma вустя + Misl Єгипет; вИДРАНиця пор. Ятран-, ЗаБРОДи, БРОД.ятине, ЗаІВАНове, ЗаМШани, КОСиці, САМАРи, БЕРЕЗа, -ники; торф. ЗИМН. ИКи у с. КОНище, бол. ЗИМНе біля с. ТУР Tur = Troyu ‘м. Альфокран’; ● ШМАНьківці ШМОYN Тр Чортків: ШМАНьківчики ^р. Нічлава = НИКЛАВ, 1692: НЕКЛАВа G Νικολάου Κλῆρος U15, U20; СИН.ЯКОВе Sin + Яків, ЗВІГОЛЬ+ (1947) Євангеліє, ЩИТИНська Воля Scetis ^ЗаЛУХів *лука; ЛУЧичі, БОСИРИ [37] = БОСИРІ (1947) < ВОYСІРІ р. ЗБРУЧ; БИЧКівці, ЧОРНокінці, КОЛИНДЯНи Сіверщина в історії України, випуск 9, 2016 134 ● К.ІЧМАНь-Чернече+ *к-ə-Ζμουν (куток с. ЛЕВКівці [44, с. 146] у бік нп РАХНи-ЛІСові Mit Rahina) Вн Тульчин: ^р., ур. і ліс ЛЯЛЬки ΛЄΛ мандрувати; р. ІЦька Isis л СІЛЬНиці = Sielnica, nad Silnią п Пд. Бугу, с. ИЦка+ = ТАРАСівка ТЄРСΩ, куток ИЦка у с. БУБНівка; р. КОЗАРиха і р. ШАМоТИНа Шам Сирія у смт КИРНАСівка (порт на о. Евбея), р. ПОПІВка у с. КЛЕБАНЬ, пот. і с. ЮРКівка ^КАЛИНівКа Καλλινίκος (531 р.?), р. КАЛЬНівка, БІЛоУСівка, БОРТники, ОДАЇ, ЗаОЗЕРне, КИНАШів кінах, ЛУКа-ЖАБОКРИЦЬка ЖАВ прибульці; ті, хто доплив + греки, БУРДІЇ Burd’oyo Барадеї!, ЛЕВКівці; Але: яр ЗЕЛЬНиків = ЗЕМНикова Ζμουν? л Єфремового л Сіверс. Донця [30, с. 213]. Тоді: ● р. ЗЕМНЯК Ζμουν + Яків у с. ЄЛІНе еллін Чг Щорс: ^МІСТки; ТУР’Я Tur = Troyu, р. ЄЛІНка = ЕЛИНка, ШКРОБове скарабей, КЛЮСи укр. ст. клюса з гр. εκκλησια церква, РОГІЗки, КОРОВне, ФІЛОНівка Φίλωνος Κλῆρος 14 хутрів, 2 канали у Верх. Єгипті [23, с. 575-576], ПОПІЛЬня, ХОТ.УНИчі ^КРЕСТОПівщина, Суничне *ЗЕМЛЯН-? ● ур. Субота-К.ОЧМАНівщина+ *к-ə-Ζμουν (біля с. Часниківка) Чг Бахмач [40]: ^КОШМАЛів, ур. МАЦЬКо- ІВАНівське, р. РозСІШ і БИСТРиця у с. Городище ̂ ШУМИН, руч. СУХий РОМЕН у с. Тиниця, р. ТИТча = 1654: ТЮТчая = ВОВН.ЯНка у с. МИТченки, р. ШОВКовиця ШАΛОYKС скарабей, р. ГРУШівка; ОПОЛОНське Apollon ^БАЛАНин лазня, р. БАСАНка у с. ГАЙ.ВОРОН, ПИРОГівка ^КРАСне, КАЦІРи, ТЕРЕШиха G Τερσω C ТЄРСΩ, КАЛИНівКа Καλλινίκος (531 р.?) ^ГЛИБоке ^МОВЧИНів, СТРІЛЬники, КИРПИЧне, ВЕРБівка ^ОБМАЧів *-мб-, ФАСТівці, ур. ЖОЛОБовина; (+ ОМБИШ ОМВОС Чг БОРЗна: ^ур. ШЕЛК.УНове ШАΛОYKС, ур. ЗАМАНин Ζμουν! біля с. Печі, кург. МАНДРич-Гора, кург. ЗЕЛЕНа Могила, кург. ГОДИлова Могила, ПЛИСки, КРУТи, СИВоЛОЖ, ЛЮБоМУДРівка), КИНАШівка кінах самоназва фінікійців ^ЮРКівщина ^р. БЕРЕЗа. 14. Повторення в осмислених сусідствах у цих контекстах і вище основи Калин- дає підставу припустити, що в ній відображений болісний слід про битву візантійських і перських військ під Калініком (тепер Ракка) на Євфраті 19 квітня 531 р. Це за 11 років до висвячення Якова Барадеї і тому цілком поясниме у контекстах тієї історичної доби. У критичний момент битви візантійське військо виявилося притиснутим до Євфрату і мусило відчайдушно боротися за утримання переправи. У битві зазнали втрат обидві сторони. За Прокопієм Кесарійським, «ніч роз'єднала війська; перси вертали до табору, а Велізарій сів на корабель і переплив на острів, куди відступила після поразки решта загонів римського війська; наступного дня вони переправилися до міста Калініка на надісланих їм для цього торговельних кораблях, а перси повернулися додому» [45, XVIII, 9]. На користь імовірної участі на візантійському боці волонтерів з Наддніпрянщини говорить 108 назв Калинівка, Калини з усіх українських етнічних земель (9: Дп; 7: Вн, Жт; 6: Кв, Лг, Мк, См; 5: Дц, Кг, Пл, Хк, Чг; 4: Зп, Од, Хм; 3: Вл, Лв, Рв, Хс; 2: Тр, Чк; 1: Зк, ІФ). Шлях до Калініка йшов з порту Ушу біля Тиру, а до нього морем. Спогад про битву грецька присут ність у Східній Європі несумірно довша і глибша від арабсь кої. Супровідні коптські і грецькі назви навколо Есмані, як і поблизу білоруських АшмЯН, Есьманоўцаў, Іс- манаўкі і селищ в Росії Усмань, Исменцы та ін. численніші порівняно з назвами від імовірного арабського першоджерела: ● ИСМЕНка+ ШМОYN в Естонії (тепер Mehikoorma) біля протоки з Псковського до Чудського озера: БЕРЕЗовец, ЛОКУТа (біля м. Ряпина); на східному березі – у Псковській обл. Росії: бол. ПУЗЫРь ПОYСІРІ ‘місто Бусирис’ ^р. ЧЕРНая, оз. БЕЛое, КРАСНая ГОРка, ГРЕБЕНево (трохи далі на північ під Гдовом є ЛОКОТь, ЛОБАНовщина, СОШня, КРУТое, СИНЬковщина, ЖУКово, ЯМщина, ОЗЕРКи, МАКАРУШево). Переконують у правильності всіх дотеперішніх викладок ще три контексти на Псковщині: ● ПУЗЫРкино 20г Остров: ^ЯСТРЕБы, ЛОБаши; БУРДино, ЖУКИ, РАГОЗино, БЕЛЬково, р. ВОРОЖа; ● ПУЗЫРево 26а ПЫТАЛово: РАКИТня, ЛИЛево, ГРЕШина ГОРа, СОРОЧино, БЕЛкино; ● ПУЗЫРево 33г Себеж: ^ПоСИНЬ!; р. СИНяя (пор. і «у самого Синего моря»), КРЕКово, БОРИСенки βᾶρις, СЕМЕНово, СИМАНово, БАРАНовщина. У Білорусі: ● ИСМАНаўка ШМОYN (Смол. 58 2в) Ву ХОДОСы: ^СУШь [40]; РАКИТинка, БЕСково, БАШАРы, СОРОЧина, ШАМовщина, ШАМово, КОПТевка, СТАРоКОЖевка, ПУЗЫРево, ШИШковка, ЧЕРНи лово, БОРИСовка βᾶρις, ПИР.ЯНы пир- Смол., ДУБ.ЕЙКово, р. ПРОНя πρόνοια земля, дана за військову службу, лен, БАРЫШевка; ● АШМЯНы ШМОYN Ву: БЕЛковщина, -евичи, НЕКРАШ.УНи, ЗаО ЗЕРцы, р. АШМЯНка, VEŽIONis пор. Вязёнка, СУШишки, BUTRIMonys Lt; ● ЕСЬМАНовцы ШМОYN Ву Минск: ВЯЗЫНка, _ЗАславль, ЯРше вичи, р. БЕРЕЗина, БЕЛокорец, РУМ; ● ЭСЬМОНы ШМОYN Ву Могилев: ^БЕЛЫничи; р. Друть, РАКУШево, БЕ Лино, СИБЕКи, р. КЛЕВа, БЕРЕЗино; ● ЭЙСМОНты2 ШМОYN Ву Гродна: КОПТевка, ПУТРишки, , СУБОЧи. В Росії: ● р. ЯСМЕНка ШМОYN РФ Рязанс. 18г: ^ИВАНьково, р. ПРОНя πρόνοια; САМАРа, СОЛНцево 2, НЕКРАСово, БЫЧки, Кораблинка, МАКово, КАРКА- ДИНово Тульс., БУТЫРки, КИНД.ЯКОВо, ЛОКНя λόχοι, ИЖЕславль Ізида + славити, пор. Ізяс лав / _ЗАслав Рв, ПЕЧЕРники; ● ИСМЕНЦы ШМОYN Мари-Эл РФ 86-6 Волжск: БЕРЕЗники, СЕМЕНовка, КРАСНый ЯР, ИВАНБЕЛяк, СИНьЯЛы, ЧАНД Рово; ● УсманГАЛИ ШМОYN + галеи РФ Башк. Инзер: ^РИМашты, ЯМашта, Кызыл-ЯР, НИЛЬский!, виток р. Урал. Припущення про зв’язок назви Кіцмань і Ζμουν наводить на думку, що Ζμουν було й прототипом назви Кучманського шляху як напряму на південь до Єгипту: за Литви він звався КУСМАНский шляхъ [9, c. 124] (так і у Боплана 1650: Kusmansky Szlak) [28, с. 55], також “Татарський або Шпаків шлях” [41, IV, 1248], “Чорний-польський або Шпаків шлях” [42, с. 67]. Він проходив уздовж Чорного Ташлика через Кучманський брід на Пд. Бузі біля впадіння р. СИНюхи [43, c. 285]. На карті про цей розгалужений шлях нагадують назви ур. КІЧМАНь-Чернече+ біля с. Левківці Вн Тульчин, КІЦМАНь Чв рц, КУЧМАНівка Хм Красилів, ур. Субота-КОЧМАНівщина Чг Бахмач [40]. ISSN 2218-4805 135 Слепія’ (у Єгипті) (пор. р. Прут Чв, р. Прут Лв, Прудище См, пот. Фуратик ІФ Верховина, пот. Фурданичів Потік Зк Перечин, літоп. Снепород/ Снопород = Самара [4, с. 184]). ● СЛІПород См ^ГЛУХів: ^р. ЄCМАНь ШМОYN ^ур. СИНявка ^ур. БІЛополівка, БІЛоКОПИТове (у Болгарії під м. Шумен існує с. Билокопитово Caphutkia ‘м. Дамієтта (1250 р.)’,: неподалік Студенец, Плиска), ІОНине, ВИКТОРове, НЕКРАСове Al-Niqrash, СОПИЧ, СО- РОКові БАЛЬЧики, ЄМАДИКине, ЧЕРНеве, ЧЕРНівське, ЗЕМлЯНка, ПРУДище, БАРАНівка; ● р. СЛІПорід Σληπιος Пл ЛУБНи: РЕМівка ^СНІТин; ОЛЕКСАНДРівка, БЕРЕЗівка, ЧЕРНече, ХОРОШКи Korosko ‘Ефіопія’ [23, с. 363], КРУТий БЕРЕГ, ПУТивка+, ІСківці, СУХа СОЛОНиця, БЕРЕЗоточа, ЧУДнівці; ● СЛІПорід-ІВАНівка Σληπιος Пл ГРЕБінка: ГРУШківка; ОЛЕКСАНДРівка, СІМАКи, МАР'ЯНівка, САЇвка САІ. Периферія сліду цих південних контактів проходить по Словенії, Чехії, Польщі, Латвії та Ленінградській обл. Росії. Пор.: ● ур. СЛЕПино РФ Ленінгр. 60: ̂ ШОЛКово ШАΛОYKС, СИНковицы; ШУНДОРово, ИРоГОЩи дєг. ir річка (пор. П.ИРоГОЩа у Києві: ^Борич), ЖАБино, ГЛУХово (20 км), ЯМки. У Польщі: ● ŚLEPoWOLA 117 c2 BIAŁoBRZEGi: GŁUSZyna!, CZARNoCIN, JASTRZĘBja; ● ŚLEPoWRONy 80 c3 Kosów-Lacki: ^BIAŁoBRZEGi, rz. Bug; SOBIECHowo, SUCHe; ● ŚLEPkowo 2 Płock [40] (75 c3): ROGOZino, MAŁACHowo, CZERNiewo, SOCHoCINo!, BIAŁoBRZEGi, rz. Wisła; ● ŚLEPoWRON 138 a1 Radom: BIELicha, CZARNa, JASTRZĘBja; ● ŚLEPoWRONy 77 c1 Płońsk: rz. Narew; SOBOKłęcz, JONIEC!, BIELe, ŻABiczyn; ● ŚLIPcze 162 b3 DOLHoBYCZów: CZERNiczyn, ŻABcze, rz. „SIENocha” = СИНЮХа! [46, с. 306], р. Зах. Буг, ЧЕРНів, ЧОРНиків, РОКИТниця, СУХоДОЛи, КРЕЧів. У Чехії, Словенії, Латвії: ● SLEPotice (NB не -ě-) Cs 27 e5 U: BĚLešovice; SYNčany, JARoslav, ROKYTno, ČERNa; ● SLEPšek 11 Qa73 Sln TREBnje: r. MIRna, BREZovica, LAKNica 2, GABER, DRNovo, BREZovo; ● SLEPuri Lv Kraslava: ^JONINi; Ву: СУХоРУКово, АЛЕКСАНДРово. 17. Нарешті, у копто-грецькому пласті топонімії Сіверщини існує група назв, які вказують на зв’язок з морем: ЯМпіль, НовоЯМське, КУБЕР, КУБАРеве, ГУБАРівщина, ПОЛОШки, ТОВСТодубове, ЮРасове, ПУТивль, ПУТивськ, ГЛУХів, ГЛУШково. Ямпіль См, НовоЯМське, Кумова Яма РФ Курс.: пор. коптське слово ІОМ (77a) ‘море, рів’ збережене серед сотні коптських запозичень в сучасній арабській мові Єгипту: yamm ‘море’. Одним з ключових топонімів на всьому післяантичному просторі східноєвропейської топонімії є назва с. ЯМ ГРИГино (тобто, “море греків”) біля залізн. станції Бологоє РФ Тверс. Кубер, Кубареве, Губарівщина, Кубракове – з авест. gufra ‘глибокий’ [47, с. 891] (епітет моря). Авестійська мовна форма свідчить на користь того, що й за скіфо-сарматських часів місцеве населення мало досвід морської плавби (пор. зв’язок геродотових гелонів з греками): це компактний ареал на північному сході України топонімів від основи Губар-/ Кубер-. міг зберегтися в етнічній пам'яті українців у понятті «калинового мосту» як вкрай важкого життєвого рубежа, який треба будь-що подолати: на жаль, його досі коментують лише міфологемами. Науковий висновок дістає опертя у найближчому сусідстві (4 км) сіл УСівка (м. Ушу біля Тиру) і КАЛИН.ів МІСТ Καλλινίκος (531 р.) Пл Пирятин та (у одній сільраді) БІЛоУСівщина Ушу, КАЛИН.ів ЯР Καλλινίκος (531 р.) і РАКова СІЧ Ракка = Καλλινίκος См См (_КиянЦІ [Encarta]  Ώκεανός Ніл = _КИЯНиця, СИРоватка Σῖρις Ніл, СИМОНівка, СЕМЕНівка). Важко повірити, але, судячи з назв, це спогад про ту саму подію! Крім усього, предки були явно у війську Візантії, хоч поруч є Обеста і Дроново. 15. Від часів раннього християнства Ешмун став осідком коптської церкви, яка діє і дотепер. Тут існував і монастир Св. Епіфанія, заснований у VI ст. че нцем-пустельником також на ім'я Епіфаній. По цілому християн ському світі звичайно ж знали і про втечу Святого Сімейства до Єгипту, і про початок монастирського руху з Єгипту (звідси прийшло й само християнське поняття пýстинь), про славетні монастирі Макарія у Нижньому Єгипті, Катерини на Синаї, Епіфанія в Ешмуні. І те, що про них тепер мало хто з сучасників знає, є наслідком історичного забуття через середньовічні утиски християнства у найдавніших місцях його поширення. Так само не підлягає сумніву, що подорожі до Святих Місць включали тоді дивовижний світ Єгипту, про що й говорять назви селищ в Україні Рев.уни і Ход.уні – «люди з Уну» і «ті, що ходили до Уну», Катеринопіль Дп, Чк, Катеринівка (50 назв, у т.ч. Дп11, Дц7, Хк6, См4, Кг4, Жт4), Макарів Кв, Макариха Кг, Хк, Макарівщина Пл, Макарівка (11 назв), Єпіфанівка Лг. Є низка тонких ознак коптських християнських контекстів, пор.: близьке сусідство у Києві вул. МАКАРівської і ур. РЕП’ЯХІВ ЯР (копт. РЄЧ /реф/ людина, ІАРО річка “річка людей Якова”), або церкви Св. Макарія і г. ЮРХовиця (копт. ІОРг /іорх/ огляд, бачення; також р. _Киянка  Ώκεανός Ніл ^оСоКОРки Shichor Ніл; р. СИРець Σῖρις Ніл, ВІТРяні ГОРи Iteru Ніл), кутки МАКАРівщина і ЖИГАЙЛівка żegł- плавба у с. Лукашенкове См С-Буда. Пор. і ур. К.ІЧМАНь-Чернече Вн Тульчин, або р. ПОПІВка πάπας у с. КЛЕБАНЬ Вн Тульчин; пот. Некрасів el-Niqrash = НАКРАСов Naucratis Тр Чортків; р. Нічлава = НИКЛАВ, НЕКЛАВа G Νικολάου Κλῆρος U15, U20. 16. Окреме місце у контекстуальних студіях Сіверщини належить топоніму в Єгипті Slepios Ge – U04a G Σληπιος Γῆ. Він виглядає системно мотивованим першоджерелом низки топонімів- реплік в Україні від основи Сліп-: СЛІПки Пл, СЛІПчинці Жт, р. СЛІПа ТУРія Σληπιος + Tur = Troyu у с. Мала ГЛУШа Вл ЛюбЕШів (оз. СКОРінь Shichor у с. Дольськ) та ін. Застиглий композит – основа Сліпорід-/ Сліпород- – сполучає два корені: Slepios Ge G Σληπιος Γῆ + авест. pərəθu-, pərətu- потік, ос. fūrd, ford (велика) рі чка [16, с. 526], тобто ‘річка до Сіверщина в історії України, випуск 9, 2016 136 Chemenou (Zmoun - Shmoun) ШМОYN [ешмун] букв. ‘Місто Восьми’. З матеріалів Г.Верета видно, що навколо цього “восьмибожного” міста в античний час було кілька спадкових маєтків Γλαύκου Κλῆρος /глáуку клéрос/, присвячених морському божеству Главку, уособленню моря γλαυκή /глаукé/. Ім'я божества або й сама назва моря могли стати ймовірними прототипами топооснови-репліки у слов'ян Глух-. Це такі чотири маєтки або ділянки-кліри (κλήροι, пор. клірос): 1. Glaukou Kleros – U15 [Geo ID: 3952]. G Γλαύκου Κλῆρος. ... Status: kleros. 2. Glaukou Kleros – U15 [Geo ID: 3954]. G Γλαύκου Κλῆρος. ... Status: kleros. Note: Glaukou (3954) kai Philotou (4022) Kleros. 3. Glaukiou Kleros – U15 [Geo ID: 3953]. G Γλαυκίου Κλῆρος. ... Status: kleros. 4. Glaukiou Kleros – U15 [Geo ID: 8831]. G Γλαυκίου Κλῆρος. ... Status: kleros. Ще одна така ділянка є далі на південь у номі 19: 5. Glaukiou Kleros – U19 [Geo ID: 9439]. G Γλαυκίου Κλῆρος. ... Status: kleros. Існували ще мис і однойменне село на середземноморському узбережжі Лівії: 6. Glaukon Akron – Western coast [Geo ID: 11129]. G Γλαυκὸν Ἄκρον. Var.: Glaukon Akron. Status: мис: akron. Прим.: пор. сусіднє село Glaukon (11152). 7. Glaukon (El-Imayid) - Western coast [Geo ID: 11152]. G Γλαυκών. Status: село: kome. Прим.: за Птолемеєм у номі Libya; пор. сусідній мис Glaukon Akron [23, с. 235]. З-поміж цих наведених Г.Веретом імен від основи Γλαυκ- сімох географічних об'єктів Давнього Єгипту найбільший інтерес мають, звичайно, ті чотири, що вказані в області Ешмун – якщо справді її ім'я само стало прототипом Есмані. Усі вони «Главкові»: Γλαύκου, Γλαυκίου. З античної міфології відомий морський бог-пророк Γλαῦκος Πόντιος 'Главк Морський/ Чорноморський'. Вихідним словом для ім'я Главк є одна з чотирьох грецьких назв моря (θάλασσα, πέλαγος, πόντος, γλαυκή) звідки прикметник гр. γλαῦκος, род. відм. γλαύκου 'блискучий, блакитний' (як море); існували й усталені вирази εργάζομαι γλαυκήν Hes. (sc. θάλασσαν) займатися морським промислом (тобто торгівлею або рибальством) = εργάζομαι κατα θάλασσαν Dem. вести морську торгівлю [50, т. І, с. 656-657]. 18. Нове питання: якщо Глух- усього лише слов’янське утворення від “глушини”, то чому ця “глушина” полюбляє сусідство Семенівок? Справді, не лише 1) с. Семенівка – сусід Глухова, Берези, Калинівки й Чернева См, але і згадане 2) с. Глухівщина (поруч з с. Березовий Гай, далі Грем’Ячка, Чорний Ріг, Калинівське) – у Семенівському р-ні Чг. 3) Село Глухе Дп Томаківка – в одному районі з с. Семенівка, 4) с. Глушків і Чернятин ІФ Городенка – в одному районі з с. Семенівка, Якубівка і Сороки, 5) с. Глуховичі Лв Пустомити – в одному районі з с. Семенівка, Березівка, Чорнушовичі, Сороки і Яструбків, Ямпіль і Гамаліївка (!). Також гідроніми: 6) став Семенців у с. Шендерівка Чк Корсунь-Ш.: с. Глушки, Хильки, Сухини; Полошки (також Пологи Вн, Дп, Зп, Кв, Пл, См, Чг, Положаї Кв, Положеве Вл, Палагичі ІФ, Палащенкове См) можуть продовжувати в основі прототип гр. πέλαγος ‘море’. Товстодубове: з багатьох інших контекстів основа Товст-/ Толст-/ Товщ- виглядає як продовження гр. θάλασσα ‘море’, тоді назва Товстодубове θάλασσα + дуб ‘човен’. Путивль – пов’язаний з ім’ям Чорного моря Πόντος ‘важка морська путь’ (детальну аргументацію див. [7, с. 254-255]), пор. і р. БУТИВЛя гр. Πόντος = тур. Buntus л ОРЯВи Опору СТРИЯ Лв Сколе. Іншомовні слова зі складом -он- мали дійти до нашого часу з голосним -у- на тому місці. Звідси неминучий збіг продовжень назви (Чорного) моря гр. Πόντoς (на яке ми вказуємо і в рос. путина ‘вилов морської риби’, пучина ‘безодня’) з питомим словом путь з давньослов. /понтĕ/ (так само з “юсом” – носовим [ǫ]; пор. санскр. pánthās-, авест. pantan-, осет. fandag, лат. pons, род. відм. pontis ‘міст’) [48, т. ІІІ, с. 413]. П.Шантрен у назві ‛Ελλήσπoντoς Геллеспонт ‘Дарданелли’ виділяє суто грецьке значення у продовженні цього індоєвропейського слова у грецькій: «певна відстань морем як шлях від однієї землі до іншої» і подає прадавні елементи семантики індоєвропейського *pont- «подолання, шлях з численними небезпеками» [49, с. 928]. Отже, прототипом топооснови Путив- могло бути не слов’янське слово путь з найзагальнішим значенням, а конкретніше Πόντoς. Тоді Путивль – «місто тих, хто ходить важким морським шляхом». ЮР’єве = ЮРАСове См Путивль: пор. копт. ІОР (82a) річка, канал/ або лит. jūras ‘море’, хоча при цьому залишається нез’ясованим, про яке саме море йдеться. В Україні основа Юрас- має єдиний аналог Юрашеве Од, – поблизу Путилівка і Бутори: ● ПУТИЛівка Од Вел. Михайлівка: ^РАЙки мад. raj загін; ЮРАШеве jū́ros ‘морське’, БУТОРи 2, ВеликоПЛОСке 2, Три КРИНИЦі. Звідси очевидно, що в цьому ж районі плавали й до єгипетського Бусириса: на це вказує назва БУТОРи (пор. численні в Росії села БУТЫРки, відповідники назвам укр. БУСИРИ Тр і ПУЗИРки). Через втрату розуміння значної частини контексту давніх часів деякі з новознайдених пояснень напочатку можуть виглядати малоймовірними, але в ході студій у топонімічному оточенні пояснюваних назв накопичується щораз більше ознак втраченого, – так, як показано на рис. 3, і тоді з необхідністю виникає нова якість сприйняття загальної картини. 17. У цьому зорієнтованому на південь греко- єгипетському історичному пласті топонімії Сіверщини тепер виглядає також можливою й історична пов’язаність з морем ім’я Глухова. Як сказано, дохристиянський 15-й ном (область) Давнього Єгипту U15 мав центром місто Гермополь, – він же давньоєгипетською Ounou, Ouni, а коптською мовою ISSN 2218-4805 137 БоЦМАНи См, БаЧМАНівка Хм, БоЧМАНівка, ШАМАНівка Од, ЧОМОНин Зк, ШУМАНи, ШУМИН Чг, -а Лв, ШУМлЯНи Тр, ЗаМНиУСи, ЗиМНе, р. ЗеМН.ЯК, ур. ЗаМаНи. Перегляд їх контекстів підтверджує слушність припущення. 20. Не раз сказано про наївність пояснень топооснови Глух- від слова “глухий” – фонетично найближчого в даний історичний період (коли навколо нас звучать сучасні, а не давні мови). Цьому стереотипу суперечать, зокрема, композити (складені топоніми) – назви степового села ГЛУХоедово РФ Оренб. і селища в горах Судети біля перевалу на південь GŁUCHołazy PL (рис. 4). У сучасній топонімічній системі вони структурно подібні до назв: МУХоедово РФ Іван. (при МУХоЯРово Тверс.), МУХоеды Ву Гом. (при р. МУХавець у Бресті), ЖИБоедово РФ Пск., ЖАБоедово РФ Тверс., УГРоїди См, БОБоедово Ву Віцеб., БОБоеды РФ Тверс., БОБРоїди = БОБРойди [40] Лв. Перші кореневі морфеми залучених до зіставлення назв пояснимі з таких прототипів: копт. МОYКƧ /мукх/ гнобити або гр. μάχη, дорійс. μάχα / мáхе, мáха/ бій, битва; копт. ЖАВ-, ЖЄЄВЕ /джаб, джéебе/ подолати важкий шлях, прибути; укр. угор. ець, літоп. ОУГРЫ ‘Угорщина’; гр. πάπας 'піп'; гр. βούβαρις /бýбаріс/ 'великий човен' [48]. Ключ до пояснення цих назв може міститися в документованій атласом Encarta старій назві львівського села БОБРоїди = БОБРойди: значить і інші старі форми цих топонімів могли мати мор- фему -йд- (від дієслова йти), згодом перетворену в народній фантазії на -їд- (від дієслова їсти). У та- 7) пот. СемИНів у с. Вел. Лінина Лв Ст. Самбір: пот. Глухий п Ясінки п Стрв’яжу = Стривігору у м. Хирів, Березів, Біличі, Мшанець, Сушиця; 8) оз. Глушець у смт Козин Кв Обухів: Семенівка, Березове, Жуківці, Макарівка, Нещерів; 9) оз. Глухий Лиман у кол. Вел. Лузі Хс Каховка: Семенівка, Коробки, Заозерне, Калинівка, ЧорнЯНка. Ніяка теорія імовірностей не пояснить стільки збігів, отже це не гра випадку. Це доказ того, що між основами існує смисловий зв’язок. І його секрет у тому, що “наша” СеМеНівка – на р. еСМаНь: це може бути та сама топооснова. До такого висновку підштовхнула карта, коли це сусідство трапилося удесяте навіть під Вільнюсом (!): 10) ● ISMONys ШМОYN Lt Vilnius: SEMENiškies, GLUKas [40]. Справді, від цілком реальних засвідчених на карті варіантів основи Ісмен- (иСМеНка, иСМеНцы) – один формальний крок до топооснови СеМеН-, і він міг статися під впливом морфології афразійських мов, де С-М-Н сприймається як типова триприголосна лексична основа: пор. ар. СаМН ‘огрядний’, аСМаН ‘черевань’, СаДіК мн. аСДіКа ‘друзі’, РаБаТ мн. аРБаТ ‘військові монастирі’ (пор. і м. Рабат у Марокко/ вул. Арбат у Москві), гебрайс. МаЛКі ‘мій цар’ мн. МеЛаХім ‘царі’ [51]. Також коптс. ЖОЇ /джої/ ‘корабель’ мн. ЄЖНY /еджий/ ‘кораблі’, ЖОЄ /джое/ ‘мур’ мн. ЄЖН /еджи/ ‘мури’. У тому двомовному середовищі пара “СеМеН- ~ *еСМеН-” виглядала як форми того самого слова. (У XVI ст. з’явився і тюркізм семени 'надвірні козаки'.) Про етапи пристосувань говорити передчасно, але гіпотеза має докази: це назви с. СЕМЕН.ЯГІВка *”(люди) Якова з Ешмуну” Чг Чг (поруч ЛОКОТЬків, далі ЯКУБівка, ЧЕРНиш, БЕРЕЗанка, _КИЇНка , СКОРінець Shichor); пор. СЕМЕН. ИГИно РФ Івановс. Пор. і оз. СЕМЕНів СТОВП *”щогла з Ешмуну” у с. БАБинці Кв БородЯНка (ОЗЕРщина, ВИШнЯКИ, КОБЛиця, ПИЛИПовичі, ЗаГАЛЬці, НеБРАТ, Нова ГРЕБля, р. _КИЯНка  = РОКАЧ), і назви с. СТОВП’ЯГИ *”щогли Якова” Кв Переяслав- Хм. (^ГРЕЧАНики, р. ГУНище у с. ПідСІНне, ПОЛОГи- ВЕРГУНи, ЄРківці, ГРЕБля, В’ЮНище), а також СЕМЕНів ЯР *”море до Ешмуну” Хк Богодухів (ГУБАРівщина, ШАРівка, ЩОГЛівка, ЗаМНиУСи ^_КИЯНи  ^СУХини). Топооснова Семен- – це не ім'я Семен з відмінною історією: то видно з синоніма пот. Семенчук = СЕМАНчук (<*Есмань!) Чв Путила [30, с. 494], або з назв пот. Семинів Лв і р. Семинь Чг (у назвах яру СЕМЕН.ИЩів, б. ~.ИШина «Иш» – імовірно ім'я Ізиди). Кількаразову появу в цих тематично зумовлених контекстах основи _ Киян- (–) – можна витлумачити як формально найближчу репліку давнього ім'я Нілу (за Діодором Сицилійським Lib. i. 19, 4) – Okeane [23, с. 466]. Варіанти основи СеМеН- вказують на можливе поширення кола цих назв на основи Симон-, Шуман-, Шумин-: СиМоНи Жт, -ів Рв, -івка Мк, См, бол. СіМУНЬ! Вл також СиМаНове См, БаЦМАНи, Рис. 4. Складені назви від основи Глух-: Глухоєдово РФ Оренб., Глухолази PL [40 Сіверщина в історії України, випуск 9, 2016 138 сти перекидають місток від історії назв окремо взя- тих географічних об'єктів до історії топонімічних місцевих мікроландшафтів, далі їх груп (позначені овалами на рис. 3), повітів, районів, більших обла- стей і історичних країв. Пояснювальна потужність кожного мовноісторичного пласту назв різна – пропорційно до частки збережених від нього назв у загальній системі топонімів. Розглянутий у статті античний пласт топонімії своїми масштабами вказує на те, що формування основи місцевої топонімічної системи сталося у ранньому середньовіччі і десят- ками ниточок пов'язане за змістом з черняхівською культурою, – хоча Сіверщину і вважають лише її «близьким зарубіжжям». Св. Яків Барадеї був висвячений на єпископа Едеси (Сирія) у 542 р., а помер у 578 р. біля Пелузія в Єгипті. «Люди Якова з моря» з очевидністю не були першими євангелізаторами над Дніпром. У нас є незборимий свідок, який у 403 р. в листі до християнки Лети написав вікопомні слова: «Hunni discunt Psalterium, SCÝTHIAE FRIGÓRA FÉRVENT CALÓRE FÍDEI, Getarum rutilus et fl avus exercitus, Ecclesiarum circumfert tentoria» («Гуни вчать Псалтир, холодна Скіфія зігріта вогнями віри, ґоти возять з собою в походах церкву-намет», букв. ...»Скіфії холоди палають теплом віри»). Ці рядки належать Св. Ієрониму (347–420 рр.), перекладачу Євангелія з грецької мови на латинську. Св. Ієроним жив за півтора століття до Св. Якова. Холоди Скіфії не запалали самі собою: християнство у Наддніпрянщині – результат тривалих зусиль кількох поколінь ченців-євангелізаторів IV–VI ст. Топонімія розкрила якусь частину збережених свідчень про ті часи. Це могло б статися й раніше за наявності відповідого методу і мотивації у дослідників. Посилання 1. ДР – Древняя Русь в свете зарубежных источников. – М., 2003. – 608 с. 2. Попов А.И. К изучению гидронимики Украины // Питання гідроніміки. – К., 1971. – С. 32–38. 3. Жучкевич В.А. Гидронимические исследования и историко-географическая реконструкция топонимического ландшафта // Питання гідроніміки. – К., 1971. – С. 29–31. 4. Трубачев О.Н. Названия рек Правобережной Украины. –– М., 1968. – 290 с. 5. Топоров В.Н. Галинды в Западной Европе // Балто- славянские исследования 1982. – М., 1983. – С. 129–140. 6. Щукин М.Б. Готский путь. – СПб., 2005. – 576 с. 7. Тищенко К.М. Ключі з Астурії від минулого України. – Київ-Дрогобич: Пóсвіт, 2015. – 528 с. 8. Бушаков В.А. «Дырдóм» від Гіндукушу до Британських морів (з приводу студій відомої білоруської славістки-етимолога Р.М. Козлової) // Сходознавство. № 48. – К., 2009. – С. 25–43. 9. Клепатский П.Г. Очерки по истории Киевской земли. Том 1. Литовский период. – Одесса, 1912. – 480 с. 10. ЕСУМ – Етимологічний словник української мови: В 7 т. –– К., 1982-2006...; Тимченко Є. Матеріали до словника писемної та книжної української мови XV-XVIII ст.: У 2 кн. – Київ–Нью-Йорк, 2003; Словник староукраїнської мови XIV-XV ст.: У 2 т. – К., 1977, 1978 та ін. кому разі старі форми стають осмисленими: ходо- ки на війну; ходоки у важку путь; ходоки до Угор- щини; ходоки «до попів» (на південь?) – пор. ліс Попова Хожа біля с. Ситне См С-Буда (матеріали В.К.Шейка, Суми); ходоки на великих човнах. Очевидно, що при буквальному розумінні назва Глухоеды сенсу не має. Якщо ж прототипами осно- ви Глух- були форма гр. Γλαύκου /глáуку/ 'Главків' (божество Главк як символ моря), або род. відм. прикметника від назви моря гр. γλαυκή – γλαύκου 'блискучого, блакитного, морського', то дістають осмислення й цілі назви Глухоеды, Głuchołazy – це «ходаки до моря» і «човни (лодії) до моря». То все-таки, Γλαύκου чи γλαύκου? Обґрунтувати відповідь можна так. Зауважено, що ім'я Якова зустрічається у сполуках з назвами моря: КУБР. ЯКИ Мк ВЕСЕЛинове (КАТЕРИНівка, КИЄво- ОЛЕКСАНДРівське *_киЯНо-), КУБР.АКИ, КУБР. АКОВе См + КУБР.АКОВо Бєлг., КУБР.АКОЎка Магіл. Якби знайшлися приклади сполучення основи Глуш- з морфемою -ЯКОВ-/ -АКОВ-, це означало б, що вона теж має таку само словотвірну дистрибуцію, як і основа Кубр- (тобто, що вона сполучається, «поводить себе» так, як основа Кубр-). А оскільки Кубр- походить від авест. gufr- ‘море’, це вказувало б і на значення основи Глух-/ Глуш- γλαύκου 'морського', а не Γλαύκου 'Главка'. Така назва знайшлася біля витоків Дніпра: ● ГЛУШ.АКОВо РФ Тверс. БЕЛЫЙ: ^ЖИГАЛово, СТАРское, ТЕРЕХово ТЄРСΩ, ДУНАЕво; ЛОБазово, ШИЗДеРево (сістр!), р. КОБЫЛьня, с. КОБЫЛЬщина, АЛЕКСАНДРовка, ТОЛСТые, ПУСТЫНЬка, ИС.ТРУБы, р. КРЕСТовка, за 8 км болотом – виток р. ДНЕПРец п Дніпра; ЛЕОНово, СУХинино, ГРИБаново, ШИШкино, КОРОВино, ЛЕОНово, р. СТОЛБня, ГРИБово, КОРНево. САПРЫКино, р. БОБОВка, МАКАРово, ТОЛСТики, ЗАНЬКово, НЕСТЕРово, ПОПОВка, р. ЧЕРНовка, БЫКово, СОРОКино. Інша, гірше збережена назва є і в Україні: ● ГЛУШ.АЧі Пл РЕШЕТилівка: ЛОБ.АЧі, ШИШ.АЦЬке, БРАТешки, ДЕМ'ЯНці, ПОТЕР. ЯЙКИ ГОРові; БЕРЕЗнЯКи, КОП'ЯКИ Копт + Яків, ТУТ. АКИ Тот + Яків ^Писаренки, ЩЕРБ.АКи, КОЛОМ.АК (пор. КОЛОМьЯГИ СПб), ШКУРУПІЇ, -вка, БАБинці, СЛІПки, ЛЕВЕНЦівка, ТВЕРДоХЛІБи, КОНОНи, РОЗСОХуВАТе, ХРЕЩАТе, ШАМРАЇвка, СУХ.ОРАБівка. Отже, сенс основи назви ГлушАково справді мав бути той самий, що у КубрАково, КубрЯки, тобто, «люди Якова з моря». Станом на сьогодні викладене є істотним аргументом на користь походження групи назв від топооснови Глух- з іменника гр. γλαυκή / глаукé/ 'море' або похідного від нього прикметника гр. γλαῦκος, род. відм. γλαύκου 'морський'. Підсумок. Наведені аргументи сприяють виз- нанню зв'язку копто-грецького пласту топонімії Наддніпрянщини з археологічними знахідками предметів єгипетського імпорту в Україні. Через топоніми й археологію той час дістає продовжен- ня в сучасності України і багато чого прояснює з її давньої історії. Відновлені мовноісторичні контек- ISSN 2218-4805 139 34. Абаев В.И. Избранные труды: религия, фольклор, литература. – [Том 1]. – Владикавказ, 1990. (Доступно з Інтернету.) 35. Стрижак О.С. Етнонімія Птолемеєвої Сарматії. – К.,1991. – 224 с. 36. Тищенко К.М. Алани на Сіверщині: Ходуня, Вовна, Олтар // Сіверщина в історії України. Вип. 6. – Київ-Глухів, 2013. – С. 76-80; Тищенко К.М. Пізній Рим і алани у топонімії Європи // Мовні і концептуальні картини світу (КНУТШ). Вип. 46. Ч. 4. – К., 2013. – С. 95-113; Tyshchenko K. Alanski sloj toponimije Hrvatske // Međunarodni znanstveni interdisciplinarni simpozij «Hrvatska folklorna i etnografska baština u svjetlu dubrovačke, svjetske i turističke sadašnjosti» FEB 2012. Zbornik radova / Urednica: M.Muhoberac. – Dubrovnik, 2013. – S. 293- 303; Тищенко К.М. Аланські й слов'янські топоніми в Італії // Компаративні дослідження слов'янських мов і літератур. Пам'яті академіка Леоніда Булаховського. Збірник наукових праць. Випуск 22. – К., 2013. – С. 157–165. 37. https://uk.wikipedia.org/wiki/Босири 38. Тищенко К.М. Родичі Єсмані // Сіверщина в історії України. Вип. 4. – Київ–Глухів, 2011. – С. 84–89. 39. Тищенко К.М. Халіфат і сівера. – К., 2011. – 496 с. 40. Encarta – The Microsoft Encarta Premium 2009. The Interactive Atlas, e-product. (Доступно з Інтернету.) 41. ЕУ – Енциклопедія українознавства: В 11 т. – Київ– Львів, 1993–2003. 42. Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків: У 3 т. – К., 1990; 43. Українське козацтво. Мала енциклопедія. – К., 2002. – 568 с. 44. Приходы и церкви Подольской Епархии/ Под ред. Е.Сецинского. – Біла Церква, 2009. – ХІІ + 996 с. 45. Procope. Histoire de la Guerre contre les Perses. – Paris, 1685 [remacle.org/bloodwolf/historiens/procope/perses11.htm] 46. Крип’якевич І.П. Історія України. – Львів, 1990. – 520 с. 47. Buck C.D. A Dictionary of Selected Synonyms in the Principal Indo-European Languages. A Contribution to the History of Ideas. – Chicago–London, 1988; (e-version). 48. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка: В 4 т. – М., 1964-1973. 49. Chantraine P. Dictionnaire étymologique de la langue grecque: En 4 vols. – Paris, 1968-1980. (Доступно з Інтернету.) 50. ДРС – Древнегреческо-русский словарь: В 2-х т. /Сост. И.Х. Дворецкий. – М., 1958. 51. https://en.wikipedia.org/wiki/ Broken_plural Тищенко К.Н. Античные контексты топонимии Северщины Статья подводит итог изучения признаков контактов с античным Египтом, обнаруженных в топонимии Украины методом контекстирования. Ряд существенных выводов этих исследований касается Северщины. Ключевые слова: топонимия, контекст, античность, греки, копты, Северщина. Tyschenko K.M. The Antiquity Contexts in the Toponymics of Severia The article embodies a total of the studies of the toponymical vestiges of the contacts with the Graeco-Roman Egypt, detected in Ukraine by the contextualization method. Some essential conclusions of these studies concern Severia. Key words: toponymics, context, Antiquity, Greeks, Copts, Severia. 18.02.2016 р. 11. Лаучюте Ю.А. Словарь балтизмов в славянских языках. – Л-д, 1982. – 212 с. 12. Непокупний А.П. Балтійські родичі слов'ян. – К., 1979. – 184 с. 13. Bohairic-English Dictionary (pdf; by H. Takla); Smith R. A Concise Coptic-English Lexicon. – Atlanta, 1983. – 59 p. 14. ЕСУМ – Етимологічний словник української мови: В 7 т. –– К., 1982-2006... 15. Du Cange et al. Glossarium mediæ et infi mæ latinitatis: En 10 vols. – Niort: L. Favre, 1883-1887. (Доступно online.) 16. Kiss L. Földrájzi nevek etimológiai szótára. – Budapest, 1980. – 726 l. 17. Поспелов Е.М. Географические названия мира. Топонимический словарь. – М., 2002. – 512 с. 18. Тищенко К.М. Генетична апробація лексико- топонімічних студій // Мовні і концептуальні картини світу (КНУТШ). Вип. 39. – К., 2012. – С. 339-346; Тищенко К.М. Гени, мова, Україна // Український тиждень. № 16 (233). 20–26 квітня 2012 р. – С. 28–58; Тищенко К.М. Всеслов'янськість мови українців // Український тиждень. № 39 (256). 28 вересня–4 жовтня 2012 р. – С. 22–64; Тищенко К.М. 24-а перська сатрапія в історії України // Український тиждень. № 27 (295). 5-11 липня 2013 р. – С. 35–55; Тищенко К.М. Слід тунґусів, маньчжурів і монґолів у топонімії України // Вісник Львівс. ун-ту. Серія філол. Вип. 61. – Львів, 2014. – С. 208-219; 19. Тищенко К.М. Асиміляція середньовічних меншин до української мовної спільноти // Український глотогенез. Матеріали міжнародної наукової конференції. – Житомир, 2015. – С. 38-67. (Доступно з адреси eprints.zu.edu.ua/19832/1/ Тищенко.pdf; у адресі праці A.Kern друкарська помилка – зайва крапка і пробіл перед словом Orbis.) 20. Пащенко В.М., 2013. «Науково-пізнавальний зміст методу топонімічного контекстування»// Вісник Львівського університету. Серія філол. Вип. 59. (Матеріали Міжнародної міжгалузевої конференції «Топоніміка і контекстуальний метод К.М.Тищенка»: Київ, 20.04.2012; Львів, 5.10.2012). – Львів, 2013. – С. 21-37. 21. Kern A. Der „Libellus de notitia orbis“ // Archivum Fratrum Praedicatorum Volumen VIII (1938) (LibeliusNottaOrbis. pdf); див. також Галонифонтибус И. де. Книга познания мира. – Баку, 1979. – [Ч. 8]. [www.vostlit.info/Texts/rus13/ Galonifontibus/frametext.htm]. 22. Тищенко К.М. Іншомовні топоніми України. – Київ- Тернопіль, 2010. – 240 с. 23. Verreth H. A survey of toponyms in Egypt in the Graeco- Roman period. – Köln / Leuven: Trismegistos, 2013. (Доступно з Інтернету.) 24. СМГУ – Словник мікрогідронімів України. – Київ, 2004. – 440 с. 25. Crum W.E. A Coptic Dictionary. – Oxford, 1939. (Доступно online.) 26. Černý J. Coptic Etymological Dictonary. – Cambridge, 1976. (Доступний з Інтернету.) 27. Wycichl W. Dictionnaire étymologique de la langue copte. – Leuven, 1983. (Доступний з Інтернету.) 28. Боплан – Спеціальна карта України Ґійома Левассера де Боплана 1650 року. [З супровідним текстом.] – Київ– Львів, 2000. 29. ССУМ – Словник староукраїнської мови XIV-XV ст.: У 2 т. – К., 1977, 1978. 30. СГУ – Словник гідронімів України. – К., 1979. – 781 с. 31. Гафуров Б.Г., Цибукидис Д.И. Александр Македонский и Восток. – М., 1980. – 456 с. 32. Похилевич Л.И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. – Біла Церква, 2007. – 642 с. 33. СКД – Реальный словарь классическихъ древностей по Любкеру/ Под ред. Ф.Гельбке и др. – СПб., 1885. (До- ступно з Інтернету.)

Similar Items