Свято-Миколаївський Пустинно-Рихлівський монастир наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.
У статті розглянуто основні тенденції розвитку монастиря у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Зазначені особливості будівництва, господарської та просвітницької діяльності монастиря в період його найбільшого розквіту....
Збережено в:
| Дата: | 2016 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2016
|
| Назва видання: | Сіверщина в історії України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128345 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Свято-Миколаївський Пустинно-Рихлівський монастир наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. / Я.С. Бакуменко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2016. — Вип. 9. — С. 391-393. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-128345 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1283452018-01-09T03:02:38Z Свято-Миколаївський Пустинно-Рихлівський монастир наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Бакуменко, Я.С. Нова історія У статті розглянуто основні тенденції розвитку монастиря у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Зазначені особливості будівництва, господарської та просвітницької діяльності монастиря в період його найбільшого розквіту. В статье рассмотрены основные тенденции развития монастыря во второй половине XIX – в начале ХХ в. Указаны особенности строительства, хозяйственной и просветительской деятельности в период его наибольшего расцвета. The article examines the main trends of the monastery in the second half of XIX – early XX century. Features of construction, economic and educational activity during its greatest blossoming are specified. 2016 Article Свято-Миколаївський Пустинно-Рихлівський монастир наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. / Я.С. Бакуменко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2016. — Вип. 9. — С. 391-393. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128345 194:2-523.6 (477.51) «185/190» uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Нова історія Нова історія |
| spellingShingle |
Нова історія Нова історія Бакуменко, Я.С. Свято-Миколаївський Пустинно-Рихлівський монастир наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Сіверщина в історії України |
| description |
У статті розглянуто основні тенденції розвитку
монастиря у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Зазначені
особливості будівництва, господарської та просвітницької
діяльності монастиря в період його найбільшого розквіту. |
| format |
Article |
| author |
Бакуменко, Я.С. |
| author_facet |
Бакуменко, Я.С. |
| author_sort |
Бакуменко, Я.С. |
| title |
Свято-Миколаївський Пустинно-Рихлівський монастир наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. |
| title_short |
Свято-Миколаївський Пустинно-Рихлівський монастир наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. |
| title_full |
Свято-Миколаївський Пустинно-Рихлівський монастир наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. |
| title_fullStr |
Свято-Миколаївський Пустинно-Рихлівський монастир наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. |
| title_full_unstemmed |
Свято-Миколаївський Пустинно-Рихлівський монастир наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. |
| title_sort |
свято-миколаївський пустинно-рихлівський монастир наприкінці хіх – на початку хх ст. |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2016 |
| topic_facet |
Нова історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128345 |
| citation_txt |
Свято-Миколаївський Пустинно-Рихлівський монастир наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. / Я.С. Бакуменко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2016. — Вип. 9. — С. 391-393. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT bakumenkoâs svâtomikolaívsʹkijpustinnorihlívsʹkijmonastirnaprikíncíhíhnapočatkuhhst |
| first_indexed |
2025-07-09T08:55:15Z |
| last_indexed |
2025-07-09T08:55:15Z |
| _version_ |
1837158963945144320 |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
391
Савицький О.Д. Інвентаризаційна книга храма
Трьох Анастасій
У статті автор вводить до наукового обігу список церковно-
го майна, що зберігалося в глухівському храмі Трьох Анастасій.
Ключові слова: м. Глухів, Храм Трьох Анастасій, церковні
реліквії, книги.
Savytsyi A.D. Inventory book of the temple of Three
Saint Anastasias
In the article the author introduces for scientific use the
list of the church property stored in the Hlukhiv temple of Three
Saint Anastasias .
Key words: Glukhov, temple Three Saint Anastasias, church
relics, books.
30.03.2016 р.
Ссылки
1. Державний архів Чернігівської області, ф. 127, оп. 10,
спр. 672, арк. 33.
2. Жукова С.П. Частная и общественная
благотварительность Глухова // Соборний майдан. – 2014. –
2 (62). – С. 5–6.
3. Сбитный И.И. Город Глухов во время войни 1941–
1945 гг. // Соборний майдан. – 2008. – 2 (26). – С. 2–3 с.
4. Вечерський В.В. Православні святині Сумщини /
В.В. Вечерський. – К.: Техніка, 2009. – 204 с.
5. Вечерський В.В. Пам’ятки архітектури й
містобудування Лівобережної України / В.В. Вечерский. –
К.: Видавничий дім А.С.С., 2005. – 586 с.
6. Вечерський В.В. Втрачені об’єкти архітектурної спадщи-
ни України / В.В. Вечерський. – К.: НДІТІАМ, 2002. – 592 с.
7. Вечерський В.В. Гетьманські столиці України /
В.В. Вечерський. – К.: Наш час, 2008. – 320 с.
8. Вечерський В.В., Белашов В.І. Глухів /
В.В. Вечерський, В.І Белашов. – К.: Абрис, 2003. – 168 с.
9. Белашов В.І. Глухів – забута столиця гетьманської
України / В.І Белашов. – К.: Україна, 1992. – 132 с.
10. Коваленко Ю.О. Про зруйнування старої Анастасіївської
церкви // Соборний майдан. – 2011. – 5 (47). – С. 2.
11. Ковалинский В.В. Семья Терещенко /
В.В. Ковалинский. – К.: Преса України, 2003. – 388 с.
12. Корнієнко О.М. Книга Пам’яті Сумської області в 3 т.
[Т. ІІ ]. Зруйновані храми Сумщини. Мартиролог втрачених
святинь / О.М. Корнієнко. – Суми: Ярославна, 2007. – 324 с.
13. Сбитныий И.И. Улицы родного города Глухова //
Соборний майдан. – 2011. – 3 (45). – С. 4–5.
14. Терещенко М.П. Первый олигарх / М.П. Терещенко.
– К.: Ника-Центр, 2012. – 228 с .
15. Ткаченко В.Ю. Православна Глухівщина /
В.Ю. Ткаченко. – Глухів: РВВ ГДПУ, 2006. – 190 с.
16. Шишкіна Ю.А. Втрачена каплиця // Соборний
майдан. – 2008. – 6 (30). – С. 1.
17. Шишкина Ю.А. Парафіальне життя Глухова початку
ХХ ст. (за матеріалами Держаного архіву Чернігівської
області) // Сіверщина в історії України. Збірник наукових
праць. Випуск 2. – К. – Глухів: ТОВ «Видавництво Аспект-
Поліграф», 2009. – C. 135–139.
18. Шишкина Ю.А. Трьох-Анастасіївська церква –
перлина глухівської архітектури // Сіверщина в історії
України. Збірник наукових праць. Випуск 7. – К.–Глухів:
ТОВ «ВІО-поліграфісти», 2014. – C. 212.
19. Биков В.Б. Храми Сумщини / В.Б. Биков. – К.: Наш
час, 2012. – 360 с.
20. Бурлака Ю.О., Деркач А.Л., Єрмаков В.Д. Глухів:
погляд крізь століття. Фотокнига / Ю.О. Бурлака, А.Л. Деркач,
В.Д. Єрмаков. – К.: «Новий друк», 2012. – 264 с.
21. Ермаков Д.Д. Город мой. Два облика Глухова: пу-
тешествие из прошлого в настоящее / Д.Д. Емаков. – К.:
2010. – 76 с.
22. Мельник О. П., Деркач А.Л., Єрмаков В.Д. Глухів
погляд крізь століття. Фотокнига / О.П. Мельник, А.Л. Деркач,
В.Д. Єрмаков. – Суми: «Корпункт», 2008. – 280 с.
23. Сумський обласний краєзнавчий музей, фонди: КН 36255.
24. Мицик Ю.А. Тарасенко І.Ю. Глухівський округовий
музей у 1927 році очима істориків // Соборний майдан. –
2015. – 4 (70). – С. 4–5.
25. Сбитный И.И. Глуховский краеведческий музей отме-
чает юбилей // Соборний майдан. – 2012. – 4 (52). – C. 2–3.
26. Бєлашов В.І., Зайцева Н.О., Онопрієнко О.В,
Федін О.В. Глухів. Випробування війною / В.І. Бєлашов,
Н.О. Зайцева, О.В. Онопрієнко, О.В. Федін. – К.: Новий
друк, 2015. – 192 с.
27. Ермаков В.Д. Храм Святых Трех Анастасий в Глухове
/ В.Д. Ермаков. – К.: «Майстерня книги», 2005. – 100 с.
УДК 194:2-523.6 (477.51) «185/190»
Я.С. Бакуменко
СВЯТО-МИКОЛАЇВСЬКИЙ ПУСТИННО-
РИХЛІВСЬКИЙ МОНАСТИР НАПРИКІНЦІ
ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.
У статті розглянуто основні тенденції розвитку
монастиря у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Зазначені
особливості будівництва, господарської та просвітницької
діяльності монастиря в період його найбільшого розквіту.
Ключові слова: Рихлівський монастир, ченці, церква.
Свято-Миколаївський Пустинно-Рихлівський
монастир був заснований у 1666 р. та проіснував
до середини 20-х років ХХ ст. За цей період сама
обитель постійно розширювалась та зростала.
Починаючи від невеличкої дерев’яної каплички з
трьома ченцями-відлюдниками вона перетворилась
на дуже вагомий релігійний центр у регіоні, а слава
про нього розповсюдилась набагато далі.
Основний об’єм інформації, присвячений Свято-
Миколаївському Пустинно-Рихлівському монасти-
рю, представлений працями ХІХ – початку ХХ ст. До
них відноситься робота архімандрита Рихлівського
монастиря Мельхіседека «Историческое описа-
ние Рыхловской пустыни» 1844 р. У роботі подані
важливі дані стосовно заснування та розвитку мона-
стиря до початку ХІХ ст., а також документальний
та ілюстративний матеріал, хоча є і деякі неточності,
зокрема у прізвищах засновників обителі.
У 1862 р. за сприяння видатного дослідника
церковної історії Чернігівщини Філарета
(Гумілевского) з’явилась робота «Пустынно-
Рыхловский Николаевский общежительный мо-
настырь», надрукована в Чернігівській друкарні
Троїце-Іллінського монастиря, а до цього вона була
видана на сторінках «Черниговских епархиальных
Сіверщина в історії України, випуск 9, 2016
392
й досі залишається маловивченим.
Перша половина ХІХ ст. відзначилася фазою ак-
тивного будівництва у монастирі. В цей період основні
сили братії були спрямовані на його оздоблення.
1848 року настоятелем монастиря став
архімандрит Палладій [4, с. 40]. За його керівництва
обитель отримала значний розвиток, чому сприяла
віра людей у чудодійну силу Рихлівської ікони свя-
того Миколая у м. Коропі при подоланні епідемії
холери. За тогочасним уставом у монастирському
штаті мало перебувати лише 15 монахів, чого вкрай
не вистачало для проведення ритуалів, тому велика
кількість «достойных и нужных обители людей» була
вимушена роками чекати постригу. Новий настоятель
зумів розширити штат до 25 монахів, провів повну
реставрацію бокових престолів трьохпрестольного
храму св. Миколая, Варвари, Захарія та Єлизавети
(головного монастирського собору), у надбрамній
церкві Іоанна Предтечі улаштував новий іконостас.
1862 року вона була переосвячена [4, с. 41].
Архімандрита Палладія змінив ігумен Іосааф
(1888–1898 рр.). За його керівництва у обителі знову
пожвавилось будівництво, про що є кілька важливих
записів у «Літописі» монастиря. Так, у 27 березня
1890 р. був закладений фундамент будинку, який
знаходився між просфорнею та олійним льохом,
протягом 1893–1894 рр. зведені мурований сарай
для «звозки» будівельного матеріалу і книжна лавка
біля дзвіниці [1, с. 47]. У 1891 р. був перебудований
барабан-восьмерик центрального Миколаївського
собору. Баню на дерев’яному каркасі, покритому
залізом, мали позолотити власними силами. Проте
через те, що роботи розпочалися лише у вересні, їх
не змогли завершити цього ж року. В 1893 р. теплу
церкву перефарбували та пробили душники, а 1897
року коропські ковалі виготовили залізні сходи для
собору. Також був відлитий великий дзвін.
З метою збільшення кількості місць для прочан,
що відвідували монастир, було прийняте рішення
перебудувати корпуси келій на гостинному дворі:
перетворити одноповерхову кам’яну споруду на
двоповерхову з дерев’яним другим поверхом. Тоді
ж був побудований двоповерховий дерев’яний
братський корпус.
Під час реконструкції монастирських споруд
використовувалась цегла власного цегляного
заводу. Це підтверджується археологічними та
натурними дослідженнями, в ході яких знайдено
велику кількість цегли з клеймами «Р. М.» та «Рих.»
(Рихлівський монастир) [2, c. 20]. Монастир мав
водний канал, який через систему озер сполучав
його з Десною. Біля точки з’єднання з річкою
в с. Оболоння за 12 км від обителі знаходилась
монастирська пристань. На той момент Десна
являлась важливою водною магістраллю, тому
баржі могли безперешкодно доправляти вантажі
як до монастиря, так і з нього, а найголовнішим
известий». Історіографічна цінність роботи полягає
в наявності, у значній кількості, витягів з документів,
присвячених історії монастиря та їх аналізу ав-
тором. Частково історія Пустинно-Рихлівського
монастиря розглядалась також в роботі Філарета
(Гумілевського) «Историко-статистическое описа-
ние Черниговской епархии», виданій у 1874 р.
У 1903 р. в Одесі побачила світ праця
«Исторический очерк Пустынно-Рыхловского
монастыря». Цей твір підсумовував історію обителі
(здебільшого повторюючи працю Мельхіседека)
та описував стан монастирського комплексу на
початку ХХ ст. Важливою особливістю цієї книги є
наявність посилань на джерела, які використовували
її автори, та літографії монастиря.
Фрагментарно історія монастиря згадується в
праці «Картины из церковной жизни Черниговской
епархии» 1911 р. Пустинно-Рихлівському монасти-
рю, як одному з вагомих осередків духовного життя
Чернігівщини, було присвячено частину дослідження,
і, що важливо, – тут наявна велика кількість фотографій
цього часу. Це дозволяє набагато точніше реконстру-
ювати стан монастиря на початку ХХ ст.
Після приходу до влади більшовиків церков-
на проблематика не вважалася в історіографії
пріоритетною. У 20–80-х роках ХХ ст. історія
української православної церкви досліджувалася
фрагментарно, і то лише в культурному та
архітектурному аспектах. Не став виключенням і
Рихлівський монастир, що досліджувався в радянсь-
кий час лише в контексті архітектурної спадщини.
У даному напрямку проводив дослідження обителі і
М. Цапенко [5], Пізніше, а саме у 1970–1980 рр., мо-
настирський комплекс вивчав В.В. Вечерський [3].
Останнім часом з’явились праці, присвячені
археологічним дослідженням на території
обителі. Це, перш за все, роботи В.Я. Руденка та
А.Л. Казакова, що дослідили два комплекси печер –
«Нові» та «Старі». З 2010 р. на території монастиря
працює археологічна експедиція Чернігівського
національного педагогічного університету під
керівництвом Р.М. Луценка. Її робота спрямована на
локалізацію зруйнованих пам’яток монастирського
комплексу і відображена у ряді статей.
З відновленням монастиря у 2006 р. з’явилися
церковні видання, присвячені історії обителі, але вони
здебільшого описові і мають науково-популярний
характер з релігійним викладом матеріалу.
Отже, праці, присвячені історії Свято-
Миколаївського Пустинно-Рихлівського
монастиря, почали активно з’являтися ще з 40-х
років ХІХ ст. У радянський період церква була
під забороною, а праці означеної тематики мали
вузько профільний характер і виходили досить
рідко. Зі здобуттям незалежності України інтерес
дослідників пожвавився, особливо після офіційного
відродження обителі у 2006 р., проте період ХІХ ст.
ISSN 2218-4805
393
«експортним» товаром була саме цегла.
Наступним настоятелем Свято-Миколаївського
Пустинно-Рихлівського монастиря став ігумен
Євгеній, який до цього був скарбником Валаамської
обителі [4, с. 42]. Під його керівництвом монастир
набув величі та статусу одного з провідних
релігійних центрів регіону, хоча у цей час
будівництво в обителі фактично припинилось.
Єдиним великим проектом стало улаштування
нового кліросу, розрахованого приблизно на 140
чоловік. З монастирським хором пов’язане ім’я
преподобного Лаврентія Чернігівського, відомого,
не в останню чергу, своїми музичними здібностями.
Саме звідси він розпочав свій духовний шлях.
Незначні за обсягами роботи по реконструкції
обителі не припинялись, проводилось упорядкуван-
ня прилеглої території. Саме тоді були посаджені дві
алеї: каштанова (в напрямку монастирського саду)
і ялинкова (вела до печер). На фотографіях цього
періоду бачимо внутрішнє подвір’я з доріжками,
викладеними з цегли власного виробництва,
декоративний паркан з великою кількістю ліхтарів,
сонячний годинник, улаштований над підземною
усипальницею [5, c. 75]. У монастирі існувала
традиція влаштовувати на рік 3 ярмарки: 9 травня,
24 червня та 29 серпня.
Інформація про стан монастиря на початку
ХХ ст. дійшла до нас лише у вигляді усних переказів.
Так зі спогадів старожилів с. Рихли та навколишніх
населених пунктів стало відомо про улаштування у
обителі великої оранжереї з тропічними рослинами,
власного водогону та електрифікацію деяких споруд.
На той час існували великі муровані конюшні, які
використовувались за прямим призначенням аж до
90-х рр. ХХ ст. До нашого часу збереглось і 2 великі
погреби, які протягом всього існування виконували
свої безпосередні функції.
Про успішну господарську діяльність обителі
згадується в «Историческом очерке Пустинно-Рых-
ловского монастиря», коли у 1865 р. на Чернігівській
сільськогосподарській виставці він отримав срібну
медаль за насіння ячменю. В тому ж джерелі читаємо:
«Рихловский скот славится своею породою» [4, c. 58].
У «Літописі монастиря» зазначалося, що на сіножать
тоді виходило 60 чоловік, але до весни сіна все одно
не вистачало. У церковній школі при монастирі мали
змогу навчатись діти з незаможних сімей. Також
обитель брала на себе питання повного забезпечення
учнів житлом та всім необхідним [4.c. 58].
Отже, у першій половині ХІХ – на початку
ХХ ст. Свято-Миколаївський Пустинно-
Рихлівський монастир був одним з потужніших та
найбільш шанованих релігійних та паломницьких
центрів, у якому постійно проживало близько
200 чоловік. Завдяки розгалуженій господарській
системі обитель підтримувала активні зв’язки з
навколишніми регіонами.
Посилання
1. «Літопис» Рихлівського Миколаївського монастиря /
Публ., вступ. стаття та комент. О. Тарасенка // Сіверянський
літопис – 2007. – № 6. – С. 35–52.
2. Бакуменко Я. Клейма на кирпичах Рыхловского мона-
стыря (по результатам археологических исследований) // Древ-
ности Средне-Западной России и сопредельных территорий:
Материалы ХХХ международной студенческой археолого-
этнологической конференции. – Брянск, 2014. – С. 19–21.
3. Вечерський В.В. Втрачені об’єкти архітектурної
спадщини України. – К.: НДІТІАМ, 2002. – 592 с.
4. Исторический очерк Пустынно-Рыхловского монастыря.
– Одеса, 1903.
5 .Картины церковной жизни Черниговской епархии
из IX – вековой ее истории. – К.: Фото-лито-типография
«С.В. Кульженко», 1911. – 207 с.
6. Цапенко М.П. Архитектура Левобережной Украины
XVII–XVIII веков. – К.: Стройиздат, 1967. – 110 с.
Бакуменко Я.С. Свято-Николаевский Пустынно-
Рыхловский монастырь в конце XIX – начале ХХ ст.
В статье рассмотрены основные тенденции развития мо-
настыря во второй половине XIX – в начале ХХ в. Указаны осо-
бенности строительства, хозяйственной и просветительской
деятельности в период его наибольшего расцвета.
Ключевые слова: Рыхловский монастырь, монахи, церковь.
Bakumenko Ya.S. St. Nicholas Desert-Ryhlivskyi
Monastery: late nineteenth – early twentieth century
The article examines the main trends of the monastery in the
second half of XIX – early XX century. Features of construction,
economic and educational activity during its greatest blossoming
are specifi ed
Key words: Ryhlivskyi monastery, monks , church.
20.04.2016 р.
УДК 94(477):-043.86(35.08)«18/19»
О.В. Крупенко
К.Ю. Солодка
ПОНЯТТЯ «ЧИНОВНИК»: ІСТОРИКО-
ЕВОЛЮЦІЙНЕ БАЧЕННЯ
У статті досліджується поняття «чиновник» у
історичному вимірі, значення держслужбовців на різних
етапах розвитку Української держави. Аналізуються
нормативно-правові акти, які впливали на формування кадро-
вого складу та положення у суспільстві держслужбовців.
Ключові слова: чиновник, державна служба, словник,
Російська імперія.
Кожна країна пройшла власний нелегкий
шлях побудови ефективної системи управління.
Тільки та держава може називатися успішною і
розраховувати на створення сильної економіки, яка
змогла сформувати раціональну та дієву систему
державної служби. Великий вплив на розвиток
внутрішньої політики Наддніпрянщини у складі
|