Влаштування центрального електричного освітлення Глухова на початку ХХ ст.

У статті розглядаються питання становлення та розвитку енергетичної галузі економіки України початку ХХ ст., виокремлюється проблема влаштування центрального електричного освітлення провінційних міст, аналізується процедура оформлення взаємостосунків міської влади та підприємців відповідної сфе...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2016
Автор:	Мошик, І.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2016
Назва видання:	Сіверщина в історії України
Теми:	Нова історія
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128356
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Влаштування центрального електричного освітлення Глухова на початку ХХ ст. / І.В. Мошик // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2016. — Вип. 9. — С. 435-437. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-128356
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1283562018-01-09T03:02:40Z Влаштування центрального електричного освітлення Глухова на початку ХХ ст. Мошик, І.В. Нова історія У статті розглядаються питання становлення та розвитку енергетичної галузі економіки України початку ХХ ст., виокремлюється проблема влаштування центрального електричного освітлення провінційних міст, аналізується процедура оформлення взаємостосунків міської влади та підприємців відповідної сфери послуг у вирішенні зазначеної проблеми. В статье рассматриваются вопросы становления и развития энергетической отрасли экономики Украины начала ХХ в. Выделяется проблема устройства центрального электрического освещения провинциальных городов, анализируется процедура оформления взаимоотношений городской власти и предпринимателей соответствующей сферы услуг в решении указанной проблемы. The article deals with the formation and development of the energy sector of Ukraine’s economy in the early XX. Highlights the problem of electric lighting apparatus of the central provincial cities analyzed procedure of registration of the relationship of the city authorities and entrepreneurs respective service sector in solving this problem. 2016 Article Влаштування центрального електричного освітлення Глухова на початку ХХ ст. / І.В. Мошик // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2016. — Вип. 9. — С. 435-437. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128356 94(477):621.311.1«190» uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Нова історія Нова історія
spellingShingle	Нова історія Нова історія Мошик, І.В. Влаштування центрального електричного освітлення Глухова на початку ХХ ст. Сіверщина в історії України
description	У статті розглядаються питання становлення та розвитку енергетичної галузі економіки України початку ХХ ст., виокремлюється проблема влаштування центрального електричного освітлення провінційних міст, аналізується процедура оформлення взаємостосунків міської влади та підприємців відповідної сфери послуг у вирішенні зазначеної проблеми.
format	Article
author	Мошик, І.В.
author_facet	Мошик, І.В.
author_sort	Мошик, І.В.
title	Влаштування центрального електричного освітлення Глухова на початку ХХ ст.
title_short	Влаштування центрального електричного освітлення Глухова на початку ХХ ст.
title_full	Влаштування центрального електричного освітлення Глухова на початку ХХ ст.
title_fullStr	Влаштування центрального електричного освітлення Глухова на початку ХХ ст.
title_full_unstemmed	Влаштування центрального електричного освітлення Глухова на початку ХХ ст.
title_sort	влаштування центрального електричного освітлення глухова на початку хх ст.
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate	2016
topic_facet	Нова історія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128356
citation_txt	Влаштування центрального електричного освітлення Глухова на початку ХХ ст. / І.В. Мошик // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2016. — Вип. 9. — С. 435-437. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.
series	Сіверщина в історії України
work_keys_str_mv	AT mošikív vlaštuvannâcentralʹnogoelektričnogoosvítlennâgluhovanapočatkuhhst
first_indexed	2025-07-09T08:56:46Z
last_indexed	2025-07-09T08:56:46Z
_version_	1837159058799329280
fulltext	ISSN 2218-4805 435 його відносна дешевизна, нескладна конструкція гасових пальників та простота обслуговування. Згідно з концесійним договором підприємець отри- мував виключне право продавати місту або приват- ним особам освітлювальний гас. Місто, відповідно до цього договору, зобов’язувалося гарантувати концесіонерам споживання встановленої кількості гасу для живлення ліхтарів на його вулицях і пло- щах. Це зобов’язання у подальшому дуже гальмува- ло впровадження електрики для освітлення міст [6]. Проте, поява економічного електрогенератора Грамма в 70-х роках ХІХ ст. дала змогу широко за- стосовувати електрику, насамперед, для освітлення. Гасове освітлення, що використовувалося до того часу, у порівнянні з електричним мало ряд істотних вад. У міру зростання міст, введення в експлуатацію великих будинків, готелів, магазинів, видовищних закладів гасове освітлення ставало все більш небез- печним з огляду пожежної безпеки [6]. Перший досвід використання електричної енергії для суспільних потреб на території України мав місце в Києві у 1878 р., коли відомий російський інженер О.П. Бородін застосував для освітлення київських залізничних майстерень чотири електричні світильники. Головною рушійною силою в розвитку електроенергетики був приватний капітал, що включився в електричну справу вже в 80-х рр. ХІХ ст. З того часу в Україні починають вводити в експлуатацію електростанції невеликої потужності. Передача електроенергії від таких електростанцій здійснювалася на низькій генераторній напрузі повітряними і кабельними лініями простих конструкцій. У 1910 р. на території України вперше були встановлені силові підвищувальні трансформатори і почато експлуатацію перших повітряних ліній електропередачі трифазного змінного струму напругою 22 кВт. [6]. Факт створення енергетичної бази до революції є беззаперечним. Не тільки столиці мали власні електростанції. Їх мережа розкину- лася по всій державі. Електрика мала широку га- лузь застосування у освітленні вулиць, приватних будинків та міського транспорту. Географічне по- ложення і економічний розвиток регіонів України накладали свій індивідуальний відбиток на фор- мування структури електричних мереж. Про- мислово розвинені регіони інтенсивніше викори- стовували новітні технології, проте і порівняно невеликі містечка долучалися до застосування цивілізаційних благ. У листопаді 1910 р. Глухівська міська упра- ва уклала договір з інженером К.І. Маєвським на влаштування у місті центрального електричного освітлення. Влада міста надала йому виключне право на продаж електроенергії в межах Глухова у термін до 31 грудня 1940 р. Проте, це право не УДК 94(477):621.311.1«190» І.В. Мошик ВЛАШТУВАННЯ ЦЕНТРАЛЬНОГО ЕЛЕКТРИЧНОГО ОСВІТЛЕННЯ ГЛУХОВА НА ПОЧАТКУ ХХ СТ. У статті розглядаються питання становлення та розвитку енергетичної галузі економіки України початку ХХ ст., виокремлюється проблема влаштування центрального електричного освітлення провінційних міст, аналізується процедура оформлення взаємостосунків міської влади та підприємців відповідної сфери послуг у вирішенні зазначеної проблеми. Ключові слова: енергетична галузь, електричне освітлення, провінційне місто, міська влада. Здавна енергія була найважливішим чинником, що визначає життя людини і розвиток цивілізації. Історичний розвиток енергетики, починаючи від часів, коли людини оволоділа вогнем і до отримання атомної енергії, відображає постійний пошук, великі відкриття, накопичення і передачу від покоління до покоління знань, найважливіших досягнень в області її застосування. Вивченням проблеми використання енергетичних джерел, зокрема появи, становлення і поширення електроенергетики, займалися такі дослідники, як П.А. Римкевич [1], О.М. Веселовський та Я.О. Шнейберг [2]. В Україні це питання розглядалося вченими В.А. Камєнєвою та О.М. Пановим [3], В.А. Лукашиним, Є.І. Чулковим, А.С. Дупаком [4]. Одне із останніх фундаменталь- них досліджень з визначеної проблематики на- лежить колективу авторів [5] і є багатотомним виданням, що розкриває підвалини і перспекти- ви електроенергетичної галузі. Проте, питання становлення та розширення електричної мережі провінційних міст України на початку ХХ ст. є малодослідженим і потребує окремого розгляду. Міфи про першу «лампочку Ілліча» з’явилися в радянські часи. Електрика прийшла в Російську імперію досить пізно у порівнянні з європейськими країнами, проте до революції була створена до- сить солідна база загальної електрофікації країни, яку більшовики пізніше назвали планом ГОЕЛ- РО. Насправді ж ідея розробки цього плану, його концепція, програма і конкретні характеристики сягають корінням межі ХІХ–ХХ ст., коли електри- ка тільки залучалася до побуту населення великих міст і була неабиякою дивиною, символом все- сильного прогресу. Нова епоха індустріалізації, інтенсивний розви- ток промислового виробництва вимагали викори- стання нових джерел енергії для потреб підприємств та міської інфраструктури, тому ще з кінця 60-х років ХІХ ст. почали використовувати гасове освітлення. Воно мало істотні переваги перед рідким пальним, а саме централізоване постачання світильним гасом, Сіверщина в історії України, випуск 9, 2016 436 проекту облаштування центрального електричного освітлення міста, вона мала право стягувати з інженера по 10 крб. за добу до 1 квітня 1911 р., а далі договір розривався зі стягненням 300 крб. неустойки [7, арк 180 зв.]. У подальшому у разі затвердження урядом про- екту не пізніше 15 квітня 1911 р., електростанція, улаштована відповідним чином, мала відкритися не пізніше 1 жовтня 1911 р. Якщо цього не відбулося до 1 березня 1912 р., то міська управа зобовязу- вала Маєвського у місячний термін очистити від будівель надану в оренду ділянку з приведенням її до належного вигляду незалежно від сплаченого штрафу або ж залишити ці будови та встановлені стовпи у власності міста. При затвердженні урядом проекту пізніше 15 квітня, всі зазначені терміни по- довжувалися [7, арк. 181]. Поряд з основними обов’язками по влаштуван- ню електростанції, підприємець повинен був без- коштовно переобладнати міське гасове освітлення на електричне загальною потужністю у сорок тисяч свічок, причому розподілення джрел освітлення та їх потужність у різних частинах міста визначалися рішенням Глухівської міської управи, проте з ура- хуванням технічних можливостей електростанції. У приміщенні міської управи планувалося розмістити 15 ламп потужністю по 25 свічок кожна. Вуличні дугові ліхтарі підвішувалися на тросах поперек вулиці, а розжарювальні ліхтарі розміщувалися на електричних стовпах уздовж однієї сторони вулиці. Зовнішні ліхтарі освітлення приміщення управи кріпилися на звичайній «скромній» арматурі [7, арк. 181 зв.]. Через півроку безперебійної роботи електричного освітлення гасові ліхтарі вуличного освітлення (14 великих і 160 малих), які перебували у власності міста, переходили у повну приватну власність інженеру Маєвському і він отримував право їх використання на власний розсуд, аж до продажу [7, арк. 182]. Інженер мав власним коштом застрахувати від пожежі свою електростанцію на суму її дійсної вартості в одній чи декількох російських страхових агенціях, однак на ім’я Глухівської міської громадської управи. У випадку невиконання цього пункту договору, міська управа отримувала право власноруч сплачувати страхові внески із належних коштів підприємця, а при виникненні пожежі на електростанції страхова винагорода надходила на рахунок Глухівської міської управи [7, арк. 182 зв.]. Питання технічного характеру вирішувалися виключно підприємцем в одноосібному порядку. Міська влада, йдучи на зустріч модерновим нововведенням, дозволяла інженеру на власний розсуд вистригати та розчищати дерева, які виходили за межі приватних володінь і заважали розгалудженню проводів. На вулицях Києво- заважало ні мешканцям міста, ні міській управі са- мим для власних потреб виробляти електроенергію і використовувати її в межах одного й того ж квар- талу, без права поступки чи продажу іншим осо- бам [7, арк. 179]. Тобто, городяни мали право використовувати власні електричні генератори для побутових потреб свого помешкання або на виробництві приватного підприємства. Такі ж умо- ви мали і установи міської громадської управи. Для облаштувати приміщення центральної електричної станції зі всіма допоміжними прибудовами влада міста надавала підприємцю Маєвському в безоплатне орендне користування ділянку землі по вулиці Терещенківській площею у 900 квадратних сажнів. Також інженер мав право здійснити розгалуження повітряної чи підземної мережі проводів по всіх вулицях, площах та бульварах міста для розподілення електоенергії [7, арк. 179 зв.]. Тарифи на електроенергію були високими і стя- гувалися за 1 годину горіння лампи і ліхтаря. До- рожнеча не перешкоджала збільшенню кількості споживачів, оскільки багаті власники будинків охо- че проводили електричне освітлення. У перспективі планувалося облаштування трамвайних колій, бо в укладеному з К. Маєвським договорі обумовлюва- лося використання електроенергії для трамвайного рухомого складу міста [7, арк. 179 зв.]. Глухівська міська громадська управа надавала можливість для потреб електростанції користувати- ся водою з колодязя, розташованого на орендованій ділянці. Більш того, інженер Маєвський навіть міг спорудити власний колодязь або скважину на відведеній землі. Натомість влада зобов’язувала орендаря облаштувати стічну систему для відведення використаної води з дотриманням усіх санітарних норм. У свою чергу Маєвський повинен був протягом року спорудити на відведеній ділянці електростанцію відповідно до технічних вимог, а по місту розгалужити мережу проводів достатньої потужності, яка б давала можливість отримати електричне освітлення у радіусі півтори версти від станції (як центру) і забезпечити електроенергією потреби громади, включно з підвищенням тимча- сових потужностей як от, наприклад, для святкової ілюмінації [7, арк. 180]. Якщо ж К. Маєвський не задовольнив би вимог громади щодо підвищення потужностей електростанції протягом року з моменту їх пред’явлення, Глухівська міська управа залишала за собою право звернення до інших підприємців з відповідної галузі послуг на встановлених інженером стовпах облаштовувати паралельну мережу проводів для вирішення проблем забезпечення електроенергією населення міста. У випадку не представлення Маєвським до 1 березня 1911 р. на розгляд Глухівської міської управи розробленого ISSN 2218-4805 437 Мошик И.В. Обустройство центрального электриче- ского освещения г. Глухова в начале ХХ в. В статье рассматриваются вопросы становления и развития энергетической отрасли экономики Украины на- чала ХХ в. Выделяется проблема устройства центрального электрического освещения провинциальных городов, анали- зируется процедура оформления взаимоотношений город- ской власти и предпринимателей соответствующей сферы услуг в решении указанной проблемы. Ключевые слова: энергетическая отрасль, электрическое освещение, провинциальный город, городские власти. Moshik I.V. Construction of the main electric lighting in Hlukhiv in the early twentieth century The article deals with the formation and development of the energy sector of Ukraine’s economy in the early XX. Highlights the problem of electric lighting apparatus of the central provincial cities analyzed procedure of registration of the relationship of the city authorities and entrepreneurs respective service sector in solving this problem. Key words: power branch, electric lighting, a provincial town, the city authorities. 15.04.2016 р. Московській, Терещенків, Спаській, Білополівській стовпи повинні були бути не менше 15 аршинів заввишки. Запобіжні заходи та особиста безпека під час експлуатації мережі та станції покладалися повністю на їх власника [7, арк. 183]. Всі підприємства і будівлі, зведені на орендованій дільниці, опівдні 1 січня 1941 р. у робочому порядку в повному обсязі мали перейти безоплатно у власність міста. 1 січня 1920 р. підприємець зобов’язувався надати до міської управи точний інвентаризаційний опис всіх будов на орендованій дільниці, а з 1936 р. їх вартість не повинна була зменшуватись [7, арк. 184]. Договір обумовлював обопільну вигоду. Протягом тридцяти років К. Маєвський мав прибутки за надані послуги, городяни користувалися цивілізаційними благами, а в кінцевому результаті місто отримувало у власність електрифікаційне підприємство і надалі розпоряджалося надходженнями від нього на власний розсуд. На жаль, договір не був виконаний у повному обсязі через початок Першої світової війни і наступні революційні потрясіння. Проте, роботи з електрифікації міст у передвоєннний період набули інтенсивного характеру. У 1913 р. встановлена потужність електростанцій України визначалася у 304,3 тис. кВт, їх річне виробництво досягло 543 млн. кВт год, хоча показник споживання електроенергії на одного мешканця складав лише 15 кВт год на рік [6]. Однак, за темпами розвит- ку електротехнічна і електроенергетична галузі економіки держави переджовтневого періоду випередили середній темп приросту капіталів у промисловості. Таким чином, енергетика по- чала розвиватися темпами, які випереджали роз- виток економіки, що було неодмінною умовою енергетичної безпеки країни. Посилання 1. Рымкевич П.А. Силы природы на службе человека. – Петроград: Изд-во «Путь к знанию», 1924. – 87 с. 2. Веселовский О.Н., Шнейберг Я.А. Энергетическая техника и её развитие: Учебное пособие для энергетических и электротехнических специальностей вузов. – М.: Высшая шкала, 1976. – 304 с. 3. Каменева В.А., Панов А.М. Киевская энергетическая си- стема Под общей ред. Н.Е. Грекало. – К.: Техника, 1982. – 175 с. 4. Лукшин В.А., Чулков Є.І., Дупак А.С. Електроенер- гетика України: погляд у минуле та думки про майбутнє. – К., 2003. – 28 с. 5. Енергетика: історія, сучасність і майбутнє. Пізнання й досвід – шлях до сучасної енергетики / [Базеєв Є.Т. та ін.; наук. ред.: Ландау Ю.О., Сігал І.Я., Дубовський С.В.]. – Київ, 2013. – Кн. 2. – с. 6 Пізнання й досвід – шлях до сучасної енергетики / [Базеєв Є.Т. та ін.; наук. ред.: Ландау Ю.О., Сігал І.Я., Дубовський С.В.]. – [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://energetika.in.ua/ua/books/book-2/part-3/section-15/15-1 7. Державний архів Чернігівської області, ф. 145, оп. 1, спр. 579, 278 арк. УДК 94(477):658.845(631.145) Глухів «1904» В.В. Назарова СЕЛЬСКОХОЗЯЙСТВЕННАЯ И КУСТАРНО- ПРОМЫШЛЕННАЯ ВЫСТАВКА, ПРОХОДИВШАЯ В Г. ГЛУХОВЕ С 10 ПО 17 СЕНТЯБРЯ 1904 ГОДА В статье сделана реконструкция событий, происходивших на Сельскохозяйственной и кустарно-промышленной выставке, состоявшейся в г. Глухове с 10 по 17 сентября 1904 года, выполненная на основе заметок газеты «Черниговские губернские ведомости». Воссоздана хронология событий этого мероприятия, приведены основные участники, экспонаты и гости выставки, а также выполнен анализ итогов и значения этого мероприятия в жизни города. Ключевые слова: Глухов, выставка, сельское хозяйство, ку- старная промышленность, скотоводство, земледельческие ма- шины, полеводство, садоводство, пчеловодство, коневодство. Сельскохозяйственные выставки стали устраи- ваться в России с середины ХVІІІ века по инициа- тиве Министерства Государственных Имуществ. Первая такая выставка состоялась в Одессе в 1842 г. В течение первых 20 лет сельскохозяйственные вы- ставки проводились исключительно на средства правительства. В дореформенное время, когда в сельском хозяйстве господствовал крепостной труд, эти выставки не имели серьезного влияния на его успехи и не составляли потребности сельского на- селения. От того и устройство этих выставок было делом исключительно Министерства Государствен- ных Имуществ, а большинство экспонен тов состоя-

Влаштування центрального електричного освітлення Глухова на початку ХХ ст.

Репозитарії

Схожі ресурси