Промисловість Чернігова у 1920-х рр.: структури споживання та соціокультурний простір
Стаття присвячена характеристиці кустарної промисловості Чернігова у перше десятиріччя діяльності радянської влади. Розкрито особливості її функціонування та вплив на розвиток міського середовища і побутування його мешканців, а також співіснування в соціокультурному просторі Чернігова....
Збережено в:
| Дата: | 2016 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2016
|
| Назва видання: | Сіверщина в історії України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128359 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Промисловість Чернігова у 1920-х рр.: структури споживання та соціокультурний простір / І.В. Непотенко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2016. — Вип. 9. — С. 469-473. — Бібліогр.: 44 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-128359 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1283592018-01-09T03:02:39Z Промисловість Чернігова у 1920-х рр.: структури споживання та соціокультурний простір Непотенко, І.В. Нова історія Стаття присвячена характеристиці кустарної промисловості Чернігова у перше десятиріччя діяльності радянської влади. Розкрито особливості її функціонування та вплив на розвиток міського середовища і побутування його мешканців, а також співіснування в соціокультурному просторі Чернігова. Статья посвящена характеристике мелкой промышленности в первое десятилетие деятельности советской власти. Раскрыто особенности ее функционирования и влияние на развитие местной среды и повседневности его жителей, а также сосуществование в социокультурном пространстве Чернигова. The article is devoted to the characteristics of the small industry in the first decade of the Soviet power. The features of its functioning and the impact on the urban environment, the everyday life of its inhabitants and the sociocultural coexistence in space of Chernihiv are shown. 2016 Article Промисловість Чернігова у 1920-х рр.: структури споживання та соціокультурний простір / І.В. Непотенко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2016. — Вип. 9. — С. 469-473. — Бібліогр.: 44 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128359 338.45(477.51–25)«192» uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Нова історія Нова історія |
| spellingShingle |
Нова історія Нова історія Непотенко, І.В. Промисловість Чернігова у 1920-х рр.: структури споживання та соціокультурний простір Сіверщина в історії України |
| description |
Стаття присвячена характеристиці кустарної
промисловості Чернігова у перше десятиріччя діяльності
радянської влади. Розкрито особливості її функціонування
та вплив на розвиток міського середовища і побутування
його мешканців, а також співіснування в соціокультурному просторі Чернігова. |
| format |
Article |
| author |
Непотенко, І.В. |
| author_facet |
Непотенко, І.В. |
| author_sort |
Непотенко, І.В. |
| title |
Промисловість Чернігова у 1920-х рр.: структури споживання та соціокультурний простір |
| title_short |
Промисловість Чернігова у 1920-х рр.: структури споживання та соціокультурний простір |
| title_full |
Промисловість Чернігова у 1920-х рр.: структури споживання та соціокультурний простір |
| title_fullStr |
Промисловість Чернігова у 1920-х рр.: структури споживання та соціокультурний простір |
| title_full_unstemmed |
Промисловість Чернігова у 1920-х рр.: структури споживання та соціокультурний простір |
| title_sort |
промисловість чернігова у 1920-х рр.: структури споживання та соціокультурний простір |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2016 |
| topic_facet |
Нова історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128359 |
| citation_txt |
Промисловість Чернігова у 1920-х рр.: структури споживання та соціокультурний простір / І.В. Непотенко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2016. — Вип. 9. — С. 469-473. — Бібліогр.: 44 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT nepotenkoív promislovístʹčernígovau1920hrrstrukturispoživannâtasocíokulʹturnijprostír |
| first_indexed |
2025-07-09T08:57:11Z |
| last_indexed |
2025-07-09T08:57:11Z |
| _version_ |
1837159083774312448 |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
469
1920-х рр. та визначення ролі дрібної промисловості
у складанні радянського способу життя.
У 1920-х рр. Чернігів продовжував залиша-
тися непромисловим містом. З проголошенням
радянської влади була проведена націоналізація
підприємств. Заводи, фабрики, а також усе їхнє об-
ладнання та майно перейшли в державну власність
та були передані у відомство Раднаргоспу [3, с. 79].
Боротьба за владу та, як наслідок, постійна зміна
керівництва упродовж 1917–1919 рр., громадянсь-
ка війна призвели до спустошення місцевої казни.
Місцева влада, у власності якої відтепер знаходи-
лися підприємства міста, повинна була займатися
відновленням їхньої діяльності. Однак, потрібних
фінансових ресурсів вона не мала. Для розванта-
ження Губраднаргоспу підприємства почали пере-
водити на господарчий розрахунок [4, арк. 6–7].
Була дозволена оренда підприємств, яка стала
вимушеним засобом відбудови промисловості.
Орендар зобов’язувався його відремонтувати, а
орендна плата стала одним із джерел поповнення
місцевої казни. Перехід до НЕПу поклав початок
орендної кампанії, яка у Чернігові розпочалася з
середини 1921 р. [5, арк. 43].
Чернігівська губернія у промислово-
му відношенні займала одне з останніх місць в
Україні [6, арк. 97]. Слабо розвиненою промисловість
була і в дореволюційний час [7, арк. 19]. Підприємства
Чернігова у 1920-х рр. залишалися невеликими та
немеханізованими. Робота здійснювалася в основ-
ному ручним способом і радше нагадувала кустар-
не виробництво [8]. У 1919 р. на більшості діючих
підприємств Чернігова працювало від кількох до де-
сятка робітників. До 1921 р. їхня чисельність дещо
збільшилася на окремих з них, втім, не перевищу-
вала півсотні. Загальна кількість робітників скла-
дала близько півтисячі [9, арк. 1]. По відношенню
до кількості робочої сили, зайнятої в державній
промисловості місцевого масштабу, Чернігів
знаходився на передостанньому місці [10, арк. 98]. До
кінця 1920-х рр. деякі підприємства укрупнювалися,
відповідно зросла і кількість робітників на кожному
з них у півтора-два рази. Втім, їхня загальна чисель-
ність по місту практично не змінилася [11, арк. 24].
На момент встановлення радянської влади у
Чернігові було 16 дрібнокустарних підприємств: чо-
тири миловарних (Ейдліна, Соколовського, Гурсь-
кого та Марголіна), три цегляних (Туровського,
Гінзбурга та Міської управи) [12], чавунно-ливарний
(завод Вайнштейна і Кацнельсона), клінкерний [13],
два лісопильних (Урина та Уринсона і Гуркова) [14],
чотири пивоварних (Орловського, Фінкельберга,
Вондарка та Хавіна) та свічковий заводи. Серед
інших клінкерний завод був найбільший у
Чернігівській окрузі. Крім того, це був єдиний
достатньо технічно забезпечений завод. Він був
побудований ще у 1916 р. на ділянці Коти з огляду
Гаврилов В.Н. Крестьянское землепользование в коллек-
тивизированных селах Северного Левобережья Украины
Статья посвящена изучению отношений советской власти
и коллективизированного крестьянства по вопросам землеполь-
зования. Рассмотрены вопросы обобществления земельного
массива, индивидуального пользования землёй, контрмероприя-
тий власти относительно попыток его расширения.
Ключевые слова: земля, земельный участок, землепользо-
вание, приусадебное хозяйство.
Havrylov V.М. Country land tenure in the collectivized
villages of Northern Left-bank Ukraine
The article is devoted to studying of the relations between the
Soviet power and the collectivized peasantry concerning land tenure.
The problems of nationalization of the land areas, individual use of
the land lots, counteractions of the regime concerning attempts of its
expansion are considered.
Key words: land, land lot, land tenure, farmland.
09.03.2016 р.
УДК 338.45(477.51–25)«192»
І.В. Непотенко
ПРОМИСЛОВІСТЬ ЧЕРНІГОВА У 1920-Х
РР.: СТРУКТУРИ СПОЖИВАННЯ ТА
СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ПРОСТІР
Стаття присвячена характеристиці кустарної
промисловості Чернігова у перше десятиріччя діяльності
радянської влади. Розкрито особливості її функціонування
та вплив на розвиток міського середовища і побутування
його мешканців, а також співіснування в соціокультурному
просторі Чернігова.
Ключові слова: промисловість, кустарне виробництво,
артіль, майстерня.
Одним з важливих аспектів міського
побутування є забезпеченість городян основними
потребами, необхідними для їхнього існування.
Після встановлення у листопаді 1919 р. радянської
влади та переходу до мирного способу життя,
більшість сфер, які їх забезпечували, виявилися
малопридатними чи вийшли з ладу та потребували
відновлення. Дрібна, в основному кустарна,
промисловість також зазнала серйозних руйнацій.
У радянській історіографії дослідники торкалися
даного питання винятково крізь призму економічних
процесів чи відображення здобутків радянського
керівництва у вигляді кількісних показників [1]. На
сучасному етапі науковці побіжно звертаються до
розгляду досліджуваної проблематики переважно
у контексті висвітлення загальної історії міста [2].
Відтак на даний час питання залишається поза
увагою дослідників та потребує вивчення задля
формування загальної картини життя Чернігова у
Сіверщина в історії України, випуск 9, 2016
470
об’єднання трьох діючих друкарень [23]. Як
правило, підприємства будували на окраїнах міста
або на території, що у 1920-х рр. перебувала поза
межами Чернігова, зокрема на ділянці Коти, що
охоплювала 11 десятин землі.
Упродовж 1920-х рр. за рахунок відкриття-
закриття підприємств їхня кількість змінювалася. У
1925 р. запрацювали гуральня та взуттєва фабрика,
наступного року – тартак (листопад 1926 р.) та
друкарня (грудень 1926 р.). За рік, з 1927 р., почали
діяти броварня та друга гуральня. В той же час деякі з
діючих підприємств припинили свою роботу, зокрема,
свічковий, два миловарних та два лісозаводи.
У першій третині 1920-х рр. тютюново-гільзева
фабрика по вул. Шевченка (нині пр-т Миру)
працювала з перебоями. Фабрика спеціалізувалася
на виготовленні цигарок. Їх фасували у пачки по
25, 50, 100 та 500 штук. При фабриці було відкрито
два магазини [24, арк. 2]. 20 грудня 1924 р. фабри-
ка була передана в оренду колективу чернігівського
комборбезу строком на один рік. У 1925 р. вона
була трансформована у гільзово-папіросну фабри-
ку ім. 8 Березня та спеціалізувалася на гільзовому,
коробочному виробництві, папері для паління
«Верже» та «Філігран» [25, арк. 10]. На відміну від
інших крамниць міста, ціни на товари у магазинах
при фабриці були найнижчими, хоча й вони для
більшості городян були зависокими.
15 листопада 1922 р. при Губернському
відділі праці за сприяння Губкомборбезу була
організована швейна майстерня спершу по
вул. Радянській (частина сучасної вул. Шевчен-
ка), а через віддаленість від центру та укрупнен-
ня – за півроку була переміщена в будівлю по
вул. К. Лібкнехта (нині вул. Святомиколаївська).
У середньому в ній працювало близько півсотні
осіб. Чимало городян, охочих придбати одяг, були
не спроможні відразу сплатити всю суму за нього.
Відтак була введена нова послуга – пошиття одягу
в кредит. Нею могли скористатися лише робітники
та службовці, які були членами профспілок. Втім,
зробити замовлення вони могли тільки за умови
попередньо наданого особистого зобов’язання про
виплату грошей та гарантійного підтвердження
організації, в якій працювали [26, арк. 8]. Майстер-
ня обслуговувала мешканців Чернігова близько
двох років і через нерентабельність була закрита в
середині 1920-х рр. [27, арк. 32].
У червні 1925 р. на базі ліквідованої взуттєво-
механічної майстерні була відкрита взуттєва фабри-
ка по вул. Леніна (нині вул. Горького). Основний
капітал колишньої майстерні перейшов до фабрики
(2440 руб.), що дало їй змогу на початковому етапі
розгорнути свою діяльність. Попри це, її фінансове
становище залишалося скрутним. На момент
організації фабрики більшість оснащення було зно-
шеним і не придатним для подальшої експлуатації.
на необхідність у цеглі для замощення шосе Чернігів
– Гомель. До 1922 р. завод працював з перервами з
огляду на нестачу потрібних матеріалів, технічного
забезпечення та робочої сили. З 1923 р. він був
переведений на консервацію [15].
Щодо інших підприємств Чернігова, то їхня по-
дальша доля була різною. Більшість, з початком
орендної кампанії, були здані в оренду. Чернігівщина
займала перше місце по кількості переданих в оренду
підприємств серед інших регіонів [16, арк. 97]. Зага-
лом дев’ять підприємств Чернігова перейшли в тим-
часове користування, три заводи – колишнім влас-
никам (цегельний завод № 2 до 1926 р. та два пиво-
варних заводи – Орловського по вул. Старокиївська
(нині вул. Київська) (після позбавлення права орен-
ди у 1925 р. кілька разів передавався в оренду різним
влансникам) та Фінкельберга по вул. Мстиславській
(до 1927 р.) [17]. Шість підприємств було нада-
но в орендне користування радянським установам
(обидва лісозаводи – Товариству Взаємного Кре-
диту (№ 1 – до 1928 р., № 2 – до травня 1924 р.),
три миловарних (завод Марголіна по вул. Богунська
спочатку Губспілці, а з 1924 р. – ЦРК; завод Ейдліна
по вул. Богунська у 1925 р. – Чернігівському Єдиному
Робітничо-Селянському Споживчому товариству;
у 1921 р. завод Гурського по вул. Гл. Успенського
– миловарній артілі «Праця», строком на рік), та
свічковий завод – спочатку православній общині,
потім – Губземвідділу [18].
Упродовж 1919–1920 рр. у Чернігові працювала
невеличка кондитерська фабрика М. Зискіної.
При ній було відкрито крамницю, де продавали
ласощі – ірис, монпас’є та білі коржики. Вона
знаходилася поблизу П’ятницької церкви та Старого
базару [19, арк. 1].
Частину підприємств у 1920-х рр. було
закрито через нерентабельність, фінансову
скруту, відсутність сировинної бази, бажаючих
орендувати підприємства. Зокрема, працювати
припинили два цегляних (№ 1 та № 3), один
миловарний (Соколовського) та два пивоварних
заводи (Вондарка і Хавіна) [20 арк. 48]. Закрит-
тя підприємств призводило до зростання рівня
безробіття. З огляду на це, Губернський комітет
боротьби з безробіттям (далі – Губкомборбез) не-
одноразово порушував питання про необхідність
забезпечення городян роботою. За його сприян-
ня у 1920-х рр. було відкрито деякі з підприємств,
зокрема, клінкерний завод, швейну майстерню,
гільзево-папіросну фабрику.
У 1920 р. у Чернігові були відкриті і нові
підприємства – оцтовий завод (на розі вул. Шевченка
та вул. Муринсона (ріг сучасних пр-ту Миру та в
ул. Чернишевського) [21, арк. 4] та тютюново-
гільзевеву, а з 1925 р. – гільзево-папіросну фабрику
ім. 8 Березня (по вул. Радянській (нині частина
вул. Шевченка) [22, арк. 8]. Через рік відбулося
ISSN 2218-4805
471
Тартак, Бровспиртоб’єднання та держдрукарня) [32].
Крім того, було заплановано відбудову тютюнової
фабрики та побудову пюре-пастельного заводу [33].
Окрім дрібнопромислових підприємств у
1920-х рр. діяли і майстерні. Упродовж 1919–
1920 рр. їх було 8 [38]. У майстернях Чернігова
працювало в середньому від 10 до 25 осіб. З огля-
ду на реорганізацію Губодежі припинила працю-
вати майстерня білизни, а враховуючи відсутність
фінансування, після переходу на самоокупність
у 1921 р., було закрито ще одну (шорна май-
стерня) [39, арк. 2]. Упродовж 1922–1923 рр. у
Чернігові було організовано кілька нових – швей-
ну, панчішну, прання білизни (вул. Радянська –
нині частина вул. Шевченка) [40, арк. 8]. У 1927 р.
було відкрито також лимарну, шорну (Базарна пло-
ща) та шапок. Усі майстерні, що спеціалізувалися
на виготовленні чи ремонті одягу, знаходилися в
одному приміщенні по вул. К. Лібкнехта (нині по
пр-ту Миру) [41, арк. 11].
У 1920-х рр. майстерні відкривали також на
території колишніх монастирських садиб чи по-
близу храмів. Вибір їхнього розташування був
невипадковий. По-перше, декрет Ради Народ-
них Комісарів УСРР від 22 січня 1919 р. «Про
відокремлення церкви від держави» проголосив
храми та їхнє майно «народным достоянием» та
поклав початок націоналізації релігійних уста-
нов [42, арк. 26]. Пусті монастирські садиби вклю-
чали чимало приміщень, здантих, в умовах кризи,
розмістити у них низку організацій. По-друге, за-
провадження антицерковної політики, як одного зі
способів викорінення релігії з життя людей, яка до
революції становила важливу складову в їхньому
житті, а відтак і зміна функціонального призначен-
ня релігійних установ. У Чернігові майстерні розта-
шовувалися поблизу близько третини храмів міста.
У 1920-х рр. на території двох колишніх мона-
стирських садиб (Троїцького та Єлецького) зна-
ходилися різні за напрямком діяльності установи,
включаючи і дрібнокустарні. Після виникнення
нової категорії населення – безпритульних, у масі
своїй до яких належали діти, що втратили всіх
батьків під час Першої світової, громадянської війн
та голоду, почали відкривати дитбудинки. У 1921 р.
у Чернігові вже діяло 9 дитбудинків та дитмістечко.
Поступово чисельність дитбудинків зросла до 14. З
початком голоду було відкрито і «дитбудинки По-
волжя». З шести «дитбудинків Поволжя» два було
облаштовано на території колишнього Троїцького
монастиря (четвертий та дев’ятий). При таких за-
кладах діяли і майстерні, де працювали вихованці
дитбудинків [43]. У колишній монастирській
садибі поряд із Введенською церквою в невели-
кому дере’яному приміщенні наприкінці 1922 р.
було відкрито столярну майстерню. У період
реевакуації (1923–1924 рр.) частина дітей, що
Тому робітники фабрики працювали власними
інструментами. Взуттєва фабрика радше нагадувала
кустарну майстерню. Після відкриття цеху дитячо-
го взуття було дещо збільшене її виробництво. На
фабриці, в залежності від обсягу замовлень, працю-
вало від півсотні до ста осіб. Виготовляли хромове
та юхтове взуття. На середину 1920-х рр. ціни на
взуття складали від 9 до 23 руб. за пару [28].
Відкриті у 1920-х рр. підприємства також в
основному були дрібними кустарними, умови, в
яких вони функціонували – скрутними, а устатку-
вання та організація роботи – примітивними. І все ж
їхня робота давала можливість з одного боку дещо
розширити спектр задоволення потреб городян та
спростити отримання пропонованих з іншого. Зо-
крема, це стосувалося одягу та тютюнових виробів.
З огляду на товарну кризу, низькі статки, переви-
щення попиту над пропозицією, що породжувало
черги та не гарантувало придбання необхідного у
кінцевому результаті, оплата в кредит, запровад-
жена для трудящих на деяких з підприємств міста,
стала рятівною.
Оскільки підприємства Чернігова були не до-
статньо технічно забезпеченими та часто-густо
нерентабельними, з метою продовження їхньої
діяльності почали створювати трести. У 1922 р. було
відкрито завод «Жовтневий молот» на ділянці Коти,
до складу якого увійшли чавунно-ливарний завод та
механічна майстерня. Однак, вже за рік (березень
1923 р.), за розпорядженням Губраднаргоспу, він
був поставлений на консервацію. На основі декрету
РНК СРСР від 17 липня 1923 р. про «Про місцеві
трести» завод «Жовтневий молот» перейшов до тре-
сту, який отримав назву «Чернігівський державний
механічний завод «Жовтневий молот» [29, арк. 4].
У другій половині 1920-х рр. було створено ще
два об’єднання – «Цегла» та Бровспиртоб’єднання.
Об’єднання «Цегла» запрацювало в 1926 р. на
основі відновлення діяльності двох цегляних та
клінкерного заводів, що були закриті протягом
близько 10 років. Лише після закінчення будівництва
залізничної дороги у напрямку Чернігів -Ніжин
(листопад 1925 р.), а також широкої колії Чернігів-
Новобилиця розпочався систематичний збут
продукції заводу до низки міст України [30]. У свою
чергу Бровспиртоб’єднання по вул. Мстиславській
почало роботу з 1927 р. шляхом об’єднання
діючих у Чернігові гуралень та броварні. Придбати
продукцію можна було в кооперативних магазинах
міста та приватних лавках. Якщо у приватних ма-
газинах пиво було як з Бровспиртоб’єднання, так і
з інших підприємств, зокрема, Київського Харчо-
тресту, то у кооперативних магазинах – винятково
місцевого виробництва. Одне відро бочкового пива
можна було придбати за 3,6 руб. [31, арк. 218].
Наприкінці 1920-х рр. у Чернігові функціонувало
п’ять підприємств («Жовтневий молот», «Цегла».
Сіверщина в історії України, випуск 9, 2016
472
13. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-15, оп. 1, спр. 144,
арк. 33; ф. Р-305, оп. 1, спр. 574, арк. 15, спр. 2005, арк. 16.
14. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-793, оп. 1, спр. 556,
арк. 84–99; ф. Р-942, оп. 1, спр. 5593, арк. 1–3; спр. 5594, 8 арк.
15. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-305, оп. 1,
спр. 107, арк. 20-22; спр. 2502, арк. 9; ф. Р-793, оп. 1,
спр. 186, арк. 44, 48, 51.
16. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-15, оп. 1, спр. 292,
арк. 97–107.
17. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-793, оп. 1, спр. 186,
арк. 44, 48, 51; ф. Р-804, оп. 1, спр. 1283, 116 арк.; спр. 1059,
арк. 51–61; спр. 1400, арк. 1, 2.
18. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-793, оп. 1, спр. 192,
арк. 20–28, 47; спр. 206, арк. 2–10; спр. 207, арк. 4–35; спр. 383,
арк. 19; спр. 387, арк. 4, 23, 77; спр. 556, арк. 84–99; ф. Р-776,
оп. 1, спр. 10, арк. 43; ф. Р-804, оп. 1, спр. 679, арк. 95; спр. 1059,
арк. 51–61; ф. Р-942, оп. 1, спр. 5593, арк. 1–3; спр. 5594, 8 арк.
19. Держархів Чернігівської області, ф. Р-305, оп. 1,
спр. 169, арк. 1.
20. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-793, оп. 1,
спр. 186, арк. 44, 48, 51.
21. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-793, оп. 1,
спр. 387, арк. 4, 23, 77.
22. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-782, оп. 2, спр.
2, арк. 6–21.
23. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-15, оп. 1, спр.
292, арк. 97–107; ф. Р–944, оп. 1, спр. 150, арк. 2–3.
24. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-804, оп. 1,
спр. 744, арк. 1–46.
25. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-782, оп. 2, спр. 2,
арк. 6–21.
26. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-305, оп. 1,
спр. 2512, арк. 7–10.
27. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-793, оп. 1, спр. 380,
арк. 4, 9, 32–35.
28. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-782, оп. 1, спр. 106;
спр. 168, арк. 18; ф. Р-793, оп. 1, спр. 380, арк. 4, 9, 32–35;
спр. 551, арк. 24.
29. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-793, оп. 1, спр. 185,
арк. 4, 75, 89, 210.
30. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-793, оп. 1, спр. 186,
арк. 44, 48, 51; спр. 187, арк. 6.
31. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-793, оп. 1, спр. 544,
арк. 218–220.
32. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-90, оп. 1, спр. 68,
арк. 6–7; ф. Р-305, оп. 1,спр. 2259, 35 арк.; ф. Р-319, оп. 1,
спр. 250, арк. 3–9; ф. Р-793, оп. 1, спр. 671, арк. 1–81; спр. 699,
арк. 24–71; ф. Р-944, оп. 1, спр. 150, арк. 2–3.
33. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-90, оп. 1, спр. 68,
арк. 6–7; ф. Р-305, оп. 1,спр. 2259, 35 арк.; ф. Р-319, оп. 1,
спр. 250, арк. 3–9; ф. Р-793, оп. 1, спр. 699, арк. 24–71; спр. 722,
арк. 1–5; спр. 728, арк. 1.
34. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-805, оп. 1,
спр. 170, 31 арк.
35. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-804, оп. 1,
спр. 744, арк. 23.
36. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-805, оп. 1,
спр. 112, арк. 20.
37. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-805, оп. 1,
спр. 170, 31 арк.
38. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-305, оп. 1,
спр. 107, арк. 20–22; спр. 2502, арк. 9; ф. Р-793, оп. 1,
спр. 186, арк. 44, 48, 51.
39. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-942, оп. 1, спр. 4344,
арк. 1; ф. Р-944, оп. 1, спр. 150, арк. 2–3.
40. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-305, оп. 1,
спр. 2512, арк. 7–10.
41. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-782, оп. 1,
мешкала у «дитбудинках Поволжя» колишнього
Троїцького монастиря, працювала у цій майстерні.
Діяльність її була нетривалою і в середині 1924 р.,
з огляду на відсутність фінансування та достатньої
кількості сировинної бази, вона була закрита. Що
стосується колишньої садиби Єлецького монасти-
ря, то дрібнокустарна діяльність розпочалася тут в
останній третині 1920-х рр. У грудні 1927 р. була
відкрита бондарна майстерня, що займла половину
приміщення колишньої консисторії (до нашого часу
будівля не збереглась) [44, арк. 29]. Тому створен-
ня майстерень на території колишніх монастирів
стало одним зі способів процесу трансформації
їхнього соціокультурного простору, що розпочався
у 1920-х рр. і поступово поглибився.
Таким чином, у 1920-х рр. Чернігів продовжував
залишатися непромисловим регіоном. Після ста-
новлення радянської влади кустарна промисловість
й надалі залишалася одним з видів діяльності
чернігівців, хоч і у дещо видозміненому, «радянсь-
кому» баченні її розвитку. Крім того, вона впливала
на рівень забезпечення споживчих потреб городян
та відігравала свою роль у формуванні радянського
способу життя її мешканців.
Посилання
1. Рузанов Г. Промисловість, транспорт і зв’язок на
Чернігівщині за 40 років радянської влади / Г. Рузанов. –
Чернігів: Чернігів. обл. від-ня, 1957. – 31 с.; Косухін Д.Ф.
Чернігів соціалістичний. До 40-річчя Української РСР /
Д.Ф. Косухін. – Чернігів: Облвидав, 1957. – 93 с.; История
городов и сел Украинской ССР. Черниговская область. – К.:
Гл. ред. Укр. сов. энцикл. АН УССР, 1983. – 815 с.; Історія міст
і сіл Української РСР. Чернігівська область. – К.: Гол. ред. УРЕ
АН УРСР, 1972. – 697 с.
2. Руденок В. Чернигов: из века в век (исторические
памятники Черниговщины) / В. Руденок. – [3-е изд.]. –
Чернигов: Десна, 2007. – 47 с.; Сергєєва С. Чернігів у роки непу
/ С. Сергєєва // Скарбниця української культури: зб. наук. праць.
– Чернігів, 2012. – Вип. 14. – С. 174–196; Леп’явко C. Чернігів.
Історія міста [Науково-популярне видання] / С. Леп’явко. – К.:
Темпора, 2012. – 432 с.
3. Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-
Крестьянского Правительства Украины. – 1919. – № 6. – 456 с.
4. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-90, оп. 1, спр.
68, арк. 6–7.
5. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-776, оп. 1, спр.
10, арк. 43.
6. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-15, оп. 1, спр.
292, арк. 97–107.
7. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-942, оп. 1, спр.
5090, арк. 19.
8. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-90, оп. 1, спр.
68, арк. 6–7; ф. Р-319, оп. 1, спр. 161, арк. 1–9; ф. Р-812,
оп. 1, спр. 6, арк. 32.
9. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-942, оп. 1,
спр. 4344, арк. 1.
10. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-15, оп. 1, спр. 292,
арк. 97–107.
11. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-793, оп. 1,
спр. 699, арк. 24–71.
12. Держархів Чернігівської обл., ф Р-804, оп. 1, спр. 1059,
арк. 51–61; ф. Р-812, оп. 1, спр. 13, арк. 200.
ISSN 2218-4805
473
збірники. Зміст статистичних та адресно-
довідкових видань у різних регіонах мав свої
особливості. Як правило вони включали в себе
адресні відомості (перелік центральних і місцевих
урядових і громадських установ з їх особовим
складом), адміністративний довідник (відомості
про адміністративний поділ, державні установи,
промислові та торговельні підприємства, лікарні та
аптеки, навчальні заклади, бібліотеки та друкарні,
списки населених місць тощо), статистичні
відомості (статистичні дані з різних галузей
господарювання), іноді календарі, аналітичні та
краєзнавчі статті.
У роки революційних потрясінь 1917–1921 рр.
подібні видання фактично припинили видавати, але
були відновлені після становлення нових радянських
органів влади.
В радянській Україні перші спроби видавати
статистичну та адресно-довідкову літературу
зустрічаємо у 1922–1923 рр. Спочатку це були
видання всеукраїнського та губернських рівнів, після
того з’явились видання по окремих містах та округах.
Зокрема, у листопаді 1925 р. Рада народних комісарів
України у зв’язку з останньою адміністративною
реформою доручила Центральному статистичному
управлінню України (ЦСУ) скласти статистичні
описи округ. Після обробки статистичних даних
1925 р. ЦСУ підготувало до друку «Матеріали для
опису округ УСРР» по 18 округах. Отже, у першій
половині 1926 р. світ побачили 18 статистичних
збірників, серед яких «Глухівська округа» [3].
Збірник «Глухівська округа. Матеріали до
опису округ УСРР» має 44 сторінки, містить 11
розділів, де у формі таблиць подається різноманітна
статистика та охоплюються всі основні галузі
народного господарства округи. Окремо подане
пояснення до таблиць. Видання підготовлене
Центральним статистичним управлінням України
(м. Харків), віддруковано після травня 1926 р. у
полтавській друкарні імені Петровського накладом
650 екземплярів.
Зробимо огляд збірника, виокремивши стати-
стику по місту Глухову. Доповнимо її відомостями
із адресно-довідкової книги «Вся Украина
на 1926/27 год» [1], яку видало видавництво
«Український економіст» (м. Харків), та адресно-
довідкової книги «Вся Украина и АМССР на 1926
год» [2] видавництва Українського Червоного Хре-
ста (м. Одеса). Зазначимо, що це були перші ви-
дання такого типу, де по кожному округу України
подана широка адресна інформація про установи,
заклади, підприємства, адже попередні та інші
видання адресно-довідкових книг у радянській
Україні (у 1923 р. харківського видавництва «Ук-
рвоздухпуть», у 1925 р. вже згаданого одеського
видавництва Українського Червоного Хреста) да-
вали неповну адресну інформацію по округах та
спр. 125, арк. 10–61.
42. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-15, оп. 1,
спр. 110, арк. 26.
43. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-17, оп. 1, спр. 112,
арк. 448; ф. Р-593, оп. 1, спр. 825, арк. 9; спр. 1466, арк. 171;
ф. Р-792, оп. 1, спр. 363, арк. 12.
44. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-65, оп. 1, спр. 804,
арк. 27–29.
Непотенко И.В. Промышленность Чернигова в
1920-е гг.: структуры потребления и социокультурное
пространство
Статья посвящена характеристике мелкой промыш-
ленности в первое десятилетие деятельности советской
власти. Раскрыто особенности ее функционирования и
влияние на развитие местной среды и повседневности его
жителей, а также сосуществование в социокультурном
пространстве Чернигова.
Ключевые слова: промышленность, кустарное
производство, артель, мастерская.
Nepotenko I.V. The Industry of Chernihiv: consumption of
patterns and sociocultural space
The article is devoted to the characteristics of the small
industry in the fi rst decade of the Soviet power. The features of
its functioning and the impact on the urban environment, the
everyday life of its inhabitants and the sociocultural coexistence
in space of Chernihiv are shown.
Key words: industry, handicraft production and workshop.
09.03.2016 р.
УДК 94(477):311.21 Глухів «1926»
С.М. Єсюнін
МІСТО ГЛУХІВ ЗА СТАТИСТИЧНИМИ
ТА АДРЕСНО-ДОВІДКОВИМИ
ВИДАННЯМИ 1926 РОКУ
У статті зроблено огляд статистичних та довідкових
матеріалів, які розкривають соціально-економічний стан міста
Глухова на 1926 р. у його основних галузях: промисловості, торгівлі,
кооперації, транспорті, комунальному господарстві, освіті,
культурі, охороні здоров’я тощо. Подані статистичні відомості
по населенню, кількості будівель, цінах на товари тощо.
Ключові слова: Глухів, Глухівська округа, населення,
промисловість, торгівля, кооперація, транспорт, комунальне
господарство, освіта, культура, охорона здоров’я.
Одним із найбільш інформативних джерел
регіональної історії є статистичні та адресно-
довідкові видання. Традиція подібних видань була
закладена ще у середині 1830-х рр., коли у різних
регіонах Російської імперії здебільше місцевими
статистичними комітетами, іноді офіційними
установами та органами внутрішніх справ почали
видаватися різноманітні «Памятные книжки»,
«Адрес-календари», «Обзоры», статистичні
|