"Розвідка" на Русі в XII - XIII ст.
Gespeichert in:
| Datum: | 2007 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2007
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12836 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | "Розвідка" на Русі в XII - XIII ст. / М. Котляр // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки: Міжвід. зб. наук. пр. — 2007. — Вип. 16(1). — С. 50-60. — Бібліогр.: 63 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-12836 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-128362010-10-25T12:02:22Z "Розвідка" на Русі в XII - XIII ст. Котляр, М. Діалоги, гіпотези, джерела 2007 Article "Розвідка" на Русі в XII - XIII ст. / М. Котляр // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки: Міжвід. зб. наук. пр. — 2007. — Вип. 16(1). — С. 50-60. — Бібліогр.: 63 назв. — укр. 0869-2556 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12836 uk Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Діалоги, гіпотези, джерела Діалоги, гіпотези, джерела |
| spellingShingle |
Діалоги, гіпотези, джерела Діалоги, гіпотези, джерела Котляр, М. "Розвідка" на Русі в XII - XIII ст. |
| format |
Article |
| author |
Котляр, М. |
| author_facet |
Котляр, М. |
| author_sort |
Котляр, М. |
| title |
"Розвідка" на Русі в XII - XIII ст. |
| title_short |
"Розвідка" на Русі в XII - XIII ст. |
| title_full |
"Розвідка" на Русі в XII - XIII ст. |
| title_fullStr |
"Розвідка" на Русі в XII - XIII ст. |
| title_full_unstemmed |
"Розвідка" на Русі в XII - XIII ст. |
| title_sort |
"розвідка" на русі в xii - xiii ст. |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Діалоги, гіпотези, джерела |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12836 |
| citation_txt |
"Розвідка" на Русі в XII - XIII ст. / М. Котляр // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки: Міжвід. зб. наук. пр. — 2007. — Вип. 16(1). — С. 50-60. — Бібліогр.: 63 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kotlârm rozvídkanarusívxiixiiist |
| first_indexed |
2025-07-02T14:50:04Z |
| last_indexed |
2025-07-02T14:50:04Z |
| _version_ |
1836547104643743744 |
| fulltext |
Діалоги, гіпотези, джерела
50
Микола Котляр (Київ)
«РОЗВІДКА» НА РУСІ В ХІІ – ХІІІ ст.
Своєрідна розвідувальна діяльність властива людству мало не з часів
кам’яного віку. Однак справжня професійна розвідка є надбанням людства
нових часів. Одні історики вважають, що вона склалася у ХVІІІ ст., інші – що в
добу наполеонівських війн на початку ХІХ ст.
Таким чином, для доби середньовіччя не варто говорити про справжню
розвідку: організовану і цілеспрямовану структуру, що діяла постійно і систе-
матично, як це відбувалося в нові часи. Отже, самі терміни «розвідка»,
«розвідники» стосовно часів Київської Русі є вельми умовними. Тому користу-
ватимусь іншими: «вивідування», «вивідачі», в окремих випадках – «лазутчики» і
«шпигуни», а також «інформатори».
З 40-х років ХІІ ст. Давньоруська держава вступила в добу удільної або
феодальної роздробленості. Несподівано для її жителів вона розділилась на
півтора десятка земель і князівств, государі найсильніших серед яких почали
змагатися за першість між собою і з самим великим князем київським. Вчені не
випадково назвали роздробленість, що охопила Русь в 40-х–50-х роках ХІІ ст.,
феодальною. Бо вона настала не раптово, як вважали самі руські люди в ХІІ–
ХІІІ ст. й історики порівняно недалекого минулого, а була неминучим
наслідком суспільно-економічного, культурного і політичного поступу
суспільства, становлення феодального способу виробництва. І суспільства не
лише давньоруського, а й людського взагалі. Майже всі європейські народи
пройшли через цей етап власної еволюції, коли недавно створена держава
раптом розпадалася, принаймні – втрачала єдність.
Більшість сучасних істориків поступово дійшла висновку, що з його настанням
не сталося розпаду Давньоруської держави. Вона збереглася, проте змінила
форму. На зміну відносно єдиній централізованій монархії прийшли монархія
федеративна. З середини ХІІ ст. Давньою Руссю управляє група найсильніших і
найавторитетніших князів, що вирішує спірні питання на з’їздах («снемах»)1.
Подібні зміни в соціально-політичному житті неминуче відбились у термі-
нології джерел, зокрема, в описах дій вивідачів, лазутчиків та інформаторів.
Літописці та інші автори пам’яток давньоруської писемності зосереджуються на
описах нескінченних сутичок, а то й великих війн поміж руськими князями, що
починаються у другій половині 30-х–40-х роках ХІІ ст. Відомо, що Давньоруська
держава у процесі суспільно-економічного і політичного поступу змінювала
свій зміст і форму (перетворившись спочатку з відносно об’єднаної одноосібної
монархії на федеративну, а далі на конфедеративну країну), відповідно транс-
формувались явища і процеси, що супроводжували той поступ. Однак руські
книжники описують методи і прийоми вивідування загалом досить одноманітно,
часто вдаючись до випробуваних часом кліше.
Микола Котляр. «Розвідка» на Русі в ХІІ – ХІІІ ст.
51
Найбільш вдячний матеріал для студіювання історії вивідування часів удільної
роздробленості містять південноруські літописи: Київський ХІІ ст. і Галицько-
Волинський – ХІІІ-го. Звичайно потрібні дослідникові цієї теми відомості
зосереджуються в описах великих воєнних кампаній. Для ХІІ ст. це історія першої
громадянської війни на Русі 1146–1151 рр., що знаменувала собою політичний
початок доби удільної роздробленості. Та цій війні передував початок боротьби за
Київ між головами двох князівських кланів: Мономашичів і Ольговичів, що
розпочалась незабаром по смерті останнього сильного государя Русі – Мстислава
Володимировича (1132 р.), якого літописці шанобливо називали Великим.
Наступник Мстислава, його молодший брат Ярополк, не зміг правити
твердою рукою на Русі, як його батько і старший брат. Він також не зумів
згуртувати клан Мономашичів і утвердити його в Києві. Ось чому по смерті
Ярополка (18 лютого 1139 р.), коли в Києві сів його старший брат В’ячеслав,
глава Ольговичів Всеволод «âhóäà… ßðîïîëêà óìåðøà, à Âÿ÷åñëàâ ñhäèòü â
Êèåâå», обложив стольний град і змусив В’ячеслава віддати йому престол2. Для
теми нашої розповіді уявляється важливим це «óâhäà» – йшлося або про вивідачів
або про інформаторів Всеволода у давньоруській столиці.
Та звичайно в аналогічних контекстах літописці користуються іншим
дієсловом: «ñëûøàâú. По вокняжінні Всеволода у Києві його молодші брати
Ігор і Святослав вимагали від нього більших володінь, і Всеволоду доводилось
часом спиратись на братів у перших – князів-Мономашичів, зокрема на
старшого серед них В’ячеслава Володимировича. У 1142 р. сталася воєнна
сутичка між Ігорем і Святославом Ольговичами, з одного боку, і В’ячеславом –
з іншого. Небіж В’ячеслава, смоленський князь Ростислав Мстиславич «ñëûøàâú,
îæå áèëèñÿ Îëãîâè÷è ó Ïåðåÿñëàâëÿ ñú ñòðûåìú åãî ñ Âÿ÷åñëàâîìú è ñ
áðàòîìú åãî Èçÿñëàâîìú, è ïîèäå íà âîëîñòü èõú»3.
Досить нейтральне, «закрите» дієслово «ñëûøàâú» може свідчити про
якогось вивідувача Ростислава у таборі Ольговичів. Ростислав вдало
скористався з одержаної інформації й «âçÿ îêîëî Ãîìèÿ [Гомеля] âîëîñòü èõú
âñþ»4. Всеволод Ольгович мовчки схвалив дії Мономашичів.
Дієслово «ñëûøàòè» несе в собі різні значення і відтінки тих значень. У ньому
й одержання випадкової інформації, й донесення вивідачів і лазутчиків, й звістки
від «сторожі», авангарду війська. Взимку 1145 р. галицький князь Володимирко
Володаревич вибрався на полювання до Тисмениці. Скориставшись відсутністю
владного князя, невдоволені ним бояри запросили у князі його небожа,
звенигородського князя Івана Ростиславича і «âúâåäîøà ê ñîáh â Ãàëè÷ü.
Âîëîäèìèðú æå ñëûøàâú, ñúâîêóïè äðóæèíó, è ïðèèäå íà íü ê Ãàëè÷þ». Після
тритижневої облоги Іван вирвався з міста і з залишками дружини подався у
Подунав’я5. Зрозуміло, що Володимирко «ñëûøàâú» про захоплення Галича
небожем від когось із вірних йому людей, що залишались у місті.
Діалоги, гіпотези, джерела
52
Найчастіше дієслово «ñëûøàòè» використовується літописцями в описах
майже безперервних воєнних дій на Русі, що не вщухали з настанням доби
роздробленості. У розповідях літописів про війну 1146–1151 рр. зустрічаємо його
у різних значеннях. На її початку Мстислав, син Ізяслава Мстиславича,
«ñëûøàâú, îæå èäåòü Ãþðãåâè÷ü6 ñú Ñâÿòîñëàâîìú Îëãîâè÷åìú íà íü»7, що
дозволило йому вчасно приготуватися до сутички. Аналогічне повідомлення про
наїзд Гліба на Ізяслава Мстиславича читаємо в Київському літописі трохи далі.
Ізяслав «ñëûøàâú» про акцію Гліба й примусив його помиритися з ним8. У
перебігу тієї війни джерело неодноразово повідомляє, що її учасники «ñëûøàëè
(часом вживається «óâåäàëè») про дії супротивників9. Отже, вивідування було
буденною і необхідною, з огляду на потребу інформації воєнного характеру,
річчю. Однак не слід робити поспішного висновку щодо існування якоїсь
системи вивідування, збирання інформації, тим більше – про існування
відповідних структур. Вивідування відбувалося звичайно на побутовому рівні.
Поряд із терміном «ñëûøàëú» («óâåäàë») Київський та інші літописи ХІІ ст.
рівнозначно використовують інший: «ïðèäå âhñòü». На початку війни 1146–
1151 рр. «ïðèäå Ñâÿòîñëàâó10 âhñòü, îæå Èçÿñëàâú Ìüñòèñëàâëè÷ü
ïðèøåëú è ãîðîäú åãî âçÿëú»11. Пізніше з театру війни «ïðèäå êú Èçÿñëàâó
âhñòü, îæå Âúÿõàíü12 è èíèè ãîðîäû îòáèëèñÿ13, à Ïîïàøü14 âçÿëè»15. В
останньому випадку йдеться про конкретну інформацію добре обізнаного
вивідача, лазутчика, певно, людини з військового середовища. Те ж саме можна
сказати і про таке, наступне за часом повідомлення київського літописця.
Ізяслав Мстиславич у ході війни з Долгоруким у 1148 р. опинився на Волзі
разом із союзними йому новгородцями. «È òó ïðèäå ê íèìà âhñòü, îæå
Âîëîäèìèðú Äàâûäîâè÷ü è Ñâÿòîñëàâ Îëãîâè÷ü ñòîèòà âú ñâîèõú
Âÿòè÷hõú16, îæèäàþ÷à è çðÿ÷à, ÷òî ñÿ òàìî ó÷èíèòü ìåæþ Ãþðãåìú
[Юрієм] è Èçÿñëàâîìú, à ê íèìà íå èäîñòà»17 – обидва голови чернігово-
сіверських кланів вичікували і збирались приєднатись до переможця18. Цей
контекст джерела дає підстави думати, що Ізяслав Мстиславич скористався з
інформації добре обізнаної людини у таборі чернігово-сіверських князів.
У розповідях про одержання інформації літописцями про дії й позиції
супротивників, отже, неодноразово вживається інша стандартна формула:
«приде вhсть»19. Так само, як і у випадках з використанням термінів «услышавъ»
та «уведавъ», здебільшого важко сказати щось певніше про джерело, характер і
спосіб передання відомостей, які одержував той чи інший князь. Згідно моїх
спостережень над текстами літописів, її зміст дещо конкретніший, ніж у
попередніх. Все ж таки словосполучення «приде вhсть» виглядає більш енергійним
від зовсім вже нейтральних «услышавъ» та «уведавъ»: у ньому відчувається
рух, певна енергія – від того, хто посилає звістку, до її одержувача.
Так, на початку 1155 р. Юрія Долгорукий «пошел бh … в Русь20, слышав
смерть Изяславлю» – як бачимо, звістка про кончину його суперника досягла
Микола Котляр. «Розвідка» на Русі в ХІІ – ХІІІ ст.
53
суздальського князя із чималим запізненням (той помер 14 листопада 1154 р.); и
бысть противу Смоленьску, и бысть ему вhсть: «Братъ ти умерлъ Вячеслав, а
Ðîñòèñëàâú ïîáhæåíú, à Èçÿñëàâú Äàâûäîâè÷ü ñåäèòü Êèåâå…»21. З цього
повідомлення довідуємось, що Юрій не знав про те, що відбувалося в Києві в
кінці 1154 – перші місяці 1155 р. (він урочисто вокняжився в Києві 20 березня
1155 р.), і дізнався про тамтешні події, лише наблизившись до Смоленська. З
цього виходить, що у Юрія не було надійних і обізнаних інформаторів у Києві й
узагалі у Південній Русі.
На адекватність термінів «ñëûøàâú та «ïðèäå âhñòü вказує, зокрема,
розповідь київського літописця про суперництво між Ізяславом Давидовичем
чернігівським і Ростиславом Мстиславичем смоленським за Київ у 1161 р., коли
вони вжиті поруч в тому самому реченні: «Ðîñòèñëàâó æå áûñòü âhñòü, îæå
Èçÿñëàâú ïðèøåëú êú Ïåðåÿñëàâëþ;… ñëûøàâú æå Èçÿñëàâú, îæå
Ðîñòèñëàâú èäå íà íü ñ ïîëêè ñâîèìè, è ïîáhæå Èçÿñëàâ…»22. Наведена
цитата дозволяє думати, що тоді супротивники активно зондували становище в
таборі один одного.
Київський літопис часом називає інформаторів (і вивідачів), звістки яких
використовували ті чи інші князі. В 1147 р., після недавнього вокняжіння
Ізяслава Мстиславича у Києві, ображені ним чернігівські Ольговичі і Давидовичі,
що присягнули йому на вірність як сюзерену, змовились проти нього. Посол
Ізяслава до Чернігова Улеб «óâhäàâú, îæå öhëîâàëú õðåñòú Âîëîäèìèðú è
ÈçÿñëàâúÄàâûäîâè÷à è Ñâÿòîñëàâú Âñåâîëîäè÷ü êú Ñâÿòîñëàâó Îëãîâè÷þ,
õîòÿ÷å óáèòè ëåñòüþ Èçÿñëàâà; òî æå ñëûøàâú Óëháú, ïðèáhæå êî êíÿçè
ñâîåìó Èçÿñëàâó è ñêàçà åìó, îæå åãî îòñòóïèëè êíÿçè ÷åðíèãîâüñêèè è
öhëîâàëè íà íü õðåñòú»23. Завдяки донесенню свого посла Ізяслав розкрив
змову і розірвав стосунки із зрадниками.
Під 1167 р. київський літописець називає ім’я ще одного князівського інфор-
матора. По смерті свого дядька Ростислава, у Києві вокняжився Мстислав
Ізяславич. Його дядько Володимир почав «äóìàòè» (умишляти) на небожа. «È
òó áh â òî âåðåìÿ ìóæü Äàâûäîâú24 Âàñèëü Íàñòàñè÷ü, è ïðèhõàâú
ïîâhäà êíÿçþ ñâîåìó…»25. Довідавшись, що Мстислав знає про його підступи,
Володимир намагався виправдатися перед небожем, і той примусив дядька
цілувати йому хрест на тому, що не заподіє йому лиха.
У перебігу міжусобної війни 1146–1151 рр. укладались і розривались союзи,
створювались коаліції князів, часом із залученням іноземних государів. Юрій
Долгорукий мав союзника в особі галицького князя Володимирка Володаревича,
а Ізяслав Мстиславич – угорського короля Гези. У 1151 р. шалька терезів
воєнного успіху в суперництві за Київ остаточно схилилась на бік Ізяслава. Тоді
він вирішив з допомогою короля розправитись із Володимирком, котрий дошкуляв
йому під час війни. На прохання Ізяслава король зібрав військо, щоб атакувати
Володимирка, котрий тоді напав на підвладну Ізяславу Волинь. Літописець
Діалоги, гіпотези, джерела
54
зробив при тому важливе для теми нашої розповіді зауваження: «Âîëîäèìåðó
æå áÿõó ïðèÿòåëå âú Óãðåõú, è ïîñëàøà ê Âîëîäèìåðó, ïîâhäàøà åìó, îæå
êîðîëü óæå èäåòü íà íü». Коли Володимирко що стояв тоді з військом біля
Белза, дізнався про наближення сил короля, він «ïîâåðãà âîçû [обоз] ñâîè, à
ñàì ãíà ñ äðóæèíîþ ñâîåþ ê Ïåðåìûøëþ», де й приготувався до оборони26.
Так само названі київським літописцем під 1169 р. «приятелями» інформатори
новгородського князя Святослава Ростиславича: «È ïðèhõàâøå íà Ãîðîäèùå27
ïðèÿòåëè åãî, íà÷àøà ïîâåäàòè: «Êíÿæå! Ähþòü ëþäüå âh÷å íî÷ü, à
õîòÿòü òÿ ÿòè; à ïðîìûøëÿé î ñîáh!»28. Князь зібрав дружинників, і ті
пообіцяли залишитись йому вірними, захистити і його і себе.
Природними інформаторами були купці, що вільно переїздили з однієї країни
до іншої. Коли 1184 р. на Русь напав хан Кончак з незліченною ордою, спів-
правителі південної Руської землі Святослав Всеволодич і Рюрик Ростиславич
«ñî âñèìè ñâîèìè ïîëêû, íå ñòðÿïÿ, ïîéäå ïðîòèâó èìú». Однак
розташування ворога було їм невідоме. Князі послали попереду, у сторожу,
Мстислава Романовича, самі ж поїхали позаду. «Åäóùèìú æå èìú è
óñòðhòîñòà ãîñòè èäóùü ïðîòèâó ñåáå èñ Ïîëîâåöü, è ïîâhäàøà [гості]
èìú, ÿêî ïîëîâöèñòîÿòü íà Õîðîëh; Ñâÿòîñëàâú æå è Ðþðèê òî ñëûøàâøà
è ðàäà áûñòà è ïîèäîñòà ê íèìú»29.
Однак і половці мали інформаторів на Русі. У 1167 р. на Русі загострилася
міжусобна боротьба. «Ñå æå óâhäàâøè ïîëîâöè, îæå êíÿçè íå â ëþáâè
æèâóòü, øåäøå â ïîðîãû íà÷àøà ïàêîñòèòè ãðå÷íèêîìú»30. Проте це
повідомлення джерела занадто загальне, щоб з певністю твердити про якихось
постійних інформаторів половецьких ханів у Києві чи взагалі на Русі. Але той
же Київський літопис під 1169 р. називає ім’я такого половецького шпигуна в
Києві. Князі вирушили у степ і йшли вже дев’ять днів, аж коли «áûñòü âhñòü
ïîëîâöåìú îò êîùhÿ [раба] îòú Ãàâðèëêîâà îòú Èñëàâè÷à, îæå èäóòü íà
íh êíÿçè ðóñüñòèè, è ïîáhãîøà ëèøèâøåñÿ æåíú è ähòèé»31.
При всьому тому в джерелах важко знайти звістки, що могли б свідчити про
існування в давньоруські часи бодай елементарної розвідки. Один з небагатьох
літописних текстів такого роду – розповідь про останній акт суперництва за
Київ у 1161 р. між кланами Ростиславичів і Давидовичів. Ізяслав Давидович
обложив у Білгороді Ростислава Мстиславича, тодішнього київського князя.
Ростиславу на виручку наспів небіж Мстислав з кількома південноруськими
князями і союзною кіннотою чорних клобуків. «È íà÷àøà ïðîñèòè ÷åðíèè
êëîáóöè ó Ìüñòèñëàâà íàïåðåäú, «àòü ñîãëÿäàåìú, êíÿæå, âåëèêà ëè
ðàòü». Ìüñòèñëàâ æå ïóñòè h»32. Та це була розвідка боєм, яку не раз
здійснювали сторожі або взагалі ар’єргардні загони тих чи інших руських
військ. Відсутність такої бойової розвідки у Юрія Долгорукого в 1150 р.
привела до втрати ним Києва33.
Микола Котляр. «Розвідка» на Русі в ХІІ – ХІІІ ст.
55
У перебігу бойових дій і проведення розвідки боєм руські воєначальники не
раз вдавались до взяття «язика» – цей термін узято якраз з літопису. У 1149 р.
Ізяслав Мстиславич відбивав натиск Володимирка галицького. Справа, як це
звичайно бувало, почалася з дуелі стрільців: озброєної луками легкої кавалерії.
«È òó Èçñëàâëè ñòðhëöè ÿøà ó ãàëè÷àí ìóæà è ïðèâåäîøà êú Èçÿñëàâó, è
óïðàøà åãî Èçñëàâú, ðåêà åìó: “Êíÿçü òâîé ãäh?» «Язик» дав докладну
відповідь, проте вона виявилась несприятливою для київського князя, і він
відмовився від продовження бойових дій34.
У наведеному фрагменті джерела полоненого не названо «язиком». Та у
розповіді про похід Ігоря Святославича на половців 1173 р. сказано, як князь
«ñîâîêóïèâú ïîëêû ñâîè, è hõà â ïîëå çà Âîðúñêîëú, è ñðhòå ïîëîâöh, èæå
òó ëîâÿòü ÿçûêà; èçúèìà h, è ïîâhäà åìó [князю] êîëîäíèêú, îæå Êîáÿêú
è Êîíöàêú øëh êü Ïåðåÿñëàâëþ»35.
Під час прославленого у «Слові о полку Ігоревім» походу новгород-сіверського
князя Ігоря Святославича у Половецький степ його воєводи «ïîñëàëh ÿçûêà
ëîâèòü, è ðåêîøà ïðèhõàâøå: “Âèäèõîìñÿ ñ ðàòíûìè ðàòíèöè âàøè ñú
äîñïhõîìú åçäÿòü; äà èëè ïîhäåòå áîðçî, èëè âîçâîðîòèñÿ äîìîâü, ÿêî íå
íàøå åñòü âåðåìÿ»36. Можливо, від «язика» і сторожі (про використання якої
посередньо свідчить наведений текст) були одержані несприятливі для війська
Ігоря відомості. Однак князь зневажив небезпеку і вирішив іти далі.
Мабуть, від руських воєначальників половецькі хани перейняли метод
захоплення «язиків» напередодні чи під час походу. Про це яскраво розповідає
київський літописець під 1190 р.: «Òîå æå çèìû ïîëîâöè âúåõàøà [в руську
землю] … è õîòhøà ïóñòèòè íà âîðîïú37 ïî çåìëè, è ÿøà ÿçûêú â
âîðîòöåõú, à è ñëûøàøà, îæå Ñâÿòîñëàâ38 ñòîèòü ñîâîêóïèâñÿ ó
Êóëüäåþðåâà39; è òàêî óâåðíóâøåñÿ ïîáhãîøà, ïîìåòàâøå ñòÿãû è
êîïüÿ»40. Одержаних від того «язика» відомостей виявилось досить, щоб
припинити похід і кинутись навтьоки.
Отже, літописці досить одноманітно описують методи збирання інформації
під час майже безперервних бойових дій між руськими князями та їхніми
воєводами у часи удільної роздробленості Давньоруської держави в ХІІ ст. Все
це майже не змінилось у ХІІІ ст., коли роздробленість продовжувала прогресувати,
а держава перетворилась з федеративної на конфедеративну.
Потрібні нам відомості про розвідувальну діяльність у Південній Русі в
ХІІІ ст. зосереджені головним чином у Галицько-Волинському літописі, на
тексті якого й будується наступна розповідь.
Протягом майже всього ХІІІ ст., за винятком дев’ятнадцяти років, коли
Данило Романович підтримував державну єдність свого князівства (1245–1264),
Галицько-Волинську Русь шматували удільні князі й бояри, вони була розірвана
на багато дрібних князівств і волостей, володарі яких ворогували між собою і
всіма силами противились відновленню Галицько-Волинського великого
Діалоги, гіпотези, джерела
56
князівства, започаткованого Романом Мстиславичем. Його сини Данило і
Василько, починаючи з досягнення першим повноліття 1219 р., розгорнули
тяжку і запеклу боротьбу з галицьким боярством, запрошуваними ним князями-
маріонетками і зовнішнім ворогом, насамперед Угорським королівством.
Тому історія Галицько-Волинської Русі ХІІІ ст. проходила у майже
безперервних воєнних діях, великих і малих війнах, сутичках на пограниччі й між
окремими князями. Зрозуміло, що в подібних умовах чільного значення набувало
збирання відомостей про дії супротивників, наміри сусідів і союзників, котрі
далеко не завжди залишались вірними даному слову або навіть принесеній у церкві
присязі. Однак, так само, як і у Київському літописі, у Галицько-Волинському
ізводі майже немає прямих і конкретних звісток про те, хто саме і якими методами
збирав потрібну інформацію дипломатичного і воєнного характеру.
Складачі Галицько-Волинського ізводу, подібно до своїх попередників,
авторів і редакторів Київського літопису ХІІ ст., при описі добування тих чи
інших звісток розвідувального характеру також користується неясними, неви-
разними термінами: «óñëûøàâú, óâhäàâú, ïðèäå âhñòü» та ін. В небагатьох
випадках книжники дають зрозуміти, що кимось була виявлена ініціатива в
збиранні і переданні інформації. І у виключних випадках називається ім’я того
інформатора чи вивідача.
У розповіді про події, що настали незабаром по битві на Калці 1223 р.,
галицький літописець зауважує: «Îëåêñàíäðú41 âñåãäà âðàæäó èìhàøå êú
ñâîèìú áðàòîìú Ðîìàíîâè÷åìú …ñëûøàâü, ÿêî Ìüñòèñëàâü íå èìhåòü
ëþáâå êú çÿòþ ñâîåìó êíÿçþ Äàíèëîâè…»42. Олександр Всевлодич плекав
тоді надію зіпхнути простуватого Мстислава з галицького стола і сісти на ньому
самому. Тому можна припустити, що він мав постійних шпигунів при дворі
тодішнього галицького князя, котрі найбільше цікавились саме стосунками між
Мстиславом і Романовичами. Ростислав ще протягом десяти років ворогуватиме
з Данилом і Васильком, спиратиметься на галицьких великих бояр у своєму
намаганні заволодіти чільними містами Волині й Галичини Володимиром і
Галичем і самими тими землями. Лише 1234 р. Данило, що завершував
об’єднання Волині під своєю рукою, відігнав Олександра від Галича, що втратив
боярську підтримку, остаточно скомпрометував себе в очах суспільства і побіг
до свого тестя Володимира Рюриковича у Київ. «Äàíèëú æå óâhäàâ [про
втечу суперника] èçûäå íà íü èç Ãàëè÷à, óãîíè åãî … è ÿøà»43. Так, завдяки
вчасно одержаному донесенню вивідача, Данило Романович назавжди
позбавився боярської маріонетки і свого лютого ворога Олександра Белзького.
Взагалі автори Галицько-Волинського ізводу частіше, ніж їхні попередники,
київські книжники ХІІ ст., дещо частіше користуються словом óâhäàâú. У
кінці 1252 р. Данило Романович здійснив великий і переможний похід у землю
ятвягів, котрі постійно нападали на північно-західну Волинь. У тому поході
йому допомагав старший син Лев. У лісових хащах було важко знайти противника,
Микола Котляр. «Розвідка» на Русі в ХІІ – ХІІІ ст.
57
що почувався там, мов удома. Нарешті вивідачі визначили місце розташування
литовського війська: «Ëåâú æå óâhäàâú, ÿêî Ñòåéêûíòú44 â ëhñh
îñhêëúñÿ45 åñòü,…è ïðèéäå ê îñhêó…»46.
Подібним чином галицькі й волинські книжники використовують теж мало
конкретний термін «ïðèäå âhñòü. Про взаємну замінність цих понять може
свідчити речення з Повісті про битву на Калці, в якому вони вжиті в тотожному
значенні: «Ïðèøåäøè æå âhñòè âú ñòàíû, ÿêî ïðèøëè ñóòü âèähòü îëÿäèé
ðóñêûõú; ñëûøàâú æå Äàíèëú Ðîìàíîâè÷ü, è ãíà âñhäú íà êîíü âèähòè
íåâèäàíîå ðàòè»47. Слід думати, що в даному разі потрібні відомості про
розташування татарського війська руський князь одержав від своєї сторожі, що
мала близько стикатися з ворогом. Цей і наступні контексти Галицько-
Волинського літопису дозволяють думати, що в джерелі формула «ïðèäå âhñòü»
застосовується при відтворенні подій особливо важливого значення.
Саме так виглядає вживання такої формули у розповіді про останній акт
кількарічної виснажливої боротьби Данила Романовича з боярським ставлеником
Ростиславом Михайловичем за Галич у 1238 р. «Ïðèéäå âhñòü Äàíèëó,
áóäóùþ åìó â Õîëìh, ÿêî Ðîñòèñëàâú ñúøåëú åñòü íà Ëèòâó»48, що
дозволило нашому герою піти з військом на Галич і утвердитись у стольному
граді Галицького князівства при дійовій підтримці городян.
А в 1258 р. вивідачі Данила у Польщі повідомили йому про вторгнення
монголо-татар на північ Східної Європи: «È áûñòü âhñòü èç Ëÿõîâú ó êîðîëÿ
Äàíèëà, ÿêî òàòàðîâå íà ßòâÿçåõú ñóòü»49. Ця звістка дозволила Данилові
Романовичу завчасно приготуватись до зустрічі з ордою Бурундая, що загрожувала
й Галицько-Волинському князівству.
Так само у 1266 р. брат Данила Василько дізнався від когось з своїх вивідачів
у Польщі про порушення польською стороною недавно підписаної дружньої
угоди: «Ïðèéäå ê íåìó âhñòü, àæå ëÿõîâå ëåñòü ó÷èíèëè, êú ñîéìîâè íå
øëè…»50, а почали воювати з Руссю.
Нарешті, якийсь інформатор, слід гадати, з військового середовища, 1279 р.
попередив молодших Романовичів про чергову навалу татарської орди: «Áûñòü
æå ïðèøåäøèìú èìú51 êú Áåðåñòèþ52, è âhñòü ïðèéäå èìú, èæå óæå
òàòàðîâå ïîïåðåäèëè ê Íîâóãîðîäúêó»53. Романовичі вирішили вибрати
інший шлях до Литви.
Подібна інформація воєнно-політичного характеру надійшла Мстиславу
Даниловичу 1289 р. Смертельно хворий волинський князь Володимир Василь-
кович, що не мав дітей, залишив у спадок своє князівство братові у перших
Мстиславу Даниловичу, Знаючи зажерливість і непорядність свого іншого
брата – Лева Даниловича, Володимир зробив гарантом угоди монгольських
ханів. По смерті Володимира Мстислав зібрався було послати свої залоги до
важливих міст Волинського князівства, аж коли «ïðèéäå åìó âhñòü, àæå óæå
çàñàäà è Þðèåâà54 â Áåðåñòèè è â Êàìåíöè è â Áhëüñêó»55. Мстислав
Діалоги, гіпотези, джерела
58
послав до Лева свого єпископа спитати, чи він дозволив синові загарбувати
волинські міста. Якщо так, то «ïîâhäàþ, áðàòå ìîé, íå òàÿ: ïîñëàë åñìü
âúçâîäèòè òàòàðü…». Лев страшенно перелякався і звелів синові негайно
вивести свої залоги з волинських міст56. Так вчасно одержана інформація про
дії суперника дозволила Мстиславу рішучим чином виправити становище.
У зовсім небагатьох випадках літописці називають джерело тієї чи іншої
звістки. Розповідаючи про події кінця зими – ранньої весни 1230 р., книжник
свідчить: «Ïðèñëàøà ãàëè÷àíå, ðåêóùå, ÿêî: “Ñóäèñëàâú øåëú åñòü â
Ïîíèçüå, à êîðîëåâè÷ü â Ãàëè÷è îñòàëú, à ïîéäè áîðæå»57. Це коротке
речення містить чимало важливої інформації. Той Судислав був ватажком
проугорської партії, яка у намаганні будь-що не допустити повернення Данила
на престол Галича, спиралася на короля і погоджувалася на присутністю в місті
угорської залоги на чолі з наступником угорського престолу. Союзниками
Романовичів у Галичі й землі була частина (хай і невелика і не дуже сильна)
галицького боярства, головне ж – бюргерство Галича: реміснича і купецька
верхівка, за якою ішла міська людність. Наведений короткий фрагмент джерела
наочно показує розстановку ворожих Данилові сил у самому Галичі: королевич
начебто царює, а всіма справами вершить глава боярської партії Судислав.
Максимально скориставшись з одержаної звістки про розташування сил ворога,
Данило послав частину війська на чолі з своїм кращим воєводою Дем’яном
проти Судислава, а сам на чолі кінної дружини кинувся до Галича і незабаром
вигнав звідти угрів58.
Тільки-но названий Дем’ян мав лазутчиків у боярському таборі, й незабаром
після вигнання королевича з Галича люди Дем’яна дізнались про змову галицьких
олігархів, метою якої було вбивство Данила. Бояри змовились із його братом у
перших Олександром і запросили його на учту до замку боярина Пилипа.
Князь, було, вже зібрався туди, аж коли «ïðèéäå ê íåìó ïîñîëú îòú
òûñÿöêîãî åãî Äåìÿíà, ðåêøþ åìó, ÿêî: «Ïèðü òè çîëú åñòü, ÿêî ñúâhùàíî
åñòü áåçáîæíûìú áîÿðèíîìú [òâîèì]Ôèëèïîìú è áðàòó÷ÿäîìú òâîèìü
Îëåêñàíäðîìú, ÿêî óáèåíó òè áûòè»; è òî ñëûøàâ ïîéäå [Данило] íàçàä è
ñúäðüæè ñòîëú îòöà ñâîåãî»59. Однак наявність своєї людини в боярському
таборі чи просто в тому замку Вишні60 зовсім ще не означає про створення
Дем’яном розвідувальної служби.
Літопис зберіг звістку про курйозний випадок, коли поляки, що жили на
польсько-руському порубіжжі, попередили руських людей про напад своїх
співвітчизників: «È ïî÷àøà ëÿõîâå âîåâàòè îêîëî Õîëìà; …è íå âçÿøà
íè÷åãî æå, çáhãëè áî ñÿ [місцеві жителі] áÿõó âú ãîðîäú, çàíh âhñòü áÿõó
ïîäàëè èìú ëÿõîâå óêðàèíÿíå»61 – спільне життя на порубіжжі змушувало
допомагати одне одному, навіть у разі нападу поляків на руських. До речі, вжите
літописцем словосполучення «ëÿõîâå óêðàèíÿíå» не залишає можливостей
Микола Котляр. «Розвідка» на Русі в ХІІ – ХІІІ ст.
59
вкладати (як то особливо часто робиться в останнє десятиріччя) в слово “україна”
український етнічний сенс – то були в той час жителі околиці, окраїни.
Так само, як і в Київському літописі, галицькі й волинські книжники
згадують про використання «язика» у перебігу бойових дій. Сумно уславлений
своєю жорстокістю (про яку неодноразово згадує літописець) старший син
Данила Романовича «Ëåâú æå òèõî îáüåõàâú ñåëî, èññh÷å âñå62, îäèíîãî æå
ïðèâåäå; êîðîëü æå óïðîñè åãî». «Язик» розповів Данилові, де розташувалося
ятвязьке військо. Скориставшись з цих даних, Данило несподівано для ворога
напав на нього і здобув повну перемогу63.
Таким виглядає у світлі головних джерел дослідження політичної,
дипломатичної та воєнної історії Давньої Русі – літописів – вивідування,
лазутництво, часом шпигунство, словом, збирання інформації у ХІІ–ХІІІ ст. у
східнослов’янському суспільстві.
1 Пашуто В.Т. Историческое значение периода феодальной раздробленности на Руси //
Польша и Русь. – М., 1974.
2 Летопись по Ипатскому списку. – СПб., 1871. – С.217.
3 Там само. – С.223.
4 Там само.
5 Там само. – С.226.
6 Син Юрія Долгорукого Гліб.
7 Летопись по Ипатскому списку. – С.250.
8 Там само. – С.253.
9 Там само. – С.255, 264, 289, 305, 314, 315 та ін.
10 Ольговичу, новгород-сіверському князеві.
11 Летопись по Ипатскому списку. – С.237.
12 Місто у Переяславському князівстві, яке було тоді під владою Ізяслава.
13 Від Ізяслава Давидовича, що тоді був разом із Долгоруким.
14 Теж місто у Переяславському князівстві.
15 Летопись по Ипатскому списку. – С.251.
16 Вятицькій землі, що належала чернігово-сіверським князям.
17 Летопись по Ипатскому списку. – С.260.
18 Див.: Котляр М.Ф. Історія дипломатії Південно-Західної Русі. – К., 2002. – С.176.
19 Летопись по Ипатскому списку. – С.270, 278, 285, 290, 299, 323, 325, 328 та ін.
20 Тобто, в південну Руську землю.
21 Летопись по Ипатскому списку. – С.328.
22 Там само. – С.352.
23 Там само. – С.244.
24 Давид – дядько Мстислава.
25 Летопись по Ипатскому списку. – С.366.
26 Там само. – С.282.
27 На розташованому в 5 км від Новгорода Городищі сидів запрошуваний
новгородським вічем князь із військовою дружиною.
Діалоги, гіпотези, джерела
60
28 Летопись по Ипатскому списку. – С.368.
29 Там само. – С.429.
30 Йдеться про купців, що ходили торгувати до Візантії (до «Греків»).
31 Летопись по Ипатскому списку. – С.369.
32 Там само. – С.354.
33 Там само. – С.288.
34 Там само. – С.286.
35 Там само. – С.387.
36 Там само. – С.431.
37 Вчинити набіг.
38 Всеволодич, київський князь.
39 Здається, урочище або село в Київській землі.
40 Летопись по Ипатскому списку. – С.452.
41 Всеволодич, князь Белза, брат у перших і багатолітній суперник Данила й Василька
Романовичів у боротьбі за Волинську і Галицьку землі.
42 Галицько-Волинський літопис / За ред. М.Ф.Котляра. – К., «Наукова думка», 2002. –
С.87. У цьому виданні вперше опубліковано найбільш справний, з мого погляду,
Хлєбніковський список Галицько-Волинського ізводу, і всі цитати в тексті
дослідження подаються далі за цим списком.
43 Галицько-Волинський літопис. – С.97.
44 Один з ятвязьких князьків.
45 Тобто створив «осhкъ», тимчасове дерево-земляне укріплення.
46 Галицько-Волинський літопис. – С.116.
47 Там само. – С.86.
48 Там само. – С.98.
49 Там само. – С.123.
50 Там само. – С.129. Замість того, щоб прийти на «снем» до руських князів, польський
князь Болеслав несподівано напав на Волинь.
51 Леву і Мстиславу Даниловичам, а також Володимиру Васильковичу.
52 Під час походу на Литву.
53 Важливе місто у Чорній Русі, що належало тоді Литві. Див.: Галицько-Волинський
літопис. – С.133.
54 Сина Лева Даниловича Юрія, спільника батька у намаганні загарбати Волинське
князівство.
55 Галицько-Волинський літопис. – С.155.
56 Там само. – С.154.
57 Там само. – С.92.
58 Там само. – С.92.
59 Там само. – С.93.
60 Нині Судова Вишня поблизу Львова.
61 Галицько-Волинський літопис. – С.129.
62 Тобто винищив усіх селян.
63 Галицько-Волинський літопис. – С.118
|