Охорона церковних пам'яток в Україні (перша половина ХVIII ст.)
Стаття присвячена історії започаткування правового режиму охорони церковних старожитностей у контексті загального пам’яткоохоронного руху першої половини ХVІІІ ст. Висвітлено роль Синоду у збереженні церковних пам’яток, подано характеристику окремих документів Синоду та Сенату....
Збережено в:
| Дата: | 2017 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2017
|
| Назва видання: | Сіверщина в історії України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128610 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Охорона церковних пам'яток в Україні (перша половина ХVIII ст.) / Н.М. Сенченко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 23-27. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-128610 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1286102018-01-13T03:03:24Z Охорона церковних пам'яток в Україні (перша половина ХVIII ст.) Сенченко, Н.М. Пам'яткознавство та пам'яткоохоронна справа Стаття присвячена історії започаткування правового режиму охорони церковних старожитностей у контексті загального пам’яткоохоронного руху першої половини ХVІІІ ст. Висвітлено роль Синоду у збереженні церковних пам’яток, подано характеристику окремих документів Синоду та Сенату. Статья посвящена истории возникновения правового режима охраны церковных древностей в контексте общего памятникоохранного движения первой половины XVIII века. Освещена роль Синода в сохранении церковных памятников, дана характеристика отдельных документов Синода и Сената. The article is devoted to the history of the legal regime of the protection of religious antiquities in the context of the overall monument protection of movement in the first half of the XVIII century. The article presents the role of the Synod of the Church in the preservation of monuments, the characteristic of the individual documents of the Synod and the Senate. 2017 Article Охорона церковних пам'яток в Україні (перша половина ХVIII ст.) / Н.М. Сенченко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 23-27. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128610 719:27‒523]:27‒732.3](477) «170/174» (045) uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Пам'яткознавство та пам'яткоохоронна справа Пам'яткознавство та пам'яткоохоронна справа |
| spellingShingle |
Пам'яткознавство та пам'яткоохоронна справа Пам'яткознавство та пам'яткоохоронна справа Сенченко, Н.М. Охорона церковних пам'яток в Україні (перша половина ХVIII ст.) Сіверщина в історії України |
| description |
Стаття присвячена історії започаткування правового режиму
охорони церковних старожитностей у контексті загального
пам’яткоохоронного руху першої половини ХVІІІ ст. Висвітлено роль
Синоду у збереженні церковних пам’яток, подано характеристику
окремих документів Синоду та Сенату. |
| format |
Article |
| author |
Сенченко, Н.М. |
| author_facet |
Сенченко, Н.М. |
| author_sort |
Сенченко, Н.М. |
| title |
Охорона церковних пам'яток в Україні (перша половина ХVIII ст.) |
| title_short |
Охорона церковних пам'яток в Україні (перша половина ХVIII ст.) |
| title_full |
Охорона церковних пам'яток в Україні (перша половина ХVIII ст.) |
| title_fullStr |
Охорона церковних пам'яток в Україні (перша половина ХVIII ст.) |
| title_full_unstemmed |
Охорона церковних пам'яток в Україні (перша половина ХVIII ст.) |
| title_sort |
охорона церковних пам'яток в україні (перша половина хviii ст.) |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2017 |
| topic_facet |
Пам'яткознавство та пам'яткоохоронна справа |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128610 |
| citation_txt |
Охорона церковних пам'яток в Україні (перша половина ХVIII ст.) / Н.М. Сенченко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 23-27. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT senčenkonm ohoronacerkovnihpamâtokvukraíníperšapolovinahviiist |
| first_indexed |
2025-07-09T09:27:25Z |
| last_indexed |
2025-07-09T09:27:25Z |
| _version_ |
1837160985515786240 |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
23
j
таві та Харкові (рис. 6).
Не варто забувати і про сучасні соціальні та політичні
чинники, що мають вагомий вплив на розвиток та загаль-
ний стан охорони історико-культурної спадщини регіо-
нів та України загалом. Більшість із них надають певний
відтінок, не виходячи за рамки загальної державної по-
літки і українського законодавства, проте трапляють-
ся безпрецедентні випадки, що докорінно руйнують си-
стему. Доказом тому є події у південно-східній частині
України, російська інтроверсія до Криму, війна на сході,
що мають свої наслідки: руйнація нерухомої спадщини,
пошкодження або вивезення з території рухомих пам’я-
ток, неоднозначний статус музейних колекцій.
Отже, формування регіону є результатом довготривало-
го процесу самоорганізації суспільства, яке через поколін-
ня накопичує, відтворює та примножує культурні надбання.
Осмислення регіональних духовних, культурно-мистецьких
здобутків веде до усвідомлення власної культурної іден-
тичності та відтворення широкої панорами національної
культури як частки світової духовної спадщини. Історичне
коріння урізноманітнює пам’яткоохоронну складову; сього-
дення ж, здається, будує для майбутніх поколінь одноманіт-
ну космополітичну культуру. Саме тому головною задачею
залишається зберегти те, що залишено нашими предками.
Ці та багато інших факторів актуалізують вивчення регіо-
нальних особливостей охорони історико-культурної спад-
щини і на основі цього – формування особливої унікальної
стратегії охорони культурної спадщини певного регіону, яку
легко реалізувати, а також яка найкраще відповідає йому.
ПОСИЛАННЯ
1. Про затвердження плану заходів на 2016–2018 роки з реалі-
зації Стратегії розвитку міста Києва до 2025 року: Рішення Київ-
ської міської ради [від 15 листопада 2016 р. № 412/1416] – С. 135.
2. Міська цільова програма з охорони та збереження пам’я-
ток культурної спадщини м. Чернігова на 2016–2021 роки: Дода-
ток до рішення виконавчого комітету міської ради [від 19 жовт-
ня 2015 р. № 264]. – C. 15.
3. Міська програма охорони культурної спадщини і збережен-
ня історичного середовища міста Полтава на 2013–2017 роки: Рі-
шення Полтавської міської ради [від 24 грудня 2012 р.] – С. 15.
4. Програма охорони культурної спадщини міста Івано-Фран-
ківська на 2016–2018 роки: Додаток до рішення виконавчого ко-
мітету міської ради [від 28 січня 2016 р. № 12–3] – C. 15.
5. Програма охорони культурної спадщини міста Миколаєва
на 2016–2018 роки: Рішення Миколаївської міської ради [від 25
квітня 2016 р. № 4/9] – С. 15.
6. Про охорону культурної спадщини: Закон України [від 8
черв. 2000 р. № 1805-ІІІ] // Відомості Верховної Ради України. –
2000. – № 39. – С. 333.
7. Народы Европейской части СССР: в 2-х т. – М.: Наука, 1964. –
[Т.] 1 / под ред. В.А. Александрова [и др.]. – 1964. – 984 с.
8. Культура і побут населення України: навч. посіб. / В.І. На-
улко, Л.Ф. Артюх, В.Ф. Горленко [та ін.]. – К.: Либідь, 1991. – 232 с.
9. Малороссия. Новороссия. Крым. Исторический и этнографи-
ческий очерк / Сост.: А.Г. Макаров, С.Э. Макарова. – М.: АИРО-Х-
ХІ; СПб: Дмитрий Булганин, 2006. – 320 с.
10. Яковлев О.В. Синергетика регіональних ідентичностей у
культурному континуумі України кінця ХХ – початку ХХІ століття):
дис. доктора культурології: 26.00.01 – Теорія та історія культури /
О.В. Яковлев; Національна музична академія України імені П.І. Чай-
ковського, Міністерство культури України. – Київ, 2016. – 468 с.
11. Етнографія України: Навч. посібник / За ред. С.А. Макар-
чука. – Львів: Світ, 1994. – 520 с.
12. Про внесення об’єктів культурної спадщини національного
значення до Державного реєстру нерухомих пам’яток: Постанова.
Кабінет Міністрів України [від жовтня 2012 р. № 929].
13. Шпурік К. В. Регіональне картографування природної та іс-
торико-культурної спадщини (на прикладі Харківської області):
дис. канд. геогр. наук: 11.00.12 / К.В. Шпурік; НАН України, Ін-т
географії. – Київ, 2015. – 180 c.
14. Звіт управління музейної справи та культурних цінностей.
Управління музейної справи та культурних цінностей (20 серп-
ня 2016 р.). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://prostir.
museum/ua/post/37790
Горькова А.А., Бычковская А.Н. Региональные особенности
охраны историко-культурного наследия в исследованиях
Центра памятниковедения НАН Украины и УООПИК
В статье освещены региональные особенности охраны и сохранения
историко-культурного наследия Украины. Проанализированы
региональные программы 2016–2018 гг. в памятникоохранной
и культурной сфере городов Киева, Чернигова, Полтавы, Ивано-
Франковска, Николаева. Раскрыты основные факторы влияния на
памятникоохранную региональную политику в разных областях
Украины: особенности культурно-географического положения,
геополитические факторы, культурно-исторические влияния, наличие
и доминирование определенных видов памятников.
Ключевые слова : достопримечательности , Центр
памятниковедения НАН Украины и УООПИК, региональные
особенности, программа охраны культурного наследия, области
и города Украины.
Horkova A. O., Bychkovska H.M. Regional features of the protec-
tion of historical and cultural heritage in the studies of the Cen-
tre of Monuments Research of the NAS of Ukraine and USPHCM
The article highlights the regional features of the protection and pres-
ervation of the historical and cultural heritage of Ukraine. The regional
programs of 2016-2018 in the monument and cultural sphere of the city
of Kyiv, Chernihiv, Poltava, Ivano-Frankivsk, Mykolaiv are analyzed. The
main factors of infl uence on the monumental protection regional policy in
diff erent regions of Ukraine are revealed: the peculiarities of the cultural
and geographical situation, geopolitical factors, cultural and historical
infl uences, the presence and dominance of certain types of monuments.
Key words: sights, Centre of Monuments Research of the NAS of
Ukraine and USPHCM, regional features, the program of protection of
cultural heritage, the region and the city of Ukraine.
07.02 2017 р.
УДК 719:27‒523]:27‒732.3](477) «170/174» (045)
Н.М. Сенченко
ОХОРОНА ЦЕРКОВНИХ ПАМ’ЯТОК
В УКРАЇНІ (ПЕРША ПОЛОВИНА ХVІІІ СТ.)
Стаття присвячена історії започаткування правового режиму
охорони церковних старожитностей у контексті загального
пам’яткоохоронного руху першої половини ХVІІІ ст. Висвітлено роль
Синоду у збереженні церковних пам’яток, подано характеристику
окремих документів Синоду та Сенату.
Ключові слова: церковні старожитності, охорона пам’яток,
укази, розпорядження, Синод, Сенат.
Переоцінка ролі церкви у сучасних реаліях як важли-
вої складової духовного і культурного розвитку суспіль-
ства сприяла зміні ставлення до церковних старожитно-
стей. Загальновідомо, що у лоні церкви народжувалися та
зберігалися об’єкти культурної спадщини, яким випала
доля стати пам’ятками: шедеври архітектури, іконопи-
су, розпису, церковного начиння, богослужбових книг,
писемних джерел тощо. З часом частина із них була пе-
редана до музеїв, частина потрапила за кордон, части-
на осіла у приватних колекціях. Доля нерухомих цер-
Сіверщина в історії України, випуск 10, 2017
24
ковних пам’яток також досить різноманітна і сьогодні
продовжує хвилювати наукову спільноту. Охорона цер-
ковних старожитностей є однією із важливих завдань
людської діяльності, спрямованої на усвідомлення сво-
єї історії, свого місця в суспільстві, збереження історич-
ної та культурної спадкоємності поколінь. Схожіcть ба-
гатьох сучасних проблем пам’яткоохоронної справи із
тими, що виникали у цій галузі у минулому, актуалізує
потребу вивчення історії охорони церковних пам’яток
та належного використання історичного досвіду.
Мета даної розвідки полягає у вивченні діяльності
Синоду, єпархіальної влади, органів державної влади
із правової та практичної охорони пам’яток церковної
давнини у загальному контексті охорони культурної
спадщини. Автор статті ставить перед собою наступні
завдання: проаналізувати причини зародження охоро-
ни церковних пам’яток; простежити еволюцію розвитку
нормативно-правових актів з охорони церковної спад-
щини першої половини XVIII ст. та шляхи їх практичної
реалізації; проаналізувати нормативно-правову і прак-
тичну діяльність Синоду та Сенату із збереження пам’я-
ток церковної давнини.
Питання вивчення історії охорони старожитностей
привертали увагу дослідників вже у другій полови-
ні ХІХ ст. У цей час з’являються окремі праці, що тор-
калися проблем охорони пам’яток, роботи регіональ-
них церковно-археологічних комісій та давньосховищ.
Окремі статті друкувалися у журналах «Исторический
вестник», «Русская старина», «Мир искусств», «Старые
годы». У цей період церковні пам’ятки не виділялися
в окрему категорію і розглядалися у загальному кон-
тексті пам’яткоохоронної діяльності, яка тільки поча-
ла формуватися і була порівняно новим явищем у сус-
пільному та науковому житті.
Одним із перших побачив світ нарис про історію охо-
рони старожитностей, опублікований у 1858 р. [1; 2]. Зго-
дом оприлюднюються і більш докладні праці із цієї про-
блематики. Так, у 1869 р. у Журналі Міністерства народної
освіти була опублікована наукова розвідка М.П. Погоді-
на «Судьбы археологии в России» [3]. З’являються спеці-
альні оглядові праці, що частково торкалися і проблеми
охорони церковних старожитностей першої полови-
ни ХVІІІ ст., зокрема, робота І.Г. Данилова «Правитель-
ственные распоряжения относительно отечественных
древностей с императора Петра І, особенно в царствова-
ние Александра ІІ» [4], А.В. Гаврилова «Постановления и
распоряжения Святейшего Синода о сохранении и изу-
чении памятников древности» [5]. У них висвітлюють-
ся зародження та розвиток зацікавленості до старожит-
ностей, оцінюється відношення суспільства до пам’яток.
Законодавчим ініціативам Петра І з пам’яткоохоронної
справи присвячена наукова розвідка О.Ф. Бичкова [6].
Узагальнення накопиченого досвіду із вивчення зазна-
чених проблем містилось у дослідженні В.С. Іконникова
«Опыт русской историографии» в 3-х томах [7]. Питання
історії охорони пам’яток розглядалися у ювілейних ви-
даннях з історії Московського археологічного товари-
ства [8], Російського археологічного товариства [9], Ім-
ператорської Академії мистецтв [10].
У радянський період вивчення історії охорони цер-
ковних пам’яток першої половини ХVІІІ ст. через ідеоло-
гічні причини розглядалися переважно у руслі загальної
історії. Виключенням є праця А.М. Разгона, присвячена
ранньому періоду історії охорони старожитностей та
усвідомленої постановки питання про охорону пам’яток
періоду правління Петра І [11]. Історію охорони пам’яток
церковної давнини, роботу церковно-археологічних то-
вариств досліджували у своїх наукових розвідках І.І. Ко-
марова [12], Ю.Г. Галай [13], А.Ф. Смолін [14]. Частково
висвітлюючи окремі аспекти даної проблеми, коло на-
укових інтересів авторів охоплювало інші хронологічні
періоди. Переважно вони стосувались другої половини
ХІХ ст. ‒ початку ХХ ст.
Регіональним проблемам охорони церковних пам’я-
ток присвячені роботи М.К. Чучко [15], О.О. Лесик [16],
О.В. Старік [17], О.О. Смоліної [18], О.А. Пламениць-
кої [19], К.А. Литвин [20], О.С. Гейди [21]. Відношенню
суспільних інституцій до проблем охорони вітчизняної
історико-культурної спадщини XVIII–XIX ст. присвяче-
на праця О.О. Формозова [22].Окремі питання взаємодії
Синоду і органів державної влади у галузі охорони куль-
турної спадщини, зокрема охорони церковних пам’яток,
піднімались у роботах М.В. Покровського [23].
Важливим джерелом вивчення становлення та розвит-
ку охорони церковних старожитностей у першій поло-
вині XVIII ст. є офіційні укази і розпорядження, наведе-
ні у Повному зібранні законів Російської імперії (ПСЗ).
Перше видання, що охоплює період з 1645 по 1825 роки,
включає імператорські укази, розпорядження Сенату,
Синоду, інших державних установ, що дають можливість
визначити їх внесок у пам’яткоохоронну справу. У радян-
ський період вийшов один спеціальний збірник «Охрана
памятников истории и культуры в России: ХVІІІ ‒ нача-
ло ХХ века» [24], у який увійшов 101 документ за період
від липня 1709 р. до вересня 1916 р.
У попередніх дослідженнях ми частково висвітлюва-
ли проблеми охорони церковних старожитностей пер-
шої половини ХVІІІ ст., однак виявлені нові документи
змушують знову повернутися до початку зародження ін-
тересу до охорони церковної спадщини і, відповідно, до-
повнити її новим фактичним матеріалом [25; 26].Сино-
дальні документи, що відображали ставлення церковної
влади до пам’яток церковної старовини, публікувалися у
окремих збірках документів, зокрема у «Полном собра-
нии постановлений и распоряжений по ведомству пра-
вославного исповедания Российской империи» [27], що
охоплювали коло документів з 1721 по 1835 роки, «Пол-
ном круге духовных законов» [28], «Руководственных для
православного духовенства указах Святейшего Синода»
[29] та ін. Детальне вивчення документів, що вийшли зі
ISSN 2218-4805
25
стін Синоду, дає підстави стверджувати, що вітчизняне
законодавство з охорони пам’яток пройшло складний і
інколи суперечливий шлях, у якому наочно позначили-
ся усі найбільш важливі етапи вітчизняної історії, шля-
хи становлення і розвитку суспільства. Інтерес до цер-
ковних пам’яток та усвідомлення їх ролі у духовному
житті народу формувалися протягом століть, постійно
трансформуючись і поглиблюючись. Це знайшло своє
відображення у законодавчих актах, що регламентува-
ли відносини в галузі охорони культурної спадщини.
У петровський період значна увага приділялася саме
світській культурі, що значною мірою позначилося і на
зміні відношення до церковних пам’яток, хоча на той час
такого визначення ще не існувало і їх відносили до за-
гального контексту «куриозных вещей». Поряд із тради-
ційним для середньовічної Русі зведенням на честь зна-
менних подій і дат церковних пам’яток (каплиць, храмів,
монастирів), з’являється і поширюється практика спо-
рудження меморіальних монументів та різноманітних
пам’ятників, виконаних у формах світського мистецтва.
Законодавство цього періоду відобразило становлення
нових цінностей та критеріїв, пов’язаних із збережен-
ням національної культурної спадщини. У цей період
було прийнято кілька десятків указів, що регламентува-
ли відношення до пам’яток старовини, збору та обліку
різних старожитностей і «куріозних» речей, які поклали
початок формуванню відповідних колекцій і зібрань, а
також поширенню моди на приватне колекціонування.
Перші укази Петра І свідчать про зародження за-
цікавленості до пам’яток минулого, зокрема, указ від
13 лютого 1718 р. про передання старовинних речей ко-
мендантам. Виходять укази, спрямовані на збереження
церковних пам’яток, не виділяючи їх у окрему катего-
рію. Генеральним регламентом 1720 р. від колегій вима-
галось підготувати «ландкарты» (креслення) із описом
кордонів, міст, поселень, церков тощо. Варто відзначити
і розпорядження Петра І «О размере вознаграждения за
вырытые из земли археологические предметы» з вимо-
гою знімати копії з предметів, знайдених в курганах [30].
Побачила світ і інша група указів про пошук та збір
рукописів, що переважно зберігалися у монастирях. На
виконання іменного указу вийшла постанова Сенату «О
присылке из монастырей Российского государства жа-
лованных грамот» (20 грудня 1720 р.), якою вимагалось:
«Во всех епархиях, и монастырях, и соборах прежние жа-
лованные грамоты и другие куриозные письма ориги-
нальные, такожде и исторические, рукописные и печат-
ные книги пересмотреть и переписать губернаторам и
вице-губернаторам и воеводам и те переписанные кни-
ги прислать в Сенат» [31]. Вагомими для формування
заходів із охорони пам’яток церковної старовини були
наступні законодавчі акти: «Об отдаче Соборных цер-
ковных уставов и ризницы из Патриаршего дома в Си-
нод и об отдаче серебряных вещей на Денежные дворы
весом» (12 лютого 1722 р.); «О присылке из всех епар-
хий и монастырей древних рукописных летописей и по-
добных книг в Синод» (16 лютого 1722 р.). Необхідно за-
значити, що на той час ці пам’ятки, зокрема і церковні,
представляли собою цінність саме з точки зору вміще-
ної в них історичної інформації.
З часом пріоритети дещо змінюються. Більше зосере-
джується увага на релігійній складовій пам’яток. У цьому
сенсі варто відзначити указ св. Синода 21 лютого 1722 р.,
яким заборонялося у містах із монастирів та парафіяль-
них церков вилучати будь-які ікони і використовувати їх
для освячення приватних будинків під загрозою штрафу.
Відповідно і указ від 18 червня 1723 р. забороняв вико-
ристовувати ікони не тільки для приватних потреб, але
і для громадських цілей «…чинить того не дерзать под
страхом за презрение достойного штрафования» [32].
Переоцінка значення церковних старожитностей про-
стежується в указі св. Синоду від 10 серпня 1742 р., згід-
но якого відновлення Феодоровської ікони Богородиці
наказується здійснювати під наглядом архімандрита та
інших духовних осіб. З цією метою вимагалося запроси-
ти досвідченого іконописця «…дабы оный образ пись-
мом обновлен был во всем противу прежнего письма без
отмены…» [33]. Цим же указом з метою збереження від
пошкодження давнього образу заборонялося використо-
вувати зазначену ікону під час хресних ходів, брати її на
храмові свята у інші храми та монастирі, на освячення
новозбудованих храмів тощо. Отже, можна стверджувати
про значні зміни у відношенні до церковної спадщини.
Духовну владу турбує не лише відновлення втрачених
або пошкоджених окремих складових даної пам’ятки, а
й збереження її автентичності.
Ще один показовий указ, з точки зору розвитку пам’ят-
коохоронної справи, побачив світ 30 травня 1743 р., який
зобов’язував надіслати в самий короткий термін у супро-
воді з відповідальною особою та озброєною охороною
із синодальної типографії до Синоду Толковий Псал-
тир, перекладений з грецької мови ченцем афонсько-
го монастиря Ватопед Максимом Греком. Документ зо-
бов’язував вжити запобіжних заходів для забезпечення
належної охорони цієї пам’ятки «…убрав оную по над-
лежащему и закупоря в ящик, дабы во всякой целости
привезена была» [34]. Даний документ один із перших
виділяє і надає вагомого значення меморіальній скла-
довій церковної пам’ятки.
У розглядуваний період побачили світ кілька указів
Синоду, спрямованих на дотримання у належному стані
та здійснення своєчасного ремонту храмів. Представляє
інтерес спільний формуляр Синоду і Сенату від 29 ли-
стопада 1743 р., за яким відповідальність за порушення
приписів цього документу покладалась на священнослу-
жителів. Передбачалася низка штрафів за невиконання
указу і використання цих коштів на ремонт храмів з ві-
дома управління духовними справами [35].
Загострюється увага і до посилення заходів щодо охо-
рони церковних пам’яток, так як траплялися прикрі ви-
Сіверщина в історії України, випуск 10, 2017
26
падки їх викрадення із подальшим вилученням доро-
гоцінних металів та каменів. З цього приводу 23 травня
1744 р. був виданий указ Синоду, який зобов’язував від-
найдені ікони відновлювати у первинному вигляді, не
вносячи поправок, а також улаштовувати точні копії
вкрадених окладів ікон. Про усі деталі проведених ро-
біт вимагалося звітувати до Синоду [36].
12 березня 1745 р. вийшов черговий указ Синоду, ви-
даний з приводу вилучення із церкви рукописів та ста-
родруків і передання їх до приватної бібліотеки. У до-
кументі зазначалося, що хоча стародруки, згідно указу
Синоду від 28 лютого 1722 р., вимагалося вилучати і над-
силати до управління духовними справами, однак ці за-
ходи стосувалися лише розкольників. Якщо ж справа сто-
сувалась поважних осіб православного віросповідання,
які мали бажання отримати такі книги для поповнення
власної бібліотеки, зобов’язувались їх належним чином
зберігати і не використовувати для богослужбових по-
треб, то пропонувалося видавати дозвіл на їх придбан-
ня за умови поповнення «новоисправными» книгами
церковних бібліотек. Власникам заборонялося видавати
стародруки для використання під час церковних служб
та передавати їх іншим особам. Вони несли всю повно-
ту відповідальності за збереження старожитностей [37].
Ще один документ, що вийшов зі стін Сенату за по-
данням Синоду, розкривав відношення як духовної,
так і світської влади до церковної спадщини. Це роз-
порядження Сенату від 26 січня 1747 р. про заборону
зведення поблизу храмів будь-яких торгових лавок,
«шалашей» та інших подібних закладів. Часто забудо-
ва проводилась без дозволу на вільних місцях поблизу
церков. Зважаючи на те, що основним будівельним ма-
теріалом того часу було дерево, не дивує часте виник-
нення пожеж, які часто переходили і на храмові спору-
ди, інколи повністю знищуючи їх. З метою запобігання
таким випадкам, зазначений документ вимагав «…ла-
вок, … шалашей и питейных домов и прочего строения
близ церквей отнюдь не строить, и которое лавочное
строение близ самых церквей построено, оное снесть
и построить в других удобных местах не в самой бли-
зости от церквей, а о кабаках, в коликом оные от цер-
квей расстоянии и давно ли построены, прислать в Се-
нат немедленно при доношении ведомость» [38].
Таким чином, важливим результатом розвитку пам’ят-
коохоронної справи першої половини ХVІІІ ст. є усві-
домлення ролі старожитностей, зокрема і церковних, як
свідків історії. Поступово звертається увага на художню
цінність предметів. Оскільки більшість із них мали по-
важний вік, то серед критеріїв їх відбору до сховищ пере-
важали оригінальність виконання та незвичайність речі.
Писемні джерела розподілялись на рукописні, що збе-
рігалися у монастирях і церквах, та написи на каменях.
Цінними вважалися відомості, що містилися у писем-
них пам’ятках, а не самі пам’ятки, оскільки пропонува-
лося після виготовлення копій залишати їх у Синодаль-
ній бібліотеці, а оригінали повертати власникам. Таким
чином, зародження зацікавленості історією спонукало
до збору інформації про старожитності, що сприяло по-
чатку формування державних та приватних колекцій, у
яких вагоме місце зайняли пам’ятки церковної давни-
ни. Зазначені процеси змінили відношення суспільства
до пам’яток та поклали початок запровадження відпо-
відних законодавчих ініціатив з їх охорони. Це створю-
вало сприятливі умови не тільки для подальших пошу-
ків і збереження старожитностей, але й можливого для
того часу їх опису та відповідного обліку. Необхідно від-
значити діяльність Синоду, що намагався вчасно і ак-
тивно реагувати відповідними указами і розпоряджен-
нями на найбільш болючі проблеми охорони пам’яток
церковної давнини.
ПОСИЛАННЯ
1. Исторический очерк мер, принятых в России для сохране-
ния и исследования древностей // Журнал общеполезных сведе-
ний. ‒ СПб., 1858. ‒ № 5. ‒ С. 180‒182.
2. Исторический очерк мер, принятых в России для сохране-
ния и исследования древностей // Журнал общеполезных сведе-
ний. ‒ СПб., 1858. ‒ № 6. ‒ С. 227‒229.
3. Погодин М.П. Судьбы археологии в России / М.П. Погодин
// Журнал Министерства народного просвещения. – СПб., 1869.
‒ № 9. ‒ С. 24‒47.
4. Данилов И.Г. Правительственные распоряжения относитель-
но отечественных древностей с императора Петра І, особенно в
царствование Александра ІІ / И.Г. Данилов // Вестник археологии
и истории. СПб., 1886. ‒ Вып. VІ. ‒ С. 1‒50.
5. Гаврилов А.В. Постановления и распоряжения Святей-
шего Синода о сохранении и изучении памятников древности
/ А.В. Гаврилов // Вестник археологии и истории. ‒ СПб., 1886. ‒
Вып. VІ. ‒ С. 51‒73.
6. Бичков А.Ф. Уважение Петра Великого к памятникам ста-
рины, 1701 г. / А.Ф. Бичков // Русская старина. ‒ СПб., 1892. ‒ Т. 73.
‒ С. 265‒266.
7. Иконников В.С. Опыт русской историографии. ‒ К., 1891.
8. Историческая записка о деятельности Императорского Мос-
ковского археологического общества за первые 25 лет существо-
вания. ‒ М., 1890. ‒ С. 123, 308.
9. Веселовский Н.И. История Императорского Русского архе-
ологического общества за первое 50-летие его существования:
1846‒1896 / Н.И. Веселовский. ‒ СПб., 1900. ‒ 515 с.
10. Кондаков С.Н. Юбилейный справочник Императорской
Академии художеств: 1764‒1914: в 2-х частях / С.Н. Кондаков. ‒
СПб., 1915.
11. Разгон A.M. Охрана исторических памятников в дореволю-
ционной России (XVIII в. ‒ первая половина XIX в.) / А.М. Разгон //
Очерки по истории музейного дела в России. Вып. 7 / Труды НИИ
Культуры. – М., 1971. – С. 292‒365.
12. Комарова И.И. Законодательство по охране памятников куль-
туры (историко-правовой аспект) / И.И. Комарова. ‒ М., 1989. ‒ 53 с.
13. Галай Ю.Г. Охрана памятников старины как культурно-эко-
номическая мера безопасности России ХVIII – начала ХХ века
/ Ю.Г. Галай. ‒ Новгород, 2007. ‒ 263 с.
14. Смолин А.Ф. Краткий очерк истории законодательных мер
по охране памятников старины в России с древнейших времен
до начала ХХ века / А.Ф. Смолин // Известия Археологической ко-
миссии. ‒ Пг., 1917. ‒ Вып. 63. ‒ Ч. 2. ‒ С. 122‒148.
15. Чучко М.К. Буковинська дерев’яна культова архітекту-
ра XVII–XIX ст. (до проблеми взаємовпливів народних традицій
та церковних канонів): Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.05
/ М.К. Чучко; НАН України. Ін-т мистецтвознав., фольклористи-
ки та етнології ім. М.Т. Рильського. ‒ К., 2000. ‒ 19 с.
16. Лесик О.О. Історико-мистецькі особливості храмової ар-
хітектури Волині XVII‒XVIII століття: Автореф. дис... канд. ар-
хіт.: 18.00.01 / О.О. Лесик; Акад. образотв. мистецтва і архіт. ‒ К.,
2000. ‒ 19 с.
17. Старік О.В. Меморіальні та культові пам’ятки запорозько-
го козацтва на території Південної України: автореф. дис... канд.
іст. наук: 07.00.01 / О.В. Старік; Дніпропетр. нац. ун-т. ‒ Дніпро-
петровськ, 2008. ‒ 20 с.
18. Смоліна О.О. Монастирі Слобідської України другої поло-
ISSN 2218-4805
27
вини XVII ‒ початку XX століть як історико-культурне явище: Ав-
тореф. дис... канд. мистецтвознав.: 17.00.01 / О.О. Смоліна; Харк.
держ. акад. культури. ‒ Х., 2003. ‒ 20 с.
19. Пламеницька О.А. Християнські святині Кам’янця на Поді-
ллі / О.А. Пламеницька. ‒ К.: Техніка, 2001. ‒ 304 с.: іл.
20. Литвин К.А. Церковні старожитності в колекції Чернігів-
ського єпархіального давньосховища / К.А. Литвин // Народна
творчість та етнографія. ‒ К., 2010. ‒ № 6. ‒ С.108 ‒ 118.
21. Гейда О.С. Охорона і вивчення пам’яток церковної архітек-
тури на Чернігівщині (ІІ пол. ХVІІ ‒ І пол. ХХ ст.) / О.С. Гейда // Сі-
верянський літопис. ‒ 2004. ‒ № 2‒3. ‒ С. 38‒41.
22. Формозов А.А. Русское общество и охрана памятников куль-
туры / А.А. Формозов. ‒ М. ‒ 1990. ‒ 109 с.
23. Покровський Н.В. О мерах к сохранению памятников цер-
ковной старины / Н.В. Покровский // Христианское чтение. ‒ 1906.
‒ Т. 221. ‒ № 4. ‒ С. 482‒483.
24. Охрана памятников истории и культуры в России: ХVІІІ ‒
начало ХХ века: Сборник документов / Отв. ред. Л.Г. Бескровный
/ Институт истории СССР АН СССР, Институт археологии АН СССР
(Ленинградское отделение), Центральный Государственный ар-
хив СССР. ‒ М., 1978. ‒ 356 с.
25. Сенченко Н.М. З історії охорони церковних памʼяток в
Україні (ХVІІІ – початок ХХ ст.) / Н.М. Сенченко // Церква – нау-
ка – суспільство: питання взаємодії : матеріали Х Міжнар. наук.
конф. – К.: НКПІКЗ, 2012. – С. 166–169.
26. Сенченко Н.М. Державне регулювання охорони церковних
пам’яток в Україні на початку ХVІІІ ст. / Н.М. Сенченко // Праці
Центру пам’яткознавства. – 2016. – Вип. 30. – С. 248‒256.
27. Описание документов и дел, хранящихся в архиве Свя-
тейшего правительствующего Синода: в 50 т. ‒ СПб., 1864 ‒ 1914.
28. Полный круг духовных законов. 2‒е изд. ‒ СПб., 1881.
29. Руководственные для православного духовенства указы
Святейшего Синода: 1721‒1878 гг. ‒ М., 1879.
30. Смолин В.Ф. Вказана праця. ‒ С. 125.
31. ПСЗ, т. 6, № 3693.
32. ПСПиР, (25 ноября 1741‒1743), 1899, т. 1, № 157.
33. Там само. ‒ № 157.
34. Там само. ‒ № 380.
35.ПСПиР, т. 4, 1912, № 437.
36. ПСПиР, (1744‒1745), 1907, т. 2, № 635.
37. Там само. ‒ № 828.
38. ПСПиР, (1746‒1752), 1912, т. 3, № 1003.
Сенченко Н.Н. Охрана церковных памятников в Украине
(первая половина XVIIІ в.)
Статья посвящена истории возникновения правового режима
охраны церковных древностей в контексте общего памятникоо-
хранного движения первой половины XVIII века. Освещена роль Си-
нода в сохранении церковных памятников, дана характеристика
отдельных документов Синода и Сената.
Ключевые слова: церковные древности, охрана памятников,
указы, распоряжения, Синод, Сенат.
Senchenko N.M. Protection of religious monuments in
Ukraine (the fi rst half of the XVIIІ century)
The article is devoted to the history of the legal regime of the protec-
tion of religious antiquities in the context of the overall monument protec-
tion of movement in the fi rst half of the XVIII century. The article presents
the role of the Synod of the Church in the preservation of monuments, the
characteristic of the individual documents of the Synod and the Senate.
Key words: ancient church, monument protection, decrees, orders,
Synod, the Senate.
24.02.2017 р. j
УДК 94(477-25)(1–751.3):281.96
А.М. Чередниченко
ОБСТАВИНИ СТВОРЕННЯ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОГО
ЗАПОВІДНИКА, ПЕРША ПОЛОВИНА 1920-Х РР.
На підставі аналізу архівних документів через призму конфлік-
ту установ музейних, наукових, пам’яткоохороних та Народного
комісаріату освіти з Соцзабезом навколо розподілу території Ки-
єво-Печерського монастиря в статті розглядається процес засну-
вання Києво-Печерського заповідника в першій половині 1920-х рр.
Ключові слова: заповідник, Києво-Печерський монастир, Губсобез.
Діяльності української пам’яткоохоронної галузі в пер-
ші роки радянської влади присвячена чимала кількість
наукової літератури [1], так само, як існує чимало робіт з
питання появи та розвитку Києво-Печерського заповід-
ника [2]. Втім, залишаються невисвітленими важливі ас-
пекти його створення, що вимагають уточнення за до-
помогою архівних джерел з метою всебічного вивчення
розвитку пам’яткоохороної діяльності у 1920-ті роки. На
прикладі протиборства Соцзабезу та Народного Коміса-
ріату освіти (НКО) за право господарювання на території
Києво-Печерського монастиря повніше розкривається то-
дішня політика радянської влади щодо збереження істо-
рико-культурної спадщини та поступова її зміна відповід-
но до набирання обертів державної тоталітарної машини.
У 1919 р. створюється Всеукраїнський Комітет охорони
пам’яток і старовини (ВУКОПІС), який повинен був оглядати,
вивчати, реєструвати, брати на облік та охороняти істори-
ко-культурні цінності, світські і церковні архітектурні пам’ят-
ки. До складу комітету входило чотири відділи: науковий,
реєстраційно-охоронний, музейний та архівний [3, арк. 2;
4, арк. 79 зв.]. Трохи згодом при Губернському відділі Народ-
ної освіти був організований Комітет охорони пам’ятників
мистецтва та старовини – Київський губернський комітет
охорони пам’яток (ГУБКОПІС) [5, арк. 16], якому відповідно
підпорядковувалися повітові комітети [5, арк. 23]. ГУБКО-
ПІС складався з Археологічної, Музейної, Архітектурної та
Етнографічної секцій, а також Музейного фонду, куди зво-
зили зібрані предмети мистецтва з тим, щоб згодом їх роз-
поділяти по київських музеях [5, арк. 26].
Релігійним общинам було заборонено проводити «рес-
таврації, переробки, поновлення, а тим більш знищення
старовинних церков та будинків..., а також художньо-істо-
ричних речей релігійного культу...» без дозволу ГУБКОПІСу,
який мав відрядити «спеціалістів-археологів для спільно-
го обговорювання та керування... реставрацією та ремонт-
ними роботами». Інакше адміністрація общин мала нести
відповідальність за законами військового часу [6, арк. 84].
Описом майна Києво-Печерського монастиря зокрема
займався інструктор ГУБКОПІСу Ф.М. Морозов [7, арк. 54;
8, арк. 23]. На облік було взято й складено опис всьо-
го «художнього та історико-археологічного майна Киє-
во-Печерської лаври [7].
Крім ВУКОПІСу та його губерніальних комітетів було
створено відділ з ліквідації майна колишніх релігійних
|