Втрачені пам'ятки Ніжина – споруди міського та грецького магістратів
У дослідженні простежено історію побудови, функціонування та знищення втрачених пам’яток культурного середовища Ніжина – споруд Ніжинського міського магістрату та Ніжинського грецького магістрату. На основі архівного, картографічного й ілюстративного матеріалу здійснено спробу реконструювати зовні...
Збережено в:
| Дата: | 2017 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2017
|
| Назва видання: | Сіверщина в історії України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128623 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Втрачені пам'ятки Ніжина – споруди міського та грецького магістратів / С.Ю. Зозуля, О.С. Морозов // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 59-67. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-128623 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1286232018-01-13T03:03:34Z Втрачені пам'ятки Ніжина – споруди міського та грецького магістратів Зозуля, С.Ю. Морозов, О.С. Пам'яткознавство та пам'яткоохоронна справа У дослідженні простежено історію побудови, функціонування та знищення втрачених пам’яток культурного середовища Ніжина – споруд Ніжинського міського магістрату та Ніжинського грецького магістрату. На основі архівного, картографічного й ілюстративного матеріалу здійснено спробу реконструювати зовнішній вигляд і локалізацію даних пам’яток; визначено їх історико-культурну цінність. Також обґрунтовано доцільність реплікації (відтворення в історичних формах in situ) обох втрачених пам’яток Ніжина в межах регенерації історичних міських кварталів – Соборної площі та Грецького кварталу. В исследовании прослежена история постройки, функционирования и разрушения утраченных памятников культурного наследия Нежина – сооружений Нежинского городского магистрата и Нежинского греческого магистрата. На основе архивного, картографического и иллюстративного материала предпринята попытка реконструировать внешний вид и локализация данных памятников; определена их историко-культурная ценность. Также обоснована целесообразность репликации (воспроизведения в исторических формах in situ) обоих утраченных памятников Нежина в рамках регенерации исторических городских кварталов – Соборной площади и Греческого квартала. The study traces the history of the construction, functioning and destruction of the lost cultural heritage’s sites of Nizhyn – the buildings of the Nizhyn City Common Magistrate and the Nizhyn Greek Magistrate. Based by the archival, cartographic and illustrative material, the authors made an attempt to reconstruct the appearance and localization of these sites; determined their historical and cultural value; justifi ed the expediency of replicating (reproduction in historical forms in situ) of both lost cultural heritage’s sites of Nizhyn due to plan of the regeneration of historical urban quarters – Soborna (Cathedral) Square and the Greek Quarter. 2017 Article Втрачені пам'ятки Ніжина – споруди міського та грецького магістратів / С.Ю. Зозуля, О.С. Морозов // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 59-67. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128623 94(477.51):725.1 uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Пам'яткознавство та пам'яткоохоронна справа Пам'яткознавство та пам'яткоохоронна справа |
| spellingShingle |
Пам'яткознавство та пам'яткоохоронна справа Пам'яткознавство та пам'яткоохоронна справа Зозуля, С.Ю. Морозов, О.С. Втрачені пам'ятки Ніжина – споруди міського та грецького магістратів Сіверщина в історії України |
| description |
У дослідженні простежено історію побудови, функціонування
та знищення втрачених пам’яток культурного середовища Ніжина – споруд Ніжинського міського магістрату та Ніжинського грецького магістрату. На основі архівного, картографічного
й ілюстративного матеріалу здійснено спробу реконструювати зовнішній вигляд і локалізацію даних пам’яток; визначено їх історико-культурну цінність. Також обґрунтовано доцільність
реплікації (відтворення в історичних формах in situ) обох втрачених пам’яток Ніжина в межах регенерації історичних міських кварталів – Соборної площі та Грецького кварталу. |
| format |
Article |
| author |
Зозуля, С.Ю. Морозов, О.С. |
| author_facet |
Зозуля, С.Ю. Морозов, О.С. |
| author_sort |
Зозуля, С.Ю. |
| title |
Втрачені пам'ятки Ніжина – споруди міського та грецького магістратів |
| title_short |
Втрачені пам'ятки Ніжина – споруди міського та грецького магістратів |
| title_full |
Втрачені пам'ятки Ніжина – споруди міського та грецького магістратів |
| title_fullStr |
Втрачені пам'ятки Ніжина – споруди міського та грецького магістратів |
| title_full_unstemmed |
Втрачені пам'ятки Ніжина – споруди міського та грецького магістратів |
| title_sort |
втрачені пам'ятки ніжина – споруди міського та грецького магістратів |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2017 |
| topic_facet |
Пам'яткознавство та пам'яткоохоронна справа |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128623 |
| citation_txt |
Втрачені пам'ятки Ніжина – споруди міського та грецького магістратів / С.Ю. Зозуля, О.С. Морозов // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 59-67. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT zozulâsû vtračenípamâtkinížinasporudimísʹkogotagrecʹkogomagístratív AT morozovos vtračenípamâtkinížinasporudimísʹkogotagrecʹkogomagístratív |
| first_indexed |
2025-07-09T09:28:55Z |
| last_indexed |
2025-07-09T09:28:55Z |
| _version_ |
1837161081817006080 |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
59
тив кінокартини, всім учасникам заходу подарували кві-
ти, а прем’єра фільму пройшла з успіхом [9, арк. 2 зв.;
10, с. 4; 11, с. 4]. У свою чергу кіномитці, так само, як і в
період зйомок стрічки, залишили для чернігівців авто-
графи та відгуки [12, арк. 47, 49–54; 13, арк. 10–11].
Кожен фільм, який відображає минуле, є своєрідним за-
собом ознайомлення пересічного глядача з буденними ре-
аліями тієї чи іншої епохи. Серед таких – фільм «Родина
Коцюбинських», на прикладі якого простежуються міські
краєвиди, архітектурні перлини міста, його вулиці та жите-
лі. Крім того, він слугує наочним підтвердженням вигляду
тих чи інших архітектурних пам’яток, допомагаючи деталь-
но розгледіти стан їхнього збереження півстоліття тому.
З мистецтвознавчої точки зору цей фільм привертає
до себе увагу майстерною грою акторів та вдалими лока-
ціями. Попри те, що ця кінострічка має виражене ідеоло-
гічне підґрунтя, все ж завдяки професіоналізму кіномит-
ців цю кінороботу можна по праву вважати гідною уваги
кіноглядачів та кінокритиків.
ПОСИЛАННЯ
1. Безклубенко С. Українське кіно: начерк історії / С. Безклубен-
ко. – К.: КНУКіМ, 2001. – 169 с.
2. Госейко Л. Історія українського кінематографа. 1896–1995 /
Л. Госейко. – К.: KINO-КОЛО, 2005. – 464 с.
3. Литовченко О. Храми Чернігова у кіномистецтві / О. Литов-
ченко // Хрещення Київської Русі: визначна подія в історії україн-
ського народу: матеріали науково-практичної конференції. – Чер-
нігів: Сіверський центр післядипломної освіти, 2013. – С. 60–63.
4. Литовченко О. Чернігівський храм св. Катерини у художніх
фільмах / О. Литовченко // Чернігівські старожитності. – 2016. –
Вип. 3(6) – С. 45–50.
5. Музей Національної кіностудії художніх фільмів ім. О. До-
вженка, Монтажний запис широкоекранного художнього фільму
«Родина Коцюбинських». – К., 1970. – 157 арк.
6. Зубко Г. Фільм «Сім’я Коцюбинських» / Г. Зубко // Деснян-
ська правда. – 1969. – № 161. – С. 4.
7. Тесельська Н. Знімається в Чернігові / Н. Тесельська // Дес-
нянська правда. – 1969. – № 168. – С. 4.
8. Державний архів Чернігівської області (далі – Держархів
Чернігівської обл.), ф. Р-1043, оп. 1, спр. 365, 9 арк.
9. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-1043, оп. 1, спр. 453, 2 арк.
10. Баскіна Т. «Родина Коцюбинських» – на екрані / Т. Баскіна,
Л. Портянко // Деснянська правда. – 1970. – № 137. – С. 4.
11. Леус В. «Родина Коцюбинських» / В. Леус // Комсомольський
гарт. – 1970. – № 84. – С. 4.
12. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-1043, оп. 1, спр. 9, 139 арк.
13. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-1043, оп. 1, спр. 10, 149 арк.
Литовченко А.Л. Памятники архитектуры Чернигова в
художественном фильме «Семья Коцюбинских»
В статье речь идет о съемках фрагментов художественного
фильма «Семья Коцюбинских» в Чернигове 1969 г. Раскрыто значе-
ние памятников архитектуры города в композиционном наполне-
нии киноленты, а также дается характеристика процессу обще-
ния актеров с рядовыми горожанами.
Ключевые слова: фильм «Семья Коцюбинских», съемочная груп-
па, памятники архитектуры.
Lytovchenko O.L. The architectural monuments of Cherni-
hiv in the fi lm «The Kotsubynskies»
The article is about shooting of some fragments of the fi lm «The Kot-
subynskies» in Chernihiv in 1969. The article discovers the role of archi-
tectural landmarks of the town in fi lm composition. Besides, the commu-
nication process of the actors with ordinary citizens is characterized in it.
Key words: film «The Kotsubynskies», film crew, architectur-
al monuments.
24.02.2017 р.j
УДК 94(477.51):725.1
С.Ю. Зозуля
О.С. Морозов
ВТРАЧЕНІ ПАМ’ЯТКИ НІЖИНА –
СПОРУДИ МІСЬКОГО ТА ГРЕЦЬКОГО МАГІСТРАТІВ
У дослідженні простежено історію побудови, функціонування
та знищення втрачених пам’яток культурного середовища Ні-
жина – споруд Ніжинського міського магістрату та Ніжинсько-
го грецького магістрату. На основі архівного, картографічного
й ілюстративного матеріалу здійснено спробу реконструюва-
ти зовнішній вигляд і локалізацію даних пам’яток; визначено їх
історико-культурну цінність. Також обґрунтовано доцільність
реплікації (відтворення в історичних формах in situ) обох втра-
чених пам’яток Ніжина в межах регенерації історичних міських
кварталів – Соборної площі та Грецького кварталу.
Ключові слова: Ніжинський міський магістрат, Ніжинський
грецький магістрат, Соборна площа, Грецький квартал, споруда,
архітектурний ансамбль, нерухомі, пам’ятки, втрачені пам’ят-
ки, комплекс пам’яток, пам’яткоємне середовище, історико-куль-
турне середовище, культурна спадщина, Ніжин.
Нерухомі пам’ятки історико-культурної спадщини
– це своєрідний літопис нації. У ньому відображені в
застиглій формі періоди злету й стагнації її розвитку,
характерні риси й особливості, притаманні певному від-
різку часу чи явищу, що мали помітний вплив на фор-
мування самої нації, форм її державності, соціокуль-
турного середовища тощо.
Однак, як і у справжньому манускрипті, в цьому «лі-
тописі» з роками з’являються місця, ускладнені до про-
читання, а не рідко – й цілком утрачені… Іншою мовою
– пам’ятки, на жаль, упродовж усієї історії людства руй-
нувалися – за ветхістю й не доглянутістю, через полі-
тичні чи релігійні уподобання можновладців, що вміло
маніпулювали культурними уподобаннями мас; унас-
лідок військових дій; а часто (і це ми особливо гостро
відчуваємо на сучасному етапі) – через звичайну люд-
ську жадібність – бажання звести на місці мало пер-
спективної з комерційної точки зору вікової споруди
щось більше за розмірами, інвестиційно привабливіше
– те, що принесе бажаний і відчутний прибуток, не ра-
хуючись при цьому зі справжньою історико-культур-
ною цінністю пам’ятки.
Тисячорічний Ніжин у цьому плані не виключення.
Вельми динамічно розвиваючись у містобудівному сенсі
упродовж останніх п’яти сторіч, станом на сьогодні іс-
торико-культурна спадщина міста закумулювала кіль-
касот нерухомих об’єктів культурної спадщини, біль-
шість з котрих має статус пам’яток. Але були й відчутні
втрати. Цей процес має певні хронологічні особливос-
ті, спричинені конкретними соціально-політичними
чинниками, який, проте, навіть попри набуття поміт-
них масштабів у другій половині ХХ ст., – на щастя не
став тотальним [детальніше див.: 5, с. 210–211].
До найбільш помітних втрат пам’яткоємного середо-
вища Ніжина належить руйнування упродовж другої тре-
тини ХІХ ст. (з остаточним руйнуванням окремих частин
у 1950-х роках) споруди міського магістрату та знищен-
Сіверщина в історії України, випуск 10, 2017
60
ня упродовж середини – другої третини ХХ ст. комплек-
су споруд грецького магістрату.
У сучасній історіографії інформації про вказані пам’ят-
ки вельми небагато. Насамперед, слід указати на окреме,
досить скромне за обсягом, але цілком інформативне, до-
слідження ніжинського дослідника О.С. Морозова з історії
існування в Ніжині кількох будівель, пов’язаних із функ-
ціонуванням місцевого міського (городового) магістра-
ту, більш детально зупинившись на останньому з них у
часі – мурованій споруді останньої третини ХVІІІ – пер-
шої половини ХІХ ст. [10] У цьому ж дослідженні автором
були порушені питання перспектив реплікації (т. зв. від-
творення) втраченої на сьогодні пам’ятки. Певна інфор-
мація щодо даної втраченої пам’ятки Ніжина міститься
у розвідці С.А. Таранушенка «Урядові споруди Гетьман-
щини ХVІІІ ст.» [16]. Загальні дані про споруду міського
магістрату (також згадану останню в часі) подано в уза-
гальнюючих розвідках з історії розвитку архітектури Ні-
жина [див.: 15]. Цілком побіжно й малоінформативно про
дану пам’ятку згадано в розвідках з історії розвитку місь-
кого самоврядування, зокрема магдебурзького права, в
Ніжині [наприклад, див.: 7; 8; 12].
Загалом, такий стан справ зумовлений дже-
рельною базою, що є у розпорядженні дослід-
ників. Це, передусім, описи середини – дру-
гої половини ХVІІІ ст., в котрих йдеться мова
про Ніжин: Генеральний опис Лівобережної
України 1765–1769 років (т. зв. Румянцевський
опис), зокрема віднайдений і опублікований
уривок чернетки його «ніжинської частини»;
зведений топографічний опис Чернігова, Ні-
жина та Сосниці 1783 року, топографічний
опис Чернігівського намісництва авторства
О.Ф. Шафонського, завершений ним у 1786 р.,
опис Чернігівського намісництва 1779–1781
років, й інші. Зазначимо, що найбільш інфор-
мативними щодо порушеної в даному дослі-
дженні проблеми є згаданий опублікований
уривок чернетки «ніжинської частини» «Ру-
мянцевського опису» та топографічний опис
О.Ф. Шафорського [див.: 11; 18]. При чому в
згаданих описах міститься інформація щодо
споруд обох ніжинських магістратів – і місь-
кого, і грецького.
Архівний матеріал представлений, здебіль-
шого, документами господарського харак-
теру, пов’язаними з процесом будування чи
ремонтування споруд магістратів. Зазначи-
мо, що абсолютна більшість віднайдених ар-
хівних джерел стосуються споруди міського
магістрату. Про будівлю грецького магістра-
ту архіви допоки «мовчать» – його долю кон-
статувати можна, хіба-що, за списками наці-
оналізованих більшовицькою владою об’єктів
нерухомості в Ніжині, складених на межі 1910–
1920-х років, листування щодо долі зруйнова-
них і понівечених у 1941 та 1943 р. будинків у
місті ніжинської влади з вищими партійни-
ми й урядовими інстанціями у другій полов-
ні 1950-х років, а також фотоматеріалів, пере-
важно повоєнного часу.
Однак, незважаючи на досить обмежену й
уривчасту інформацію щодо обох втрачених
споруд ніжинських магістратів, вважаємо, що
за наявною джерельною базою все ж можна до-
слідити основні віхи історії їх спорудження й
Фото 1. Грецький квартал напередодні остаточного руйнування залишків
споруд обох ніжинських магістратів. На задньому плані: праворуч – Троїцька
церква, ліворуч – Всіхсвятська церква (обидві збереглися), на передньому плані –
ліва частина залишків Ніжинського міського магістрату (торгові лавки), між
ними та Всіхсвятською церквою –пошкоджена основна споруда Ніжинського
грецького магістрату, праворуч від неї – східний флігель
(на сьогодні зруйнований). Фото середини – кінця 1950-х років.
Фото 2. Ріг Соборної площі та початку вул. Московської. В напрямку ліворуч
розташовано праву частину залишків Ніжинського міського магістрату
(торгові лавки), в напрямку праворуч – торгові лавки кінця Чернова. В лівому
куті – Всіхсвятська церква, яка проглядається крізь простір, що утворився
після розібрання центральної частини споруди міського магістрату.
Фото 1910-х років
ISSN 2218-4805
61
функціонування, локалізувати на карті, визначити при-
чини їх руйнування, дати оцінку втрачених об’єктів як
частини історико-культурної спадщини міста.
Ніжин у 1625 р. отримав від польської влади, що щой-
но ствердилася на теренах Чернігово-Сіверщини, при-
вілеї на міське самоуправління за Магдебурзьким пра-
вом. Головним керівним органом став магістрат на чолі
з бургомістром. Для його повноцінного функціонуван-
ня мало бути приміщення, де б відбувалися збори чле-
нів магістрату, працювали канцеляристи, вирішували-
ся важливі для життя міста справи.
Архітектура Ніжина першої половини – середини
ХVІІ ст. була цілком дерев’яною1. Тож і головна його
цивільна споруда, безперечно, була дерев’яною. Й ціл-
ком вірогідно, що вона мало чим відрізнялася від зви-
чайного обивательського будинку, – можливо, хіба-що,
розмірами. Так, у середині XVIII ст. згадується «ратуш-
на велика хата» в Ніжині. Згідно зі «Справою про всі в
Малій Росії казенні будинки» (1781 р.), приміщення ні-
жинського міського магістрату дійсно нагадувало зви-
чайну одноповерхову хату, що складалася із сіней, кан-
целярії, «присудственной комнаты», льодниці та сараю,
що були розташовані на одній лінії та під одним дахом.
Ще один документ того ж року подає більш детальний
опис магістратського будинку. З нього стає зрозумілим,
що це був такий собі комплекс дерев’яних споруд, що
складався з більш давньої частини – на той час ветхої,
до складу котрої входили вже згадані сіни, канцелярія,
«присудственная комната», сарай, льодниця, раніше не
згадуваний карцер («туремная изба»); й порівняно но-
вої – «другой избы», збудованої поруч із більш давньою
спорудою і й поєднаною з нею сіньми, а також ще з од-
ного сараю, комори для збіжжя («амбар») і стайні. Що-
правда, не зрозуміло, чи були останні три приміщення
1. У всякому разі жодних свідчень про наявність мурованих
споруд у Ніжині до початку зведення на центральній площі мі-
ста в 1654 р. нині збереженої сучасної перлини архітектури Укра-
їнського Відродження (або Українського чи Козацького бароко) –
хрестовокупольного п’ятибанного Миколаївського собору – немає.
частиною єдиної споруди, чи це були окремі розташо-
вувані поруч споруди. Єдине, що можна сказати напев-
не, – карцер таки був розташований окремо.
Споруда, де розташовувався ніжинський міський
магістрат, ймовірно, через часті пожежі та військо-
ві заворушення неодноразово руйнувалася та перебу-
довувалася. Так, вона могла серйозно постраждати він
масштабної міської пожежі 1754 р.2, – можливо через
це було прибудовано «другую избу» з кількома госпо-
дарськими приміщеннями. З цієї ж причини – особли-
во на тлі справжнього будівельного «буму» середини
– другої третини ХVІІІ ст. в Ніжині – постало питання
про зведення нового, більш капітального приміщення
міського магістрату.
Проектування нового міського магістрату було дору-
чено архітектору Андрію Квасову. Відомо, що А. Квасов у
цей час плідно працював на замовлення Малоросійської
колегії, будував собор Різдва Богородиці з дзвіницею та
полкову канцелярію у Козельці. До того ж, він уже мав
досвід проектування споруд для Ніжина – в 1760-х ро-
ках брав участь у перебудові трьох місцевих церков з де-
рев’яних на муровані.
Побудований у Ніжині за його проектом магістрат –
це триповерхова цегляна будівля, що являла тип місь-
кої ратуші кінця XVIII – початку XIX ст., з восьмикутним
дерев’яним «бельведером» (баштою з розташованим на
ній годинником). З двох сторін до центрального корпусу
прилягали торговельні ряди з лавками та розташовани-
ми під ними погребами («льохами»). Центральна будів-
ля мала в основі прямокутник, наближений до квадрату.
Нижній поверх на всю ширину посередині прорізувала
велика арочна брама з наскрізним проїздом.
У Центральному державному історичному архіві Укра-
їни в м. Києві зберігається кошторис на зведення спору-
ди Ніжинського міського магістрату, складений у 1771 р.
2. Однак, мало ймовірно, що споруда магістрату під час пожежі
1754 р. згоріла вщент – складно припустити, що в разі побудови
нової, навіть дерев’яної, споруди магістрату на момент складання
опису 1781 року за наступні 25 років вона вже могла стати ветхою.
Фото 3. Вигляд із Торгової площі (нині – пл. Марії Заньковецької) спалених у 1941 р. торгових лавок –
частин Ніжинського міського магістрату. Фото 1950-х років
Сіверщина в історії України, випуск 10, 2017
62
та підписаний А. Квасовим. За кошторисом це мав бути
«дом на углу, длина 24⅓ саженей, вышина 6 саженей.
Над серединою с медзанином вишиною 5½ аршин. В
нижнем зтаже лавок больших и средних со сводами 15.
Жилих покоев больших и малых со сводами [...]. Сени
с 2 лестницами, со двора крыльцо с галереею на стол-
бах 1. В верхнем зтаже зало большое овальное на углу к
улице 1. Комната прихожая челобитчикам овальная на
углу к улице 1. Комнат больших и малих 12. Подле зала
проходных малых комнат 2. По обойм сторонам дому –
двои вьездные во двор ворота. Лавок для отдачи в наем
больших и малих 14. Пред лавками проходные галерей
с аттиками и колоннадами. Под домом, ежели потреб-
но, можно сделать погреба под всеми, или сколько на-
добно. Равно и под лавками» [16, с. 105]. Варто вказати,
що збудована споруда міського магістрату в Ніжині в ці-
лому відповідала описаному в кошторисі, проте, все ж,
мала деякі несуттєві відмінності.
Наразі складно сказати про точне датування самого
будівництва. Згідно з виявленими архівними докумен-
тами, «каменный магистратский корпус построен распо-
ряжением здешнего городового магистрата из суммы,
занятой было 1779 года из канцелярии скарбу Малорос-
сийского 3000 руб.» [3]. Але в описах Ніжина 1781–1782
років він усе ще згадується як недобудований («оной
магистрат без крышки»). Можливо, це були наслідки ще
однієї з пожеж, що того часу були досить частим яви-
щем [16, с. 104]. Але гіпотетично в середині 1780-х ро-
ків нова споруда міського магістрату вже була заверше-
на й функціонувала за призначенням.
Невдовзі нова пожежа значно пошкодила будівлю Ні-
жинського міського магістрату. Ось як про це повідомляє
«Ніжинський літопис»: «1798 мая 7 прошив 8 числа по-
жар сделался в городе. Погоріли церков Николая з бол-
шим колоколом, все купеческие ряди и городовой маги-
страт» [6]. Ця пожежа завдала споруді значної шкоди, що
і стало причиною її подальшого руйнування.
Після пожежі 1798 р. до ремонту споруди міського ма-
гістрату в Ніжині залучили чернігівського губернського
архітек тора Антона Карташевського3. До нашого часу дійш-
ли креслення фасаду та плану кожного з поверхів спору-
ди Ніжинського міського магістрату його авторства [14].
Наразі складно сказати, чи були вжиті та які саме заходи
з ремонту будівлі відразу після згаданої пожежі й чи у пов-
ному обсязі використовувалася споруда міського магістра-
ту протягом першої чверті ХІХ ст., але про те, що будівля,
попри все, потребувала дуже суттєвого ремонту, свідчить
відповідна записка А. Карташевського 1825 року, в котрій
він засвідчує характер пошкоджень, викликаних тією ж са-
мою пожежею 1798 р.: «Щекатурка и карнизи во многих
местах опали, от чего и кирпич в стенах выпадает <…> А
от бивших ненастных погод и бурливих ветров в верхнем
деревянном этаже в окошках как стекла побились, так и
самые рямы деревянные окошечные от трухлости пола-
мались, и на крыше железной на лавках по причине дав-
но опавшей краски от зделавшихся иржавчин поделались
во многих местах дыри». Найсуттєвішим і найнебезпечні-
шим було те, що у стінах з’явилися тріщини [1].
Прикро, але керівництво Ніжина як слід не подбало
про ремонт споруди міського магістрату. З дозволу Чер-
нігівського губернського правління у 1825 р. на її ремонт
було виділено 2,5 тис. руб. Але ці кошти були витрачені
– за сучасним визначенням – не за призначенням, що
згодом стало причиною слідства й судового розсліду-
вання. Проте, для споруди міського магістрату наслід-
ки були катастрофічними: в 1828 р. в західній стіні цен-
тральної частини будівлі утворилася значна тріщина, а
невдовзі «угол от западной стены снизу обрушился в ви-
шину более восьми аршин, и вся наружная стена отхо-
дит от всех поперечних стен» [2].
Стало зрозумілим, що подаль-
ше руйнування центральної части-
ни споруди міського магістрату є
невідворотним. У червні 1830 р.
чернігівський губернський архі-
тектор Медведов, ніжинський по-
ліцмейстер і члени міської думи
оглянули пошкоджений будинок
і констатували: «…от падения 3-й
части онаго корпуса сверху до
фундаменти повреждены прочия
стени», і щоб запобігти нещасно-
му випадку дійшли висновку, що
будівлю слід розібрати «до гори-
3. А. Карташевський – як і А. Квасов
– уже мав на той час досвід проектуван-
ня споруд для Ніжина, наприклад йому
належить проект завершення будівниц-
тва в перших роках ХІХ ст. грецької цер-
кви Всіх Святих, зведення якої почало-
ся ще 1760 року (ймовірно за проектом
того-таки А. Квасова).
Фото 4. Ймовірний план ІІ поверху споруди Ніжинського грецького магістрату після не
здійсненого його перебудування орієнтовно середини ХІХ ст. Темним контуром указані
елементи комплексу споруд грецького магістрату: 1 – західний флігель (зберігся),
2 – східний флігель (не зберігся), 3 – основна споруда (не збереглася),
4–5 – гіпотетичні південні флігелі (не збереглися)
ISSN 2218-4805
63
зонта земли», оскільки вона «непременно разрушится в
скором времени» та зруйнує торговельні ряди. Міський
магістрат і думу, яка також працювала в цьому будинку,
перевели до орендованого «обивательського будинку».
Невдовзі губернське правління віддало наказ: «Остав-
шиеся развалины магистратского корпуса приказать кому
следует в скором времени разобрать и тем сохранить де-
ревянный лес, кирпич и железо из кровли, ибо починка
оного корпуса неудобна» [3].
Остаточно ж розібрання центральної частини спору-
ди Ніжинського міського магістрату було завершено у
1849 р. у зв’язку із заходами з благоустрою міста; решт-
ки металоконструкцій від зламаного будинку були про-
дані з «публічного торгу» [4].
На відміну від центральної частини споруди міського ма-
гістрату його бокові частини – одноповерхові торгові лав-
ки й надалі функціонували за первісним призначенням. У
1930-х роках у них, за спогадами старожилів, розміщували-
ся склади спілки споживчої кооперації. Під час Другої сві-
тової війни вони суттєво постраждали – за загрози окупа-
ції міста німецькими військами на початку вересня 1941 р.
склади не стали евакуйовувати, і разом із майном спалили.
Рештки стін колишнього споруди міського магістрату бовва-
ніли аж до кінця 1950-х років, коли місцева влада, наводячи
лад у центральній частині Ніжина, поруйнованій упродовж
відступу чи-то радянських військ у вересні 1941 р., чи-то ні-
мецьких військ у вересні 1943 р., вирішила не відбудовува-
ти понівечені історичні споруди й їх було знесено.
У середині – другій третині ХVІІ ст. у Ніжині – на той
час крупному торговому місті Українського Лівобереж-
жя, одному з найбільших міст щойно створеної Козаць-
кої держави – стали з’являтися переселенці з півдня Бал-
канського півострова – греки-елліни4. Упродовж кількох
десятиріч їх кількість значно виросла, і їх роль у місь-
4. Греки-елліни проживали на балканській, європейській те-
риторії Османської імперії – на відміну від греків-ромеїв, що на-
селяли анатолійську, азійську частину, вони також у невеликій
кількості мешкали у Криму, що на той час перебував у васальній
залежності від турецького султана. Власне, турецька зверхність
– посилення національного й релігійного тиску, й стала каталі-
затором масового переселення греків до територій, де на дер-
кому житті стала вельми значимою. В силу різних чин-
ників – як соціально-економічних, так і етнокультурних
– уже в 1670-х роках ніжинська грецька громада виділи-
лася в окрему етнічну спільноту з певним рівнем самоо-
рганізації й самоуправління і набула певних автономних
прав, у т. ч. й права на адміністративне самоврядування
й власний суд у межах своєї громади. Виявом цього стало
формування окремого, не підпорядкованого міському,
власного магістрату, що контролював і регулював жит-
тя ніжинських греків. Й цілком зрозуміло, що цей орган
також потребував певного приміщення.
Свідчень про споруду грецького магістрату в Ніжи-
ні вкрай мало5. Але те, що вона існувала, відомо з «Ру-
мянцевського опису» – поруч із двома грецькими цер-
квами – збудованим наприкінці 1720-х років храмом
Архістратига Михаїла та храмом Всіх Святих, що на
той ще будувався – розміщувалося «Греческое правле-
ние каменное» [11, с. 18]. У цьому ж описі вказано, що
складалося воно з п’яти приміщень – трьох «господ-
ских» і двох «людских»6 й було мурованим – на відмі-
ну від споруди міського магістрату, що на той час все
ще була дерев’яною і яку тільки-но збиралися перебу-
довувати. Про розміри споруди грецького магістра-
ту (і частково про її зовнішній вигляд) можна зроби-
ти висновок із фотографії повоєнного часу, зробленої
якраз перед остаточним знесенням решток цієї будів-
лі, а також зіставивши новітні дані археолого-спеле-
жавному рівні панувало християнство, насамперед православ’я.
5. На сьогодні в Державному реєстрі нерухомих пам’яток куль-
турної спадщини України є пам’ятка архітектури (за категорією
національного значення), яка іменується «Будинок грецького ма-
гістрату». Проте, це є помилкою, оскільки дана пам’ятка насправ-
ді – це купецький житловий будинок, який належав одному з ні-
жинських греків – купцю Чернову. Можна припустити, що певного
часу будинок чи його частину міг використовувати грецький ма-
гістрат, але наразі таких відомостей немає.
6. Класифікатор для полів таблиці в даному документі був зро-
блений для опису житлових приміщень. Для адміністративних
споруд це, ймовірно, означало приміщення адміністративно-
го (під назвою «господських» – тобто основних, для господарів)
та господарського (під назвою «людських» – тобто допоміжних,
для прислуги) призначення – як це вказано щодо споруди місь-
кого магістрату, про що можна зробити висновок, порівнюючи
дані з інших документів.
Фото 5. Креслення фасаду та плану І й ІІ поверхів споруди Ніжинського міського магістрату,
виконане наприкінці ХVІІІ ст. арх. А. Карташевським
Сіверщина в історії України, випуск 10, 2017
64
ологічного обстеження підвалів цієї та прилеглих бу-
дівель, здійсненого протягом останніх кількох років
силами Ніжинської археологічної експедиції ДП «Охо-
ронна археологічна служба України» Інституту архео-
логії НАН України [9].
Це була прямокутна в плані двоповерхова споруда,
нижній поверх якої був радше цокольним. Цей факт,
а також рівномірна ритмічність планування віконних
пройм і скромність їх декорування робить схожою спо-
руду грецького магістрату на інший будинок у Ніжині –
основну споруду комплексу поштової станції, що збе-
реглася дотепер. Якщо відштовхнутися від цієї думки,
можна визначити й гіпотетичний час побудови спо-
руди грецького магістрату, зафіксованого на світли-
ні, – 1770–1780-ті роки. Але це дещо різниться з ін-
формацією «Румянцевського опису». Відповідь може
критися в історії побудови згаданої споруди комплек-
су поштової станції – вона набула свого сучасного ви-
гляду внаслідок перебудування більш ранньої однопо-
верхової кам’яниці [13, с. 69]. На думку про ймовірне
пізніше перебудування кам’яниці орієнтовно середи-
ни ХVІІІ ст. наштовхує й розташування обабіч спору-
ди грецького магістрату двох прямокутних однопо-
верхових споруд рівновіддалено від основної споруди
й у дзеркальному розташуванні стосовно одна одної.
Перша з них – праворуч від північного фасаду спору-
ди грецького магістрату – нині збереглася з невеликою
прибудовою, друга – ліворуч – була зруйнована разом
із залишками самої споруди магістрату, але прогляда-
ється на згаданому повоєнному фото. Такий прийом
– забудова певної території за принципом садиби, що
складалася з головної одно- чи двоповерхової спору-
ди з двома, рідше – чотирма флігелями, сполученими з
головною спорудою або розташованими неподалік ок-
ремо від неї, – широко використовувався у архітекту-
рі класицизму, що набула поширення в Українському
Лівобережжі в останній чверті ХVІІІ – першій третині
ХІХ ст. У Ніжині за таким принципом було збудовано
вже згаданий комплекс поштової станції, а також комп-
лекси споруд міської та грецької богадільні – обидва в
1810–1820-х роках. А зважаючи, що саме упродовж ос-
таннього десятиріччя ХVІІІ ст. поновилося будівництво
грецького храму Всіх Святих – у класицистичних фор-
мах, спроектованих губернським архітектором А. Кар-
ташевським [10, с. 63], то можна припустити, що й до
перебудови споруди грецького магістрату він також
причетний, а саме перебудування відбулося упродовж
1790-х років або протягом першого десятиріччя ХІХ ст.
З-поміж документів, що зберігалися свого часу в ар-
хіві нині ліквідованого київського Науково-дослідного
Фото 6. Схема ймовірного розташування споруд обох ніжинських магістратів на сучасній карті Ніжина:
1 – Соборна площа, 2 – Грецький квартал, 3 – Ніжинський грецький магістрат, 4 – Ніжинський міський магістрат
ISSN 2218-4805
65
інституту теорії та історії архітектури і містобудуван-
ня (далі – НДІ ТІАМ), виявлено кілька папок із матері-
алами здійснених ще упродовж 1970-х років обстежень
архітектурних об’єктів у м. Ніжині. Одна з них містить
внутрішній план досить великого за розміром будинку,
прямокутного за обрисами, з увігнутим одним із фаса-
дів, оздобленим колонадою, та з галереями, що поєд-
нували основний об’єм споруди з боковими частинами.
Згідно з підписом до даного креслення – це план ІІ по-
верху споруди грецького магістрату в Ніжині.
Однак, дане креслення суттєво відрізняється як від
зображеного на світлині 1950-х років, так і від даних
археолого-спелеологічних обстежень підвалів спору-
ди грецького магістрату, – адже ані галерей, ані коло-
нади воно не має, до того ж флігелі взагалі не поєднані
з основною спорудою магістрату. З огляду на це, цілком
можна вважати підпис невідповідним, а вміщення пла-
ну іншої споруди, можливо зовсім не пов’язаної з Ніжи-
ном, у даній папці помилковим. Але якщо спробувати
накласти даний план на сучасну карту, де позначені існу-
ючі нині споруди, можна дійти протилежного висновку.
Річ у тому, що при такому накладанні план із архіву НДІ
ТІАМ при збільшенні зі збереженням пропорцій чітко
займає обриси споруди колишнього грецького магістра-
ту разом із його ймовірними флігелями, а простір між
ними займають якраз згадані галереї. Це може свідчи-
ти про те, що перед нами дійсно план ІІ поверху спору-
ди грецького магістрату, але не того, котрий зафіксова-
ний на світлині другої половини ХХ ст., а проекту його
нездійсненої перебудови першої половини – середини
ХІХ ст. Ймовірно планувалося об’єднати основну спору-
ду комплексу грецького магістрату з його флігелями під
єдиним дахом у формах домінуючого тоді в архітектурі
стилю класицизму. Це була досить поширена практика
в Російській імперії упродовж першої половини – сере-
дини ХІХ ст., коли в державі стрімко розростався бю-
рократичний апарат і гостро постала потреба нестачі
приміщень адміністративного призначення. Ілюстра-
цією цього може бути перебудування садибного будин-
ку з кількома флігелями ніжинського грека М. Пелепо-
нована під Присутственні місця у середині 1820-х років
(згодом у 1860-х роках перепрофільованих під Ніжин-
ський окружний суд) [5, с. 207]. Чому проект перебудо-
ви залишився нереалізованим – важко сказати: можли-
во забракло коштів, можливо через початок занепаду
ніжинської грецької громади, що став помітним з кін-
ця 1820-х років.
Про долю споруди Ніжинського грецького магістра-
ту протягом ХІХ – першої половини ХХ ст. фактологіч-
на інформація відсутня. Остаточно самоуправління
ніжинських греків було скасовано в останній третині
ХІХ ст. – в 1872 р. був ліквідований грецький магістрат,
дещо пізніше – наприкінці сторіччя припинило існу-
вання Ніжинське грецьке церковне братство. Тож, ма-
буть після цього його споруди або використовувалася
під складські чи торгові приміщення, або взагалі сто-
яли пусткою. В 1941 чи 1943 р. основна споруда комп-
лексу й східний флігель були суттєво пошкоджені (спа-
лені як і споруда міського магістрату під час евакуації
з міста радянської влади?). Наприкінці 1950-х років їх
залишки були знесені й територія відійшла до загаль-
ноосвітньої школи, розташованої поруч; там було вла-
штовано спершу спортивний майданчик, потім – смугу
перешкод для занять із початкової військової підготов-
ки; з початку 1990-х років на місці споруди грецького
магістрату та його східного флігеля – паркова зона. До
вцілілого західного флігеля було добудовано цегляний
тамбур із західного боку і він також відійшов до згада-
ної загальноосвітньої школи. Нині він використовуєть-
ся релігійною громадою як господарча споруда розта-
шованої поруч церкви Всіх Святих.
Локалізувати місце розташування споруд обох ні-
жинських магістратів можна насамперед завдяки фо-
томатеріалам. Єдиним відомими на сьогодні зображен-
ням, на котрому зафіксовано напівзруйновану споруду
грецького магістрату, є уже згадане фото 1950-х років,
зроблене з боку колишньої Соборної площі (зараз це
зелена зона перед Миколаївським собором). Воно цін-
не ще й тим, що на ньому зафіксовано також і залиш-
ки західної частини споруди міського магістрату, що
дає можливість більш точно прив’язати обидві втраче-
ні пам’ятки до інших нині збережених споруд – Троїць-
кої та Всіхсвятської грецької церков, які також присутні
на даній світлині. Споруду міського магістрату зафіксо-
вано ще на декількох світлинах – одна з них також по-
воєнного часу, інша – дореволюційного. На обох гарно
проглядаються обидві бокові частини (торгові лавки)
споруди з боку Торгової площі (сучасна пл. Марії Зань-
ковецької). Наявні плани та креслення споруд обох ма-
гістратів також допомагають локалізувати їх колишнє
розташування, а також точно нанести на сучасні карти.
Відтак, будівля Ніжинського магістрату розташовува-
лася уздовж дореволюційної «червоної лінії» забудови
північної частини Соборної площі (зараз – це закінчення
вул. Миколи Гоголя, приблизно від рогу паркану Ніжин-
ського медичного коледжу до рогу цієї вулиці та почат-
ку вул. Московської). Східна частина споруди міського
магістрату примикала до торгових лавок купця Черно-
ва (нині втрачені), зведених у першій половині – сере-
дині ХІХ ст. уздовж «червоної лінії» забудови вул. Мос-
ковської, утворюючи таким чином суцільну квартальну
забудову. Західна частина споруди міського магістрату
впиралася у початок Грецького провулку (нині перекри-
тий з боку вул. Миколи Гоголя парканом згаданого ме-
дичного коледжу). Центральна частина споруди міського
магістрату, яку було розібрано в середині ХІХ ст., розта-
шовувалася якраз на початку іншого провулку – Троїць-
кого проїзду (нині існує у вигляді асфальтованої доріж-
ки, що розділяє паркову зону біля церкви Всіх Святих і
сквер ім. Л. Губіної). Початком цього провулку слугувала
Сіверщина в історії України, випуск 10, 2017
66
наскрізна арочна брама першого поверху споруди влас-
не магістрату, а з середини ХІХ ст. – простір між його
колишніми боковими частинами – торговими лавками.
Обидва провулки, що трасували паралельно один до
одного, починаючись від колишньої Соборної площі
(нині вул. Миколи Гоголя) і закінчуючись до вул. Грець-
кої (згодом вул. Судейської, нині – вул. Євгена Гребінки),
утворювали замкнений квартал, який з огляду на най-
більшу концентрацію на його території об’єктів, пов’я-
заних із існуванням у Ніжині грецької громади, можна
умовно назвати «Грецьким». Ці провулки приблизно по-
середині, дещо ближче до Всіхвсятської грецької церкви,
«затискали» поміж собою комплекс споруд Ніжинського
грецького магістрату: флігелі розміщувалися безпосе-
редньо уздовж «червоної лінії» забудови цих провулків,
а основна споруда – перпендикулярно до флігелів від-
центровано між Грецьким провулком і Троїцьким про-
їздом. Між спорудами обох магістратів був певний про-
стір, котрий розмежовував забудову власне Грецького
кварталу і Соборної площі. Забудова Грецького кварта-
лу була сформована, крім споруди грецького магістрату
з флігелями, також двома грецькими церквами – Ми-
хайлівською та Всіхсвятською, ошатною трьохярусною
дзвіницею (знищена в 1930-х роках) й огорожею, що за-
микала простір кварталу від західного до східного флі-
геля комплексу споруд грецького магістрату по конту-
ру Грецького провулку, дореволюційної вул. Судейської
та Троїцького проїзду. Споруда ж міського магістрату –
його центральної частини та торгових лавок обабіч неї
– належала до забудови Соборної площі. Варто також
зазначити, що місце розташування споруд обох ніжин-
ських магістратів було, швидше за все, сталим і не змі-
нювалося під час пізніших перебудов.
Таким чином, втрачені на сьогодні споруди місько-
го та грецького магістратів були невід’ємною частиною
історико-культурного середовища Ніжина, передусім
другої половини ХVІІІ – першої половини ХХ ст. Кож-
на з пам’яток – вельми цікавий зразок архітектури сво-
го часу – тісно пов’язана з історичним минулим тисячо-
річного міста. Крім того, споруди ніжинських магістратів
є своєрідним матеріальним утіленням традицій місце-
вого самоврядування на українських землях, що поєд-
нували у собі європейський досвід, етно-соціальні осо-
бливості й місцевий колорит.
Обидві пам’ятки були невід’ємною частиною сфор-
мованих наприкінці ХVІІІ – у середині ХІХ ст. ансамблів
міської забудови Ніжина – Соборної площі та Грецького
кварталу. Зведенням останньої в часі споруди Ніжинсько-
го міського магістрату було розпочато створення ансамб-
лю Соборної площі, і вона стала справжньою його окра-
сою. Навіть після руйнування частини будівлі міського
магістрату в середині ХІХ ст. торгові лавки, що лишилися,
гармонійно вписувалися в струнку лінію забудови пло-
щі. Натомість зведенням (перебудуванням) комплексу
споруд Ніжинського грецького магістрату було фактич-
но завершено формування Грецького кварталу, що став
осередком адміністративного, релігійного й культурного
життя громади ніжинських греків. І з руйнуванням спо-
руд ніжинських магістратів можна констатувати, що оби-
два ансамблі міської забудови були остаточно знищені,
що відбулося протягом 1940–1950-х років.
Зважаючи на стрімке зростання на сучасному ета-
пі інтересу мешканців Ніжина до історії й культурної
спадщини свого міста, до національної історико-куль-
турної спадщини загалом, цілком слушним буде пору-
шити питання про реплікацію (відтворення в історич-
них формах in situ) цих пам’яток, що, крім культурного
значення, буде сприяти підвищенню туристичної при-
вабливості Ніжина, а також задовольнить певні адмі-
ністративні та комерційні проблеми сучасного міста.
Наприклад, реплікація споруди Ніжинського місько-
го магістрату започаткує можливе у майбутньому від-
творення усього ансамблю колишньої Соборної площі7,
сама ж споруда може бути використана як під адміні-
стративну будівлю – адже в місті нині фактично відсут-
нє головне церемоніальне приміщення; також є суттєва
проблема з перенесенням зали урочистих подій місце-
вого відділу рагсу, що знаходиться у вкрай незручно-
му місці. Відновлені торгові лавки, звісно, можуть бути
використані за прямим призначенням, а враховуючи
міцні й усталені торгові традиції в Ніжині проблема
з їх комерційним використанням навряд чи виникне.
Натомість реплікацію комплексу споруд – передусім
основної будівлі – Ніжинського грецького магістрату
здійснювати не варто. Більш привабливим є продов-
ження археолого-спелеологічних досліджень «ніжин-
ських підземель» – тобто власне магістратських під-
валів, а також інших, сполучених із ними підземних
приміщень не території Грецького кварталу. За такої
умови, а також комплексного технічного обстеження,
здійснення протиаварійних укріплювальних робіт, ужи-
вання відповідних заходів безпеки, комплекс підземних
споруд Грецького кварталу є дуже привабливим турис-
тично-екскурсійним, а почасти – й рекреаційно розва-
жальним об’єктом. Здійснення заходів із практичної
музеєфікації даного об’єкта дозволить якісно урізно-
манітнити спектр туристичних послуг, що нині пропо-
нується ніжинцям і гостям міста; сприятиме збільшен-
ню туристичного потоку.
Загалом, варто розробити й поетапно реалізовувати
комплексну програму регенерації – в межах розробле-
ного у затвердженого історико-архітектурного опорно-
го плану Ніжина – як Соборної площі, так і Грецького
кварталу, де були б ураховані історико-культурна та со-
ціально-економічна складові подальшого використан-
ня репліковавних (відбудованих) утрачених пам’яток,
а також ефективне пристосування нині збережених.
7. Це, власне, може започаткувати й процес відновлення нині
безликого й безіменного простору перед Миколаївським собо-
ром у якості центральної суто адміністративної – тобто без тор-
гової складової (що для Ніжина вельми актуально) – площі міста.
ISSN 2218-4805
67
ПОСИЛАННЯ
1. Державний архів Чернігівської області, ф. 341, оп. 1,
спр. 162 (1825 р.).
2. Державний архів Чернігівської області, ф. 341, оп. 1, спр. 178
(1829 р.).
3. Державний архів Чернігівської області, ф. 341, оп. 1,
спр. 216 (1830 р.).
4. Державний архів Чернігівської області, ф. 341, оп. 1,
спр. 653 (1849 р.).
5. Зозуля С.Ю. Місто Ніжин: деякі аспекти формування пам’ят-
коємного середовища / С.Ю. Зозуля, О.С. Морозов // Праці Центру
пам’яткознавства: [зб. наук. пр.] / ред. кол.: О.М. Титова (гол. ред.),
В.І. Акуленко, В.Й. Борисенко [та ін.]; Центр пам’яткознавства
Нац. акад. наук України і Укр. т-ва охорони пам’яток історії та куль-
тури. Вип. 8. – К.: Видавець ПП Максименко М.Т., 2005. – С. 197–230.
6. Інститут рукопису Національної бібліотеки України
ім. В.І. Вернадського, «Колекція рукописів Ніжинського інститу-
ту кн. Безбородька», № 34.
7. Лесик Л. Взаємодія міського магістрату та коменданта міста
Ніжина в ХVІІІ ст. / Людмила Лесик // Ніжинська старовина. Збір-
ник регіональної історії та пам’яткознавства. (Серія «Ніжинознав-
чі студії», № 12) / Зозуля С.Ю. (гол. ред.), Коваленко О.Б. (заст. гол.
ред.), Титова О.М. (заст. гол. ред.), Самойленко О.Г. (заст. гол. ред.),
Бєсов Л.М., Бойко О.Д., Верба І.В. [та ін.]; Центр пам’яткознавства
НАН України і УТОПІК, Ніжин. держ. ун-т ім. М. Гоголя, Ніжин. кра-
єзнавчий музей ім. І. Спаського. Вип. 23 (26). – Ніжин; К.: Центр
пам’яткознавства НАН України і УТОПІК. – С. 63–69.
8. Лесик Л. Діяльність ремісничих цехів Ніжина та їх взаємо-
дія з міським магістратом (XVII–XVIIІ ст.) / Людмила Лесик // Ні-
жинська старовина Збірник регіональної історії та пам’яткознав-
ства. (Серія «Ніжинознавчі студії», № 12) / Посохов С.І. (гол. ред.),
Коваленко О.Б. (заст. гол. ред.), Титова О.М. (заст. гол. ред.), Бє-
сов Л.М., Бойко О.Д., Верба І.В. [та ін.]; Центр пам’яткознавства
НАН України і УТОПІК. Вип. 19 (22). − К.: Центр пам’яткознавства
НАН України, 2015. − С. 71–76.
9. Лесик Л. Куди ведуть підземелля Ніжина / Людмила Лесик
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: nizhyn.pik.cn.ua/1168/ku-
di-vedut-pidzemellya-nizhina. – Назва з екрану (06.05.2016).
10. Морозов О. Міський магістрат – невід’ємна частина істо-
ричного ландшафту Ніжина / Олександр Морозов // Відлуння віків
: [наук.–попул. журн.] / Пархоменко М.Т. (гол. ред.), Титова О.М.
(заст. гол. ред.) [та ін.] ; Укр. т-во охорони пам’яток істор. та культ.;
Центр пам’яткознавства НАН України і Укр. т-ва охорони пам’я-
ток істор. та культ. – 2004. – № 1 (1). – С. 61–64.
11. Описание города Нежина, его улиц и домов. Перепись насе-
ления по домам, составленная 15 февраля 1766 г. в городской ма-
гистратуре (підготовка до друку, зауваження до тексту документа
та покажчик топонімів і географічних назв С. Зозулі та О. Моро-
зова) // Ніжинська старовина. Пам’яткознавство Північного регі-
ону України № 2: Опис міста Ніжина 1766 року (публікація архів-
ної пам’ятки): Збірник регіональної історії та пам’яткознавства:
[зб. наук. пр.] / Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК.
Вип. 7 (10). − К., 2008. − С. 15–197.
12. Петровський М. Надання Ніжину Магдебурзького права у
1625 р. / Микола Петровський // Чернігів та Північне Лівобереж-
жя: [наук. зб.]. – К., 1928. – С. 305.
13. Пономар О. Ніжинська поштова станція / Ольга Пономар
// Пам’ятки України: історія та культура. – 2013. – № 7. – С. 68–71.
14. Російський державний історичний архів у м. Санкт-Петер-
бург, ф. 1488, оп. 4, спр. 986.
15. Самойленко Г.В. Нариси культури Ніжина / Г.В. Самойленко,
С.Г. Самойленко. Ч. 4 : Забудова міста та архітектурні пам’ятки ХVІІ–
ХХ ст. – Ніжин: ТОВ «Наука-сервіс», 1998. – 100 с.; 16 іл.; 7 додат.
16. Таранушенко С.А. Урядові будівлі на Гетьманщині XVIII cт.
/ С.А. Таранушенко // Український історичний журнал. – 1971. –
№ 2 – С. 101–108.
17. Травкіна О. Опис Ніжинського магістрату 1781 р. / Оль-
га Травкіна // Ніжинська старовина Збірник регіональної істо-
рії та пам’яткознавства (Серія «Ніжинознавчі студії», № 12) / По-
сохов С.І. (гол. ред.), Коваленко О.Б. (заст. гол. ред.), Титова О.М.
(заст. гол. ред.), Бєсов Л.М., Бойко О.Д., Верба І.В. [та ін.]; Центр
пам’яткознавства НАН України і УТОПІК. Вип. 19 (22). − К.: Центр
пам’яткознавства НАН України, 2015. − С. 146–148.
18. Шафонський А. Черниговского наместничества топогра-
фическое оприсание / А. Шафонський. – К., 1851. – С. 449–487.
Зозуля С.Ю., Морозов О.С. Утраченные памятники
Нежина – здания городского и греческого магистратов
В исследовании прослежена история постройки, функциониро-
вания и разрушения утраченных памятников культурного наследия
Нежина – сооружений Нежинского городского магистрата и Нежин-
j
ского греческого магистрата. На основе архивного, картографиче-
ского и иллюстративного материала предпринята попытка ре-
конструировать внешний вид и локализация данных памятников;
определена их историко-культурная ценность. Также обоснована це-
лесообразность репликации (воспроизведения в исторических фор-
мах in situ) обоих утраченных памятников Нежина в рамках реге-
нерации исторических городских кварталов – Соборной площади и
Греческого квартала.
Ключевые слова: Нежинский городской магистрат, Нежинский
греческий магистрат, Соборная площадь, Греческий квартал, соору-
жение, архитектурный ансамбль, неподвижные памятники, утра-
ченные памятники, комплекс памятников, памятникосодержащая
среда, историко-культурная среда, культурное наследие, Нежин.
Zozulya S.Yu., Morozov O.S. Lost cultural heritage’s sites
of Nizhyn – the buildings of the City Common Magistrate and
the Greek Magistrate
The study traces the history of the construction, functioning and de-
struction of the lost cultural heritage’s sites of Nizhyn – the buildings of
the Nizhyn City Common Magistrate and the Nizhyn Greek Magistrate.
Based by the archival, cartographic and illustrative material, the authors
made an attempt to reconstruct the appearance and localization of these
sites; determined their historical and cultural value; justifi ed the expedi-
ency of replicating (reproduction in historical forms in situ) of both lost
cultural heritage’s sites of Nizhyn due to plan of the regeneration of histor-
ical urban quarters – Soborna (Cathedral) Square and the Greek Quarter.
Key words: Nizhyn City Common Magistrate, Nizhyn Greek Magis-
trate, Soborna (Cathedral) Square, Greek Quarter, building, architectural
ensemble, immovable cultural heritage’s sites, lost cultural heritage’s sites,
a complex of cultural heritage’s sites, a cultural heritage’s sites environ-
ment, a historical-and-cultural environment, a cultural heritage, Nizhyn.
28.02.2017 р.
УДК 902 (477.51)
І.С. Кедун
В.О. Прудько
АРХЕОЛОГІЧНІ ЕКСПЕРИМЕНТИ НА БАЗІ
ЦЕНТРУ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ АРХЕОЛОГІЇ
НКМ ІМ. І.Г. СПАСЬКОГО ТА НДУ ІМ. М. ГОГОЛЯ
Стаття присвячена напрямкам діяльності центру експеримен-
тальної археології Ніжинського краєзнавчого музею імені І.Г. Спась-
кого та Ніжинського державного університету імені Миколи Гого-
ля. Автори даної розвідки окремо зупиняються на вже проведених
експериментах та їх значенні у справі популяризації історії серед
мешканців м. Ніжин та його гостей.
Ключові слова: експеримент, археологія, туризм, історія.
В наш час все більшого поширення набуває такий з
напрямків археологічних досліджень, як експеримен-
тальний. Цьому є цілком логічне і зрозуміле пояснення.
Саме експериментальна археологія відкриває шлях до
живої історії, до тих дрібниць, з яких складалося жит-
тя наших предків. Традиційно витоки експерименталь-
ної археології відносять до XVII ст., коли німецький до-
слідник Андреас Альберт Роде (1682–1724) зробив копію
кам’яної сокири для підтвердження думки про її виго-
товлення людиною [4, с. 16].
Одною з характерних ознак експериментальної ар-
хеології є використання наукових методичних принци-
пів та наукових методів проведення експериментів, що
|