Спроба локалізації місця проведення Коломацької ради 1687 р.
У статті зроблено спробу локалізації місця, де 25 липня 1687 р. було проведено козацьку раду, на якій гетьманом Війська Запорозького обрано Івана Мазепу.
Збережено в:
| Дата: | 2017 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2017
|
| Назва видання: | Сіверщина в історії України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128628 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Спроба локалізації місця проведення Коломацької ради 1687 р. / В.В. Мамалага // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 123-126. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-128628 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1286282018-01-13T03:03:46Z Спроба локалізації місця проведення Коломацької ради 1687 р. Мамалага, В.В. Польсько-литовська доба та Гетьманщина У статті зроблено спробу локалізації місця, де 25 липня 1687 р. було проведено козацьку раду, на якій гетьманом Війська Запорозького обрано Івана Мазепу. В статье предпринята попытка локализации места, где 25 июля 1687 г. была проведена казацкая рада, на которой гетманом Войска Запорожского был избран Иван Мазепа. In article an attempt of localization of the place where the Cossack Council has been carried out on July 25, 1687 on which hetman of Zaporizhian army Ivan Mazepa has been elected, is made. 2017 Article Спроба локалізації місця проведення Коломацької ради 1687 р. / В.В. Мамалага // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 123-126. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128628 94(477):342.518«1687» uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Польсько-литовська доба та Гетьманщина Польсько-литовська доба та Гетьманщина |
| spellingShingle |
Польсько-литовська доба та Гетьманщина Польсько-литовська доба та Гетьманщина Мамалага, В.В. Спроба локалізації місця проведення Коломацької ради 1687 р. Сіверщина в історії України |
| description |
У статті зроблено спробу локалізації місця, де 25 липня 1687 р.
було проведено козацьку раду, на якій гетьманом Війська Запорозького обрано Івана Мазепу. |
| format |
Article |
| author |
Мамалага, В.В. |
| author_facet |
Мамалага, В.В. |
| author_sort |
Мамалага, В.В. |
| title |
Спроба локалізації місця проведення Коломацької ради 1687 р. |
| title_short |
Спроба локалізації місця проведення Коломацької ради 1687 р. |
| title_full |
Спроба локалізації місця проведення Коломацької ради 1687 р. |
| title_fullStr |
Спроба локалізації місця проведення Коломацької ради 1687 р. |
| title_full_unstemmed |
Спроба локалізації місця проведення Коломацької ради 1687 р. |
| title_sort |
спроба локалізації місця проведення коломацької ради 1687 р. |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2017 |
| topic_facet |
Польсько-литовська доба та Гетьманщина |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128628 |
| citation_txt |
Спроба локалізації місця проведення Коломацької ради 1687 р. / В.В. Мамалага // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 123-126. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT mamalagavv sprobalokalízacíímíscâprovedennâkolomacʹkoíradi1687r |
| first_indexed |
2025-07-09T09:29:30Z |
| last_indexed |
2025-07-09T09:29:30Z |
| _version_ |
1837161117921574912 |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
123
ніжинського замку. Замість С. Шаховського цю посаду
отримав Михайло Михайлович Дмитрієв [7, с. 365]. Брак
джерел в архівах України та неможливість опрацювання
матеріалів російських архівів через українсько-російську
війну не дає нам повноцінно з’ясувати причину зміни
ніжинського воєводи.
Отже, С. Шаховський на посаді ніжинського воєводи
пробув майже 4 роки. У цей період Ніжин витримав
одну облогу фортеці та декілька боїв поблизу, але згадок
про її ремонт чи реконструкцію немає. Вочевидь, таких
робіт не проводили, оскільки в разі втрати фортеці й
повернення під владу Гетьманщини її могли використати
проти московського війська. Перший ніжинський воєвода,
який виконував покладені на нього функції та стежив за
дотриманням волі царя на підвладній йому території, був
інструментом у процесі інкорпорації українських земель
до Московського царства, зокрема Ніжинського полку з
його найміцнішою фортецею в м. Ніжині.
ПОСИЛАННЯ
1. Акты Московского государства, изданные императорскою
академией наук / под редакцией Д.Я. Самоквасова. – Т. 3. – СПб.:
Типография императорской академии наук, 1901. – 674 с.
2. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России,
собранные и изданные Археографической комиссией (далі – АЮЗР.).
– Т. V. – СПб.: В типографии Эдуарда Праца, 1867. – VIII + 335 с.
3. АЮЗР. – Т. VI. – СПб.: В типографии Эдуарда Праца, 1869. –
IV + 280 с.
4. АЮЗР. – Т. VIІ. – СПб.: В типографии В.В. Праца, 1872. – VI
+ 398 c.
5. АЮЗР. – Т. XV. – СПб.: Типография А. Катанского и Ко, 1892.
– Х + 462 с.
6. Барсуков А.П. Списки городовых воевод и других лиц
воеводского управления Московского государства XVII столетия.
– СПб., 1902. – 614 с.
7. Дополнения к тому ІІІ-му Дворцовых разрядов. – СПб.,
1854. – 484 с.
8. Переписка Нежинскаго воеводы Ивана Ивановича Ржевского
с Московским Правительством 1665–1667 гг. – Чернигов: Земская
типография, 1901. – 62 с.
9. Універсали українських гетьманів від Івана Виговського до
Івана Самойловича (1657–1687): Матеріали до укр. дипломатарію
/ Упоряд. І. Бутич, В. Ринсевич, І. Тесленко. – Київ – Львів: НТШ,
2004. – 1087 с.
10. Уривалкін О. Загадки історії. Лівобережна Україна та
Ніжинський полк з сер. XVII – до кін. XVIII ст. – К.: ТОВ Наука-
сервіс, 2001. – 276 с.
11. Чернігівщина – енциклопедичний довідник / За ред.
А.В. Кудрицького. – К.: «Українська Радянська Енциклопедія»
ім. М.П. Бажана, 1990. – 1006 с.
Железко К.А. Нежинская крепость за воеводства Семена
Шаховского 1659–1663 гг.
Статья посвящена истории нежинской крепости во времена
воеводства С. Шаховского. Отдельный акцент сделан на военные
события, связанные с крепостью.
Ключевые слова: нежинская крепость, воевода, казаки.
Zheliezko K.A. Nizhyn fortress for the province of Semen
Shakhovskyi 1659–1663
The article is devoted to the history of Nizhyn fortress in times of S.
Shakhovskyi province. A special emphasis on military events related to
the fortress is made.
Key words: Nizhyn fortress, voi evoda, сossacks.
26.02.2017 р. j
УДК 94(477):342.518«1687»
В.В. Мамалага
СПРОБА ЛОКАЛІЗАЦІЇ МІСЦЯ ПРОВЕДЕННЯ
КОЛОМАЦЬКОЇ РАДИ 1687 Р.
У статті зроблено спробу локалізації місця, де 25 липня 1687 р.
було проведено козацьку раду, на якій гетьманом Війська Запороз-
ького обрано Івана Мазепу.
Ключові слова: Коломацька рада, І. Мазепа, р. Коломак, Крим-
ський похід, вибори гетьмана, 1687 р.
Не потребує доведення важливість географічної скла-
дової в історичній науці. Без географії історія перетворю-
ється на може й повчальну, але казку. Історичні події та
явища ніби «повисають» в «безповітряному просторі». Від-
сутність конкретної географічної локалізації може «роз-
мазати» історичну проблему по мапі, що, в значній мірі,
викривить та спотворить її сутність та значення. Наскіль-
ки б далеким від реальності стало розуміння подій пере-
ломного етапу Столітньої війни, якби історики не знали,
що Карл VII був коронований в Реймсі, куди його по за-
хопленим англійськими завойовниками землям провела
Жанна д’Арк, а вказували лише, що це сталося в Шампа-
ні. Або яку б цінність мав археопарк НІКЗ «Гетьманська
столиця» «Цитадель Батуринської фортеці», якби він був
створений на місці заміської резиденції гетьмана І. Ма-
зепи Гончарівки, адже ще до 1995 р., до початку ґрунтов-
них археологічних досліджень, вважалось, що центр істо-
ричного Батурина знаходився саме там [1, с. 410].
Отже, зайвим буде додаткове обґрунтування того, що
належна увага до географії має бути при вивченні всіх
без виключення історичних подій та явищ.
У 2017 р. виповнюється 330 років від дня обрання геть-
маном Війська Запорозького Івана Степановича Мазепи.
Всім відомо, що ця подія відбулась 25 липня (за юліан-
ським календарем) під час козацької ради на річці Ко-
ломак. Численні біографи І. Мазепи різних часів так вка-
зують місце, де відбулась одна з найважливіших події в
житті їхнього героя: «…на Коломаку скликано військо-
ву раду» (О. Оглоблін) [2, с. 30]; «… в польовому табо-
рі біля Коломака (Б. Кентержинський) [3, с. 159]; «Міс-
цем дії був берег р. Коломак» (Б. Крупницький) [4, с. 59];
«…табір розташовувався над річкою Коломак» (Т. Таїро-
ва-Яковлєва) [5, с. 29]; «…під час виборів 25 липня 1687 р.
біля ріки Коломаку» (С. Павленко) [6, с. 65].
Достатньо великий масив джерел, на який спирають-
ся дослідники, – від діловодної документації Гетьман-
щини та Московської держави до щоденника очевидця
подій, шотландця на російській службі Патріка Гордона
та повідомлень європейської преси – не залишає варіан-
тів для різночитань: Рада справді відбулась на Коломаку.
Але річка Коломак, починаючись від села Високопілля у
Харківській області і впадаючи у Ворсклу біля Полтави,
має протяжність більше 100 кілометрів. Де ж саме відбу-
лась Коломацька Рада? Чомусь дослідники й до тепер не
намагались відповісти на це питання. Через таку неува-
Сіверщина в історії України, випуск 10, 2017
124
гу істориків в науково-популярній літературі закріпилось
нічим не підкріплене твердження, що Рада відбулась в ра-
йоні сучасного смт. Коломак Харківської області. Мабуть,
вперше подібне твердження фігурує в авторитетній «Іс-
торії міст і сіл Української РСР» [7, с. 311]. З яких мірку-
вань виходили автори енциклопедії – не відомо. На нашу
думку, не виключено, що з простої ідентичності назв річ-
ки та селища.
Метою даної роботи є більш точна локалізація місця
проведення Коломацької Ради.
Коломацька Рада, безумовно, виділяється з-поміж по-
дібних до себе заходів. Зокрема, й тим, що тут при вибо-
рах гетьмана не було представників вищої церковної вла-
ди [2, с. 30]. Але найбільше, що кидається в очі, це те, що
Коломацька рада (якщо прийняти вірною версію її про-
ведення в районі смт. Коломак) була єдиною за всю істо-
рію елекційною радою, яка була організована за межами
Гетьманщини. В кінці XVII ст. населений пункт Коломак
перебував у межах території Охтирського слобідського
полку. Звісно ж, обрання гетьманів у вигнанні виносимо
за дужки. Стверджувати однозначно, наскільки принци-
повим було питання обрання гетьмана саме на території
Гетьманщини для тогочасного українського «політичного
народу», поки що зарано. Але достовірним є факт спроб
московського уряду нав’язати гетьманам проведення їх-
ньої «інавгурації» обов’язково в царських палатах у Мо-
скві. А ще категоричне намагання з боку гетьманів під
будь-якими приводами уникну-
ти цього. Тільки після підписан-
ня Глухівських статей 1669 р., які
є багато в чому кроком назад для
експансіоністських устремлінь
Москви, з огляду на принципо-
вий опір, царський уряд більше не
наполягає на цій вимозі [8, с. 33].
Отже, символічність процедур при
утвердженні гетьманської влади
загалом мала велике значення, а
наведений суміжний аспект хоча
й не прямо, але вказує, що й міс-
це обрання гетьмана на «своїй те-
риторії» могло бути принциповим
питанням. Викладені міркування
змушують шукати місце Коломаць-
кої ради дещо південніше, на зем-
лях Гетьманщини.
На щастя, ми маємо джерела, які
містять конкретну інформацію, що
дозволить встановити місце прове-
дення Коломацької ради і без роз-
мірковувань про навколо політич-
ні колізії кінця XVII ст.
Головним джерелом є унікаль-
ний щоденник очевидця коло-
мацьких подій, шотландця на ро-
сійській службі Патрика Гордона. Важко не погодитись зі
словами Теодора Мацьківа: «Спогади Гордона мають не-
абияку вартість, бо він записував усе, що бачив або чув
без особливих почувань» [9, с. 31]. Професійний військо-
вий, він ретельно зафіксував майже всі переходи війська
під час походу 1687 р. з наведенням пройдених відста-
ней та прив’язкою до географічних об’єктів. За допомо-
гою цих даних не важко встановити справжнє місце про-
ведення Коломацької ради.
Проти загальноприйнятої версії говорить і те, що при
описі Коломацької ради і табору, де вона відбулась, П. Гор-
дон нічого не згадує про поселення Коломак, яке було
вже на той час значним населеним пунктом, хоча зазви-
чай наявність таких пунктів біля розташування табору
ним відмічається. За даними Д. Багалія, на 1686 р. в Ко-
ломаку проживало тільки чоловічої статі козацького ста-
ну 230 осіб [10, с. 561].
П. Гордон вказує, що військо 20 липня виступило до
річки Коломак, а про прибуття наступного дня на місце
майбутніх подій повідомляє так: «Наведя гати или пере-
правы, мы перешли ручей и разбили стан в круглом ваген-
бурге на дальнем, возвышенном берегу» [11, с. 145]. Отже
Рада відбулась на правому, північному березі р. Коломак.
Тепер розглянемо, як рухалось військо до та після Ради.
Найближча беззаперечна прив’язка на маршруті до Коло-
маку – це місце впадіння р. Лип’янки в р. Орель; на цьому
відрізку військо зробило шість переходів [11, с. 144–145].
Мапа 1. Околиці річки Коломак
ISSN 2218-4805
125
Значно ближча прив’язка до
статичного об’єкта на шляху піс-
ля Ради – всього в двох перехо-
дах. «Мы прошли на восток вдоль
р. Коломак около двух миль, а за-
тем на с.-з. до р. Мерла 2 мили и
стали в круглом вагенбурге на-
против деревни Лобшово, меж-
ду Колонтаевом и Красным Ку-
том» [11, с. 151]. Невідомо, які саме
милі використовує П. Гордон, адже
на той час в Європі їх існувало 46
різновидів, причому різниця між
їх розмірами могла складати до
десятка разів. Але для виконання
нашого завдання не принципово,
яку одиницю довжини використо-
вує П. Гордон; прийнявши милю
за умовну одиницю, не складно
обійти цю проблему.
В наведеному описі однозначно
вказується, що відстань, пройде-
на уздовж берега Коломаку, при-
близно дорівнює відстані, пройде-
ній від р. Коломаку до р. Мерли
– 2 умовні одиниці. Але на Мапі 1 добре видно, що від-
стань навіть від витоку р. Коломаку до найвіддаленішої
до нього точки сучасного смт. Коломак помітно менше
навіть найкоротшої відстані між річками Коломак та
Мерла, не говорячи вже про відстань від витоку р. Коло-
маку до вказаного П. Гордоном Лобшова (безумовно, це
теперішня Любівка, яка розташована якраз посередині
між Колонтаївом та Краснокутськом). До того ж, немає
ніяких підстав стверджувати, що військо повернуло до
р. Мерли тільки дійшовши до витоку р. Коломаку. П. Гор-
дон, який зазвичай вказує місця витоків та впадінь рі-
чок на своєму маршруті, в цьому випадку мовчить, тому
можна сміливо стверджувати, що місце повороту було
значно нижче за течією річки. А, отже, можна впевнено
припускати, що і Рада відбулась значно південніше те-
риторії сучасного смт. Коломак.
Військо рухалось від р. Коломаку до берега р. Мерли
в район Лобшова в північно-західному напрямку. Ви-
знаючи, що П. Гордон міг вказати напрямок приблиз-
но, допускаючи похибку в один-два румба як в західно-
му, так і в північному напрямку, відкладемо на Мапі 2
відстань в зворотному (південно-східному) напрямку
від берега р. Мерли до р. Коломака. Тобто поворот від
р. Коломаку військо зробило приблизно в районі пів-
нічної околиці смт. Коломак.
Далі відкладаємо аналогічну відстань уздовж бере-
га р. Коломаку; на щастя, він на цьому відрізку має до-
статньо пряме русло. Результат вказує на район, в якому
і була проведена Коломацька рада – берег р. Коломаку
навпроти сучасного смт. Чутове Полтавської області.
В своєму щоденнику П. Гордон залишив додатко-
ву інформацію для підтвердження нашої гіпотези: «Мы
выступили к р. Коломак… это в 4 милях от города Пол-
тавы» [11, с. 145]. А пропонований район локалізації Ко-
ломацької ради знаходиться від Полтави якраз на відста-
ні приблизно в 4 прийняті нами умовні одиниці.
Літопис С. Величка каже про місце Коломацької ради
так: «Головні ж московські й козацькі війська, що були на
Коломаку, де брід Буцького… потім… учинили вони для
вибрання нового гетьмана чорну, чи загальну, раду, виї-
хавши зі свого обозу в поле на простір» [12, с. 345].
Полтавський краєзнавець Іван Юхно, посилаючись на
свідчення місцевих старожилів, стверджує, що брід Буць-
кого знаходився саме поблизу Чутового і на основі цієї
інформації висуває гіпотезу, що Коломацька рада про-
йшла саме в тому районі [13, с. 22]. І хоча до тверджень
старожилів завжди треба ставитись дуже обережно та
піддавати їх потрійній перевірці, наші результати під-
тверджують вказану гіпотезу, а, отже, і свідчення чутів-
ських старожилів є додатковим аргументом на користь
результатів даної роботи.
Насамкінець треба зазначити, що невелика похиб-
ка, можливо закладена П. Гордоном при визначенні на-
прямку руху від р. Коломаку до р. Мерли, вкладається в
похибку, яку дає загальний великий розмір табору. На
момент початку походу в загалом більш ніж 100-тисяч-
ному війську тільки у Великому полку було близько 10 000
возів [14, с. 274]. І хоча за час невдалого походу чисель-
ність матеріальних засобів та живої сили суттєво скоро-
тилась, в тому числі за рахунок відправленого у напрямку
Мапа 2. Заштриховано пропонований район локалізації місця Коломацької ради
Сіверщина в історії України, випуск 10, 2017
126
Січі 30-тисячного корпусу Л. Неплюєва та Г. Самойлови-
ча, все одно табір мав бути розтягнутий не на один кіло-
метр [Востоков, К.С. с. 277]. Це в цілому заважає точніше
встановити місце проведення Коломацької ради. З огля-
ду на наступне свідчення П. Гордона – «… разбили стан
в круглом вагенбурге на дальнем, возвышенном берегу;
бояре Ал. Семен. Шеин и кн. Влад. Дмитр. Долгорукий
стояли справа от нас, а гетман и боярин князь Констант.
Осип. Щербатов – по левую руку, со своими войсками в
круглых вагенбургах» [11, с. 145] – можна тільки вказати,
що Коломацька рада, швидше за все, відбулась в півден-
ній частині пропонованого району.
ПОСИЛАННЯ
1. Коваленко В. З історії формування Національного істори-
ко-культурного заповідника «Гетьманська столиця» в м. Батурин /
В. Коваленко // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Укра-
їні: зб. наук. пр. – Київ, 2016. – Вип. 25. – С. 410–419.
2. Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба / О. Оглоблин.
– Нью-Йорк – Париж – Торонто: Видання Організації Оборони Чо-
тирьох Свобід України – Ліги Визволення України, 1960. – 412 с.
3. Кентржинський Б. Мазепа / Б. Кентржинський. – К.: Темпо-
ра, 2013. – 496 с.
4. Крупницький Б. Гетьман Іван Мазепа та його доба / Б. Круп-
ницький. – К.: Грамота, 2008. – 352 с.
5. Таїрова-Яковлева Т. Іван Мазепа і Російська імперія. Історія
«зради». К.: ТОВ «Видавництво «КЛІО»», 2013. – 403 с.
6. Павленко С. Іван Мазепа / С. Павленко. – К.: Видавничий дім
«Альтернативи», 2003. – 416 с.
7. Історія міст і сіл Української РСР. Харківська область [Голо-
ва ред. колегії П.Т. Тронько]. – К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР,
1966. – 1086 с.
8. Горобець В. Влада та соціум Гетьманату. Дослідження з полі-
тичної і соціальної історії ранньомодерної України / В. Горобець.
– К.: Інститут історії України НАН України, 2009. – 271 с.
9. Мацьків Т. Гетьман Іван Мазепа в західноєвропейських дже-
релах 1687–1709 / Т. Мацьків. – Мюнхен, 1988. – 287 с.
10. Багалей Д. Очерки из истории колонизации степной окраины
Московского государства / Д. Багалей. – М.: Императорское об-
щество Истории и Древностей Российских при Московском уни-
верситете, 1887. – 634 с.
11. Дневник, 1684–1689 / Патрик Гордон; пер. с англ., статья
и примечания Д.Г. Федосова; [отв. ред. М.Р. Рыженков]. – М.: На-
ука, 2009. – 339 с.
12. Величко С. Літопис: В 2 т. – Т. 2 / Пер. з книжної української
мови, вст. стаття, комент. В.О. Шевчука; Відп. ред. О.В. Мишанич.
– К.: Дніпро, 1991. – 647 с.
13. Юхно І. «Коломацькі статті» підписані поблизу Чутового /
І. Юхно // Полтавський вісник. – 24 серпня 2012. – № 34 (1206). – С. 22.
14. Востоков А. К истории первого крымского похода. / А. Во-
стоков // Киевская старина, 1886. – № 2. – С. 267–278.
Мамалага В.В. Попытка локализации места проведения
Коломацкой рады 1687 р.
В статье предпринята попытка локализации места, где 25
июля 1687 г. была проведена казацкая рада, на которой гетманом
Войска Запорожского был избран Иван Мазепа.
Ключевые слова: Коломацкая рада, И. Мазепа, р. Коломак,
Крымский поход, выборы гетмана, 1687 г.
Mamalaha V.V. Attempt of localization of the venue of Kolo-
mak meeting in 1687 year.
In article an attempt of localization of the place where the Cossack Coun-
cil has been carried out on July 25, 1687 on which hetman of Zaporizhian
army Ivan Mazepa has been elected, is made.
Key words: Kolomak meeting, I. Mazepa, river Kolomak, the Crimean
campaign, elections of the hetman, 1687.
29.02.2017 р. j
УДК 94(477):631.11(347.962)«16/17»
Л.В. Лесик
ЗЕМЕЛЬНІ ВОЛОДІННЯ НІЖИНСЬКОГО
МІСЬКОГО МАГІСТРАТУ XVII–XVIII СТ.
В дослідженні визначено межі міста Ніжина XVII–XVIII ст., що
були закріплені грамотою на надання місту магдебурзького пра-
ва. Також визначено перелік сіл, що знаходилися у володінні магі-
страту, що підтверджувалося іншими конфірмаційними універ-
салами. Наведено приклади про приналежність магістратських
сіл іншим власникам, обкладення таких сіл податками.
Ключові слова: Ніжин, магістрат, село, ранг.
Головним аспектом у вивченні минулого українсько-
го міста є його територія. Визначення меж цієї території
– одна з підвалин розвитку самоврядних міст. Вони уста-
новлювалися із запасом, адже місто розросталось, надаю-
чи землі у користування міщанам для господарських по-
треб (городи, сіножаті та інше).
Початок дослідження самоврядування українських
міст поклали М. Владимирський-Буданов, О. Кістяків-
ський, В. Антонович. Продовжили та поглибили цей на-
прямок Д. Багалій, М. Василенко, О. Лазаревський, Д. Міл-
лер, П. Клименко, В. Дядиченко, О. Компан, Г. Швидько та
інші [1]. Їх плідна робота оформилася у низку праць, яка
висвітлює організацію самоврядування на магдебурзько-
му праві, діяльність міської влади та життя міщанських
громад протягом другої половини XVII – XVIII ст. на те-
рені Лівобережної України.
Проте деякі питання залишилися поза увагою дослід-
ників, серед яких слід згадати проблему земельних воло-
дінь Ніжинського міського магістрату. Основним завдан-
ням нашої роботи є визначення меж цих земель та сіл, що
належали до Ніжинського міського магістрату.
Вперше межі Ніжина та закріплення за ним певних те-
риторій були визначені при наданні місту права на само-
врядування. Магдебурзьке право передбачало виділення
земель на потреби міського уряду та міста, що чітко окрес-
лили межі міста. Розподілом нижче згаданих ґрунтів за-
ймався підсудок Смоленський, ревізор його величності Іє-
ронім Цеханович, який і здійснив ґрунтові надання Ніжину
26 травня 1624 р. Так, у копії грамоти Яна-Казимира, зро-
бленої у XVIII ст., знаходимо запис про те, по яких межах
проходить кордон міських ґрунтів, наданих разом із магде-
бурзьким правом: «Граница тех грунтов меских нежинских
починается от двух девиц речок, где те речки девицы разби-
лись и граничат Носовку с Нежином от коли граница нежин-
ская идет одной девицей Кропивной речки и наиблизша ко-
торая с Крапивной сходит и там же обе в усть впадает реке
Остер, далее по болоту Плоское болотом Плоским в гору с
одной стороны того болота к дороге Черниговской ниже Не-
жина и болотом Плоским к Чернигову идучи та дорога до
речки Смолянки, Смолянка до Сацевой рудки аж до грунту
Колчевского и мимо буду Якова Нема суходолом до Березо-
вой речки, а рыбця о границе з Сиволожем городыщем, от
рыбця в реку Устрь, мимо Печи лес, з Печей лесов в Химов-
ку речку, тая Химовка идет аж под татарскую могилу про-
|