Чернігово-Сіверщина в роки Північної війни (за свідченнями французьких сучасників)
У статті розглянуто стан ознайомлення французької громадськості з перебігом подій Північної війни на землях Чернігово-Сіверщини в 1708–1709 рр. Здійснено комплексний аналіз праць французьких сучасників, таких як Вольтер, Анрі-Філіпп де Лімьє, Іван Нестезюрануа, Елеазар де Мовійон та ін....
Gespeichert in:
| Datum: | 2017 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2017
|
| Schriftenreihe: | Сіверщина в історії України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128631 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Чернігово-Сіверщина в роки Північної війни (за свідченнями французьких сучасників) / Є.М. Луняк // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 160-165. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-128631 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1286312018-01-13T03:03:39Z Чернігово-Сіверщина в роки Північної війни (за свідченнями французьких сучасників) Луняк, Є.М. Польсько-литовська доба та Гетьманщина У статті розглянуто стан ознайомлення французької громадськості з перебігом подій Північної війни на землях Чернігово-Сіверщини в 1708–1709 рр. Здійснено комплексний аналіз праць французьких сучасників, таких як Вольтер, Анрі-Філіпп де Лімьє, Іван Нестезюрануа, Елеазар де Мовійон та ін. В статье рассмотрено состояние ознакомления французской общественности с ходом событий Северной войны на землях Чернигово-Северщины в 1708–1709 гг .Сделан комплексный анализ призведений французских современников, таких как Вольтер, Анри-Филипп де Лимье, Иван Нестезюрануа, Элеазар де Мовийон и др. The acquaintance’s state of the French public with course of events of the Great Northern War in the region of Chernihiv and Severia (1708– 1709) in the article is covered. The complex analysis historical researches (the work of Voltaire, Henri-Philippe de Limiers, Ivan Nestesuranoi, Eleazar de Mauvillon etc. 2017 Article Чернігово-Сіверщина в роки Північної війни (за свідченнями французьких сучасників) / Є.М. Луняк // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 160-165. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128631 930.1(44:477)«17» uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Польсько-литовська доба та Гетьманщина Польсько-литовська доба та Гетьманщина |
| spellingShingle |
Польсько-литовська доба та Гетьманщина Польсько-литовська доба та Гетьманщина Луняк, Є.М. Чернігово-Сіверщина в роки Північної війни (за свідченнями французьких сучасників) Сіверщина в історії України |
| description |
У статті розглянуто стан ознайомлення французької громадськості з перебігом подій Північної війни на землях Чернігово-Сіверщини в 1708–1709 рр. Здійснено комплексний аналіз праць французьких сучасників, таких як Вольтер, Анрі-Філіпп де Лімьє, Іван Нестезюрануа, Елеазар де Мовійон та ін. |
| format |
Article |
| author |
Луняк, Є.М. |
| author_facet |
Луняк, Є.М. |
| author_sort |
Луняк, Є.М. |
| title |
Чернігово-Сіверщина в роки Північної війни (за свідченнями французьких сучасників) |
| title_short |
Чернігово-Сіверщина в роки Північної війни (за свідченнями французьких сучасників) |
| title_full |
Чернігово-Сіверщина в роки Північної війни (за свідченнями французьких сучасників) |
| title_fullStr |
Чернігово-Сіверщина в роки Північної війни (за свідченнями французьких сучасників) |
| title_full_unstemmed |
Чернігово-Сіверщина в роки Північної війни (за свідченнями французьких сучасників) |
| title_sort |
чернігово-сіверщина в роки північної війни (за свідченнями французьких сучасників) |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2017 |
| topic_facet |
Польсько-литовська доба та Гетьманщина |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128631 |
| citation_txt |
Чернігово-Сіверщина в роки Північної війни (за свідченнями французьких сучасників) / Є.М. Луняк // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 160-165. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT lunâkêm černígovosíverŝinavrokipívníčnoívíjnizasvídčennâmifrancuzʹkihsučasnikív |
| first_indexed |
2025-07-09T09:29:53Z |
| last_indexed |
2025-07-09T09:29:53Z |
| _version_ |
1837161141312159744 |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 10, 2017
160
наследия. – Брянск, 2012. – С. 121; Мироненко Л., Ситий Ю. Ба-
рокова архітектура Батурина. – С. 110–112.
33. Див. посилання 5.
34. Виногродська Л., Ситий Ю. Батуринська кахля. – Пам’ят-
ки України. – 2008. – № 3. – С. 36–38; Ситий Ю., Мироненко Л.,
Декоративні кахлі з оздоблення нововиявленої споруди. – С. 15.
35. Див. посилання 25.
36. Див. посилання 29.
37. Мезенцев В. Мощення підлог палацу І. Мазепи у Батури-
ні. – С. 137–141; Когут З., Мезенцев В., Ситий Ю., Скороход В.
Археологічні дослідження у Батурині 2013–2014 рр. Палаци Іва-
на Мазепи та Кирила Розумовського. – С. 16–25; Мироненко Л.В.
Керамічний комплекс Батурина XVII – початку XVIII ст. – С. 10.
38. Див., наприклад, Hewryk T.D. The Lost Architecture of Kiev.
– P. 13–55, Таранушенко С.А. Пам’ятки архітектури Київської
губернії. – Харків, 2011. – С. 58–59, 64, 83, 87, 97–98, 100, 105,
109–110, 118, 120.
39. Див. посилання 29.
40. Див. посилання 30. Фото шести з цих керамічних розеток
опубліковано (без даних про їх розміри) у розділі: Виногродська Л.
Архітектурно-декоративна кераміка // Національний заповідник
«Софія Київська». – К., 2004. – С. 414–415.
41. Фінадоріна Д.В. Керамічні полив’яні розетки. – С. 52, 54–58.
42. Вказ. праця. – С. 54.
43. Вказ. праця. – С. 54–57. – Іл. 1. – Табл. 1.
44. Виногродська Л. Архітектурно-декоративна кераміка. –
С. 414–415; Історія українського мистецтва. – Т. 3. – Іл. 244.
45. Фінадоріна Д.В. Керамічні полив’яні розетки. – С. 55–57. – Іл. 1.
46. Див. посилання 18.
47. Ситий Ю., Мироненко Л. Декоративні кахлі з оздоблення
нововиявленої споруди. – С. 13.
48. Мезенцев В. Декор палаців І. Мазепи в Батурині за мате-
ріалами розкопок 2009 р. – С. 156–157; його ж. Західні, україн-
ські та російські прийоми в архітектурі й декорі палацу І. Мазе-
пи в Батурині. – С. 227–228.
49. Вечерський В. Втрачені об’єкти архітектурної спадщини
України. – К., 2002. – С. 69, 79.
50. Вечерський В. Пам’ятки архітектури й містобудуван-
ня Лівобережної України. – К., 2005. – С. 23, 227; Таранушен-
ко С.А. Пам’ятки архітектури Київської губернії. – С. 153, 154,
163; Фотоархів Таранушенка С.А. Інститут рукописів Націо-
нальної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського у Києві. –
Фонд 278. – № 522.
Мезенцев В.И. Керамические розетки из декора дворца
И. Мазепы в Батурине: компьютерные реконструкции и
киевские аналогии
В статье на основе найденных фрагментов керамических по-
ливных розеток рассматриваются их орнаментация, размеры и
прием украшения этими деталями фасадов резиденции гетма-
на И. Мазепы в Батурине. Публикуются компьютерные рекон-
струкции шести типов целых розеток и проводятся сравнения
с киевскими образцами. Аргументируется версия о трехэтаж-
ности и исключительном богатстве, разнообразии и киевском
происхождении керамического декора дворца.
Ключевые слова: Батурин, Гончаровка, дворец И. Мазепы, кера-
мические розетки, компьютерные реконструкции, аналогии в Киеве.
Mezentsev V.I. Ceramic rosette decoration of Ivan Maz-
epa’s palace in Baturyn: computer reconstructions and Ky-
ivan analogies
On the basis of excavated fragments of glazed ceramic rosettes, this
article examines the method of adorning the facades of Hetman Ivan
Mazepa’s residence in Baturyn with these details. It presents computer
reconstructions of six types of rosettes and compares them to Kyivan
counterparts. The results support the assertion that this palace had a
three-story design and an exceptionally rich and varied embellishment
borrowed from Kyivan architecture.
Key words: Baturyn, Honcharivka, Ivan Mazepa’s palace, ceramic
rosettes, computer reconstructions, Kyivan analogies.
15.04.2016 р.j
УДК 930.1(44:477)«17»
Є.М. Луняк
ЧЕРНІГОВО-СІВЕРЩИНА В РОКИ ПІВНІЧНОЇ ВІЙНИ
(ЗА СВІДЧЕННЯМИ ФРАНЦУЗЬКИХ СУЧАСНИКІВ)
У статті розглянуто стан ознайомлення французької громад-
ськості з перебігом подій Північної війни на землях Чернігово-Сі-
верщини в 1708–1709 рр. Здійснено комплексний аналіз праць фран-
цузьких сучасників, таких як Вольтер, Анрі-Філіпп де Лімьє, Іван
Нестезюрануа, Елеазар де Мовійон та ін.
Ключові слова: історіографія, Україна, Франція, Північна вій-
на, Іван Мазепа, Чернігово-Сіверщина.
Події початку ХVІІІ ст. в Україні довгий час викликали
найбільшу цікавість на заході, зважаючи на те доленос-
не значення, котре вони мали для Європи. У тогочасній
французькій пресі висвітлювалися такі акти, як зрада Ма-
зепи та перехід його на бік шведів, жахливий розгром Ба-
турина та вбивство його мешканців, руйнація Січі, нищів-
на поразка армії Карла ХІІ і тріумфальна та для багатьох
неочікувана перемога росіян під Полтавою, втеча швед-
ського короля разом з Мазепою під захист турків, похід
козаків Пилипа Орлика разом з татарами та поляками на
Україну, Прутський похід Петра І і його поразка. Україна
знову опинилася в епіцентрі європейської уваги, ставши
ареною жорстоких і кровопролитних бойових дій. Фран-
цузька преса регулярно повідомляла новини з України.
Зокрема, про батуринську трагедію вмістили передовиці
популярні французькі видання «Gazette de France», «Paris
Gazette», «Mercure Historique et Politique», «Lettres Historiques»
та ін. Аналіз тогочасних західних повідомлень про Укра-
їну був здійснений Теодором Мацьківом [6]. Стурбовані
реляції у зв’язку з розгромом шведів і наступом росіян на
Україні відправляв до Парижа французький амбасадор у
Константинополі у 1692–1711 рр. Шарль де Феріоль, мар-
кіз д’Арженталь (1652–1722), виказуючи співчутливе став-
лення до козаків [8, c. 142].
Символом появи на європейській авансцені нової мо-
гутньої імперії на початку ХVІІІ ст. стала Полтава (у фран-
цузьких творах ця назва подавалася найчастіше як «Pul-
tawa» чи «Pultava»). Як зазначав французький посол при
дворі Станіслава Лещинського в 1707–1710 рр. маркіз
Жан-Луї д’Юссон де Боннак (1672–1738), поразка шведів
під Полтавою стала великою несподіванкою й спричи-
нила стурбованість і занепокоєння в європейських дво-
рах [10, p. 122]. До слова, очевидно, саме Боннак, який
відзначився й на ниві історіописання, був першим фран-
цузом, котрий переказав відому байку Яна-Хризостома
Пасека про ганебне покарання молодого Мазепи поль-
ським вельможею за залицяння до своєї дружини [5, c. 97].
Ця амурна пригода, розпопуляризована Вольтером, стала
згодом сюжетом багатьох мистецьких творів.
Неодноразово згадував у своїх дипломатичних зві-
тах про діяльність Мазепи барон Жан-Віктор де Безен-
валь де Брюнстат (1671–1736), який в 1707–1710 рр. був
французьким послом при дворі Карла ХІІ. Стурбований
новинами з України Людовік XIV, який пильно стежив за
ISSN 2218-4805
161
перебігом бойових дій між шведами та росіянами, писав
Безенвалю, що погана підготовка до оборони Батурина
стала фатальною помилкою Мазепи, а оскільки за геть-
маном пішло мало козаків, то союз між мазепинцями та
шведами не принесе користі жодній зі сторін [6, c. 107–
108]. Згодом французький уряд підтримував досить тіс-
ний зв’язок, не афішуючи його, з екзильним гетьманом
Орликом, чому немало сприяла діяльність сина того –
Григора – у Франції [3, c. 104–115].
Водночас саме в ХVІІІ ст. відбувається дебют Мазепи
як персонажу художньої літератури. Мова йде про роман
французького письменника маркіза Андре-Гійома-Кон-
тана д’Орвілля (1730–1800) «Спогади Аземи, що містять
різноманітні анекдоти про царювання Петра Великого,
імператора Росії, та імператриці Катерини, його дружи-
ни», опублікований в Амстердамі у 1764 р. [11]
Натхнений долею Мазепи, висвітленою насамперед
Вольтером, французький літератор склав гостросю-
жетний роман, в основу якого поклав біографію укра-
їнського гетьмана. Про те, що цей роман був досить
популярним у другій половині ХVІІІ ст., свідчить його
німецький переклад, який з’явився 1766 р. під назвою
«Чарівна росіянка, або дивовижна історія Аземи» і був
перевиданий у 1773 p. [7, c. 599].
Серед доволі обширного переліку французьких книг,
що зачіпали історію Північної війни в «козацькій країні»
та діяльність Мазепи, жодна не мала такої популярнос-
ті й не викликала такого ажіотажу, як досить невелика за
обсягом «Історія Карла ХІІ» Вольтера, що побачила світ у
1731 р. Цей твір був одним з перших досліджень Вольте-
ра, або Франсуа-Марі Аруе (1694–1778), на історичному
поприщі. Зауважимо, що книга була перекладена й опу-
блікована російською мовою [4].
Виходячи зі своєї концепції, що історія неодмінно
повинна вчити, просвітник обрав постать цього швед-
ського короля, щоб на його прикладі дати урок всім ін-
шим монархам щодо мінливості їхньої долі, яка може
супроводжуватися різким переходом від цілковитого
обожнювання та плазування до загального осуду й ке-
пкування. Водночас своїм твором мислитель протистав-
ляв мудрість і розум черствому егоїзму шведського во-
лодаря, його сліпій ненависті, пихатості, упертості та
самовпевненості. Задум написати «Історію Карла ХІІ»
з’явився у Вольтера ще під час його подорожі до Анг-
лії (1726–1729) [1, c. 84; 9, c. 261–265].
Безпосереднім поштовхом до написання книги ста-
ло його ознайомлення з працями Анрі-Філіппа де
Лімьє (1721) та Івана Нестезюрануа (1725), які місти-
ли возвеличення двох монархів, відповідно, у першого
– Карла ХІІ, а у другого – Петра І. Гадаємо, про обох цих
авторів варто сказати докладніше.
Анрі-Філіпп де Лімьє (? – 1725) став одним з перших
французьких істориків, що почав аналізувати складні пе-
рипетії Північної війни одразу по її завершенні. При напи-
санні своєї «Історії Швеції в правління Карла ХІІ» де Лімьє
максимально використав весь доступний йому арсенал
джерельних свідчень про події в Україні в 1708–1709 рр.:
газетні повідомлення, свідчення очевидців, чутки, дипло-
матичні реляції, приватне листування між європейськими
дворами тощо. Це дозволило автору досить повно висвіт-
лити політичну та військову діяльність гетьмана Мазепи
та роль українського козацтва в ході Північної війни, по
суті, заклавши початки історичної мазепіани у Франції.
Де Лімьє наголошує, що саме вплив Мазепи став ви-
рішальним у зміні Карлом ХІІ напрямку руху своєї армії,
полишенні московського шляху та повороті її до Украї-
ни [12, p. 39–40, 59]. Де Лімьє виявляє гарну ознайомле-
ність з картинами бойових дій 1708-1709 рр. в Україні,
детально висвітлюючи маршрут руху шведської армії й
позначаючи місця військових сутичок і зупинок на її шля-
ху. Дуже колоритно показано постать Мазепи, який зав-
дяки своїм знанням і таланту швидко здобув прихиль-
ність і довіру шведського короля [12, p. 91].
Автор зазначає, що до відкритого переходу на бік шведів
гетьмана спонукав провал місії Войнаровського (Woyna-
rowski) до Петра І. Дізнавшись про арешт свого племінни-
ка, якому ледве пощастило втекти з-під варти й тим уник-
нути неминучої загибелі, Мазепа остаточно наважився йти
на з’єднання з Карлом ХІІ і надалі надавати тому всіляку
підтримку [12, p. 92]. Однак де Лімьє яскраво показує, як
енергійні дії царя та особливо його фаворита Меншикова
завадили намірам гетьмана: той давно вже був під підоз-
рою, за наказом Петра І за ним ретельно стежили, корпус
Меншикова був розташований таким чином, щоб не допу-
стити переходу козаків до Карла ХІІ. Але, звичайно, найго-
ловнішим успіхом росіян в цей час в Україні історик вважає
захоплення Батурина – «звичної резиденції цього генера-
ла [Мазепи – Є. Л.] та однієї з найукріпленіших фортець в
Україні» [12, p. 92–93]. При цьому атакуючі сили Менши-
кова він визначає у 15–20 тисяч чоловік, а щодо оборон-
ців зазначає, що їхнє число складалося з невеликого гар-
нізону фортеці, підсиленого однак 6000 козаків Мазепи.
Як відомо, падіння Батурина та нещадні розправи над
його мешканцями були добре висвітлені в західній пресі, на
свідчення якої здебільшого й покладався де Лімьє [12, p. 93].
Французький історик вважає, що швидкоплинність батурин-
ської трагедії не дозволила Карлу ХІІ вчасно надати допо-
могу оборонцям. Коли той зібрався рушати на порятунок,
було вже запізно. Незважаючи на жорстокий терор, влашто-
ваний росіянами проти прибічників Мазепи, де Лімьє свід-
чить, що до того «юрбою приходили козаки, приєднуючись до
свого генерала та зміцнюючи становище короля» [12, p. 95].
Зважаючи на те, що головним героєм історії де Лімьє
був все ж таки шведський король, слід зазначити, що автор
дуже яскраво змальовує картини бідування шведів в Україні
під час суворої зими 1708–1709 рр. Серед визначних місць,
пов’язаних зі шведським походом в Україну, французький
дослідник згадує Гадяч (Hadziacz), Ромни (Rumno), Прилуки
(Prilaki), Зіньків (Sinowa, Sinzowa), Котельву (Kotelva), Олешню
(Olsna), Краснокутськ (Krasnohow), Опішню (Opochno, Oproch-
Сіверщина в історії України, випуск 10, 2017
162
no), Великі Будища (Bodoassin, Budiscke). Згадується також
про перебування Петра І в Сумах (Sumy), Лебедині (Lobedin).
Особливу заслугу праці де Лімьє для становлення мазе-
піани слід відзначити й у розміщенні портрету Мазепи ро-
боти видатного німецького гравера Мартіна Бернігерота
(Бернігрота) від 1706 р. Це, очевидно, перший портрет геть-
мана, що здобув широке поширення в Європі. Зважаючи на
той факт, що він містить прижиттєве зображення цієї осо-
би, слід визнати, що він не позбавлений рис достовірності.
Значний успіх праці де Лімьє, присвяченій здебільшого
подіям Північної війни, сприяв виникненню творів за тією
ж тематикою. Але, якщо його книга мала головним персо-
нажем славетного шведського короля, й авторську симпа-
тію до нього було важко приховати, в той час як «моско-
вити» та їхній цар виглядали тут досить непривабливо, то
наступне видання мало основним героєм саме антагоніста
Карла ХІІ – Петра І і розглядало події з протилежного ра-
курсу. Йдеться про «Мемуари про царювання Петра Ве-
ликого, імператора Росії, батька вітчизни, і прочая, і про-
чая, і прочая» (1725), що стали, по суті, першим історичним
життєписом щойно померлого видатного російського мо-
нарха. Ім’я автора, позначене на титульному аркуші даної
книги, виглядало досить екстравагантно, оскільки звуча-
ло як «боярин Іван Іванович Нестезюрануа» (Iwan Iwanow-
itz Nestesuranoi). Таке поєднання цілком російського іме-
ні з таким несподіваним прізвищем залишалося загадкою
недовго. Незабаром стало відомо, що автором цього тво-
ру є французький історик і літератор, який мешкав у Гол-
ландії, Жан Руссе де Міссі (1686–1762), а несподіване пріз-
вище «Nestesuranoi» є анаграмою його справжнього імені
«Jean(n) Rousset» (складання подібних анаграм було мо-
дою того часу, згадаймо приклад Вольтера). Що ж стосуєть-
ся імені «Іван Іванович», то, по-перше, автора звали Жан,
що є аналогом російського імені Іван, а, по-друге, яке ще
ім’я могло б виглядати так по-російськи? Тож, претенду-
ючи на гарну ознайомленість з цією величезною східною
країною, француз назвався саме так.
Робота Нестезюрануа має здебільшого компілятивний
характер і складається переважно з поєднання свідчень по-
передніх авторів та повідомлень преси. Саме за це дорікав
історику Вольтер, пишучи згодом свою «Історію Російської
імперії за Петра Великого» [20, p. 5, 192]. Проте сувору оцін-
ку «короля філософів» не в повній мірі можна вважати ви-
правданою. Насправді великий твір Нестезюрануа містить
багато цікавих і цінних матеріалів, а їхній автор здійснив
ретельну редакторську роботу, збираючи й опрацьовуючи
розрізнені свідчення про Росію та її правителів з різнорід-
них джерел, ставши, по суті, першопрохідцем у науковому
вивченні минулого цієї держави серед французьких істори-
ків. Свідченнями, зібраними ним, постійно користувався й
сам Вольтер, при цьому нещадно критикуючи Нестезюрануа.
Загалом головна мета багатотомної праці Нестезюра-
нуа – це апофеоз Петра І як державного діяча [16; 17; 18].
Природно, що минуле України складає істотний компонент
цього твору. Головними героями української історії для Не-
стезюрануа є, звичайно, козаки (les Kosaks), про яких автор
зазначає, що козаки «є, мабуть, єдиним народом, що но-
сить ім’я відмінне від назви їхньої країни» [16, p. 216–218].
З осені 1708 р. Європа, затамувавши подих, слідкувала
за карколомними подіями, що відбувалися в «країні коза-
ків» і неодмінно мали призвести до перерозподілу впли-
вів у Старому Світі. Нестезюрануа свідчить, що станови-
ще, у якому опинився в 1708 р. російський цар, на заході
здавалося безнадійним [18, p. 12, 24]. На думку західних
оглядачів, головну надію в цій ситуації цар мав покла-
дати на Мазепу, котрий міг виставити проти неприятеля
25–30-тисячне козацьке військо. Коли ж поширилася звіст-
ка про перехід Мазепи до шведського табору, передбача-
ти перемогу Петра І міг лише б найзатятіший оптиміст.
Однак, розібравшись з історичними документами та
свідченнями очевидців, Нестезюрануа дійшов висновку,
що у відчайдушному становищі восени 1708 р. опинив-
ся не російський володар, а саме шведський король. По-
ворот Карла ХІІ до України був багато в чому кроком ви-
мушеним, завдяки якому цей стратег намагався знайти
вихід із складного військового становища. Згадує автор
і про перебування у ставці шведського короля представ-
ника Мазепи Бистрицького (Bistnizki), який сприяв коор-
динації зусиль шведської й української сторони і запев-
няв Карла ХІІ у тому, що «народ України розглядає його,
як свого визволителя і що вони просять його руки. Що ще
було потрібно, щоб привабити цього володаря до такого рі-
шення? Скоро ми побачимо, що з цього вийшло» [18, p. 74].
Риторичне запитання наприкінці цього повідомлення,
доповнене анонсуванням драматичної розв’язки в кра-
щих традиціях театральних постановок тієї доби, лише
підсилювали вражаючий ефект запаморочливих подій,
що відбулися незабаром. Якщо сучасникам здавалося, що
непереможного Карла ХІІ до України вів військовий ге-
ній, то з висоти своїх знань Нестезюрануа чітко розумів,
що головною рушійною силою цього розпачливого кро-
ку стала, по суті, безвихідь. Французький історик знову
акцентує увагу на тому, що «королю Швеції не залиша-
лося іншого вибору, як приєднатися скоріше до Мазепи
й увійти до України, сподіваючись отримати тут війсь-
ка та провізію, яких бракувало його армії» [18, p. 87–88].
Власне кажучи, тепер історик і виводить на авансце-
ну гетьмана, про якого раніше згадував лише мимохідь.
Характеристика, дана Нестезюрануа Мазепі, вражає тим,
що при, по суті, апологетичному ставленні автора до Пе-
тра І, він з розумінням ставиться до прагнень українсько-
го керманича й не вдається до бездумному осуду його
рішучого кроку. Можна вважати, що саме Нестезюрануа
був одним з перших дослідників, хто намагався вивчити
й осмислити суперечливу діяльність Мазепи. Зважаючи
на те, що цей твір залишається маловідомим у вітчизня-
ній історіографії, було б доцільно навести оцінку поста-
ті гетьмана французьким істориком: «Іван Мазепа похо-
див з шляхетної фамілії зі своєї нації, не маючи жодного
козацького варварства. Навпроти, він поєднував з хоро-
ISSN 2218-4805
163
брістю, притаманному цій нації, довершений розум і де-
лікатність, а також велику розсудливість» [18, p. 88-89].
Відзначимо в цьому фрагменті ту обставину, що Несте-
зюрануа чітко визначає українське походження Мазепи.
В той час, як незабаром, під авторитетним впливом Воль-
тера, його будуть відносити до польської нації [19, p. 162].
Відголоски історичної дискусії серед французьких науков-
ців про коріння Мазепи зафіксує на початку ХІХ ст. Дми-
тро Бантиш-Каменський, однозначно визнаючи, що геть-
ман «был уроженец малороссийский» [2, c. 340].
Розважливість та обережність Мазепи Нестезюрануа вба-
чає й у розвідувальній місії Войнаровського (Woynarowski),
якого гетьман відрядив до Петра І і який ледь не наклав
головою, виконуючи дане доручення [18, p. 89–90]. Від-
даючи належну шану мудрості та обачності українського
гетьмана, французький історик засвідчує прекрасне ро-
зуміння ним того, що весь успіх українсько-шведського
союзу багато в чому залежав від передачі Карлу ХІІ Бату-
рина. Тому Мазепа наважився перейти через Десну та при-
скорити прихід шведів, щоб віддати в їх розпорядження
зброю, харчі та гроші, зосереджені в гетьманській столи-
ці. Наступні події в творі Нестезюрануа подані дуже реа-
лістично та у повній відповідності до історичних джерел:
перехід на бік шведів, сумнів у багатьох козаків про до-
цільність такого рішення і втечу багатьох з мазепинського
табору до росіян, похід Меншикова на Батурин і жорсто-
ке знищення міста та всіх його мешканців [18, p. 90–91].
Треба відзначити, що Нестезюрануа надавав розо-
ренню Батурина більшого значення у кінцевому розгро-
мі шведів, ніж навіть поразці Левенгаупта, оскільки саме
ця страхітлива акція не лише позбавила військо Карла ХІІ
обіцяної матеріальної підтримки, але й відштовхнула ко-
заків від Мазепи та завадила перекиненню повстання на
Дон. Відзначає дослідник і той факт, що гетьман не ко-
ристувався вже великою довірою у населення, а частина
козаків відкрито виступила проти нього, дізнавшись про
його намір піддатися шведам.
Аналізуючи тодішнє військове становище Росії, Несте-
зюрануа вважає неминучою її поразку у разі, якщо б мали
успіх місія Левенгаупта та перехід на бік шведів україн-
ського козацтва на чолі з Мазепою, тому він возвеличує
політичну пильність і далекоглядність Петра І, який за ко-
роткий час розладнав обидва ці задуми. Неквапність і не-
рішучість Карла ХІІ у здійсненні стрімкого маршу на по-
рятунок Батурина дослідник пояснює недовірою короля
до Мазепи та його побоюваннями потрапити до пастки,
влаштованої росіянами та козаками. Лише дізнавшись
про жорстокі розправи, які росіяни вчиняли з прибіч-
никами гетьмана, шведський володар пересвідчився у
щирості намірів «знаменитого зрадника» [18, p. 92–93].
Значну увагу Нестезюрануа приділяє судовому про-
цесу над Мазепою та поспішному урочистому обранню
у Глухові нового гетьмана – Івана Ілліча Скоропадсько-
го (Hittman Iwan Iliewitz Skoropaazki), докладно описуючи
страту опудала, що супроводжувалася зірванням з ньо-
го андріївської стрічки, знищенням всіх патентів Мазе-
пи та фамільного герба, ламанням шаблі [18, p. 93–94].
Особливо слід зупинитися на аналізі географічних уяв-
лень Нестезюрануа про тодішню Україну. Звертає на себе
увагу той факт, що французький автор для означення «кра-
їни козаків» використовує лише хоронім «Україна», який
значного поширення у Західній Європі здобув лише в се-
редині попереднього століття. Цікаво, що крім вже тради-
ційного для французів поняття «Ukraine», Нестезюрануа,
говорячи про Сіверську Україну, використовує й суто фо-
нетичну форму цієї назви «Hukragina Sewerska» [16, p. 337],
передаючи французькою українське звучання її назви.
У відповідності до його бачення, «Україна» включала в
себе територію Гетьманщини, польської Правобережної
Наддніпрянщини (Волинь і Поділля сюди не входили) та
землі запорожців. Зокрема, історик підкреслював, що за-
порозькі козаки (les Kosaks Zaporoski) є населенням Укра-
їни [16, p. 414–415]. Що ж стосується північних околиць
«України», то вони дещо виходили за межі нашої сучас-
ної держави. Не згадуючи про Стародубщину, зазначи-
мо, що поміж переліку визначних українських міст Не-
стезюрануа вказує Рильськ [16, p. 414–415]. Таким чином,
для французького історика «Україна» являла собою вели-
ку країну, поділену на дві нерівні частини по Дніпру між
Росією та Річчю Посполитою, адміністративне управлін-
ня над землями якої здійснювалося козаками.
В цьому відношенні значну цікавість представляє со-
бою пояснення ним нового в західній літературі терміну
«Мала Росія» (la Рetite Russie), який активно використову-
вався царською дипломатією. Наводячи французький пере-
клад тексту одного з маніфестів Петра І, Нестезюрануа сто-
совно поняття «Мала Росія» зазначає: «Так російський двір
називає Україну, яка, насправді, разом з Поділлям у Чорній
Русі складала колись частину імперії росіян і є спадковим
володінням князів з царського дому (C’est ainsi qu’à la Cour
Russienne on nomme l’Ukraine; qui eff ectivememnt avec la Podo-
lie de la Russie Noire a autrefois fait partie de l’Empire des Russes,
& étoit l’apanage des Princes de la Maison Czarienne)» [18, p. 98–
99]. Звернімо увагу на той факт, що термін «Мала Росія» на
заході ще маловідомий, на відміну від поняття «Україна»,
хоча й воно отримало загальне визнання лише за півсто-
ліття до того, витіснивши з уявлення західних європейців
традиційне для цього регіону більш раннє поняття «Русь».
Подібне пояснення для західного читача поняття «Мала
Росія» бачимо і в творі іншого сучасника, французького
історика Елеазара де Мовійона (1712–1779) [15, p. 127]. У
1742 р. побачила світ його 3-томна «Історія Петра І, про-
званого Великим, імператора Всеросійського, царя Си-
бірського, Казанського, Астраханського, великого князя
Московського і проч., і проч., і проч.» [13; 14; 15].
Описуючи біографію цього російського царя в двох то-
мах своєї книги, він поділяє її на два хронологічно нерів-
них періоди: до Полтави і після. Відповідно, у І томі роз-
кривається життєпис Петра І з 1672 по 1708 р., а у ІІ томі
– з 1709 по 1725 р. В українознавчому плані найбільшу
Сіверщина в історії України, випуск 10, 2017
164
цікавість являє висвітлення французьким дослідником
постаті Мазепи. Багато в чому образ гетьмана є запози-
ченим у Вольтера. Мовійон, наприклад, називає Мазе-
пу польським шляхтичем, який служив пажем при дво-
рі Яна ІІ Казимира, і згадує про його амурну інтрижку з
шляхетною панянкою, внаслідок чого її розгніваний чо-
ловік наказав прив’язати того до дикого коня й пустити в
степ. Начебто саме таким чином Мазепа потрапив до ко-
заків [13, p. 63–64]. В той же час не можна говорити, що
історичне бачення Мовійоном постаті українського геть-
мана цілком і повністю подано у вольтерівському тракту-
ванні. Він доповнює його образ кількома іншими суттє-
вими деталями. Зокрема, досить цікавим в історичному
плані є поданий в «Історії Петра І» опис зовнішності Ма-
зепи, можливо, наведений за одним з його портретів, по-
ширених тоді в Європі: «Мазепа був зросту трохи вищо-
го за середній. Він мав худорляве обличчя, довгу та густу
бороду, горделивий, але страшний погляд, що виказу-
вав мрійливий характер, худе та струнке тіло» [13, p. 65].
Певний історичний інтерес являє також географічна
локалізація України в уявленні Мовійона. Він зазначає:
«Україна є частиною Червоної Русі і включає в себе Ниж-
ню Волинь, Київське та Брацлавське воєводства, а також
Поділля. Мазепа мав зазвичай свою резиденцію в Бату-
рині, й це місто розглядалося, як столиця України. Воно
розташоване в Чернігівському князівстві на кордонах Сі-
верщини, що на північний схід від України» [15, p. 449–
450]. Як можна побачити, Сіверщину історик не включає
до складу тогочасної України, хоча вона й перебувала під
владою українського гетьмана.
В цілому дана праця Мовійона не стільки збагатила
французьку історіографію новими українознавчими ма-
теріалами, скільки слугувала творчим узагальненням вже
відомих фактичних свідчень. Вона сприяла популяриза-
ції вольтерівського образу Мазепи на заході.
Звичайно, історія «козацької країни» не була в центрі
уваги Вольтера. Проте він постійно торкався у своїх пра-
цях минулого України. Найпильніше, безумовно, автор
розглядає події Північної війни в «Історії Російської ім-
перії за Петра Великого» (1759) [20]. Серед головних мо-
ментів української історії, позначених у Вольтера, згада-
ємо перехід Мазепи на бік шведів, руйнування Батурина,
обрання у Глухові гетьманом Скоропадського, локальні
бойові дії в Україні, приєднання до Карла ХІІ запорожців,
Полтавську баталію, бендерську втечу. Головним спону-
кальним мотивом, який змусив старого Мазепу на порозі
смерті зрадити свого володаря й перекинутися до ворога,
на думку просвітника, були особисті амбіції гетьмана, що
навіювали йому бажання унезалежнитися. Вказуючи на
відсутність у того підтримки серед широких верств коза-
цтва, автор не забуває зробити не зовсім справедливий
комплімент царській владі про те, що козаки не послу-
халися свого поводиря, оскільки «не хотіли жодним чи-
ном зраджувати того монарха, на якого не мали ніяких
причин нарікати» [20, p. 182]. Це суперечить словам са-
мого ж Вольтера про форсований наступ Росії на права
та вольності козаків, які майже повністю втратили свою
автономію під царською владою.
Отже, саме в добу Просвітництва у Франції пробуджу-
ється справжній науковий інтерес до діяльності Івана Ма-
зепи та його ролі в Північній війні, а також участі у цьому
збройному конфлікті українського козацтва. Ці питання
розглядалися на сторінках праць багатьох французьких
сучасників, серед яких насамперед слід згадати таких іс-
ториків як де Лімьє, Нестезюрануа, де Мовійон і, звичай-
но ж, Вольтер, вплив якого став визначальним у подаль-
шому європейському мазепознавстві. Значна увага у цих
розвідках приділялася такому регіону України, як Черні-
гово-Сіверщина, що став ареною активних бойових дій у
російсько-шведському протистоянні, до якого були втяг-
ненні ледь не всі держави тогочасної Європи.
ПОСИЛАННЯ
1. Акимова А.А. Вольтер. – М.: Молодая гвардия, 1970. – 448 с.
2. Бантыш-Каменский Д.Н. История Малой России от водво-
рения славян в сей стране до уничтожения гетманства. – К.:
Час, 1993. – IX+604 с.
3. Борщак І. Гетьман Пилип Орлик і Франція // Хроніка-2000.
– К., 1995. – Вип. 2–3. – Україна-Франція. – С. 104–115.
4. Вольтер. История Карла ХІІ, короля Швеции и Петра Велико-
го, императора России. – СПб: Лимбус Пресс, 1999. – 304 с.
5. Єнсен А. Мазепа / Переклад зі шведської Н. Іваничук; нау-
кова редакція, передмова та примітки Б. Якимовича. – К.: Укра-
їнський письменник, 1992. – 205 с.
6. Мацьків Т. Гетьман Іван Мазепа в західноєвропейських дже-
релах 1687–1709. – Київ–Полтава: НАН України; Інститут україн-
ської археографії, 1995. – 312 с.
7. Наливайко Д. Очима заходу: Рецепція України в Західній Єв-
ропі ХІ–ХVІІІ ст. – К.: Основи, 1998. – 578 c.
8. Січинський В. Чужинці про Україну: Вибір з описів подоро-
жей по Україні та інших писань чужинців про Україну за десять
століть. – К.: Довіра, 1992. – 256 с.
9. Cоловьев Д. Послесловие переводчика // Вольтер. История
Карла ХІІ, короля Швеции и Петра Великого, императора России.
– СПб: Лимбус Пресс, 1999. – 304 с.
10. Bonnac J.-L. d’Usson, marquis de. Mémoire historique sur
l’ambassade de France à Constantinople. – Paris: Ernest Leroux,
1894. – 370 p.
11. d’Orville A.-G.-C. Mémoire d’Azema, diverses Anecdotes des
Regnes de Pierre le Grand, Empereur de Russie, & de l’Impératrice
Catherine son Epouse: Traduit du russe par M. C[ontant]. D’[Orville].
– Amsterdam, 1764. – Partie 1. – ХІІ+245 р.; Partie 2. – 216 p.
12. Limiers H.-Ph. de. Histoire de Suede sous le regne de Charles XII.
Où l’on voit aussi les Réarrivées en diff erens tems dans ce Royaume;
toute la guerre du Nord, et l’Avénement de la Reine & du Roi Régnant
à la Couronne, jusqu’à present. – Par M. De Limiers docteur en droit. –
Amsterdam: Chez les Jansons à Waesberge, 1721. – Т. 5. Contenant la
Bataille de Pultowa, & ses suites, avec séjour du Roi à Bender, jusqu’à
son retour à Stralsund. – 540 p.
13. Mauvillon E. de. Histoire de Pierre I, surnommé le Grand,
empereure de toutes les Russies, roi de Siberie, de Casan, d’Astracan,
grand duc de Moscovie, etc. etc. etc. – Amsterdam-Leipzig: Chez Arkstée
et Merkus, 1742. – T. 1. – 464 p.
14. Mauvillon E. de. Histoire de Pierre I, surnommé le Grand,
empereure de toutes les Russies, roi de Siberie, de Casan, d’Astracan,
grand duc de Moscovie, etc. etc. etc. – Amsterdam-Leipzig: Chez Arkstée
et Merkus, 1742. – T. 2. – 404 p.
15. Mauvillon E. de. Histoire de Pierre I, surnommé le Grand,
empereure de toutes les Russies, roi de Siberie, de Casan, d’Astracan,
grand duc de Moscovie, etc. etc. etc. – Amsterdam-Leipzig: Chez Arkstée
et Merkus, 1742. – Т. 3. – 504 p.
16. Nestesuranoi Iwan. Memoires du regne de Pierre le Grand,
empereur de Russie, pere de la patrie, etc. etc. etc. – La Haye: Chez
R.C.Alberts, Amsterdam: Chez Her.Uytwerf, 1725. – T. 1. – 510 p.
17. Nestesuranoi Iwan. Memoires du regne de Pierre le Grand,
empereur de Russie, pere de la patrie, etc. etc. etc. Nouvelle Edition
augmentée. – Amsterdam: Chez les Wetsteins & Smith, 1740. –
Т. 2. – 496 p.
ISSN 2218-4805
165
18. Nestesuranoi Iwan. Memoires du regne de Pierre le Grand, em-
pereur de Russie, pere de la patrie, etc. etc. etc. Nouvelle Edition aug-
mentée. – Amsterdam: Chez les Wetsteins & Smith, 1740. – Т. 3. – 452 p.
19. Voltaire. Histoire de Charles XII, roi de Suede. – Paris.: De
l’imprimerie et de la fonderie stereotypes de Pierre DIDOT l’aîné, et
de Firmin DIDOT, 1802. – 342 p.
20. Voltaire. Oeuvres completes. – T. 24. – Histoire de l’empire
de Russie sous Pierre le Grand. – Kehl.: L’imprimerie de la société
littéraire-typographique, 1784. – 435 p.
Луняк Е.Н. Чернигово-Северщина в годы Северной
войны (по свидетельствам французских современников)
В статье рассмотрено состояние ознакомления французской об-
щественности с ходом событий Северной войны на землях Черниго-
во-Северщины в 1708–1709 гг .Сделан комплексный анализ призведе-
ний французских современников, таких как Вольтер, Анри-Филипп
де Лимье, Иван Нестезюрануа, Элеазар де Мовийон и др.
Ключевые слова: историография, Украина, Франция, Северная
война, Иван Мазепа, Чернигово-Северщина.
Luniak Ye. M. The region of Chernihiv and Severia in
years of the Great Northern War (according to testimonies
of French contemporaries)
The acquaintance’s state of the French public with course of events
of the Great Northern War in the region of Chernihiv and Severia (1708–
1709) in the article is covered. The complex analysis historical research-
es (the work of Voltaire, Henri-Philippe de Limiers, Ivan Nestesuranoi,
Eleazar de Mauvillon etc.
Key words: historiography, Ukraine, France, the Great Northern War,
Ivan Mazepa, region of Chernihiv and Severia.
06.03.2017 р. j
УДК: 94(477) «1720» Меншиков О.Д.
Г.В. Філіпова
«УКРАЇНСЬКА РЕВІЗІЯ» КНЯЗЯ
О.Д. МЕНШИКОВА 1720 РОКУ
У статті розглядається ревізійна місія князя О.Д. Меншико-
ва 1720 року в Україні. На основі дослідження архівних матеріалів
здійснено спробу прослідкувати деякі відрізки маршруту поїздки, її
офіційні причини та дійсну політичну складову, а також побуто-
ві нюанси організації.
Ключові слова: О.Д. Меншиков, Почепська справа, доба Геть-
манщини.
Відносини фаворита та соратника Петра І, князя Олек-
сандра Даниловича Меншикова з Україною досить міцно
цементувалися його власними відвідинами територій, які
цікавили його з економічної та політичної точки зору. Не
рахуючи перебування на українських територіях у зв’язку
з бойовими діями Північної війни, Меншиков відвідував
Україну і в той час, коли активні фронти давно перемі-
стилися до інших широт. І ці візити, що характерно, сто-
сувалися не тільки Слобожанщини, що дає підстави вва-
жати, що Меншиков сприймав її як свого роду зручний
«плацдарм» для подальшого наступу на ряд українських
територій, а й гетьманських міст. Особливе місце у пла-
нах Меншикова посів Стародубський полк, у складі яко-
го знаходилася велика частина його вотчин.
Під час своїх оглядів гетьманських та слобідських пол-
ків фаворит Петра І вирішував ряд питань, пов’язаних з
формуванням колосальних земельних наділів, а також
намагався установити власний контроль над рядом адмі-
ністративних одиниць (наприклад, сотні Стародубського
полку, котрі межували з Почепською). Пізніше ці його пла-
ни та дії увійшли до історії під назвою Почепської справи,
котра набула широкого скандального розголосу у колах
політичних діячів, які гуртувалися навколо царя Петра.
Російська та українська історіографія, починаючи з ХІХ ст.,
згадувала про дані події побіжно, переважно – в контексті
протікання судових справ навколо нелегального межуван-
ня земель на теренах почепських володінь князя. В укра-
їнському контексті згадував про діяльність Меншикова та
Почепську справу О.М. Лазаревський, котрий, до того ж,
віднайшов та систематизував значну кількість відповідних
документів [1]. Окремі аспекти перебування Меншикова в
Ніжині та Глухові на базі судових справ дослідив Г. Єсипов,
зокрема, пов’язуючи реакцію соціуму на ревізію з «видін-
ням ієромонаха Порфирія» [2, с. 285–306] Стосовно сучас-
них істориків, звернув увагу на розгляданий нами епізод з
життя князя один з найпомітніших його біографів, росій-
ський історик М. Павленко [3]. З точки зору пам’яткознав-
ства дуже коротко писав про формування українських во-
лодінь Меншикова М. Цапенко. Також ним було згадано
легенди, що побутували в Україні та на Брянщині у зв’язку з
цим, і знайшли своє відображення в «Історії Русів» [4, с. 10].
В різний час досліджувалися та оброблялися окремі
архівні документи, з яких можна черпати інформацію
про дану подорож Меншикова. Однак, систематичного
та узагальнюючого студіювання таких джерел, котре б
звело всі наявні дані до єдиного знаменника та окрес-
лило загальну картину на тлі історико-політичного та
економічного контексту, проведено не було.
В існуючих дослідженнях недостатньо уваги було при-
ділено як побутовим особливостям перебування Менши-
кова в Україні (організація проживання та харчування,
маршрути, урочисті прийоми, бенкети у приймаючих
містах, обдаровування гостя подарунками тощо), так
і його відносинам з представниками козацької стар-
шини та власної адміністрації. Майже не розглядали-
ся особи, котрі супроводжували князя у його подорожі.
Тож ставимо собі за мету хоча б у загальних рисах
окреслити поставлені питання, спираючись на архів-
ний матеріал з фондів Центрального державного істо-
ричного архіву України в місті Києві (ЦДІАК), Інституту
рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вер-
надського (ІР НБУВ) та Російського Державного архіву
давніх актів (РДАДА).
Так звана «ревізія» 1720 року стала найпомітнішим
з візитів Меншикова до України. 1719 році Петро І на-
казав своєму фавориту відправитися до України задля
того, щоб прослідкувати за комплектуванням драгун-
ських військ перед обличчям шведської загрози. Однак,
князь зволікав з тим, щоб покинути Петербург, і зміг ру-
шити в дорогу тільки на початку 1720 року, до останньо-
го намагаючись передати повноваження генералові Вей-
|