Земельні володіння Ніжинського міського магістрату ХVII–XVIII ст.
В дослідженні визначено межі міста Ніжина XVII–XVIII ст., що були закріплені грамотою на надання місту магдебурзького права. Також визначено перелік сіл, що знаходилися у володінні магістрату, що підтверджувалося іншими конфірмаційними універсалами. Наведено приклади про приналежність магістратськи...
Gespeichert in:
| Datum: | 2017 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2017
|
| Schriftenreihe: | Сіверщина в історії України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128634 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Земельні володіння Ніжинського міського магістрату ХVII–XVIII ст. / Л.В. Лесик // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 126-128. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-128634 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1286342018-01-13T03:03:52Z Земельні володіння Ніжинського міського магістрату ХVII–XVIII ст. Лесик, Л.В. Польсько-литовська доба та Гетьманщина В дослідженні визначено межі міста Ніжина XVII–XVIII ст., що були закріплені грамотою на надання місту магдебурзького права. Також визначено перелік сіл, що знаходилися у володінні магістрату, що підтверджувалося іншими конфірмаційними універсалами. Наведено приклади про приналежність магістратських сіл іншим власникам, обкладення таких сіл податками. В иследовании установлены границы города Нежина XVII–XVIII ст., которые были закреплены грамотой на магдебургское право. Также определён список сёл, находившихся во владении магистрата, что подтверждалось другими конфирмационными универсалами. Приведены примеры принадлежности магистратских сел другим владельцам, наложения податей на магистратские села. The study determined the city Nizhyn in XVII-XVIII century which were determined by the letter of Magdeburg law. The list of villages which were in the possession of the magistrate, as confirmed by other confirmation universals. Examples of the ownership of magistrates’ villages to other owners and the imposition of taxes on magistrate villages are given. 2017 Article Земельні володіння Ніжинського міського магістрату ХVII–XVIII ст. / Л.В. Лесик // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 126-128. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128634 94(477):631.11(347.962)«16/17» uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Польсько-литовська доба та Гетьманщина Польсько-литовська доба та Гетьманщина |
| spellingShingle |
Польсько-литовська доба та Гетьманщина Польсько-литовська доба та Гетьманщина Лесик, Л.В. Земельні володіння Ніжинського міського магістрату ХVII–XVIII ст. Сіверщина в історії України |
| description |
В дослідженні визначено межі міста Ніжина XVII–XVIII ст., що
були закріплені грамотою на надання місту магдебурзького права. Також визначено перелік сіл, що знаходилися у володінні магістрату, що підтверджувалося іншими конфірмаційними універсалами. Наведено приклади про приналежність магістратських сіл іншим власникам, обкладення таких сіл податками. |
| format |
Article |
| author |
Лесик, Л.В. |
| author_facet |
Лесик, Л.В. |
| author_sort |
Лесик, Л.В. |
| title |
Земельні володіння Ніжинського міського магістрату ХVII–XVIII ст. |
| title_short |
Земельні володіння Ніжинського міського магістрату ХVII–XVIII ст. |
| title_full |
Земельні володіння Ніжинського міського магістрату ХVII–XVIII ст. |
| title_fullStr |
Земельні володіння Ніжинського міського магістрату ХVII–XVIII ст. |
| title_full_unstemmed |
Земельні володіння Ніжинського міського магістрату ХVII–XVIII ст. |
| title_sort |
земельні володіння ніжинського міського магістрату хvii–xviii ст. |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2017 |
| topic_facet |
Польсько-литовська доба та Гетьманщина |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128634 |
| citation_txt |
Земельні володіння Ніжинського міського магістрату ХVII–XVIII ст. / Л.В. Лесик // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 126-128. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT lesiklv zemelʹnívolodínnânížinsʹkogomísʹkogomagístratuhviixviiist |
| first_indexed |
2025-07-09T09:30:15Z |
| last_indexed |
2025-07-09T09:30:15Z |
| _version_ |
1837161163198038016 |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 10, 2017
126
Січі 30-тисячного корпусу Л. Неплюєва та Г. Самойлови-
ча, все одно табір мав бути розтягнутий не на один кіло-
метр [Востоков, К.С. с. 277]. Це в цілому заважає точніше
встановити місце проведення Коломацької ради. З огля-
ду на наступне свідчення П. Гордона – «… разбили стан
в круглом вагенбурге на дальнем, возвышенном берегу;
бояре Ал. Семен. Шеин и кн. Влад. Дмитр. Долгорукий
стояли справа от нас, а гетман и боярин князь Констант.
Осип. Щербатов – по левую руку, со своими войсками в
круглых вагенбургах» [11, с. 145] – можна тільки вказати,
що Коломацька рада, швидше за все, відбулась в півден-
ній частині пропонованого району.
ПОСИЛАННЯ
1. Коваленко В. З історії формування Національного істори-
ко-культурного заповідника «Гетьманська столиця» в м. Батурин /
В. Коваленко // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Укра-
їні: зб. наук. пр. – Київ, 2016. – Вип. 25. – С. 410–419.
2. Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба / О. Оглоблин.
– Нью-Йорк – Париж – Торонто: Видання Організації Оборони Чо-
тирьох Свобід України – Ліги Визволення України, 1960. – 412 с.
3. Кентржинський Б. Мазепа / Б. Кентржинський. – К.: Темпо-
ра, 2013. – 496 с.
4. Крупницький Б. Гетьман Іван Мазепа та його доба / Б. Круп-
ницький. – К.: Грамота, 2008. – 352 с.
5. Таїрова-Яковлева Т. Іван Мазепа і Російська імперія. Історія
«зради». К.: ТОВ «Видавництво «КЛІО»», 2013. – 403 с.
6. Павленко С. Іван Мазепа / С. Павленко. – К.: Видавничий дім
«Альтернативи», 2003. – 416 с.
7. Історія міст і сіл Української РСР. Харківська область [Голо-
ва ред. колегії П.Т. Тронько]. – К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР,
1966. – 1086 с.
8. Горобець В. Влада та соціум Гетьманату. Дослідження з полі-
тичної і соціальної історії ранньомодерної України / В. Горобець.
– К.: Інститут історії України НАН України, 2009. – 271 с.
9. Мацьків Т. Гетьман Іван Мазепа в західноєвропейських дже-
релах 1687–1709 / Т. Мацьків. – Мюнхен, 1988. – 287 с.
10. Багалей Д. Очерки из истории колонизации степной окраины
Московского государства / Д. Багалей. – М.: Императорское об-
щество Истории и Древностей Российских при Московском уни-
верситете, 1887. – 634 с.
11. Дневник, 1684–1689 / Патрик Гордон; пер. с англ., статья
и примечания Д.Г. Федосова; [отв. ред. М.Р. Рыженков]. – М.: На-
ука, 2009. – 339 с.
12. Величко С. Літопис: В 2 т. – Т. 2 / Пер. з книжної української
мови, вст. стаття, комент. В.О. Шевчука; Відп. ред. О.В. Мишанич.
– К.: Дніпро, 1991. – 647 с.
13. Юхно І. «Коломацькі статті» підписані поблизу Чутового /
І. Юхно // Полтавський вісник. – 24 серпня 2012. – № 34 (1206). – С. 22.
14. Востоков А. К истории первого крымского похода. / А. Во-
стоков // Киевская старина, 1886. – № 2. – С. 267–278.
Мамалага В.В. Попытка локализации места проведения
Коломацкой рады 1687 р.
В статье предпринята попытка локализации места, где 25
июля 1687 г. была проведена казацкая рада, на которой гетманом
Войска Запорожского был избран Иван Мазепа.
Ключевые слова: Коломацкая рада, И. Мазепа, р. Коломак,
Крымский поход, выборы гетмана, 1687 г.
Mamalaha V.V. Attempt of localization of the venue of Kolo-
mak meeting in 1687 year.
In article an attempt of localization of the place where the Cossack Coun-
cil has been carried out on July 25, 1687 on which hetman of Zaporizhian
army Ivan Mazepa has been elected, is made.
Key words: Kolomak meeting, I. Mazepa, river Kolomak, the Crimean
campaign, elections of the hetman, 1687.
29.02.2017 р. j
УДК 94(477):631.11(347.962)«16/17»
Л.В. Лесик
ЗЕМЕЛЬНІ ВОЛОДІННЯ НІЖИНСЬКОГО
МІСЬКОГО МАГІСТРАТУ XVII–XVIII СТ.
В дослідженні визначено межі міста Ніжина XVII–XVIII ст., що
були закріплені грамотою на надання місту магдебурзького пра-
ва. Також визначено перелік сіл, що знаходилися у володінні магі-
страту, що підтверджувалося іншими конфірмаційними універ-
салами. Наведено приклади про приналежність магістратських
сіл іншим власникам, обкладення таких сіл податками.
Ключові слова: Ніжин, магістрат, село, ранг.
Головним аспектом у вивченні минулого українсько-
го міста є його територія. Визначення меж цієї території
– одна з підвалин розвитку самоврядних міст. Вони уста-
новлювалися із запасом, адже місто розросталось, надаю-
чи землі у користування міщанам для господарських по-
треб (городи, сіножаті та інше).
Початок дослідження самоврядування українських
міст поклали М. Владимирський-Буданов, О. Кістяків-
ський, В. Антонович. Продовжили та поглибили цей на-
прямок Д. Багалій, М. Василенко, О. Лазаревський, Д. Міл-
лер, П. Клименко, В. Дядиченко, О. Компан, Г. Швидько та
інші [1]. Їх плідна робота оформилася у низку праць, яка
висвітлює організацію самоврядування на магдебурзько-
му праві, діяльність міської влади та життя міщанських
громад протягом другої половини XVII – XVIII ст. на те-
рені Лівобережної України.
Проте деякі питання залишилися поза увагою дослід-
ників, серед яких слід згадати проблему земельних воло-
дінь Ніжинського міського магістрату. Основним завдан-
ням нашої роботи є визначення меж цих земель та сіл, що
належали до Ніжинського міського магістрату.
Вперше межі Ніжина та закріплення за ним певних те-
риторій були визначені при наданні місту права на само-
врядування. Магдебурзьке право передбачало виділення
земель на потреби міського уряду та міста, що чітко окрес-
лили межі міста. Розподілом нижче згаданих ґрунтів за-
ймався підсудок Смоленський, ревізор його величності Іє-
ронім Цеханович, який і здійснив ґрунтові надання Ніжину
26 травня 1624 р. Так, у копії грамоти Яна-Казимира, зро-
бленої у XVIII ст., знаходимо запис про те, по яких межах
проходить кордон міських ґрунтів, наданих разом із магде-
бурзьким правом: «Граница тех грунтов меских нежинских
починается от двух девиц речок, где те речки девицы разби-
лись и граничат Носовку с Нежином от коли граница нежин-
ская идет одной девицей Кропивной речки и наиблизша ко-
торая с Крапивной сходит и там же обе в усть впадает реке
Остер, далее по болоту Плоское болотом Плоским в гору с
одной стороны того болота к дороге Черниговской ниже Не-
жина и болотом Плоским к Чернигову идучи та дорога до
речки Смолянки, Смолянка до Сацевой рудки аж до грунту
Колчевского и мимо буду Якова Нема суходолом до Березо-
вой речки, а рыбця о границе з Сиволожем городыщем, от
рыбця в реку Устрь, мимо Печи лес, з Печей лесов в Химов-
ку речку, тая Химовка идет аж под татарскую могилу про-
ISSN 2218-4805
127
сто а исмо Ржавець о границе з Дорогинским грунтом через
реку Кропивную мимо Ржавець и мимо Обсковку реку до
тих же девиц от коль ее граница зачала» [2, арк. 53–53 зв.].
Згадані землі знаходилися в окрузі сіл Володькова Дівиця,
Крапивне, Синяки, Мильники, Березанка, Липів Ріг, Переяс-
лівка, Хороше Озеро, Печі, Кагарлики, Кунашівка, Пашківка,
Курилівка, Талалаївка [3, с. 305]. З цих земель на утриман-
ня міського уряду було відпущено: на війтівство 20 волок
(1 волока = 2137,39 га), на бурмістрів – 12 волок, на писарів
– 4 волоки, на ратушний фільварок – 30 волок і млин Овді-
ївський на річці Остер [4, с. 305].
Універсал гетьмана Івана Мазепи від 11 січня 1698 р.
чітко визначив права і привілеї ніжинських міщан. Геть-
ман дозволяє магістрату володіти наступними селами, що
здавна були у ратушному володінні: Хороше Озеро, Кагар-
лики, Синяки, Печі, Крути та Кунашівка [4, с. 55], [5, с. 78].
Та не завжди згадані вище ратушні села були у володін-
ні ніжинського магістрату. Так село Кунашівка певний час
перебувало у володінні прийшлого з-за Дніпра Кунаша і
тільки за війтівства О. Цурковського (до 1672 р.) перейшло
під владу Ніжинського міського уряду, а 1698 р. було впи-
сано у жалувану грамоту [5, с. 79]. Село Синяки, навпаки,
здавна належало до магістрату, але за полковництва росі-
янина Петра Толстого (1719–1729 рр.) було передано у во-
лодіння полкового ніжинського осавула Мойсея Левицько-
го, потім – полкового писаря Леонтія Гроновського, після
якого повернуто до володіння Ніжинської ратуші та впи-
сано до жалуваної грамоти 1698 р. [5, с. 80]. Також відомо,
що ратушним селом Печі певний час володіли писарі Ні-
жинського міського магістрату Драбко та Кониський, але
жалуваних грамот не мали [5, с. 81]. Існує інформація про
володіння ратушею ще одного села під називою Хвости-
ки, але грамоти на нього уряд не мав [10, с. 79].
Ревізією 1779 р. описано і частину магістратських во-
лодінь. Так в селі Крути, що значилося у Заньківській сот-
ні, знаходилося 78 дворів, в яких було 108 хат та 2 хати без
двору. В тій самій Заньківській сотні в селі Кагарлики на-
лічувалося 89 дворів, в них – 135 хат. У сусідній Прохор-
ській сотні знаходилося магістратське село Печі з 61 дво-
ром та 143 хатами [6, арк. 9 зв.–10]. У Прохорській сотні
було одне з найбільших магістратських сіл Хороше Озе-
ро, в якому налічувалося 118 дворів з 230 хатами та 57 хат
без дворів [6, арк. 10 зв.–11].
За описом 1666 р. село Плоске значилося як магістрат-
ське володіння Ніжинського уряду, причому взято було вій-
тами на рангове володіння. У часи володіння ніжинськими
війтами в селищі знаходилось близько 20 дворів [4, с. 100].
У ревізії населення Ніжинського полку міститься повідом-
лення про приналежність ратушних сіл іншим власникам.
Так село Кунашовка, в якому проживало 48 селян, належа-
ло ратуші [7, арк. 25 зв.], а ратушне село Липів Ріг, що мало б
належати урядникам магістрату, належало бунчуковому то-
варишу Василю Жураковському, який, очевидно, був роди-
чем ніжинського полковника Жураковського [7, арк. 25 зв].
Під час вирішення справи, в якій міський магістрат про-
хав відмінити відкуп збору до військового скарбу з маєт-
ків магістрату, він апелював до попередньо наданих під-
тверджувальних царських грамот та останньої, підписаної
Анною Іоанівною від 23 лютого 1736 р., «на право магде-
бургское на вольности и на всякие приходы» [8, арк. 2].
Серед матеріалів справи міститься указ Сенату, в якому
значиться «по силе вышеозначенных жалованных гра-
мот, королевских привилеив и гетьманских уневерсалов
право суда магдебургского и вольностям быть в Нежине
попрежнему, а на ратуше Нежинскую апелляцию иметь в
Генеральной войсковой канцелярии данным и той рату-
ше селам, а именно Плоскому, Синяка, Хорошому Озеру,
Крутам, Печам и Кагарлыкам с мельницами и селу Куна-
шевке и мельницам на реке Остре на гребле меской, да на
той же реке на гребле Овдеевской двум колесам мучным
а одному ступном и другими угодьями быть при той Не-
жинской ратуше по прежнему» [8, арк. 4 зв.].
Численні гетьманські універсали свідчать про певні
проблеми, що виникали у магістрата з земельними во-
лодіннями. Гетьмани зазвичай підтверджували давні
привілеї, інколи вносили свої доповнення та корективи.
Одним з таких оборонних універсалів є універсал геть-
мана Івана Скоропадського, виданий у Глухові в жовтні
1717 р. писарю ніжинського магістрату Григорію Конись-
кому. Цьому універсалу передувало прохання самого пи-
саря, в якому він повідомляв, що ніжинські полковники
Лук'ян Жураковський, Петро Толстой та Іван Хрущов ви-
дали іменні укази на оборону його майна. Оскільки зем-
ля писаря знаходилася біля села Переходовка, а млин сто-
яв на річці Смолянці, що територіально відносилося до
Мринської сотні, то Кониський боявся претензій на своє
майно з боку сотника Мринського із старшиною та ота-
мана Переходовского. В універсал крім зазначених земель
вписали також ґрунти, куплені в Ніжині [9, арк. 11–15].
Богданом Хмельницьким у 1652 р. був виданий уні-
версал про взяття під охорону «добр» ніжинських війта,
бурмистра та інших осіб [10, с. 268–269]. Що конкретно
охоронялося – невідомо.
На жаль, не всією землею магістрат володів і в самому
місті. Так у скаргах на полкову канцелярію міський магі-
страт повідомляє про деякі землі, що відносилися до його
юрисдикції «од Новомеской брамы под валом замковым
повз крайние лавки и бывшую при полковой канцеля-
рии устороенную до пожара для пушек полковых шопу к
острогу бивши при самом конци той шопи устроенный
до амбару прозываемых Колода магистратских, а од оной
Колоды до самого мосту идучого мимо полковую канце-
лярию и к Крупицкой браме единственно все магистрат-
ские по силе вышеписанных крепостей» [11, арк. 1 зв.].
Отже, територіальні межі міста Ніжина було визначено
у 1624 р. Частина цих земель перебувала у власності ма-
гістрату та була надана урядникам на ранг. Інша части-
на переходила до приватних володінь старшини. Саме в
такому випадку власники просили оборонні універсали,
аби повернути втрачене.
Сіверщина в історії України, випуск 10, 2017
128
ПОСИЛАННЯ
1. Владимирский-Буданов М. Німецьке право в Польщі й Лит-
ві / М. Владимирський-Буданов // Розвідки про міста і міщанство
на Україні-Руси в XV–XVIII в. – Львів: Друкарня Наукового това-
риства імені Шевченка, 1904. – Ч. 2. – С. 3–308; Кистяковский А. К
вопросу о Магдебургском праве / А. Кистяковский // Права, по ко-
торым судится малороссийский народ 1743 г. – К.: Университетская
типография, 1879. – С. 83–110; Його ж. О законах, действовавших
в Малороссии / А. Кистяковский // Чтения в Историческом обще-
стве Нестора-летописца. – К., 1888. – Кн. 2. – С. 6–11; Антонович В.
Українські міста / В. Антонович // Розвідки про міста і міщанство
на Україні-Руси в XV–XVIII в. – Львів: Друкарня Наукового това-
риства імені Шевченка, 1904. – Ч. 2. – С. 309–385; Багалій Д. І. Маг-
дебурзьке право на Лівобережній Україні / Д. Багалій // Розвідки
про міста та міщанство на України-Руси в XV – XVIII в. Частина 2.
– Львів: Друкарня Наукового Товариства імені Шевченка, 1904. –
С. 386–442; Василенко Н. П. Право магдебургское / Н. Василенко //
Энциклопедический словарь. Издатели Ф. А. Брокгауз и И. А. Ефрон.
– СПб.: Типография Акционерного общества Брокгауз-Ефрон, 1898.
– Т. 24. – С. 890–896; Лазаревский А. Описание Старой Малороссии.
Материалы для истории зеселения, землевладения и управления
/ А. Лазеревский. – К., 1893. – Т. 2 Полк Нежинский. – 512 с.; Мил-
лер Д. П. Очерки из истории юридического быта Старой Малорос-
сии. Суды земские, гродские и подкоморские в XVIII в. / Д. Миллер
// Сборник Харьковского историко-филологического общества. –
Харьков, 1896. – Т. 8. – С. 63–244; Клименко П. Місто і територія на
Україні за Гетьманщини 1654–1765 рр. // Записки історично-філо-
логічного відділу Всеукраїнської академії наук. – К., 1926. – Кн. 7–8.
– С. 1–36; Дядиченко В. А. Нариси суспільно-політичного устрою
Лівобережної України кінця XVII – початку XVIII ст. / В. А. Дяди-
ченко. – К.: Видавництво АН УРСР, 1959. – 532 с. Компан О. Міста
України в другій половині XVII ст. / О. Компан. – К.: Вид-во АН
УРСР, 1963. – 387 с.; Швидько Г. К. Універсали гетьманів як джере-
ло з історії українських міст / Г. Швидько // Сіверянський літопис. –
1997. – № 3. – С. 42–46; Її ж Органи міського самоуправління Геть-
манщини та особливості документації їх канцелярій / Г. Швидько
// Наукові праці історичного факультету Запорізького державного
університету. – Запоріжжя, 1999. – Вип. 7. – С. 19–23.
2. Центральний державний історичний архів України, м. Київ
(далі ЦДІАК), ф. 786, оп. 1, спр. 2, 62 арк.
3. Петровський М. Надання Ніжину магдебурзького права у
1625 р. / М. Петровський // Чернігів і Північне Лівобережжя. – К.,
1928. – С. 301–314;
4. Лазаревский А. Описание Старой Малороссии. Материалы
для истории зеселения, землевладения и управления / А. Лазе-
ревский. – К., 1893. – Т. 2 Полк Нежинский. – 512 с.
5. Василенко Н. Генеральное следствие о маетностях Черни-
говского полка 1729 – 1730 гг./ Н. Василенко – Чернигов, 1908.
6. Інститут Рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вер-
надського ф. І, спр. 64329, 40 арк.
7. ЦДІАК, ф. 51, оп. 3, спр. 4284, 154 арк.
8. ЦДІАК ф. 51, оп. 3, спр. 7551, 6 арк.
9. ЦДІАК ф. 51, оп. 3, спр. 1024, 44 арк.
10. Документи Богдана Хмельницкого (1648–1657) / І. Крип’яке-
вич та І. Бутич. – К., 1961. – 740 с.
11. ЦДІАК ф. 51, оп. 3, спр. 17559, 14 арк.
Лесик Л.В. Землевладения Нежинского городского
магистрата XVII–ХVIII в.
В иследовании установлены границы города Нежина XVII–XVIII ст.,
которые были закреплены грамотой на магдебургское право. Также
определён список сёл, находившихся во владении магистрата, что
подтверждалось другими конфирмационными универсалами. При-
ведены примеры принадлежности магистратских сел другим вла-
дельцам, наложения податей на магистратские села.
Ключевые слова: Нежин, магистрат, село, ранг.
Lesyk L.V. Land ownership of Nizhyn city magistrate in
XVII-XVIII centuries
The study determined the city Nizhyn in XVII-XVIII century which
were determined by the letter of Magdeburg law. The list of villages which
were in the possession of the magistrate, as confi rmed by other confi rma-
tion universals. Examples of the ownership of magistrates’ villages to oth-
er owners and the imposition of taxes on magistrate villages are given
Key words: Nizhyn, Magistrate, village, rank.
10.03.2017 р.j
УДК 929: 94 (477. 52) (045)
С.А. Токарєв
ГЛУХІВСЬКИЙ СОТЕННИЙ СТАРШИНА
ФЕДІР ОМЕЛЯНОВИЧ
У статті висвітлено життєвий шлях Федора Омеляновича, його
походження, кар’єру у складі козацької старшини Глухівської сотні
Ніжинського полку, службові обов’язки, адміністративну діяльність
та майнове становище.
Ключові слова: Федір Омелянович, Ніжинський полк, Глухівська
сотня, сотенна старшина, Генеральна військова канцелярія.
Помітне місце у дослідженнях з історії Української
козацької держави другої половини XVII–XVIII ст. займають
студії, присвячені персональному складу козацької
старшини полкового і сотенного рівня. Проте на сьогодні
у вітчизняній історіографії з огляду на прогалини у
джерельній базі практично відсутні студії, присвячені
представникам сотенної старшини.
Серед адміністративно-територіальних одиниць
Гетьманщини помітне місце завдяки своєму столичному
статусу посідала Глухівська сотня Ніжинського полку.
Життєвий шлях місцевих сотників П. Уманця [1] та
О. Туранського [2] на сьогодні висвітлений у ряді розвідок.
Серед представників місцевої соціально-політичної еліти
заслуговує на увагу Федір Омелянович, котрий пройшов
усі щаблі службової кар’єри у складі козацької старшини
Глухівської сотні.
О. Лазаревський у своїх дослідженнях дав високу
оцінку діловим якостям цього урядовця, зазначивши, що
«Омелянович своею расторопностью выделялся из ряда
мелкой старшины» [3, c. 425]. На нашу думку, передумовою
успішної службової кар’єри Ф. Омеляновича було його по-
ходження зі шляхти гербу «Колюмна» [4, c. 554], що зумо-
вило отримання ним пристойної освіти і належної підго-
товки для участі в адміністративній діяльності [3, c. 425].
У родовому гербі Омеляновичів на щиті у червоному полі
була зображена біла колона. Нашоломником герба слугу-
вала колона, оповита лавровими гілками [5, c. 124].
Народився Федір Омелянович Омелянович приблизно
у 1672 р. [4, c. 554]. Вже у 1692 р. він перебував у поході
під командуванням чернігівського полковника Я. Лизо-
губа, під час якого брав участь в облозі фортеці Кизикер-
мен і спустошенні татарських поселень поблизу Дністра.
Згодом Ф. Омелянович узяв участь у відсічі нападу заго-
нів Петрика на українські міста, поході у пониззя Дніпра,
обороні фортець Тамань і Ослам від нападів турецьких і
татарських військ. Взимку 1692–1693 рр. Ф. Омелянович
перебував у команді глухівського сотника В. Ялоцького,
яка охороняла м. Грунь Гадяцького полку від можливих
нападів татарської орди [3, c. 424–425; 6, арк. 60 зв. – 61].
Протягом 1699–1721 рр. Ф. Омелянович посідав уряд
глухівського сотенного писаря [7, c. 95]. Важливість і
престижність цієї посади полягала в тому, що глухів-
ські сотенні писарі зазвичай залучалися до виконання
важливих державних доручень [8, c. 270]. Відтак, вже на
|