Матеріали фонду 148 ЦДІА України у Києві як джерело з історії Пустинно-Харалампіївського Гамаліївського монастиря XVIII ст.
У статті зроблено огляд матеріалів 148 фонду ЦДІАУК, присвяченого історії Пустинно-Харлампієвського Гамаліївського монастиря, заснованого гетьманом Іваном Скоропадським. Також подано найбільш цікаві документи з цього та інших фондів....
Gespeichert in:
| Datum: | 2017 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2017
|
| Schriftenreihe: | Сіверщина в історії України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128639 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Матеріали фонду 148 ЦДІА України у Києві як джерело з історії Пустинно-Харалампіївського Гамаліївського монастиря XVIII ст. / Ю.А. Мицик, І.Ю. Тарасенко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 140-148. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-128639 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1286392018-01-13T03:03:44Z Матеріали фонду 148 ЦДІА України у Києві як джерело з історії Пустинно-Харалампіївського Гамаліївського монастиря XVIII ст. Мицик, Ю.А. Тарасенко, І.Ю. Польсько-литовська доба та Гетьманщина У статті зроблено огляд матеріалів 148 фонду ЦДІАУК, присвяченого історії Пустинно-Харлампієвського Гамаліївського монастиря, заснованого гетьманом Іваном Скоропадським. Також подано найбільш цікаві документи з цього та інших фондів. В статье сделан обзор материалов 148 фонда ЦГИАУК, посвященный истории Гамалиевского монастыря, основанного гетманом Иваном Скоропадским. Также поданый наиболее интересные документы из этого и других фондов. The article reviews the materials of the Fund of The Central State Historical Archives of Ukraine, dedicated to the history of the Hamaliiv Convent, founded by Hetman Ivan Skoropadskyi. Also the most interesting documents from this and other funds were submitted. 2017 Article Матеріали фонду 148 ЦДІА України у Києві як джерело з історії Пустинно-Харалампіївського Гамаліївського монастиря XVIII ст. / Ю.А. Мицик, І.Ю. Тарасенко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 140-148. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128639 930.2:271(477.52) «17» uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Польсько-литовська доба та Гетьманщина Польсько-литовська доба та Гетьманщина |
| spellingShingle |
Польсько-литовська доба та Гетьманщина Польсько-литовська доба та Гетьманщина Мицик, Ю.А. Тарасенко, І.Ю. Матеріали фонду 148 ЦДІА України у Києві як джерело з історії Пустинно-Харалампіївського Гамаліївського монастиря XVIII ст. Сіверщина в історії України |
| description |
У статті зроблено огляд матеріалів 148 фонду ЦДІАУК,
присвяченого історії Пустинно-Харлампієвського Гамаліївського
монастиря, заснованого гетьманом Іваном Скоропадським. Також
подано найбільш цікаві документи з цього та інших фондів. |
| format |
Article |
| author |
Мицик, Ю.А. Тарасенко, І.Ю. |
| author_facet |
Мицик, Ю.А. Тарасенко, І.Ю. |
| author_sort |
Мицик, Ю.А. |
| title |
Матеріали фонду 148 ЦДІА України у Києві як джерело з історії Пустинно-Харалампіївського Гамаліївського монастиря XVIII ст. |
| title_short |
Матеріали фонду 148 ЦДІА України у Києві як джерело з історії Пустинно-Харалампіївського Гамаліївського монастиря XVIII ст. |
| title_full |
Матеріали фонду 148 ЦДІА України у Києві як джерело з історії Пустинно-Харалампіївського Гамаліївського монастиря XVIII ст. |
| title_fullStr |
Матеріали фонду 148 ЦДІА України у Києві як джерело з історії Пустинно-Харалампіївського Гамаліївського монастиря XVIII ст. |
| title_full_unstemmed |
Матеріали фонду 148 ЦДІА України у Києві як джерело з історії Пустинно-Харалампіївського Гамаліївського монастиря XVIII ст. |
| title_sort |
матеріали фонду 148 цдіа україни у києві як джерело з історії пустинно-харалампіївського гамаліївського монастиря xviii ст. |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2017 |
| topic_facet |
Польсько-литовська доба та Гетьманщина |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128639 |
| citation_txt |
Матеріали фонду 148 ЦДІА України у Києві як джерело з історії Пустинно-Харалампіївського Гамаліївського монастиря XVIII ст. / Ю.А. Мицик, І.Ю. Тарасенко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 140-148. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT micikûa materíalifondu148cdíaukraíniukiêvíâkdžerelozístoríípustinnoharalampíívsʹkogogamalíívsʹkogomonastirâxviiist AT tarasenkoíû materíalifondu148cdíaukraíniukiêvíâkdžerelozístoríípustinnoharalampíívsʹkogogamalíívsʹkogomonastirâxviiist |
| first_indexed |
2025-07-09T09:30:51Z |
| last_indexed |
2025-07-09T09:30:51Z |
| _version_ |
1837161202813239296 |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 10, 2017
140
На жаль, нерозуміння необхідності збереження істо-
ричної, культурної, археологічної та архітектурної спад-
щини було притаманне місцевим керівникам радянської
доби. Задля захисту пам’яток виникає нагальна потреба
у проведенні серед населення просвітницької роботи че-
рез засоби масової інформації, наукові та науково-попу-
лярні публікації, що є перщочерговим завданням музей-
ників та небайдужих громадян маленьких історичних міст.
ПОСИЛАННЯ
1. Батуринська старовина: збірник статей Віктора Бондаренка
/ упор. Ю.А. Блажко, Л.Г. Кіяшко. – Ніжин, 2011. – 168 с.
2. Бєлінська Л, Звагельський В. Рання історія міста Кролевець
// Нариси історії Кролевеччини. – К., 2002. – С. 13–26.
3. Бєлінська Л.І., Звагельський В.Б. Археологічні дослідження в
Конотопі 1997–1998 років // Сумська старовина. Науковий журнал
з історії та культури України. – Суми, 1998. – № ІІІ–ІV. – С. 7–20.
4. Вечерський В.В. Спадщина містобудування України: теорія
і практика історико-містобудівних пам’ятко-охоронних дослі-
джень населених місць. – К., 2003. – 560 с.
5. Актуальні науково-методичні проблеми регенерації та му-
зеєфікації «Городка» в Путивлі // Путивльський краєзнавчий збір-
ник: Випуск 3 / Державний історико-культурний заповідник у
м. Путивль. – Суми, 2007. – С. 4–19.
6. Вечерський В. Доля останньої архітектурної фундації
гетьмана Івана Мазепи // Батуринські читання. 2007: Збір-
ник наукових праць / За ред. О.Б. Коваленка та ін. – Ніжин,
2007. – С. 45–52.
7. Гурьев А. История города Кролевца. – Кролевец, 1914. – 36 с.
8. Кіяшко Л. Описи Батурина другої половини ХVІІ–ХVІІІ ст. //
Батуринські читання. 2007: Збірник наукових праць / За ред. О.Б. Ко-
валенка та ін. – Ніжин, 2007. – С. 106–112.
9. Коваленко В. Коли виник Батурин? // Сіверянський літопис.
– 2016. – № 1. – С. 57–65.
10. Кравець М., Мицик Ю. З присяжних книг Ніжинського пол-
ку 1654 р. (Мена) // Сіверянький літопис. – 2002. – № 3. – С. 10–22.
11. Крипякевич І. Історія українського війська. Том 1. Части-
на 1, 2. Репр. Вид. 1936 р. (Львів). – К., 1993. – 288 с.
12. Кубійович В. Положення осель // Енциклопедія українознав-
ства. Загальна частина. – Репр. вид. 1949 р. – К., 1994. – С. 178–179.
13. Лазаревский А.М. Описание старой Малороссии. Т. 2: Полк
Нежинский: материалы для заселения, землевладения и управ-
ления. – К., 1893. – 521 с.
14. Липа К.А. Під захистом мурів. – К., 2007. – 184 с.
15. Любарский М. Историко-статистический очерк уездного го-
рода Кролевца Черниговской губернии // Памятная книжка Чер-
ниговской губернии. – Чернигов, 1862. – С. 173–188.
16. Мапа // КРКМ. – НДФ № 2249. – Мапа. Ксерокопія. 1805 р. –1 арк.
17. Мицик Юрій. З джерел до історії Сіверської України та Біло-
русі ХV–ХVІІ ст. // Сіверянський літопис. – 2001. – № 3. – С. 52–64.
18. Олефіренко Н. Відкрито підземний хід Цитаделі // Слово
гетьманської столиці. – 2008. – № 3. – С. 4.
19. Пам’ятки військової історії Північно-Західної Слобожан-
щини ХVІІ ст. – Cуми., 2011. – 346 с.
20. Павленко С. Загибель Батурина. 2 листопада 1708 року. –
Чернігів, 1994. – 152 с.
21. Руденок В.Я. Печери чернігівської землі (Проблеми ви-
вчення та збереження) // Збереження історико-культурних над-
бань Сіверщини (Матеріали третьої науково практичної конфе-
ренції). – Глухів, 2004. – С. 46–48.
22. Машинодрук аудіо запису Миколи Устимовича Сергієнка.
Записав 20 липня 2005 р. Карась А.В. в м. Кролевець, вул. Черво-
ноармійська, 16 // Кролевецький районний краєзнавчий музей
(далі КРКМ), НДФ № 2239. –1 арк.
23. Машинодрук відео свідчення Сергієнка Миколи Устимови-
ча. Записав 23 листопада 2016 р. Карась А.В., м. Кролевець, вул. Ко-
зацька, 16 // КРКМ,.– НДФ № 2242. –1 арк.
24. Сереженко М. Рештки підземного ходу // Маяк комунізму.
– 1980. – 15 травня. – № 59. – С 4.
25. Сереженко Михайло Гнатович. Щоденник № 6. Вересень 1979
– грудень 1982. – 342 с. // Домашній архів Олени Михайлівни Се-
реженко. м. Кролевець.
26. Скрынников Р.Г. Россия в начале ХVІІ в. «Смута». –
М., 1988. – 286 с.
27. Стефанів З. Історія українського війська // Київська старо-
вина. – 1992. – № 6. – С. 97–103.
28. Шафонский А.Ф. Краткое топографическое описание Нов-
город-Северского наместничества, 1787 года. Уезд Кролевецкий
// Черниговские губернские ведомости. Отдел второй. Часть не-
официальная. – 1851. – К № 46-му. – С. 392–393.
Карась А.В. Подземный ход Кролевецкой крепости
На основе археологических и архитектурных исследований рас-
сматривается проблема формирования и становления Кролевецкой
крепости раннемодерного времени. Выделяется вопрос исследования
подземного хода Кролевецкой крепости ХVII–XVІII cт.
Ключевые слова: история, археологические исследования, Кро-
левецкая крепость, подземный ход.
Karas’ A.V. The underpass of Krolevets fortress
On the basis of archeological and architectural researches the problem
of formation and becoming of Krolevets fortress of early modern time is
considered. Research of the underpass of Krolevets fortress of XVII–XVIII
centuries question is allocated.
Key words: history, archeological, researches, Krolevets fortress,
underpass.
01.03.2017 р.j
УДК 930.2:271(477.52) «17»
Ю.А. Мицик
І.Ю. Тарасенко
МАТЕРІАЛИ ФОНДУ 148 ЦДІА УКРАЇНИ
У КИЄВІ ЯК ДЖЕРЕЛО З ІСТОРІЇ
ПУСТИННО-ХАРЛАМПІЇВСЬКОГО
ГАМАЛІЇВСЬКОГО МОНАСТИРЯ ХVІІІ СТ.
В статті зроблено огляд матеріалів 148 фонду ЦДІАУК,
присвяченого історії Пустинно-Харлампієвського Гамаліївського
монастиря, заснованого гетьманом Іваном Скоропадським. Також
подано найбільш цікаві документи з цього та інших фондів.
Ключові слова: джерела, гетьман, Гамаліївський монастир,
архів, монахи, козачество.
Невеликому Пустинно-Харлампіївському Гамаліїв-
ському (певний час він називався Різдво-Богородицьким
і був жіночим в передреволюційні часи) монастирю
належить важливе місце в релігійному житті України
козацьких часів. Зокрема тут знайшли свій останній
притулок його покровителі – гетьман Іван Скоропадський,
його дружина Анастасія Маркович і чимало представників
цього роду. Невелика брошура, присвячена історії
монастиря, була створена ще понад 150 років тому [1],
причому дві третини її обсягу займали тексти джерел
1729–1734 рр.(листи Анастасії Маркович, її брата Ан-
дрія Марковича, київських митрополитів Варлаама
Ванатовича, Рафаїла Заборовського, ігумена Герма-
на Конашевича, уривки з щоденників Якова Маркови-
ча та Миколи Ханенка). Деякі документи з історії мо-
настиря часом є в дореволюційних археографічних
виданнях, як от публікаціях з фамільного архіву Сулим [2].
Тут були вміщені три листи кінця 1789 р. ієромонаха
Христофора Сулими з Петербурга про його призначення
архімандритом Гамаліївського монастиря та щоденник
1772–1817 рр. французькою мовою його брата Якима
ISSN 2218-4805
141
Сулими, де йшлося про цю ж подію. Відзначимо,
що обидва були випускниками Києво-Могилянської
Академії (далі – КМА). Врешті монастиреві було
присвячено кілька сторінок в класичному творі історика
О.М. Лазаревського [3] (цей уривок було опубліковано
нами в перекладі українською [4] і кілька рядків було
приділено йому в фундаментальній «Настольной
книге священно-церковно-служителя» [5]. В атеїстичні
радянські часи про все, що стосувалося Церкви, майже не
писалося, а те, що виходило з друку, в тій чи іншій мірі
фальсифікувалося. Із здобуттям незалежності України
посилився інтерес до заборонених сторінок вітчизняної
історії і, зокрема, до минулого обителі [6], будівлі якої
тепер використовуються як в’язниця. Історія обителі
багато в чому не з’ясована, а пролити світло на події її
минувшини можуть тільки архівні джерела.
Фонд 148 (Пустинно-Харлампіївський Гамаліївський
монастир) є одним з досить помітних у збірці Центрального
державного історичного архіву України у м. Києві (далі –
ЦДІАУК). У ньому міститься 214 справ за 1685–1786 рр. [7].
Хронологічно вони розподіляються таким чином: кінець
ХVІІ ст. – 62 справи; перша чверть ХVІІІ ст. – 87 справ;
друга чверть ХVІІІ ст. – 10 справ; третя чверть ХVІІІ ст. –
22 справи. Одна з причин поганого збереження джерел з
монастирської історії пояснюється просто: пожежі 1738,
1795 та 1855 рр. Джерела нерівномірно розподілені по
описах: у першому нараховується 203 справи, у другому
– тільки 11 справ за 1763–1769 рр.
Спочатку розглянемо справи першого опису і при
посиланні будемо вказувати лише їх номер. Основну масу
(понад 140) складають купчі на маєтності (поля, сіножаті,
гаї, млини, будинки, ділянки міської землі тощо), які на
перший погляд не стосуються монастиря. Так, опис 1
відкривається купчою на «пляц» у Глухові, яка була дана
міщанином Федором Гончаром Власу Котляру (№ 1).
Наступний документ (№ 2) – це купча 1682 р. Секле-
тії Струтинської на сіножать воронізькому жителю Сте-
фану Ніжинцеву. Заповітом сестер Явдохи Заруцької та
Марії Голуб у 1712 р. передавалася монастиреві частина
млина на р. Єсмань (№ 66). Можна вирізнити й окремі
групи документів. Так, 7 з них 1688 р. (№ 4–11) стосува-
лися майна воронізького протопопа Йосифа Лазаревича
(млин на р. Шостці нижче с. Локоток, земля, сіножать).
Це не тільки купчі й менові записи, але й універсал Іва-
на Мазепи від 19(9).06.1688 р., яким дозволялося поста-
вити згаданий млин на р. Шостці (№ 6) [8] і «фундуш» ар-
хієпископа Лазаря Барановича про це ж (№ 4). Останній
документ вміщено в додатку (далі – дод.) № 1–2. Цілий
ряд купчих (50!) стосувався майна значкового товариша
Лазаря Матвійовича (№ 12–62). Це в основному купчі на
сіножаті, причому одна з них стосувалася продажу займища
на р. Шостці нижче с. Локоток Л. Матвійовичу згаданим
священиком Лазаревичем (№ 23). Один з документів
(меновий запис 1702 р.) стосувався очевидно сина
останнього – ніжинського полкового судді Романа (№ 64).
Деякі купчі присвячені володінням (земля, сіножаті, гаї
в околицях Гамаліївки і Локотка), придбаним гетьманом
Іваном Скоропадським, а потім переданим ним обителі.
Ці дії пов’язані з тим, що обитель була взята гетьманом
під особливий патронат у 1712–1713 рр. (всього 21 справа:
№ 67, 70, 71, 68, 71, 77, 78,79, 82, 83, 92-98, 101, 102, 104,
124). Ще більше справ (28) стосуються придбань дружини
гетьмана – Анастасії (№ 75, 107, 114,115-122, 125, 126–
130,137, 139–141, 144, 146, 147, 150, 160, 110, 185). До ос-
танньої купчої відноситься випис з глухівських ґродських
книг про продаж старшинським родом Миклашевських
маєтності в Новгороді-Сіверському (№ 108), а купча 1718 р.
стосувалася ниви Івана Панченка, жителя Прилук (№ 122).
Їхнє знаходження в монастирському архіві
пояснюється дуже просто. Купивши чи отримавши в
дар якусь маєтність, братія старалась зберігати хоча
б мінімум документації стосовно неї. Такий звичай
міцно закріпився у діловодній практиці монастирів.
Вона була певною гарантією збереження маєтностей
у монастирській власності, бо ці документи могли
використовуватися в численних судових процесах і
бути додатковим аргументом на користь обителі. Інші
купчі стосуються придбань, здійснених безпосередньо
монастирем у 1745–1758 рр. (161–184, 186–191). Є й
документи, які стосуються конфліктів монастиря з
селянами й козаками (193, 194), з нащадками гетьмана
(Яків Скоропадський та ін.) (№ 191–б). Так, у виписі з
новгород-сіверських ратушних книг міститься скарга
Семена Йосиповича про захоплення його «майдану»
монастирем у 1720 р. (№ 134). Важливим є лист-скарга
1752 р. невідомого поміщика на свавілля підданих
Гамаліївського монастиря, який стосується маєтності
с. Лісконоги (№ 62 а).
Але на першому місці за значенням стоять універсали
й листи козацької старшини, в першу чергу гетьманів.
Першим з них є універсал Дем’яна Многогрішного 1669 р.,
яким підтверджувалися права мельників Сави та Яреми
на млин на р. Шостці в с. Пирогівці (№ 3). Далі йдуть
п’ять універсалів Івана Скоропадського 1713, 1720 р.
Одним з них (№ 80) підтверджувалося право обителі
на х. Бубновщину в Прилуцькому полку, другим –
затверджувалися кордони монастирських землеволодінь з
селами Марчишина Буда, Княжичі та Гирин (№ 65), третім
– приєднувалися жителі с. Гамаліївки до Гамаліївського
староства (№ 81), четвертим – розмежовувалися
землі с. Гирино Глухівської сотні та монастирських
сел Новгородського повіту у 1720 р. (№ 132), п’ятим –
встановлювалися межі між селами Марчишина Буда та
Гирин (№ 135). Три універсали Скоропадського наведені
нами в додатку (№ 3, 4, 6). Ще група копій гетьманських
універсалів та царських грамот (зокрема цариці Єлизавети)
знаходяться у справі 81а, а у справі 198 зберігається
копія грамоти цариці Єлизавети про пожалування
монастирю сіл Марчишина Буда, Камінь та ін. Лубенський
полковник Андрій Маркович надавав у 1715 р. дозвіл
Сіверщина в історії України, випуск 10, 2017
142
монастиреві на встановлення млина на р. Сейм під
с. Кам’яним (№ 90) (дод. № 5). Дуже цікавим є лист
фундаторки монастиря – гетьманші Анастасії – до брата
Андрія Марковича 1726 р., наведений у згаданій брошурі
1873 р., де вона просить виконати її бажання – перетворити
Гамаліївський жіночий монастир у чоловічій, а черниць
переселити в новий монастир на розсуд київського
митрополита, старих же – поселити в Мутинському
монастирі (№ 150-а). Тут же знаходиться лист-заповіт
гетьманші 1729 р. з позитивною резолюцією київського
митрополита Рафаїла Заборовського (№ 150-а) (дод. № 7).
Збереглося кілька документів, що відображають
внутрішнє монастирське життя. Вони сконцентровані
наприкінці опису. Це, насамперед, «доношения». У
1766 р. ченці писали київському митрополиту про
отримання його указу щодо зняття архімандрита з посади
за розтрату грошей (№ 191-а).У справі 191-г міститься
«доношение» 1766 р. в земський суд Глухівського
повіту з проханням видати монастиреві «видимус» з
документів на маєтності наданих гетьманами Мазепою,
Скоропадським та Апостолом через те, що їхні оригінали
прийшли в «негодность».
Якраз внутрішнього укладу монастирського життя
стосується більшість документів опису 2. Тут знаходимо
скарги ченців на ігумена Давида 1767 р. (№ 8), чолобитну-
скаргу ієромонаха Йосифа на ігумена Видубицького
монастиря у Києві (№ 7). Є й документи кримінального
змісту: справа про самовільний продаж землі в маєтності
Дубовий гай ченцем Костровським (№ 9); про крадіжку
монастирських грошей, за що група ченців висилалася з
монастиря (№ 5); про арешт ченців та послушників, які
вчинили напад на поштаря (№ 6); скарга монастирського
Собору на київську духовну консисторію (!) за
припинення нею судових справ про розкрадання ченцями
монастирських грошей та про стягування з Софійського
монастиря коштів за оренду вапнякового кар’єру, що
належав Гамаліївській обителі (№ 4). Є справа й про
порушення моральних норм: про співжиття начальника
монастирського вапнякового заводу Гервасія з дружиною
шинкаря Федора Раєвського (№ 1); є документи, що
стосуються судових справ: довіреність ієромонаху Йосифу
на ведення судових справ (№ 2), виписка з постанови
прилуцького земського суду про припинення судової справи
обителі проти генерального обозного Закревського (№ 3),
«доношение» щодо cудової справи з київським Софійським
монастирем (№ 4). Деякі з них стосуються судових справ
за маєтності, як от: справа про суперечку за землю й млин
між монастирем і кількома старшинами (№ 3), в т. ч. й
нащадком Скоропадського (№ 11). Окреме місце належить
опису 1769 р. монастирського господарства (№ 10).
Слід відзначити, що джерела до історії Гамаліївського
монастиря можна знайти і в інших фондах ЦДІАУК. Так,
у ф. 1219 (фонд Скоропадських) знаходяться справи про
пожалування маєтностей гетьманом I. Скоропадським [9],
у ф. 128 (фонд Свято-Успенської Києво-Печерської лаври)
– про призначення ієромонаха Іринея Фальковського
архімандритом Свято-Харлампіївського Гамаліївського
монастиря [10]. Але найбільше архівних справ знаходиться
у величезному фонді 51 (Генеральна військова канцелярія
– ГВК). Насамперед, це універсал 1713 р. гетьмана Івана
Скоропадського, який розкриває історію перетворення
скиту-пустині у монастир (дод. № 4); лист1738 р. керівників
Малоросійської колегії, зокрема Андрія Марковича,
до графа О. Рум’янцева щодо дозволу на винокуріння
монастиреві (дод. № 8), чолобитну ченців Катерині ІІ
щодо видачі офіційних копій з гетьманських універсалів
(дод. № 10) та початок опису 1769 р. монастиря і його
майна, який складає цілу книгу (дод. № 11). В останньому
ретельно перераховані дискоси, звіздиці, лжиці, хрести,
кадила, ризи, книги (всього 72), карети, сани, худоба
(12 корів, бугай, воли, телята, 2 цапи, вівці), птиця тощо.
При описі хрестів відзначається бурштиновий хрест до
митри, який залишився по смерті архімандрита Пафнутія.
Опис же книг нотує переважно видання ХVІІІ ст. київського
(типографія Києво-Печерської лаври) та московського
друку: Біблія, Євангеліє, Апостол, Часослов, Мінеї,
Требник, Тріодь тощо. Але є і видання ХVІІ ст.: Требник
Петра Могили (1646 р.), Бeсіди св. Макарія Єгипетського
(Вільно, 1627), Псалтир (2 примірника) 1697 р., Трифологіон
(Львів, 1651), Мінея 1696 р., Обід душевний (М., 1681),
Вечеря душевна (М., 1684), «Камінь віри» Стефана Явор-
ського 1730 р., «Служба трем Анастасиям» (Чернігів, 1718)
тощо. Трапляються й рукописи, наприклад, літописець
Димитрія Ростовського. Особливий реєстр присвячено
книгам померлого ієродиякона Платона (всього 24). Дуже
важливо те, що це видання, в основному, на іноземних
мовах: латині, грецькій, італійській, німецькій; крім
богословських тут містяться й твори Цицерона, грама-
тика німецької мови тощо.
Серед інших справ в ЦДІАУК є майнові: про
повернення у 1723 р. хорунжим Т. Смардовським
частини млина, який був переданий монастиреві
гетьманом Скоропадським [11]; кролевецьким сотником
Г. Огієвським жита монастиреві [12]; скарга цього
ж сотника на архімандрита Пафнутія, який захопив
13 відер горілки в шинку сотника в с. Мутин у 1751 р. [13];
розгляд у ГКВ у 1750 р. скарги архімандрита Пахомія
Вітвицького на бунчукового товариша Кутневського, який
намагався привласнити монастирське озеро з сіножаттю
та про побиття ним ченців і підданих [14]; майнові
суперечки між монастирем та козаками й селянами, як
от у с. Макове у 1754 р. [15]; монастирем й селянами за
риболовні озера під с. Лисконогами Новгород-Сіверської
сотні у 1753 р. [16]; справа про розшук у 1749 р. двох
монастирських підданих-втікачів [17].
Можна назвати й справу про будівництво монастирської
дзвіниці у 1722 р. [18], справу 1753 р. про примушення
працювати понад контракт на будівництві монастир-
ської брами майстра Гаврила Граєвського [19], про по-
жежу в монастирі та його маєтностях у 1738 р. [20],
ISSN 2218-4805
143
матеріали розслідування 1753 р. скарг ченців на архі-
мандрита Пафнутія [21], листи ГВК до цього ж Пафну-
тія про повернення майна колишнього послушника –
козака Пирятинської сотні Льва Чернявського [22], про
приведення у 1750 р. до присяги гетьманові послуш-
ників [23]. У ф. 128 знаходиться справа 1799 р. [24] про
призначення викладача Києво-Могилянської академії
ієромонаха Іринея Фальковського архімандритом
Гамаліївського монастиря (дод. № 12). Цю сюжетну лінію
продовжують джерела інших архівосховищах, насамперед,
Інституту рукописів Національної бібліотеки України
ім. В.І. Вернадського (далі – IPНБУB). Тут заходимо список
ченців 1776 р., серед яких виявилася група незнаних досі
вихованців КМА (всі – українці) [25]. Варто зупинити-
ся на стислій характеристиці їхніх біографій. Це – Фео-
дорит (1723 р. н.), що походив з полтавської купецької
родини. Він свого часу закінчив КМА (курс богослов’я),
потім п’ять років навчався в Німеччині. Пострижений
в ченці митрополитом Тимофієм Щербацьким в грудні
1752 р., чернець Софійського монастиря. За рік його
було висвячено в ієродиякони, а в кінці липня 1754 р.
– в ієромонахи. 1761 р. за указом київської духовної
консисторії засланий в Гамаліївський монастир для
«исправления», причому в указі він названий лише
монахом і мусив сплатити штраф. В Гамаліївському
монастирі він, як звичайний інок, був «писменнных
діл» майстом. Відзначалося, що він є «смирен и трезве-
нен» в поведінці, але через старість і слабкість здоров’я
послушенства виконувати не може.
Наступним за списком йде ієромонах Геннадій
Лузанович (1691 р. н.), уродженець Кролевця. З
малолітства жив у Мутинській пустині (на північ від
Конотопу на правому боці р. Сейм), потім навчався в
КМА (закінчив піїтику) і знову повернувся до Мутина, де
й прийняв постриг, став ієродияконом. Був переведений
до Гамаліївського монастиря, де виконував різноманітні
важливі послухи. В 1745 р. за указом київського митро-
полита Рафаїла Заборовського був направлений в Дон-
ський монастир у Москві. У 1753 р. повернений до Га-
маліївської обителі, де 8 років був казначеєм та 7 років
намісником. Характеризувався як чесний чернець,
але через старість і слабкість здоров’я (з 1750 р. після
хвороби безперестанно трусив головою) не міг нести
послух і залишався духівником.
Третім був ієромонах Аггей, 1733 р. н., що походив з
родини священика. Діставши домашню освіту, він про-
довжив навчання в КМА (закінчив риторику), у 1762 р.
став ченцем Гамалївського монастиря, згодом був ви-
свячений у ієродиякона, ієромонаха. Характеризував-
ся як добрий і тверезий, працелюбний, але запальний і
помічений в «непотребностях».
Останнім з цієї групи є ієромонах Сиф (Соколовський),
1724 р. н., що походив із родини священика с. Мозаліївки
Лубенського полку. Вчився в КМА (видно, в початкових
її класах). У 1754 р. прийняв постриг і став ченцем Гама-
ліївського монастиря, виконував різний послух. Харак-
теризувався позитивно, але мав проблеми зі здоров’ям.
Таким чином, документи фонду 148 є важливим
джерелом з історії Гамаліївського монастиря, які дають
можливість реконструювати минуле обителі, особливо
соціально-економічну сферу, розкривають її роль як
духовного і культурного центру Сіверщини ХVІІІ ст.
Додатки
№1–2
1688, серпня 30 (20). – Чернігів. – Фундуш чернігівсько-
го архієпископа Лазаря Барановича
«Лазар Баранович млстию Бжею православный
архиепскп черніговский и новгородский.
Ознаймуем кождому потребуючому о том відати,
иж пречстный отц Иосиф Лазаревич, прототопопа
вороніжский, міючи дозволене от ясне велможного млсти
пна Иоанна Мазепи, гетмана Войск их црского пресвітлого
величества Запорозских, построити себі коштом власным
новую греблю нижей села Локотков против маетности
ншой архиепскпской, зовомой Ображіевка, на реці
Шостці, которой берег ку ншему прилеглий ест кгрунтові,
просил и нас, пастыра, о блгословение и позволене на
строение тоей новой греблі; яко теды в каждых окказиях,
так и в том волею ясне велможности его млсти пна
гетмана згажаючися, блгословляем ему, пречстному
отцу протопопі, на вышреченном місцу греблю и на ней
млын, а при нем и дворец на кгрунті ншем построити
з тим однак докладом, абы по совершении того млына,
невозбранно было на потребу двору ншего без черги и
без мірочки в оном молоти, а в уживаню вшеляких з того,
власным его коштом з построенного млина, походячих
пожитков, абы ні от кого так з дозорців маетностей
ншых, яко и з инших людей тепер и в напотомные часы
, жадной не міл он, отец протопопа, прешкоды, сим
листом ншим пилно варуючи , тот же при звыклой печати
ншей архиерейской, подписом руки власной ствержаем.
Писан в мнстыру катедралном черніговском року 1688
августа 20 рукою власною».
(ЦДІАУК, ф. 148, оп. 1, № 4. Оригінал завірений особистим
підписом Л. Барановича і печаткою, яка чудово збереглася.
Запис на звороті «Фундуш Лазара Барановича на Лазаровку»)
№ 3
1713, грудня (листопада 25). – Гамаліївка. – Універсал
гетьмана Івана Скоропадського
«Его царского пресвітлого величества Войска
Запорожского гетман Иоанн Скоропадский.
Вам, войтом биринскому и всім тамошним мужам
нехай будет відомо, любо до сего часу належалисте до
волости нашой Шептаковской и в всем старості тамошнему
были послушними, однак поневаж в селі Гамаліївці за
малолюдствием не маш кому повинннностей дворових
отдавати, теды приказуем вам, абысте отсема належали до
старости нашого гамаліївского и всякое щоколвек он вам
Сіверщина в історії України, випуск 10, 2017
144
загадает, отбували послушность. А мы приказали старості
шептаковскому, жебы он впредь жаднего до вас не міл
діла, алебысте належали до двору нашого гамаліївского
и в нем всем старости тамошнему послушали.
Дан в Гамалївці ноеврия 25 року 1713.
Звышменованный гетман Иоанн Скоропадский».
(ЦДІАУК, ф. 148, оп. 1, № 81. Оригінал завірений особи-
стим підписом гетьмана і печаткою)
№ 4
1713, грудня 12 (1). – Глухів. – Універсал гетьмана Івана
Скоропадського
«Пресвітлійшого и державнійшого великого гдря его
црского сщеннійшого величества Войск Запорожских
обоих сторон Дніпра гетман Иоанн Скоропадский.
Всей обще старшині й черні Войска его црского
прсвітлого влчтва Запорожского, а зособна панам
полковникам Ніжинского, Стародубского и Прилуцкого
[полков] з старшиною их полковою, сотникам, атаманам
городовим зо всім старшим и меншим товариством,
войтам з посполитими тих полков людми, и кому бы
колвек тепер и в потомные часи відати належало, сим
нашим універсалом ознаймуем: поневаж не от тепер
малжонка наша пані Анастасия Марковна за сполним
нашим совітом и согласием положила в своїм намірениї
обіт монастир дівический (где бы имя Преблагого
Бга ншего было блжимо и безкровная о многолітном
пресвітлого монарха нашого всемлстывійшого гсдря
здравиї и црствованиї приносилася жертва, своїм коштом
новосоздати и в нем инокини побожного жития, сколко
возможно будет, населити, а нні за благословения ясне в
Бзі преосвященного его млсти отца Иоасафа Кроковского,
митрополита киевского, галицкого и всея Малыя Россиї,
архипастира нашого, хотим тот свой обіт самим скутком
привести во исполнение й містце уже до фундациї
того монастира способное, именуемое Харлампиева
Пустинка, в полку Ніжинском в уезді Вороніжском при
речці Шостці найдуючоеся, избравши, млыни з прочиїми
кгрунтами до оного власною суммою покупила, а именно
млын на ріці Шостці о пяти колах з приналежними до
него кгрунтами, гаями и сіножатми, як ся в своем міют
положеню окопаними, в селі Ображиевці дворец с садом
и з винницею, сіножати, називаемие Духаровскые, (на
которих и місце до занятя греблі волное) на реці Ивоті
будучые, другий млын на реці Османі о пяти колах з
прилеглим до него кгрунтом, также и власний свой
отеческий хутор, именуемий Дубогаевский, в полку
Прилуцком з людми, там же на купленных кгрунтах
поселенними, з приселками, до него належними, як то
Яблоновцем, Білошапками, Демяновкою, Сергіевкою й
двома Дівичками, отдала и желала нас дабысмо так тые
покупленные кгрунта до помянутой новосозидаемой
обытели нашим гетманским подтвердили універсалом,
яко и села на сей час двору нашому прислушаючые в
уезді Глуховском Марчишину Буду и Мутин над рікою
Сеймом з озерами, Паліевку в Вороніжской и Бирин в
Новгородской сотнях обрітаючиеся, а к тому и в полку
Прилуцком хутор, називаемий Будновщина, при степу з
пахатним полем и сінокосами [по] изміннику Горленку
оставшийся во владение законницям в той обители
мешкати міючим, надали, чим бы они не толко при
началі поселения, але и в потомние віка своего жития
в пищи и одіяниї могли міти доволство. Теды мы,
гетман, до того доброго иле ку умноженню хвали Бжой и
болшому имени Его стаго прославлению сочиняючогося
малжонки нашей намірения и желаниа склонивши и наше
соизволение, видаем сей наш універсал, которого повагою
яко всі вишвиражение купленные млыни, гай, сіножати,
прочые угодия и хутор Дубогаевский, з поселенними
там на купленных кгрунтах людми, и з помянутими
приселками вздолное (?) помянутой ново блговолением
Бжиїм сооружаючойся обытели ствержаем владіние, так
з особливой нашой хрстианской ку церквам и обытелем
стим и возвишению в (…)* чести Бжой горливости и
вишъписанные двори нашому прислушаючые маетности
з приналежачими до них кгрунтами и угодами и хутор
горленковский Будновщину з полем пахатним и
сінокосами тому ж новому монастиреві надаем и офіруем.
Відаючи прето всяк о таковой волі нашей, абы ніхто з
старшини и черні войсковой и посполитих людей, когда
пособит Бог тую обител зо всім устроїти и законницам
там жити, жадной оным в волном и спокойном всіх
тых кгрунтов и маетностей заживаню и в отбираню
належных з ных приходов и пожитков чинити перешкоди
и перепони не сміл и не важился. Войти зас помянутих
сіл Марчишиной Буди, Мутина, Паліевки и Бирина з
посполитими людми должние будут до тое же обытели
всякое отдати послушенство и повинност, упоминаем
и рейментарско пилно приказуем.
Дан в Глухові декаврия 1д. року 1713.
Звышменованный гетман рукою власн[ою]».
(ЦДІАУК, ф. 51, оп. 1, № 80. Оригінал завірений особистим
підписом гетьмана і печаткою, яка погано збереглася. У
Ф. 148, спр. 81-а зберігається копія універсалу 1765 р., завірена
сургучною печаткою)
№ 5
1715, травня 24 (14). – Глухів. – Універсал лубенського
полковника Андрія Марковича
«Року тисяча сімсот пятогонадцят місця мая четвер-
тогонадцять дня.
Я, ниже подписанний, кому бы колвек о том відати
належало, сим моїм рукоданним писанием відомо
чиню, иж любо не от тепер одержавши рейментарский
ясневелможного его милости пана гетмана по его ж
особливой добродітелной ласце універсални фундуш,
хотілем по оном на реці Сейму под селом Каменем
греблю гатити и млыни устроїти, однак же от того
занятия міл быти подтоп млына на реці Клевені, не
барзо далеко вгорі в селі впадаючой, найдовавшимъся,
ISSN 2218-4805
145
посесорі оных пп. Андрей Лизогуб, сотник конотопский,
и Федор Данилович, сотник батуринский, надолзі
того мні не допускали исполнити намірения. А тепер
поневаж зас доброволним нашим з тими ж пп. сотниками
уговором, согласием и поміркованем так сталося, что
на помянутом на Сейму под Каменем містцу греблю
своїм власним коштом уфундовалем, и они на готовую
уже без жадного своего прикладу, кромі построеня
своїх же кліток з млинами, от Клевені перенеслися
и там же повишей вираженном уговору сполне зо
мною млыни побудовати. Теды я от моей сторони, яко
перший власний тоей греблі фундатор, з доброй волі, а
не з якого примусу ради единого дшеспсителной ползи
приобрітения на потребу новосоздающойся обытели стой
дівичой, именуемой Харлампиева пустинка, даю моц и
позволене фундаторці тоей же обытели, рожоной моей
ясневелможной добродійці еї милости паней Анастасиї
Марковні Иоанновой Скоропадской, гетмановой, там же
на помянутой новофундованой мною Каменской греблі
клітку одну о трох колах построити. В чом жебы отнюдь
жадного ні от кого не было препятия и трудности. Для
лучшаго достовірия и твердости за подписанием власной
моей руки и притисненем печати далем еї панской
велможности сие мое писание.
В Глухові року и дня вышей менованных.
Его црского прсвітлого влчства Войска Запорожского
полковник лубенский Андрей Маркович».
(ЦДІАУК, ф. 148, оп. 1, № 90. Оригінал завірений
особистим підписом А. Марковича і печаткою, яка чудово
збереглася. На звороті документа записи: «Універсал од
пна полковника лубенского на клітку млина в селі Камені
будучого данний построит о трох колах» та «До Гамаліевской
обителі надлежит»)
№ 6
1718, лютого 4 (січня 24). – Глухів. – Універсал гетьмана
Івана Скоропадського
«Пресвітлійшого и державнійшого великаго гдря его
царскаго свщеннійшаго величества Войск Запорожских
обоих сторон Дніпра гетман Иоанн Скоропадский.
Всей обще старшині й черні Войска его ж цар-
ского прсвітлого влчства Запорожского, а зособна
панам полковникам Ніжинскому, Стародубовскому
и Прилуцкому з старшиною их полковою, сотникам,
атаманам городовим и сілскім зо всім старшим и меншим
товариством, войтам з посполитими тих полков людми,
и кому бы колвек тепер и в потомние часи о том відати
належало, сим нашим універсалом ознаймуем: яко
перед сим одержалисмо милостивое монаршое царского
пресвітлійшаго величества в премощнійшой грамоті
изображенное по прошению нашом благоволение
на построение за сполным з малжонкою нашею
панею Анастасиею Марковною совітом и согласием
общежителной законнодівичого стану обстели ,
прозиваемой Харлампиева Пустинка, в полку Ніжинском
в уезді Вороніжском при річці Шостці найдуючойся,
якая уже на честь и хвалу во Тройци Святой славимого
Бга и пречистой Бгоматери всепоспішествующим его ж
Божественным пособием от иміния нашого сооружается
и в совершенство приходит. Так хотячи, дабы тая ж
обытел в потомные бытия своего времена в пищи и
одіянии законницам, в ней побожне живущих, особливое
к належи той вигоді иміла доволство, вновь покупленные
от нас власною суммою сполне з супругою нашею и
лекгациею наданные, а в правах и купчих записах
подробну описанные кгрунта для лучшой кріпости и
твердого оных содержания, сим нашим конфирмуем
універсалом в вікуистое и спокойное навсегда помянутой
стой обытели владіние: а именно на реці Сейму дві колі
млыва, едно в нових млынах, другое в селі старой в уез[д]
і Конотопском, два млыни, один на річці Османі о двох
колах мучних, третем ступном и четвертом валюшном
з хутором, з полями, сіножатми, гаем и перелісками в
сотні Вороніжской, а другий под селом Локотками на
річці Шостці о двох колах мучних, третем ступном з
принадлежащими до него полями, гаями, сіножатми,
хутором и дворами зо всіми осідлостями також иншие
млыни, один на той же Шостці в селі Макові з двором,
полями, гаями, пущею й прочими многими до того
належними угодиями, другий в селі Паліевці з двором,
и з садом, третій млын Гутянский, а там же и Гуту з
хуторами Борщовець и Запятницкого именуемим, з
окопами, сіножатьми и полями пахатними, як ся в своїм
міют положенью ограниченними, особливе в ключу
Мутинском на Сейму ж млын о трох колах, в селі Камені
построенный, ограниченье степов и прочиих кгрунтов,
да Дубогаевского хутора належних, чрез пп. Ивана
Даровского, господара двору нашого, и Михайла Мовчана,
асаула полкового прилуцкого, учиненное. А зверх тоей
от нас сполне з панею малжонкою нашею учиненной
купленних кгрунтов лекгации, по горливости христанской
з особливого респекту нашого надам и офіруем тоей же
стой обытели в маетност села в полку Прилуцком Вечорки
и Ковтуновку, в уезді Мутинском село Камень, до двору
нашого прислушаючое, в сотні Новгородской Роговку и
Пушкарі з озерами, прозиваемими Камянскими, також
иншые озера в Отчинском, Пушкаровском, Хилчанском,
Биринском, Лізконозском, Лінковском, Каменском и
Новгородском грунтах будучие, села Маков и Локотки з
принадлежитостями и сіножати, именуемые Пашовичи
в уезді Вороніжском обрітаючыеся, з прочиими всіми
до вышвыраженных сіл належними пожитками. За чим
відаючи всяк о такой волі нашей, абы ніхто з старшини
и черні войскових и посполитих людей пререченним
того монастыря дівичого законницям в владіниї и
вольном заживанию всіх покуп ленних и наданных от
нас вишвираженних кгрунтов и маетностей, жадной
перешкоди и трудности чинити не важился войти зас тих
же сіл Вечорок, Ковтуновки, Каменя, Роговки, Пушкаров,
Макова и Локоток з посполитими людми (кром козаков,
Сіверщина в історії України, випуск 10, 2017
146
коториї ненарушне при своих волностях заховани быти
мают) должни будут до тоей же святой обытели всякое
отдавати послушенство и повинность міти хочем,
упоминаем и рейментарско приказуем.
Дан в Глухові януария 24 д. року 1718.
На подлинном подписано тако: Вышменованный
гетман рукою власною
1765 года марта ___го дня по опреділению генерално-
го войскового суда, сия копия універсала с подлінним
універсалом свидітелствована. А по освидітелствова-
нию в том універсалі явилось на подчищенном, на че-
тирнадцятой строкі написано: один да протчими едним
характером чорнилом и в засвидітелствование о том и
точной того універсала копиї за подписом генералного
войскового суда и печатью сию копию монастирю Гама-
ліевскому в сохранение подлинного універсала для веро-
ятия к представлению по надобностям в судах выдана.
Генералний судия Александер Дублянский.
Бунчуковий товариш Василий Полуботок.
Бунчуковий товариш Владимир Губчиц.
Обозний полковий прилуцкий Яков Огранович.
Сотник басанский Иван Нестелий.
Сотник олишевский Васил Пригара(?)
Сотник чорнуский Яким Христич
Сотник опошанский Лев Биковський.
(…)* войскового судя Васил (…)*».
(ЦДІАУК, ф. 148, оп. 1, № 81-а. Копія 20.06.1765 р.,
завірена сургучною червоною печаткою)
№ 7
1733, липня 7 (червня 26). Резолюція київського митро-
полита Рафаїла Заборовського на листі Анастасії Маркович
до брата, лубенського полковника Андрія Марковича від
25(15).12.1729 р. про заснування Гамаліївського монастиря
«Таковое завещение доброразсудное, благополезеное
и приятное Гду Бгу блженныя и достойныя памяти
АнастасиїМарковны, ясневелможной ншей гетмановой
Скоропадской, волею ншего архиерейскою пастырско
утверждаем и потому всему завіщанию быть непремінно
укріпляем. Аще же что з наданного всего добра от
покойной ясневелможной пні гетмановой Анастасиї
в тот Харлампиевский Гамаліевский мнстр кто взял,
отнял и завладіл движимого и недвижимого или
впред дерзнет кто монастырское добро Гамаліевскому
мнстревими утвержденное грамотами монаршими,
універсалами и купчими, отнимать и завладівать,
такий яко грабитель монастырских добр и противник
правилам стих отц, праведний суд Бжий и Его Бжие
отпущение да восприимет.
СмиренныйРафаїл, архиепископ киевский, 1733 иуня
26 дня».
(ЦДІАУК, ф. 148, оп. 3, № 150-a. Копія другої половини
ХVІІІ ст. Сам лист А. Маркович надрукований в брошурі:
Описание Гамалеевского Харлампиевскаго монастыря. –
Чернигов, 1873. – С. 14–18)
№ 8
1738, жовтня 27 (16). Лист Генеральної військової кан-
целярії до генерал-аншефа Олександра Рум’янцева щодо
дозволу винокуріння Гамаліївському монастиреві
«По указу ея императорского величества генерал-
аншеф и кавалер Румянцев с присутствующими енералной
войсковой канцеляриї члены слушали доношения
архимандрита началника мнстря Гамалиевского Софрония
Мигалевича с прошеньем о учинениї позволениа при
обытели Гамалиевской, какая Бжиїм допущением огнем
розоренна ради оного на два ножма (?) вино курить,
з чего би можно было разоренную обытел подчинят
и для работников иміт препитание и награждение. А
понеже без поставки указанного в магазейни провианта
по силі височайшого ея императорского величества
состоявшогося и нам читанного прошлого апріля 27 д.
сего года указа позволения тому винокурения чинит
войсковая енералная канцелярия. Дерзости же иміет
того ради согласно приказам в вишеписанним силі к
оному архимандриту писат.
Октября 16 д. 1738 год
Симеон (…)*
Андрей Маркович
Михайло Забіла»
ЦДІАУК, ф. 51, оп. 3, № 6934. Тогочасна копія
№ 9
1752, не раніше літа. – Лист-скарга невстановленої особи
до архімандрита Спаського монастиря в Новгороді-Сівер-
ському або Свято-Харлампіївського монастиря в Гамаліївці
«До отца архимандрита гамаліївского.
В Бзі преподобнійший мсці отче архимандрит мнстря
Сто-Спаского новгородского, мой надежный благодітель.
Села Лісконогов, которие мні по превысочайшой
ея и (мператорского ) вел (ичества ) милости ,
а п о б л г о р а з см о т р е н ию я с н е в е лм ожн о г о
высокоповелителного гсдна Малой Росиї обоїх сторон
Днепра Войск Запорожских гетмана и разних ординов
кавалера его высокографского сиятелства Кирила
Григориевича Разумовского за мої долголітные вірные
службы пожаловано мні в вічное владіние со всіми к
оному принадлежностями и всіми угодиями; атаман
Еремій Юдицкий с товариством и войт Каленик
Банный с посполитими поданним своїм февраля 18 д.
настоящаго 1752 году доношением представили мні, яко
в их лісконозких грунтах иміются озера, прозиваемые
Речище, Попелин, Осное, Глушица, Коричев и Агба,
в которие же озера прадіды, діды и отци их сами с
посудом, то ест с сітми и з бродниками для ловли
рыбы, свободно вездили, толко де за покойного гетмана
Скоропадского будучие на стану Роговском неволничие
начали их обижат и посуд забират, а послі и мнстря
Гамаліївского послушники на том же стану Роговском
зостаючие, немалые де им же, лісконозцам, стали чинит
обиды и озлобления, яко то во время літнее тягнут
ISSN 2218-4805
147
невод, сінокосные их травы вибивают, а в зимы сіно з
стогов забирают, и в таких своїх обидах и грабителствах
просили о защищениї. Да села ж Юхнова поддание
мої Яков и Васил Чулосенки також доношеним своїм
мні (?) обявили, что де дядько (?) оного Павла Бута,
который отческом их едином грунты и измер, завладіл
мнстр Гамаліївский в селі Юхнові двором, двома
огородами из садом невідомо почему. А яко права
малороссийскиї повелівают, да и самая кажет слушност,
чтоб нихто ни у кого ничего безправно и самоволно
не отнимал, не грабил и не отбирал. Так я понеже
тім селом по превысочайшей монаршой милости и
жалованю его ясневелможности естем настоящий
владілец, каптуючи же вашей высокопревелебности
почтенную персону в своей особливійшей обсервації,
прошу без всяких клопот о всем вышписанном на сие
ретелний ко мні учинит писменный отвіт, почему
так в озера и в сінокоси им (?), лісконовцам, діется
обида от становних мнстирских роговских, яко и о
завладінном в Юхнові дворі вышеупомянутой и еслы
на то все иміются в обытели стой якие кріпости,
сообщити ко мні копиями для разсмотрения, дабы могл
порозуміти, в яком опреділениї тое село Лісконоги в
своем владіниї содіет (?)».
(ЦДІАУК, ф. 148, оп. 1, № 62-а. Тогочасна копія або чернетка)
№ 10
1766, вересень (?). – Чолобитна ченців Свято-Харлам-
піївського Гамалівського монастиря цариці Катерині ІІ
«По титлі государевой.
Бють челом епархиї Киевской мнстира Пустинно
Харалампиева Гамаліевского архиепископ Давид с
братиею. А в чем наше прошение, тому слідуют пункти:
1. Умершим малороссийским гетманом Иваном
Иллічом Скоропадским данныя мнстрю Пустинно
Харлампиеву Гамаліевскому універсали на разние
маетности , села и деревни со всіми к оным
принадлежностми утверждающие , как в оных
изображено, еден в 1717 декабря 1 д., другой 1718 годіх
генваря 24 числ, да третий 1720 году ноября 27 за ветхость
и употребление частое к ділам начали приходить в порчу
и уже на сгибинах мало бумага проламана, почему еден
на обороті белом подклеен.
2. Впредь будущие ж времена могут притти оные
универсалы за употребление к ділам в болшую еще
порчу, с чего от противных сторон чаять можно не
подлежащих споров и напрасных мнстрю волокит и
затруднений, а затім ділам приостановления.
И дабы высочайшим вашего им[ператорского]
в [еличеств ]а указом повелено было сие наше
челобите в юстиц коллегиї приняв, записать в книгу, а
вышеписанные универсалы напечатать на паргаменті
со свидітелствованием подленных выдать в мнстр
Гамаліевский за печатю и подписом рук оной юстиц
коллегии видимуси.
Писал сию челобитную пп.1766 году сентября __д.
Просим вашего им[ператорского] в[еличеств]а о сем
нашем прошениї учинить в рішение».
(ЦДІАУК, ф. 148, оп .2, № 11. Тогочасна копія. Внизу
документа є запис іншою рукою: «Боже благослови и дай
в час добрый»)
№ 11
1769 р. – Гамаліївський монастир. – Початок опису Га-
маліївського монастиря й монастирського майна
«[…]В оном церквей:
1. Соборная. храм Рождества Пресвятой Бцы, большая
с четырма пределами да внизу один на правой стороні:
святой великомученицы Варвары, другой на лівой стороні
собор святых дванадесяты апостолов, да на хорах два
ж: на правой стороні Иакова исповедика, а на лівой
святителя чудотворца Николая.
2. Церковь в трапезі каменная ж небольшая, храм стаго
свщенномученика Харалампия о едном престолі.
3. Церковь под колокольнею каменная малая храм
Вознесения Гдня о едном престолі…[…]»
№ 12
1799, лютого 18 (7). – Київ. – Справа про призначення
викладача Києво-Могилянської Академії ієромонаха Іринея
Фальковського архімандритом Свято-Харлампіївського
Гамаліївського монастиря
«Дело по сообщению киевской духовной дикастерии
о произведении киевской академии учителя соборного
иеромонаха Иринея во архимандрита Черніговской
епархии во второклассный Гамалиевский монастырь
1799 года февраля 7 дня внутри лавры.
Из киевской духовной дикастерии Киевопечерския
лавры в духовный собор.
В исполнение указа святейшаго правительствующаго
синода его великопреосвященствам синодальным иер(…)*
митрополитом киевским и галицким киевопечерския
лавры священноархимандритом и ордена святого
апостола Андрея Первозванного кавалером полученного,
которым в великокиевской академии богословия
учитель соборного иеромонаха Иринея произведен во
архимандрита Черниговской епархии во второклассный
Гамалеевский монастир. Оной учитель сего февраля 6
дня его высокопреосвященством в сан архимандрита
произведен и вследствие оного святейшаго синода
указа оставлен по-прежнему в академии учителем, о
чем в святейший синод отрепортовано и для ведома
в духовной Киевопечерской лавры собор, поелику он,
Ириней, в лавре щитался соборным иеромонахом,
сообщается сим и в киевскую академическую правление
послать указ, в Черниговскую дикастерию сообщено (?)
1799 года февраля 7 дня.
Киевоподольской Набережно Николаевской церкви
(…)* Матфей (…)*.
Секретарь Павел Казаков (?).
Сіверщина в історії України, випуск 10, 2017
148
Коллежский регистратор Павел Еродиев
Из киевской духовной дикастерии Киево-Печерской
лавры в духовный собор».
(ЦДІАУК, ф. 128, оп. 1, № 184. Оригінал)
ПОСИЛАННЯ
1. Описание Гамалеевского Харлампиевского монастыря. –
Чернигов, 1873. – 36 с.
2. Сулимовский архив. Фамильные бумаги Сулим, Скоруп и
Войцеховичей ХVІІ–ХVІІ в. – К., 2009.
3. Описание старой Малороссии (Нежинский полк). – К., 1893.
– С. 351–354.
4. Протоієрей Юрій Мицик. Описи монастирів Сіверщини у
класичному творі О.М. Лазаревського // Православний вісник
Київського Патріархату. – 2013. –№ 9 (вересень). – С. 45–48.
5. Настольная книга священно-церковно-служителя. – M., 1993
(репринтное издание 1913 р.). – Т. ІІ. – С. 1561.
6. Ковалевська О. Забетонований пантеон // Український
тиждень.– 2017. – № 5 (481). – С. 44–45.
7. Центральный государственный исторический архив УССР
в Киеве. Путеводитель. –К., 1958. – С. 242.
8. Цей універсал було надруковано І.І. Бутичем:Універсали
Івана Мазепи 1687–1709. – К., Львів, 2002. – № 82.
9. ЦДІАУК, ф. 1219, оп. 1, № 17.
10. ЦДІАУК, ф. 128, оп. 1 загальночерн. спр. 184.
11. ЦДІАУК, ф. 51,оп. 3, № 899, 903.
12. ЦДІАУК, ф. 51,оп. 3, №10984, арк. 1–6.
13. ЦДІАУК,ф. 51,оп. 3, №.10986.
14. ЦДІАУК, ф. 51, оп. 3, № 10482, арк. 1–5.
15. ЦДІАУК, ф. 51, оп. 3,№ 12453.
16. ЦДІАУК, ф. 51,оп. 3,№.11448,арк. 1–3.
17. ЦДІАУК, ф. 51,оп. 3, №. 10036.
18. ЦДІАУК, ф. 51,оп. 3, № 342.
19. ЦДІАУК, ф. 51, оп. 3,№ 11931, арк. 1–7.
20. ЦДІАУК, ф. 51,оп. 3, № 6934.
21. ЦДІАУК,ф. 51,оп. 1, № 1029.
22. ЦДІАУК, ф. 51,оп. 1, №1026.
23. ЦДІАУК, ф. 51, оп. 3, № 10482, арк. 1–5.
24. ЦДІАУК, ф. 128, oп. 1, № 184.
25. IPНБУВ, ф. І, № 61725.
Мыцык Ю.А., Тарасенко И.Ю. Материалы фонда 148
ЦГИА Украины в Киеве как источник по истории Пустынно-
Харлампиевского Гамалиевского монастыря ХVІІІ в.
В статье сделан обзор материалов 148 фонда ЦГИАУК,
посвященный истории Гамалиевского монастыря, основанного
гетманом Иваном Скоропадским. Также поданый наиболее
интересные документы из этого и других фондов.
Ключевые слова: источники, гетман, Гамалеевский мона-
стырь, архив, монахи, казачество.
Mytsyk Yu.A. Tarasenko I.Yu. Materials of the Fund 148 of
the Central State Historical Archives of Ukraine in Kiev as a
source on the history of the Desert-Kharlampievsky Hamaliiv
Convent of the XVIII century
The article reviews the materials of the Fund of The Central State
Historical Archives of Ukraine, dedicated to the history of the Hamaliiv
Convent, founded by Hetman Ivan Skoropadskyi. Also the most interesting
documents from this and other funds were submitted.
Key words: sources, hetman, Hamaliiv convent, archive, monks,
Cossacks.
09.04.2017 р. j
УДК
В.І. Мезенцев
КЕРАМІЧНІ РОЗЕТКИ З ДЕКОРУ
ПАЛАЦУ І. МАЗЕПИ В БАТУРИНІ:
КОМП’ЮТЕРНІ РЕКОНСТРУКЦІЇ
ТА КИЇВСЬКІ АНАЛОГІЇ
У статті на основі знайдених фрагментів керамічних полив’я-
них розеток розглядаються їх орнаментація й розміри та прийом
оздоблення цими деталями фасадів резиденції гетьмана І. Мазепи
в Батурині. Публікуються комп’ютерні реконструкції шести типів
цілих розеток та проводяться порівняння з київськими зразками. Ар-
гументується версія про триповерховість і надзвичайне багатство,
різноманітність та київське походження керамічного декору палацу.
Ключові слова: Батурин, Гончарівка, палац І. Мазепи, кераміч-
ні розетки, комп’ютерні реконструкції, аналогії у Києві.
Історики архітектури вважають прийом оздоблення
екстер’єрів мурованих церков керамічними полив’яни-
ми розетками однією з самобутніх особливостей зод-
чества Гетьманщини [1]. Пояси цих барвистих деталей
збагачували побілені стіни, надавали певний ритм і на-
ціональний колорит українським бароковим спорудам.
Дослідники гадають, що розетки були головною прикра-
сою фасадів палацу гетьмана Івана Мазепи на околиці
Батурина Гончарівці [2].
В раніших статтях автора, Юрія Ситого та Людмили
Мироненко, присвячених різним керамічним деталям
того палацу, побіжно розглядались деякі фрагменти й
типи розеток, знайдені в ході розкопок його залишків
у 2004–2010 рр. [3]. Ця праця є першим спеціальним до-
слідженням розеток палацу Гончарівки. Вона деталь-
но розгляне повнішу колекцію фрагментів тих виробів,
знайдених під час розкопок решток Мазепиного маєтку
в 2004–2013 рр., на основі їх фотографій автора та по-
точнить і доповнить висновки попередніх студій. Тут
повніше опубліковані знімки таких знахідок та нові до-
сконаліші комп’ютерні реконструкції відомих натепер
шести типів розеток гетьманської резиденції, виконані
членом Батуринської археологічної експедиції, худож-
ником Сергієм Дмитрієнком (Чернігів), під керівниц-
твом автора 2017 р. Уперше порівнюються відтворені
розетки Мазепиного палацу та ранньомодерних буді-
вель Києва. Автор спирається на свої візуальні обсте-
ження автентичних розеток, що збереглись на архітек-
турних пам’ятках та в музеях Києва, на їх опубліковані
та архівні світлини ХІХ – початку XX ст. Тут надрукова-
ні його фото восьми репрезентативних київських зраз-
ків XVII–XVII ст. (рис. 2, 3, 5).
Розкопки Мазепиної садиби на Гончарівці почала
Чернігово-Сіверська експедиція Інституту археології
НАНУ та Чернігівського національного педуніверсите-
ту ім. Т.Г. Шевченка (ЧНПУ) в 1995 р. У 2003–2013 рр. їх
плідно продовжила Батуринська українсько-канадська
археологічна експедиція за участі автора [4]. Її очолю-
ють наукові співробітники Центру археології та старо-
давньої історії Північного Лівобережжя ЧНПУ к. і. н.
|