Галичина в неопублікованому листуванні Івана Аксакова з редактором "Основи" Василем Білозерським (1861)

Проаналізовано листування відомого слов’янофільського діяча Івана Аксакова з редактором першого українського журналу “Основа” Василем Білозерським, які мали кардинально відмінні погляди на перспективи суспільно-політичного розвитку Східної Галичини. “Основа” послідовно виступала за єдність галицьких...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2008
1. Verfasser:	Дудко, В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника НАН України 2008
Schlagworte:	Джерелознавчі студії. Розкриття фондів
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12874
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Галичина в неопублікованому листуванні Івана Аксакова з редактором "Основи" Василем Білозерським (1861) / В. Дудко // Зап. Львів. наук. б-ки ім. В.Стефаника. — 2008. — Вип. 1 (16). — С. 426-434. — Бібліогр.: 30 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-12874
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-128742010-10-26T12:02:41Z Галичина в неопублікованому листуванні Івана Аксакова з редактором "Основи" Василем Білозерським (1861) Дудко, В. Джерелознавчі студії. Розкриття фондів Проаналізовано листування відомого слов’янофільського діяча Івана Аксакова з редактором першого українського журналу “Основа” Василем Білозерським, які мали кардинально відмінні погляди на перспективи суспільно-політичного розвитку Східної Галичини. “Основа” послідовно виступала за єдність галицьких і наддніпрянських українців, полемізуючи з цього питання з російською періодикою. Проанализировано переписки известного славянофильского деятеля Ивана Аксакова с редактором первого украинского журнала “Основа” Василием Белозерским, которые придерживались кардинально отличных взглядов на перспективы общественно-политического развития Восточной Галиции. “Основа” последовательно выступала за единство галицких и надднепрянских украинцев, полемизируя по данному вопросу с русской периодикой. The article analyzes correspondence of well-known Slavophile Ivan Aksakov with Vasyl’ Bilozers’kyi, editor of the first Ukrainian Osnova magazine who had absolutely different points of view on social and political development of Eastern Halychyna. Osnova consistently stressed the unity of Ukrainians from Halychyna and Eastern Ukraine polemisizing thus with Russian press. 2008 Article Галичина в неопублікованому листуванні Івана Аксакова з редактором "Основи" Василем Білозерським (1861) / В. Дудко // Зап. Львів. наук. б-ки ім. В.Стефаника. — 2008. — Вип. 1 (16). — С. 426-434. — Бібліогр.: 30 назв. — укp. 1561-6223 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12874 929:327.39(=16)(477)+070(477)“18”(092) uk Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Джерелознавчі студії. Розкриття фондів Джерелознавчі студії. Розкриття фондів
spellingShingle	Джерелознавчі студії. Розкриття фондів Джерелознавчі студії. Розкриття фондів Дудко, В. Галичина в неопублікованому листуванні Івана Аксакова з редактором "Основи" Василем Білозерським (1861)
description	Проаналізовано листування відомого слов’янофільського діяча Івана Аксакова з редактором першого українського журналу “Основа” Василем Білозерським, які мали кардинально відмінні погляди на перспективи суспільно-політичного розвитку Східної Галичини. “Основа” послідовно виступала за єдність галицьких і наддніпрянських українців, полемізуючи з цього питання з російською періодикою.
format	Article
author	Дудко, В.
author_facet	Дудко, В.
author_sort	Дудко, В.
title	Галичина в неопублікованому листуванні Івана Аксакова з редактором "Основи" Василем Білозерським (1861)
title_short	Галичина в неопублікованому листуванні Івана Аксакова з редактором "Основи" Василем Білозерським (1861)
title_full	Галичина в неопублікованому листуванні Івана Аксакова з редактором "Основи" Василем Білозерським (1861)
title_fullStr	Галичина в неопублікованому листуванні Івана Аксакова з редактором "Основи" Василем Білозерським (1861)
title_full_unstemmed	Галичина в неопублікованому листуванні Івана Аксакова з редактором "Основи" Василем Білозерським (1861)
title_sort	галичина в неопублікованому листуванні івана аксакова з редактором "основи" василем білозерським (1861)
publisher	Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Джерелознавчі студії. Розкриття фондів
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12874
citation_txt	Галичина в неопублікованому листуванні Івана Аксакова з редактором "Основи" Василем Білозерським (1861) / В. Дудко // Зап. Львів. наук. б-ки ім. В.Стефаника. — 2008. — Вип. 1 (16). — С. 426-434. — Бібліогр.: 30 назв. — укp.
work_keys_str_mv	AT dudkov galičinavneopublíkovanomulistuvanníívanaaksakovazredaktoromosnovivasilembílozersʹkim1861
first_indexed	2025-07-02T14:51:36Z
last_indexed	2025-07-02T14:51:36Z
_version_	1836547201751318528
fulltext	426 ДЖЕРЕЛОЗНАВЧІ СТУДІЇ. РОЗКРИТТЯ ФОНДІВ УДК 929:327.39(=16)(477)+ 070(477)“18”(092) ГАЛИЧИНА В НЕОПУБЛІКОВАНОМУ ЛИСТУВАННІ ІВАНА АКСАКОВА З РЕДАКТОРОМ “ОСНОВИ” ВАСИЛЕМ БІЛОЗЕРСЬКИМ (1861) Віктор Дудко старший науковий співробітник Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, канд. філол. наук (м. Київ) Євген Пеленський слушно вважав “серйозне зацікавлення Галичиною” підставою розглядати петербурзький часопис “Основа” (1861–1862) як загальноукраїнське видання 1 . Тема зв’язків “Основи” з Галичиною включає низку аспектів: висвітлення галицької проблематики в часописі; її місце в полеміках “Основи” з російською періодикою (“Современник”, “День”); участь галицьких авторів у виданні; його синхронна рецепція в Гали- чині. Досі відповідні сюжети розглядалися переважно на матеріалі самої “Основи”, львівських архівів, тамтешньої української преси 2 . Подальше опрацювання теми потребує розширення джерельної бази за рахунок неопублікованих матеріалів зі східноукраїнських і російських архівів 3 . © Дудко В., 2008 1 Українська книга.— 1938.— № 8/10.— С. 155. 2 Напр., див.: Студинський К. Слідами Куліша // Записки Наукового товариства ім. Т. Шевченка.— Львів, 1928.— Т. СXLVIII.— С. 243-244, 250-252; Його ж. Зв’язки Василя Білозерського з галичанами // ЦДІА України у Львові.— Ф. 362, оп. 1, спр. 101.— Арк. 7-20; Райківський І. Галичина на сторінках літературно- наукового місячника “Основа” (1861–1862 рр.) // Українознавчі студії.— 2005/2006.— № 6/7.— С. 300-308; Ільницька Л. “Русалка Днhстровая” (1837) у бібліотеках і музеях світу: Історико-книгознавче дослідження.— Львів, 2007.— С. 77-78, 102-103. 3 Напр., див.: Дудко В. Яків Головацький і петербурзький журнал “Основа” (1861–1862) // Шашкевичіана: Нова серія.— Львів; Вінніпег, 2000.— Вип. 3/4.— 427 Значний інтерес становлять, зокрема, неопубліковані листи відомого слов’янофільського діяча Івана Аксакова (1823–1886) і редактора-видавця “Основи” Василя Білозерського (1825–1899). Щоб точніше уявити об- ставини, за яких постали ці епістолярні документи, належить, принаймні конспективно, окреслити їхню передісторію — власне, відносини петер- бурзького українського гуртка зі слов’янофілами в “дооснов’янські” часи. Як зазначав Борис Єгоров, хоча термін “слов’янофіли” мав би засад- ничо передбачати однаково доброзичливе ставлення до всіх слов’янських народів, насправді, як завжди в реальному житті, ситуація була істотно склад- нішою 4 . Приміром, Іван Аксаков, “попри деякі риторичні вияви симпатії до України, фактично послідовно вів принципову боротьбу проти самостійної української літератури та літературної мови” 5 . Слов’янофіли не могли ви- знати мовної, а отже і національної окремішності українців, оскільки це загрожувало б руйнацією уявлення про “велику російську націю”. Пока- зово, що водночас слов’янофіли підтримували слабший білоруський “ре- гіоналізм”, не такий небезпечний для концепції національної єдності 6 . Восени 1858 р. в оголошенні про видання газети “Парус” Аксаков, називаючи слов’янські народи, не згадав про українців. Це обурило Куліша й Шевченка, який, відповідаючи на пропозицію Михайла Макси- мовича взяти участь у новому виданні, писав до нього 22 листопада 1858 р.: “Парус” у своєму універсалі перелічив всю слав’янську братію, а про нас і не згадав. Ми вже бач, дуже, близькі родичі. Як наш батько горів, то ваш батько руки грів” 7 . Відомо, що чернетку Шевченкової відповіді Максимовичу написав Куліш 8 , який ще раніше у двох листах 9 гостро висловився стосовно виявленої в оповістці про видання “Паруса” анти- української позиції Аксакова. Оголошення Аксакова, як свідчив Куліш, С. 263-273; Його ж. Стаття Івана Лашнюкова “Об отношениях галицких ру- синов к соседям” (1862): атрибуція, проблематика, контексти // Український археографічний щорічник: Нова серія.— Київ, 2006.— Вип. 10/11.— С. 362-385. 4 Див.: Егоров Б. Ф. А. С. Хомяков и украинский вопрос // Хмелитский сборник.— Смоленск, 2002.— Вып. 5: А. С. Хомяков: Проблемы биографии и творчества.— С. 26. 5 Дзюба І. У всякого своя доля: Епізод із стосунків Шевченка зі слов’янофі- лами.— Київ, 1989.— С. 326-327. 6 Див.: Глембоцкий Х. Александр Гильфердинг и славянофильские проекты из- менения национально-культурной идентичности на западных окраинах Рос- сийской империи // Ab Imperio.— 2005.— № 2.— С. 139. 7 Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 12 т.— Київ, 2003.— Т. 6.— С. 176. 8 Див.: Там само.— С. 451-454; Листи до Тараса Шевченка.— Київ, 1993.— С. 124, 294-296. 9 Див.: Письма П. А. Кулиша к С. Т. Аксакову / Сообщ. В. Шенрок // Русская старина.— 1904.— Дек.— С. 704-706; Гудзій М. К. Невидані листи П. О. Ку- ліша до Аксакових // Радянське літературознавство.— 1957.— № 19.— С. 102. 428 стало для нього імпульсом подати клопотання про дозвіл видавати ук- раїнський часопис “Хата”, яке було відхилено 10 . Лист Куліша до Аксакова від 28 листопада 1858 р. перейнятий твердим переконанням, що рано чи пізно український часопис з’явиться й допо- може розвіяти хибні наставлення опонентів українського руху”: “[…] мы общим тоном нашего журнала защитим свой край от странного взгляда на него северно-русского человека. […] Ни Петербург, ни космополитизм не по душе нам: Вы сделали не тот вывод из моих двух-трех слов, какой, надеюсь, сделаете из нашего журнала, когда он будет существовать в печати. Мне могут не дозволить его год и два, но существовать он должен […]” 11 . Український часопис “Основа”, який очолив Білозерський, почав виходити у січні 1861 р. 12 Невдовзі Аксаков у недатованому листі до Білозерського виклав свої побажання стосовно характеру висвітлення в “Основі” галицької проблематики. Конкретною спонукою звернутися до Білозерського було для Аксакова бажання забезпечити регулярне отримання “Основи” його однодумцями у Відні й Галичині. Зокрема, він писав: “Вы издаете журнал “Основа”. Как журнал южнорусский, он, разумеется, имеет особенный интерес для наших южнорусских братий вне пределов России, именно для галичан. Путешествие мое за границу, в прошлом году, поставило меня в довольно близкие отношения ко многим из них. Позвольте мне просить Вас (если только Вы уже не предупредили моего желания): посылать три экземпляра Вашего журнала для Галиции в Вену. Один экземпляр для отца Раевского, нашего протоиерея при Венском посольстве, одного из полезнейших людей для славянского дела (у него сборный пункт всех русинов, или просто: русских в Галиции, приезжающих в Вену 13 ); другой для г[осподина] Го- ловацкого во Львове; третий для г[осподина] Криницкого. Этот молодой человек, хотя и униатский священник, мой искренний приятель, человек с пламенною любовью к своему народу, умный, образованный, употребляющий 10 Докладно див.: Дудко В. Нереалізовані журнальні плани Пантелеймона Ку- ліша (1857–1858 рр.) // Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних за- кладах.— Київ, 2005.— Вип. 11.— С. 327-340. 11 Письма П. А. Кулиша к С. Т. Аксакову / Сообщ. В. Шенрок // Русская ста- рина.— 1904.— Дек.— С. 705; Гудзій М. К. Невидані листи П. О. Куліша до Аксакових // Радянське літературознавство.— 1957.— № 19.— С. 705. 12 У травні 1860 р. на прохання близького до кола “Основи” Андрія Маркевича із програмою українського часопису ознайомився брат Івана Аксакова Ко- стянтин (1817–1860) і висловив свої міркування про неї (див.: Лобач-Жу- ченко Б. Б. Т. Г. Шевченко і Марко Вовчок у листуванні В. С. Аксакової та М. Г. Карташевської // Радянське літературознавство.— 1987.— № 6.— С. 60). Характер відгуку Костянтина Аксакова невідомий. 13 Михайло Раєвський (1811–1884) був протоєреєм російської посольської церкви у Відні у 1842–1884 рр. 429 все свое скудное жалованье на выписку русских книг, которыми снабжает студентов униатской семинарии и предохраняет их от вредного като- лического влияния. Пересылать Вы можете очень просто и совершенно даром: по мере выхода книжек завертывайте три экземпляра в пакет, на пакете сделайте надпись: Михаилу Федоровичу Раевскому в Вене, и отсылайте пакет Александру Федоровичу Гильфердингу […]. Вероятно, Вы даже знакомы с Гильфердингом. Если же нет, то не мешало бы Вам познакомиться с ним: он может быть Вам вообще очень полезен для Ваших сношений с русинами галицкими и угорскими” 14 . Усі три особи, для яких Аксаков просив надсилати “Основу”, загалом поділяли його погляди на галицькі проблеми. Окремо слід занотувати, що Головацький, хоч виразно схилявся до москвофільства, намагався, однак, не демонструвати цього публічно і все ще виявляв інтерес до українського письменства, до контактів із наддніпрянськими колегами і спеціально до “Основи” 15 . Біограф тогочасного докторанта віденської 14 Рукописний відділ Російської національної бібліотеки.— Ф. 608, оп. 1, спр. 4601.— Арк. 1-1зв. (далі — РНБ, аркуш). Російський славіст Олександр Гільфердінг (1831–1872) на той час служив у Азіатському департаменті Міністерства закордонних справ і мав змогу пересилати за межі Росії друковані матеріали й рукописи дипломатичною поштою. Принагідно слід зазначити, що він — один із небагатьох слов’янофілів — вважав позицію газети “День” сто- совно українства хибною (див.: Из переписки А. Ф. Гильфердинга с И. С. Ак- саковым: (К 30-летию со дня смерти И. С. Аксакова) / Публ. О. С. Аксаковой; Вступ. статья С. М[ельгунова] // Голос минувшего.— 1916.— № 2.— С. 210–211). 15 Див.: Нахлік Є. Пантелеймон Куліш і “Руська Трійця”: До проблеми ідеоло- гічних шукань серед української інтелігенції ХІХ століття.— Львів, 1994.— С. 11. Фіксуючи зацікавлення Головацького “Основою”, не варто, однак, пере- більшувати його близькість до петербурзького видання і міру участі в ньому. У низці студій Головацькому приписувано анонімно надруковані в “Основі” статті “Русины в 1848 году. (Памяти Т. Г. Шевченка)” й “Об отношениях галицких русинов к соседям. (Из Галичины)” (напр., див.: Студинський К. Зв’язки Василя Білозерського з галичанами // ЦДІА України у Львові.— Ф. 362, оп. 1, спр. 101.— Арк. 11-12; “Руська Трійця”: Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич, Яків Головацький: Бібліографічний покажчик (1834–1990) / Укл. Л. І. Ільницька.— Львів, 1993.— С. 67; Пашаева Н. М. Очерки истории русского движения в Галичине ХІХ–ХХ вв.— Москва, 2001.— С. 63-66). Авторство однієї з них нещодавно документально з’ясовано (див.: Дудко В. Стаття Івана Лашнюкова “Об отношениях галицких русинов к соседям” (1862): атрибуція, проблематика, контексти // Український археографічний щорічник: Нова серія.— Київ, 2006.— Вип. 10/11.— С. 370-379). Дискусійне питання про авторство статті “Русины в 1848 году. (Памяти Т. Г. Шев- ченка)” (пор.: Дудко В. Яків Головацький і петербурзький журнал “Основа” (1861–1862) // Шашкевичіана: Нова серія.— Львів; Вінніпег, 2000.— Вип. 3/4.— С. 267-269; Ільницька Л. “Русалка Днhстровая” (1837) у бібліотеках і музеях світу: Історико-книгознавче дослідження.— Львів, 2007.— С. 77, 102-103) потребує додаткового обговорення. 430 духовної семінарії Іполита Криницького (1830 — бл. 1907) писав, що там “він займався більше політикою, чим наукою”, і додавав: “На витворення його політичного світогляду мав, без сумніву, найбільший вплив протоєрей російської амбасади у Відні Мих[айло] Раєвський” 16 . 10 березня 1861 р. Аксаков зазначав у листі до Раєвського: “Я писал […] к издателю малороссийского журнала ”Oснова”, чтоб он выс[ы]лал Вам два-три экземпляра, хотя, впрочем, я нисколько не сочувствую его направ- лению” 17 . Цілком очевидно, що Білозерський не виконав прохання Ак- сакова (принаймні із листування Якова Головацького відомо, що він не діставав “Основу” регулярно 18 ). Виглядає, що редактор “Основи” не бажав надсилати часопис особам, які не були симпатиками українського руху. У листі-відповіді Аксакову від 12 квітня 1861 р. Білозерський писав дуже “обтічно”: “Основу” я послал в Галицию, Белград и Прагу, еще до полу- чения Вашего письма” 19 . Імовірно, Білозерський і тоді, і пізніше над- силав “львівські” примірники свого видання до редакції газети “Слово”, на сторінках якої з’явилися численні передруки з українського журналу. Відтак Аксаков виклав у реферованому листі до Білозерського власні побажання стосовно підходу до висвітлення в “Oснові” тогочасного га- лицького життя: “Я должен […] обратить Ваше внимание на следующее обстоятельство. Самое пламенное желание галичан (разумеется, не поляков): присое- диниться к России, приобщиться к общей русской семье, иметь один 16 Студинський К. Один з перших // Студинський К. З пожовклих листків: (Замітки і студії).— Львів, 1917.— С. 59. Дослідник писав про М. Раєвсь- кого: “Він уладжував зчаста у себе літературні вечери, на які запрошував студентів-слов’ян з виїмкою поляків. Заманено туди також питомців віденської духовної семінарії, які ходили до о. Раєвського і до його церкви тайком, переодіті в світську одежу. Раєвський наділював їх книжками та впливав на розвій їх політичних думок більше, чим видання “Лады” (1853), “Семейной библиотеки” (1855–1856), “Антологии” (1854), поем Дідицького або й “Ис- тории древнего Галичско-русского княжества” Зубрицького та чим інші по- сторонні впливи” (Там само). Як пригадував відвідувач зібрань у Раєвського, “той чорнобай чарував і паморочив наші молоді душі надіями на восток, на восток, на землю обітовану” (Устиянович К. М. Ф. Раєвський і російський панславізм: Споминки з пережитого і передуманого.— Львів, 1884.— С. 61). 17 Иван Сергеевич Аксаков в его письмах.— Санкт-Петербург, 1896.— Т. 4.— С. 48. 18 Див.: Студинський К. Слідами Куліша // Записки Наукового товариства ім. Т. Шев- ченка.— Львів, 1928.— Т. СXLVIII.— С. 250-252; Дудко В. Яків Головацький і петербурзький журнал “Основа” (1861–1862) // Шашкевичіана: Нова серія.— Львів; Вінніпег, 2000.— Вип. 3/4.— С. 269-270. 19 Рукописний відділ Інституту російської літератури (Пушкінський Дім) Ро- сійської академії наук.— Ф. 3, оп. 4, спр. 36.— Арк. 1 (далі — ПД, аркуш). Цей лист запроваджено до наукового вжитку у вид.: Лобач-Жученко Б. Б. Лі- топис життя і творчості Марка Вовчка.— Київ, 1969.— С. 107. 431 общерусский литературный язык. Все, что носит печать партикуляризма в пределах России, не только не встречает их сочувствия, но серьезно смущает и беспокоит их. Австрия же, стараясь всеми силами подорвать их сочувствие к России, хлопочет о возбуждении в них чувства нацио- нальной особности; она запрещала, а отчасти и запрещает употребление общерусского литературного языка, как и русского гражданского шрифта, и приказывает писать по-малороссийски. […] Не веруя в возможность отпадения Малороссии от России, Австрия тем не менее всячески ста- рается поддерживать эти идеи в Галиции и в самой Малороссии. Ей нужно только отвратить сочувствие галичан от России как цельного государства, — а там, думает Австрия, я с ними справлюсь! Теперь Вы сами можете обсудить, каков должен быть Ваш образ действий относительно наших заграничных южнорусских братий. Так как журнал Ваш не проникнут духом узкого партикуляризма, и Вы признаете права общерусской литературной речи, признаете возможность выработки общерусского духовного типа с полным признанием племенных особен- ностей, то я думаю, что журнал Ваш может быть очень полезен в Галиции, и Вы можете употреблять пособие и общерусского, и малороссийского языка — на поддержание веры в Россию, на возбуждение неодолимого могучего желания — слиться с ней в одну 60-миллионную семью” 20 . Відповідь Білозерського постала, як виглядає, зі значним запізненням, про що свідчить її початок (Аксаков саме перебував у Петербурзі): “Душевно сожалею, многоуважаемый Иван Сергеевич, что мне не удалось вчера повидаться с Вами и — извиниться: за множеством занятий я не успел ответить на Ваше письмо, желая написать откровенно и, след[о- вательно], в этом случае много” 21 . Відверті думки Білозерського, що їх він мав би висловити в ненапи- саному листі до Аксакова, надаються принаймні для часткової рекон- струкції на підставі кількох “основ’янських” публікацій. Рекомендації Аксакова стосовно ведення “галицької” теми були засадничо неприй- нятними для “Основи”, яка вже у перших числах виразно висловилася стосовно деяких важливих аспектів відповідної проблематики. Реагуючи на публікацію “Современной летописи Русского вестника”, в якій було обстоювано потребу наближення мови галицьких письменників до ро- сійської літературної мови 22 , непідписаний автор українського часопису 20 РНБ.— Арк. 2-2зв. 21 ПД.— Арк. 1. 22 Зокрема, в “Современной летописи Русского вестника” було зазначено: “Русские составляют большинство народонаселения в Галиции. […] они имеют пись- менность; язык, ими употребляемый, гораздо ближе к нашему литератур- ному языку, чем то малороссийское наречие, каким пишут наши украинские 432 недвозначно зазначав у його лютневому числі: “Искусственность и без- жизненность галицко-русской литературы суть естественные последствия неестественного ее положения и отдаления ее от языка народного” 23 . У нотатці, якою “Основа” супроводила републікацію програми львівської газети “Слово” 24 , було зазначено: “[…] “Слово” тогда будет иметь успех, тогда достигнет цели, когда сделается народным не только по своему намерению, не только по мысли, но и по языку. “Лучче своє латане, ніж чужеє хватане, лучче своє лохматне, ніж чужеє прохатне”. Этого народного языка следует искать не в книгах, а в живом слове народа: оно должно быть главным источником и основой письменной словес- ности; из него, как из корня, она должна развиваться и расцветать. Пользуясь без разбору другими языками, что мы беспрестанно заме- чаем у галицких русских писателей, “Слово” может достигать посто- ронних целей, но — не главной, и никогда не сделается живым ор- ганом народной мысли и чувства, никогда не будет душею народной жизни” 25 . Набагато виразніше про це було сказано в тогочасних листах Куліша. 23 січня 1861 р. він писав до Олександра Кониського щойно після ознайомлення з оголошенням про видання “Слова”: “Просять і нас до гурту, та такою мовою пишуть, що аж сумно! Розум у їх є, та немає литераторы. […] Писатели Червонной Руси стараются более о том, чтобы сблизить свое наречие с литературным, общерусским языком, не следуя при- меру наших украинских литераторов, которые передразнивают все оттенки и тоны народного говора” ([Катков М. Н.] Москва, 25-го января // Совре- менная летопись Русского вестника.— 1861.— Янв. № 4.— С. 13). 23 [Кулиш П.?] Ответ “Современной летописи Русского вестника”.— Основа.— 1861.— Февр.— С. 258. Відповідь на цитовану публікацію “Основи”: [Катков М. Н.] Наш язык и кто такие свистуны // Русский вестник.— 1861.— Т. 32.— Март.— Литературное обозрение и заметки.— С. 1-13. У цій статті Катков підтвердив позицію свого видання стосовно мови галицьких літераторів і скептично ви- словився про перспективи розвитку українського письменства. Намір редакції українського часопису відповісти на статтю Каткова “Наш язык и кто такие свистуны” (див. повідомлення “От редакции”, вміщене на непагінованому аркуші наприкінці квітневого числа за 1861 р.) не було реалізовано. 24 Примірник відповідної програми додав до досліджуваного листа Білозерсь- кого й Аксакова, зазначаючи: “Я получил из Львова программу журнала или часописи “Слово”. Думаю, что Вы ее уже имеете, но на всякий случай посылаю ее Вам с просьбою возвратить ее мне “по миновении надобности”. Это первая политическая часопись на русском языке после 1848 года” (РНБ.— Арк. 1зв.-2). Аксаков не помилявся: уже принаймні наприкінці січня 1861 р. редакція “Основи” розпоряджувала примірником оголошення про видання “Слова” (напр., див.: Возняк М. Листування Панька Куліша з Олек- сандром Кониським // Нова Україна.— 1923.— № 10.— С. 142). 25 [Кулиш П.?] Галицко-русская газета “Слово” // Основа.— 1861.— Март.— С. 82. 433 мови” 26 . Згодом — уже на початку 1862 р. — “Основа” щиро привітала появу на сторінках “Слова” низки україномовних публікацій 27 . Про функціонування української мови в галицькій періодиці невдовзі докладно висловився Микола Чернишевський у статті “Национальная бестактность”, анонімно надрукованій у липневій книжці петербурзького журналу “Современник” за 1861 р. 28 Статтю було написано з приводу двох перших чисел газети “Слово”. Автор обстоював необхідність мовної єдності галицьких і наддніпрянських українців, яку він вважав запорукою майбутньої єдності політичної. Окрім того, Чернишевський пропонував галицьким українцям замість конфронтації з поляками спів- працювати з ними, оскільки, як він твердив, редакція “Слова” “ошибается, воображая в поляках вражду против русинской национальности” 29 , ви- словлював думку, що активна участь духовенства у світських справах негативно впливає на громадсько-політичне життя галицьких українців. (Загалом поділяючи погляд Чернишевського на “мовний” аспект проб- лематики, “Основа”, однак, не погоджувалася із трактуванням у публі- кації “Современника” інших тем). Стаття Чернишевського викликала тривалу пресову полеміку, учасниками якої стали й “Основа” та ново- заснований слов’янофільський тижневик “День” (перше число вийшло 15 жовтня 1861 р.), що його редагував Аксаков. На шпальтах газети було вже публічно артикульовано його погляд на галицькі справи, ви- словлений у розглянутому листі до Білозерського. Ця частково висвіт- лена полеміка 30 потребує подальшого опрацювання — зі спеціальною увагою до її “галицьких” аспектів — на ширшій джерельній базі. 26 Возняк М. Листування Панька Куліша з Олександром Кониським // Нова Ук- раїна.— 1923.— № 10.— С. 142. Також див. лист Куліша до Якова Головаць- кого від 28 січня 1861 р. (Студинський К. Слідами Куліша // Записки Науко- вого товариства ім. Т. Шевченка.— Львів, 1928.— Т. СXLVIII.— С. 250). 27 Див.: Основа.— 1862.— Січ. (янв.).— С. 109-110. Ще раніше (на початку листо- пада 1861 р.) Куліш писав у недатованому листі до Олександра Кониського: “Он уже і галицькому “Слові” по-нашому наламуються писати” (Возняк М. Листування Панька Куліша з Олександром Кониським // Нова Україна.— 1923.— № 10.— С. 148). 28 Див.: Чернышевский Н. Г. Полное собрание сочинений: В 15 т.— Москва, 1950.— Т. 7.— С. 775-793. 29 Див.: Чернышевский Н. Г. Полное собрание сочинений: В 15 т.— Москва, 1950.— Т. 7.— С. 787. 30 Див.: Дудко В. Стаття Івана Лашнюкова “Об отношениях галицких русинов к соседям” (1862): атрибуція, проблематика, контексти // Український архео- графічний щорічник: Нова серія.— Київ, 2006.— Вип. 10/11.— С. 362-368. 434 ГАЛИЧИНА В НЕОПУБЛІКОВАНОМУ ЛИСТУВАННІ ІВАНА АКСАКОВА З РЕДАКТОРОМ “ОСНОВИ” ВАСИЛЕМ БІЛОЗЕРСЬКИМ (1861) Віктор Дудко старший науковий співробітник Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, канд. філол. наук (м. Київ) Проаналізовано листування відомого слов’янофільського діяча Івана Аксакова з редактором першого українського журналу “Основа” Василем Білозерським, які мали кардинально відмінні погляди на перспективи суспільно-політичного розвитку Східної Галичини. “Основа” послідовно виступала за єдність галицьких і наддніпрянських українців, полемізуючи з цього питання з російською періодикою. Ключові слова: слов’янофільство, українська преса, полеміка, рецепція. HALYCHYNA IN UNPUBLISHED CORRESPONDENCE OF IVAN AKSAKOV AND VASYL’ BILOZERS’KYI, OSNOVA EDITOR (1861) Viktor Dudko Senior Research Fellow, Shevchenko Institute of Literature, National Academy of Sciences of Ukraine, Candidate of Philological Science (Kyiv) The article analyzes correspondence of well-known Slavophile Ivan Aksakov with Vasyl’ Bilozers’kyi, editor of the first Ukrainian Osnova magazine who had absolutely different points of view on social and political development of Eastern Halychyna. Osnova consistently stressed the unity of Ukrainians from Halychyna and Eastern Ukraine polemisizing thus with Russian press. Keywords: Slavophilism, Ukrainian press, polemics, reception. ГАЛИЦИЯ В НЕОПУБЛИКОВАННОЙ ПЕРЕПИСКЕ ИВАНА АКСАКОВА С РЕДАКТОРОМ “ОСНОВЫ” ВАСИЛИЕМ БЕЛОЗЕРСКИМ (1861) Виктор Дудко старший научный сотрудник Института литературы им. Т. Г. Шевченко НАН Украины, канд. филол. наук (г. Киев) Проанализировано переписки известного славянофильского деятеля Ивана Аксакова с редактором первого украинского журнала “Основа” Василием Бело- зерским, которые придерживались кардинально отличных взглядов на перспек- тивы общественно-политического развития Восточной Галиции. “Основа” по- следовательно выступала за единство галицких и надднепрянских украинцев, полемизируя по данному вопросу с русской периодикой. Ключевые слова: славянофильство, украинская пресса, полемика, рецепция.

Галичина в неопублікованому листуванні Івана Аксакова з редактором "Основи" Василем Білозерським (1861)

Institution

Ähnliche Einträge