Військовополонені армій Центральних держав у роки Першої світової війни (на матеріалах Сумщини)

У статті досліджується правове, соціально-побутове становище військовополонених німецької та австро-угорської армій у роки Першої світової війни. На матеріалах Сумщини аналізується національний склад, масштаби та характер примусової праці полонених у сільському господарстві, на промислових підпри...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2017
Автор:	Рожкова, Л.І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2017
Назва видання:	Сіверщина в історії України
Теми:	Нова історія
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128767
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Військовополонені армій Центральних держав у роки Першої світової війни (на матеріалах Сумщини) / Л.І. Рожкова // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 337-341. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-128767
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1287672018-01-14T03:02:47Z Військовополонені армій Центральних держав у роки Першої світової війни (на матеріалах Сумщини) Рожкова, Л.І. Нова історія У статті досліджується правове, соціально-побутове становище військовополонених німецької та австро-угорської армій у роки Першої світової війни. На матеріалах Сумщини аналізується національний склад, масштаби та характер примусової праці полонених у сільському господарстві, на промислових підприємствах, громадських роботах. Визначаються напрями переміщення полонених наприкінці війни. В статье исследуется правовое, социально - бытовое положение военнопленных немецкой и австро-венгерской армий в годы Первой мировой войны. На материалах Сумщины анализируется национальный состав, масштабы и характер принудительного труда пленных в сельском хозяйстве, на промышленных предприятиях, общественных работах. Определяются направления перемещения пленных на завершающем этапе войны. The article examines the situation of war prisoners during the First World War. It reveals the involvement of German and Austro-Hungarian army prisoners to the work in industry, in agriculture. Some attention is paid to the representatives of ethnic groups performing the labor service under war conditions. 2017 Article Військовополонені армій Центральних держав у роки Першої світової війни (на матеріалах Сумщини) / Л.І. Рожкова // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 337-341. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128767 355.257.7’:94(477.52) «1914/1918» uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Нова історія Нова історія
spellingShingle	Нова історія Нова історія Рожкова, Л.І. Військовополонені армій Центральних держав у роки Першої світової війни (на матеріалах Сумщини) Сіверщина в історії України
description	У статті досліджується правове, соціально-побутове становище військовополонених німецької та австро-угорської армій у роки Першої світової війни. На матеріалах Сумщини аналізується національний склад, масштаби та характер примусової праці полонених у сільському господарстві, на промислових підприємствах, громадських роботах. Визначаються напрями переміщення полонених наприкінці війни.
format	Article
author	Рожкова, Л.І.
author_facet	Рожкова, Л.І.
author_sort	Рожкова, Л.І.
title	Військовополонені армій Центральних держав у роки Першої світової війни (на матеріалах Сумщини)
title_short	Військовополонені армій Центральних держав у роки Першої світової війни (на матеріалах Сумщини)
title_full	Військовополонені армій Центральних держав у роки Першої світової війни (на матеріалах Сумщини)
title_fullStr	Військовополонені армій Центральних держав у роки Першої світової війни (на матеріалах Сумщини)
title_full_unstemmed	Військовополонені армій Центральних держав у роки Першої світової війни (на матеріалах Сумщини)
title_sort	військовополонені армій центральних держав у роки першої світової війни (на матеріалах сумщини)
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate	2017
topic_facet	Нова історія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128767
citation_txt	Військовополонені армій Центральних держав у роки Першої світової війни (на матеріалах Сумщини) / Л.І. Рожкова // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 337-341. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.
series	Сіверщина в історії України
work_keys_str_mv	AT rožkovalí víjsʹkovopoloneníarmíjcentralʹnihderžavurokiperšoísvítovoívíjninamateríalahsumŝini
first_indexed	2025-07-09T09:51:24Z
last_indexed	2025-07-09T09:51:24Z
_version_	1837162495218810880
fulltext	ISSN 2218-4805 337 О.М. Герасимчук // Сіверянський літопис. – 2015. – № 1. – С. 132– 145.; Герасимчук О.М. Землевпорядкування на казенних землях Чернігівщини в роки Столипінської аграрної реформи (1906– 1917 рр.) / О.М. Герасимчук // Сіверянський літопис. – 2016. – № 1. – С. 107–114.; Жмака В.М. Столипінська аграрна реформа на Су- мщині [Текст] / В.М. Жмака // Матеріали шостої Сумської науко- вої історико-краєзнавчої конференції / МОН України, Управління освіти і науки Сумської обл. адміністрації [редкол.: В.В. Турков, А.В. Гончаренко, Г.І. Корогод та ін.]. – Суми: Сум ДПУ ім А.С. Ма- каренка, 2005. – С. 82–87. 7. Экономическая история СССР: учеб. для экон. вузов / В.Т. Чун- тулов, Н.С. Кривцова, А.В. Чунтулов, В.А. Тюшев]. – М.: Высшая школа 1987. – 368 с. 8. Черниговская губерния. XLVIII. Труды местных комите- тов о нуждах сельско-хозяйственной промышленности. – СПб.: Отд. тип. П.П. Сойкина,1903. – 442 с. 9. Статистика землевладения 1905 г. – Вып. 47. – Черниговская губерния. – СПб.: Тип-я М. Яковлева, 1906. – 60 с. 10. Мэйси Д. Земельная реформа и политические перемены: феномен Столыпина / Д. Мэйси // Вопросы истории. – 1993. – № 4. – С 3–19. 11. Земельна реформа в Україні / упор. Я.П. Конопада, І.І. Ор- жехівська; ред. Ю.Д. Білик. – К.: Урожай, 2001. – 47 с. 12. Давыдов М.А. Статистика землеустройства в ходе Столыпинской аграрной реформы (1907–1915 гг.) / М.А. Давыдов // Имущественные отношения в Российской Федерации. – 2007. – № 7. – С. 69–75. 13. Статистический ежегодник России 1914 г. (год одиннадца- тый). – Пг.: Изд-е ЦСК М.В.Д., 1915. – 724 с. 14. Волковинський В.М. П.А. Столипін: з життя та державної діяльності / В.М. Волковинський, Ю.А. Левенець // Український історичний журнал. – 1991. – № 4. – С. 116–123. 15. Проскурякова Н.А. Крестьянский поземельный банк и сто- лыпинская реформа (1906–1916 г.) / Н.А. Проскурякова // Иму- щественные отношения в Российской Федерации. – 2007. – № 5. – С. 91–98. 16. Бородай Ю.М. Кому быть владельцем земли / Ю.М. Боро- дай // Наш современник. – 1990. – № 3. – С. 102-119. 17. Будзілович І. Оренда землі в Україні (історико-право- вий нарис) / І. Будзілович, А. Юрченко // Право України. – 1994. – № 10. – С. 63–67. 18. Дубровский С.М. Столыпинская земельная реформа. Из истории сельского хозяйства и крестьянства России в начале ХХ в. / С.М. Дубровский. – М., Изд-во Академии Наук СССР. – 1963. – 600 с. 19. Статистический ежегодник России 1915 г. (год двенадца- тый). – Пг: Изд-е ЦСК М.В.Д., 1916. – 659 с. 20. Полное собрание законов Российской империи. Собр. 3. Т. ХХХ. 1910. Отд. 1. – СПб, 1913. – 1425 с. 21. Відділ забезпечення збереженості документів Держархіву Чернігівської області в м. Ніжині, ф. 1336, оп. 1, спр. 230. 22. Закон об общине в Государственном Совете // Черниговское слово. – 1910. – № 968. – 25 марта. – С. 1. 23. Полное собрание законов Российской империи. Собр 3. Т ХХХI 1911. Отд 1. – СПб, 1914. – 1443 с. 24. Відділ забезпечення збереженості документів Держархіву Чернігівської області в м. Ніжині, ф. 1336, оп. 1, спр. 430, 167 арк. 25. Відділ забезпечення збереженості документів Держархі- ву Чернігівської області в м. Ніжині, ф. 1205, оп. 1, спр. 36, 91 арк. 26. Задко В. Слоут: історичний екскурс // Соборний майдан. – 2004. – № 3. – С. 4 Гриценко А.П. Столыпинская аграрная реформа начала ХХ века на Глуховщине: региональный аспект Статья посвящена вопросу проведения Столыпинской аграрной реформы 1906–1917 годов на Глуховщине как одном из многих регионов Украины. Автор статьи исследует общегосударственные процессы в региональных условиях. Ключевые слова: региональная история, аграрная реформа, Глуховский уезд, община, хутор, отруб. Hrytsenko A.P. Stolypin’s agrarian reforms in early twen- tieth century in Hluhivschyna: regional aspect This article is devoted to the issue of Stolypin’s agrarian reforms 1906– 1917 years in Hluhivschyna, as one of many regions of Ukraine. The au- thor examines national processes in terms of regional history. Key-words: regional history, agrarian reform, Hlukhiv county, community, farm, cut. 14.02.2017 р.j УДК 355.257.7’:94(477.52) «1914/1918» Л.І. Рожкова ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНІ АРМІЙ ЦЕНТРАЛЬНИХ ДЕРЖАВ У РОКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (НА МАТЕРІАЛАХ СУМЩИНИ) У статті досліджується правове, соціально-побутове становище військовополонених німецької та австро-угорської армій у роки Першої світової війни. На матеріалах Сумщини аналізується національний склад, масштаби та характер примусової праці полонених у сільсько- му господарстві, на промислових підприємствах, громадських робо- тах. Визначаються напрями переміщення полонених наприкінці війни. Ключові слова: Перша світова війна, військовополонені, Сумщина, правові норми, примусова праця, сільське господарство. 1914 рік відкрив відлік нового століття, позначено- го війнами тотального характеру. Залучення колосаль- них людських резервів і матеріальних ресурсів, військо- вої техніки, поширення воєнних дій на територію кількох держав призвели до небачених військових втрат. Вій- ськовополонені, поряд з пораненими, біженцями, вия- вились однією з найбільш уразливих соціальних груп. Роки Великої війни стали суттєвим випробуванням су- спільства на етнічну, соціальну, релігійну толерантність, на гуманізм в цілому. Вивчення історії військового поло- ну має не лише пізнавальну цінність. На початку ХХІ ст. у військових конфліктах та локальних війнах, як і сто років тому, потребують вирішення проблеми визначення статусу військовополонених, гуманного ставлення до них, повернення на батьківщину. Засвоєння історичних уроків Першої світової війни сприятиме утвердженню у суспільній свідомості, міжнародно-правовій та політичній практиці антивоєнних цінностей, унеможливить відтворення «втрачених поколінь» у майбутньому. Однією з провідних тенденцій сучасної історіографії є зміщення дослідницького інтересу з суто воєнних, дипломатичних аспектів в бік соціальних. Адже, як зазначають О. Реєнт та Б. Янишин, «війна – це не лише бойові дії, але й життя соціуму в режимі екстремаль- ного часу, глибокі соціальні, економічні, психологічні, ментальні зрушення» [1, с. 20]. У 2013 р. побачила світ колективна праця українських істориків «Велика війна 1914– 1918 рр. і Україна». Це – перше в українській історіографії узагальнююче видання, присвячене впливу війни на суспільні процеси. Певне місце у дослідженні приділено становищу військовополонених австро-угорської та німецької армій, які віднесені до тимчасових маргінальних груп населення. Подаються узагальнені кількісні дані полонених Центральних держав, аналізуються правові документи щодо статусу військовополонених, які діяли в період війни, у загальних рисах охарактеризовано їх становище [2, 476–480]. Дослідження німецького історика Р. Нахтігаля розкриває історію розташованого у селищі Дарниця під Києвом табору військовополонених, що існував із весни 1915 р. і через який пройшла більша частина військових бранців Центральних держав [3]. Існує досвід вивчення історії військового полону у регіональному контексті [4; 5]. Проте Сіверщина в історії України, випуск 10, 2017 338 на матеріалах Сумщини дана проблема не досліджувалася. У роботі М. Манька «Суми та сумчани у документах та спогадах сучасників» згадується табір для військовополонених австро- угорської та німецької армій, що знаходився в Сумах поблизу залізничного вокзалу, але відомостей про нього немає [6]. В одній із публікацій автор даної статті порушила питання про становище військовополонених російської армії за кордоном і становище деяких категорій полонених австро-угорської і німецької армій на теренах Сумщини [7]. Джерельну базу даної статті склали документи з фондів Державного архіву Сумської області. Нами були використані матеріали місцевих органів управління, а саме: фонд 814 – «Конотопська міська управа», 251 – «Лебединська земська управа», 1001 – «Земські на- чальники», 1064 – «Поліцейський пристав 2-го стану Роменського повіту», 1045 – «Поліцейський наглядач Павлівського рафінадного заводу»; навчальних закладів, зокрема, фонд 820 – «Конотопська чоловіча гімназія», а також фонду 2362 – «Колекція документів з історії Су- мщини». Тут містяться матеріали, які характеризують становище, умови перебування та праці військовопо- лонених на промислових підприємствах, у сільському господарстві, а також напрямки переміщення полонених наприкінці війни. Документально зафіксовано факти втеч та розшуку місцевою поліцією полонених, а також наводяться приклади гуманного ставлення до військових бранців з боку місцевої влади, цивільного населення. У 1994 р. у Сумах було відновлено випуск газети «Сумской голосъ» (видання під такою назвою виходило у 1905–1906 рр.). До 80-х роковин від початку Першої світової війни побачив світ тематичний номер газети (за редакцією І. Скворцова), який складався з публікацій «Сумского вестника» 1914–1917 рр., листів та щоденників сумчан – безпосередніх учасників війни [8]. На сторінках газети вміщено декілька публікацій, присвячених військовополоненим німецької та австро-угорської армій, що перебували на території Сумщини. У даній статті на основі архівних джерел автор аналізує правове, соціально-побутове становище військовополонених армій Центральних держав. На матеріалах Сумщини досліджується питання викори- стання праці полонених на промислових підприєм- ствах, у сільському господарстві, на громадських робо- тах. Певне місце приділено становищу такої специфічної групи, як «інородці» – представники корінних народів Середньої Азії, що в умовах війни залучалися до виконання трудової повинності і тим фактично прирівнювалися до військовополонених. Термін «Сумщина» відносно того часу носить умовний характер – фактично йдеться про території, що в період Першої світової війни перебували у складі чотирьох російських губерній: Харківської (Сумський, Лебединський повіт), Полтавської (Роменський, частково Гадяцький, Лохвицький та Зіньківський повіти), Чернігівської (Конотопський, Кролевецький, Глухівський повіти, частина Новгород-Сіверського повіту) та Курської (Путивльський, частково Суджанський повіти). Вперше міжнародно-правові норми, що регулюють становище військовополонених, були закріплені у Брюсельській декларації 1874 р. і кодифіковані в Гаазьких конвенціях про закони та звичаї війни 1899 р. і 1907 р. [9, с. 531]. Аналіз публікацій, присвячених пробле- мі військового полону часів Першої світової війни, доз- воляє зробити висновок про порушення зазначених між- народно-правових норм обома воюючими сторонами. Після оголошення мобілізації у Київському військовому окрузі, до якого належала територія Сумщини, наприкінці липня 1914 р., було оприлюднено розпорядження Полтавського губернатора про необхідність вважати військовозобов’язаних німецьких та австро-угорських громадян військовополоненими [10, арк. 22 зв.]. З метою попередження шпигунства поліцмейстерам та повітовим справникам належало забезпечити стеження за іноземними громадянами. Німецькі та австро-угорські піддані, яких підозрювали у шпигунстві, мали бути заарештовані та вислані у Заволзькі губернії. З сумських підприємств, зокрема найбільшого в регіоні Бельгійського анонімного акціонерного товариства «Сумські машинобудівні заводи» (нині – Сумське машинобудівне науково виробниче об’єднання), були звільнені іноземні робітники та службовці, а директор заводу Альберт Бероунський, чех за походженням, прийняв російське підданство і зали- шився керівником підприємства [6, с. 178]. Основна кількість полонених армій Центральних держав була захоплена упродовж двох перших років війни. Вони підлягали обліку, що був покладений на управління Генерального Штабу. Їх становище регламентувалося рядом нормативно-правових актів, наприклад, «Положенням про військовополонених» від 14 жовтня 1914 р. [2, с. 476]. Крім того, видавалися відомчі інструкції та циркуляри. Так, у липні 1915 р. Харківське губернське правління отримало циркулярне розпорядження Міністерства внутрішніх справ стосовно умов розміщення та лікування поранених і хворих військовополонених у державних лікувальних установах або земських лікарнях за умови ретельної охорони. Наголошувалося, що військовополонені не мали користуватися «жодними перевагами порівняно з нашими воїнами» [11, арк. 16, 41]. Згідно з наказом військового командування полоненим заборонялось надсилати за кордон телеграми. Дане розпорядження мотивувалась аналогічною забороною німецького уряду стосовно військовополених російської армії, що перебували у німецьких таборах. Заборонялося надсилати будь-які листівки із зображенням портретів монархів Центральних держав. Уся кореспонденція, що відправлялася за кордон, підлягала обов’язковій перевірці комітетом військової цензури, що знаходився у Харкові. Розшук військовополонених був одним із напрямів діяльності міжнародних гуманітарних організацій. Зокрема, при російському товаристві Червоного Хреста було створене Центральне довідкове бюро, що збирало інформацію ISSN 2218-4805 339 про військовополонених, зокрема і тих, хто перебував у шпиталях [12, арк. 72]. На адресу бюро надходили речі та гроші померлих полонених для відправки за кордон. Пред- мети обмундирування та спорядження (шинелі, мундири, каски, частини військових наметів) не підлягали повер- ненню родичам померлих, оскільки вважалися військови- ми трофеями. Запити про військовополонених надходили на Сумщину з Міжнародного бюро миру, заснованого 1892 р., яке базувалося у м. Берні (Швейцарія) [13, арк. 21]. Даних щодо перебування військовополонених армій Центральних держав на території Сумщини до 1916 р. нами не виявлено. У фондах Державного архіву Сумської області зберігається «Именной список военнопленных австрийской и германской армии, взятых в плен в войну 1914–1917 гг. и прибывших на работы Павловского рафинадного завода», датований 22 вересням 1916 р. [14, арк. 24]. Базуючись на дослідженні Р. Нахтігаля, можна припустити, що вояки при- були з Дарницького табору військовополонених, який на той час був перевантажений [3, с. 108]. Список налічує 119 осіб, вік прибулих – від 19 до 44 років. За національністю – угорці (мадяри) – їх найбільше; румуни, словак, чех, поляк, німці, що походили з Угорщини, Моравії, Богемії, Австрії. Зустрічаються також «русини» (західні українці) із Закарпаття та Буковини. Полонені мали наступні військові звання: старші та молодші унтер-офіцери, фельдфебелі, єфрейтори, найбільше – рядові піхотних полків та сапери. Було також 3 гусари кавалерійського полку. Деякі поло- нені мали поранення. У графі «де і коли потрапили у по- лон» зазначалося: «Карпати, березень 1915 р., Перемишль, травень 1915 р., Волинь, травень 1916 р., Буковина, травень 1916 р., Люблін, червень 1915 р., Броди, станція Самбор, травень 1916 р., Луцьк, травень 1916 р., Берестечко, червень 1916 р.». До війни полонені мали найрізноманітніші професії: ковалі, слюсар, муляр, чоботарі, купці, фабричні робітники, тесля, м’ясник, токар, каретник, пекар тощо. Гостра нестача робочих рук внаслідок мобілізацій в російську армію 1914– 1915 рр. зумовила необхідність залучення військовополонених до праці у промисловості та сільському господарстві. У квітні 1916 р. Міністерством внутрішніх справ спільно з військовим відомством та міністром землеробства були затверджені «Правила про порядок використання військовополонених на сільськогосподарських роботах» (опубліковані російською, польською, німецькою, угорською мовами) [15, арк. 62]. Згідно з правилами, умови праці (тривалість робочого дня, харчування) полонених мали бути не кращими, ніж для місцевих працівників, регламентувались святкові та вихідні дні. В разі злісного ухилення від роботи по- лонені могли бути піддані покаранням: арешту «на хлі- бі і воді» до семи діб, примусовим надурочним роботам у святкові дні. Якщо господар маєтку, в якому працював полонений, відмовлявся від його праці, то в подальшому цей полонений направлявся у розпорядження найближчої військової адміністрації. До обов’язкової праці залучались унтер-офіцери молодших категорій та солдати. На місцях розподілом військовополонених відали земства, а загальний нагляд за ними здійснювала поліція. До земських управ надходили запити від власників сільськогосподарських економій, кредитних товариств, цу- крових заводів, окремих селян на робітників. Про масштаби залучення військових бранців до сільськогосподарських робіт свідчить інформація, опублікована в «Сумском вестнике» у серпні 1916 р.: «…для Харківської губернії відпущено 10 тис. полонених» [8, с. 5]. Станом на 1 липня 1916 р. у Лебединському повіті було мобілізовано до війська 2331 особу, тому в період збирання врожаю пра- ця полонених набувала великої ваги. Ті, хто не могли за станом здоров’я працювати у полі, залучались до робіт з ремонту доріг, мостів, прибирання вулиць, працювали двірниками, сторожами, візниками тощо. Відповідно до розпорядження Сумським земством було знято 30 % військовополонених з економій Сумського повіту, що призвело до значного скорочення працівників. Розв’язати цю нагальну проблему земство намагалось навіть шляхом залучення робітників з Китаю із цією метою звернулося до управління Східно-Китайської залізниці, але отримало відмову з посиланням на заборону китайського уряду. У деяких економіях, цукрових заводах військовополонені складали основну робочу силу. Частина військовополонених зі згаданого вище «Списка» у травні 1917 р. була відправлена на роботи в Угроїдський маєток, п’ятеро – на роботи у Вихринську економію нащадків П.І. Харитоненка, троє – у розпоря- дження військового начальника, один – у Грязнянський маєток. Один полонений, хронічний хворий, був направлений у розпорядження Сумської повітової земської управи, ще один втік [14, арк. 25]. До речі, випадки втеч військовополонених траплялися нерідко. Зокрема, у вересні 1916 р. до Полтавського губернського правління надійшов рапорт від Золотоношського повітового справника про втечу та розшук полоненого австрійської армії на ім’я Юзиф, який працював на сільськогосподарських робо- тах у козака Ф. Кандибова [16, арк. 159]. Певний час військовополонені працювали разом з місцевими робітниками на Павлівському рафінадному заводі. У серпні 1917 р. 23-річний військовополонений Людвиг Шмідт, рядовий 250-го піхотного полку німецької армії, під час роботи у цеху внаслідок порушення техніки безпеки отримав важку травму, був доставлений у заводську лікарню, де знаходився під наглядом військовополоненого офіцера. Травмованому була надана медична допомога, проте, не приходячи до тями, Л. Шмідт помер. Про даний нещасний випадок надзирателем міліції Павловського заводу було складено протокол за відповідною формою для подання до губернського правління [14, арк. 169]. Внаслідок нестачі приміщень для розміщення військовополонених умови їх утримання, особливо у невеликих містах та селах, були незадовільними. У Лебедині полонені були розміщені у підвалі земської управи, а також у кількох приватних будинках, перетворених на казарми. Сіверщина в історії України, випуск 10, 2017 340 Зокрема, Лебединський повітовий справник у рапорті до управи повідомляв про результати відвідання пункту перебування військових бранців: «Полонені перебувають у казармі на Покровській вулиці. Підлога цього приміщен- ня вкрита товстим шаром бруду, в одній з кімнат казарми складений хмиз для опалення печей, в іншій кімнаті, що служить спальнею для полонених, розкидана брудна со- лома, постільні речі – там же» [12, арк. 128]. Не кращими були умови утримання полонених і в підвалі самої управи. Сучасні дослідники вказують, що становище військовополонених певною мірою залежало від їх національності [2, с. 477]. Так, південні слов’яни та руму- ни користувались деякими привілеями (вільне пересуван- ня поза межами табору, пом’якшений режим утримання), а також залучались до національних легіонів, які мали воювати проти Центральних держав. Згідно з наказом військового командування заборонялось спрямовувати на роботи групи військовополонених, які складались з німців, слов’ян та румун, оскільки останнім «доводилось зазнавати знущань з боку німців» [13, арк. 15]. У вересні 1916 р. було видано циркуляр начальника Харківської місцевої бригади щодо з’ясування бажання полонених сербів, хорватів та словенців, що перебували на сільськогосподарських роботах, служити у Сербській армії. В разі отримання згоди вони мали терміново прибути на збірні пункти для подальшої відправки на фронт [17, арк. 327 зв.]. Особливу соціальну групу, що за своїм становищем була подібна до військовополонених, становили так звані «інородці». За російським законодавством того періоду представники деяких етнічних груп Середньої Азії, Кавказу, Сибіру були звільнені від військової служби, але внаслідок нестачі робочої сили в період війни залучалися до трудової повинності, в тому числі, й на території українських губерній. 29 жовтня 1916 р. було затверджено «Правила про по- рядок використання інородців, які залучались для робіт на території імперії на державну оборону» [18, арк. 10–11]. Відповідно до «Правил», робітники-інородці за виконання робіт мали отримувати заробітну плату у розмірі, що дорівнював зарплаті місцевих робітників. Вони забезпечувались харчуванням, медичною допомогою, для них створювалися належні побутові умови, надавалася допомога у відправленні зароблених ними грошей на підтримку залишених родин. Робітники-інородці перебували під наглядом адміністрації підприємств, яка в разі втечі робітника, нещасного випадку негайно повідомляла у відповідні відомства. У роз’яснені Чернігівського губернатора уточнювалися розцінки за працю інородців: якщо робітник забезпечувався харчуванням, то поденна оплата праці становила 1 крб., без харчування – 1 крб. 50 коп. 3 грудня 1916 р. Міжвідомча комісія з розподілу військовополонених ухвалила рішення направити до Конотопа 25 інородців з Туркестану. Вік прибулих становив від 19 до 42 років. Вони направлялись на сільськогосподарські, лісові роботи, а також на підприємства. Зокрема, на Конотопському снарядному заводі працювала група робітників-сартів (узагальнена назва уродженців Середньої Азії) на чолі зі старшим сотником Сулейманом Шамшидіновим, який володів російською мовою. За період роботи на заво- ді протягом 5-ти місяців сарти зарекомендували себе з позитивного боку, а сотник С. Шамшидінов отримав подяку від Конотопської міської управи за виконання обов’язків перекладача. В окремих випадках місцеві органи самоуправління регламентували умови утримання та праці військовополонених. Зокрема, Лебединською земською управою були затвердженні «Правила утримання господарями військовополонених» [12, арк. 98]. Згідно з «Правилами», стеження за військовополоненими покла- далося на охоронців з розрахунку 1 охоронець на кожні 15 полонених. Охоронці мали бути озброєні за рахунок власників підприємств, на яких працювали полонені. Оплата праці полонених встановлювалася у розмірі 10 крб. на місяць, з них половина витрачалася на утримання робітника, а друга видавалася на руки полоненому. Одягом полонених мали постачати власники підприємств або господарств. Передбачалося, що в разі нестачі взуття можна використовувати саморобні постоли. Власники підприємств мали надати військовополоненим необхідну медичну допомогу. На тих працівників, які ухилялися від роботи або недбало ставилися до праці, накладались дисциплі- нарні стягнення, зокрема арешти від 3 до 7 діб. Після від- буття покарання полонені повертались до своїх господарів. Залучення військовополонених до праці на підприємствах , у сільському господарстві та на громадських роботах (Лебединський повіт) [12, арк. 10]. Німецька армія Австро-угорська армія На с/г роботах ні м ц ів сл ов ’я н сл ов ’я н ні м ц ів уг ор ц і ру м ун ві рм ен іт ал ій ц ів єв ре їв ра зо м 3 286 211 249 800 344 1 4 3 1901 Громадські роботи 4 10 2 12 8 36 Торгово- промислові підприємства 58 1 24 5 88 Разом у повіті 3 290 279 252 836 357 1 4 3 2025 Наведені дані характеризують масштаби залучення військовополонених до праці станом на липень – серпень 1917 р. Для встановлення потреби у робочій силі на наступний рік земська управа приймала замовлення від місцевих землевласників та кооперативів. На початок 1917 р. надійшло замовлень на 3648 осіб, але, з урахуванням площі посівів у Лебединському повіті, ця потреба становила не менше 5000 військовополонених [13, арк. 107]. Після революційних подій у Петрограді в лютому – на початку березня 1917 р., в умовах дезорганізації господарського життя та державних структур, становище військовополонених суттєво змінилося. Вони отримали фактично необмежену свободу пересування, інколи ISSN 2218-4805 341 вдавалися до дрібних крадіжок, про що повідомляла місцева преса [8] і навіть долучилися до громадських заходів. Так, у гучному святкуванні Дня народної свободи 1 травня (18 квітня) у Сумах поряд з місцевими мешканцями брали участь військовополонені, які працювали на підприємствах міста. Згідно з розпорядженням командування Південно- Західного фронту полоненим дозволялося вступати в шлюб з реєстрацією органами цивільної влади та церкви. Органи влади всіх рівнів не могли забезпечити охорону та утримання полонених. У квітні 1917 р. до Конотопської управи надійшло розпорядження Петроградського мобілізаційного відділу, що стосувалося подальшого переміщення 1918 «інородців», серед яких 123 перебували у розпорядженні Чернігівської земської управи, 100 – Новгород- Сіверської управи, 131 – Глухівської управи, 60 – Ніжинської управи, 446 – Сосницької повітової управи, 160 – Стародубської повітової управи, 264 – Мглинської повітової управи, 308 – Новозибківської управи, 153 – Остерської міської управи, 148 – Кролевецької міської управи і 25 – Конотопської міської управи. «Інородці» мали бути відправлені до Курської губернії, міст Самари, Саратова, Рязані, Кургана, Омська, Томська, станції Тайга [15, арк. 25]. 27 травня 1917 р. був оприлюднений наказ начальника гарнізона м. Суми, який містив директиву командуючого військами Московського округу: «Втечі військовополонених набули за останній час масового характеру. Є факти, що вони, видаючи себе за біженців з Польщі, безперешкодно переходять кордон і повертаються на Батьківщину, де поповнюють лави ворогів» 19, с. 31]. Командування ви- магало негайно взяти під варту усіх полонених. Після проголошення Центральною Радою незалежності України та підписання мирного договору з Центральними державами розпочалася масова репатріація полонених. Згідно з наказом Глухівського повітового коменданта УНР від 20 квітня 1918 р. всі військовополонені австрійці, що перебували на території Глухівського повіту і працювали в економіях, на підприємствах, установах, шпиталях, тощо мали бути негайно відправлені через міста Путивль, Ворожбу Києво-Московської залізниці до головного табору військовополонених на станцію Дарниця [20, арк. 5]. Звід- ти для військових бранців починався шлях на батьківщи- ну. Наближалась до завершення Велика війна. Таким чином, правове становище військовополоненених армій Центральних держав що перебували на території Сумщини в період Першої світової війни, регулювалось нормами міжнародного права, законами та відомчими документами Російської імперії. Регламентація соціально- побутових умов утримання та залучення до праці військовополонених була покладена на місцеві органи влади (губернські та повітові земські управи). Військові бранці масово залучалися до примусової праці у сільському господарстві, на підприємствах та громадських роботах. Уточнення потребують взаємовідносини з місцевою владою та цивільним населенням. Розширення джерельної бази сприятиме більш глибокому вивченню всіх аспектів історії військового полону. Автор вважає за приємний обов’язок подякувати головному спеціалісту відділу інформації та використання документів Державного архіву Сумської області І.П. Кузьменко за допомогу у підборі та опрацюванні документів. ПОСИЛАННЯ 1. Реєнт О.Р., Янишин Б. М. Велика війна 1914–1918 рр. в сучас- ній українській історіографії / О. Реєнт, Б Янишин //Український історичний журнал. – 2014. – № 3. – С. 4–21. 2. Велика війна 1914–1918 рр. і Україна. – К.: Кліо, 2013. – 784 с. 3. Нахтігаль Р. Дарницький табір військовополонених під час Першої світової війни / Р. Нахтігаль // Український історичний журнал. – 2010. – № 2. 4. Саранча В. Військовополонені Першої світової війни в Кременчуцькому гарнізоні / В. Саранча //Краєзнавство. – 2011. – № 4. – С. 84–92. 5. Лейберов О. Військовополонені на Ніжинщині в роки Першої світової війни / О. Лейберов // Ніжинська старовина. – 2006. – № 12. – С. 92–97. 6. Манько М.О. Суми і сумчани у документах сучасників. Кн. друга (1655–2008) / М. Манько // Суми: ВПП «Мрія – 1» ТОВ, 2008. – 436 с. 7. Рожкова Л.І. Сумщина і військовополонені Першої світової війни / Л.І. Рожкова // Гуржіївські історичні читання: зб. наук. праць / Ред. кол. В.А. Смолій, О.І. Гуржій та ін. – Черкаси: Вид. Чабаненко Ю.А., 2015. – Вип. 10. – С. 106–109. 8. Сумской голосъ. – 1994. – № 8–9 (19 августа). 9. Енциклопедія сучасної України. [Текст] Т. 4. / Ін-т енцикло- педичних досліджень НАН України, К.: Ін-т енциклопедичних до- сліджень, 2005. – 699 с. 10. Державний архів Сумської області (далі – ДАСО), ф 1064, оп. 1, спр. 79. 11. ДАСО, ф. 359, оп. 1, спр. 1. 12. ДАСО, ф. 251, оп. 2, спр. 13. 13. ДАСО, ф. 251, оп. 2, спр. 16. 14. ДАСО, ф. 1045, оп. 1, спр. 30. 15. ДАСО, ф. 1001, оп. 1, спр. 486. 16. ДАСО, ф. 1063, оп. 1, спр. 17. 17. ДАСО, ф. 1063, оп. 1, спр. 66. 18. ДАСО, ф. 814, оп. 1, спр. 168. 19. Українське відродження 1917–1920 рр. на Сумщині: Т. 1 / Автор-упорядник Г.М. Іванущенко. – Суми: ФОП Наталуха А.С., 2010. – 280 с. 20. ДАСО, ф. – Р, оп. 2362, оп. 1, спр. 35. Рожкова Л.И. Военнопленные армий Центральных держав в годы Первой мировой войны (на материалах Сумщины) В статье исследуется правовое, социально - бытовое положение военнопленных немецкой и австро-венгерской армий в годы Первой мировой войны. На материалах Сумщины анализируется национальный состав, масштабы и характер принудительного труда пленных в сельском хозяйстве, на промышленных предприятиях, общественных работах. Определяются направления перемещения пленных на завершающем этапе войны. Ключевые слова: Первая мировая война, военнопленные, Сум- щина, правовые нормы, принудительный труд, сельское хозяйство. Rozhkova L.I. On the situation of war prisoners during the First World War The article examines the situation of war prisoners during the First World War. It reveals the involvement of German and Austro-Hungarian army prisoners to the work in industry, in agriculture. Some attention is paid to the representatives of ethnic groups performing the labor service under war conditions. Key words: First World War, army prisoners, Sumy region, legal provisions, forced labor, agricultural. 02.04.2017 р. j

Військовополонені армій Центральних держав у роки Першої світової війни (на матеріалах Сумщини)

Репозитарії

Схожі ресурси