Особистості та чинники, що вплинули на формування світогляду Миколи Миколайовича Неплюєва

Стаття присвячена визначенню знакових особистостей та основних чинників, які вплинули на формування життєвої позиції, світогляду та становлення видатного філософа, педагога, громадського діяча – М.М. Неплюєва....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2017
Автор:	Мірошниченко, Н.О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2017
Назва видання:	Сіверщина в історії України
Теми:	Нова історія
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128773
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Особистості та чинники, що вплинули на формування світогляду Миколи Миколайовича Неплюєва / Н.О. Мірошниченко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 320-324. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-128773
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1287732018-01-14T03:03:27Z Особистості та чинники, що вплинули на формування світогляду Миколи Миколайовича Неплюєва Мірошниченко, Н.О. Нова історія Стаття присвячена визначенню знакових особистостей та основних чинників, які вплинули на формування життєвої позиції, світогляду та становлення видатного філософа, педагога, громадського діяча – М.М. Неплюєва. Статья посвящена определению знаковых личностей и основных факторов, которые повлияли на формирование жизненной позиции, мировоззрения и становления выдающегося философа, педагога, общественного деятеля – Н.Н. Неплюева. Article is devoted to definition of sign persons and major factors which influenced of formation of living position, worldview and realization of the outstanding philosopher, teacher, public figure - M.M. Nepliuiev. 2017 Article Особистості та чинники, що вплинули на формування світогляду Миколи Миколайовича Неплюєва / Н.О. Мірошниченко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 320-324. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128773 94(477):-043-83(140.8) Неплюєв М.М. uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Нова історія Нова історія
spellingShingle	Нова історія Нова історія Мірошниченко, Н.О. Особистості та чинники, що вплинули на формування світогляду Миколи Миколайовича Неплюєва Сіверщина в історії України
description	Стаття присвячена визначенню знакових особистостей та основних чинників, які вплинули на формування життєвої позиції, світогляду та становлення видатного філософа, педагога, громадського діяча – М.М. Неплюєва.
format	Article
author	Мірошниченко, Н.О.
author_facet	Мірошниченко, Н.О.
author_sort	Мірошниченко, Н.О.
title	Особистості та чинники, що вплинули на формування світогляду Миколи Миколайовича Неплюєва
title_short	Особистості та чинники, що вплинули на формування світогляду Миколи Миколайовича Неплюєва
title_full	Особистості та чинники, що вплинули на формування світогляду Миколи Миколайовича Неплюєва
title_fullStr	Особистості та чинники, що вплинули на формування світогляду Миколи Миколайовича Неплюєва
title_full_unstemmed	Особистості та чинники, що вплинули на формування світогляду Миколи Миколайовича Неплюєва
title_sort	особистості та чинники, що вплинули на формування світогляду миколи миколайовича неплюєва
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate	2017
topic_facet	Нова історія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128773
citation_txt	Особистості та чинники, що вплинули на формування світогляду Миколи Миколайовича Неплюєва / Н.О. Мірошниченко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 320-324. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.
series	Сіверщина в історії України
work_keys_str_mv	AT mírošničenkono osobistostítačinnikiŝovplinulinaformuvannâsvítoglâdumikolimikolajovičaneplûêva
first_indexed	2025-07-09T09:52:09Z
last_indexed	2025-07-09T09:52:09Z
_version_	1837162541742030848
fulltext	Сіверщина в історії України, випуск 10, 2017 320 вносит следующия предложения: 1) Сумму ежегоднаго расхода по содержанию школы определить в 3100 рублей и внести полностью в расходную смету, а по смете доходов показать к получению пособие на школу садоводства от Департамента Земледелия 2500 руб. и Губернскаго Земства 300 руб. Таким образом расход, упадающий на средства Уезднаго Земства, остается прежний – 300 руб. 2) Изменить самое название школы «Петровская», так как имя это с переходом ея из имения Павловка утрачивается, и дать название «Низшая школа садоводства и огородничества Глуховскаго Земства». 3) Избрать Попечителя школы. 4) Просить Департамент Земледелия и Чернигов- ское Губернсоке Земство о сохранении пособия школе садоводства на 1916 г. в сумме, исчисленной по земской доходной смете. С подлинным верно. (Журналы Глуховского уездного земского собрания 1915 года чрезвычайных сессий 5 июля и 12 сентября 1915 года, очередной 24–28 сентября 1915 года. – Глухов: Электро- Тип. А.И. Дворкина, Тел. № 73, 1916. – С. 169–170). ПОСИЛАННЯ 1. Нариси історії українського шкільництва 1905–1933: [навч. посіб.] / за ред. О.В. Сухомлинської. – К.: Заповіт, 1996. – 304 с. 2. Прокопенко Л.Л. Політика російського уряду щодо розвитку професійної освіти в Україні в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. [Електронний ресурс] / Л.Л. Прокопенко. – Режим доступу: http://www.dridu.dp.ua/zbirnik/2011–01(5)/11pllpto.pdf. 3. Мірошниченко Н.О. Педагогічні погляди та освітня діяль- ність Миколи Неплюєва в контексті розвитку сільськогосподар- ської освіти (ХІХ – поч. ХХ ст.): дис. … канд. пед. наук: 13 00.01 / Н.О. Мірошниченко; СДПУ ім. А.С. Макаренко. – Суми, 2015. – 293 с. 4. Костюк М.В. Нове положення про сільськогосподарську осві- ту (26 травня 1904 р.): до 110-річниці від його затвердження / М.В. Костюк // Соціальний розвиток сільських регіонів: колектив- на монографія. – Вип. ІІ. – Умань: ВПЦ «Візаві», 2014. – С. 126–130. 5. Потій Н. М. Система управління земськими початковими народними училищами Чернігівської губернії (1874–1889 рр.) / Н.М. Потій // Збірник наукових праць [Харківського національно- го педагогічного університету імені Г. С. Сковороди]. Серія : «Іс- торія та географія». – 2011. – Вип. 40. – С. 95–99. Мельник М.А. Становление и развитие Петровской школы садовых работников в Глуховском уезде в начале ХХ в. В данной статье, преимущественно на основе анализа докладов Глуховской управы, исследуется процесс создания и деятельности Петровской школы садовых работников, рассматривается роль земства в этом процессе. Ключевые слова: сельскохозяйственные образование, низшие сельскохозяйственные школы, Петровская школа садовых работников, земство, Глуховский уезд. Melnyk M.O. Formation and development of the Petrovs- ka school of garden workers in Hlukhiv district at the begin- ning of the XX century In this article, mainly on the basis of the analysis of the reports of the Hlukhiv Board, the process of creation and activity of the Petrovska school of garden workers is investigated, the role of the zemstvo in this process is examined. Key words: an agricultural education, the lowest agricultural schools, Petrovska school of garden workers, zemstvo, Hlukhiv district. 12.04.2017 р. j УДК 94(477):-043-83(140.8) Неплюєв М.М. Н.О. Мірошниченко ОСОБИСТОСТІ ТА ЧИННИКИ, ЩО ВПЛИНУЛИ НА ФОРМУВАННЯ СВІТОГЛЯДУ МИКОЛИ МИКОЛАЙОВИЧА НЕПЛЮЄВА Стаття присвячена визначенню знакових особистостей та основних чинників, які вплинули на формування життєвої позиції, світогляду та становлення видатного філософа, педагога, громадського діяча – М.М. Неплюєва. Ключові слова: світогляд, вплив, особистість, духовні пошуки, послідовник. Постать Миколи Миколайовича Неплюєва (1851– 1908 рр.) є багатогранною та складною. Він був надзвичайно розумною людиною свого часу, видатним мислителем, філософом і педагогом. М. Неплюєв заснував чоловічу та жіночу сільськогосподарські школи, ПравославнеХрестовоздвиженське Трудове братство. Викликають інтерес різні аспекти життєдіяльності Миколи Неплюєва, пов’язані з філософськими пошуками кінця XIX – початку XX ст., історією комунітарного та духоборчого рухів, реформаторських соціально-економічних і соціально-педагогічних практик.Незважаючи на те, що М. Неплюєв розробляв свої ідеї майже півтора століття тому, вони не втратили актуальності і з користю можуть бути використані в соціальній та освітній сферах. Життєдіяльності М.М. Неплюєва, як соціального практика, богослова, філософа, педагога, присвячені праці В. Авдасьова, М. Андреєва, М. Богуна, В. Глушка, І. Гордеєвої, Н. Жевахова, Л. Мельника, А. Сикорського, Н. Солодовника, М. Соміна, В. Ткаченка, Л. Федоренко, Г. Фурсея, В. Шейка, А. Малишевського, Е. Черненко, С. Майдановоїта інших. Метою нашої статті є визначення основних чинників і тих особистостей, які вплинули на обрання життєвого шляху видатного філософа, педагога, громадського діяча – М.М. Неплюєва. Народився Микола Неплюєв в респектабельній аристократичній родині таємного радника, предводителя дворянства Чернігівської губернії, Миколи Івановича Неплюєва та представниці роду видатного шведського фельдмаршала Олександри Миколаївни Шліппенбах. Взагалі Неплюєви були знатним російським родом, представники якого займали високі державні посади декілька століть поспіль. Таким чином майбутнє М. Неплюєва вже було дещо окреслено, враховуючи положення та можливості його родини. Батько Миколи Неплюєва належав до найбагатших людей свого часу, який був зацікавлений у збереженні та примноженні своїх статків не завжди законними методами. Прикладом можна назвати події 1870 року, коли, протестуючи проти заборони М.І. Неплюєва знижувати селянам викупні платежі, всі члени Чернігівської земської управи вирішили піти у відставку, оскільки були не в змозі допомогти своїм виборцям. Як встановив О. Рахно [1, с. 268], саме партія М. Неплюєва гальмувала вирішення ISSN 2218-4805 321 проблеми постійно голодуючого населення північних регіонів Чернігівської губернії. Разом з цим М.І. Неплюєв, відповідно до свого статусу, мав займатися і благочинною діяльністю, був попечителем Чернігівської жіночої гімназії та Новгород-Сіверської чоловічої гімназії (1863–1866 рр.). Аналіз праць М. Неплюєва показує, що перший етап життєвого шляху подвижника пов’язаний із закладеними в дитинстві особливостями характеру, взаєминами в родині, вразливістю хлопчика і відчуттям невдоволення життям. Змалку Микола Неплюєв відчував особливу одухотвореність і душевну втіху під час щоденних молитов і читання Євангелія, що компенсувало дефіцит любові у житті хлопчика. Пізніше М. Неплюєв писав, що не все було зрозуміло для дитячого розуму, але «серце відчувало правду животворящого духу святих слів, любило цю святу правду і звикало звіряти з нею явища навколишньої дійсності. З дитинства мене вражала і лякала відірваність життя від цієї святої правди» [2, с. 1]. Відповідно до традицій того часу нащадок знатного роду отримав пристойну домашню освіту, яку завершив у Санкт-Петербурзькій гімназії, що однак не задовольняло високих духовних потреб юнака. Під час навчання юний Микола Неплюєв, як засвідчили його наставники, виріз- нявся екзальтованістю і фанатичною вірою у високі іде- али, що рідко знаходило розуміння серед ровесників і вчителів. Тому гнітюче відчуття самотності та духовної задухи спонукало юного аристократа до самоаналізу, са- мореалізації і пошуків однодумців. Особистий досвід дав підстави М. Неплюєву жорстко критикувати систему освіти і релігійного виховання в Російській імперії, викриваючи казенщину і формалізм в організації навчального процесу: «Школа не дала мені… цілісного християнського світогляду, не дала мені ясного розуміння християнського ідеалу і стрункої системи християнської моральності, не дала мені пізнання абсолютної істини чіткого усвідомлення Святого учення Христа Спасителя і визначення моїх християнських обов’язків щодо Бога, самого себе і моїх ближніх. Все це було замінено штучними висловами про дивовижні події і такими ж штучними словами етичних сентенцій» [3, с. 15]. Навчаючись у Петербурзькій гімназії (1869–1870 рр.), Микола Неплюєв усвідомив принципові розбіжності влас- ного світосприйняття і розуміння Бога з інтерпретацією викладачами сутності релігії, що здійснювалося в дусі сухої схоластики. «Переді мною розгорнулася така страшна картина жахливого приниження релігійного почуття, такого жахливого і суцільного ігнорування любові Божої і на мене війнуло таким мертвенним духом похмурого аскетизму і людиноненависництва, що я з жахом відсахнувся від всього цього» [4, с. 15]. Все це спонукало юнака , розчарованого в ортодоксальному православ’ї, до самостійних духовних пошуків, що межували з атеїзмом. «Вірність любові і віра в любов тимчасово зробили мене абсолютно байдужим до релігійного життя навколишнього суспільства. Навіть молитися я не міг, сама ідея про Бога була принижена, зганьблена, і саме звернення до цього Бога, до цього жорстокого і могутнього божества, стало здаватися мені якимось ганебно корисливим блюзнірством, зрадою любові. Як і раніше, я не тільки вірив і думав, але всім своїм єством відчував, переживав, як живу правду, що Бог – любов, що в одній любові правда, що вона одна – абсолютна істина, вічна краса, моральність, чистота Фото 1. М.М Неплюєв (1851–1908) Фото 2.О.С. Хомяков (1804–1860) Сіверщина в історії України, випуск 10, 2017 322 і святість» [4, с. 15–16]. Очевидно, таке критичне став- лення до постулатів Російської Православної Церкви стало поштовхом до реформаторської діяльності под- вижника в освітній сфері. Духовна криза молодого аристократа поглибилася протягом 1871–1875 років, коли Микола Неплюєв навчався на юридичному факультеті Петербурзького університету. Цей період життєдіяльності М. Неплюєва співпав зі згортанням демократичних реформ у Російській імперії після вбивства Олександра II, суспільним розчаруван- ням прогресивної громадськості у зв’язку зі втрачени- ми надіями на оновлення суспільства еволюційним шля- хом. І. Гордеєва виявила, що в особовій справі Миколи Неплюєва, яка зберігається в Петербурзькому університеті, часто зустрічаються прохання звільнити його від занять за станом здоров’я, що, на думку дослідниці, вказує на тяжкий душевний стан та нервовий недуг студента [5]. Як згадує Микола Неплюєв, під час навчання в університеті «багато талановитих професорів на чолі з Петром Редкіним здійснили на мене велике враження, читаючи лекції, вони священнодіяли, в кожному слові їх відчувалася і пристрасна любов, і майже релігійне пошанування науки; вони заразили мене жагою знань» [4, с. 4]. Саме П. Редкін – уродженець м. Ромни Полтавської губернії, ректор Петербурзького університету (1873–1876 рр.), наставник К. Ушинського – під враженням лекцій Г.-В.-Ф. Гегеля в Берлінському університеті активно знайомив студентську молодь зі здобутками передової педагогічної теорії і практики Західної Європи, ідеями та досвідом Й. Песталоцці, А. Дістервега, В. Ланге. У праці «Стара і нова німецька школа» П. Редкін доводив, що стара школа – це заклад церкви, для якої найважливішим були культ і догма, а нова – це заклад громадськості, що плекає самостійність мислення, «учить трудитися і молитися» [6, с. 301–302]. Щодо старої школи, Ми- кола Неплюєв на власному досвіді відчув всі її недоліки і в особисто створених навчальних закладах організовував освітній процес за принципом нової школи, поєднуючи розумову та фізичну працю на основі релігійного виховання. У студентські роки М. Неплюєв з а хоплюва в с я к л а сичною німецькою філософією, творами Платона, В. Гегеля, Ф. Ніцше, Г. Спенсера, А. Шопенгауера, оз- найомився зі світовими релігія- ми. Є підстави припускати, що в цей час юнак, перебуваючи під впливом професора Петербурзь- кого університету М. Вагнера, жваво цікавився спіритизмом та окультизмом. Пізніше М. Неплюєв пояснював, що він «ніколи не займався спіритизмом», хоча «багато представників спіритизму і окультизму заслужили з мого боку почуття поваги, любові і вдячності за їх сердечне, чуйне ставлення і до мене, і, що для мене най- цінніше, до справи Братства… Вони подарували мені свою любов…, вони обирали мене почесним президентом сво- їх конгресів, почесним членом своїх товариств… тому не беруся засуджувати їх за те, що їх діяльність відрізняється від моїх особистих поглядів і почуттів» [7, с. 224–225]. Після завершення навчання в університеті Микола Неплюєв розпочав свою дипломатичну кар’єру, протягом 1875–1877 років працюючи радником російського посольства в Мюнхені.Спостерігаючи за впорядкованістю і добробутом життя в Західній Європі, юнака постійно пригнічував контраст із російською дійсністю. «Жилося мені весело, що не день, то свято, але серце тягнуло назад в бідну Росію, в сірі російські будні. Бувало, стою я в розкішній залі, … гримить весела музика, кругом мене вирує ошатна юрба, … і ввижається мені неозора сніжна долина, маленькі, похилені хатини трохи видно з-під снігових кучугур… І соромно мені стане серед всіх цих веселих людей, які не відчувають у мені потреби, коли у мене на батьківщині так багато страждають, так багато потребують мене. І дав я собі слово все моє життя, всі мої сили віддати на служіння моїй бідній батьківщині» [8, с. 23]. Тож, повернувшись з Німеччини, М. Неплюєв оселяється в маленькому хуторі Воздвиженське, бере на виховання селянських дітей, відкриває школу, з випускників якої згодом формується Православне Хрестовоздвиженське Трудове Братство – община, яка жила за рахунок сільсько- господарської праці на засадах православ’я. Професор Л . Мельник , досліджуючи діяль- ність М. Неплюєва, звернув увагу на те, що всього за кілька кілометрів від Мюнхену – в Авзбурзі існувало перше у світі соціальне поселення Фуггерай (1521 р.), Фото 3. Пам’ятник О. Хомякову в с.Воздвиженське ISSN 2218-4805 323 засноване меценатом Я.Ф. Багатієм [9, с. 220]. Меш- канці містечка – ревні католики –коштом мецената забезпечувалися роботою і засобами існування, молячись за свого благодійника. Можливо, цей приклад спонукав М. Неплюєва до доброчинної діяльності. Принаймні Микола Миколайович зізнавався, що ідею створення соціального поселення він запозичив у Німеччині, реалізувавши її на інших засадах [9, с. 220]. Ідеалістичні устремління Миколи Неплюєва підтримали всі члени його родини (мати і дві сестри– Ольга та Марія), окрім батька. На відміну від нього Микола Миколайович, переймаючись долею простого народу, дотримував- ся інших суспільно-політичних поглядів, що було при- чиною серйозних непорозумінь між ними. Дослідниця І. Гордеєва вважає, що постійні протиріччя між батьком і сином були вагомим поштовхом до самореалізації подвижника, своєрідною сублімацією енергії для створення «псевдосім’ї» – мікросередовища, де він був оточений любов’ю і взаєморозумінням [5]. Є свідчення, що на формування комунітарних поглядів Миколи Неплюєва міг здійснити вплив його земляк із знаної козацько-старшинської родини, вихованець французького коледжу Монпельє і Петербурзького університету Д. Лизогуб (син А. Лизогуба – мецената Т. Шевченка), який під впливом праць Ш. Фур’є переймався ідеєю створення землеробської колонії з метою залучення в село інтелігенції [5, с. 47–40]. Проте за щедре фінансу- вання терористичної народницької організації «Земля і воля» Д. Лизогуб був страчений разом зі своїм однодумцем – дворянином із Чернігівської губернії Ф. Малинкою, чому присвячено оповідання Л. Толстого «Боже і людське». На нашу думку, ця смерть могла позначитися на зміні поглядів М. Неплюєва, спонукавши його до відмови від радикальних методів оновлення суспільства та пошуків мирних шляхів вирішення суспільних проблем. Деякі дослідники вважають, що Микола Миколайович Неплюєв спирався на ідеї російського письменника Льва Толстого. Так, наприклад, знаний російський богослов Г. Флоровський, як і багато інших сучасників, вважав М. Неплюєва наступником Л. Толстого. За його словами, «толстовство» виявилося для його послідовників, у тому числі й М. Неплюєва, шляхом повернення до Церкви [10, с. 37]. Насправді погляди Л. Толстого і М. Неплюєва щодо богослов’я суттєво відрізнялися. Так, на відміну від видатного письменника, Микола Неплюєв визнавав особливу роль православ’я у справі морального оздоровлення суспільства, зазначаючи, «в той час як граф Толстой бажає руйнування церкви і держави шляхом пасивної анархії, я завжди прагнув мирного перетворення життя на лоні їх…» [11, с. 142]. Якщо Л. Толстой був упевнений, що в ро- сійській православній церкві нічого не залишилося крім «парчі, свічок та слів», то М. Неплюєв сподівався на її докорінне реформування. Крім того, М. Неплюєв ніколи «не грав у народ», не перевдягався у селянський одяг (як це іноді робив Л. Толстой), а прагнув підняти селян до рівня аристократів духу. Водночас, М. Неплюєв провадив досить скромний спосіб життя, а Л. Толстой так і не зміг позбутися «шкідливих барських звичок» і використання великої кількості прислуги.Необхідно вказати на те, що мислителі були особисто знайомі і тривалий час листувалися. Суттєвий вплив на формування світогляду Миколи Неплюєва мали ідеї російського філософа та поета Олексія Хомякова, за визначенням М. Бердяєва, – першого вітчизняного вільного богослова, який виступав за нормалізацію взаємин поміщиків і кріпаків, розвиток християнської общини, єдність церкви з народом, верховенство любові у духовному житті. Хоча О. Хомяков (1804–1860 рр.) був представником течії слов’янофілів, однак у творчості М. Неплюєва не виражене протиставлення зах ідництва і слов’янофільства. Крім того, він гостро критикував слов’янофілів за ідеалізацію селянства. М. Неплюєв поклав на музику декілька віршів О. Хомякова, спорудив йому єдиний на той час у Росії пам’ятник у вигляді насипної гірки. У своїй книзі «Воздвиженська школа – колиска Трудового братства» Микола Неплюєв детально описує історію створення та вигляд пам’ятника. Хомяковська гірка була насипана вихованцями школи на місці невеликого природного пагорба в пам’ять«улюбленого християнина-поета». Гірка і пам’ятник були споруджені 4 серпня 1886 року. Широкі сходи вели на перший майданчик до кам’яної стінки з металевою дошкою, на якій був напис: «Християнину-поету і глибокому мислителю Олексію Степановичу Хомякову». На фасадній стіні був вмонтований бронзовий горельєфний портрет О.С. Хомякова, над фронто- ном знаходився бронзовий янгол, який в одній руці тримав хрест, а другу простягнув догори. Як вважає Микола Неплюєв, таке положення янгола вдало передає загальний характер творінь «християнина-поета, який високо прославляв хрест і так гаряче закликав звернути сердечні погляди до неба». Майданчик і сходи влітку прикрашали тропічні рослини. Від майданчика вгору піднімалася вузька гвинтова доріжка на вершину гірки до гарної різьбленої альтанки, порослої диким виноградом і увінчаної невеликим срібним куполом [2, с. 5]. Незважаючи на велику прихильність до особистості та спадщини О. Хомякова, твори М. Неплюєва не містять аналізу праць цього мислителя. Найбільше, на нашу думку, Миколу Неплюєва та Олексія Хомякова об’єднувала ідея верховенства християнської любові у житті. На думку М. Соміна, який називає М. Неплюєва послідовником ідей О. Хомякова, їх життєві шляхи мали багато спільного. Вони обидва були поміщиками, вихід- цями із знатних дворянських родин, богословами, фі- лософами, письменниками, належним чином не оціне- ними сучасниками. Навіть триваліст ь життя у них була однаковою – 56 років і 4 місяці [12, с. 60]. Тож, протягом життя на формування особистості Миколи Неплюєва, визначення його життєвого шляху, як і на будь- яку людину,чинило свій вплив оточуюче середовище. Ви- вчаючи та захоплюючись ідеями знаних філософів, бого- Сіверщина в історії України, випуск 10, 2017 324 словів, педагогів М. Неплюєву вдалося втілити у життя їх провідні задуми, багато з яких залишалися тільки в тео- рії. Він створив селянську общину, яка існувала на само- окупній основі, організував зразкове господарство, що неодноразово займало призові місця на сільськогоспо- дарських виставках, виховав цілу плеяду видатних уче- них, науковців, діячів культури. В особисто створеному мікросередовищі Микола Неплюєв втілював свої ідеї, які пропагував в державному масштабі. Перш за все він намагався донести, що суспільство має керуватися законом любові (до ближнього, своєї держави, роботи, яку вико- нуєш і т. д.) та віри в Бога, який є втіленням любові, а не старозаповітним караючим і жорстоким створінням. Але і досі суспільство залишається на тому рівні розвитку, коли для впорядкування життя необхідні залякування та погрози. ПОСИЛАННЯ 1. Рахно О.Я. Земська діяльність М.І. Неплюєва/ О.Я. Рахно // Сіверщина в історії України: зб. наук. праць. – Київ –Глухів: Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК, 2011. – Вип. 4. – С. 266–270. 2. Неплюев Н. Воздвиженская школа – колыбель Трудового братства / Н. Неплюєв. – СПб.: Паровая скоропечатня Я.И. Либермана, 1895. – 180 с. 3. Неплюев Н. Полное собрание сочинений: в 5 т.: Томление духа / Н. Неплюев. – СПб, 1901. –Т. 1. – 157 с. 4. Неплюев Н. Совесть. Страница из жизни помещика / Н. Неплюев. – М.: Типография А.А. Мамонтова и Ко, 1881. – 19 с. 5. Гордеева И.А. «Забытые люди» история российского коммунитарного движения / И.А. Гордеева ; под ред. Г.А. Бордюгова – М.: АИРО–ХХ, 2003. – 240 с. 6. Редкин П.Г. Избранные педагогические сочинения, [вступительная статья В.Я. Струминского] / П.Г. Редкин M., 1958. – С. 301–302. 7. Неплюев Н. Полное собрание сочинений: в 5 т.: Отчеты блюстителя о религиозно-нравственной жизни братства / Н. Неплюев. – СПб., 1908. – Т. 5 – 223 с. 8. Неплюев Н.Н. – подвижник земли русской (венок на могилу). – Сергиев-Посад : Типография Свято-Троицкой Сергиевой Лавры, 1908. – С. 13–61.304. 9. Мельник Л.Г. Сходження до утопії, або «Машина часу» М.М. Неплюєва (Соціально-економічний аналіз): монографія / Л.Г. Мельник. – Суми: «Фолігрант», 2013. – 240 с. 10. Флоровский Г. Пути русского богословия / Г. Флоровский; с предисл. прот. И. Мейендорфа. – 2-е изд. – Париж, 1937. – 600 с. 11. Неплюев Н. Полное собрание сочинений: в 5 т.: Программа жизни христианской по молитве Господней / Н. Неплюев. – СПб., 1906.–Т. 2 – 236 с. 12. Сомин Н.В. Крестовоздвиженское трудовое братство Николая Николаевича Неплюева / Н.В. Сомин // Вестник Православного Свято-Тихоновского гуманитарного университета. Серия IV: Педагогика. Психология. – 2008. – Вып. 1 (8). – С. 57–72. Мирошниченко Н.А. Личности и факторы, которые повлияли на формирование мировоззрения Николая Николаевича Неплюева Статья посвящена определению знаковых личностей и основных факторов, которые повлияли на формирование жизненной позиции, мировоззрения и становления выдающегося философа, педагога, общественного деятеля – Н.Н. Неплюева. Ключевые слова: мировоззрение, влияние, личность, духовные поиски, последователь. Miroshnychenko N.O. Persons and factors which infl uenced on formation of worldview of M.M. Nepliuiev Article is devoted to defi nition of sign persons and major factors which infl uenced of formation of living position, worldview and realization of the outstanding philosopher, teacher, public fi gure - M.M. Nepliuiev. Keywords: worldview, infl uence, personality, spiritual searches, follower. 10.04.2017 р. j УДК [028-052.001:929](477)«1907» С.Л. Зворський ГЛУХІВЧАНИН ДМИТРО КОЛОНІУС І ЙОГО ПРОГРАМА ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ЧИТАЧА (1907 Р.) У статті висвітлено біографічні відомості про глухівчанина Дмитра Михайловича Колоніуса, його родинного кола, розкрито і охарактеризовано розроблену ним дослідницьку програму «Що і як читає наш народ?» (1907 р.) та її долю після розгляду у видавничій комісії київського товариства «Просвіта». Наголошується, що програма вивчення українського читача, запропонована Д. Колоніусом, була однією з перших спроб в інституціоналізації вітчизняного читачезнавства, продовженням дослідження Бо- риса Грінченка в цій царині. Ключові слова: Дмитро Михайлович Колоніус, українське читачезнавство, київське товариство «Просвіта», Борис Грінченко. Українська прогресивна інтелігенція ще у ХІХ ст. усвідомлювала велике значення друкованого слова в національному освідомленні народних мас, незмінно керуючись полум’яним гаслом Тараса Шевченка «Возвеличу Малих отих рабів німих! Я на сторожі коло них поставлю Слово». Тому поширенню читання рідною мовою кращих творів українського письменства серед української людності приділялась посилена увага з боку багатьох видатних представників національно-визвольного та культурницького руху і українських громадських інституцій, зокрема київської «Просвіти». Документи «Просвіти» – протоколи засідань загаль- них зборів членів товариства, Ради, видавничої, бібліо- течної та шкільно-лекційної комісій –свідчать, що «про- світяни» приділяли велику увагу питанням доступності своїх видань для найширших верств українського насе- лення і, передусім, селянства, максимально широкому розповсюдженню книжок поза Києвом. Велика вага на- давалася встановленню зворотного зв’язку із читачами, вивченню їх листів, пропозицій, відгуків на прочитані книжки, рецензіям на них у пресі. Тому не випадково серед діячів київської «Просвіти» поступово визрівала ідея постійного вивчення читача як своїх видань, так і книжок українською мовою взагалі. Серед ініціаторів цієї справи, насамперед, потрібно назвати імена Бориса Грінченка та Дмитра Колоніуса. Фактично вони заклали підвалини вітчизняного читачезнавства, яке нині є самостійною наукою у рамках дисциплін соціально-гума- нітарного циклу. Якщо багатобічнa наукова, літературна, громадська, просвітницька діяльність Б. Грінченка, одного з останніх енциклопедистів в українській науці і культурі, надзвичайно працьовитої людини, хто першим став досліджувати питання українського читачезнавства (у ґрунтовній народознавчій праці «Перед широким світом», виданій у 1907 р. з підзаголовком «Книга на селі» і яка базується на власних спостереженнях автора під час вчителювання на Луганщині) [1] дістала належну оцінку в науковій літературі і добре відома, то про уродженця м. Глухова Дмитра Михайловича Колоніуса тривалий час інформації було обмаль. Лише в останні роки, завдяки

Особистості та чинники, що вплинули на формування світогляду Миколи Миколайовича Неплюєва

Репозитарії

Схожі ресурси