Українська Автокефальна Православна Церква у Глухові у 20-ті – 30-ті роки ХХ ст.
У статті аналізується проблема діяльності Української Автокефальної Православної Церкви у м. Глухові у 20-ті – 30-ті роки ХХ ст. Виокремлюються питання функціонування її Глухівської округової організації та підпорядкування церковних громад міста означеній конфесії....
Gespeichert in:
| Datum: | 2017 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2017
|
| Schriftenreihe: | Сіверщина в історії України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128946 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Українська Автокефальна Православна Церква у Глухові у 20-ті – 30-ті роки ХХ ст. / І.В. Мошик // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 364-368. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-128946 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1289462018-01-15T03:03:07Z Українська Автокефальна Православна Церква у Глухові у 20-ті – 30-ті роки ХХ ст. Мошик, І.В. Нова історія У статті аналізується проблема діяльності Української Автокефальної Православної Церкви у м. Глухові у 20-ті – 30-ті роки ХХ ст. Виокремлюються питання функціонування її Глухівської округової організації та підпорядкування церковних громад міста означеній конфесії. В статье анализируется проблема деятельности Украинской Автокефальной Православной Церкви в г. Глухове в 20-е – 30-е годы ХХ ст. Рассматриваются вопросы функционирования ее Глуховской Окружной организации и подчинения церковных общин города указанной конфессии. The article is analyzed the problem of the activities of the Ukrainian Autocephalous Orthodox Church in the town of Hlukhiv in the 20s-30s years of the XX th century. The issues of the functioning of its Hlukhiv District Organization and the subordination of the church communities of the city of the said confession are considered. 2017 Article Українська Автокефальна Православна Церква у Глухові у 20-ті – 30-ті роки ХХ ст. / І.В. Мошик // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 364-368. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128946 94(477):271.222(2-283)«192/193» uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Нова історія Нова історія |
| spellingShingle |
Нова історія Нова історія Мошик, І.В. Українська Автокефальна Православна Церква у Глухові у 20-ті – 30-ті роки ХХ ст. Сіверщина в історії України |
| description |
У статті аналізується проблема діяльності Української Автокефальної Православної Церкви у м. Глухові у 20-ті – 30-ті роки
ХХ ст. Виокремлюються питання функціонування її Глухівської
округової організації та підпорядкування церковних громад міста означеній конфесії. |
| format |
Article |
| author |
Мошик, І.В. |
| author_facet |
Мошик, І.В. |
| author_sort |
Мошик, І.В. |
| title |
Українська Автокефальна Православна Церква у Глухові у 20-ті – 30-ті роки ХХ ст. |
| title_short |
Українська Автокефальна Православна Церква у Глухові у 20-ті – 30-ті роки ХХ ст. |
| title_full |
Українська Автокефальна Православна Церква у Глухові у 20-ті – 30-ті роки ХХ ст. |
| title_fullStr |
Українська Автокефальна Православна Церква у Глухові у 20-ті – 30-ті роки ХХ ст. |
| title_full_unstemmed |
Українська Автокефальна Православна Церква у Глухові у 20-ті – 30-ті роки ХХ ст. |
| title_sort |
українська автокефальна православна церква у глухові у 20-ті – 30-ті роки хх ст. |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2017 |
| topic_facet |
Нова історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128946 |
| citation_txt |
Українська Автокефальна Православна Церква у Глухові у 20-ті – 30-ті роки ХХ ст. / І.В. Мошик // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 364-368. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT mošikív ukraínsʹkaavtokefalʹnapravoslavnacerkvaugluhovíu20tí30tírokihhst |
| first_indexed |
2025-07-09T10:16:46Z |
| last_indexed |
2025-07-09T10:16:46Z |
| _version_ |
1837164091001536512 |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 10, 2017
364
УДК 94(477):271.222(2-283)«192/193»
І.В.Мошик
УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА ПРАВОСЛАВНА
ЦЕРКВА У ГЛУХОВІ У 20-ті – 30-ті РОКИ ХХ ст.
У статті аналізується проблема діяльності Української Авто-
кефальної Православної Церкви у м. Глухові у 20-ті – 30-ті роки
ХХ ст. Виокремлюються питання функціонування її Глухівської
округової організації та підпорядкування церковних громад мі-
ста означеній конфесії.
Ключові слова: Глухівська округа, автокефальна громада,
Трьох-Святська церква, старослов’янська орієнтація.
В сучасних умовах формування української націо-
нальної церкви та відновлення її традицій актуальною
постає проблема науково-історичної ретроспективи з
метою вивчення та аналізу діяльності Української Авто-
кефальної Православної Церкви (далі – УАПЦ) періоду
національної церковної автономії 20-х – 30-х років ХХ ст.
Для визначеності й ефективності аналізу конфесій-
но-церковного життя в Україні та його впливу на соці-
ально-політичні, духовні й етнокультурні процеси нації
слід виокремлювати та досліджувати зазначені пробле-
ми в регіональному вимірі, де яскраво ілюструються
здобутки та втрати української церкви на шляху її іс-
торичного становлення. Всебічне та глибоке розкрит-
тя цієї проблематики потребує не тільки залучення та
введення до наукового обігу широкого кола докумен-
тів регіонального характеру, а й їх грунтовне вивчен-
ня, перспективний аналіз та узагальнення напрацю-
вань рекомендаційного характеру.
Питання необхідності формування, становлення та
діяльності національної церкви обгрунтовували такі
дослідники, як С.І. Зідорук [1; 2], О.В. Шуба [3], А. Ко-
лодний [4; 5]. Мається аналіз текстів літописів парафій
УАПЦ, де А. Зінченко [6] подає соціокультурні та мен-
тальні зрізи процесу формування осередків цієї церкви
й характерні вияви національної ідентичності мешкан-
ців Сіверщини й Середнього Подніпров’я у зазначений
період. Автором здійснювалася публікація окремих до-
кументів джерельної бази функціонування автокефаль-
ної церкви на Глухівщині у 20-ті роки [7], проте грунтов-
ний аналіз проблем діяльності регіональних відділень
УАПЦ не проводився.
В роки національного революційного протистояння
1917–1921 рр. в Україні поширився рух за українізацію
церкви та її автокефалію, відновлення в ній соборно-
го устрою на чолі з власним патріархом. Прихильни-
ки автокефалії активно просували ідеї незалежності та
українізації УПЦ. 1 січня 1919 р. у Києві був проголоше-
ний «Закон про автокефалію Української Православної
Церкви та її вищий уряд». Директорія навіть намага-
лася добитись визнання автокефалії православної цер-
кви в Україні Вселенським патріархом. У березні 1919 р.
православні українці заснували гурток для створення
української православної громади, який потім органі-
зувався у парафію. Віруючі отримали можливість ство-
рювати громади без санкції церковної ієрархії, зареє-
струвавши лише свій статут в органах місцевої влади.
Це було сприятливим для прихильників автокефалії,
оскільки вони ще не мали власної ієрархії.
Ключову роль у поширенні українського церковно-
го руху відіграв Всеукраїнський церковний православ-
ний собор у жовтні 1921 р. Серед його делегатів були і
представники Глухівщини, зокрема А.П. Коломієць від
парафії с. Дубовичі, «з повертанням якого до парахвії
вона доконче українізувалася 21/Х 1921 року» [6, с. 349].
Почали відкриватися автокефальні парафії в україн-
ських губерніях. Кожна з таких громад отримувала пра-
во на існування після реєстрації свого статуту в орга-
нах Центральної міжвідомчої комісії у справах союзів
та товариств (обществ), МЕКОСО, яка входила до скла-
ду адміністративно-організаційного управління НКВС.
Слід враховувати загальну суперечливість цих про-
цесів: з одного боку, підрив довіри до старої царської
церкви, поширення настроїв реформування церковно-
го життя, до яких в умовах України додалися й вимо-
ги національного характеру; з іншого, різноманітність
настроїв духівництва й вірян у підходах до діяльно-
сті церкви в умовах суспільного протистояння. Націо-
нальний церковний рух охоплював лише частину свя-
щеннослужителів та віруючого люду, а значна кількість
духівництва і вірян дотримувалася церковного консер-
ватизму. На початку 1920-х років питома вага чисельно-
сті громад УАПЦ на Чернігівщині становила лише 10 %
(за кількістю громад) і понад 8,3 % за кількістю вірних.
У Глухівському повіті у 1921 р. діяла лише одна парафія
національної церкви, у 1922 р. – дві, а у 1923 р. їх кіль-
кість знову зменшилась до однієї [6, с. 354].
Діяльність УАПЦ у регіонах була слабо забезпечена ін-
формаційно, тому формування її низових структур най-
тісніше пов’язане з виявами української ідентичності, на
які впливали як історичний контекст та особливості соціо-
культурних процесів на місцях, так і наявність ініціаторів
українізації церковного життя, здатних своїми діями ви-
кликати резонанс у середовищі парафіян та духовенства.
У цій справі важливими були такі заходи, як проведення
на запрошення громади зразкових служб авторитетни-
ми священиками УАПЦ. З приводу вищезазначеного, ав-
тор історії парафії с. Годунівки (Покровська парафія) по-
відомляв: «До свят Петра і Павла 1923 року члени нашої
Покровської парахвії мали деякі непевні й смутні чутки,
що десь в Дубовичах чи Ярославці мається якась Україн-
ська церква; коли ж на свято Петра і Павла у Глухові, який
стоїть у 7-ми верстах від Годунівки, дзвінко вперше залу-
нала в Троїцькому Соборі Божа служба на рідній мові, то
годунівців у ньому було чимало, і хоч мови української і
мало помітно в балачках годунівців, вони все-таки побу-
вавши в цьому Соборі та почувши цю Святу Службу, яка
допадала в самісіньку глибину їх душі й захоплювала її
цілком, не можна було вже не визнати і не почути, що
вона ця мова і служба, близька та рідна душі» [6, с. 356].
ISSN 2218-4805
365
Існували різні перепони соціального та
політичного характеру, що стояли на шляху
українізації церковного життя на Глухівщині,
зокрема і строкатість настроїв у парафіяль-
них громадах краю: від активної позиції ча-
стини мешканців до пасивної й вичікуваль-
ної (у значної кількості духівництва і вірян),
і, нарешті, до неприховано ворожої (у старо-
го єпископату та чернецтва). Тому активіза-
ція УАПЦ у регіоні стала більш помітною у
другій половині 20-х років.
З 1925 р. у Глухівському окрузі, незважа-
ючи на заперечення Глухівського округового
виконавчого комітету, діяла Округова цер-
ковна рада Української Автокефальної Пра-
вославної Церкви, статут якої був зареєстро-
ваний Чернігівською губернською МЕКОСО
під № 817 [8, арк. 16]. У статуті зазначалося,
що Глухівська округова церковна рада цер-
ковних об’єднань парафій УАПЦ, виконую-
чи загальну мету Української Автокефальної
Православної Церкви – «морально-релігій-
не виховання української людності на грун-
ті чистих євангельських заповітів Христа з
рішучим відмовленням від старорежимних
принципів російської царереславної та па-
неславної церкви, проводячи в життя основи
соціальної правди» [8, арк. 18] – зобов’язува-
лася тримати у своїй компетенції виконан-
ня рішень та постанов округових, крайо-
вих та Всеукраїнських церковних соборів;
розв’язання нагальних конфесійних про-
блем, які виникали на території Глухівського округу;
догляд через священиків та місцеві парафіяльні ради
за морально-релігійним життям всієї УАПЦ на Глухів-
щині; ухвалення кандидатів на священнослужителів та
затвердження чи усуненя (за постановами парафіяль-
них соборів) церковного керівництва в парафіях; кон-
троль за життям парафіяльних об’єднань та розв’язання
непорозумінь між ними та священиками; задоволення
потреб парафій богослужебною і релігійно-освітньою
літературою, періодичними церковними виданнями та
культовим начинням; організацію підготовки «священ-
нодіячів» та диригентів церковних хорів шляхом утво-
рення курсів та шкіл [8, арк. 18 зв.].
У статуті чітко виокремлювалися питання формуван-
ня відповідних закладів для розвитку релігійно-філософ-
ської думки, однак шляхи вирішення зазначеної пробле-
ми не визначалися. Проте релігійно-освітній напрямок
конкретно окреслювався проведенням конфесійної про-
світницької діяльності «для виховання віруючої людності»
у формі лекцій, рефератів, диспутів, слухань, концертів.
У 20-х роках ХХ ст. радянські форми та засоби ідео-
логічного обробітку позначилися навіть на діяльності
церковних конфесій, а революційно-пролетарські штам-
пи використовувались у церковній документації, на-
приклад: «Глухівська округова церковна рада проводить
своє керування церквою через: а) Великі збори округової
церковної ради, що відбуваються двічі на рік; б) Пленум
округової ради, що відбувається щомісячно; в) Президію
округової церковної ради, яку обирають Великі збори тер-
міном на один рік і яка працює щоденно» [8,арк. 18 зв.].
Кошти глухівської округової ради УАПЦ складалися
з добровільних пожертвувань від парафіяльних об’єд-
нань та від окремих осіб віруючих. Контроль за надхо-
дженнями та витратами здійснювався через ведення
відповідної книги добровільних пожертв та прибут-
ків [8,арк. 19]. Ліквідація Глухівської округової цер-
ковної ради УАПЦ мала здійснюватися лише тоді, коли
число парафій було б менше двох, за постановою Глу-
хівського округового церковного собору та за постано-
вою відповідних республіканських органів влади у разі
порушення Радою декрету про відокремлення церкви
від держави [8, арк. 19].
Однак, основною перепоною для існування Глухів-
ської округової церковної ради УАПЦ було досить во-
роже ставлення до неї місцевої влади, яка у цей час
всіляко намагалася не допустити розширення сфери
Трьох-Святська церква у Глухові, 1930 р.
Сіверщина в історії України, випуск 10, 2017
366
впливу зазначеної конфесії. У січні 1926 р. до НКВС
надійшов лист від Глухівського округового виконавчо-
го комітету, в якому зазначалося, що «...на терені Глу-
хівської округи існує округова церковна рада УАПЦ,
статут якої невідомо по яким причинам і на якій під-
ставі було зареєстровано Чернігівським губернським
МЕКОСО у 1925 р., проте з огляду обставин місцево-
го характеру з політичного боку виконавчий комітет
вважає безумовно необхідним ліквідацію Глухівської
церковної ради УАПЦ» [8, арк. 16]. Серед причин «міс-
цевого характеру» зазначалися наступні: неправильні
оформлення та реєстрація статуту; невідповідність об-
раних на з’їзді членів округової церкви з кооптовани-
ми пізніше; відсутність у статуті пункту, що округова
церква може бути ліквідована за невиконання стату-
ту. Такі «нестерпні» порушення засвідчили підписами
завідувач округовим адмінвідділом Яковлів та началь-
ник округової філії культів Сутуленко [8, арк. 16 зв.]. У
відповідь на «кричущі неподобства» заступник Нарко-
мату внутрішніх справ, начальник адмінвідділу Фаді-
їв санкціонував закриття округової церковної ради на
Глухівщині: «...у справі ліквідації статуту Глухівської
округової церковної ради (липківської) НКВС пові-
домляє, що з огляду на те, що статут Всеукраїнського
об’єднання автокефальних громад не зареєстровано, а
за листом НКВС з 26.10.25 р. за ч. 2640/т таке об’єднан-
ня не може мати будь-яких місцевих управлінь, Глу-
хівську окрцерковну раду на зазначених у вашому ли-
сті мотивах слід ліквідувати» [8, арк. 14]. Але у лютому
1926 р. Державне політичне управління при РНК таку
ліквідацію не схвалило [8, арк. 12]. Розподіл Глухівських
храмів між церковними конфесіями у 1927 р. поданий
у наступній таблиці (мова оригіналу)
Список религиозных обществ Глуховского района
1927 г. [10, арк. 4]
Город,
село
При каком молит-
венном доме нахо-
дится
Религиозная
группа или те-
чение
Число
членов
Глухов
Николаевская синодальная¹ 200
Покровская автокефальная 1000
Трех-Анастасиевская временно закрыта
Вознесенская автокефальная 452
Рождества
Богородичная автокефальная 973
Соборная Троицкая - 146
Трех-Святкая старославянская 160
Еврейская еврейская 287
Спасская синодальная 314
УАПЦ позиціонувала себе як реформаторська церква.
Для більшої переконливості та відчутного контрасту
вона намагалася всіляко протиставляти себе церкві ста-
рослав’янської «тихонівської орієнтації» (православна
церква Московського патріархату на чолі з патріархом
Тихоном, що активно підтримував в часи громадянсько-
го протистояння білогвардійський рух). У меморандумі
Глухівської округової церковної Ради УАПЦ, поданому
у 1927 р. до Глухівського округового адміністративного
відділу по філії культів, зазначалося: «УАПЦ як рефор-
маторська революційна організація є перша й найбільш
глибока на Україні серед свідомих віруючих робітників
і селян, користується повним довір’ям особливо зараз,
коли ретельно проводиться повна українізація всіх ін-
ституцій і шкіл. ... Вона визволяє рішуче душу меншого
брата від вікового намулу князів, віку цього царе-па-
тріархату. ... Старі форми церковного життя, що базу-
ються на монархізмі, як патріаршество, щоб ця форма
нагадувала їм про давно минулий монархізм, до ко-
трого дійсно прагне патріарша (тихонівська) орієнта-
ція, не може мати місця в Радянському Союзі, зокрема
на Україні. Взагалі відомо, що тихонівська орієнтація
виявила себе належною до монархічної партії з метою
відродження царату, тому її єпископи і вищі керівни-
ки як контрреволюціонери одержали собі належне за-
судження з боку Радянської влади і широких кіл люд-
ності» [9, арк. 23]. Хоча російська тихонівська церква
офіційно режимом не підтримувалася, але на Глухів-
щині саме їй влада надавала перевагу, що простежу-
ється при аналізі документальних джерел, які засвід-
чують міжконфесійні протистояння того часу.
У лютому 1926 р. до НКВС надійшла заява ініціатив-
ної групи віруючих громад Глухівщини старослов’ян-
ської орієнтації з проханням дозволу на проведення
округового з’їзду представників релігійних громад і
духівництва цієї орієнтації з метою відновлення у ре-
гіоні її вищої церковної ієрархії. Вирішення пробле-
ми потребувало делікатного підходу з огляду на мінли-
ву офіційну політику уряду щодо зазначеної церкви та
уподобань місцевих чиновників. У кінці березня того ж
року до Глухівського окрадмінвідділу від НКВС надій-
шов таємний циркуляр із «соломоновим рішенням»:
«...НКВС пропонує вам, не реєструючи статуту групи
старослов’янської Глухівської округи, що відокреми-
лась від реакційного тихонівського духівництва, до на-
лежного у цій справі повідомлення НКВС дати цій гру-
пі можливість легальної праці і виконування функцій
управлінчаського органу релігійних громад, що при-
єднаються до цієї групи. ... У справі подання ініціатив-
ної групи про видачу їм дозволу на улаштування з’їз-
ду, то на думку ТВ ДПУ УСРР це питання слід залишити
без відповіді» [8, арк. 1–6]. Про проблемність вирішен-
ня таких питань зазначалося у черговій гнівній відозві
УАПЦ: «Перерегістрація парахвій зупинилась, бо там,
де українці отримали статути, тихонівці одержали без
статутів договори і церкву, а тому українці не хочуть
тратити даремно гроші на статути» [6, с. 357].
У 1927 р. у м. Глухові створюється Білополівська гро-
1. Україн́ська синодальна (обновленська) церква діяла в Україні
у 1925–1946 рр. Ідеологи цього руху виступали за оновлення цер-
кви, демократизацію управління та модернізацію богослужіння. У
1922-1927 рр. ця церква була єдиною православною організацією,
яку визнавала радянська влада. До 1927 р. до її лав перейшла май-
же половина всього єпископату Російської православної церкви.
ISSN 2218-4805
367
мада Української Автокефальної Православ-
ної Церкви при Трьох-Святському храмі, який
вона намагалась витребувати у місцевої вла-
ди для користування: «...майже чотири роки
ми піклуємося про відродження своєї пара-
фії й приєднання її до спілки УАПЦ й укра-
їнізації храму нашого та всього щодо служб
Божих на нашій рідній мові. Чотири роки ми
робітники й селяни, батьки яких були будів-
ничими Трьох-Святського храму, мешканці
тієї ж парафії, не дивлячись на наші бажан-
ня, історичне право й зусилля, ми не може-
мо ніяк українізувати й повернути україн-
ській громаді свій рідний храм і примушені
ходити молитись по всіх церквах м. Глухо-
ва» [9, арк. 3–3 зв.]. До поданої до Глухівсько-
го окрадмінвідділу заяви додавалися списки
з підписами у складі 205-ти осіб, що нале-
жали зазначеній громаді. Серед них відомі
глухівчанам прізвища Дубіна, Артюх, Сен-
ченко, Черненко, Прокопенко, Шутко, Та-
расенко, Юрченко, Гриценко, Слідюк, Шу-
мицький, Муковоз, Мельник, Смоленський,
Терпиловський та ін. [9, арк. 4–5].
Проте, на момент чергового звернення
храм вже належав віруючим старослов’ян-
ської (тихонівської) громади. Виникли супе-
речності між представниками двох конфе-
сій щодо використання храму. Автокефали
пропонували здійснювати службу почерго-
во, сторослов’яни ж заперечували таку мож-
ливість. У зв’язку з невизначенністю ситуації
Глухівська округова церковна Рада УАПЦ подала до Глу-
хівського округового адміністративного відділу по філії
культів меморандум, цитати з якого наводяться вище.
Питання використання Трьох-Святського храму було
вирішено не на користь УАПЦ. У відмові зазначалося,
що «НКВС, розглянувши ваше подання і заяву автоке-
фальної релігійної громади при Трьох-Святській цер-
кві м. Глухова і беручи до уваги, що цією церквою в цей
час користується досить численна кількість членів ста-
рослов’янської громади, що налічує 439 осіб (за вищеза-
значеним списком релігійних громад 1927 р. вказано 160 осіб.
– прим. автора) і, що зазначена церква в користуванні
старослов’янської громади міста Глухова – одна, не вва-
жає за можливе санкціонувати вашу ухвалу про переда-
чу церкви автокефальній громаді, яка має певну змогу
задовольняти свої релігійні потреби в інших молитов-
них будинках цієї орієнтації. НКВС звертає вашу увагу,
що в випадках, аналогічних цьому, округовому адміні-
стративному відділу треба ставитись особливо обереж-
но до питань про вилучення останньої церкви від віру-
ючих тієї чи іншої орієнтації. Пропонуємо вам лишити
Трьох-Святську церкву м. Глухова в цілковитому корис-
туванні місцевої старослов’янської громади» [9, арк. 1, 6].
Для збільшення кількості осіб, належних старослов’ян-
ській Білополівській громаді, представники цієї церкви
швидко підробили відповідні списки, про що зазначалося
у таємному листі Глухівського окрадмінвідділу до НКВС:
«Коли тільки-но надійшла заява від автокефальної гру-
пи про передачу Трьох-Святської церкви, старослов’ян-
ська громада, побачивши, що їх меншість, стала збирати
списки по усьому Глухову, роблячи підробку власноруч-
них підписів, записів до списків тих, що не мешкають у
Глухові, та неповнолітніх, що свідчить про це прикла-
дами розписки громадян та звірки ЗАГСУ від 8 березня
1927 р.» [9, арк. 7]. Навіть не дивлячись на такі явні про-
тизаконні порушення як місцева, так і центральна вла-
да були непохитними у своїх рішеннях, адже віяння часу
невпинно змінювалися. На межі 20-х – 30-х років украї-
нізаційні процеси поступово згорталися, а церква, як і всі
інші громадські та державні установи, уніфіковувалась.
Для пришвидшення передачі храмів автокефалів ін-
шим конфесіям проводилися заходи з метою дискре-
дитації автокефальних громад. Одним з них була реві-
зія майна Глухівського Вознесенського храму у жовтні
1927 р., що належав автокефальній громаді. В переві-
рочному акті зазначалося: «Мы комиссия в составе Жа-
Вознесенська церква у Глухові. Сучасний вигляд
Сіверщина в історії України, випуск 10, 2017
368
рова, Кравченко и председателя религиозной общины
Садовничего Ф.И. в присутствии помощника церковного
старосты Лученка Я.Н. произвели проверку культового
имущества Вознесенской церкви. При сем оказалось:
Книга описи культового имущества находилась на
руках религиозной общины, составлена не полностью,
не указывается длинна некоторых предметов, вес и
оценка их, например ковры не были измерены, кроме
того книга описи культового имущества разорвана на
несколько частей и испачкана, по которой не удается
установить количественность и качественность пред-
метов находящихся в церкви, а также продолжить по
ней запись незанесенных предметов. Не занесены ни-
жеследующие предметы: 7 метров резной парчи; 2 шт.
покровицы разных мелких; 1 шт. покрывал на ризу;
8 шт. поручников; одне счета маленькие; два коло-
кольчика маленьких.
Не оказалось предметов: 3 шт. покрывал бархатных
на аналой, жупан пономаря темносинего цвета.
Отмечено невнимательное и не бережное отноше-
ние к имуществу, которого часть расхищена, а также
к записи в книгу и хаотическое состояние последней,
куда не представляется возможным занести предметы
обнаруженные комиссией, а также представить оцен-
ку всему имуществу, измерить и свесить некоторые
предметы находящиеся в пользовании Вознесенской
церкви, а также сделать оценку имущества, а именно:
10 шт. ковров, 7 из них длина по 2 м., ширина 1 ¼ м,
один – длина 11 ½ м, ширина 1 м; один – 2,374 м, ши-
рина 2 м, а один 1 ¼ м длиной, а шириной ¾ м, а всего
10 шт.» [11, арк. 19–21]. Не дивлячись на скаргу авто-
кефальної громади Вознесенської церкви до НКВС, де
заперечувались зазначені в акті перевірки проблеми з
майном і документально підтверджувалась його наяв-
ність («майно все ціле і в належному стані») [12, арк. 2],
у грудні цього ж року Нарком внутрішніх справ на осно-
ві наказу місцевої влади, де зазначалися чисельні по-
рушення, зокрема «пункт 5 договору про надання ві-
домостей про культове майно Вознесенської церкви та
неохайне поводження з ним» [11, арк. 17–18], а також
«...з огляду на те, що автокефальні громади міста Глу-
хова мають у своєму користуванні ще три міські цер-
кви, тоді як віруючі синодальної церкви користуються
лише одною (за вищезазначеним списком релігійних гро-
мад 1927 р їх було дві. – Прим. автора)» [12, арк. 17] – ви-
дав розпорядження про розірвання договору з автоке-
фальною громадою Вознесенської церкви та передачу
її у користування синодальної громади [11, арк. 17–18].
УАПЦ при більшовицькому режимі проіснувала не-
довго. Вона не мала можливостей в ізольованій від сві-
ту державі налагодити зв’язки з іншими православни-
ми церквами та отримати своє визнання Вселенським
православ’ям. Більшовицький уряд, усвідомивши не-
безпеку, яку створювала для нього УАПЦ, посилилив
звинувачення у націоналізмі, сепаратизмі, контрре-
волюції та петлюрівщині. Уже у 1930 р. УАПЦ була лік-
відована за «антирадянську діяльність». Почалися ма-
сові репресії автокефальників.
Модель взаємовідносин влади і церкви, яка склала-
ся у 20-ті – 30-ті роки минулого століття в Радянській
Україні, була цілком закономірною в силу не лише
суб’єктивних прагнень режиму, а й завдяки дії об’єк-
тивних чинників. Не лише партійно-державні струк-
тури насаджували саме таку модель, але й суспільство
дозволило її втілення, сприйняло такий перебіг справ,
стало повноправним творцем нового змісту стосунків
влади і церкви.
Національне відродження будь-якого етносу, як це
засвідчує історія, не лише стимулює активізацію релі-
гійної і суспільної діяльності різних конфесій на його
національному грунті, а й зумовлює виокремлення пи-
тання про національну релігію цієї соціальної спільно-
ти, її інституалізацію. А самостійні національні цер-
ковні інститути може мати лише незалежна держава.
ПОСИЛАННЯ
1. Здіорук С.І. Етноконфесійність // Релігієзнавчий словник
[За ред. А. Колодного і Б Лобовика] – К.: Четверта хвиля, 1996.
– С. 110–111.
2. Здіорук С.І. Етноконфесійна ситуація в Україні та міжцер-
ковні конфлікти. – К.: НІСД, 1993. – С. 9–32.
3. Шуба О.В. Релігія в етнонаціональному розвитку України
(політологічний аналіз). – К.: Криниця, 1999. – 243 с.
4. Колодний А. Релігійні процеси в Україні: реалії сьогодення
// Релігія і церква в контексті реалій сьогодення. – К., 1995. – 118 с.
5. Колодний А. Національна Церква українців як форма їх ду-
ховного самовираження – [Електронний ресурс]. – Режим досту-
пу: http://centerculture.uagate.com/?p=337
6. Зінченко А. Українізація церковного життя на Сіверщині й
Середньому Подніпров’ї (за матеріалами історії парафій УАПЦ
1917-1925 рр.) – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://
ipiend.gov.ua/uploads/nz/nz_55/zinchenko_ukrainizatsia.pdf
7. Мошик І.В. Меморандум Глухівської округової організації
Української автокефальної православної церкви // Ніжинська ста-
ровина. Збірник регіональної історії та пам’яткознавства. – Ні-
жин-Київ, 2017 – Випуск 24 (27). – С. 62–66.
8. Центральний державний архів вищих органів влади та управ-
ління України (далі ЦДАВО України), ф. 5, оп. 2, спр. 2223, 30 арк.
9. ЦДАВО України, ф. 5, оп. 3, спр. 286, 66 арк.
10. ЦДАВО України, ф. 5, оп. 2, спр. 980, 27 арк.
11. ЦДАВО України, ф. 5, оп. 2, спр. 2194, 27 арк.
12. ЦДАВО України, ф. 5, оп. 3, спр. 287, 38 арк.
Мошик И.В. Украинская Автокефальна Православная
Церковь в Глухове в 20-е – 30-е годы ХХ в.
В статье анализируется проблема деятельности Украин-
ской Автокефальной Православной Церкви в г. Глухове в 20-е –
30-е годы ХХ ст. Рассматриваются вопросы функционирования
ее Глуховской Окружной организации и подчинения церковных об-
щин города указанной конфессии.
Ключевые слова: Глуховский округ, автокефальная община,
Трех-Святская церковь, старославянская ориентация.
Moshik I.V. Ukrainian Autocephalous Orthodox Church in
Hlukhiv in the 20s–30s years of the XXth century.
The article is analyzed the problem of the activities of the Ukrainian
Autocephalous Orthodox Church in the town of Hlukhiv in the 20s-30s
years of the XX th century. The issues of the functioning of its Hlukhiv
District Organization and the subordination of the church communities
of the city of the said confession are considered.
Key words: Hlukhiv district, autocephalous community, Trioh-
Sviatskaia church, Old Slavonic orientation.
15.04.2017 р.j
|