Науково-педагогічна діяльність М.Н. Петровського у Ніжинській вищій школі: до історіографії питання
Стаття присвячена висвітленню в історіографії науково-педагогічної діяльності М.Н. Петровського у Ніжинській вищій школі у 20–30-х рр. ХХ ст.
Gespeichert in:
| Datum: | 2017 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2017
|
| Schriftenreihe: | Сіверщина в історії України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128949 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Науково-педагогічна діяльність М.Н. Петровського у Ніжинській вищій школі: до історіографії питання / С.В. Рой // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 372-375. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-128949 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1289492018-01-15T03:03:09Z Науково-педагогічна діяльність М.Н. Петровського у Ніжинській вищій школі: до історіографії питання Рой, С.В. Нова історія Стаття присвячена висвітленню в історіографії науково-педагогічної діяльності М.Н. Петровського у Ніжинській вищій школі у 20–30-х рр. ХХ ст. Статья посвящена освещению в историографии научно-педагогической деятельности М.Н. Петровского в Нежинской высшей школе в 20–30-х гг. ХХ в. The article is devoted to the research and teaching activities of M.N. Petrovsky in Nizhyn High School. 2017 Article Науково-педагогічна діяльність М.Н. Петровського у Ніжинській вищій школі: до історіографії питання / С.В. Рой // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 372-375. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128949 94 (477.51).092 Петровський М.Н. uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Нова історія Нова історія |
| spellingShingle |
Нова історія Нова історія Рой, С.В. Науково-педагогічна діяльність М.Н. Петровського у Ніжинській вищій школі: до історіографії питання Сіверщина в історії України |
| description |
Стаття присвячена висвітленню в історіографії науково-педагогічної діяльності М.Н. Петровського у Ніжинській вищій школі у 20–30-х рр. ХХ ст. |
| format |
Article |
| author |
Рой, С.В. |
| author_facet |
Рой, С.В. |
| author_sort |
Рой, С.В. |
| title |
Науково-педагогічна діяльність М.Н. Петровського у Ніжинській вищій школі: до історіографії питання |
| title_short |
Науково-педагогічна діяльність М.Н. Петровського у Ніжинській вищій школі: до історіографії питання |
| title_full |
Науково-педагогічна діяльність М.Н. Петровського у Ніжинській вищій школі: до історіографії питання |
| title_fullStr |
Науково-педагогічна діяльність М.Н. Петровського у Ніжинській вищій школі: до історіографії питання |
| title_full_unstemmed |
Науково-педагогічна діяльність М.Н. Петровського у Ніжинській вищій школі: до історіографії питання |
| title_sort |
науково-педагогічна діяльність м.н. петровського у ніжинській вищій школі: до історіографії питання |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2017 |
| topic_facet |
Нова історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128949 |
| citation_txt |
Науково-педагогічна діяльність М.Н. Петровського у Ніжинській вищій школі: до історіографії питання / С.В. Рой // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 372-375. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT rojsv naukovopedagogíčnadíâlʹnístʹmnpetrovsʹkogounížinsʹkíjviŝíjškolídoístoríografíípitannâ |
| first_indexed |
2025-07-09T10:17:07Z |
| last_indexed |
2025-07-09T10:17:07Z |
| _version_ |
1837164112931454976 |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 10, 2017
372
історичну справедливість щодо родини Спаських.
Інформацію, що міститься в матеріалах кримінальної
справи Є.Ю. Спаської, можна вважати класичним
прикладом особистої життєвої трагедії. Адміністративна
висилка та прижиттєве тавро «політненадіної» стали
цілковитою несподіванкою для Євгенії Юріївни і,
водночас, своєрідним випробуванням на міцність.
У розвідці про Є.Ю. Спаську відома дослідниця
Л.С. Мельничук писала: «Вічна пам’ять цій мудрій,
мужній, відданій Україні жінці! Нехай її доля буде
німим докором тим людцям від влади, які так вільно
маніпулювали чужим життям. Пам’ятаймо й бережімо їх
імена, бо цією пам’яттю вивіряється і наша людяність,
право на гідний завтрашній день» [10, с. 121].
ПОСИЛАННЯ
1. Даниленко В., Касьянов Г., Кульчицький С. Сталінізм на
Україні: 20–30-ті роки / В. Даниленко, Г. Касьянов, С. Кульчицький
– К.: Либідь, 1991. – 344 с.
2. Юренева Т. Формирование кадров советских музейных
работников. 1917–1941: автореф. дис. канд. ист. наук. 07.00.02 /
Юренева Татьяна Юрьевна. – М., 1991. – 18 с.
3. Сталин И. Сочинения / И. Сталин. – Т. 12. – М.: Государственное
издательство политической литературы, 1953. – 689 с.
4. Відзив Ф.Л. Ернста про наукову і музейну роботу Є.Ю. Спаської
// Репресоване краєзнавство (20–30-і роки). – К.: Рідний край,
1991. – С. 429–430.
5. ЦДАГО, ф. 263,спр. 30353 ФП.
6. Писаренко Н. Федір Людвігович Ернст. Служіння історії /
Н. Писаренко // Музей історії Десятинної церкви. – [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://mdch.kiev.ua/sites/default/fi les/
public/pdf/10.06.2014_Писаренко_Федір%20Ернст.pdf.
7. Використані матеріали листування з родинного архіву
Л.І. Вуіч та Н.Ю. Анохіної.
8. Спаська Є. Спогади про мого найсуворішого вчителя Данила
Щербаківського / Є. Спаська // Наука і культура: Україна. Щорічник.
– Вип. 24. – 1990. – С. 272–286.
9. Білокінь С. Федір Ернст: невідома автобіографія початку 1930-
х рр. // Історія України. Маловідомі імена, події, факти: Збірник
праць. – 2007. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://
www.s-bilokin.name/Personalia/AutobiogrErnst.html.
10. Мельничук Л. Гончарні промисли Поділля в науковому
доробку Є.Ю. Спаської / Л. Мельничук // Від роду до народу, від
народу до роду: Народознавчі студії. – 2006. – С. 116–121.
Луговик Т.В. «Меня ликвидировали, конечно, из-за Д.М.,
которого я любила и люблю!» (комплекс судебно-следствен-
ного дела Е.Ю. Спасской из архивного собрания ЦГАОО)
Статья посвящена анализу комплекса судебно-следственного
дела Е.Ю. Спасской в архивном собрании ЦГАОО. В студии
проанализированы ключевые моменты научно-музейной деятельности
ученой, приведены фрагменты свидетельств коллег и друзей, что
привели к ссылке исследовательницы в Казахстан.
Ключевые слова: Киевский отдел ГПУ, чистки, репрессии,
Всеукраинский исторический музей им. Шевченко, Укрнаука,
Наркомпрос, Уральский НКВД, реабилитация.
Luhovyk T.V. «I was eliminated, of course, because D.M.,
whom I loved and love!» (a complex forensic investigation of
the case Ye.Yu. Spasska with the archive collection of CSASO)
The article is devoted to the analysis of complex forensic investigation
of the case Ye .Yu. Spasska in the archival collection of CSASO. At the studio
analyzed the key points of the scientifi c activities of the academic Museum,
fragments of testimonies of colleagues and friends, which led to the link
researcher in Kazakhstan.
Key words: Kyiv Department of the GPU, purges, repressions, Ukrainian
historical Museum named after Shevchenko, Ukrnauka, Commissariat,
Ural NKVD, rehabilitation.
28.02.2017 р.j
УДК 94 (477.51).092 Петровський М.Н.
С.В. Рой
НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ
М.Н. ПЕТРОВСЬКОГО У НІЖИНСЬКІЙ
ВИЩІЙ ШКОЛІ: ДО ІСТОРІОГРАФІЇ ПИТАННЯ
Стаття присвячена висвітленню в історіографії науково-пе-
дагогічної діяльності М.Н. Петровського у Ніжинській вищій шко-
лі у 20–30-х рр. ХХ ст.
Ключові слова: М.Н. Петровський, Ніжинська вища школа, укра-
їнська історіографія.
Життя і науково-педагогічна діяльність Миколи Не-
оновича Петровського (1894–1951) були безпосередньо
пов’язані з Ніжинською вищою школою. У 1919 р. він за-
кінчив Ніжинський історико-філологічний інститут кня-
зя Безбородька і протягом 1924–1933 рр. викладав у Ні-
жинському інституті народної освіти, який згодом був
перетворений у Ніжинський інститут соціального вихо-
вання. Саме у цей час М.Н. Петровський здобув репута-
цію одного з кращих знавців історії України козацької
доби. Значний інтерес у цьому контексті становить пи-
тання про висвітлення науково-педагогічної діяльності
М.Н. Петровського у Ніжинській вищій школі у працях
українських істориків.
Започаткували історіографічний аналіз доробку М.Н. Пе-
тровського К. Харлампович [36] та С.В. Шамрай [37], які
оприлюднили на зламі 20–30-х рр. ХХ ст. у журналі «Укра-
їна» рецензії на перші публікації дослідника. Високо оці-
нили наукові студії М.Н. Петровського авторитетні вче-
ні М.С. Грушевський [3], Б.Д. Греков [2] та В.І. Пічета [29].
До вивчення науково-педагогічної діяльності і творчої
спадщини М.Н. Петровського українські історики зверну-
лися у 60–70-х рр. ХХ ст., вже після його передчасної смер-
ті. Саме тоді були опубліковані стислі біографічні нари-
си Л.В. Олійника [22], І.О. Гуржія та В.С. Петренка [4], які
містили згадки про ніжинський період у житті М.Н. Пе-
тровського. Позитивну оцінку його наукового доробку
довоєнного періоду навели В.А. Дядиченко, Ф.С. Лось,
В.Г. Сарбей в узагальнюючій праці «Розвиток історичної
науки в Українській РСР» [10].
Н.В. Комаренко відзначила плідну діяльність М.П. Пе-
тровського на посаді керівника історичної секції На-
уково-дослідної кафедри історії культури та мови, що
діяла в Ніжинському інституті народної освіти [15]. Ар-
хеографічні публікації М.Н. Петровського високо оціни-
ли С.О. Яковлєв [42] та М.П. Ковальський [16], а Я.І. Дзи-
ра віддав йому належне як досліднику видатної пам’ятки
української історіографії – «Літопису Самовидця» [19].
Науково-педагогічну діяльність М.Н. Петровського у
Ніжинській вищій школі у загальних рисах уперше окрес-
лив М.М. Ярошенко. Зокрема, він наголосив на провідній
ролі вченого у роботі історичної секції Науково-дослід-
ної кафедри історії культури та мови й цілком слушно
виокремив головні напрями наукових студій М.Н. Пе-
тровського: історія Визвольної війни українського на-
ISSN 2218-4805
373
роду середини XVII ст., пам’ятки української історіогра-
фії козацької доби, публікація історичних джерел [43].
Підсумовуючи здобутки радянських дослідників
у вивченні доробку та діяльності М.Н. Петровсько-
го, В.Г. Сарбей, Г.К. Швидько і К.І. Стецюк наголосили,
що його наукові студії, які побачили світ у 20–30-х рр.
ХХ ст., попри певну ідеологічну заангажованість, стали
помітним явищем в українській історіографії [32; 33;
38]. Визнання М.Н. Петровського як одного з провідних
вітчизняних істориків першої половини ХХ ст. засвід-
чило відзначення в Інституті історії АН УРСР в 1985 р.
90-річчя від дня його народження [14].
Наукові студії М.Н. Петровського привертали увагу ві-
домих істориків української діаспори. Так, Л.О. Окиншевич
назвав М.Н. Петровського «найвидатнішим дослідником
Літопису Самовидця», наукові студії якого «залишаються
дорогоцінним внеском в українську історичну науку» [21].
В.В. Дубровський поділився спогадами про М.Н. Петров-
ського [9]. О.П. Оглоблин також дав високу оцінку студіям
М.Н. Петровського 1920 – початку 1930-х рр. [20].
Проте цілеспрямоване вивчення життєвого шляху і нау-
ково-педагогічної діяльності М.Н. Петровського на підста-
ві нововиявлених історичних джерел розгорнулося лише
у 90-х рр. ХХ ст. С.В. Дмитрієнко уперше висвітлив сту-
дентські роки та невідомі сторінки біографії М.Н. Петров-
ського і дійшов обґрунтованого висновку про те, що саме
на ніжинський період припадає розквіт науково-педаго-
гічної діяльності вченого [5; 6]. Водночас С.В. Дмитрієнко
зазначив, що репресії проти науковців, що розгорнулися
на зламі 20–30-х рр. ХХ ст., змусили М.Н. Петровського
пристосовуватися до «марксівської» методології історич-
ного дослідження і критикувати власні наукові праці за
так звані «ідеологічні збочення» [7]. Крім того, С.В. Дми-
трієнко і О.Б. Коваленко запровадили до наукового обігу
написані в Ніжині листи М.Н. Петровського до М.С. Гру-
шевського [8] та його неопубліковану студію «З історії ча-
рівництва в старій Україні» [26]. У передумові до цієї пу-
блікації О.Б. Коваленко та С.В. Дмитрієнко зазначили, що
«творча спадщина вченого переконливо засвідчує еволю-
цію його поглядів на минуле. Повсякчас перебуваючи під
дамокловим мечем тоталітаризму, М.Н. Петровський крок
за кроком поступався своїми переконаннями і уподобан-
нями, зрікався своїх учителів і соратників... Зрештою, схо-
дження на «Голгофу слави» привело його до оманливих
вершин офіційної радянської історіографії».
С. Коржелецька зробила спробу проаналізувати внесок
М.Н. Петровського у розвиток історичної науки в Украї-
ні в цілому [18]. Маловідомі факти про його наукові кон-
такти та роботу в комісіях ВУАН у 20-х рр. ХХ ст. опри-
люднила О.В. Юркова [41].
В.Ф. Кондрашов на підставі особової справи істори-
ка стисло проаналізував науково-педагогічну діяльність
М.Н. Петровського у Ніжині [17].
А.М. Острянко дослідив конфіденційну доповідну за-
писку М.Н. Петровського на ім’я ректора Ніжинського ін-
ституту народної освіти М.Г. Куїса від 27 грудня 1926 р.,
написану невдовзі після обрання його головою історич-
ної секції Науково-дослідної кафедри історії культури та
мови. На його думку, достеменно невідомо, хто був ініціа-
тором цієї доповідної записки – директор інституту, який
прагнув зрозуміти ситуацію в середовищі ніжинських на-
уковців, чи сам М.Н. Петровський, котрий виклав своє ба-
чення болючих проблем радянської історичної науки кін-
ця 20-х рр., дошкульність яких він відчував на собі [25].
А.М. Острянко також зазначив, що М.Н. Петровський
був безпосередньо причетний до створення у 1925 р. Ні-
жинського краєзнавчого товариства й очолював його іс-
торичну секцію. Він займався упорядкуванням Гоголів-
ського музею, створеного ще у 1909 р., й наполягав на
розширенні його експозиції за рахунок історико-краєз-
навчих матеріалів, зібраних на Ніжинщині.
Проаналізувавши зміст «Записок Ніжинського інсти-
туту народної освіти», А.М. Острянко звернув увагу на
цілу низку статей М.Н. Петровського. Так, у першій же
книзі «Записок» він опублікував статтю «До історії мі-
ста Ніжина», в якій спробував з’ясувати час виникнення
і первісне місцезнаходження Ніжина. М.Н. Петровський
також оприлюднив на сторінках «Записок» декілька роз-
відок, присвячених видатним діячам доби Гетьманщи-
ни. Значний інтерес становить його стаття «До питання
про певність відомостей літопису Самовидця й про ав-
тора літопису (Романа Ракушку-Романовського)». У до-
датках до своїх розвідок, опублікованих у «Записках»,
М.Н. Петровський запровадив до наукового обігу низку
документів з історії Гетьманщини й уривок із щоден-
ника проф. М. Бережкова про події 1905 р. у Ніжині [23].
У статті «Ніжинська історична школа: доба розкві-
ту (20-і – початок 30-х рр. ХХ ст.)» А.М. Острянко назвав
М.Н. Петровського представником нової генерації ніжин-
ських істориків і схарактеризував педагогічну діяльність
М.Н. Петровського, який основний акцент робив на прак-
тичних заняттях із залученням широкого кола першодже-
рел, відтак лекції мали «характер вступу й пояснювання
змісту теми й матеріалу, що опрацьовують студенти» [24].
С.Ю. Зозуля відзначив, що в середині 1920-х рр.
М.Н. Петровський активно співпрацював з Комісією
ВУАН для укладання Історико-географічного словника
української землі, підтримував зв’язки з О.С. Грушев-
ським і сприяв залученню до академічних досліджень
своїх ніжинських колег А.Г. Єршова та К.Т. Штеппи [11].
С.Ю. Зозуля також з’ясував, що М.Н. Петровський читав
для членів спілки «Робос» лекції з історії класової бо-
ротьби в Україні і у жовтні 1927 р. виступив з доповіддю
на засіданні Науково-дослідної кафедри історії культу-
ри та мови, влаштованому з нагоди сторіччя появи збір-
ника «Малороссийских песен» М.О. Максимовича [13].
С.Ю. Зозуля особливо виділив напрацювання М.Н. Пе-
тровського з історії Ніжина XVIІ–XVIIІ ст. і схарактери-
зував діяльність Ніжинського краєзнавчого товариства,
одним з фундаторів якого був М.Н. Петровський [12].
Сіверщина в історії України, випуск 10, 2017
374
Г.В. Самойленко та О.Г. Самойленко у монографії «Ні-
жинська вища школа: сторінки історії» у загальних рисах
показали науково-педагогічну діяльність Н.М. Петровсько-
го в Ніжинській вищій школі [30]. Крім того, О.Г. Самой-
ленко висвітлив зв’язки ніжинських науковців, зокрема
М.Н. Петровського з М.С. Грушевським [31].
У дисертаційному дослідженні А.Ю. Шевченка
«М.Н. Петровський та його внесок в українську істо-
ричну науку 20-х – початку 50-х рр. ХХ ст.» значне місце
відведено ніжинському періоду в біографії вченого [39].
А.Ю. Шевченко також слушно зауважив, що ідеологіч-
ний тиск спричинив поступову трансформацію поглядів
історика [40]. Певним підсумком дослідження життєво-
го шляху та науково-педагогічної діяльності М.Н. Пе-
тровського стала видана у 2005 р. монографія А.О. Удо-
да та А.Ю. Шевченка [34].
Стислі біограми М.Н. Петровського, опрацьовані С.І. Бі-
локонем [1], Ю.А Пінчуком [27; 28], А.О. Удодом і В.А. Ча-
баненком [35], були вміщені в енциклопедичних видан-
нях, що побачили світ за доби незалежності.
Отже, М.Н. Петровський значною мірою прислужив-
ся розгортанню історичних студій та краєзнавчого руху
в Україні у 20-х – на початку 30-х рр. ХХ ст. Його праці з
історії України, вміщені у малотиражних ніжинських та
київських виданнях тієї доби, і на сьогодні зберігають
своє наукове значення. Науково-педагогічна діяльність
М.Н. Петровського у Ніжинській вищій школі загалом зна-
йшла відображення у працях вітчизняних істориків, але
потребує подальшого поглибленого вивчення.
ПОСИЛАННЯ
1. Білокінь С. Петровський Микола Неонович / С. Білокінь //
Вчені Інституту історії України: Біобібліографічний довідник. –
К., 1998. – Вип. 1. – С. 249–250.
2. Греков Б.Д. Рец.: Петровский Н.Н. Воссоединение украинско-
го народа в едином Советском государстве / Б.Д. Греков // Исто-
рический журнал. – 1944. – № 12. – С. 74–75.
3. Грушевський М.С. Історія України-Руси; В 11 т., 12 кн.
/ М.С. Грушевський. – К., 1997. – Т. 9. – Кн. 2. – С. 5–7.
4. Гуржій І.О. Петровський Микола Неонович / І.О. Гуржій,
В.С. Петренко // Видатні радянські історики. – К., 1969. – С. 158–159.
5. Дмитрієнко С.В. Невідомі сторінки біографії Миколи Петров-
ського / С.В. Дмитрієнко // Україна на порозі ХХІ століття: Актуальні
питання історії. Збірник наукових праць. – К., 1999. – С. 168–181.
6. Дмитрієнко С.В. Студентські роки Миколи Петровського /
С.В. Дмитрієнко // Сіверянський літопис. – 1995. – № 4. – С. 96–103.
7. Дмитрієнко С.В. Проблеми регіональної історії Північного
Лівобережжя у науковому доробку М. Петровського / С.В. Дмитрі-
єнко // Сіверянський літопис. – 1999. – № 2. – С. 113–119.
8. Дмитрієнко С.В. Листи М.Н. Петровського до М.С. Грушев-
ського / С.В. Дмитрієнко, О.Б. Коваленко // Україна і Росія в пано-
рамі століть: Збірник наукових праць на пошану проф. К.М. Яч-
меніхіна. – Чернігів, 1998. – С. 325–331.
9. Дубровський В.В. Спогад про професора доктора М.Н. Пе-
тровського / В.В. Дубровський / Український історик. – 1964. –
Ч. 2–3. – С. 21–26.
10. Дядиченко В.А. Розвиток історичної науки в Українській
РСР / В.А. Дядиченко, Ф.С. Лось, В.Г. Сарбей. – К., 1970. – 80 с.
11. Зозуля С.Ю. До питання про зв’язки М.Н. Петровського з
О.С. Грушевським (за матеріалами ЦДІАК України). / С. Зозуля //
Пам’ятки: Археографічний щорічник. – К., 2003. – Т. 4. – С. 213–219.
12. Зозуля С.Ю. Ніжинське краєзнавче товариство 20-х рр. ХХ ст.
/ С. Зозуля // Сіверянський літопис. – 2000. – № 5. – С. 98–104.
13. Зозуля С.Ю. Структурні утворення Ніжинської вищої шко-
ли 1920-х років / С. Зозуля // Питання історії науки і техніки. –
2008. – № 4. – С. 8–17.
14. Іванова Т.С. Збори в Інституті історії АН УРСР, присвяче-
ні 90-річчю з дня народження М.Н. Петровського / Т.С. Іванова
// Український історичний журнал. – 1985. – № 2. – С. 159–160.
15. Комаренко Н.В. Установи історичної науки в Українській
РСР 1917–1937 рр. / Н.В. Комаренко. – К., 1973. – 170 с.
16. Ковальский Н.П. Источниковедение истории Украины (XVI
– первая половина XVII в.). Ч. 1. Анализ советских археографиче-
ских публикаций документальных источников / Н.П. Ковальский.
– Днепропетровск, 1977. – 95 с.
17. Кондрашов В.Ф. М.Н. Петровський і Ніжинська вища шко-
ла: штрихи до портрету вченого / В.Ф. Кондрашов // Література та
культура Полісся. – Ніжин, 2006. – Вип. 32. – С. 210–213.
18. Коржелецька С. Внесок М.Н. Петровського в історичну на-
уку // Історіографічні дослідження в Україні / С. Коржелецька. –
К., 1998. – Вип. 8. – С. 94–98.
19. Літопис Самовидця (з передмовою Я.І. Дзири). – К., 1970.
– С. 11, 15, 24–25.
20. Оглоблин О.П. Петровський Микола / О.П. Оглоблин // Ен-
циклопедія українознавства. – Львів, 1996. – Т. 6. – С. 2039.
21. Окиншевич Л.О. Дослідник Самовидця: Пам’яті М.Н. Пе-
тровського // Україна: Українознавство і французьке культурне
життя / Л.О. Окиншевич. – Париж, 1952. – Ч. 7. – С. 536–537.
22. Олійник Л.В. Український радянський історик М.Н. Пе-
тровський. До 70-річчя з дня народження / Л.В. Олійник // Укра-
їнський історичний журнал. – 1964. – № 5. – С. 116–117.
23. Острянко А.М. Історія Північного Лівобережжя на сторінках
«Записок Ніжинського інституту народної освіти» / А.М. Острян-
ко // Сіверянський літопис. – 1999. – № 3. – С. 106–110.
24. Острянко А.М. Ніжинська історична школа: доба розквіту
(20-і – початок 30-х рр. ХХ ст.) / А.М. Острянко // Сіверянський лі-
топис. – 2000. – № 5. – С. 31–38.
25. Острянко А.М. Микола Петровський: «Особисто, конфіденці-
йно» / А.М. Острянко // Архіви України. – 2010. – № 3–4. – С. 110–116.
26. Петровський М.Н. З історії чарівництва в старій Україні /
[підготовка до друку і передмова О.Б. Коваленка та С.В. Дмитрі-
єнка] / М.Н. Петровський // Сіверянський літопис. – 1996. – № 1.
– С. 110–111.
27. Пінчук Ю.А. Петровський М.Н. / Ю.А. Пінчук // Малий слов-
ник історії України. – К., 1997. – С. 186.
28. Пінчук Ю.А. Петровський Микола Неонович / Ю.А. Пінчук
// Енциклопедія історії України. – К., 2011. – Т. 8. – С. 194.
29. Пичета В.И. История Украины в советской историографии
/ В.И. Пичета // 25 лет исторической науки в СССР. – М., 1942 –
С. 166–167, 171–172, 177.
30. Самойленко Г.В. Ніжинська вища школа: сторінки історії
/ Г.В. Самойленко, О.Г. Самойленко. – Ніжин, 2005. – С. 224–226.
31. Самойленко О.Г. М.С. Грушевський та Ніжинська вища шко-
ла: до проблеми творчих та наукових зв’язків // Ніжинського дер-
жавного педагогічного інституту: Наукові записки / О.Г. Самой-
ленко. – Ніжин, 1996. – Т. XVI. – С. 82–86.
32. Сарбей В.Г. Видатний радянський історик. Життєпис і твор-
чий шлях М.Н. Петровського / В.Г. Сарбей, Г.К. Швидько / Феода-
лізм: економіка, класова боротьба, культура: Збірник наукових
праць. – К., 1986. – С. 3–8.
33. Стецюк К.І. Український радянський історик М.Н. Петров-
ський. До 90-річчя з дня народження / К.І. Стецюк // Український
історичний журнал. – 1984. – № 11. – С. 145–150.
34. Удод О.А. Микола Неонович Петровський (1894–1951): жит-
тя і творчий шлях історика /О.А. Удод, А.Ю. Шевченко. – К.: Гене-
за, 2005. – 192 с.
35. Удод О.А. Петровський Микола Неонович / О.А. Удод, В.А. Ча-
баненко // Українське козацтво: Мала енциклопедія. – К.; Запо-
ріжжя, 2002. – С. 376.
36. Харлампович К. Рец.: Записки Ніжинського інституту на-
родної освіти та Науково-дослідної кафедри історії культури й
мови при інституті. Кн. V (1928 p.) / К. Харлампович // Україна. –
1927. – Кн. 4. – С. 148–151.
37. Шамрай С.В. Рец.: Петровський М. Українські діячі XVII віку.
Тиміш Цицюра / С.В. Шамрай // Україна. – 1930. – Березень-кві-
тень. – С. 154–157.
38. Швидько Г.К. Вопросы истории Левобережной Украины
XVII–XVIII вв. в трудах Н.Н. Петровского / Г.К. Швидько // Акту-
альные историографические проблемы отечественной истории
XVII–XVIII вв. – Днепропетровск, 1982. – С. 48–57.
39. Шевченко А.Ю. М.Н. Петровський та його внесок в україн-
ську історичну науку 20-х – 50-х рр. ХХ століття: автореф. дис…
канд. іст. наук / А.Ю. Шевченко. – Дніпропетровськ, 2003. – 18 с.
40. Шевченко А.Ю. Український історик в умовах тоталітариз-
му (до 50-ї річниці смерті М.Н. Петровського) / А.Ю. Шевченко //
Борисфен. – 2002. – № 2. – С. 156–162.
41. Юркова О.В. Діяльність Науково-дослідної кафедри істо-
рії України М.С. Грушевського (1924–1930) / О.В. Юркова. – К.,
1999. – 433 с.
ISSN 2218-4805
375
42. Яковлєв С.О. Українська радянська археографія / С.О Яковлєв.
– К., 1965. – 176 с.
43. Ярошенко М.М. Розвиток історичної науки в Ніжинському
педагогічному інституті. М.В. Гоголя (До 150-річчя вузу) / М.М. Яро-
шенко / Український історичний журнал. – 1970. – № 9. – С. 114–117.
Рой С .В . Научно-педагогическая деятельность
Н.Н. Петровского в Нежинской высшей школе: к
историографии вопроса
Статья посвящена освещению в историографии научно-пе-
дагогической деятельности М.Н. Петровского в Нежинской выс-
шей школе в 20–30-х гг. ХХ в.
Ключевые слова: Н.Н. Петровский, Нежинская высшая шко-
ла, украинская историография.
Roi S.V. Research and teaching activities of M.N. Petrovsky
in Nizhyn High School: the historiography of the topic
The article is devoted to the research and teaching activities of
M.N. Petrovsky in Nizhyn High School.
Key words: M.N. Petrovsky, Nizhyn High School, Ukrainian
historiography.
18.03.2017 р.j
УДК 94(477.51−25) «19»
В.А. Казимір
ОСОБЛИВОСТІ ВИСВІТЛЕННЯ ЖИТТЯ
ТА ДІЯЛЬНОСТІ ВАСИЛЯ ДУБРОВСЬКОГО
В ІСТОРІОГРАФІЇ
Стаття присвячена особливостям висвітлення життя та
діяльності репресованого українського історика та громадського
діяча В.В. Дубровського (1897−1966).
Ключові слова: В.В. Дубровський, Чернігів, історіографія.
Антропоцентричність історичної науки ХХІ
століття сприяє відродженню інтересу до осіб, які
були цілеспрямовано «стерті» з історичного олімпу
за радянських часів. До згаданої когорти належав і
уродженець Чернігівщини − репресований історик, педагог
та громадський діяч першої половини ХХ ст. Василь
Васильович Дубровський (1897−1966), інтерес до життя
та діяльності якого, незважаючи на історичну «призабу-
тість» в українській історіографії до 1991 року, актуалі-
зувався з новою силою, коли зникла радянська цензура.
В історіографії питання можна виділити три етапи.
Перший етап (1920-ті − 1933 рр.) репрезентують відгуки
про діяльність та рецензії на публікації В. Дубровського.
Вони мали здебільшого компліментарний характер, адже
вчений натоді одним з перших в Україні приступив до
студій у галузі архівної, бібліотечної та музейної справи.
Діяльність створеного з ініціативи В. Дубровського
історико-архівного гуртка при Чернігівському інституті
народної освіти та Комісії з дослідження Спасо-
Преображенського та Успенського соборів у Чернігові, в
якій вчений виконував обов’язки секретаря, висвітлено
у публікаціях Я. Ждановича, І. Моргилевського,
М. Макаренка [1, с. 6; 2, с. 184; 3, с. 3;].
У регіональній періодиці середини 1920-х рр. прізвище
В. Дубровського згадується в контексті розвитку краєзнавчих
досліджень, зокрема діяльності Чернігівського інституту
краєзнавства та проведенні наукових конференцій, а на
загальноукраїнському рівні фігурує у довідниках про
наукові установи та організації УСРР [4, с. 28].
Заслуговує на увагу відгук С. Шамрая про монографію
В. Дубровського «Історично-культурні заповідники та
пам’ятки України», опублікований 1930 р. у журналі
«Україна» [5, с. 178−180].
С. Таранушенко у 1928 р., характеризуючи статтю
В. Дубровського «Чергові завдання сучасного музейного
будівництва», відзначив, що автор вдало висвітлив загальні
тенденції музейної політики Наркомосвіти [6, с. 210−211].
У рецензії С. Глушка на монографію В. Дубровського
«Селянські рухи на Україні після 1861 р. Чернігівська губернія
(1861–1866 рр.)», видану в 1928 р. у Харкові, констатовано
актуальність роботи В. Дубровського, оскільки в науковій
літературі бракувало досліджень «про українське селянство і
зокрема про селянські розрухи та ті соціально-економічні та
політичні передумови, що спричинилися до них» [7, с. 112].
Другий етап (1933−1980-ті рр.) характеризується
ігноруванням і вилученням з наукового обігу доробку
репресованого вченого. Після арешту у листопаді
1933 р. В. Дубровський лише подекуди згадувався
в радянській періодиці. Зокрема, А. Хвиля у своїх
статтях, що побачили світ у 1934 р. в газеті «Комуніст»
та альманасі «Образотворче мистецтво», назвав його
«махровим контрреволюціонером» [8, с. 19−20].
Виняток становлять хіба що студії І. Фальковича та
М. Дмитрієнка з історії вітчизняного сходознавства
[9, с. 270−278; 10, с. 368−370], а також стаття О. Коваленка й
С. Заремби про розвиток краєзнавчого руху на Чернігівщині
у 20−30-х рр. ХХ ст. [11, с. 104−112], які схвально відгукнулися
про участь В. Дубровського у науковому житті.
Натомість вчені української діаспори належним чином
оцінили спадщину та науково-організаційну діяльність
В. Дубровського, що засвідчили енциклопедичні гасла та
некрологи. Особисте багаторічне спілкування Л. Биковського
з В. Дубровським та листування з членами його родини дали
йому змогу докладно, наскільки це дозволяла стисла форма
некрологу, й достовірно висвітлити віхи життя й наукової
діяльності вченого, навести перелік основних наукових
праць В. Дубровського [12, с. 92−97]. Ще одним некрологом
у газеті «Свобода» вшанував пам’ять В. Дубровського його
товариш і колега Ф. Бульбенко [13].
У травні 1966 р. у журналі «Церква й життя» та газеті «Наш
клич» побачили світ два не менш інформативні некрологи,
автори яких, на жаль, залишилися невідомими [14, с. 26−27].
Проте, проаналізувавши текст некрологу у газеті «Свобо-
да» й беручи до уваги стиль викладу матеріалу та його ін-
формативну компоненту, можна припустити, що автором
цих текстів був Ф. Бульбенко.
Узагальнюючу оцінку наукової діяльності В. Дубровсько-
го містила праця О. Оглоблина «Українська історіографія
1917−1956», оприлюднена у Нью-Йорку 1957 р. [15, с. 307−435]
|