Роменська крамниця «Торгсин» (1932–1935 рр.)
В даній статті автор, використовуючи широке коло архівних документів, розглядає невідомі раніше сторінки з історії функціонування крамниці «Торгсин» у Ромнах. Особлива увага приділена організаційній структурі, характеристиці її роботи, аналізу показників виконання валютного плану та плану реалізац...
Gespeichert in:
| Datum: | 2017 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2017
|
| Schriftenreihe: | Сіверщина в історії України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128951 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Роменська крамниця «Торгсин» (1932–1935 рр.) / М.В. Горох // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 377-385. — Бібліогр.: 59 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-128951 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1289512018-01-15T03:03:40Z Роменська крамниця «Торгсин» (1932–1935 рр.) Горох, М.В. Нова історія В даній статті автор, використовуючи широке коло архівних документів, розглядає невідомі раніше сторінки з історії функціонування крамниці «Торгсин» у Ромнах. Особлива увага приділена організаційній структурі, характеристиці її роботи, аналізу показників виконання валютного плану та плану реалізації товарів. В данной статье автор, используя широкий круг архивных документов, рассматривает неизвестные ранее страницы из истории функционирования магазина «Торгсин» в Ромнах. Особое внимание уделено организационной структуре, характеристике ее работы, анализу показателей выполнения валютного плана и плана реализации товаров. In this article the author, using the wide circle of archive documents, examines previously unknown pages from history of Torgsin store in Romny. Special attention is devoted to the organizational structure, characteristics of its work and the analysis of the data about the implementation of the currency plan and the realization of goods plan. 2017 Article Роменська крамниця «Торгсин» (1932–1935 рр.) / М.В. Горох // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 377-385. — Бібліогр.: 59 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128951 94 (477.52) «1932/1935» uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Нова історія Нова історія |
| spellingShingle |
Нова історія Нова історія Горох, М.В. Роменська крамниця «Торгсин» (1932–1935 рр.) Сіверщина в історії України |
| description |
В даній статті автор, використовуючи широке коло архівних
документів, розглядає невідомі раніше сторінки з історії функціонування крамниці «Торгсин» у Ромнах. Особлива увага приділена
організаційній структурі, характеристиці її роботи, аналізу показників виконання валютного плану та плану реалізації товарів. |
| format |
Article |
| author |
Горох, М.В. |
| author_facet |
Горох, М.В. |
| author_sort |
Горох, М.В. |
| title |
Роменська крамниця «Торгсин» (1932–1935 рр.) |
| title_short |
Роменська крамниця «Торгсин» (1932–1935 рр.) |
| title_full |
Роменська крамниця «Торгсин» (1932–1935 рр.) |
| title_fullStr |
Роменська крамниця «Торгсин» (1932–1935 рр.) |
| title_full_unstemmed |
Роменська крамниця «Торгсин» (1932–1935 рр.) |
| title_sort |
роменська крамниця «торгсин» (1932–1935 рр.) |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2017 |
| topic_facet |
Нова історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128951 |
| citation_txt |
Роменська крамниця «Торгсин» (1932–1935 рр.) / М.В. Горох // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 377-385. — Бібліогр.: 59 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT gorohmv romensʹkakramnicâtorgsin19321935rr |
| first_indexed |
2025-07-09T10:17:21Z |
| last_indexed |
2025-07-09T10:17:21Z |
| _version_ |
1837164128552091648 |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
377
ПОСИЛАННЯ
1. Жданович Я. Письмо в редакцию / Я. Жданович // Красное
знамя (Чернигов). – 1923. – 28 августа. – С. 6.
2. Макаренко М. Біля Чернігівського Спасу / М. Макаренко //
Чернігів і Північне Лівобережжя: Огляди, статті, матеріали / [за
редакцією акад. М. Грушевського]. – К., 1928. – С. 184–196.
3. Моргилевский И. О научном исследовании Спаского собо-
ра в Чернигове / И. Моргилевский // Красное знамя (Чернигов). –
1923. – 22 сентября – С. 3.
4. Наукові установи та організації УСРР. − Харків: Видання Дер-
жавної Планової Комісії УССР, 1930. − 404 с.
5. Шамрай С. [рецензія]. Дубровський В. Історично-культурні
заповідники та пам’ятки України / С. Шамрай // Україна. – 1930.
– Січень – лютий. – С. 178–180.
6. Таранушенко С.А. Український музей. Збірник [рецензія]
/ С.А. Таранушенко // Червоний шлях. − 1928. − № 8. − С. 210−211.
7. Глушко С. В. Дубровський. Селянські рухи на Україні піс-
ля 1861 р. [рецензія] / С. Глушко // Україна. − 1929. − Січень − лю-
тий. − С. 112−113.
8. Хвиля А.А. Про музеї / А.А. Хвиля // Образотворче мисте-
цтво − К.; Харків, 1934. − Альманах 2. − С. 19−20.
9. Фалькович И. К истории советского востоковедения на
Украине / И. Фалькович // Народы Азии и Африки. – 1966. – № 4.
– С. 270–278
10. Дмитрієнко М. Українське пам’яткознавство і музеєз-
навство в науковій спадщині В. Дубровського / М. Дмитрієн-
ко, О. Ясь // Історичне краєзнавство в Україні: традиції і сучас-
ність: Матеріали VII Всеукраїнської наукової конференції з
історичного краєзнавства. – К., 1995. – Частина II. – С. 368–370.
11. Заремба С.З. Становлення радянського історичного краєз-
навства на Чернігівщині / С.З. Заремба, О.Б. Коваленко // Україн-
ський історичний журнал. – 1983. – № 4. – С. 104–112.
12. Биковський Л. Василь Дубровський (1897–1966): [Некролог]
/ Л. Биковський // Український історик. – 1966. – Ч. 1–2. – С. 92–97.
13. Бульбенко Ф. Професор Василь В. Дубровський / Ф. Бульбен-
ко // Свобода (Нью-Йорк, США). − 1966. − Ч. 91 − С. 2.; Ч. 92. − С. 2, 4.
14. Світлій пам’яті проф. В. Дубровського // Церква й життя
(Чикаго, США). − 1966. − № 4. − С. 26−27.
15. Ohloblyn O. Ukrainian Historiography, 1917−1956 / O. Ohloblyn
// The Annals of the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the
U.S. − New York, 1957. − Vol. V−VI. − P. 307−435.
16. Полонська-Василенко Н. Українська академія наук: Нарис
історії (1931–1941) / Н. Полонська-Василенко. – Мюнхен: Видав-
ництво ВУАН, 1958. − Ч. 2. – 211 с.
17. Міллер М. Доля українських археологів під Совєтами
/ М. Міллер // Збірник на пошану українських учених, знищених
большевицькою Москвою. − Париж; Чікаґо, 1962. − С. 112−126.
18. Матяш І.Б. Василь Дубровський / І.Б. Матяш // Історіогра-
фічні дослідження в Україні. − К., 2003. − Вип. 12. − С. 384−405.
19. Коваленко О.Б. На варті духовних скарбів України: архіві-
сти Чернігівщини 20−30-х рр. / О.Б. Коваленко // Сіверянський лі-
топис. – 1999. − № 2. − С. 106–112.
20. Курас Г. Хотів одного − бути вільним (До 40-ліття від дня
смерті проф. Василя Дубровського) / Г. Курас // Свобода (Нью-
Йорк, США). − 2006. − № 43. − С. 9−10.
21. Зуб Т. Видатні архівісти Чернігівщини / Т. Зуб // Укра-
їнське архівознавство: історія, сучасний стан та перспекти-
ви: Наукові доповіді Всеукраїнської конференції. − К., 1997.
− С. 236−243.
22. Морозова А. Люби та знай свій рідний край (К 75-летию кон-
ференции по краеведению) / А. Морозова // Пульс недели (Чер-
нигов). – 1999. – 25 ноября. – С. 17.
23. Ткаченко В.В. Розвиток історичного краєзнавства на Чер-
нігівщині у 20−30-х рр. ХХ ст.: дис. … кандидата іст. наук: 07.00.01
/ В.В. Ткаченко. − Чернігів, 1995. − 178 с.
24. Астаф’єв О.Г. Василь Дубровський / О.Г. Астаф’єв // Просві-
та. – 1997. – № 19 (63). – С. 2.
25. Чабан М. Учений земляк… / М. Чабан // Вісті Борзнянщи-
ни (Борзна). – 1999. – 16 січня. – С. 2.
26. Історик Василь Дубровський // Український історичний ка-
лендар 1996 р. / [під редакцією П.П. Толочка]. – К., 1995. – С. 125–126.
27. Курас Г. Хочу відчувати себе вільним (До 110-ліття від дня
народження В. Дубровського) / Г. Курас // Сіверянський літопис.
– 2007. – № 1 (73). – С. 136–141.
28. Ципляк Н.О. Чернігівська духовна семінарія у соціокуль-
турному та громадському житті Північного Лівобережжя (кінець
ХVIII − початок ХХ ст.): дис. … кандидата іст. наук: 07.00.01 /
Н.О. Ципляк. − Чернігів, 2012. − 163 с.
29. Кочубей Ю.М. В.В. Дубровський (1897−1966) як сходозна-
вець / Ю.М. Кочубей. − К.: Інститут сходознавства імені А.Ю. Крим-
ського НАН України, 2011. − 544 с.
30. Білокінь С.І. Музей України (збірка П. Потоцького): Дослі-
дження, матеріали / С.І. Білокінь; 3-тє видання, доповнене – К.:
Києво-Печерський історико-культурний заповідник; Інститут іс-
торії України НАН України, 2006. – 476 с.
31. Акуленко В.І. Міжнародне право охорони культурних цін-
ностей та його імплементація у внутрішньому праві України
// В.І. Акуленко. − К.: Юстініан, 2013. − 608 с.
32. Чернікова І.В. Охорона, вивчення і використання пам'яток
історії та культури на Харківщині (1920 − червень 1941 рр.): дис. …
кандидата іст. наук: 07.00.01 / І.В. Чернікова. − Харків, 2007. − 298 с.
33. Рябокобила О.О. Розвиток історичного краєзнавства на
Харківщині в 20−30-ті роки XX ст.: дис. … кандидата іст. наук:
07.00.01 / О.О. Рябокобила. − Харків, 2001. − 189 с.
34. Дубровіна Л.А. Бібліотечна справа в Україні в ХХ столітті /
Л.А. Дубровіна, О.С. Онищенко. – К.: Національна бібліотека Укра-
їни імені В.І. Вернадського НАН України, 2009. – 530 с.
35. Маньковська Р.В. Музейництво в Україні / Р.В. Маньковська
− К.: Інститут історії України НАН України, 2000. − 140 с.
36. Чугуй Т.О. Товариства «Просвіта» на Харківщині в ХХ – на
початку ХХІ ст.: дис. … кандидата іст. наук: 07.00.01 / Т.О. Чугуй. −
Харків, 2008. − 323 с.
37. Скоробагатов А.В. Харків у часи німецької окупації
(1941−1943) / А.В. Скоробагатов. − Харків: Прапор, 2004. − 368 с.
38. Верба І.В. Життя і творчість Наталії Полонської-Василенко
(1884−1973) / І.В. Верба. − Ніжин: ТОВ «Видавництво «Аспект-По-
ліграф», 2008. − 324 с.
39. Казимір В.А. Науково-педагогічна та громадська діяль-
ність В.В. Дубровського в Україні: автореф. дис. … на здобуття
наук ступеня канд. історичних наук: спец. 07.00.01 «Історія Укра-
їни» / В.А. Казимір. − Чернігів, 2013. − 19 с.
Казимир В.А. Особенности презентации жизни и
деятельности Василия Дубровского в историографии
Статья посвящена особенности презентации репрессированного
украинского историка и общественного деятеля В.В. Дубровского
(1897−1966) в историографии.
Ключевые слова: В.В. Дубровский, Чернигов, историография.
Kazymir V.A. Specifi c of Vasyl Dubrovsky’s life and activi-
ty presentation in historiography
The article is devoted to the Ukrainian historian and public fi gure V.V.
Dubrovsky’s life and activity presentation in historiography (1897 − 1966).
Key words: V.V. Dubrovsky, Chernihiv, historiography.
20.03.2017 р. j
УДК 94 (477.52) «1932/1935»
М.В. Горох
РОМЕНСЬКА КРАМНИЦЯ «ТОРГСИН»
(1932–1935 РР.)1
В даній статті автор, використовуючи широке коло архівних
документів, розглядає невідомі раніше сторінки з історії функці-
онування крамниці «Торгсин» у Ромнах. Особлива увага приділена
організаційній структурі, характеристиці її роботи, аналізу по-
казників виконання валютного плану та плану реалізації товарів.
Ключові слова: система «Торгсин», Ромни, крамниця, органі-
заційна структура.
Перша половина 1930-х рр. ознаменувалася рядом
важливих змін в соціально-економічному житті УСРР,
які прямо чи опосередковано привели до однієї з най-
більших трагедій – Голодомору 1932–1933 рр. Вона по-
сіла особливе місце у пам’яті людей та забрала життя
1. Стаття підготовлена за підтримки Holodomor Research and
Education Consortium (Canadian institute of Ukrainian Studies,
University of Alberta).
Сіверщина в історії України, випуск 10, 2017
378
мільйонів наших співвітчизників. Саме в цей період на
історичній арені з’явилася організація під дивною наз-
вою – «Торгсин», що утворилася від російського словос-
получення «торговля с иностранцами». Для більшості ра-
дянських громадян це було місце, де в обмін на золоті чи
срібні монети, побутові вироби з коштовних металів, ді-
аманти, іноземну валюту можна було придбати буханець
хліба чи мішок борошна.
Десятиліттями історія Торгсину залишалася поза ува-
гою дослідників. Перші наукові розвідки, в яких об’єднан-
ня почали цілеспрямовано вивчати, з’явилися після роз-
паду Радянського Союзу. Основними фахівцями з даної
проблематики є О.О. Осокіна та В.І. Марочко, доробок яких
налічує одну монографію та з три десятки статей [1]. Ці-
кавість у дослідників викликає так званий регіональний
напрямок, у межах якого вивчається історія Торгсину на
рівні республік, областей (краю), районів чи окремих на-
селених пунктів. Започаткував його український історик
В.І. Марочко своїми працями, які присвячені Київській об-
ласній конторі «Торгсин» [2], а розвинули – І.В. Павлова,
О.Ю. Орєшкін, О.Ю. Мельничук, І.В. Шуйський, О.Д. Попов
та інші [3]. Однак вони майже не звертаються до питання
функціонування окремих крамниць. Натомість саме ни-
зова ланка в структурі об’єднання ставала визначальною
в з’ясуванні успішності організації, ефективності прийня-
тих нею рішень, зацікавленості населення в системі, ви-
явленні недоліків та помилок.
Отже, метою даної розвідки є спроба дослідити процес
становлення та функціонування філії Торгсину у Ромнах.
Місто було центром Роменського району, який на 1 січ-
ня 1932 р. займав територію у 1228,1 км2 з населенням
98,5 тис. осіб, з них у райцентрі проживало 22,5 тис. [4,
с. 7; 5, с. ХХХVІІ]. Об’єктом дослідження є Роменський
універмаг «Торгсин», а предме-
том – обставини створення філії
системи, його господарська діяль-
ність, виконання валютного плану
та плану продажу товарів. Робота
ґрунтується на невідомих доку-
ментах, що зберігаються в архі-
вах Києва, Чернігова, Сум, Ніжи-
на, Харкова. Хронологічні рамки
обмежені часом існування торго-
вельного пункту (1932–1935 рр.).
Представництво Торгсину в
Ромнах було одним з найпотуж-
ніших на Чернігівщині. У берез-
ні 1933 р. на нього припадало
14,3% усіх валютних надходжень
Чернігівської облконтори «Торг-
син» [6, арк. 13]. За даними промис-
лово-фінансового плану на 1934 р.
обіг осередку мав становити не
менше 40,8 тис. крб. [7, арк. 74].
Філія об’єднувала універмаг, два
склади та до двох пунктів скуповування цінностей. До
грудня 1932 р. вона перебувала у складі Харківської
облконтори «Торгсин». Рішення ж підпорядкувати її но-
воствореній обласній конторі з центром у Чернігові було
офіційно закріплено наказом № 165 по ВУК «Торгсин»
від 21 листопада 1932 р. [8, арк. 55].
Торговельний пункт об’єднання у райцентрі розпочав
свою роботу 16 серпня 1932 р., розмістившись в окремо-
му будинку за адресою вулиця Шевченка, 3 [9, арк. 35].
На шпальтах місцевої газети «Радянське життя» за
14 грудня 1932 р. зустрічаємо оголошення наступного
змісту: «Роменська філія Всесоюзного об’єднання для
торгів з чужоземцями «Торгсін» має для продажу вели-
кий вибір краму імпортного та експортного, одержано
багато сезонних товарів: мануфактуру, взуття, трико-
таж, готовий одяг, а також харчові продукти: борошно,
крупу, жири, цукор, гастрономію. Крам відпускається в
необмеженій кількості. Ціни знижено на 20–40 %. Кож-
ний громадянин може купити за лом побутового золо-
та, золото старого карбування, чужоземну валюту, та за
переказами з закордону. Крамниця відчинена щоден-
но з 9 год. ранку до 6 год. вечора» [10].
Питанню реклами обласне керівництво Торгсину при-
діляло особливу увагу. Директору Роменського універма-
гу рекомендували, крім газет, активно залучати до цього
радіо та журнали. У грудні 1933 р. в райцентр надіслали
25 екземплярів оголошень, які планувалося розмістити по
сільрадах, правліннях колгоспів, у місцях великого скуп-
чення людей [11, арк. 59]. Приваблювати покупців мали
вітрини при торговельних пунктах. Однак у Ромнах вони
радше відлякували тих своїм брудом, обрізками сиру за-
мість продовольчих товарів, роєм мух [12, арк. 109 а].
Крамниця конче потребувала ремонту. Звичайно Торг-
Фото 1. Місце, де з 1932 по 1935 роки розташовувався Роменський універмаг «Торгсин».
Будинок знесли у післявоєнні роки. Сучасна адреса – бульвар Шевченка, 9. Фото 2011 р.
ISSN 2218-4805
379
син виділяв на це кошти, але суми були невеликими та
надходили несвоєчасно. Так, у 1935 р. на ремонт магази-
ну асигнували 4 тис. крб., з яких станом на 1 вересня ви-
користали не більше 970 крб. [13, арк. 258].
Спогади про універмаг віднаходимо у розповідях оче-
видців тих подій. Уродженка с. Протасівка (нині у складі
с. Сміле) Роменського району Сумської області Варвара
Логан (1915 р. н.) пригадувала: «У Ромнах у той час, коли
я була на тих курсах, то спостерігала, як тут на Шевченків-
ському бульварі був торгсин, й біля цього торгсину коли я
проходила, то завжди повно людей в черзі стояло. В чер-
зі стояли до торгсина, а тут на хіднику сиділи люди, хоч
кожного разу поліція їх проганяла, й можна було спостері-
гати кожного ранку, як підбирали цих людей» [14, с. 259].
Черги були своєрідною «візитівкою» системи. Інспектор
Харківської облконтори «Торгсин» А. І. Черніковський до-
повідав у січні 1933 р.: «Поблизу крамниці щоденно че-
кає натовп покупців до ста осіб, багато приїжджих очіку-
ють по три доби і не можуть дочекатися... При відкритті
натовп покупців винятково прямує в бакалійний від-
діл» [15, арк. 76]. Відвідувачі потрапляли до тісного, до-
сить брудного, не прикрашеного гаслами чи портретами
приміщення. Єдина прибиральниця, яка до того ж вико-
нувала функції кур’єра, не встигала підтримувати його в
чистоті. Черги очікували на людей і всередині універмагу.
Потрапивши, наприклад, до бакалійного відділу, покупцю
доводилося ще мінімум двічі відстояти в них: спочатку до
заввідділом, який виписував чек, а потім до фасувальни-
ка, щоб отримати товар. Останній, до речі, не встигав всіх
обслуговувати, тому відвідувачі хвилювалися, обурюва-
лися, в приміщенні стояв гармидер і галас.
Загальний стан універмагу оцінювався як «незадо-
вільний». Інспектор пунктів скуповування Чернігівської
облконтори «Торгсин» М.І. Мірецький, обстеживши його
24 червня 1933 р., порадив відпускати товари промисло-
вої та продуктової груп у різних кімнатах. Однак наявне
приміщення не дозволяло це зробити. Директор Ромен-
ського універмагу «Торгсин» спробував виклопотати у
місцевої влади будівлю крамниці Чернігівторгу, однак пе-
ремовини зайшли у глухий кут [16, арк. 31]. Та все ж таки
наполегливість керівника осередку дозволила відкрити у
місті спеціалізовану філію магазину. Принаймні вона точ-
но працювала у лютому 1934 р. Ймовірно недовго, адже
більше про неї в документах не згадується [17, арк. 22].
Графік роботи універмагу, особливо у перший рік функ-
ціонування, був достатньо напруженим. Упродовж друго-
го кварталу 1933 р. його персонал працював без вихідних,
але цього виявилося замало. Відвідувачі вимагали збіль-
шення тривалості робочого дня осередку. Згаданий вже
інспектор Харківської облконтори «Торгсин» А.І. Черні-
ковський вважав за необхідне відкривати крамницю не
пізніше 8 год. ранку та працювати у півтори зміни. Такої
ж думки дотримувався інспектор пунктів скуповування
Чернігівської облконтори «Торгсин» М.І. Мірецький, про
що зазначив у відповідному акті, датованому 24 червня
1933 р. [15, арк. 76 зв.; 16, арк. 31 зв.].
Всі продовольчі та промислові товари об’єднання збе-
рігалися у кількох складських приміщеннях загальною
площею 520 м2. За свідченнями інспектора А. І. Черні-
ковського, у січні 1933 р. універмаг в Ромнах користу-
вався трьома складами. Вони були світлими, сухими,
проте потребували косметичного ремонту (передусім
побілки), облаштування полиць і засіків [15, арк. 76 зв.].
За окремі приміщення об’єднанню доводилося вступати
у боротьбу з іншими організаціями та місцевою владою.
13 вересня 1933 р. директор Роменського універмагу
«Торгсин» поскаржився на міську раду, яка спробувала
передати ввірений йому склад об’єднанню Заготзерно
для зберігання цукру, борошна і круп. Реакції від об-
ласного керівництва організації довелося чекати не-
довго. Вже за два дні в Ромни надійшов лист, яким за-
боронялося займати торгсинівський склад без надання
філії рівноцінної заміни [18, арк. 12–13].
Підсобні приміщення Торгсину знаходилися в анти-
санітарному стані. Сприяло цьому невміле, ба навіть
недбале ставлення персоналу до зберігання товарів. У
жовтні 1934 р. мішки з борошном і крупами розміщува-
лися поряд з бочками з оселедцями, у ємності з соняш-
никовою олією плавали мухи, ваги через забрудненість
давали значну похибку при зважуванні [12, арк. 109 а.].
За три місяці ситуація якісно не покращилася. Оселедці
продовжували важити на несправних вагах, які до того ж
заїдали. Крізь вікна, які щільно не закривалися, в примі-
щення затікала вода, що з настанням відлиги загрожува-
ло намоканням товарів і псуванням підлоги. Реальною
залишалася загроза збитків через наявність на складах
пацюків, з якими ніхто не боровся. Свої враження від
побаченого інспектори та члени різноманітних комісій
залишали в книзі скарг, проте її сторінки не були про-
нумеровані, прошиті та скріплені печаткою, що дозво-
ляло адміністрації філії у будь-який момент позбутися
небажаних записів [13, арк. 15 зв.].
Валютні цінності населення зносило до спеціальних
пунктів скуповування цінностей. Їхня кількість в мі-
сті не була сталою. У червні 1933 р. в Ромнах працюва-
ло два скуппункти (один приймав побутове золото, ін-
ший – срібло, золоті монети та іноземну валюту). Цього
виявилося недостатньо. У повідомленні голови Ромен-
ського районного виконавчого комітету Каневського від
4 липня 1933 р. зазначалося, що люди по 5–6 днів сто-
Фото 2.Торгсинівське оголошення в газеті
«За більшовицький колгосп». 17 жовтня 1933 р.
Сіверщина в історії України, випуск 10, 2017
380
яли під пунктами скуповування цінностей, щоб здати
свої коштовності [11, арк. 16]. Інспектор Чернігівської
облконтори «Торгсин» М.І. Мірецький в акті перевір-
ки універмагу від 24 червня 1933 р. вказував на необ-
хідність відкриття додаткового скуппункту в місті. До
речі, роботу приймальника золота він оцінив на «до-
бре», натомість до касира, який скуповував монети, мав
претензії [16, арк. 31]. На думку голови Роменського РВК
Каневського, міській раді слід було повністю передати
Торгсину будинок, в якому розташовувався універмаг,
виселивши звідти міську залізничну станцію. Водночас
пункт скуповування цінностей він рекомендував пере-
нести до більш просторого приміщення, прибравши його
з-під стін райвиконкому. Позитивні зрушення в робо-
ті скуппунктів зафіксували 21 липня 1933 р., коли вони
об’єдналися в один [11, арк. 16; 19, арк. 27; 20, арк. 27].
Золото об’єднання скуповувало у великому, світлому
та зручному для роботи приміщенні поряд з універма-
гом на розі вулиць Шевченка та Луценка (офіційна адре-
са – вул. Шевченка, 1). Щодня скуппункт отримував від
відвідувачів валютних цінностей на 100 крб., хоча озву-
чена сума не була сталою. Вона могла суттєво змінюва-
тися як у бік збільшення, так і зменшення [21, арк. 44].
Своїх перших відвідувачів оцінювач починав обслуго-
вувати о 9 год. ранку. Загальна тривалість його робочого
дня не перевищувала шести годин. Про актуальні ціни
на валютні цінності покупці мали дізнаватися зі спеці-
альних прейскурантів, яких в скуппункті, попри реко-
мендації облконтори, так і не облаштували [11, арк. 55].
Агентство з оформлення переказів розмістилося у тіс-
ній загальній кімнаті разом з іншими співробітниками
філії, але знали про це одиниці. На вулиці не було жод-
ного вказівника, а вхід до нього був з двору. Старший
інспектор управління закордонних операцій ВУК «Торг-
син» А.С. Краснопольський рекомендував перенести
агентство до окремої кімнати, облаштувати там робо-
че місце для працівників, поставити стільці або лаву
для зручності відвідувачів [21, арк. 41 та зв.]. Цінні до-
кументи та бланки оцінювачів і касирів зобов’язували
зберігати у вогнетривкій шафі, якої в Роменському уні-
вермазі не було. Допоки необхідне обладнання підшу-
кувалося, керівник Харківської облконтори «Торгсин»
Ф.П. Зазулінський (у листі від 25 грудня 1932 р.) про-
понував складати їх в залізний ящик, який пригвинчу-
вався до підлоги. Проте і такий предмет інтер’єру був
відсутній в крамниці [15, арк. 76; 22, арк. 6].
У вересні 1933 р. універмаг обслуговували 24 співро-
бітника. За півроку їхня кількість зменшилася до 18, у ве-
ресні 1934 р. – до 16, у січні та червні 1935 р. – до 14 та 11
відповідно [23, арк. 66; 24, арк. 21; 25, арк. 4; 26, арк. 40;
27, арк. 4]. На початку 1935 р. утримання директора, двох
заввідділами, 4 продавців, 3 працівників касово-кон-
трольного апарату й 4 охоронців обходилося Торгсину в
1,6 тис. крб. [27, арк. 4]. Кожний п’ятий працівник крам-
ниці перебував у лавах партії чи комсомолу, а понад 70 %
здобули лише початкову освіту. Що стосується національ-
ного складу, то він не відзначався строкатістю. У вересні
1933 р. в універмазі працювало по десять українців та єв-
реїв, троє росіян і один білорус. За шість місяців картина
майже не змінилася. В осередку значилися вісім україн-
ців, семеро євреїв і два росіянина [25, арк. 4; 26, арк. 40].
Обов’язок підбирати або рекомендувати кандидатів,
які б відповідали рівню Торгсину, покладався на Ромен-
ський РПК і районний відділ праці. Це мали бути най-
кращі працівники системи державної торгівлі чи коопе-
рації. Прийом на роботу здійснювався без дотримання
всіх норм процедури. Відсутність трудових списків і ан-
кет на співробітників сприяла проникненню в Торгсин
так званого «ворожого елементу». Так, посаду завідувача
виробничим відділом крамниці обійняв працівник з су-
димістю. Якщо відсутність подібних документів у серпні
1932 р. можна було пояснити клопотами організаційно-
го періоду, то надалі інакше як злочинна недбалість це не
називали. У листопаді 1933 р., за словами керівника від-
ділу кадрів Чернігівської облконтори «Торгсин», Ромен-
ський універмаг продовжував оформлювати робітників
без трудового списку та рекомендацій від двох членів
профспілки для безпартійних [28, арк. 312; 16, арк. 107].
Дрібні крадіжки, обважування та обмірювання клієнтів
були типовими порушеннями, до яких вдавалися працівни-
ки крамниці. Часто їх виявляли під час проведення інвента-
ризації. Упродовж 1933 р. в Роменському універмазі «Торг-
син» зафіксували розтрат аж на 42 тис. крб. [29, арк. 91]. У
наступні роки підсумкові цифри стали значно скромні-
шими. Так, за чотири місяці 1934 р. прорахунки касирів
завдали збитків осередку всього на 13 крб., а станом на
1 липня 1935 р. нестача по промисловому відділу універ-
магу не перевищувала 6 крб. [30, арк. 43; 31, арк. 100 зв.].
До крамниці регулярно заходили спекулянти, які пропо-
нували довірливим відвідувачам придбати у них бони чи
товарні книжки. Вони не ховалися, працювали відкрито,
ігноруючи навіть присутність завідувача продовольчої гру-
пи осередку М.І. Гафта. Не справлялися з покладеними на
них обов’язками й охоронці, які допустили пограбування
Фото 3. Торгсинівське оголошення в газеті
«За більшовицький колгосп». 11 червня 1933 р.
ISSN 2218-4805
381
універмагу в ніч з 14 на 15 листопада 1934 р. [32, арк. 172].
У жовтні того ж року за зловживання своїм становищем з
роботи зняли чотирьох основних співробітників філії на
чолі з директором, яких спробували притягнути до кримі-
нальної відповідальності. Однак не варто перебільшува-
ти ефективність цих заходів. Рішень по окремим справам
доводилося очікувати роками, що дозволяло підозрюва-
ним уникати покарання [12, арк. 178; 33, арк. 39 зв.].
Окрему групу працівників становили приймальни-
ки цінностей. Восени 1933 р. скуппункт обслуговували
два оцінювачі та контролер [20, арк. 27]. Володимир Се-
ник (1924 р. н.) пригадував: «Вижили ми завдяки тому,
що в сім’ї були деякі цінні речі. Ще до революції мама
працювала в Одесі в наймах і купила там два золоті хре-
сти. Здали до торгсину також два срібних Георгіївських
хрести і медалі батька, декілька срібних ложок і сріб-
ні карбованці, штук 25. Мати розказувала, що в Ромнах
у торгсині золото й срібло приймав єврей. За срібний
підстаканник він дав цілу гарну велику буханку хліба.
Яким же смачним був той хліб! Смак його я пам’ятаю
й тепер» [34, с. 190]. Кваліфікація оцінювачів часто не
відповідала навіть мінімальним вимогам. Вони пору-
шували чинні інструкції та правила, зловживали стано-
вищем. Замінити їх більш кваліфікованими працівни-
ками дозволялося лише Держбанку, який мав для цього
і вільні кадри, і асигнування, але не бажання. Так, у січ-
ні 1935 р. приймальник цінностей у Роменському уні-
вермазі «Торгсин» відмовлявся працювати у вихідні дні,
коли торговельний пункт обслуговував відвідувачів. У
квітні того ж року посада приймальника-оцінювача в
місті взагалі була вакантною [13, арк. 66 зв.–67, 116 зв.].
Єдиний працівник, який обслуговував агентство з
оформлення грошових переказів з-за кордону, свій ро-
бочий день розпочинав о 9 год. ранку, а вже опівдні пе-
реходив до виконання зовсім інших функцій. Короткий
робочий день в агентстві пояснювався малою кількістю
переказів (зрідка більше 200 на місяць) та відсутністю
черг. Він оформлював лише перекази, натомість товарну
книжку видавав інший співробітник універмагу – стар-
ший касир [21, арк. 43–44]. Кваліфікація касирів викли-
кала нарікання. Не всі вони, наприклад, вміли відрізня-
ти справжні товарні книжки від підробок [35, арк. 204].
Вразливим місцем у роботі агентства було зростання
кількості незатребуваних переказів. Якщо у квітні 1933 р.
їх нараховувалося 77 на суму 1329 крб., то у вересні – 109
на 1140 крб. Два з трьох переказів лежали неоформлени-
ми по місяцю, кожен третій – більше 50 днів. Частина з
них надійшла до Роменського універмагу «Торгсин» ще
у 1932 р., вони не були передані адресатам чи повернені
відправникам [21, арк. 41 та зв., 43, 48.]. Працівники фі-
лії регулярно нагадували клієнтам про небезпеку втра-
тити кошти, якщо вчасно не оформити переказ, для чого
залучали місцеву пресу. 17 жовтня 1933 р. на сторінках
газети «За більшовицький колгосп» з’явилося оголошен-
ня з закликом до 1 листопада звернутися до агентства
та оформити перекази з-за кордону, інакше кошти по-
вернуться відправнику [36]. Таку ініціативу обласне ке-
рівництво не оцінило, порадивши щоденно надсилати
адресатам повторні повідомлення про надходження пе-
реказу з кур’єром (в межах міста) або рекомендованим
листом, але в жодному випадку не через пресу. Фіксу-
валися затримки з передачею в банк списків незатребу-
ваних переказів, через що ті не могли зв’язатися з від-
правниками, уточнити адресу адресата, визначитися з
подальшими діями у випадках, коли одержувач поми-
рав. Основними причинами, які сприяли цьому, нази-
вали відсутність кваліфікованого інструктажу, карто-
тек і алфавітного переліку отриманих філією переказів.
Наявних штатних одиниць не вистачало для обслуго-
вування стаціонарних об’єктів об’єднання. Незважаючи на
це, кількох з них доводилося прикріплювати до обслуго-
вування фургонів роз’їзної торгівлі. Наприклад, у жовтні –
грудні 1933 р. планувався виїзд до сусіднього Недригай-
лівського району з відвіданням сіл Хоружівка, Коровинці,
Недригайлів. Поїздка тривалістю у 18 днів мала обійтися
універмагу в 1,6 тис. крб. На перший квартал 1934 р. були
заплановані виїзди до сіл Сміле, Перекопівка, Глинськ, Гав-
рилівка (Роменського району) та Коровинці (Недригай-
лівського району). 36 днів роботи фургону в цих населе-
них пунктах коштували б системі 4,3 тис. крб. [37, арк. 29].
Зважаючи на досить значні суми, директор Роменсько-
го універмагу «Торгсин» М. А. Ітенберг доповідав: «Виїз-
дів для торгівлі в інші місця не було і протягом вересня
[1934 р. – М. Г.] не передбачається» [38, арк. 6 зв.].
Адміністрація універмагу постійно перевищувала лі-
міти на утримання філії (придбання канцелярських ви-
робів, неекономне використання пакувальних матеріалів,
необґрунтовані поштово-телеграфні витрати). Напри-
кінці грудня 1933 р. перевитрати по крамниці обрахо-
вувалися сумою в понад 2,7 тис. крб., у другому кварта-
лі 1935 р. – 1,3 тис. Наведені показники були одними з
найбільших по облконторі. Так, влітку 1934 р. на універ-
маг в Ромнах припадало 60 % всіх перевитрат торговель-
ної мережі Торгсину в області [31, арк. 17 зв.; 39, арк. 74].
Лише за світло у 1935 р. Роменський універмаг щоміся-
ця сплачував 225 крб., тобто більше ніж магазин у Черні-
гові, Ніжині або Прилуках [13, арк. 229 зв.]. Неповоротка
бюрократична система управління не дозволяла швид-
ко приймати рішення, змінювати ціни в залежності від
кон’юнктури ринку, що також завдавало суттєвих збит-
ків об’єднанню. Через погану поінформованість і влас-
ну неуважність персонал універмагу реалізовував окре-
мі групи товарів дешевше або дорожче за їхню реальну
вартість. Для уникнення непорозумінь облконтора реко-
мендувала виготовити спеціальний прейскурант та роз-
містити його у приміщенні універмагу, щоб кожен від-
відувач міг з ним ознайомитися [15, арк. 76].
Зовнішній вигляд співробітників місцевого Торгсину
неприємно вражав покупців. Так, продавці в універмазі
були вдягнені у брудний одяг, а не чисті халати, на що в
Сіверщина в історії України, випуск 10, 2017
382
січні 1933 р. звертав увагу інспектор Харківської облкон-
тори «Торгсин» А.І. Черніковський. Він порадив придба-
ти для них десять нових халатів, але до його думки ніхто
не дослухався. До питання відсутності спецодягу у про-
давців зверталися й пізніше. Його озвучив завідувач ка-
дрів Чернігівської облконтори «Торгсин» І.Л. Розенберг на
загальних зборах колективу Роменського універмагу, що
відбулися 25 листопада 1933 р. [11, арк. 55; 15, арк. 76–77].
Широкого поширення набули заклики до організації
соцзмагання між окремими працівниками, відділами,
крамницями. Участь в них часто обмежувалася викли-
ком, а ось до реальних дій більшість так і не доходи-
ла. Незважаючи на це, 27 жовтня 1934 р. співробітники
Прилуцького універмагу «Торгсин» на зборах колективу
вирішили позмагатися зі своїми колегами з Ромнів. Про
початок соцзмагання було оперативно поінформовано
на сторінках «Конкурсного листка конкурсної комісії
Чернігівської облконтори» [12, арк. 162; 40, арк. 42 а;
41, арк. 117]. Кращих працівників об’єднання заохочу-
вало грошовими преміями. Для цього директору уні-
вермагу виділяли 200–350 крб., які він розподіляв серед
ударників. Самі ж керівники магазинів преміювалися
окремо [42, арк. 58; 43, арк. 18].
Крамниця відчувала нестачу так званих «ходових» то-
варів. У липні 1934 р. Чернігівторг передав в Ромни партію
жовтих черевиків «Бульдог», однак бажаючих їх придба-
ти в місті майже не було. Натомість борошно, яке кори-
стувалося підвищеним попитом у населення, надходило
з перебоями. Інколи траплялися досить кумедні ситуа-
ції. Так, коли адміністрація універмагу замовила партію
взуття, більш привабливішого, на її думку, фасону, то за
нез’ясованих обставин повторно отримала з Шостки за-
гадані вище черевики «Бульдог» [12, арк. 109 а – 110 а.].
Товари продуктової групи, що надходили великими пар-
тіями, швидко псувалися, чому сприяли низька кваліфі-
кація та бездіяльність персоналу торговельного пункту.
Різноманітні акти та доповідні, складені за результата-
ми перевірок чи інвентаризацій, рясніли повідомлення-
ми про зіпсовані товари. 20 червня 1933 р. старший ін-
спектор ВУК «Торгсин» Д.Б. Хазанов зазначав, що грибок
і пліснява вразили два ящика лимонів і десять кілогра-
мів копчених м’ясних виробів, криси погризли сім па-
чок печива та ящик шоколадних цукерок, неприємним
запахом віддавала копчена риба [44, арк. 58]. Наприкін-
ці жовтня 1934 р. зіпсованими вважали 15 коробок риб-
них консервів (кілька), 2,5 тони гречки, яка прогіркла та
мала затхлий запах, 7 тон борошна пшеничного 75-від-
соткового та 85-відсоткового помелу, понад 6 тон жит-
нього борошна, 0,9 тон ячної крупи, 2,1 тис. літрів пісно-
го масла. Про непридатність цих товарів до споживання
засвідчили результати лабораторних досліджень, од-
нак адміністрація не поспішала вилучати їх з реаліза-
ції [12, арк. 178 зв.]. Як наслідок, 21 жовтня 1934 р. гро-
мадянка Любкович привселюдно повернула в універмаг
гречану крупу, що мала затхлий запах та була гіркою на
смак, чим дискредитувала Торгсин в очах інших відвіду-
вачів. Винним у цьому зробили завідувача продовольчої
групи універмагу М.І. Гафта, який не прибрав з полиць
зіпсований товар [12, арк. 109 а].
Частина продуктів псувалася ще під час транспорту-
вання. Відповідальні торгсинівські працівники заплю-
щували очі на це, свідомо заповнюючи склади неякіс-
ними товарами. Навесні 1935 р. в Роменський універмаг
«Торгсин» надійшов цукор-пісок, який залізниця пере-
возила у вугільних вагонах. Уся партія цукру виявила-
ся забрудненою вугільним пилом, але це не переконало
персонал філії відмовитися від нього. Ретельного очи-
щення від домішок потребувала квасоля, що прибула
з Прилук, і цукор-рафінад. Ці та подібні товари недба-
ло розміщувалися у складських приміщеннях. Відкриті
мішки та ящики нічим не накривалися, що сприяло по-
траплянню в них комах, павуків, пилу. Варто зауважи-
ти, що керівництво універмагу все ж таки дослухалося
до зауважень і, нехай із певним запізненням, намагало-
ся виправляти недоліки [13, арк. 126, 138].
Безперечно найважливішою частиною роботи Торгси-
ну було скуповування ним так званих валютних ціннос-
тей. Знайомлячись зі свідченнями очевидців, не можна
не звернути увагу на схожість їхніх оповідей про об’єд-
нання. Передусім до крамниць системи людей штовхала
безвихідь – закінчення чи повна відсутність харчів. Жи-
тель м. Ромни Микола Анашин (1927 р. н.) з сумом кон-
статував: «Щоб якось врятуватись, ті, у кого було золото,
срібло, везли все це у спеціальні магазини – торгсини.
Викачували з людей коштовності» [45, с. 854]. «Коли в на-
шій сім’ї закінчилося все, – згадував Олександр Ковтун
(1925 р. н.) з Ромнів, – тоді <...> мати вирішила віднести
свої гарні золоті сережки до Торгсіну. Там вона виміня-
ла їх на 4 фунта муки, сьогодні це приблизно 1,5 кг» [45,
с. 854]. Трохим Лазоренко (1921 р. н.) з с. Українське (на
той час – Ярошівка) Талалаївського району розповідав:
«У нас дома теж не було чого їсти. Мій батько повитягу-
вав все золото, яке було: хрести, серги, цепки і одвіз ко-
някою в Ромни, щоб обміняти на хліб» [46, с. 105]. Ана-
логічна доля спіткала у 1933 р. сережки Катерини Буряк
(Онищенко) (1925 р. н.) [34, с. 185]. Про нестачу харчів пе-
реповідала й жителька с. Глинськ Роменського району Ра-
їса Журавльова (1920 р. н.): «А 1933-й рік був неврожай-
ним. Із самої осені вже не було чого їсти. Картопля була,
а крупи закінчилися. Ні борошна, нічого. А в Ромнах був
торгсін. Ми й поїхали туди. За дві каблучки дали кілогра-
мів два гречки, кілограмів два пшона і чотири буханки
хліба, кирпичики двокілограмові. У батька були ще хре-
сти, але він пожалів» [45, с. 857].
Документи, які б дозволили проаналізувати виконан-
ня універмагом валютного плану та плану реалізації, збе-
реглися частково. Кращою є ситуація зі звітами по Ромен-
ському відділенню «Торгсин» за 1933 р. Якщо врахувати,
що до складу останнього входив лише універмаг у Ром-
нах, то їхні показники повинні співпадати. Незначні роз-
ISSN 2218-4805
383
біжності пояснюються рядом об’єктивних і суб’єктивних
чинників (різним часом подання підсумкових цифр, уточ-
неннями та коригуванням планів протягом року), але на
підсумкову картину вони впливають мінімально. Отже,
маємо можливість більш повно прослідкувати динаміку
скуповування цінностей осередком.
Валютний план 1932 р. Роменський універмаг «Торг-
син» виконав на 46,4 % [8, арк. 38]. Так, протягом першої
та третьої декад вересня та першої декади жовтня 1932 р.
скуппункт придбав побутового золота на 6,2 тис. крб., тоб-
то щонайменше 4,8 кг [47, арк. 79]. За грудень 1932 р. міс-
цева філія оформила 101 грошовий переказ на загальну
суму в 2 тис. крб. Третина з них надійшла з США (837 крб.),
сімнадцять з Польщі (281 крб.), один з Німеччини (майже
5 крб.), всі інші – це внутрішні перекази [48, арк. 11]. Під-
сумкових даних за рік віднайти не вдалося.
Наступного 1933 р. Торгсин планував отримати
від Роменського відділення валютних цінностей на
245,6 тис. крб. (11,3 % надходжень облконтори). План не
було виконано. Підсумкові показники не перевищува-
ли 163,8 тис. крб. або 66,7 %. З них 46,8 тис. крб. (56,5 %
від запланованого) крамниця отримала від скупову-
вання побутового золота, 49,3 тис. (100,7 %) – золота в
монетах, 31,3 тис. (70,4 %) – срібла, 28 тис. (52 %) – гро-
шових переказів, 8,4 тис. (54,4 %) – іноземної валю-
ти [12, арк. 9; 49, арк. 98, 116; 50, арк. 4, 7, 16]. Майже
59 % надходжень філії припали на золото у виробах і
монетах. Перевиконання плану по монетах може свід-
чити про наплив значної кількості селян. Саме їх вва-
жали основними постачальниками золотих монет. Від-
відувачі за рік здали не менше 74,5 кг хімічно чистого
золота та 2045 кг хімічно чистого срібла. Реальні ж роз-
міри коштовних металів були значно більшими. Так,
лише за вересень – грудень 1933 р. магазин придбав
347,3 кг срібла на суму в 3757 крб. [51, арк. 16, 32, 51, 72,
74, 96, 140, 155, 174, 189, 210, 226]. Протягом квітня – ве-
ресня 1933 р. універмаг оформив 1116 грошових пере-
казів на загальну суму 15,2 тис. крб., тобто в середньо-
му один адресат отримував 13,6 крб. Основні країни, з
яких вони надходили, залишалися незмінними: 41 % з
США, 24 % з Польщі, 11 % з Англії, 8 % з Німеччини, ще
9 % з Франції, Литви, Туреччини, Китаю та інших кра-
їн, ще 7 % – внутрішні перекази [21, арк. 47].
Третій рік функціонування філії засвідчив, що пік від-
носно успішної її роботи залишився позаду. Упродовж
1934 р. універмаг «мобілізував» валютних цінностей на
71 тис. крб. (без даних за травень) проти 107 тис. запла-
нованих, тобто 66,4 % [12, арк. 163; 23, арк. 48; 52, арк. 75;
53, арк. 84, 98, 107, 118, 182]. Директор Роменського уні-
вермагу «Торгсин» М.А. Ітенберг пояснював низькі по-
казники залучення цінностей змінами в кон’юнктурі
ринку, контингенті відвідувачів та відсутності «ходо-
вих» товарів. Так, у першому півріччі 1934 р. основни-
ми відвідувачами крамниці були селяни, яких цікавили
винятково борошно. Проте у третьому кварталі ситуація
докорінно змінюється. «Селянство, – зазначав М.А. Ітен-
берг, – загалом відхлинуло, лишилися лише ті, хто зда-
вав цінності переважно не за борошно, а за промтовари,
особливо шкіру, тканину, шерсть». Домінувати у крамни-
ці стало міське населення, передусім одержувачі пере-
казів. Вони цікавилися значно дорожчими та якісніши-
ми товарами, що перетворило «ходові» до цього товари
на «неходові» і навпаки. Наявний асортимент товарів не
зміг задовольнити більш вибагливих покупців і ті йшли
з крамниці. Крім того, лунали скарги на занадто високі
ціни. Зменшення відпускних цін дозволило б Торгсину
швидше реалізовувати борошно, крупи, рибу, цигарки,
рослинну олію, винно-горілчані вироби, соду, чоловіче
та жіноче взуття, жакети, светри, вироби з хутра та шкі-
ри, трикотаж, хром, гас та інше [12, арк. 178].
До нас майже не дійшли щомісячні чи квартальні
звіти по надходженню коштовних металів. Відомо, що
за три місяці (квітень, червень та вересень) 1934 р. фі-
лія скупила золота у виробах і монетах на 10,4 тис. крб.
(щонайменше 8 кг), а срібла на 5 тис. (302 кг) [53, арк. 98,
107, 118, 182, 235]. Краща ситуація з даними по інозем-
ній валюті та грошових переказах з-за кордону. Протя-
гом 1934 р. універмаг отримав їх на 2,5 та 20,2 тис. крб.
відповідно [23, арк. 48; 54, арк. 3]. Ця обставина дозво-
ляє припустити, що коштовних металів та каміння фі-
лія придбала на 48,3 тис. крб. Частка діамантів не була
значною (у четвертому кварталі їх планували отрима-
ти не більше ніж на 900 крб.) [55, арк. 101].
Фінансовий план 1935 р. Роменський універмаг «Торг-
син» перевиконав на 101,8 %, отримавши цінностей на
49,8 тис. крб. проти 48,9 тис. запланованих [13, арк. 194–
195; 56, арк. 26, 28, 30, 36, 38, 40]. Цього вдалося досягти
завдяки ажіотажу останніх місяців року, коли населен-
ня поінформували про ліквідацію об’єднання 1 лютого
1936 р. Покупці поспішали позбутися наявних на руках
товарних книжок системи, які за кілька місяців втрати-
ли б свою цінність. Упродовж 1935 р. універмаг в Ромнах
придбав побутового золота щонайменше на 8 тис. крб.,
золотих монет на 7,2 тис., срібла на 8,1 тис., грошових пе-
реказів на 20,4 тис., іноземної валюти на 5,6 тис., кош-
товного каміння на 0,5 тис. [13, арк. 194–195; 57, арк. 13,
25, 39, 52, 83, 60, 112, 120, 129, 138]. У ваговому еквівален-
ті торговельний пункт «мобілізував» щонайменше 11,8 кг
хімічно чистого золота та 405 кг хімічно чистого срібла.
Таким чином, за підрахунками автора протягом серп-
ня 1932 р. – грудня 1935 р. Роменський універмаг «Торг-
син» скупив у населення валютних цінностей не мен-
ше ніж на 292,8 тис. крб. Вага хімічно чистого золота,
яке населення у вигляді брухту чи монет продало міс-
цевій крамниці об’єднання, сягала, за найскромніши-
ми підрахунками, 99,1 кг, а срібла – 2,8 т.
Водночас з валютним планом філію зобов’язували ви-
конувати план реалізації. Якщо за 1932 р. даних віднайти
не вдалося, то у 1933 р. універмаг продав товарів покупцям
на 160,4 тис. крб. (62,8 % від запланованого), у 1934 р – на
Сіверщина в історії України, випуск 10, 2017
384
78,7 тис. (86,7 %), у 1935 р. – 52,5 тис. (102,5 %), тобто за-
галом на 291,6 тис. [12, арк. 6, 163; 13, арк. 202; 23, арк. 55;
49, арк. 98 а; 50, арк. 3, 6, 15, 61; 56, арк. 7, 9, 11, 25, 27, 29,
35, 37, 39]. Фахівці об’єднання сподівалися, що у першо-
му кварталі 1933 р. співвідношення між проданими ма-
газином товарами продуктової та промислової груп ста-
новитиме 66 % на 34 %, а у другому – 93 % на 7 %. Однак
домінування продтоварів виявилося тотальним – 98 %.
Левова частка продажів припадала на так званий «хлі-
бофураж»: січень – 91 % (10 тис. крб.), лютий і березень –
по 93 % (11,1 та 15,8 тис. відповідно) [39, арк. 12–13]. Такі
результати лише підтверджують, що людям не було чого
їсти, адже вони масово обмінювали родинне золото та
срібло на найпростіші товари – борошно і хліб.
Торгсином були розроблені валютні плани і на 1936 р.,
хоча обмежувалися вони операціями зі скуповування іно-
земної валюти та оформлення грошових переказів. Упро-
довж року, на думку фахівців, населення мало віднести
до Роменського універмагу інвалюти на 0,9 тис. крб., а
переказів – на 16,3 тис. [58, арк. 170]. Однак зреалізува-
ти задумане не вдалося. 13 грудня 1935 р. Чернігівська
облконтора «Торгсин» отримала телеграму від голови
Правління Всесоюзного об’єднання М.А. Левенсона, в
якому той вимагав ліквідувати Роменський універмаг
до 22 грудня, що й було зроблено [59, арк. 20].
Таким чином, дана розвідка є першою спробою відно-
вити історію створення та функціонування Роменсько-
го універмагу «Торгсин». Реалії, з якими зіштовхувалися
працівники системи в районах, були значно складнішими
за роботу центральних універмагів великих міст чи об-
ласних центрів. Проте було і чимало схожого між ними:
нестача кваліфікованих кадрів, боротьба за приміщен-
ня, безвідповідальне ставлення до зберігання товарів,
наплив покупців у перші роки роботи. Універмагу вда-
валося скуповувати у населення достатньо великі об’єми
валютних цінностей, але не виконувати завищені плани.
До середини 1934 р. люди вичерпали запаси золота і срі-
бла, а з закінченням голоду – швидко втратили інтерес до
системи. Дана проблематика навряд чи може вважатися
вичерпаною. Подальшого вивчення потребують біографії
працівників, які обслуговували універмаг, а також уточ-
нення об’ємів «мобілізованих» ним валютних цінностей.
ПОСИЛАННЯ
1. Осокина Е. А. За зеркальной дверью Торгсина / Е.А. Осоки-
на // Отечественная история. – 1995. – № 2. – С. 86–104; Її ж: Золото
для индустриализации: «Торгсин» / Е.А. Осокина. – М.: РОССПЭН,
2009. – 592 с.; Її ж: Торгсин в советской экономической системе
1930-х годов / Е.А. Осокина // Труды Института российской исто-
рии РАН. – 2013. – № 11. – С. 206–226; Марочко В.І. «Торгсин»:
золота ціна життя українських селян у роки голоду (1932–1933) /
В. Марочко // Український історичний журнал. – 2003. – № 3. –
С. 90–103; Його ж: Обмін побутового золота на хліб в Україні пе-
ріоду Голодомору 1932–1933 років / В. Марочко // Український іс-
торик. – 2008. – № 3–4. – С. 194–209.
2. Марочко В. Діяльність торгсинівської системи міста Києва /
В. Марочко // Проблеми історії України: факти, судження, пошу-
ки. – К., 2008. – Вип. 18. – С. 163–175; Його ж: Торгсини Києва в
роки голодомору / В. Марочко // Україна ХХ ст.: культура, ідеоло-
гія, політика. – К., 2009. – Вип. 15 : у 2-х ч. – Ч. 2. – С. 63–77.
3. Павлова И. В. Торгсины в Западно-Сибирском крае / И. В. Пав-
лова // Экономика и организация. – 2003. – № 3. – С. 162–169; Оре-
шкин О.Ю. Организационно-правовые мероприятия по проти-
водействию хищениям и злоупотреблениям в работе торговой
сети Ивановской областной конторы Торгсин в 1933–1935 гг. /
О. Ю. Орешкин // Вестник Владимирского юридического инсти-
тута. – 2012. – № 4. – С. 162–165; Мельничук О. Київська облас-
на контора «Торгсину» (1931–1936 рр.): становлення та функціо-
нування: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук:
спеціальність 07.00.01 «Історія України» / О. Ю. Мельничук. – К.,
2015. – 18 с; Шуйський І. В. Всеукраїнська контора «Торгсин» у Хар-
кові в 1932–1934 роках / І. В. Шуйський // Studia Slobozhanica: Ма-
тер. міжнар. наук.-метод. конф. – Харків, 2016. – С. 86–90; Попов А.
Деятельность в Крыму Всесоюзного объединения по торговле с
иностранцами в СССР (1931–1936 гг.) / А. Попов // Ученые запис-
ки Таврического национального университета им. В. И. Вернад-
ского. Серия «История». – 2007. – Т. 20. – № 1. – С. 66–72.
4. Довідник з основних статистично-економічних показни-
ків господарства районів Чернігівської області УСРР. – Харків,
1933. – 140 с.
5. Підсумки обліку міської людности УСРР 1931 року. – Хар-
ків, 1933. – 211 с.
6. Державний архів Чернігівської області (далі – Держархів
Чернігівської обл.), ф. Р-1369, оп. 1, спр. 42, 26 арк.
7. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-2063, оп. 1, спр. 571, 292 арк.
8. Державний архів Сумської області (далі – Держархів Сум-
ської обл.), ф. Р-1629, оп. 1, спр. 4, 69 арк.
9. Центральний державний архів вищих органів влади та управ-
ління України (далі – ЦДАВО України), ф. 4051, оп. 1, спр. 23, 66 арк.
10. Радянське життя. – 1932. – 14 грудня.
11. Держархів Сумської обл., ф. Р-1629, оп. 1, спр. 20, 60 арк.
12. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-2063, оп. 1, спр. 334,
237 арк.
13. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-2063, оп. 1, спр. 578,
318 арк.
14. Великий голод в Україні 1932–1933 років : у IV т. / [виконав-
чий директор комісії Джеймс Мейс]. – К. : Вид. дім «Києво-Моги-
лянська академія», 2008. – Т. ІІІ : Свідчення очевидців для Комі-
сії Конгресу США. – 2008. – 782 с.
15. Держархів Сумської обл., ф. Р-1629, оп. 1, спр. 3, 78 арк.
16. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-1369, оп. 1, спр. 39, 120 арк.
17. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-1369, оп. 1, спр. 78, 102 арк.
18. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-1369, оп. 1, спр. 53, 26 арк.
19. Держархів Сумської обл., ф. Р-5608, оп. 1, спр. 8, 58 арк.
20. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-1369, оп. 1, спр. 38, 97 арк.
21. ЦДАВО України, ф. 4051, оп. 1, спр. 93, 108 арк.
22. Держархів Сумської обл., ф. Р-1629, оп. 1, спр. 19, 16 арк.
23. ЦДАВО України, ф. 4051, оп. 1, спр. 70, 115 арк.
24. ЦДАВО України, ф. 4051, оп. 1, спр. 144, 149 арк.
25. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-1369, оп. 1, спр. 58, 42 арк.
26. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-1369, оп. 1, спр. 73, 42 арк.
27. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-1369, оп. 1, спр. 103, 147 арк.
28. ЦДАВО України, ф. 4051, оп. 1, спр. 180, 320 арк.
29. ЦДАВО України, ф. 4051, оп. 1, спр. 94, 203 арк.
30. ЦДАВО України, ф. 4051, оп. 1, спр. 155, 149 арк.
31. Держархів Чернігівської обл., ф. П-616, оп. 1, спр. 379, 124 арк.
32. Відділ забезпечення збереження документів Державного ар-
хіву Чернігівської області в м. Ніжині (далі – ВДАЧОН), ф. Р-1379,
оп. 1, спр. 36, 224 арк.
33. ЦДАВО України, ф. 4051, оп. 1, спр. 150, 224 арк.
34. Український голокост. 1932–1933. Свідчення тих, хто ви-
жив : у 10 т. / [ред., упоряд. Ю. Мицик]. – К. : Вид. дім «Києво-Мо-
гилянська академія», 2006. – Т. 4. – 2007. – 504 с.
35. ВДАЧОН, ф. Р-1379, оп. 1, спр. 21, 205 арк.
36. За більшовицький колгосп (Ромни). – 1933. – 17 жовтня.
37. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-1369, оп. 1, спр. 45, 67 арк.
38. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-2063, оп. 1, спр. 543, 6 арк.
39. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-323, оп. 1, спр. 411, 83 арк.
40. ЦДАВО України, ф. 4051, оп. 1, спр. 181, 123 арк.
41. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-5599, оп. 1, спр. 75, 156 арк.
42. Держархів Чернігівської обл., ф. П-470, оп. 1, спр. 932, 102 арк.
43. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-2063, оп. 1, спр. 30, 29 арк.
44. Держархів Сумської обл., ф. Р-1629, оп. 1, спр. 27, 121 арк.
45. Національна книга пам’яті жертв голодомору 1932–1933 ро-
ків в Україні. Сумська область / [редкол. : О.Ф. Лаврик, О.В. Меду-
ниця (співголови) та ін.]. – Суми : Собор, 2008. – 920 с.
46. Голодомор 1932–1933 рр. на Чернігівщині: документи,
свідчення, дослідження. Зб. документів і матеріалів / [упоряд.:
С. В. Бутко, С. І. Федусь]. – Чернігів: КП «Видавництво “Чернігів-
ські обереги”», 2009. – 208 с.
47. Державний архів Харківської обл., ф. Р-4640, оп. 13,
спр. 3, 95 арк.
ISSN 2218-4805
385
48. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-1369, оп. 1, спр. 3, 17 арк.
49. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-2063, оп. 1, спр. 58, 145 арк.
50. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-2063, оп. 1, спр. 132, 61 арк.
51. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-1369, оп. 1, спр. 35, 230 арк.
52. ЦДАВО України, ф. 4051, оп. 1, спр. 58, 75 арк.
53. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-1369, оп. 1, спр. 70, 273 арк.
54. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-1369, оп. 1, спр. 74, 43 арк.
55. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-1369, оп. 1, спр. 66, 145 арк.
56. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-2063, оп. 1, спр. 761, 44 арк.
57. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-1369, оп. 1, спр. 107, 163 арк.
58. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-1369, оп. 1, спр. 97, 189 арк.
59. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-5599, оп. 1, спр. 124, 79 арк.
Горох Н.В. Роменский магазин «Торгсин» (1932–1935 гг.)
В данной статье автор, используя широкий круг архивных до-
кументов, рассматривает неизвестные ранее страницы из исто-
рии функционирования магазина «Торгсин» в Ромнах. Особое вни-
мание уделено организационной структуре, характеристике ее
работы, анализу показателей выполнения валютного плана и пла-
на реализации товаров.
Ключевые слова: система «Торгсин», Ромны, магазин, орга-
низационная структура.
Horokh M.V. Torgsin store in Romny (1932–1935)
In this article the author, using the wide circle of archive documents,
examines previously unknown pages from history of Torgsin store in Rom-
ny. Special attention is devoted to the organizational structure, charac-
teristics of its work and the analysis of the data about the implementa-
tion of the currency plan and the realization of goods plan.
Key words: system of «Torgsin», Romny, shop, organizational structure.
28.02.2017 р. j
УДК 94(477.51):379,8«19»
М.О. Герасько
ТРАДИЦІЙНЕ ДОЗВІЛЛЯ МОЛОДІ
БАТУРИНЩИНИ У ХХ СТ.
Стаття присвячена дослідженню форм громадського дозвілля
молоді на Батуринщині у ХХ ст. Дана праця базується на вивчен-
ні польового матеріалу, зібраного автором у старожилів Батурина
та навколишніх сіл – Обмачів, Осіч, Пальчики, Матіївка, Красне та
Митченки. З метою передачі колориту говірки без порушень «пра-
вил» місцевого діалекту, автор подає у тексті спогади старожилів
із збереженням усіх фонетичних та стилістичних особливостей.
Ключові слова: Батуринщина, дозвілля, вечорниці, досвітки,
вулиця, колодка, молодіжні розваги, забави.
Народна система педагогіки та культурних цінностей
українців виробила певні правила поведінки, філософ-
ське ставлення до активної енергії молодого покоління
і мала власні етнічні засоби для впорядкування емоцій
та надзвичайної енергії. Це була не система приборку-
вання пристрастей, а продуманий до дрібниць спосіб
розумного витрачання енергії [1, с. 50]. Традиція про-
ведення молодіжного дозвілля в Україні, що була ос-
новним соціальним інститутом тимчасового чи фіктив-
ного споріднення [2, c. 51], сягає своїм корінням у сиву
давнину. В населення містечок та сіл ці звичаї перехо-
дили із покоління в покоління, тому залишались май-
же незмінними аж до середини ХХ ст.
Українські форми громадського дозвілля молоді нео-
дноразово ставали предметом уваги вітчизняних етно-
логів, краєзнавців та фольклористів. Практичне дослі-
дження їхньої історії розпочалося ще в ХІХ ст. Зокрема,
вивченням традиційної культури населення займа-
лися історики та етнологи О. Шафонський, Я. Марко-
вич, Б. Грінченко, П. Чубинський, О. Афанасьєв-Чуж-
бинський, Є. Гребінка, А. Стороженко, М. Закревський,
Л. Боровиковський, М. Гоголь, та багато інших. Варто
зазначити, що краєзнавча діяльність П. Куліша відкри-
ла шлях іншим дослідникам, до яких належать М. Мар-
кевич, П. Литвинова-Бартош, О. Потебня, М. Сумцов та
ін. У ХХ та ХХІ ст. цю тему досліджували В. Борисенко,
І. Ігнатенко, О. Кісь. Проте, праці, яка б узагальнила ви-
вчення дозвілля молоді як феномену традиційної куль-
тури населення містечок Чернігово-Сіверщини, зокре-
ма Батуринщини, донині не існує.
Дана робота базується на вивченні польового ма-
теріалу, зібраного автором у старожилів Батурина та
навколишніх сіл – Обмачів, Осіч, Пальчики, Матіївка,
Красне та Митченки. Опрацьований матеріал дає мож-
ливість дослідження теми вечорниць на Батуринщині.
Як зазначає О. Воропай, «після Миколая в селах Укра-
їни вже кожного вечора збирались вечорниці» [5, с. 32].
Проте, в деяких місцевостях вони розпочинались 14
вересня на Семена [6, с. 258], в інших – на другу Пре-
чисту (21 вересня за н. ст.), ще в інших – на Покрову
(14 жовтня за н. ст.) чи на Кузьми й Дем’яна (14 листо-
пада за н. ст.) [7, c. 15].
Довгими осінніми та зимовими вечорами дівчата
сходилися в одну хату, де, співаючи, пряли; туди при-
ходили і парубки. Такі гуляння називалися вечорниця-
ми [8, с. 27]. У кожної дівчини було сподівання на те,
що вечорничний обранець згодом стане її нареченим;
вона гордилась тим, що має парубка [3, с. 116]. В Україні
хлопці найчастіше одружувалися після служби у війську.
Якщо з якоїсь причини парубок не йшов до війська, то
до досягнення 21 року він, як правило, не одружував-
ся, а в Російській імперії навіть законодавством забо-
ронялося церкві вінчати неповнолітніх хлопців віком
до 20 років [9, с. 205].
Молодь по-різному ставилась до проведення дозвілля
і дотримання норм етики та моралі. Якщо для дівчини
незайманість до шлюбу була безумовним принципом, то
на хлопців таке правило не поширювалось [3, с. 117]. На
вечорницях, незважаючи на залицяння хлопців, дівчата
намагалися гуляти чесно, пам’ятаючи настанови мате-
рі, яка нагадувала, що «на козаку нема знаку». Були такі
дівчата, які вже вийшли із свого віку, а ще ходили на ве-
чорниці. В такому випадку мати радила: «Виходь, доню;
сякий-такий Пантелій, аби душі веселій»; могла з гнівом
кричати: «Виходь заміж, коли хоч хтось сватає, бо доси-
дишся до сивої коси, до чорного зуба» [27, с. 1], адже до
старої діви часто ставилися упереджено [3, с. 123]. А коли
вже знаходився гарний парубок і дівчина відповідала
взаємністю, то їй мати давала таку настанову: «З Богом,
|