Меморіальні пам'ятки родини Полуботків у колекції НМІУ

У колекції НМІУ зберігається срібний посуд, який пов’язаний із відомою в Україні родиною гетьмана П. Полуботка. Вивчення, опис та наукова атрибуція меморіальних пам’яток стали предметом дослідження....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2017
Автори:	Березова, С.А., Терещук, О.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2017
Назва видання:	Сіверщина в історії України
Теми:	Музейна справа
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128954
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Меморіальні пам'ятки родини Полуботків у колекції НМІУ / С.А. Березова, О.М. Терещук // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 450-453. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-128954
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1289542018-01-15T03:04:17Z Меморіальні пам'ятки родини Полуботків у колекції НМІУ Березова, С.А. Терещук, О.М. Музейна справа У колекції НМІУ зберігається срібний посуд, який пов’язаний із відомою в Україні родиною гетьмана П. Полуботка. Вивчення, опис та наукова атрибуція меморіальних пам’яток стали предметом дослідження. В статье исследуется серебряная посуда с коллекции музея, которая связана с меценатской деятельностью гетмана П. Полуботка и наследников его рода. Происхождение, изучение, атрибуция, экспонатов стали предметом исследования. The article explores silverware from the collection of the museum, which is associated with patronage activities of hetman Pavlo Polubotok and heirs of his family. The origin, study, attributation of exhibits become the subject of research. 2017 Article Меморіальні пам'ятки родини Полуботків у колекції НМІУ / С.А. Березова, О.М. Терещук // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 450-453. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128954 94(477):069.4/5 uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Музейна справа Музейна справа
spellingShingle	Музейна справа Музейна справа Березова, С.А. Терещук, О.М. Меморіальні пам'ятки родини Полуботків у колекції НМІУ Сіверщина в історії України
description	У колекції НМІУ зберігається срібний посуд, який пов’язаний із відомою в Україні родиною гетьмана П. Полуботка. Вивчення, опис та наукова атрибуція меморіальних пам’яток стали предметом дослідження.
format	Article
author	Березова, С.А. Терещук, О.М.
author_facet	Березова, С.А. Терещук, О.М.
author_sort	Березова, С.А.
title	Меморіальні пам'ятки родини Полуботків у колекції НМІУ
title_short	Меморіальні пам'ятки родини Полуботків у колекції НМІУ
title_full	Меморіальні пам'ятки родини Полуботків у колекції НМІУ
title_fullStr	Меморіальні пам'ятки родини Полуботків у колекції НМІУ
title_full_unstemmed	Меморіальні пам'ятки родини Полуботків у колекції НМІУ
title_sort	меморіальні пам'ятки родини полуботків у колекції нміу
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate	2017
topic_facet	Музейна справа
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128954
citation_txt	Меморіальні пам'ятки родини Полуботків у колекції НМІУ / С.А. Березова, О.М. Терещук // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 450-453. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.
series	Сіверщина в історії України
work_keys_str_mv	AT berezovasa memoríalʹnípamâtkirodinipolubotkívukolekcíínmíu AT tereŝukom memoríalʹnípamâtkirodinipolubotkívukolekcíínmíu
first_indexed	2025-07-09T10:17:42Z
last_indexed	2025-07-09T10:17:42Z
_version_	1837164149888516096
fulltext	Сіверщина в історії України, випуск 10, 2017 450 відвідувачів, які не входили до попередніх категорій) – 1,7 % [17, арк. 3]. Протягом 1967–1986 рр. кількість від- відувачів собору складала вже 1386968 осіб [18, с. 168]. Проте, кінець 80-початок 90-х рр. ХХ ст. був складним періодом в історії заповідника. За часів так званої «горба- човської перебудови» розпочинається період повернення культових споруд релігійним православним громадам мі- ста. Після передавання у безоплатне строкове користуван- ня Спасо-Преображенського собору громаді Української Православної Церкви Московського патріархату постійна експозиція в нартексі була брутально розгромлена її пред- ставниками (1990 р.). Заповідник втратив музейні площі всередині собору, проведення екскурсій узгоджувалось з ча- сом проведення богослужінь. Знадобився час, щоб порозу- мітися із соборною громадою та налагодити конструктивну співпрацю, адже на сучасному етапі діяльності НАІЗ «Чер- нігів стародавній» стародавній храм, як і раніше, лідер се- ред відвідувань туристів. Спасо-Преображенський собор, за статистичним даними, відвідало понад 3 млн. екскур- сантів з різних країн світу [18, с. 169]. Собор включено до популярного маршруту оглядової екскурсії по території колишньої Чернігівської фортеці (сучасна паркова зона на Валу) та до оглядової екскурсії в охоронних зонах за- повідника. Таким чином, Спасо-Преображенський собор в Чернігові відігравав провідну комунікативну роль серед інших пам’яток заповідника у 60–90-х рр. ХХ ст. Втрата експозиційної форми комунікації спонукала науковців до використання інших форм діяльності на сучасному етапі: проведення екскурсій (у вільний від богослужінь час), нау- ково-дослідницької та видавничої роботи, залучення хра- му до культурно-мистецьких акцій. ПОСИЛАННЯ 1. Бєлофастова Т.Ю. Музей у системі сучасних комунікації / Т. Ю. Бєлофастова // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтва: наук. журнал. – К.: Міленіум. 2009. – № 4. – С. 36–39. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // arch ive. nbub. gov. ua; Руденко С. Б. Про можливості соціокультурно- го використання музейних пам’яток у сучасних умовах / С.Б. Ру- денко // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв: наук. журнал. – К.: Міленіум, 2012. – № 3. – С. 79–83. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // archive.nbuv.gov. ua/portal/soc_gum/vdakk/2012_3/18.pdf. 2. Карнабед А.А. Збережемо перлину / А. Карнабед // Чернігів- ські відомості. – 1997. – 5 вересня. – 4 с. 3. Карнабед А.А. Нове життя пам’яток архітектури / А. Карна- бед. – № 132. – 1975. – С. 4; Карнабед А. А. Свідок незабутньої події. / А. Карнабед // Комсомольський гарт. – 1979. – 20 лютого. – С. 4. 4. Державний архів Чернігівської області (далі – Держархів Чер- нігівської області), ф. Р. 1533, оп. 1, спр. 3, 2 арк.; Карнабед А. А. Ар- хеологічні знахідки в Чернігові / А. Карнабед // Деснянська прав- да. –1968. – № 1. – С. 3. 5. Національний архітектурно-історичний заповідник «Черні- гів стародавній», документальний фонд, інв. № КН-646/26 [Книга отзывов Спасский собор 1981–1984 гг.]. – Чернігів, 1984. – 96 арк. 6. Архів УкрНДІпроектреставрація. Холостенко Н.В. Отчет об исследованиях 1968–1969 гг. внутри Спасского собора в Черни- гове / [Рукопис]. – К.,1970. – 70 арк. 7. Холостенко Н.В. Мощеница Спаса Черниговского / Н.В. Хо- лостенко // Культура средневековой Руси. – Л., 1974. – С. 199–202. 8. Сіверянська Н. Дійова форма популяризації пам’яток / Н. Сі- верянська // Комсомольський гарт. – 1972. – 5 січня – 4 с. 9. Держархів Чернігівської області, ф. Р. 1533, оп. 1, спр. 167, 4 арк. 10. Карнабед А.А. Архітектурні скарби і сучасність / А. Карна- бед // Деснянська правда. – 1984. – № 137. – 4 с. 11. Національний архітектурно-історичний заповідник «Чер- нігів стародавній», документальний фонд, інв. № КН-591, ДФ-74- 80 [Книга регистрации концертов духовной музыки в Спасском соборе]. – Чернігів, 1978–1979. – 96 арк. 12. Романіка М. Концерт у Спаському соборі / М. Романіка // Деснянська правда. – 1987.– 16 червня. – 4 с. 13. Глянько И. Концерты, конкурсы, выставки / И. Глянько // Правда Украины. – 1987. – 19 августа. – 4 с. 14. Карнабед А.А. Дослідник, архітектор (до 800-річчя «Сло- ва о полку Ігоревім») / А. Карнабед // Деснянська правда. – 1985. – № 17. – 4 с. 15. Боголюб Р. М. На теми Рафаеля / Р. Боголюб // Деснянська правда. – 1984.– 3 червня. – 4 с. 16. Національний архітектурно-історичний заповідник «Чер- нігів стародавній», документальний фонд, інв. КН-591/47 [ Отчеты по итогам посещаемости и экскурсионной работы заповедника за 1982 год]. – Чернігів, 1982 – 29 арк. 17. Національний архітектурно-історичний заповідник «Чер- нігів стародавній», документальний фонд, інв. КН-591/47 [ Отчеты по обслуживанию населения и работе научных сотрудников за- поведника 1976–1980 гг.]. – Чернігів, 1982 – 29 арк. 18. Спас Чернігівський: 975-річчю першої писемної згадки про Cпас. cобор у Чернігові…присвяч. / [авт. кол.: А. Доценко (кер.) та ін.]. – Чернігів: Десна Поліграф, 2011. – 191 с. Ванжула Е.Н. Роль черниговского Спасо-Преображенского собора в музейной коммуникации 60-90-х гг. ХХ в. Статья посвящена анализу коммуникативного потенциала Спасо-Преображенского собора на протяжении 60–90-х гг. ХХ в.; раскрыта история формирования музейной экспозиции храма-музея Черниговского государственного архитектурно- исторического заповедника. Ключевые слова: Спасо-Преображенский собор, музей, ком- муникация, экспозиция, заповедник. Vanzhula O.M. The role of the Cathedral of the Transfi g- uration of Our Savior in Chernihiv in museum communica- tion during the 1960’s-1990’s. The article analyzes the communicative potential of the Cathedral of the Transfi guration of Our Savior during the 1960’s–1990’s, describes the history of formation of exhibitions at the cathedral-museum of the Chernihiv State Architecture-Historical Sanctuary. Key words: Cathedral of the Transfi guration of Our Savior, muse- um, communication, exhibition, sanctuary. 28.02.2017 р. j УДК 94(477):069.4/5 С.А. Березова О.М. Терещук МЕМОРІАЛЬНІ ПАМ’ЯТКИ РОДИНИ ПОЛУБОТКІВ У КОЛЕКЦІЇ НМІУ У колекції НМІУ зберігається срібний посуд, який пов’язаний із відомою в Україні родиною гетьмана П. Полуботка. Вивчення, опис та наукова атрибуція меморіальних пам’яток стали пред- метом дослідження. Ключові слова: доба Гетьманщини, Павло Полуботок, Василь Полуботок, ложка, потир, герб, атрибуція. У спільному зібранні Національного музею історії України (МНІУ) і Музею історичних коштовностей1 збе- рігаються пам’ятні речі – ложка та потир, які пов’язані з прославленою родиною Полуботків. Вони є мовчазними 1. Музей історичних коштовностей України (МІКУ) – філію Національного музею історії України було відкрито для відвід- увачів у січні 1969 р. ISSN 2218-4805 451 свідками того складного і бурхливого часу, в якому суди- лося жити і діяти відомій постаті в історії України Павлу Полуботку (1660–1724) та спадкоємцям його роду. Меморіальні речі належать до високохудожніх золо- тарських виробів XVIII ст., які з давніх часів були окра- сою побуту людини. Вони є різного походження, виготов- лення та призначення. Музейні інвентарі не дають конкретної інформації про походження експонатів, лише запис «старі музейні фон- ди» наводить на думку, що ці експонати є цінним надбан- ням від початку фундації колекції. Вивчення, опис та наукова атрибуція меморіальних пам’яток стали предметом даного дослідження. У розвідці інформація про експонати подається за хронологією подій. До світських речей, які дають уявлення про час та влас- ника, належить срібна столова ложка [6], позначена гер- бом власника (фото 1). Має овальної форми чашечку та держак у вигляді нерівної, сучкуватої палиці, яка на кін- ці завершується жіночою голівкою із завитком над нею. Вочевидь, що при її виготовленні майстер прагнув знай- ти гармонійні пропорції та внести щось нове в орнамен- тальні прикраси. На звороті чашечки, біля основи держака, золотар вправно вигравірував поодиноку барокову оздо- бу – розлогий листок аканту, а над ним герб у бароковому картуші (фото 2). У центрі поля геральдичного щита роз- пізнається палаюче серце, пронизане двома стрілами та увінчане кавалерійським хрестом. Навколо емблеми зо- бражені літери: «П П П В Е Ц П В З Ч». Через погану збере- женість експонату, а саме потертості поверхні чашечки, деформації та зазублини країв, важко було ідентифікувати символіку та напис. Із авторитетних джерел дізнаємось, що це родинний герб Полуботків2. Літери читаються на- ступним чином: «Павел Полуботок Полковник Войска Его Царского Пресветлого Величества Черниговский» [3]. Вони допомагають розпізнати власника і замовника пам’ятки – полковника чернігівського (1705–1724 рр), а з часом і наказного гетьмана України-Гетьманщини. Відсутність тавра майстра на експонаті обмежує повну атрибуцію. Як правило, всі здобутки в житті краще цінуються і пі- 2. Родина Полуботків мала шляхетський герб «Приятель» знаються в порівнянні. Отже, порівнюючи і співставля- ючи родинну реліквію Полуботків з аналогічними зраз- ками, виготовленими відомими майстрами-золотарями провідних ювелірних центрів Західної Європи, можна припустити наступне. Імовірно, ложка відомого політика була виготовлена німецькими чи польськими золотаря- ми [2] або вдало скопійована із аналогічного зразка укра- їнським майстром, який побажав залишитися невідомим. Що стосується датування ложки, співставивши стиль і на- несений декор та роки життя і правління П. Полуботка як полковника чернігівського, то можна продатувати виріб 1710–1715 рр. Відомо, що представники української елі- ти XVІI–XVІIІ cт. були головними замовниками і «спожи- вачами» творів мистецтва. Неабияку роль у розкішному побуті можновладців відігравав столовий посуд із доро- гоцінних металів, який, як правило, виготовляли відомі золотарі на замовлення. Отже, маємо справу з властивим добі бароко особливим, естетично насиченим, побутом, який відповідав потребам часу і задовольняв смаки укра- їнської еліти XVIII cт. Функції чернігівського полковника П. Полуботок ви- конував впевнено і поступово покращив своє суспільне становище – з 1722 р. став виборним правителем Укра- їнського гетьманату (1722–1724). Як відомо з джерел, життя і діяльність Павла Полу- ботка були тісно пов’язані із Слобожанщиною, зокрема з Лебедином і Михайлівкою на Сумщині. Головною ж була садиба в селі Михайлівці, неподалік Лебедина. Вона слу- гувала резиденцією полковника Полуботка на Слобожан- щині. За твердженням художника та архітектора Г. Лу- комського (1884–952), дружина П. Полуботка із синами Андрієм та Яковом переважно мешкала саме у Михай- лівці [4, с. 7]. За твердженням чернігівського архієписко- па Філарета (Гумілевського), П. Полуботок також опіку- вався розташованою поблизу його маєтку Михайлівською пустинню [1, c. 189]. Михайлівський Предтечів монастир знаходився приблизно на відстані 12 км від Лебедина, на околиці с. Михайлівки серед живописного лісового уро- Фото 1. Загальний вигляд ложки Фото 2. Зображення герба і літери навколо Сіверщина в історії України, випуск 10, 2017 452 чища – на високій горі, оточеній столітніми дубами. Це місце обрали не випадково, бо колись тут жили в пече- рі «два странника, иноки Афонские» [5, c. 253–258]. Серед церковних святинь, які зберігались в обителі, були сріб- ні хрести і чаші, фрагменти нетлінних мощей Великому- чениці Варвари та Іоанна Предтечі3, старовинні ікони в срібних шатах – подарунки-вклади наказного гетьмана Павла Полуботка [9, c. 175–181]. Традиції благодійницької діяльності гетьмана П. По- луботка продовжили спадкоємці роду. У зібранні Національного музею історії України зберіга- ється потир-вклад нащадка гетьмана П. Полуботка – його онука4, бунчукового товариша5 Василя Андрійовича Полу- ботка у пустинку Михайлівську Предтечівську 1764 р. [7]. Потир6 (від грецької мови – «чаша», «кубок») – це келих культового походження, який використовується під час богослужіння. Він призначений для червоного вина, яким причащаються духівництво та миряни під час проведен- ня церковного обряду таїнства євхаристії (причастя)7. Келих має красиву форму, ефектне декоративне оздо- блення, чітку й логічно завершену композицію (фото 3). У ньому рельєфно вирізняються граціозними формами й щедрим оздобленням головні частини – чаша, стержень, яблуко і седес. Чаша має дещо видовжені пропорції, вінця розширені, відігнуті назовні, денце заокруглене. Компо- зиційно декор чаші складається з двох частин: верхньої та нижньої. Майстер-золотар відповідно до форми засто- сував технічні прийоми. Для підкреслення силуету виробу та підсилення художнього ефекту верхню частину зовніш- ньої та внутрішньої округлої поверхні покрив позолотою. У верхній частині чаші, на чільній стороні гладенької ко- ваної поверхні, розміщене традиційне для православ- них зображення, обрамлене терновим вінком (фото 3). У центрі поля на підвищенні, що символізує гору Голгофу, вигравіруваний усталеної форми семикінцевий хрест із тростиною та списом, супроводжуваний літерами-ідеома- ми. На верхній горизонтальній перекладині хреста чита- ємо: «ІНЦІ» – «Ісус Назарянин, Цар (І)Юдейський», – напис на хресті, на якому був розп’ятий Ісус Христос. По оби- дві сторони довгої вертикальної перекладини зображені 3. Особливо шанується на Афоні св. Іоанн Хреститель або Пред- теча. Так, в Іверському монастирі, крім соборного храму, існує ще три малих церкви, одна з яких – св. Предтечі. Певно, що побував- ши колись на Афоні, два мандрівники (ченці) і принесли в Михай- лівку ідею створення тут монастиря за іменем цього подвижника. 4. Василь Андрійович Полуботок (? – 1768) – син Андрія Пав- ловича Полуботка. 5. Бунчуковий товариш – найвищий ранг Значного військового товариства в Гетьманщині XVII–XVIII ст. В походах бунчукові то- вариші перебували під командою генерального бунчужного. Ран- гом вони вважалися трохи нижчими підполковниківі, при потре- бі заступали полковників у командуванні полком. 6. Потири відомі від часу перших християн. Спочатку чаші були дерев’яні, а з ІІІ ст. до ІХ ст. – скляні. Від введення християнської релігії з’являються також золоті та срібні келихи. 7. Таїнство (лат. sacramentum) – це священодія в Церкві, в якій через зовнішній обряд тайно і невидимо передається благодать Святого Духа – спасаюча сила Божа. У канонічних Євангеліях є опис Таємної вечері, під час якої Ісус дав заповіт Євхаристії. Саме та чаша, яку тримав в руках Ісус під час Таємної вечері, прого- лосивши заповіт Євхаристії, і стала праобразом потира. У поти- рі, за уявленням християн, вино перетворюється на кров Ісуса. ініціали Ісуса Христа – «ІС ХС». Напис «НИКА» – «ПЕРЕ- МОЖЕЦЬ», розміщений між середньою перекладиною і Голгофою, символізує перемогу Ісуса Христа над пеклом і смертю. Ліворуч і праворуч хреста зображені знаряддя катувань Христа – тростина і копіє з губкою, відповідно позначені літерами «Т» і «К». Наступні літери, розміще- ні внизу хреста над горою Голгофою «М Л Р Б» – скороче- ний вислів – «Место Лобное Рай Бысть», російський ва- ріант грецького напису:«Место лобное стало раем». Під хрестом у вигляді невеликого пагорба зображена гора Голгофа, позначена початковими літерами «Г Г». Техні- ка нанесених зображень вимагала від майстра великого хисту, твердої руки і пильного ока. Знизу на чашу надіта суцільна сітка (кожух) із чудовим карбованим рослинним орнаментом у вигляді пагінців з ніжним листям, квітами та гірляндами плодів, характерними для місцевої флори Середнього Подніпров’я. У декорі високого рельєфу роз- пізнаються соковиті груша та яблуко, чотирипелюсткова квітка та квіткові бутони троянди. Ці орнаментальні мо- тиви доповнюють три голівки херувимів. У виробі поміт- ні ознаки нових художніх віянь, які з’явились в україн- ському золотарстві у 60-х рр. XVIII cт. Вони спричинили до появи у виробах із золота та срібла химерних форм з безліччю гнутих ліній, завитків, сухого примхливого аси- метричного орнаменту у вигляді стилізованої черепашки. Фото 3. Загальний вигляд потиру ISSN 2218-4805 453 Фото 4. Декор та вкладний напис седеса Цей новий декоративний елемент ми можемо бачити на всіх трьох складових експонату. Наприклад, краї карбо- ваної сітки чаші орнаментовані стилізованою черепаш- кою (фото 3). Нові мотиви з’являються в обробці поверхні седеса. Він має круглу, шестигранну форму. Краї верхньої частини обведені вихлястим трилисником. У нижній ча- стині кожна з граней закінчується округлим лопатевим розширенням, на яких упізнаються карбовані рослинні мотиви з барельєфними голівками ангелів і орнаментом у вигляді стилізованої черепашки (фото 4). Чаша з’єдна- на з седесом високим і фігурним стержнем. Щоб урівно- важити чашу та седес, на стержень насаджене яблуко ви- довженої грушоподібної форми, схожої до церковних бань Києва та міст і сіл Придніпров’я. Його поверхню прикра- шає рослинний орнамент у вигляді вигнутих акантових пагінців та трилисника у поєднанні зі стилізованою че- репашкою. В цілому, оправа виконана вправно, чітко і високохудожньо. Наявність у оздобі нового декоратив- ного елемента у вигляді стилізованої черепашки надає експонату вигадливо-манірного характеру, що повністю відповідало художнім смакам українського панства, яке прагнуло до показної імпозантності. Отже, потир – це цілком зрілий і оригінальний ху- дожній твір, який має форми і декор, типові для роботи українських майстрів і в той же час знаменує собою нові художні явища в золотарстві другої половини XVIII ст. Автора цього келиха не встановлено, оскільки виріб не позначений тавром8*. Характер художнього оформлення виробу близький до чернігівської локальної групи. Саме вони працювали здебільшого тільки в техніці карбуван- ня, коли рослинний орнамент карбували на суцільній по- верхні, а прорізний зустрічався дуже рідко [8, c. 82]. Краї седесу мають вигляд хвилясто срібної стрічки, на якій вигравірувано напис, що має виняткове значення для вивчення експонату: «СІѦ ЧАША В ПÃ (У)СТИНКУ МИХАИ- ЛОВСКУЮ ПРЕДТЕЧЕВСКУЮ ОТ БÃНЧÃКОВАГО ТОВαРИ- ША ВαСИЛІѦ ПОЛÃБОТКА ВКЛαДЪ КТИТОРα ОНОЙ ПÃУС- ТИНКИ 1764 ГОДα МЦА ИЮЛѦ 28 ДНѦ» (фото 4). Напис вигравіруваний літерами кирилиці, ручним курсивом, письмом, що розвинулося із скоропису. Він містить важ- ливу і цікаву інформацію про предмет і власника, адже, як історичне джерело, засвідчує про Василя Андрійовича Полуботка як ктитора9 і мецената давньої святої обителі Слобожанщини – Михайлівської пустині. Релігійні почут- тя людей того часу було щирими, глибокими і сильними. На зразок своїх земних стосунків людина будувала своє ставлення до Бога. Гріхи свої вона прагнула спокутувати зовнішньою побожністю і матеріальними пожертвами. Вона добродіяла духівництву, будувала храми, прикраша- ла їх і помирала із спокійним сумлінням. У духівницях, ризницях храмів того часу залишився слід цієї простої, 8. Це пояснюється тим, що вироби, які виготовляли майстри на замовлення, рідко таврувались // Петренко М.З. Українське зо- лотарство. – К., 1970. – С. 45. 9. Ктитор (від грец. – засновник). Ктиторство – заснування і господарське забезпечення церкви. але щирої релігійності й глибокого усвідомлення того, що обов’язок перед Богом виконаний як слід. Не становив у цьому відношенні жодного винятку і рід П. Полуботока. ПОСИЛАННЯ 1. Гумилевский Филарет. Историко-статистическое описание Харьковской епархии. – М., 1852. – Отд. І. – 322 с. 2. Лопато М.Н. Немецкое художественное серебро в Эрмита- же. Каталог. – Санкт-Петербург, 2002. – № 8. – 235 с.; Серебро Ке- нигсбергских мастеров из собрания Государственного Эрмитажа. Каталог выставки. – Санкт-Петербург, 2006. – 25 с.; Польское худо- жественное серебро XVII – первой половины XIX ст. в Эрмитаже, Санкт-Петербург. Каталог выставки 19 октября 2004 – 6 февраля 2005 года. – Санкт-Петербург, 2004. – № 13. – 107 с. 3.Лукомский В.К., Модзалевский В.Л. Малороссийский гербов- ник СПб., 1914. [Репринтне вид]. – К., 1993. – 214 с. 4. Лукомский Г. «Михайловка», усадьба графа А.В. Капниста, Харьковской губернии, Лебединского уезда // Столица и усадь- ба. –1916. – № 56. 5. Михайловская пустынь // Историко-статистическое описа- ние Харьковской епархии. Отделение І. Краткий обзор епархии и монастырей. – Харьков, 1859. – 295 с. 6. Музей історичних коштовностей України (МІК). – Інвен- тарна книга дорогоцінного металу (ДМ), Інв. № ДМ – 4688. – Т. І. – L = 160 мм. У 1964 р. надійшла до МІКУ з Київського державного історичного музею, тепер – Національний музей історії України (НМІУ). 7. МІК. – Інвентарна книга дорогоцінного металу (ДМ), Інв. № ДМ – 5655. – Т. ІІ. – Н = 370 мм. 8. Петренко М.З. Українське золотарство. – К., 1970. – 208 с. 9. Селиванов А.Ф. О поездке в с. Михайловку, Лебединско- го уезда, Харьковской губернии // Харьковский сборник. Лите- ратурно-научное приложение к «Харьковскому календарю» на 1889 год.– Харьков, 1889. – 251 с. Березова С.А., Терещук О.М. Мемориальные ценности семьи Полуботков в коллекции НМИУ В статье исследуется серебряная посуда с коллекции музея, ко- торая связана с меценатской деятельностью гетмана П. Полубот- ка и наследников его рода. Происхождение, изучение, атрибуция, экс- понатов стали предметом исследования. Ключевые слова: Украина-Гетманщина, Павел Полуботок, Ва- силий Полуботок, ложка, потир, герб, атрибуция. Berezova S.A., Tereschuk О.М. The memorable materiales of hetman Polubotok’s family in collection NMHU The article explores silverware from the collection of the museum, which is associated with patronage activities of hetman Pavlo Polubotok and heirs of his family. The origin, study, attributation of exhibits become the subject of research. Key words: Ukrainian Cossack state, Pavlo Polubotok, Vasyliy Polubotok, spoon, chalice, coat of arms, attribution. 01.03. 2017 р.j

Меморіальні пам'ятки родини Полуботків у колекції НМІУ

Репозитарії

Схожі ресурси