Шостка 1917. Між революцією і переворотом
Вкрай насичений подіями політичного життя виявився для мешканців поселення Шосткинського порохового заводу 1917 рік. Донедавна історія висвічувала минуле однобоко й не завжди об’єктивно. Лише зараз, завдяки залученню до вивчення тогочасних подій прихованих раніше в архівах документів, вдається впіз...
Gespeichert in:
| Datum: | 2017 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2017
|
| Schriftenreihe: | Сіверщина в історії України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128956 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Шостка 1917. Між революцією і переворотом / В.Д. Кириєвський, А.О. Земанек // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 344-349. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-128956 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1289562018-01-15T03:04:31Z Шостка 1917. Між революцією і переворотом Кириєвський, В.Д. Земанек, А.О. Нова історія Вкрай насичений подіями політичного життя виявився для мешканців поселення Шосткинського порохового заводу 1917 рік. Донедавна історія висвічувала минуле однобоко й не завжди об’єктивно. Лише зараз, завдяки залученню до вивчення тогочасних подій прихованих раніше в архівах документів, вдається впізнати сучасне в далекому складному минулому. Крайне насыщенный событиями политической жизни оказался для жителей поселения Шосткинского порохового завода 1917 год. До недавнего времени историки показывали прошлое однобоко и не всегда объективно. Только сейчас, благодаря привлечению к изучению тогдашних событий скрытых ранее в архивах документов, удается узнать современное в далеком сложном прошлом. Extremely eventful political life was for the residents of the settlement of the Shostka Powder Plant in 1917. Until recently, historians have shown the past one-sidedly and not always objectively. Only now, thanks to the attraction to the study of the events of the documents hidden earlier in the archives, it is possible to find out the present in the far complicated past. 2017 Article Шостка 1917. Між революцією і переворотом / В.Д. Кириєвський, А.О. Земанек // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 344-349. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128956 94(477):323.272«1917» uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Нова історія Нова історія |
| spellingShingle |
Нова історія Нова історія Кириєвський, В.Д. Земанек, А.О. Шостка 1917. Між революцією і переворотом Сіверщина в історії України |
| description |
Вкрай насичений подіями політичного життя виявився для мешканців поселення Шосткинського порохового заводу 1917 рік. Донедавна історія висвічувала минуле однобоко й не завжди об’єктивно.
Лише зараз, завдяки залученню до вивчення тогочасних подій прихованих раніше в архівах документів, вдається впізнати сучасне в далекому складному минулому. |
| format |
Article |
| author |
Кириєвський, В.Д. Земанек, А.О. |
| author_facet |
Кириєвський, В.Д. Земанек, А.О. |
| author_sort |
Кириєвський, В.Д. |
| title |
Шостка 1917. Між революцією і переворотом |
| title_short |
Шостка 1917. Між революцією і переворотом |
| title_full |
Шостка 1917. Між революцією і переворотом |
| title_fullStr |
Шостка 1917. Між революцією і переворотом |
| title_full_unstemmed |
Шостка 1917. Між революцією і переворотом |
| title_sort |
шостка 1917. між революцією і переворотом |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2017 |
| topic_facet |
Нова історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128956 |
| citation_txt |
Шостка 1917. Між революцією і переворотом / В.Д. Кириєвський, А.О. Земанек // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 344-349. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT kiriêvsʹkijvd šostka1917mížrevolûcíêûíperevorotom AT zemanekao šostka1917mížrevolûcíêûíperevorotom |
| first_indexed |
2025-07-09T10:17:56Z |
| last_indexed |
2025-07-09T10:17:56Z |
| _version_ |
1837164164369350656 |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 10, 2017
344
УДК 94(477):323.272«1917»
В.Д. Кириєвський
А.О. Земанек
ШОСТКА 1917. МІЖ РЕВОЛЮЦІЄЮ І ПЕРЕВОРОТОМ
Вкрай насичений подіями політичного життя виявився для меш-
канців поселення Шосткинського порохового заводу 1917 рік. Доне-
давна історія висвічувала минуле однобоко й не завжди об’єктивно.
Лише зараз, завдяки залученню до вивчення тогочасних подій при-
хованих раніше в архівах документів, вдається впізнати сучасне в
далекому складному минулому.
Ключові слова: Базарна площа, мітинги, маніфестації, збо-
ри, комітет, вибори, депутати, есери, меншовики, більшовики, вій-
на, ревком.
Зима 1917 р. в поселенні Шосткинського порохового
заводу (ШПЗ) була як ніколи за три роки війни напружено
робітничою. Завод посилено виробляв порох для фронту.
Кількість робітників постійно зростала. Наявних у Шост-
ці людей працездатного віку не вистачало, тому звідусіль
звозили до заводу мобілізованих, але непридатних для
військової служби чоловіків. За спогадами старожилів,
цих «бородатих дядьків» підселяли по двоє-троє до кож-
ної з хат поселення [24; 30 с. 2]. Таким чином у цей час на
ШПЗ працювало до 15 тисяч робітників [35].
Революційні події в Петрограді наприкінці лютого
1917 р. стали для шосткинців доволі несподіваними. У Шо-
стці перші відомості про відречення царя Миколи ІІ від
престолу отримали з приходом московських газет надве-
чір 3 (16) березня [29]. Газети переходили з рук в руки та
жадібно читалися. Розгубленість минулася швидко і вже
4 (17) березня з Шостки була відправлена вітальна теле-
грама Тимчасовому уряду в Петербурзі. За прикладом
Петербурга, робітники ШПЗ вирішили негайно створити
свою раду робітничих депутатів. Вибори призначили на
5 (18) березня. День виборів оголосили святковим, укоро-
ченим до обіду. З ранку робітники кожної майстерні ШПЗ
обирали на своїх зборах делегатів до організаційного ко-
мітету по утворенню Совєта. Загалом було обрано до 60
делегатів. О другій годині дня жителі міста почали зби-
ратися на Садовій вулиці, з’явилися й прапори, під яки-
ми натовп рушив до військової казарми, де проживали
солдати Полтавського полку, що охороняв тоді ШПЗ. Мі-
тингарі запросили їх приєднатися до маніфестації, проте
у солдатів вже були свої підготовлені прапори і вони очі-
кували дозвіл начальника команди на залучення до акції
музикантів. Далі під звуки музики військового оркестру
і зі співом революційних пісень маніфестанти рушили з
червоними прапорами та бантами на грудях по Садовій
вулиці на Базарну площу до каплиці, збудованої у 1868 р.
в пам’ять чудесного спасіння 25 травня 1867 р імперато-
ра Олександра ІІ від невдалого вбивчого акту терориста
Березовського. Там навколо каплиці, на вимоленому за
півстоліття численними «молебствиями» місці, розпо-
чався мітинг з вітаннями Лютневої революції. Цей емо-
ційний момент сприйняття мешканцями міста падіння
самодержавства зафіксований на світлинах фотографа
Івана Опанасовича Карпова (1879–1953).
На початку мітингу біля паркану каплиці полков-
ник Тархов зачитав революційну звістку про відре-
чення царя від престолу. Потім маніфестанти разом зі
священиком Нименським та помічником начальника
ШПЗ гвардії полковником Юркевичем пом’янули хви-
линою мовчання загиблих в Петрограді борців за на-
родну волю. У мітингу брало участь 8 тисяч робітників
і службовців порохового заводу [23, с. 600].
Надвечір того ж дня усі обрані делегати зібралися
на першому поверсі солдатської казарми (Садовий
бульвар, 40) в приміщені електротеатру. Тут була обрана
рада робітничих депутатів з 13 осіб, з розрахунку 1
депутат від 1 тисячі робітників. Два депутатські мандати
були надані жінкам, зокрема колишній соціаліст-
революціонерці 1907 р., робітниці Євдокії Киричковій [29;
18, арк. 3 зв.]. Зважаючи на велику підтримку серед
робітників есерки Киричкової, останню було обрано ще й
до президіуму Ради [7, арк. 65]. Загалом же практично увесь
склад Ради становили колишні соціалісти-революціонери
(есери) та соціал-демократи (меншовики) [7, арк. 24].
Також меншовики та есери переважали і в керівництві
Центральної ради старост, що складалася з 18-ти низових
рад старост майстерень ШПЗ [11, арк. 6 зв.; 17, арк. 36].
Інакше й не могло бути, адже представники саме цих партій
здійснили Лютневу революцію. Шосткинські меншовики
як представники Російської соціал-демократичної
робітничої партії (РСДРП) до червня 1917 р. перебували
ще у союзі з більшовиками [35]. На початку революційних
подій шосткинські есери, виступаючи від Союзу російської
партії соціалістів-революціонерів (СРПСР), діяли як
російські представники, яких очолив Гнат Андрійович
Ахтирко, майстер ШПЗ [15, арк. 73]. Останнього ще у 1908 р.
судили за приналежність до партії есерів [16, арк. 107].
Есерівські партійні осередки з’явилися в кожній майстерні
ШПЗ [11, арк. 12 зв.]. Робітники повелися на активну
агітаційну роботу есерів, які обіцяли в своїх листівках
боротися за їхні права, зазначаючи, що чим більше
робітників стануть есерами, тим скоріше покращиться
їхнє життя [16, арк. 144, арк. 162]. Свої збори партійці
проводили в кімнаті хіміків у будинку заводоуправління
(Садовий бульвар, 36) [8 арк. 14 зв.].
У березні 1917 р. у Шостці також утворюються проф-
спілкові комітети – союзи металургів, хіміків, контор-
ських робітників [23, 600]. Правління загальнозаводсько-
го профспілкового комітету, що мав назву «Металіст»,
складалося з есерів (Никифоров, Григорьєв, Віник Гера-
сим, Миргородський, Коротич, Щегольков, Перун, Зем-
лянський, Анастасія Половинко, Кортиков, Кононенко) та
меншовиків (Федоров, Кащеєв, Кияновський) [15 арк. 44;
18, арк. 5 зв.; 9, арк. 16]. В союзі «Металіст» головну ко-
місію з покращення побуту робітників очолював коваль
механічного заводу есер Трохим Семенович Кононен-
ко [9, арк. 19]. Мешканці поселення для підтримки по-
рядку утворили громадський «тимчасовий комітет» у
ISSN 2218-4805
345
складі 12 осіб (7 – від ради, 5 – від оби-
вателів: купців, вчителів, поштових чи-
новників, службовців…) [29].
При заводоуправлінні з’являється ко-
місар Тимчасового уряду, за наказом яко-
го щодня у фойє першого поверху вивішу-
вались тексти телеграм з повідомленнями
про події на фронтах [26].
Навесні 1917 р. з Сибіру до Шостки по-
чали повертатися звільнені за амністією
Лютневої революції політв’язні, колишні
есери-максималісти, засуджені Київським
військово-окружним судом 1 листопа-
да 1908 р. за статтею 102 ч. 2 Криміналь-
ного положення за приналежність до союзу
фракції есерів-максималістів. Першим на-
прикінці квітня повернувся з міста Канська
Єнісейської губернії Роман Діомидович Ли-
товченко (1885 – ?) [4, арк. 6 зв.]. 1 травня
1917 р. з села Манзурки Верхньоленського
повіту Іркутської губернії прибув Іван Іва-
нович Машицький (1887–1938) [5, арк. 3].
Також у травні повернувся до Шостки Тит
Васильович Ковбаса (1889–1931), який відбував пока-
рання у с. Дядіно Марковської волості Киренського по-
віту Іркутської губернії, у липні – Митрофан Антоно-
вич Соломко (1889–1942), який прибув з міста Жигалов
Верхньоленського повіту Іркутської губернії [12, арк. 23].
Усі прибулі влаштувалися працювати на ШПЗ та долу-
чилися до політичної діяльності. Колишній бойовик есе-
рів-максималістів Роман Литовченко називав себе анар-
хістом [15, арк. 29 зв.]. Машицький також відносив себе до
анархістів і ще на засланні ввійшов до групи анархістів-ко-
муністів т. зв. «кропоткинської теорії» [18, арк. 54]. Саме
він першим перейнявся проблемою створенням осередку
більшовиків у Шостці, допоки не повернувся додому з Ки-
єва студент-більшовик Петро Безкровний [12, арк. 17, 29].
Учитель Тит Ковбаса «примкнул к УСДРП» (партія укра-
їнських меншовиків на чолі з В. Вінниченком та С. Пет-
люрою [31]), осередок якої саме організовували в Шостці
Федір Федорович Євсеєнко та Михайло Іванович Федорен-
ко [12, арк. 28]. У Локотках колишній ватажок есерів-мак-
сималістів Митрофан Соломко, що щільно співпрацював
з більшовиками, створив групу максималістів у складі 5
осіб: Івана Портянки, Потапа Бубенця, Пилипа Іванова,
Парфія Мироненка, Івана Клочка [12, арк. 23].
У квітні 1917 р. зо два десятки національно свідомих
шосткинців, зокрема Микита Петач, Корній Проников, Пав-
ло Кукарешников, зорганізувалися в український гурток,
який через короткий проміжок часу налічував аж 700 чле-
нів. 29 (12.05) квітня 1917 р. гуртківці заснували україн-
ський клуб та товариство «Просвіта» [37, с. 27].
1 (14) травня 1917 р. на Базарній площі відбувся урочи-
стий мітинг – маніфестація усіх політичних, профспілкових
та громадських організацій Шостки. Вийшло справжнє свя-
то утвердження свободи та демократії в робітничому посе-
ленні. Свідченнями цих знаменних подій є 12 фотографій
згаданого вище І.О. Карпова. Перші дві зроблені зі східно-
го боку Базарної площі з даху кам’яного офіцерського ма-
газину. Тисячі шосткинців утворили велике коло навкруги
каплиці. На прапорах – вітальні гасла, зокрема, на першо-
му від каплиці – «Да здравствует свободная Россия, равен-
ство и братство!» з намальованою в центрі шестикутною
«зіркою Давида». Мабуть, під цим прапором стояли пар-
тійні шосткинські євреї. На інших прапорах читаються на-
ступні гасла: «Пролетарии всех стран соединяйтесь!», «Да
здравствует братство и равенство свободной России!». Ві-
рогідно під ними зібралися робітники ШПЗ – есери та мен-
шовики. Далі – щільний ряд солдатів зі своїми численни-
ми прапорами. Пересічні громадяни Шостки присутні на
трьох інших фото Карпова, зроблених з протилежного (за-
хідного) боку Базарної площі.
На маніфестації був присутній начальник ШПЗ пол-
ковник Юркевич, який «висловив побажання, щоб завод
був прилучений до Києва, а не до Петрограда через те, що
до Петрограда далеко звертатись за всякими потребами і
багато йде на се часу» [37, с. 27]. На жаль, фотографія ви-
ступу Юркевича не збереглася; безумовно, за спогадами
старожилів, вона десь є [14]. На сьогодні маємо лише ста-
ру доволі затерту фотографію моменту виступу місцевого
есера Абрама Спиридоновича Гашникова. Його прізвище
згадується у спогадах учасників тих подій, зокрема Ана-
толія Йосиповича Приходька (1908–1990) [30, с. 3]. Оратор
тримав слово з дерев’яної трибуни, що стояла із західно-
го боку каплиці, тому на фото потрапив прапор з зіркою
Давида. Есер А.С. Гашников (1872 – ?) був знаним у Шост-
ці героєм бунтівного майдану 21 грудня 1905 р. За інфор-
Полковник Тархов. 5(18) березня 1917 р.
Сіверщина в історії України, випуск 10, 2017
346
мацією з обвинувальних документів Київського військо-
во-окружного суду від 30.04.1906 р. він походив із селян
занадто далекого від Чернігівської губернії села Собачек
(нині с. Мічуріно у Мордовії) [38, арк. 464 зв.]. Його наці-
ональність в судових документах не зазначена, за пере-
казами, він був євреєм, мешкав у хаті по дорозі на село
Локотки, якою нині йде вулиця Марата, за другим єврей-
ським цвинтарем біля Володимирської церкви.
Уперше в маніфестації прийняли участь українські
гуртківці та просвітяни. Вони вдягнулися в український
одяг, у вишиванки [37, с. 27]. Надзвичайно колоритними
є чотири світлини Карпова, зроблені на західній стороні
Базарної площі біля будинку Марковських, що стояв на
розі вулиці Садової та Міщанського провулку (нині про-
їзд між рестораном «Ювілейний» та Держказначейством).
Маніфестанти стоять під портретами Шевченка та велики-
ми прапорами з гаслами українською мовою: «Гуртуйте-
ся українці!», «Слава Україні!», «Прийшов тей рік, згинула
неволя. Гуртуйтеся українці. Да здрастує воля!». Цікаво,
що священик Нименський, дещо вороже налаштований
до українства в Шостці, побачивши той великий рух на
маніфестації, щиро привітав усіх українців [37, с. 27]. По
завершенню мітингу солдати рушили з площі, тримаю-
чи прапор з гаслом: «Нехай правда запанує в Україні!».
За кілька днів після маніфестації ще додатково запи-
салося до українського гуртка 350 шосткинціів. При клу-
бі відкрилася читальня та почали проводитися лекції на
політичні теми [37, с. 27]. Таким чином в Шостці стрімко
відновилося українське життя, придушене в грудні 1905 р.,
коли поліція підступно спалила першій в історії поселення
український заклад культури – робітничий клуб, де місце-
вими любителями сцени ставилися українські п’єси [25].
У Шостці в травні 1917 р. в есерівській організації (СР)
вже нараховувалося більше однієї тисячі членів [15, арк. 74],
що викликало необхідність обрання керівництва та фор-
мування програмних документів. Голова організації СР
Ахтирко звернувся до Чернігівського губкому україн-
ських есерів – Української партії соціалістів-революці-
онерів (УПСР) – з проханням командирувати до Шост-
ки свого представника для проведення загальних зборів.
Зібрання СР Шостки відбулося в міському саду, ліворуч
головного входу до ШПЗ. На ньому був присутній пред-
ставник Чернігівського губкому УПСР Успенський. На зі-
бранні піднімалося питання виборів партійного комітету
СР, ставилися завдання організації, розглядалися пробле-
ми підготовки до виборів депутатів Всеросійських уста-
новчих зборів (Парламенту). Також обговорювалася роль
кожного члена партії в проведенні передвиборчої кам-
панії. Зібрання обрало склад комітету СР: Ахтирко – го-
лова комітету, Симоненко – скарбник, Федоров, Руденко,
Панков – члени комітету. Есери вели потужну агітаційну
роботу з метою залучення в партію ще й селян навколи-
шніх сіл. До складу есерівського комітету було дообрано
сільського заступника голови. Ним став фельдшер Івах-
ненко, який безпосередньо займався розгалуженням та
укріпленням сільських осередків есерів. У Воронежі осе-
редок есерів налічував 11 осіб на чолі з Омеляном Ков-
туном, у Ямполі – 11 осіб на чолі з Білоусовим, у с. Івоті –
13 чол., у Собичеві – 15, у Макові – 6 [15, арк. 74].
Есерівський комітет створив у Шостці озброєну дружи-
ну для несення сторожової служби: Федоров – керівник,
Чалий, Панков, Ушаков (капітан), Деменченко, Петець-
кий, Соколов, Секерін, Снежко та інші. Голова комітету
СР Ахтирко отримав на заводському складі 25 бойових
гвинтівок, які роздав дружинникам, хоча у деяких з них
була і особиста зброя [15, арк. 74].
У цей час есерівський комітет зосередив всю повноту
влади у Шостці [18, арк. 44] і дуже потужно формував со-
ціал-демократичне ідеологічне підґрунтя у середовищі
робітників [15, арк. 75]. Штаб-квартира есерів розташову-
валась у будинку полковника Віктора Олександровича Ли-
шева [7, арк. 14] (у 1930-ті роки тут розмістився піонерський
клуб) [16, арк. 225]. Як відомо, діти полковника Лишева –
Микола та Ольга, брат із сестрою, були по суті засновни-
ками партійної організації соціалістів-революціонерів в
Шостці 1904 р. [12, арк. 15]. У дворі Лишева знаходилось ве-
лике приміщення, яке пристосували для масових зборів та
періодичних робітничих гулянь, що проводились з метою
залучення останніх до есерівської організації [10, арк. 25].
Шосткинські есери активно підтримували коаліцій-
ний Тимчасовий уряд у Петербурзі, дотримуючись гасла
«Война до победного конца», і готові були «воювати в за-
Революціонер Абрам Гашников. 1(14) травня 1917 р.
ISSN 2218-4805
347
хист щойно здобутої в революцію Свободи» [16, арк. 221;
12, арк. 13]. Есесерівський комітет навіть направив на
фронт кілька своїх партійців, щоби вони своїми висту-
пами перед солдатами протидіяли впливу більшови-
ків в армії, які агітували за негайне припинення вій-
ни [16, арк. 144 зв.]. Також, за дорученням президіума
Совєта, есерка Киричкова проводила збір пожертв на вій-
ськові потреби [7, арк. 34, 65]. Есерівці двічі возили зібра-
ні гроші на Київ, бо відправленого першого разу партій-
ця Давиденко нібито обікрали по дорозі [16, арк. 222].
У травні 1917 р. на загальних есерівських зборах голо-
ва комітету Ахтирко наголосив на необхідності створен-
ня ударного батальйону та направлення його на фронт.
Після зборів відбувся запис бажаючих до його лав. Пер-
шими записалися Пантелій Киричек, Севастян Корень-
ков, Михайло Барков, Степан Шевченко, Михайло Івахно,
Петро Гонченко, Захар Велихов, Петро Никифоров, Ники-
тін, Риженков, Кузьменко, Демиденко та ін. [16, арк. 164].
Невдовзі, з цією ж метою, на Базарній площі був органі-
зований мітинг, де записували в есерівський «батальйон
смерті» [16, арк. 222]. Декількох більшовиків, які спробу-
вали виступити проти відправки шосткинців на фронт,
негайно видалили з мітингу, а виступаючого більшовика
Шереметьєва ледь не вбили. То й те дивно, бо шосткин-
ці вже тоді знали від есерів, що більшовики діють за вка-
зівкою свого вождя Леніна, який прибув у квітні 1917 р.
в опломбованому вагоні з Германії до Петербурга як ні-
мецький шпигун. Він є зрадником революції, мета якого
знищити здобуту народом свободу та віддати Росію нім-
цям [4, арк. 11; 7, арк. 42; 16, арк. 257].
Незабаром для організації шосткинського батальйон-
ну прибув з Петербурга відряджений Керенським бойовий
офіцер. Сформований ним батальйон вже у травні вирушив
через Брянськ – Вітебськ на фронт, де вступив у бій з німця-
ми, зазнав поразки та повернувся додому [16, арк. 164 зв.].
5(18) червня 1917 р. шосткинські більшовики розмежу-
валися з меншовиками і утворили свій окремий партійний
осередок на чолі зі студентом Петром Безкровним [31]. Ос-
танній був молодшим братом колишніх есерів-максима-
лістів Михайла та Андрія Безкровних. Відомо, що Михай-
ла засудили у 1908 р. до смертної кари через повішання як
жорстокого вбивцю, відомого в поліції під прізвищем «Ку-
рила» [39]. Андрія Безкровного також засудили 30.10.1908 р.
Київським військово-окружним судом разом з Пилипом
Бойко, Іваном Киричком та Павлом Трегубченко за гра-
біж пана Полякова, власника цегляного заводу [4, арк. 8].
У 1917 р. Андрій Безкровний вступив до партії більшови-
ків. На той час у Шостці більшовицька організація була ще
«дуже слаба», керували нею, окрім братів Безкровних, Пе-
труненко, Супрун, та Соломко [32, с. 134].
Влітку 1917 р. у Шостці відбувся, запроваджений рішен-
ням Тимчасового уряду, Всеросійський перепис населен-
ня. За його даними в поселенні Шостка нараховувалось
1082 двори («владения») із 1328 квартирами, де прожива-
ло 9319 осіб [34, с. 69]. Однак, переписом не були врахова-
ні кілька тисяч мобілізованих квартирантів-ополченців,
які тимчасово працювали на пороховому заводі [24, с. 30].
У серпні 1917 р. знову завирувала Базарна площа, що
стала агітаційним майданчиком виборів до міської думи.
Есерівці та меншовики вели активну передвиборчу бо-
ротьбу з «миролюбними» більшовиками, які закликали
до припинення війни з німцями. Більшовики ж повся-
кчас звинувачували останніх, що ті фінансувалися міс-
цевою буржуазію, зокрема мали від неї гроші на великі
агітаційні транспоранти [1; 22]. Мешканцям Шостки за-
пам’ятався своїми полум’яними виступами чудернаць-
кий більшовик-«очкарик» з неохайною зачіскою, вдяг-
нутий у довгу одежину, підперезану шнурком [1], який
отримав прізвисько «П’єр» та депутатський мандат на
ім’я Петра Безкровного. Загалом до шосткинської місь-
кої думи пройшло п’ятеро представників цієї політичної
сили, які обиралися за передвиборчим списком №9 [35].
Перемогли меншовики, які обиралися за списком №1;
вони набрали 40 % голосів виборців [3, с. 73; 40], а есери
зі своїм списком №2 посіли друге місце [14].
У вересні 1917 р. було відкрито Шосткинське технічне
училище (ШТУ, нині коледж ім. Івана Кожедуба) [27, с. 139],
яке знаходилося в приміщенні колишнього «Шостенско-
го высшего начального городского училища» (нині школа
№ 3-гімназія по вул. Інститутській, 4). У цьому навчаль-
ному закладі викладав хімію інженер Олександр Мико-
Революціонер Абрам Гашников. 1(14) травня 1917 р.
Сіверщина в історії України, випуск 10, 2017
348
лайович Машкін, випускник Казанського університету,
який з 1909 р. працював на ШПЗ [28, с. 113]. Викладачем
фізичної хімії був Володимир Олександрович Алексан-
дров, фізики – Іван Георгійович Ткаченко, алгебри – Во-
лодимир Іванович Яневський, креслення – Вітольд Кос-
тянтинович Баранцевич [28, с. 124].
5 (18) листопада 1917 р. у Шостці відбулася партійна кон-
ференція місцевих більшовиків, де була офіційно оформ-
лена їх парторганізація [35]. Таким чином Петро Безкров-
ний разом зі старшим братом Андрієм вперше у Шостці
створили напівлегальну більшовицьку групу РСДРП [б].
Шостка дізналася про жовтневий більшовицький пе-
реворот в Петербурзі лише на дванадцятий день потому
7(20) листопада 1917 р. [31]. Наступного дня 8(21) листо-
пада більшовики організували у місті мітинг, на який зі-
брали 1200 чоловік [20], усемеро менше, ніж прийшло на
першу демонстрацію після Лютневій революції [23, с. 600].
Більшовицький мітинг 8(21) листопада проходив суто під
їх гаслами [41, c. 35]. На жаль, фото цього дійства відсутні.
За результатами останніх виборів шосткинські більшови-
ки отримали мізерну підтримку у місті. Не склалися у них
відносини і з солдатами гарнізонного полку, що охороняв
завод. За свідченням колишнього есера Івана Машицького,
одразу після «Октябрьской революции» на одному із зібрань
виступав від більшовиків Митрофан Соломко, то ледь не був
вбитий солдатами Полтавського полку, які підтримували ес-
ерів [12, арк. 17]. Вбивству Соломки запобігли його колишні
однопартійці Машицький та Литовченко. За словами шо-
сткинських більшовиків П. Дубка, П. Успенського, Ф. Садо-
вого, М. Мойсеєнка, Т. Гончарова, А. Бескровного, Д. Кука-
решникова не сприйняли їх і місцеві меншовики [19, с. 106].
На головних виборах року 12 (25) листопа-
да колишній політв’язень 27-річний вчитель
Тит Васильович Ковбаса був обраний депу-
татом Всеросійських установчих зборів (Пар-
ламенту). Він обирався від Української партії
СР та Української Селянської спілки [3, с. 85].
Загалом же від українських губерній було об-
рано 158 депутатів. Відповідно до пропозиції
голови Центральної Ради М. Грушевського де-
путати від України, в тому числі й Тит Ковбаса,
увійшли до складу Центральної Ради Україн-
ської Народної Республіки на правах її членів
з дорадчими голосами [33, с. 168].
На початку грудня Андрій Безкровний як
представник шосткинських більшовиків виру-
шив на обласний з’їзд РСДРП (б), який відбув-
ся у Києві 3–5 (16-18) грудня 1917 р. [2, c. 33],
а вже 8 (21) грудня розпочалася Перша Укра-
їнсько-Більшовицька війна (грудень 1917 –
березень 1918 рр.) [36].
13 (26) грудня 1917 р. у Шостці відбуло-
ся засідання президії усіх місцевих осередків
політичних, профспілкових, економічних та
громадських організацій щодо ставлення до
Центральної Ради та до незалежності України [35]. На засі-
данні президії із 95 присутніх лише 11 більшовиків закли-
кали боротися проти Центральної Ради. Перевага проукра-
їнських настроїв у Шостці була закономірною, бо більше
80 % (6,5 тис.) її населення становили українці. Шосткинські
більшовики не мали переваги у силі, щоби захопити владу,
і сподівалися на збройну допомогу московських пролета-
рів, яка й була невдовзі надана. Тоді, за відсутності укра-
їнського війська у Центральної Ради, наш регіон окупував
московський загін № 1 Красної гвардії, сформований із ро-
бітників-учасників жовтневих боїв у Москві. Цей загін очо-
лював більшовик А.О Знаменський (1887–1943) [21, с 96].
Наприкінці 1917 р. есерівський комітет доручив Литов-
ченку створити збройний загін для самооборони Шост-
ки [16, арк. 164 зв.]. Той провів зібрання есерів (в будинку
полковника Лишева), на якому роз’яснив присутнім необ-
хідність оборони міста, а також повідомив, що «на поміч
ідуть українці, які підтримають нас та встановлять вла-
ду». Після зібрання Литовченко особисто провів запис у
загін, який був названий його ім’ям. До нього записали-
ся Суховій, Ковтун, Трегубченко, Рибенко, Биченко, Са-
шура, Лишков, Симак, Титаренко, Віник Захар, Доценко
Павло, Василь Седов, Рябок, Никифоров та багато інших
людей з навколишніх сіл [16, арк. 165]. Потім було визна-
чено штаб загону з трьох осіб: Романа Литовченка (коман-
дир), Юхима Робока, Анатолія Лишкова [16, арк. 165 зв.]..
За наявності збройного загону есерів та їхнього впливу на
населення у місті ніяких виступів більшовиків не відбу-
валося. Їх дії у Шостці були контрольованими, на відміну
від сусіднього Новгорода-Сіверського, де за участі більшо-
виків сталися єврейські погроми [13, арк. 4; 16, арк. 222].
Український гурток Шостки на маніфестації 1(14) травня 1917 р.
ISSN 2218-4805
349
Звідти до Шостки приїхала делегація з 8 есерів, очолю-
вана Яковом Саксоновим, з проханням про збройну до-
помогу. Голова шосткинських есерів Ахтирко відправив
до Новгорода-Сіверського загін Литовченка, який зааре-
штував 12 осіб, що брали участь у бандитських розбоях, у
тому числі й більшовиків [6, арк. 17 зв.; 16, арк. 222]. Серед
заарештованих виявився матрос, який ще за царя сидів у
в’язниці. Матроса-більшовика було застрелено в тюрем-
ній камері бійцем загону Комендантом, за наказом ко-
мандира Литовченка [6, арк. 16 зв.].
25 грудня 1917 р. (7 січня 1918) 30-тисячна російська
армія вирушила з Гомеля і Брянська в Україну чотирма
групами у напрямах Чернігів – Бахмач, Глухів – Конотоп,
Харків – Полтава – Лозова. 6(19) січня 1918 р. на станції
Хутір Михайлівський стався перший тривалий бій між
тисячним більшовицьким загоном Кудинського та укра-
їнським куренем Дорошенківського полку (400 багнетів).
Дорошенківці змушені були відступити до станції Кро-
левець [36, c. 119]. Із Шостки відступив спільний воро-
нізько-шосткинський загін вільних козаків під коман-
дуванням сотенного (штабс-капітана) Монастирського
у кількості 50–60 козаків, які виконували міліцейські
та самообороні функції у Воронежі та Шостці [42, с. 35].
14 (27) січня 1918 р. більшовики установили свою вла-
ду у Шостці [24]. Вони організували перший революцій-
ний комітет, який розташувався у двоповерховому бу-
динку на Садовій вулиці (нині Садовий бульвар, 51/73),
де напередодні мешкав генерал – помічник начальни-
ка заводу [1]. Над ревкомом замайорів червоний пра-
пор із серпом і молотом, на всіх афішних тумбах з’яви-
лися ленінські декрети, перші закони совєтської влади,
звернення до народів Росії та рішення ревкому про за-
провадження 8-годинного робочого дня на ШПЗ [14].
Ревкомівці розформували «буржуазную полицию» [35],
провели обшуки та вилучення зброї у бійців загону Ли-
товченка [6, арк. 17 зв.]. Задля убезпечення репресій, ке-
рівники есерів та меншовиків наказали своїм партійцям
перейти в підпілля [7, арк. 46], проте, як покажуть події
1918 р., там вони перебували недовго.
ПОСИЛАННЯ
1. Безкровний А. Незабутні дні // Зоря. – Шостка, 1957. –
25 грудня.
2. Бова О.П. та ін. Нариси Сумської обласної партійної органі-
зації. – Харків, 1981. – 304 с.
3. Бойко В.M., Демченко T.∏., Оніщенко О.В. 1917 рік на Чер-
нігівщині: історико-краєзнавчий нарис. – Чернігів: Сіверянська
думка, 2003. – 126 с.
4. Государственный архив Российской Федерации (далі – ГАРФ),
ф. 533, оп. 3, спр. 1735.
5. ГАРФ, ф. 533, оп. 3., спр. 1901.
6. Галузевий державний архів Служби безпеки України в Сум-
ській області (далі – ГДАСБУСО), спр. О-3460.
7. ГДАСБУСО, спр. П-164.
8. ГДАСБУСО спр. П-165.
9. ГДАСБУСО, спр. П-183.
10. ГДАСБУСО, спр. П-226.
11. ГДАСБУСО , спр. П-1661.
12. ГДАСБУСО, спр. П–1772.
13. ГДАСБУСО, спр. П-12141.
14. Гончаров О. Жовтень в Шостці // Зоря – Шостка. – 1957. –
22 грудня.
15. Державний архів Сумської області (далі – ДАСО), ф. Р-7641,
оп. 1, спр. 407.
16. ДАСО, ф. Р-7641, оп. 1, спр. 431.
17. ДАСО, ф .Р-7641, оп. 1, спр. 488.
18. ДАСО, ф. Р-7641, оп. 1, спр. 896.
19. Дубок П.,Успенський П., Садовой Ф., Мойсеєнко М., Гонча-
ров Т., Безкровний А., Кукарешников Д. Герої-більшовики Рем-
ньов і Моргун // Жовтень на Сумщині. Спогади учасників ВЖСР
на Україні. – Суми, 1958. – 134 с.
20. Эстафета добрых дел. – Харьков, 1976. – 176 с.
21. Жовтень на Сумщині // Спогади учасників ВЖСР на Укра-
їні. – Суми, 1958. – 134 с.
22. Іванов Ю.Я. З історії рідного заводу // За доблесну працю.
– Шостка. – 1971. – 25 червня.
23. Історія міст і сіл УРСР. Сумська область. – К., 1973. – 694 с.
24. Комарницкий В. Это было недавно // Советское Полесье. –
Шостка. – 1989. – 5 сентября.
25. Кукарєшніков Д. Наша народна культура // Зоря. – Шост-
ка. – 1962. – 25 грудня.
26. Ларіна А. Незабутній 1917-ий… // За доблесну працю. – Шо-
стка. – 1964. – 6 листопада.
27. Мошик І. Регіональна вища освіта Чернігівщини у 20-х ро-
ках ХХ ст. // Сіверянський літопис. – 2009. – № 2–3. – С. 137–145.
28. Мошик І.В. Роль Шосткинського хіміко-технологічного ін-
ституту (технікуму) у формуванні української інтелігенції у 20–
30-ті роки ХХ ст. // Спадщина Сіверщини. Збірник історико-кра-
єзнавчих праць. – Шостка, 2010. – С. 111–125.
29. Первые выборы в Совет рабочих депутатов // Советское По-
лесье. – Шостка. – 1967. – 4 марта.
30. Приходько А.И. Воспоминания // Рукопись. – Шостка,1990. – 15 с.
31. Пустовойтов В. Великий Октябрь в Шостке // Советское По-
лесье. – Шостка. –1987. – 27 октября.
32. Романченко Ю. Боротьба за порох // Літопис революції. –
1931. – № 3.
33. Сергєєва С. Участь чернігівців у роботі Української Цен-
тральної Ради // Скарбниця української культури. Збірник нау-
кових праць. – Вип. 16. – Чернігів, 2015. – С. 164–169.
34. Список селений и городов Черниговской губернии по уез-
дам и волостям. – Изд. 2-е. – Чернигов, 1919. – 72 с.
35. Сушко Л. Борьба за установление Советской власти в Шо-
стке // Советское Полесье – Шостка, 1965. –17 декабря.
36. Тинченко Я. Перша Українсько-Більшовицька війна (гру-
день 1917 – березень 1918). – К. – Львів, 1996. – 372 с.
37. Український з’їзд у Чернігові: (8–10 червня 1917 р.): матеріа-
ли та коментарі / Упоряд.: В.М. Бойко, Р.Б. Воробей, Т.П. Демченко.
– Чернігів: Сіверський центр післядипломної освіти, 2012. – 98 с.
38. Центральний державний історичний архів України у м. Ки-
єві, ф. 580, оп. 2, спр. 30.
39. Цирльов А. Сім’я Безкровних // Зоря. – Шостка. – 1962. –
18 вересня.
40. Черниговская земская газета. – 1917. – 15 августа.
41. Шостка. Историко-краеведческий очерк. – Харьков, 1970. – 96 с.
42. Янов М. Кіш УВК в Чернігові // Українське козацтво. – 1973.
– Ч. (24). – С. 28–35.
Кириевский В.Д., Земанек А.О. Шостка 1917. Между
революцией и переворотом
Крайне насыщенный событиями политической жизни оказался
для жителей поселения Шосткинского порохового завода 1917 год.
До недавнего времени историки показывали прошлое однобоко и не
всегда объективно. Только сейчас, благодаря привлечению к изучению
тогдашних событий скрытых ранее в архивах документов, удается
узнать современное в далеком сложном прошлом.
Ключевые слова: Базарная площадь, митинги, манифестации,
собрания, комитет, выборы, депутаты, эсеры, меньшевики, боль-
шевики, война, ревком.
Kyryievsky V.D., Zemanek A.O. Shostka 1917. Between rev-
olution and coup
Extremely eventful political life was for the residents of the settlement
of the Shostka Powder Plant in 1917. Until recently, historians have shown
the past one-sidedly and not always objectively. Only now, thanks to the
attraction to the study of the events of the documents hidden earlier in the
archives, it is possible to fi nd out the present in the far complicated past.
Key words: trade square, rallies, demonstrations, meetings, committee,
elections, deputies, socialist-revolutionaries, mensheviks, bolsheviks, war,
revolutionary committee.
06.02.2017 р.j
|